СТИЛЬОВІ ДОМІНАНТИ ПОЕЗІЇ ТОДОСЯ ОСЬМАЧКИ : Стилевые доминанты ПОЭЗИИ Тодосе Осьмачке



  • Название:
  • СТИЛЬОВІ ДОМІНАНТИ ПОЕЗІЇ ТОДОСЯ ОСЬМАЧКИ
  • Альтернативное название:
  • Стилевые доминанты ПОЭЗИИ Тодосе Осьмачке
  • Кол-во страниц:
  • 186
  • ВУЗ:
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Год защиты:
  • 2003
  • Краткое описание:
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

    На правах рукопису


    МАРИНКЕВИЧ СВІТЛАНА МИХАЙЛІВНА


    УДК: 821.161. 2. - Осьмачка

    СТИЛЬОВІ ДОМІНАНТИ ПОЕЗІЇ ТОДОСЯ ОСЬМАЧКИ


    Спеціальність 10. 01. 01 українська література



    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук



    Науковий керівник:
    доктор філологічних наук, професор
    Заверталюк Нінель Іванівна

    Дніпропетровськ 2003







    ЗМІСТ

    Вступ .3
    Розділ 1. Поетична творчість Т.Осьмачки як об’єкт літературознавчих студій 9
    Розділ 2. Експресіоністичні та сюрреалістичні стильові тенденції в поезії Т.Осьмачки ..40

    2.1. Експресіоністичні домінанти в ліриці митця 41
    2.2. Апокаліптичність поетичних візій Т.Осьмачки в контексті художньо-естетичних засад експресіонізму ..55
    2.3. Художня інтерпретація образу міста в поетичній творчості письменника ......................68
    2.4. Сюрреалістичний образ у ліриці Т.Осьмачки ...86
    Розділ 3. Ландшафти трансформації фольклору в поезії Т.Осьмачки .104

    3.1. Модифікації фольклорних жанрів у поетичному доробку митця ..........108

    3.2. Фольклорні домінанти як чинник проявів національної ідентичності у творах Т.Осьмачки "Семен Палій" та "Дума про Зінька Самгородського" ..131


    Висновки ...152
    Список використаних джерел ...161-181







    ВСТУП

    Концепція розвитку української літератури, інтегрованої у світовий культурний простір, на межі тисячоліть особливо чітко оприявнює потребу конструктивного переосмислення, суттєвої реінтерпретації минулого художньо-літературного досвіду. Після здобуття незалежності нашою державою під дією суспільно-політичних, морально-етичних, історико-культурних чинників відбувається зняття ідеологічних заборон, відкриваються широкі перспективи для дослідницьких пошуків.
    Довго замовчувана радянським літературознавством за умов тоталітарного режиму, творча спадщина Тодося Степановича Осьмачки, поета, прозаїка, перекладача, яскравої й неординарної постаті у вітчизняному літературному процесі 20 рр. й українського зарубіжжя 40 - 50рр. ХХ ст., на початку дев’яностих років стала об’єктом наукових студій, проте глибоких розвідок про його творчість, які б комплексно і системно в аналітичному зрізі охопили поетичний доробок митця, бракує. Проведені дві всеукраїнські конференції, присвячені творчості Т.Осьмачки (1995, 2000), статті, у яких висвітлено окремі грані художності майстра, книги Н.Зборовської, М.Скорського, М.Слабошпицького, де окреслено життєвий і творчий шлях письменника, засвідчують, що складну й неоднозначну за своєю сутністю проблему стилю його поезії цілісно ще не розглянуто. Та все ж поступово, з природним зростанням наукового інтересу до творчості митця, в українському літературознавстві складається осьмачкознавчий дискурс, позначений різнорідністю, суперечливістю, дискусійністю окремих підходів, положень, висновків, передовсім пов’язаних з питаннями індивідуального стилю письменника, що вимагають подальшого всебічного аналізу. Тому особливо актуальним є осмислення поетичного доробку Тодося Осьмачки в аспекті стильових домінант як таких, що дозволяють глибше пізнати таїни художності його тексту. Крім того, дослідження домінантних ознак стилю поезії Т.Осьмачки розкриває перспективи для посутнього вивчення експресіонізму в українській літературі (творчість Т.Осьмачки, М.Бажана, театр Леся Курбаса, кінофільми О.Довженка) у світовому художньому контексті, в європейському масштабі на матеріалі творчості окремого автора, що репрезентує важливий сегмент цілісного явища у вітчизняному мистецтві.
    Проникнення в сутність ключових ознак індивідуального стилю дозволяє з’ясувати образотворчу специфіку художнього самовираження митця в поетичній творчості, яка історично вписана в український літературний процес ХХ ст. з його розмаїттям формотворчих, естетичних шукань, складністю й багатоаспектністю творчих здобутків.
    Як відомо, понад двадцять років свого життя Т.Осьмачка провів на еміграції. Донедавна діаспорна гілка нашої культури всіляко ігнорувалася, відмежовувалася від єдиного національного організму, її було бойкотовано, компрометовано офіційною владою, а, отже, і літературознавством. Художня творчість і наукова спадщина представників українського зарубіжжя або замовчувалися, або ставали об’єктами вульгарно-соціологічних фальсифікацій. З огляду на це, повернення до поетичного доробку Т.Осьмачки 40 - 50 рр., виданого за кордоном, його аналіз не з ідеологічних, а з позицій естетично самодостатньої вартісності може суттєво поглибити уявлення про літературний процес української діаспори, що є невід’ємною частиною культури нації.
    Твори Т.Осьмачки, опубліковані за межами СРСР, як і ті, що побачили світ у 20 рр. ХХ ст., ще й досі в незалежній Україні не видані у повному обсязі (серед них поеми "Поет", "Дума про Зінька Самгородського"). У збірку вибраних поезій митця 1991 р. (видавництво "Радянський письменник"), з ідеологічних міркувань не включено вірші "Ве віктіс", "Портрети", "До Стефаника" та інші, а деякі з опублікованих у ній зазнали редакторських змін. Тож назріла нагальна потреба цілісної репрезентації поетичної творчості Т.Осьмачки в авторському, первісному, неспотвореному вигляді. У дисертаційній роботі аналізовані поезії Т.Осьмачки подаються в першоджерельних варіантах, узятих з його книг 20, 40 - 50 рр. ХХ ст., що збереглися в архівних і діаспорних фондах наукових бібліотек Києва та Львова.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася на кафедрі української літератури Дніпропетровського національного університету в рамках науково-дослідної теми "Малодосліджені сторінки української літератури в аспекті поетики художнього тексту". Тема роботи погоджена з Науковою радою НАН України з проблеми "Класична спадщина та сучасна художня література".
    Мета дослідження виявити стильові домінанти поезії Т.Осьмачки, з’ясувати особливості їх художньої реалізації і функціонування.
    Досягнення цієї мети зумовило виконання таких завдань:
    - систематизувати наукові погляди українського літературознавства на питання стильової своєрідності поезії Т.Осьмачки;
    - окреслити категоріально-термінологічний апарат у відповідності до сучасних підходів аналізу художнього тексту;
    - з’ясувати концептуальну сутність експресіоністичних та сюрреалістичних стильових тенденцій у поетичній творчості Т.Осьмачки в контексті європейського модернізму та простежити їх еволюцію на мікрорівні тексту;
    - розглянути особливості вияву апокаліптичних візій і характер інтерпретації образу міста в аспекті художньо-естетичних засад експресіонізму;
    - розкрити специфіку конструювання сюрреалістичних образів у поезії Т.Осьмачки;
    - визначити характер рецепцій фольклорного матеріалу у творах поета на жанрово-стильовому рівні.
    Предметом дисертаційного осмислення є стильові домінанти поезії Т.Осьмачки.
    Об’єкт дисертаційної роботи поетичні твори Т.Осьмачки, у тому числі й ті поезії 20, 40-50 рр., що досі не опубліковані в незалежній Україні, а також ті, які залишилися поза збірками і були надруковані в періодичних виданнях 20-30 рр. ХХ ст. Для порівняльного аналізу залучено вірші німецьких, австрійських, польських експресіоністів, французьких сюрреалістів, використано поезії Б.-І. Антонича, М.Бажана, Є.Маланюка, М.Ореста, П.Тичини, В.Сосюри, Д.Фальківського.
    Теоретико-методологічною основою дисертації стали принципи порівняльного вивчення літератури, визначені в працях Д.Дюришина, В.Жирмунського, Д.Наливайка (характеристика міжлітературних взаємин, рецепції, генетично-контактні та типологічні підходи при дослідженні художніх явищ); враховані основні положення розвідок з теорії стилю та жанру В.Кожинова, В.Марка, Г.Поспєлова, робіт О.Соколова, В.Фащенка (поняття стилетвірних чинників і носіїв стилю), Я.Ельсберга (визначення стильової тенденції); до уваги, подеколи з метою наукової дискусії, взято ідеї В.Чаплі (про експресіонізм ранньої творчості Т.Осьмачки), В.Барки (аналіз образної специфіки), Ю.Лавріненка (поняття "осьмачкізму", ідея необароко), Юрія Шереха (Шевельова) (думка про сюрреалістичність художнього моделювання дійсності митця), сучасних учених О.Астаф’єва, Н.Зборовської, Н.Колошук, М.Неврлого (погляди на символістську, експресіоністичну природу поезії Т.Осьмачки, еволюцію його стилю), використано фактологічний та біографічний матеріал зі студій М.Скорського та М.Слабошпицького.
    Дисертант застосовує порівняльно-типологічний, порівняльно-історичний та історико-функціональний методи дослідження. Пріоритетним є системно-аналітичний підхід при вивченні літературних явищ. До уваги брався біографічний метод.
    Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше в українському літературознавстві предметом ґрунтовного і багатоаспектного дослідження став стиль поезії Т.Осьмачки в його ключових ознаках, проблема стильової домінанти поетичної творчості окремого письменника; комплексно та системно вирішується питання про характер рецепції експресіоністичних та сюрреалістичних стильових тенденцій у поетичному доробку Т.Осьмачки, що розглядається в європейському контексті передовсім на образному рівні. Аналітично поглиблено висвітлення своєрідності вияву апокаліптичних візій та художнього вирішення проблеми міста як онтологічного феномена в поезії митця у світлі естетичних засад експресіонізму. Уперше детально проаналізовано сюрреалістичний образ у ліриці письменника, висловлено думку про його генетичні зв’язки з художньою образністю української літератури доби бароко. У роботі всеохопно продемонстровано творчі підходи Т.Осьмачки до використання фольклорного матеріалу, зокрема в площині жанру (домінантні ознаки голосіння, замовляння, казки, думи, пісні як родинно-побутової, так і чумацької, історичної), обґрунтовано поняття фольклорної моделі. У науковий обіг уводяться невідомі досі художні твори Т.Осьмачки, уперше цілісно представлено критичний аналіз літературознавчих праць 20, 40 - 60 рр. ХХ ст. із залученням англомовних матеріалів, виданих за кордоном, літературознавчих розвідок останнього десятиліття, що стосуються проблеми індивідуального стилю Т.Осьмачки.
    Практичне значення одержаних результатів. Матеріали та результати дослідження можуть бути використані при подальшому осмисленні поетики лірики Т.Осьмачки в українському літературознавстві. Вони принесуть практичну користь при викладанні вузівських курсів історії української літератури (лекцій, спецкурсів, семінарів), при написанні курсових, випускних, дипломних робіт, навчальних посібників; під час поглибленого вивчення творчості Т.Осьмачки в школі.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були викладені в доповідях на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження Є.Маланюка (Кіровоград, 1997), Міжнародній науковій конференції з нагоди 150-ї річниці заснування кафедри української словесності у Львівському університеті (Львів, 1998), Міжнародній науковій конференції И НИЧЕГО ЖЕ БЫСТЬ” (Львів, 1999), Всеукраїнських наукових конференціях: з нагоди 100-річчя з дня народження В.Сосюри (Донецьк, 1998), "Українська мова державна мова України" (Дніпропетровськ, 1998), "Українська література в контексті світової літератури" (Одеса, 2002), "Поетика художнього тексту" (Дніпропетровськ, 2002), на звітних наукових конференціях Дніпропетровського національного університету (1997 - 2001), під час роботи Літніх літературознавчих шкіл "Сучасна літературознавча теорія та реінтерпретація української літератури" (1998) та "Сучасна літературознавча теорія: модернізація української літератури ХХ ст. в контексті польської, російської та єврейської літератур" (1999) при Національному університеті "Києво-Могилянська академія".
    За матеріалами дослідження опубліковано 10 статей.

    Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, який містить 250 позицій. Загальний обсяг роботи 181 с.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ



    Світоглядні константи, онтологічно зумовлені філософськими ідеями, художньо - мистецькі концепції, соціокультурні віяння доби (20-50 рр. ХХ ст.), особиста доля та світовідчуття Т.Осьмачки стали основою своєрідності стилю його поезії, інтерпретацій та художньої реалізації в ній експресіоністичних та сюрреалістичних стильових тенденцій, функціонування домінант фольклорної поетики на рівні образного моделювання дійсності.
    Системний та аналітичний підходи до осмислення стилю поезії Т.Осьмачки, її стильових домінант дали можливість усвідомити, що особливістю індивідуальної манери письма митця є синкретизм ознак різних типів творчості (експресіонізму, сюрреалізму), які в ній співіснують з рецепціями українського фольклору і потенційно здатні еволюціонувати. Це зумовило визначення в літературознавстві стильової специфіки творчості поета як "осьмачкізм" (Ю.Лавріненко) й "осьмачківський спосіб поезії" (В.Барка)
    Звернення до принципів неміметичного мистецтва у вираженні не сприйняття здобутків технізованого виробництва, дисгармонії людини і світу, характер художнього вияву трагічної свідомості, породженої історичними реаліями доби і кризою духовності, є ідейно - образними концепти, верифікованими в ранній поезії Т.Осьмачки (збірках "Круча", "Скитські вогні", "Клекіт"). Вони відповідали творчим інтенціям автора і зближували його лірику з європейським літературним експресіонізмом (творчістю Ґ.Ґайма, Ґ.Тракля, Й.Р.Бехера, Я.Івашкевича, Ч.Мілоша, Ю.Тувіма).
    Концептуальною основою вираження трагічного в поезії Т.Осьмачки є гіперболізований образ, підтекстові смисли якого дешифруються через їх міфологізацію і символізацію ("Хто", "Гуральня", "Колісниця", "Казка", "Регіт"). Аналогічний прийом поширений у поезії експресіоністів (Ґ.Ґайм ("Демони міст"), Ґ.Тракль ("Чистилище"), Я.Івашкевич (збірка "Діонісії"), Ч.Мілош (збірка "Три зими", "Поема про закляклий час"). Моделювання трансцендентного деформованого поетичного світу Т.Осьмачки відбувається на смисловій градації, що досягається через метафору ("Весна", "Лист", "Пісня з півночі", "Зірниця в морях"), антитезу ("Труни у гаях", "Регіт", "У табори", "Колісниця", "Сонет"), низку стилістичних фігур (парцеляцію, інверсію) ("Хто", "Земля"). Семантика граничної експресивності образних утворень, у тому числі дієслівних, окличні конструкції підкреслюють крайню напруженість почуттів ліричного героя. Рефлексії, що постають як суб’єктивний вимір реальності і разом з тим як певні концепти часу і ознаки психологічного стану митця, конкретизовані в мікрообразних домінантах його поезії (образах крові, клекоту, безодні, безумства, прірви і под.). Максимальна розширеність хронотопу, реалізована в глобальності, масштабності художньої картини ("Цить, моє серце!", "Війна", "До степу", "На Ігоревім полі", "Подорожній", "Не можу пригадать, кого я ждав"), акцентація зорових (кольористичних) (кривавий світ, чорний яр, сірий дим), слухових (рев, стогін, регіт, крик, плач) мікрообразів у ліриці Т.Осьмачки теж входять до арсеналу засобів вираження трагічного. Дестабілізація художньої реальності досягається через контраст на рівні протиставлення семантично протилежних образних конструкцій ("Регіт", "Колісниця", "У табори"; пор. Ґ.Тракль "Осінь самітника"), антонімічних одиниць кольористичної гами (біле чорне) ("У табори"), образного осмислення онтологічної опозиції "життя смерть" ("Сонет").
    Нівеляція гуманістичних ідеалів, десакралізація духовних цінностей суспільства першої третини ХХ століття і зумовлені цим кризові психологічні стани Т.Осьмачки, втрата ним внутрішньої рівноваги і душевної гармонії детермінували художні мотиви і моделювання апокаліптичних образів у поетичному доробку митця 20 рр. як транскультурних значимих концептів, вписаних у контекст української літератури того часу з поширеною в ній образною емблематикою всесвітньої катастрофи (поезія М.Йогансена, Юрія Клена, Є.Маланюка, Є.Плужника, О.Стефановича, П.Тичини). Останні типологічно співвідносяться з ідейними акцентами німецького та австрійського експресіонізму (творчістю Ф.Верфеля, Ґ.Ґайма, Я. ван Годдіса, Е.Ласкер - Шюлер), трактуванням апокаліптичних мотивів у творах польських письменників Ф.Ґетеля, Я.Каспровича, Ч.Мілоша, Ю.Чеховича, М.Яструна.
    Макабричний зміст тривожних візій-передчуттів у ранній поезії Т.Осьмачки спроектований на підтекстові алюзії в аспекті біблійної символіки ("Хто", "Колісниця", "Казка", "Містерія"). У ній переважають семантично-асоціативні варіації образу смерті в багатовимірності його художньої інтерпретації: криваві тумани, голосіння, рани ("Хто"), муки-катування, ридання ("Колісниця"), шляхи в крові, ягоди-кров, труни, сон кладовищ ("Труни у гаях"). Анімалістичні та орнітологічні образи вовка, лева, кажана, сови, сича з усталеною фольклорною семантикою в поезії Т.Осьмачки інтертекстуально збагачуються значеннєвими нашаруваннями, відомими у світовій літературі (Е.По "Крук") та біблійній міфології (Іс. 34-35, 1 Пет.5; 8). Функціонування у творах митця специфічних образів-інферналій (вогонь, пожежа) ("Колісниця", "Труни у гаях", "Синя мла") сутнісно значиме, пов’язане з канонічним євангельським трактуванням Судного дня як світової пожежі. Апеляція письменника до почуттєвих пластів психіки реципієнта, характерна для експресіонізму, спроба викликати сильну емоційну реакцію на мистецький образ простежуються в зображенні натуралістичних картин нічних жахів, використанні атрибутики смерті (мерці, скелети, труни, могили) ("Весна", "Війна", "Труни у гаях", "Забутий"), превалюванні монохромності кольору з домінацією чорних відтінків.
    Апокаліптичні візії в поезії Т.Осьмачки часто співвіднесені з топосом міста. Урбаністична символіка в ній функціонально проблематична. Світоглядна концепція автора визначає соціальний конфлікт (місто село), представлений як філософська модель внутрішнього протистояння, вона адекватна психологічному стану митця. В епіцентрі осмислення міста як онтологічного феномена ідея хаосу, смерті, деструкції, агресії, руйнації індивідуума (такі ж інтенції наявні у віршах Б.-І.Антонича, М.Ореста, раннього В.Сосюри, Д.Фальківського), що виражена у відповідній семантиці асоціативних гнізд (крик, кров, ридання, клекіт, шаленство, плач), акцентації дієслів на означення динамічної дії, поширених у поезії експресіонізму (клекотіти, бити, давити) ("Деспотам", "До Стефаника", "Не можу пригадать, кого я ждав"), поетиці порівнянь ("Синя мла", "Труни у гаях"). Філософський зміст урбаністичних концептів поезії Т.Осьмачки художньо виявлено в підтексті інтерпретації образів-символів гайвороння, розп’яття, погрому, бурі ("Мay soul іs dark"; як у творах Ґ.Ґайма "Настане день прийде велика згуба", "Після битви", "Чорні візії до уявної коханої", Ґ.Тракля "Зимові сутінки", "Геліан"), порожнього мертвого міста ("Труни у гаях", "Синя мла"), горобиної ночі ("Труни у гаях"), архетипу дороги ("Пам’яті Франка"). Вони акумулюють актуальні для автора смисли, різноаспектно асоціюючись з руїною української держави, занепадом цивілізації, духовним хаосом людства і є суттєвими компонентами художньої концепції світу митця.
    Стильові домінанти експресіонізму найвиразніше виявлені у збірках Т.Осьмачки 20 рр. Експресіоністичні за своєю природою засоби образного моделювання художнього світу, апокаліптичні мотиви частково наявні і в деяких творах митця 40-50 рр., але в них вони вже не є провідними складовими індивідуального стилю письменника. Ознаки сюрреалізму (образи, мотиви, витворені за принципом алогічного зображення) функціонували і в ранній поезії Т.Осьмачки, і в збірках, виданих на еміграції, що свідчить про відносно сталі сюрреалістичні тенденції в поетичному доробку митця.
    Ознаки сюрреалізму в поезії Т.Осьмачки найчіткіше виявлені на рівні моделювання образу. При конструюванні сюрреалістичних образних одиниць у ліриці письменника домінують принципи: 1) довільної асоціації, що базується на зближенні двох віддалених реальностей (напр., як у поемі Т.Осьмачки "Поет": "пиріг, начинений ставними камінцями"; аналогічні художні сполуки маємо у творах "Казка", "На Ігоревім полі", як і в поезії Б.-І.Антонича (збірки "Книга Лева", "Ротації"); 2) утвердження нової фізичної властивості предметів, якої не існує в природі (напр., "Зорі булькали в вітрах" ("Легенда"); 3) синтезу абстрактного і конкретного в тропеїчних конструкціях ("дума, як здохлий гад" ("Елегія"), "світ м’язистий" ("Ранок") тощо). Картини снів ("Поет", "Війна"), марень ("Пісня з півночі") співвіднесені з сюрреалістичними концептами художнього сприйняття дійсності фетишизацією підсвідомого начала й орієнтацією на такі форми його вияву, як сновидіння, марення, галюцинації. Припускаємо, що ознаки сюрреалістичного образу в поезії Т.Осьмачки можуть свідчити про творчу спадкоємність художніх досягнень літератури українського бароко, в якій вираженням ірраціонального мислення, химерно-алогічного бачення звичних просторово-часових відношень було функціонування мотивів фантасмагорійного сну, галюцинацій, осяяння, марення (творчість І.Орновського, М.Смотрицького).
    Специфічною особливістю поетичного стилю Т.Осьмачки є гармонійне співіснування в ньому художніх ознак вираження модерного світовідчування (експресіоністичного, сюрреалістичного) і елементів канонічно-традиційної сфери домінант фольклорної поетики. Занурення в стихію народної міфології і фольклору, знайому з дитинства, використання її образного арсеналу простежується як у ранній поезії Т.Осьмачки, так і в його творах 40-50 рр. (зокрема поемі "Поет"). Звернення до зразків героїчного фольклору в поезіях, виданих на еміграції, було зумовлене потребою національного самовираження митця на чужині, його вірою в духовні потенції відродження української нації. Аплікація творів фольклорними фрагментами, стилізація, мистецьке переосмислення народнопоетичних образів, мотивів, використання художніх засобів фольклору основні способи авторської літературної обробки традиційного матеріалу найвиразніше оприявнюються при аналізі поезій Т.Осьмачки в аспекті жанру. Зокрема, корекція жанрових ознак народнопоетичного джерела, адаптація їх до літературного тексту згідно з мотиваціями, уподобаннями, творчими настановами письменника простежується в поезії Т.Осьмачки "Деспотам", де відбувається трансляція фольклорної моделі голосіння[1] та поемі "Поет", де використано модель замовляння. В аплікованих у літературний текст письменника фрагментах зберігаються найпоказовіші художні прикмети народнопоетичних взірців: тематичні акценти (смерть, нещастя в голосіннях; пошук заклятого козацького скарбу в замовляннях), мотиви відходу, розлуки та їх варіації в різних асоціативних комплексах у голосіннях; специфіка образності (домінування образів смерті, дороги в голосіннях, інтерпретація образів, пов’язаних з людським тілом, характерна для замовлянь), особливості художньої структури (речитативна форма, відсутність римування в голосіннях; оригінальна словесна формула замовлянь).
    Своєрідний підхід Т.Осьмачки до фольклорного матеріалу виявився в його поезіях "Казка" (збірка "Круча"), "Казка" (збірка "Скитські вогні"), "Цить, моє серце!". У них спільність із фольклорною казкою як потенційною вигадкою простежується лише в подібності сюжетних ходів та семантичному взаємозв’язку образних компонентів (у казці реальне межує з фантастичним, але останнє домінує). Хоча в цих творах інтерпретуються казкові мотиви та фантастичні образи, наявність символічних деталей, словесних засобів, функціонально наближених до тих, що мають місце в інших традиційних жанрах (легендах, думах, піснях), відсутність усталених елементів композиційної й сюжетної структури народнопоетичної казки, її мовно-стереотипних стабілізуючих компонентів свідчать про авторську установку не на конкретний жанр казки, а на фольклорну стихію взагалі в повному обсязі її зображально-виражального арсеналу. Натомість використання амебейної композиції зі смисловим та синтаксичним паралелізмом у її основі, властивим народній поезії, мотивів останньої, усталеної семантики фольклорних образів у таких творах Т.Осьмачки, як "Пісня" ("Над садками чорна хмара плине") та "Пісня" ("Кинув чумак село рідне") виявляє характер авторської обробки традиційних жанрів народних пісень родинно-побутового та чумацького циклів. Крім цього, в "Пісні" ("Кинув чумак") у ритміці, на рівні словесних засобів (функціонування типового для чумацьких пісень вигуку "гей") простежується стилізація.
    У поемі Т.Осьмачки "Дума про Зінька Самгородського" та вірші "Семен Палій" відбувається трансляція фольклорних жанрів думи та історичної пісні. У народнопоетичних творах цих жанрів, як відомо, найвиразніше репрезентована категорія героїчного, домінантна для втілення авторського задуму. Об’єктом авторської інтерпретації в поезії "Семен Палій" є народна історична пісня "Ой пише, пише та гетьман Мазепа" (на це вказує насамперед епіграф Осьмаччиного вірша). Письменник зберігає основні сюжетні ходи фольклорного зразка (лист Мазепи до Палія із запрошенням на бенкет, отруєння вина, арешт Семена за наказом Мазепи), супроводжуючи їх власними доповненнями (діалоги, нова сюжетна лінія, пов’язана з образом коня, уведення в текст географічних назв, атрибутів гетьманської влади). Романтичний модус рецепції народнопоетичного взірця проявився в семантиці гіпербол, порівнянь, патетичному монолозі Палія. Відповідно до авторського задуму, у творі наявні традиційні епітети, метонімії, тавтологічні вислови, поширені у фольклорі. З метою стилізації задіяно вигуки "ой", "гей", повтори.
    У поемі "Дума про Зінька Самгородського" новий сюжет, основу якого склали реальні події, вкладено у структуру фольклорної системи (жанр думи). Ознаки останньої реалізовані в конструюванні назви твору Т.Осьмачки, виборі форми імені головного героя, в героєцентризмі поеми, як і ряді дум ХVІ - ХVІІІ ст. Але найчіткіше орієнтація на жанрову модель фольклору в цій поемі виявлена на зображально-виражальному рівні поетичного тексту, зокрема художніх засобів, ідентичних тим, що функціонують у думах: традиційних епітетів, гомерівських епітетів, нанизування епітетів-означень, численних метафор, порівнянь, гіпербол, метонімій, тавтологічних висловів, перифрастичних конструкцій, повторів однотипних звертань у різних контекстах, зворотів, що базуються на синонімічному повторі попереднього слова, анафор, інверсій. Стилізації сприяють вживання дієслівного римування, вигуків "ой", "гей"; урочистий характер розповіді, що як і в думах, досягається за допомогою архаїзмів та відповідної тональності мовлення. Одночасно в поемі Т.Осьмачки "Дума про Зінька Самгородського" відхід від канону виразно простежується в композиції й сюжетній структурі твору, функціонуванні його епіграфів, оформленні мовних партій героїв за законами драматургії в першій та третій частинах, версифікаційній техніці. Рядки, які не вкладаються в ритмічну схему наголошення, є своєрідними ретардаціями, які уповільнюють темп оповіді й привертають увагу реципієнта.
    Своєрідністю стилю поезії Тодося Осьмачки є, як визначено, єдність стильових домінант традиційних і модерністичних творчих типів, в аспекті яких вибудовується авторська модель світу, що постає на основних рівнях структури художнього тексту. Саме синкретизм стильової палітри визначив поетичну індивідуальність митця як феномена в історії української літератури.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Андреев Л.Г. Сюрреализм. М.: Высш. школа, 1972. 231 с.
    2. Антологія польської поезії: У 2 т. К.: Дніпро, 1972. Т. 2. 503 с.
    3. Антологія української поезії: У 6 т. К.: Дніпро, 1984. Т. 1. 454 с.
    4. Антонич Б.-І. Твори. К.: Дніпро, 1998. 591 с.
    5. Астаф’єв О. Г. Лірика української еміграції: еволюція стильових систем. Автореф. дис. д-ра філол. наук: 10.01.01. / Інст. літ. ім. Т. Шевченка НАНУ. К., 1999. 40 с.
    6. Атом серця: Українська поезія першої половини ХХ ст. К.: Веселка, 1992. 350 с.
    7. Бажан М. Твори: У 4 т. К.: Дніпро, 1974. Т.1. 346 с.
    8. Барабаш Ю. Причинки до теми "Гоголь і українське літературне барокко (Генезис і типологія)" // Слово і час. 1992. № 9. С. 19 - 29.
    9. Барка В. Відроджена лірика // Барка В. Земля садівничих: Есеї. Мюнхен: Сучасність, 1977. С. 71-73.
    10. Барка В. Поема як відтворений вік // Барка В. Земля садівничих: Есеї. Мюнхен: Сучасність, 1977. С. 74 - 84.
    11. Белецкий А.И. Избранные труды по истории литературы. М.: Просвещение, 1964. 478 с.
    12. Бидерманн Г. Энциклопедия символов. М.: Республика, 1996. 334 с.
    13. Біляїв В. Спогади про Т.Осьмачку // Березіль. 1991. № 7. С.119-127.
    14. Борев Ю.Б. Метод и система эстетики // Вопросы литературы. 1961. № 2. С. 89-109.
    15. Борев Ю.Б. Художественный стиль, метод и направление // Современные аспекты изучения. Теория литературных стилей. М.: Наука, 1982. С.76-90.
    16. Бретон А. Манифест сюрреализма // Называть вещи своими именами: Программные выступления мастеров западноевропейской литературы ХХ века. М.: Прогресс, 1986. С. 40 - 73.
    17. Бровко О.О. Лірика Миколи Руденка. Проблеми поетики. Дис. канд. філол. наук: 10.01.01. Луганськ, 2000. 271 с.
    18. Булаховська Ю.Л. Творчість Леопольда Стаффа і стильові пошуки польської поезії першої половини ХХ ст. К.: Наук. думка, 1970. 179с.
    19. Бургардт О. Експресіонізм у німецькій літературі // Життя й Революція. 1925. Ч. 8. С. 29 - 33.
    20. Веселовский А.Н. Психологический параллелизм и его формы в отражении поэтического стиля // Введение в литературоведение: Хрестоматия / Под ред. П.А. Николаева. М.: Высш. школа, 1988. С.309 - 311.
    21. Винниченко В. Сонячна машина. К.: Дніпро, 1989. 619 с.
    22. Виноградов В.В. Проблема авторства и теория стилей. М.: Наука, 1961. 431 с.
    23. "Вільно творити не можу" До 100-річчя Т.Осьмачки // Сучасність. 1995. № 5. С. 140 - 145.
    24. Возняк М.С. Історія української літератури: У 2 кн. Львів: Світ, 1994. Кн. 2. 560 с.
    25. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис: У 2 т. К.: Оберіг, 1991. Т. 1. 455 с.
    26. Гаврилова Т., Остапенко Н., Голуб Н. Інтерпретація біблійних мотивів та образів у поезіях Тодося Осьмачки // Історико-літературні, теоретико-літературні й мовностилістичні аспекти творчості Тодося Осьмачки: Матеріали всеукраїнської наукової конференції з нагоди 105-ї річниці з дня народження Т.С.Осьмачки. Черкаси, 2000. С. 65- 68.
    27. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Навчальний посібник / За ред. О.Галича. К.: Либідь, 2001. 488 с.
    28. Гординський С. Богдан Ігор Антонич. Його життя і творчість / Передм.// Антонич Б.-І. 1909 - 1937. Зібрані твори. Нью-Йорк - Вінніпеґ: Слово, 1967. С. 7 - 26.
    29. Грабович Г. Велика література // Сучасність (Мюнхен). 1986. Ч. 7 - 8. С. 46 - 80.
    30. Грабович Г. Функції жанру і стилю у становленні української літератури// Грабович Г. До історії української літератури. К.: Основи, 1997. С. 23-33.
    31. Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т. К.: Либідь, 1993. Т. 1. 391 с.
    32. Ґайм Ґ. Поезії / Пер. з нім. П.Рихла // Всесвіт. 1990. № 7. С.74- 80.
    33. Ґайм Ґ. Поезії / Пер. з нім. Т.Гавриліва // Всесвіт. 1996. № 2. С.142-146.
    34. Дей О.І. Соціально-побутові пісні чумацького циклу / Передм. // Чумацькі пісні. К.: Наук. думка, 1976. С. 11 - 45.
    35. Дей О. І. Поетика української народної пісні. К.: Мистецтво, 1978. 250 с.
    36. Державин В. Проблема наслідування і стилізації // Пороги. 1952. Січень- лютий. С. 19 - 25.
    37. Державин В. Поезія Михайла Ореста і неоклясицизм // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: У 4 кн. К.: Рось, 1994. Кн. 3. С. 347 - 365.
    38. Державин В. Три роки літературного життя на еміграції (1945-1947) // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: У 4 кн. К.: Рось, 1994. Кн. 3. С.575- 596.
    39. Днепров В. Г. Черты романа ХХ века. М. - Л.: Сов. писатель, 1965. 548с.
    40. Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литературы. М.: Прогресс, 1979. 319 с.
    41. Эйдинова В. Стиль художника: Концепции стиля в литературной критике 20-х годов. М.: Худ. литература, 1991. 285 с.
    42. Эйхенбаум Б. Анна Ахматова. Опыт анализа // Современная русская критика. Л.: Без указ. изд., 1926. С. 104-112.
    43. Експресіонізм та експресіоністи. Література, малярство, музика сучасної Німеччини / За ред. С.Савченка. К.: Сяйво, 1929. 345 с.
    44. Эльсберг Я.Е. Индивидуальные стили и вопросы их историко-теоретического изучения // Теория литературы. Основные проблемы в историческом освещении. Стиль. Произведение. Литературное развитие. М.: Наука, 1965. С. 34 - 59.
    45. Енциклопедія українознавства: У 2 т. Мюнхен - Нью-Йорк: Молоде життя, 1949. Т. 1. 934 с.
    46. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова.К.: Наук. думка, 1987. 247с.
    47. Єфремов С. Історія українського письменства. К.: Femіna, 1995. 688 с.
    48. Жирмунский В.М. Вопросы теории литературы. Статьи 1916 - 1926. Л.: Academіa, 1928. 437 с.
    49. Жирмунский В.М. Литературные течения как явление международное. Л: Наука, 1967. 21 с.
    50. Жирмунский В. М. Введение в литературоведение: Курс лекций. СПб.: Изд-во С-Петерб. ун-та, 1996. 440 с.
    51. Жулинський М. Йому судилася доля Данте // Літературна Україна. 1991. 16 травня.
    52. Жулинський М. Приречений на самотність та вигнання / Передм. // Осьмачка Т. Поезії. К.: Рад. письменник, 1991. С. 5 - 18.
    53. Жулинський М. Тодось Осьмачка (1895-1962) // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. К.: Либідь, 1994. Кн. 2. Ч. 1. С. 89- 98.
    54. За лаштунками "Думи про Зінька Самгородського" // Наші дні (Краків - Львів). 1942. Травень. С. 4.
    55. Зборовська Н. Реквієм над загубленою нацією (на матеріалі прози Т.С.Осьмачки) // Творчість і доля Т.С.Осьмачки в контексті українського письменства ХХ століття: Матеріали всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження Т.С.Осьмачки. Черкаси, 1995. С. 6 - 7.
    56. Зборовська Н. "Танцююча зірка" Тодося Осьмачки. К.: Козаки, 1996.63 с.
    57. Зборовська Н. Демонізм як характерна риса прозового дискурсу Тодося Осьмачки (за повістю "Старший боярин") // Молода нація. 1997. № 5. С. 127 - 131.
    58. Зборовська Н. На згарищі спаленої душі // Сучасність. 1997. № 6. С.137 - 144.
    59. Зборовська Н. Тодось Осьмачка з погляду творчої невдачі (за повістю "Старший боярин") // Історико-літературні, теоретико-літературні й мовностилістичні аспекти творчості Тодося Осьмачки: Матеріали всеукраїнської наукової конференції з нагоди 105-ї річниці з дня народження Т.С.Осьмачки. Черкаси, 2000. С. 65 - 68.
    60. Зеров М. Українська література в 1923 р. // Нова громада. 1924. Ч. 3 - 4. С. 30 - 31.
    61. І.Кв. Тодось Осьмачка. "Сучасникам" (1943) // Наші дні (Краків-Львів). 1943. Березень. С. 13.
    62. Іванисенко В.П. Народження стилю. К.: Наук. думка, 1964. 299с.
    63. Іваньо І.В. Про українське літературне барокко // Українське літературне барокко. К.: Наук. думка, 1987. С. 3 - 18.
    64. Ізарський О. Михайло Орест у листах // Сучасність ( Мюнхен ). 1964. Ч. 3 - 4. С. 71 - 75.
    65. Ільницький М. Богдан-Ігор Антонич. Нарис життя і творчості. К.: Рад. письменник, 1991. 207 с.
    66. Ільницький М. Об’єднані словом (Українська повоєнна еміграційна критика) // Дивослово. 2000. № 11. С. 7 - 11.
    67. Історичні пісні / За ред. М.Т. Рильського, К.Г. Гуслистого. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 1068 с.
    68. Камю А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство. М.: Политиздат, 1990. 415 с.
    69. Кейван М. У самотній мандрівці до вічності (Спогади про Тодося Осьмачку) // Березіль. 1996. № 3 - 4. С. 58 - 94.
    70. К-ий І. Туга за сонцем вічності. "Старший боярин" Тодося Осьмачки // Арка (Мюнхен). 1948. Ч. 3 - 4. С. 49 - 51.
    71. Кирдан Б.П. Думы / Предисл. // Украинские народные думы. М.: Наука, 1972. С. 10 - 51.
    72. Киселёва Л.Ф. О стилевой доминанте // Современные аспекты изучения. Теория литературных стилей. М.: Наука, 1982. С. 301 - 319.
    73. Клен Юрій. Думки на дозвіллі // Слово і час. 1991. № 4. С. 46 - 53.
    74. Клочек Г.Д. Поетика і психологія. К.: Тов. "Знання" УРСР, 1990. 48 с.
    75. Ключковська Я. Французькі паралелі Богдана-Ігоря Антонича // Слово і час. 1998. № 7. С. 43 - 46.
    76. Коваленко В.М. "Зінько прославлений" // Коваленко В. Ненароджене сонце, або Великий Піст Зінька Самгородського. Черкаси: Відлуння - Плюс, 2000. С. 76 - 84.
    77.Ковалів Ю.І. Рання поезія М.Бажана // Радянське літературознавство. 1984. № 6. С. 24 - 34.
    78. Ковалів Ю.І. Романтична стильова течія в українській радянській поезії 20-30-х років. К.: Наук. думка, 1988. 128 с.
    79.Ковальчук О. Необарокові тенденції у прозі 70-х рр. // Слово і час. 1992. № 7. С. 56 - 60.
    80. Кожинов В.В. Введение // Смена литературных стилей. М.: Наука, 1974. С. 3-14.
    81. Колесса Ф. Про ґенезу українських народних дум: (Українські народні думи у відношенні до пісень, віршів і похоронних голосінь). Львів: Без вказ. вид., 1921. 144 с.
    82. Колошук Н. Поезія Тодося Осьмачки: символізм чи експресіонізм? // Історико-літературні, теоретико-літературні й мовностилістичні аспекти творчості Тодося Осьмачки: Матеріали всеукраїнської наукової конференції з нагоди 105-ї річниці з дня народження Т.С.Осьмачки. Черкаси, 2000. С. 71 - 77.
    83. Комаринець Т. Традиції бароко в системі українського романтизму// Комаринець Т. Твори. Львів: Світ, 1999. С. 176 - 184.
    84. Конончук Т.І. Поетика повісті Т.Осьмачки "План до двору" // Творчість і доля Т.С.Осьмачки в контексті українського письменства ХХ століття: Матеріали всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження Т.С.Осьмачки. Черкаси, 1995. С. 45 - 47.
    85. Конончук Т.І. "Тужлива Україна" у творчості Тодося Осьмачки // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. пр. Вип. 3. К.: Твім інтер, 1997. С. 186 - 192.
    86. Конончук Т.І. Тодось Осьмачка // Живиця: Хрестоматія української літератури XX ст.: У 2 кн. / За ред. М.Конончука; Упор. М.Конончук, Н.Бондар, Т.Конончук. К.: Твім інтер, 1998. Кн. 1. С. 543 - 547.
    87. Конончук Т.І. Тодось Осьмачка // Українська література: Письмовий та усний екзамен / За ред. Н.Гаєвської. К.: Вирій, Магістр - 8, 1998. С.218 - 221.
    88. Конончук Т.І. Образи-символи у повісті Тодося Осьмачки "План до двору"//Історико-літературні, теоретико-літературні й мовностилістичні аспекти творчості Тодося Осьмачки: Матеріали всеукраїнської наукової конференції з нагоди 105-ї річниці з дня народження Т.С.Осьмачки. Черкаси, 2000. С. 52 - 55.
    89. Координати. Антологія української поезії на Заході: У 2 т. Мюнхен: Сучасність, 1969. Т. 1. 431 с.
    90. Косач Ю. Нотатка про сюрреалізм // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: У 4 кн. К.: Рось, 1994. Кн. 3. С. 661 - 669.
    91. Костенко Н.В. Поетика Миколи Бажана (1923 - 1940 рр.). К.: Вид-во Київського ун-ту, 1971. 169 с.
    92. Костецький І. Людина, полишена напризволяще // Українські вісті. 1958. 12 червня.
    93. Костюк Г. Лицар культури нації // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: У 4 кн. К.: Рось, 1994. Кн. 2. С. 433 - 443.
    94. Костюк Г. Зустрічі й прощання. Книга друга // Кур’єр Кривбасу. 2000. № 125 - 126. С. 54 - 87.
    95. Кошелівець І. Під кінець 1961 року (Погляд на літературну періодику УРСР) // Сучасність (Мюнхен). 1962. Ч. 2. С. 50 - 65.
    96. Крижанівський С. Художні відкриття і літературний процес. К.: Рад. письменник, 1979. 324 с.
    97. Лавріненко Ю. Література вітаїзму. 1917 - 1933 // Лавріненко Ю. Розстріляне Відродження: Антологія 1917 - 1933. Поезія проза драма есей. Мюнхен: Без вказ.вид., 1959. С. 931- 967.
    98. Лавріненко Ю. До поєднання модернізму і традиції в необарокко // Слово. Збірник українських письменників в екзилі. Нью-Йорк: Без вказ. вид., 1968. Зб. 3. С. 493 - 501.
    99. Лавріненко Ю. Література межової ситуації // Лавріненко Ю. Зруб і парости: літературно-критичні статті, есеї, рефлексії. Мюнхен: Сучасність, 1971. С. 13 - 32.
    100. Лавріненко Ю. Неподоланий поет: Теодосій Осьмачка, 1895 - 1962 // Лавріненко Ю. Зруб і парости: літературно-критичні статті, есеї, рефлексії. Мюнхен: Сучасність, 1971. С. 113 - 116.
    101. Лавріненко Ю. Нова перемога української лірики // Лавріненко Ю. Зруб і парости: літературно-критичні статті, есеї, рефлексії. Мюнхен: Сучасність, 1971. С. 184 - 186.
    102. Лавріненко Ю. Героїчні почуття вічної правди і краси народу // Дивослово. 1995. № 1. С. 4 - 5.
    103. Ласло-Куцюк М. Шукання форми. Нариси з україн
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины