УКРАЇНСЬКА УРБАНІСТИЧНА ПРОЗА ХХ СТОЛІТТЯ: ЕВОЛЮЦІЯ, ПРОБЛЕМАТИКА, ПОЕТИКА : УКРАИНСКАЯ урбанистическая проза ХХ ВЕКА: ЭВОЛЮЦИЯ, ПРОБЛЕМАТИКА, Поэтика

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 821.161.2 3.09’06 (043. 3)

На правах рукопису

ФОМЕНКО ВІРА ГРИГОРІВНА

УКРАЇНСЬКА УРБАНІСТИЧНА ПРОЗА ХХ СТОЛІТТЯ:
ЕВОЛЮЦІЯ, ПРОБЛЕМАТИКА, ПОЕТИКА

Спеціальність 10.01.01 українська література

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант:
доктор філологічних наук,
професор О.А.Галич

Луганськ 2008

ЗМІСТ
ВСТУП..4

РОЗДІЛ1. УРБАНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА ЯК ТЕОРЕТИЧНА ПРОБЛЕМА: ЕВОЛЮЦІЯ І ПРОБЛЕМАТИКА..13
1.1.Дискурс міста в історичному, культурологічному та філософському контекстах13
1.2.Розвиток теми міста в літературі22
1.3.Урбаністична домінанта української літератури в контексті світової.37

Висновки до першого розділу47

РОЗДІЛ2. УКРАЇНСЬКА ХУДОЖНЯ УРБАНІСТИКА В СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ.54
2.1.Мотив міста у творчості Г.Сковороди та І.Котляревського..54
2.2.Петербург М.Гоголя та Т.Шевченка. Художня і ментальна рецепції..83
2.3.П.Куліш опозиція село місто.116
2.4.Місто в науково-художніх рецепціях Івана Франка...131

Висновки до другого розділу...152

РОЗДІЛ3. ВПЛИВ МІСТА НА ПРОЦЕСИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ XIX ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XXСТОЛІТТЯ156
3.1.Локус міста в модерній прозі початку ХХ століття156
3.2.Двополюсність української ментальності в українській прозі на зламі століть178
3.3.Урбаністичний наступ та його вплив на людину у творах
В.Підмогильного та В.Домонтовича201
3.4.Урбаністичні візії В.Винниченка216
Висновки до третього розділу.244
РОЗДІЛ4. ХУДОЖНІ НАДБАННЯ ПРОЗОВОЇ УРБАНІСТИКИ
УКРАЇНИ..248
4.1.Урбаністичні рефлексії української прози..248
4.2.Особливості художнього відчуття” міста в українській літературі
ХХстоліття260
4.3.Урбанізований соціум та місце людини в ньому280
4.4.Урбаністична експансія”. Проблеми і наслідки....321

Висновки до четвертого розділу..338

ВИСНОВКИ.343

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ351

ВСТУП

Актуальність дослідження. Розвиток українського суспільства приніс нові як термінологічні, так і змістові дефініції процесів, що в поняття духовна індустрія” не зовсім вкладаються. Те саме стосується й визначення українська нація”, процес формування якої на фундаменті незалежної української держави отримав, на наш погляд, шанс усього лише посилитися, а не вважатися завершеним. Іще більшою мірою це стосується урбаністичної української культури”, прив’язувати появу (а в перспективі можливе домінування) якої всього лиш до зростання промислових міст”, індустріалізації, науково-технічного прогресу, очевидно, не слід, хоч соціально-побутовий та економічний чинники серед її модераторів, без сумніву, присутні. І все ж культура, навіть модифікуючись, не міняє своїх основних завдань об’єднати будь-яку спільноту певним набором поведінкових, світопотрактувальних, моральних, духовно-комунікативних норм, чиї інтерпретаційні коди в певний історичний час залишаються практично незмінними.
Означення урбаністична” отже не несе щодо української культури якихось протилежних традиційній культурі ознак ні в селі, ні в місті, хоч міське середовище відчутно вплинуло й продовжує впливати на процеси модернізації тих сторін людського життя (побутові умови, праця, дозвілля, сфера розмаїтих послуг), які поступово й неминуче архаїзують, роблять раритетним усе те, що тривалий час видавалося вічним: цілоденні й цілорічні сільськогосподарські клопоти, прив’язаність до одного місця, напередвизначеність екзистенційного плину тощо.
Осмислюючи феномен міста в контексті сучасної світової культури та літератури, розглядаючи його як результат історичного розвитку людства, маємо достатньо підстав вважати, що покликана ним до життя література бере дієву участь у процесах накопичення, зберігання, передачі буттєвої інформації та цивілізаційного досвіду наступним поколінням. Окрім того, література має унікальну можливість відтворювати колективні настрої та інтегрувати свідомість міського соціуму в світоглядні процеси суб’єкта. Процеси урбанізації впливають також на соціокультурний потенціал суспільства в цілому, тому не випадково вони стали предметом усебічного дослідження соціологів, істориків, філософів, економістів тощо. Особливе місце посідає література, присвячена місту як носієві і ретрансляторові розвиткових інтенцій історії; її дослідження неможливе без урахування здобутків урбаністичної культури.
Ланцюжок: місто урбанізація людина суспільство, відіграє важливу роль у становленні урбаністичної літератури. Починаючи з XVI століття європейська, зокрема, проза все більше уваги приділяє відображенню міського середовища; у романі XIX століття місто виступає тлом, локусом і персонажем воднораз. З плином часу художня література долає первинний синкретизм сприйняття міського середовища. Соціально-історичні та мистецькі процеси ХХ століття істотно поглиблюють характер і напрями в потрактуванні міста та урбанізації.
Актуальність теми зумовлена відсутністю у вітчизняному літературознавстві цілісного ґрунтовного аналізу еволюції урбаністичної теми в українській прозі ХХстоліття. Незважаючи на публікації В.Агеєвої, А.Білої, Л.Кавун, І.Кравченка, С.Павличко, І.Матковської, М.Тарнавського, М.Ткачука та ін. українська урбаністична проза залишається маловивченим різновидом української літератури. Актуальність обраного дослідження підкріплюється також і сучасними тенденціями в літературознавстві, коли для глибокого аналізу та осмислення феномена міста в літературі застосовуються методологічні засади семіотики, герменевтики, філософської та соціальної антропології, що дозволяє дослідити еволюцію теми міста не лише в окремих текстах, а й у літературному процесі.
Дисертаційне дослідження Українська урбаністична проза ХХ століття: еволюція, проблематика, поетика” є, таким чином, логічно й актуально обумовленою розвідкою на шляху подальшого об’єктивного, цілісного вивчення й розуміння української урбаністичної прози.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалося в рамках комплексного плану науково-дослідницької роботи кафедри української літератури Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Національна культура у філологічних дискурсах різних типів” (державний реєстраційний номер 0101U001371).
Мета, завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному розкритті феномена становлення й еволюції художньообразного відтворення урбаністичної тематики в українській прозі ХХ століття та визначення її своєрідності. Реалізація мети передбачає виконання таких завдань:
узагальнити теоретико-методологічні набутки наукових шкіл, напрямів, окремих дослідників та визначити можливість їх використання в процесі вивчення української урбаністичної літератури;
визначити основи цілісного теоретичного підходу в дослідженні української урбаністичної прози, а також загальні та специфічні риси втілення урбаністичної домінанти в художніх творах;
дослідити процес зародження та еволюції української прозової урбаністики, простеживши витоки та особливості історичного поступування цього феномена;
дослідити тему міста крізь призму ролі та значення людини в урбанізованому соціумі в творах українських письменників, враховуючи при цьому модерне й постмодерне потрактування ролі міст у культурно-історичному, соціальному розвитку суспільства;
простежити процес органічного співіснування міських та сільських життєформ у прозовій літературі;
зіставити досліджуваний період розвитку української урбаністичної прози із розвитком урбанізації в державі, визначити характерні ознаки та специфіку;
з’ясувати особливості художнього зображення міста (тілесність) у художніх творах;
визначити сутність української урбаністичної літератури в художньому досвіді;
простежити еволюційний розвиток та зміну тематики урбаністичних творів в аспекті особливостей української ментальності та проаналізувати художнє осмислення значення урбаністичної літератури для загальноцивілізаційного розвитку українців;
визначити своєрідність поетики урбаністичної прози та її значення для невпинного розвитку українського художньо-образного мислення;
проаналізувати тексти з метою вирізнення домінант, які відтворюють сутність міста, урбанізованого суспільства його проблем і недоліків, що знайшли своє зображення в урбаністичній прозі.
Об’єктом дослідження є твори Г.Сковороди (збірка Сад божественних пісень”), І.Котляревського (п’єса Наталка Полтавка”), Г.Квітки-Основ’яненка (повість Маруся”), М.Гоголя (Петербурзькі повісті”, роман Мертві душі”), Т.Шевченка (поема Сон”, повість Художник”), П.Куліша (роман Чорна рада”), І.Нечуя-Левицького (романи Над чорним морем”, Хмари”), Панаса Мирного (роман Повія”), І.Франка (романи Борислав сміється”, Перехресні стежки”, повість Boa constrictor”), М.Яцківа (роман Танець тіней”), Лесі Українки (оповідання Над морем”), М.Коцюбинського (оповідання Сон”), О.Кобилянської (повість Царівна”), В.Винниченка (романи Сонячна машина”, Кирпатий Мефістофель”, оповідання Раб краси”), В.Підмогильного (роман Місто»), В.Домонтовича (романи Дівчина з ведмедиком”, Без ґрунту”), П.Загребельного (романи Диво”, Південний комфорт”, Брухт”), Р.Іваничука (роман Манускрипт з вулиці Руської”, повість Місто”), Н.Бічуї (повісті Репетиція”, Килим на три квітки”), А.Дімарова Боги на продаж: Міські історії”), В.Дрозда (роман Вовкулака”), В.Шевчука (оповідь-есе На березі часу. Мій Київ”), Ю.Щербака (повість З хроніки міста Ярополя”, роман Причини і наслідки”), Ю.Андруховича (роман Московіада”), Г.Штоня (роман Затіння”), С.Процюка (романи Інфекція”, Тотем”, Жертвопринесення”), які звіряли свої художні пошуки із загальноєвропейським літературним контекстом.
Предметом дослідження є особливості зображення міста, взаємодії людини та урбанізованого соціуму в українській художній прозі, а також специфічні завдання та труднощі світоглядного й загальномистецького кшталту, які виникали в процесі засвоєння українськими прозаїками модерного світового літературного досвіду.
Теоретико-методологічна основа дослідження. Специфіка втілення урбаністичної теми в художній текст потребує комплексного підходу із застосуванням різних методик. Методологічною основою дисертаційної праці є системний аналіз, комплексне використання порівняльно-історичного, історико-генетичного, типологічного, соціологічного та (щодо найбільш духовно самобутніх та естетично знакових творів) герменевтичного, синергетичного, зіставно-стилістичного методів. Місто та урбаністична домінанта в українській прозі досліджується як історичний, культурний та цивілізаційний фактор, що впливає на діяльність людини.
Підґрунтям для аналізу стали праці вітчизняних та зарубіжних літературознавців М.Максимовича, І.Франка, С.Єфремова, Д.Донцова, Д.Чижевського, Ю.Шереха, Е.Ауербаха, М.Бахтіна, Ю.Лотмана Г.Грабовича, М.Наєнка, Т.Гундорової, С.Павличко, В.Агеєвої, Г.Штоня, О.Галича, М.Ткачука та інших.
У процесі дослідження використовувалися праці філософів Г.Сковороди, М.Бердяєва, Луїса Хорхе Боргеса, Ф.Броделя, О.Шпенглера, ГансаГеорга Гадамера, М.Гайдеггера, Х.Ортеги-і-Гассета, Г.Ріккерта, Дж.АрнольдаТойнбі, А.Швейцера, К.Ясперса. Заглибленню у сферу національних особливостей прозописьма, а також з’ясуванню взаємодії свідомого (підсвідомого) й колективного несвідомого в процесі творчого осягнення тенденцій урбанізації сприяли праці З.Фройда та К.-Г.Юнга.
Проблема міста і людини в урбанізованому соціумі широко представлена в історичних дослідженнях Р.Адамса, Л.Мамфорда (Історія урбанізації і поява міста”), Е.Сайко (Давнє місто. Природа і генезис”), А.Сванідзе (Місто у цивілізації: до питання визначення”), А.Тойнбі (Дослідження історії”). Загальні проблеми міста та процеси урбанізації розглядали М.Вебер (Місто”, Зростання міст у XIX столітті”), Дж.Форестер (Динаміка розвитку міст”), М.Межевич (Соціальний розвиток і місто”), значний крок у досліджені процесів урбанізації зробили соціологи Р.Парк (Місто як соціальна лабораторія”), Л.Зеленов, Р.Грац. Культурі міста присвятили дослідження Л.Коган, Б.Марков, П.Сорокін.
До розгляду урбаністичної літератури залучаються філософія, соціальна антропологія, семіотика, представлені дослідженнями Ф.Броделя, Г.Гегеля, Г.Г.Гадамера, Ю.Лотмана, Х.Ортеги-і-Гассета, О.Шпенглера та ін.
Вивчення міста і урбанізації як особливого феномена літератури почалося відносно недавно, тому варто відзначити дослідження Л.Андрєєва Ж.-П.Сартр. Вільна свідомість і ХХ століття”, М.Бютора Місто як текст”, В.Глазичева Поетика міського середовища”, В.Заманської Російська та західноєвропейська література першої третини ХХ століття: урбаністична тема і екзистенційна свідомість”, О.Лановенко Художнє сприйняття”, Ю.Лотмана Символіка Петербурга і проблеми семіотики міста”, О.Петровської Місто і пам’ять”, М.Ямпольського Демон і лабіринт”.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше у вітчизняному літературознавстві досліджується проблема зародження та еволюції в українському художньому мисленні теми міста та аналізується багатоаспектний вплив урбаністичної літератури на становлення модерної української прози. Урбаністична література розглядається як явище урбаністичної культури, що має прямий і опосередкований стосунок до формування світогляду та ціннісних орієнтацій людини в міському й мегаполісному соціумі. У цьому напрямку проаналізовано тексти українських письменників різних періодів, художніх напрямів та естетичних поглядів. Таким чином, у дисертаційному дослідженні вироблено загальні підходи до цілісного наукового уявлення про специфіку української урбаністичної прози ХХстоліття, що розглядається як певна художня цілісність, найбільш характерними ознаками якої є проблемне новаторство та ідейно-духовний універсалізм.
Теоретичне й практичне значення отриманих результатів. Дослідження урбаністичної теми в українській прозі поглиблює й урізноманітнює науково-змістові обшири та інструментарій історії, теорії літератури, семіотики, герменевтики, філософської та соціальної антропології, оскільки пропонує і здійснює дослідження людини, суспільства в перманентно авангардному цивілізаційному середовищі місті. У сучасних процесах глобалізації потрібне теоретичне осмислення історичних перспектив людства, розгляд яких є органічною складовою урбанізованого прозомислення та прозописьма. Дисертаційне дослідження є внеском у зазначену сукупність теоретичних знань про взаємодію та взаємовплив людини й міста.
Результати дослідження можуть бути використані в подальшому вивченні художніх набутків українських прозаїків, у курсах лекцій з історії української літератури XIX ХХ століття, спецкурсах, спецсемінарах, що можуть викладатися у вищих навчальних закладах, середніх загальноосвітніх і спеціалізованих школах, при написанні наукових досліджень.
Особистий внесок автора полягає в системному дослідженні процесу становлення та еволюції української урбаністичної прози ХХ століття. Дисертація узагальнює та систематизує самостійні наукові дослідження автора, дефініції та підсумкові положення автором формулюються вперше. Провідні ідеї викладені в монографії та в 36 наукових статтях. Усі праці виконано без участі співавторів.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри української літератури Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол №10 від 17травня 2008р.). Основні положення дисертації були викладені в доповідях та виступах:
- Всеукраїнській науковій конференції Актуальні проблеми слов’янської філології” (Бердянський державний педагогічний університет, 2005р.);
- Всеукраїнській науковій конференції Документалістика на порозі XXI століття: проблеми теорії та історії” (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, 2005р., 2007р.);
- V, VI, VII Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Українська література: духовність і ментальність” (Криворізький державний педагогічний університет, 2005р., 2006р., 2007р.);
- VII Всеукраїнській науково-практичній конференції Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (Київський національний авіаційний університет, 2006р.);
- Міжвузівському науковому семінарі Терміносистема слов’янського літературознавства” (Житомирський державний університет імені Івана Франка, 2006р.);
- філологічному семінарі Теоретичні й методологічні проблеми літературознавства” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2006р.);
- Всеукраїнській науковій конференції Творчість молодомузівців” і проблеми українського модернізму (До 125-річчя від дня народження Степана Чарнецького)” (Львівський національний університет імені Івана Франка, 2006р.);
- Всеукраїнській науковій конференції Актуальні проблеми сучасної компаративістики” (Бердянський державний педагогічний університет, 2007р.);
- IVВсеукраїнській науково-практичній конференції Українська література в контексті світової літератури” (Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського, 2007р.);
- Всеросійській науково-практичній конференції Спеціаліст XXI століття” (Волгоградський державний університет, 2007р.);
- Всеукраїнській науковій конференції Слобожанщина: літературний вимір” (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка 2005-2008рр.).
Публікації. За темою дослідження опубліковано монографію та 36 наукових статей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків і списку використаних джерел (335 позицій). Основний зміст дослідження викладено на 350 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Складність простеження урбаністичного дискурсу в українській літературі ХХст. має багато передумов, нюансів та іманентно колізійних теоретико-літературних напруг, котрі посилюються ще й тим, що не всі з них достатньою мірою відрефлексовані. Серед багатьох змістових спрямувань, що їх українська літературна думка розвиває чи, навпаки, заперечує або дедалі свідоміше прагне започаткувати, художньому освоєнню міського середовища й міського типу життя таланило найменше. Пов’язано це, безперечно, з існуючою й досі традицією відносити Україну, її мову, культуру і навіть філософію до таких, які тримаються того самого, що й народний загал: землі, звичаїв жити на цій землі відповідно до заповітів предків, слухатися передусім серця, шанувати простоту, розрізняти своє й не своє, зараховую­чи до останнього майже всі соціально-історичні новації, більшість яких, не завадить нагадати, ініціювалися державами-завойовниками, тобто були не лише ідейно чужими, а й чужомовними. Багато чого в цій частково вимушеній, а частково й інерційній колапсованості стало мінятися з початком ХХст., коли навіть у межах Російської імперії розпочалися санкціоновані владою демократичні зміни, що призвело до зняття заборон на українськомовний театр, пресу, а в більш широкому сенсі— до вседержавного переходу на шлях конституційності та економічних реформ. Саме так це було, чи не зовсім так, або й зовсім не так— покаже час, який, сподіваємося, принесе інші як термінологічні, так і змістові дефіні­ції процесів, які в поняття духовна індустрія” не зовсім вкладаються. Те саме стосується й визначення українська нація”, процес формування якої на фундаменті незалежної української держави отримав, на наш погляд, шанс усього лише посилитися, а не вважатися завершеним. Іще більшою мірою це стосується урбаністичної української культури”, прив’язувати появу (а в перспективі— можливе до­мі­нування) якої всього лиш до зростання промислових міст”, індустріалізації, науково-технічного про­гресу, очевидно, не слід, хоча соціально-побу­то­вий та економічний чинники серед її модераторів, без сумніву, присутні. І все ж культура, навіть модифікуючись, не міняє своїх основних завдань: об’єд­нати ту чи іншу спільноту певним набором поведінкових, світопотрактувальних, моральних, духовно-комунікативних норм, чиї інтерпретаційні коди в певний історичний час залишаються практич­­но незмінними.
Урбаністична література формується в умовах урбаністичної культури, яка є результатом світоглядного осмислення дійсності та діяльності з відтворення соціального буття, у якій можна виділити процес самореалізації людини, предметні структури та культурно-історичні універсалії. Урбаністична культура результат тривалих та глибинних настроїв, почуттів, синтез досвіду багатьох поколінь.
Національна сутність урбаністичної прози полягає в тому, що серед багатьох змістових спрямувань, які українська літературна думка розвиває чи, навпаки, заперечує або дедалі свідоміше прагне започаткувати, художньому освоєнню міського середовища й міського типу життя таланило найменше. Пов’язано це, безперечно, з існуючою й досі традицією відносити Україну, її мову, культуру і навіть філософію до таких, які тримаються того самого, що й народний загал: землі, звичаїв жити на цій землі відповідно до заповітів предків, слухатися передусім серця, шанувати простоту, розрізняти своє й не своє, зараховую­чи до останнього майже всі соціально-історичні новації, більшість яких, не завадить нагадати, ініціювалися державами-завойовниками, тобто були не лише ідейно чужими, а й чужомовними. Багато чого в цій частково вимушеній, а частково й інерційній колапсованості стало мінятися з початком ХХст., коли навіть у межах Російської імперії розпочалися санкціоновані владою демократичні зміни, що призвело до зняття заборон на українськомовний театр, пресу, а в більш широкому сенсі до вседержавного переходу на шлях конституційності та економічних реформ.
Саме на той час припадає наповнення реальним соціокультурним змістом терміну українська нація”, процес формування якої на фундаменті незалежної української держави отримав, на наш погляд, шанс усього лише посилитися, а не вважатися завершеним. Іще більшою мірою це стосується урбаністичної української культури”, прив’язувати появу (а в перспективі можливе домінування) якої всього лиш до зростання промислових міст”, індустріалізації, науково-технічного про­гресу, очевидно, не слід, хоча соціально-побу­то­вий та економічний чинники серед її модераторів, без сумніву, присутні. І все ж культура, навіть модифікуючись, не міняє своїх основних завдань: об’єд­нати ту чи іншу спільноту певним набором поведінкових, світопотрактувальних, моральних, духовно-комунікативних норм, чиї інтерпретаційні коди в певний історичний час залишаються практич­­но незмінними.
Упродовж першої половини ХІХст. література України свої­ми фольклорно-етнографічним темами обирала слав­­не минуле», яке, власне, й стало тим новим”, що виокремило і навіть вирвало її з малоросійщини гоголівського зразка, де переважала опереткова святошність, героїзована козаччина та простонародна готика. Шевченків доробок започаткував новизну принципово іншу, у підмурівок якої було покладено творче змагання поета з часом. Саме після виходу Кобзаря” 1840р. розпочався процес переродження рутинної, прикутої” всього лише до етнографічних теренів самосвідомості автора-малороса у свідомість автора-націєтворця, яку різною мірою повноти й дієвості репрезентували П.Куліш, І.Нечуй-Левицький, ПанасМирний і яка набула ознак доконаної, такої, що сполучилася з контекстами європейської та світової культури, всеосяжності в титанічній праці І.Франка. Головним історико-літератур­ним свідком” цього процесу виступила нова літературна мова.
До інноваційних досягнень української літератури кінця ХІХпоч.ХХстоліття слід, наряду з мовними і характерологічними новаціями, віднести контекстуальну переорієнтованість на Європу і європейськість, що не обмежувалося лише тяжінням до тих чи інших духовно-естетичних віянь”, котрі множили число присутніх у письмі й мисленні пое­тів, прозаїків та драматургів ізмів” натуралізму, імпресіонізму, експресіонізму, символізму. Відбу­вав­ся рішучий розрив із довготривалою одностай­ністю у ставленні до безлічі проблем, породжуваних науково-технічним прогресом, процесами урбанізації, помітним онауковленням” щоденного людського мислення і виходом останнього з-під влади інтелектуального традиціоналізму.
Уся історія людської цивілізації так чи інакше, але генерувалася субкультурами спільнот, зосереджених довкола потреб не вперто незмінних традицій, а вольовитої дії, при тому дії, сповненої щораз нових соціальних ризиків, до яких, на жаль, належить і омріяний технологізований рай”. Спроби заперечень його все більш зримих небезпек іди­лія­ми вишневих садків і заснулих хуторів”, безпе­реч­но, можливі, проте малоперспективні: вічне міс­то”, яким дедалі виразніше стає європейська, принаймні, частина всепланетарного простору, може максимально оздоровитись тільки енергетикою влас­ного духу, до вивчення якого українська література зверталася лише спорадично. Хоч наведені у дослідженні приклади подібних звертань засвідчують давню готовність вітчизняної прози повернутися до щораз глибшого вживлення в макрокосм урбаністики, щодо якого тільки архаїчна свідомість може втішати себе думками, ніби людина в багатоповерхових кам’я­ни­цях безперервно мучиться. Тоді як свідомість модерна ні на мить не забуває, що саме серед цих кам’яниць є безліч музеїв, університетів, бібліотек, театрів і що міста тисячоліттями народжували і будуть народжувати тих, хто з колиски любов до рідної землі і планети в цілому пов’язував із життєстилем великих і малих адміністративних та культурно-промис­ло­вих центрів. Хоча, безперечно, багато чого в цьому життєстилі не приймав чи не приймає, однак робить це з тої ж таки любові. Саме тому й не всепрощенної, стоїчно мудрої, чому не в останню чергу сприяли потужна праця всецивілізаційного інтелекту, головним осідком якого ще з біблійних часів були й залишаються міста.
Щоправда, існувала в цьому мовно-стилістич­но­му, а відтак і характерологічному рухові опору” й тенденція регресивного, так би мовити, кшталту. Суть її полягає в тому, що ним далі героїзувався духовний побут передовсім селянина, або персонажа, який з цим побутом достатньо міцно пов’язаний. І не тільки побутом; увесь спектр духовних цінностей людини з народу так чи інакше був орієнтований на морально-побутову рустикальність”, що, зокрема, й продовжує поділяти українських про­­заїків на, умовно кажучи, горожан” (Р.Іва­ни­чук, П.Загребельний, Н.Бічуя, В.Шевчук, Ю.Щер­­бак, В.Тарнавський, О.Забужко, Г.Штонь, Ю.Андрухович, С.Процюк) і прибічників” або й оспівувачів села (А.Дімаров, В.Міняйло, П.Крав­чук, В.Захарченко, Д.Кешеля, В.Медвідь). При цьому промовистим є те, що прозаїки, у художньому пись­мі й мисленні яких переважає тяжіння до тематично-стильової всеїдності” (В.Яворівський, В.Шкляр, О.Васильківський, Г.Пагутяк, Є.Пашковський), свої присуди сучасному світові теж базують на цінностях, які до субкультури й цивілізаційних орієнтирів міста ставляться з чималою дозою недовіри.
Зрозуміло, що означення урбаністична” не вносить стосовно української культури якихось протилежних традиційній культурі ознак ні в селі, ні в місті, хоч міське середовище відчутно вплинуло й продовжує впливати на процеси модернізації тих сторін людського життя (побутові умови, праця, дозвілля, сфера розмаїтих послуг), які поступово й неминуче архаїзують, роблять раритетним усе те, що тривалий час видавалося вічним: цілоденні й цілорічні землеробські клопоти, прив’язаність до одного місця, передбачуваність екзистенційного плину тощо. Слід, очевидно, вважати, що такий культурний продукт”, як література, теж зазнає неминучих (у тому числі й авторизовано творчих) модифікацій, в основі яких лежать не лише її власні інтенції, а й опосередкований вплив на письменницьку свідомість загальноцивілізаційного тла до­би, яка, називаючись класицистичною, романтичною, модерною, є одночасно носієм свідомості, що звикла (або ні) до телефону, друкарської машинки, ком­п’ю­тера, літака, міських зручностей та міського комфорту. Поетизація за цих умов патріархальної сільськості, безумовно, можлива теж, проте не слід забувати, що її продуцентом виступає не сам селянин, а митець, програмні творчі настанови якого стали з різних причин антиурбаністичними.
Розуміння літератури як феномена життєдіяль­ності, що не ділить себе (і не ділиться!) на самовилучену з сучасного життя й ту, що зображує, передчуває, аналізує, любить винятково духовний та буттєвий модерн, є визначальним у нашому дослідженні. Разом із тим, головна увага в ньому приділяється процесам неминучих змін духовно-проблемної та художньо-естетичної генераторики письменницьких міграцій з села в місто, яке не лише забезпечує соціально-економічний, загальнокультурний та політичний поступ, а й стає творцем таких життєвих форм, у межах яких зазначені зміни реалізуються. Отже, виростання української прози з сільських одеж” сприяє створенню моделі світу, де старе” з новим” взаємодіють як на рівні художньої генетики, так і на соці­ально-інноваційному рівні, коли нові форми життя й мислення видозмінюють, або реорганізують певну традицію. Українська прозова урбаністика розвивається багаторівнево і безупинно, оскільки йдеться не лише про перехід від одних тем до інших, від героїв сільських” до міських”, а про нові тенденції суспільного розвитку, де вічне Село” поступається вічному Місту”. Необхідно зазначити місту метаісторичному і навіть метанаціональному. Пастораль і Драма, Дух і Раціо, Гармонія й Дисгармонія, Еволюція й Революція— лише головні світоглядні й світовідчуттєві антиномії в межах процесу глибоких занурень художньої думки в загаль­но­ци­ві­лі­заційні наслідки історичного розвитку, виразником і втілювачем яких є насамперед місто. У тому числі й місто давнє, дослідження якого міняє сільські” погляди народу на самого себе та акцентує увагу на процесі органічного співіснування міських та сільських життєформ у прозовій літературі.
Сьогоднішнє людство якщо і є чиєюсь дитиною, то хіба толерантно нейтрального Бога, і саме тому за кожний свій хибний крок воно розплачується і своїм сучасним, і майбутнім. Без жодних скидок на метафізичну гуманність, якої поза ним не існує. Саме тому література, якщо її цікавить не лише політика, а й доля земної спільноти, мусить тримати в полі зору процеси, що їх генерує і робить соціально зримими, найперше місто. Адекватність відтворення міста в літературі другої половини ХХст. полягає в осягненні його універсальності, котра потребує стильової різноманітності, різних художніх систем, художніх методів, живозмінності літературної проблематики. Урбаністична література це насамперед переміщення точки зору письменника в площину життємоделі, де місто виступає генератором людського історичного розвитку. Одне із найважливіших досягнень урбаністичної прози творення художнього простору, де місто основний сюжет, концепція, образ. Зображення урбаністичного соціу­му як специфічного виду комунікації потребує від прозаїка творчої гри”, де місто може бути як локусом, так і повноцінним художнім образом. У письменників другої половини ХХст. місто набуває характеристик людини і стає дзеркалом власного Я”. У творах П.Загребельного, Р.Іваничука місто позначається не лише сакральним духом воно символ національної ідентичності українського народу, його духу.
В урбаністичній прозі місто ХХст. подекуди постає очищеним” від історичних, соціальних, національних ознак, що дозволяє втілити в ньому модель світу в цілому. У такому місті перетинаються різні рівні цивілізації та прошарки суспільства саме в цьому полягає екзистенційна сутність міста. Місто розшаровується: центр втілення ком­форту, багатства, упевненості, передмістя злидні, бруд, невпевненість у майбутньому. Місто спонукає до оповідей про минуле, сучасне. Таким чином людина відкриває і своє особисте минуле та прогнозує майбутнє. Місто це історично сформований, відшліфований простір, який зберігає інформаційні коди, ілюзії, міфи, втілені у па­м’ятках архітектури та мистецтва. Воно має дис­курсну основу та належить наративу, за допомогою якого місто постає як текст, що містить унікальну інформацію про знакові семантичні утворення. Наратив збільшує культурний та часовий простір: від часів Київської Русі до майбутнього. Розглядаючи місто як текст, необхідно враховувати синтаксичні принципи його побудови, бо відповідно до цього влаштоване і місто будинки складають вулиці, вулиці об’єднуються в райони, а вони відповідно утворюють місто як єдиний організм, отже, убраністичні твори витвір міського життя, його продукт. Місто енциклопедія” життя людини та суспільства, парадоксальність якого полягає в тому, що пропонуючи людині різноманітність вибору, воно її цієї різноманітності позбавляє. Стосується це насамперед царини духу, для якого повсюдна меркантилізація й технологізація життєплину обертається зникненням потреб, без яких індивід втрачає стимули до безупинного внутрішнього росту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АвтономоваН.C. О философском переводе / Н.С.Автономова // Вопросы философии. № 2. 2006. С. 89 101.
2. АгєєваВ. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму: моногр. / Віра Агєєва. К. : Факт, 2003. 320 с.
3. АгєєваВ. Координати урбаністичного простору / Віра Агєєва // Кур’єр Кривбасу. 2006. № 198. С. 154163.
4. АгєєваВ. Мовні ігри В.Домонтовича / Віра Агєєва // ДомонтовичВ. Дівчина з ведмедиком. Болотяна Лукроза. К., 2000. С. 3 20.
5. АмусинМ. Как в городе живем / АмусинМ. // Звезда. 1986. № 11. С. 177184.
6. АндруховичЮ. Дезорієнтація на місцевості. Спроби / АндруховичЮ. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2006. 128 с.
7. АндруховичЮ. Московіада. Роман жахів / АндруховичЮ. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006. 152 с.
8. Архитектура античного мира. М., 1940. 573 с.
9. Астаф’євО. Візія Петербурга в творчості Тараса Шевченка й Адама Міцкевича / Астаф’єв Олександр // Філологічні семінари. Національні моделі порівняльного літературознавства. К., 2006. Вип.9. С. 125 135.
10. АуэрбахЭ. Мимесис: Изображение действительности в западно-европейской литературе / Эрих Ауэрбах ; пер. с нем. М. : Прогресс, 1976. 550 с.
11. БальзакО. Париж в 1831 году / Оноре де Бальзак. М.: Худож. лит., 1955. 547 с.
12. БарабановА. Чтение города // Семиотика пространства. Екатеринбург : Архитектон, 1999. С. 325 354 с.
13. БарабашЮ. Тарас Шевченко: імператив України. Історіо- й націософська парадигма / Ю.Барабаш. К.: Вид. дім Києво-Могилянська академія”, 2004. 181 с.
14. БартР. Избранные работы. Семиотика. Поэтика / Барт Ролан. М.: Прогресс. 623 с.
15. БезхутрийЮ. Місто і містяни / БезхутрийЮрій // Березіль. 1991. №6. С. 178183.
16. БелинскийВ. Собр. соч.: в 9 т. / В.Г.Белинский ; ред. кол.: Н.К.Гей и др. М. : Худож. лит., 1976
Т. 1.: Статьи, рецензии и заметки, 18341836. Дмитрий Калинин : драм. повесть. 1976. 736 с.
17. БеллД. Грядущее постиндустриальное общество: опыт социального прогнозирования / Даниле Белл ; пер. с англ. В.Д.Иноземцева. М. : Aкадемия, 1999. 783 с.
18. БердяевН. О назначении человека / Н.А.Бердяев. М. : Республика, 1993. 120 с.
19. БердяевН.А. Истоки и смысл русского коммунизма / Н.А.Бердяев. М., Наука, 1990. 221 с.
20. БерезовськаЗ. Юрій Щербак: письменник міста / Зіна Березовська // Всесвіт. 1983. № 12. С. 153.
21. БернадськаН.І. Роман: Проблеми великої епічної форми: [навч. посіб.] / БернадськаН.І. К. : Логос, 2007. 116 с.
22. БернадськаН.І. Український роман: теоретичні проблеми і жанрова еволюція: моногр. / Н.І.Бернадська. К.: Академвидав, 2004. 368 с.
23. БілаА. Український літературний авангард: пошуки, стильові напрямки. моногр. / Анна Біла. 2-ге вид., доп. і перероб. К. : Смолоскип, 2006. 464 с.
24. БілоусП. Давньоукраїнська література і фольклор: проблеми художнього коду / Білоус Петро // Слово і час. 2002. №12. С. 29 35.
25. БілоусП. Мотив світла в києворуській літературній традиції / П.Білоус // Антипролог: зб. наук. праць, присв. 60-річчю члена-кореспондента НАН України Миколи Сулими. К., 2007. С. 88 98.
26. БічуяН. Роман Іваничук: світ зловив мене, і я тішуся тим / БічуяН. // Дзвін. 1999. № 7. С. 128138.
27. БічуяН.Л. Бенефіс: повісті / Н.Л.Бічуя. К. : Дніпро, 1990. 475с.
28. БодрийярЖ. Прозрачность Зла / Жан Бодрийяр. М.: Добросвет, 2000. 257 с.
29. БондарМ. Доповідь на круглому столі Проблеми висвітлення української літератури другої половини ХІХ ст.” / БондарМ. // Історія української літератури: в 10 т. К., 2005
Т. 3 С. 100123.
30. БороньО. Філологічна” проза Степана Процюка / Олександр Боронь // Слово і час. 2002. № 5. С. 5961.
31. БорхесЛ.Х. Оправдание вечности / Хорхе Луис Борхес. М. : Танаис, 1994. 548 с.
32. БочкареваТ. Экологический джинн” урбанизации / БочкареваТ.В. М. : Мысль, 1988. 268 с.
33. БретонА. Маніфест сюрреалізму (фрагменти) / Бретон Андре // Писатели Франции о литературе. М., 1978. С. 63 69.
34. БродельФ. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, ХV-ХVІІІ ст. Ігри обміну / Бродель Фернан // Зібр. творів: у 2 т. К., 1997.
Т. 2. С.2 173.
35. БродельФ. Структуры повседневности. Возможное и невозможное / Бродель Фернан // Собр. сочинений: в 2 т. М., 1986. Т. 1. 622 с.
36. БрэдбериМ. Три эссе. Вирджиния Вулф / Малькольм Брэдбери // Иностранная литература. 2002. № 12. С. 266 271.
37. БрэдбериР. И будет ласковый дождь / Брэдбери Рой // Американская фантастика. М., 1988. С. 190 196.
38. Будівничий української державності : хрестоматія ; політол. ст. Івана Франка. К.: Києво-Могилянська академія, 2006. 640 с.
39. БушминА.С. О специфике прогресса в литературе / А.С.Бушмин // О прогрессе в литературе. Л., 1977. С. 350.
40. БюторМ. Город как текст / Мишель Бютор // Роман как исследование. М., 2000. С. 157164.
41. ВанчуговВ. Философия города / ВанчуговВ.В. М.: РИЦ Пилигрим”, 1997. 224 с.
42. ВеберМ. Город / М.Вебер // История хозяйства. Город / пер. с нем. ; под ред. И.Гревса. М., 2001. С. 401517.
43. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ Перун”, 2007. 1736 с.
44. ВенедиктоваТ. Город как дискурс / Т.Венедиктова, Т.Боровинская, Е.Кулик // Вестник Московского университета. Сер. филология. 2004. № 3. С. 98 111.
45. ВинниченкоВ. Вибрані твори / Володимир Винниченко. К.: Акцент-плюс, 2005. 256 с.
46. ВинниченкоВ. Кирпатий Мефістофель / Володимир Винниченко // Винниченко В. Вибрані твори. К., 2005.
47. ВойтилаК. Суб’єктність і те, що не піддається редукції” в людині / ВойтилаК. // Досвід людської особи: нариси з філософської антропології. Львів, 2000. С. 1928.
48. ВолошинМ.А. Лики творчества / М.А.Волошин; изд. подг. В.А.Мануйлов и др. 2-е изд., стер. Л. : Наука, 1989. 848 с.
49. ВоронийМ.К. Твори / Микола Вороний. К. : Дніпро, 1989. 687 с.
50. ВулфВ. Власний простір / Вірджинія Вулф. К. : Видавничий дім Альтернативи”, 1999. 112 с.
51. ГадамерГ.-Г. Істина і метод / Гадамер Ганс-Георг ; пер. з нім. Олександра Мокровольського. К. : Юніверс, 2000. Т. 1. 464 с.
52. ГайсинФ.А. Город: обновление духовной деятельности / Ф.А.Гайсин. Уфа : Баш. кн. изд-во, 1992. 127 с.
53. ГаличВ.М. Олесь Гончар журналіст, публіцист, редактор: еволюція творчої майстерності: моногр. / В.М.Галич. К. : Наук. думка, 2004. 816с.
54. ГаличО. Історія літературознавства: посіб. для філол. спец. / ГаличО.А. Луганськ : Знання, 2002. 252 с.
55. ГегельГ.В.Ф. Естетика : в 4 т. / Георг Вильгельм Фридрих Гегель ; под ред. с предисл. М. Лифшица. М.: Искусство, 1968
Т.1. 1968. 312 с.
56. ГейнеГ. Книга пісень / ГейнеГ. К. : Котигорошко, 1994. 110 с.
57. Геник-БерезовськаЗ. Грані культур. Бароко. Романтизм. Модернізм / Геник-БерезовськаЗ. К. : Гелікон, 2000. 368 с.
58. ГердерЙ.Г. Идеи к философии человечества / И.Г. Гердер; отв. ред. А.В.Гулыга. М. : Наука, 1977. 703 с.
59. ГетеЙ.-В. Фауст / Й.-В.Гете. К. : Либідь, 2001. 571 с.
60. ГиляровскийВ.А. Москва и москвичи / В.А.Гиляровский. М. : Правда, 1978. 442 с.
61. ГільдебрандД. Способи участі людини у цінностях / ГільдебрандД. // Досвід людської особи: нариси з філософської антропології. Львів, 2000. С. 153184.
62. ГлазычевВ. Социально-экологическая интерпретация городской среды / В.Л.Глазычев. М. : Наука, 1984. 180 с.
63. ГнатикЕ. Философские проблемы евгеники: история и современность / Е.Н.Гнатик // Вопросы философии. № 6. 2005. С. 93105.
64. ГогольН. Собрание соч. : в 7 т. / Н.В.Гоголь. М. : Худож. лит., 1966
Т. 1: Вечера на хуторе близ Диканьки. 1966. 383 с.
65. ГогольН. Собрание соч. : в 7 т. / Н.В.Гоголь. М. : Худож. лит., 1966
Т. 2: Миргород. 1966. 379 с.
66. ГогольН. Собрание соч. : в 7 т. / Н.В.Гоголь. М. : Худож. лит., 1966
Т. 5: Мертвые души : поэма. 1967. 622 с.
67. ГогольН. Собрание соч. : в 7 т. / Н.В.Гоголь. М. : Худож. лит., 1966
Т. 6: Статьи. 1967. 577 с.
68. ГогольН. Собрание соч. : в 7 т. / Н.В.Гоголь. М.: Худож. лит., 1966
Т. 7: Избранные письма. 1967. 470 с.
69. ГогольН.В. Петербургские записки 1836 года / Н.В.Гоголь // Собр. соч. : в 9 т. М., 1995
Т. 7. 1995. С. 256258.
70. ГолобородькоЯ. Павло Загребельний: Григурко відчиняє двері” (Есей про літературну зірку 1970-х) / Ярослав Голобородько // Від бароко до постмодерну: зб. пр. Харків. нац. пед. ун-ту ім. Г.С.Сковороди. Х., 2007. Т. V.: До ювілею доцента Валентини Пантеліївни Андрусенко. С. 61 87.
71. ГолубковМ.М. Русская литература ХХ в.: После раскола / М.М.Голубков. М. : Аспект Пресс, 2002. 267 с.
72. ГончарО. За долю завтрашнього дня / О.Гончар // Літ. Україна. 1982. 5 серп.
73. Город в процессах исторических переходов. Теоретические аспекты и социокультурные характеристики / под ред. Э.В.Сайко. М. : Наука, 2001. 392 с.
74. Город и искусство. Субъекты социокультурного диалога / под ред. Э.В.Сайко. М. : Наука, 1996. 285 с.
75. Город и культура / под ред. С.Н.Иконниковой. СПб. : Минкульт, 1992. 240с.
76. ГрабовичГ. До історії української літератури / Григорій Грабович. К. : Критика, 2003. 632 с.
77. ГрицакЯ. Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота / Ярослав Грицак. К. : Критика, 2006. 322 с.
78. Гром’якР. Іманентно-літературні та загальнокультурні чинники розбудови літературознавчої компаративістики в Україні II половини ХХ століття // Гром’якРоман // Філологічні семінари. Національні моделі порівняльного літературознавства. К., 2006. Вип. 9. С. 5357.
79. Гром’якР. Літературознавча компаративістика та перекладознавство: дотичність, перетини, колізії / Гром’як Роман // Слово і час. 2002. № 8. С. 4958.
80. ГуминскийВ. Повести, служащие продолжением” / В.Гуминский // ГогольН.В. Миргород. М., 1989. С. 325.
81. ГундороваТ. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн / Тамара Гундорова. К. : Критика, 2005. 263 с.
82. ГундороваТ. Франко не Каменяр. Франко і Каменяр / Гундорова Тамара. К. : Критика, 2006. 352 с.
83. ГундороваТ.Тенденція розвитку художнього мислення початку ХХ ст.. / ГундороваТамара, ШумилоНаталя // Слово і час. 1993. № 1. С. 5566.
84. ГуревичП.С. Философия культуры / П.С.Гуревич. М. : Аспект-Пресс, 1994. 317с.
85. ГусейноваО. Елементи архітектурного дискурсу в українському урбаністичному романі (Без ґрунту” В.Домонтовича) / Гусейнова Олена // Слово і час. 2004. № 11. С. 1822.
86. ГутновА.Э. Города и люди / А.Э.Гутнов. М. : МП Ладья, 1993.
317 с.
87. ДенисоваТ. Чи можна створити історію літератури в позаісторичну добу? / Денисова Тамара // Слово і час. 2001. № 9. С. 2132.
88. ДеркачоваО. Комплекс нелюбові як причина деструкції власної харизми / Ольга Деркачова // Кур’єр Кривбасу. 2003. № 159. С. 220223.
89. ДіброваВ. Андріївський узвіз : роман / Діброва Володимир. К. : Факт, 2007. 248 с.
90. ДімаровА. Боги на продаж: міські історії / ДімаровА. К.: Дніпро, 1988 735 с.
91. ДомонтовичВ. Дівчина з ведмедиком. Болотяна Лукроза / В. Домонтович. К. : Критика, 2000. 413 с.
92. ДомонтовичВ. Доктор Серафікус. Без ґрунту: романи / В.Домонтович. К.: Критика, 1999. 380 с.
93. ДонцовД. Дві літератури нашої доби / Д.Донцов. Торонто-Канада, 1958. 295 с.
94. ДонченкоЛ. Погляд крізь роки / Лариса Донченко // Київ. 1990.
№ 12. С. 118.
95. ДончикВ. Про історію літератури, якої дос