МОЛОДА ПОЕЗІЯ 90-х рр. ХХ століття: ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОГО СВІТОБАЧЕННЯ : МОЛОДАЯ ПОЭЗИЯ 90-х гг. ХХ века: ПРОБЛЕМЫ художественного мировоззрения



  • Название:
  • МОЛОДА ПОЕЗІЯ 90-х рр. ХХ століття: ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОГО СВІТОБАЧЕННЯ
  • Альтернативное название:
  • МОЛОДАЯ ПОЭЗИЯ 90-х гг. ХХ века: ПРОБЛЕМЫ художественного мировоззрения
  • Кол-во страниц:
  • 217
  • ВУЗ:
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    імені В. Н. КАРАЗІНА


    ЛОГВИНЕНКО ЮЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

    На правах рукопису
    УДК 821.161.2 1.09

    МОЛОДА ПОЕЗІЯ 90-х рр. ХХ століття:
    ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОГО СВІТОБАЧЕННЯ

    10.01.01 українська література

    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук



    Науковий керівник:
    МИХАЙЛИН ІГОР ЛЕОНІДОВИЧ
    доктор філологічних наук, професор



    Харків 2008










    ЗМІСТ

    ВСТУП.. 4
    РОЗДІЛ 1 Постмодернізм як явище літературного процесу: історія дискурсу. 10
    1.1.Авангард, модернізм, постмодернізм як літературні явища: теоретична модель. 10
    1.2.Постмодернізм як предмет вивчення в українському літературознавстві 22
    РОЗДІЛ 2 Міфологізм у структурах і практиках художнього світобудування поетів 90-х років ХХ століття. 39
    2.1.Рецепція біблійних міфів у поезіях ранніх дев’ятдесятників. 46
    2.2.Трансформація античних міфів у творчості поетів-дев’ятдесятників. 66
    РОЗДІЛ 3 Слова-символи в системі поетичного мовлення дев’ятдесятників: постмодерна рецепція образу світу. 83
    3.1.Архетипні слова-символи. 87
    3.2.Біблійні слова-символи. 97
    3.3.Космогонічні слова-символи. 107
    3.4.Довкілля в словах-символах. 119
    3.5. Символізація явищ природи. 126
    3.6.Рослинні слова-символи. 135
    3.7.Символи назви істот. 144

    РОЗДІЛ 4 Функціональні особливості локальних метафор у поезії ранніх дев’ятдесятників. 160
    4.1.Функції прийому персоніфікації у творчості ранніх дев’ятдесятників. 163
    4.2.Особливості функціонування зооморфних та ботаноморфних метафор у творчості ранніх дев’ятдесятників. 173
    4.3.Функціональний аналіз метафоризації абстрактних понять у творах поетів-дев’ятдесятників. 179
    4.4.Ускладненість прочитання метафори у(роз)подібнення предметів та явищ зовніпокладеного людині світу. 182
    ВИСНОВКИ.. 190
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 198








    ВСТУП
    Актуальність теми. Дослідження сучасної літературної ситуації, зокрема нових тенденцій в українській поезії, адаптації на українському національному ґрунті світового постмодерного дискурсу актуальні завдання українського літературознавства. Особливий інтерес викликає творчість поетів 90-х років ХХстоліття через літературні зрушення, які були запропоновані цим літературним поколінням митців.
    Інтерпретуючи дев’ятдесятницький простір у типологічному контексті жанрової парадигми, В.Даниленко наголосив на тому, що «все написане вепоху зпрефіксом пост-, не надається до чистих означень» [71; 9], івиокремив три альтернативні напрями в поезії 1990-хрр.: сповідальний, філологічний та іронічний. С.Руденко в поетичній антології «Молоде вино» визначив дане покоління як «модерністів», «постмодерністів», «поступовців» [203; 5]. О.Гордон (А.Дарбог) побачив у цьому літературному поколінні наступні «міні покоління-групи письменників» [73; 25]: ранні дев’ятдесятники, пізні дев’ятдесятники та позадесятники, узявши за основу критерій світобачення, світосприйняття та світорозуміння навколишньої дійсності поетами.
    До ранніх дев’ятдесятників критик відніс І.Андрусяка, С.Процюка, С.Жадана, І.Бондаря-Терещенка, В.Махна, Є.Барана, аналіз творчості яких ліг воснову нашого дисертаційного дослідження.
    Актуальним є дослідження дискурсу явища постмодернізму в українській поезії в цілому. У науці постає проблема належного вивчення світоглядних аспектів сучасної постмодерної поезії. Запропонований у нашій дисертації аналіз творчості І.Андрусяка, С.Процюка, В.Махна, С.Жадана, І.Бондаря-Терещенка дозволяє розширити уявлення про новітню українську літературу за рахунок розгляду індивідуально-авторської поетики в національному та світовому контексті.
    Сучасний художній світогляд безпосередньо пов’язаний із свідомим зверненням поетів до міфологічної традиції, релігії, ідеології, філософії, ітому розуміння його сутності актуалізує дослідження специфіки трансформації міфу вукраїнській поезії. У контексті розвитку новітньої літератури проблема співвідношення міфу та поезії стає актуальним об’єктом літературознавчих та філософсько-естетичних досліджень. Завдяки сталому інтересу світового літературознавства до цієї проблеми, численним теоріям міфу, які виникли вХХст., маємо теоретичне підґрунтя для більш глибокого дослідження постмодерного дискурсу міфу у творчості ранніх дев’ятдесятників, яке дає змогу визначити роль і місце цього феномену уформуванні світоглядних переконань сучасних українських поетів.
    Література цього періоду звертається також і до символу та метафори. Введення у текстову тканину символу та різних видів метафоризації відходить утворчості ранніх дев’ятдесятників від умовності, це «акт обміну й соціальне відношення, що кладе край реальному й водночас усуває опозицію між реальним та уявлюваним» [38; 63].
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках комплексного плану науково-дослідницької роботи кафедри історії української літератури Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна «Жанрово-стильові особливості та поетика української літератури ХІХ ХХ століть».
    Мета і завдання. Метою дослідження є аналіз специфіки творів поетів літературного покоління 90-х років ХХ століття, їх поетичного інструментарію йхудожнього світу в контексті ідей та естетики постмодернізму.
    Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:
    визначити місце ранніх дев’ятдесятників у загальноукраїнському та європейському контексті;
    виявити роль міфу як засобу первинної систематизації свідомісного досвіду впоезіях літературного покоління 90-х років ХХ ст.;
    проаналізувати основні компоненти символічних значень у системі образно-метафоричних мовних засобів аналізованих поетів;
    визначити функціональні особливості локальних метафор у творчості І.Андрусяка, С.Процюка, В.Махна, С.Жадана, І.Бондаря-Терещенка;
    окреслити вплив ранньої поезії 90-х років ХХ ст. на подальший розвиток української національної поетичної традиції.
    Об’єктом дослідження є поетичні твори І.Андрусяка, С.Процюка, В.Махна, С.Жадана, І.Бондаря-Терещенка, опубліковані окремими збірками та в періодиці.
    Предметом дослідження є індивідуально-авторська поетика ранніх дев’ятдесятників, зокрема з’ясування особливостей міфологізму, використання символічних значень та метафор у їхній поетичній творчості.
    Теоретико-методологічна основа роботи. Пріоритетними у дослідженні постають описовий та міфокритичний, контактно-генетичний, порівняльно-історичний, типологічний методи.
    Контактно-генетичний, порівняльно-історичний та типологічний методи використовуються у роботі з метою висвітлення специфіки українського модерного та постмодерного дискурсів 90-х років ХХ століття, визначення місця ранніх дев’ятдесятників у цьому дискурсі. Пріоритетними були праці українських та зарубіжних вчених (Т.Гундорової, Т.Денисової, Д.Затонського, М.Моклиці, М.Павлишина, С.Павличко, Я.Поліщука, З.Фройда, М.Гайдеґґера, І.Хассана та інших). При написанні розділів дисертації, пов’язаних з аналізом доробку поетів у контексті постмодерністичного дискурсу. Основними були роботи Ж.Дельоза, Ю.Кристевої, У.Еко та ін. Дієвість такого підходу підтверджують праці вітчизняних авторів (Т.Гундорової, Н.Зборовської, С.Павличко, М.Павлишина та ін.).

    Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
    уперше було здійснено всебічний комплексний аналіз творчості ранніх дев’ятдесятників; на цій основі виявлено та схарактеризовано особливость їх поезії як перехідної між модернізмом і постмодернізмом, що є відображенням загальних тенденцій розвитку української поезії доби посттоталітаризму та постколоніалізму;
    визначено, що міфологізм поезій літературного покоління 90-х років ХХстоліття це інструмент художньої організації поетичного матеріалу та засіб вираження стійких національно-культурних моделей буття. Використання міфу ранніми дев’ятдесятниками постає відповідно на тлі постмодерних процесів, що охоплюють українську культуру наприкінці ХХст. У цьому контексті спосіб використання міфу є певним синтезом національного поетичного світогляду та постмодерного світобачення;
    аналіз основних компонентів символічних значень дозволив зробити висновок, що в системі образно-метафоричних засобів значне місце відводиться серіям словесних символів, які своїм концептуальним змістом відображають різноманітні сторони буття, національні особливості бачення дійсності, образного осмислення картини світу;
    унаслідок виокремлення в символічній системі архетипних, біблійних, космогонічних, рослинних слів-символів та символів-назв істот, явищ природи доведено, що словесний символ мотивує своє значення не тільки шляхом переносу, а й через фонові, супровідні знання, попередні уявлення, може ставати носієм певної світоглядної ідеї;
    визначено, що головна функція використання прийому метафоризації творення розгорнутого, багатошарового підтексту, що проявляється впід’єднанні до змісту тексту вірша образного змісту, алюзії чи ремінісценції, які стоять за текстом;
    доведено, що спосіб світобачення та світосприйняття поетів 90-х років ХХстоліття сприяв формуванню нової естетики в українській поезії, яка спрямована на відтворення та переосмислення національних традицій за допомогою новітніх постмодерністських форм.
    Теоретичне значення роботи полягає в тому, що висвітлені в поетичній творчості ранніх дев’ятдесятників проблеми художнього світобачення мають істотне значення для осмислення літературного процесу кінця ХХ ст., національної своєрідності українського постмодернізму, співвідношення вньому традицій і новаторства.
    Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватися при читанні вузівських курсів із теорії літератури та літературної критики, можуть бути застосовані при викладанні спецкурсів із поетики сучасної української поезії, а також у курсах культурології, етнолінгвокультурології, українознавства та широкого поля гуманітарних дисциплін, віршознавчих семінарів, відповідних лінгвістичних курсів, при укладанні підручників та навчальних посібників, фахових довідкових видань, при написанні курсових, дипломних робіт, предметом яких є відповідні аспекти літературного процесу та поетичної мови ХХ століття.
    Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані автором самостійно.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження виголошені у формі доповідей на наукових конференціях: на Всеукраїнській науковій конференції «Поетика художнього тексту» (Дніпропетровськ, 2002), на науково-теоретичній конференції молодих учених (Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України, 2003), на VІМіжнародній науково-теоретичній конференції молодих учених (Київ, 2003), на Всеукраїнській науковій конференції «Слобожанщина: літературний вимір» (Луганськ, 2004). Робота обговорена на засіданні кафедри історії української літератури Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна.
    Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано чотири статті, з них 3 у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України.

    Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури, що включає 253 позиції. Загальний обсяг роботи 217 сторінок, з них 197 сторінок основного тексту.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    Ранні дев’ятдесятники мають особливий стиль входження в літературний процес та існування в сучасному мистецькому дискурсі, який є не лише виявом основної життєвої позиції покоління посттоталітаризму, але йвирізняє їх із плеяди інших генерацій у літературі.
    Творчість даного літературного покоління слід розглядати як усвідомлення вичерпаності звичного погляду на буття, як таке, що змушене поставити під сумнів і вирішити для себе такі фундаментальні поняття як настанову на розумну перебудову світу людиною, історичну спадковість сенсу життя людства, подолання Хаосу Порядком, абсолютну повноту змісту, що не знає порожнеч і розривів присутності, непорушність архетипів.
    При цьому треба мати на увазі внутрішню суперечність поетичного мовлення ранніх дев’ятдесятників. З одного боку, постмодерний світ це світ занепаду й поразки, постмодерна людина вже нічого не прагне, вона розчарована людина, яка зрозуміла, що вона чужа в оточуючий дійсності, та світ навколо неї їй ворожий.
    З другого боку, українські поети дев’яностих це перше позацензурне покоління в українській літературі, яке мало дозвіл бути таким, яким за природою мало й хотіло бути. Воно склалося з усвідомленням необхідності самоствердження, розуміло своє покликання творити вільну, незалежну українську культуру, літературу, поезію. Це покоління могло прийти до творчості тільки через подолання соцреалізму, старої радянської традиції. Іншими словами, український постмодернізм це не філософія поразки, а філософія втечі від абсурду, пошуку людиною шляху від відчаю до здобуття (опанування) ідеалу нормального людського життя, у якому єпідстави й можливість для кохання, щастя, родини, Бога.
    Як бачимо, ранні дев’ятдесятники активізують сферу глобальну за своїми масштабами, оскільки торкаються питань не так світогляду як світобачення та світосприйняття, тобто тієї сфери, де на перший план виходить не раціонально осмислений простір, а емоційна внутрішня реакція сучасної людини на оточуючий світ. Таким чином, дане літературне покоління не можна уявити поза ідейними, філософськими та політичними течіями свого часу. Тому й стилістика творчості аналізованих поетів, зрозуміло, диктується певним світобаченням, світоглядно-естетичною основою всього означеного покоління.
    В основі поетики ранніх дев’ятдесятників синтез художніх ідей, який поєднує в собі художні концепції різних літературних течій, шкіл, майстрів слова. Головний напрямок їх творчості філософсько-естетичне осягнення світу, його законів, таємниць людської психіки. Поетичні твори досліджуваних авторів якісно вирізняються із числа модерної поезії надривно-рефлексуючими пошуками свого героя, часто рафінованого естета, зануреного в глибини психологічного суспільного та свого власного світу. Утворчому доробку досліджуваних авторів, попри непідробний пафос трагедійного, пробивається надія на справжність людини та світу, у якому вона перебуває.
    Центральна проблема творчості ранніх дев’ятдесятників як і всього літературного покоління криза духу. Людство перебуває на межі бездуховності, має потребу в любові, надії. Шукаючи точку опертя для спасіння людства, дев’ятдесятники звернулися до міфу, символу, метафори як до найбільш ґрунтовного способу поетичного пізнання світу.
    У творчості поетів 90-хрр. ХХст. чітко простежується поєднання національного та європейського світогляду. Високий рівень освіти, що мають поети, дає змогу у віршах показати синтез сучасного європейського світогляду із притаманними тільки українському менталітету способу сприйняття міфів, образів, символів та метафор. Цей спосіб світобачення єхарактерним для сучасного українця, коли на кінець ХХст. ми отримали можливість мати власну державність та інтегрувалися в загальноєвропейське коло цінностей.
    Аналіз способу відображення авторської картини світу, прийомів використання міфів, метафоричних засобів, а також детальний розгляд основних компонентів символічних значень слів-символів підтверджують, що поезія ранніх дев’ятдесятників нове явище в українській літературі, що містить у собі новий радикальний підхід до побудови поетичної тканини. Особливою рисою, що вирізняє дану поезію із числа великої кількості сучасних поетичних творів, є якісне поєднання модерних, постмодерних та національних ідей.
    Міфологізм притаманний літературі кінця ХХст. і як спосіб світобачення, і як художній прийом. Найбільш яскраво він проявив себе впоезії, де виразно відображена специфіка розуміння та використання міфу. У контексті розвитку сучасної постмодерної літератури, яка має підвищений інтерес до міфу, співвідношення міфу та сучасної поезії постало як об’єкт літературознавчого та естетико-філософського розгляду в нашому дисертаційному дослідженні. Використання міфів у поезіях І.Андрусяка, С.Процюка, І.Бондаря-Терещенка, В.Махна, С.Жадана несе на собі відбиток постмодерних процесів, що охоплюють українську культуру на кінець ХХст. У цьому контексті звернення до міфу постає певним специфічним способом синтезу свідомого національного світогляду та постмодерної поетики.
    Автори здійснили новий підхід до систематизації свідомісного досвіду, використавши міф як інструмент художньої організації простору та творчого матеріалу, як засіб виразу стійких психологічних та соціальних моделей буття. Ранні дев’ятдесятники у своїй творчості в основному звернулися до біблійних та античних міфів. Характерно, що не знайшлося у творах аналізованих поетів використання мотивів, сюжетів, образів української міфології. Проте використані загальнолюдські міфи пройшли відчутну трансформацію на українському ґрунті. Поети вміло доводять, що основні проблеми, які хвилюють людство з давніх часів, притаманні й сучасному поколінню, яке, стоячи на зламі епох, має надзвичайно високий творчий потенціал. Використання міфу в поетичній творчості поетів 90-х років ХХст. сприяє формуванню нової постнеокласичної естетики в українській поезії, яка спрямована на відтворення та переосмислення загальнолюдських цінностей в українському контексті. У цьому плані використання міфу постає синтезом національного поетичного світогляду та постмодерної естетики.
    Ще однією характерною рисою, що вирізняє дане літературне покоління серед плеяди інших це піднесення ролі України у світовому духовному відродженні. Поети свідомо переносять міфічні події на український ґрунт, де відбувається вічна боротьба добра і зла. Саме простір їхньої держави ієареною, де вирішується подальша доля людства.
    Вивчення процесу використання міфу в поетичних творах ранніх дев’ятдесятників здійснювалося з міждисциплінарних методологічних позицій, тому слід визнати, що мистецтво аналізованого літературного покоління може розглядатися і в іншому парадигмальному аспекті філософському, соціологічному, психологічному, знаково-інформативному тощо. Поети шукають сенс життя. Сучасний простір, у якому перебуває їхній ліричний герой колажний, фрагментарний. Він ворожий людині. Тому насиченість сучасної постмодерної поезії біблійними й релігійними мотивами не випадкова. Ще від початків української літератури її важливою ознакою була релігійність. Інтерес до біблійних мотивів сучасних поетів привів їх до пошуків нових концепцій історичних і духовних, переосмислення попередніх здобутків людської цивілізації, відкидання усього зайвого та переоцінки й нового формулювання справді потрібних ідей.
    Особливість нашого часу глобальність проблем, які сьогодні турбують людство, примушують озирнутися на пройдений цивілізацією шлях та пояснюють підвищений інтерес митців до міфу. Саме тому присутність упоетичній тканині поетів біблійних та античних сюжетів можна трактувати не як вічну символічну модель людського буття, а як спосіб світобачення, що містить у собі традиційні народні уявлення про світ, моральність, людське буття.
    У поетів літературного покоління 90-хрр. ХХст. міфологізм досить тісно пов’язаний із їх розчаруванням в історичному та суспільному прогресі, із страхом історичних метаморфоз та з переконанням, що соціальні зрушення змінять метафізичну основу людського буття та свідомості. Досить часто зустрічаємо апокаліптичні картини реальності. Міфологічні паралелі та образи використані поетами, безсумнівно, підкреслюють незмінну повторюваність однакових невирішених колізій, метафізичне кружляння на одному місці, навіть циклічність (повторюваність) світового історичного процесу. Однак, у розглянутих авторів світоглядне забарвлення міфологізму у вирішальних питаннях є відмінним і не може бути прямо зведеним до постмодерністської естетики у вузькому розумінні даного терміна. У них міфологізм є способом виходу за суто соціальні рамки, але соціально-історичний контекст продовжує існувати поряд в особливих відношеннях, для яких міф є доповненням.
    Поряд із порушенням норм віршування, виходом за нормативні межі побудови віршової тканини спостерігається збереження в трансформованому вигляді тисячолітньої культурної спадщини, яка є серцевиною міфотворчості. Поезія, завдяки міфу, виходить на новий, містико-міфологічний простір. Вона стає виразником найяскравіших ідей ХХст., відкриваючи світ потаємного широкій аудиторії читачів.
    У системі образно-метафоричних засобів поети використали серію словесних символів, які своїм змістом відбивають особливості авторського бачення буття, що в його основу покладено риси власне українського менталітету. На перший план висувається проблема виділення, опису йаналізу слів-символів і словосполук, що визначають типові особливості українського світогляду, а через них відмінності психічного стану, поведінки людини як носія національного характеру. Національно-культурні мовні компоненти виконують важливу текстотворчу функцію; вони, як правило, актуалізуються, набирають значної експресії, рис словесної образності, оцінної характеризації. Навколо таких понять виникають розгалужені асоціативні уявлення; їхня попередня вмотивованість зберігається, але може мати метафоризований, переносний вигляд, який зрештою й визначає місце даного компонента в структурі тексту.
    Ранні дев’ятдесятники на українському національному ґрунті створюють постмодерну картину світу. Цей процес пов’язаний із трансформацією традиційних образів та символів. Беручи готову символіку з арсеналу української поетичної традиції, вони у своєму мовленні переосмислюють слова-символи. Світ, створюваний ними, це постмодерний світ загубленої людини, яка втратила віру в історію, справедливість, богоприсутність; вона відчужена від своєї гуманної сутності, від природи, втратила гармонію з нею, живе у світі абсурду. Цей світ не можна упорядкувати на засадах тверезого глузду, тому в ньому вивертаються навиворіт символи й знаки традиційного українського світу.
    Слова-символи в ранніх дев’ятдесятників визначають свої можливості за умов достатньо прозорого контексту. У зв’язку з цим постає проблема окреслення меж словесного оточення, мінімального й достатнього для реалізації символічного значення. Водночас образ-символ, що здебільшого виявляє себе в ключовому слові, «притягує» до себе інші компоненти тексту, істотно позначається на його метафоричній, образній структурі; зрештою, можлива символізація інших слів, конкретного мовного відрізку загалом.
    Від сучасної пейзажної, інтимної, громадянської лірики доробок поетів виріс до значних мистецьких надбань, до нового бачення світу, а відтак ійого відбиття через поезію. Висока художня інформативність творів аналізованих авторів результат надзвичайної образної місткості тропів, зокрема метафори, її високопродуктивної образотворчої взаємодії з текстом твору. Поети відводять метафорі головну композиційну функцію у створенні художньої цілісності твору. Дистрибутивну роль у віршах, що насичені метафорами, виконують ключові слова, які нерідко є образами-символами, асоціативними вузлами. Створення метафори («предиката») на основі асоціювання є способом розгортання зображення внутрішнього світу людини («предмета»), засобом заглиблення в цей світ. Виконуючи смислоінтеґруючу функцію, цей прийом значно збагачує та урізноманітнює зміст творів.
    Одна з найхарактерніших ознак досліджуваного дискурсу персоніфікація та антропо-, зоо-, ботаноморфна метафоризація. Користуються поети також метафорою, в основі якої покладено у(роз)подібнення речей, явищ, аспектів зовніпокладеного людині світу. Серед зазначеного розмаїття вирізняємо помічений нами в поетів спосіб образного перенесення, який називаємо деміургізацією.
    Серед різновидів метафори в ранніх дев’ятдесятників домінує персоніфікація. Головні її функції розкриття духовних начал світових явищ, творення хронотопу, спосіб відображення навколишньої дійсності. На відміну від творчості інших сучасних майстрів слова у віршах аналізованого літературного покоління досить часто зустрічається вираження явищ матеріального порядку через явища психіки, в чому теж виявляється тяжіння поетів до одухотворення світу.
    Розглянутому дискурсу притаманний надзвичайно тонкий і глибинний психологізм, високомистецьке проникнення в сферу підсвідомого йнадсвідомого, де через глибоку метафоричність образів увічнюється безліч неповторних миттєвостей життя душі його ліричного героя. Інтуїтивне, психологічне й медитативне у віршах поетів шляхом метафоризації здебільшого гармонують, вдало доповнюють, урівноважують одне одного, що свідчить про художню повноцінність проаналізованих поезій.
    Через асоціативність розкривається масштабність художнього мислення поетів. Це чітко себе проявило на рівні локальних тропів. Висока функціональність більшості метафор обумовлена ступенем несподіваності асоціативних зв’язків між їх внутрішніми структурними складниками та високою мірою аргументованості їх зіставлення.
    Творчість досліджуваних авторів займає важливе місце в розвитку української літератури ХХст. Враховуючи перехідність доби, поезія ранніх дев’ятдесятників ідентифікується як переходова між модерною та постмодерною, тому спостерігається певна двошаровість поетичного світогляду, що веде за собою бінарність на різних рівнях поетики: композиційному, троповому, символічному, стилістичному тощо.
    На відміну від багатьох творів представників українського та європейського постмодернізму, залучення інтертекстуальних елементів до власного тексту в поетів 90-хрр. ХХст. не є прийомом ребусування, грою зчитачем, а виступає ефективним засобом створення нових художніх смислів.
    Розглянутому дискурсу притаманний надзвичайно тонкий і глибинний психологізм, високомистецьке проникнення в сферу підсвідомого йнадсвідомого, де через глибоку метафоричність образів увічнюється безліч неповторних миттєвостей життя душі ліричного героя.
    Новий підхід до змісту, форм і методів побудови поетичної тканини дає можливість ширше й глибше осягнути літературний процес ХХ століття.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. АверинцевС.С. София Логос: словар/ С.С.Аверинцев. 2-е изд, испр. К.: Дух і Літера, 2001. 460 с.
    2. Адорно Т. Теорія естетики./ Т.Адорно; пер з нім. П.Таращук. К.: Основи, 2002. 518 с.
    3. АндрусякІ. Дерева і води/ І.Андрусяк. К.: Нова деґенерація, 1999. 45 с.
    4. АндрусякІ. Дерева і води/ І.Андрусяк. Харків: Акта, 2002. 69с.
    5. АндрусякІ. Літпроцесія: рецензії, есеї, статті/ І.Андрусяк. Донецьк: ОSТ, 2002. 112 с.
    6. АндрусякІ. Отруєння голосом: тексти/ І.Андрусяк. К.: Смолоскип, 1996. 193 с.
    7. АндрусякІ. Блиск і злиденність української націонал-демократії: політол. есе/ І.Андрусяк, Є. Петренко. К.: Смолоскип, 1999. 79 с.
    8. АндрусякІ. Під мурами світу/ І. Андрусяк // Перевал. 1992. №1. С. 3637.
    9. Андрусяк І. Поможіть знайти маленького білого хлопчика/ І.Андрусяк// Березіль. 1997. №3-4. С. 183186.
    10. Андрусяк І. Триєдиний переступ/ І.Андрусяк// Слово і час. 1998. №6. С.8587.
    11. АндруховичЮ. Нова дегенерація/ Ю.Андрухович// Україна. 1992. №36. С.20.
    12. Андрухович Ю. Про «Нову дегенерацію»/ Ю.Андрухович// Літ. Україна. 1992. 31 груд. С. 4.
    13. Антонич Б. І. Велика гармонія/ Б.-І.Антонич. К.: Веселка, 2003. 350 с.
    14. АнтонишинС. Рукавичка, кинута в лице злу/ С.Антонишин. Рец. на кн.: Шибениця для ніжності/ С.Процюк. Тернопіль: Джура, 2001. 200 с.
    15. Антонян Ю. М. Миф и вечность/ Ю.Антонян. М.: Логос, 2001. 463 с.
    16. Аристотель и античная література:[сб.ст.]. М.: Наука, 1998. 230 с.
    17. БазилевськийВ. Варваризація: [про сучасну поезію]/ В.Базилевський // Літ. Україна. 1995. 18 трав. С. 4 5.
    18. Бакула Б. Постмодернізм і польський історичний роман/ Б.Бакула// Слово і час. 1997. №8. С. 1322.
    19. Баран Є. Екзистенційна мелодрама від С.Процюка/ Є.Баран// Кур’єр Кривбасу. 1998. №93-94. С. 1137.
    20. Баран Є. Звичайний читач/ Є.Баран. Тернопіль: Джура, 2000. 200 с.
    21. Баран Є. Навколішки до ідеалу: штрихи до поезії Степана Процюка/ Є.Баран// Мол. нація.: альманах. 1997. Вип. 6. С. 247256.
    22. Баран Є. Обрії літературного 2000-го. Дещо про неадекватність оцінок і часову кон’юктуру/ Є.Баран// Кур’єр Кривбасу. 1999. №118. С.175177.
    23. БарановГ.С. Научная метафора: модельно-семиотический поход. В 2ч.Ч.2: Теория научной метафоры/ Г.С.Баранов. Кемерово: Кувбассвузиздат, 1993. 384 с.
    24. Барт Р. Избранные работы: семиотика, поэтика: пер. с фр./ Р.Барт. М.: Прогресс, 1989. 414с.
    25. Белая А. Авангард как богоборчество/ А.Белая// Вопр. философии. 1992. №3. С. 115124.
    26. Бенуас Л. Знаки, символы и мифы/ Л.Бенуас. М.: Астрель, 2006. 158 с.
    27. Берегуляк А. Магічний реалізм та літературний міф зцілення чи панацея у постколоніальному контексті?/ А.Берегуляк// Сучасність. 1993. №3. С.1821.
    28. Библейская энциклопедия. Репр. воспроизв. 1891 года. Ленинград.: изд. Свято-Троице-Сергиевой Лавры, 1990. 902 с.
    29. БидерманГ.Энциклопедия символов: пер. с нем./ Г.Бидерман., общ. ред. и предисл. И.С. Свенцицкой. М.: Республика, 1996. 335 с.
    30. БілаА. Від ломки до ломки: лірика Сергія Жадана/ А.Біла// Слово і час. 2002. №1. С.3548.
    31. БілаА. І.Б.-Т. як дискурс/ А. Біла// Форма(р)т. 2001. №1. С. 3540.
    32. Біла А. Український літературний авангард: пошуки, стильові напрямки. 2-е вид., допов. і перероб. К.: Смолоскип, 2006. 464 с.
    33. Білоцерківець Н. Бу-Ба-Бу та ін. Український неоавангард: портрет одного року/ Н.Білоцерківець// Слово і час. 1991. №1. С.4252.
    34. БойченкоО. Архетип самотності в постмодерній літературі/ О.Бойченко// Форма(р)т. 2001. №2. С. 3841.
    35. БойчукБ. Троїсті музиканти (Жадан Карпа Андрухович)/ Б.Бойчук// Кур’єр Кривбасу. 2005. №183. С.59.
    36. БондарА. Небесний кінематограф Сергія Жадана/ А.Бондар// С.Жадан. Історія культури початку століття/ С.Жадан. К., 2003. С.8195.
    37. Бондар-Терещенко І. Автогеографія/ І.Бондар-Терещенко. Харків: Фоліо, 2006. 220 с.
    38. Бондар-ТерещенкоІ. Апорія постмодернізму/ І. Бондар-Терещенко// Слово і час. 1999. №3. С. 5758.
    39. Бондар-ТерещенкоІ.Екстермінація і концептологія літературного дискурсу 1990-х рр./ І.Бондар-Терещенко// Слово і час. 2005. №9. С. 25-33.
    40. Бондар-ТерещенкоІ. Osтмодерн: геопоетика, психологія, влада/ І.Бондар-Терещенко. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2005. 144 с.
    41. Борецький В. Синтез образу і думки / В.Борецький// Жовтень. 1982. №1. С. 124126.
    42. Борхес Х.Л. Письмена Бога: пер с исп./ х.Л.Борхес. М.: Республика, 1989. 510 с.
    43. БреггМ. Кінець французького стилю: структуралізм іпостструктуралізм в американському контексті: пер. з англ./ М. Брегг// Слово і час. 1996. №45. С. 4254.
    44. Бредбері М. Собака, зарита у пісках/ М.Бредбері// Письменники Англії про літературу: пер с англ. М., 1981. С. 371372.
    45. Бриних М. Лицарі епітафії на кав’ярнях/ М. Бриних// Дзвін. 1997. №4. С. 151152.
    46. БуткевичА.М. Жизнь и воззрения Юнга/ А.М. Буткевич // Архетип и символ/ К.Г.Юнг. М., 1991. С. 522.
    47. ВарєнєковаО. Тваринна та рослинна символіка у фольклорі Слобожанщини/ О.Варєнєкова// Слобожанщина: літературний вимір: зб. наук. пр. Луганськ, 2004. С. 5162.
    48. Вервес Г. Український авангардизм у контексті європейських маніфестів і програм/ Г.Вервес// Слово і час. 1992. №11. С. 3743.
    49. Висоцька Н. Постмодернізм і проблеми сучасної української літератури/ Н.Висоцька // Слово і час. 1993. №12. С. 4548.
    50. Войтович В. Українська міфологія/ В.Войтович. К.: Либідь, 2002. 664 с.
    51. Всемирная энциклопедия. Философия/ гл. науч. ред. и сост. А.А.Грицанов. М.: Соврем. литератор, 2001. 1312 с.
    52. Гадамер Г.-Г. Миф и разум/ Г.-Г. Гадамер// Актуальность прекрасного: пер. с нем./ Г.Г.Гадамер. М., 1991. С. 45231
    53. Гаджієв Ю. Тексти і люди/ Ю. Гаджієв// Слово і час . 1995. №1. С.8283.
    54. Галич О.Теорія літератури/ О.Галич, В. Назарець, Є.Васильєв. К.: Либідь, 2001. 488 с.
    55. ГатальськаС.М. Філософія культури/ С.М. Гатальська. К.: Либідь, 2005. 300с.
    56. Глібчук У. Щоки, вимучені тривалою абстиненцією..., або «Шибениця для ніжності» Степана Процюка/ У. Глібчук // Укр. слово. 2000. 24 лют. 1 бер. С. 14.
    57. Голобородько Я. Андеґраунд. Український літературний істеблішмент: зб. ст./ Я.Голобородько. К.: Факт, 2006. 160 с.
    58. Грабович Г. До історії української літератури: дослідж., есеї, полеміка/ Г.Грабович. К.: Критика, 2003. 631с.
    59. Грабович Г. Поет як міфотворець: семантика символів у творчості Т.Шевченка/ Г.Грабович: пер. з англ. С. Павличко. 2-е вид., випр. й авторизоване. К.: Часопис «Критика», 1998. 206 с.
    60. Грабович Г. Тексти і маски/ Г.Грабович. К.: Критика, 2005. 312 с.
    61. ГрабовськийС. Постмодерний дискурс і кризове буття людини/ С.Грабовський// Ї: незалежний культуролог, часопис. 2002. №26. С. 518531.
    62. Грищук В. Наука і життя/ В.Грищук, Р.Піхманець// Прикарпатський університет: здобутки і перспективи. Івано-Франківськ, 2000. С. 130-192
    63. ГрибМ. Вісімдесятники, позадесятники, дев’яностики.../ М.Гриб// Літ. Україна. 2000. 20 січ. С. 47.
    64. Гриценко О. Авангард як традиція/ О. Грищенко// Прапор. 1979. №7. С.128134.
    65. ГундороваТ. Європейський модернізм чи європейські модернізми?/ Т. Гундорова// Слово і час. 1995. №2. С. 2831.
    66. ГундороваТ. Модернізм як семіотична практика (підходи до моделювання структур українського модерну)/ Т.Гундорова// Слово ічас. 1996. №6. С. 4351.
    67. Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн/ Т.Гундорова. К.: Критика, 2005. 263с.
    68. Гундорова Т. Проявлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація/ Т.Гундорова. Львів: Літопис, 1997. 297 с.
    69. ГундороваТ. Фрідріх Ніцше й український модернізм/ Т.Гундорова// Слово і час. 1997. №4. С. 2933.
    70. Даниленко В. Золота жила української прози/ В.Даниленко// Вечеря на 12 персон: житомир. прозова шк./ Упоряд. В.Даниленко. К., 1997. С. 312.
    71. Даниленко В. Місто Тіровиван: оповідання, повість/ В.Даниленко. Львів: Кальварія, 2001. 266 с.
    72. Даниленко В. Опудало: укр. прозова сатира, гумор, іронія 80 90-х р.р. ХХ ст./ Упоряд. В.Даниленко. К.: Ґенеза, 1997. 382с.
    73. Дарбог А. Літературні 90-ті. Проблема фаховості/ А.Дарбог// Форма(р)т. 2002. №4. С. 3343.
    74. Дельоз Ж. Капіталізм і шизофренія. Анти-Едіп: пер. з фр./ Ж.Дельоз, К. : КАРМС-СІНТО, 1996. 384 с.
    75. ДенисоваТ. Феномен постмодернізму: контури й орієнтири/ Т.Денисова// Слово і час. 1995. №2. С. 1827.
    76. Деррида Ж. Письмо японскому другу: пер. с фр./ Ж. Деррида// Вопр. философии. 1992. №4. С. 5357.
    77. ДерридаЖ. Структура, знак и игра в дискурсе гуманитарных наук/ Ж.Деррида// Французская семиотика. От структурализма кпостструктурализму/ пер. с фр. и вступ. ст. Г.К.Косикова. М., 2000. С. 407426.
    78. Дэвидсон Д. Что означают метафоры: пер. с англ./ Д. Девидсон// Теория метафоры. М., 1990. С. 163174.
    79. Дюркгейм Е. Первісні форми релігійного життя. Тотемна система в Австралії/ Е. Дюркгейм; пер. з фр. Г.Філіпчук, З.Борисюк. К.: Юніверс, 2002. 424 с.
    80. ДюркгеймЕ. Самогубство: соціол. дослідження/ Е.Дюркгейм; пер. з фр. Л.Кононович. К.: Основи, 1998. 519с.
    81. Дякунова Л. Із космосу душі/ Л.Дякунова// Слово і час. 1997. №56. С.1920.
    82. ДяченкоЛ.М. Логіко-семіотичні особливості мотиваційних моделей слів-символів в українській і російських мовах: проблеми зіставної семантики. К.: Вища шк., 1997. 156 с.
    83. Еко У. Ім’я рози./ У.Еко; пер. з італ. М.Прокопович. Харків: Фоліо, 2006. 576 с.
    84. Енциклопедія постмодернізму/ Пер. з англ. В. Шовкуна; за ред. Ч.Вінквіста та В.Тейлора. К.: Основи, 2003. 378 с.
    85. ЕпштейнМ. Прото-, чи Кінець постмодернізму/ М.Епштейн// Знамя. 1996. №3. С. 198208.
    86. Эстетика: словарь. М.: Политиздат, 1989. 447 с.
    87. Єшкілєв В. Процюк Степан: повернення деміургів// Плерома 3’98. мала енцикл. україн. літератури. Івано-Франківськ, 1998. С. 8192.
    88. Єшкілєв В. Тінь Станіславського феномену/ В.Єшкілєв// Література Плюс. 1999. Ч. 910. С. 45.
    89. Жадан С. Генерал Юда/ С.Жадан. К.: Укр. письменник, 1995. 46 с.
    90. Жадан С. Історія культури початку століття/ С.Жадан К.: Критика, 2003. 87 с.
    91. Жадан С. Цитатник/ С.Жадан. К.: Смолоскип, 1995. 51 с.
    92. Жадан С. Цитатник/ С.Жадан. Харків: Фоліо, 2005. 215 с.
    93. Жадан С. The very best poems, psychоdelic stories of fighting and other bullshit: (вибрані поезії, 19922000)/ С.Жадан. Донецьк: Кассіопея, 2000. 82с.
    94. ЖулинськийМ. Подих третього тисячоліття:
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины