Житіє теодосія печерського преподобного нестора і жанрова традиція : Житие Феодосия Печерского преподобного Нестора и жанровая традиция

Краткое описание

ОДеський національний університет імені і.і. мечникова

На правах рукопису
УДК 821.161.1’04-97

Сироїд Дарія Ігорівна

Житіє теодосія печерського преподобного нестора
і жанрова традиція

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Александров Олександр Васильович

Одеса 2004

Зміст

Вступ.с. 3

Розділ 1. Історія дослідження Житія Теодосія Печерського в контексті наукових розвідок про виникнення і розвиток агіографії...с. 9
1.1. Історія дослідження і проблеми житійного жанру.....с. 9
1.2. Літературознавчі студії над житієм Теодосія Печерського .с.15

Розділ 2. Житіє Теодосія Печерського у риторичному вимірі ..с.34
2.1. Зовнішня форма..с.36
2.2. Внутрішня форма ..с.56
2.3. Знакова система Житія Теодосія Печерського ...с.73
2.4. Читання про святих князів Бориса і Гліба як ікона ...с.81

Розділ 3. Жанрові ознаки хронотопу....с.89
3.1. Типологія просторових структур..с.91
3.2. Типологія часових структур....с.132

Висновкис.158
Список використаних джерел..с.162

Вступ

Житіє Теодосія Печерського одна з найцікавіших пам’яток української літератури давньокиївського періоду. Разом з попереднім твором преподобного Нестора Читанням про святих князів Бориса і Гліба Житіє Теодосія Печерського заклало в підвалини української агіографії жанрову повноту, ставши одним із двох її основних різновидів: мартиролога і власне житія. Обидва тексти творять немовби один житійний сюжет: численні дороги Читання і здобуття святості через смерть привели до усамітнення келії аскета і життя на прославлення Божого імені. Послідовна поява цих творів підтвердила не лише бажання увійти в християнський світ в "останню, одинадцяту годину", а й органічне засвоєння візантійської житійної традиції, готовність продовжити християнську розмову про святих. Динамічна та еволюційна традиція, яка складалася впродовж кількох століть, постала у перекладних версіях як актуальний духовний і літературний досвід.
В українському літературознавстві досі не вистачає студій, присвячених виникненню, розвитку і природі функціонування житійного жанру. Вважається, що мартирологи виникли з протокольних записів про розправи над християнами, поступово набуваючи літературних форм. Християнство як офіційна релігія, утворення перших християнських спільнот монастирів, зумовило появу нового типу святості і, відповідно, літературного жанру житія аскета, традиційно пов’язаного з мартирологом, як те, що виникло пізніше, з тим, що йому передувало. Помітні відмінності між ними закорінені у життєвому матеріалі, у світоглядних змінах, які наставали у розумінні життя і смерті, Різдва і Воскресіння. За типом святості виокремилися жанрові різновиди: житіє мученика, подвижника, святителя, рівноапостольного і преподобного, часто засновника монастиря. До останнього належить Житіє Теодосія Печерського. Цей різновид породив великий корпус житійних пам’яток і належить до найпопулярнішої християнської лектури, а постаті, про які тут розповідається, відіграли особливу роль у житті церкви. Характерно, що ці житійні тексти взаємопов’язані на різних рівнях. Одні вчилися від інших, попередні зразки засвоювали і автори житій, і самі святі.
Актуальність теми дослідження полягає у тому, що з погляду житійної традиції Житіє Теодосія Печерського преподобного Нестора не було предметом спеціального аналізу, а наукові розвідки торкалися лише того чи іншого його аспекту. Окрім цього, мало досліджена і сама традиція візантійські житія святих, переклади яких появилися в Києві відразу після прийняття християнства і які в певному сенсі можна розглядати як частину давньокиївської літератури. Перші спроби висвітлити природу житійного жанру належать К. Крумбахеру, Х. Лопарєву та іншим. Увагу цих дослідників привертали здебільшого проблеми походження житійної традиції, співвідношення історичних, біографічних і літературних фактів. Велика заслуга у віднайденні, опрацюванні і публікації давньокиївських житійних пам’яток належить С.Богуславському, Д.Абрамовичу та О.Бодянському. Літературознавча медієвістика середини ХХ століття, представлена дослідженнями Д.Чижевського, Й.Бертнеса (J.Börtnes), Б.Бермана, І.Єрьоміна, привернула увагу до природи агіографії, до пошуків іманентних прикмет житійної структури та специфіки її функціонування і рецепції. Це визначило основні тенденції сучасних досліджень агіографії.
Таким чином, Житіє Теодосія Печерського потребує комплексного аналізу як літературний, сакральний і підставовий для канонізації твір, як жанровий різновид, що сформувався не лише у руслі літературної традиції, а також під впливом позалітературних факторів.
Об’єктом дослідження є Житіє Теодосія Печерського преподобного Нестора з погляду житійної традиції, у межах якої розглядаються такі пам’ятки перекладного письменства: Житіє Антонія Великого Атанасія Олександрійського, Житіє препод.Нифонта, Житіє Сави Освяченого і Житіє препод.Теогнія Кирила Скитопольського, Житіє препод.Теогнія Павла Еладського, Житіє Теодора Студита, Житіє Іоана Златоустого Георгія, архиєпископа Олександрійського, а також перший твір препод.Нестора Читання про святих князів Бориса і Гліба. Вибір текстів перекладних житій, попри момент їх доступності, зумовлений самими особами святихченців: преподобних, засновників монастирів чи проповідників, як, наприклад, архиєпископа Костянтинограда Іоана Златоустого. У часовому зрізі ці житійні тексти охоплюють приблизно період від початку” жанру, тобто від Житія Антонія Великого (IV століття), до кінця дометафрастівського” періоду агіографії (»VIII століття).
Предмет дослідження жанрова структура Житія Теодосія Печерського преподобного Нестора.
Мета дисертації на основі типологічного аналізу дослідити жанрові особливості Житія Теодосія Печерського. Конкретизувати при цьому ті поняття, якими часто послуговуються при аналізі жанрових особливостей житія: канон, модель (шаблон, схема), мотиви, риторика. З’ясувати, яким чином пов’язані просторова і часова структури твору з власне житійними.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
- дослідити Житіє Теодосія Печерського з погляду зовнішньої форми, тобто з погляду канону як системи норм;
- виявити внутрішню форму цього житія, зумовлену специфікою сакрального жанру, і проаналізувати її зовнішні ознаки, тобто розглянути канон як знак модель;
- вивчити просторову і часову структури житія у процесі формування жанрових ознак житія преподобного.
Наукові методи. Специфіка дисертаційної теми зумовлює поєднання різних підходів і методів: герменевтики тексту, текстологічного, структурного і типологічного аналізу, що дає підставу вивчати природу жанру, а не сліди впливів” перекладних житій на Житіє Теодосія Печерського. Специфіка функціонування житійних текстів дозволяє залучати досвід спостережень над іншими видами мистецтва, зокрема над іконописом.
Наукову новизну визначає комплексний характер дослідження Житія Теодосія Печерського з погляду його жанрової природи. Вперше робиться спроба виявити важливі ознаки цього твору як риторичного, канонічного і світоглядного зразка житійної традиції.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає в розробці наукової методики, яка уможливлює комплексне прочитання пам’яток агіографії, а також творів інших жанрів давньої української літератури. Наукові результати можуть бути використані у лекційних курсах з історії та теорії літератури, при написанні підручників і посібників для середніх і вищих навчальних закладів гуманітарного профілю.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі новітньої літератури і журналістики Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова та узгоджена з її науковими програмами і планами, а також з програмами і планами кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка.
Основні положення дисертації висвітлені в публікаціях:
- Теодосій Печерський: час Об`явлення і Об`явленого // "Молода нація". Альманах: Матеріали Міжнародної наукової конференції "И ничего жє бысть". Київ: Смолоскип. 1999. № 13. С. 310 314.
- Житія Теодосія Печерського й Антонія Великого: характер біблійного цитування // Медієвістика: Збірник наукових статей. Випуск 2. Одеса: АстроПринт. 2000. С.2733.
- Житія Феодосія Печерського і преподобного Нифонта: типологія часових структур // Слов’янський збірник. Одеса, 2000. Випуск VII. С. 327 330.
- "Житіє Теодосія Печерського": деякі аспекти риторики // Медієвістика: Збірник наукових статей. Вип.3. Одеса: Астропринт, 2002. С.65 74.
- Несторове "Читання" як ікона // Semper Tiro: Збірник наукових праць молодих учених на пошану проф. І.О. Денисюка (до 75-літнього ювілею вченого). Львів, 2002. С. 18 23.
- Житіє Теодосія Печерського: жанрові особливості просторової структури // Верховина: Збірник наукових праць на пошану професора Олекси Мишанича. Дрогобич: Коло, 2003. С.323 329.
- Житія Сави Освяченого і Теодосія Печерського: порівняльна характеристика // Історико-літературний журнал. Одеса, 2002. - №8. С.236-246.
- Житіє Теодосія Печерського: семіотична інтерпретація // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів: Літературознавство/ Упоряд. і відп. ред. О.Мишанич. Чернівці: Рута, 2003. Кн. 1. С.186-189.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження оприлюднено на наукових конференціях: Міжнародний Кирило-методіївський семінар (Одеса,2000), Всеукраїнська наукова конференція "Лукія Гумецька. Незабутні імена української науки" (Львів,2001), Щорічна франківська конференція (Львів,2001), П’ятий конґрес Міжнародної асоціації україністів (Чернівці,2002), Щорічні березневі сесії Наукового Товариства ім.Т.Шевченка у Львові (Львів, 2002 і 2003), Щорічна звітна конференція філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів,2003).

Структура і обсяг роботи визначається метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі «Вступу», трьох розділів (Розділ І: «Історія дослідження Житія Теодосія Печерського в контексті наукових розвідок про виникнення і розвиток агіографії”; Розділ ІІ: Житіє Теодосія Печерського у риторичному вимірі”; Розділ ІІІ: Жанрові ознаки хронотопу”), Висновків” та списку використаних джерел (254 позицій). Повний обсяг дисертації становить 182 сторінки, з них 159 основного тексту.

Список литературы

Висновки
Житіє Теодосія Печерського написане в руслі житійної традиції. Преподобний Нестор зумів відчути і переосмислити характерні тенденції агіографії, схопити їх у всій повноті та вільно ними керуватися. Якщо порівнювати Житіє Теодосія Печерського з перекладними зразками (Житія Антонія Великого, Сави Освяченого, Іоана Златоустого, Теодора Студита та інші), то верхня хронологічна межа зупиняється на творах Кирила Скитопольського і підтверджує дві тези: 1) для Київської Русі характерним було ранньохристиянське розуміння святості, що зумовлює використання відповідних засобів; 2) перекладна література мала ретроспективний характер.
Сприйняття житійної традиції особливо підкреслює риторична форма Житія Теодосія Печерського, у якій функції риторики проявляються у всій значеннєвій повноті: як спосіб аргументації (особливо, коли говоримо про підставу до канонізації), укладання тексту, взаємодії з читачем чи впливу на нього. Традиції античної риторики продовжувалися у вузькотехнічному сенсі. Якраз цей викладовий план дає підстави для часткового ототожнення риторики з каноном як системою норм, що має безпосереднє відношення до зовнішньої форми, структури, композиції. Відтак канонічна структура це житійна модель (в сенсі Г.-Ґ.Ґадамера), яку сформували агіографи перших століть після Різдва Христового. Житійні мотиви елементи сюжету, а глибинно прояви святості у системі, скомпонованій автором, можуть становити агіографічну модель.
У дотриманні всіх обов’язкових моментів Нестор досить ретельний. Житіє Теодосія Печерського, подібно до інших житійних пам’яток, побудоване за схемою: exordium narratio argumentatio epilogus. У вступі зустрічаємося з практично повним корпусом топосів. Нестор дотримується і усіх риторичних настанов для нараційної частини, особливо дбаючи про правдоподібність. Аргументація переходить у своєрідну ієрархічно вибудовану структуру, коли чудо, засвідчуючи святість, саме потребує підтвердження свідка.
Окрім того, на структуру житія впливають і внутрішні жанрові чинники внутрішня форма. На основі дослідження вона визначається 1) як сакральна дискретна форма, яка впливає на всю структуру тексту; 2) як постійна ознака, що втілюється за допомогою одного з характерних прийомів давньої християнської літератури стилістичної симетрії.
Відтак внутрішню форму слід шукати на цитатному (обов’язковому, канонічному) рівні житійного тексту. Попри неоднаковий характер цитування Біблії (цитати прямі і непрямі, з посиланням і без нього, алюзії, ремінісценції, переповідання євангельських притч тощо), у кожному з житій можна виявити одну стрижневу цитату, яка повторюється через певні проміжки тексту і розвивається, ампліфікується за допомогою інших. Внутрішня канонічна форма має також характер моделі. Вона виконує важливу структуротворчу функцію: будучи малопомітною, визначає всі інші параметри твору і цим нагадує іконічний німб. У Житії Теодосія Печерського це цитата від Матея 6, 31 33: "не пец±теся глаголюще, что ям¸ или что піем, в® что облечемься, в±сть бо отець вашь небесн¸й, яко тр±буете вся си; обаче же ищете преже царства небеснаго и сія приложаться вамь".
Внутрішня форма проявляється не лише на цитатному синтаксичному рівні, найбільш помітним є її прагматичні вияви через знакову систему. Знаки одягу та їжі наскрізно з’являються у цьому Житії, правлячи за іконічні метафори Теодосієвого сповідування святого життя. Разом з тим на цьому рівні тексту проявляється і виразна тенденція Несторового письма іконічність.
Отже, поняття канону постає у множинній інтерпретації: це літературна, документальна, пов’язана з беатифікацією, і сакральна форми, одна з категорій пізнання візантійської естетики і, врешті, це такий спосіб зображення людини (і її місця у навколишньому світі), при якому особливо важливе її максимально правдиве єство завжди однакове, з якої позиції ми б на нього не дивилися.
Жанрові особливості виразно дають знати про себе у просторовій і часовій структурах тексту. У кожному з житій святе покликання пов’язане з якимсь особливим місцем на землі. Це чи не основна жанрова ознака для житія преподобного, засновника монастиря. Діяльність святих ченців молитва на самоті чи праця для монастирської громади знаходять свої релевантні відображення у співвідношенні горизонтальної та вертикальної площин дії. Узагальнено схема розгортання просторової структури виглядає як звуження горизонтального простору до окремої точки (печери, пустелі, монастиря) і її трансформативне розширення у вертикаль. Перманентна повторюваність такої схеми у Житії Теодосія Печерського, як і в Житії Сави Освяченого, формує уявлення про ідеальний монастирський простір як такий, що знаходиться між небом і землею.
Образ часу у житійному тексті виразно структурований. Він позначає насамперед етапи осягнення святості: намір, усвідомлення покликання, випробування тощо. Найважливішим моментом у цьому плані є спокуси і боротьба з ними. Долаючи їх, людина здобуває прижиттєву святість, вона винагороджується вищим знанням Видінням. Починається час чуд земна слава святого. Година смерті, що завжди вказується з повною конкретизацією, не перериває цього часу, хіба, навпаки, примножує його новими виявами святості чи її гранями.
У багатьох житіях ці етапи і є основним відчуттям часу. Житіє Теодосія Печерського належить до такої групи житій (серед них Житія Теодора Студита, Сави Освяченого, Іоана Златоустого), в яких важливою мірою часу є день і ніч, тобто праця і молитва. Проживання дня як цілого життя важлива екзистенційна ознака житійного хронографа, це безпечний у Бозі час”.
Міра означеності простору і часу не підпадає під якісь жанрові приписи. Попри риторично обов’язкову для достовірності конкретизацію часу певними датами, а простору географічними назвами, кожен автор у силу своїх можливостей чи поставленої мети вирішує це питання по-своєму. Водночас можна виявити послідовну закономірність: чіткіше окреслення географії поєднується з точним виміром часу.
Простір і час, поза тим для всіх спільний. У ґравітаційне поле кожного житія так чи інакше потрапляють ті місця на землі, де Христос ходив людиною”. Часова перспектива, так як і минуле, теж є спільною у біблійному розумінні. Час святих нескінченно продовжується завдяки чудам, освячуючи земне тривання і надаючи сенсу проживанню кожної хвилини у праці і молитві.
Аналіз Житія Теодосія Печерського на тлі перекладних житійних текстів проявляє ряд жанрових особливостей. Працюючи послідовно над двома жанровими різновидами: мартирологом і житієм преподобного, Нестор дбав не лише про жанрову повноту, а, насамперед, про повноту переживання моменту Божого Об’явлення і творення нового життя з Богом Об’явленим. Тому схоплення найважливіших літературних засад відображало і органічне засвоєння світоглядних істин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович Д. Биографические сведения о преподобном Несторе Летописце // Сборник Отделения русского языка и словесности. Т. 66. 1900. С. LII LIV.
2. Абрамович Д.И. Жития святых мучеников Бориса и Глеба и службы им. Петроград, 1916. XXIII. 204, 6 с.
3. Абрамович Д Изсл±дование о Кіево-Печерском® Патерике как о историко- литературном памятник±. С.-Петербург, 1902. IV, XXX. 213 с. (Отд.отт.из: Известий Отделения русск.яз. и словесности Имп.Акад.наук: т.т.VI (1901), кн.3-4, и УП (1902) кн.1-4.
4. Абрамович Д.И. К вопросу об источниках Несторова Жития преп.Феодора Печерского// ИОРЯС. 1898. Т.3. - Кн.1. C. 243 246.
5. Абрамович Д.И. К вопросу об объеме и характере литературной деятельности Нестора летописца // Тр.XI Археологического съезда в Киеве (1899). Москва, 1902. Т.2. С.20 27.
6. Абрамович Д. Києво Печерський патерик. Репринтне видання. Київ: Час, 1991. 280 с.
7. Абрамович Д.И. Несколько слов в дополнение к исследованию А.А.Шахматова "Киево-Печерский патерик и Печерская летопись"// ИОРЯС. С.-Петербург. 1898. Т.3. Кн.2. С.536 540.
8. Абрамович Д. И. [Рец.] А.А. Шахматов. Нестор летописец. Отдельный оттиск из сборника «Привіт Іванові Франкові в сорокалітє його письменської праці 1874 1914». Львів, 1911, стр.23 // Библиографическая летопись. ІІ. 1915. С. 39 41.
9. Аверинцев С.С. Античная риторика и судьбы античного рационализма // Античная поэтика: Риторическая теория и литературная практика. Москва: Наука, 1991. С. 3 26.
10.Аверинцев С.С. Античный риторический идеал и культура Возрождения // Античное наследие в культуре Возрождения: [Сб.ст.]. Москва: Наука, 1984. С. 142 154.
11.Аверинцев С.С. Византия и Русь: два типа духовности // Новый мир. 1988. - № 7. С. 210 220; №8. С. 228 238.
12.Аверинцев С. Греческая "литература" и ближневосточная "словесность" (Два творческих принципа) // Вопросы литературы. 1971. № 8. С.4068.
13.Аверинцев С.С. Древнегреческая поэтика и мировая литература // Поэтика древнегреческой литературы: [Сб.ст.]. Москва: Наука, 1981. С. 3 14.
14.Аверинцев С.С. Историческая подвижность категории жанра: опыт периодизации // Историческая поэтика. Итоги и перспективы изучения. Москва, 1986. С. 104 116.
15.Аверинцев С.С. Литература. В кн.: Культура Византии IV пер. пол. VII в. Москва: Наука, 1984. С. 272 330.
16.Аверинцев С.С. На перекрестке литературных традиций. Византийская литература: истоки и творческие принципы // Вопросы литературы. 1973. - №2.- С. 150- 182.
17.Аверинцев С.С. Плутарх и античная биография. К вопросу о месте классика жанра в истории жанра. Москва: Наука, 1973. 278 с.
18.Аверинцев С.С. Порядок космоса и порядок истории в мировозрении раннего Средневековья (общие замечания) // Античность и Византия. Москва, 1975. С. 266 286.
19.Аверинцев С.С. Предварительные заметки к изучению средневековой эстетики// Древнерусское искусство: Зарубеж. связи: [Сборник]. Москва: Наука, 1975. С. 371 397.
20.Аверинцев С.С. Поэтика ранневизантийской литературы. Москва: СОДА, 1997. 343 с.
21.Аверинцев С.С. Риторика как подход к обобщению действительности // Поэтика древнегреческой литературы. Москва, 1981. С. 15 47.
22.Аверинцев С.С. Символика раннего Средневековья (К постановке вопроса) // Семиотика и художественное творчество. Москва: Наука, 1977. С. 308 337.
23.Аверинцев С.С. Софія логос. Словник. К.: Дух і літера, 1999. 464 с.
24.Аверинцев С.С. Судьбы европейской культурной традиции в эпоху перехода от античности к Средневековью // Из истории культуры средних веков и Возрождения. Москва: Наука, 1976. С. 17 64.
25.Аверинцев С.С. Эволюция философской мысли // Культура Византии IV пер. пол. VII в. Москва: Наука, 1984. С.42 77.
26.Аверинцев С.С., Гаспаров М.Л. Проблемы литературной теории в Византии и латинском средневековье. Москва: Наука, 1986. 255 с.
27.АдриановаПеретц В.П. Задачи изучения "агиографического стиля" Древней Руси // ТОДРЛ. ХХ. Актуальные задачи изучения русской литературы XI XVII веков. Москва Ленинград, 1964. Т.20. С. 41 71.
28.АдриановаПеретц В.П. К вопросу об изображении "внутреннего человека" в русской литературе ХІ ХІV веков // Вопросы изучения русской литературы ХІ ХХ веков. Москва - Ленинград, 1958. С. 15 24.
29.Адрианова Перетц В.П. Сюжетное повествование в житийных памятниках XI XIII вв. // Истоки русской белетристики. Ленинград: Наука, 1970. С. 67108.
30.Александров О.В. Житіє Іларіона Великого та Феодосія Печерського // Історико-літературний журнал. Одеса, 1996. № 2. С.5 18.
31.Александров О.В. Образный мир агиграфической словесности: Статьи и материалы (1990 1997). Одеса: Астропринт, 1997. 176 с.
32.Александров О. Сказання про Бориса і Гліба та старозавітня традиція зображення людини // IV Міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26 29 серпня 1999. Літературознавство. Книга І. Київ, 2000. С. 12 18.
33.Александров О. Старокиївська агіографічна проза ХІ першої третини ХІІІст. Одеса: Астропринт, 1999. 272 с.
34.Античная поэтика: Риторическая теория и литературная практика. Москва: Наука, 1991. 254 с.
35.Античные риторики / Собрание текстов, статьи, комментарии и общая редакция проф. А.А. Тахо Годи. Москва: Изд во МГУ, 1978. 352 с.
36.Античное наследие в культуре Возрождения: [Сб.ст.]. Москва: Наука, 1984. 285 с.
37.Бабич С. Міфологема мандрів як пошуки оновлення (в Апології переґринації до країв східних” Мелетія Смотрицького) // Слово і час. 2001. № 1. С. 22 33.
38.Безобразов П. Древнейшие греческие жития // Журнал Министерства народного просвещения 1917. Октябрь.- Т.71. С.147 232.
39.Белей Л., Белей О. Старослов’янсько-український словник. Львів: Свічадо, 2001. 332 с.
40.Берман Б.И. Читатель жития (Агиографический канон русского Средневековья и традиция его восприятия) // Художественный язык Средневековья. Москва: Наука, 1982. С.159 183.
41.Білецький Л. Перспективи літературно-наукової критики. Прага Берлін, 1924.
42.Білецький О.І. Перекладна література візантійськоболгарського походження // Матеріали до вивчення історії української літератури. Т.1. Давня українська література доби феодалізму. до кінця XVIII ст. / Упорядкували О.І. Білецький і Ф.Я. Шолом. Київ: Радянська школа. 1959. С.110 135.
43.Білоус П. Паломницький жанр в історії української літератури. Житомир, 1997. 160 с.
44.Білоус П. Світло зниклих світів (художність літератури Київської Русі): Збірник статей. Житомир, 2003. 160 с.
45.Бицилли П. Элементы средневековой культуры. Одесса: Гносис. 1919. 167 с.
46.Бычков В.В. Византийская эстетика. Теоретические проблемы. Москва, 1977. 198 с.
47.Бычков В.В. Смысл искусства в византийской культуре. Москва: Знание, 1991. 64 с.
48.Бычков В.В. Эстетическое сознание Древней Руси. Москва, 1988. 64 с.
49.Бычков В.В. Традиция символизма в древнерусской эстетике // Византия и Русь. Москва, 1989. С.133 138.
50.Боева Л. Вопросы древнерусской литературы. София: Наука и изкуство, 1981. 280 с.
51.Богуславский С. К вопросу о характере и объёме литературной деятельности преподобного Нестора // ИОРЯС. т. ХІХ. 1914. Кн.1. С.131 186; Кн. 3. С. 153 191.
52.Богуславский С. Пам’ятники XI XVIII вв. про князів Бориса та Гліба (Розвідка та текст). Київ, 1928. 206 с.
53.Бодянский О.М. Житие Феодосия, игумена печерскаго, списание Нестора. По харатейному списку XII-века Московского Успенского собора, с разнословиями по многим другим // ЧОИДДР. 1858. кн.3, отд.3.
54. Будилович А.С. [Рец.] Житие Св. Савы Освященнаго, составленное Св. Кирилломъ СкиÄопольским®, в® древне-русском® перевод±. По рукописи Имп. Общ. Люб. Др. Пис., с® приложеніем® греческаго подлинника и введеніем®, издал® И. Помяловскій, член® корреспондент® Общества С.- Петербург, 1890., стрр. CXLVI + 588 (с® 9 местами снимков®) // РФВ. Варшава, 1891. Т.XXV. С. 142 150.
55.Васильев В.П. История канонизации русских святых // ЧОИДР. Кн. 3 (166). Отд. ІІІ. Москва, 1893. С. 1 256.
56.Взаимодействие литературы и изобразительного искусства Древней Руси. [Сборник статей. Отв. ред. Д.С. Лихачев] // Москва Ленинград, 1966. 476с.
57.Веселовский А.Н. Историческая поэтика. Ленинград: Гослитиздат, 1940. 648 с.
58.Византийская литература. Москва, 1974. 262 с.
59.Византийские легенды / Изд.подгот. С.В. Полякова. Ленинград: Наука, 1972. 302с.
60.Византийский сборник. Москва Ленинград: Изд. АН СССР, 1945. 274с.
61.Византия и Русь: [Сб.cт.: Памяти В.Д. Лихачевой]; отв. ред. Г.К. Вагнер. Москва: Наука, 1989. 334с.
62.Визгелл Ф. Цитаты из книг Священного Писания в сочинениях Епифания Премудрого // ТОДРЛ.. Т.XXVI. Москва Ленинград, 1971. С.232 242.
63.Виноградов В.В. Орфография и язык жития Саввы Освященного по рукописи XIII в. // Памятники древнерусской письменности. Язык и текстология. [Сб.ст.] Москва: Наука, 1968.
64.Висоцький С.О. Київська писемна школа Х ХІІ ст. (До історії української писемності). Львів Київ Нью-Йорк: Видавництво М.П. Коця, 1998. 247 с.
65.Владимиров П.В. Древняя русская литература киевского периода XI-XII вв. Киев, 1901. С. 179 212.
66.Возняк М.С. Історія української літератури. У двох книгах: Навч. вид. Видання 2 ге, виправлене. Кн. 1. Львів: Світ”,1992. 696 с.
67.Вялкина Л.В., Лукина Г.Н. Материалы к частотному словарю древнерусских текстов // Лексикология и словообразование древнерусского языка, 1966. С. 263 292.
68.Вялкина Л.В., Лукина Г.Н Опыт применения некоторых методов математической статистики к изучению древнерусских текстов // Исследования по исторической лексикологии древнерусского языка. Москва, 1964. - С. 298 307.
69.Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного / Пер. с нем. Москва: Искусство, 1991. 367 с.
70.Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика /Вибрані твори/ Пер. з нім. Київ: Юніверс, 2001. 288 с.
71.Ґадамер Г.- Ґ. Істина і метод: Пер. з нім. Київ: Юніверс, 2000. Т.1: Герменевтика 1: Основи філософ. Герменевтики. 464 с.; Т.2: Герменевтика ІІ: Доповнення, покажчики. 478 с.
72.Гаспаров М.Л. Античная риторика как система // Античная поєтика. Риторическая теория и литературная практика. Москва: Наука, 1991. С. 27 60.
73.Герменевтика древнерусской литературы: [Сб.ст.]. Москва: Б.и., 1989. 481с.
74.Гнатишак М. Історія української літератури. Прага, 1941. 132 с. У кн.: Нариси історії української літератури й критики Миколи Гнатишака (1941), Дмитра Чижевського (1941 49), Миколи Глобенка Оглоблина (1949), Андрія Ковалівського: З історії української критики (1926) / Фотопередрук з післясловом Олекси Горбача. Мюнхен, 1994. С. 1 134.
75.Голубинский Е.Е. Исторія канонизации святых в русской церкви. Москва, 1903. 600 с.
76.Горський В. Ідея наслідування Христа в давньоруській агіографії // Образ Христа в українській культурі. Київ: Видавничий дім КМ Академія”, 2001. С. 7 22.
77.Горський В. Святі Київської Русі. Київ: Абрис. 1994. 176 с.
78.Жак Ле Гофф. Цивилизация средневекового Запада. Москва, Прогрес академия. 1992. 373 с.
79.Грихин В.А. Проблемы стиля древнерусской агиографии XIV XV вв. Москва: Изд-во моск.ун-та, 1974. 64 с.
80.Грушевський М. Історія української літератури: В 6 томах 9 книгах. - Київ: Либідь, 1993. Т.ІІ. 264 с.
81.Грушевський М.С.[Рецензія на статтю А.А. Шахматова] // Записки НТШ. 1898. т.XXV.
82.Гудзий Н.К. История древней русской литературы. Учеб. для высш. учеб. зав. Москва: Учпедгиз, 1938. 448 с.
83.Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. Москва: Искусство. 1984. 350 с.
84.Гуревич А.Я. Культура и общество средневековой Европы глазами современников: (Exempla, XIII в.). Москва: Искусство, 1989. 366 с.
85.Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолствующего большинства. Москва: Искусство, 1990. 395 с.
86.Гусев В.Е. К вопросу о жанре Жития протопопа Аввакума // ТОДРЛ. XV. Москва Ленинград, 1958. С. 192 202.
87.Дмитриев Л.А. Житийные повести русского Севера как памятники литературы XIII XVII вв. (Эволюция жанра легендарно биографических сказаний). Ленинград: Наука, 1973. 303 с.
88.Дмитриев Л.А. Сюжетное повествование в житийных памятниках конца XIII-XV в.// Истоки русской белетристики. Возникновение жанров сюжетного повествования в древнерусской литературе. Ленинград: Наука, 1970. С. 208 262.
89.Древнерусская литература. Источниковедение. Сб науч.тр. Ленинград: Наука, 1984. 272 с.
90.Древние цивилизации = Ancient civilizations. Москва: Мысль, 1989. 479с.
91.Дробленкова Н.Ф. Библиография работ по древнерусской литературе, опубликованных в СССР, 1958 1967 гг. Ленинград: Наука, 1978. 206 с.
92.Душечкина Е.В. Нестор в работе над житием Феодосия. Опыт прочтения текста // Учёные записки Тартуского университета, вып.266. Труды по русской и слав. филологии т.11 Литературоведение. Тарту, 1971. С. 415.
93.Еко Умберто. Реторика та ідеологія // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно критичної думки ХХ століття. Львів: Літопис. 1996. С. 420 С. 420427.
94.Ерёмин И.П. К характеристике Нестора как писателя // ТОДРЛ. Москва Ленинград: Издательство Академии наук СССР. 1961. XVII. С.54 64.
95.Ерёмин И.П. Лекции и статьи по истории древней русской литературы. Ленинград: Издание Ленинградского университета, 1987. 327 с.
96.Ерёмин И.П. Литература древней Руси. (Этюды и характеристики). Москва Ленинград: Наука, 1966. 263 с.
97.Ерёмин И.П. Литературное наследие Феодосия Печерского. Москва, 1947 // ТОДРЛ. 1947. Т.5. С. 159 184.
98.Ерёмин И.П. Новейшие исследования художественной формы древнерусских литературных произведений // ТОДРЛ. Т.XV. 1958.
99.Ерёмин И.П. О византийском влиянии в болгарской и древнерусской литературах IX XII вв // Ерёмин И.П. Литература Древней Руси (Этюды и характеристики ). Москва - Лениград, 1966. С. 9 17.
100. Ерёмин И.П. О художественной специфике древнерусской литературы // Русская литература. Ленинград, 1958. № 1. С. 75 82.
101. Житіе преподобнаго отца нашего Антонія, описанное святым Аqанасіемъ въ посланіи къ инокамъ, пребывающимъ въ чужихъ странахъ // Афанасий Великий. Творенія иже во святыхъ отца нашего Аqанасія Великаго, Архіепископа Александрійскаго. 1903. Ч.III. С.178 251.
102. ЖитиÇ пр±подобнааго º*ца нашего Анĺnи¿, написано АÄанасиÇмь архиєп*скпомь ºлеÅаnдрьск¸имь // Боню Ст. Ангелов. Из старата б®лгарска руска и ср®бска литература. Книга ІІ. София, 1967 (Издат на Б®лгарската академия на науките). С. 116 125.
103. Житіє Антонія Великого. У кн.: Хрестоматія давньої української літератури (до кінця XVIII ст.) Упорядкував академік О.І. Білецький. Вид. Третє доповнене. Київ: Радянська школа, 1967. С.675 680.
104. Житіє Іоана Златоустого// Великие Минеи-Четии / Издания имп.Археогр.Комиссии. С. Петербург - Москва, 1889. вып. 8. С. 898 1131.
105. ЖитиÇ и хожениÇ с*таго º*ца нашего нифонта. Çже в® коньстантини град±. в® крат®ц± с®писно // Выголексинский сборник. Москва: Наука, 1977. С.69 133.
106. Житіє Преподобнаго Нифонта / Из рукописи, принадлежащей князю П.П.Вяземскому №LXXI. Списано литографическими чернилами на прозрачную бумагу ßеодором® Елисеев¸м® // Общество любителей древней письменности. LXX. Вып. 3. С. - Петербург, 1885. С. 104 320.
107. Житіє Сави Освяченого (видання Помяловського) // Общество любителей древней письменности. Т.96. 1890 /5/,CXIVI. 586 с.
108. ЖитиÇ и жизнь прпдбьнаго ºца нашего. и испов±дьника Äеºдора. Гоумена ст³диискаго // Выголексинский сборник. Москва: Наука. 1977. С.134 409.
109. Житі¢ св¢таго ßеогні¢ епископа Витийскаго Павла Єлладскаго и Кирилла СкиÄопольскаго писателей VI стол±тія. Изданное в® перв¸й раз® с® предисловіем® А.И. Пападопуло-Карашевсом и переведенное Г.Д. Дестунисом® // Православн¸й палестинский сборник®. Т.ХІ, в¸п. 2. С.-Петербург, 1891. 67 с.
110. Житіє Теодосія Печерського // Абрамович Д. Києво Печерський патерик. Київ: Час, 1991. С. 20 78.
111. Ісіченко Ю. Друковані видання Києво Печерського патерика як явище української барокової агіографії // Українське літературне барокко / Зб. наук. праць. Київ: Наукова думка. 1987. С.220 243.
112. Арх. Ісіченко І. Загальна Церковна Історія. Курс лекцій для вищих духовних шкіл. Харків: Акта, 2001. 608 с.
113. Ісіченко Ю. Києво Печерський патерик у літературному процесі кінця XVI початку XVIII ст. на Україні / АН УРСР. Ін т літератури ім. Т.Г. Шевченка. Відп. ред. В.І. Крекотень. Київ: Наукова думка. 1990. 180с.
114. Арх. Ісіченко І. Монашество давнього Єгипту. Харків: Акта, 2002. 216с.
115. Истоки русской белетристики. Возникновение жанров сюжетного повествования в древнерусской литературе. Ленинград, 1970. 594 с.
116. Кадлубовский А. Очерк по истории древне-русской литературы житий святых. 1-3. Варшава, 1902. 389 с.
117. Казанский П.С. Ещё вопроc о Несторе. //ВОИДР. - 1849. кн.1. отд.1.
118. Карсавин Л.П. Культура средних веков. Петроград: Огни, 1918. 223с.
119. Ключевский В. Древнерусские жития как исторический источник. Москва: Наука, 1988. 512 с.
120. Копистянська Н.Х. Аспекти вивчення художнього часу в літературознавстві // Радянське літературознавство. 1988. №6. С.1119.
121. Копистянська Н. Аспекти функціонування простору, просторові деталі у художньому творі // Молода нація 5. Київ: Смолоскип, 1996. С.172 178.
122. Колесов В.В. Мир человека в слове Древней Руси. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1986. 311 с.
123. Крекотень В.І. Новелістичні жанри давньої української прози // Радянське літературознавство. Київ, 1965. № 3. С. 18-28.
124. Крекотень В. Житійна література // Історія української літератури. Том перший: Давня література (XI перша половина XVIII ст.). Київ, 1967. С.58 64; С.120 130.
125. Кримський С. Культурні архетипи Києва // Київські обрії: Історико-філософські нариси. Київ: Стилос, 1997. С. 4 13.
126. Культура Византии, IV первая половина VII в. М., 1984. 725 с.
127. Курбатов Г.Л. Риторика // Культура Византии. IV первая пол.VIII в. Москва: Наука, 1984. С. 331 357.
128. Лазарев В.Н. Византийская живопись. Москва, 1971. 406 с.
129. Латышев. Житие преп. Феодора Студита в Мюнхенской рукописи № 467// Византийский временник. Т.21. Вып.1-2. Петроград, 1914.
130. Левшун Л.В. История восточнославянского книжного слова XI XVII вв. Минск, 2001. 349 с.