РОМАНІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА ХРИСТИЯНСЬКОГО МІФУ У “QUID EST VERITAS?” (“ЩО Є ІСТИНА?”) НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВИ : Романическая ПРОБЛЕМАТИКА ХРИСТИАНСКОГО МИФА В "QUID EST VERITAS?" ("Что есть истина?") Наталены Королевы



  • Название:
  • РОМАНІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА ХРИСТИЯНСЬКОГО МІФУ У “QUID EST VERITAS?” (“ЩО Є ІСТИНА?”) НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВИ
  • Альтернативное название:
  • Романическая ПРОБЛЕМАТИКА ХРИСТИАНСКОГО МИФА В "QUID EST VERITAS?" ("Что есть истина?") Наталены Королевы
  • Кол-во страниц:
  • 167
  • ВУЗ:
  • БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


    На правах рукопису


    МЕЛЬНІКОВА Юлія Олександрівна


    УДК 821.161.2.0. 19”


    РОМАНІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА ХРИСТИЯНСЬКОГО МІФУ
    У QUID EST VERITAS?” (ЩО Є ІСТИНА?”)
    НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВИ


    10.01.01 українська література


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук



    Науковий керівник:
    КОВАЛІВ Юрій Іванович
    доктор філологічних наук, професор



    Бердянськ 2006









    ЗМІСТ




    ВСТУП


    3




    РОЗДІЛ 1
    ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА QUID EST VERITAS?” НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВИ В КОНТЕКСТІ ЗАГАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІДЕЙНО-ОБРАЗНОГО ЗМІСТУ









    1.1. Ґенеза історичного роману в українському літературознавстві як однієї із модифікацій жанру


    10




    1.2. Генологічні параметри Quid est Veritas?” Наталени Королеви


    26




    1.3. Християнський міф як структурна основа роману Наталени Королеви Quid est Veritas?”


    36




    РОЗДІЛ 2
    ТРАДИЦІЙНИЙ СЮЖЕТ ТА ЙОГО ІНТЕРПРЕТАЦІЯ В РОМАНІ НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВИ QUID EST VERITAS?”



    40




    2.1. Художнє осмислення минувшини у романі


    41




    2.2. Особливості оповідної манери письменниці


    49




    2.3. Онірична парадигма Quid est Veritas?” Наталени Королеви


    78




    РОЗДІЛ 3
    ХУДОЖНІЙ СВІТ РОМАНУ НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВИ QUID EST VERITAS?”



    89




    3.1. Археологізм” як художня домінанта романічного дискурсу


    94




    3.2. Роль предметно-матеріальних образів у романі Quid est Veritas?” Наталени Королеви


    102




    3.3. Естетичні функції описів у романі


    117




    3.4. Національні виміри художнього світу Quid est Veritas?”


    137




    3.5. Художній часопростір роману НаталениКоролеви


    145




    ВИСНОВКИ

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    149

    155










    ВСТУП


    Актуальність теми дослідження. Історична проза, якій властиве яскраве зображення значущих фактів минулого, завжди користувалася неабиякою популярністю. Маючи солідну античну традицію (логографи, аннали, життєписи тощо), вона в середньовіччя набула жанрового вигляду агіографії, апокрифу, хроніки, літопису, вплинула на появу повістей і романів Нової доби, в яких замість історичних героїв на перший план виводилася індивідуальна доля звичайної людини як типового представника суспільства. Такі тенденції викликали романне бачення дійсності, що розгорталася в багатоплановому епічному часі, зосередженому на приватному житті особистості. Звернення до історичної минувшини було актуальним для українських прозаїків ХХ ст., зокрема для О.Соколовського, З.Тулуб, К.Гриневичевої, П.Загребельного, Р.Іваничука, Р.Федоріва, Вал.Шевчука та ін.
    Однією з яскравих постатей українського письменства була НаталенаКоролева (18881966), творчість якої є визначною сторінкою історії української літератури першої половини ХХ століття. Підґрунтя історичної прози авторки (оповідання, повісті, романи) становила міфологія, культурологія та християнська історіософія, що найповніше позначилося на романі Quid est Veritas?” (Що є істина?”), який був написаний у 1939 році і частково друкувався у тогочасній періодиці (у літературно-науковому журналі християнської орієнтації Дзвони” побачили світ деякі розділи). Повністю виданий 1961 року у чиказькому видавництві Миколи Денисюка. В Україні цей твір вийшов друком на сторінках журналу Всесвіт” (1996. № 24).
    Пишучи роман Quid est Veritas?”, Наталена Королева врахувала традицію української і світової історичної прози, запропонувала своє метаантропологічне бачення сакральної події, пов’язаної з постаттю Раббі Галилейського (Ісуса Христа), в якій відображена суть божественної і людської історії, а також образів Понтія Пілата, Марії Магдалини, Йосифа Ариматейського та ін., що втілювали у собі трагічні колізії прозріння римського соціуму в період раннього християнства.
    До вивчення творчості Наталени Королеви зверталися в окремих наукових та есеїстичних розвідках відомі літературознавці: С.Андрусів, В.Антофійчук, Н.Мафтин, О.Мишанич, І.Набитович, А.Нямцу, Ю.Пелешенко, Н.Сорока, Р.Федорів, В.Шевчук та ін.
    У збірнику статей Повернення” (К., 1997) О.Мишанич розкрив основні віхи життєвого шляху Наталени Королеви на тлі історичних катаклізмів початку ХХ ст., свідком і учасником яких вона була; вирізнив тематику її творчості, окреслив публікації творів письменниці впродовж 2040-х років ХХ ст. у західноукраїнських, буковинських, закарпатських часописах, а також у журналах, що виходили у Чехословаччині.
    Розвідка науковців В. Антофійчука та А. Нямцу присвячена вивченню проблем поетики традиційних сюжетів та образів в українській літературі, у ній досліджено функціонування новозавітного матеріалу у творах письменників ХІХХХ ст., трактування образів Христа, Юди, Марії Магдалини, Понтія Пілата та ін., усіх новозавітних колізій і конфліктів. У розділах, які стосуються безпосередньо творчості Н. Королеви, розглянуто Quid est Veritas?” (Що є істина?”), зокрема схарактеризовано образи головних героїв твору Марії Магдалини, Понтія Пілата, Клавдії Прокули, простежено авторське трактування середньовічних легенд про святий Грааль [9].
    В.Антофійчук зупиняється на євангельському контексті творчості НаталениКоролеви, аналізує твори письменниці, де розробляються євангельські сюжети і образи, демонструється багатоманітність підходів до загальновідомих структур, використання різних форм і способів їх трансформації [6].
    У Львові 2003 р. під науковою редакцією О.Мишанича вийшов біобібліографічний покажчик, в якому зібрано бібліографію видань творів, словників, перекладів, публікацій Наталени Королеви, а також літературних джерел про її життя і творчість (укладач К.Костишина).
    Останнім часом з’явилися праці К.Буслаєвої, І.Голубовської, І.Остащука, Т.Попової-Мозовської, в яких проаналізовані певні аспекти прозової спадщини Наталени Королеви.
    Зокрема, у дисертації І.Остащука зроблено спробу проаналізувати авторське художнє мислення, зіставити романи письменниці 1313”, Предок” і Quid est Veritas?”, з’ясувати ознаки образу середньовіччя у зазначених творах Наталени Королеви.
    У науковій роботі К. Буслаєвої проаналізовано шляхи трансформації античних мотивів у творчому доробку Наталени Королеви, досліджено своєрідність авторської рецепції образів античних та історичних героїв.
    Отже, слушним є міркування І.Голубовської, що в літературознавстві більше уваги приділяється функціонуванню євангельських мотивів, сюжетів та образів в українській літературі, а менше проблемі теорії жанрів художньої християнської прози” [38, c.1].
    Не завжди виникала потреба жанрового уточнення твору Наталени Королеви, який вона в одному випадку називала повістю, в іншому романом. Лишалися поза увагою дослідників романні ознаки композиції Quid est Veritas?”, що складається із переплетіння драматичних сюжетних ліній, зорієнтованих не тільки на містерію Раббі Галилейського, а й на зосередження навколо символіки святого Грааля тощо. Однопланові християнські легенди перетікають у розгорнуту оповідь, в основу якої покладені екзистенційні пошуки людини, що потрапила в екстремальну ситуацію.
    Д.Гранін, відомий як автор і повістей, і романів, визначив можливості повісті і роль думки в її художній структурі, а також деякі відмінні риси між повістю й романом. На його думку, романне мислення повинно охоплювати всю повноту буття, воно не повинно відхилятися і обирати зручні й незручні автору аспекти, як у повісті ” [27, с.149]. Крім того, для роману не характерна запрограмованість, яка в повісті іноді компенсується ідеєю.
    Один із найвпливовіших французьких літературних критиків РоланБарт позначав поняття романічне письмо” або письмо роману” як творчий метод, вважаючи за зразок класичний реалістичний роман. Ми дотримуватимемося бартівського розуміння цього поняття.
    Дослідниця Ю.Осадча виокремлює умовно-граматичні ознаки романічного письма, зазначаючи об’єктивність і реалістичність розповіді про життя суспільства та події в житті кожної людини. Вона наголошує на тому, що поняття романічний” це не еквівалент або синонім поняття романний” [105, с. 29].
    Слід відрізняти новелістичне, есеїстичне, романічне письмо. Так, у статті Есеїстичне та романічне письмо як способи мислити” літературу” підкреслюється, що у хронотопному вимірі твору романічному письму (курсив у тексті. Ю.М.) властиві простий минулий час і займенник третьої особи він” [105, с. 30] на відміну від есеїстичного”, якому притаманні теперішній час” і займенник я”. Метою романічного письма авторка статті вважає типізацію фактів реальної дійсності, відтворення життя суспільства й етапів його розвитку в прийнятих і водночас усталених літературних образах” [105, с. 30].
    Потребою з’ясування романічної проблематики зумовлена актуальність роботи. Такими ж мотивами визначено вибір об’єкта дослідження роман Quid est Veritas?” Наталени Королеви, в якому письменниця реалізувала своє бачення сакральної історії. Предметом дослідження є романне переосмислення канонічних, агіографічних, апокрифічних текстів християнської історичної прози у цьому романі.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з науковими планами кафедри української та зарубіжної літератури Бердянського державного педагогічного університету, де робота виконувалася протягом 19992003 років.
    Мета дисертаційної роботи полягає у висвітленні романічної проблематики християнського міфу в Quid est Veritas?” Наталени Королеви, передбачає розв’язання комплексу завдань:
    виявити зв’язки твору з традицією історичної прози та історичного роману;
    з’ясувати романічні особливості історичної прози;
    простежити ґенезу історичного роману в українському літературознавстві;
    дослідити жанрову відповідність Quid est Veritas?” Наталени Королеви в аспекті загальних особливостей ідейно-образного змісту твору;
    визначити ознаки авторської концепції минувшини, зорієнтованої на легендаризацію подій раннього християнства;
    висвітлити своєрідність художнього світу у романі Quid est Veritas?” Наталени Королеви;
    розкрити своєрідність авторської рецепції євангельських образів (Понтія Пілата, Марії Магдалини та ін.) та еволюцію їх світогляду;
    узагальнити спостереження над специфікою романного мислення Наталени Королеви.
    Реалізації цієї сформульованої мети і порушення завдань підпорядкована теоретично-методологічна база дисертаційного дослідження, до складу якої входять порівняльно-історичні, типологічні, рецептивні, структуральні, системно-функціональні методологічні принципи.
    Використано теоретичні праці С.Аверінцева, В.Агеєвої, М.Бахтіна, О.Білецького, О.Галича, М.Еліаде, О.Лосєва, М.Костомарова, М. Наєнка, А.Погрібного, В.Топорова, І.Франка та ін.; літературознавчі роботи, присвячені проблемам жанрології та роману в українській літературі, зокрема: С.Андрусів, Є.Барана, Н.Бернадської, А.Гуляка, С.Злобіна, М.Ільницького, Н.Копистянської, В.Оскоцького, Я.Поліщука, М.Сиротюка.
    Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше здійснено жанрову ідентифікацію твору „Quid est Veritas?” („Що є істина?”) Наталени Королеви як роману; з’ясовано специфіку романічної проблематики; зроблено спробу розкрити спосіб авторської інтерпретації християнської історичної прози, зокрема канонічних, апокрифічних, агіографічних текстів; виявлено мотиви авторської легендаризації сакрально-містеріальної дійсності раннього християнства; означено принципи нового прочитання трагічної долі Раббі Галилейського, Понтія Пілата, Клавдії Прокули, Марії Магдалини; доведено правомірність романічного переосмислення християнської історії.
    Теоретичне значення одержаних результатів полягає у науковому обґрунтуванні сучасної романізації сюжетів історичної прози.
    Практичне значення. Основні положення та пiдсумковi матерiали дослідження можуть бути використані при плануванні, написанні й читанні спецкурсів, спецсемiнарiв з iсторiї української лiтератури ХХ ст., зокрема прозової творчої спадщини Наталени Королеви; для написання навчальних посiбникiв і монографій із проблем вивчення української літератури для студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів.
    Особистий внесок дисертанта полягає в тому, що в дисертації вперше системно досліджено жанрову специфіку твору Наталени Королеви, виявлено естетичну роль предметних образів роману в художньому освоєнні християнського міфу, канонічних, агіографічних, апокрифічних текстів. У дисертації враховуються досягнення науковців як минулого, так і сучасності. Водночас усі ідеї роботи, висновки та сформульовані концепції належать її авторові. Будь-які форми використання результатів досліджень інших літературознавців оформлені відповідними посиланнями.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були представлені у виступах на Міжнародній науковій конференції Міф і легенда у світовій літературі” (Чернівці, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2629 вересня 2000 р.), Всеукраїнській конференції Актуальні проблеми слов’янської філології” (Бердянськ, Бердянський державний педагогічний інститут ім. П.Д.Осипенко, 2021 вересня 2001 р.), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Українська література в контексті світової літератури” (Одеса, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім.К.Д.Ушинського, 1516 травня 2002 р.), Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих учених (Київ, Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка Національної академії наук України, 1820 червня 2003 р.), Міжнародній науковій конференції Григорій Сковорода та українська культура ХІХХХ століть”, присвяченій 280-й річниці від дня народження Г.Сковороди (Харків, Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, 23 грудня 2002 р.), Всеукраїнській науковій конференції Ґендерна влада: літературні та культурні стратегії” (Бердянськ, Бердянський державний педагогічний університет, 2426 вересня 2003 р.), Всеукраїнській науковій конференції Актуальні проблеми слов’янської філології” (Бердянськ, Бердянський державний педагогічний університет, 1920 вересня 2005р.), Всеукраїнській науковій конференції Творчість В.Гнатюка в контексті сучасної культури України” (Тернопіль, Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка, 1113 травня 2006 р.), Десятому філологічному семінарі Теоретичні й методологічні проблеми літературознавства” (Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 18 грудня 2006р.).
    Результати дослідження знайшли відображення в семи статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України.

    Структура та обсяг дисертації зумовлені окресленими завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження становить 167 сторінок, обсяг основного тексту 154сторінки. Список використаних джерел містить 153 найменування.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    На основі проведеного дослідження Quid est Veritas?” Наталени Королеви можна зробити жанрову ідентифікацію твору, що має характеристики роману, а не повісті. Йому притаманна розгалужена композиція з багатьма стильовими лініями, які часто перетинаються, створюючи автономний розвиток дії із своєю кульмінацією, що не випадає із загального розвитку дії, а лише урізноманітнює її.
    Першорядне значення відведено індивідуальній долі людини, її випробування в екстремальних ситуаціях, зокрема у переломні моменти світової історії, коли античний світ поступався християнському, зумовлюючи душевні потрясіння, кризу свідомості, розрив традицій.
    Еволюція героїв розгортається в багатоплановому епічному часі. Такі властивості роману спонукали письменницю до переосмислення композиційно однолінійних творів християнської літератури, зокрема апокрифів, агіографій, легенд і т.і., джерелами яких користувалася Наталена Королева, вдаючись до романічної модифікації історичної прози.
    У результаті проведеного аналізу в даному дослідженні було з’ясовано різне розуміння історичної прози в античний та середньовічний періоди і в сучасному письменстві. Коли в давні часи їй був властивий жанровий синкретизм з перевагою прагматичної історії над художніми фрагментами, з практичним використанням риторичних фігур та образів як прикрас певної розповіді (логогрифи, аннали, життєписи, монографії, апокрифи, житія, легенди, сказання, літописи тощо), то в сучасному розумінні до сфери її компетенції належать новели, оповідання, повісті, романи, що виконують насамперед художню, а не інформаційну функцію.
    В загальних рисах простежено еволюцію історичного роману, що формувався у середовищі історичної прози, а в процесі свого відгалуження та ґенези довго віднаходив властиві йому адекватні жанрові ознаки, остаточно окреслені у творчості романтиків та реалістів ХІХ ст.
    На підставі спостережень науковців (С.Андрусів, Є.Барана, Н.Бернадської, А.Гуляка, С.Злобіна, М.Ільницького, Н.Копистянської, В.Оскоцького, Я.Поліщука, М.Сиротюка) та міркувань, наведених у дисертації, визначено етапи ґенези історичного роману, що бурхливо розвився у ХХ ст., долаючи інерцію вальтер-скоттівського зразка, набуваючи синтетичних ознак панорамного, філософського, параболічного роману, з приводу чого у літературознавстві спалахнула полеміка. Особливого загострення набула дискусія щодо історичного та біографічного (автобіографічного) романів, які переважно протиставлялися. Насправді у них є чимало спільних взаємодоповнюючих рис, що не обмежують розповіддю лише про давно минуле”, яке може бути недавно пережитим. Такі акценти підтримані у даній дисертації, тому вони відповідають принципу історизму, який не ототожнюється прямолінійно з художньо-історичною літературою чи національно-історичною проблематико. Тому виникла потреба розмежувати науковий та художній історизм, що диференціювався як дві паралельні гілки з давньої історичної прози. Наталена Королева користувалася досвідом наукового історизму, романізуючи його до потреб художньої розповіді.
    Виходячи з того, що сучасний історичний роман схильний до жанрового синтезу, у дисертації розглядається такий жанровий різновид як роман-легенда, що трактується як адекватне жанрове визначення Quid est Veritas?” не тільки тому, що в його основу було покладено апокрифічні та агіографічні джерела, а й тому що сам твір легендаризує епоху раннього християнства і причетних до нього персонажів Раббі Галилейського (Ісуса Христа), Марію Магдалину, Понтія Пілата, Клавдію Прокулу, Йосифа Ариматейського та ін., а події розгортаються навколо священної чаші Грааля.
    Виявлено, що письменниця іноді доповнює, домислює євангелістичні та неканонічні сюжети, по-новому трактує відомі образи, часто вдається до їх виправдання, як, наприклад, Понтія Пілата, Клавдії Прокули, Марії Магдалини, показує їх через глибокі сумніви, розчарування, душевні потрясіння на шляху пізнання божественної істини. Тому версія Наталени Королеви не завжди відповідає традиційним уявленням про них, проте приваблює людяним ставленням до цих образів.
    У дисертації проаналізовано творчу еволюцію письменниці, її художньої інтерпретації євангельського матеріалу, починаючи від збірки малої прози Во дни они” (1935), в якій осмислено проблеми влади, месіанства, любові, зради, віри, екзистенційного вибору, і завершуючи великою епічною формою романом, до складу якого окремі євангельські новели, зазнавши романізації, увійшли як окремі, пов’язані між собою, епізоди. При цьому значно поглибилася історико-теософська проблематика, набуваючи ознак філософської універсальності; суттєвих змін зазнає також ідейно-естетична концепція Наталени Королеви щодо ролі християнства в історії людства: якщо в новелах акцентується локальне значення цього вчення для пробудження національного духу Галілеї та Палестини, то в романі виразно наголошується загальнолюдський сенс, гуманістична спрямованість, розкрита через образ Світла.
    Легендарне начало у романі поєднано з конкретно-історичним, пов’язаним із кризою античної свідомості, що поступалася християнській. Використання імен персонажів християнської міфології (Понтій Пілат, Йоканаан, Марія Магдалина, Йосип Ариматейський та ін.) спонукає до розшифрування міфопоетичного коду роману Наталени Королеви, який збагачує його художню тканину і розширює жанрові межі.
    Визначено чинники, які зумовили інтерес письменниці до соціальних, морально-етичних та культурологічних проблем історії, новаторські тенденції в осмисленні минувшини. Євангельські події, потрактовані Наталеною Королевою як злам світової історії, осьовий час”, не розмежовуються із сьогоденням, складаючи єдиний історичний цикл. Образ художнього часу в романі формується під впливом як Біблії універсальної матриці загальнолюдських цінностей і стосунків, так і особистого досвіду авторки. Концепція минувшини в романі, хоча й внутрішньо суперечлива, залишається цілісною і є насамперед концепцією людини, яка в пошуках Істини та Віри йде до самопізнання і осягнення світу та його законів.
    Особливості оповідної манери письменниці полягають у розкритті подій не через їх об’єктивний опис, а через суб’єктивне сприйняття персонажами, більшість із яких вирізняються драматичною долею (Понтій Пілат, Клавдія Прокула, Марія Магдалина, Йосип Ариматейський), несуть на собі трагізм світу та індивідуального життя.
    Простежено еволюцію образів роману, створених фантазією Наталени Королеви, зокрема Понтія Пілата, Марії Магдалини, а також другорядних персонажів, які пов’язують між собою героїв першого ряду Кая Понтія, Йосипа Ариматейського.
    Персонажі Понтій Пілат і Марія Магдалина в романі відрізняються від загальновизнаного і традиційного наповнення цих світових” образів: спосіб життя Магдалини як гетери, її минуле, на відміну від євангельського прообразу, не має в тексті Quid est Veritas?” присмаку гріховності”. Навпаки, поетизація її образу, повсякчасне наголошення авторкою її винятковості, здатності до духовного піднесення, чутливості до прекрасного у всіх його проявах вже з перших епізодів твору готує читача до сприйняття її подальшої долі хранительки культового смарагдового келиха. В еволюції образу Марії Магдалини суттєве значення надається її внутрішній готовності служити Вірі та відданості справі, що уособлюється в образі Раббі Галилейського.
    Основу сюжетної лінії роману складає процес пошуку Понтієм Пілатом Істини як символу Віри й духовного відродження через усвідомлення провини й спокути. За наявності спільних рис у життєвому шляху головних героїв авторка роману наголошує й відмінності між ними. Шляхи до Віри і результати пошуків у героїв різні: через Любов та Красу у Магдалини, через Страх і Смерть у Понтія Пілата; Маріам знаходить келих, який змінює її життя, а колишньому прокураторові це не вдається.
    У романі Наталени Королеви оніричні фрагменти сприяють розкриттю прихованого, утаємниченого, часто виявляються свідченнями істин, які ще не пізнані персонажами або пов’язані з містичною сферою їхнього життя. Сон постає інтенціональною за формою та змістом одиницею художнього тексту, оскільки архетип сну, як і міф, дозволяє виявити в тексті авторський задум опосередковано, через образи, які у сновидінні набувають символічних значень.
    Так, сон Понтія Пілата зав’язка твору, де порушуються основні проблеми роману Я” та інші”, Я” усі”, людина” і влада”. Сон дружини Пілата Клавдії Прокули виступає межею, що поділяє її життя на дві частини, пов’язує її долю з долею розіп’ятого Христа. Окрему категорію архітектонічних елементів композиції роману складають сни наяву”, мрії-згадки, марення, пророчі видіння, візії.
    Художній світ роману відзначається дивовижною пластичністю, наочністю, яку ми назвали археологізмом уяви” (вживаючи цей термін услід за М.Зеровим та Я.Поліщуком). Предметно-зображальне тло є в аналізованому творі надзвичай естетично активним, воно не лише становить декорацію” до дії, але включене до сюжету, мотивує його повороти, виконує характеристичні функції. Принципи відтворення матеріального середовища в романі є імпресіоністичними, вони спрямовані не на змалювання самих реалій, але на передачу вражень і настроїв. Інтер’єрні та пейзажні картини найчастіше виконують психологічній функції.
    У центрі художнього світу образ Грааля, відтворений в його земній, пластичній природі та в духовній іпостасі як символ Істини; в цьому образі сходяться всі сюжетні лінії роману. Характерним для Наталени Королеви є використання цілісних синонімічних рядів образів (яйце лотос Місяць келих Грааля серце), а також образів-лейтмотивів (танець, квітка пасифлори, запах коштовного нарду тощо) як у межах окремих розділів, так і в усій оповідній тканині твору. Наталена Королева використовує і середньовічний принцип амбівалентності в зображенні предметів, в основі якого опозиція духовної” і тілесної” природи.
    Багатими і розмаїтими є джерела предметної образності в романі Quid est Veritas?”: в описах домінують флористичні, запахові деталі та зображення коштовностей, що насичує внутрішній світ роману орієнтальним колоритом. Образ художнього світу національно маркований, він будується на антитезі юдейської та еллінської (греко-римської) культури.
    Художній світ майстерно втілює ідейний задум роману: показати торжество універсальної християнської релігії, в основі якої Любов і Милосердя. Саме християнська віра втілює естетичний та етичний ідеал письменниці. Наталена Королева піддає юдейський націоналізм цілковитому засудженню, плекаючи космополітичний християнський ідеал загальної любові.

    Таким чином, євангельський міф дістає у романі Наталени Королеви Quid est Veritas?” повного і всебічного розкриття через низку універсальних філософських проблем: життя і смерті, любові і зради, свободи особистості, влади і страху та інших, яскраво втілених у життєвих долях традиційних персонажів християнської міфології, які набули новаторського трактування у творі.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины