ПРОЗА В.ДРОЗДА: ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ : ПРОЗА В.Дрозда: Психологические аспекты



  • Название:
  • ПРОЗА В.ДРОЗДА: ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
  • Альтернативное название:
  • ПРОЗА В.Дрозда: Психологические аспекты
  • Кол-во страниц:
  • 209
  • ВУЗ:
  • ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ




    На правах рукопису




    СІЧКАР Оксана Миколаївна


    УДК: 821.161.2Д 31.09



    ПРОЗА В.ДРОЗДА: ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ




    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    філологічних наук
    за спеціальністю 10.01.01 українська література




    Науковий керівник:
    кандидат філологічних наук,
    доцент Костецька Любов
    Олександрівна




    Запоріжжя 2008









    ЗМІСТ


    ВСТУП..............................................................................................................3
    РОЗДІЛ 1. ПОЕТИКА І ПСИХОЛОГІЗМ: СУТНІСТЬ І ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПОНЯТЬ.....................................................................................8
    РОЗДІЛ 2. ЖАНРОВО-СТИЛЬОВА СПЕЦИФІКА ПРОЗИ В.ДРОЗДА................................................................................................................. 36
    2.1. Реалістичні твори.....37
    2.2. Особливості химерної прози В.Дрозда..47
    РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЗМ ЯК ЗАСІБ РЕАЛІСТИЧНОГО ВІДОБРАЖЕННЯ ДІЙСНОСТІ В ПРОЗІ МИТЦЯ...............68
    РОЗДІЛ 4. СУГЕСТИВНИЙ ПСИХОЛОГІЗМ ХИМЕРНОЇ ПРОЗИ ПИСЬМЕННИКА........116
    ВИСНОВКИ.................................................................................................185
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................190









    ВСТУП



    Актуальність теми. У сучасному українському літературознавстві відчутною є тенденція до концептуального осмислення літератури «шістдесятників», у першу чергу поетики їх творів та, зокрема, психологізму як одного з її складників. Усім, хто цікавиться творчістю письменників-«шістдесятників», відомо про ті складні умови, в яких доводилось писати талановитим особистостям, які не бажали «наступати на горло пісні». До когорти письменників-«шістдесятників» належав і В.Дрозд, ім’я якого не часто ставлять поряд з іменами таких відомих «шістдесятників», як М.Вінграновський, І.Драч, Л.Костенко, І.Світличний, В.Стус та ін. Це зумовлено, як зазначав письменник у романі «Пришестя», «внутрішньою, вродженою неконтактністю з масою», яка тримала його «осторонь політичної боротьби у роки мітингових стихій» [71, 239]. Висловлювання письменника подібного змісту знаходимо і в інших творах, зокрема у «Музеї живого письменника...»: «Я справді був тоді і є тепер поза політичною боротьбою. Моя єдина політика мої книги» [6866, 143]. І хоч В.Дроздові неодноразово дорікали колеги-члени Спілки письменників (зокрема І.Драч, як свідчить вищезазначена повість-шоу), його позиція залишалася незмінною працювати шалено, запекло, так, як він це умів найкраще, пером на папері.
    Доробок письменника В.Дрозда величезний масив творів, різноманітних за жанром і стилем, за ідейно-тематичними особливостями. Спільним, що єднає увесь пласт прозової спадщини письменника є майже суцільна її автобіографічність. Саме з автобіографічними мотивами дуже часто пов'язаний психологізм прози письменника, що, зокрема, виявляється в авторських рефлексивних роздумах.
    Творчий доробок В.Дрозда свого часу розглядали М.Жулинський, О.Колодій, Н.Колощук, П.Майдаченко, В.Сулима, В. Соболь, Н.Фенько, Л.Яшина та інші. Найбільша кількість публікацій, присвячених життю і творчості В.Дрозда, належить перу людини, яка була пов’язана з письменником товариськими і родинними стосунками, М.Жулинському.
    Теми, заявленої у назві нашої дисертації, торкались Ю.Бадзьо, М.Жулинський, П.Майдаченко, але спеціального дослідження, яке б подавало ґрунтовний аналіз психологізму прози В.Дрозда, ще немає. Це певною мірою зумовлено тим, що письменник до останніх днів не переставав писати і друкуватись, тому після його смерті залишились ще не досліджені твори, які навіть не вийшли окремими виданнями, існуючи лише на сторінках періодики. Крім того, дослідження психологізму в українському літературознавстві є надзвичайно актуальним, оскільки психологія творчості залишається важливою проблемою літературознавчої науки.
    Актуальність обраної теми полягає в тому, що вона передбачає синтезоване дослідження психологізму прози В.Дрозда, а це потребує ретельного вивчення її як в теоретичному, так і в практичному аспектах, що, безперечно, сприятиме розвитку українського літературознавства.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в руслі наукового напряму «Літературний процес: проблеми типології і спадкоємності», включеного до комплексного плану науково-дослідних робіт Запорізького національного університету. Тему дисертації затверджено на Бюро Наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина і сучасна художня література» (протокол №3 від 8 червня 2006 року).
    Мета роботи здійснити систематизацію прозової спадщини В.Дрозда, враховуючи її психологічний аспект, з’ясувати особливості психологізму різних за жанрами та стилем творів.
    Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
    - з’ясувати місце поняття «психологізм» у загальному літературознавчому контексті та його зв'язок із поетикою, складовою якої він є;
    - проаналізувати наукові джерела про життя й творчість В.Дрозда;
    - систематизувати прозову спадщину В.Дрозда, враховуючи її психологічний аспект;
    - встановити жанрово-стильову своєрідність обраних для аналізу творів під кутом зору психологізму;
    - визначити особливості психологізму прозової спадщини письменника в межах виділеної системи.
    Об’єктом дослідження є романи В.Дрозда «Листя землі», «Катастрофа», «Вовкулака («Самотній вовк»)», «Спектакль», «Острів у вічності», «Сто літ любові (Портрет української родини на тлі епохи)», «Злий дух. Із житієм», «Убивство за сто тисяч американських доларів» (сюди ж увійшли цикли оповідань «Життя як життя» та «Усе про секс»), «Пришестя», «Земля під копитами», «Новосілля», «Інна Сіверська, суддя», «Добра вість»; повісті та оповідання «Музей живого письменника...», «Балада про Сластьона», «Ирій», «Що було, що буде», «Семирозум», «Маслини», «Молохви», «Люблю сині зорі», «Білий кінь Шептало», «Крик птаха в сутінках», «Колесо», «Злодій», «Сонце», «Солодке літо» тощо.
    Для детального аналізу обрані найбільш яскраві зразки, в яких найкраще простежуються особливості творчої манери письменника В.Дрозда. Отже, ми використовуємо психологічні методи, зокрема принцип «репрезентативної вибірки», для потреб літературознавчого дослідження, обираючи окремі твори В.Дрозда, що складають частину цілого масиву прози й відображають в окремому характерне для цілого.
    Предмет вивчення специфіка психологічних аспектів прози В.Дрозда як визначальної домінанти, засобів творення розмаїтого космосу людської душі.
    Теоретико-методологічну основу дослідження складають праці вчених з теорії психологізму, як поняття психологічного, так і літературознавчого (у зв’язку з ширшим поняттям «поетика»): М.Арнаудова, М.Бахтіна, Л.Виготського, Л.Гінзбург, Р.Гром′яка, А.Єсіна, Н.Зборовської, І.Іваньо, А.Ісєнова, Г.Клочека, М.Кодака, А.Колодної, В.Компанійця, М.Пивоварова, Г.Поспєлова, В.Роменця, С.Рудньової, А.Ткаченка, В.Фащенка, І.Франка, З.Фройда, К.-Г.Юнга тощо.
    Враховуючи психологічні аспекти дослідження, автобіографічність прози В.Дрозда та використання ним історико-біографічних матеріалів, у роботі застосовані такі методи, як психологічно-аналітичний, психобіографічний, історико-типологічний та біографічний. Залучено також елементи міфопоетичного, архетипного та гендерного аналізу.
    Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено цілісний аналіз психологічних аспектів прозової спадщини В.Дрозда. Виділено два великі жанрово-стильові пласти творів письменника реалістичну і химерну прозу, в межах кожного проведено аналіз особливостей вияву психологізму. Наголошено на своєрідності індивідуального авторського стилю, що підтверджується виділенням засобів психологізації в кожній з двох груп творів.
    Теоретичне значення. У роботі виділено й уточнено зміст поняття «психологізм» та суміжних із ним, зокрема «психологічний метод», «психологічний аналіз», «психобіографія» тощо. Наголошено на важливості міждисциплінарних зв’язків літератури та психології, що підтверджується використанням спільної понятійної бази. Висвітлено жанрово-стильові особливості досліджуваної прози, що сприятиме подальшому розвитку інструментарію психологічного аналізу художніх текстів.
    Практичне значення роботи. Матеріали дисертації можуть бути використані при вивченні історико-літературного процесу в Україні, художнього вираження психологізму в творчості українських письменників, при осмисленні історичної долі й естетики літературно-мистецьких напрямків другої половини ХХ століття; при підготовці лекційних курсів з історії української літератури, спецкурсів і спецсемінарів, що передбачають оцінку, засвоєння здобутків письменників-«шістдесятників» у загальноукраїнському національному контексті; при написанні курсових, дипломних, магістерських робіт; укладанні відповідних розділів підручників і посібників з історії української літератури ХХ століття.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були висвітлені в доповідях на Міжнародній науковій конференції «Українська література в загальноєвропейському контексті» (Ужгород, 2005), наукових читаннях пам’яті доктора філологічних наук Д.Квеселевича (Житомир, 2006), Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях «Українська література: духовність і ментальність» (Кривий Ріг, 2006), «Українська література в контексті світової» (Одеса, 2007), Всеукраїнських наукових конференціях «Слобожанщина: літературний вимір» (Луганськ, 2007), «Поетика художнього тексту» (Дніпропетровськ, 2007), Міжнародній конференції молодих вчених (Київ, 2007), щорічних звітних наукових конференціях Запорізького національного університету (2005-2007 рр.).
    Результати дисертаційної роботи опубліковано у 7 статтях, з них 6 у фахових виданнях.

    Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг 209 сторінок. Основний текст 189 сторінок. Список літератури становить 245 найменувань.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Проблема теоретичного обґрунтування понять «поетика» і «психологія» є однією з найсуперечливіших і найактуальніших у наш час. Проте якщо дефініція їх ускладнена, взаємозв’язок понять при аналізі художніх творів виявляється незаперечним, на що вказують теоретичні розробки Л.Гінзбург, А.Єсіна, Г.Клочека, М.Кодака, В.Фащенка та ін. Психологізм постає однією з найважливіших складових поетики, оскільки художня рецепція будь-якого твору не можлива без заглиблення в духовну сутність написаного, без встановлення зв’язку «автор-текст-реципієнт».
    Питання художнього сприйняття твору є центральним для рецептивної естетики й герменевтики, є частиною ширшої проблеми дослідження поетики літературного твору. Сприйняття художнього твору тісно пов’язане з процесом його виникнення. Розуміння цього підтверджує думку про необхідність співіснування поетики з психологією, без якої неможливо осягнути особливості авторської свідомості, а тим більше глибини несвідомого.
    На важливість психологізму в сприйнятті художнього твору вказував І.Франко. Творчість В.Дрозда сприймається як своєрідна ілюстрація думок, які висвітлював І.Франко ще на межі ХІХ-ХХ століть, зокрема щодо використання художнього прийому інтроспекції.
    Процес формування психологізму виявився складним від зародження в античну добу до широкого використання в наш час. Неабияку роль у цьому відігравало ставлення до особистості спочатку як до одиниці спільноти (зокрема, у Середньовіччі), згодом як до індивідуальності (широко у літературі ХХ ст.).
    У літературознавстві не існує єдиної думки щодо сутності психологізму, його появи і значення у процесі творення й сприйняття тексту. Різноманітні трактування і визначення психологізму, проте, мають дещо спільне: психологізм це відтворення і розкриття внутрішнього світу особистості. При цьому глибинне розкриття людської особистості, її характеру, почуттів, переживань, думок, мрій можливе лише за умови органічного поєднання внутрішніх і зовнішніх світів. Крім того, варто розмежовувати поняття психологізму та суміжних психологічність, психологічний аналіз і психологічний метод, хоча й оперувати ними варто комплексно.
    Особливістю розвитку українського літературознавства останніх років є широке використання психологічної теоретичної бази, зокрема фіксується пильна увага до розробок представників психоаналізу, що іноді має негативні наслідки у вигляді волюнтаристських переосмислень класиків.
    Варто відзначити, що на засадах психоаналізу розвинулись такі напрями, як нетрадиційна герменевтика, феміністична літературна критика, гендерний підхід. Деякі з них знайшли своє застосування при аналізі прози В.Дрозда.
    Концепція прози В.Дрозда заснована на багатьох складниках, з-поміж яких психологічні аспекти є визначальними. Психологізм сприяє художній реалізації субстанціальних засад, психологічній наповненості моделі людських характерів та їхнього світу.
    Проза В.Дрозда позначена глибиною занурення у внутрішній світ героїв, мовним багатством, розмаїттям стильових засобів, органічним переплетенням голосів автора та персонажів, майстерно виписаними внутрішніми монологами, уявними діалогами. Неповторного забарвлення художньому світові письменника надають плин свідомості, складна асоціативність мислення, гра інтуїції й розуму, алюзійність, тонка іронічність. Художня система В.Дрозда й поетика його творів оригінальне явище в контексті рідної і світової літератур.
    Якщо аналіз жанрово-стильових модифікацій прози будь-якого письменника зазвичай випливає з першочергового розмежування на жанрові групи, то проза В.Дрозда потребує іншого підходу. У процесі аналізу особливостей прозової спадщини письменника було виділено дві групи творів, відмінних за своєю спрямованістю, стилістикою, ідейним задумом і засобами художнього вираження психологізму: 1) реалістичні твори, де психологізм виступає засобом реалістичного відображення дійсності («Добра вість», «Дорога до матері», «Новосілля», «Інна Сіверська, суддя», «Пришестя», «Люблю сині зорі», «Музей живого письменника», «Сто літ любові (Портрет української родини на тлі епохи)», «Парость», «Алтайські малюнки», «Солодке літо», «Дощі у травні», «Небо», «Совість» тощо); 2) химерні твори, де порушуються і піддаються аналізу глибинні рівні людської психіки («Вовкулака (Самотній вовк)», «Катастрофа», «Спектакль», «Ирій», «Острів у вічності», «Убивство за сто тисяч американських доларів», «Злий дух. Із житієм», «Листя землі» (перша і друга частина та «Книга отця Йосипа»), «Білий кінь Шептало», «Жертва диявола», «Бабай», «Сонце», «Пори року», «Пігмаліон» тощо).
    Аналіз психологізму двох жанрових груп В.Дрозда базується на полярному підході до засобів психологізації у реалістичних і химерних творах. Проте, існує й спільне в творчій манері письменника в обох випадках. Так, В.Дрозд, заявляючи ту чи іншу тему, здійснює розкриття і вмотивування її не через розлогі описи чи пейзажі, а крізь призму почуттів персонажів, як центральних, так і другорядних.
    Особливість психологізму реалістичної прози полягає в тому, що він ніби знаходиться на поверхні. Реципієнту не потрібно звертатися до підсвідомих шарів психіки персонажів, вони самі «вивертають» душу, дозволяючи «підглядати» за своїми думками. Деякі персонажі, що більш властиво героїням-жінкам Марії («Молохви»), Інні Сіверській («Інна Сіверська, суддя»), Гафійці («Новосілля»), вдаються до глибинного осмислення причин власної поведінки, шукаючи їх витоки у взаємозалежності всіх подій, які відбуваються упродовж життя людини. Можемо стверджувати, що В.Дрозд, свідомо чи ні, але надавав перевагу жіночим образам над чоловічими. Він тонко відчував логіку жіночої поведінки, яка для більшості пересічних чоловіків є загадковою. Але при цьому навіть у зображенні самостійних, емансипованих героїнь він відшукував у кожній з них архетип матері, жінки-берегині. Психологізм є наскрізним у кожному реалістичному творі, він ніби «проступає» крізь зовнішні акційні нашарування.
    Аналіз теорії химерної прози в порівнянні з поетикою «дроздівських» творів підтвердив загальноприйняту серед літературознавців думку про «окрему поличку» для творів В.Дрозда, що відрізняються за своїм пафосом і засобами втілення авторського задуму. «Химерія» В.Дрозда прагне не вразити і «налякати» реципієнта, а змусити замислитись над вічними загальнолюдськими темами і проблемами. Твори цієї жанрової групи більше характеризуються не фантасмагоричною карнавальністю, а алегоричністю, сутність якої можна відновити з «нижніх» шарів психіки персонажів. При цьому допоміжним виступає психоаналітичний метод, актуальний сьогодні в українському літературознавстві.
    Крім того, на відміну від авторів, які зосереджують увагу здебільшого на одному жанрі химерної прози, В.Дрозд охоплює своєю увагою оповідання, повісті й романи, виступаючи як майстер слова в кожному з них.
    Химерні твори В.Дрозда, що не були визнані в час написання, а були піддані об’єктивному аналізу згодом (наприклад, роман «Катастрофа» із 20-річним запізненням), були спробою сказати про заборонене в алегоричній формі. Спочатку «накипіле» виливалось у малі жанрові форми (оповідання «Сонце», «Білий кінь Шептало» тощо). Згодом авторський геній використав жанр роману, де вдавалось вповні, а не лише натяками, розкрити важливі тогочасні й сьогоденні проблеми.
    Психологізм химерних творів не лежить на поверхні, але при цьому він наскрізний і навіть потужніший, ніж у зразках реалістичного плану. Кожен персонаж химерного твору є ніби згустком власних авторських роздумів і вагань, що підтверджується думкою письменника про «списаність» усіх персонажів із себе. Герої часто не в змозі пояснити мотиви власної поведінки, та й не всі з них цього прагнуть. Так, образ Загатного («Катастрофа») осмислюється не через самоаналіз, а через стороннього споглядача Гужву. Петруня («Спектакль»), відчуваючи ницість власного існування, вдається до уявної втечі в дитинство, проте не здатен щось змінити в своєму житті.
    Більшість творів В.Дрозда химерного плану зв’язані духом «пакульщини» (від назви вигаданої місцини), що виявляється в роздумах і поведінці багатьох персонажів, які, намагаючись відірватись від першоджерела свого існування, переживають глибоку душевну кризу, уникнення якої можливе лише за умови повернення до першопочатків.
    Химерні твори пізнього творчого періоду В.Дрозда вирізняються заглибленням у трансцендентні виміри. Сугестивність посилюється, містичність набуває нових обертів, еволюціонуючи від міфологічного мислення до норм християнської моралі («Злий дух. Із житієм»), персонажі вдаються до втечі від реального існування («Убивство за сто тисяч американських доларів») або взагалі нібито перебувають між двох світів («Острів у вічності»). Відчутним у химерних творах є мотив реінкарнації душі, що посилюється в останній період творчості, виливаючись у власну авторську теорію життя після смерті.
    Отже, психологізм прозової спадщини В.Дрозда є яскравим неординарним явищем в межах як вітчизняної, так і світової літератури. Психологізм реалістичної прози письменника екстернальний, виражений неопосередковано. Улюбленим психотипом реалістичної прози В.Дрозда є сучасна жінка, образ якої розкривається крізь призму гендерного питання. Химерні твори потребують глибшого аналізу, оскільки відрізняються прихованим психологізмом, що відновлюється на підсвідомому ґрунті (часто за допомогою психоаналітичного методу), або через розкриття алегорії. У химерних творах центральним виступає зображення психології людини-маргінала, здебільшого чоловіка-інтелігента, що намагається знайти своє місце у життєвому вирію, часто протиставляючи себе суспільству. Проте, кожен персонаж є яскравою індивідуальністю, розкритою письменником у комплексі важливих внутрішньоособистісних переживань.











    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Агеєва В.П. Імпресіоністична поетика М.Коцюбинського // Слово і час. 1994. № 9-10. С. 11-17.
    2. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.: Фонд ЗЭГ, 1995. 296 с.
    3. Андрусів С.М. Володимир Дрозд // Історія української літератури XX століття: У 2 кн. / За ред. В.Г.Дончика К.: Либідь, 1998. Кн.2: Друга половина ХХ століття. С.322-326.
    4. Антофійчук В.І., Нямцу А.Є. Проблеми поетики традиційних сюжетів і образів у літературі. Чернівці: Рута, 1997. 200 с. Бібліогр.: с. 193-199.
    5. Аристотель. Поэтика. Об искусстве поэзии. М.: Гослитиздат, 1957. 183 с.
    6. Аристотель. Поэтика. Риторика. СПб: Азбука, 2000. 348 с.
    7. Арнаудов М. Психология литературного творчества / Пер. с болг. Д.Д.Николаева. М.: Прогресс, 1970. 654 с.
    8. Бадзьо Ю.В. Літературні декорації та живі парості таланту: оповідання В.Дрозда // Слово і час. 1994. № 11-12. С.44-54.
    9. Балухатый С.Д. Вопросы поэтики: Сборник статей. Л.: Издательство Ленинградского университета, 1990. 320 с.: портр.
    Библиогр.: с.307-320.
    10. Барабаш Ю.Я. Починки до теми «Гоголь і українське літературне бароко (Генезис і типологія)» // Слово і час. 1992. №10. С.19-21.
    11. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г.К.Косикова. М.: Прогресс, Универс, 1989. 615 с.
    12. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Ф.Достоевского. 4-е изд. М.: Сов.Россия, 1979. 318 с.
    13. Бахтин М.М. (под маской). Фрейдизм. Формальный метод в литературоведении. Марксизм и философия язика: Статьи / Сост., текстологич. підготовка И.В.Пешкова. М.: Лабиринт, 2000. 642 с.
    14. Безпечний І. Теорія літератури. Торонто: Молода Україна, 1984.
    304 с.
    15. Белинский В.Г. Избранные эстетические работы: В 2 т. / Сост., вступ. ст. и коммент. Н.К.Гея. М.: Искусство, 1986. Т.1. 1986. 559, [1] с.: портр. Библиогр.: с.535-560; Т.2. 1986. 462 с.: портр. Библиогр.: с.427-460.
    16. Бердяев Н.А. О назначении человека. М.: Республика, 1993.
    383 c.
    17. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества / Вступ. ст., сост., подгот. текста, примеч. Л.В.Полякова. М.: Правда, 1989. 607 с., [1] л. портр. Библиогр.: с.535-600.
    18. Берлін І. Націоналізм: знехтувана сила // Слово і час. 1993. №3.
    С. 95-110.
    19. Бовсунівська Т.В. Химера у західно-європейському та українському романтизмі // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. 2000. № 6. С. 48-50.
    20. Бовсунівська Т.В. Горгона з українським обличчям // Дивослово.
    2000. №12. С. 2-9.
    21. Большой толковый психологический словарь: В 2 т. / Под ред. А.Ребер. М.: Вече-АСТ, 2000. Т.2.: П-Я. 560 с.
    22. Бондаренко А.І. Художнє мовомислення новели В.Дрозда «Білий кінь Шептало» // Дивослово. 2004. №11. С.57-60.
    23. Бондаренко Ю.І. Національна парадигма українського екзистенціалізму // Слово і час. 2003. №6. С.64-69.
    24. Борев Ю.Б. Методология анализа художественного произведения
    // Методология анализа литертурного произведения. М.: Наука, 1988.
    С.60-85.
    25. Бородінова М.В. Роман В.Дрозда «Острів у вічності»: духовні параметри творчого світу // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Збірник наукових праць. Вип. 24. Ч.1. К: Акцент, 2006. С. 153-159.
    26. Боярська Л.В. Ідейно-художня трансформація «вічних» сюжетів та образів у «химерному» романі // Образ (Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка, Інститут журналістики). Вип. 7. К.: Акцент, 2006. С. 31-38.
    27. Брюховецький В.С. З почуттям причетності // Вітчизна. 1975.
    №2. С. 204-207.
    28. Буало Н. Мистецтво поетичне / Пер. з франц. М.Т.Рильського. К.: Мистецтво, 1967. 136 с.: іл., портр.
    29. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250000 слів
    / Авт., кер. проекту та гол. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: Перун, 2005.
    1720 с.
    30. Веселовский А.Н. Историческая поэтика / Вступ. ст. И.К.Горского; Сост., коммент. В.В.Мочаловой. М.: Высшая школа, 1989. 406 с.: портр.
    31. Ветухов О. Життя слова: Основа теорії поетики: Для вчителів та самоосвіти. Харків: Держвидав України, 1925. 82 с.
    32. Войтович В.М. Українська міфологія. Вид. 2-ге, стереотип. К.: Либідь, 2005. 664 с.: іл.
    33. Выготский Л.С. Психология искусства. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. 480 с. Библиогр.: с. 468-474.
    34. Галич О.А., Назарець В.М., Васильєв Є.М. Загальне літературознавство: Навч. посіб. для вузів. Рівне: Друкарня КП «Рівненський будинок науки і техніки», 1997. 544 с. Бібліогр. у кінці розділів.
    35. Гегель Г.-В.-Ф. Эстетика: В 4-х т. М.: Искусство, 1968. Т.1.; 1968. 310 с.; Т.2. 1969. 326 с.; Т.3. 1971. 360 с.; Т.4. 1973. 647 с.
    36. Гессе Г. Степной волк: Роман, рассказы, эссе. М.: ООО «Издательство АСТ»; Харьков: «Фолио», 2001. 352 с.
    37. Гей Н.К. Художественность литературы: Поэтика, стиль. М.: Наука, 1975. 471 с. Библиогр.: с. 441-469.
    38. Гендерна перспектива: Збірник статей / Упоряд. В.П. Агеєва. К.: Факт, 2004. 256 с.
    39. Гинзбург Л.Я. О психологической прозе. Л.: Художественная литература, 1977. 443 с.
    40. Гиршман М.М. Литературное произведение. Теория и практика анализа Учеб. пособие. М.: Высшая школа, 1991. 159, [1] с.
    41. Гноєва Н.І. Художній психологізм як об’єкт літературознавчого дослідження // Вісник Харківського університету № 245. Поетика, стиль, лексикологія і граматична будова української та російської мов. Харків: Вища школа, 1983. С. 3-9.
    42. Гром′як Р.Т. Про визначення поетики в світлі естетичної концепції І.Франка // Поетика. К.: Наукова думка, 1992. С. 16-21.
    43. Гримич Г.М. Портрет зовнішній і психологічний // Дніпро. 1968.
    №9. С. 153-159.
    44. Гуменний М.Х. Поетика романного жанру Олеся Гончара: проблеми типології. Монографія. К.: Акцент, 2005. 240 с. Бібліогр.: с. 233-237.
    45. Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика. Вибрані твори. К.: Юніверс, 2001. 288 с.
    46. Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод. Основи філософської герменевтики: В 2 т. / Пер. з нім. К.: Юніверс, 2000. Т.1. 464 с.
    47. Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний) / Пер., приміт. та словник В.П.Маслюка; Вступ. ст. І.В.Іваньо. К.: Мистецтво, 1973.
    435 с.: іл.
    48. Донченко О.А., Романенко Ю.В. Архетипи соціального життя і політика: (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення). К.: Либідь, 2001. 334 с.
    49. Дрозд В.Г. Бог, люди і я: щоденники різних років із коментарями
    // Київ. 2003. № 1. С.93-144; № 2-3. С.98-131; № 4. С.91-100; № 5.
    С.70-99; № 6. С.115-136.
    50. Дрозд В.Г. Вибрані твори: У 2 т. К.: Радянський письменник, 1989. Т.1: Оповідання. Романи. 462 с.
    51. Дрозд В.Г. Вибрані твори: У 2 т. К.: Радянський письменник, 1989. Т.2: Повісті, романи. 552 с.
    52. Дрозд В.Г. «Вовчий світ початкового капіталізму не мій ідеал»
    // Робітнича газета. 1994. 5 січня. С.3.
    53. Дрозд В.Г. Демократизація: Гласність: Література: (Бесіда з прозаїком В.Дроздом) // Київ. 1988. № 5. С.99-105.
    54. Дрозд В.Г. Добра вість. Роман-біографія. К.: Дніпро, 1976. 200 с.
    55. Дрозд В.Г. Життя як життя: Короткі оповідання // Березіль. 2002.
    № 5-6. С.18-77.
    56. Дрозд В.Г. Земля під копитами: Повісті. К.: Молодь, 1981. 256 с.
    57. Дрозд В.Г. Злий дух. Із житієм // Дрозд В.Г. Злий дух. Із житієм.; Пришестя. Романи. К.: Український письменник, 1999. С. 5-160.
    58. Дрозд В.Г. Інна Сіверська, суддя // Дрозд В.Г. Спектакль: Романи.
    К.: Радянський письменник, 1985. С. 4-208.
    59. Дрозд В.Г. Книга отця Йосипа: Новий роман із циклу «Листя землі»
    // Березіль. 2003. № 11-12. С.29-164.
    60. Дрозд В.Г. Крик птаха в сутінках: Оповідання, повісті. К.: Радянський письменник, 1982. 311 с.
    61. Дрозд В.Г. Листя землі: Роман. К.: Український письменник, 1992.
    559 с.
    62. Дрозд В.Г. Листя землі: Нові книги роману. К.: Український письменник, 2003. 514 с.
    63. Дрозд В.Г. Люблю сині зорі. Оповідання. К.: Молодь, 1962. 214 с.
    64. Дрозд В.Г. Люди на землі. Повість. Оповідання. К.: Молодь, 1976.
    207 с.
    65. Дрозд В.Г. «Ми поламали традиції соцреалістичної белетристики...». Інтерв’ю з письменником // Літературна Україна. 1998. 2 липня. С. 5.
    66. Дрозд В.Г. Мої духовні мандрівки: від Пакуля до Мрина і знову
    до Пакуля... (Передмова) // Дрозд В.Г. Вибрані твори: У 2-х т. К.: Радянський письменник, 1989. Т. 1: Оповідання. Романи. С. 5-32.
    67. Дрозд В.Г. Молохви. Повість // Дніпро. 1966. №1. С. 24-58.
    68. Дрозд В.Г. Музей живого письменника, або Моя довга дорога в ринок: Повість-шоу. К.: Український письменник, 1994. 203 с.
    69. Дрозд В.Г. Новосілля: Роман. К.: Радянський письменник, 1987.
    348 с.
    70. Дрозд В.Г. Острів у Вічності: Роман // Березіль. 2001. № 11-12.
    С.23-154.
    71. Дрозд В.Г. Пришестя // Дрозд В.Г. Злий дух. Із житієм.; Пришестя. Романи. К.: Український письменник, 1999. С. 155-311.
    72. Дрозд В.Г. Ритми життя. Роман-біографія. К.: Молодь, 1977.
    187 с.
    73. Дрозд В.Г. Семирозум.; Маслини. Повісті. К.: Дніпро, 1967.
    136 с.
    74. Дрозд В.Г. Сто літ любові (Портрет української родини на тлі епохи)
    // Вітчизна. 2003. № 7-8. С. 11-103; № 9-10. С. 11-86; № 11-12.
    С.25-102.
    75. Дрозд В.Г. Три чарівні перлини: Оповідання. К.: Дніпро, 1981.
    335 с.
    76. Дрозд В.Г. Убивство за сто тисяч американських доларів: Роман. Оповідання. К.: Український письменник, 2003. 255 с.
    77. Дрозд В.Г. Усе про секс: Сучасна проза // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2001.
    № 3. С. 134-149.
    78. Дрозд В.Г. Шевченко і ми (Доповідь на урочистих зборах з нагоди 182-ї річниці від дня народження Т.Шевченка) // Літературна Україна.
    1996. 14 березня. С. 5.
    79. Дрозд В.Г. Що було, що буде // Дрозд В.Г. Земля під копитами: Повісті. К.: Молодь, 1981. С. 146-254.
    80. Дрозд В.Г. «Якби у нас існував книжковий ринок, до мене б стояли черги видавців». Інтерв'ю з лауреатом Державної премії ім.Т.Г.Шевченка, заступником голови СПУ // Віче. 1996. № 11. С. 145-154.
    81. Есин А.Б. Психологизм русской классической литературы. М.: Просвещение, 1988. 174, [2] с.
    82. Есин А.Б. Психологизм // Введение в литературоведение. Литературное произведение: Основные понятия и термины. М.: Высшая школа, 1999. С.313-328.
    83. Жеребкина И.А. Женское политическое бессознательное. Проблема Гендера и Женское Движение в Украине. Харьков: ХЦГИ; Ф-Пресс, 1996.
    376 с.
    84. Жирмунский В.М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика: Избранные труды / Вступит. статья Д.С.Лихачева. Л.: Наука, 1977.
    407 с., ил., 2 л. ил. Библиогр.: с. 379-406.
    85. Жулинський М.Г. Він змагався у своїй творчості із самим Богом (Пам’яті В.Дрозда) // Літературна Україна. 2003. 30 жовтня. С.5.
    86.&nb
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины