ПРОБЛЕМА НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ У ТВОРАХ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА ПРО ВІЙНУ

Краткое описание

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Довженко Олена Володимирівна

УДК 821.161.2.- 3.09+929 Гончар

ПРОБЛЕМА НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ
У ТВОРАХ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА ПРО ВІЙНУ

Спеціальність 10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Галич Олександр Андрійович,
доктор філологічних наук, професор

Луганськ 2006

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Національний характер як наукова проблема 10
1.1. Національний характер у науковій літературі 10
1.2. Аналіз стану дослідження творів Олеся Гончара про війну 31
Висновки до розділу 1 40

РОЗДІЛ 2. Висвітлення національного характеру українців
у ранній творчості та мемуаристиці Олеся Гончара 42
2.1. Методологія дослідження. Національний характер у
творах Олеся Гончара довоєнного часу та в „Щоденнику” 42
2.2. Відображення національного характеру у творах про війну
інших авторів 76
Висновки до розділу 2 85

РОЗДІЛ 3. Національний характер українця в зрілій творчості
Олеся Гончара 87
3.1. Образ українського солдата в романі „Прапороносці” як
найбільш яскраве втілення національного характеру.
Мала проза післявоєнних років 87
3.2. Відображення національного характеру в романах
„Людина і зброя”, „Циклон” й у творах про окупацію 124
Висновки до розділу 3 150

ВИСНОВКИ 152
БІБЛІОГРАФІЯ 157

ВСТУП
У літературному процесі України другої половини ХХ століття особливо виразно виділяється постать ОлесяГончара, автора широковідомих романів, повістей, оповідань. Його життя було напрочуд плідним у плані творчого доробку та особистого досвіду. Він відомий широкому колу літературознавців не тільки як видатний письменник, проникливий критик, пристрасний публіцист, але й як науковець, громадський і державний діяч академік, голова Спілки письменників України, секретар правління Спілки письменників Радянського Союзу, голова Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру, депутат Верховної Ради СРСР... Лише осягнувши весь спектр діяльності талановитого митця, можна осмислити його яскраву самобутність і багату духовну особистість. На думку численних дослідників художнього слова ОлесяГончара, його творчість має не тільки національну, а й вселюдську значущість. В Україні ж його твори знайшли всенародне визнання.
Як справедливо зазначає дослідниця творчості ОлесяГончара В.Галич, „починаючи з легендарних „Прапороносців”, ОлесьГончар започаткував себе як письменник-філософ, здатний випередити час у передчутті й передбаченні змін епохального значення. А це під силу лише видатному письменнику, талановитому епіку. Таким є ОлесьГончар” [14, 137].
Сьогодні, в умовах незалежної України, постала гостра проблема розглянути особливості зображення національного характеру українців у творчості ОлесяГончара, його виявлення в екстремальних умовах війни. Нині, коли Україна надзвичайно важко, але історично неухильно будує свою державність, настав час повернути українському народові його повну історію розвитку самобутньої духовності, подолати догматизм мислення минулих часів.
Ґрунтовне осмислення проблеми національного характеру у творах ОлесяГончара про війну можливе лише за умови їх розгляду в контексті щоденників, зіставлення з творами інших письменників. Прочитання творчості ОлесяГончара в контексті його епістолярію, щоденникових записів та публіцистики сприяє глибинному осягненню титанічної постаті письменника в історії української літератури. Вивчення документалістики сьогодні посилилося, що є наслідком тих суспільно-політичних змін у державі кінця ХХ-го століття, які поглибили інтерес до минулого й культурних традицій народу. До того ж, досі серед частини вітчизняних і діаспорних учених поширеним є міф про те, що Олесь Гончар є типовим апологетом соціалістичного реалізму. Саме тому й виникає необхідність в об’єктивному й неупередженому розгляді творчості ОлесяГончара з нових методологічних позицій, позбавлених ідеологічного тиску.
Проблема естетичного відтворення національного характеру мало розроблена в українському літературознавстві, лише окремі її аспекти стали предметом уваги Л.Горболіс стосовно дослідження творчості Г.Квітки-Основ’яненка, В.Працьовитого „Український національний характер у драматургії МиколиКуліша”, В.Нарівської „Національний характер в українській прозі 50-70-х років ХХ століття”, Н.Медвідь у вивченні творчості О.Довженка, О.Лаврик щодо творчості Г.Хоткевича.
Таким чином, узагальнюючи досвід літературознавців, приходимо до висновку про необхідність продовження досліджень та наукового переосмислення деяких аспектів вивчення художньої спадщини ОлесяГончара з позицій сучасності.
Дослідження творів ОлесяГончара про війну як носіїв національної ідеї є важливою проблемою сучасної філологічної науки через те, що дозволить переглянути вироблені у радянському літературознавстві стереотипи й стандарти, згідно з якими розглядались дані твори письменника. Все це зумовлює актуальність нашого дослідження.
Мета дисертації з’ясувати особливості відображення національного характеру українців у творах ОлесяГончара про війну.
Для реалізації мети передбачається розв’язати такі завдання:
осягнути категоріальне визначення понять ”національний характер”, ”національна психологія” і ”ментальність” та чинники, які формують національний характер;
з’ясувати специфіку втілення найважливіших рис характеру воїна-українця в екстремальних умовах війни й в художніх творах ОлесяГончара;
простежити форми естетичного відтворення національного характеру в епічних творах різних жанрів і щоденникових записах ОлесяГончара;
проаналізувати розкриття національного характеру в мемуаристиці та художній прозі ОлесяГончара в зіставленні з аналогічними творами інших вітчизняних авторів (О.Довженко, О.Сизоненко, А.Дімаров, П.Гуріненко та ін.) і письменників еміграції та діаспори (Д.Гуменна).
Методи та прийоми нашого дослідження визначаються на основі мети та завдань дисертаційної роботи.
Методологія дослідження. Теоретико-методологічною основою роботи стали дослідження вітчизняних учених у галузі історії літератури (О.Бабишкін, В.Галич, О.Галич, М.Гуменний, М.Зобенко, М.Жулинський, А.Погрібний); матеріали літературних дискусій, конференцій, літературознавчі статті в періодиці, присвячені проблемі національног характеру; джерела з психології, що розкривають сутність понять ”національний характер” і ”ментальність”, дослідження з історії української філософії Д.Донцова, М.Костомарова, С.Кримського, О.Кульчицького, В.Липинського, І.Лисяк-Рудницького, Д.Чижевського, народознавчі праці Н.Бердяєва, М.Гончаренка, І.Грабовської, Г.Лозко, І.Мірчука, В.Янева, зокрема їхні погляди на проблему національного характеру, вчення про архетипи О.Донченко та Ю.Романенка та ін.
У дисертації керувалися керувались такими видами наукового пошуку: збір матеріалу, його осмислення та інтерпретація. При цьому застосовувались наступні методи: добору й систематизації та класифікації зібраного матеріалу, лінгвістичного експерименту, ”автобіографічного синергену”, аналізу архетипів, а також описовий, порівняльно-історичний, порівняльно-типологічний, зіставний методи та робота зі словниками й довідковою літературою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження відповідає тенденціям сучасного розвитку науки у вищій школі України, дисертаційна праця пов’язана з комплексною науково - дослідницькою темою кафедри української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка „Слобожанщина: літературний вимір”, державний реєстраційний №0103U003608.
Об’єкт дослідження твори ОлесяГончара про війну (романи „Прапороносці”, „Людина і зброя”, „Циклон”, повісті „Земля гуде”, „Партизанська іскра”, новели, оповідання, вірші), романи „Твоя зоря”, „Собор”, повість „Далекі вогнища”, а також автобіографічні нотатки, спогади сучасників, листи, щоденники різних років, публіцистичні виступи, статті.
Предметом дослідження є проблема національного характеру в зазначених творах.
Наукова новизна роботи. У творах ОлесяГончара про війну всебічно розкрито національний характер українців. Чимало дослідників у минулому вивчали воєнну прозу письменника (О.Бабишкін, О.Килимник, В.Коваль, М.Малиновська, М.Наєнко, В.Неділько, А.Погрібний, І.Семенчук, Ю.Яновський та ін.). Проте в радянські часи в умовах ідеологічного тиску вони не могли акцентувати увагу на проблемах розкриття українського менталітету. В їхніх працях досліджуються різні аспекти творчості письменника, зокрема, проблематика, жанрово-стильові особливості, своєрідність творчої манери тощо. Художні твори ОлесяГончара активно досліджувалися й досліджуються нині, а щоденники митця, опубліковані порівняно недавно, ще не стали об’єктом всебічного й ретельного вивчення. На сьогодні не існує й єдиного системного дослідження про особливості відтворення національного характеру в романах, новелах, щоденникових записах, листах ОлесяГончара про війну. Лише окремі перспективи в цьому напрямку окреслені, починаючи з 90-х років, в працях В.Галич, М.Жулинського, М.Зобенко, Ю.Мариненка, Г.Семенюка, О.Сизоненка.
Автором дисертації вперше здійснена спроба проаналізувати національний характер українців за доробком ОлесяГончара про війну. Уперше до наукового обігу в даному аспекті залучаються щоденникові записи письменника, його листи, нотатки (зокрема ті, в яких розкриваються творчі задуми), окремі публіцистичні твори. При з’ясуванні своєрідності творення українського національного характеру в зазначених вище творах уперше залучено аналіз архетипів. Спираючись на ґрунтовні дослідження М.Костомарова, С.Кримського, О.Кульчицького, В.Липинського, І.Лисяк-Рудницького, Д.Чижевського та інших учених, в яких визначаються особливості національного характеру, можна по-новому проаналізувати твори Олеся Гончара про війну, краще оцінити роль Олеся Гончара в збереженні національної культури.
Ці положення становлять особистий внесок здобувача.
Результати здійсненого в дисертації аналізу мають наукове та практичне значення для осмислення літературного процесу другої половини ХХ століття.
Теоретичне значення роботи. Результати здійсненого в дисертації аналізу, як і матеріали дисертації в цілому можуть бути використані в процесі поглибленого й сучасного прочитання творів ОлесяГончара, зокрема, вивчення питань національної своєрідності його текстів, теоретичні висновки дають можливість суттєво переосмислити творчість Олеся Гончара, розглянути її під новим кутом зору, що сприятиме духовному розвитку суспільства незалежної України.
Практичне значення роботи. Основні положення й висновки можуть бути застосовані при підготовці курсів лекцій з історії української літератури ХХ ст. у вищих навчальних закладах, при викладанні української літератури в середніх навчальних закладах, у тому числі в закладах нового типу (гімназіях, ліцеях, коледжах), під час розгляду літературного доробку митця в шкільному навчальному процесі, при розробці спецкурсів та спецсемінарів; у подальшому дослідженні літературознавчих проблем на обрану тему, у створенні підручників і навчальних посібників з історії української літератури, при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт.
Апробація дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри української літератури й Днях науки Луганського національного педагогічного університету імені ТарасаШевченка (2003-2007) та викладалися у формі доповідей на таких наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції „Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (Київ, 2003), Всеукраїнській науковій конференції „ОлесьГончар: пошуки сучасної інтерпретації (до 85-річчя від дня народження письменника та 35-річчя виходу у світ роману „Собор”)” (Дніпропетровськ, 2003), Всеукраїнській науковій конференції „Документалістика на порозі ХХІ століття” (Луганськ, 2003), Міжнародній науково-теоретичній конференції „Проблеми жанру, стилю, літературного напряму” (Запоріжжя, 2003), ІІІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Українська література в контексті світової” (Одеса, 2004), V Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 2005), ІVВсеукраїнській науковій конференції „Фольклор, література та мистецтво Сходу України в системі етнокультурних вимірів” (Луганськ, 2006), Всеукраїнській науковій конференції „Слобожанщина: літературний вимір” (Луганськ, 2007). Автор цього дослідження в 2006 р. став лауреатом Міжнародної недержавної українсько-німецької літературної премії імені ОлесяГончара.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Список використаної літератури налічує 174 джерела. Повний обсяг роботи 172 сторінки комп’ютерного набору. Основний текст 156 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проблема національного характеру взагалі й, зокрема її відображення в літературних творах, залишається актуальною. Сьогодні, в умовах переходу незалежної України від тоталітаризму до демократії та стрімкого розвитку на її теренах громадянського суспільства, постала проблема дослідження глибинних підвалин менталітету українського народу та виявлення національних особливостей суспільства. Вирішення цієї проблеми допоможе зміцненню самосвідомості українців.
Користуючись теоретичними працями провідних українських і зарубіжних вчених, ми з’ясували поняття „національний характер”, „національна психологія” та „менталітет”, аналізуючи архетипи визначили чинники, що впливали на формування характеру українського народу. Важливо, що такий підхід до творів про війну Олеся Гончара дозволяє зняти з письменника ярлик „заідеологізованого” соцреаліста, що писав на замовлення партії, розвіяти стереотипи, які сформувалися в радянські часи.
Постать Олеся Гончара посідала значне місце в розвитку української літератури радянської доби, а також літератури перших років незалежної України. Олесь Гончар у ставленні до радянського режиму займав виважену розумну позицію. Він захищав честь і престиж рідної мови як важливого чинника духовного відродження українського народу й вважав, що в період демократизації суспільства вона формує менталітет народу. На війні він був очевидцем, як рідне слово живило дух українських солдат, зміцнювало їх патріотичні почуття. Життя Олеся Гончара було присвячене служінню українській нації й Україні. Він намагався захистити національну гідність українця перед тоталітарним режимом радянської доби, а також у період становлення демократії й розбудови власної національної держави.
Використання методу „автобіографічного синергену” допомогло побачити, що витоки глибокого інтересу до проявів національного характеру в художній творчості Олеся Гончара тісно пов’язані з його біографією. В дитинстві, особливо під впливом бабусі, у свідомість Олеся Гончара закладалися архетипи, характерні для української культури.
Рання творчість Олеся Гончара підготувала ґрунт для подальших творчих пошуків письменника в змалюванні національного характеру. Літературознавці, зокрема В.Галич, вважають, що уже в довоєнних творах Олесь Гончар відтворив український характер, передав національний колорит за допомогою відображення звичаїв, побуту, фольклору, пейзажних та портретних малюнків.
Перебування на фронті, у полоні, в окупації сформували Олеся Гончара як письменника, йому захотілося розповісти на сторінках власної книги про свій народ, який у цій запеклій боротьбі мобілізував найкращі свої якості.
На війні Олесь Гончар мав змогу писати вірші, вів „Щоденник”, який у радянські часи не публікував. Зараз маємо можливість проаналізувати „Щоденник” і спростувати звинувачення Олеся Гончара в прославлянні сталінського режиму, знайти там матеріали для художніх творів письменника, а в багатьох випадках підтвердження того, що українці й на війні не втрачали своїх найкращих якостей. У „Щоденнику” Олеся Гончара яскраво представлений національний характер українців, такі риси характеру, як емоційність, працьовитість, оптимізм, сердечність, витривалість, сумлінність, наполегливість, надійність, скромність, делікатність, які виражені в архетипах Істини, Добра та Краси. Аналіз щоденникових записів Олеся Гончара розширює документальну основу роману „Прапороносці”, в якому письменник художньо обробив факти зі свого фронтового життя. Олесь Гончар відтворив у романі подвиги реальних людей, відстояв гідність солдата-українця.
„Щоденники” ОлесяГончара, як і твори про війну, є історичним джерелом, вони мають автобіографічну основу. Саме тому його образи несуть у собі страшну правду про війну, розкривають ментальність народу, який в екстремальних умовах вистояв і переміг. Аналізуючи дані твори, ми побачили, що особливості національного характеру засвоюються індивідами ніби стихійно та органічно входять несвідомою частиною до складу нашої поведінки, як так зване колективне підсвідоме. Змалювавши своїх героїв у страшних умовах війни, Олесь Гончар зумів заглибитись в їхній внутрішній світ, і це допомогло йому в розкритті особливостей українського національного характеру.
Простеживши відображення національного характеру в мемуаристиці Олеся Гончара в зіставленні з аналогічними творами про війну інших авторів, ми виявили, що і О.Довженко, і О.Сизоненко, і А.Дімаров звертали увагу на те, що в екстремальних умовах війни загострюються почуття, оживлюються архетипи природи, землі, мови, свободи. Але у творах Олеся Гончара більше уваги приділено змалюванню національного характеру.
У творах про війну Олесь Гончар зобразив представників різних регіонів України й різних соціальних верств суспільства. Серед них є подоляки, донбасівці, наддністрянці; селяни, робітники, студенти, інтелігенція. Але для найвищих керівників партії вони були просто „чорносвитниками”, які не змогли відстояти національну гідність, дозволили фашистам порядкувати на рідній землі. Олесь Гончар прагнув захистити українців, особливо тих, хто не воював з фашистами з перших днів війни, не відзначився в героїчних боях під Сталінградом, зазнав окупації, але після визволення, поповнивши українські фронти, виявив себе справжнім воїном, добросовісно виконуючи свій солдатський обов’язок.
Специфіка втілення Олесем Гончаром рис національного характеру полягає в змалюванні екстремальних ситуацій, де характер українців особливо яскраво заявляє про себе. Це початок війни, коли українці змушені були зробити вибір боротися або бути поневоленим; період окупації, коли попри намагання німців знищити народ фізично й духовно, потрібно було зберегти національні цінності, архетипи Істини, Добра та Краси; перебування в концтаборі; період другої мобілізації; останній етап війни, коли бійці-українці воювали за кордоном; післявоєнні часи, коли працьовиті господарі українці знову поверталися до мирної праці.
У творах про війну Олесь Гончар увічнив неоцінений подвиг українського солдата. У роки незалежності України Олесь Гончар редагував і тим самим вдосконалював тексти своїх романів, звільняючи їх від обов’язкових партійних „косметичних підфарбувань” і посилюючи національне спрямування. Олесь Гончар прагнув приділити більше уваги українцям, щоб переконливо довести, що вони були ніскільки не гіршими воїнами, ніж усі інші.
Уперше виконаний комплексний і системний аналіз творів Олеся Гончара про війну з точки зору відображення національного характеру українців, який дає можливість стверджувати, що твори Олеся Гончара про війну, маючи чимало спільного з подібними творами інших українських письменників, суттєво відрізняються підвищеною увагою до національної проблематики. Олесеві Гончару вдалося донести до читача узагальнений образ українського солдата, розкрити природу національного характеру, що краще, ніж будь-коли, проявляється в екстремальних умовах війни. У творах Олеся Гончара про війну знайшли вираження характерні для українського національного характеру архетипи Істини, Добра та Краси, а також архетипи землі, природи, свободи. Його герої це колоритні національні типи, яких не знайдеш у творах інших авторів радянської доби про війну. Ось чому спадщина Олеся Гончара відіграє важливу роль у розумінні національного характеру українців.
Дослідження в цьому напрямку дадуть можливість по-новому прочитати творчий доробок Олеся Гончара, зняти з митця тавро соцреаліста, показати як людину, що глибоко проникла в душу українського народу й відтворила національний характер у своїх романах, повістях, новелах.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Бабишкін О.К. Олесь Гончар (Творчий шлях). К.: Дніпро, 1968. 323 с.
2. Бандура Ю. Олесь Гончар і еміграція // Літературознавчі студії: Збірник наукових праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка, інститут філології. К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2003. Вип.6 С.8-12.
3. Баранов Віктор. Уроки Олеся Гончара // Вінок пам’яті Олеся Гончара: Спогади. Хроніка. /Упоряд. В.Д.Гончар, В.Я.П’янов. К.: Укр. письменник, 1997. С.297-303.
4. Басюк Л. Антивоєнний пафос творів О.Гончара та О.Маковея // Літературознавчі студії: Збірник наукових праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка, інститут філології. К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2003. Вип.6 С.12-17.
5. БердяєвМ. Національність і людство // Сучасність. 1993. №1. С.154157.
6. Бугайко Т.Ф. та ін. Олесь Гончар у школі. К.: Рад. шк., 1968. 181 с.
7. Василюк В. Художня трансформація авторської біографії у літературний образ (за творчістю О.Гончара та І.Багряного) // Літературознавчі студії: Збірник наукових праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка, інститут філології. К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2003. Вип.6 С.26-33.
8. Вінок пам’яті Олеся Гончара: Спогади. Хроніка. / Упоряд. В.Д.Гончар, В.Я.П’янов. К.: Укр. письменник, 1997. 453 с.
9. Гаєвська Н. „Фронтові поезії” Олеся Гончара // Літературознавчі студії: Збірник наукових праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка, інститут філології. К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2003. Вип.6 С.33-36.
10. Галаган Валентина. Своєрідність ретроспекцій в антивоєнних романах Олеся Гончара та Еріха Марії Ремарка // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип.17. К.: Твім інтер, 2004. С.4753.
11. Галич Валентина. Доля дарувала дві світлі зустрічі. Роздуми над листами Олеся Гончара // Київ. 1999. № 9-10. С.134-136.
12. Галич Валентина. Микола Гоголь як втілення ментальності українського народу в публіцистиці Олеся Гончара // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Збірник наукових праць. Вип. 21. Ч.2: Питання менталітету в українській літературі / Редкол.: А.В.Козлов (відп. ред.) та ін. К.: Акцент, 2005. С. 5-10.
13. Галич Валентина. Олесь Гончар і діаспора // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип.17. К.: Твім інтер, 2004. С.310320.
14. Галич В.М. Антропонімія Олеся Гончара: природа, еволюція, стилістика. Луганськ: Знання, 2002. 212 с.
15. Галич В.М. Олесь Гончар журналіст, публіцист, редактор: еволюція творчої майстерності: Монографія. К.: Наук. думка, 2004. 816 с.
16. ГаличВ. Проблема ментальності українського народу як провідний мотив публіцистики О.Гончара // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип.14. К.: Твім інтер, 2002. С.377384.
17. Галич Катерина. Поліаспектність ретроспекції антивоєнних романів Еріха Марії Ремарка й Олеся Гончара // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Збірник наукових праць. Вип. 21. Ч.2: Питання менталітету в українській літературі / Редкол.: А.В.Козлов (відп. ред.) та ін. К.: Акцент, 2005. С.397-409.
18. Галич О.А. Концепт non fiction Олеся Гончара // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. 2003. №9. С.186-191.
19. Галич Олександр. Олесь Гончар у вимірі non fiction // Слово і час. 2005. № 7. С.14-23.
20. Галич Олександр. Письменницькі щоденники: композиційний рівень // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Збірник наукових праць. Вип. 21. Ч. 2: Питання менталітету в українській літературі / Редкол.: А.В.Козлов (відп. ред.) та ін. К.: Акцент, 2005. С. 10-28.
21. Галич Олександр. Рання творчість Олеся Гончара // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип.17. К.: Твім інтер, 2004. С.129137.
22. Галич О. Non fiction Олеся Гончара // Літературознавчі студії: Збірник наукових праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка, інститут філології. К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2003. Вип.6 С.52-56.
23. Гармаш Н. Из жизни замечательных людей // Факты. 2003. 3 апреля. С. 9.
24. Гнатюк Дмитро. Він бачив глибше // Вінок пам’яті Олеся Гончара: Спогади. Хроніка. /Упоряд. В.Д.Гончар, В.Я.П’янов. К.: Укр. письменник, 1997. С. 153-157.
25. Гончар О.Т. Безнастанна праця душі // Гончар О.Т. Чим живемо: На шляхах до українського Відродження. К.: Укр. письменник, 1993. С.258-265.
26. Гончар О.Т. Бондарівна // Гончар О.Т. Твори в шести томах. Т.5. К.: Дніпро, 1979. С. 500-509.
27. Гончар О.Т. Далекі вогнища: Нові твори. К.: Рад. письменник, 1987. 279 с.
28. Гончар О. Т. Гори співають // Гончар О.Т. Твори в шести томах. Т.2. К.: Дніпро, 1978. С.494-502.
29. Гончар О.Т. Завжди солдати // Гончар О.Т. Твори в шести томах. Т.5. К.: Дніпро, 1979. С.309-317.
30. Гончар О.Т.Земля гуде // Гончар О.Т. Твори в шести томах. Т.2. С.5-182.
31. Гончар О.Т.Іван Мостовий // Літ. Журнал. 1938. № 5. С.86-92.
32. Гончар О.Т.Календар // Піонерія. 1938. № 8. С.29-30.
33. Гончар О.Т. Катарсис. К.: Укр. світ, 2000. 136 с.: фот. Сер. Укр. портрет.”
34. Гончар О. Т. Не остановить движение жизни // Гончар О.Т. Чим живемо: На шляхах до українського Відродження. К.: Укр. письменник, 1993. С. 339-344.
35. Гончар О.Т. Нехай живе життя // Літ. Журнал. 1939. № 5-6. С.75-80.
36. Гончар О.Т. Ода тій хаті, що в снігах // Гончар О.Т. Далекі вогнища: Нові твори. К.: Рад. письменник, 1987. С. 15-25.
37. Гончар О.Т. Оповідання командира // Комсомолець України, 1938, 6 квітня. С. 3.
38. Гончар О.Т. Орля // Соц. Харківщина. 1940. 23 лютого. С. 4.
39. Гончар О.Т. Пальма // Радянська література, 1940, № 8-9. С. 144-149.
40. Гончар ОТ. Партизанська іскра // Гончар О.Т. Твори в шести томах. Т.2. С.183-262.
41. Гончар О.Т. Письменницькі роздуми // Гончар О.Т. Твори в шести томах. Т.6. С.528-541.
42. Гончар О.Т. Плацдарм // Гончар О.Т. Далекі вогнища: Нові твори. К.: Рад. письменник, 1987. С. 91-101.
43. Гончар О.Т. Подруги // Піонерія. 1939. № 7. С.6-9.
44. Гончар Олесь. Поетичний пунктир походу: Поезії. К.: Видавничий центр „Просвіта”, 2000. 120 с.: фот.
45. Гончар О.Т. Прапороносці // Гончар Олесь. Твори: У 12 т. К.: Наукова думка, 2001. Т.1: Прапороносці. Поезії. Коментарі. 576 с.
46. Гончар О.Т. Птахи над Бродщиною // Гончар О.Т. Твори в шести томах. Т.5. К.: Дніпро, 1979. С.436-442.
47. Гончар О. Т. Різдвяне слово вразливого автора // Гончар О.Т. Чим живемо: На шляхах до українського Відродження. К.: Укр. письменник, 1993. С.357-359.
48. Гончар О. Т. Собор. К.: Дніпро, 1968. 240 с.
49. Гончар О.Т. Твори в шести томах. Т.I. К.: Дніпро, 1978 503 с.
50. Гончар О.Т. Твори в шести томах. Т.2. К.: Дніпро, 1978. 536 с.
51. Гончар О.Т. Твори в шести томах. Т.4. К.: Дніпро, 1978. 530 с.
52. Гончар О.Т. Твори в шести томах. Т.5. К.: Дніпро, 1979. 520 с.
53. Гончар О.Т. Твори в шести томах. Т.6. К.: Дніпро, 1979. 624 с.
54. Гончар О.Т. Твори: У 12 т. Т.1.: Прапороносці. Поезії. Коментарі./ Упоряд. та комент. С.А.Гальченка та ін.: Перед. слово М.Г. Жулинського. К.: Наук. думка, 2001. 576 с.
55. Гончар О.Т. Твоя зоря: Роман. К.: Дніпро, 1980. 374 с.
56. Гончар О. Т. Феномен незнищенності // Гончар О.Т. Чим живемо: На шляхах до українського Відродження. К.: Укр. письменник, 1993. С.66-71.
57. Гончар О.Т. Фронтовичка // Гончар О.Т. Твори в шести томах. Т.5. К.: Дніпро, 1979. С.302-309.
58. Гончар О.Т. Цілюща вода // Молодий більшовик. 1938. кн.6. С.96-101.
59. ГончарО.Т. Черешні цвітуть // Радянська література. 1938. кн.12. С.44-49.
60. Гончар О.Т. Чим живемо: На шляхах до українського Відродження. К.: Укр. письменник, 1993. 400 с.
61. Гончар О.Т. Чим живемо, чим житимемо. Біографія письменника // Слово і час. 1992. №3. С.3-18.
62. Гончар Олесь. Щоденники (1995) // Слово і час. 2003. №4. С.63-73.
63. Гончар О.Т. Щоденники: У3-х т.:Т.1 (1943-1967).К.: Веселка, 2002.455 с.
64. Гончар О.Т. Щоденники: У3-х т.:Т.2 (1968-1983).К.: Веселка, 2003.607 с.
65. Гончар О.Т. Щоденники: У3-х т.:Т.3 (1984-1995).К.: Веселка, 2004.606 с.
66. ГончаренкоМ. Життєвість національного // Сучасність. 1993. №2. С.116127.
67. ГорболісЛ.М. Проблема національного характеру у творчості Г.Квітки-Основ’яненка: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.02. / Український держ. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. К., 1995. 23 с.
68. Горіславець В. Переможний салют і попіл після нього // Київ. 2005. №5. С.2-8.
69. ГрабовськаІ. Проблема засад дослідження українського менталітету та національного характеру // Сучасність. 1998. №5. С.5870.
70. Грабовський С. Наша й не наша війна // Сучасність. 2004. №9. С.123129.
71. Гринів О. Співвідношення християнського і національного ідеалів української людини в дослідженнях В. Янева // Народна творчість та етнографія. 2000. №4. С.117-122.
72. Гуменна Докія. Хрещатий Яр (Київ 1941-1943): Роман-хроніка / Передмова О.Веремійчик; Упорядник О.Кучерук. К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2001. 408 с.
73. Гуменний Микола. Антивоєнний роман Ремарка і Гончара: своєрідність поетики // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Збірник наукових праць. Вип. 21. Ч.2: Питання менталітету в українській літературі / Редкол.: А.В.Козлов (відп. ред.) та ін. К.: Акцент, 2005. С. 29-38.
74. Гуменний М.Х. Поетика романного жанру Олеся Гончара: проблеми типологій. Монографія. / Худож. оформ. обкладинки Д.В.Мазуренка. К.: Акцент, 2005. 240 с.
75. Гуменний М.Х. Ремарк і Гончар: таємниця випадковості // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип.17. К.: Твім інтер, 2004. С.310.
76. Гундорова Т. Соцреалізм як масова культура // Сучасність. 2004. №6. С.52-66.
77. Гуріненко П.В. Вибрані твори: В 2-х т. Том 2. Альпійська айстра: Повість; У серця своя пам’ять: Роман. К.: Дніпро, 1983. 477 с.
78. Дзюбенко-Мейс Наталя. Осіння дорога до Гончара // Вінок пам’яті Олеся Гончара: Спогади. Хроніка. /Упоряд. В.Д.Гончар, В.Я.П’янов. К.: Укр. письменник, 1997. С.292-296.
79. Дімаров А.А. Українська вендета: Повісті. К.: Дніпро, 1995. 247 с.
80. Довженко О. Зачарована Десна. Україна в огні. Щоденник. К.: Укр. письменник, 1995. 574 с.
81. Донцов Д. Дух нашої давнини // Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник. К.: Либідь, 1993. С.446-454.
82. Донцов Д. Націоналізм // Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник. К.: Либідь, 1993. С.435-446.
83. ДонченкоО., РоманенкоЮ. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення). К.: Либідь, 2001. 334 с.
84. Дончик Віталій. „Ідеалом... було і є творити, будувати...” // Прапороносці” О.Гончара і зображення людини на війні: Матеріали творчої конференції (Упоряд. М.К.Наєнко). К.: Дніпро, 1985. С.88-98.
85. Дуб К. Автобіографічний синерген // Слово і час. 2001. № 4. С.15-22.
86. Жулинський М. Олесь Гончар: творчість як доля // Гончар Олесь. Твори: У 12 т. К.: Наукова думка, 2001. Т.1. С.5-34.
87. Жулинський М. Олесь Гончар: творчість як доля // Укр. мова і літ. в шк. 1991. № 11-12. С.55-61.
88. Забарний О.В. Тема України в романі Прапороносці” // Наукові записки Ніжинського держ. пед. ін-ту ім. М.В.Гоголя. 1997. Т.15. Кн.1. С.5-9.
89. Загребельний Павло. Героїка визвольного походу // Прапороносці” О.Гончара і зображення людини на війні: Матеріали творчої конференції (Упоряд. М.К.Наєнко). К.: Дніпро, 1985. С. 3-4.
90. Захарчук І. Мілітарна стратегія соцреалізму // Слово і час. 2006. №10. С.51-60.
91. Зборовська Н.В. Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури. Монографія. К.: Академвидав, 2006. 504 с.
92. Зобенко М. Національне в романі Олеся Гончара „Твоя зоря” // Слово і час. 1998. №4-5. С.12-15.
93. Зобенко М. „У Ваш золотий і синій квітень” // Вінок пам’яті Олеся Гончара: Спогади. Хроніка. /Упоряд. В.Д.Гончар, В.Я.П’янов. К.: Укр. письменник, 1997. С.131-138.
94. Зобенко М. Українське небо Олеся Гончара. Есеї, студії, полеміка. Львів, Видавництво М. Коць, 2003. 176 с.
95. Іваничук Роман. Олесь Гончар - здалека // Іваничук Роман. Чистий метал людського слова: Статті.-К.: Рад. письменник, 1991.-С.97-110.
96. Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник. К.: Либідь, 1993. 560 с.
97. Килимник О.В. Олесь Гончар. Літ. портрет. Вид. 2-е, перероб. і доп. К.: Дніпро, 1966. 159 с.
98. Коваленко Леонід. Утвердження духовної краси // Про Олеся Гончара: Літературно-критичні матеріали. Упорядник Олександр Дяченко. Київ: Рад. письменник, 1968. С.8 -45.
99. Ковалів Ю. Перечитані і не дочитані „Прапороносці” Олеся Гончара // Літературознавчі студії: Збірник наукових праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка, інститут філології. К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2003. Вип.6 С.78-83.
100. Коваль В.К. Дорога до храму // Літературна Україна. 1998. 2 квітня. С. 3.
101. Коваль В.К. Шляхи прапороносців: Роман Олеся Гончара у себе вдома і в світі. Повість есе. К.: Рад. письменник, 1985. 296 с.
102. Коваль В.К. Ще не розгаданий Гончар...//Літературна Україна. 1998. 16 квітня. С. 3.
103. Кононенко П.П. Особисто причетний: До 70-річчя від дня народження Олеся Гончара. К.: Т-во Знання” УРСР, 1988. 48 с.
104. Короткий психологічний словник. За ред. В. І. Войтка. К.: Вища шк.,1976. 191 с.
105. КостомаровМ. Дві руські народності // Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник. К.: Либідь, 1993. С.317-322.
106. КостомаровМ. Книги буття українського народу // Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник. К.: Либідь, 1993. С.316-317.
107. Кошелівець Іван. Можна одверто? // Сучасність. 1997. №10. С.112-121.
108. Кравченко І. Олесь Гончар і міф про нього // Всесвіт. 1998. №11. С.129-136.
109. КримськийС. Дім поле храм // Сучасність. №3. 2005. С.139-145.
110. КримськийС. Сприйнявши серцем, осягнувши розумом (національні архетипи як втілення долі та історичного досвіду народу) // Віче. 1993. №8. С.7683.
111. КульчицькийО. Основи філософії і філософічних наук. Мюнхен-Львів, 1995. 164 с.
112. Курило Л.М. Епістолярій Олеся Гончара і творча індивідуальність письменника: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01. / Київський націон. ун-т імені Тараса Шевченка. К., 2006. 17 с.
113. ЛаврикО.В. Проблема національного характеру у творчості Гната Хоткевича: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01. / Харківський націон. ун-т імені В.Н.Каразіна. Х., 2004. 19 с.
114. ЛипинськийВ. Листи до братів-хліборобів. // Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник. К.: Либідь, 1993. С.456-465.
115. Лисяк-Рудницький І. Україна між Сходом і Заходом // Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник. К.: Либідь, 1993. С.511-520.
116. Лисяк- Рудницький І. Роля України в новітній історії // Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник. К.: Либідь, 1993. С.521-541.
117. ЛозкоГ. Українське народознавство. К.: Зодіак-ЕКО, 1995. 367 с.
118. Лубківський Р. Благословення від Гончара. Сторінки споминів // Літературна Україна. 2003. 3 квітня. С.3.
119. Лупейко Віктор. У вічнім поході // Вінок пам’яті Олеся Гончара: Спогади. Хроніка. /Упоряд. В.Д.Гончар, В.Я.П&rs