ГРУПА “БУ-БА-БУ” ЯК ЯВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ КІНЦЯ ХХ СТОЛІТТЯ : ГРУППА "БУ-БА-БУ" КАК ЯВЛЕНИЕ УКРАИНСКОГО литературного процесса КОНЦА ХХ ВЕКА

Краткое описание

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Філоненко Наталія Михайлівна

УДК 821.161.2.09’06

ГРУПА БУ-БА-БУ” ЯК ЯВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ КІНЦЯ ХХ СТОЛІТТЯ

Спеціальність 10.01.01 українська література

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Галич Олександр Андрійович
д. філол. н., професор

Луганськ 2007

ЗМІСТ
Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Розділ 1. Літугруповання Бу-Ба-Бу”
як об’єкт наукових досліджень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
1.1. Історія створення та діяльності поетичної групи Бу-Ба-Бу” . . . . . . . . . . 10
1.2. Рецепція творчості літугруповання в літературно-критичній думці
кінця ХХ початку ХХІ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .32
1.3. Методологія дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46
Розділ 2. Акцентуація карнавальної літературної традиції
у творчому стилі літугруповання Бу-Ба-Бу” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .49
2.1. Бубабу як поліфонічно-карнавальний стиль літератури . . . . . . . . . . . . . . .49
2.2. Ліричний карнавал у поезії Ю. Андруховича . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
2.3. Синтез ліризму та іронічності
у поетичній творчості О. Ірванця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105
2.4. Віршоване шоу” В. Неборака . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175
Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179

ВСТУП

Поняття літературний процес”, літературне явище” сьогодні, безперечно, одні з найуживаніших термінів у літературознавстві, але попри активне вживання вони не мають чіткого визначення та не подаються в спеціалізованих словниках й енциклопедіях. Оперуючи ними, більшість послуговується загальномовними значеннями. Під літературним процесом” розуміють поступальний розвиток літератури” [50, с. 442], безупинний рух у певному напрямку” [117, с. 131] а про явище” говорять, маючи на увазі, що згадуваний об’єкт чи суб’єкт мав помітний вияв своєї діяльності, велике значення для подальшого розвитку відповідної галузі, сфери життя, привніс або сприяв значним змінам. Якщо послуговуватися таким розумінням у літературознавстві, може виникнути певна суб’єктивність при визначенні явищ, яка може бути вирішена лише з часом, коли саме життя й історія доведуть чи спростують правильність наших думок і поглядів. Зростання їх частотності у наукових текстах супроводжується втратою необхідної однозначності. Подібні терміни, на думку Ю. Лотмана, не стільки термінологічно точно означують наукове поняття, скільки сиґналізують про актуальність проблеми, вказують на сферу, в якій народжуються нові наукові ідеї” [109, с. 430].
Дослідження сучасного літературного процесу ускладнюється його незавершеністю, неможливістю поглянути на нього на відстані часу, з позицій нового художнього досвіду. Адже ледь не щоденно змінюється ситуація нуртування текстів та ідей, еволюціонують погляди і тенденції, створюються та відмирають” угруповання, імена, часописи, творчі принципи, змінюються художня актуальність і літературна мода”.
Уже перші публічні виступи поетичного угруповання Бу-Ба-Бу” засвідчили, що його створення й діяльність є справді явищем у вітчизняному літературному процесі, за визначенням Т. Гундорової, особливим культурним феноменом” [57, с. 14].
Літугруповання Бу-Ба-Бу” бере активну участь у літературному процесі з 1985 року. Його поява сприяла пришвидшенню демократизації вітчизняної літератури, що виявилося, зокрема, у виникненні численних літугруповань, новаторській розробці традиційних тем і образів, розширенні меж поетичного мовлення. Від самого початку творчість бубабістів отримала неоднозначну оцінку літераторів старшого покоління, критиків, літературознавців. У періодиці почали з’являтися відгуки про їхню творчість, рецензії, але все це були лише висловлювання окремих точок зору й уподобань. Поки що не існує жодної синтетичної роботи, присвяченої діяльності угруповання і поетичній творчості Ю. Андруховича, О. Ірванця й В. Неборака на тлі літературного процесу кінця ХХ століття, а саме явище бубабу залишається до кінця не осмисленим ані сучасним літературознавством, ані новітньою методологією внаслідок своєї гнучкості та рухомості.
Отже, актуальність теми дослідження визначається вагомістю діяльності групи Бу-Ба-Бу” в сучасному літературному процесі, зумовлюється недостатнім науковим висвітленням внеску літугруповання в українську літературу кінця минулого століття та потребою цілісного осмислення поетичної творчості бубабістів у контексті новітніх літературних напрямів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності до тематики науково-дослідних робіт, які розробляє кафедра української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (Актуальні проблеми літературознавства”), і державної теми університету (Національна культура у філологічних дискурсах різних типів” № 0101U001371). Тема дисертації затверджена на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми Класична спадщина та сучасна художня література” при Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка 19 лютого 2002 року.
Мета даної роботи проаналізувати літературну діяльність поетичного угруповання Бу-Ба-Бу” і основну увагу зосередити на поетичній творчості Ю. Андруховича, О. Ірванця, В. Неборака та визначити їхнє місце й значення для вітчизняного літературного процесу кінця ХХ століття.
Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:
1. З’ясувати ступінь осмислення особливостей творчості групи Бу-Ба-Бу” в критиці та літературознавстві.
2. Розглянути діяльність літугруповання Бу-Ба-Бу” в контексті суспільно-політичних та мистецько-літературних подій другої половини 80-х 90-х років ХХ століття.
3. Визначити сутність естетичної концепції поетичної творчості Ю. Андруховича, О. Ірванця й В. Неборака.
4. Здійснити аналіз поезій Ю. Андруховича, О. Ірванця й В. Неборака і з’ясувати їхню відповідність естетиці бубабу.
5. Ідентифікувати поетичну творчість групи Бу-Ба-Бу” у відповідності до сучасних літературних напрямів.
Об’єктом дослідження є поетична творчість і мистецька діяльність групи Бу-Ба-Бу” в контексті вітчизняного літературного процесу кінця ХХ століття.
Предметом дослідження в роботі стали стильові особливості мистецьких акцій і поетичної творчості угруповання Бу-Ба-Бу”.
Матеріалом дослідження слугують поетичні твори Ю. Андруховича, О. Ірванця і В. Неборака та їхні спільні мистецькі проекти (поетичні вечори, літературно-художні видання).
Теоретико-методологічну основу дисертації складають праці українських і зарубіжних літературознавців: М. Бахтіна, В. Виноградова, Т. Гундорової, В. Дончика, М. Жулинського, Д. Затонського, Ю. Лотмана, В. Моренця, М. Павлишина, Г. Поспєлова, С. Русової. Суттєвим підґрунтям дисертації стали дослідження, присвячені актуальним проблемам сучасного літературного процесу (І. Андрусяк, Н. Анісімова, Є. Баран, І. Бондар-Терещенко, Н. Зборовська, М. Ільницький, М. Рябчук тощо), літературно-критичні розвідки з питань творчості Ю. Андруховича, О. Ірванця й В. Неборака (Н. Білоцерківець, В. Ґабор, І. Кручик, Л. Таран та ін.).
Методологічну основу дисертаційного дослідження складають наукові принципи сучасної історії та теорії літератури, які базуються на засадах наукової об’єктивності, розумінні взаємозалежності та взаємозв’язку літературних явищ. У роботі використовується порівняльно-типологічний, герменевтичний, естетичний методи літературознавчого дослідження, метод системно-цілісного аналізу художнього тексту. Застосовано загальнонаукові методи добору та систематизації матеріалу; методи спостереження, аналізу, синтезу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше висвітлено історію створення й функціонування літугруповання, подано цілісну характеристику поетичної творчості й мистецької діяльності групи Бу-Ба-Бу” в контексті літературного процесу кінця минулого століття. Обґрунтовуючи доцільність виокремлення стилю бубабу як поліфонічно-карнавального стилю літератури, було визначено його основні риси (карнавальність, культовість, ритуальність, іронічність, самоіронічність, пародійність, синтетичність, урбанізм). Ці положення становлять особистий внесок здобувача.
Теоретична цінність дослідження полягає в тому, що висвітлені положення про специфіку стилю бубабу, зроблені на основі аналізу поезій і спільних мистецьких акцій Ю. Андруховича, О. Ірванця, В. Неборака, є певним внеском здобувача до подальшого теоретичного осмислення поетики й стилістики постмодерністської поезії, конкретизації та систематизації цілісних уявлень про український літературний процес кінця ХХ століття.
Практичне значення роботи зумовлене можливістю використання її результатів в історико-літературних дослідженнях, у лекційних курсах із новітньої історії української літератури, спецкурсах та спецсемінарах, при написанні пошукових досліджень (курсових, дипломних і магістерських робіт) у ВНЗ, під час вивчення українського літературного процесу кінця ХХ початку ХХІ століття у школі; при написанні відповідних розділів підручників і посібників з української літератури; при подальшому теоретичному осмисленні особливостей творчості Ю. Андруховича, О. Ірванця, В. Неборака.
Термінологічна й понятійна база дисертації. Об’єктом дослідження є поетична група Бу-Ба-Бу”. Оскільки в літературі зустрічаються різні варіанти написання назви цього літугруповання, ми вважаємо за потрібне проаналізувати й обрати єдино можливий.
Вищеназвана формація має всі підстави називатися поетичною (або літературною) групою (чи угрупованням), оскільки утворилася як об’єднання поетів одного віку, що мали спільну мету, інтереси, погляди на розвиток літератури й реалізовували їх у спільних проектах.
Звукосполучення [бу́ба́бу́] як лексична одиниця виникло на початку 1985 року як складноскорочене від слів бурлеск, балаган, буфонада й поступово набуло своїх теперішніх значень. Відповідно на письмі воно може передаватися кількома словами. Перше Бу-Ба-Бу” (саме з великих літер, у лапках і з наголосом на кожній частині) назва літугруповання у складі Ю. Андруховича, О. Ірванця та В. Неборака. Похідним від нього є бубабіст (а не бубабуїст” як у П. Мідянки чи бубабівець” як подає журнал Слово і Час”) це член групи Бу-Ба-Бу” або її послідовник, той, хто працює в стилі бубабу. Друге бубабу стиль художньої літератури (за визначенням В. Неборака, поліфонічно-карнавальний стиль літератури” [48, с. 138]), культивований поетичною групою Бу-Ба-Бу” (риси названого стилю визначаються у нашому дослідженні). Цей стиль поєднує в собі бурлескно-балаганно-буфонадні елементи, українську народнопісенну традицію, надбання вітчизняної та світової класики, елементи постмодерністської поетики.
Також існує декілька власних назв, семантично пов’язаних із назвою угруповання це назва колективної поетичної збірки Ю. Андруховича, О. Ірванця та В. Неборака Бу-Ба-Бу” Т.в.о.//ри”, книга В. Неборака Введення у Бу-Ба-Бу”, Академія Бу-Ба-Бу та премія Бу-Ба-Бу За найкращий вірш року”.
Отже, на сьогодні звукосполучення [бу́ба́бу́] має два основних значення назва літугруповання та стилю художньої літератури, що на письмі передаються відповідно словами Бу-Ба-Бу” та бубабу. Усі інші вживання цього звукосполучення є похідними від основних і пов’язані з ними семантично.
Щодо етимології самого звукокомплексу [бу́ба́бу́], його появи в сучасному літературному процесі, то ми наголошуємо, що воно виникло шляхом скорочення слів бурлеск, балаган, буфонада (докладніше про це див. підрозділ 2.1). В. Моренець пояснює походження назви дещо інакше, а саме інтерпретацією відомого на той час анекдоту про виникнення мови, і вважає, що [] сама назва цього літутворення [] виглядала фарсовим варіантом традиційно пишних самоназв епохи розвинутого соціалізму” від колгоспівських шляхів у майбутнє” до поетичних київських весен” [118, с. 382]. Таке потрактування видається нам дещо надуманим, упередженим і мало ймовірним, оскільки, по-перше, бубабісти самі розповідають історію виникнення назви і ні на що подібне не посилаються [Див.: 6, 18, 71, 123], хоча, зважаючи на певну епатажність літутворення, вони не могли не скористатися можливістю вкотре збурити літературно-критичну спільноту. Лише 1993 року Ю. Андрухович в есеї Аве, Крайслер!”, аналізуючи негативне ставлення критиків до Бу-Ба-Бу”, зазначає, що пояснюється воно передусім тим, що [] уже сама назва натякає на щось непристойне, спорзне, хуліганське Бу-Ба-Бу. Саме так: бабу би!” [6, с.52]. Як бачимо, згаданий вислів з’являється у висловлюваннях бубабістів лише через вісім років після створення угруповання й виникнення його назви, а значить не міг бути мотивом для називання. По-друге, якби Ю. Андрухович, О. Ірванець і В. Неборак мали на меті спародіювати традиційні назви радянської доби, то в їхній самоназві обов’язково були б присутні слова на кшталт шлях”, серп”, молот”, з’їзд” тощо, а не шамансько-глузливе” Бу-Ба-Бу”.
Використовуючи поняття естетика бубабу, ми маємо на увазі світоглядну систему, в основу якої покладено карнавальну концепцію буття й особливий тип образності. М. Бахтін визначає їх як гротескну концепцію тіла, якій притаманне те, що на думку класичної” естетики (естетики готового, завершеного буття”) видається потворним. Її особливість полягає в універсальності, амбівалентності, неофіційності, непідпорядкованості поглядів. Згідно цієї концепції буття сприймається в постійній зміні, постійному русі від смерті до народження, від старого до нового, від заперечення до ствердження.
Відповідно під поняттям бубабістська поезія ми розуміємо ті поетичні тексти, в яких втілюються бубабістські естетичні погляди.
Апробація результатів дослідження здійснювалася під час виступів на Міжнародних наукових конференціях Документалістика на зламі тисячоліть: проблеми теорії та історії” (Луганськ, 2001), Слобожанщина: літературний вимір” (Луганськ, 2004), Масова література: від давнини до сучасності” (Бердянськ, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції Харків і Харківський університет у розвитку української журналістики” (Харків, 2006); ІІІ та ІV Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях Українська література у контексті світової літератури” (Одеса, 2004, 2007); VІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 2006); Всеукраїнській науковій конференції Поетика художнього тексту” (Дніпропетровськ, 2007).
Публікації. Аспекти досліджуваної проблеми викладені в 9 публікаціях, 4 з яких у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел, що містить 193 позиції. Загальний обсяг роботи становить 192 сторінки, із яких 178 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Остання чверть ХХ століття була періодом завершення епохи колоніального статусу України, а разом із ним і певної літературної епохи. Друга половина 80-х початок 90-х стали для України добою прискореного літературного розвою. Водночас вийшло на яв написане протягом майже ста років. Жива українська література відновила свою повноту, але все ще залишається розподіленою на декілька літератур”: офіціоз, ех-репресовану, так звану професійну що все ще уточнює обсяги своєї популярності; і марґінальне письмо для літературних гурманів” [2, с. 437]. Відкритішою і демократичнішою стала літературна теорія. Усі ці чинники спровокували постмодерну ситуацію української версії.
З середини 80-х років в українській літературі відбуваються переорієнтації світоглядного характеру, формується нова літературна ситуація, першим яскравим стилем якої стала карнавалізація. Одним із її проявів була ситуація нової котляревщини”, коли мова художньої літератури повстає” проти літературної мови. Руйнування норм було спричинене не невіглаством (адже більшість письменників мають досконалу філологічну освіту), а спробою нівелювати розлам між мовою літератури і спрофанованою українською літературною мовою. Більше того, починає змінюватися ставлення до літератури, розуміння її завдань і функцій. Це сприяло переакцентації поширених тематики і проблематики художніх творів, найуживаніших образів і форм.
У такому складному контексті інтелектуального та соціально-політичного розвитку постала творчість поетів-вісімдесятників. Це позначилося і на її характері, тому що в деяких випадках вона стала своєрідною антитезою до поезії класиків соцреалізму. Твори сучасних авторів важко обмежити рамками певного напрямку чи течії. Це є свідченням нового типу світобачення, мислення, творчості, нової мови.
Письменники, які долучилися до літературного процесу в другій половині 80-х років минулого століття, здійснили деколонізацію української літератури шляхом самозвільнення від нав’язуваних суспільством обов’язків, більшість із них прагнула бути в опозиції до будь-яких форм влади і диктату офіціозу.
Поети-вісімдесятники це покоління освічених людей, переважно з гуманітарною освітою. Вони часто переосмислюють духовні цінності, підпорядковуючи їх світовим філософським концепціям. Їм притаманне мислення мистецькими асоціаціями, ремінісценціями, цитатами, використання цитації як діалогу. У прийомах літературної цитації виявляється ставлення до мистецтва слова як до складової дійсності, що належить певній епосі, культурі, особистості. Поетична група Бу-Ба-Бу”, що від самого початку своєї діяльності сприймалася критикою як епатажна, стала яскравим виразником нових поглядів на літературу. У цьому контексті творчість бубабістів варто розглядати не як руйнування традицій, а як їхнє оновлення, розвиток, введення в систему світових формостильових взаємодій. Якщо ж говорити про кореляцію новаторства й традиційності, то у творчості бубабістів вона переходить у синтез. Ю. Андрухович, О. Ірванець та В. Неборака не розробили в літературі нічого принципово нового, усі їхні нововведення є за своєю суттю відновленням традицій чи то забутих, чи то заборонених. Так, ними було відновлено практику неофіційних поетичних вечорів із залученням інших видів мистецтва (музики, театру, живопису), завдяки відмові від будь-яких обмежень на тематичному, образному, мовному рівнях, вони розширили межі поетичного мовлення.
У 80-ті роки в літературу приходить покоління письменників-урбаністів. Їхня поява обумовлена не лише походженням, але й потребою створення саме міської літератури і за змістом, і за формою. Поезії Ю. Андруховича, О. Ірванця та В. Неборака не лише про місто, його мешканців та події, вони написані мовою міста. Саме тому творчі вечори цих авторів і були, і залишаються популярними серед молоді.
Поезії бубабістів є безпосередньою емотивною реакцією на зовнішні чи внутрішні стимули, умови життя. Заглиблення в абстрактне минуле, міфи, перекази, легенди не робить їх відірваними від життєвих проблем, бо у них є вірші з чітко висловленою життєвою і громадянською позицією (Ю. Андрухович Іронічне послання з одного приводу”, Кому від цього стало легше”, Поєдную папір і каламар”, О. Ірванець Поезію приймаю як професію”, Зізнання”, Ця здогадка давня, але не іржава”, Де б ти хто б ти коли б ти яким би ти досі не був”, В. Неборак Натурфілософія”, Сто летючих рядків” та інші). Проте такі твори ні в якому разі не стають поетичною програмою показового патріотизму. Вони становлять поетичне осмислення всієї історії України, народу, літератури. Хоча на відміну від поетів 60-х 70-х років у бубабістів, як і в решти поетів кінця століття, панує спокійний розповідний тон, відсутній вплив конкретної історичної дійсності, закличних інтонацій.
Головним предметом зацікавленості для Ю. Андруховича, О. Ірванця та В. Неборака стають фрагменти щоденного життя летючі моменти, незначні епізоди, позірні почування. Поетичний світ бубабістів позбавлений високої поетикальності” з одного боку та грандіозних історичних тем і постатей з іншого. Проте політика, болючі проблеми сьогодення в них присутні, особливо в іронічних поезіях О. Ірванця (Депутатська пісня”, Пісні східних слов’ян”, Ода гривні” тощо). Ліричні мініатюри, які також зустрічаються у творчості бубабістів, є надзвичайно витонченими і навіюють екзистенційні роздуми.
Поезії бубабістів підкреслено екстравагантні. У них змінюється статус слова: втрачаючи звичну номінативну функцію, воно подекуди стає предметом зображення. Особливості поезій бубабістів виявляються у сміливому експериментуванні з мовними засобами та мовних іграх. Конструктивну роль виконують індивідуально-авторські неологізми (лексичні та семантичні), звукові прийоми, метричні схеми, строфічна організація, ритміко-синтаксичні конструкції. Поетичність (але не поетикальність) у цих творах досягається не шляхом використання тропів (у деяких текстах вони взагалі відсутні), а завдяки тону мовлення, лексичному матеріалові, синтаксису.
Такі особливості творчості літугруповання Бу-Ба-Бу”, як поєднання публічності та популярності аж до культовості, ритуальність, карнавальність, іронічність та самоіронічність, пародійність, синтетичність, патріотизм, урбанізм, єдність масовості й елітарності, демократичність, толерантність, дають підстави виокремлювати бубабу як окремий стиль у межах постмодерністського художнього методу.
Отже, значний внесок поетичної групи Бу-Ба-Бу” у вітчизняний літературний процес останньої чверті ХХ століття засвідчує їхню значимість і дозволяє розглядати як неординарне явище в українській літературі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Анастасьєв Н. У слов долгое эхо (Постмодернизм в литературе) // Вопросы литературы. 1996. № 4. С. 311.
2. Андрусяк І. Постмодернізм у поезії // Сучасна українська література кінця ХХ століття початку ХХІ століття / Упорядкув. текстів, передм., підготовка навч.-метод. матеріалів І. М. Андрусяка. К.: Школа, 2006. С. 437442.
3. Андрусяк І. Про Ірванця, політичну кон’юктуру і художню витривалість (пристінні написи) // Книжник review. 2002. № 11 (червнь). С. 5.
4. Андрусяк І. 1990-і: замкнутий простір”. http.://dyskurs.narod.ru.
5. Андрусяк І. Щуки й пуголовки на літньому безриб’ї”: Огляд книжкових новинок // Книжковий огляд. 2003. № 78. С. 6067.
6. Андрухович Ю. Аве, Крайслер”! Пояснення очевидного // Четвер. 1996. № 6. С. 5063.
7. Андрухович Ю. Автобіографія? // Андрухович Ю. Рекреації: Романи. К.: Час, 1996. 287 с.
8. Андрухович Ю. Апологія блазенади // Літературна Україна. 1991. 28 березня. С. 7.
9. Андрухович Ю. Голова, що літала. Передмова // Неборак В. Літаюча голова” та інші вірші. Л.: Вид-во Срібне слово”, 2005. С. 511.
10. Андрухович Ю. Дезорієнтація на місцевості. Ів.-Франківськ.: Лілея НВ”, 1999. 124 с.
11. Андрухович Ю. І. Екзотичні птахи і рослини: Поезії. К.: Молодь, 1991. 104 с.
12. Андрухович Ю. І. Екзотичні птахи і рослини з додатком Індія”. Колекція віршів. Ів.-Франківськ.: Лілея НВ, 2002. 112 с.
13. Андрухович Ю., Ірванець О., Неборак В. Бу-Ба-Бу: Т.в.о.//ри. Львів: Каменяр, 1995. 225 с.
14. Андрухович Ю. І. Небо і площі: Поезії. К.: Молодь, 1985. 97 с.
15. Андрухович Ю. Оповідач історій // Кур’єр Кривбасу. 1999 № 116. С. 140143.
16. Андрухович Ю. Пісні для мертвого півня: Пісні. Ів.-Франківськ.: Лілея НВ”, 2004. 96 с.
17. Андрухович Ю. І. Середмістя: Поезії. К.: Молодь, 1989. 109 с.
18. Андрухович Ю. Таємниця. Замість роману. Харків: Фоліо, 2007. 478 с.
19. Андрухович Ю. Тисячолітній Ецірван // Столичные новости. 2001. № 3. С. 16.
20. Анісімова Н. Український поетичний авангард кінця ХХ століття // Дивослово. 2003. № 6. С. 210.
21. Антофійчук В., Нямцу А. Проблеми поетики традиційних сюжетів та образів у літературі. Чернівці: Рута, 1996. 208 с.
22. Арнольд И. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сборник статей // Научн. ред. П. Е. Бухаркин. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. 444 с.
23. Арнольд И. Читательское восприятие интертекстуальности и герменевтика // Интертекстуальные связи в художественном тексте. СПб.: Образование, 1993. С. 412.
24. Бакалець Л. О. О. Ірванець: На неповний рік я зникну з українського телеекрана” // Народне слово. 2006. 26 листопада. С. 8.
25. Баран Є. Літературні дев’яності: підсумки і перспективи // Кур’єр Кривбасу. 1999. № 116. С. 36.
26. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Худ. лит., 1975. 502 с.
27. Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М.: Худ. лит, 1990. 543 с.
28. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 424 с.
29. Бердиховська Б., Гнатюк О. М. Рябчук: Це була справа смаку...” // Кур’єр Кривбасу. 2002. № 148. С. 179216.
30. Білоцерківець Н. Бу-Ба-Бу та інші. (Український літературний неоавангард: портрет одного року.) // Слово і Час. 1991. № 1. С. 4252.
31. Білоцерківець Н. Ліричний герой карнавалу // Вітчизна. 1986. № 3. С. 180182.
32. Білоцерківець Н. Конфіденційна розмова // Жовтень. 1988. № 3. С. 22.
33. Библер В. От наукоучения к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. М.: Искусство, 1991. 412 с.
34. Богуславська Н. О. Ірванець: Ми не були проти, щоб Ілліч слухав наші вірші” // Книжник review. 2002. № 20. С. 2021.
35. Богуславська Н. Око твоє голубе...” і білі зуби // Книжник review. 2002. № 20. С. 2223.
36. Бойченко О. Як тебе не любити? // Поступ. 2004. 18 лютого. С. 12.
37. Бондар А. Хлопчик із абсолютним слухом: Післямова // Ірванець О. Любіть!.. Вірші з трьох книг і з-поза них. К.: Критика, 2003. С. 105 111.
38. Бондар А., Ботанова К. Новітня українська поезія: ґенерація ікс, або отруєння голосом невідомого // Дивослово. 1998. № 2. С. 24.
39. Бондаренко С. Приволье на вилле // Киевские Ведомости. 2002. 14 марта. С. 8.
40. Бондар-Терещенко І. Чао, Андрухович? // Кур’єр Кривбасу. 1997. № 9192. С. 150155.
41. Борев Ю. Б. Художественный процесс (проблемы теории и метологии) // Методология анализа литературного процесса. М.: Наука, 1989. 237 с.
42. Булкина И. Игра в классику must go on // Профиль Украина. 2005. 11 апреля. С. 67.
43. Василенко Ю. О. Ірванець: Письменник повинен битися об землю, щоб розкрутити себе...” // Книжник review. 2002. № 7 (квітень). С. 15.
44. Вірші В. Неборака розглядає Микола Рябчук // Вітчизна. 1989. № 10. С. 14.
45. Вісімдесятники: Антологія нової української поезії / Упор. І. Римарука. Едмонтон: Канадський інститут українознавчих студій, 1990. 205 с.
46. Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 255 с.
47. Волкова Е., Богатырева Е. В большом времени культуры: М. М. Бахтин // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 7. Философия. 1991. № 1. С. 4858.
48. Ґабор В. Бубабістський хронопис В. Неборака // Дзвін. 2002. № 6. С. 137142.
49. Гаврош О. О. Ірванець: Де наш Толстоєвський”?” // Україна молода. 2001. 24 січня. С. 6.
50. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник. К.: Либідь, 2001. 488 с.
51. Ганжа Л. Мандрівний драматург, поет, прозаїк і трішечки філософ О. Ірванець // Книжковий клуб +. 2002. № 11. С. 2931.
52. Гнатюк О. Авантюрний роман і повалення ідолів // Андрухович Ю. Рекреації: Романи. К.: Час, 1996. С. 1126.
53. Голобородько Я. Нова поетика Юрія Андруховича. Про знакові грані збірки Пісні для мертвого півня” // Вивчаємо українську мову та літературу. 2006. № 1921. С. 4546.
54. Горелик О. Серце, кинуте в юрбу, вибухає: Бу!-Ба!-Бу!” // Art line. 1998. № 4. С. 6466.
55. Гриценко О. Авангард як традиція // Прапор. 1989. № 7. С. 157166.
56. Гундорова Т. Постмодернізм і постструктуралізм: питання текстуальності // Світовид. 1996. № 1. С. 126133.
57. Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн. К.: Критика, 2005. 264 с.
58. День смерті Пані День: Американська поезія 195060-х років у перекладах Юрія Андруховича. Харків: Фоліо, 2006. 207 с.
59. Давыдова Т. Т., Пронин В. А. Теория литературы: Учебное пособие. М.: Логос, 2003. 232 с.
60. Дубинянская Я. А. Ирванец: Сегодня я склонен к эпатажу больше, чем когда-либо” // Зеркало недели. 2001. 28 июля. С. 18.
61. Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ. В. Шовкун; Наук. ред. пер. О. Шевченко. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2003. 503 с.
62. Жадан С. Школа жизні Бу-Ба-Бу // Столичные новости. 2001. № 46. С. 16.
63. Жадан С. Ми, молоді, ми думали Ви Моцарт // Дзеркало тижня. 2002. № 30. С. 12.
64. Жежера В. Бубабісти і театр. Погляд О. Ірванця // Український театр. 1996. № 5. С. 1516.
65. Жулинський М. Українська література на межі тисячоліть / Подих третього тисячоліття: Літературно-критичні статті. Луцьк: Терен, 2000. 48 с.
66. Задура Б. Любіть Ірванця! (Передмова) // Ірванець О. Любіть!.. Вірші з трьох книг і з-поза них. К.: Критика, 2003. С. 915.
67. Затонский Д. В. Модернизм и постмодернизм: Мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств. Харьков: Фолио; М.: ООО Издательство АСТ”, 2000. 256 с.
68. Зборовська Н. Завершення епохи , або українська літературна ситуація кінця 1980 1990 р.р. // Кур’єр Кривбасу. 1996. № 6164. С. 7683.
69. Зборовська Н. Феміністичні роздуми. К: Критика, 2004. 273 с.
70. Зварич О. Мотає строк ці сорок сороків // Україна молода. 2001. 24 січня. С. 6.
71. Золотогомоніада альбо ж Апологія Бу-Ба-Бу // Четвер. 1996. № 6. С. 89 103.
72. Івашко В. Чи варто захищати чорного крота? Полемічні нотатки // Вітчизна. 1987. № 6. С. 159 164.
73. Ільницький М. Перегук через покоління // Київ. 1986. № 4. С. 133142.
74. Інший формат № 3: Юрій Андрухович / Упор. Т. Прохасько. Ів.-Франківськ.: Лілея НВ”, 2003. 60 с.
75. Ірванець О. Віктор переможець // Україна молода. 2001. 8 травня. С. 12.
76. Ірванець О. Вірші останнього десятиліття. 1991 2000. Вірші. Л.: Кальварія, 2001. 32 с.
77. Ірванець О. Вогнище на дощі // Ірванець О. Вогнище на дощі, Неборак В. Бурштиновий час, Рачинець С. Запах вітру: Поезії. Л.: Каменяр, 1987. С. 434.
78. Ірванець О. Зібране // Четвер. 1996. № 6. С. 6786.
79. Ірванець О. Кескесе бубабу? // Літературна Україна. 1991. 28 березня. С. 7.
80. Ірванець О. Лускунчик 2004: П’єси, вірші. К.: Факт, 2005. 208 с.
81. Ірванець О. Любіть!.. Вірші з трьох книг і з-поза них. К.: Критика, 2003. 112 с.
82. Ірванець О. Преамбули й тексти: збірка віршів. К.: Факт, 2005. 76 с.
83. Ірванець О. Станіславів, Чернівці й далі... // Політика і Культура. 2002. № 39. С. 5253.
84. Ірванець О. Тінь великого класика” та інші вірші. К.: Молодь, 1991. 105 с.
85. Ісаєвич Я. Любіть Україну... Любіть Оклагому // Сучасність. 2000. № 6. С. 9093.
86. Історія української літератури ХХ ст.: У 2 кн. Кн. 2 / За ред. В. Г. Дончика. К.: Либідь, 1998. 456 с.
87. Калинська Л. Поетика постмодерністського українського роману: Юрій Андрухович Перверзія”. К.: Знання, 1998. 32 с.
88. Калинська Л. Прозова творчість Ю. Андруховича як феномен постмодернізму: Дис. канд. філол. наук. К., 2000. 175 с.
89. Клименко В. Андрухович на замовлення” // Україна молода. 2000. 16 люте. С. 13.
90. Клименко В. Ірванець обабіч Стіни” (Інтерв’ю) // Україна молода. 2001. 28 липня. С. 6.
91. Кліпінґер Д. Поезія, постмодерна // Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ. В. Шовкун; Наук. ред. пер. О. Шевченко. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2003. С. 312314.
92. Кононенко Є. О. Ірванець: ”Відмовляюся від Нобелівської премії” // Вечірній Київ. 2003. 20 серпня. С. 10.
93. Котляревський І. Поетичні твори. Драматичні твори. Листи. К.: Наукова думка, 1982. 320 с.
94. Кравченко Т. Постмодернізм це принципово не модернізм // Слово і Час. 1999. № 3. С. 6061.
95. Кручик І. Бридкі каченята з вертикальним злетом // Кручик І. Жага художнього тексту. К.: Візант”, 1996. С. 1719.
96. Кручик І. Влаштування балагану // Кручик І. Жага художнього тексту. К.: Візант”, 1996. С. 1316.
97. Кручик І. Едем кам’яних будинків // Кручик І. Жага художнього тексту. К.: Візант”, 1996. С. 911.
98. Кулик В. Елегія рекреаційного ранку // Сучасність. 1992. № 5. С. 142144.
99. Куликова Н. Три години Бу-Ба-Бу. Погляд неучасника // Смолоскип України. 2005. № 4. С. 4.
100. Курицын В. Постмодернизм: новая первобытная культура // Новый мир. 1992. № 2. С. 225231.
101. Лавринович Л. Сучасний український постмодернізм напрям? стиль? метод? // Слово і Час. 2001. № 1. С. 3946.
102. Лемберт Ґ. Герменевтика // Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ. В. Шовкун; Наук. ред. пер. О. Шевченко. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2003. С. 8990.
103. Леута О. Ю. М. Лотман о трех функциях текста // Вопр. философии. 2002. № 11. С. 165173.
104. Лизлова С. Гра в постмодерністському творі: на матеріалі творчості Ю. Андруховича: Дис. канд. філол. наук. Донецьк, 2004. 189 с.
105. Лист О. Ірванця до Н.Філоненко від 09.01.2000 // З власного архіву.
106. Лихоманка Д. Надгробний пам’ятник Бу-Ба-Бу” // www.UkrainePoland.com. 2005. ІІ. 24.
107. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. К.: ВЦ Академія”, 1997. 752 с.
108. Литературный процесс: Сборник статей под ред. Г. Н. Поспелова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. 236 с.
109. Лотман Ю. Текст у тексті // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття / За ред. М. Зубрицької. Л.: Літопис, 1996. С. 430441.
110. Мала українська енциклопедія актуальної літератури // Плерома 3: Проект Повернення деміургів”. Ів.-Франківськ: Лілея-НВ”, 1998. 288 с.
111. Маленький І. Відродження чи жарт? Нерадісні роздуми з приводу деяких рис сьогоднішньої літературної ситуації // Літературна Україна. 1990. 15 листопада. С. 5.
112. Матіяш Д. Метафізика і сміх // Література +. 2002. Серпень. С. 510.
113. Мейлер Б. Текст // Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ. В. Шовкун; Наук. ред. пер. О. Шевченко. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2003. С. 417419.
114. Мізерний А. О. Ірванець: Сумно жити нудно” // Рівне. 1993. 16 січня. С. 45.
115. Мітосек З. Література як діалог // Мітосек З. Теорії літературних досліджень / Переклав з пол. В. Гуменюк, наук. редактор В. І. Іванюк. Сімферополь: Таврія, 2003. С. 279306.
116. Можейко М. А. Постмодернизм // Постмодернизм. Энциклопедия. Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом, 2001. С. 601605.
117. Моклиця М. Основи літературознавства: Посібник для студентів філологічних факультетів. Тернопіль: Підручники & Посібники, 2002. 254 с.
118. Моренець В. П. Сучасна українська лірика (особливості розвитку й логіка саморуху): Дис. на здобуття наук. ст. доктора філолог. наук. К., 1994. 442 с.
119. Москалець К. Здобутий час // Сучасність. 1992. № 2. С. 141145.
120. Найдан М. Поезія Віктора Неборака. Передмова // Неборак В. Літаюча голова” та інші вірші. Л.: Вид-во Срібне слово”, 2005. С. 1217.
121. Неборак В. Alter ego (поезії 1980 1990 р.р.). К.: Укр. письменник, 1993. 87 с.
122. Неборак В. Бурштиновий час // Ірванець О. Вогнище на дощі, Неборак В. Бурштиновий час, Рачинець С. Запах вітру: Поезії. Л.: Каменяр, 1987 С. 3677.
123. Неборак В. Введення у Бу-Ба-Бу. Л.: Класика, 2001 255 с.
124. Неборак В. Епос про тридцять п’яту хату: Вибрані поезії / Худож. оформ. М. П. Москаля. Л.: Аз Арт, 1999. 100 с.
125. Неборак В. Кілька уточнень з приводу написання звукокомплексу [бубабу] // Літературна Україна. 1991. 28 березня. С. 7.
126. Неборак В. Крайслер імперіал // Четвер. 1996. № 6. С. 747.
127. Неборак В. Літаюча голова: Поезії. К.: Молодь, 1990. 103 с.
128. Неборак В. Літаюча голова” та інші вірші. Л.: Вид-во Срібне слово”, 2005. 304 с.
129. Неборак В. Літостротон: Книга зібраного. Л.: Вид-во Національного університету Львівська політехніка”, 2001. 504 с.
130. Неборак В. Мова і поетичне покоління: (Міркування дилетанта) // Андрухович Ю. та ін. Бу-Ба-Бу: Т.в.о./.../ ри. Львів: Каменяр, 1995. С. 214218.
131. Неборак В. Письменник завжди ризикує, публікуючи свої книжки”. Розмова про літературу біля кам’яного мосту. (Розпитував І. Гургула) // Літературна Україна. 2001. 20 грудня. С. 3.
132. Неборак В. Повторення історій: Книга поезій. К.: Факт, 2005. 108 с.
133. Неборак В. Поезія як свобода й поети як в’язні // Книжковий клуб +. 2003. № 5. С. 1617.
134. Неборак В. Розмова зі слугою: Поезії. Ів.-Франківськ: Перевал, 1993. 96 с.
135. Неборак В. Юрко і Сашко, Сашко і Юрко // Книжковий клуб +. 2003. № 6. С. 3841.
136. О возвышенном. М.-Л.: Искусство, 1966. 98 с.
137. Ожеван М. А. Українська національна ідея та культурополітика наздоганяючої модернізації // Ї. 2000. № 18. С. 5187.
138. Павлишин М. Козаки в Ямайці: постколоніальні риси в сучасній українській культурі // Павлишин М. Канон та іконостас: Літературно-критичні статті. К.: Час, 1997. С. 223236.
139. Павлишин М. Що перетворюється в Рекреаціях” Ю. Андруховича? // Павлишин М. Канон та іконостас: Літературно-критичні статті. К.: Час, 1997. С. 237254.
140. Павлишин М. Українська культура з погляду постмодернізму // Сучасність. 1992. № 5. С. 117125.
141. Перепадя В. Нові ролі Ю. Андруховича // Всесвіт. 2003. № 7 8. С. 170176.
142. Петренко Е. Л. Ю. Хабермас размышляет о модерне. // Хабермас. Ю. Философский дискурс о модерне. Пер. с нем. М.: Изд-во Весь Мир”, 2003. С. 395410.
143. Підпалий А. Безпунктуаційна несегментована нова поетична форма // Слово і час. 2002. № 11. С. 8183.
144. Пізнюк І. Бу-Ба-Бу”. In memoriam // Критика. 2000. Липень серпень. С. 1819.
145. Погрібний А. Орієнтири третьої хвилі // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття. Кн. 3. К.: Рось”, 1994. С. 650660.
146. Поліщук Я. Український постмодернізм: у пошуках самоідентичності // Українська мова й література в середніх школах, ліцеях, гімназіях та колегіумах. 2003. № 3. С. 6371.
147. Постмодернизм. Энциклопедия. Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом, 2001. 1040 с.
148. Потебня А. Эстетика и поэтика. М.: Наука, 1977. 614 с.
149. Поцілуйко Ю. В. Неборак: Україна це великий піратський корабель” // Книжковий клуб +. 2003. № 6. С. 3637.
150. Про Бу-Ба-Бу і бубабістів, або групівщина по-літературному” бесіда О. Ірванця з О. Бригинцем // Ранок. 1991. № 3. С. 2223.
151. Прощання з карнавалом в українській літературі?” (Інтерв’ю з В. Небораком вела Л. Стефанівська) // Світовид. 1995. № 2. С. 7382.
152. Рубчак Б. XXI сторіччя прийшло разом з постмодерністами”, або Про літературу, право вибору, дух імпровізації, міт України і не тільки про це. Розмову вела Л. Тарнашинська // Літературна Україна. 1997. 21 серпня. С. 4.
153. Русова С. Н. Украинская поэзия конца 80-х годов. Поиски и проблемы // Научные доклады высшей школы: Филологические науки. 1991. № 6. С. 100105.
154. Рымарь Н. Введение в теорию романа. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1989. 268 с.
155. Рябчук М. Замість післямови до Рекреацій”. (Інтерв’ю з Ю. Андруховичем) // Сучасність. 1992. № 2. С. 113119.
156. Рябчук М. Ми помрем не в Парижі” // Вісімдесятники: Антологія нової української поезії / Упор. І. Римарука. Едмонтон: Канадський інститут українознавчих студій, 1990. С. 512.
157. Рябчук М. розглядає вірші В. Неборака // Вітчизна. 1985. № 7. С. 1921.
158. Рябчук М. Ільницький М. Третя хвиля”: тенденції і проблеми // Літературна Україна. 1986. 22 квітня. С. 6.
159. Савченко С. Стилістика українського постмодерну” на прикладі однієї книжки // Сучасність. 2001. № 1. С. 156158.
160. Сиваченко Г. Зрушення кордонів: пост соцреалізм чи постмодернізм? // Слово і час. 1991. № 12. С. 5562.
161. Сивокінь Г. Постколоніалізм” у сучасній українській літературі: симптоми, тенденції, явища // Дивослово. 2003. № 7. С. 812.
162. Скнаріна О. Особистісне і документальне в мемуарній і біографічній прозі (на матеріалі української літератури кінця ХХ ст.): Дис. канд. філол. наук. Тернопіль, 2007. 212 с.
163. Сосновська Д. Кінець пафосу. Кінець вартостей? // Сучасність. 1995. № 6. С. 145149.
164. Сорока В. Сленг у творах О. Забужко та Ю. Андруховича // Українська мова і література. 1999. № 4. С. 56.
165. Старовойт І. Український постмодернізм у критичному та художньому дискурсах кінця ХХ століття: Дис. канд. філол. наук. Львів, 2001. 177 с.
166. Стефанівська Л. Кінець карнавалу в українській поезії? // Світо-Вид. 1995. № 14. С. 5759.
167. Сто років юності: Антологія української поезії ХХ століття в англомовних перекладах / Упор. О. Лучук, М. Найдан. Л.: Літопис, 2000. 980 с.
168. Сулима М. Грђхи розмаитїи: єпитимійні справи ХVІІХVІІІ ст. К.: Фенікс, 2005. 256 с.
169. Таран Л. З висоти літаючої голови, або зняти маску. Розмова з В. Небораком // Сучасність. 1994. № 5. С. 5763.
170. Таран Л. Спокуса гри // Слово і час. 1991. № 9. С. 7274.
171. Таран Л. Ти кетяг мій і стяг” // Київ. 1986. № 11. С. 129130.
172. Тарнавська М. Андрухович і Винничук у Філадельфії // Всесвіт. 2001. № 34. С. 113115.
173. Тарнашинська Л. Ю. Андрухович: Можливо, я дочекаюся вже завтра?” // Літературна Україна. 1998. 29 жовтня. С. 6.
174. Твардовський Я. Спішимо кохати, бо люди...” // Література +. 2002. Серпень. С. 25.
175. Твори молодих поетів розглядає критик М. Рябчук // Вітчизна. 1985. № 7. С. 1921.
176. Теория литературы: Основные проблемы в историческом освещении. Стиль. Произведение. Литературное развитие. М.: Наука, 1965. 504 с.
177. Тимофеев Л. И. Метод. Стиль. Поэтика. М.: Наука,