МОДЕРНІ ТЕНДЕНЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РОМАНІСТИКИ 20-х рр. ХХ ст.

Краткое описание

Харківський національний університет
ім. В.Н.Каразіна

На правах рукопису
УДК 7.036(477)82-31”192”

Журенко Ольга Миколаївна

МОДЕРНІ ТЕНДЕНЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РОМАНІСТИКИ 20-х рр. ХХ ст.

10.01.01. українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник -
доктор філологічних наук,
професор Голубєва З.С.

Харків-2002

ЗМІСТ
Вступ .4
РОЗДІЛ І Історико-теоретичні обрії роману
1.1.Посутні аспекти наукових досліджень специфіки жанру..8
1.2. Питання про перспективи розвитку нового українського
роману у критико-теоретичних працях 20-х рр. ....18
1.3.Теоретичне осмислення художнього експериментування...23
1.4. Український роман 20-х рр. в оцінці критики :
зміна орієнтирів..29
РОЗДІЛ II Футуристичний експериментальний роман
2.1.Основні засади ідейно-естетичної платформи українського
футуризму (загальна характеристика). 40
2.2.Кіно як джерело оновлення роману ...44
2.3.Реальне та уявне y романі Гео Шкурупія Двері в день”(1929) : структурно-семіотичний підхід.58
2.4.Історія і сучасність у романі Гео Шкурупія Жанна-батальйонерка” (1929)75
2.5. Голяндія” (1929) Д.Бузька як різновид експериментальної пародії..87
Висновки до розділу.102
РОЗДІЛ ІІІ Спроби оновлення жанру роману прозаїками інших напрямків
3.1.Майбутнє в контексті недавнього минулого (Майстер корабля”(1928) Ю.Яновського)..106
3.2.Експеримент і фольклорно-літературні традиції (Чотири шаблі”(1930) Ю.Яновського)...116
3.3.Ігрові поля в експериментальному романі М.Йогансена Подорож ученого доктора Леонардо” (1930) ...126
3.4.Фальшива Мельпомена” один з літературних варіантів удавання гри”...140
3.5.Дивовижні колізії роману Ю.Смолича По той бік серця”(1930)...151
Висновки до розділу.160
Висновки163
Список використаних джерел......168

ВСТУП
Актуальність теми. 20-ті роки ХХ ст. були важливим етапом у розвитку українського роману. У цей час традиційний реалістично-побутовий стиль в літературних жанрах та й взагалі в усьому мистецтві визнається застарілим.
Перша світова війна, Лютнева революція і жовтневий переворот у Росії, громадянська війна все це вплинуло на роман таким чином, що його домінуючою ознакою стає гостре відчуття перехідного характеру епохи. Багатьом письменникам здавалися анахронізмом відомі форми, типи героїв, існуючі принципи викладу матеріалу. Тому в літературі 20-х рр. починається процес творчих пошуків, вироблення нових форм епічної оповіді. Все частіше мовиться про необхідність оновлення традиційної форми роману, що виявилося у прагненні митців писати експериментальні твори (Інтелігент” Л.Скрипника, Двері в день” Гео Шкурупія, Майстер корабля” Ю.Яновського, Подорож ученого доктора Леонардо” М.Йогансена тощо). Романи такого типу стали помітним явищем в українській романістиці 20-х років, однак ще й досі залишаються невивченою сторінкою в історії нашої літератури.
На сьогодні є кілька статей (Ю.Ковалів, Л.Сеник, М.Шкандрій) і монографічних праць (З.Голубєва, О.Ільницький), в яких окремі аспекти творчості вітчизняних експериментаторів охарактеризовано здебільшого в оглядово-узагальненому плані або в контексті творчої діяльності того чи іншого письменника. Як у сучасному українському літературознавстві, так і в літературній науці діаспори ще немає комплексного дослідження українського експериментального роману 20-х рр. Жанрова своєрідність експериментальної романістики є особливо важливою у зв’язку з науковим осягненням тих тенденцій, які наявні у сучасній українській літературі. Бо без урахування того, що зробили романісти-новатори, без визначення місця експериментального роману в історії вітчизняної літератури картина духовно-інтелектуального розвитку української нації у ХХ ст. буде неповною й однобокою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі історії української літератури Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, узгоджена з планами, тематикою та загальним профілем наукових досліджень кафедри з проблем новітньої літератури.
Мета дослідження полягає в комплексному осмисленні та системному аналізі жанрової специфіки українського експериментального роману 20-х рр. ХХ ст. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких конкретних завдань :
- з’ясувати генезу, характер та особливості розвитку українського експериментального роману 20-х рр.;
- проаналізувати сюжетно-композиційну специфіку даного різновиду ;
- висвітлити особливості образотворчої системи досліджуваних романів ;
- осмислити жанрово-стильовий діапазон, художню техніку експериментальної прози ;
- охарактеризувати експериментальну романістику 20-х рр. ХХст. як цілісний художньо-естетичний феномен, що передбачає виявлення головних ознак даної жанрової моделі.
Об’єктом дисертаційного дослідження є українська експериментальна романістика 20-х рр. ХХ ст.
Предметом аналізу є способи оновлення жанру роману українськими футуристами (Д.Бузько, Л.Скрипник, Гео Шкурупій), а також тими письменниками, які не були постійними членами тодішніх літературних угруповань (М.Йогансен, Ю.Смолич, Ю.Яновський).
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою роботи стали праці відомих теоретиків та істориків роману (М.Бахтін, П.Гринцер, Д.Затонський, В.Кожинов, Є.Мелетинський, В.Шкловський), дослідження, присвячені питанням розвитку української прози першої третини ХХст. (В.Агеєва, О.Білецький, В.Дончик, С.Єфремов, М.Ласло-Куцюк, М.Наєнко, Л.Новиченко, С.Павличко), роботи з проблем структурології (Ю.Лотман, Б.Успенський), літературознавчі та критичні дослідження романного доробку письменників-експериментаторів 20-х рр. (З.Голубєва, О.Ільницький, В.Панченко, Л.Сеник, Г.Хоменко). У дисертації використані порівняльно-історичний, типологічний, структурний методи, наявні елементи інтертекстуальності, історико-дескриптивного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів роботи в тому, що український експериментальний роман 20-х рр. ХХст. як у вітчизняній науці, так і в літературознавстві діаспори фактично вперше став об’єктом дослідження як один з феноменів цієї доби. Комплексний аналіз даного жанрового різновиду на базі синтезу новітніх характеристик авангардного мистецтва дозволяє виявити як національну самобутність творчості українських експериментаторів, так і своєрідність художніх пошуків кожного з них.
Практичне значення роботи. Висновки та узагальнення дисертаційного дослідження сприятимуть подальшому вивченню проблеми жанрової специфіки української романістики 20-х рр. ХХст. Матеріали наукової роботи можуть бути використані у вузівській практиці при написанні лекційних курсів з історії української літератури ХХ століття та навчальних посібників, підготовці спецкурсів та семінарських занять, осмисленні теоретичних засад розвитку новітнього українського роману.
Апробація результатів дослідження відбулася під час виступів з доповідями на науковому семінарі Літньої школи Гендер у перехідному суспільстві : соціологічні, політичні та культурологічні перспективи” (Київ, 2000), Міжнародній науковій конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження М.Ф.Наконечного (Харків, 2000), ІV Всеукраїнській конференції молодих учених (Київ, 2001), І Оломоуцькому симпозіумі україністів (Оломоуць (Чехія), 2001). Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у семи наукових публікаціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (293 позиції) загальним обсягом 164 сторінки (без урахування бібліографії).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Українська експериментальна романістика 20-х розвивалася двома напрямками футуристичним (Д.Бузько, Гео Коляда, Л.Скрипник, Гео Шкурупій) і тим, представники якого не були постійними членами якогось одного з тодішніх літугруповань (М.Йогансен, Ю.Смолич, Ю.Яновський). Українські письменники, що прагнули оновити поетику, мали одну мету, але йшли до неї різними шляхами.
Рецепція досліджуваних творів дозволяє говорити про те, що одним з типових способів оновлення роману було змішування елементів різних літературних жанрів (Гео Шкурупій Двері в день”, Жанна-батальйонерка”; Ю.Яновський Майстер корабля”, Ю.Смолич По той бік серця”), родів (Гео Коляда Арсенал сил”, Ю.Смолич Фальшива Мельпомена”, М.Йогансен Подорож”, Ю.Яновський Чотири шаблі”) і навіть суміжних мистецтв (Л.Скрипник Інтелігент”, А.Чужий Ведмідь полює за сонцем”). З цього випливає спільна для всіх експериментаторів схильність до полістилістики. Комбінуючи у своїх творах різножанрові прийоми і засоби, українські митці (кожний по-своєму) утверджували таким чином ідею про синтетизм (=універсальність природи) роману. Одночасно формується залежність жанрових ознак моделі експериментального роману від домінантної спрямованості твору, безпосередньо пов’язаної з проблемою переоцінки письменниками літературних надбань минулого.
Пропаговане авангардистами заперечення літературної традиції часто відбувалося через відштовхування від неї до пародійного обігравання складових поетики класичної прози (Гео Шкурупій Жанна-батальйонерка”, Д.Бузько Голяндія”), літературних кліше (наприклад, традиційного любовного трикутника (Гео Шкурупій Жанна-батальйонерка”, Д.Бузько Голяндія”), психологічних моментів (Гео Шкурупій Двері в день”), загальновідомих образів і сюжетів (Гео Шкурупій Жанна-батальйонерка”). Можна сказати, що синтетичний” роман творився футуристами на пародійних уламках” його класичної моделі.
Натомість для Ю.Смолича і Ю.Яновського, які прагнули до органічного засвоєння та синтезу між національними і європейськими моделями творення, характерним було опертя на сталі художні цінності і форми. Прикметно, що, наприклад, у М.Йогансена (Подорож”) пародійний елемент (пародіювання хронотопу подорожі, побудови вертепного театру) виконував ту саму функцію, як її було визначено у теоретичних працях Ю.Тинянова і М.Бахтіна : шляхом трансформації усталених принципів, відомих мотивів та оповідних структур ця естетико-літературна категорія оновлювала сприйняття давно відомого, утверджуючи таким чином безперервність загальнолюдського культурного досвіду. Загалом же пародія належала до однієї з форм естетичної гри з попередніми літературними набутками, отже варто говорити про те, що художнє експериментування обох напрямків часто визначалося підпорядкованістю концепції гри.
Своєрідну стильову атмосферу експериментальної романістики творять розмаїті засоби, серед яких наявні літературні алюзії, цитації (М.Йогансен Подорож”, Ю.Яновський Майстер корабля”), використання прийому текст у тексті” (Гео Шкурупій Двері в день”, Ю.Яновський Майстер корабля”), згадки імен реальних науковців і митців свого часу (Д.Бузько Голяндія”, Гео Шкурупій Двері в день”). Об’єктивна і художня реальності дивовижно переплітаються, а відтак однією з прикметних ознак експериментального роману стає гра на зіставленні реального/умовного.
Багатогранною і демонстративно ігровою можна назвати і проблематику експериментального роману 20-х, що, як правило, позначалося на образотворчому рівні. У рольових іграх персонажів, які пов’язані з маскуванням, удаванням іншого”, порушуються питання співвідношення маски та обличчя (Л.Скрипник Інтелігент”), протиставлення слова і діла (Ю.Смолич Фальшива Мельпомена”), осмислюваних переважно у сатиричній тональності. У пародійно-ігровій манері висвітлюється мотив пошуку себе” у творах Гео Шкурупія (Двері в день”, Жанна-батальйонерка”), який розгортається через опозицію ілюзія/реальність, а в романі Ю.Смолича По той бік серця” мотив двійництва, представлений крізь призму дзеркального відображення. Окремо зауважимо, що романи футуристів вирізняються надмірною увагою авторів до еротичної тематики, зокрема модної тоді проблеми вільного кохання” (Д.Бузько Голяндія”, Л.Скрипник Інтелігент”, Гео Шкурупій Двері в день”), причому ця досить камерна” тема є у них практично невіддільною від суспільних мотивів” [160:38].
Внаслідок відмови від визначального для класичного роману принципу послідовного розвитку особистості футуристи-експериментатори досягають у результаті або фрагментаризації характеру (Гео Шкурупій Двері в день”, Жанна-батальйонерка”), або взагалі абстрактної безликості” героя (Л.Скрипник Інтелігент”). Не останню роль у цьому процесі відіграє відверта негація авангардистами художності і психологізму, внаслідок чого починає культивуватися творення схематичних образів (Л.Скрипник Інтелігент”), персонажів-ляльок (Д.Бузько Голяндія”).
Виразне протистояння такій позиції наявне у творах нефутуристів”, зокрема у романах Ю.Яновського, особливо у Майстрі корабля”. Орієнтуючись передовсім на жанр роману-сповіді, письменник уважно досліджує і показує різні прояви людської психіки уяву, згадування, у зв’язку з чим лінійна структура класичного роману трансформується на так звану просторову. До речі, наявність героїв-маріонеток у йогансенівській Подорожі”, якими, як зізнається автор наприкінці твору, він весь час грав, смикаючи за мотузки, було свідченням скоріше не антипсихологізму митця, а творчої сили письменника, здатного вільно маніпулювати виробленою його уявою дійсністю. Те ж саме маємо і в романі Ю.Смолича По той бік серця”.
Підкреслене виділення ролі автора є ще однією типовою ознакою експериментального роману. Але якщо для футуристів авторське я” пов’язувалося з протестом раціоналістів проти мистецьких вражень (Д.Бузько Голяндія”, Л.Скрипник Інтелігент”) або з утвердженням футуристичного світосприйняття (Гео Шкурупій Двері в день”), то, скажімо, для М.Йогансена (Подорож”) та Ю.Смолича (По той бік серця”) в основу даного прийому був покладений насамперед ігровий момент. Використання митцями таких засобів, як присутність авторського голосу у творі чи введення самого автора у художній світ роману, ще більше увиразнювало містифікаторський характер оповіді, було націлене на виявлення умовності дії, зруйнування ілюзії достовірності описуваного. Водночас це свідчило і про неперевершену силу Митця, який, граючи з реальністю та фікцією, намагався похитнути впевненість читача у тому, що він знає, як треба” [44:29].
Щоб посилити це відчуття у читача, у текст вводився також мета-аспект (М.Йогансен Подорож”, Ю.Смолич По той бік серця”), хоча існували і такі випадки, коли наявність у романі опису самого творчого процесу виявляло прагнення автора наголосити на відкритості і різноваріативності прочитання написаного (Ю.Яновський Майстер корабля”). У футуристів же, які прагнули підірвати” жанр зсередини, мета-план був спрямований на знищення художніх компонентів оповіді і відповідно впровадження принципів нової письменницької техніки (Інтелігент” Л.Скрипника, Голяндія” Д.Бузька).
Характерною рисою експериментального роману обох напрямків слід назвати і введення у текст творчого діалогу з читачем (Л.Скрипник Інтелігент”, Д.Бузько Голяндія”, Ю.Яновський Майстер корабля”, М.Йогансен Подорож”). Щоправда, у футуристичному романі цей зв’язок не передбачав співавторства : тут читач, як правило, був лише об’єктом для пояснень певних незрозумілих моментів у ході оповіді. У письменників же нефутуристів” читач запрошувався на роль одного з авторів роману, трансформуючи таким чином процес читання у процес творення.
Аналіз творів експериментаторів 20-х засвідчує, що були в них і справжні творчі знахідки, які почасти були використані письменниками наступних поколінь ХХ ст. у химерному”, пригодницькому, історичному та інших різновидах українського роману. Але існувало в їхній практиці чимало такого, що відійшло у минуле, не залишивши помітного сліду в історії української літератури ХХ ст. (антипсихологізм, відмова від сюжету, конфлікту). Разом з цим слід відзначити, що прагнення оновити поетику роману продовжувало хвилювати літераторів і набагато пізніше. У кінці 60-поч.70-х рр. минулого століття у Франції з’явилися поборники нового роману” (А.Робб-Грийє, Н.Саррот, М.Бютор), у теоретичних постулатах яких чується відлуння маніфестів українських митців 20-х рр. Та й у сучасній прозі зустрічаємо дещо з того, що було зроблено свого часу нашими експериментаторами. Тому і здається нам на часі подальше дослідження спадщини письменників цього спрямування уже в контексті європейських літератур ХХ ст. і новітніх літературних течій наших днів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агеєва В.П. Олекса Слісаренко : (До 100-річчя від дня народження).- К.: Тов-во Знання” УРСР, 1990.- 48с.
2. Адельгейм Є. Перед виробничою повістю// Життя й революція.- 1931.- №3-4.- С.150-160.
3. Андреев М.Л. Рыцарский роман в эпоху Возрождения.- М.: Наследие, Наука, 1993.- 256с.
4. Атарова К.Н. Лоренс Стерн и его Сентиментальное путешествие по Франции и Италии”.- М.: Высшая школа, 1988.- 94с.
5. Атарова К.Н. Тристрам Шенди” Стерна (проблемы жанра)// Писатель и жизнь.- М.: Изд. Моск. ун-та, 1975.- С.182-199.
6. Бабишкін О.К. Кіноспадщина Ю.Яновського.- К.: Мистецтво, 1987.- 141с.
7. Балега Ю. Література Закарпаття 20-30-х рр. ХХ ст.- К.: Рад. письменник, 1962.- 246с.
8. Барабаш Ю.Я. Місцерозвиток” або чи знаєте ви українську ніч (національний ландшафт як ментальний чинник М.Гоголя)// Філософська і соціологічна думка.-1994.- № 7-8.- С. 135-146.
9. Барабаш Ю.Я. Почва и судьба. Гоголь и украинская литература : у истоков.- М.: Наследие, 1995.- 224с.
10. Бахтин М.М. Эпос и роман.- Спб.: Азбука, 2000.- 304с.
11. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет.- М.: Худож. лит., 1975.- 502с.
12. Белецкий А.И. Украинская литература послеоктябрьской поры// Альманах современной украинской литературы. - Л.: Красная газета, 1930.- С.5-22.
13. Бердяев Н. Смысл истории.- М.: Мысль, 1990.- 173с.
14. Білецький О. І. Про прозу взагалі і нашу прозу 1925 року// Червоний шлях.- 1926.- №2.- С.121-130; №3.- С.133-164.
15. Білик Я.М. Дослідження ігрового феномена в культурі.- Х.: Константа, 1998.- 144с.
16. Богданов В. Роман // Краткая литературная энциклопедия : В 8 т./ Глав. ред. А.А.Сурков.- М.: Сов. энциклопедия, 1971.- Т.6.- Стлб. 350-361.
17. Бойко Л. Шляхом боротьби і шукань // Бузько Д.І. Чайка.Голяндія : Романи.- К.: Дніпро, 1991.- С.5-25.
18. Бойко Ю. Вибране.- Мюнхен : Накладом автора, 1971.- Т.І.- 312с.
19. Боярчук О. Між реальністю і грою (ігровий аспект в експериментальній” прозі 20-х років ХХст.) // Літературознавчі обрії : Праці молодих учених України.- К.: Ін-т літ. ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 2002.- Вип.3.- С.83-89.
20. Брук Питер Преимущества маски // Московский наблюдатель.- 1994.- №5-6.- С.3-12.
21. Бузько Д. Виробнича хроніка // Нова генерація.- 1930.- №2.- С.63-64.
22. Бузько Д. Стежкою самоаналізи // Критика.- 1930.- №9.- С.67-77.
23. Бузько Д. Проблематична проблемність” (Протест читача) // Нова генерація.- 1927.-№1.- С.58-60.
24. Булгакова О. Леф и кино // Экранные искусства и литература : Немое кино.- М. : Наука, 1991.- С.177-203.
25. Буряк Б. Художня література і кіномистецтво // Фільм і доба.- К.: Мистецтво, 1968.- С.26-54.
26. Вайсфельд И. Диалог в киносценарии // Вопросы литературы.- 1960.- №9.- С.193-204.
27. Василенко В. Літературний ярмарок” : Крит. нарис про кн. 1 та 2 // Критика.- 1929.- №2.- С.37-38.
28. Васильев В. Андрей Платонов : Очерк жизни и творчества.- М.: Современник, 1990.- 287с.
29. Вервес Г. Український авангардизм у контексті європейських маніфестів і програм // Слово і час.- 1992.- №12.- С.37-44.
30. Власенко В.О. Український дожовтневий роман (Проблематика. Образна система. Поетика).- К.: Дніпро, 1983.- 150с.
31. Вулих Н.В. Античные мотивы и образы в повести Гоголя Тарас Бульба” // Русская литература.- 1984.- №1.- С.143-153.
32. Г.Г. Бузько Д. Голяндія”// Червоний шлях.- 1930.- №10.- С.190-192.
33. Г.Г-н Г.Шкурупій Двері в день”// Красное слово.- 1929.- №3.- С.108-109.
34. Гегель Г.В.Ф. Сочинения : Пер с нем.- М.: Соцэкгиз, 1957.- Т.ХIV : Лекции по эстетике. 440с.
35. Гельдфанбейн Г. Л.Скрипник Інтелігент”// Красное слово.- 1929.- №3.- С.105-106.
36. Гениева Е.Ю. Дерзостный обман // Джон Уайтхед. Серьезные забавы : Пер. с англ.- М.: Книга, 1986.- С.5-23.
37. Геттнер Г. История всеобщей литературы 18 в. : Пер. с нем.- Спб.: Тип. Тиблина, 1863.- Т 1.- 468с.
38. Голубєва З.С. Двадцяті роки ХХ століття : Конспект лекцій для студентів-філологів.- Х. Вид. група Каравела”, 2000. - Зошит 1: Літературне життя доби як об’єкт наукових досліджень. - 120с.
39. Голубєва З.С. Двадцяті роки ХХ століття : Конспект лекцій для студентів-філологів.- Х.: Б.в., 2001.- Зошит 2 : Найвидатніші письменники доби.- 96с.
40. Голубєва З.С. Микола Бажан : Нарис творчості.- К.: Дніпро, 1984.- 207с.
41. Голубєва З.С. Пошуки форми роману (на прикладах українських прозових творів 20-х рр.) // Українське літературознавство.- 1966.- Вип.2.- С.9-14.
42. Голубєва З.С. Український радянський роман 20-х років.- Х.: Вид-во Харків. ун-ту, 1967.- 216с.
43. Голубєва З.С. Юрій Смолич. Літературний портрет.- К.: Дніпро, 1991.- 200с.
44. Гончаренко Э.П. Творчество Д.Джойса и модернизм 1900-1930гг.- Днепропетровск : Наука и образ, 2000.- 244с.
45. Горбачов Д. Гра в хаос : від бароко до авангарду // Всесвіт.-1992.- №3-4.- С.183-185.
46. Горницкая Н. О границах взаимодействия кино и литературы // Зримое слово. Кино и литература : Диалектика взаимодействия.- Л.: Искусство, 1985.- С.14-56.
47. Горський В. С. Історія української філософії : Навч. посібник для вузів.- 3-е вид.- К.: Наукова думка, 1997.- 286с.
48. Гринцер П.А. Две эпохи романа // Генезис романа в литературах Азии и Африки : Сб. ст.- М. : Наука, Глав. ред. вост. лит, 1980.- С.3-45.
49. Грифцов Б.А. Теория романа.- М.: Изд. Гос. Ак. худож. наук, 1927.- 151с.
50. Гуминский В. Степной царь” : Тарас Бульба” в Миргороде и Арабесках”// Литературная учёба.- 1983.- №5.- С.189-193.
51. Гундорова Т. ПроЯвлення слова : Дискурсія раннього українського модерну. Постмодерна інтерпретація.- Львів : Літопис, 1997.- 297с.
52. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : В 4 т.- М.: ТЕРРА, 1995.- Т.2 : И-О. - 784с.
53. Двадцяті роки : літературні дискусії, полеміки. : Літ.-крит. статті / Упоряд. В.Г.Дончик. - К.: Дніпро, 1991.- 366с.
54. Дживелегов А.К. Итальянская народная комедия.- 2-е изд. - M.: Изд. АН СССР, 1962.- 287с.
55. Декс Пьер Семь веков романа : Пер. с фр. - М. : Изд-во ин. лит-ры, 1962.- 482с.
56. Денисенко В. Типи комічного у Подорожі доктора Леонардо” М.Йогансена// Слово і час.- 2000.- №11.- С.65-70.
57. Денисюк І.О. Розвиток української малої прози ХІХ- поч. ХХст.- Львів: Наук.-видав. тов. Академічний експрес”, 1999.- 280с.
58. Державин В. Б.А.Грифцов Теорія роману // Червоний шлях.- 1927.- №3.- С.214-215.
59. Державин В. Є.Плужник Недуга”// Червоний шлях.- 1928.- №9-10.- С.260-261.
60. Доленго М. До проблеми сучасного романтизму // Критика.- 1930.- №9.- С.49-67.
61. Доленго М. Літературний ярмарок №1,2,3 // Гарт.- 1929.- №3.- С.115-123.
62. Доленго М. Післяжовтнева українська література // Червоний шлях.- 1927.- №11.- С.154-173.
63. Доленго М. Повсталий Схід” (про роман О.Досвітнього Американці”)// Червоний шлях.- 1925.- №4.- С.210-216.
64. Доленго М. Проза Ю.Яновського // Червоний шлях.- 1929.- №2.- С.158-166.
65. Дончик В.Г. Український радянський роман : Рух ідей і форм.- К.: Дніпро, 1987.- 427с.
66. Дорошкевич О. Літературний рух на Україні в 1924 р.// Життя й революція.- 1925.- №3.- С.61-68.
67. Дудова Л.В. Модернизм в зарубежной литературе. Литература Англии, Ирландии, Франции, Австрии, Германии.- 2-е изд.- М.: Флинта, Наука, 2000.- 236с.
68. Душечкина Е. Тарас Бульба” в свете традиций древнерусских воинских повестей // Гоголь и современность : Творческое наследие писателя в движении эпох : Сб.ст. - К.: Высшая школа,1983.-С.30-35.
69. Еремеев Л.А. Французский новый роман”.-К.: Наукова думка, 1974.- 223с.
70. Еремина В.И. Миф и народная песня (к вопросу об исторических основах песенных превращений) // Миф-фольклор-литература : Сб. ст.- Л.: Наука, 1978.- С.3-16.
71. Єфремов С.О. Історія українського письменства. К.: Femina, 1995.- 688с.
72. Єфремов С. Про роман В.Підмогильного Місто” (нотатки читача)// Плуг.- 1928.- №9.- 60-66.
73. Жанровые разновидности романа в зарубежной литературе 18-20 веков: Учебное пособие для филол. спец. ун-тов/ С.И.Бардо, Р.И.Бродавко, И.А. Жаборюк, рук. авт. коллектива М.П.Мудесити. - К., Одесса : Высшая школа, 1985.- 148с.
74. Ждан В. Эстетика экрана и взаимодействие искусств.- М.: Искусство, 1987.- 495с.
75. Жолковский А. Блуждающие сны : Из истории русского модернизма.- М.: Советский писатель, 1992.- 429с.
76. Жулинський М. Із забуття в безсмертя (Сторінки призабутої спадщини).- К.: Дніпро, 1990.- 447с.
77. Затонский Д. Искусство романа и ХХ век.- М.: Худ. лит., 1973.- 535с.
78. Зеров М. До джерел. Ad fontes.- К.: Слово, 1926.- 131с.
79. Зеров М. З сучасної української прози // Життя й революція.- 1925.- №5.- С.32-38.
80. Зеров М.Сонячна машина” В.Винниченка як літературний твір // Життя й революція.-1928.- №6.- С.104-114.
81. З порога смерті: Письменники України жертви сталінських репресій.- К.: Рад. письменник, 1991.- Вип.І.- 394с.
82. Иванов Вяч.Вс. Классика глазами авангарда // Иностранная литература.- 1989.- №11.- С.226-232.
83. Іванкін І. Дім дахом униз. Гоголь-футурист // Сучасність. - 1998. - №2. - С.110-119.
84. Ільницький О. Л.Скрипник Інтелігент і футурист // Сучасність.- 1984.- №10.- С.7-12.
85. Ільницький О. Полеміка футуристів з Хвильовим у період ПРОЛІТФРОНТу// Записки НТШ.- Львів, 1990.- Т.ССХХІ : Праці філолог. секції.- С.136-156.
86. Історія української літератури ХХ століття : У 2-х кн. : Навч. посібник/ Дончик В.Г., Агеєва В.П., Бойко Л.С./ За ред. В.Г.Дончика.- К.: Либідь, 1993. - Кн. 1: 1910-1930-ті роки. - 784с.
87. Йогансен М. Про творчість Ю.Смолича// Критика. -1929.-№12. -С.52-62.
88. Йогансен М. Теоретичне обгрунтування панфутуризму // Шляхи мистецтва.- 1922.- №2(4).- С.55.
89. Каганов І. Ю.Смолич Фальшива Мельпомена”// Червоний шлях.- 1929.- №3.- С.158-159.
90. Керлот Хуан Эдуардо Словарь символов : Пер. с испан.- М.: REFL-book, 1994.- 603с.
91. Кеттл А. Введение в историю английского романа : Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1966.- 446с.
92. Ковалів Ю. Енергія експерименту // Прапор.-1990.-№ 6.- С.116-118.
93. Ковалів Ю. На шляху до романтики буднів // Вітчизна.- 1987.- №7.- С.166-172.
94. Коваль М.Р. Гра в романі і гра в роман : (Про творчість Джона Барта).- Львів: Піраміда, 2000.- 121с.
95. Коваль М.Р. Роль і місце ігрового чинника в романній творчості Джона Барта як явище літератури постмодернізму.- Автореф. дисканд.філол. наук : 10.01.04/ НАНУ, Ін-т літ. Ім. Т.Г.Шевченка.- К., 2000.-16 с.
96. Кожинов В.В. Происхождение романа.- М.: Сов. писатель, 1963.- 439с.
97. Козир О. Інтерпретація символу вогню в прозі Г.Шкурупія // Молода нація.- 1997.- №5.- С.141-147.
98. Коллонтай А.П. Семья и коммунистическое государство.- М.,1918.- 15с.
99. Колошук Н. Недуга” Є.Плужника як інтелектуальний модерний роман// Слово і час.- 2002.- №1.- С.60-68.
100. Корабльова Н.С. Багатомірність рольової реальності : ролі і маски лик та личина.- Х.: Вид-во ХНУ, 2000.- 288с.
101. Корнієнко І.С. Мистецтво кіно : Принципи і художні засоби.- К.: Мистецтво, 1974.- 239с.
102. Коряк В. Місто в українській поезії // Шляхи мистецтва.-1921.-№2.-С.118-129.
103. Коряк В. Футуризм український і польський // Жовтень : Збірник, присвячений роковинам великої пролетарської революції.- Х.: Вид-во Всеукр. літ. комітету худ. сектора головполітосвіти, 1921.- С.106-129.
104. Коряк В. Художня література на сучасному етапі соціалістичного будівництва // Червоний шлях.- 1931.- №5-6.- С.69-78.
105. Костенко П. Роман Ю.Смолича По той бік серця”// Червоний шлях.- 1931.- №1-2.- С.110-123.
106. Костюк Г. Зустрічі і прощання : Спогади. - Едмонтон : Канад. ін-т укр. студій, Альберт. ун-т, 1987.- Кн.І.- 743с.
107. Костюк Г. Про одну повість (Ю.Смолич Фальшива Мельпомена”) // Життя й революція.- 1929.- №2.- С.172-175.
108. Костюк Г. Романтика життя: роман Майстер корабля”// Костюк Г. У світі ідей і образів : Вибрані крит. та іст.- літ. роздуми (1930-1980).- Копурігт: Сучасність, 1983.- С.172-192.
109. Костюк Г. Традиція і новаторство // Костюк Г. У світі ідей і образів : Вибрані крит. та іст.- літ. роздуми (1930-1980).- Копурігт: Сучасність, 1983.- С.522-528.
110. Костюк Гр. і Л.П. Деструктор-шукач// Молодняк.-1929.-№9.-С.72-93.
111. Красновид О. Простір і час у романі Ю.Яновського Чотири шаблі”// Слов’янський збірник : Східнослов’янські літератури.- Одеса : Маяк, 1997.- Вип.IV.- С.111-118.
112. Кривонос В.Ш. К проблеме пространства у Гоголя // Изв. АН Сер. лит. и языка.- 2000.- Т.59, №2.- С.15-23.
113. Кулик І. Реалізм, футуризм, імпресіонізм // Шляхи мистецтва.- 1921.- №1.- С.35-40.
114. Куліш М.Г. Комуна в степах // Куліш М.Г. Твори : У 2-х т.- К.: Дніпро, 1990.- Т.1: П’єси.- С.95-141.
115. Куліш М.Г. Патетична соната // Куліш М.Г. Твори : У 2-х т.- К.: Дніпро, 1990.- Т.2: П’єси, статті, виступи, документи, листи, спогади про письменника.- С.173-261.
116. Кушаков Ю.В. Казка про рибалку і рибку // Філософська і соціологічна думка.-1991.-№11.-С.161-163.
117. Лавріненко Ю. По той бік правди // Плуг.- 1931.- №3.- С.112-121.
118. Лакиза І. Про новий роман В.Виниченка Сонячна машина”// Життя й революція.- 1928.- №4.- С.99-110.
119. Ланський М. Лівий роман // Нова генерація.-1927.-№2.-С.34-38.
120. Ласло-Куцюк М. Шукання форми : Нариси з української літератури ХХ ст.- Бухарест: Критеріон, 1980.- 327с.
121. Левченко М.О. Епос і людина (Про розвиток українського радянського роману).- К.: Рад. письменник, 1967.- 255с.
122. Лейтес А. Жовтень та західна література.- Х.: Червневий шлях, 1924.- 38с.
123. Лейтес А. Шляхи до роману // Всесвіт.- 1926.- №8.- С.10-11.
124. Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури (1917-1927)/ За заг. ред. С.Пилипенка. - Х.: Держвидав. Укр., 1928. Т.1: Біо-бібліографічний. 673с.
125. Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури (1917-1927)/ За заг. ред. С.Пилипенка.- Х.: Держвидав.Укр., 1928. - Т.ІІ : Організація та ідеологічні шляхи української радянської літератури.- 440с.
126. Лейтес Н.С. К вопросу об эволюции жанра романа в немецкой литературе 20-х // Науч. докл. высш. школы. Сер. филолог. науки.- 1968.- №4.- С.12-23.
127. Линдгрен Э. Искусство кино. Введение в киноведение : Пер. с англ.- М: Изд. ин. лит., 1956.- 192с.
128. Личковах В. Авангард-постмодернізм-універсалізм : зміна парадигм некласичної естетики // Філософська і соціологічна думка.-1996.- №7-8.-С.142-166.
129. Лотман Ю.М. Об искусстве : Структура художественного текста. Семиотика кино и проблемы киноэстетики. Статьи. Заметки. Выступления (1962-1993).- Спб.: Искусство-Спб, 1998.- 702с.
130. Лотман Ю.М. Семиосфера.- Спб.: Искусство-Спб, 2000.- 704с.
131. Лотман Ю.М. Текст у тексті// Слово. Знак. Дискурс : Антологія світової літературно-критичної думки ХХст./ За ред. М.Зубрицької.- Львів: Літопис, 1996.- С. 428-442.
132. Лукач Георг Проблемы теории романа // Литературный критик.- 1935.- №2.- С.214-220.
133. Майфет Г. З уваг до теорії роману // Молодняк.- 1928.- №8.- С.60-70; №9.- С.100-108.
134. Манн Т. Искусство романа // Манн Т. Собр. соч. : В 10 т. М.: Гос. изд. худож. лит., 1961.- Т.10.- С.272-288.
135. Манн Ю. Встреча в лабиринте (Франц Кафка и Николай Гоголь)// Вопросы литературы.- 1999.- №4.- С.162-187.
136. Между Эдипом и Озирисом : Становление психоаналитической концепции мифа : Пер. с нем. - Львов : Инициатива; М.: Совершенство, 1998.- 512с.
137. Мелетинский Е. Введение в историческую поэтику эпоса и романа.- М.: Наука, 1986.- 319с.
138. Мельник В. Модернізм української прози : генезис, розвиток, історичне значення// Третій Міжнародний конгрес україністів.- К., 1996.- С.430-440.
139. Мельник В.О. Суворий аналітик доби : Валер’ян Підмогильний в ідейно-естетичному контексті української прози першої половини ХХ ст.-К., 1994.- 310с.
140. Мельник П. М.Йогансен Подорож ученого доктора Леонардо” // Життя й революція.- 1930.- № 6.- С.206-208.
141. Мельників Р. Майк Йогансен : ландшафти трансформацій.- К.: Смолоскип, 2000.-156с.
142. Мелякова Ю.В. Маска как поверхностный эффект// Вестн. ХГУ Сер.философия.- 1997.- № 394.- С.89-91.
143. Менар Рене Мифология в древнем и современном искусстве.- Мн.: Харвест; М.: ООО Изд. Аст, 2000.- 800с.
144. Микитенко О. Слідами Фальшивої Мельпомени” або Йогансен, Слісаренко, Довженко і я”// Кур’єр Кривбасу.- 2000.- № 123.- С.114-145.
145. Миколаєнко Л. Український степ як естетичний феномен // Хроніка.- 2000.- Вип.37-38.- С.28-44.
146. Мироненко Л.А. Художественный мир личного романа” : от Шатобриана до Фромантена.- Донецк : Изд-во Донец. гос. ун-та, 1999.- 237с.
147. Михайлов А.Д. Французский рыцарский роман и вопросы типологии жанра в средневековой литературе.- М.: Наука, 1976.- 351с.
148. Мовчан Р. Неоромантична проза Ю.Яновського (Майстер корабля”, Чотири шаблі”) // Дивослово.- 2001.- №7.- С.59-65.
149. Моклиця М.В. Модернізм у творчості письменників ХХст. : Зарубіжна література.- Луцьк: Вежа, 1999.- Ч.ІІ.-184с.
150. Моклиця М.В. Модернізм як структура. Філософія. Психологія. Поетика.- Луцьк : Вид-во ВДУ ім. Л.Українки, 1998.- 295с.
151. Мороз-Погрібна Л.З. Українська радянська кінодраматургія (Становлення і розвиток жанрів).- К.: Наук. думка, 1976.- 147с.
152. Музичка А. Творча метода В.Підмогильного// Червоний шлях.- 1930.- №9.- С.126-127; №10.- С.107-124.
153. М’ясоїд П. Гоголь : життя на перетині культур// Філософська і соціологічна думка.- 1996.- №5-6.- С.124-150.