ПРОБЛЕМНО-СТИЛЬОВИЙ ПОЛІФОНІЗМ РОМАНУ-ЕПОПЕЇ “ЛИСТЯ ЗЕМЛІ” В. ДРОЗДА

Краткое описание

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

На правах рукопису

Дашко Наталія Станіславівна

УДК: 821.161.2 31.09

ПРОБЛЕМНО-СТИЛЬОВИЙ ПОЛІФОНІЗМ РОМАНУ-ЕПОПЕЇ ЛИСТЯ ЗЕМЛІ” В. ДРОЗДА

Спеціальність:
10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
Заверталюк Н. І.
доктор філологічних наук,
професор

Дніпропетровськ 2008

ЗМІСТ

Вступ ........................................................................................................................ 3
Розділ 1. Стиль як об’єкт літературознавчих студій ............................................ 9
Висновки до розділу 1 .............................................................................................. 21
Розділ 2. Багатоплановість проблематики в романі-епопеї Листя землі” В. Дрозда ................................................................................................................... 22
2.1. Концепція світу й людини як основа художньої реалізації філософських та соціальних проблем у творі ....................... 23
2.2. Феномен духовності людини в романі-епопеї Листя землі” ....................... 65
Висновки до розділу 2 .............................................................................................. 95
Розділ 3. Жанрова своєрідність твору Листя землі” В. Дрозда ............ 99
3.1. Роман-епопея: теоретичний дискурс .............................................................. 100
3.2. Жанровий синкретизм Листя землі” В. Дрозда ........................................... 109
Висновки до розділу 3 .............................................................................................. 121
Розділ 4. Структура художньої оповіді в романі-епопеї Листя землі” В. Дрозда .............................................................................................................. 123
Висновки до розділу 4 ............................................................................................. 141
Розділ 5. Домінанти інтертекстуальності в романі-епопеї Листя землі” В. Дрозда .................................................................................................................. 143
5.1. Художня інтерпретація біблійно-міфологічних мотивів і образів ............... 144
5.2. Міфологема Світового дерева: поліфонічність модифікації ......................... 169 5.3. Народнопоетичні рецепції в романі-епопеї Листя землі” ............................. 190
Висновки до розділу 5 ............................................................................................ 207
Висновки ................................................................................................................. 210
Список використаних джерел ................................................................................ 219

ВСТУП

У розвитку української літератури другої половини ХХ початку ХХІ століть одне з чільних місць займає В. Дрозд. Розпочавши літературну діяльність як новеліст, він поступово утвердився як майстер великої епічної форми. Його повісті Маслини”, Семирозум”, Ирій”, Балада про Сластьона”, Музей живого письменника”, романи Катастрофа”, Вовкулака”, Спектакль”, Злий дух. Із житієм”, Пришестя”, Убивство за сто тисяч американських доларів”, Острів у Вічності” та інші є вагомим надбанням української літератури цього періоду. Вершинним досягненням у творчості В. Дрозда став роман-епопея Листя землі”, перші розділи якого були опубліковані в журналі Вітчизна” в 1989 році. Окремою книгою ця частина вийшла в 1992 році й була відзначена Державною літературною премією імені Т. Шевченка, а також нагородою Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів. Наступні розділи книги Листя землі” друкувалися на сторінках журналів Основа”, Світовид” (1995), Дзвін” (1996), Криниця” (1997), Березіль” (1998), газети Літературна Україна” (14.01.1999). За розділ Книга страху” В. Дрозду було присуджено премію журналу Березіль” (1998 рік). Наприкінці 2003 року друга частина епосу вийшла окремою книгою.
Задум Листя землі” виник, коли В. Дроздові було 22 роки. Упродовж десятиліть він знову і знову навертався подумки” до цього твору й відступав перед обширом задуманого” [70, с.95]. Для створення художніх життєписів односельців В. Дрозд довгий час збирав і записував свідчення своїх земляків, які пройшли крізь складні життєві випробування. Їхні поривання і надії, їхні думи, досвід їхнього життя, нерідко трагічний, основа цього роману. Це історія душі народної”, констатував прозаїк у вступному слові до першої публікації твору на сторінках журналу Вітчизна” [63, с.2]. У Листі землі” В. Дрозд масштабно зобразив життя українського народу протягом ста років (починаючи з 80-х років ХІХ століття і закінчуючи 80-ми роками ХХ століття), що були періодом надзвичайних суспільних катаклізмів і потрясінь, акцентуючи увагу на тих змінах, які відбувалися в суспільстві та душах людей під їхнім впливом, розгортаючи тему втраченої рівноваги між людиною й суспільством.
Актуальність теми дослідження. Роман-епопея Листя землі” В. Дрозда твір поліфонічний. Його поліфонізм забезпечений насамперед багатоплановістю проблематики (філософської, морально-етичної, соціальної), що всебічно осмислюється в контексті розкриття складної діалектичної сутності буття, і нетрадиційністю оповіді (наявність багатьох точок зору так званого багатоголосся). У сфері зацікавлень письменника феномен буття в його матеріальному й трансцендентному вимірах, що розгортаються крізь призму свідомостей суб’єктів-оповідачів. Різноманіття їхніх світоглядів, способів пізнання, оцінки, відображення й моделювання дійсності у творі дає підстави говорити про синкретизм стилю і творчого методу прозаїка. На рівні жанру у творі поєднано ознаки роману, епопеї, притчі, легенди, казки, міфу, думи, сказання, мемуарів, синтез яких зумовлює жанрову специфіку роману-епопеї Листя землі” В. Дрозда. Ці особливості в сукупності з домінантами інтертекстуальності у творі детермінують його стильову поліфонію. Актуальність наукового розгляду теми Проблемно-стильовий поліфонізм роману-епопеї Листя землі” В. Дрозда” зумовлена тим, що він передбачає системне дослідження твору в естетичному, ідейно-тематичному, жанровому, стилістичному аспектах у контексті світоглядних, етично-філософських переконань письменника.
Незважаючи на багатогранність роману-епопеї Листя землі” В. Дрозда, дослідники творчості письменника досі не розкрили художньої самобутності цього твору з належною глибиною. Звичайно, роман-епопея Листя землі” був високо поцінований літературознавцями (М. Жулинським, Н. Колощук, М. Павлишиним, Л. Яшиною), але у своїх працях вони переважно звертали увагу на окремі складові його поетики (в основному міфопоетики), відзначаючи його глибокий міфологізм. Зокрема М. Жулинський, аналізуючи Листя землі”, акцентує на створенні В. Дроздом образів, загорнених в алегорію, у метафору чи у міфообраз” [80]. Н. Колощук відзначає наявність у творі мотивів міфу, притчі, фольклору [95]. М. Павлишин, віддаючи належне міфологізмові роману-епопеї Листя землі”, окреслює три методологічні принципи (мікрокосму, колективності, мітичності), якими, на його думку, керується В. Дрозд, зображуючи дійсність [134]. У монографії Л. Яшиної Проза Володимира Дрозда: міфопоетичний дискурс” частково простежується авторська модифікація біблійного тексту в романі-епопеї Листя землі”, концепція світу в ньому [194]. В обраному нами ракурсі на сьогодні немає цілісного аналітичного висвітлення визначеної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі української літератури Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара в рамках науково-дослідної теми Малодосліджені сторінки української літератури в аспекті поетики художнього тексту”. Тему дисертаційної роботи затверджено науково-координаційною радою НАН України з проблеми Класична спадщина та сучасна художня література” при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка (протокол № 4 від 22 грудня 2005 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є осмислення проблемно-стильового поліфонізму роману-епопеї Листя землі” В. Дрозда. Для реалізації поставленої мети окреслені такі завдання:
охарактеризувати інтерпретацію стилю в літературознавстві, виокремлюючи теоретичні засади, актуальні для дослідження теми дисертації;
визначити концептуальність проблематики твору В. Дрозда; проаналізувати своєрідність її художнього втілення;
з’ясувати жанрову природу твору Листя землі” В. Дрозда;
розглянути особливості оповідної організації в романі-епопеї Листя землі”;
виявити домінанти стилю, які засвідчують індивідуальність художнього слова автора роману-епопеї Листя землі”;
проаналізувати наявні у творі біблійні мотиви й образи, характер їх переосмислення;
інтерпретувати семантичну парадигму міфологеми Світового дерева у сприйнятті В. Дрозда, виділивши її художні кореляти й модифікації в романі-епопеї Листя землі” порівняно з символікою дерева у творах інших українських письменників;
розглянути рецепції фольклору в романі-епопеї Листя землі” як одного зі стилеутворюючих чинників тексту.
Об’єктом дослідження є роман-епопея Листя землі” В. Дрозда. З метою здійснення історико-порівняльного аналізу, виокреслення ознак індивідуального стилю письменника залучені твори В. Дрозда різних років та твори інших українських письменників.
Предметом дослідження є проблемно-стильовий поліфонізм роману-епопеї Листя землі” В. Дрозда: сутність його проблематики та специфіки її художнього вираження, своєрідність жанрової природи твору, його оповідної сфери (як факторів стильового поліфонізму) та домінант індивідуального стилю письменника.
Теоретико-методологічною основою дисертації послужили праці українських та зарубіжних теоретиків й істориків літератури: В. Виноградова, В. Ковальова, В. Кожинова, О. Кухар-Онишка, Д. Лихачова, В. Марка, Д. Наливайка, Л. Новиченка, Г. Поспєлова, О. Соколова, Л. Тимофєєва, А. Ткаченка, В. Фащенка, М. Храпченка, у яких викладено основні аспекти теорії стилю в літературознавстві; М. Бахтіна, П. Бекедіна, Л. Єршова, І. Кузьмичова, М. Левченка, В. Переверзіна, В. Піскунова, Р. Самаріна, М. Утєхіна, О. Чичеріна, у яких теоретично осмислена співвіднесеність епосу й роману, жанрова природа роману-епопеї. Вагомими для вивчення поліфонізму художнього твору є дослідження М. Бахтіна з питань діалогічності, поліфонізму в літературі; тлумачення концепції точки зору” в працях Є. Гончарової, Ж. Женетта, Б. Кормана, Н. Марової, Б. Успенського, В. Фащенка, К. Фролової; розвідки І. Арнольд, Р. Барта, Ю. Лотмана про природу інтертекстуальних зв’язків. З метою поглибленого аналізу тексту орієнтувалися на засади психоаналітичної теорії архетипів” К. Юнга, архетипного” аналізу Н. Фрая, теорії поетики міфу Є. Мелетинського, а також філософські праці А. Бергсона, М. Бердяєва, А. Камю, Ф. Ніцше, Г. Сковороди, П. Юркевича, Е. Фромма та інших.
Методи дослідження. Широкий спектр поставлених у дисертації завдань вимагає застосування різних методологічних підходів, передусім аналітичного вивчення літературних текстів, що дозволяє пізнати смислові ракурси роману-епопеї, жанрову та стильову поліфонію твору В. Дрозда. Застосування порівняльно-історичного та герменевтичного методів аналізу сприяє прочитанню тексту твору, осягненню його глибинного смислового наповнення, його тлумаченню у філософському контексті, виявленню його інтертекстуальних засад. Метод структурального аналізу передбачає висвітлення специфіки організації тексту як динамічної художньої цілісності, внутрішніх зв’язків, бінарних опозицій на різних рівнях, що формуюють його змістовий каркас. Елементи психоаналітичної та семіотичної методологій актуалізують наукову інтерпретацію художнього тексту.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є спробою системного аналізу ідейно-тематичного, жанрового, структурного, образно-виражального рівнів роману-епопеї Листя землі” В. Дрозда, на підставі якого визначено поліфонізм тексту, специфіку творчого типу, оповідної організації твору. Поглиблено розглянуто багатопланову проблематику книг Листя землі”, втілені у творі концепції світу й людини, зумовлені світоглядно-філософськими переконаннями письменника. У процесі роботи було сформульовано нові дефініції жанрової природи твору, його синкретизму, характеру оповіді, виділено домінанти індивідуального стилю В. Дрозда (біблійно-міфологічні, фольклорні мотиви та образи, архетипи, символіка), розглянуто їх генезу й семантику у співвіднесенні з зображенням реалій ХХ століття.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані в подальшому дослідженні історико-літературного процесу другої половини ХХ століття в Україні, художньо-естетичних засад творчості В. Дрозда та інших українських письменників, у виявленні перспектив розвитку жанру роману-епопеї в сучасній літературі, в лекційних курсах з історії української літератури, при проведенні спецкурсів і спецсемінарів по вивченню новітніх тенденцій розвитку української літератури, при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт, а також при укладанні відповідних розділів підручників і посібників з історії української літератури ХХ століття.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації висвітлені в доповідях на Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях: Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 2005, 2006, 2007), Творчість шістдесятників” у координатах української і світової літератури” (Дніпропетровськ, 2005), Поетика художнього тексту” (Дніпропетровськ, 2006, 2007), Література в контексті культури” (Дніпропетровськ, 2006), Актуальні проблеми слов’янської філології” (Бердянськ, 2006), Українська література в контексті світової” (Одеса, 2007), Міжнародній конференції молодих учених (Київ, 2007), науково-звітних конференціях співробітників ДНУ (2004, 2005, 2006), обговорювалися на науково-теоретичних семінарах кафедри української літератури Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 14 статтях, опублікованих у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаної літератури, що включає 201 позицію, подану на 16 сторінках. Загальний обсяг дисертації 234 сторінки. Обсяг основного тексту 218 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Листя землі” В. Дрозда за новаторством художньої форми, актуальністю змісту й глибиною поставлених вічних” проблем своєрідне й помітне явище в сучасній українській прозі. Твір, якому властиві оригінальні художні прийоми зображення дійсності, що еволюціонували впродовж творчого поступу прозаїка, засвідчив розширення діапазону його індивідуального стилю. Використавши документально-історичний матеріал, автор вдався до його художнього узагальнення, архетипізації образів і колізій, внаслідок чого історія українського народу протягом ста років (починаючи від 80-х років ХІХ століття) постала по-новому як конкретна, деталізована, явлена в пам’яті безіменних, але дійсних її творців.
Листя землі” твір поліфонічний. Поліфонізм художнього мислення В. Дрозда зумовлює глибинність осмислення зображених явищ, робить погляд автора на речі максимально широким і об’єктивним поглядом історика, філософа, митця. Поліфонізм виявляється передусім на ідейно-тематичному рівні в характері різнопланової проблематики та її художнього розкриття, специфіці творення образів, жанровому синкретизмі, організації оповіді та її художнього оформлення, виокреслення стильових домінант індивідуальної творчої манери прозаїка.
Поліфонізм роману-епопеї Листя землі” на ідейно-тематичному рівні реалізується в дискурсі філософської, морально-етичної, соціальної проблематики, багатоплановості її осмислення. Серед ключових проблем твору проблеми онтологічні (людина і світ, життя і смерть, сенс людського буття), аксіологічні (духовність бездуховність, людина та її вибір), екзистенційні (зокрема абсурдності людського існування), що розкриваються автором на тлі зображення соціально-історичних подій і явищ ХХ століття (революцій, воєн (громадянської і Вітчизняної), голодомору, репресій, Чорнобильської аварії). У їх оприявненні вихідною є співвіднесеність людина світ. Онтологічні антиномії є основними конструктами світу, підґрунтям осмислення конкретного людського життя і предметом художньої інтерпретації автора. Тенденція до злиття опозиційних елементів виявляє діалектичність, плюралістичність осягнення буття.
В основі філософських уявлень В. Дрозда ідея двох світів реального та міфологічного, матеріального та метафізичного вимірів існування, де останній сприймається як справжня реальність. Міфологічний світ, будучи іманентною протилежністю світу реальному, трактується як паралельний вимір буття. У художньому зображенні В. Дрозда кожен із світів структурований за бінарними опозиціями. Реальний світ у творі розділений на свій” (як світ гармонійний) і чужий” (як деструктивний, ворожий людині наскільки, що мислиться нею як ірреальний). У цьому контексті актуалізується опозиція село (Пакуль) місто (Мрин), яка набуває аксіологічно-смислових параметрів вітально-мортального протиставлення конкретно означеного простору. В основі міфологічного світу антиномія Космос Хаос. Зображення обох світів базується на бінарних опозиціях минуле теперішнє, життя смерть, добро зло. Така модель світу забезпечує цілісність, монолітність його зображення.
В основі філософського осмислення часу (космічного й історичного), бінарна опозиція проминальність вічність та ідеї плинності, циклічності світового руху як вічного колообігу історії людства, що репрезентується через метафоризовані образи кола, колеса, клубка. Циклічний поступ буття проектується й на екзистенцію людини. Метафори розкривають не лише приховану метафізичну суть явищ, а й внутрішній стан героїв у момент їх сприйняття. Метафоричні образи з високою реалістичною точністю відтворюють дійсність і є основою філософських узагальнень в зображенні соціально-історичних явищ у творі.
У параметрах космічного часу виокреслюється тріада фундаментальних категорій буття й світобудови: життя смерть безсмертя (посмертне інобуття), яку можна розчленувати на бінарні опозиції життя смерть, смерть безсмертя. Ці філософські категорії в інтерпретації В. Дрозда не є звичайними абстракціями: їх трактування спирається на багатий духовний досвід автора та його героїв. В основі інтерпретації проблеми життя в романі-епопеї Листя землі” глибинні багатозначні змісти: космологічний коли життя мислиться як таке, що концентрується в миттєвості; біблійний розуміння життя людини на землі як випробувального терміну; народнопоетичний акцентування імперативу долі. Відповідно філософське тлумачення життя розгортається в багатозначному семантичному полі образів-концептів життя-мить, життя-книга, життя-випробування, життя-дорога, життя-доля. Осягнення останнього конкретизує ідею детермінованості людського життя трансцендентною сферою. У такому контексті виявляється специфічна ознака романтичного світосприйняття. У творі реалізована ідея, що світ і життя людини в ньому лише ілюзія, в осмисленні якої В. Дрозд продовжує трактування життя як вистави, спектаклю, притаманне його попереднім творам (повісті Ирій”, романам Вовкулака”, Катастрофа”, Спектакль”, Злий дух. Із житієм”). Інтерпретація світу як театру була актуальна в добу бароко і стала ключовою ідеєю постмодерного необароко.
У романі-епопеї простежується екзистенціальне перехрещення мотивів життя і смерті, коли вони складають амбівалентне ціле (проте автор сконцентровує увагу не лише на філософських, але й психологічних аспектах смерті). Цим зумовлюється осмислення проблеми смерті в контексті екзистенціалістських ідей як порятунку від страждань, переходу до таємничого, невідомого, але нового народження духу. Часто смерть постає як вища мета, якої прагне досягти людина, долаючи земний хаос та абсурд; кінець і початок, вища категорія, що охоплює всі три часові виміри минуле, теперішнє й майбутнє; миттєвість, що передує Вічності, і сама Вічність. Сфера посмертя мислиться як трансцендентний вимір об’єктивно існуючого духовного буття. Формами такого посмертного інобуття в інтерпретації автора постають образи історії, пам’яті, книги. Концепт книги, виступаючи з’єднувальним ланцюжком між образами часу, історії, пам’яті, життя людини і світу, стає семантично багатовимірним і набуває смислових модифікацій книги часу, книги історії, книги пам’яті, книги життя (книги мертвих), книги світу (антисвіту).
Осягнення й відтворення в романі-епопеї Листя землі” В. Дрозда ключових екзистенційних модусів буття зумовлюють звернення до проблеми абсурдності людського існування, в розкритті якої домінують мотиви відчуженості, самотності в деструктивному світі, самогубства як його наслідку, що розгортаються багатопланово у філософському, психологічному, соціальному контекстах. Самотність героїв постає у двох основних вимірах зовнішня і внутрішня, тобто екзистенційна. Філософськи інтерпретуючи останню як результат суперечності людини з собою внаслідок внутрішньої нереалізованості, автор акцентує її психологічний характер. Але самотність як феномен людського буття не зводиться ним лише до психологічного стану людини: вона нерозривно пов’язана з екзистенційним самовизначенням людини, тому набуває характеру екзистенціалу, тобто онтологічної якості. У зображенні абсурдності світу й буття людини в ньому актуалізовано опозицію соціум божевільня, у трактуванні яких простежуються семантичні зміщення: соціум постає як чужий світ, на який спроектовано образ-символ пустелі (розділ Книга блукаючої в пустелі”).
В основі осмислення проблем духовності людини, її кризи, вибору й сенсу життя опозиція добро зло. Основним репрезентантом духовного начала в людині в художній інтерпретації прозаїка є образ душі. ЇЇ характеристика відзначається високим ступенем символізації: душа це серце, вогонь, храм Божий. При цьому актуалізуються антиномії жива мертва душа, живе мертве серце, барокова антитетика як протиставлення добра злу, життя смерті, небесного земному. Майже всі символи роману-епопеї Листя землі” побудовані на контрасті, який є одним із основних конституюючих принципів поліфонічності твору. Символ є формальним вираженням ідеї співвіднесення реального та ірреальногого світів. В основі творення практично всіх образів, що зумовлює їх полісемантичність і засвідчує поліфонізм твору на рівні образотворення лежить принцип символізації, що споріднює автора з естетикою символізму.
Поліфонізм твору Листя землі” В. Дрозда на рівні жанру реалізується в органічному поєднанні ознак різних жанрових форм передусім роману й епопеї, які постають у динамічній взаємодії й утворюють художню цілісність роман-епопею. Йому притаманне романне мислення й зумовлена ним глибинна проблематика, епопейний часовий вимір і просторовий масштаб зображення епохальних подій ХХ століття в житті українського народу; композиційна автономність частин і їх умовна незавершеність, внутрішня об’ємність зображення героїв із повним розкриттям діалектики душі” кожного з них. Завдяки глибинному проникненню в їх внутрішній світ досягається внутрішня об’ємність твору.
У художній інтерпретації В. Дрозда буття героїв постає в усій багатогранності його проявів. При цьому індивідуальні долі персонажів невіддільні від життя народу, історії й філософії епохи. Історія одного життя стає певною мірою історією епохи. Філософська глибина осягнення дійсності поєднується з епічною широтою й проникливим психологізмом її зображення. Достовірні дані й вимисел у Листі землі” органічно сполучені, цьому сприяє опора як на реальність, так і на міфологічний та релігійний світогляди, використання фольклорних принципів типізації. Нерозривна єдність зображених явищ, нероздільність суспільного й особистого, одиничного й всезагального, абстрактного й конкретного зумовлюють художнє всеохоплення. У такій багатоплановості оприявнюється епічний синкретизм художнього осмислення дійсності прозаїком.
Новаторство роману-епопеї Листя землі” В. Дрозда виявляється в діалектичному поєднанні історичного й особистого: події історії українського народу протягом ста років відтворюються ретроспективно через спогади в оповідях чисельних, часто безіменних, мовців, на долю яких випало жити в цю добу. Безіменні оповідачі відіграють істотну роль у створенні збірного образу народу, кожен із них втілює певну рису народного характеру. Своєрідна оповідна організація твору забезпечує можливість колективного відтворення історії, різних поглядів на неї, позначених реалістичністю, слугує створенню епічної дистанції. У Листі землі” реалізується й така основна риса епопеї як внутрішнє поєднання ознак різних жанрів родового епосу, апокрифа, легенди й притчі, міфу й казки. У формі стилізованої письмової оповіді експлікуються ознаки епістолярних жанрів мемуарів, автобіографії, листів, що теж засвідчує жанровий поліфонізм твору (його архітекстуальний дискур).
Поліфонізм оповіді роману-епопеї Листя землі” зумовлений особливостями її організації: це складна метаструктура з одночасним включенням багатьох рівноцінних, непідпорядкованих одна одній, точок зору з опорою на я”-ситуацію і суб’єктивний план. Множинність самостійних, незлитних голосів і свідомостей є ключовим фактором у вираженні світоглядних позицій героїв, їх прагнень до істини, що часто знаходиться за межами їх особистого погляду на речі, бажання осягнути повноту, глибину й неоднозначність об’єктивної життєвої правди. Виникає враження всеохопності багатоголосся й водночас його невичерпності.
Точки зору оповідачів поліфонічні первинно: кожна з них характеризується аксіологічним, ідеологічним, психологічним вимірами, є внутрішньою й зовнішньою водночас (спрямовуються на я” та іншого”). Взаємодія минулого й сучасного часових планів оповіді зумовлює появу ретроспективної (парадигматичної) та оцінної точок зору, що проектуються на план дії та план свідомості. Одночасність вираження точок зору свідчить про синхронність оповіді й визначає кожну з них як синтагматичну. У фокусі уваги автора постає єдиний простір багатьох героїв, єдиний простір їх світоглядів і діалогів, але він сам виявляється прихованим за авторською маскою. Такий імпліцитний автор, будучи співприсутній у творі через точку зору одного з персонажів (Кузьми Семирозума), набуває ролі автора-оповідача, ідентифікуючись із всезнаючим” оповідачем.
У творі наявні дві форми оповіді усна й письмова. Стилізації оповіді під усне мовлення притаманні уснорозмовні інтонації та використання розмовної лексики, фольклорних елементів, що надає твору оригінального стильового забарвлення, урізноманітнює тональність оповіді, розширює її межі в розкритті внутрішнього світу героїв. Максимальне використання поліської говірки органічне у структурі тексту як змістоутворюючий і стилеутворюючий елементи.
Поліфонізм роману-епопеї Листя землі” В. Дрозда забезпечують стильові домінанти біблійні, міфологічні, фольклорні константи, що відзначаються естетичною цінністю, потенційною багатозначністю й невичерпністю. Вони є важливим засобом глибинного осмислення буття, створення художньої моделі взаємостосунків між людиною й світом.
Серед біблійних умовних кодів за частотою прояву, концептуальністю змісту та їх функціональністю у творі домінують означені нами як Буття”, Іуда”, Каїн і Авель”, Пророк”, Апокаліпсис”, Ісус Христос”, Вихід”, що реалізуються на рівні конкретної номінації й підтексту. Зміст кожного з них розкривається через систему художніх деталей, трансформованих образів, мотивів, алюзійно спрямованих на біблійні сюжети, розширюється завдяки оповідям міфологічного характеру. Складна взаємодія їхніх семантичних полів творить діалектичну єдність змісту. Інтерпретуючи біблійні образи, автор іде шляхом їх психологізації, символізації й полісемантизації, у результаті чого вони постають в онтологічній множинності.
Модифікації Світового дерева в романі-епопеї Листя землі” як Дерева Краю, Дерева життя, Дерева роду, Дерева пам’яті, Дерева життя / Дерево смерті, Дерева влади, Дерева пізнання добра і зла демонструють близькість письменника до народної, біблійно-міфологічної, барокової культур. Міфологема Світового дерева у творі В. Дрозда репрезентує модель художнього світу, що базується на бінарних опозиціях; вона проектується й на мікрокосм, моделюючи його. У системі образів Світового дерева (та його художніх корелятів) широко побутують семантично близькі до нього деревні” символи верба, дуб, яблуня, а також образи дерев’яного хреста, драбини, які традиційно трактуються як аналоги Світового дерева. Серед фольклорних образів-символів домінують образи птахів (чайки, ворона), небесних світил (сонця, зорі). Автор часто розширює їх традиційний первинний зміст, надаючи їм нового звучання (внутрішньої діалогічності”).
Зображуючи народне буття письменник звертається до яскравих мовно-стилістичних засобів фольклорної поетики (тавтологій, синонімічних та коренеслівних пар, слів з образними зменшувальними суфіксами, епітетів); психологічного паралелізму, коли природа виступає тим епічним началом, яке гармонійно контактує з емоційним світом героїв, що оприявнюється на рівні метафорики, персоніфікацій; активізації давніх культів води й землі, семантичні поля яких розширюються завдяки антропоморфним метафорам; зверненні до народних традицій, обрядів, звичаїв. Всі ці особливості створюють могутній ліричний струмінь, характерний для роману-епопеї.
Традиційні мотиви й образи біблійного, міфологічного, фольклорного походження засвідчують характерну ознаку поліфонізму роману-епопеї Листя землі” В. Дрозда інтертекстуальність, що підносить оповідь твору до рівня діалогу різних світоглядів (міфу, релігії, філософії), різних культур. Актуалізуючи біблійно-міфологічні мотиви, В. Дрозд створює багатошаровий асоціативно-символічний підтекст, у якому ідентифіковано єдність конкретно-історичного, національного з загальним, вічним. Поєднання філософських, біблійних і міфологічних поглядів скеровує осмислення дійсності у творі. Інтертекстуальні зв’язки в романі-епопеї Листя землі” проявляються на рівні цитувань, алюзій, ремінісценцій, а також образної й сюжетної варіативності, які набувають функцій структурних компонентів як такі, що несуть у собі могутній естетичний потенціал, отримують новий смисловий вимір. Своєрідність поєднання вічних образів”, сюжетів і естетичних, моральних, соціальних реалій дає підстави стверджувати, що іманентною рисою стильової манери письменника є поєднання двох тенденцій архаїки та модерну, тобто захоплення художніми здобутками минулого та прагнення їх оновлювати.
Багатоаспектність художнього осмислення дійсності в романі-епопеї Листя землі” В. Дрозда передбачає й наявність ознак різних типів творчості (творчих методів), що характеризує його як твір синкретичний. Передусім він позначений правдивим і всебічним відображенням суспільно-історичних процесів і явищ та людського буття, що притаманне реалізму. У творі яскраво виражені барокові тенденції ускладненість форми, поєднання релігійних і світських мотивів, образів, тяжіння до контрастів, складної метафоричності, алегоризму (в наближенні до притчі) й емблематичності; домінування провідних ідей світ книга” і світ театр”, людина піщинка у Всесвіті”. Простежуються й риси романтизму (зосередження уваги на внутрішньому світі суб’єкта, реалізація ідеї двох світів реального й ідеального, фантастичного, де світ мрії постає як первинний; інтерес до фольклору), екзистенціалізму (увага сконцентрована на існуванні людини в абсурдному, дисгармонійному світі, в якому вона приречена на самотність, відчуженість), символізму (перетворення конкретного образу на багатозначний символ, домінування останнього), сюрреалізму (створення ірреальності за допомогою прийому сну), експресіонізму (вираження емоційного, суб’єктивного ставлення мовцями до того, що вони відтворюють у своїх оповідях), елементи натуралізму (безпристрасне, часом фотографічне, відображення дійсності, яка має фатальну соціальну зумовленість), постмодернізму (наявність тексту в тексті” завдяки стилізації, цитуванню; певною мірою зникнення авторської функції, що замінюється дискурсом, глибокий психологізм). Органічне поєднання у творі містичного й реального дає підстави говорити про риси так званого фантастичного реалізму” з акцентом на фантастичному (як у романтиків) і на реальному (як у реалістів), тобто наявне суміщення двох планів буття (реального й ірреального) в одній художній реальності. Протиставлення реального та ірреального світів забезпечується широким використанням біблійно-міфологічних, фольклорних ремінісценцій. Замовляння, ворожіння, повір’я, трансформований мотив народного плачу розгортаються в багаторівневих семантичних контекстах, у яких виокреслюються паралельні плани містичного й реалістичного. Реалізація мотиву видінь” підсилює містичний бік твору, за його допомогою моделюється альтернативна дійсність. Можна виділити й так званий метареалізм” (як мета-фізичний реалізм”) (М. Епштейн), орієнтований на вічні” істини трансцендентного порядку (Вічність, Всесвіт, Бог, буття, добро, любов та ін.).
Сукупність ознак поліфонічного тексту багатоплановість проблематики, в основі осмислення якої філософські антиномії, архітекстуальний дискурс різних жанрів (що зумовлює жанровий синкретизм твору), діалог багатьох голосів, свідомостей, світів героїв, позазнаходження” автора, інтертекстуальний дискурс різних світоглядів, наявність ознак різних типів творчості засвідчує високий ступінь поліфонізму роману-епопеї Листя землі” В. Дрозда.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автор у художньому творі: деміург” чи фантом”?: Круглий стіл Літературної України” за участю Р.Андріяшика, М.Кодака, В.Медвідя, М.Наєнка, А.Ткаченка / [ведуча розмови О.Логвиненко] // Літературна Україна. 1999. 22 квітня. С. 3.
2. Адрианова-Перетц В. П. Древнерусская литература и фольклор / Адрианова-Перетц В. П. Л.: Наука, 1974. 171 с. (АН СССР. Ин-т рус. лит.).
3. Антофійчук В. І. Євангельські мотиви в українській літературі кінця ХІХ початку ХХ ст. / В. І. Антофійчук, А. Є. Нямцу Чернівці: Рута, 1996. 208 с.
4. Антофійчук В. І. Аксіологічна своєрідність образу євангельського зрадника в оповіданні В.Дрозда Іскаріот” / В.І.Антофійчук // Вісник ДДУ. Літературознавство. Дніпропетровськ, 1999. Вип. 3. Т. 1. С. 6771.
5. АрнольдИ.В. Проблемы интертекстуальности / И.В.Арнольд // Вестник СпбУ: Серия 2. 1992. № 4. С. 5361.
6. АскольдовС. Концепт и слово / С.Аскольдов // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста: антология. М.: Academia, 1997. С. 267279.
7. Астаф’євО. Чужий стиль: семантика запозичених сенсів / О.Астаф’єв // Філологічні семінари. Література як стиль і спогад. К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. Вип. 6. С. 1120.
8. БабушкинН.Ф. О специфике стиля в художественной литературе / Н.Ф.Бабушкин // Вопросы творческого метода и мастерства в литературе и фольклоре. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1962. С. 157169.
9. Багряний І. Тигролови; Морітурі: [роман; повість] / Іван Багряний. К. : Наук. думка, 2001. 368 с. (Першотвір).
10. Бармин А.В. Поэтика эпопеи ХХ века: [учебн. пособие] / Анатолий Васильевич Бармин. Уфа: Изд-во Башкир.гос. ун-та, 1983. 80 с.
11. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Ролан Барт; [пер. с фр.]; [сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова]. М.: Прогресс, 1989. 616 с.
12. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского / Михаил Михайлович Бахтин. [3-е изд.]. М.: Худож. литература, 1972. 471 с.
13. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет / Михаил Михайлович Бахтин. М.: Худож. литература, 1975. 502 с.
14. БахтинМ.М. Эстетика словесного творчества /МихаилМихайлович Бахтин / [cост.С.Г.Бочаров]. [2-е изд.]. М.: Искусство, 1986. 445 с. (Из истории советской эстетики и искусства).
15. БахтинМ.М. Эпос и роман (О методологии исследования романа) / МихаилМихайловичБахтин // Литературно-критические статьи / [сост. С.Г.Бочаров и В. В. Кожинов]. М.: Худож. литература, 1986. С. З92427.
16. БахтинМ.М. К философии поступка / МихаилМихайловичБахтин // Философия и cоциология науки и техники: ежегодник 19841985гг. / [отв. ред. И. Фролов]. М.: Наука, 1986. С. 80160.
17. БахтинМ.М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике / Михаил Михайлович Бахтин // Литературно-критические статьи / [сост. С. Г. Бочаров и В. В. Кожинов]. М.: Худож. литература, 1989. С. 121290.
18. БекединП.В. Современные советские исследования об эпопее / П. В. Бекедин // Русская литература. 1976. № 1. С. 223236.
19. Бекедин П. В. Эпопея: некоторые вопросы генезиса жанра / П. В. Бекедин // Русская литература. 1976. № 4. С. 3460.
20. Белая Г. Фокусническое устранение реальности” (О понятии роман-эпопея”) / Г. Белая // Вопросы литературы. 1998. № 3. С. 170201.
21. Бергсон А. Собрание сочинений: в 4 т. / Анри Бергсон; [пер. с фр.]. М.: Московский клуб, 1992. Т. 1. 336 с.
22. БердяевН.А. Самопознание: (опыт философской автобиографии) / Николай Александрович Бердяев. М.: Книга, 1991. 446 с.
23. Бернштейн И. Эпос обновления жизни : Роман в литературе социалистических стран 60 70-х годов / Бернштейн И. М. : Сов. писатель, 1982. 342 с.
24. Бойчук Б. Від Yokonapatawpha Country до Пакуля, без дороги назад / Б. Бойчук // Світовид. 1993. № 13. С. 3238.
25. Борев Ю. Б. Эстетика / Юрий Борисович Борев. [4-е изд.]. М.: Политиздат, 1988. 495, [1] с.
26. Брандес М.П. Стилистический анализ [на материале немецкого языка] / Брандес М. П. М.: Высшая школа, 1971. 190 с. (Библиотека филолога).
27. Вейман Р. Новая критика” и развитие буржуазного литературоведения. История и критика новейших методов интерпретации / Роберт Вейман ; [пер. с нем. О.Н. Михеевой и Ю. А. Неподаева]. М.: Прогресс, 1965. 428 с.
28. Виноградов В. В. О языке художественной литературы / Виктор Владимирович Виноградов. М.: Гослитиздат, 1959. 656 с.
29. Виноградов В. В. Проблема авторства и теория стилей / Виктор Владимирович Виноградов. М.: Гослитиздат, 1961. 614 с.
30. Войтович В. Українська міфологія / Войтович В. К.: Либідь, 2002. 664 с.
31. Галич О. Теорія літератури: підруч. / Галич О., Назарець В., ВасильєвЄ. ; за ред. О. Галича. К.: Либідь, 2001. 488 с.
32. Гегель Г. В. Ф. Эстетика : в 4-х т. / Георг Вильгельм Фридрих Гегель; [пер.]. М.: Искусство, 1971. Т. 4. 491 с.
33. Гончар О. Людина і зброя: [роман] / Олесь Гончар. К.: Дніпро, 1969. 310 с. (Першотвір).
34. Гончар О. Твоя зоря : [роман] / Олесь Гончар // Вибрані твори : у 4 т. К. : Сакцент Плюс, 2005. Т. 2. 2005. С. 255610. (Першотвір).
35. Гончарова Е.А. Пути лингвостилистического выражения категорий автор-персонаж в художественном тексте / Евгения Александровна Гончарова. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1984. 149 с.
36. Горюнова Р.М. Древнегреческая образность и эпопейное сознание / Р. М. Горюнова // Филологические студии. 1996. № 3. С. 3841.
37. Грабович Г. До історії української літератури : Дослідження, есе, полеміка / Григорій Грабович. К. : Основи, 1997. 604 с. (Гарвардська серія ; вип.1).
38. Гуревич П. С. Современный гуманитарный словарь-справочник / Гуревич П. С. М.: Олимп ; Изд-во АСТ, 1999. 528 с.
39. Давидюк В. Ф. Українська міфологічна легенда / Віктор Феодосійович Давидюк. Львів : Світ, 1992. 176с.
40. Дашко Н. Художня інтерпретація образу Іуди у романі В. Дрозда Листя землі” / Н. Дашко // Філософія, культура, життя: міжвуз. зб. наук. праць. Дніпропетровськ: ДДФА, 2005. С. 245249.
41. Дашко Н. Криза духовності людини у романі В. Дрозда Листя землі”/ Н. Дашко // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наук. праць. Вип. 21. Ч. 1 / редкол.: А. В. Козлов (відп. ред.) [та ін.]. К.: Акцент, 2005. С. 431440.
42. Дашко Н. Своєрідність фольклоризму в романі В. Дрозда Листя землі” / Н. Дашко // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наук. праць. Вип. 22. Ч. 1 / редкол.: А. В. Козлов (відп. ред.) [та ін.]. К. : Акцент, 2005. С. 316323.
43. Дашко Н. Інтерпретація біблійного мотиву пророцтв у романі-епопеї В. Дрозда Листя землі” / Н. Дашко // Література в контексті культури : зб. наук. праць. Вип. 16 / редкол.: В. А. Гусєв (відп. ред.) [та ін.]. Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2006. С. 7279.
44.