Сивець Тетяна Василівна Християнські концепти в літературі Київської Русі (XI - XIII ст.

Краткое описание

Сивець Тетяна Василівна, провідний фахівець відділу академічної мобільності Київського національного універ­ситету імені Тараса Шевченка: «Християнські концепти в літературі Київської Русі (XI - XIII ст.» (10.01.01 - укра­їнська література). Спецрада Д 26.001.15 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
СИВЕЦЬ ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА
УДК 821.161. 2:2 – 12 «10/12»
ДИСЕРТАЦІЯ
ХРИСТИЯНСЬКІ КОНЦЕПТИ В ЛІТЕРАТУРІ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
(ХІ – ХІІІ СТ.)
10.01.01 – українська література
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і
текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
__________ Т. В. Сивець
Науковий керівник: Сліпушко Оксана Миколаївна,
доктор філологічних наук, професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………...15
РОЗДІЛ 1. Методологія вивчення концепту в системі аксіологічних й
антропологічних характеристик …………………………………………………….25
1.1. Сучасні інтерпретації концепту………………………………………………….25
1.2. Концепт – символ – архетип – образ: виміри тотожності та відмінності……..32
1.3. Концепт у науковій епістемі когнітивного літературознавства ………………44
1.4. «Християнський концепт»: інтерференція релігійного морального імперативу
та концептуальної картини світу в середньовічній книжності………………...54
1.5. Концептуальний аналіз як метод інтерпретації середньовічного руського
письменства……………………………………………………………………….60
Висновки до Розділу 1………………………………………………………………….68
РОЗДІЛ 2. Корелятивність концептів ВІРА і ЗНАННЯ у проповідницькому
дискурсі літератури Київської Русі…………………………………………………..70
2.1. Специфіка впливу ідей візантійської літератури на оригінальну києворуську
книжність………………………………………………………………………….70
2.2. Лінгвокогнітивні механізми осмислення художнього простору в києворуських
проповідях, посланні та повчанні………………………………………………..77
2.3. Аналогове мапування і сутність концептуальної метафори у вивченні
проповіді Київської Русі………………………………………………………...103
Висновки до Розділу 2………………………………………………………………….116
РОЗДІЛ 3. Концепція духовної особистості й сакральних центрів у агіографії та
паломницькій літературі …………………………………………………………118
3.1. Прототипова концептуальна модель святості як репрезентація найвищого
рівня духовності у Києво-Печерському патерику……………………………..118
3.2. Концептуальна метафора ШЛЯХУ в жанрі ходіння…………………………..130
3.3. Соборний концепт святості – СВЯТА КИЇВСЬКА РУСЬ…………………….135
Висновки до Розділу 3………………………………………………………………….144
14
РОЗДІЛ 4. Мнемонічна складова християнських концептів у літописній
традиції ………………………………………………………………………………..146
4.1. Концепт ПАМ’ЯТЬ у «Повѣсти времяньных лѣт»……………………………146
4.2. Особливості концептосфери культурної та історичної пам’яті у Київському і
Галицько-Волинському літописах ……………………………………………..157
4.3. Інтеграція ментального простору Середньовіччя у художній модус осягнення
історичної пам’яті (на матеріалі «Слово о плъку Игоревѣ»)…………………165
Висновки до Розділу 4…………………………………………………………………175
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...182
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………..207
ДОДАТОК А СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ………………207
ДОДАТОК Б…………………………………………………………………………...211
ДОДАТОК В…………………………………………………………………………..212
ДОДАТОК Г……………………………………………………………………………213
ДОДАТОК Д…………………………………………………………………………...214
ДОДАТОК Е…………………………………………………………………………...215
ДОДАТОК Ж…………………………………………………………………………..216
ДОДАТОК И…………………………………………………………………………...217
ДОДАТОК К…………………………………………………………………………...219
ДОДАТОК Л…………………………………………………………………………...222
ДОДАТОК М…………………………………………………………………………..223
ДОДАТОК Н…………………………………………………………………………...224
ДОДАТОК П…………………………………………………………………………...225
ДОДАТОК Р……………………………………………………………………………226

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження здійснено комплексний аналіз
християнських концептів у літературі Київської Русі на основі принципів
інтерпретації тексту з когнітивного літературознавства і лінгвокультурології.
1. Концепт як поняття досліджують учені з різних галузей науки: філософії,
філософії мови, концептології, лінгвокультурології, логіки, когнітивного
літературознавства та ін. Проблема теоретичного розуміння особливостей концепту
тісно пов’язана з функціонуванням у художній літературі термінів архетипу,
символу й образу. Новітні тенденції до переосмислення методологічного апарату
похитнули усталену до цього філософську парадигму, а отже і шляхи висвітлення її
категорії у літературі. Впровадження когнітивних поглядів у літературознавство
актуалізувало уявлення про «мисленнєві універсалії», тобто концепти, що в умовах
вивчення специфіки авторської свідомості певної доби відображають сучасні
прагнення науковців синтезувати раціональні й чуттєві компоненти у художній
індивідуальній концептосфері та ментальній картині світу культурно-історичної
епохи. До цієї проблематики зверталися С. Аскольдов-Алексєєв, , Л. Бабенко,
Т. Бовсунівська, Ю. Большакова, І. Єсаулов, Д. Лихачов, Є. Лозинська, Є. Кошкіна,
М. Піменова, Є. Режабек, Ю. Степанов. Вагомий внесок для розуміння концепту в
проекції когнітивного літературознавства зробили зарубіжні вчені – Я. Ассман,
А. Бергсон, М. Джонсон, Ф. Йейтс, Дж. Лакофф, П. Рікер, А. Річардсон, М. Тернер,
Л. Фестінгер. Відтак з’явилась можливість говорити про психологію творчості в
термінах когнітології, а саме про концептуально-творчі типи мислення.
Києворуські книжники спирались на концептуальні світоглядні домінанти,
пов’язані з постулатами християнства, тому теоцентричний світогляд орієнтував на
виокремлення не просто концептів, а релігійних концептів з особливим підвидом –
християнських. Релігійний світогляд тяжів до чіткого поділу на об’єкт і суб’єкт, що
надалі сформувало підвалини для теоцентризму. Мислення такого типу, як і
міфологічне, не потребувало перевірки, все сприймалось на віру, однак додавалася
178
практична функція: віра без справ мертва. Оскільки християнство орієнтувалось на
авторитет Святого Письма, релігійне мислення почало корелювати із науковим
через розвиток екзегетики – середньовічної герменевтики художньої думки. А якщо
з’являється опертя на знання, є підстави говорити про формування системи
концептів: як пізнавальних, так і художніх. Побутування літературних канонів із
домінантою євангельських текстів звужувало межі між пізнавальними
(культурними) і художніми концептами, адже міра художності була допустимою
лише настільки, наскільки алегорично-символічне тлумачення вписувалось у
прийнятну високу абстракцію теологічної думки, наприклад на теренах Київської
Русі.
На нашу думку, «християнський концепт» у літературі українського
Середньовіччя – це особливий конструкт свідомості й пам’яті, що має складну
структуру, але містить складові, які не піддаються сумніву: символічну, образну,
асоціативну, чуттєву, понятійну, етноспецифічну та ціннісно-оцінну з опертям на
ментальну основу. Він є поєднанням культурних, лінгвокультурних, культурноспецифічних ознак концепту із домінуванням недискретності, релігійного
спрямування, текстового вираження та універсальності змісту. Також
християнський концепт, який проявляє себе у літературі Київської Русі, – це
комбінування ознак культурних і художніх концептів, переважання міри яких
залежало від ступеню розробки оригінальності ідей руськими книжниками,
підпорядковуючись загальноприйнятим літературним канонам чи всупереч їм.
2. Моралізм києворуських літописів чітко віддзеркалював релігійноморальний ідеал самих літописців. Те ж стосується й інших жанрів, де авторпроповідник обстоював релігійний імператив через власне бачення вчинків
конкретних осіб або імплікував це у символічно-алегоричній формі. Прикметним
для проповідницької літератури є застосування антитетичного представлення в
образах і концептах етичної проблеми добра і зла. Книжники прагнуть максимально
точно відтворити правильність чи неправильність етичних вчинків, підпорядкувати
це ієрархії аксіологічних характеристик із погляду християнства. Подібне втілення
179
релігійного імперативу можна розглядати як перспективне дослідження у жанрах
агіографії та літописання. Зважаючи на теоретичну вибірку базових компонентів
когнітивної поетики Л. Бєлєхової, ми вдалися до означення типів мислення і
києворуських книжників, що мали переважно контамінований характер: аналоговопараболічний чи аналогово-наративний.
3. Система жанрів літератури Київської Русі сприяла застосуванню
когнітивних механізмів у такий спосіб, що специфіка певного жанру орієнтувала нас
на окремий їх вид. Так, для проповідей результативним було застосування
концептуального мапування, а це, власне, і пояснює визначення медієвістами
особливого стилю українського Середньовіччя у зв’язку із символічно-алегоричним
сприйняттям дійсності. Концептуальний аналіз і принципи мнемотехніки стали
провідними у дослідженні літописної традиції, в якій категорія авторства мала все ж
колективний характер, тому пошук християнських концептів здійснювався як
вибірковий процес без урахування типу мислення, але сприраючись на релігійний
світогляд та види пам’яті. Когнітивна теорія метафори стала актуальною для
розкриття особливостей проповіді, послання і паломницького твору, а текстовим
підґрунтям для створення прототипової моделі з наявністю спільного референту та
фреймової моделі концепту виявились агіографічні твори.
4. Застосування когнітивних механізмів дало змогу вперше в основу аналізу
творів Луки Жидяти, Іларіона Київського, Клима Смолятича, Кирила Турівського,
Феодосія Печерського, Володимира Мономаха й Серапіона Володимирського
покласти принципи аналогового когнітивного мапування. Специфіка агіографії,
зокрема Києво-Печерського патерика, досліджена завдяки сформованій
прототиповій моделі із спільним референтним концептом СВЯТІСТЬ, а схематичне
розуміння концепту СВЯТА КИЇВСЬКА РУСЬ представлене на основі методу
фреймового моделювання. Паломницька література («Хождєньє…» ігумена
Данила), «Послание…» Клима Смолятича і «Слово въ новую недѣлю по Пасцѣ…»
Кирила Турівського охарактеризовані з погляду застосування концептуальної
метафори, а літописання («Повѣсть времяньных лѣт», Київський та Галицько-
180
Волинський літописи) вивчено з позицій мнемотехніки шляхом застосування
когнітивної процедури інтертекстуалізації. Метод когнітивного картування
(мапування) став ефективним для пошуку християнських концептів у анонімному
тексті «Слово о плъку Игоревѣ».
5. Вплив робіт Орігена, Діонісія Олександрійського, Василія Великого,
Григорія Богослова, Іоанна Златоуста та ін. не значний, але досить помітний,
особливо у формуванні концептосфери проповідницької й агіографічної літератури.
Знаковими концептами для неоплатоніків були СВІТЛО, ОСЯЯННЯ,
ОБОЖНЕННЯ, прояв сльозного мотиву та ідеї мовчання при досягненні святості,
що знайшли відображення у творах Клима Смолятича, Володимира Мономаха й
Серапіона Володимирського. Християнські мислителі остаточно зруйнували античні
витоки світобачення і заклали основи християнського вчення. Система цінностей із
домінантою ідеалізації плоті переорієнтовується на християнський імператив
аскетизму. Мнемонічна, художня й антропоцентрична складові визначили вектор
дослідження актуальних проблем для візантійської літератури, яка впливала на
формування києворуського оригінального письменства;
6. Метафоричне осмислення сущого було притаманне києворуським
книжникам через високу абстракцію термінів християнського вчення. Так, нами
виявлено, що «Послание…» Клима Смолятича, чий світогляд не обмежувався
релігійними канонами, а здобувався на філософський рівень, презентувало феномен
метафоричного концепту (ВІРА), тоді як у проповіді «Слово въ новую недѣлю по
Пасцѣ…» Кирила Турівського (ЗНАННЯ – ЦЕ ПОШУК) та «Хождении…» Данила
(ЖИТТЯ – ЦЕ ШЛЯХ) мали місце концептуальні метафори.Отож, для нас
прийнятним є вважати метафоричний концепт таким ментальним конструктом,
розкриття структури якого можливе лише через суміжних метафор, а концептуальна
метафора – вид когнітивної моделі, унікальність якої полягає у вилученні змісту,
важливого для культурного універсуму як окремого суспільства, так і цілого
людства.
181
7. За переконанням дослідників у галузі когнітивного літературознавства й
лінгвокультурології, концептуальний аналіз має здійснюватися приблизно в 3 етапи:
а) узагальнення когнітивних операцій; б) вивчення лінгвокогнітивних процедур; в)
виокремлення механізмів формування концептів. Вивчення літератури Київської
Русі на основі грунтовної методології сприяло розробці оригінального підходу до
інтерпретації творів, а також удосконаленню концептуального аналізу, у якому ми
визначили ще три складові (біографічний аспект, аналіз концептуального й
емотивного просторів літературної пам’ятки, означення художнього часопростору) 3
етапу осмислення концептів, у нашому випадку – християнських.
8. Концепт як ментальний конструкт орієнтує на дослідження
структурального характеру. Оскільки його неможливо виокремити поза
концептуальним простором мислення автора, він співіснує із рядом суміжних
концептів, утворюючи концептосферу, у якій виділяють ядро, найближчу і
подальшу периферії. Своєрідність цих компонентів репрезентовано на прикладі
жанрів проповіді та повчання. Так, у ядрі концептосфери проповіді Луки Жидяти, як
і в інших проповідників, помічено корелятивну пару християнських концептів ВІРА
і ЗНАННЯ, у найближчій периферії віднайдено ЛЮБОВ, ПОВАГУ, ПРОЩЕННЯ,
ПОРЯДНІСТЬ, ЧЕСНІСТЬ, а в подальшій – СТРАХ БОЖИЙ, ХВАЛУ, ПАМ’ЯТЬ,
УРІВНОВАЖЕНІСТЬ.
Отже, християнський концепт у його варіаціях досліджено на матеріалі
творів українського Середньовіччя. ВІРА і ЗНАННЯ, СВЯТІСТЬ, СВЯТА
КИЇВСЬКА РУСЬ і ПАМ’ЯТЬ є знаковими у ментальному просторі Києворуської
держави. Жанрова специфіка літератури ХІ–ХІІІ ст. сприяла виокремленню й
аналізу кожного із зазначених концептів у проповідях, агіографії, паломницькій
літературі, літописах й анонімному тексті «Слово о плъку Игоревѣ.