КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ САКРАЛЬНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

Скаб Марія Василівна

УДК 811.161.2’37

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ САКРАЛЬНОЇ СФЕРИ
В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант
доктор філологічних наук,
професор А.П. Загнітко

Чернівці 2008

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................7

РОЗДІЛ 1. Розгортання семантичного простору слова-імені концепту як вияв динаміки концептуалізації окремих сфер дійсності в мові............................16
1.1. Концепт як ментальна одиниця в когнітивній лінгвістиці....................16
1.2. Методика концептуального аналізу.........................................................35
1.3. Використання терміна простір у лінгвістиці та поняття семантичного простору слова..................................................................................................42
1.4. Семантичний простір слова-імені концепту як його мовний репрезентант..................................................................................................52
1.5. Сакральне і людина. Душа як одне із ключових понять сакрального........................................................................................................58
1.6. Дослідження динаміки розвитку сакральної сфери атомарним шляхом: макроконцепт ДУША як компонент сакральності........................................61
1.7. Душа як об’єкт вивчення різних наук......................................................63
Висновки до 1 розділу......................................................................................86

РОЗДІЛ2. Парадигматичний вимір семантичного простору імені концепту як спосіб його вербалізації................88
2.1. Етимологічне значення слова як його первинне значення.......................................................................................................... ..88
2.2. Розгортання семантичної структури лексеми душа в Книзі Буття...92
2.3. Відбиття семантичної структури лексеми душа у фольклорі як
джерелі фіксації дописемного періоду розвитку мови.................................99
2.4. Розгортання семантичної структури слова в процесі історичного
розвитку мови.................................................................................................110
2.4.1. Розвиток семантичної структури слова душа в українській мові (на матеріалі лексикографічних праць)...............................................111
2.4.2. Розвиток семантичної структури слова душа в українській мові (на матеріалі текстів художньої літератури)...............................................125
2.4.2.1. Функціонування семантичної структури лексеми душа в староукраїнській мові.....................................................................................127
2.4.2.2. Функціонування семантичної структури лексеми
душа в новій українській мові.............................................................142
2.5. Структура макроконцепту ДУША та його відношення до інших концептів сакральної і несакральної сфер за фактами парадигматичного виміру...............................................................................................................160
2.5.1.Парадигматичні відношення душа і дух як засіб вираження стосунків концептів ДУША і ДУХ...............................................................165
2.5.2. Парадигматичні відношення душа і серце як засіб вираження стосунків концептів ДУША і СЕРЦЕ...........................................................172
2.5.3. Парадигматичні відношення душа і психіка як засіб вираження стосунків однойменних концептів....................................................178
2.5.4.Парадигматичні відношення душа і совість як засіб вираження стосунків концептів ДУША і СОВІСТЬ.......................................................179
2.5.5.Парадигматичні відношення душа і присяга як засіб вираження стосунків однойменних концептів....................................................181
2.5.6.Парадигматичні відношення душа і людина як засіб вираження стосунків концептів ДУША і ЛЮДИНА.....................................................182
2.5.7.Парадигматичні відношення душа життя як засіб вираження стосунків однойменних концептів.....................................182
Висновки до 2 розділу....................................................................................183

РОЗДІЛ 3. Словотвірний вимір семантичного простору імені концепту як спосіб його вербалізації............................186
3.1. Похідні як засіб виявлення активності та важливості слова в мові......186
3.2. Змінність набору похідних у процесі розвитку мови...........................187
3.2.1. Похідні від лексеми душа в українській лексикографії....................................................................................187
3.2.2. Похідні від лексеми душа в українському фольклорі та творах українських письменників.............................................................................215
3.2.2.1. Похідні від лексеми душа у фольклорі........................216
3.2.2.2. Похідні від лексеми душа в староукраїнській мові.....218
3.2.2.3. Похідні від лексеми душа в новій українській мові.........................................................................................................220
3.3. Співвідношення загальномовного та оказіонального в словотвірному гнізді з вершиною душа.................................................................................242
3.4. Структура макроконцепту ДУША та його відношення до інших концептів сакральної і несакральної сфер за фактами словотвірного виміру...............................................................................................................244
Висновки до 3 розділу....................................................................................245

РОЗДІЛ 4. Синтагматичний вимір семантичного простору імені концепту як спосіб його вербалізації...............248
4.1. Функціонування лексеми душа в складі вільних словосполук...248
4.2. Лексема душа в складі фразеологізованих сполучень слів.................256
4.3. Означення до слова-імені концепту як концептовиражальний засіб..........................................................................................................316
4.4. Слово-ім’я концепту в складі порівняння.............................................325
4.4.1. Душа як суб’єкт порівняння......................................................327
4.4.2. Душа як об’єкт порівняння........................................................331
4.5. Образно-метафоричне вживання імені концепту.................................333
4.6. Слово-ім’я концепту як символ............................................................348
4.7. Структура макроконцепту ДУША та його відношення до інших концептів сакральної і несакральної сфер за фактами синтагматичного виміру...............................................................................................................353
Висновки до 4 розділу....................................................................................355

РОЗДІЛ 5. Напрями розгортання семантичного простору слова як відображення основних світоглядних позицій мовців..........................................358
5.1. Суспільна детермінованість актуалізації фрагментів простору та виокремлення концептуальних ознак...........................................................358
5.1.1. Вплив релігійних вірувань на розвиток семантичного простору слова-імені концепту......................................................................................358
5.1.2. Ставлення суспільства до релігії і розвиток та функціонування сакральних концептів.....................................................................................366
5.2. Індивідуальне та загальномовне у вираженні концепту......................371
5.3.Проблема верифікації зафіксованої мовою інформації...377
5.3.1. Психолінгвістичний експеримент як шлях верифікації результатів дослідження................................................................................384
5.3.2. Використання екстралінгвістичних відомостей у вивченні сакральної сфери............................................................................................390
5.4. Аналіз динаміки концептуалізації окремих сфер дійсності та
прогнозування розвитку мовознавчих досліджень....................................397
Висновки до 5 розділу....................................................................................401

ВИСНОВКИ...................................................................................................403
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................409
ОСНОВНІ ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ПРАЦІ..........................................508
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЇХ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..............................................518
Додаток А. Порівняльна таблиця функціонування лексеми душа в різних лексикографічних джерелах....................................................................................530
Додаток Б. Порівняльна таблиця функціонування похідних від лексеми душа в різних лексикографічних джерелах............................................................532
Додаток В. Порівняльна таблиця функціонування фразеологізмів із компонентом душа в різних лексикографічних джерелах....................................555
ДодатокГ.Дані психолінгвістичного експерименту ................................601
Додаток Д. Модель концепту ДУША в українській мові..........................620

ВСТУП

В українському мовознавстві широко розгорнулися когнітивні дослідження, з’явилася низка праць, у яких розглядають як теоретичні питання когнітивної лінгвістики, так і конкретні концепти. Це роботи В.Кононенка [397], В.Жайворонка [256258], О.Селіванової [725, 726, 728], Т.Радзієв­ської [678684], Г.Яворської [993], Т.Космеди [412414], Ж.Соколовської [799800, 802], Л.Лисиченко [476, 483485], В.Мана­кіна [518, 520], А.Зеленька [286289], С.Жаботинської [255], В.Сімонок [695], В.Іващенко [304314], К.Голобородька [186190], Н.Мех [542543], П.Мацькова [535], Н.Слухай [788, 786], М.Полюжина [646, 647], А.Бєлової [70], І. Голубовської [194, 195], О.Карпенко [350], Н.Венжинович [136], В.Старка [814816], О.Єфименко [251252] та ін. Серед них є й оглядові праці [419, с.2429; 727, с. 6587], а також словники [1168; 1118; 1070].
З іншого боку, серед актуальних питань українського мовознав­ства останнього десятиліття проблема функціо­нуван­ня релігійної та церковної лексики, важливість якої спричинена докорінною зміною ставлення суспільства до церкви та релігії. Чимало робіт присвячено по­ходжен­ню та функці­о­ну­ванню названої групи лексики, зокрема В.Німчука [597], Н.Сологуб [803], І.Бетко [68, 69] та інших, перевидано праці вчених діаспори з цих питань [197; 198], відбулося дві спеціальних конференції „Сучасна україн­ська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій” (Львів, 1998) та „Християнство й українська мова” (Київ, 2000) [838; 936], захищено низку кандидатських дисертацій [74; 97; 638; 677; 378; 608] тощо. Дослідження сакральної сфери з когнітив­ного погляду є також надзвичайно цікавим і важливим. Вивчен­ня саме цієї сфери, на нашу думку, дає змогу не лише з’ясувати закономірності концептуалізації та катего­ри­­за­ції дійсності у мові, а й виявити тенденції розвитку та функціонування людського суспільства загалом.
Одним із основних понять сакральної сфери є душа, оскільки це поняття елемент віри всіх релігійних те­чій. Можливо, тому його так активно вивчала й вивчає світова на­у­ко­­­ва спільнота, зокрема й лінгвістична (напр., [1019; 1015; 1014] та ін.).
Концепт ДУША (приймаємо нотацію В.Старка: душа явище позамовної дійсності, душа лексема, ДУША концепт [814, с.1]) віднесений А.Вежбицькою до „ключових” концептів російської культури (у тому сенсі, що дають „ключ” до її розуміння) на підставі широкої вживаності лексеми душа в росій­ській мові (див. [1047; 1050]). Якщо ж порівняємо дані „Частот­ного словника російської мови” за редакцією Л.Засо­рі­ної [1150], на який покликається А.Вежбицька, згідно з яким російську лексему душа вживають 377 разів на мільйон слово­вжи­вань, а відповідне йому англійське soul на мільйон слово­вжи­вань має лише 73 слововживання [1044, с.523], із даними „Частот­ного словника сучасної української художньої прози”, що фіксує 364 слововживання лексеми душа на 500 000 слів [1148], то можемо зробити висновок, що в українській мові зга­да­на лексема вживається майже вдвічі частіше, ніж у російській мові, і констатувати: українське слово душа позначає один з основ­них концептів української картини світу.
Концепт ДУША широко досліджували російські (О.Урисон, В.Маслова, С.Нікітіна, О.Яковенко, О.Шмельов, Т.Вендіна, В.Степаненко, А.Перевозникова, С.Толстая таін.), польські (А.Вежби­цька, Д.Чая, М.Борек та ін.), сербські (М.Радич-Дугонич, С.Рис­тиг), білоруські (Г.Аксянчук), а також українські мово­знав­ці (І.Огієнко, І.Голубовська, К.Голобородько, О.Кара­ку­ця, З.Козирєва, М.Сидорук, І.Черевко, Т.Прудникова та ін.). Проте ці студії висвітлюють лише деякі питання мовного вираження надзвичайно важливого і значущо­го концепту ДУША, оскільки в них до аналізу залучено звичай­но тексти певного автора чи факти певного синхрон­ного зрізу, зафіксовані насамперед у словниках.
Із когнітивного погляду цікавою є не лише мовна репрезентація концепту в син­хро­нії, а й дослідження його в діахронії [727, с.70], оскільки відновлення дав­ньої картини світу та її розвитку стає все нагальнішою потребою. Відсутність спеціальних праць про формування концепту ДУША, який „співвідноситься із двома світами ідеальним та мате­ріа­льним” [818, с. 3] та є чи не найкращим матеріалом для спостережень за динамікою концептуалізації усієї сакральної сфери, і зумовило актуальність нашого дослідження (порівн.: студії підтеми почуття, душа і розум людини є „найбільш важ­ливим перспективним завданням, оскільки саме почуття, душа і розум є невід’ємні ознаки живої людини” [952, с.193194]).
Актуальності таких досліджень сприяє й нинішня етно­націо­нальна ситуація, яку характеризує зростання національної само­свідомості населення, підвищене зацікавлення витоками традицій­ної культури, етнічної історії тощо. Розпочатий про­цес націо­на­ль­ного відродження України „може бути прискорений, зокре­ма, через засвоєння духовних багатств народу, накопичених поко­лін­нями” [650, с.6].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертації відповідає науковій проблемі кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Теорія і практика українського мовлення в історичному та сучасному освітленні” (номер державної реєстрації 0102U006598). Тему дисертації затвердила Наукова координаційна рада „Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол №34 від 21 листопада 2006 року).
Мета роботи проаналізувати динаміку концептуалізації сакральної сфери в українській мові на матеріалі функціонування семантичного простору лексеми душа через дослідження зміни способів категоризації систематизації значень слів у мовній свідомості українців, що уможливлює вияв відомостей про душу, збережених у мові одному з найнадійніших засобів нагромадження важливої для народу інформації; виявити інтра- та екстралінгвальні чинники і когнітивні процеси, які призвели до розгортання семантичного простору слова-імені концепту.
Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:
виробити методику концептуального аналізу, яка давала б змогу на основі об’єктивних формальних ознак розглянути динаміку концептуалізації фрагмента мовної картини світу;
виявити особливості розвитку семантичної структури аналізованого слова-імені концепту впродовж усього періоду розвитку української мови, установити тенденції семантичних змін, їхні причини;
дослідити роль семантико-парадигматичних відношень лексеми душа із лексемами дух, серце, совість та іншими в концептуалізації аналізованої сфери;
простежити закономірності формування та функціонування словотвірного гнізда з вершиною душа, виявити тенденції змін;
установити роль церковнослов’янської мови у процесах розвитку семантичної структури лексеми-імені концепту та словотвірного гнізда із вершиною душа;
проаналізувати вільні та стійкі словосполучення української мови із компонентом душа та похідними від нього, дослідити образно-метафоричне вживання лексеми-імені концепту, а також семантичне навантаження аналізованого слова як об’єкта та суб’єкта порівняння, виявити тенденції їхнього використання;
з’ясувати когнітивні процеси, що зумовили появу описуваних мовних явищ, установити способи категоризації цього фрагмента мовної картини світу;
зробити висновки про основні механізми концептуалізації сакральної сфери з погляду її формування в наївно-побутовій та художній картинах світу та її впливу на сферу несакрального, специфіку вияву цих механізмів та тенденції їхнього розвитку в українській мові;
порівнявши результати аналізу мовних явищ з відомостями інших галузей знань, простежити істинність / міфічність прихованих за досліджуваним явищем уявлень, обґрунтувати ступінь достовірності тези про мову як скарбницю істинних знань.
Об’єкт дослідження концепт ДУША, відображений семантичним простором лексеми-імені концепту душа в українській мові.
Предмет дослідження семантико-когнітивні процеси, ословлені українцями в концептуалізації фрагмента сакральної сфери, що стосується душі.
Методи дослідження. Методологічні засади (розуміння мови як засобу відбиття об’єктивної дійсності, визнання діалектичного зв’язку мови і мислення, мови як системного явища, єдності форми і змісту, загального і часткового, взаємозв’язку конкретного й абстрактного в мові) зумовлюють методи аналізу: описовий; зіставний як у межах ближчого контексту, твору чи усієї творчості, так і зіставлення мікроконтекстів різних авторів та різних епох; структурно-семантичний (семно-компонентний); прийоми тренованої інтроспекції, психолінгвістичного експерименту, а також метод кількісних підрахунків для визначення уживаності різних значень в окремого письменника або письменників певної епохи та динаміки цієї частотності упродовж усього розвитку української мови.
Матеріал дослідження. У роботі використано мовленнєвий матеріал, отриманий методом суцільної вибірки із текстів української художньої, публіцистичної та наукової літератури від часу перших писемних пам’яток і до сьогодні, текстів засобів масової інформації, розмовного мовлення (загальна кількість аналізованих мікроконтекстів більше 40 тисяч).
Оскільки глибокий аналіз мовного явища практично неможливий при одночасному розгляді великого континууму, намагання глибше і різнобічніше схарактеризувати те чи те мовне явище спричинило появу мікролінгвістичних досліджень. Зосередження на одному фрагменті сакральної сфери дає змогу, на нашу думку, глибоко і всебічно проаналізувати концепт.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно є першим цілісним аналізом концептуалізації сакральної сфери на прикладі концепту ДУША. У дисертації запропоновано оригінальну формалізовану методику дослідження, суть якої в аналізі семантичного простору слова-імені концепту, що розгортається в трьох напрямах: парадигматичному розвиток його семантичної структури, словотвірному динаміка наявності похідних від аналізованого слова та синтагматичному його сполучуваність з іншими словами. Аналіз розвитку усіх вимірів семантичного простору дає змогу простежити закономірності формування ментальності народу, певною мірою реконструювати мовну картину світу предків, описати зміни у світогляді й аксіології українців, об’єктивно виявити способи україномовної категоризації світу, з’ясувати закономірності української номінації в сакральній сфері. Новизна дослідження також у залученні відомостей гуманітарних та природничих наук і релігійних уявлень для пояснення фактів мови, що вербалізують окремі аспекти концепту, адже, як зауважують науковці, „саме таке поєднання людських знань може дати плідні результати і наблизити до істинного розуміння світопорядку” [518, с. 21].
Теоретичне значення дисертації полягає в описі й моделюванні семантичного простору слова-імені концепту (розгортання його парадигматичного, словотвірного та синтагматичного вимірів), що дає змогу глибше з’ясувати закономірності розвитку лексико-семантичної системи, вийти на новий рівень її інтерпретації як сукупності семантичних просторів окремих лексем, а через семантику проникнути на когнітивний рівень. Результати дослідження розширять уявлення про мову як форму етнічної та релігійної свідомості і про лінгвістичну детермінованість пізнання й категоризації дійсності, стануть основою для опрацювання загальної теорії концептуалізації сакральної сфери.
Практичне значення роботи визначає те, що зібраний і проаналізований матеріал може бути використаний для написання теоретичних праць з української когнітології, для укладання довідників різних типів (зокрема етнолінгвістичних, когнітивних, тлумачних та ідеографічних словників), для підготовки курсів вищої школи (лексикології, фразеології, семасіології, дериватології, стилістики, етнолінгвістики чи їхніх розділів), під час читання спецкурсів і проведення спецсемінарів, присвячених вивченню мови й культури, мови та релігії, у подальших наукових студіях. Дослідження концептів, пов’язаних із моральною сферою, має ще й неабияке духовне значення, оскільки кожне наступне покоління разом із назвами понять вбирає від попередніх усю суть духовної, моральної національної культури, яка є найвищим досягненням народу і надбанням усього людства.
Особистий внесок автора. Усі праці написані одноосібно, за винятком трьох, де авторові належать ідея та основне її розв’язання.
Апробація результатів дослідження. Матеріали та основні положення дисертації було представлено в доповідях на Міжнародній славістичній конференції пам’яті проф. К.Трофимовича (Львів, 1998), ІІ Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 200-річчю нової української літератури і літературної мови (Чернівці, 1998), Всеукраїнській науковій конференції „Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій” (Львів, 1998), Міжнародній науковій конференції „Національна ментальність і культура” (Одеса, 1999), Другій Всеукраїнській науковій конференції „Шевченко і Поділля” (Кам’янець-Подільський, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції „Біблія і світова література” (Чернівці, 1999), VІ, VІІІ та ІХ Міжнародних наукових конференціях „Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2000, 2003, 2006), Всеукраїнській науковій конференції „Християнство й українська мова” (Київ, 2000), Міжнародній науковій конференції „Міф і легенда у світовій літературі” (Чернівці, 2000), Всеукраїнській науковій конференції „Розвиток української філології на Буковині у загальноєвропейських культурно-наукових зв’язках ХІХ ХХ ст.” (Чернівці, 2000), Всеукраїнській науковій конференції „Історія і сучасні проблеми функціональних стилів української літературної мови” (Чернівці, 2001), Всеукраїнській науковій конференції „Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті” (Херсон, 2002), V Міжнародному конґресі україністів (Чернівці, 2002), Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми сучасної лексикології і граматики слов’янських мов” (Вінниця, 2003), Всеукраїнській науковій конференції „Ольга Кобилянська письменниця і громадянка: національне та загальнолюдське” (до 140-річчя від дня народження) (Чернівці, 2003), Міжнародній науковій конференції „Християнство та література” (Херсон, 2004), Міжнародній науковій конференції „Українська мова в часі і просторі” (Львів, 2004), Четвертих лесезнавчих наукових читаннях (Луцьк, 2004), Міжнародній науковій конференції „ІІ Оломоуцький симпозіум україністів. Сучасна україністика: проблеми мови, літератури та культури” (Оломоуц, Чехія, 2004), ІVМіжнародній конференції „Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2005), Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (Харків, 2005), Міжнародній науковій конференції „Мова як світ світів. Граматика і поетика української мови” (Київ, 2006), Всеукраїнській науковій конференції „Когнітивна лінгвістика: теорія і практика” (Херсон, 2006), Міжнародній науковій конференції „Українці ХVІ ХVІІ століть крізь призму слова” (Львів, 2006), Міжнародній науковій конференції „Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти” (Черкаси, 2006), науковій конференції „Діахронія у дослідженнях мови і в дидактиці вищої школи” (Лодзь, Польща, 2006), Міжнародному науковому конґресі „Іван Франко: дух, наука, думка, воля” (Львів, 2006), Міжнародній науковій конференції „Творчість І.Багряного як культурний феномен. До 100-річчя від дня народження” (Харків, 2006), Всеукраїнській науковій конференції „Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку (до 100-річчя від дня народження проф.С.П.Самійленка) (Запоріжжя, 2006), Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми синтаксису” (Чернівці, 2006), VІІІ Міжнародній конференції „Слово і речення у слов’янських мовах: опис зіставлення переклад” (Вроцлав, Польща, 2006), Міжнародній науково-теоретичній конференції „Граматичні читання ІV” (Донецьк, 2007), Всеукраїнській науковій конференції „Іван Ковалик і сучасне мовознавство” (до 100-річчя від дня народження Івана Ковалика) (Івано-Франківськ, 2007), VМіжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми фразеології” (Сімферополь, 2007), Міжнародній конференції „Текст як об’єкт лінгвістичного дослідження і засіб навчання мови” (Полтава, 2007), VІІІ міжнародній науковій конференції „Проблеми зіставної семантики” (Київ, 2007), ХІІ міжнародній ономастичній конференції „Українська ономастика у загальнослов’янському контексті” (Чернівці, 2007), 1-й Міжнародній науковій конференції „Фразеологія і когнітивістика” (Бєлгород, Росія, 2008), Всеукраїнській науковій конференції „Гуцульський діалект у писемних пам’ятках та художній літературі” (Коломия, 2008). Дисертацію обговорено на спільному засіданні відділів граматики та фонетики, історії мови Інституту української мови НАН України.
Публікації. Основні положення дисертації викладені у 50 роботах, з них одноосібна монографія „Закономірності концептуалізації та мовної категоризації сакральної сфери”, 31 працю опубліковано у виданнях, визначених ВАК України як фахові.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списків використаної літератури й основних лексикографічних праць (1174позицій), а також списку використаних джерел та їхніх умовних скорочень. У 5 додатках до дисертації наведені порівняльні таблиці функціонування лексеми душа, похідних від неї та фразеологізмів із компонентом душа в різних лексикографічних джерелах, дані психолінгвістичного експерименту, а також модель українського концепту ДУША.
Повний обсяг дисертаційної роботи 620 сторінок, з них 408 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Концепт ДУША один із ключових концептів української культури являє собою складну логіко-емоційну сутність, яка своєрідно поєднує в собі сакральну та несакральну частини. Засоби вираження концепту ДУША надзвичайно різноманітні, що свідчить про його давність та значущість для мовців. Для впорядкування та об’єктивування опису концепту в роботі запропоновано методику аналізу трьохвимірного семантичного простору слова-імені концепту, який репрезентує його.
Парадигматичний вимір семантичного простору лексеми душа виявляє, що, позначаючи дуже важливе для народу поняття та вживаючись упродовж багатьох віків, вона збагатилася новими значеннями, численними значеннєвими відтінками. Семантична структура слова зафіксувала певну кількість логічних, переважно ядерних ознак концепту ДУША, які розрізняємо: 1)за тривалістю вживання в часі (постійні, що функціонували упродовж усього писемного періоду: „душа безсмертна”, „душа нематеріальна”, „душа частина людини”, „душа внутрішній психічний світ людини”, „душа людина”, „душа основне в людині”, „душа епіцентр позитивних характеристик людини, насамперед добра”; тимчасові концептуальні ознаки: „душа совість”, „душа присяга”, що функціонували лише в певні періоди); 2)за частотністю використання, а відповідно й за важливістю в ментальній організації мовця (центральними є концептуальні ознаки, виражені релігійним значенням, психологічним та значенням „людина”, усі інші периферійні); 3)за сферою використання (сакральні, тобто виражені релігійним значенням, решта несакральні); 4)за раціональністю / аксіологічністю (аксіологічною концептуальною ознакою є „душа епіцентр позитивних характеристик людини, насамперед добра”, усі інші названі вище раціональні, хоча визначальною є аксіологічна характеристика, адже в душі панує етична оцінка, яку дають за відповідністю думок, бажань, намірів і вчинків людини моральним нормам чи зразкам). Первинним було релігійне значення, інші утворилися від нього на основі метонімічних та синекдохічних перенесень, актуалізованих когнітивною „пам’яттю” слова: наприклад, сакральні концеп­туальні компоненти „душа основне в людині”, „душа позитивна якість” послужили формуванню та розвиткові значення „основне в чому-небудь; основа чого-небудь”.
Словотвірний вимір семантичного простору слова-імені концепту засвідчив, що похідні від лексеми душа слова актуалізують усі виражені парадигматичним виміром концептуальні компоненти, окрім двох: „душа основне в чому-небудь, суть чогось” та „душа центральна фігура чого-небудь”, тобто компоненти сакральної частини концепту залишаються в повному обсязі, а от несакральна частина, очевидно, через свою пізнішу появу, зреалізована в похідних не досить повно. Розгортання словотвірного виміру семантичного простору лексеми-імені концепту душа засвідчує визначальну роль релігійного значення у формуванні словотвірного гнізда, а функціонування концептуальних ознак характеризує закономірність: від найчастотнішого релігійного значення та менш уживаного, але постійного значення „людина” до актив­но­го розширення несакральної частини концепту, вираженої психоло­гічним значенням, адже різке збільшення кількості похід­них припадає на ХІХХХ століття, для яких характерне активне поширення матеріалістичних ідей.
Синтагматичний вимір семантичного простору лексеми душа підтверджує наявність логічних концептуальних ознак, виражених семантичною структурою слова, однак реалізує переважно сублогічні ознаки, виражені різними синтаксичними засобами: сталими та вільними сполуками, означеннями, порівняннями, метафоричними та символічними використаннями, які в сакральній частині концепту уточнюють релігійну картину світу, а в несакральній розвивають переносні значення, ширше виявлені в художній літературі, меншою мірою реалізовані в розмовному стилі та народній творчості.
Усі виміри засвідчують тісні зв’язки концепту ДУША з іншими концептами сакральної та несакральної сфер: ДУХ (зрідка синонімічність, ототожнення цих понять, але частіше покриття другого першим), ЛЮДИНА (виражено чотирма значеннями слова душа), ОСНОВА, ЖИТТЯ, ПСИХІКА (підтримано двома значеннями), СЕРЦЕ (найчастіше вживаний синонім до слова душа, звичайно в значенні „внутрішній психічний світ людини”), центральні в певний історичний період СОВІСТЬ, ПРИСЯГА більшою (друге) чи меншою (перше) мірою перемістилися з ядра на периферію. Синтагматичний вимір семантичного простору слова виявляє значно більше концептів сакральної сфери, які вступають у контакт із концептом ДУША, це: БОГ, ГРІХ, РАЙ, ПЕКЛО, СПАСІННЯ, ПАМ’ЯТЬ тощо.
Конкретна семантико-психологічна й емоційно-естетична реалізація концепту ДУША в художніх дискурсах визначувана особливостями мовної свідомості автора, проте кожна індивідуальна концепту­альна картина світу ґрунтується на загальномовній концептуальній картині світу, письменники залежно від своїх уподобань, інтелектуального рівня, потреб суспільства чи літературного процесу лише надають перевагу актуалізації окремих концептуальних компонентів.
Концепт ДУША у вербалізованому вигляді це складне багаторівневе утворення, що має високу значущість для української культури, маніфестуючи як універсальні, так і національно-специфічні аспекти, які відображають міфолого-релігійну і культурно-історичну детермінованість формування відповідної когнітивно-прагматичної сфери буття і мовної карти­ни світу українського народу. Домінан­тою, що формує центральну зону аналізованого концепту, є його сакраль­на частина. Як базовий компонент міфолого-релігійної свідомості, вона експлікує ознаки сакральності, магічний, обрядовий і ритуальний характер концептуалізації, служить етнокультурним ціннісним еталоном. Концепт ДУША має духовно-матеріальну, а не суто абстрактну природу.
Структура концепту ДУША така: центр формують концептуальні ознаки „душа безсмертна”, „душа нематеріальна”, „душа частина людини”, „душа внутрішній психічний світ людини”, „душа людина”, „душа найважливіше в людині”, „душа основа людини”, „душа епіцентр позитивних характеристик людини, насамперед добра”, „душа суть життя”; ближню периферію утворюють „душа совість”, „душа присяга”, „душа джерело психічних явищ”, „душа сукупність рис, якостей, властивих певній особі”, „душа людина як носій тих чи тих рис, якостей”, „душа прекрасна людина”, „душа заглибина в нижній передній частині шиї”, „душа основне в чому-небудь, суть чогось”, „душа центральна фігура чого-небудь”; на дальній периферії перебувають концептуальні ознаки „після смерті людини на душу чатують світлі або темні сили”, „після смерті душа залежно від її якості може попасти до раю (неба) чи пекла”, „якість душі і її долю визначає кількість гріхів”, „перед смертю душа повинна покаятися, щоб зняти гріхи з душі”, „душа покійного потребує піклування, особливо молитви”, „людина ще за життя повинна дбати про спасіння своєї душі” тощо (див. Додаток Д).
Сакральна сфера в українській мовній картині світу є чітко визначеною, прогнозованою, упорядкованою, зумовленою конкретними уявленнями людини про явище дійсності та обрядами, пов’язаними із цією сферою; несакральна сфера, особливо та частина, що стосується абстрактних понять, з самого початку ословлення обростає численними метафорами, образними уподібненнями, є благодатним матеріалом для творчості, саме її насамперед розгортають письменники. Сакральна сфера залишається добре опрацьованою, деталізованою, у повній відповідності до християнських догм, що характерне для сакрального простору.
У мові знаходять відображення лише найважливіші уявлення про певне явище, ословлення зазнають найістотніші концептуальні ознаки, які формують у мовця стереотипні уявлення про явище і, відповідно, зумовлюють його поведінку. Аналіз мовних фактів на тлі богословської літератури дає підстави говорити про те, що у фразеологічному та паремійному фондах мови, які надійно зберігають духовну спадщину народу, українська мова зафіксувала найважливіші, найвагоміші з погляду народу аспекти дохристиянського та християнського уявлень про душу. Властивість слів та фразеологізмів деетимологізуватися, що виявляється й у вербалізації концепту ДУША, поступово зменшує вплив мовних чинників на формування світогляду людини, особливо якщо це підсилено спеціальними агітаційними атеїстичними суспільними чинниками, що призводить до зміни поведінки людини. Попри те, що розвиток уявлень про душу позначений загальною секуляризацією поглядів на життя, констатуємо надзвичайно важливу роль релігійних уявлень у сучасних процесах мовотворення, донині триває актуалізація традиційних архетипів та міфологем.
Основні концептуальні ознаки в мовній картині світу українців збережені від початку писемного періоду української мови і до сьогодні, що засвідчує відносну стабільність тих фрагментів концептуальної картини світу, які стосуються уявлень нашого народу про душу. Можемо говорити лише про пересування окремих концептуальних ознак на периферію („совість”) та навпаки („суть, основа”), окремі значення („сумління, совість”, „присяга, клятва”) сьогодні виявляються лише в синтагматиці, інші ж (наприклад, „життя”) залишаються на периферії семантичного простору як спеціалізовані.
Основними екстралінгвальними чинниками концептуалізації сфери ДУША, яка поступово звужувала свою сакральну частину і розширювала несакральну, були зміна уявлень про саме явище, вплив християнської релігії, що прийшла на зміну язичницьким уявленням і поєдналася із ними, пізніше загальна тенденція секуляризації, місце релігії в суспільстві, до внутрішньомовних чинників відносимо рух від конкретного до абстрактного, а також тенденцію до метафоризації. Такі закономірності характерні й для інших мовних концептів сакральної сфери, оскільки вона значною мірою відображає реальний стан речей у світі, який, незва­жаючи на ставлення до нього суспільства, є постійним, незмінним.
Аналіз мовної картини світу на тлі досягнень інших галузей знань дає можливість глибше осмислити когнітивну діяльність людини і ословлення її результатів, відокремити істинне від міфологічно нанесеного.
Перспективним напрямом подальших лінгвістичних студій видається повимірне та почасове зіставлення семантичних просторів слів-імен концепту в різних мовах, що значно поглибить розуміння історії розвитку національних мов, вияву співвідношення національного та загальномовного в них. Використання відомостей різних наук в аналізі явищ мови, яка акумулює в собі життєвий досвід поколінь, дадуть змогу виявити елементи об’єктивних, істинних знань про людину та світ, у якому вона живе. Отримані результати дослідження можуть стати основою для опрацювання загальної теорії концептуалізації сакральної сфери.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авдеев Д.А. Наука о душевном здоровье : основы православной психотерапии / Д.А. Авдеев, В.К. Невярович. М. : Русскій Хронографъ, 2005. 511 с.
2. Авксентьєв Л.Г. Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної української мови та особливості її формування / Л.Г. Авксентьєв // Мовознавство. 1987. № 1. С. 43­46.
3. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова : фразеологія : [навч. посібник для філол. фак. ун-тів] / Л.Г. Авксентьєв. Х. : Вища школа [вид-во при ХДУ], 1983. 137 с.
4. Авксентьєв Л.Г. Деякі особливості становлення фразеологічних одиниць української мови / Л.Г. Авксентьєв, В.Д. Ужченко // Вісник Харківського універси­­тету. №183. Філологія. Х. : Вища школа, 1979. Вип. 12. С.1623.
5. Авоян Р.Г. Значение в языке. Философский анализ / Р.Г. Авоян. М. : Высшая школа, 1985. 103 с.
6. Агошкова Н.В. Ономасіологічне вираження концептів „життя” і „смерть” у поезії М.Рильського періоду Великої Вітчизняної війни / Н.В. Агошкова // Мова і культура. К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. Вип. 6. Т. VІ/2. С.8287.
7. Акерман Й. Утіха бідних душ: повчання та приклади про стан бід­них душ в чистилищі / Й. Акерман ; [опрацюв. тексту о. Клемента Кізера ; пер. з нім. В.Угри­нюка]. [2-ге укр. вид.]. Івано-Франківськ : Нова зоря, 1999. 111 с.
8. Аксамітаў А.С. Беларуская фразеологія / А.С. Аксамітаў. Минск : Вышэйшая школа, 1978. 223 с.
9. Аксянчук Г.Я. Чалавечая душа ў люстэрку рускай фразеалогіі / Г.Я.Аксянчук // Веснік Беларускага дзяржаўнага універсітэта. Серыя 4: Філалогія. Журналістыка. Педагогіка. Псіхалогія. 1996. № 1. С. 3337.
10. Акулова Е. Концепт талант в современной языковой картине мира / Е.Акулова // Вісник Харківського університету. 2000. №491. С.230233.
11. Алексеенко М. Концепт ´мать´ в синхронной динамике языковой картины мира / М. Алексеенко // Грани слова : сб. науч. статей к 65-летию проф.В.М.Мокиенко. М.: ЭЛПИС, 2005. С. 415422.
12. Алефиренко Н.Ф. Вербализация концепта и смысловая синергетика языкового знака / Н.Ф. Алефиренко // Проблемы вербализации концептов в семантике языка и текста : материалы Международного симпозиума. Ч. 1. Науч. статьи. Волгоград, 2003. С. 312.
13. Алефиренко Н.Ф. Поэтическая энергия слова : синергетика языка, сознания и культуры / Н.Ф.Алефиренко. М. : Academia, 2002. 394 с.
14. Алефиренко Н.Ф. Современные проблемы науки о языке : учебное пособие / Н.Ф.Алефиренко. М. : Флинта: Наука, 2005. 416 с.
15. Алефиренко Н.Ф. Спорные проблемы семантики : Монография / Н.Ф.Алефиренко. М. : Гнозис, 2005. 326 с.
16. Алефиренко Н.Ф.Языковое сознание и менталитет // Вісник Черкаського університету. Вип. 102. Серія: Філологічні науки. Черкаси, 2007. С.915.
17. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології / М.Ф. Алефіренко. Х.: Вища школа [вид‑во при ХДУ], 1987. 135 с.
18. Альтманн Ґ. Мода та істина в лінгвістиці : особисте звернення до багатьох / Ґабріель Альтманн // Проблеми квантитативної лінгвістики : зб. наук. праць. Чернівці: Рута, 2005. С. 311.
19. Антология концептов / под ред. В.И.Карасика, И.А.Стернина. М.: Гнозис, 2007. 512 с.
20. Антонюк О.В. Когнітивні складники концепту вода в україн­ських народних казках / О.В. Антонюк // Записки з українського мовознавства : зб. наук. праць. Одеса : Астропринт, 2000. Вип.10. С. 6166.
21. Антофійчук В. Євангельські мотиви в українській літературі ХХ століття: монографія / В. Антофійчук ; Чернів. держ. ун-т ім. Ю.Федьковича, Н.-д. центр „Біблія і культура” ; наук. ред. А.Є.Нямцу. Чернівці : Рута, 2001. 335 с.
22. Антофійчук В.І. Євангельські мотиви в українській літературі кінця ХІХ ХХ ст. / В.І. Антофійчук, А.Є. Нямцу ; Чернів. держ. ун-т ім. Ю.Федьковича. Чернівці : Рута, 1996. 208 с.
23. Апресян Ю.Д. Значение и оттенок значения / Ю.Д. Апресян // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1974. Т. 33. № 4. С. 320330.
24. Апресян Ю.Д. Избранные труды / Ю.Д. Апресян. М. : Языки русской культуры: „Вост. лит.” РАН, 1995. Т.1 : Лексическая семантика: синонимические средства языка. [2-е изд., испр. и доп.]. VІІІ с., 472с.
25. Апресян Ю.Д. Избранные труды / Ю.Д. Апресян. М.: Языки русской культуры: „Вост. лит.” РАН, 1995. Т.2: Интегральное описание языка и системная лексикография. 766 с.
26. Апресян Ю.Д. Об одной закономерности устройства семан­тических систем / Ю.Д. Апресян // Проблемы семантического анализа лексики: тез. докл. междунар. конф. Пятые Шмелевские чтения. 23-25 февраля 2002. М., 2002. С. 7-11.
27. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка : попытка системного описания / Ю.Д. Апресян // Вопросы языкознания. 1995. № 1. С.3767.
28. Апресян Ю.Д. Основания системной лексикографии / Ю.Д.Апресян // Языковая картина мира и системная лексикография / В.Ю.Апресян, Ю.Д.Апресян и др.; отв. ред. Ю.Д.Апресян. Рос. академия наук. Ин-т рус. яз. им.В.В.Виноградова. М.: Языки славянских культур, 2006. С. 31160. (Studia philologica).
29. Апресян В.Ю. Метафора в семантическом представлении эмоций / В.Ю.Апресян, Ю.Д. Апресян // Вопросы языкознания. 1993. № 3. С.2735.
30. Арбатский Д.Н. О специфике семантического определения и его функциональных типах / Д.Н. Арбатский // Вопросы языкознания. 1973. №5. С.5059.
31. Арбатский Д.Н. О достаточности семантических определений / Д.Н.Арбатский // Вопросы языкознания. 1975. № 6. С. 2935.
32. Арват Н.Н. Концепт душа в лингвальном контексте / Н.Н. Арват // Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации: сб. науч. докл. Х Междунар. конф. по функциональной лингвистике. Симферополь: Доля, 2003. С.1920.
33. Арват Н.Н. Структурно-семантическое поле слова „душа” / Н.Н. Арват // Валентностная грамматика и ее выразительные возможности в языке и речи: материалы междунар. конф. Могилев, 1998.
34. Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном англий­ском языке и методика ее исследования : на материале имени существительного / И.В.Арнольд. Л.: Просвещение, 1966. 192 с.
35. АрутюноваН.Д. Введение / Н.Д.Арутюнова // Логический анализ языка. Ментальные действия. М., 1993. С. 37.
36. Арутюнова Н.Д. О стыде и совести / Н.Д.Арутюнова // Логический анализ языка. Языки этики. М. : Наука, 2000. С.5478.
37. АрутюноваН.Д. От редактора / Н.Д.Арутюнова // Понятие судьбы в контексте разных культур. М.: Наука, 1994. С. 34.
38. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл : Логико-семантические проблемы / Н.Д.Арутюнова. [3-е изд., стер.] М.: Едиториал УРСС, 2003. 382 с. [1] с. (Лингвистическое наследие ХХ века).
39. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Н.Д.Арутюнова. [2-е изд., испр.]. М. : Языки русской культуры, 1999. ІХV, 896 с. (Язык. Семиотика. Культура).
40. Архангельська А.М. „Чоловік” у слов’янських мовах : монографія / Алла Архангельська. Рівне : РІС КСУ, 2007. 448 с.
41. Аскольдов С.А. Концепт и слово / С.А.Аскольдов // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста : антология / под ред. В.Н.Нерознака. Ин-т народов России. Москов. гос. лингв. ун-т. Общество любителей рос. словесности. М.: Academia, 1997. С.267279.
42. Афанасьев А.Н. Мифология Древней Руси : поэтические воззрения славян на природу / А.Н. Афанасьев. М. : ЭКСМО, 2005. 607 с.
43. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологи / О.С.Ахманова. М.: Учпедгиз, 1957. 296 с.
44. Бабаева Е.Э. Кто живет в вертепе, или опыт построения семантической истории слова / Е.Э. Бабаева // Вопросы языкознания. 1998. №3. С.94106.
45. Бабаева Е.Э. Лексическое значение слова как способ выражения культурно-языкового концепта / Е.Э. Бабаева // Языковая личность : культурные концепты. Волгоград-Архангельск, 1996. С. 2533.
46. Бабаева Е.Э. Формирование семантической структуры слова простой в русском языке / Е.Э. Бабаева // Языковая картина мира и системная лексикография / В.Ю.Апресян, Ю.Д.Апресян и др. Рос. академия наук. Ин-т рус. яз. им.В.В.Виноградова ; отв. ред. Ю.Д.Апресян. М.: Языки славянских культур, 2006. С.759844. (Studia philologica).
47. Бабайцева В.В. Явления переходности в грамматике русского языка / В.В.Бабайцева. М.: Дрофа, 2000. 639 с.
48. Бабич Н.Д. Лексема Бог як компонент фразеологічних одиниць у слов’янських мовах / Н.Д.Бабич // Х Всеукраїнська славістична конференція „Духов­не відродження слов’ян у контексті європейської та світової культури”: тези доп. Т. 1. Чернівці: ЧДУ, 1992. С. 1112.
49. Бабич Н. Мовні особливості жанрів проповіді, обрядової промови („слова”) й молитви / НадіяБабич // Біблія і культура: зб. наук. статей. Чернівці: Рута, 2004. Вип. 6. С. 397404.
50. Бабич Н.Д. „Сила божа” в народній фразеології / Н.Д.Бабич // Культура слова. К., 1996. Вип.4849. С. 129135.
51. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови: навч. посібник / Н.Д.Бабич; Міністерство вищої та середньої спеціальної освіти УРСР. Чернівецький держ. ун‑т. Ч. ІІ. Чернівці, 1971. 91 с.
52. Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической системе языка / А.П. Бабушкин. Воронеж: Изд-во Ворон. гос. ун-та, 1996. 104с.
53. Бабушкин А.П. Перевод реалий в свете проблем когнитивной семантики / А.П. Бабушкин, М.Г. Жукова // Проблемы культурной адаптации текста. Воронеж, 1999. С.1113.
54. Байбурин А.К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян / А.К.Байбурин ; АН СССР, Ин-т этнографии им.Н.Н.Миклухо-Маклая. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1983. 191 с.
55. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Шарль Балли ; [пер. с фр.] М.: Ид-во иностр. л-ры, 1955. 416 с.
56. Балли Ш. Французская лингвистика / Шарль Балли; [пер. с фр.] М.: Изд-во иностр. л‑ры, 1961. 394с.
57. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови / Я.А. Баран. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. 171 с., [2] с.
58. Баранов А.Н. Очерк когнитивной теории метафоры / А.Н. Баранов ; АН СССР, Ин-т рус. яз. // БарановА.Н., Караулов Ю.Н. Русская политическая метафора: материалы к словарю. М., 1991. С. 184193.
59. Барвінський О. Історія української літератури в 2 частинах: Ч.І. Усна народна словесність / О. Барвінський. Львів: Накладом книгарні наукового товариства ім.Т.Шевченка, 1920. 548 с.
60. Бардина Н.В. Языковая гармонизация сознания / Н.В. Бардина ; Одес. гос. ун-т им.И.И.Мечникова. Одесса: Астропринт, 1997. 271с.
61. Бартминьский Е. Языковой образ мира: очерки по этнолингвистике / Ежи Бартминьский. М.: Индрик, 2005. 527 с.
62. Бацевич Ф. Лінгвалізація світу: гуманітарні переваги та онтологічні загрози / Ф.Бацевич // Мовознавчий вісник: зб. наук. праць. Вип.3. Черкаси: Брама-Україна, 2006. С. 716.
63. Бацевич Ф. „Роздуми про мову” Ноама Хомського / Ф.Бацевич // Хомський Н. Роздуми про мову / [пер. з англ.] Львів: Ініціатива, 2000. С.924.
64. Белянин В.П. Модели мира в литературе / В. П.Белянин. М.: Ин-т языкознания, 2000. 248 с.
65. Бердяев Н.А. Философия свободного Духа / Н.А. Бердяев ; сост. П.В.Алексеева ; вступ. ст. А.Г. Мисливченко. М.: Республика, 1994. 479 с. (Мыслители ХХ века).
66. Бережан С.Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц / С.Г. Бережан ; АН СССР. Ин-т языка и литературы. Кишинев: Штиинца, 1973. 372 с.
67. Бессер-Зигмунд К. Магические слова: пособие по психологической самозащите / К. Бессер-Зигмунд ; [пер. с нем. А.Агарков; гл. ред. В.Усманов]. СПб.: Питер Пресс, 1996. 212 с., [1] с. : ил. (Сам себе психолог).
68. Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії ХІХ початку ХХ століття : монографічне дослідження / І. Бетко ; НАН України. Ін-т літ. ім.Т.Шевченка та ін. ; [відп. ред. В.Л. Смілянська]. Zielona Góra-K., 1999. 160c.
69. Бетко І. Біблія як джерело ідей у творчості Лесі Українки / І.Бетко // Слово і час. 1991. № 3. С. 2836.
70. Бєлова А.Д. Вербальне відображення концептосфери етносу : сучасний стан вивчення проблеми / А.Д. Бєлова // Мовні і концептуальні картини світу. К., 2001. №5. С. 1522.
71. Бирих А. К диахроническому анализу фразеосемантических полей / А.Бирих // Вопросы языкознания. 1995. № 4. С. 1424.
72. БирлайнДж.Ф. Параллельная мифология / Дж.Ф. Бирлайн. М., 1997. 340с.
73. Бистрова О. Домінанта душа як символ і наскрізний образ у „Зів’ялому листі” Івана Франка / О. Бистрова // Франкознавчі студії: зб. наук. праць. Дрогобич: Коло, 2007. С. 1624.
74. Бібла С.В. Склад, джерела і шляхи формування української церков­ної термінології (назви церковних чинів та посад) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / С.В. Бібла. К., 1997. 20 с.
75. Білоноженко В.М. Функціонування та лексикогра­фіч­на розробка українських фразеологізмів / В.М. Білоноженко, І.С. Гнатюк ; АН УРСР. Ін-т мовознавства ім.О.О.Потебні. К.: Наук. думка, 1989. 153 [2] с.
76. Білоус П. Зародження української літератури / П.Білоус // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2003. № 1. С.5762; № 2. С. 2330.
77. Білоусенко П.І. Нариси з історії українського словотворення (суфікс иця) / П. І.Білоусенко, В.В.Німчук. К.-Запоріжжя: ЗДУ, 2002. 206с.
78. Бланар В. Лексикология лексикографии / В.Бланар // Вопросы языкознания. 1985. № 3. С. 7782.
79. Близнюк О.О. Евфемізм як засіб вираження концепту СМЕРТЬ / О.О.Близнюк // Проблеми зіставної семантики: зб. наук. статей. Вип. 8. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2007. С. 177182.
80.