АНТОНІМИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕТИЧНІЙ МОВІ ХХ СТОЛІТТЯ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ, ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНИЙ І ЛЕКСИКОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

БОБУХ Надія Миколаївна

УДК 811.161.2: 81’373.422

АНТОНІМИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕТИЧНІЙ МОВІ
ХХ СТОЛІТТЯ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ, ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНИЙ І
ЛЕКСИКОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант
КОЧЕРГАН Михайло Петрович,
доктор філологічних наук, професор

КИЇВ 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................. 4
ВСТУП..................................................................................................... 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ................................ 14
1.1.Філософське й логічне розуміння протилежності семантичної основи антонімії............................. .14
1.2.Антонімія яклінгвістична категорія........................................ .20
1.3.Контраст як форма поетичного відображення дійсності..............34
1.4.Лексикографічне опрацювання антонімів......................................39
1.5.Принципи укладання „Словника антонімів поетичної мови”......47
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1................................................................................56
РОЗДІЛ 2. КЛЮЧОВІ ОПОЗИЦІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ
ПОЕТИЧНОМУ СЛОВНИКУ....................................................... 58
2.1. Опозиції з конституентами-репрезентантами
кольоропозначень............................................................................ 63
2.2. Темпоральні опозиції................................................................ 82
2.3. Локативні опозиції.................................................................. 103
2.4. Опозиції з компонентами-репрезентантами
протилежних абстрактних понять................................................. 128
2.5. Емотивні опозиції у віршованих текстах............................... 152
2.6. Опозиції з конституентами-
репрезентантами релігійних уявлень людини.............................. 163
2.7. Опозиції з компонентами-репрезентантами
соціальних відношень.................................................................... 172
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2..............................................................................179
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА
ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЕКСИЧНИХ АНТОНІМІВ
У ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ.......................................................... 181
3.1.Симетричні та асиметричні опозиції...................................... 181
3.2.Структурна класифікація антонімів....................................... 187
3.3.Функціонально-семантична класифікація опозицій............... 202
3.4.Антонімія і багатозначність.................................................... 211
3.5.Антонімія і синонімія.............................................................. 229
3.6.Парадигматична характеристика антонімічних пар............. 262
3.7.Синтагматична характеристика опозицій.............................. 274
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3..............................................................................290
РОЗДІЛ 4. ГРАМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
АНТОНІМІЧНИХ ПАР У ВІРШОВАНИХ ТЕКСТАХ............. 294
4.1.Опозиції зі складниками самостійними частинами мови.... 295
4.2.Опозиції зі складниками службовими
частинами мови.............................................................................. 303
4.3.Синтаксичні функції антонімічних пар........................................ .307
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4..............................................................................321
РОЗДІЛ 5. СТИЛІСТИЧНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ
АНТОНІМІВ У ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ...........................................323
5.1.Стилістичні функції антитези.................................................. 324
5.2.Особливості структурно-семантичної організації оксиморонів............................................................ 333
5.3.Функціонально-семантична класифікація
оксиморонних синтагм................................................................... 346
5.4.Стилістичні функції оксиморонів........................................... 352
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 5..............................................................................355
ВИСНОВКИ................................................................................................ 357
ДОДАТОК................................................................................................... 361
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................................. 408
ОСНОВНІ ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ПРАЦІ.................................................. 453
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................... 457

ВСТУП

Актуальність теми. Для сучасної лінгвістики характерна посилена увага до проблем лексичної семантики, дослідження яких дає змогу глибше усвідомити такі складні теоретичні питання, як співвідношення мови й позамовного світу, мови й мислення. Одна з основних і найменш вивчених категорій лексико-семантичної системи антонімія. Номінації, які репрезентують антонімічні відношення, наслідок відображення в мові суперечливої сутності різних явищ і результат вираження реальних протилежностей об’єктивної дійсності.
Полярні поняття відіграють важливу роль у процесі пізнання навколишнього світу, який зітканий із контрастів, пронизаний ними: світло і темрява, тепло і холод, день і ніч, зима і літо тощо. Через бінарні опозиції виявляється психічний стан людини (любов і ненависть, радість і горе, щастя і нещастя), ними вимірюються морально-етичні принципи (добро і зло, моральний і аморальний, справедливий і несправедливий). „Такі полярні або парні структури визначають основні проблеми буття людини та її світу і є орієнтирами для ціннісних виборів у людському житті” [ФЕС, с.214]. Об’єктивна суперечливість буття й тотожність протилежностей ґрунтуються на тому, що протилежності не нейтралізують одна одну, а, реалізуючись у своїй тотожності як рух, розвиток і творчість, розгортаються в багатоманітні конкретні мовні номінації форм сущого.
Схильність до протиставлення один із характерних виявів природної особливості людського мислення. У процесі пізнавальної діяльності індивідуум уявно порівнює предмети, властивості, процеси й дії навколишньої дійсності, зіставляє їх, виділяючи серед них протилежні (максимально віддалені один від одного на шкалі просторових, часових та ін. відношень). Об’єктивний світ, розчленований у свідомості індивідуума на пари полярних понять, вербалізується в лексичних одиницях із контрастною семантикою антонімах. Отже, антонімія як складне й багатоаспектне лексико-семантичне явище ґрунтується на взаємодії позамовних категорій, концептів мислення та мовних одиниць. „Труднощі в дослідженні антонімів, розбіжність у поглядах дослідників, у тлумаченні конкретних прикладів, наголошує Л.О.Введенська, часто пояснюються тим, що теорія протилежних значень розроблена недостатньо” [504, с. 32].
Останнім часом проблеми антонімії перебувають у колі інтересів багатьох науковців. Теоретичні питання лексичної антонімії як семантичної універсалії на матеріалі різних мов (зокрема, російської, болгарської, англійської, німецької, французької) досліджували М.Бучкова, Г.Гочев, В.О.Іванова, Л.О.Новиков, О.В.Круківська, В.І.Круковський та ін. Синонімічно-антонімічну парадигму вивчали Л.О.Введенська, Д.Л.Докторевич, Г.М. Лукіна. Антонімія різних лексико-граматичних розрядів слів (іменник, прикметник, дієслово) була предметом досліджень Н.А.Джафарової, О.І.Едельштейна, Л.Т.Корнєвої, М.Д.Лєсник, Л.Ю.Максимова, В.М.Морозової, Г.В.Сидоренко. Стилістичний аспект лексем із протилежними значеннями аналізували Л.Т.Бабаханова, Я.І.Гельблу, М.С.Каплан, Т.І.Лукіних, Є.М.Міллер, Н.Т.Мосашвілі, Н.В.Павлович, М.М.Халіков та ін. Антоніми в системі ідіостилю привертали увагу Г.В.Кондакова, М.Коспартової, Ю.М.Лотмана, Л.О.Матвієвської, Л.І.Тимофєєва та ін. Дослідження А.І.Альохіної, А.М.Емірової, Л.Т.Зиміної, С.І.Ройзензона, М.І.Сидоренка, Т.О.Тонконогової присвячені фразеологічним антонімам. У 60-х роках ХХ століття активізувався етнолінгвістичний аспект вивчення опозицій, пов’язаний із формуванням структурної семіотики й працями В’яч.Вс.Іванова та В.М.Топорова. У наукових студіях М.І.Толстого, Н.Д.Арутюнової, Т.В.Булигіної, О.Д.Шмельова та ін. відображено сучасний стан вивчення названого лексико-семантичного явища. Лексикографічний аспект антонімії опрацьовували Л.О.Введенська, М.П.Колесников, В.Н.Коміссаров, М.Р.Львов, В.П.Тимофєєв.
В україністиці загальнотеоретичні проблеми антонімії розглянуто водночас із дослідженням лексики (Л.А.Лисиченко, Л.С.Паламарчук, В.М.Русанівський та ін.) або стилістики (А.П.Коваль, О.Д.Пономарів, Л.І.Мацько та ін.). Окремим питанням лексико-семантичних відношень антонімії присвячено наукові розвідки В.А.Василенко, Н.В.Векуа, С.Є.Доломана, Н.В.Журавель, С.Я.Єрмоленко, В.С.Калашника, В.І.Кононенка, М.П.Кочергана, Л.О.Пустовіт, Л.О.Ставицької, В.А.Суковатої, О.О.Тараненка, В.Д.Ужченка, Т.О.Федоренко, В.А.Чабаненка та інших українських дослідників. Однак цілісного монографічного опису лексем із протилежними значеннями у вітчизняній лінгвістиці немає. Лексикографічна спрямованість дослідження зумовлена насамперед практичними потребами („Словник антонімів”, укладений Л.М.Полюгою в 1987 році (друге видання 1999 рік, третє 2006 рік), єдиний в україністиці). Крім того, словника антонімів поетичної мови в українській лексикографії немає. Отже, актуальність запропонованого дослідження зумовлена потребою комплексного семантико-функціонального й лексикографічного аналізу лексем, зафіксованих в українських поетичних текстах ХХ століття.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний напрям дослідження пов’язаний із науковою темою „Проблеми зіставної семантики”, яку розробляють на кафедрі загального та українського мовознавства Київського національного лінгвістичного університету.
Мета наукової роботи полягає в тому, щоб на основі досягнень сучасної вітчизняної й зарубіжної лінгвістики здійснити комплексний семантико-структурний і функціональний аналіз лексичних антонімів, що становлять характерну ознаку українського поетичного словника ХХ століття.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1)обґрунтувати теоретичні засади антонімії складного й багатоаспектного явища в лексичній системі мови;
2)розкрити роль контрасту в поетичному відображенні дійсності;
3)обґрунтувати виділення лексико-стилістичних категорій: поетичні антоніми, антонімічний біном, антонімічно-синонімічна парадигма;
4)схарактеризувати ключові опозиції у віршованому тексті з урахуванням позитивної та негативної маркованості їхніх конституентів;
5)запропонувати структурну, морфологічну й функціонально-семантичну класифікації опозитів;
6)проаналізувати зв’язок антонімії з полісемією і синонімією;
7)описати парадигматичні й синтагматичні властивості лексем із протилежними значеннями;
8)дослідити синтаксичні функції антонімічних пар у віршованих текстах;
9)визначити особливості структурно-семантичної організації оксиморонів;
10) здійснити функціонально-семантичний аналіз оксиморонних синтагм;
11)на матеріалі досліджуваних поетичних текстів визначити стилістичні функції художніх засобів, основу яких становлять антонімічні лексеми (акротези, амфітези, антитези, діатези, оксиморони);
12)сформулювати засади й запропонувати лексикографічний опис антонімічних пар, зафіксованих в українських поетичних текстах ХХ століття.
Об’єктом дослідження є лексична антонімія в українській поетичній мові.
Предмет дослідження лексеми з протилежними значеннями, виявлені у творах українських поетів ХХ століття.
Вибір об’єкта й предмета зумовлений насамперед тим, що саме в поезії велику роль відіграють мовні контрасти як одна з форм художнього відображення дійсності. „Чим видатніший поет, тим виразніше відбиваються в його творчості ці начала протилежностей, які стикаються одне з одним і переходять у нову якість” [16, с. 37].
Антонімічні пари утворюють складну систему засобів, які виконують оцінно-описову функцію, що дає змогу авторові створити контрастну характеристику персонажів, предметів, процесів і дій, відтворити складність та суперечність зображуваних явищ, передати суперечливу сутність позамовних сутностей, адже „в основі поетичної мови, зауважує С.Я.Єрмоленко, лежить особливий характер конкретно-чуттєвого бачення світу, орієнтація на емоційно-естетичне сприйняття його” [152, с. 323]. У поетичному контексті лексеми, набуваючи додаткових значеннєвих відтінків, розширюючи асоціативні зв’язки, виявляють широкі можливості для реалізації контрастної семантики. „Художній текст, зазначає В.І.Кононенко, якраз і створює умови виявлення широкого спектра різного роду відтінків, співзначень, трансформованих і переосмислених понять, що ускладнюються тими ж таки емоціями й оцінками. Ґрунтовним матеріалом може слугувати зіткнення протилежних за значенням слів-понять, як тих, що складають шар звичайних антонімів, так і тих, що зближуються лише контекстуально в ході авторської оповіді” [208, с.1516]. Мова поезії максимально актуалізує потенції полісемічних слів-антонімів і найповніше реалізує антонімічно-синонімічну взаємодію лексичних одиниць. „Для поетичної мовної картини світу, робить слушне зауваження В.С.Калашник, характерне наповнення символами, зокрема національними, трансформованими народними образами, авторськими актуалізаціями й естетичними оцінками відтворюваних явищ” [181, с. 34].
Джерельна база наукової роботи. Основним матеріалом дослідження є близько 10тисяч ексцерпцій одноконтекстних опозицій із поетичних творів українських авторів ХХ століття. Усього використано 133 джерела, які репрезентують творчість 73 авторів, із-поміж них є представники різних літературних напрямків та шкіл, а саме: поети-символісти початку ХХстоліття (М.Вороний, О.Олесь, Г.Чупринка, М.Упеник); поети-класики ХХстоліття (П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра, А.Малишко, М.Бажан та ін.); представники традиційної поезії, що творилася в межах соцреалізму (Л.Забашта, Л.Первомайський, Л.Дмитерко, С.Крижанівський, В.Забаштанський та ін.); митці „Розстріляного Відродження” (М.Зеров, О.Влизько); автори еміграційної літератури (насамперед представники „празької школи” О.Ольжич, Є.Маланюк, неокласик Ю.Клен, а також М.Руденко); митці-шістдесятники, які відродили нову хвилю модернізму (Л.Костенко, Д.Павличко, М.Вінграновський, І.Драч, В.Коротич, В.Симоненко, Г.Світлична, В.Стус та ін.); поети-модерністи другої половини ХХ століття (М.Луків); сучасні автори постмодерного спрямування (С.Йовенко, І.Римарук); поети-автори пісенних текстів (Д.Луценко, В.Крищенко, А.Пашко, М.Сингаївський) та ін. Зауважимо, що структурно-семантичний та функціонально-стилістичний аналіз зафіксованих у поезії ХХстоліття антонімів не передбачає кваліфікації літературного напрямку, репрезентованого творчістю того чи того митця.
Методи дослідження. У дисертації застосовано комплексний підхід до досліджуваного явища. Як основний використано описовий метод, що передбачає систематизацію й аналіз мовних одиниць із подальшою конкретизацією на значному фактичному матеріалі. У роботі також застосовано метод компонентного аналізу — для дослідження лексичної семантики антонімів; метод структурно-граматичного аналізу — для встановлення морфологічних розрядів антонімічних пар і кваліфікації їхніх синтаксичних функцій; дистрибутивний метод — для характеристики сполучуваності антонімів; метод моделювання — для виокремлення типових синтаксичних моделей з антонімічними лексемами. З метою визначення продуктивності різних типів антонімів використано кількісний аналіз. Крім того, антонімічні пари розглянуто в проекції на категорії філософії, логіки, психолінгвістики й теорії літератури. Для порівняльного аналізу ключових опозицій, зафіксованих в українській і болгарській поезії, залучено зіставний (контрастивний) метод.
Лексеми з протилежними значеннями досліджено в синхронному плані.
Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що в ній уперше в лінгвоукраїністиці здійснено парадигматично-синтагматичний і функціональний аналіз лексичних антонімів як складників поетичного словника ХХ століття, розглянуто вживання ключових контрастивів у віршованому тексті й виявлено позитивну та негативну маркованість їхніх конституентів, простежено зв’язок антонімії з полісемією й синонімією, запропоновано визначення поетичних антонімів та антонімічних біномів.
Теоретичне значення дослідження полягає в розбудові концепції поетичної антонімії як категорії лексичної семантики та стилістики, зокрема, у розвитку теорії асиметричних антонімів, в обґрунтуванні понять поетичні антоніми, антонімічні біноми, антонімічно-синонімічна парадигма, у поглибленні наукових положень про взаємозв’язок антонімії, полісемії й синонімії. Аналіз структурно-семантичних і функціонально-стилістичних особливостей антитез та оксиморонів поглиблює теорію тропів. Принагідно залучений матеріал дослідження позитивно-негативної оцінності компонентів ключових опозицій в українських та болгарських поетичних текстах репрезентує науковий пошук у галузі зіставно-типологічного мовознавства.
Практичне значення дисертаційної роботи визначається можливістю використовування її матеріалів, положень і висновків для написання підручників та навчальних посібників із лексикології, практичної стилістики, лінгвопоетики. Матеріали дослідження можна застосувати в лінгводидактиці, а також у лексикографії. Лексикографічний здобуток передано до Національної словникової бази Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук України. Фактичний матеріал частково представлений у „Словнику антонімів поетичної мови” [502], у якому зафіксовано не тільки загальномовні опозиції-домінанти, а й антонімічно-синонімічні парадигми поетичних антонімів.
Апробація роботи. Результати дисертаційної роботи обговорено на спільному засіданні кафедри загального та українського мовознавства Київського національного лінгвістичного університету й відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України. Основні теоретичні положення дисертації представлено в доповідях та повідомленнях на міжнародних симпозіумах і конференціях „Леся Українка і світова культура” (Луцьк, 1991), „Сопоставление русского языка с родным в научных исследованиях и в практике преподавания” (Болгарія, Велико-Тирново, 1994), „Вивчення мови на комунікативній основі” (Полтава,2000), „Проблеми зіставної семантики” (Київ,2003,2005), „Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2007), на всеукраїнських науково-практичних конференціях (Полтава, 1992, 1993).
Публікації. Проблематику, теоретичні та практичні результати дисертаційної праці викладено в монографії „Антоніми в українській поетичній мові” (19,5 др. арк.); у 27 статтях, із яких 21 опубліковано в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; у „Словнику антонімів поетичної мови” (12,5 др. арк., рекомендований Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів).
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури й лексикографічних праць (552 позиції), списку джерел (133 позиції) та додатка (покажчик антонімічних пар, що становить близько 1200 опозицій). Обсяг основного тексту дисертації 360 сторінок. Повний обсяг роботи 463 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Функціонування української мови в поетичному дискурсі ХХ століття спричинює динамічні процеси в лексичній семантиці, пов’язані з різним співвідношенням мови й мислення, а також із взаємодією літературної загальновживаної мови та сучасної поетичної практики. Однією з основних категорій лексико-семантичної системи є антонімія. Як різновид семантичних відношень у системі мови антонімічні відношення передають складність і суперечність об’єктивної дійсності, репрезентують протилежності, що існують у кожному конкретному вияві сутності. У понятті антонімії як лінгвістичної категорії відбиті філософське й логічне поняття протилежності.
Поетичному дискурсу ХХ століття властиве опозиційне світобачення. Одна з форм художнього відображення навколишнього світу мовні контрасти, що постають як складна система засобів з описово-оцінною функцією. Вони дають змогу схарактеризувати предмет із полярних сторін, об’єднати протилежності, передати суперечливу сутність людських почуттів і думок.
В українському поетичному словнику ХХ століття зафіксовано 444домінантних антонімічних пари. З них за критеріями складності семантичної структури, символічності значень, частотності вживання виокремлено 23 ключові опозиції, об’єднані в 7 тематичних груп: 1)опозиції з конституентами-репрезентантами кольоропозначень; 2)темпоральні опозиції; 3)локативні опозиції; 4)опозиції з компонентами-репрезентантами протилежних абстрактних понять; 5)емотивні опозиції; 6)опозиції з конституентами-репрезентантами релігійних уявлень людини; 7)опозиції з компонентами-репрезентантами соціальних відносин. Складники ключових опозиційних пар здебільшого зберігають полярну маркованість, започатковану в давньому мисленні слов’ян. Поетичний контекст впливає на взаємну трансформацію позитивної і негативної оцінної семантики.
Дослідження антонімічних пар із погляду симетричності / асиметричності значень їхніх конституентів дає підстави стверджувати, що в поетичній мові частіше реалізуються асиметричні опозиції, члени яких виражають додаткові семантичні відтінки, набувають стилістичних значень або вживаються як символи певних протиставлюваних понять. Співвідношення симетричних та асиметричних антонімів у поетичних текстах відповідно 37,2 % : 62,8 %.
У досліджуваних текстах переважають різнокореневі опозити, складники яких виражені прикметниками, дієсловами, іменниками та прислівниками. Найчастіше конституенти антонімічних пар виражені якісними прикметниками, що можна пояснити їхньою здатністю репрезентувати якості та властивості, які виявляються різноступенево й навіть перетворюються в протилежні, а також дієсловами, що зумовлено насамперед їхньою можливістю виражати векторну протилежність. Рідше вживаються в поетичній мові субстантивні та адвербіальні опозиції. Антонімічні відношення репрезентовано й неповнознач­ними частинами мови, зокрема, прийменниками (здебільшого локативного значення), частками, вигуками.
Систематизація антонімічних пар за функціонально-семантичними полями свідчить про різноманітність семантичних функцій опозитів у віршованих текстах: переважають номени-опозити, що характеризують зовнішній вигляд людини, її поведінку й характер, психічний стан, емоції, фізичні властивості, дії та стосунки з іншими людьми. З-поміж антонімічних пар, що позначають предмети, явища, процеси об’єктивної дійсності, відзначаємо продуктивність лексем, співвідносних із просторовими й часовими поняттями.
Зіставний аналіз семантичної структури компонентів багатозначних антонімічних пар засвідчує, що повна співвідносність протиставлюваних значень трапляється рідко. У поетичній мові поширені полісемічні опозиції, у яких корелятивними й попарно співвідносними є лише частина значень. Багатозначні антонімічні пари відіграють важливу стилістичну роль у поетичному словнику: вони можуть уживатися в прямому чи в переносному значенні, набувати подвійної актуалізації. Метафоричні перенесення (субстантивні, атрибутивні, дієслівні, адвербіальні) відбивають семантичну двоплановість компонентів лексичних опозицій.
Аналіз антонімічно-синонімічної парадигми як універсалії поетичної мови виявив, що найширше й найрізноманітніше в досліджуваному матеріалі представлені синоніми до іменникових та прикметникових опозитів. Менш поширені синоніми до конституентів дієслівних та прислівникових корелятивних пар. Уживання синонімічних лексем до складників опозицій сприяє найточнішому відтворенню різноманітної дійсності та внутрішнього світу людини, виявленню авторського ставлення до зображуваних явищ, подій.
Дослідження парадигматичних відношень між компонентами антонімічних пар свідчить, що в мові української поезії ХХ століття представлені всі типологічні різновиди опозитів. Найпоширеніші градуальні та векторні антонімічні пари, які виражають якісну протилежність і полярну спрямованість дій, властивостей, ознак. Комплементарні антоніми, що репрезентують додаткову протилежність, та координатні, пов’язані з орієнтацією в просторі й часі, трапляються рідше.
Антоніми-домінанти в поетичних текстах репрезентовано дев’ятьма синтак­сичними конструкціями, які виражають семантичні відношення кон’юнкції, диз’юнкції, протиставлення, заперечення, ототожнення, перетворення, чергу­вання протилежностей. Переважають у досліджуваних текстах відношення поєднання протилежностей (охоплення всього класу предметів, усього явища та ін.), що дає підставу для виокремлення антонімічних біномів як різновиду опозицій, характерних для поетичного дискурсу.
Поетичну мову ХХ століття урізноманітнюють синтаксичні структури, у яких протиставлювані лексеми виконують первинні й вторинні синтаксичні функції.
Антонімічні лексеми становлять основу стилістичних фігур антитези, оксиморона, акротези, амфітези, діатези. Особливу виразність у творах українських поетів має оксиморон. Осиморонні синтагми утворені поєднанням симетричних і асиметричних антонімів; поєднанням лексем, у значеннєвій структурі яких наявні контрарні семи; аномінацією. За формальною структурою розрізнено три продуктивні типи оксиморонів: оксиморони складні слова, оксиморонні словосполучення й предикативні оксиморони. Серед досліджених функціонально-семантичних різновидів оксиморонів продуктивними виявилися емотивно-оцінні контрастиви.
Вивчення симетричних і асиметричних антонімів на матеріалі поетичного дискурсу ХХстоліття дає підставу виокремити лексико-стилістичні категорії поетичних антонімів, антонімічних біномів, антонімічно-синонімічних парадигм.
Запропонований „Словник антонімів поетичної мови” дає змогу в наведених контекстах розкрити значення моносемантичних та полісемантичних опозицій, проілюструвати їх уживання в прямому і переносному значенні, виявити антонімічно-синонімічну взаємодію лексичних одиниць.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АверьяновА.Н. Динамика противоречий / А.Н.Аверьянов // Вопросы философии. 1976. № 5. С. 7981.
2. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія / Л.Г.Авксентьєв. Х.: Вища школа, 1988. 133 с.
3. АгишевХ.Г. О специфике русских словосочетаний, выражающих контрастные значения / Х.Г.Агишев // Филологические науки. 1969. №2. С.4657.
4. Адрианова-Перетц В.П. Очерки поэтического стиля древней Руси / В.П.Адрианова-Перетц. М.Л.: Изд-во АН СССР, 1947. 185 с.
5. АлехинаА.И. Фразеологическая антонимия в современном английском языке / А.И.Алехина. Челябинск, 1968. 43 с.
6. Античные теории языка и стиля. М. Л.: Соцэкгиз, 1936. 344с.
7. АпресянЮ.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка / Ю.Д.Апресян. М.: Наука, 1974. 367с.
8. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания / Ю.Д.Апресян // Вопросы языкознания. 1995. №1. С. 3842.
9. Аристотель. Метафизика / Аристотель. М.Л.: Соцэкгиз, 1934. С. 6174.
10. Аристотель. Категории / Аристотель. М.: Соцэкгиз, 1939. С. 4243.
11. Арістотель. Поетика / Арістотель. К.: Мистецтво, 1967. С. 7585.
12. АрутюноваН.Д. Языковая метафора / Н.Д.Арутюнова // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С. 147173.
13. АрутюноваН.Д. Язык и мир человека / Н.Д.Арутюнова. М.: Языки русской культуры, 1998. 896 с.
14. АрутюноваН.Д. Воля и свобода // Логический анализ языка. Космос и хаос: Концептуальные поля порядка и беспорядка / Н.Д.Арутюнова. М.: Индрик, 2003. 7399 с.
15. АрхангельскийА.Н. Гений, парадоксов друг (О принципе контраста в стилистике А.С. Пушкина) / А.Н. Архангельский // Русская речь. 1988. №3. С. 712.
16. Асеев Н.Н. Зачем и кому нужна поэзия / Н.Н.Асеев. М.: Сов. писатель, 1961. 315 с.
17. АфанасьевА.Н. Поэтические воззрения славян на природу / А.Н.Афанасьев. М., 1865. Т.1. 800 с.
18. АфанасьевА.Н. Живая вода и вещее слово / А.Н.Афанасьев. М.: Сов. Россия, 1988. С.128316.
19. БабахановаЛ.Т. Структурно-семантические особенности стилистического приема антитезы / Л.Т.Бабаханова // Вопросы фразеологии и грамматического строя языков. Ташкент, 1967. С. 151166.
20. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови / Н.Д.Бабич. Чернівці, 1971. Ч.ІІ. 91 с.
21. БабичН.Д. Стилістика фразеологічних одиниць / Н.Д.Бабич // Українська мова і література в школі. 1979. № 11. С.1722.
22. БабичН.Д. Антонімія у фразеології східнослов’янських мов / Н.Д.Бабич // Українське мовознавство. 1984. Вип. 12. С. 2532.
23. БабійІ. „Передо мною стояв світ, новий і чорний” (колористика у мові В.Стефаника) / І.Бабій // Культура слова. 1996. № 4849. С. 5054.
24. БабійІ. Естетична роль колірних порівнянь у мові художньої прози / І.Бабій // Слово. Стиль. Норма: зб. наук. праць, присвячений 65-річчю з дня народження доктора філологічних наук, професора С.Я.Єрмоленко / Відп. ред. Н.М.Сологуб. К., 2002. С. 7276.
25. БакинаМ.А. Эволюция поэтической речи ХІХ ХХ вв. Перифраза. Сравнение / М.А.Бакина, Е.А.Некрасова. М.: Наука, 1986. 191 с.
26. БаллиШ. Французская стилистика / Ш.Балли; [пер. с франц. К.А.Долинина]/ Под ред. Е.Г.Эткинда. М.: Изд-во иностр. литературы, 1961. 394 с.
27. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика / Р.Барт; пер. с франц. М.: Прогресс, 1989. 615 с.
28. БасилаяН.А. Метафора в поэзии Сергея Есенина / Н.А.Басилая // Слово в русской советской поэзии. М., 1975. С. 234246.
29. БахилинаН.Б. История цветообозначений в русском языке / Н.Б.Бахилина. М.: Наука, 1975. 288 с.
30. БезпояскоО.К. Морфеміка української мови / О.К.Безпояско, К.Г.Городенська. К.: Наук. думка, 1987. 210 с.
31. Білодід І.К. Поетична мова Максима Рильського / І.К.Білодід. К.: Наук. думка, 1965. 171 с.
32. БлизнюкО.О. Просторова символіка концептів життя і смерть (зіставний аспект) / О.О.Близнюк // Проблеми зіставної семантики: зб. наук. статей. К.: КНЛУ, 2005. Вип. 7. С. 5761.
33. БлизнюкО.О. Лінгвістичні ґештальти абстрактних сутностей життя смерть (на матеріалі українських та італійських паремій) / О.О.Близнюк // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Філологія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. Т. 9, № 2. С. 6067.
34. БобухН.М. Антоніми та фразеологізми з семантично протилежними компонентами / Н.М.Бобух // Мовознавство. 1992. №4. С. 6267.
35. БобухН.М. Функціонально-семантична характеристика фразеологічних одиниць із конституентами-антонімами / Н.М.Бобух // Слово в лексичній і граматичній системі мови: зб. наук. праць. Полтава, 1994. С. 3542.
36. БобухН.Н. К вопросу об антонимах: дефиниция, типы, функционирование/Н.Н.Бобух,Л.Е.Пустовит // Актуальные проблемы начальной школы: Международный сборник научно-методических статей. Полтава, 1994. С. 8389.
37. БобухН. Фразеологизмы с конституентами-антонимами (на материале русского, болгарского и украинского языков) / Н.Бобух // Шестой международный симпозиум МАПРЯЛ’94. Доклады и сообщения. Велико-Тырново: Университетское изд-во, 1995. С. 4749.
38. БобухН. Полісемантичні опозиції в мові української і болгарської поезії / Н.Бобух, Г.Гочев// Наукові записки психолого-педагогічного факультету: зб. наук. праць. Полтава, 1998. С. 417426.
39. БобухН.М. Синтагматична характеристика опозиції (на матеріалі української поезії) / Н.М.Бобух// Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2000. Вип.ХХVI. С. 1523.
40. БобухН.М. Колористичні ад’єктиви білий чорний у поетичному тексті / Н.М.Бобух// Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2002. Вип. 44. С. 1519.
41. БобухН.М. Антонімічний біном земля небо в українській і болгарській поезії / Н.М.Бобух// Проблеми зіставної семантики: зб. наук. статей. К.: Вид. центр КНЛУ, 2003. Вип. 6. С. 121127.
42. БобухН.М. Темпоральні антонімічні біноми день ніч, ранок вечір у поетичному словнику / Н.М.Бобух// Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦКДПУ ім. В.Винниченка, 2003. Вип. 48. С. 3743.
43. БобухН. Символика ключевых оппозиций в поэтической речи / Н.Бобух// Проглас. Филологическо списание. Велико Търново: Университетско изд-во „Св. св. Кирил и Методий”, 2004. С. 179190.
44. БобухН.М. Полісемантична опозиція світло темрява в поетичному контексті (на матеріалі української і болгарської мов) / Н.М.Бобух// Проблеми зіставної семантики: зб. наук. статей. К.: Вид. центр КНЛУ, 2005. Вип.7. С. 232238.
45. БобухН.М. Семантико-стилістична роль антонімічних біномів схід захід і північ південь у художньому мовленні / Н.М.Бобух// Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Філологія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2005. Т. 8, № 2. С. 5761.
46. БобухН.М. Багатозначні антонімічні біноми в поетичному мовленні / Н.М.Бобух // Лінгвістика: зб. наук. праць. Луганськ: Альма-матер, 2006. № 2 (8). С. 120129.
47. БобухН.М. Семантико-стилістичні функції темпоральних опозицій у поетичному тексті / Н.М.Бобух(на матеріалі антонімічних пар весна осінь, зима літо) // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Філологія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. Т. 9, № 1. С. 9397.
48. БобухН.М. Антонімічна парадигма добро зло в українському поетичному тексті / Н.М.Бобух// Лінгвістика: зб. наук. праць. Луганськ: Альма-матер, 2006. № 4 (10). С. 198204.
49. БобухН.М. Емотивні контрастиви в поетичному словнику / Н.М.Бобух// Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВВКДПУ ім. В. Винниченка, 2006. Вип. 67. С. 312320.
50. БобухН.М. Особливості структурно-семантичної організації оксиморонів в українському поетичному словнику / Н.М.Бобух// Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Філологія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. Т. 9, № 2. С. 7480.
51. БобухН.М. Опозиції, пов’язані з релігійними уявленнями людини (на матеріалі українського поетичного словника) / Н.М.Бобух// Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету Linguapax VIII. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. Вип. 13. С. 132136.
52. БобухН. Лексичні парадигми щастя нещастя й доля недоля в поетичному словнику / Н.М.Бобух// Науковий вісник Чернівецького ун-ту: зб. наук. праць. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2006. Вип.276277. С. 368372.
53. БобухН.М. Тематична класифікація оксиморонних парадигм (на матеріалі української поезії) / Н.М.Бобух// Рідний край: Науково-публіцистичний, художньо-літературний альманах. Полтава: Полтавський держ. пед. ун-т ім. В.Г.Короленка, 2006. № 2 (15). С.3841.
54. БобухН.М. Атрибутивна антонімічна парадигма лівий правий у віршованих текстах (на матеріалі української і болгарської поезії) / Н.М.Бобух // Сучасні дослідження з іноземної філології: зб. наук. праць. Ужгород: ППОбручар В.В., 2007. Вип. 5. С. 1320.
55. БобухН.М. Стилістичні функції антонімів у поетичних текстах / Н.М.Бобух// Лінгвістика: зб. наук. праць. Луганськ: Альма-матер, 2007. №1 (11). С. 214221.
56. БобухН.М. Тематична класифікація контрастивів (на матеріалі українського поетичного словника) / Н.М.Бобух// Лінгвістика: зб. наук. праць. Луганськ: Альма-матер, 2007. № 2 (12). С. 103111.
57. БобухН.М. Субстантивна опозиція „життя смерть” в українській поезії/ Н.М.Бобух// Слов’янський вісник: зб. наук. праць. Серія „Філологічні науки” Рівненського державного гуманітарного університету та Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету. Рівне: РІС КСУ, 2007. Вип. 7. С. 4752.
58. БобухН.М. Антонімічна синтагма свій чужий у віршованих текстах / Н.М.Бобух // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2007. Вип. 73. Ч. 2. С. 9299.
59. БобухН.М. Парадигматична характеристика антонімічних пар / Н.М.Бобух// Лінгвістика: зб. наук. праць. Луганськ: Альма-матер, 2008. №1 (13). С. 514.
60. БобухН.М. Антоніми в українській поетичній мові: [монографія] / Н.М.Бобух. Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2007. 312 с.
61. БойкоН.І. Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографічний і функціональний аспекти: [монографія] / Н.І.Бойко. Ніжин: ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф”, 2005. 552 с.
62. БондарО.І. Темпоральні відношення в сучасній українській літературній мові: Система засобів вираження: [наук. монографія] / О.І.Бондар. Одеса: Астропринт, 1996. 192 с.
63. БондаренкоА.І. Лексична парадигма „страждання” в поетиці В.Стуса / А.І.Бондаренко // Мовознавство. 1995. № 23. С. 4754.
64. БондаренкоА.І. Поетична мова В.Стуса (експресеми емотивного змісту): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / А.І.Бондаренко. К., 1996. 23 с.
65. БрутянГ.А. Лингвистическое моделирование действительности и его роль в познании / Г.А.Брутян // Вопросы философии. 1972. №10. С. 9496.
66. Будагов Р.А. Введение в науку о языке / Р.А.Будагов. М.: Просвещение, 1965. С. 6671.
67. Будагов Р.А. Человек и его язык / Р.А.Будагов. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. 262 с.
68. Будз О.-Е.Н. Антонимия глаголов движения в современном английском языке: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 „Германские языки”. Одесса, 1982. 15с.
69. Булаховський Л.А. Курс сучасної української літературної мови / Л.А.Булаховський. К.: Рад. школа, 1951. Т. 1. 519 с.
70. Булаховский Л.А. Введение в языкознание / Л.А.Булаховский. М.: Учпедгиз, 1953. Ч. ІІ. 178 с.
71. БулашевГ.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування / Г.О.Булашев. К.: Довіра, 1993. 414 с.
72. Бурячок А. Синонімічний ряд: зараз, тепер, сьогодні, нині тощо / А.Бурячок // Українська мова і література в школі. 1990. № 11. С. 3334.
73. БушковаВ.В. Символічні конотації колірної номінації в соціокультурному аспекті / В.В.Бушкова // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукраїнський зб. наук. праць. Черкаси: ЧДТУ, 2005. Число 9. С. 147150.
74. ВалюхЗ.О. Словотвірна парадигматика іменника в українській мові: [монографія] / З.О.Валюх. Київ Полтава: АСМІ, 2005. 356 с.
75. ВалюхЗ.О. Типологія словотвірних парадигм іменника в українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / З.О.Валюх. К., 2006. 36 с.
76. ВаричН.І. Структура метафори в поезії Б.-І.Антонича: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова”/ Н.І.Варич. Х., 1998. 17 с.
77. ВасиленкоВ.А. Функціонування синонімів і антонімів у поезіях Ігоря Муратова: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / В.А.Василенко. Х., 2000. 18 с.
78. ВасильевЛ.М. Современная лингвистическая семантика. / Л.М.Васильев. М.: Высшая школа, 1990. 176 с.
79. ВведенскаяЛ.А. Синонимические пары антонимов / Л.А.Введенская // Русский язык в школе. 1969. № 4. С. 107109.
80. ВведенскаяЛ.А. Проблемы лексической антонимии и принципы составления словаря антонимов: автореф. дис. на соискание науч. степени доктора филол. наук: спец. 10.02.01 „Русский язык” / Л.А.Введенская. Ростов-н/Д, 1973. 36 с.
81. ВведенскаяЛ.А. Понятие синонимико-антонимической парадигмы / Л.А.Введенская // Филологические этюды. Изд-во Рост. ун-та, 1976. Вып. 2. С. 4756.
82. ВежбицкаяА. Язык. Культура. Познание / А.Вежбицкая; [пер. с англ. М.А.Кронгауз] М.: Русские словари, 1996. 411 с.
83. ВежбицкаяА. Семантические универсалии и описание языков / А.Вежбицкая; [пер. с англ. А.Д.Шмелев] М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.
84. ВекуаН.В. Антонімія якісних прикметників у сучасній українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова”/ Н.В.Векуа. К., 2006. 230 с.
85. ВеселовскийА.Н. Историческая поэтика / А.Н.Веселовский. Л.: Гослитиздат, 1940. 648 с.
86. ВиноградовВ.В. К построению теории поэтического языка // Поэтика / В.В.Виноградов. Л., 1927. Вып. 3. С. 524.
87. Виноградов В.В. Стиль Пушкина / В.В.Виноградов. М.: Гослитиздат, 1941. С.217218.
88. ВиноградовВ.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове) / В.В.Виноградов. М. Л.: Учпедгиз, 1947. С. 206207.
89. ВиноградовВ.В. Основные типы лексических значений слова / В.В.Виноградов // Вопросы языкознания. 1953. № 5. С. 329.
90. ВиноградовВ.В. О языке художественной литературы / В.В.Виноградов. М.: Гослитиздат, 1959. 654 с.
91. ВиноградовВ.В. Поэтика и ее отношение к лингвистике и теории литературы / В.В.Виноградов // Вопросы языкознания. 1962. № 5. С.323.
92. ВиноградовВ.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика / В.В.Виноградов. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 255 с.
93. ВиноградовВ.В. О теории художественной речи / В.В.Виноградов. М.: Высшая школа, 1971. 239 с.
94. ВиноградовВ.В. Поэтика русской литературы: Избранные труды / В.В.Виноградов. М.: Наука, 1976. 511 с.
95. ВиноградовВ.В. Лексикология и лексикография: Избранные труды / В.В.Виноградов. М.: Наука, 1977. 312 с.
96. ВинокурГ.О. Избранные работы по русскому языку / Г.О.Винокур. М.: Учпедгиз, 1959. 492 с.
97. ВинокурГ.О. Филологические исследования: лингвистика и поэтика / Г.О.Винокур. М.: Наука, 1990. 452 с.
98. ВинокурГ.О. О языке художественной литературы / Г.О.Винокур. М.: Высшая школа, 1991. 449 с.
99. ВойноваС. Сравнительный анализ фразеологических единиц с компонентами-цветообозначениями (на материале русского и болгарского языков): автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 „Русский язык” / С.Войнова. Л., 1978. 24 с.
100. Волинський П.К. Основи теорії літератури / П.К.Волинський. К.: Рад. школа, 1967. С.157180.
101. ВолковА.Г. Язык как система знаков / А.Г.Волков. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1966. 87 с..
102. ВсеволодоваМ.В. Категория именной темпоральности и закономерности ее речевой реализации: автореф. дис. на соискание науч. степени доктора филол. наук: спец. 10.02.01 „Русский язык” / М.В.Всеволодова. М., 1982. 24с.
103. ГакВ.Г. Сопоставительная лексикология: На материале французского и русского языков / В.Г.Гак. М.: Междунар. отношения, 1977. 264с.
104. ГальперинИ.Р. Текст как объект лингвистического исследования / И.Р.Гальперин. М.: Наука, 1981. 139 с.
105. Гегель Г.В. Наука логики: В 3-х т. / Г.В.Гегель М.: Мысль, 19701972. Т. 2. 1971. С. 4656.
106. Гельблу Я.И. Антонимия и антитеза / Я.И.Гельблу // Уч. зап. Башкирского ун-та. Уфа, 1964. Вып. XV. С. 153159.
107. Гельблу Я.И. Антонимичные пары / Я.И.Гельблу // Уч. зап. Башкирского ун-та. Уфа, 1964. Вып. XV. С. 161164.
108. ГельблуЯ.И. К вопросу об устойчивости и одинаковой сфере употребления антонимов / Я.И.Гельблу // Уч. зап. Башкирского ун-та. Уфа, 1964. Вып.XVІ. С. 251258.
109. ГельблуЯ.И. Способы выражения антонимичности в современном немецком языке: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 „Германские языки” / Я.И.Гельблу. Л., 1965. 18 с.
110. ГельблуЯ.И. К истории возникновения антонимичных отношений / Я.И.Гельблу // Уч. зап. Башкирского ун-та. Уфа, 1969. Вып. 28. №11/15. С. 7287.
111. ГеоргиевФ.И. Проблема противоречия / Ф.И.Георгиев, Л.Ф.Петровичева. М.: Высшая школа, 1969. 214 с.
112. ГетманИ.М. Твой друг словарь / И.М.Гетман. К.: Рад. школа, 1990. С.5660.
113. ГжегорчиковаЗ. Понятийная оппозиция „верхниз” (пол. wierch spud) и языковая модель пространства / З.Гжегорчикова // Логический анализ языка. Языки пространств / Отв. ред.: Н.Д.Арутюнова, И.Б.Левонтина. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 7883.
114. ГинзбургЛ.Я. О лирике / Л.Я.Гинзбург. М. Л.: Сов. писатель, 1964. 382 с.
115.