ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГЕМА ЛОГОС: КОГНІТИВНИЙ, ПРАГМАТИЧНИЙ, ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Інститут української мови

На правах рукопису

МЕХ НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 811.161.2: 81’1(401)’38

Лінгвокультурологема ЛОГОС:
когнітивний, прагматичний,
функціонально-стилістичний аспекти

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант
доктор філологічних наук, професор
член-кореспондент НАН України
Єрмоленко Світлана Яківна,
зав. відділу стилістики
та культури мови Інституту
української мови НАН України

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................6

РОЗДІЛ І. МОВА, ЗНАННЯ, КОМУНІКАЦІЯ:
ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС.13

1.1. Наука про мову другої пол. ХХ поч. ХХІ ст.: зміна наукових парадигм.........13
1.2. Текст, інтерпретація, культура...18
1.2.1. Текст як вища форма вияву комунікативної сутності мови..18
1.2.2. Герменевтика як методологічний принцип гуманітарного знання:
розуміння та інтерпретація тексту ....29
1.2.3. Слово знак та архетип культури...35
1.2.4. Мова «оселя буття»37
1.3. Мова та знання...39
1.3.1. Особливості когнітивного підходу до явищ мови.40
1.3.2. Ціннісно-оцінна вісь у процесі пізнання ...42
1.4. Наукове осмислення поняття картина світу”. Розмежування понять
концептуальна” і мовна картина світу”.......................................................52
1.5. Основні лінгвокультурологічні одиниці...58
1.5.1. Концепти, їх формування та вербалізація.......................................60
1.5.2. Концепт у контексті мови, культури, етнокультури..67
1.5.3. Лінгвокультурема в лінгвокультурологічному дискурсі...70
1.5.4. Логоепістема в лінгвоенциклопедичному знанні ..72
1.6. Лінгвокультурологема: розроблення та осмислення поняття......75
Висновки до розділу..78

РОЗДІЛ ІІ. СТРУКТУРУВАННЯ ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГЕМИ
ЛОГОС.80

2.1. Лінгвокультурологема ЛОГОС: перехрещення філософської, релігійної та лінгвістичної площин...................................................82
2.1.1. Логос як історико-філософська категорія.......83
2.1.2. Логос у загальнохристиянській парадигмі..89
2.2. Архітектоніка та структура лінгвокультурологеми ЛОГОС....93
Висновки до розділу..98

РОЗДІЛ ІІІ. ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГЕМА ЛОГОС У НАУКОВІЙ КАРТИНІ СВІТУ..99

3.1. Мова науки та науковий стиль..99
3.2. Макрополе МОВА в науковій картині світу .104
3.2.1. Сутність мови: лінгвофілософський аспект.107
3.2.1.1. Лінгвофілософська теорія слова: від літературно-книжної традиції Київської Русі до синкретичного середньовічного знання..110
3.2.1.2. Слово у лінгвофілософському вченні Г.Сковороди..114
3.2.1.3. Лінгвофілософська концепція О.Потебні ..121
3.2.2. Зв’язок мови та свідомості....127
3.2.3. Значення як засіб здійснення мови...................................................129
3.2.4. Зовнішня та внутрішня форми слова............................132
3.2.5. Репрезентація вербалізованого поняття мова у наукових текстах
др. пол. ХХ ст поч. ХХІ ст. ..133
3.2.6. Репрезентація вербалізованого поняття слово у наукових текстах
др. пол. ХХ ст. поч. ХХІ ст....142
3.3. Макрополе РОЗУМ у науковій картині світу 148
3.3.1. Термінопоняття розум у фрагментах гуманітарного знання ..148
3.3.2. Феномен розуму у творах мислителів Київської Русі..154
3.3.3. Репрезентація вербалізованого поняття розум у наукових
текстах ХХ ст.163
3.3.4. Репрезентація концепту думка у наукових текстах ХХ ст..170
3.3.5. Термінопоняття інтелект та мислення у фрагментах
гуманітарного знання....174
3.3.6. Мовна реалізація вербалізованого поняття мислення у наукових
текстах ХХ ст.....188
3.3.7. Інтелект, інтуїція, творчість...191
3.4. Макрополе ТВОРЧІСТЬ у науковій картині світу ...199
3.4.1. Термінопоняття творчість у фрагментах наукового знання.....199
3.4.2. Феномен творчості у середньовічній східнослов’янській
культурі..206
3.4.3. Концепт творчість та поняття сродний труд” Григорія
Сковороди .. ..211
3.4.4. Репрезентація вербалізованого поняття творчість у наукових
текстах др. пол. ХХ ст поч. ХХІ ст...217
3.4.5. Творчість, винахід, відкриття.221
3.5. Макрополе ЗАКОН у науковій картині світу 224
3.5.1. Термінопоняття закон у фрагментах наукового знання.......224
3.5.2. Закон у творі київського митрополита Іларіона «Слово о законі і
благодаті» ...229
3.5.3. Репрезентація вербалізованого поняття закон у наукових текстах
др. пол. ХХ ст поч. ХХІ ст....232
3.6. Лінгвокультурологема ЛОГОС у фрагменті наукової картини світу ідіосфері В.Вернадського. 236
3.6.1. Концепт розум у науковій творчості В.Вернадського236
3.6.1.1. Вчення про ноосферу як планетарний Логос .....236
3.6.1.2. Репрезентація концепту розум у наукових контекстах ..239
3.6.2. Концепт думка у наукових текстах В.Вернадського .242
3.6.3. Концепт мова у наукових текстах В.Вернадського ...245
3.6.4. Концепт творчість у наукових текстах В.Вернадського .248
3.6.5. Концепт закон у наукових текстах В.Вернадського ......252
Висновки до розділу ...255

РОЗДІЛ ІV. ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГЕМА ЛОГОС У РЕЛІГІЙНІЙ КАРТИНІ СВІТУ257

4.1. Мова й релігія як злиття етосу та світогляду народу..257
4.2. Макрополе МОВА у релігійній картині світу ...261
4.2.1. Осмислення понять слово та мова у богословському
енциклопедичному знанні....262
4.2.2. Концепти слово та мова у Святому Письмі.....271
4.2.2.1. Мовна реалізація концепту слово..271
4.2.2.2. Реалізація концепту мова......274
4.2.3. Мовчання не антитеза слову, а засіб відтінення глибинної
сутності буття277
4.2.4. Молитва як слово до Бога з «розумом у серці»280
4.3. Макрополе РОЗУМ у релігійній картині світу .282
4.3.1. Репрезентація концепту розум у Святому Письмі ..282
4.3.2. Концепт думка у біблійних текстах...288
4.3.3. Поняття «зміна розуму», «велике розуміння» в
православній традиції...290
4.3.4. Концепт мудрість у релігійній картині світу...292
4.3.4.1. Поняття мудрість / Премудрість у богословській
енциклопедистиці.292
4.3.4.2. Мудрість людська та Божа Премудрість у Біблії..300
4.4. Макрополе ЗАКОН у релігійній картині світу...306
4.4.1. Осмислення поняття закон у богословському
енциклопедичному знанні306
4.4.2. Репрезентація концепту закон у біблійних текстах.314
4.4.3. Поняття заповіт, заповідь у Святому Письмі .....319
4.5. Макрополе ТВОРЧІСТЬ у релігійній картині світу..325
4.5.1. Осмислення поняття творчість у богословському
енциклопедичному знанні ...325
4.6. Співвідношення концептів розум, мова, творчість, закон і культурологеми серце ..333
4.6.1. «Філософія серця» в українській ментальності та культурі333
4.6.2. Серце як орган вищого пізнання.336
4.6.3. Репрезентація культурологеми серце в Біблії...340
Висновки до розділу ...350

РОЗДІЛ V. ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГЕМА ЛОГОС У ХУДОЖНІЙ КАРТИНІ СВІТУ352

5.1. Макрополе МОВА у художній картині світу 353
5.1.1. Мова та слово в поетичних текстах Т.Шевченка.353
5.1.2. Концепт слово в поетичній мові В.Сосюри.........................365
5.1.3. Мовний образ слова в поезіях М.Рильського......370
5.1.4. Образні параметри поетичного слова Б.Лепкого....375
5.1.5. Зіставно-порівняльна характеристика мовного образу слова в
поезіях Б.Олійника та В.Симоненка..378
5.1.6. Поетичне слово П.Карманського..386
5.1.7. Концептуальне поняття слово-мова” у поетичних текстах
Б.Бойчука..391
5.1.8. Багатозначна лексема слово у поезіях С.Крижанівського..395
5.1.9. Мовна репрезентація концептів мова та слово у поетичних текстах
ХІХ ХХ ст....400
5.2. Макрополе ТВОРЧІСТЬ.403
5.2.1. Слово як засіб творчості та національного самовираження...403
5.2.2. Лексема пісня як складник макрополя Творчість у поетичних
текстах ... 413
5.2.2.1. Лексема пісня як словесна творчість у поетичній мові В.Сосюри......413
5.2.2.2. Лексема пісня як творчість у мові поезій А.Малишка..419
5.3. Макрополе РОЗУМ у художній картині світу.. ..423
5.3.1. Репрезентація концепту розум...423
5.3.2. Концепти думка та дума у поетичних текстах Т.Шевченка..424
5.3.3. Лексема думка у поетичних текстах І. Франка ......433
5.3.4. Лексема думка у поетичних текстах М.Рильського ..........438
5.4. Макрополе ЗАКОН..442
Висновки до розділу ..445

ВИСНОВКИ.447

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Й
ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ПРАЦЬ....455

СПИСОК ДЖЕРЕЛ....497

ДОДАТКИ.500

ВСТУП

Розвиток гуманітарних знань кінця ХХ початку ХХІ ст. спрямований на розширення міжгалузевих зв’язків, на обґрунтування нових підходів до вивчення традиційних об’єктів у кожній науковій галузі.
У сучасній лінгвістиці спостерігаємо глибинне осмислення сутності мови в широкому теоретичному контексті. Це відкриває значні перспективи для аналізу низки комплексних проблем, серед яких «мова і знання», «мова і свідомість», «мова і розум», «мова і культура», «мова і творчість», «мова і релігія», що належать до трансісторичних, а отже, науковий інтерес до них не втрачає своєї актуальності. Названі проблеми раніше сприймали як позамовні, такі, що стосуються зовнішньої лінгвістики, а тепер усвідомлюють як важливі для розуміння мови не лише як системно-структурного іманентного творення, а як духовної енергії, когнітивної активності людини [Ф.С.Бацевич].
Набуті знання про мову в позалінгвістичних галузях впливають на дослідження власне лінгвальних явищ; стають помітнішими активні інтегративно-диференційні процеси в лінгвістиці й культурі. Започатковуються, проектуються, розгортаються нові дисципліни й напрямки, такі, зокрема, як лінгвогносеологія, лінгвокогнітологія, психолінгвістика, лінгвосеміотика, лінгвофілософія, лінгвоконцептологія, комунікативна лінгвістика та ін., і відповідно з’являються поняття, що стають базовими для цих дисциплін. Це поняття концепт, культурний код, лінгвокультурема, символ, логоепістема, інтенція, інтенціональність, смисл тощо.
В українському мовознавстві кінця ХХ початку ХХІ ст. традиційні дослідження лексичної семантики органічно поєднуються з новими напрямками мовознавства когнітивною лінгвістикою, лінгвокультурологією, аналізом конкретних концептів мовної та концептуальної картин світу. Запропоновані в працях М.П.Кочергана, В.І.Кононенка, О.О.Селіванової, В.В.Жайворонка, Т.В.Радзієвської, Г.М.Яворської, Т.А.Космеди, Ж.П.Соколовської, Л.А.Лисиченко, В.М.Манакіна, С.А.Жаботинської, К.Ю.Голобородька, В.Л.Іващенко, П.В.Мацьківа, М.В.Скаб, В.Ф.Старка, О.Є.Єфименко інструментарії дослідження стимулювали вироблення власного підходу до аналізу тексту.
Пропонована робота виконана в аспекті лінгвостилістики та комунікативної лінгвістики в її дискурсивному варіанті як чинника синтезування ідей когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології, лінгвофілософії, прагмалінгвістики. Когнітивну теорію дискурсу розглядаємо як модель опису інформаційного простору людської комунікації. Інтерпретаційний аналіз дискурсу допомагає подолати обмеженість власне когнітивного підходу до мови і претендує на роль «когнітивного інструмента» вивчення комунікації в широкому плані, оскільки пов’язаний не лише з індивідуально-психологічними, а й соціальними, культурними виявами комунікації як організованої діяльності, враховує когнітивні чинники настанов, пам’яті, емоцій, знань, вірувань, оцінок, характерних для національної культури в різні історичні періоди її розвитку.
В українському мовознавстві вивчення концептів національної культури закономірно пов’язане з лінгвостилістичним аналізом текстів. Традиції української лінгвостилістичної школи, започатковані у працях О.О.Потебні, І.Я.Франка, Л.А.Булаховського, розвивали І.К.Білодід, А.П.Коваль, В.М.Русанівський, М.М.Пилинський, С.Я.Єрмоленко, Н.М.Сологуб, М.Я.Плющ, Л.І.Мацько, Л.А. Лисиченко, Г.М.Колесник, Т.І. Панько, Л.О.Ставицька, А.К.Мойсієнко, Л.І. Шевченко, Л.О.Пустовіт, І.І.Ковалик, Н.В.Слухай, Ю.С.Лазебник, Н.Ф.Непийвода. Дослідження українських мовознавців створили передумови розуміння тексту як складно організованої багаторівневої структури, що має специфічні закони побудови й функціонування. Однак для осмислення тексту як репрезентанта культури традиційні методи його лінгвостилістичного аналізу виявилися недостатніми. Нові аспекти вивчення об’єкта дослідження потребували введення фрагментів міждисциплінарного знання і відповідної одиниці його опису, яка б відбивала інтегрованість, перехрещення лінгвістичної, філософської та культурологічної площин, тобто не лише власне мовну специфіку, а й глибинні смисли комунікації як основи свідомості людини, її пізнання та суспільного буття.
Нове поняття «лінгвокультурологема» інтенційна одиниця знання, репрезентована мовним знаком, основу якої становить визначальна властивість людської свідомості бути скерованою на об’єкт як предмет досвіду, формувати щодо нього конкретний смисл, утілюючи його в одиниці й категорії мови, співвідносні з різними сферами національної культури. Іншими словами, лінгвокультурологема складне, багатоаспектне поняття, пов’язане з поняттям інтенційності, з актом скерованості свідомості на об’єкти мислення, представлені в мові (комунікації) і занурене в національну культуру (з виразним компонентом знання).
Спираючись на теорію О.О.Потебні про єдність законів духовної діяльності і творчий характер мови, яка чинить зворотний вплив на думку, піднімаючи її на вищий щабель еволюції, логічно перекинути міст до сучасного розуміння природи мови та факторів, що зумовлюють формування національних мовних картин світу. Так, думки О.О. Потебні про людські мови як шлях до розкриття етнічних культур, історії людської культури співвідносні з основними ідеями концепції іншого українського вченого-мислителя В.І.Вернадського, який мову розглядав як форму енергії людської культури.
Культурологічне вивчення мови передбачає аналіз мовних явищ, спрямованих на виявлення національно-культурної специфіки комунікації. Увагу лінгвістів привертають передусім лінгвокультурологічно вартісні одиниці, наскрізні концепти, константи, що найтісніше пов’язані з культурою народу і відбивають специфіку його колективної свідомості. До таких одиниць, на нашу думку, належить лінгвокультурологема ЛОГОС. До поняття Логос/логос звертаються філософи, культурологи, релігієзнавці та ін.
Актуальність нашого дослідження зумовлена потребою аналізу лінгвокультурологеми ЛОГОС у когнітивному, прагматичному, функціонально-стилістичному аспектах з урахуванням нових тенденцій у науці про мову ХХ ХХІ ст., зокрема зміни наукових парадигм: від мови як закритої системи («мови самої в собі») через мову у зв’язку зі свідомістю (когнітивна парадигма) до мови як комунікативної діяльності (у широкому дискурсивному розумінні комунікації).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з науковою темою «Стилістичні параметри нової української мови в концептуально-знаковому і часовому вимірі», яку розробляють у відділі стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України.
Мета наукової роботи здійснити аналіз наукових, релігійних, художніх текстів різних часових зрізів із залученням фрагментів міждисциплінарного знання; структурувати лінгвокультурологему ЛОГОС, виявити тенденції розгортання її когнітивної та прагматичної сутності.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) визначити диференційні ознаки поняття «лінгвокультурологема» у зв’язку із співвідносними поняттями концепт, лінгвокультурема, логоепістема;
2) обґрунтувати принципи побудови когнітивної моделі лінгвокультурологеми ЛОГОС;
3) окреслити прагматичний зміст лінгвокультурологеми ЛОГОС;
4) розробити методику функціонально-стильового, типологічного аналізу лінгвокультурологеми ЛОГОС;
5) установити співвідношення лінгвокультурологеми ЛОГОС із вербалізованими поняттями розум, мова, творчість, закон;
6) здійснити аналіз лінгвокультурологеми ЛОГОС у наукових текстах;
7) дослідити релігійні тексти з погляду виявлення у цих текстах складників лінгвокультурологеми ЛОГОС;
8) виявити вербалізовані складники лінгвокультурологеми ЛОГОС в індивідуально-художніх стилях;
9) окреслити семантично-поняттєві макрополя, що репрезентують лінгвокультурологему ЛОГОС у релігійній, науковій та художній картинах світу;
10) визначити на досліджуваному синхронному та діахронному зрізах зміст лінгвокультурологеми ЛОГОС;
11) простежити тенденції когнітивної та прагматичної динаміки лінгвокультурологеми ЛОГОС на часових зрізах української літературної мови.
Об’єкт дослідження наукові, зокрема філософські, релігійні та художні тексти, що репрезентують український мовний і національно-культурний простір.
Предмет дослідження когнітивний, прагматичний та функціонально-стилістичний зміст лінгвокультурологеми ЛОГОС.
Джерельною базою наукової праці слугували наукові (твори мислителів Київської Русі, Г.Сковороди, О.Потебні, наукові праці В.Вернадського, філософські тексти другої половини ХХ початку ХХІ ст.); релігійні (тексти Біблії, богословські енциклопедичні джерела) та художні тексти (Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, В.Сосюри, А.Малишка, М.Рильського, В.Симоненка, С.Крижанівського, Б.Бойчука, Б.Лепкого, П.Карманського).
Методи дослідження. У дисертації застосовано комплексний підхід до досліджуваного явища. Для обґрунтування поняття «лінгвокультурологічний дискурс» використано описовий метод; метод когнітивного аналізу застосовано в моделюванні змісту лінгвокультурологеми ЛОГОС. Методом семантично-поняттєвого поля, а також контекстуально-ситуативного інтерпретаційного аналізу досліджено макрополя Мова, Розум, Творчість, Закон як складників лінгвокультурологеми ЛОГОС.
Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено аналіз наукових, релігійних та художніх текстів із залученням фрагментів міждисциплінарного знання, що дало змогу виявити в їхній структурі спільну глибинну семантичну універсалію, якою є нове багатоаспектне поняття лінгвокультурологема ЛОГОС. Установлено диференційні ознаки введеного до наукового обігу поняття. Емпіричне дослідження текстів різних часових зрізів привело до побудови інваріантної моделі: ЛОГОС Розум, Мова, Творчість, Закон. Удосконалено методичний підхід до моделювання семантично-поняттєвих макрополів у науковій, релігійній та художній картинах світу.
Теоретичне значення дисертації полягає: 1) у поглибленні теорії лінгвістики тексту й розширенні міждисциплінарного знання про текст як репрезентант культури; 2) в обґрунтуванні поняття лінгвокультурологема ЛОГОС як потенційно вербалізованої одиниці, у якій поєднано особливості мовного вираження, свідомості та культурної комунікації; 3) у моделюванні макрополів Мова, Розум, Творчість, Закон, які дають уявлення про наявність лінгвокультурологеми ЛОГОС як певної абстракції, культурної універсалії, «константної форми», що перебуває на вищому щаблі в ієрархії смислових утворень ідеальної концептосфери; 4) в обґрунтуванні архітектоніки виокремлених макрополів, що дає змогу осмислити специфіку функціонування їх у науковому, релігійному та художньому дискурсах. Результати дослідження стануть основою для опрац

Список литературы

ВИСНОВКИ
Сутність наукового знання полягає у розумінні дійсності в її минулому, нинішньому та майбутньому, у вірогідному узагальненні фактів, у тому, що за випадковим воно знаходить необхідне, закономірне, за поодиноким загальне. Мислення людини постійно рухається від незнання, тобто відсутності перевіреної інформації про той чи інший розглядуваний об’єкт, від неповного, поверхового до все більш уточненого, поглибленого та всебічно охопленого знання.
Поглиблюючи теорію лінгвістики тексту й розширюючи міждисциплінарні знання про текст як репрезентант культури, ми здійснюємо спробу по-новому проаналізувати науковий, релігійний, художній дискурси української мови, застосовуючи до них лінгвокогнітивний, лінгвософський, лінгвокультурологічний підходи.
Текст завжди вписано в загальний контекст культури, оскільки знання формується відповідно до системи цінностей і смислів культури, її критеріїв істинності. Згідно з цими критеріями текст інтерпретують заново і вводять до нового тексту, що й зумовлює можливість міжкультурного обміну і трансляції культурної традиції. Саме в текстовій діяльності актуалізує себе свідомість, мовомислення суб’єкта, оскільки обмін знаннями й досвідом, емоціями, цінностями, ідеалами та нормами неможливий поза межами породження та інтерпретації різностильових текстів.
Для формування нових наукових теорій важливими є процеси в науково-теоретичному знанні, які, за образним висловленням, «виникають за рахунок зсувів», вимагаючи розв’язання проблем на іншому рівні універсальності або на рівні моделей і гіпотез, або розроблених теоретичних моделей, запозичених з інших, більш розвинених дисциплін.
Знання, отримані на емпіричному рівні це результат безпосереднього контакту з oб’єктивною реальністю при спостереженні або експерименті. На цьому рівні одержуємо знання про означені події, виявляємо властивості досліджуваних об’єктів або процесів, фіксуємо відношення і, нарешті, встановлюємо емпіричні закономірності.
Теоретичний рівень науки завжди надбудовується над емпіричним рівнем. Теорія, описуючи, систематизуючи і пояснюючи всю множину даних емпіричного рівня, спрямована на пояснення об’єктивної реальності. Проте її завдання описати безпосередньо не навколишню дійсність, а ідеальні об’єкти.
Евристична доцільність запропонованого поняття лінгвокультурологема детермінована потребою знайти одиницю виміру мовно-інтелектуальної культури. Уведення поняття лінгвокультурологема це лінгвокультурологічна одиниця, яка поєднує характеристичні ознаки мови, свідомості та реалізацію їх у функціонально-стилістичних різновидах текстів.
Уведення лінгвокультурологеми пов’язане з такими диференційними ознаками, які виокремлюють це поняття з низки подібних абстракцій: концепт, лінгвокультурема, логоепістема:
1. Вищий, ніж у понятті «концепт», ступінь абстракції.
2. Акцент на науковості, книжності знання, на інтелектуальній культурі.
3. Здатність виступати одиницею виміру інтелектуального рівня тексту.
4. Лінгвокультурологема інструмент виявлення смислу як глибинної сутності змісту поняття.
5. Подібно до концепту лінгвокультурологема може бути вербалізована або потенційно вербалізована.
Вперше в українському мовознавстві здійснено аналіз наукових, релігійних та художніх текстів із залученням фрагментів міждисциплінарного знання, що дало змогу виявити в їхній структурі спільну глибинну семантичну універсалію лінгвокультурологему ЛОГОС.
Лінгвокультурологема ЛОГОС, зокрема її вербально-семантична реалізація в різних сферах вживання мови, засвідчує роль мови в різних мисленнєвих процесах, коли людина оперує певними типами знання та його репрезентаціями у свідомості.
Когнітивний аспект дослідження сутності певного слова у ментальному лексиконі людини є запорукою адекватного розуміння породження та сприйняття мови, адекватного визначення багатьох понять сучасної лінгвістики.
Лінгвокультурологема ЛОГОС потенційно вербалізована одиниця, що поєднує ознаки мовного вираження, свідомості та культурної комунікації. Як певна абстракція, «константна форма», що перебуває на вищій сходинці в ієрархії смислових утворень ідеальної концептосфери, лінгвокультурологема ЛОГОС по-різному проектується на функціонально-стильові дискурси в їх діахронному вимірі.
Синергетичний зміст поняття логос, відмінності в значенні лексем логос і Логос мотивують таку дефініцію: «Логос з малої літери це логічна, раціональна, прагматична одиниця свідомості. Логос з великої літери це сутність, що існує в усьому».
На основі численних словникових визначень лексеми логос, аналізу історико-філософської та загальнохристиянської парадигми зроблено висновок про когнітивну модель лінгвокультурологеми ЛОГОС, що об’єднує макрополя Розум, Мова, Творчість, Закон.
Динаміка розгортання лінгвокультурологеми ЛОГОС у фрагментах наукової, художньої та релігійної картин світу має свою специфіку.
Головною ознакою сучасної наукової картини світу постає філософсько-методологічна рефлексія. Одним із найважливіших наслідків введення цієї рефлексії в самосвідомість науки в цілому і її конкретних галузей зокрема виявляється розширення змісту конкретно-наукового теоретичного знання за рахунок поєднання знання законів функціонування і організації знань про предмет. Нове теоретичне знання ґрунтується на врахуванні знання, яке традиційно належить до філософії, логіки і гносеології, і застосуванні його до галузі конкретно-наукового пізнання.
Лінгвокультурологема ЛОГОС у науковому дискурсі репрезентована макрополями Мова, Розум, Закон, Творчість, змодельованими на основі концептуального аналізу наукових (філософських) текстів. У них розвивається лінгвофілософська теорія слова від літературно-книжної традиції Київської Русі, синкретичного середньовічного знання, вчення Г.Сковороди, О.Потебні до розуміння концептів мова, слово у філософьких текстах другої половини ХХ початку ХХІ ст., а також у фрагменті наукової картини світу у текстах В.Вернадського.
У літературно-книжній традиції Київської Русі відбито синкретичне середньовічне знання, що поєднує традиції мовознавства, християнського віровчення, психології, історії, антропології та інших наук. Філософія мови у східних слов’ян завжди мала своїм предметом слово в його співвідношенні з різноманітними аспектами людського буття.
Продовжуючи мовні традиції релігійної книжної літератури та збагачуючи їх живою мовою свого часу, Г.С. Сковорода засвідчував можливості мовного синтезу, в якому виявлялася культурна функція мови.
Важливою ланкою в розвитку української науки була філософія мови” Олександра Потебні. Лінгвофілософську, психолінгвістичну концепцію О.Потебні, пов’язану з тим, що мовець не перекладає думки зі своєї голови в голову слухача, а лише збуджує його когнітивну сферу, дає поштовх для творення ним власних думок, внутрішніх смислів, розвивали представники гуманітарного знання ХХ ст.
У наукових текстах В.І. Вернадського вербалізовані поняття мова, розум, творчість, закон корелюють між собою. Вони виявляють специфічні ознаки порівняно зі словниковими тлумаченнями відповідних номінацій. Концепти мова, розум, думка, творчість, закон, реалізовані в наукових текстах В.Вернадського, підтверджують співвідношення понять здоровий глузд розсудок розум, термінопонять інтелект та мислення у фрагментах гуманітарного знання, детермінують зміст понять «ноосфера» В.Вернадського.
Мовна реалізація концептів мова, розум, творчість, закон у текстах др. пол. ХХ поч. ХХІ ст. мотивує висновок про те, що вербалізованій науковій свідомості властива розумоцентричність та мовоцентричність. Виявлена семантика компонентів макрополів Розум і Мова в літературно-книжній традиції Київської Русі засвідчила синкретизм наукового і релігійного знання. Традиції цього синкретизму зафіксовано у творах Г.С. Сковороди, у лінгвофілософській концепції О.О. Потебні, частково в ученні В.І.Вернадського про ноосферу як планетарний логос.
Розгортання лінгвокультурологеми ЛОГОС у науковій картині світу ґрунтується на когнітивній, аксіологічній, прагматичній, культурній семантиці мовного знака.
Лінгвокультурологема ЛОГОС у релігійній картині світу репрезентована макрополями Мова, Розум, Закон, Творчість, які сформовані (змодельовані) на основі аналізу енциклопедичних богословських та біблійних текстів. У біблійному дискурсі лексичні номінації мова, розум, мудрість, творчість, закон мають іншу семантику, ніж відповідні лексеми, зафіксовані в загальномовному словнику.
Здійснено зіставний аналіз словникових тлумачень імен концептів, продемонстровано мовну реалізацію даних концептів у текстах.
Макрополе Мова репрезентоване такими вербалізованими поняттями, як слово, мова, мовчання, молитва як слово до Бога з «розумом у серці». Структура концепту слово виявляється достатньо складною в релігійному дискурсі. На основі конкретних слововживань, лексико-семантичної сполучуваності чітко простежується диференціація значень висловів Слово Боже і слово людське.
Стрижневим компонентом концепту слово в релігійному дискурсі є значення:
Бог-Слово Син Божий, Ісус Христос Друга Особа Трійці.
У сакральних текстах зафіксовано нерозривний зв’язок поняття слово з поняттям мовчання. Засвідчені контексти актуалізують поняття внутрішньої мови як реалізації невіддільної ознаки людини з «розумом у серці». Складники макрополів у біблійних текстах репрезентовані великою кількістю усталених образних словосполучень, які функціонують у сучасній мові як афористичні вислови. Образні словосполучення біблійного походження з лексемами думка, премудрість поповнили скарбницю літературної мови, її афористики.
Біблійний текст це високо поетичний текст, для якого характерні антитези, парафрази на позначення мовотворення і сприймання мови (функціонування слів вуста, вуха, язик, голова серце, нирки), протиставлення зовнішнього (вуста) і внутрішнього (серце) вираження мовлення.
У православній традиції чільне місце належить поняттю молитва як слово до Бога з «розумом у серці», а також семантиці висловів «розум у серці», «зміна розуму», «велике розуміння».
Контекстологічний, когнітивний зміст номінацій мова, розум, творчість, закон підтвердив їх зв’язок із культурологемою серце. Адже серце це не лише орган чуття, а й орган вищого пізнання у сакральних текстах, а «філософія серця» є знаковою в українській ментальності та культурі. Концепти слово та мова виявляють безпосередній зв’язок із культурологемою серце.
Лінгвокультурологема ЛОГОС в українському художньому дискурсі репрезентована специфічною організацією макрополів Мова, Розум, Творчість, Закон, концепти яких постають, як вияв смислових опозицій, як культурні коди.
Вербалізовані концепти репрезентовано поетичними текстами ХІХ ХХ ст. (твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, В. Сосюри, А. Малишка, М.Рильського, В. Симоненка, Б. Лепкого, С. Крижанівського, Б. Бойчука, П.Карманського). Довільний вибір авторів, представників поетичного жанру, забезпечує нейтралізацію специфіки індивідуального осмислення названих понять і виявлення найзагальніших тенденцій у моделюванні макрополів Мова, Розум, Творчість, Закон.
У макрополі Мова переважно взаємозамінними, синонімічними виступають лексеми мова та слово. Ядерну позицію посідає лексема слово. Виокремлене значення «поетична творчість» входить одночасно до структури макрополя Мова та макрополя Творчість. Концепт творчість постає як вербалізовані поняття пісня та поетичне слово.
Семантичний зв’язок між висловами пророче слово, слово Істини, слово правди, Боже слово у поетичній картині світу співвідноситься з лінгвокультурологемою ЛОГОС у релігійній картині світу.
У художній картині світу лінгвокультурологема ЛОГОС корелює передусім зі складниками макрополів Мова і Творчість. Виокремлено такі диференційні ознаки, семи, властиві складникам названих макрополів, як «слово поетична творчість», «мова рідне слово» та «мова поетична творчість», «пісня словесна творчість».
Належність концептів мова, розум, творчість, закон до сфери ідеального, тобто до світу ідей, якими оперує людина, зумовлює їх широку сполучуваність із предикатними ознаками метафоричного змісту. Ідеальне пізнається через конкретні, фізично сприймані, чуттєві ознаки; вони лежать в основі як загальномовних, традиційно-поетичних, так і індивідуально-авторських метафор.
Відзначена в дослідженні розмитість семантичної структури концептів мова, слово, розум, творчість, закон не заперечує існування їх як стрижневих лінгвокультурологічних універсалій, співвідносних із загальномовними метафорами.
Макрополя Мова, Розум, Творчість, Закон, що структурують лінгвокультурологему ЛОГОС у художній картині світу, не мають чітко окреслених меж. Існування поняття, що входять одночасно до двох та більше макрополів, свідчить про їхню синкретичну сутність та глибинну семантичну спорідненість.
На сучасному етапі пізнання актуалізується поліфонічність мислення, що має своєю передумовою наявність певного простору, в якому може рухатися мислення, послуговуючись різноманітністю мовно-семіотичних засобів та форм, вироблених науковою культурою. Відмова від ідеї жорстокої конкуренції наукового знання і заміна її ідеєю комунікації, «спілкування розуму», де все знання має цінність (оскільки кожна нова ситуація може відкрити в ньому новий, раніше прихований смисл), диктує більш лояльне, ніж раніше, ставлення до неформалізованих, неточних, імовірнісних форм знання (інтуїтивне знання та ін.). Саме в інтуїтивному знанні часто з’являються геніальні прозріння, тоді як формально точні системи можуть бути змістовно бідними. Тому в аналізі лінгвокультурологеми ЛОГОС, крім основних макрополів Розум, Мова, Творчість, Закон, які реалізуються на різних синхронних та діахронних зрізах наукової картини світу, розглянуто поняття, що входять одночасно до макрополів Розум і Творчість. Це інтуїція, інтуїтивне знання, винахід, відкриття; у релігійній картині світу поняття молитва, мовчання входять одночасно до макрополя Мова та Розум. У художніх текстах макрополя Мова і Творчість об’єднано поняттям пісня, макрополя Мова і Розум поняттям думка.
Отже, досліджені макрополя Розум, Мова, Творчість, Закон у науковому, релігійному та художньому дискурсах репрезентують лінгвокультурологему ЛОГОС різноаспектну, багатопланову, поліфункціональну, ієрархічну структуру, яка корелює із символічними, метафоричними, асоціативними знаннями про неї на діахронному та синхронному зрізах культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Й ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ПРАЦЬ

1. Аверинцев С.С. Древнегреческая поэтика и мировая литература / С.С.Аверинцев // Поэтика древнегреческой литературы. М.: Наука, 1981. С.314.
2. Аверинцев С.С. Риторика и истоки европейской литературной традиции / Аверинцев С.С. М.: Языки русской культуры, 1996. 446 с.
3. Аверинцев С. Софія-Логос: словник / С.Аверинцев. [2-е вид.]. К.: Дух і літера, 2004. 636 с.
4. Авкесентьєв Л.Г. Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної української мови та особливості її формування / Л.Г.Авкесентьєв // Мовознавство. 1987. № 1. С.4346.
5. Азаренко С.А. Топология культурного воспроизводства (на материале русской культуры) / Азаренко С.А. Екатеринбург: Изд-во Уральского гос. ун-та, 2000. 224 с.
6. Алдер Г. Практика эффективного использования времени / Гарри Алдер; пер. с англ. О. Чумичева; гл. ред. В. Усманов. СПб. и др.: Питер, 2001. 246с. (Серия «Сам себе психолог»; Серия «Бизнес-психология»).
7. Алпатов В.М. Об антропоцентричном и системоцентричном подходах к языку / В.М. Алпатов // Вопросы языкознания. 1993. № 3. С.1526.
8. Акулов Е. Концепт талант в современной языковой картине мира / Е.Акулов // Вісник Харківського університету. 2000. № 491. С. 230233.
9. Алексеева И.Ю. Человеческое знание и его компьютерный образ / Алексеева И.Ю. М.: Наука, 1992. 210 с.
10. Алефиренко Н.Ф. Вербализация концепта и смысловая синергетика языкового знака / Н.Ф. Алефиренко // Проблемы вербализации концептов в семантике языка и текста: материалы Междунар. симпозиума. Волгоград, 2003. Ч. 1. Научные статьи. С. 312.
11. Алефиренко Н.Ф. Дискурсивно-когнитивные истоки семантики единиц вторичного знакообозначения / Н.Ф.Алефиренко // Русский язык: исторические судьбы и современность: Междунар. конгресс исследователей русского языка. М.: МГУ, 2001. С. 8283.
12. Алефиренко Н.Ф. Поэтическая энергия слова: синергетика языка, сознания и культуры / Алефиренко Н.Ф. М.: Academia, 2002. 394 с.
13. Алефиренко Н.Ф. Спорные проблемы семантики: монография / Алефиренко Н.Ф. М.: Гнозис, 2005. 326 с.
14. АмелинГ.Г. Мемиотика и русская культура / Г.Г.Амелин, И.А.Пильщиков // Московско-тартусская семиотическая школа. История, воспоминания, размышления. М.: Языки русской культуры, 1998. С. 4553.
15. Антология концептов / [ред. В.И. Карасик, И.А. Стернин]. М.: Гнозис, 2007. 512 с.
16. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: синонимические средства языка / Апресян Ю.Д. М.: Наука, 1974. 368 с.
17. Апресян Ю.Д. Новый объяснительный словарь синонимов: концепция и типы информации / Ю.Д.Апресян // Новый объяснительный словарь синонимов русского языка. Проспект. М.: Русские словари, 1995. С.7118.
18. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания / Ю.Д. Апресян // Вопросы языкознания. 1995. № 1. С. 37 67.
19. Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика ее исследования: на материале имени существительного / Арнольд И.В. Л.: Просвещение, 1966. 192 с.
20. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка / АрнольдИ.В. Л.: Просвещение, 1973. 303 с.
21. Артемьева Е.Ю. Основы психологии субъективной семантики / Артемьева Е.Ю. М.: Наука; Смысл, 1999. 350 с.
22. Арутюнова Н.Д. Аксиология в механизмах жизни и языка / Н.Д.Арутюнова // Проблемы структурной лингвистики / [ред. В.П.Григорьев]. М.: Наука, 1984.
23. Арутюнова Н.Д. Введение / Н.Д. Арутюнова // Логический анализ языка. Ментальные действия. М.: Наука, 1993. С. 36.
24. Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексического значения / Н.Д. Арутюнова // Аспекты семантических исследований. М: Наука, 1980. 356 с.
25. Арутюнова Н.Д. Лингвистические проблемы референции / Н.Д.Арутюнова // Новое в зарубежной лингвистике. 1982. Вып. 13. С.540.
26. Арутюнова Н.Д. Образ (опыт концептуального анализа) / Н.Д. Арутюнова // Референция и проблемы текстообразования. М.: Наука, 1988. С. 117129.
27. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт / Арутюнова Н.Д. / [отв. ред. Г.В. Степанов] М.: Наука, 1988. 341 с.
28. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Арутюнова Н.Д. [2-е изд., испр.]. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
29. Аскольдов-Алексеев С.А. Концепт и слово / С.А. Аскольдов-Алексеев // Русская словесность: антология / [ред. В.П. Нерознак]. М.: Academia, 1997. С. 267279.
30. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения / Ричард Аткинсон. М.: Прогресс, 1980. 528 с.
31. Ахманова О.С. «Вертикальный контекст» как филологическая проблема / О.С. Ахманова, И.В. Гюббенет // Вопросы языкознания. 1977. № 3. С.4754.
32. Ахмедьяров К.К. Ю.Н. Тынянов о функционально-динамической природе художественного слова / К.К. Ахмедьяров // Текст. Структура и семантика. М.: Наука, 2001. Т.1. С. 176182.
33. Ашукин Н.С. Крылатые слова / Н.С. Ашукин, М.Г. Ашукина. [4-е, допол. изд.]. М.: Художественная литература, 1987. 528 с.
34. Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка / Бабушкин А.П. Воронеж: ВГУ, 1996. 104 с.
35. Балашов Н.И. Структурно-реляционная дифференция знака языкового и знака поэтического / Н.И. Балашов // Изв. АН СССР, СЛЯ. 1982. Т. 41, №2. С.125135.
36. Балли Ш. Французская стилистика / Ш. Балли; пер. с франц. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
37. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика / Ролан Барт; пер. с фр.; сост., общ. ред. и вступ. ст. Г.К. Косикова. М.: Прогресс, 1989. 616 с.
38. Барт Р. Лингвистика текста / Ролан Барт // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. С.442449.
39. Бахтин М.М. Автор и герой: к философским основам гуманитарных наук / Бахтин М.М. М.: Изд-во «Азбука», 2000. 336 с. (Серия «Academia»).
40. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / Бахтин М.М. М.: Искусство, 1986. 445 с.
41. Бацевич Ф.С. Лінгвалізація світу: гуманітарні переваги та онтологічні загрози / Ф.С. Бацевич // Мовознавчий вісник: зб. наук. праць. Черкаси: БрамаУкраїна, 2006. Вип.3. С.716.
42. Бацевич Ф.С. Смисл: сутність і сфери вияву у мові / Ф.С. Бацевич // Вісник Львівського ун-ту. 2004. Вип. 34. С.346353. (Серія «Філологія»: у 2 ч., ч.1.).
43. Бацевич Ф.С. Філософія мови: історія лінгвофілософських учень: підручник / Бацевич Ф.С. К.: ВЦ «Академія», 2008. 240 с.
44. Белецкий А.А. Цивилизация и культура / А.А. Белецкий // Collegium. 1993. № 1. С.58.
45. Белов А.И. Цветовые этноэйдемы как объект этнопсихолингвистики / А.И. Белов // Этнопсихолингвистика. М.: Наука, 1988. С.4958.
46. Белый А. Магия слова / А. Белый // Символизм как миропонимание. М.: Республика, 1994. С.131142.
47. Белянин В.П. Модели мира в литературе / Белянин В.П. М.: Ин-т языкознания, 2000. 48 с.
48. Бенчич Ж. Поэтическая функция языка и игра / Ж. Бенчич // Роман Якобсон: тексты, документы, исследования. М.: Рос. гос. гум. ун-т, 1999. С. 626637.
49. Бергер Л.Г. Пространственный образ мира (парадигма познания) в структуре художественного стиля / Л.Г. Бергер // Вопросы философии. 1994. № 4. С.114128.
50. Бергсон А. Вопросы философии и психологии / Анри Бергсон / Собрание сочинений. СПб., Семенов, 1914. Т.4.
51. Бергсон А. Время и свобода воли. Приложение: статья «Введение в метафизику» / Анри Бергсон. М.: Русская мысль, 1911.
52. Бергсон А. Два источника морали и религии / Анри Бергсон. М.: Канон, 1994.
53. Бергсон А. Творческая эволюция / Анри Бергсон. М., Канон-пресс: Кучково поле, 1998. 383 с. (Канон философии).
54. Бєлова А.Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: сучасний стан вивчення проблеми / А.Д. Бєлова // Мовні і концептуальні картини світу. К., 2001. № 5. С.1522.
55. Бибик С.П. Словник епітетів української мови / Бибик С.П., ЄрмоленкоС.Я., Пустовіт Л.О. / [ред. С.Я. Єрмоленко]. К.: Довіра, 1998. 431 с.
56. Библейский Словарь / [сост. Эрик Нюстрем]. СПб.: РОСТ, Мирос. 2001. 525 с.
57. Бирвиш М. Семантика / М. Бирвиш // Новое в зарубежной лингвистике. 1984. Вып. 10. С. 177199.
58. Білецький О.І. Вступна стаття / О.І. Білецький // Максим Рильський. Твори: у 10 т. К.: Держ. вид. худож. літ., 1960. Т. 1. С. 556.
59. Білодід І.К. Поетична мова Максима Рильського / Білодід І.К. К.: Наук. думка, 1965. 174 с.
60. Блинова О.И. Явление мотивации слов / Блинова О.И. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1984. 191 с.
61. Бовсунівська Т.В. Історія української естетики першої половини ХІХ ст. / Т.В.Бовсунівська. К.: Видав. дім Д. Бураго, 2001. 344 с.
62. Богачевская И.В. Язык религии в контексте национального самосознания/ Богачевская И.В. К.: Ин-т философии им.Г.С.Сковороды НАН Украины, 1999. 180 с.
63. Богин Г.И. Филологическая герменевтика как деятельность / Г.И. Богин // Язык, культура и социум в гуманитарной парадигме. М.: Тверь, 1999. С.6267.
64. Богданов В.В. Речевое общение: прагматические и семантические аспекты / Богданов В.В. Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. 88 с.
65. Брутян Г.А. Язык и картина мира / Г.А. Брутян // Философские науки. 1973. № 1.
66. Брутян Л.Г. Роль языковых компонентов в возникновении картины мира в сознании людей / Л.Г. Брутян // Молодой научный работник: научн. исслед. Обществ. науки. Ереван, 1973. Вып.1.
67. Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование / Брушлинский А.В. М.: Мысль, 1979. 230 с.
68. Будагов Р.А. Что такое развитие и совершенствование языка? / БудаговР.А. М.: Наука, 1977. 264 с.
69. Булыгина Т.В. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики) / Т.В. Булыгина, А.Д. Шмелев. М.: Языки русской культуры, 1997. 576 с.
70. Бурбело В.Б. Лингвистика художественного текста / В.Б. Бурбело, Е.А.Соломарская. К.: УМЛ ВО, 1988. 215 с.
71. Бурякова Е.С. Восприятие текста в условиях иной культуры (иностранцы читают русскую классику) / Бурякова Е.С., Степанченко И.И., ЮрковскаяА.Е. К., 1997. 156 с.
72. Бутакова Л.О. Концептуально-семантический анализ художественного текста как средство моделирования авторского сознания / Л.О. Бутакова // Русский язык: исторические судьбы и современность: Междунар. конгресс исследователей русского языка. М.: МГУ, 2001. С. 9192.
73. Бутенко Н.П. Словник асоціативних означень іменників в українській мові / Бутенко Н.П. / [наук. ред. А.Є. Супрун]. Львів: Вища школа, вид-во при Львів. ун-ті, 1989. 328 с.
74. Буянова Л.Ю. Поэтический текст как мир виртуального: проблема эмотивности / Л.Ю. Буянова // Текст: Узоры ковра: научно-метод. семинар «TEXTUS»: сб. ст. СПб.; Ставрополь: Рос. гос. пед. ун-т им. А.И. Герцена, Ставроп. гос. ун-т., 1999. Вып. 4, ч. 2. С.1013.
75. Васейко Ю.С. Структурно-функціональні параметри вертикального контексту художнього твору: автореф. дис. на здобуття ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Ю.С. Васейко. Київ, 2004. 20 с.
76. Ващенко В. Епiтети поетичної мови Т.Г. Шевченка: словник - покажчик / В. Ващенко. Днiпропетровськ, 1982.
77. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / ВежбицкаяА.; пер. с англ. А.Д. Шмелева; под ред. Т.В. Булыгиной. М.: Языки русской культуры, 1999. 777 с.
78. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. / Вежбицкая А.; пер. с англ.; отв. ред. М.А.Кронгауз; вступ. ст. Е.В. Падучевой. М.: Русские словари, 1997. 416 с.
79. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 170 000 слів / [ред. В.Бусел]. К.; Ірпінь: Перун, 2002. 1428с. (До 10-ої річниці проголошення Незалежності України).
80. Вендина Т.И. Этнолингвистика, аксиология и словообразование / Т.И.Вендина. М.: Индрик,1998. 199с.
81. Верещагин Е.М. Лингвистическая теория слова / Е.М. Верещагин, В.Г.Костомаров. М.: Русский язык, 1980. 320 с.
82. Вернадський В.І. Вибрані праці / Вернадський В.І. К.: Наукова думка, 2005. 304 с.
83. Вільчинський Ю. Олександр Потебня як філософ / Ю. Вільчинський. Львів, 1995.
84.Виноградов В.В. Проблемы авторства и теория стилей / ВиноградовВ.В. М.: Госиздат художественной литературы, 1961. 614 с.
85. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики / Виноградов В.В. М.: Высшая школа, 1981. 320 с.
86. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика / Виноградов В.В. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. 255 с.
87. Винокур Г.О. О языке художественной литературы / Винокур Г.О. М.: Высшая школа, 1991. 448 с.
88. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови / І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська. К.: Пульсари, 2004. 398 с.
89. Вільчинський Ю. Олександр Потебня як філософ / Ю.Вільчинський. Львів, 1995.
90. Выготский Л.С. Мышление и речь / Выготский Л.С. М.: Лабиринт, 1996. 416 с.
91. Выготский Л.С. Психология искусства / Выготский Л.С. М., 1968.
92. Войшвилло Е.К. Понятие как форма мышления: логико-гносеологический анализ / Войшвилло Е.К. М.: МГУ, 1989. 239 с.
93. Вокальчук Г.М. Авторські новотвори в поезії 2030-х років / Г.М.Вокальчук // Культура слова. Вип. 42. К., 1992. С.5962.
94. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки / Вольф Е.М. М.: Наука, 1985. 228 с.
95. Воркачев С.Г. Лингвоконцептология и межкультурная коммуникация: истоки и цели / С.Г. Воркачев // Филологические науки. 2005. № 4. С.7683.
96. Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: вибрані твори / Гадамер Г.-Г.; пер. з нім. К.: Юніверс, 2001. 280с. (Філософська думка).
97. Гадамер Г.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики / ГадамерГ.-Г.; пер. с нем. М.: Прогресс, 1988. 704 с.
98. Гайдеґґер М. Дорогою до мови / М.Гайдеґґер. Львів: Літопис, 2007. 230 с.
99. Гак В.Г. К диалектике семантических отношений в языке / В.Г. Гак // Принцип и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. С.7392.
100. Галушко В. Логос и София (философско-богословская интерпретация) / В. Галушко, Н. Дайнович // Respectus philologscus. № 1 (6), 2002.
101. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / ГальперинИ.Р. М.: Наука, 1981. 139 с.
102. Гарипова Н. Опыт лексико-семантической характеристики сочетаемости глаголов мышления в современном русском языке / Н. Гарипова // Ученые записки Башкирского университета. 1964. Т.18, вып. 8. С.1117. (Филологические науки)
103. Германчук В.В. Кінематографічна модель інтуїтивізму в контексті культуротворчих процесів ХХ століття / Германчук В.В. К., 2004. 21 с.
104. Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе / К. Гірц. К., 2001.
105. Говердовский В.И. Коннотация терминологичности / В.И.Говердовский/ Значение и его варьирование в тексте: сб. науч. тр. Волгоград: Волгоградский гос. пед. ин-т, 1987. С. 170175.
106. Голобородько К.Ю. Когнітивна лінгвістика: гносеологія вивчення ідіостилю / К.Ю. Голобородько // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. 2003. № 3 (59). С.612. (Філологічні науки).
107. Голобородько К.Ю. Лінгвістичний статус концепту / К.Ю. Голобородько // Лінгвістика: зб. наук. праць. Луганськ: Альма-матер, 2003. Вип. 1. С.1621.
108. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу / ГолубовськаІ.О. К.: Логос, 2004. 284 с.
109. Голякова Н. Развитие многозначности групп глаголов, выражающих понятие «думать» и система их значений в современном французском языке: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. филол. наук / Н. Голякова. М., 1956.
110. ГоляничМ.І. Внутрішня форма слова і художній текст / ГоляничМ.І. &ndas