КАТЕГОРІЯ АСПЕКТУАЛЬНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Краткое описание

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

КАЛЬКО Микола Іванович

УДК 811.161.2.′366.587

КАТЕГОРІЯ АСПЕКТУАЛЬНОСТІ
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

Науковий консультант:

Грищенко Арнольд Панасович,

доктор філологічних наук, професор,
дійсний член АПН України

Черкаси 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ................................................................ 6
ВСТУП .................................................................................................................. 8
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ................................... 18
1.1.Вид аспект аспектуальність аспектологія ................................ 18
1.2.Зародження уявлень про вид .............................................................. 19
1.3.Еволюція української аспектологічної традиції ............................... 22
1.3.1.Теорія видів у граматичній концепції О.О.Потебні .................... 22
1.3.2.Граматики початку ХХ ст. та їхні проекції на сучасні
уявлення про вид і аспектуальність .......................................................... 24
1.3.3.Українська аспектологічна думка другої
половини ХХ початку ХХІ ст. ................................................................ 30
1.4.Роль української аспектологічної традиції у створенні
комплексної функціонально-категорійної граматики
української мови ......................................................................................... 38
1.5. Інтеграційна концепція аспектуальності: наукова
гіпотеза дослідження .................................................................................. 41
1.5.1.Проблема диференційної ознаки видового протиставлення
і статусу категорії виду .............................................................................. 41
1.5.2.Універсальна категорія аспекту в українському
етноваріанті: онтологічна основа та особливості категоризації ............ 52
1.5.3.Аспектуальність крізь призму загальнонаукової теорії
взаємодії системи і середовища ................................................................ 62
1.5.4.Аспектуальна характеристика висловлення з позицій
теорії функціонально-семантичних полів ................................................ 69
1.5.5.Аспектуальні класи як актуальна проблема
української аспектології ............................................................................ 78
1.5.6.Акціональні підкласи: критерії їхнього розмежування
і проблеми типологізації ............................................................................ 93
1.5.7.Можливості використання аспектуально орієнтованих
класифікацій дієслівних предикатів у теорії виду ................................. 101
1.5.8.Аспектуальність із погляду фреймової семантики ....................... 104
1.5.9.Аспектуальність крізь призму поля візуального
сприйняття Р.Арнгейма ............................................................................ 105
1.5.10.Аспектуальність на тлі традиційного польового
моделювання поняттєвих категорій ........................................................ 117
Висновки до першого розділу .................................................................. 118
РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНА ДІАГНОСТИКА
АСПЕКТУАЛЬНИХ КЛАСІВ .......................................................................... 122
2.1.Аспектуальний аналіз: мета і завдання ............................................ 122
2.1.1.Семантично спрямований компонент комплексної
аспектуальної діагностики ........................................................................ 122
2.1.2.Функціонально спрямований компонент комплексної
аспектуальної діагностики ........................................................................ 124
2.2.Тестова методика інгерентно-кореляційних дискурсів .................. 124
2.3.„Критерій Маслова” як тест на видове партнерство ....................... 125
2.4.„Критерій Маслова”: розширена інтерпретація,
моделювання синтагматичних умов вияву видового партнерства ....... 128
2.4.1.„Подійні” контексти і розширення їхнього інвентарю ................ 128
2.4.2.Кореляційний діалог як тестова методика .................................... 128
2.5.Особливості діагностики аспектуальних класів і підкласів
на тлі аспектуальної полікатегорійності й „проблемності”
деяких видових пар ................................................................................... 133
2.5.1.Особливості діагностики тотивів .................................................. 133
2.5.2. Проблемна видова кореляція шукати vs знайти
крізь призму комплексної діагностики ................................................... 136
2.5.3. Діагностична диференціація різнокатегорійних
перфективів із префіксом по-.................................................................... 140
2.5.4.Аспектуальна діагностика „проблемних” видових кореляцій .... 144
2.5.5.Аспектуальне тестування „проблемної” видової
кореляції їсти vs поїсти ........................................................................... 149
2.5.6.Видові кореляції бачити vs побачити, любити vs полюбити
і діагностика стативів ................................................................................ 157
2.5.6.1. Видова кореляція бачити vs побачити й аспектуальна
діагностика актуальних стативів .............................................................. 157
2.5.6.2.Видова кореляція любити vs полюбити й аспектуальна
діагностика неактуальних стативів .......................................................... 162
2.5.7.Корелятивна „трійка” володіти vs оволодіти vs оволодівати:
особливості діагностики релятивів на тлі
аспектуальної полікатегорійності ............................................................ 167
2.6.Комплексна аспектуальна діагностика
і теорія аспектуального партнерства ....................................................... 174
Висновки до другого розділу ................................................................... 184
РОЗДІЛ 3. АСПЕКТУАЛЬНІ КЛАСИ УКРАЇНСЬКОГО ДІЄСЛОВА ...... 187
3.1.Проблема розмежування термінативного
й інтермінативних аспектуальних класів дієслів ................................... 187
3.2.Термінативний клас як ядро категорії аспектуальності ................. 197
3.3.Термінативність і синтагматика дієслівного предиката ................. 205
3.4.Взаємозв’язок категорій термінативності vs інтермінативності
і перехідності vs неперехідності .............................................................. 211
3.5.Активітиви в приядерній зоні категорії аспектуальності ............... 218
3.6.Стативи близька периферія категорії аспектуальності ................ 226
3.7.Евентиви як віддалена периферія категорії аспектуальності ......... 231
3.8 Далека периферія категорії аспектуальності: релятиви .................. 245
Висновки до третього розділу .................................................................. 249
РОЗДІЛ 4. АСПЕКТУАЛЬНА, АСПЕКТУАЛЬНО-АКЦІОНАЛЬНА
Й АКЦІОНАЛЬНА ПОЛІКАТЕГОРІЙНІСТЬ ............................................... 252
4.1.Полікатегорійність як системний феномен ..................................... 252
4.2.Типологія аспектуальної полікатегорійності ................................... 264
4.2.1.Термінативність // активітивність .................................................. 264
4.2.2.Полікатегорійнісь дієслів звукового вияву ................................... 277
4.2.3.Полікатегорійність дієслів оптичного вияву ................................ 283
4.2.4.Термінативність // релятивність ..................................................... 290
4.2.5.Полікатегорійність „географічних” дієслів ................................... 305
4.2.6.Термінативність // евентивність ..................................................... 309
4.3.Типологія аспектуально-акціональної полікатегорійності ............ 310
4.3.1.Термінативність // інхоативність ................................................... 310
4.3.2.Термінативність // інгресивність .................................................... 312
4.3.3.Термінативність // делімітативність .............................................. 313
4.3.4. Термінативність // пердуративність .............................................. 315
4.3.5.Термінативність // фінітивність .................................................... 319
4.3.6. Термінативність // пейоративність ................................................ 321
4.3.7.Термінативність // дистрибутивність ............................................ 322
4.3.8.Термінативність // кумулятивність ................................................ 325
4.3.9. Термінативність // тоталітивність .................................................. 326
4.3.10.Термінативність // атенуативність ................................................ 327
4.3.11.Термінативність // сатуративність ................................................ 329
4.3.12.Термінативність // компаративність ............................................. 330
4.4. Акціональна полікатегорійність ....................................................... 331
4.5.Експресивність семантики дієслова й аспектуальна
полікатегорійність ..................................................................................... 333
Висновки до четвертого розділу .............................................................. 334
ВИСНОВКИ ................................................................... 337
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ................................................... 346
СПИСОК ДЖЕРЕЛ .......................................................................................... 407
ДОДАТКИ .......................................................................................................... 434
ДодатокА. Короткий аспектологічний словник .................................... 434

ВСТУП

Стійка наукова зацікавленість проблемами виду й аспектуальності спричинила виокремлення спочатку формально-граматичної, а пізніше функціонально-граматичної галузі аспектології. Особливо зросла увага лінгвістів до питань теорії виду в 90-х роках ХХ ст. У 1994 році започатковано роботу Міжнародного аспектологічного семінару на філологічному факультеті Московського державного університету імені Михайла Ломоносова. Упродовж п’ятнадцяти років його функціонування проведено близько ста засідань, де заслухано й обговорено доповіді російських і зарубіжних аспектологів, значну частину яких опублікував спеціалізований часопис „Труды аспектологического семинара филологического факультета МГУ”. Певним підсумком аспектологічних пошуків стала Міжнародна конференція з типології виду (Москва, 1997 р.). У цей самий період під керівництвом одного з провідних славістів, краківського професора С.Кароляка, регулярно проходять засідання європейського колоквіуму Семантика і структура слов’янського виду” (1995, 1996, 1998 рр. Краків; 1997 р. Скоп’є; 1999 р. Новгород; 2001 р. Гамбург). З огляду на вагоме місце проблем виду в сучасних мовознавчих дослідженнях у складі граматичної комісії Міжнародного комітету славістів виокремлено аспектологічну підкомісію.
Однак, попри пильну увагу до виду і аспектуальності, давню традицію, величезний доробок цілої когорти аспектологів, проблема адекватного наукового опису слов’янського виду не втратила гостроти й актуальності. Це констатували відповіді тридцяти п’яти дослідників із тринадцяти країн світу на анкету аспектологічного семінару філологічного факультету Московського державного університету імені Михайла Ломоносова. Основними об’єктивними причинами такого стану названо: 1)складність семантичного облаштування категорії виду, що зумовлена впливом на видове значення лексичної (зокрема й словотвірної) семантики, граматичної категорії часу, семантики контекстуального оточення, статусу аргументів тощо; 2)нестандартність формального облаштування, суть якого полягає у відсутності уніфікованого та регулярного видового протиставлення щодо вираження та „нежорсткості” кореляції між формою і змістом. Серед суб’єктивних причин до чільних належать: 1)відсутність єдиної теорії виду, точніше згоди з принципових питань теорії; 2)невпорядкованість загальноприйнятої метамови опису аспектологічної системи; 3) безпідставне схиляння перед віджилими науковими догмами. З-поміж найактуальніших завдань, на думку авторитетних аспектологів, основне це створення динамічної моделі, що враховує чинники всіх мовних рівнів і передбачає передусім дослідження: 1)взаємодії лексичного й видового значень; 2)ролі контексту для опису виду; 3)зв’язку виду з універсальним набором акціональних значень, репрезентованих у часткововидових функціях тощо. До завдань методологічного характеру належать: 1)поглиблене розв’язання аспектологічних проблем, що враховує нові досягнення семантики; 2)потреба переходу від опису до пояснення; 3)доконечність удосконалення термінології, ураховуючи чітке розмежування значення і форми, розроблення метамови та глибше визначення поняття „вид” [364, с. 125129]. Задекларовані проблеми актуальні не лише для слов’янської, а й для української аспектології зокрема.
Аспектологічні студії уможливлені міцним теоретичним підґрунтям, закладеним у дослідженнях, присвячених видові й аспектуальності як на матеріалі української, так і інших мов, оскільки, на думку багатьох мовознавців, аспект є універсальною категорією, що має різні ідіоетнічні реалізації [364, с.126]. Це праці українських (В.М.Русанівського, І.Р.Вихованця, А.П.Грищенка, К.Г.Городенської, А.П.Загнітка, С.О.Соколової, О.І.Бондаря та ін.), російських (В.В.Виноградова, Ю.С.Маслова, О.В.Бондарка, М.О.Шелякіна, Н.С.Авилової, М.Я.Гловинської, А.А.Залізняк, А.М.Ломова, О.В.Падучевої, В.О.Плунгяна, О.В.Петрухіної, Є.А.Реферовської, Н.О.Слюсаревої, О.М.Соколова, С.Г.Татевосова, О.Д.Шмельова та ін.), а також західноєвропейських і американських (А.Барентсена, В.Броя, З.Вендлера, Г.Гійома, М.Гіро-Вебер, Дж.Грубора, Б.Комрі, Ф.Леманна, Х.Р.Меліга, І.Польдауфа, В.Порцига, Н.Б.Теліна, Л.Ясаї та ін.) лінгвістів.
На нашу думку, створення динамічної багатопланової моделі категорії аспектуальності в сучасній українській літературній мові уможливлене інтеграцією: 1)лінгвоукраїністичної традиції вивчення виду першої половини ХХ ст., зокрема утвердження теорії виду в граматиках Є.К.Тимченка, С.Й.Смаль-Стоцького та Ф.Гартнера, В.І.Сімовича, П.Ф.Залозного, започаткованої в працях М.Смотрицького, О.О.Потебні, К.П.Михальчука та ін.; 2)аспектологічного доробку української формально-граматичної думки середини ХХ ст., найбільш вагомо представленого в дослідженнях В.М.Русанівського; 3)теоретичних здобутків української функціонально-категорійної граматики (як загальнотеоретичних, так і в царині дієслівного виду), репрезентованих у працях І.Р.Вихованця, А.П.Грищенка, К.Г.Городенської, А.П.Загнітка, С.О.Соколової, О.І.Бондаря та ін.; 4)лінгвіcтичної концепції аспектуальних класів Ю.С.Маслова та лінгвофілософської теорії дієслівних класів З.Вендлера; 5)двокомпонентної теорії виду (В.Брой, М.Гіро-Вебер, А.А.Залізняк, Б.Комрі, Ф.Леманн, Х.Р.Меліг, О.В.Падучева, А.Г.Пазельська, Г.Рудден, С.Г.Татевосов та ін.); 6)загальнонаукової теорії взаємодії системи й середовища та її лінгвістичної інтерпретації; 7)теорії функціонально-семантичних полів загалом та поля аспектуальності зосібна, розвинутої в працях О.В.Бондарка, М.О.Шелякіна та представників школи функціональної граматики; 8)аспектуально орієнтованих класифікацій дієслівних предикатів (Т.В.Булигіна, О.М.Селіверстова, О.Д.Шмельов та ін.); 9)традиційних теорій поля з нетрадиційними, зокрема з теорією поля візуального сприйняття Р.Арнгейма.
Надійним теоретичним підґрунтям формування авторської концепції виду стали здобутки української аспектології, історичної, традиційної та категорійної морфології, синтаксису, семасіології, словотвору та загального мовознавства, засвідчені в працях Й.Ф.Андерша, О.І.Бондаря, Л.А.Булаховського, І.Р.Вихованця, Т.М.Возного, К.Г.Городенської, В.О.Горпинича, А.П.Грищенка, Н.В.Гуйванюк, Л.Л.Гумецької, В.В.Ґрещука, С.Я.Єрмоленко, М.А.Жовтобрюха, А.П.Загнітка, Н.Л.Іваницької, В.С.Ільїна, Ю.О.Карпенка, Є.А.Карпіловської, Н.Ф.Клименко, М.П.Кочергана, І.К.Кучеренка, І.Г.Матвіяса, Л.І.Мацько, М.В.Мірченка, А.К.Мойсієнка, В.М.Ожогана, В.П.Олексенка, М.Я.Плющ, Л.М.Полюги, В.М.Русанівського, С.В.Семчинського, М.С.Скаба, І.І.Слинька, С.О.Соколової, М.І.Степаненка, О.О.Тараненка, І.Т.Яценка та ін., а також у роботах дослідників граматичного ладу та семантичного універсуму російської мови, зокрема Ф.С.Бацевича, В.М.Брицина, В.І.Кононенка, В.П.Мусієнко, Н.Г.Озерової, О.О.Селіванової та ін.
Вибір об’єктивістського (за Дж.Лайонзом) підходу до опису аспектуальності зумовлений тим, що саме він, на нашу думку, уможливлює найефективнішу реалізацію окреслених вище проблем, оскільки, на противагу суб’єктивістському, акцентує увагу не так на погляді мовця на внутрішньочасову структуру процесуальної ознаки, його аспектуальній оцінці ситуації, як на залежності цього погляду, цієї оцінки від онтологічної специфіки процесу, на їхній глибокій закоріненості у відображеній у лексичному значенні дієслів онтології позамовних явищ (дій, процесів, станів, відношень, властивостей, подій тощо).
Започаткований у середині минулого століття одним із фундаторів сучасної аспектології російським лінгвістом Ю.С.Масловим та, незалежно від нього, відомим ученим-філософом Оксфордської школи З.Вендлером, об’єктивістський підхід реалізовано в цілій низці аспектологічних праць, що сформували парадигму, яка дістала назву „двокомпонентна теорія виду”.
З огляду на вихідні засадничі положення цієї теорії, що передбачають розмежування граматичного аспекту (категорії виду) і лексичного аспекту (аспектуальних класів), аспектуальність у дослідженні постає як семантична категорія, яка об’єднує систему різнорівневих засобів для виконання спільної функції відображення внутрішнього часу, або характеру перебігу й розподілу в часі, позамовних виявів буття, позначених дієсловом. Роль інтеграційного чинника цієї функціонально-категорійної єдності виконує її граматичний компонент категорія виду, яка на ґрунті семантичної опозиції „наявність vs відсутність часової межі вияву процесуальної ознаки” та її формального вираження, системно протиставляє дієслова доконаного дієсловам недоконаного виду. Визначальним для особливостей вияву категорії виду на рівні індивідуальних лексем є лексичний компонент, представлений аспектуальними класами, вагомість яких для семантики дієслова прирівнюють до значення частин мови для граматики.
Отже, актуальність виконаної дисертації зумовлена потребою цілісного багатопланового вивчення категорії аспектуальності в сучасній українській літературній мові та відсутністю в лінгвоукраїністиці спеціальних праць, присвячених комплексному аналізові аспектуальності на засадах функціональної граматики. Створення динамічної інтеграційної моделі досліджуваної категорії на підставі основних закономірностей конкретномовної категоризації аспектуальної семантики, її класифікації й репрезентації сприятиме подоланню суперечливих, почасти діаметрально протилежних, підходів, що побутують у сучасній аспектології.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація репрезентує один із напрямів комплексного дослідження „Українська мова в парадигматичному просторі сучасної лінгвістики” кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Тема дисертації пов’язана з плановою темою „Структура граматичних категорій української мови”, над якою працюють співробітники відділу граматики Інституту української мови НАН України, і затверджена науковою координаційною радою „Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 40 від 20 грудня 2007 р.).
Мета дослідження здійснити комплексний функціонально-семантичний аналіз аспектуальності, встановити основні закономірності категоризації аспектуальної семантики, її класифікації та репрезентації в сучасній українській літературній мові.
Реалізацію поставленої мети уможливлює виконання таких завдань:
з’ясувати онтологічну природу та лінгвістичний статус категорії аспектуальності в сучасній українській літературній мові;
розробити комплексну діагностику аспектуальних класів українського дієслова й типів аспектуального партнерства, апробувати її ефективність на матеріалі т.з. „проблемних” видових кореляцій;
окреслити лексико-семантичні межі виокремлених аспектуальних класів українського дієслова;
проаналізувати вплив синтагматичного, прагматичного, епідигматичного та інших чинників на співвіднесеність дієслівної семантеми із певним аспектуальним класом;
дослідити можливості аспектуальних класів щодо прогнозування видової поведінки дієслова: корелятивності vs некорелятивності, повноти функціональної парадигми, спроможності виконувати конкретно-процесну функцію;
представити систему акціональних підкласів у її зв’язку з морфолого-словотвірним потенціалом кожного аспектуального класу;
обґрунтувати поняття видового партнерства та встановити його типи;
виявити й схарактеризувати основні типи аспектуальної, акціональної та аспектуально-акціональної полікатегорійності;
запропонувати як експериментальний короткий аспектологічний словник, у якому до інтернаціональних термінів подати українські відповідники.
Об’єктом дослідження є дієслова сучасної української літературної мови разом із їхнім контекстуальним тлом, вагомим для вираження аспектуальної семантики.
Предмет аналізу структура категорії аспектуальності та система засобів її вираження в сучасній українській літературній мові.
Методи дослідження. Представлена в дисертації комплексна аспектуальна діагностика дієслова передбачає застосування таких методів: 1)описового для інтерпретації зв’язку досліджуваного мовного феномена із позамовними явищами, встановлення закономірностей категоризації аспектуальної семантики, виявлення міжрівневої взаємодії в межах категорії аспектуальності; вивчення мовних засобів її репрезентації на основі їхніх системних парадигматичних і синтагматичних зв’язків; 2)компонентного аналізу для виокремлення аспектуальних класів і підкласів та розмежування тематичних груп, які їх наповнюють; 3)словотвірного аналізу для ідентифікації дериваційної структури акціональних підкласів; 4)дистрибутивного для визначення аспектуально вагомих сполучуванісних та валентних характеристик дієслів-предикатів; 5)опозиційного для парадигматичного зіставлення лексико-семантичних структур протилежних за видом дієслів у процесі з’ясування характеру їхньої видової корелятивності; 6)контекстологічного аналізу для створення корпусу інгерентно-кореляційних контекстів, що засвідчують певний тип видового партнерства; 7)трансформаційного для підтвердження суто видового чи функціонально-видового видового партнерства внаслідок здатності vs нездатності дієслів транспонуватися в протилежновидові форми в складі синтаксичних конструкцій із чітко регламентованими часовими характеристиками, приміром, перфективної конструкції минулого часу в імперфективну конструкцію теперішнього історичного за умови незмінності лексичної семантики; 8)моделювання структур для діагностики дієслів на можливість vs неможливість інсталяції в певну контекстуальну модель, визначальну для відповідного типу видового партнерства.
Джерелами фактичного матеріалу слугували художні твори українських письменників кінця ХVІІІ ст. початку ХХІ ст., перекладні, фольклорні, наукові та публіцистичні тексти, Словник української мови в 11томах, Словарь української мови за редакцією Б.Грінченка. Фактичний матеріал, дібраний унаслідок суцільної вибірки й окремих фіксацій, становить понад 50тис. одиниць речень або мінімальних текстових фрагментів, достатніх для виявлення аспектуально-семантичного потенціалу дієслів сучасної української літературної мови.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першим в українському мовознавстві цілісним дослідженням категорії аспектуальності на засадах об’єктивістського підходу. Цю категорію представлено як динамічний багатоплановий феномен, функціональну специфіку якого визначає взаємодія категорії виду і лексичного значення дієслова в єдності парадигматичного, синтагматичного, прагматичного, епідигматичного й інших аспектів.
У дисертації використано комплексний підхід до систематизації аспектуальних класів, з’ясовано їхню роль у прогнозуванні аспектуальної поведінки дієслова, запропоновано власну інтерпретацію проблеми видової парності, що постає як видове партнерство, та оригінальну теорію родів дієслівної дії, яким надано статус акціональних підкласів, тісно пов’язаних із їхньою твірною базою аспектуальними класами.
Уперше зреалізовано нову комплексну діагностику аспектуальних класів і типів аспектуального партнерства.
Укладено короткий аспектологічний словник, у якому систематизовано наявні міжнародні та запропоновані авторські терміни.
Теоретичне значення дослідження. Зроблені висновки й узагальнення увиразнюють лінгвістичні уявлення як про категорії функціональної граматики загалом, так і про категорію аспектуальності зосібна, сприяють утвердженню об’єктивістського підходу до її опису, поглиблюють і збагачують аспектологічну теорію положеннями про вплив аспектуальних класів дієслова на специфіку вияву граматичної категорії виду, відкривають перспективу досліджень, присвячених комплексному аналізові семантичних категорій як динамічних багатопланових феноменів, функціональні особливості яких ґрунтуються на системних відношеннях між різнорівневими елементами.
Практична цінність одержаних результатів полягає в можливості використання їх для створення комплексної функціонально-категорійної граматики української мови, написання підручників і посібників з морфології сучасної української літературної мови для вишів, укладання граматичних і лінгвотермінологічних словників. Основними положеннями дослідження можна скористатися безпосередньо у викладацькій роботі. Деякі з них уже впроваджено в процес викладання загальних та спеціальних курсів у Навчально-науковому інституті української філології та соціальних комунікацій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
Апробація дисертації. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та на засіданні відділу граматики Інституту української мови НАН України. Основні теоретичні положення викладено в доповідях на міжнародних (Луцьк, 2002; Умань, 2002; Черкаси,2003; Львів, 2004; Черкаси, 2005; Баку, 2005; Черкаси,2006; Черкаси,2007; Баку, 2007; Черкаси, 2008) і всеукраїнських (Полтава, 2001; Херсон, 2002; Київ,2002; Черкаси, 2004; Київ, 2003; Київ,2004; Черкаси, 2005; Переяслав-Хмельницький, 2007; Черкаси, 2007; Черкаси, 2008) наукових конференціях, а також на науково-практичних читаннях і семінарах (Черкаси,2005, 2007, 2008, 2009).
Публікації. Основні положення, теоретичні й практичні результати дослідження викладено в 43-х друкованих працях, з-поміж яких монографія „Аспектуальність: категоризація, класифікація і репрезентація в сучасній українській літературній мові” (19,68 друк. арк.), 25 статей у фахових виданнях, затверджених ВАКом України, 17 публікацій у збірниках наукових праць, матеріалах конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається з переліку умовних позначень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (603 позиції), списку джерел (336 позицій), додатка „Короткий аспектологічний словник”. Загальний обсяг дисертації 485сторінок, основного тексту 345 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Комплексний аналіз категорії аспектуальності в сучасній українській літературній мові, здійснений на засадах функціональної граматики з огляду на основні положення об’єктивістського підходу, уможливлює її репрезентацію як функціонально-категорійної єдності, що інтегрує вісім рівнів: екстралінгвальний, онтологічний, прихованограматичний, парадигматичний, синтагматичний, прагматичний, епідигматичний, граматичний.
Екстралінгвальний рівень аспектуальності пов’язаний із кореляцією мовної категорії аспектуальності, що відображає внутрішній час процесуальної ознаки, та позамовної категорії часу. На цій співвіднесеності ґрунтується притаманність внутрішньому часові дієслівних процесів найсуттєвіших властивостей і закономірностей об’єктивного часу, передусім діалектики тривалості й послідовності явищ позамовної дійсності. Послідовність і тривалість фундаментальні категорії, загальновизнаність яких у філософії перевірена століттями, що засвідчує закономірність їхньої граматичної категоризації, оскільки граматичні категорії фіксують найвагомішу частину концептуальної інформації.
Онтологічний рівень аспектуальності детермінований кореляцією внутрішнього часу процесуальної ознаки із буттєво пізнаними виявами тривалості та послідовності онтологічно вагомими для аспектуальності категоріями стану, процесу та події. Стан матеріальної системи це певна сукупність її властивостей, характеристик, ознак у межах міри встановленої якості. Подія являє собою зміну стану системи, перехід від одного стану до іншого. Процес у широкому сенсі постає як певні динамічні зміни стану, що відбуваються або ж у межах міри якості, або ж призводять до її зміни, тобто події: у такому разі подія елемент процесу. З погляду аспектології категорійну ознаку дієслова можна інтерпретувати як діалектичну єдність стану, процесу й події. Категорія об’єктивного часу як континуум тривалості й послідовності, переломлена крізь призму цієї триєдиності, і породжує внутрішньочасовий контур відображеної в значенні дієслова ситуації: статуальний, процесуальний чи евентуальний, мовна конкретизація та репрезентація якого пов’язана передусім із аспектуальними класами.
Прихованограматичний рівень репрезентує залежність формальних класів мовного вираження аспектуальної ознаки: співвідносних за видом перфективів та імперфективів, perfectiva tantum, imperfectiva tantum від прихованограматичних класів, тобто аспектуально вагомих лексичних угруповань, які прогнозують не лише можливість конкретно-процесної функції, а й аспектуальну поведінку загалом: здатність до того чи того різновиду видового й акціонального партнерства, спроможність функціонувати із відповідними часткововидовими значеннями, відкритість для певного типу аспектуальної полікатегорійності. На ґрунті українського дієслова аспектуальні класи утворюють п’ятикомпонентну систему, до якої належать: 1)термінативи, або здійсненники; 2)активітиви, або діяльники; 3)стативи, або станівники; 4)евентиви, або подійники; 5)релятиви, або відносники.
Диференціацію дієслів сучасної української літературної мови за належністю до відповідного аспектуального класу, а отже, і констатацію того чи того типу аспектуального партнерства: суто видового, функціонально-видового, акціонального, аспектуально-акціонального, уявно-видового уможливлює комплексна аспектуальна діагностика. Як інтеграційний метод, вона передбачає цілеспрямоване застосування логічного, компонентного, словотвірного, опозиційного та дистрибутивного аналізу, добір корпусу інгерентних контекстів, серед яких особливо значущі інгерентно-кореляційні, залучення експериментальних методик, зокрема транспозиції, трансформації, інсталяції, а також моделювання внутрішньочасової структури ситуацій за допомогою тестових діалогів тощо.
Система аспектуальних класів визначає закономірності видової поведінки дієслова: 1)термінативам притаманні суто видове, функціонально-видове й акціональне партнерство, прогресивна функція; 2)активітиви не мають видових партнерів, натомість їм властиві багатовекторне акціональне партнерство та прогресивна функція; 3)стативи позбавлені можливості мати видових партнерів і прогресивну функцію, для них характерне аспектуально-акціональне партнерство з інцептивами; 4)евентивам притаманне функціонально-видове й обмежене акціональне партнерство, але не властива прогресивна функція; 5)семантика релятивів унеможливлює будь-яке партнерство та прогресивну функцію, хоч деякі з них, зокрема „географічні” дієслова, можуть мати уявно-видових, або інцесивних, партнерів, що спричинено асоціативно-метафоричним семантичним залишком термінативів, від яких утворені георелятиви.
Структурування поняттєвої зони, яку охоплює категорія аспектуальності, крізь призму аспектуальних класів ґрунтується на п’яти семантичних ознаках: 1)внутрішньочасова релятивність: відношення до часу; 2)внутрішньочасова евентивність: подієздатність; 3)внутрішньочасова стативність: можливість міжподійної інтервальності; 4)внутрішньочасова активітивність: наявність динаміки в межах міжподійного інтервалу; 5)внутрішньочасова термінативність: перспективність розвитку процесу, його подієспрямованість. Усі названі ознаки притаманні аспектуальному класові термінативів ядру категорії аспектуальності. Подієспрямованість дієслівного процесу є диференційною ознакою термінативного класу. Саме термінативи найповніше реалізують граматичну суть категорії виду. Інтермінативні процеси закриті для подієспрямованості, натомість їм властиві інші ознаки, зменшення яких зумовлює місце відповідних класів у межах польової моделі категорії аспектуальності. Активітивам притаманні чотири ознаки, чим зумовлене їхнє місце в приядерній зоні, або субпериферії, стативам три, отже, вони наповнюють близьку периферію, евентивам дві, і вони формуюють віддалену периферію, релятивам одна, тому вони конституюють далеку периферію категорії аспектуальності.
Парадигматичний рівень аспектуальності репрезентує залежність видової поведінки від аспектуального чи акціонального підкласу, аспектуально вагомого тематичного класу. Термінативи об’єднують п’ять основних аспектуальних підкласів: пантивний, мутативний, конативний, перформативний, тотивний. До прототипних термінативів належать пантиви, що означають агентивний процес, поступове здійснення якого спрямоване на досягнення повного результату. Їхнє наповнення тематичні класи дієслів творення, перетворення, відтворення, руйнування тощо. Характерна риса дієслів творення як прототипних пантивів чітко регламентована аспектуальна поведінка. Для багатьох дієслів цього тематичного класу характерне суто видове монопартнерство: обов’язковість одного видового партнера, що має перфективне значення події, підготовленої здійснюваним процесом. Частині безпрефіксних дієслів недоконаного виду властиве поліпартнерство: наявність кількох перфективних суто видових партнерів, які водночас є членами імперфективних кореляцій, що спричинює наявність т.з. „видових трійок”. Периферію термінативного класу наповнюють тотиви, специфіка лексичної семантики яких унеможливлює функціонування із часткововидовим значенням підкресленої тривалості.
Семантика термінативів відкрита не тільки для суто видового, а й для функціонально-видового партнерства, що постає переважно як опозиція конкретно-фактичної функції перфектива й ітеративної чи загальнофактичної функцій імперфектива. Крім видового, термінативам недоконаного виду властиве й акціональне партнерство, найпоширеніший вияв якого термінативно-дистрибутивне.
Наповнення інтермінативних класів відзначається меншою строкатістю й підлягає здебільшого тематичній диференціації, за винятком виділення з-поміж активітивних дієслів аспектуального підкласу мультиплікативів і розмежування стативного класу на два аспектуальні підкласи: актуальні та неактуальні стативи.
У сенсі морфолого-словотвірної парадигматики особливе місце посідають активітиви, семантика яких відкрита для якнайширшого акціонального партнерства: а)протиставного: атенуативного, аугментативного, делімітативного, дефінітивного, дистрибутивного, ексцесивного, комплетивного, кумулятивного, майоративного, пейоративного, інгресивного, інхоативного, пердуративного, редуплікативного, сатуративного, семельфактивного, фінітивного тощо; б)непротиставного: ітеративного з відтінками атенуативної кратності, атенуативної процесності, комітативності, взаємності, інтенсивності тощо.
Синтагматичний рівень аспектуальності репрезентований, з одного боку, аспектуальними функціями: прогресивною, дуративною, ітеративною, гномічною, узуальною тощо, а з іншого аспектуально вагомим семантико-синтаксичним наповненням предикатно-аргументних структур, у складі яких актуалізована та чи та семантема. Кожному аспектуальному класові притаманний відповідний набір функцій, що постають унаслідок взаємодії аспектуальної семантики й контексту. В основній для імперфективних дієслів прогресивній функції можуть актуалізуватися лише термінативи й активітиви.
Аналіз синтагматичних особливостей реалізації семантем відповідними предикатно-аргументними структурами засвідчує, що прототипний учасник термінативної ситуації агентив. Найвпливовіша та найвизначальніша для видової корелятивності об’єктна синтаксема. Поняття внутрішньої межі, яке містять у собі термінативи, зумовлює вияв результату дії здебільшого через прямий додаток, а отже, імперативну силу щодо видової корелятивності в синтагматичній сфері об’єкта має семантико-синтаксична дієслівна категорія перехідності vs неперехідності. Аспектуальна вагомість синтагматичних компонентів адвербіальної царини має найбільшу репрезентацію серед безоб’єктних дієслів, термінативні й інтермінативні семантеми яких вступають в опозицію: „динамічне становлення vs статичний вияв ознаки”. Сприятливими для відображення динаміки ситуації є, зокрема, адвербіальні показники темпу перебігу процесу, наявність яких актуалізує термінативні семи. Серед безпрефіксних означено-моторних дієслів актуалізації термінативності сприяє спрямованість на досягнення якоїсь конкретної просторової межі, яка за наявності директива усвідомлюється як внутрішня межа процесу: S P Adv lok [dir] (до+Ngen, у+Nacc). Із термінативною межею корелює і фінітив зі значенням мети походу. Відсутність директива чи фінітива характеризує ситуацію як інтермінативну. Отже, актуалізація семантеми, що на віртуальному рівні мовного знака співвідноситься з відповідним аспектуальним класом, передбачає наявність чітко окреслених синтагматичних умов. У разі порушення цих умов семантема реалізується у форматі іншого аспектуального класу.
Прагматичний рівень аспектуальності пов’язаний передусім із емоційно-експресивним забарвленням, що супроводжує актуалізацію семантем. Наявність відповідних конотем експресивного чи оцінного типу зазвичай зосереджує увагу на процесі, що вже кількісно окреслений, має встановлену якість, його якісна й кількісна визначеність ніби злиті воєдино, тому такі семантеми не перебувають у відношенні видового партнерства з дієсловами недоконаного виду, що є корелятами до нейтральних значеннєвих варіантів. У протилежному разі емоційний підхід до відображуваного процесу, навпаки, акцентує увагу на самому його перебігові, унаслідок чого деактуалізується його перспектива, що призводить до втрати співвіднесеності імперфектива з відповідним перфективом корелятом нейтральної семантеми.
Епідигматичний рівень аспектуальності виявляється як аспектуальна вагомість стійких асоціативно-метафоричних зв’язків, іноді визначальних для аспектуальної поведінки цілих тематичних класів. Саме таким зв’язком між дієсловами руху та „географічними” дієсловами спричинена наявність уявно-видового партнерства в межах закритого для корелятивності релятивного аспектуального класу. Метафоризація ж активітивних дієслів звучання на тлі чітко окреслених синтагматичних умов, зокрема наявності прямої мови, уможливлює їхню перекатегоризацію в термінативи.
Граматичний рівень аспектуальності представлений категорією виду, яка, системно протиставляючи дієслова доконаного та недоконаного видів, виконує роль інтеграційного чинника функціонально-категорійної єдності засобів відображення внутрішнього часу процесуальної ознаки. Граматична категорія виду має досить складну структуру, зумовлену її тісною значеннєвою пов’язаністю з поняттєвою зоною термінативності vs інтермінативності когнітивною основою видової корелятивності vs некорелятивності дієслівної семантики, передусім її відкритості vs закритості для суто видового партнерства, детермінованої віддзеркаленими свідомістю об’єктивними відмінностями між явищами позамовної дійсності. Якщо системне протиставлення будь-якого дієслова недоконаного виду будь-якому іншому дієслову доконаного виду стосується відображення поверхневих, найближчих ознак онтологічного часу тривалості й послідовності, то опозиція дієслів, що є суто видовими партнерами, репрезентує глибинний зв’язок між співвідносними онтологічними явищами їхню часову детермінованість. Однією з характерних особливостей облаштування аспектуальної системи сучасної української літературної мови є те, що на віртуальному рівні ознака доконаності відображає подійний момент переходу від одного стану до іншого, ознака недоконаності міжподійний інтервал, упродовж якого тривають процеси, а на рівні актуалізації імперфективи позначають як процеси, так і події, перфективи ж лише події.
Досліджуваний матеріал засвідчує, що основний визначальний чинник аспектуальної поведінки дієслова відображена в лексичній семантиці онтологічна специфіка фрагментів екстралінгвального довкілля. Саме опір лексичного матеріалу унеможливив досягнення категорією виду українського дієслова граматичної чистоти таких категорій, як спосіб і час, якраз об’єктивна неоднорідність дієслівних процесів стала суттєвою перешкодою для процесу охоплення видовою парністю всієї дієслівної лексики, а дефектність функціональної парадигми частини дієслів, зокрема неможливість уживання в основному для імперфективних дієслів конкретно-процесному, або прогресивному, значенні спричинена саме лексичними заборонами. Категорія виду ніби зупинилася у своєму розвиткові від лексичної до граматичної абстракції і, не досягнувши ідеальної гомогенності граматичних систем, залишилася гетерогенною, поєднуючи корелятивні за видом перфективи й імперфективи, perfektiva tantum і imperfektiva tantum, двовидові дієслова.
Аспектологічний аналіз дієслівного лексикону сучасної української мови засвідчує те, що термінативність, активітивність, евентивність, стативність та релятивність не є однозначною аспектуальною кваліфікацією всієї лексеми, а форматом реалізації, який у різних словозначеннях одного дієслова може бути неоднаковим. Аспектуальні класи не мають закінчених дієслівних реєстрів, оскільки зорієнтовані не на всю дієслівну лексему загалом, а на кожну її семантему зосібна, що передбачає конкретну реалізацію валентного потенціалу предиката, чітко визначені семантичні ролі аргументів, передусім суб’єкта та об’єкта, зрештою, широкий контекст, тому про особливості видової поведінки дієслова можна говорити тільки на основі аналізу конкретних текстових уживань. Це засвідчує глибоку закоріненість категорії виду в онтологію ситуацій, відображених у дієслівній семантиці.
Отже, аспектуальна, аспектуально-акціональна й акціональна полікатегорійність дієслівної лексеми, що виявляється в здатності значеннєвих варіантів дієслова функціонально належати до різних аспектуальних класів чи аспектуальних та акціональних підкласів, є системним явищем для українського дієслова. Тому аспектуальний аналіз багатозначної лексеми „без залишку” пов’язаний здебільшого з установленням типів аспектуальної чи аспектуально-акціональної полікатегорійності, відкритість для якої не менш важлива риса аспектуальної поведінки поряд із відкритістю для видового партнерства та повнотою функціонального спектра.
Із погляду виявлення аспектуальних та аспектуально-акціональних семантичних парадигм як спектра словозначень, що належать до різних аспектуальних класів та акціональних підкласів, кожна полісемічна дієслівна лексема потребує спеціального аспектологічного обстеження. Найбільш поширені в полісемічних структурах українських дієслів такі типи аспектуальної полікатегорійності, як: термінативність // активітивність, термінативність // стативність, термінативність // релятивність, термінативність // евентивність. Перфективним основам, так само як і імперфективним, притаманна полікатегорійність, щоправда, причиною тут здебільшого є багатозначність префіксів. У цьому разі йдеться про аспектуально-акціональну чи акціональну полікатегорійність. Аспектуально-акціональна полікатегорійність як поєднання семантем, одна з яких належить до певного аспектуального класу, а інша до відповідного акціонального підкласу, має такі вияви: термінативність // інхоативність, термінативність // інгресивність, термінативність // делімітативність, термінативність // пердуративність, термінативність // фінітивність, термінативність // пейоративність, термінативність // дистрибутивність, термінативність // кумулятивність, термінативність // тоталітивність, термінативність // атенуативність, термінативність // компаративність тощо. Акціональну полікатегорійність як поєднання акціональних підкласів засвідчують опозиції: делімітативність // дистрибутивність, інхоативність // дефінітивність, дистрибутивна кумулятивність // ексцесивність, пердуративність // семельфактивна дуративність тощо.
Комплексне дослідження закономірностей категоризації аспектуальної семантики на засадах функціональної граматики відкриває перспективи для багатопланового аналізу аспектуальності й виду, а також порівняльно-аспектологічних студій на матеріалі української та інших слов’янських мов. Застосування комплексної аспектуальної діагностики уможливлює виявлення всього спектра аспектуальних характеристик дієслівної лексеми й найтонших нюансів її аспектуальної поведінки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аванесов Р.И. Очерк грамматики русского литературного языка / Р.И.Аванесов, В. Н.Сидоров. М.:Учпедгиз, 1945. Ч. 1. 236с.
2. Авилиани Ю.Ю. Заметки о переходности / непереходности глаголов / Ю.Ю.Авилиани // Труды Самаркандского университета. 1962. Вып. 118. С.155163.
3. Авилова Н.С. Вид глагола и семантика глагольного слова / Н.С.Авилова. М.:Наука, 1976. 328 с.
4. Авилова Н.С. Способ глагольного действия и возможности видовой соотносительности глагола / Н.С.Авилова // Научные доклады высшей школы:Филологические науки. 1975. № 2. С. 1321.
5. Агрелль С. [О способах действия польского глагола] / С.Агрелль // Вопросы глагольного вида:сборник / [сост. сб., редакция, вст. статья и прим. проф. Ю. С.Маслова]. М.:Изд-во иностр. л-ры, 1962. С.3538.
6. Адмони В.Г. Основы теории грамматики / В.Г.Адмони. М.;Л.:Наука, 1964. 105 с.
7. Андерш Й.Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові у зіставленні з українською / Й.Ф.Андерш. К.:Наук. думка, 1987. 192 с.
8. АндрейчинЛ. К морфологической характеристике видовой системы современного болгарского языка / Л.Андрейчин // Вопросы глагольного вида:сборник / [сост. сб., редакция, вст. статья и прим. проф. Ю. С.Маслова]. М.:Изд-во иностр. л-ры, 1962. С. 231238.
9. АпресянЮ.Д. Глаголы моментального действия и перформативы в русском языке / Ю.Д.Апресян // Русистика сегодня. Язык:система и ее функционирование. М.:Наука, 1988. С. 5778.
10. АпресянЮ.Д. К построению языка для описания синтаксических свойств слова / Ю.Д.Апресян // Проблемы структурной лингвистики. 1972 / [отв. ред. С. К.Шаумян]. М.:Наука, 1973. С.297326.
11. АпресянЮ.Д. Лексическая семантика:Синонимические средства языка / Ю.Д.Апресян. М.:Наука, 1974. 367 с.
12. АпресянЮ.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола / Ю.Д.Апресян. М.:Наука, 1967. 251 с.
13. Аристотель. Сочинения в 4-х томах / Аристотель;[пер. с греч. Т.А.Миллер]. М.:Мысль, 1981. Т.3. 613 с. (Философское наследие).
14. АрнхеймР. Искусство и визуальное восприятие / Р.Арнхейм;[пер. с англ. В.Н. Самохин]. М.:Прогресс, 1974. 302 с.
15. Арполенко Г.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові / Г. П.Арполенко, В.П.Забєліна. К.:Наук. думка, 1982. 132с.
16. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл:Логико-семантические проблемы / Н.Д.Арутюнова. М.:Наука, 1976. 383 с.
17. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Н.Д.Арутюнова. М.:Языки русской культуры, 1999. 896 с.
18. Аскин Я.Ф. Проблема времени:Ее философское истолкование / Я.Ф.Аскин. М.:Мысль, 1966. 200 с.
19. Аспектология и контрастивная лингвистика / [отв. ред. Б.М.Балин]. Калинин:Изд-во Калинин. ун-та, 1988. 173 с.
20. Аспектуальные и темпоральные значения в славянских языках / [отв. ред. Н. Ю. Шведова]. М.:Наука, 1974. 254 с.
21. Аугустынек З. Лейбницово определение времени / З.Аугустынек // Вопросы философии. 1973. № 5. С. 109121.
22. Ахундов М.Д. Проблема прерывности и непрерывности пространства и времени / М. Д. Ахундов. М.:Наука, 1974. 254 с.
23. Багвалинский язык. Грамматика, тексты, словари / [под ред. А.Е.Кибрик]. М.:ИМЛИ РАН „Наследие”, 2001. 930 с.
24. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Ш.Балли;[пер. с 3-го франц. изд. Е.В. и Т.В. Вентцель;ред., вступит. статья и примеч. Р.А. Будагов]. М.:Изд-во иностр. л-ры, 1955. 416 с.
25. Барентсен А.А. К описанию семантики категорий „вид” и „время”. На материале современного русского литературного языка / А.А.Барентсен // Tijdschrift voor Slavische Taalen Letterkunde. 1973. № 2. С. 532.
26. Барентсен А.А. О русских глаголах смочь и суметь / А.А.Барентсен // Основные проблемы русской аспектологии. СПб.:Наука, 2002. С. 730.
27. Басырова Ф.А. Полевой метод в описании семантики разноструктурных языков / Ф.А. Басырова // Теории поля в современном языкознании:межвуз. науч. сб. Уфа:Изд-во Башк. ун-та, 2001. С. 615.
28. Бацевич Ф.С. Очерки по функциональной лексикологии / Ф.С.Бацевич, Т.А.Космеда. Львов:Свит, 1997. 392 с.
29. БацевичФ.С. Російське дієслово в функціонально-ономасіологічному аспекті вивчення:автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук:спец. 10.02.01 „Російська мова” / Ф.С.Бацевич. К.,1995. 48 с.
30. БацевичФ.С. Русский глагол в функционально-ономасиологическом аспекте изучения:дис. доктора филол. наук: 10.02.01 / Бацевич Флорий Сергеевич. Львов, 1995. 339 с.
31. Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови:Нариси із словозміни та словотвору / С.П.Бевзенко. Ужгород:Закарпатське обласне вид-во, 1960. 416 с.
32. Безпояско О.К. Граматика української мови. Морфологія: [підручник] / Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. К.:Либідь, 1993. 336с.
33. Белич А. О славянском глагольном виде [Отрывок] / А.Белич // Вопросы глагольного вида:сборник / [сост. сб., редакция, вст. статья и прим. проф. Ю.С.Маслова]. М.:Изд-во иностр. л-ры, 1962. С.213218.
34. Белова Е.Ю. Абсолютивное употребление переходных глаголов в современном русском языке:дис. канд. филол. наук:10.02.01 / Белова Елена Юрьевна. Л., 1982. 158 с.
35. Белошапкова Т. В. Когнитивно-дискурсивное описание категории аспектуальности в современном русском языке / Т.В.Белошапкова. М.:КомКнига, 2007. 336 с.
36. Білодід О. І. Граматична концепція О. О. Потебні / І.О.Білодід. К.:Вид-во при Київському державному ун-ті видавничого об’єднання „Вища школа”, 1977. 304 с.
37. БогдановВ.В. Семантико-синтаксическая организация предложений / В.В.Богданов. Л.:Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. 204 с.
38. Болдырев Н.Н. Инварианты и прототипы в системной и функциональной категоризации английского глагола / Н.Н.Болдырев // Проблемы функциональной грамматики:Семантическая инвариативность / вариативность / [отв. ред. А. В. Бондарко, С. А.Шубик]. СПб.:Наука, 2003. С.5475.
39. Болдырев Н.Н. Категориальное значение глагола:Системный и функциональный аспекты:[монография] / Н.Н.Болдырев. СПб.:Изд-во РГПУ имени А. И. Герцена, 1994. 172 с.
40. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика (курс лекций по английской филологии) / Н.Н.Болдырев. Тамбов:Изд-во ТГУ имени Г.Р.Державина, 2001. 123 с.
41. Болдырев Н.Н. Перекатегоризация глагола как способ формирования смысла высказывания / Н.Н.Болдырев // Известия АН. Серия литературы и языка. 2001. Т. 60. № 2. С. 4055.
42. Болдырев Н.Н. Функциональная категоризация английского глагола:[монография] / Н.Н.Болдырев. СПб.;Тамбов:Изд-во РГПУ имени А.И.Герцена и ТГУ имени Г. Р. Державина, 1995. 140 с.
43. БолдыреваС.П. Аспектуально-релевантная валентность предельных и непредельных глаголов современного английского языка:автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук:спец. 10.02.04 „Германские языки” / С.П.Болдырева. М., 1978. 16с.
44. Бондар О.І. Система і структура функціонально-семантичних полів темпоральності в сучасній українській літературній мові:функціонально-ономасіологічний аспект:дис. доктора філол. наук: 10.02.01 / Бондар Олександр Іванович. К., 1998. 369 c.
45. Бондар О.І. Система і структура функціонально-семантичних полів темпоральності в сучасній українській літературній мові: функціонально-ономасіологічний аспект:автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук:спец. 10.02.01 „Українська мова” / О.І.Бондар. К., 1998. 32 c.
46. Бондар О.І. Темпоральні відношення в сучасній українській літературній мові:система засобів вираження / О.І.Бондар. Одеса:Астропринт, 1996. 192с.
47. Бондарко А.В. Аспектуальные ситуации / А.В.Бондарко // Аспектуальные и темпоральные значения в славянских языках:материалы заседаний комиссии по изучению грамматического строя славянских языков / [отв. ред. Н. Ю. Шведова]. М.:Наука, 1983. С. 1119.
48. Бондарко А.В. Вид и время русского глагола: значение и употребление / А.В.Бондарко. М.:Просвещение, 1971. 239 с.
49. Бондарко А.В. Глагольный вид в русском языке как морфологическая категория (к характеристике типа коррелятивности) / А.В.Бондарко // Известия Воронежского педагогического института. Воронеж, 1975. Т.146:Вопросы русской аспектологии. С. 4869.
50. Бондарко А.В. Глагольный вид в системе грамматических категорий (на материале русского языка) / А. В.Бондарко // Основные проблемы русской аспектологии. СПб.:Наука, 2002. С. 3044.
51. Бондарко А.В. Грамматическая категория и контекст / А.В.Бондарко. Л.:Наука, 1971. 112с.
52. БондаркоА.В. Грамматическое значение и смысл / А.В.Бондарко. Л.:Наука, 1978. 175 с.
53. Бондарко