ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ ЛЮДИНА В ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ МИХАЙЛА СТЕЛЬМАХА

Краткое описание

Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С.Сковороди

На правах рукопису

Пікалова Анна Олексіївна

УДК 811. 161.2’371

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ ЛЮДИНА В ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ МИХАЙЛА СТЕЛЬМАХА

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник:
Голобородько Костянтин Юрійович,
кандидат філологічних наук, доцент

Харків 2008

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................ 5
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження концепту людина
в ідіостилі М.Стельмаха як поета української культури........................ 11
1.1. Методологічна основа роботи.......................................................... 11
1.1.1. Антропоцентричність сучасних лінгвістичних досліджень.... 11
1.1.2. М.Стельмах як поет української культури.............................. 13
1.1.3. Особливості аналізу поетичного тексту................................... 15
1.1.4. Концепт як базове поняття лінгвокультурологічних
досліджень, проблема його дефініції та принципи вивчення
у проекції на мовну та поетичну картини світу,
ідіостиль письменника........................................................................ 17
1.1.5. Поняття «картина світу», «мовна», «поетична»,
«концептуальна», «індивідуальна» картини світу
та їх співвідношення........................................................................... 25
1.1.6. Ідіолект, ідіостиль та особливості поетичного
мовленнєвого мислення...................................................................... 30
1.2. Своєрідність концептосфери поетичних текстів М.Стельмаха:
види концептів та особливості їх дослідження........................................ 31
1.3. Шляхи формування базових поетичних образів концептосфери
М.Стельмаха, зумовлені його внутрішнім «я»........................................ 34
1.4. Міркування науковців щодо базових концептів поетичних текстів М.Стельмаха................................................................................................................... 39
1.5. Наукові розвідки М.Стельмаха в аспекті відображення
в них базових концептів його поезії......................................................... 45
1.6. Дослідження творчості М.Стельмаха в українській філологічній науці:
опис ообливостей ідіостилю..................................................................... 47
Висновки до 1 розділу.................................................................................... 66
РОЗДІЛ 2. Людина як мегаконцепт поетичних текстів М.Стельмаха та метаконцепт дослідження його художнього мовлення................................................... 69
2.1. Макроконцепт землероб як домінанта мегаконцепту людина
в поетичному тексті М.Стельмаха ........................................................... 70
2.2. Макроконцепт майстер-ремісник як один із базових концептів
поетичної творчості М.Стельмаха........................................................... 85
2.3. Протиставлення концептів-образів воїна-захисника і ворога-загарбника
в ракурсі метаконцепту війна в поетичному мовленні М.Стельмаха..... 91
2.4. Концепти-образи батько, дід, прадід, козак крізь призму
метаконцепту пам’ять в поетичному світосприйнятті М.Стельмаха..... 105
2.5. Особливості вербалізації концептів-образів рибалки, мисливця
в поетичному мовленні М.Стельмаха...................................................... 118
2.6. Макроконцепт родина, рідня та особливості вербалізації родинних
стосунків української сім’ї в поезії М.Стельмаха.................................... 122
2.7. Концепти-образи матері, сестри як найбільш значущі
репрезентанти макроконцепту родина..................................................... 136
2.8. Особливості вербалізації концептів-образів жінки, дівчини
в поетичному мовленні М.Стельмаха...................................................... 140
2.9. Своєрідність репрезентації мегаконцепту людина в дитячій поезії М.Стельмаха в ракурсі загальної системи його базових поетичних
концептів.................................................................................................... 150
2.10. Оніми як засіб вербалізації мегаконцепту людина в поетичному
тексті М.Стельмаха з урахуванням їх позицій........................................ 167
2.10.1. Особливості вербалізації власних назв для репрезентації
концепту-образу людини в масиві поетичного тексту М.Стельмаха 169
2.10.2. Вербалізація власних назв для репрезентації концепту-образу
людини в жанрі присвяти.................................................................... 173
2.10.3. Вербалізація онімів для репрезентації концепту-образу
людини в жанрі послання.................................................................... 181
2.10.4. Репрезентація концепту-образу людини у вірші-посланні
«Шевченкові» в аспекті особливостей вербалізації онімів................ 184
Висновки до 2 розділу.................................................................................... 188
ВИСНОВКИ................................................................................................... 191
ДОДАТОК А. Реєстр та функції власних назв для репрезентації концепту-образу людини в масиві поетичного тексту М.Стельмаха: антропоніми............................... 198
ДОДАТОК Б. Реєстр та функції власних назв для репрезентації
концепту-образу людини в масиві поетичного тексту М.Стельмаха:
топоніми та інші малочисельні класи онімів................................................. 203
ДОДАТОК В. Реєстр та функції власних назв для репрезентації
концепту-образу людини в масиві поетичного тексту М.Стельмаха
для дітей: антропоніми та клички тварин...................................................... 208
ДОДАТОК Г. Реєстр та функції власних назв для репрезентації
концепту-образу людини в масиві поетичного тексту
М.Стельмаха для дітей: топоніми.................................................................. 212
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................... 214

ВСТУП

Провідним у науковій методології є інтеграційний, міждисциплінарний підхід до вивчення явищ, що відображають факти людської діяльності. Такий підхід репрезентує антропоцентризм як найбільш важливу й актуальну наукову парадигму гуманітарних досліджень. Серед чисельної низки фактів людської діяльності насамперед виокремлюють художні тексти, ідіостиль письменника як значущі об’єкти породження і реалізації креативних та пізнавальних можливостей людини. Міждисциплінарний характер наукових досліджень значно розширив їх межі, що дало змогу закцентувати увагу на культурологічних чинниках у межах таких порівняно нових наукових напрямів, як лінгвокультурологія, когнітивна лінгвістика, прагмалінгвістика. У цих напрямах працюють передусім такі зарубіжні та українські мовознавці, як М.Алефіренко, Ю.Апресян, Н.Арутюнова, Г.Бенкендорф, А.Вежбицька, К.Голобородько, І.Голубовська, С.Жаботинська, А.Загнітко, В.Іващенко, Д.Лихачов, В.Карасик, В.Кононенко, Т.Космеда, О.Кубрякова, Л.Лисиченко, В.Маслова, Л.Мацько, С.Нікітіна, Є.Отін, Л.Пелепейченко, Л.Петрова, З.Попова, Т.Радзієвська, О.Селіванова, Ю.Степанов, Й.Стернін, В.Телія, О.Тищенко, В.Ужченко, В.Чабаненко, Г.Яворська та ін.
Актуальність роботи зумовлена особливою зацікавленістю мовознавців проблемою функціонування мовних одиниць в аспекті взаємодії мови, людини і культури; загальною скерованістю сучасних лінгвістичних досліджень на вивчення тексту як цілісної системи; вивчення особливостей репрезентації мови у свідомості її окремих носіїв, письменників, до яких належить і М.Стельмах як один із найбільш яскравих представників сучасної української культури.
Ідіостиль окремих мовних особистостей, зокрема видатних письменників, сьогодні вивчають такі науковці, як Ю.Апресян, А.Бондаренко, Л.Бублейник, К.Голобородько, А.Гулак, Н.Данилюк, С.Єрмоленко, В.Калашник, Т.Космеда, Ю.Лотман, О.Маленко, В.Маслова, А.Мойсієнко, Л.Пустовіт, Н.Слухай, Н.Сологуб, І.Олійник, І.Степанченко та ін.
Зв'язок роботи з науковими темами. Проблематика дисертації відповідає плану науково-дослідної роботи кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди «Закономірності розвитку й функціонування української мови», яку координує Інститут української мови НАН України (тема кандидатської дисертації затверджена на засіданні вченої ради Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, протокол № 5, від 23 грудня 2005 року , а також на засіданні бюро Наукової ради «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності» НАН України, протокол № 2 від 20 квітня 2006 року).
Вибір теми дисертації зумовлений, по-перше, фактом усталеності в мовознавстві думки, що «головним у дискурсі кожної культури є поняття людини, особистості» (А.Вежбицька [43, с. 391];); по-друге, у творчості М.Стельмаха домінуючим концептом-образом справедливо прийнято вважати людину. Зазначене підтверджують науковці, зокрема Л.Авксентьєв наголошував, що вся творчість М.Стельмаха «стала своєрідним гімном людині» [1, с. 100]), М.Ткачук уважає, що «Михайло Стельмах співець людини» [249, с. 18], а С.Плачинда зрезюмував, що могутня поліфонія художніх засобів М.Стельмаха «спрямована на одне показати Людину. Людину нової доби. Людину-творця» [203, с. 12]; по-третє, поетичні тексти М.Стельмаха, особливо вірші для дітей, є малодослідженим матеріалом в українській науці, вони не вивчалися і з огляду на нову наукову парадигму.
Об'єкт дослідження поетичне мовлення (ПМ) М.Стельмаха, ідіостиль поета, його індивідуально-авторська поетична картина світу (ПКС) як складова мовної картини світу (МКС) українців.
Предмет вивчення концепт-образ людина як структурний компонент ПКС М.Стельмаха, фрагмент його концептосфери та мовні засоби репрезентації цього концепту у межах ідіостилю поета і в контексті української мовно-культурної парадигми відповідно до української ментальності.
Мета дисертації виокремити вербальні засоби репрезентації концепту-образу людини як фрагмента концептосфери поетичного мовлення М.Стельмаха та з’ясувати їх особливості стосовно поетичної картини світу та ідіостилю поета.
Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:
1) обґрунтувати методологію дослідження, його науковий інструментарій, теоретичні засади вивчення концептів як складових не лише національної концептосфери, МКС окремого народу, але й окремого письменника як одного із виразників культури цього народу, визначити їх статус у сучасній лінгвістиці;
2) схарактеризувати стан дослідженості творчої спадщини М.Стельмаха, виявити характерні риси його ПМ, ідіостилю з урахуванням специфіки світобачення, світосприйняття та світорозуміння поета у проекції на особливості вербалізації художнього образу людини, що репрезентовано у працях українських філологів і наукових розвідках самого поета;
3) довести, що в поетичному тексті М.Стельмаха концепт-образ людини є двовекторним: це один із наймісткіших концептів структури ПКС, її мегаконцепт та методологічна одиниця дослідження концептосфери поета її метаконцепт;
4) на матеріалі аналізу поезії М.Стельмаха виокремити класи концептів, що сконцентровані у структурі мегаконцепту людина, визначити їх статус щодо ідіостилю поета та способу дослідження матеріалу;
5) з’ясувати своєрідність репрезентації мегаконцету людина у дитячій поезії М.Стельмаха;
6) схарактеризувати оніми, що функціонують у поетичному мовленні М.Стельмаха, як один із ефективних засобів вербалізації мегаконцепту людина.
Джерельна база роботи вірші М.Стельмаха як єдиний текстовий простір, тлумачні словники української мови.
Методологічною основою роботи є вчення В.фон Гумбольдта, Е.Сепіра, Б.Уорфа, О.Потебні, І.Франка про мову як культурний феномен, про відображення у поетичних текстах світоглядних особливостей етносу та окремої мовної особистості, про специфіку образного сприйняття дійсності.
Для розв'язання поставлених у роботі завдань застосовуємо такі методи дослідження: описовий - для репрезентацї основного матеріалу дисертації; гіпотетико-дедуктивний, що зумовив вибірку фактичного матеріалу; метод лінгвокультурної інтерпретації, який застосовувався при аналізі лінгвокультурних концептів; метод аналізу словникових дефініцій - для виявлення особливостей мовних засобів вербалізації концепту-образу людини; концептуальний аналіз, спрямований на визначення змісту номінативних одиниць, що позначають образ-концепт людини у текстах віршів М.Стельмаха; його доповнює метод контекстуального аналізу, а також елементи методу статистичного аналізу.
Теоретична база дослідження. Спадщину М.Стельмаха досить активно вивчали українські філологи, передусім з огляду на його прозові твори. У цьому здобутку переважають праці літературознавчого характеру. Серед науковців, які вивчали питання, що торкаються тематики, проблематики, сюжетних особливостей, поетики і т.ін. окремих творів М.Стельмаха чи його творчості в цілому, слід виокремити таких, як Н.Алексєєва, В.Бєляєв, Д.Білецький, Л.Боднар, Ю.Бурляй, П.Буряк, Є.Гуцало, І.Давидова, І.Дузь, В.Загороднюк, Й.Кисельов, П.Кононенко, О.Мазуркевич, В.Марко, П.Мішлеї, В.Моренець, С.Плачинда, І.Семенчук, М.Ткачук, Н.Шумада та ін. У їх працях знаходимо окремі думки щодо особливостей мови творів письменника, концептуальні засади його майстерності, фольклорну, народнопісенну, мовностильову основу та ін. З огляду на мовознавство, тексти художніх творів М.Стельмаха досліджували дещо менше, передусім це такі вчені, як Л.Авксентьєв, І.Білодід, П.Гриценко, М.Гуменний, Я.Гуменний, О.Ковальчук, Л.Козловська, М.Косенко, В.Костенко, С.Марич, Н.Миронюк, Є.Павленко, Г.Пелех, І.Семенчук, Н.Сидяченко, Н.Тимошенко та ін.
Наукова новизна цієї праці полягає в дослідженні вербальних засобів вираження концепту-образу людини, з’ясуванні особливостей його репрезентації у концептосфері ПТ М.Стельмаха, його ідіостилі. Мовні засоби вираження концепту-образу людини, зокрема в поетичних творах М.Стельмаха, передусім поезії для дітей не були об’єктом окремого дослідження, а М.Стельмаха безпосередньо не вивчали як поета української культури, з огляду на особливості його національного світобачення, світосприйняття та світорозуміння, засоби репрезентації української національної самобутності.
Теоретичне значення роботи вбачаємо в тому, що її основні положення та висновки сприяють систематизації знань з лінгвокультурології, когнітивної лінгвістики на основі синтезу та узагальнення існуючих уявлень про культурний концепт та особливості ідіостилю і концептосфери М.Стельмаха як поета української культури. У роботі підтверджується теза про поетичну картину світу як одну із складових мовної картини світу, що формується на базі художніх текстів, доповнює і розвиває когнітивну спроможність мовної особистості.
Практичне значення полягає в можливості використання матеріалу дослідження в лексикографічній практиці, зокрема при укладанні словників констант української культури, при коригуванні тлумачних словників, укладанні лексикону мови М.Стельмаха, а також у процесі викладання курсу «Сучасна українська літературна мова», спецкурсів із лінгвокультурології, лінгвокраїнознавства, етносемантики, лінгвістичного аналізу художнього тексту, когнітивної лінгвістики, лінгвістики тексту.
Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації висвітлювалися на семінарах кафедри української мови ХНПУ імені Г.С.Сковороди (2005-2008 рр.) та на міжнародних наукових конференціях: «Текст як об’єкт лінгвістичного дослідження і засіб навчання мови» (м.Полтава, 2007), «Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта» (м. Алушта, Крим, 2007), «Текст та його одиниці в аспекті різних лінгвістичних парадигм (на матеріалі української та російської мов)» (м. Харків, 2007), «Міжкультурні комунікації: ноосферна парадигма в мові» (м. Алушта, Крим, 2008).
За результатми проведеного дослідження у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, опубліковано 8 статей. Усі публікації одноосібні.
Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків (А.Б.В.Г.), де репрезентовано реєстр та функції онімів, що трапляються в поезії М.Стельмаха, і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 242 сторінки, із них 193 сторінки основного тексту. Реєстр літератури містить 279 позицій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Актуальним у гуманітарних дослідженнях залишається дотепер антропоцентричний підхід. Науковців приваблюють такі проблеми, як МКС, мовна особистість, індивідуально-авторська картина світу, концептосфера, концепт. Ці терміни досить міцно ввійшли у мовознавчий обіг, проте не мають однозначного тлумачення, передбачають різні трактування і підходи.
Поетична (художня) картина світу це одна зі складових МКС. Сформована як наслідок поетичного мислення письменника, вона відображає його уявлення про довкілля, що закріплені у мовній формі в одному його творі чи цілій їх системі. Розробка поняття ПКС сприяє розширенню уявлення про взаємозв’язок між мовою і культурою, дає змогу зрозуміти закономірності онтології художнього мислення на вербальному рівні, здійснити багаторівневий аналіз художньо-мовної тканини, що включає дослідження мовних засобів (окремі слова, фразеологізми, фрагменти тексту), вивчення емотивних смислів, ключових концептів.
Утвердження в мовознавстві терміна «концепт» означає новий ступінь в осягненні способів, закономірностей взаємодії мови, свідомості і культури, а відповідно і нові аспекти взаємодії лінгвістики, когнітології, філософії, культурології, що розширює межі лінгвістичного аналізу. Концепт-образ, або художній концепт це структура когнітивного рівня мовної особистості, оформлена засобами художньої образності мови, така, що відображає художньо-образне світосприйняття. Встановлюючи зв’язок із позамовною дійсністю, що міститься у свідомості індивіда, концепт-образ відображає у мові егоцентризм мовленнєво-мисленнєвих процесів, що супроводжують породження тексту.
Лінгвокультурологічний аналіз художніх текстів став сьогодні одним із пріоритетних напрямів лінгвістики. Дослідження скеровуються на з’ясування особливостей ментальних структур, зокрема концептів, що створює можливість для пояснення специфіки функціонування мовних засобів у тексті, а їх експлікація дає змогу побачити своєрідність індивідуально-авторського осягнення світу, з одного боку, а з іншого, ті життєві ідеали і морально-етичні цінності, які притаманні колективній свідомості на конкретному історичному етапі.
М.Стельмах один з найвидатніших українських письменників, зацікавлення творчістю якого з плином часу зростає. Сьогодні спостерігаємо підвищену увагу до творчості українських письменників з огляду на потребу дослідження їх мови у ракурсі нової лінгвістичної парадигми. При комплексному підході до вивчення концептів-образів актуальною є інтеграція когнітивного і функціонального аспектів. М.Стельмах репрезентується у роботі як поет української культури, суб’єкт культурно-історичного процесу, тобто митець, що зреалізовує свою креативність на використання уже створених попередніми поколіннями предметів і явищ культури, а також такий, що створює їх у процесі своєї діяльності. У культурному просторі періоду 1940-1980 р.р., коли М.Стельмах творив свої поетичні тексти, у літературі панував метод соціалістичного реалізму. Творчість багатьох письменників заборонялася, а твори тих митців, яких друкували, повинні були відповідати ідеології Комуністичної партії. Проте творча індивідуальність М.Стельмаха, незважаючи на те, що він прийняв постулати методу соціалістичного реалізму, була зорієнтована на зображення національно-самобутніх українських образів, реалій, довкілля. Творчий метод М.Стельмаха, що відбився на його ідіостилі, характеризують як синкретизм романтизму і реалізму, його поезія має ліро-епічний характер, найбільш послідовно у ній зреалізовується категорія інтимізації. До основних компонентів ідіостилю М.Стельмаха науковці відносять наслідування фольклорних традицій і традицій української класичної літератури, що виражається передусім в інтертекстуальності. До ознак, які впливають на ідіостиль та особливості концептосфери поета, відносять специфічне авторське бачення подій, що описуються, зображення реальних фактів, вірогідність викладу. У центрі його наративної оповіді найбільш значущі для поета події, що організовують усі інші факти, які необхідні для опису (селянське походження, життя на Поліссі, Поділлі, теплі стосунки у власній родині, навчання у педагогічному виші, робота вчителя, науковця, перебування на фронті, контакти з письменниками, збирання фольклору, глибоке знання культури та історії України, любов до української пісні, думи, добра вдача, висока моральність тощо).
Центральне місце у світоглядній філософській концепції М.Стельмаха, що відображена у його поезії, посідає людина. Це означає, що питання онтології, гносеології, естетики його творчості, поетики його творів підпорядковані антропологічній проблематиці. У центрі всіх стельмахівських образів-концептів перебуває людина, яку поет репрезентує з огляду на такі складові: українець, селянин, землероб, майстер-ремісник, воїн-визволитель, рідний, близький, українська жінка, дитина. Ці концепти-образи поет репрезентує за допомогою певного кола основних концептів власної свідомості, свого світобачення, світосприйняття та світорозуміння, насамперед це українська національна самосвідомість, сприйняття України як Батьківщини з її природою, культурою, фольклором, літературою, історичною пам’яттю, типом напціонального характеру, головними рисами якого є почуття родинності, працелюбність, гостинність, господарність, гумор, шанобливе ставлення до жінки, батьків, любов до пісні та ін.; ідентифікація себе, по-перше, як селянина, по-друге, як воїна-визволителя, по-третє, як поета української культури. Розуміння М.Стельмаха як поета дає змогу розкрити нові перспективи пізнання і нові способи сприйняття світу у всій його багатогранності та багатоголоссі.
Аналізуючи поетичну творчість М.Стельмаха за допомогою метаконцепту людина підтримуємо думку Л.Ушкалова, що «сковородинство» є однією з рис новітнього письменства. Такий висновок стосується передусім М.Стельмаха, який продовжує традиції, закладені Г.Сковородою. У нього так само, як і у сковородинівській антропології, головну роль відіграє поняття «внутрішньої людини», захованої в зовнішній. Отже, основа української етнічної людської моделі відображена у протиставленні тіла (як матеріального компонета) душі, серцю як морально-емоційному ядру людини, тому сфера ірраціонального переважає, простежується кардіоцентризм.
Як і в Г.Сковороди, Т.Шевченка, І.Котляревського, І.Франка, Лесі Українки та інших класиків української літератури, основне джерело мови у М.Стельмаха український фольклор, і концепт-образ людини висвітлюється крізь систему концептів-фольклоризмів, що накладається на ПКС М.Стельмаха (порівн. дівчина тополя, мати чайка, парубок орел і под.), але М.Стельмах збагатив національну культуру і власною картиною світу як на базі культури фольклорної і літературної, так і культури нового часу (пор.: образи бригадира, агронома і под).
Поетизація людини і довкілля здійснюється крізь призму поглядів М.Стельмаха. Способи організації стереотипового знання у творчій трансформації М.Стельмаха експлікуються внаслідок концептуального аналізу, скерованого на його поетичний текст. У зв’язку з цим визначаються особливості мовних механізмів концепту-образу, концепту-фольклоризму, концепту-тропа (індивідуально-авторські метонімія, метафора, порівняння, епітет тощо), які детерміновані когнітивною моделлю ситуації. Одиницями вираження концепту-образу у М.Стельмаха є комплекс значень відповідних слів, їх асоціацій, конотацій; все, що ми знаємо про об’єкт; категорії і форми рідної мови; готові лексеми і фразеосполуки, вільні словосполучення, синтаксичні конструкції, тексти і сукупність текстів.
Структуру мегаконцепту людини розглядаємо як фрагмент концептосфери поета, що містить ядро (людина), приядерну зону (землероб, майстер-ремісник, воїн-визволитель, ворог-загарбник, господар, рідня батько, мати, сестра та ін.) і периферію (згуба, власні імена, вторинні номінації людини явір,дуб, орел і под. ).
В ідіостилі М.Стельмаха виокремлюємо такі організаційно-структурні типи концептів: 1) мегаконцепт (людина); 2) макроконцепти (землероб, майстер-ремісник, воїн-визволитель ворог-загарбник, рідня (родина батько, дід, прадід, мати, сестра та ін.) жінка (дівчина)), що містять мікроконцепти як їх смислові компоненти; 3) суперконцепти (війна, пам’ять, «свій» «чужий», простір, час, природа (тварини, рослини), добро зло). Крім того, у поезії М.Стельмаха репрезентуються індивідуальні (наприклад, синкретичні образи-концепти воїна-землеробця, воїна-косаря, воїна-сіяча, гостя на своїй землі та ін.), національні (козак, хата, пісня та ін.), загальнолюдські (пам’ять, війна, праця та ін.) концепти; а також етнокультурні (вишивка, борщ, свитка та ін.), соціокультурні (ланкова, лісничиха, партизан та ін.) концепти; мають місце концепти-оніми (Оксана, Іван, Дніпро, Шевченко та ін.) та концепти архетипові (древлянський ліс, прадід, вугляр, мисливець) й інваріантні (ліс, хустка, очі та ін.). Мегаконцепт людина виконує у дослідженні також функцію метаконцепту стосовно ПКС М.Стельмаха, а макроконцепти та суперконцепти метаконцептів стосовно дослідження мегаконцепту людина.
У поезії М.Стельмаха концепти-образи виконують такі загальні функції, як: 1) структуруючу, тобто вони є елементарними частинками ментально-мовної ПКС митця, його ідіостилю; 2) кумулятивну, оскільки концепти-образи це «згустки» інформації, що накопичується у мовній свідомості поета; 3) класифікуючу, або таксонімічну, оскільки вони встановлюють взаємозв’язки, ієрархію об’єктів дійсності, утворюючи деяку систему концептів-образів; 4) емоційно-оцінювальну, оскільки містять оцінку культурної інформації; 5) естетичну, оскільки трансформуються у різні види мовних художніх засобів.
Система історично, психологічно, культурно мотивованих уявлень про людину, що об’єктивовані усією множиною мовних засобів і способів, реалізується у поетичному мовленні концептами, які відображають параметри концептуалізації концепту-образу людини, зокрема: 1) її перебування у часі і просторі; 2) ставлення до світу природи тварин, рослин; 3) її стосунки із собі подібними: родом (родиною), племенем, нацією, ставленням до «своїх» і «чужих»; 4) її становищем у суспільстві (за соціальною ознакою, призначенням, професією, родом заняття, сімейним статусом, гендером, вчинками); 5) її внутрішні характеристики (інтелект, характер, уподобання, звички, мовлення тощо); 6) зовнішній вигляд, поведінка.
Поетична творчість М.Стельмаха унікальна тим, що у його творчому спадку чималий доробок присвячений дітям. В українській літературі небагато письменників, які однаково талановито писали прозу і поезію, та ще й поезію дитячу. У цьому М.Стельмах наслідує геніальних українських письменників, зокрема І.Франка, Олену Пчілку, Лесю Українку та ін., продовжуючи їх традиції.
У поезії для дітей мегаконцепт людина відображений за тими самими параметрами, що і в поезії для дорослих читачів, проте приядерна і периферійна зони репрезентовані дещо іншим набором концептів-образів, макроконцепт родина представлений ширше і різноманітніше, всебічно омовлюється концепт-образ дитини з її світобаченням, світосприяняттям і світорозумінням.
Власні назви є досить виразним лексичним шаром у поезії М.Стельмаха, вони посідають різні позиції, зокрема: 1) позиція заголовка; 2) позиція у масиві поетичного тексту; 3) позиція у присвяті та посланні. Кожна позиція мотивує специфіку функціонування онімів, їх інформативність та прагматику. Найбільш інформативними є антропоніми, що містяться у позиції послання, присвяти та заголовка, тобто у сильних текстових позиціях. При використанні ситеми ВН поет послідовно враховує такий критерій своїх адресатів, як вік, оскільки та система ВН, що використана у дитячій поезії, відрізняється від системи онімів, репрезентованої у поезії для дорослих. Використання топонімів завжди відображає простір перебування людини відповідно до конкретних ситуацій щодо концептуальної опозиції «свій»-«чужий». ВН виконують не лише функцію прямої номінації, але й удало використані як образні художні засоби, поетичні тропи. У разі, коли ВН зреалізовують функцію «прецедентного імені», вони слугують для актуалізації у свідомості носія мови деякого інваріанту сприйняття. У цьому разі ВН набуває статусу символу (напр. у вірші «Шевченкові»), що маркує ту чи іншу епоху, культуру, місцевість і т.ін. Очевидно, послідовне і всебічне вивчення ВН, що функціонують не лише у поезії М.Стельмаха, але й у його прозі, призведе до подання її як цілісної системи з повним урахуванням наявних тенденцій, з усвідомленням особливостей його ПКС та місця у ній концептів-онімів.
Безумовно, ідіостль М.Стельмаха має перспективу вивчення, зокрема слід зазначити, що мова творів М.Стельмаха не була об’єктом цілісного аналізу, а тому є необхідність дослідити ідіостиль письменника у проекції на всю його творчість, ураховуючи прозу, драматургію, поезію, публіцистику і наукові тексти (писемне мовлення), а також виступи, доповіді, промови, тобто його усне мовлення, специфіку його риторики. Творчість М.Стельмаха, зокрема як його поетичні, так і прозові тексти доцільно вивчати і в аспекті проблем гендерної лінгвістики, враховуючи його концепцію щодо розуміння ролі жінки в суспільстві, громадському житті, сім’ї.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АвксентьєвЛ. З думою про велику рідню / Л.Авксентьєв // Прапор. 1977. № 5. С. 100102.
2. АвксентьевЛ.Г. Фразеология языка прозаических произведений Михаила Стельмаха: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02 «Украинский язык» / Л.Г.Авксентьєв. Харьков, 1969. 24 с.
3. АлексєєваН.В. «Біль серця за людей» і пам’ять історії (Про морально-естетичну концепцію роману М.Стельмаха «Чотири броди») / Н.В.Алексєєва // Радянське літературознавство. 1979. № 12. С. 1320.
4. АлефиренкоН.Ф. Поэтическая энергия слова. Синергетика языка, сознания и культуры / Н.Ф.Алефиренко М.: Гнозис, 2002. 394 с. Библиогр.: с. 386-392.
5. АлефиренкоН.Ф. Спорные проблемы семантики / Н.Ф.Алефиренко. М.: Гнозис, 2005. 326 с. Библиогр.: с. 320-324.
6. АлефиренкоН.Ф. Лингвокогнитивное моделирование картины мира / Н.Ф.Алефиренко // Картина мира: язык, литература, культура. Бийск, 2006. Вып 2. С. 274281.
7. АпресянЮ.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания / Ю.Д.Апресян // Вопросы языкознания. 1995. №1. С. 3767.
8. АпресянЮ.Д. Коннотации как часть прагматики текста (лексикографический аспект) / Ю.Д.Апресян. М.: Прогресс, 1995. . Избранные труды: в 2 т.
Т. 2: Интегральное описание языка и системная лексикография. 1995 - 766 с.
9. Арістотель. Поетика / Арістотель; [пер. з старогрец. БорисТен]. К.: Мистецтво, 1967. 84 с.
10.АрутюноваН.Д. Функциональные типы языковой метафоры /Н.Д.Арутюнова // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1978. Т. 37. № 4. С. 333343.
11. АрутюноваН.Д. Истоки, проблемы и категории прагматики /Н.Д.Арутюнова, Е.В.Падучева // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. ХYІ. С. 342.
12. АрутюноваН.Д. Аномалии и язык (К проблеме языковой «картины мира») / Н.Д.Арутюнова // Вопросы языкознания. 1987. № 3 С. 319.
13. АрутюноваН.Д. Образ: (Опыт концептуального анализа) / Н.Д.Арутюнова // Референция и проблемы текстообразования: статті М.: Прогресс, 1988. С.516.
14. АрутюноваН.Д. Язык и мир человека / Н.Д.Арутюнова. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с., 1 ил.
15. АскольдовС.Д. Концепт и слово / С.Д.Аскольдов // Русская словесность: антология. М.: Academia, 1997. С. 267279.
16. БабишкінО. Михайло Стельмах / О.Бабишкін. К.: Радянська школа, 1961. 216 с. Бібліогр. у підрядк. прим.
17. БілецькийД.М. Використання народної творчості в прозі М.Стельмаха / Д.М.Білецький // Народна творчість та етнографія. 1961. № 1. С. 126132.
18. БілодідІ.К. Мова української радянської прози / І.К.Білодід. К.: Наукова думка, 1955. 276 с. Бібліогр. у підрядк. прим.
19. БілодідІ.К. Мовна щедрість художника (мовностилістичні засоби творів М.П.Стельмаха) / І.К.Білодід // Українська мова і література в школі. 1972. № 5. С. 2834.
20. БілодідІ.К. Поетична мова М. Рильського / І.К.Білодід. К.: Наукова думка, 1965. 174 с. Бібліогр. у підрядк. прим.
21. БевзенкоА. Лексическая синонимика романов М.Стельмаха: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02 «Украинский язык» / А.Бевзенко. Одесса, 1968. 24с.
22. БелейЛ. Стилістичні функції антропонімів-історизмів у творчості Т.Г.Шевченка / Л.Белей // Тези доповідей науково-практичної конференції, присвяченої 175-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка. Ужгород: Вид-во Ужгородського університету, 1989. С. 36.
23. БелейЛ. Функціонально-стилістичні можливості українських літературно-художніх антропонімів ХІХ-ХХ ст. / Л.Белей. Ужгород: Вид-во Ужгородського університету, 1995. 120 с. Бібліогр. у підрядк. прим.
24. БенкендорфГ.Д. Концепти лібералізм та індивідуалізм як ідентифікатори ворожих світоглядів у світобаченні тоталітарних суспільств / Г.Д.Бенкендорф // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах Донецьк: ДонНУ, 2005. Вип. 11. С. 141157.
25. БєлозьороваЮ.С. Когнітивно-дискурсивна концептуалізація часу в сучасній німецькій мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «германські мови» / Ю.С.Бєлозьорова. Запоріжжя, 2005. 22 с.
26. БєлозьороваЮ.С. Макроконцепт ’час’ та його системно-польова організація / Ю.С.Бєлозьорова // Нова філологія. Запоріжжя: ЗНУ, 2006. Вип. 24. С. 4956.
27. БєляєвВ.Г. Серце, зіткане з любові... / В.Г.Бєляєв // Радянське літературознавство. 1961. № 5. С. 100121.
28. БєляєвВ.Г. Серце, зіткане з любові... / В.Г.Бєляєв // Радянське літературознавство. 1961. № 6. С. 8293.
29. БєляєвВ.Г. Співець рідної землі / В.Г.Бєляєв. Вступна стаття //
СтельмахМ.П. Твори: в 5-ти томах / М.П.Стельмах. К.: Держлітвидав УРСР, 1962. . М.Стельмах; Т.1. С. Y LІІ.
30. Бойко М. Мовна майстерність прози М.Стельмаха. / М. Бойко. К.: Наукова думка, 1960. 32 с. Бібліогр. у підрядк. прим.
31. БоднарЛ.П. Деякі спостереження над прийомами і засобами творення образу в автобіографічних повістях Михайла Стельмаха / Л.П.Бондар // Українське літературознавство: Міжвідомчий республіканський збірник. 1970. Вип. 10. С. 96101.
32. БондаренкоВ. Дерева символи України. Дуб / В.Бондаренко // Український ліс. 1993. №3. С.4046.
33. БондаренкоА.І. Поетична мова В.Стуса (Експресеми емотивного змісту): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / А.І.Бондаренко. К., 1996. 24 с.
34. БорисовичО.В. Концепт «Діккенс» у мас-медійному літературно-критичному дискурсі / О.Б.Борисович // Мовні і концептуальні картини світу: збірник наукових праць. К.: ВПЦ: «Київський університет», 2006. Вип. 17. С. 4347.
35. БромлейЮ.В. Этнос и этнография / Ю.В.Бромлей. М.: Наука, 1973. 248 с. Библиогр. в подстроч. примеч.
36. БулаховськийЛ.А. Мовні засоби інтимізації в поезії Тараса Шевченка / Л.А.Булаховський. К.: Наукова думка, 1977. . (Вибрані праці: в п’яти томах / Л.А.Булаховський ; Т. 2. С. 573-593. Бібліогр. у підрядк. прим.).
37. БурбелаВ. Від чумацького шляху до трилогії (Твори і виступи М.Стельмаха по фронтовому радіо) / В.Бурбела // Українська мова і література в школі. 1989. № 6. С. 7375.
38. БурляйЮ.С. Михайло Стельмах / Ю.С.Бурляй // Радянське літературознавство. 1960. № 1. С. 87102.
39. БурляйЮ.С. Михайло Стельмах. Літературний портрет / Ю.С.Бурляй. К.: Держлітвидав УРСР, 1962. 124 с. Бібліогр. у підрядк. прим.
40. БурляйЮ. Пісня про народ / Ю.С.Бурляй // Вітчизна. 1963. №12. С. 126131.
41. БурякП.С. Слово про художника і людину / П.С.Буряк. Вступна стаття // СтельмахМ.П. Твори: в 6-ти томах / М.П.Стельмах. К.: Дніпро, 1972. . М.Стельмах; Т. 1. С. 520.
42. ВальчукГ.В. Мовне втілення концепту «європейська інтеграція»: семантико-когнітивний аспект (на матеріалі англомовних документів та публікацій газети The Times): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04. «германські мови» / Г.В.Вальчук. Київ, 2003. 24 с.
43. ВежбицкаяА. Язык. Культура. Познание / А.Вежбицкая ; [пер. с англ.] / [отв. ред. М.А.Кронгауз]. М.: Русские словари, 1997. 416 с. Библиогр.: с. 401404.
44. ВежбицкаяА. Семантические универсалии и описание языков / А.Вежбицкая; [пер. с англ. А.Д.Шмелева] / [под ред. Т.В.Булыгиной]. М.: Русские словари, 1999. 780 с. Библиогр.: с. 772778.
45. ВертійО. З’ясування фольклорних джерел творчості М.Стельмаха / О.Вертій // Українська мова і література в школі. 1979. № 5. С. 3538.
46. ВиноградовВ.В. Язык художественного произведения / В.В.Виноградов // Вопросы языкознания. 1954. № 5. С. 1820.
47. ВоркачевС.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании / С.Г.Воркачев // НДВШ: Филологические науки. 2001. № 1. С. 6472.
48. ВоркачевС.Г. Концепт счастья: понятийный и образный компоненты / С.Г.Воркачев // Известия Российской АН: Сер. лит. и яз. 2001. Т. 60. № 6. С. 4758.
49. ВоркачевС.Г. Концепт счастья в русском языковом сознании: опыт лингвокультурологического анализа / С.Г.Воркачев. Краснодар: Литера, 2002. 142 с. Библиогр.: с. 136140.
50. ВоркачевС.Г. Счастье как лингвокультурный концепт / С.Г.Воркачев. М.: Гнозис, 2004. 236 с. Библиогр.: с. 228234.
51. ГачевГ.Д. О национальных картинах мира / Г.Д.Гачев // Народы Азии и Африки. 1967. № 1. С. 7792.
52. ГолобородькоК.Ю. Когнітивна лінгвістика: гносеологія вивчення ідіостилю / К.Ю.Голобородько // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Шевченка. 2003. № 3 (59). С. 612.
53. ГолобородькоК.Ю. Концепт землі як елемент художньо-просторової парадигми Олександра Олеся / К.Ю.Голобородько // Лінгвістичні дослідження. Харків: «ОВС», 2002. Вип. 8. С. 7682.
54. ГолубовськаІ.О. Етнічні особливості мовних картин світу / І.О.Голубовська. К.: Логос, 2004. 283 с. Бібліогр.: с. 255283.
55. ГриценкоП.Ю. Уроки майстра (З творчої лабораторії М.Стельмаха) / П.Ю.Гриценко // Українська мова і література в школі. 1972. № 5. С. 5559.
56. ГрицюкЛ.Ф. Номінативна багатоплановість змістових елементів заголовка / Л.Ф.Грицюк // Мовознавство. 1988. № 3. С. 6365.
57. ГумбольдтфонВ. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человеческого рода / В.фонГумбольдт // Хрестоматия по истории языкознания ХІХ-ХХ веков. М.: Наука, 1956. С. 186202.
58. ГумбольдтфонВ. Избранные труды по языкознанию / В.фонГумбольдт; [пер. с нем.]. М.: Прогресс, 2000. 400 с. Библиогр. в подстроч. примеч.
59. ГумбольдтфонВ. Язык и философия культуры / В.фонГумбольдт; [пер. с нем.]. М.: Наука, 1985. 451 с. Библиогр. в подстроч. примеч.
60. ГуменнийМ., ГуменнийЯ. Майстерність Михайла Стельмаха романіста // М.Гуменний, Я.Гуменний. Херсон: Вид-во Херсонського ун-ту, 1999. 47 с. Бібліогр. у підрядк. прим.
61. ГуменнийЯ. Національні традиції та стиль М.Стельмаха / Я.Гуменний // Науковий вісник ВДУ: Філологічні науки (слов’янська філологія). 1997. № 12. С. 111112.
62. ГуцалоЄ. Дума про долю народну / Є.Гуцало // Українська мова і література в школі. 1980. № 4. С. 2539.
63. ГуцалоЄ. Передмова / Є.Гуцало // СтельмахМ.П. Твори: в 7-и т. / М.Стельмах. К.: Дніпро, 1982. Т. 1. С. 521.
64. ГуцалоЄ. Хліб і сіль народного життя: До 75-річчя з дня народження М.Стельмаха / Є.Гуцало // Дніпро. 1982. № 5. С. 123129.
65. ДавидоваІ.М. З думою про народ: На сцені драматургія Михайла Стельмаха / І.М.Давидова. К.: Мистецтво, 1973. 156 с. Бібліогр. у підрядк. прим.
66. ДавыдоваИ. На крыльях романтики / И.Давыдова // Радуга. 1968. № 1. С. 143150.
67. ДанилюкН. Развитие семантической структуры народно-песенного слова в языке украинской советской поэзии: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02. «Украинский язык» / Н.Данилюк К., 1984. 24с.
68. ДейО. Народнопісенні жанри / О.Дей. К.: Музична Україна, 1983. 112 с. Бібліогр. у підрядк. прим.
69. ДейО. Поетика української народної пісні / О.Дей. К.: Наукова думка, 1978. 250 с. Бібліогр. у підрядк. прим.
70. ДомницькийМ.І. Михайло Стельмах. Літературно-критичний нарис / М.І.Домницький. К.: Дніпро, 1973. 159 с. Бібліогр. у підрядк. прим.
71. ДомницкийН.И. Творчество Михаила Стельмаха: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.01.03 «Украинская литература» / Н.И.Домницкий. Киев, 1960. 24 с.
72. ДорошинаЛ.Ф. Мовний образ батька в кіноповістях О.Довженка /
Л.Ф.Дорошина // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Т. 20 (59). № 3: Филология. Симферополь, 2007. С. 167172.
73. ДузьІ.М. В серці у моїм...: художньо-документальний нарис: [про М.Стельмаха] / І.М.Дузь. Одеса: Маяк, 1988. 188 с. Бібліогр. у підрядк. прим.
74. ДузьІ. Моя романтична і героїчна Одеса / І.М.Дузь // Вітчизна. 1987. № 5. С. 135139.
75. ДузьЛ.І. Создание характеров в дилогии М.Стельмаха «Большая родня» и «Кровь людская не водица»: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.01.03 «Украинская литература» / Л.І.Дузь. Одесса, 1976. 24 с.
76. ДузьІ.М. Поезія сонячної людяності / І.М. Дузь. Вступна стаття // Стельмах М. П. Вибрані твори / М. П. Стельмах. К.: Дніпро, 1969. С. 513.
77. ЄвтушинаТ. Фразеологічна репрезентація концепту психіка людини в новелах В.Стефаника / Т.Євтушина // Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. 2007. Сер. Філологія. Вип. ХV ХVIII. С. 502505.
78. ЄрмоленкоС.Я. Нариси з української словесності: Стилістика та культура мови // С.Я.Єрмоленко. Київ: Довіра, 1999. 431с. Бібліогр.: с.407416.
79. ЄрмоленкоС.Я. Народнопісенне слово в мові Тараса Шевченка і українських поетів-романтиків 20-40 років ХІХ ст. / С.Я.Єрмоленко // Збірник праць двадцять сьомої наукової Шевченківської конференції. Сімферополь, 12-14 березня 1986 р. К.: Наукова думка, 1989. С. 7891.
80. ЄрмоленкоС.Я., ПустовітЛ.О. У дзеркалі поетового слова (Про мову поезії Б.Олійника) / С.Я.Єрмоленко, Л.О.Пустовіт // Мовознавство. 1985. № 5. С. 3743.
81. ЖаборюкН.А. Творчество Михаила Стельмаха: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.01.03 «Украинская литература» / Н.А.Жаборюк. Одесса, 1955. 24 с.
82. ЖаботинскаяС.А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования / С.А.Жаботинская // Лінгвістичні студії. Черкаський державний університетт ім. Б. Хмельницького. Черкаси: Сіяч, 1997. Вип. 2. С. 311.
83. ЖаботинскаяС.А. Концептуальный анализ: типы фреймов / С.А.Жаботинская // Вісник Черкаського університетуту: Сер. «Філологічні науки». 1999. Вип. 11. С. 12-25.
84. ЖаботинскаяС.А. Концептуальный анализ языка: фреймовые сети / С.А.Жаботинская // Мова : Науково-теоретичний часопис з мовознавства. Проблеми прикладної лінгвістики. Одеса: Астропринт, 2004. Вип. 9. С.8192.
85. ЖайворонокВ.В. Проблеми концептуальної картини світу та мовного її вираження / В.В.Жайворонок // Культура народов Причерноморья. Симферополь, 2002. Т. 16. С. 5153.
86. ЖелєзнякІ.М. Про деякі лінгвістичні ознаки власних назв / І.М.Желєзняк // Мовознавство. 2001. № 1. С. 1318.
87. ЗагороднюкВ. Деякі аспекти психології творчості М.Стельмаха /
В.Загороднюк // Науковий вісник ВДУ: Філологічні науки (слов’янська філологія). 1997. № 12. С. 113114.
88. ЗемлякВ. «Народ вручив Вам свою любов...»: Роздуми про творчість М.Стельмаха / В.Земляк // Київ. 1983. № 3. С. 110115.
89. ІващенкоВ.Л. Концептуальна репрезентація фрагментів знання в науково-мистецькій картині світу (на матеріалі української мистецтвознавчої термінології) / В.Л.Іващенко. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2006. 328 с. Бібліогр.: с. 320327.
90. КагановськаО.М. Текстові концепти художньої прози: (на матеріалі фр. романістики середини ХХ ст.) / О.М.Кагановська. К.: КНЛУ, 2002. 292с. Бібліогр.: с. 270-292.
91. КалашникВ.С. Мова поезії і картина світу / В.С. Калашник // Лінгвістичні дослідження: збірник наукових праць / за заг. ред. Л.А.Лисиченко. Харків, 2003. Вип. 10. С. 3035.
92. КалашникВ.С. Мова художньої прози Гната Хоткевича як елемент ідіолекту письменника / В.С.Калашник // Традиція і сучасне в українській культурі: тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. / НТУ «ХПІ». Харків, 2002. С. 133134.
93. КалашникВ.С. Художній ономастикон Яра Славутича як об’єкт мовознавчого дослідження / В.С.Калашник // СеліверстоваЛ. Назвознавство і поезія: Творчість Яра Славутича. Харків: ХНУ ім. В.Каразіна, 2001. С. 4.
94. КарасикВ.И. Культурные доминанты в языке / ВИКарасик // Языковая личность: культурные концепты: сборник научных трудов. Волгоград-Архангельск, 1996. С. 316.
95. КарасикВ.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / ВИКарасик. Волгоград: Изд-во ВГУ, 2002. 477 с. Библиогр.: с. 466476.
96. КарауловЮ.Н. Общая и русская идеография / Ю.Н.Караулов. М.: Наука, 1976. 356 с. Библиогр. в подстрочн. примеч.
97. КарауловЮ.Н. Предисловие / Ю.Н.Караулов // ДенисоваГ.В. В мире интертекста: язык, память, перевод. М.: Азбуковник, 2003. С. 915.
98. КарауловЮ.Н. Русский язык и языковая личность / Ю.Н.Караулов. М.: Наука, 1987. 356 с. Библиогр. в конце разд.
99. КазимирІ.І. Концепт ПТАХ у мовній картині світу українського народу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / І.І.Квазимир. Харків, 2007. 20 с.
100. КилимникО.В. Світ правди і краси: Проза Михайла Стельмаха /
О.В.Килимник. К.: Радянський письменник, 1983. 219 с. Бібліогр. у підрядк. прим.
101. КисельовЙ. Герої крупним планом / Й.Кисельов // Вітчизна. 1975. № 8. С. 134143.
102. КлименкоН.Ф. Словотвірний потенціал слів виразників концепту море у сучасній українській та новогрецькій мовах / Н.Ф.Клименко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія. 2004. Вип. 37-38. С. 3437.
103. КлименкоО.В. Концепт «шлюб» у вікторіанській лінгвокультурі / О.В. Клименко // Мовні і концептуальні картини світу. / [збірник наукових праць]. К.: ВПЦ: «Київський університет», 2006. Вип. 17. С.185192.
104. КожинаН.А. Заглавие художественного произведения / Н.А.Кожина // Проблемы структурной лингвистики: 1984: [сборник научных трудов]. М.: Наука, 1988. С. 167182.
105. КовальчукО.Г. Ритми прози і різноголосся роману (Замітки про мову роману М.Стельмаха «Дума про тебе») /О.Г.Ковальчук // Культура слова. 1979. Вип. 17. С. 4044.
106. КозловськаЛ. Концепт пі