АВТОРСЬКІ ЛЕКСИЧНІ НОВОТВОРИ В ПОЕЗІЇ ВАСИЛЯ БАРКИ: СЕМАНТИКА, ФУНКЦІЇ, ПРАГМАТИКА

Краткое описание

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

АДАХ Наталія Арсенівна

УДК 811.161.2’373:821.161.2-1

АВТОРСЬКІ ЛЕКСИЧНІ НОВОТВОРИ В ПОЕЗІЇ
ВАСИЛЯ БАРКИ: СЕМАНТИКА, ФУНКЦІЇ, ПРАГМАТИКА

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
ВОКАЛЬЧУК Галина Миколаївна,
кандидат філологічних наук,
доцент

Рівне 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...............................................

5

ВСТУП .....................................................................................................

6

РОЗДІЛ 1. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКИХ НОВОТВОРІВ У СУЧАСНІЙ НЕОЛОГІЇ .......................................................................

13

1.1. Авторський лексичний новотвір як об’єкт неологічних студій ........................................................................................................

13

1.2. Головні проблеми дослідження семантики лексичних новотворів ................................................................................................

22

1.3. Загальна характеристика словотворчої практики Василя Барки ...........................................................................................

31

Висновки до розділу 1 .......................................................................

38

РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИКА АВТОРСЬКИХ ЛЕКСИЧНИХ НОВОТВОРІВ ВАСИЛЯ БАРКИ ......................................................

40

2.1. Лексико-семантичні особливості індивідуально-авторських іменників ..................................................................................................

40

2.1.1. Конкретні іменники .................................................................

41

2.1.2. Абстрактні іменники ...............................................................

52

2.1.3. Збірні іменники ........................................................................

54

2.2. Індивідуально-авторські прикметники .....................................

58

2.3. Індивідуально-авторські дієслова .............................................

65

2.4. Індивідуально-авторські прислівники ......................................

70

2.5. Найчисленніші тематичні групи новотворів у поетичному лексиконі Василя Барки ..........................................................................

73

2.5.1. Особливості семантики авторських кольоропозначень ........

74

2.5.2. Оказіональні номінації з нумеративним компонентом ........

86

2.5.3. Авторські номінації релігійної тематики ...............................

91

2.6. Авторські новотвори як специфічні виразники ключових понять у мовно-поетичній картині світу Василя Барки ......................

95

Висновки до розділу 2 .......................................................................

117

РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІЇ ТА ПРАГМАТИКА ЛЕКСИЧНИХ ІННОВАЦІЙ У ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ ВАСИЛЯ БАРКИ ......

119

3.1. Функціонально-прагматичний аспект дослідження авторських лексичних новотворів .........................................................

119

3.2. Номінативна функція новотворів ..............................................

122

3.3. Стилістичні особливості авторських номінацій ......................

125

3.4. Експресивність лексичних новотворів .....................................

131

3.5. Текстотвірні функції новотворів ...............................................

136

Висновки до розділу 3 .......................................................................

142

РОЗДІЛ 4. ЛЕКСИКОГРАФІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ АВТОРСЬКИХ ЛЕКСИЧНИХ НОВОТВОРІВ ВАСИЛЯ БАРКИ ....................................................................................................

144

4.1. Головні здобутки української письменницької лексикографії ХХ ХХІ століття ...................................................................................

144

4.2. Теоретичні засади укладання "Словника авторських лексичних новотворів Василя Барки" ...................................................

168

4.2.1. Загальна характеристика словника .........................................

168

4.2.2. Склад словника .........................................................................

168

4.2.2.1. Джерела словника .................................................................

171

4.2.2.2. Структура словникової статті ..............................................

171

4.2.2.2.1. Реєстрове слово ..................................................................

172

4.2.2.2.2. Довідки щодо тлумачення семантики новотворів ..........

172

4.2.2.2.3. Ілюстративний матеріал ...................................................

174

4.2.2.2.4. Умовні позначення джерел ілюстрацій ...........................

178

4.2.2.2.5. Хронологічна довідка ........................................................

178

4.2.3. Умовні скорочення і позначки, уживані у словнику ............

179

4.3. Складні випадки лексикографічного опису новотворів ..........

179

4.4. Перспективи лексикографічного опрацювання новотворів Василя Барки ...........................................................................................

184

Висновки до розділу 4 ........................................................................

193

ВИСНОВКИ ..........................................................................................

195

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .................................

203

ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЇХ УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ ....................................................................................

230

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ПЕРШОДЖЕРЕЛ ТА ЇХ УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ ....................................................................

233

ДОДАТКИ ...............................................................................................

234

ВСТУП

Поетичне мовлення характеризується функціонуванням у ньому великої кількості різноманітних інновацій, зокрема, авторських лексичних новотворів (далі АЛН), без яких важко уявити сучасну поезію. Основною причиною творення поетами оказіональних слів є їхня поліфункціональність. Вдало створена майстром художнього слова, номінація здатна якнайточніше відбити не лише власне світобачення автора, а й образно відтворити особливості національного світовідчуття, заповнити у конкретній мовленнєвій ситуації певну мовно-естетичну нішу. "Поетичне мовлення це мовлення віршів, яке досягло такого рівня структурно-змістової організації, на якому забезпечується поетична комунікація" [72, с. 40].
Семантичний та емоційно-експресивний потенціал авторських новотворів досить великий, чим пояснюється їх активне використання у поетичному (віршованому) мовленні.
Лінгвістичні розвідки українських та зарубіжних мовознавців були присвячені вивченню різних аспектів оказіональних слів, а саме: лексико-семантичного (І.К.Білодід [23], О.Г.Ликов [143], Р.Ю.Нaмітокова [159], В.М.Русанівський [194], В.А.Чабаненко [238]); словотвірного (М.А.Бакіна [12], Н.І.Вовчук [45], Г.М.Вокальчук [46], В.В.Герман [67], О.А.Земська [96], Ж.В.Колоїз [114], І.Г.Олійник [169], Л.П.Павленко [171], О.А.Стишов [214], О.М.Турчак [229] та ін.); лінвостилістичного (С.Я.Єрмоленко [85; 86], Н.М.Сологуб [202], Л.О.Ставицька [204; 205], Г.М.Сюта [218], Т.Г.Юрченко [249], І.В.Андрусяк [5], А.А.Калєтнік [98] та ін.), лексикографічного (Г.М.Віняр [41; 42], Г.М.Вокальчук [50; 51], Г.М.Колесник [111; 112], Ж.В.Колоїз [113], Г.М.Степанов [209], Л.Р.Шпачук [41; 42] та ін.), прагматичного (О.М.Дорофеєва [79], В.І.Заботкіна [94] та ін.), функціонального (О.І.Александрова [3], В.С.Ващенко [32], О.О.Жижома [91], Т.К.Черторизька [241] та ін.).
Початок ХХІ століття характеризується появою окремої галузі лексикології неології, або науки про нові слова (неологізми), у тому числі й індивідуально-авторські новотвори. Ґрунтовне вивчення інновацій (як узуальних, так і оказіональних) вимагає теоретичної основи. А це уможливлюється, зокрема, за умови дослідження особливостей оказіонального словотвору провідних українських письменників і виявлення загальних закономірностей у галузі індивідуально-авторської номінації в різні періоди розвитку української мови. У цьому напрямку вже виконано чимало наукових досліджень. Словотворчість окремих українських письменників вивчали М.Ф.Братусь [28], Г.М.Вокальчук [51; 53], Н.В.Гаврилюк [5863], В.В.Герман [67], Н.С.Дужик [80], О.О.Жижома [91], Л.В.Зіневич [97], А.А.Калєтнік [98], О.В.Коваль [108], М.В.Кудряшова [131], І.Г.Олійник [169], Л.В.Пашко [175], В.Ф.Стецій [213], Л.Ю.Тиха [226], О.М.Тищенко [227], Т.Г.Юрченко [249] та ін.
Незважаючи на численні праці з проблем теорії оказіональності та індивідуальної мовотворчості, всебічного дослідження все ще потребують такі проблеми, як функціональне призначення оказіональних слів у художньому тексті; семантична специфіка індивідуально-авторських новотворів; системний лексикографічний опис оказіональних слів (хоча перші спроби в цьому напрямку вже здійснені в працях Г.М.Колесника [111; 112], Н.М.Сологуб [202], Г.М.Вокальчук [50; 51] та ін.
У сучасній лінгвістиці велику увагу приділено вивченню мови т. зв. "материкових", або діаспорних, поетів, оскільки вона є живим і різнобічним відтворенням динамічних процесів, які відбуваються у сферах матеріальної та духовної культури українського соціуму.
Досі спроби лінгвістичного дослідження мови поезії західної діаспори, передусім індивідуально-авторської мовотворчості, у вітчизняній науці були поодинокими: досліджувався мовний портрет Яра Славутича [202], здійснювався порівняльно-зіставний аналіз інноваційних лінгвальних явищ у поезії шістдесятників та членів Нью-Йоркської групи [218], вивчалися лінгвостилістичні особливості української діаспорної поезії 6080 рр. XX століття [24] та ін.
Особливої уваги дослідників заслуговує й вивчення індивідуального стилю "патріарха української поезії в діаспорі" [129, с. 69] Василя Барки видатного українського письменника і науковця, який увійшов в історію сучасної літератури й мови як сміливий експериментатор не лише в галузі розширення ідейно-тематичного спектру творів, а й у царині оригінального образотворення та авторської лексичної номінації. Поетичні тексти Василя Барки насичені елементами фольклорної образності, релігійними мотивами, що служить оригінальною палітрою для створення колоритних лексичних інновацій. Досі словотворча практика поета не була предметом спеціального наукового дослідження, незважаючи на те, що автор зробив вагомий внесок у збагачення поетичного лексикону XX ст. Поодинокі розвідки, присвячені творчості Василя Барки, належать літературознавцям (Т.П.Головань, О.O.Маланій, В.Ф.Пушко, Г.Д.Швець) та фольклористам (М.П.Вовк). Спеціальні ж лінгвістичні дослідження семантичних, функціонально-прагматичних особливостей мови творів Василя Барки, зокрема, розмаїття індивідуально-авторських новотворів, а також їх лексикографічного представлення, в сучасному мовознавстві фактично відсутні, а мовний матеріал поетичних текстів автора не введений в активний науковий обіг. Усе це зумовлює актуальність дисертаційної роботи.
Мета дисертаційної роботи полягає у з'ясуванні семантичних та функціонально-прагматичних особливостей лексичних новотворів Василя Барки, здійсненні їхнього лексикографічного опису.
Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:
установити максимально повний корпус індивідуально-авторських новотворів у поезії Василя Барки;
здійснити лексико-семантичну класифікацію оказіональних слів за їхньою частиномовною належністю;
виконати частотний аналіз авторських лексичних новотворів за частиномовною належністю; за роками творчої діяльності Василя Барки; за вживанням кореневих морфем певної семантики в новотворах, що є експонентами ключових понять і символів у мовотворчості поета; за розподілом інновацій у найчисленніших тематичних групах новотворів;
виявити головні функціонально-прагматичні особливості авторських лексичних новотворів у поетичних текстах Василя Барки;
визначити основні тенденції в галузі індивідуально-авторської лексичної номінації поета;
опрацювати теоретичні засади лексикографічного опису лексичних інновацій Василя Барки;
укласти словник авторських лексичних новотворів поета.
Об'єктом дослідження є індивідуально-авторські лексичні новотвори, що вживаються у поезії Василя Барки.
Предмет дослідження семантика, функції, прагматика та лексикографічна інтерпретація лексичних інновацій.
Джерельною базою дослідження стали збірки поезій Василя Барки: Лірник. К. : Вид-во "Орій" при УКСП "Кобза", 1992. 688 с.; Океан : Лірика. Т.3. К. : Вид-во "Орій" при УКСП "Кобза", 1992. 322 с.; Апостоли. Авґсбурґ : Друкарня Д. Сажнина, 1946. 48 с.; Шляхи : Поезії. Харків : Література і мистецтво, 1931. 31 с.; Лірник : Вибрані поезії. Нью-Йорк : Вид-во Нью-Йоркської Групи, 1968. 301 с.; Океан : Лірика : 2-е вид. Нью-Йорк : Слово, 1979. Ч.1. 1979. 348 с.; Океан : Лірика : 2-е вид. Нью-Йорк : Слово, 1979. Ч.2. 1979. 284 с.; Поза традиції : антологія української модерної поезії в діяспорі / [упоряд. Б. Бойчук, відп. ред. І. Макарик, Д. Струк, І. Фізер]. К., Торонто, Едмонтон, Оттава : Вид-во Канадського ін-ту укр. студій та досліджень при Оттавському ун-ті, 1993. 473 с.; Білий світ : Поезії. Мюнхен : Вид-во "Українська трибуна", 1947. 179 с.
Методи дослідження. У процесі аналізу лексичних інновацій був застосований системний підхід, який полягав у комплексному вивченні семантики, прагматичної ефективності, особливостей функціонування новотворів у поетичному мовленні, а також їхній лексикографічній інтерпретації. Для виконання конкретних завдань дослідження були використані такі методи: описовий у розгляді функціонально-прагматичних особливостей інновацій, у процесі аналізу здобутків української письменницької лексикографії; метод компонентного аналізу під час дослідження семантики новотворів. Частково використовувалися методи лінгвістичного спостереження, які охоплюють прийоми зіставлення і порівняння; статистичний метод з метою виявлення загальних закономірностей номінативних тенденцій у словотворчій практиці В.Барки; типологічний метод у процесі дослідження перспектив української індивідуально-авторської неографії (на матеріалі поезії В.Барки).
Наукова новизна дослідження полягає у здійсненні комплексного аналізу одиниць оказіональної лексичної номінації, засвідчених у поетичному лексиконі Василя Барки. Уперше проаналізовано семантику й текстове призначення авторських новотворів як характерних ознак ідіостилю поета одного з найпродуктивніших українських експериментаторів у галузі індивідуально-авторського словотвору. Встановлено специфіку лексичних інновацій автора. Уперше за допомогою методів математичної статистики виявлено головні тенденції у словотворчій практиці Василя Барки; опрацьовано теоретичні засади укладання різножанрових словників АЛН поета.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що аналіз авторських інновацій дозволяє глибше дослідити й теоретично осмислити лінгвістичну природу лексичних новотворів як периферійних одиниць словникового складу мови. Спостереження та висновки, зроблені у процесі дослідження, можуть бути використані у подальшому опрацюванні проблем, пов'язаних із теорією оказіональної номінації, еволюцією індивідуально-авторського словотвору в українській поезії ХХ століття, з теорією лексикографії авторських лексичних новотворів.
Дисертаційне дослідження сприяє поглибленому вивченню ідіостилю письменника, розкриттю взаємозв’язку світоглядних позицій автора з його словотворчою практикою.
Практичне значення роботи вбачаємо в можливості використання її результатів під час викладання курсів лексикології та словотвору сучасної української мови, спецкурсів зі стилістики, неології та індивідуально-авторської неографії у вищій школі. Уперше здійснено лексикографічний опис понад 1300 новотворів Василя Барки. Матеріали дослідження можуть бути використані для укладання повного словника АЛН Василя Барки та академічного словника авторських лексичних новотворів у поезії XX століття.
Зв'язок роботи з науковими проблемами, планами, темами.
Тема дисертації узгоджена з планами науково-дослідної роботи кафедри української мови Рівненського державного гуманітарного університету, затверджена вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 11 від 25 червня 2004 р.) й скоординована на засіданні Наукової ради з проблем "Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності" Інституту мовознавства імені О.О.Потебні (протокол № 4 від 21 жовтня 2004 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Рівненського державного гуманітарного університету. Матеріали дослідження висвітлювались у виступах на Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми типології граматичних одиниць" (Рівне, 2005); Міжнародній науковій конференції "Мова як світ світів. Граматика і поетика української мови" (Київ, 2006); Міжнародній науковій конференції "Етнокультурні цінності та сучасна філологія" (Рівне, 2006); ІХ Міжнародній науковій конференції "Семантика мови і тексту" (Івано-Франківськ, 2006); регіональній науковій конференції "Актуальні проблеми граматики і лексикології" (Рівне, 2008); щорічних конференціях професорсько-викладацького складу Рівненського державного гуманітарного університету (20042008 рр.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у восьми публікаціях, шість з яких у наукових виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (251 позиція), списку лексикографічних джерел (28позицій), списку використаних джерел (9 позицій), додатків (словників авторських новотворів В.Барки). У роботі подано 6 таблиць, 3 рисунки. Загальний обсяг дисертації 253 сторінки, основного тексту 202 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проблеми оказіональної номінації останнім часом привертають пильну увагу українських і зарубіжних дослідників. АЛН збагачують поетичне мовлення, передають у специфічній формі особливості навколишнього світу, що сприяє розвиткові в читача образного мислення.
Усебічне вивчення одиниць оказіональної номінації провідних майстрів слова сприяє поглибленому висвітленню проблем оказіональності, з'ясуванню специфіки художнього мовлення в певний період розвитку мови. У зв’язку з цим наприкінці ХХ на початку ХХІ століття в українській лінгвістиці з'являється окрема галузь неологія, предметом вивчення якої є нові слова, зокрема, авторські лексичні новотвори.
Опис специфічного мовленнєвого матеріалу авторських новотворів вимагає детального аналізу структурно-семантичних особливостей інновацій, що тісно пов’язано із структурою лексичного значення слова.
Одним з найплідніших експериментаторів у галузі індивідуально-авторської номінації в українській поезії ХХ ст. поряд із П.Тичиною, М.Семенком, М.Рильським є також В.Барка. Його поетичне мовлення перебуває в тісному зв’язку з традиціями світового письменства, яке переплітається з мовою усної народної творчості, з традиціями української літератури. Словотворчість В.Барки ґрунтується на художній літературі, що пов’язана з бароко і символізмом. Художні тексти поета наснажені релігійними, міфологічними мотивами; їхнім художньо-естетичним підґрунтям є усна народна творчість. Усе це знайшло своє специфічне відбиття у новотворах автора, які формують великий за обсягом корпус оказіональних одиниць понад 1300.
Найпліднішими у словотворчості В.Барки, яка здійснювалась упродовж шести десятиліть (19311991 роки), були 19441946 роки, оскільки саме в цей період після вимушеної так званої "поетичної німоти", за власним твердженням, з 1943 року поет почав постійно писати вірші. У зазначений період автор створив 324 номінативні одиниці, що становить приблизно чверть від усіх авторських оказіональних утворень, засвідчених у поетичних текстах.
Аналіз авторських інновацій за способами словотвору свідчить, що найактивніше В.Барка створював оказіональні одиниці різних частин мови такими способами: основоскладання (36 %); суфіксація, у т.ч. й нульова (31%); юкстапозиція (13%); префіксально-суфіксальний (10%); префіксація (6%); суфіксально-постфіксальний (2%). Префіксально-суфіксально-постфіксальний (вкольорітися, виповітрюється), префіксально-постфіксальний (виголубітися) способи словотвору, а також контамінація (відкурнявкнути, димрявий), зрощення (з-крайсерця) представлені у словотворчості В.Барки одиничними утвореннями, що загалом становить 2% від усієї сукупності слів. Показово, що в процесі творення АЛН надання переваги осново- і словоскладанню та суфіксації характерно для індивідуально-авторської номінації в українській поезії ХХ ст. загалом, що підтверджено спеціальними науковими дослідженнями.
Частиномовний розподіл авторських новотворів В.Барки збігається із загальною тенденцією розподілу за частиномовними класами узуальних одиниць: іменник складає 57% від усієї кількості новотворів, прикметник 25 %, дієслово 9,5%, прислівник 8,5 %, що є характерним для новотворів в українській поезії ХХ століття. Суттєва перевага іменникових новотворів над інноваціями інших частиномовних класів у поетичному лексиконі В.Барки пояснюється прагненням автора надати словам із основною денотативною семою ’предметність’ нових відтінків значення, оцінної конотації, увиразнити експресивність новоствореної номінації порівняно з узуальним відповідником: підковокраб, крилля, пелюстиння, айстрість, ангелолюдство, а також є виявом загальної тенденції до активного творення авторських субстантивів у сфері оказіональної номінації в українській поезії ХХ ст.
В.Барка активно створював АЛН, які за своїми семантико-стилістичними ознаками тяжіють до фольклору: сріблець-благовіст, сльоза-листочок та ін. Це пояснюється постійною увагою поета до усної народнопісенної творчості, зокрема, її образності; прагненням продовжити і творчо розвинути фольклорні художньо-естетичні традиції. Так, стилізація багатьох поетичних текстів під народнопісенне мовлення закономірно зумовлювала створення АЛН цілком визначеної семантики і стилістичного забарвлення, напр.: Що коло шляху, дощами-кров'ю / потопленого, / а димами-пожарами завіяного, / а трупом-молодістю встеленого, / що коло шляху, там стояла матінка, / сива ненечка...
Наявність у вокабулярі В.Барки значної кількості ад’єктивів у найвищому ступені вияву ознаки пояснюється тим, що світоглядні позиції автора тісно переплітаються з прагненням возвеличеного змалювання характеристичних ознак біблійних осіб: найзірчаніший, найнедорожчий, найніжноводніший, найпренесамовитіший та ін.
Оказіональні дієслова у поетичному лексиконі В.Барки сприяють створенню не лише словесного образу, а й характеризуються високою інформативністю, що зумовлена їхніми структурно-семантичними особливостями.
Найчисленнішою з-поміж ЛСГ дієслів дії є група, у семантичній структурі новотворів якої виділяються семи ’рух/переміщення в просторі’. Так, у семантичній структурі багатьох новотворів виділяється диференційна сема ’летіти’, що експлікована у кореневих морфемах кажан-, лебед-, крил-, ластів-. Значна кількість дієслівних інновацій номінують динамічну ознаку через її відношення: до зоонімів (відкурнявкнути, ластівнитися, ластовеніти, ластовитися та ін.); до флоризмів (соняшниковіти, сквітчатися, поквітнено, доцвітніти та ін.); до натурфактонімів (відхмаритися, вітрувати, громовитися, райдужитися, згрозитися, просніжуватися та ін.); до ідеонімів (колірнитися, знесамовитіти та ін.) тощо.
Вагому частину в корпусі оказіональних дієслів складають новотвори, у семантичній структурі яких виділяються диференційні семи ’світ / світло’, ’світити / сяяти’. Такі номінації допомагають авторові створити виразний візуальний образ.
З-поміж оказіональних дієслів В.Барки трапляються авторські слова-дублети, що утворюються від тих самих твірних основ за допомогою різних суфіксів: кольоритися кольорітися; кораблитися корабліти. Такі номінації створено автором зі стилістичною або ж версифікаційною метою.
У поетичному доробку В.Барки оказіональні прислівники відзначаються оригінальністю семантичної структури. З-поміж адвербіальних новотворів порівняльно-уподібнювального значення (які є домінантними в словнику АЛН В.Барки), найрепрезентативнішими є ЛСГ номінацій, в основі яких лежить порівняння: а) з конкретними предметами: килимно, квітинно, колосково, пелюстково, рушниково; б) з назвами явищ природи: зоренично, хмариннично, хуртовинно; в) з назвами істот, а саме тваринами (у т.ч. й міфічними): лев'ячо, драконяно; птахами: пташинно, ластовинно; комахами: метелично; г) з назвами рослин та їх частин: жоржинно, квітинно, квітнево, пелюстковано та ін. Оказіональні прислівники мотивуються переважно прикметниковими основами, рідше іменниковими.
Аналіз семантичних особливостей АЛН різних частиномовних класів, зафіксованих у поетичному мовленні В.Барки, дає змогу визначити найчисленніші тематичні групи індивідуально-авторських номінацій, серед яких чільне місце посідають: назви осіб понад 60 оказіональних одиниць, кольороназви 188 новотворів, АЛН з нумеративним компонентом 77 одиниць, оказіональні номінації релігійної тематики 60 одиниць. Такий розподіл АЛН В.Барки свідчить про прагнення поета у високохудожній формі вербалізувати актуальні для нього як креативної мовної особистості фрагменти позалінгвальної дійсності та адекватно відбити в оригінальних номінаціях специфіку індивідуально-авторського світосприйняття.
Однією з характерних ознак ідіостилю В.Барки є широке використання оказіональних кольороназв. Наприклад, інновації ЛСГ назв червоного кольору та його відтінків складають 19 % від усієї кількості оказіональних кольоропозначень, білого 16,5 %, жовтого (з відтінками) 16 %, синього (з відтінками) 15,5 %, зеленого 11,1 %, чорного 10,6 %, сірого (з відтінками) 10,1 %. Така палітра кольорів загалом характерна для атрибутів національної символіки і засвідчує, що колірна картина світу поета загалом збігається з особливостями кольоропозначень в українській поезії ХХ століття.
В.Барка активно збагатив українське поетичне мовлення індивідуально-авторськими синонімами. До багатьох узуальних номінацій поет створював оригінальні відповідники, як-от: поет римовник, викладач окулярник, музикант ладовик, художник образотворник, рай-дерево чарівничник, мисливець мисливник, тесляр струментник та ін. Синонімічні АЛН є експресивними, високохудожніми одиницями, створеними автором з метою увиразнення вже позначених фрагментів дійсності.
Поетичний лексикон В.Барки характеризується наявністю в ньому авторських оказіональних антонімів (що загалом не характерно для індивідуально-авторської номінації в українській поезії ХХ століття): підпекелець життєприклонець, Життєначальник; пекло-яма надсвіття, надземність. У пошуках нестандартних позначень протилежних за змістом ключових образів виявляється оригінальне світобачення В.Барки, прагнення за допомогою нових мовновиражальних засобів якомога виразніше (з погляду експресивності) позначити фундаментальні поняття християнського вчення (Бог диявол, рай пекло).
Поезія В.Барки наснажена релігійно-міфологічною символікою, що закономірно знайшло своє втілення в лексичних новотворах. Поет широко використовує кореневі морфеми, які є складниками слів національної, релігійної, міфологічної символіки: світ-диво, світопогубник, звірозмій, змієкрилля, змієдійство, вогнерукий, вогнефлейтий, огневичник, огненнокров'я, огнерукий, огневитися та ін. Такі новотвори асоціюються з усталеними в свідомості українського читача символами, водночас увиразнюючи поетичне мовлення.
В.Барка є, таким чином, продовжувачем мовно-естетичного досвіду попередників Г.Сковороди, П.Тичини, які широко використовували слова-символи як невід'ємну частину не лише загальнонаціонального поетичного лексикону, а й індивідуального.
Символічного значення у словотворчості поета набувають також інновації з нумеративним компонентом. Здебільшого це новотвори релігійної тематики, що відбивають духовні орієнтири поета. Інновації з компонентами ст(о)-, тисяч(а)-, мільйон- уживаються переважно в переносному значенні для інтенсифікації ознаки, названої твірною основою, як-от: стострунність, тисячовітрилля, тисячорамення, мільйонноокий. Широке вживання оказіональних назв кольорів та номінацій із квантитативним компонентом є характерною ознакою мовно-поетичної картини світу В.Барки.
АЛН багатофункціональні та, як правило, експресивні, що пов’язано з їхньою лінгвістичною природою. Мовно-експресивна виразність новотворів В.Барки зумовлена кількома чинниками: семантикою твірної основи, словотвірними засобами, контекстуальним оточенням. Ці засоби актуалізації експресивної функції АЛН В.Барка активно використовував у поетичному мовленні. Так, лексичні інновації сприяють розкриттю нових виражальних можливостей мови, передають нові семантичні, емоційно-стилістичні відтінки позначених денотатів. Усе це дозволяє адекватно вербалізувати художній задум поета.
Основу прагматичного компонента семантичної структури новотвору складають експресивно-оцінні елементи значення, які реалізуються переважно в сукупності, що посилює вплив на читача.
Зазвичай АЛН акцентують увагу читача на вагомих (з погляду автора) фрагментах твору. Це стосується насамперед складних та складених утворень, які є однослівними еквівалентами синтаксичних конструкцій, що загалом сприяє економії мовних засобів, а відтак лаконічності висловлювання, яка особливо поціновується в поезії: душоморець, душопогубність, небоворожник, скорбно-радісний, сузірнокольоро-світучий.
Інновації В.Барки мають ознаки художньо-поетичної, книжної мови, надають текстові ліризму, пафосу, урочистості тощо залежно від конкретних ідейно-естетичних та комунікативно-прагматичних завдань і настанов автора.
Позиція АЛН у тексті суттєво впливає його структурно-семантичну єдність. В.Барка майстерно використовував текстотвірні можливості авторських новотворів, розміщуючи їх у пре-, пост- та медіальній позиції в тексті. Це допомагає не лише глибше розкрити семантику інновацій, а й "зцементовує" текст поезії, робить його ідейно й естетично ціліснішим, більш значущим.
Системне вивчення мови провідних письменників не може здійснюватися без лексикографічного опису їхнього вокабуляру, зокрема, його частини лексичних новотворів. Актуальним і перспективним завданням сучасної індивідуально-авторської неографії є створення словників авторських лексичних новотворів як специфічних репрезентантів не лише індивідуальної, але й національної мовно-поетичної картини світу. Лексикографічна інтерпретація АЛН В.Барки в різножанрових джерелах у подальшому може бути використана для створення загального академічного словника лексичних новотворів у поезії ХХ століття.
Лексикографічний опис АЛН В.Барки має на меті згідно з останніми досягненнями неографії системно представити корпус АЛН, засвідчених у поетичних текстах письменника. Структурними компонентами словникових статей у запропонованому "Словнику авторських лексичних новотворів Василя Барки" були наступні: реєстрове слово в традиційно виділюваних для певних частин мови початкових формах, граматична кваліфікація АЛН, ілюстративний матеріал (мікро- й макроконтексти), хронологічна довідка, часткове представлення інформації щодо тлумачення семантики новотворів, паспортизація. Такі лексикографічні параметри опису АЛН є інформативно важливими елементами, що допомагають системно представити увесь корпус лексичних інновацій поета з погляду їхньої словникової інтерпретації.
Перспективними видаються і подальші лексикографічні студії в цьому напрямку, зокрема, створення тлумачного, тематичного, словотвірного словників АЛН В.Барки.
Словотворча практика В.Барки є виявом загальних тенденцій в українській поезії ХХ століття, а саме створення нових мовно-естетичних засобів вираження як нового змісту, так і вже позначених узуальними одиницями фрагментів позамовної дійсності.
Авторські лексичні номінації В.Барки у специфічній формі відбивають особливості українського менталітету й найактуальніші для української мовної свідомості фрагменти об’єктивної дійсності.
Словотворчість В.Барки потребує подальшого всебічного вивчення і критичного осмислення в різних аспектах, зокрема, дериваційному, психолінгвістичному та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Александрова О. И. К проблеме классификации новых слов / О. И. Александрова // Актуальные вопросы словообразования, синтаксиса и стилистики современного русского языка : науч. тр. Куйбышевского пед. ин-та. Т. 133. Куйбышев, 1974. С. 319.
2. Александрова О. И. Неологизмы и окказионализмы / О. И. Александрова // Вопросы русского современного словообразования, лексики и стилистики : науч. тр. Куйбышевского пед. ин-та. Т. 145. Куйбышев, 1974. С. 39.
3. Александрова О. И. Окказионализмы в эпистолярном жанре разговорной речи (Опыт функционального анализа) / О. И. Александрова // В кн. : Вопросы стилистики. Саратов, 1972, Вып. 5. С. 1732.
4. Александрова О. И. О роли поэтических новообразований в организации стихотворного текста / О. И. Александрова // Текст и его изучение в вузе и школе : межвуз. сб. науч. трудов. М. : Издательство Пензенского государственного педагогического института, 1991. С. 8697.
5. Андрусяк І. В. Англійські неологізми кінця ХХ століття як складова мовної картини світу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 "Германські мови" / І. В. Андрусяк. К., 2003. 20 с.
6. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка / Ю. Д. Апресян. М. : Наука, 1974. 367 с.
7. Аргуткіна О. А. Концептуально-семантичний і функціональний аспекти мікросистеми "Число" : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.02 "Російська мова" / О. А. Аргуткіна. Харків, 2001. 19 с.
8. Арнольд И. В. Интерпретация художественного текста: типы выдвижения и проблема экспрессивности / И. В. Арнольд // Экспрессивные средства английского языка. Л., 1975. С. 1120.
9. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт / Н. Д. Арутюнова. М. : Наука, 1988. 338 с.
10. Бабій І. М. Семантика, структура та стилістичні функції назв кольорів у сучасній українській мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд філол. наук : спец. 10.02.01 "Українська мова" / І. М. Бабій. К., 1997. 21 с.
11. Бакина М. А. Словотворчество / М. А. Бакина // Языковые процессы современной русской художественной литературы. М., 1977. С. 78127.
12. Балли Ш. Французская стилистика / Балли Ш. М. : Изд-во иностр. лит., 1961. 416 с.
13. Банкевич В. В. К вопросу о соотношении лексико-семантических и тематических групп / В. В. Банкевич // Семантика слова и предложения. Л. : Изд-во ЛГПИ, 1985. С. 3035.
14. Барка В. Автобіографія / В. Барка // Українське слово : у 4 кн. К., 1994. Кн. 2. 1994. С. 642 653.
15. Бацевич Ф. С. Очерки по функциональной лексикологии / Ф. С. Бацевич, Т. А. Космеда. Львов : Світ, 1997. 392 с.
16. Бацевич Ф. Проблеми і термінологічний апарат сучасної лінгвістичної прагматики / Ф. Бацевич // Вісник Національного ун-ту "Львівська політехніка". Серія "Проблеми української термінології". 2008. № 620. С. 250253.
17. Безпояско О.К. Граматика української мови. Морфологія : [підручник] / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. К. : Либідь, 1993. 336 с.
18. Белоусова А. С. Имена лиц и их синтаксические свойства / А. С. Белоусова // Слово и грамматические законы языка: Имя. М., 1989. С. 131205.
19. Беляева Л. В. Окказионализмы Ф. М. Достоевского : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. филол. наук / Л. В. Беляева. Л. : ЛГПИ им. А. И. Герцена, 1990. 16 с.
20. Берест Т. М. Семантика художнього слова в поезії 8090 років XX століття (на матеріалі творів молодих українських авторів) : дис. кандидата філол. наук : 10.02.01 / Берест Тетяна Миколаївна. Харків, 1999. 199 с.
21. Беценко Т. Рецензія на монографію: Вокальчук Г. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект) ; за ред. А. П. Грищенка : [монографія] / Т. Беценко. Рівне : Перспектива, 2004. 524 с. // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. Рівне, 2007. Вип. ХV. С. 159161.
22. Білецька С. М. Біблеїзми як засіб відображення універсальних концептів релігійної картини світу французького народу ( на матеріалі французької мови) / С. М. Білецька // Наукові записки. Серія філологічна. Острог : Видавництво НаУ "Острозька академія". 2007. Вип. 7. С. 717.
23. Білодід І. К. Поетична мова Максима Рильського / І. К. Білодід. К. : Наук. думка, 1965. 174 с.
24. Бірюкова О. О. Лінгвостилістичні особливості української діаспорної поезії 60-80-х років ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 "Українська мова" / О. О. Бірюкова. К., 2004. 20 с.
25. Бойко Н. І. Міфологічна лексика української мови : [навч. посібник для студ. філол. спеціальностей] / Н. І. Бойко, А. М. Кайдаш. Ч. 1 : Курс лекцій. Ніжин : Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2006. 72 с.
26. Бондар О. І. Лексикологія / Бондар О. І., Карпенко Ю. О., Микитин-Дружинець М. Л. // Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія [навч. посіб.] К. : ВЦ "Академія", 2006. 368 с.
27. Брагина А. А. Неологизмы в русском языке / А. А. Брагина. М. : Просвещение, 1973. 222 с.
28. Братусь М. Ф. Структура, семантика і стилістичні функції епітета в художній прозі Івана Багряного : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 "Українська мова" / М. Ф. Братусь. К., 2002. 16 с.
29. Брітікова К. В. Узуальне та оказіональне в інноваціях сучасної української мови: тенденції оновлення лексико-словотвірної категорії назв особи : дис. ...кандидата філол. наук : 10.02.01 / Брітікова Катерина В'ячеславівна. Донецьк, 2007. 304 c.
30. Ванрайх У. Языковые контакты: Состояние и проблемы исследования / У. Ванрайх. К. : КГУ, 1979. 293 с.
31. Васильев Л. М. Современная лингвистическая семантика / Л. М. Васильев. М. : Высшая школа, 1990. 176 с.
32. Ващенко В. С. Мова Тараса Шевченка / В. С. Ващенко. Харків : ХДУ, 1963. 252 с.
33. Ващенко В. С. Словник мови Шевченка / В. С. Ващенко // Джерела мовної майстерності Т. Г. Шевченка : зб. статей. К. : Вид-во АН УРСР, 1964. С. ІІІ ХV.
34. Виноградов В. В. Избранные труды. Поэтика русской литературы / В. В. Виноградов. М. : Наука, 1976. 511 с.
35. Винокур Г. О. Маяковский новатор языка // О языке художественной литературы / Г. О. Винокур. М. : Высшая шк., 1991. С. 317 407.
36. Висоцький А. В. Склад та структура лексико-семантичних груп якісних прикметників в українській мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 "Українська мова" / А. В. Висоцький. 1998. 20 с.
37. Вихованець І. Р. Теоретична граматика української мови : академ. граматика укр. мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська. К. : Унів. вид-во „Пульсари”, 2004. 400 с.
38. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І. Р. Вихованець. К. : Наукова думка, 1988. 256 с.
39. Вихованець І. Р. Дієприслівник / І. Р. Вихованець // Українська мова. Енциклопедія / [редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), Зяблюк М. П. та ін.]. К. : Укр. енцикл., 2004. С. 155.
40. Вихованець І. Р. Прислівник / І. Р. Вихованець // Українська мова. Енциклопедія / [редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), Зяблюк М. П. та ін.]. К. : Укр. енцикл., 2004. С. 529.
41. Віняр Г. М. Словник новотворів української мови (кінець 80-х початок 90-х років ХХ століття) / Г. М. Віняр, Л. Р. Шпачук. Кривий Ріг, 2000. 117 с.
42. Віняр Г. М. Словник новотворів української мови кінця ХХ століття / Г. М. Віняр, Л. Р. Шпачук. Вип. 2. Кривий Ріг, 2002. 180 с.
43. Вірний М. Портрет поета / М. Вірний. Рівне : Діва. 1998. 200 с.
44. Вовк М. П. Міфо-символічні джерела прозової спадщини Василя Барки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.07 "Фольклористика" / М. П. Вовк. К., 2007. 19 с.
45. Вовчук Н. І. Індивідуально-авторські неологізми в російській поезії 6080-х років ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 "Російська мова" / Н. І. Вовчук. К., 1995. 23 с.
46. Вокальчук Г. М. Оказіональна номінація осіб в українській поезії 2030-х років ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.02 "Українська мова" / Г. М. Вокальчук. К., 1991. 23 с.
47. Вокальчук Г. М. Індивідуально-авторські лексичні новотвори із значенням збірності в українській поезії ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Проблеми граматики і лексикології української мови : зб. наук. праць. НПУ ім. М. П.Драгоманова / відп. ред. А. П. Грищенко. К., 2002. С. 185194.
48. Вокальчук Г. М. Прикметникові новотвори в українському поетичному лексиконі XX століття / Г. М. Вокальчук // Слов'янський вісник : зб. наук. праць. Серія "Філологічні науки" Рівненського ін-ту слов'янознавства Київського славістичного ун-ту. Рівне : РГСКСУ, 2003. Вип. 4. С. 6267.
49. Вокальчук Г. М. Індивідуально-авторські адвербіальні новотвори в українській поезії ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Українське мовознавство : зб. наук. праць. Вип. 2728. К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. С. 3640.
50. Вокальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект) ; за ред. А. П. Грищенка : [монографія] / Г. М. Вокальчук. Рівне : Науково-видавничий центр „Перспектива”, 2004. 524 с.
51. Вокальчук Г. М. „Я беззразковості поет” (словотворчість Михайля Семенка) : [монографія] / Г. М. Вокальчук. Рівне : Перспектива, 2006. 201 с.
52. Вокальчук Г. М. Статистичний аспект дослідження авторських лексичних новотворів в українській поезії ХХ ст. / Г. М. Вокальчук // Семантика мови і тексту : матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції. Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. С. 4647.
53. Вокальчук Г. М. Частотний аналіз авторських лексичних новотворів у поетичному словнику „Молодої музи” / Г. М. Вокальчук, Т. І. Мамчич // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. Вип. 14. Рівне, 2006. С. 44 47.
54. Вокальчук Г. М. Етапи становлення й розвитку українського авторського словникарства. Особливості лексикографічної фіксації новотворів // Проблеми й перспективи авторської лексикографії. „Регіональний” словник поетичних неолексем (Рівненщина) ; відп. ред. Г. М. Вокальчук. 2-е вид., випр. і доп. Острог : НаУ „Острозька академія”, 2008. С. 3 68.
55. Габинская О. А. О понятии новизны лексической единицы в ономасиологическом исследовании / О. А. Габинская // Закономерности словопроизводственного процесса в ономасиологическом аспекте. Курск, 1980. С. 1624.
56. Габинская О. А. Причины современного русского словотворчества: дис. доктора филол. наук / О. А. Габинская. Орел, 1985. 476 с.
57. Гаврилюк Н. В. Семантична характеристика та функціонування оказіональних дієслів у поетичному доробку неокласиків / Н. В. Гаврилюк // Проблеми граматики і лексикології української мови : зб. наук. праць НПУ ім. М. П. Драгоманова / відп. ред. А. П. Грищенко. К., 2002. С. 195201.
58. Гаврилюк Н. В. Емпірійні індивідуально-авторські прикметники у творчості неокласиків / Н. В. Гаврилюк // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. Рівне, 2003. Вип. 11. С. 6972.
59. Гаврилюк Н. В. Раціональні індивідуально-авторські прикметники в творчому доробку неокласиків / Н. В. Гаврилюк // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. Рівне, 2004. Вип. 12. С. 5457.
60. Гаврилюк Н. В. Індивідуально-авторські прислівники у творчості неокласиків / Н. В. Гаврилюк // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. Рівне, 2005. Вип. 13. С. 170172.
61. Гаврилюк Н.В. Юкстапозити у творчому доробку неокласиків / Н. В. Гаврилюк // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. Вип. ХІV. Рівне, 2006. С.50 53.
62. Гаврилюк Н.В. Афіксальні прикметники-новотвори у поетичному доробк.у неокласиків / Н. В. Гаврилюк // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. Вип. ХV. Рівне, 2007. С.82 87.
63. Гак В. Г. К проблеме гносеологических аспектов семантики слова / В. Г. Гак // Вопросы описания лексико-семантической системы языка : тезисы докладов. Ч.1 М., 1971. С. 9598.
64. Гак В. Г. Новые слова и новые словари / В. Г. Гак // Новые слова и словари новых слов ; отв. ред. Н. З. Котелова. Л., 1983. С. 1529.
65. Гак В. Г. О современной французской неологии / В. Г. Гак // Новые слова и словари новых слов. Л., 1978. С. 3752.
66. Гак В. Г. Языковые преобразования. М., 1998. 768 с.
67. Герман В. В. Індивідуально-авторські неологізми (о