Мовні засоби вираження заперечення і протиставлення в українській літературній мові

Краткое описание

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет
імені Григорія Сковороди

На правах рукопису

Кардаш Лариса Василівна

УДК 81´367.3. 161.223.2. 161.114.3

Мовні засоби вираження заперечення і протиставлення
в українській літературній мові

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Леута Олександр Іванович,
кандидат філологічних наук,
професор

Переяслав-Хмельницький 2008

ЗМІСТ

ВСТУП_________________________________________________________ 4
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ І ПРОТИСТАВЛЕННЯ У ЛОГІКО-ФІЛОСОФСЬКІЙ ТА ЛІНГВІСТИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
1.1.Основні концепції логіко-граматичної категорії заперечення____ 10
1.2.Протиставлення у логіко-граматичних та філософських дослідженнях_______________________________________________ 25
1.3.Мовна сутність категорій заперечення та протиставлення_______ 31
1.4.Заперечення, протиставлення й негативна оцінка______________ 47
1.5.Зв’язок категорій заперечення та протиставлення з іншими мовними категоріями_________________________________________________ 49
Висновки до 1 розділу________________________________________ 59
РОЗДІЛ 2.
ЕКСПЛІЦИТНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ І ПРОТИСТАВЛЕННЯ
2.1. Експліцитне заперечення__________________________________ 62
2.1.1. Недискретне заперечення___________________________ 63
2.1.1.1. Словотвірні засоби__________________________ 63
2.1.2. Дискретне заперечення_____________________________ 68
2.1.2.1. Лексичні засоби____________________________ 69
2.1.2.2. Підсилення та послаблення в системі лексичних засобів____________________________________ 77
2.1.2.3 Дискретне заперечення за допомогою заперечних речень____________________________________ 81
2.2. Експліцитне протиставлення_______________________________ 86
2.2.1. Однооб’єктне протиставлення_______________________ 86
2.2.1.1. Протиставлення ознак в одному аспекті і в один
час________________________________________ 86
2.2.1.2. Протиставлення в різних аспектах або в різний
час_______________________________________ 94
2.2.2. Різнооб’єктне протиставлення______________________ 100
2.2.2.1. Протиставлення ознак в одному аспекті і в один
час_______________________________________100
2.2.2.2. Протиставлення ознак у різних аспектах або в різний час_______________________________ 110
2.2.2.3. Протиставлення об’єктів з реальною та ірреальною ознаками_________________________________ 114
Висновки до 2 розділу ______________________________________ 115
РОЗДІЛ 3.
ІМПЛІЦИТНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ І ПРОТИСТАВЛЕННЯ
3.1. Імпліцитне заперечення__________________________________ 118
3.1.1. Непряме заперечення через ствердження несумісного
факту __________________________________________ 126
3.1.2. Непряме заперечення через позитивну оцінку несумісного факту__________________________________________ 130
3.1.3. Непряме заперечення факту через його негативну
оцінку__________________________________________ 131
3.1.4. Непряме заперечення факту через встановлення хибності ствердної думки про нього________________________ 133
3.1.5. Непряме заперечення факту через висновок__________ 138
3.2. Імпліцитне протиставлення_______________________________ 150
3.2.1. Однооб’єктне протиставлення______________________ 150
3.2.1.1. Протиставлення експліцитно вираженого другого явища імпліцитно вираженому наслідку з експліцитно вираженого першого явища______ 150
3.2.1.2. Імпліцитне протиставлення уявних оцінок об’єктів__________________________________ 153
3.2.1.3. Протиставлення з одним експліцитним компонентом_____________________________ 156
3.2.2. Різнооб’єктне протиставлення______________________ 160
3.2.2.1. Протиставлення експліцитно вираженого другого явища імпліцитно вираженому наслідку з експліцитно вираженого першого явища______ 160
3.2.2.2. Протиставлення через ствердження у різних об’єктах однієї ознаки та через імпліцитне ствердження протилежних ознак в одному об’єкті___________________________________ 162
3.2.2.3. Імпліцитне протиставлення не названих об’єктів, явищ і ознак, а їхніх уявних оцінок___________ 163
3.2.2.4. Протиставлення з експліцитно представленим лише одним компонентом протиставлення__________ 165
Висновки до 3 розділу _______________________________________ 170
ВИСНОВКИ____________________________________________________173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ___________________________ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ______________________ 185

Вступ

Сучасний етап розвитку мовознавчої науки відзначений зміщенням наукових зацікавлень мовознавців від формально-граматичного вивчення мовних одиниць до категорійного та функціонально-комунікативного. Це пов’язано насамперед зі зростанням інтересу до досліджень мовленнєвого акту як сфери здійснення комунікативної взаємодії та необхідністю детального і послідовного вивчення специфіки мовних засобів вираження певних намірів людини у процесі спілкування. Такий підхід має міжрівневий характер і дає можливість об’єднати в межах одного дослідження одиниці різних рівнів, що репрезентують певну категорійну семантику. Посилений інтерес до комунікативного аспекту вивчення мовних явищ став основною причиною розвитку нових напрямків мовознавства, для яких визначальною рисою є антропоцентризм перенесення в центр уваги дослідження мовленнєвої діяльності людини. Представники цих напрямків, розглядаючи висловлення як спосіб досягнення суб’єктом мовлення певної мети, вербального керування людською поведінкою, зауважують, що в таких дослідженнях на першому плані мають перебувати не тільки будова тієї чи іншої мовної одиниці та її значення, а й умови її вживання мовцем, інтралінгвальний та екстралінгвальний контексти, що визначають функціонування висловлення в комунікативному акті як засобі мовленнєвої дії і впливу.
Дисертаційна робота виконана саме в такому напрямі, бо містить синтезовану характеристику засобів вираження заперечення і протиставлення в сучасній українській літературній мові експліцитного та імпліцитного характеру, властивих їм значень та відтінків. Протиставлення в дисертаційному дослідженні розглядаємо як частковий, видовий вияв заперечення.
У лінгвістиці заперечення і протиставлення є одними з основних, значущих категорій. Незважаючи на те, що цим категоріям присвячено величезну кількість наукових розвідок, вони залишаються одним із головних об’єктів досліджень учених усіх шкіл і напрямів. У вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці створено значну кількість наукових праць, що висвітлюють різні аспекти проблеми категорій заперечення і протиставлення, але їхнього комплексного аналізу ще не здійснено.
Багатоаспектність категорій заперечення і протиставлення дозволяє розглядати ці універсальні мовні категорії як логіко-граматичні (О.Шендельс, К.Ламіна, В.Бондаренко, Е.Левінтова, С.Ференець та ін.), модальні (О.Бондарко, Н.Слюсарева, М.Таривердієва, І.Басарія та ін.), комунікативно-прагматичні (А.Бєлова, Р.Фахретдинов та ін.), функціонально-семантичні (В.Гак, В.Бурчинський, О.Голованова, Н.Головченко, Ю.Блошенко та ін.). Останнім часом значного поширення в лінгвістиці набула інтерпретація заперечення з погляду прагматики (Дж.Серль, Р.Кемпсон, А.Паславська) та з погляду інтегративної граматики (О.Дюкро, Ж.Ансомбре). Це свідчить також про поліфункціональність категорій заперечення і протиставлення, які здатні взаємодіяти з іншими універсальними категоріями, виконуючи властиві їм функції. Отже, заперечення і протиставлення, як і будь-які універсальні категорії, не тільки забезпечують існування мови як цілісної системи, але й наповнюють її новими формами з новими категорійними значеннями.
Актуальність теми зумовлена, одного боку, посиленим інтересом лінгвістики до проблеми багаторівневої організації мови, з іншого потребою системного дослідження мовних засобів вираження заперечення та протиставлення імпліцитного та експліцитного характеру, що дасть змогу в повному обсязі витлумачити особливості цих категорій. Вона визначена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень до єдності системного та функціонального вивчення мов, яка містить у собі три діалектично взаємодіючих аспекти: синтаксис, семантику та прагматику.
Актуальність теми увиразнює відсутність єдиного погляду на цілий спектр теоретичних питань, що стосуються ієрархії і взаємодії семантико-синтаксичного та формально-синтаксичного рівнів речення певної семантики і комунікативної настанови та умов його функціонування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з науковою проблемою кафедри української мови і методики викладання Інституту мови і літератури Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди і є складником комплексної теми Актуальні проблеми мовознавства, лінгводидактики та інноваційні технології навчання”. Тему дослідження затверджено вченою радою Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол №5 від 29.11.2007 р.) і схвалено науковою координаційною радою Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 40 від 20 грудня 2007р.).
Метою роботи є комплексний різновекторний аналіз структурних, семантичних, прагматичних та функціональних особливостей висловлень, що реалізують актомовленнєве значення заперечення і протиставлення для виявлення їхньої морфолого-синтаксичної реалізації, семантичної інтерпретації та інформаційного структурування.
Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) окреслити основні наукові підходи до вирішення проблеми заперечення і протиставлення в мовознавстві, логіці, філософії;
2) з’ясувати іманентні особливості сутності заперечення і протиставлення як мовних універсалій;
3) уточнити семантико-прагматичний статус заперечення і протиставлення та критерії їхнього відмежування від інших категорій;
4) систематизувати експліцитні та імпліцитні засоби вираження заперечення і протиставлення із врахуванням їхньої частотності;
5) виявити градацію заперечних значень, виражених цими засобами, вказати зони перетину стверджувальних та заперечних/протиставних конструкцій;
6) проаналізувати особливості вираження заперечення і протиставлення в українській мові мовними одиницями різних рівнів.
Об’єктом дослідження виступає заперечення і протиставлення як універсальні мовні категорії.
Предметом дослідження є засоби різних рівнів мовної системи української мови, що є виразниками семантики заперечення і протиставлення.
Методи дослідження. Специфіка об’єкта й мета дослідження зумовили використання як основного описового методу, реалізації якого сприяли методики компонентного (виокремлення одиниць із семантикою заперечення і протиставлення) і трансформаційного (інтерпретація семантико-синтаксичних структур аналізованої семантики) аналізу. Як додаткові застосовано дистрибутивний, функціональний методи, а також метод моделювання, порівняння, прийом елімінування. Вони дають змогу визначити загальні і часткові, експліцитні й імпліцитні вияви заперечення та протиставлення, схарактеризувати засоби формально-синтаксичного та семантико-синтаксичного вираження цих категорій.
Джерелами фактичного матеріалу стали твори української художньої літератури. З метою вичерпного розв’язання поставлених завдань було проаналізовано речення, дібрані шляхом суцільного виписування з художніх творів українських письменників ХІХ-ХХІ ст., а також із публіцистичних, наукових текстів. Загальна кількість синтаксичних конструкцій із компонентами, що виражають заперечні та протиставні відношення, становить понад 5 тисяч одиниць.
Лексеми із заперечними значеннями були вибрані з реєстрів Словника української мови (Словник української мови, 1970-1980, Т.І-ХІ) та Великого тлумачного словника сучасної української мови.
Наукова новизна дослідження. За результатами дослідження було комплексно схарактеризовано функціонально-семантичну сутність категорій заперечення і протиставлення, виявлено своєрідність їхньої реалізації на різних рівнях мовної системи. На широкому фактичному матеріалі здійснено системний опис семантики й функцій засобів вираження заперечення і протиставлення, як формально виражених, так і прихованих, виявлено особливості функціонування проміжних зон між стверджувальними та заперечними синтаксичними конструкціями. Здійснено опис базових моделей речень із заперечними компонентами та виявлено основні їхні регулярні реалізації.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що висновки, зроблені на основі самостійно дібраного й покласифікованого фактичного матеріалу, поглиблюють теорію граматики, зокрема таку важливу його царину, як категорійна організація, багаторівнева структура речення (параметри у співвідношенні формально-синтаксичних і семантико-синтаксичних рівнів), формують нові принципи для синтезованого підходу до аналізу категорійної системи української мови на функціональних засадах, сприяють розумінню механізмів побудови мовних одиниць та їхнього семантичного наповнення.
Практична цінність пропонованого дослідження пов’язана з можливістю використання одержаних результатів у вишівській та шкільній практиці викладання курсу української мови, у проведенні спецкурсів і спецсемінарів, при написанні підручників та навчально-методичних посібників із семантичного синтаксису, функціонально-категорійної граматики української мови, у науково-пошуковій роботі студентів і магістрантів філологічних спеціальностей.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри української мови і методики викладання Інституту мови і літератури Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди та кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Різні аспекти досліджуваної проблеми представлено на звітно-наукових конференціях викладачів Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (2005-2007 рр.), на міжнародних, всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: Актуальні проблеми дослідження граматики та лексикології” (Вінниця, 2006), Динамічні процеси в українській граматиці” (Переяслав-Хмельницький, 2007), Лінгвістика тексту: теорія і практика” (Херсон, 2008), Взаємодія лексичної і граматичної семантики” (Київ, 2008).
Публікації. Основні положення дослідження викладено в чотирьох статтях, які опубліковано в збірниках наукових праць, затверджених ВАК України як фахові.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури (288 найменувань) та списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладений на 177 сторінках, повний обсяг становить 211 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснений аналіз зібраних мовних фактів, систематизація й узагальнення отриманих у ході дослідження результатів дали змогу зробити такі загальні висновки:
Функціонально-семантичні категорії заперечення і протиставлення це системні мовні утворення, що об’єднують різнорівневі мовні засоби на основі спільності й взаємодії семантичних функцій.
В результаті аналізу основних підходів до вивчення категорії заперечення встановлено, що заперечення є складовою логіко-філософської та мовної систем, але основні його значення в цих науках не є тотожними. На відміну від логічної, мовна має ширший обсяг, передає градацію значень, має дифузні зони з іншими мовними категоріями.
При з’ясуванні категорійної сутності заперечення встановлено, що воно відображає узагальнене уявлення про негативні зв’язки між предметами та явищами об’єктивної дійсності. Заперечення виявляється на різних рівнях мовної системи та відображається в експліцитних та імпліцитних засобах його вираження.
Заперечення як мовна універсалія отримує своє вираження в системі засобів, які умовно можна поділити на імпліцитні та експліцитні. Експліцитні засоби вираження заперечення об’єднують словотвірні та лексичні, серед імпліцитних виділяють лексичні та інтонаційно-просодичні засоби.
Словотвірні елементи із заперечною семантикою створюють нові слова за допомогою різних способів словотворення, найпродуктивнішими з яких є морфологічні префіксальний та префіксально-суфіксальний. За семантикою всі значення, виражені заперечними префіксами, можна поділити на три групи: 1) зі значенням позбавлення чого-небудь; 2) слова із заперечно-стверджувальним значенням; 3) слова, що виражають різний ступінь неповноти ознаки, якості, дії.
Продуктивними засобами експлікації заперечення є лексичні, серед яких можна виділити повнозначні та неповнозначні, похідні та непохідні. Найважливішим та найчастотнішим засобом вираження заперечення є частка не, яка, крім лексичної, виконує й синтаксичну функцію: залежно від її позиції речення поділяються на загальнозаперечні та частковозаперечні. Деякі з експліцитних засобів утворюють синонімічні ряди, члени яких диференціюються лише за сферою вживання та стилістичними відтінками.
Значення імпліцитного заперечення зумовлене особливою інтонацією, порядком слів, контекстом у цілому і рядом екстралінгвістичних чинників. Завдяки цьому практично кожний тип речення можна трансформувати в заперечний.
За своїм складом засоби вираження заперечення не є замкненою групою, тому вони мають діахронічну природу і видозмінюються разом із розвитком мови.
Засоби вираження заперечення можуть відображати його градуювання, тобто виражати його підсилення та послаблення. Для вираження значення посиленого чи послабленого заперечення вживаються фразеологізовані звороти, поєднання службових слів як з повнозначними, так і з неповнозначними мовними одиницями. Їхній характер впливає на появу проміжних (дифузних) зон між ствердженням та запереченням. Найпродуктивнішими засобами для градуювання заперечення є префікси та займенникові слова з префіксом ані- (ніякий-ніякісінький-аніякий-аніякісінький) та частки мало, ледве, зовсім, далеко не.
Основними засобами вираження заперечення в українській мові є займенники та прислівники із заперечними префіксами ані- (аніякий, анікуди), а також застарілі слова із заперечною семою бігма, катма, чортма. До специфічних засобів належать і фразеологічні одиниці, особливо ті, які репрезентують імпліцитне заперечення.
Формування структурних типів речень із заперечними компонентами зумовлене місцем заперечного компонента в реченні та семантичними особливостями лексем ї їх поєднань, що відображають негативні зв’язки між поняттями.
У межах категорії протиставлення основоположним є поділ на однооб’єктне та різнороб’єктне протиставлення, який, у свою чергу, передбачає іхню внутрішню градацію. У підсистемах однооб’єктного і різнороб’єктного протиставлення на основі відмінностей у способах вираження протиставлення і відповідно у формі думки можна визначити експліцитний спосіб вираження протиставлення, у якому факт протиставлення відображений безпосередньо, й імпліцитний спосіб, у якому факт протиставлення відображено опосередковано ­ шляхом виведення думки про протиставлення з іншої думки, яка безпосередньо відображає певний факт дійсності. Кожний із цих способів має власні показники, особливі засоби вираження. Зокрема у межах експліцитного способу вираження однооб’єктного протиставлення можливі такі різновиди протиставлення:
І. Протиставлення ознак в одному аспекті і в один час:
1) протиставлення реально несумісних ознак при запереченні однієї і ствердженні іншої. Мовну основу для протиставлення створюють лексичні значення антонімічних слів, що виражають несумісні ознаки, заперечна частка не, протиставна інтонація;
2) протиставлення реальної та ірреальної (передбачуваної, бажаної) ознаки:
а) заперечення ознаки як реальної і в той же час ствердження її як ірреальної (або навпаки). Референтом протиставлення може бути ствердження/заперечення ознаки як реальної, так й ірреальної;
б) ствердження двох несумісних ознак стосовно одного об’єкта як реальної й ірреальної. Протиставлення здійснюється саме за рахунок протиставлення реальності й ірреальності, при цьому самі ознаки поза цим контекстом можуть не бути протилежними чи протирічними.
в) специфічним є протиставлення однієї ірреальної ознаки певного об’єкта іншій (протилежній чи протирічній) ірреальній ознаці цього ж суб’єкта при висловленні різними людьми суджень про один об’єкт (за умови істинності одного із суджень або хибності обох висловлень).
ІІ. Протиставлення в різних аспектах або в різний час:
1) заперечення ознаки в один час і її ствердження в інший час (в одному аспекті), або заперечення ознаки в одному аспекті та її ствердження в іншому аспекті (в один час). Одночасна чи одноаспектна належність одній особі протирічних/протилежних ознак неможлива;
2) ствердження двох несумісних ознак у різний час чи в різних аспектах. Мовну основу для різноаспектного протиставлення часто утворює співвідношення прямого і переносного значень слова у процесі вираження ним несумісних ознак.
У способі імпліцитного вираження протиставлення можна виділити такі його різновиди:
1) протиставлення другого явища (експліцитно вираженого) імпліцитно вираженому наслідку першого (експліцитно вираженого) явища. У такому випадку спостерігаємо експліцитне протиставлення непорівнюваних понять, за якими приховано протиставлення другого явища імпліцитно вираженому наслідку, який повинен випливати із експліцитно вираженого другого явища: при цьому друге явище виступає у заперечній формі, якщо наслідок повинен бути вираженим стверджувальною формою і в стверджувальній формі, якщо б наслідок повинен виступати у заперечній формі.
За протиставлення одного компонента імпліцитному наслідку з другого імліцитність має диференційовані ший характер, наприклад імпліцитно виражений наслідок другого компонента може бути протиставлений імпліцитно вираженому наслідку першого компонента;
2) імпліцитне протиставлення не самих названих об’єктів, явищ, ознак, а їхніх можливих оцінок. За такого різновиду протиставлення відсутні показники експліцитно вираженого протиставлення. Протиставленими видаються не порівнювані, непротилежні і непротирічні ознаки. У дійсності протиставлені імпліцитно виражені оцінки названих ознак, явищ. В результаті протиставлення створюється загальна оцінка предмета, явища, яка співпадає з оцінкою ознаки, назва якої є другою;
3) протиставлення з експліцитно представленим лише одним компонентом протиставлення. Найчастіше експліцитно вираженим компонентом протиставлення є референт, а імпліцитним релат. Але інколи експліцитно не представленим може бути й сам референт У таких випадках найчастіше мовцеві щось заважає висловити свою думку повністю, але слухач легко відновлює пропущений компонент протиставлення.
Мовну основу протиставлення шляхом заперечення певної ознаки в одному об’єкті і її ствердження в іншому об’єкті найчастіше формує заперечна частка не, протиставні сполучники й особлива інтонація.
Аналіз категорій заперечення й протиставлення та можливостей їх реалізації засобами української мови відкриває нові можливості розвитку категорійної граматики, удосконалення методики комунікативно-прагматичного та когнітивного-дискурсивного аналізу мовних одиниць.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрухович Ю. Дванадцять обручів : [роман] / Юрій Андрухович. К.: Критика, 2004. 336с. [першотвір].
2. Андрухович Ю. Перверзія : [роман] /Юрій Андрухович. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 1997. 320 с. [першотвір].
3. Багряний І. Тигролови : [роман] ; Огненне коло : [повість] / Іван Багряний. К. : Укр. письменник, 1996. 350 с.
4. Бажан М. Твори : в 4 т. / Микола Бажан.. К. : Дніпро, 1985. Т. 3. 1985. 455 с.
5. Білик І. Меч Арея : [роман] / Іван Білик ; [вст. ст. О. Апанович ; іл. Л.Кузнєцова]. К. : Веселка; Такі справи, 2003. 360 с.
6. Білоус Д. Безцінний скарб : вірші про українську мову / Д.Білоус ; [вст. ст. В.Коптілов]. К. : „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2004. 326 с.
7. Бойчук Б. Над сакральним озером : [роман] / Богдан Бойчук. — К. : Факт, 2006. — 228с. — [Першотвір]. - (Серія „Exceptis excipiendis”).
8. Братунь Р. Двобій : вірші, поеми, публіцистика / Ростислав Братунь. К. : Дніпро, 1985. 387 с.
9. Васильченко С. Мужицький ангел : оповідання ; повість ; п’єси / Степан Васильченко ; [упоряд., передм. і прим. Н.Шумило]. К. : Веселка, 2000. 288 с. (Серія „Шкільна бібліотека”).
10. Величко В. Твори / Валентина Величко. Електронний ресурс: http://gak.com.ua/authors/675
11. Винниченко В. Вибрані твори : оповідання, повість, романи / Володимир Винниченко. К. : Грамота, 2005. 928 с.
12. Винничук Ю. Вікна застиглого часу. Місце для дракона : [романи] / Юрій Винничук. Львів : Піраміда, 2002. 256 с.
13. Вільде І. Твори : в 5 т. / Ірина Вільде. К. : Дніпро, 1968. Т.5. 1968. 591 с
14. Вовчок М. Повісті, оповідання, казки / Марко Вовчок. Донецьк : БАО, 2008. 416 c.
15. Головко А. Твори : в 2 т. / Андрій Головко ; [гол. редкол. І.Дзеверін]. К. : Наукова думка, 1986. 241 с. (Серія „Бібліотека української літератури”). Т. 1 : Повiсть ; оповідання ; п’єса ; романи. 1986. 576 c.
16. Гончар О. Вибрані твори : в 4 т. /Олесь Гончар. К. : Сакцент Плюс, 2005. Т.1. 2005. 732 с.
17. Гордієнко К. Твори : в 2 т. / Кость Гордієнко. К. : Дніпро, 1979. Т.1. 1979. 639 с.
18. Гребінка Є. Вибрані твори / Євген Гребінка ; [упоряд., вст. ст. і прим. С.Зубков]. К.: Дніпро, 1976. 534 с. (Бібліотека української класики „Дніпро”).
19. Грінченко Б. Твори : в 2 т / Борис Грінченко ; [гол. редкол. І. Дзеверін]. К. : Наукова думка, 1990-1991. (Серія „Бібліотека української літератури”). Т. 1 : Поетичні твори ; оповідання ; повісті. 1990. 633 с. Т. 2 : Повісті ; драматичні твори. 1991. 608 с.
20. Гуцало Є. Твори : в 5 т. / Євген Гуцало ; [ред. М. Москаленко]. К. : Дніпро, 1996. . (Бібліотека української класики „Дніпро”). Т. 4 : Романи. 1996. 686 с.
21. Делеменчук О. Місто в кишені : поезії / Олександра Делеменчук. Електронний ресурс: http://www.ukrlib.com.ua/sovr/book.php?id=7.
22. Дереш Л. Культ : [роман] / Любко Дереш. Х. : Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2006. 240 с. [першотвір].
23. Дереш Л. Поклоніння ящірці : [роман] / Любко Дереш. Х.: Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2006. 176 с. [першотвір].
24. Дмитерко Л. Твори : в 4 т. / Любомир Дмитерко. К. : Дніпро, 1982. Т.4. 1982. 702 с.
25. Довженко О. Твори : в 5 т. / Олександр Довженко. К. : Дніпро, 1984-1985. Т.2. 1984. 503 с. Т.4. 1984. 351 с. Т.5. 1985. 359 с.
26. Домонтович В. Доктор Серафікус ; Без грунту : [романи] / Віктор Домонтович ; [передм. С. Павличко]. К. : Критика, 1999. 280 с. (Серія „Бібліотека ХХІ століття”).
27. Досвітній О. Вибрані твори / Олесь Досвітній. К. : Держлітвидав України, 1959. 438 с.
28. Живка З. Оповідання ; поезії / Зоряна Живка. Електронний ресурс http://chytay.com.ua/index.php?option=com_booklibrary&task=buy&id=149&Itemid=38
29. Жолдак Б. Храм Афродіти : [роман] / Богдан Жолдак. К. : Факт, 2003. 320 с. [першотвір].
30. Забашта Л. Скрипка Страдіваріуса / Любов Забашта. К. : Молодь, 1964. 153 с.
31. Забужко О. Хроніки від Фортінбраса : вибрана есеїстика / Оксана Забужко. [3-е вид.] К. : Факт, 2006. 352 с. (Серія „Висока полиця”).
32. Загребельний П. Роксолана : [роман] / Павло Загребельний. Х. : Фоліо, 2005. 685 с.
33. Збанацький Ю. Малиновий дзвін : [роман] / Юрій Збанацький. К. : Молодь, 1958. 405 с.
34. Земляк В. Лебедина зграя : [повість] / Василь Земляк. К. : Україна, 2005. 720 с.
35. Іваненко О. Марія : [роман] / Оксана Іваненко. К. : Дніпро, 1986. 643 с.
36. Іваничук Р. Одна хлібина на двох : новели про любов / Роман Іваничук. Львів : Срібне слово, 2004. 160 с.
37. Іздрик Ю. Воццек : [роман] / Юрій Іздрик. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 1997. 111 с. [першотвір].
38. Ірванець О. Очамимря : повість та оповідання / Олександр Іранець. К. : Факт, 2003. 183 с. [першотвір].
39. Йогансен М. Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію : [роман] / Майк Йогансен ; [упоряд. Д. Горбачов] . Львів : Видавничий дім „Наутілус”, 2007. 200 с.
40. Карпенко-Карий І. Драматичні твори / Іван Карпенко-Карий ; [гол. редкол. І.Дзеверін]. К. : Наукова думка, 1989. 610 с. (Серія „Бібліотека української літератури”)
41. Кобилянська О. Вибрані твори / Ольга Кобилянська. К. : Дніпро, 1977. 688 с. (Бібліотека української класики „Дніпро”).
42. Кононенко Є. Імітація : [роман] / Євгенія Кононенко. Львів : Кальварія, 2001. 188 с. [першотвір].
43. Костенко Л. Неповторність / Ліна Костенко. К.: Молодь, 1980. 221 с.
44. Костенко Л. Вибране / Ліна Костенко ; [ред. М.Москаленко]. К. : Дніпро, 1989. 559 с.
45. Котляревський І. Енеїда : вибрані твори / Іван Котляревський. Х. : Формат, 2008. 416 с. (Серія „Грамота”).
46. Коцюбинський М. Вибрані твори / Михайло Коцюбинський. К. : Дніпро, 1977. 504 с.
47. Левін Б. Видно шляхи полтавськії... : [роман] / Борис Левін. К. : Дніпро, 1984. 677 с. [Першотвір].
48. Лепкий Б. З-під Полтави до Бендер : історична повість / Богдан Лепкий ; [упоряд. та авт. післямов. Р.Горак]. К. : Дніпро, 1992. 266с.
49. Лепкий Б. Полтава : історична повість / Богдан Лепкий. К. : Дніпро, 1992. 485с. [першотвір].
50. Луків М. Росте черешня в мами на городі / Микола Луків. К. : Дніпро. 173 с.
51. Маланюк Є. Невичерпальність : поезії, статті / Євген Маланюк ; [упоряд., передм. і прим. Л. Куценко] К. : Веселка, 2001. 318с. (Серія „Шкільна бібліотека”).
52. Малишко А. Твори : в 10 т. К.: Дніпро, 1973. Т.2. 1973. 374 с.
53. Мартович Л. Забобон : [роман] / Лесь Мартович. К. : Дніпро, 1971. 231 с. (Бібліотека української класики „Дніпро”).
54. Матіос М. Щоденник страченої : [роман] / Марія Матіос. К. : Кальварія, 2006. 204 с. [першотвір].
55. Мирний П. Хіба ревуть воли, як ясла повні? : роман з народного життя / Панас Мирний Х. : Фоліо, 2005. 350 с. [першотвір].
56. Мирний П. Твори : в 2 т. / Панас Мирний. К. : Наукова думка, 1989. Т.1. 1989. 752 с.; Т.2. 1989. 640 с.
57. Міщенко Д. Сіверяни : [роман] / Дмитро Міщенко. К. : Український Центр духовної культури, 1999. 392 с.
58. Мушкетик Ю. Погоня. Прийдімо, вклонімося : [роман] / Юрій Мушкетик. К. : Український Центр духовної культури, 1997. 440с.
59. Неборак В. Введення у Бу-Ба-Бу : Хронопис кінця тисячоліття / Віктор Неборак. Львів : ЛА Піраміда”, 2003. 216 с.
60. Нестайко В. Неймовірні детективи : Кримінальні повісті / Василь Нестайко. К. : Український письменник. 1995. 175 с.
61. Нечуй-Левицький І. Твори : в 2 т. / Іван Нечуй-Левицький. К.: Наукова думка, 1986. Т.1. 1986. 412 с.
62. Олійник М. Вибрані твори : в 2 т. / Микола Олійник. К. : Дніпро, 1983. Т.1. 1983. 446 с.
63. Ольжич О. Вибрані твори / Олег Ольжич ; [упоряд. О. Зінкевич ; передм. Є. Сверстюк]. — К. : Смолоскип, 2007. — 664с.
64. Павличко Д. Ялівець : поезії / Дмитро Павличко. К. : Веселка, 2004. 399 с.
65. Підмогильний В. Оповідання ; повість ; романи / Валер’ян Підмогильний; [ред. В.Дончик]. К. : Наукова думка, 1991. 800 с. (Серія „Бібліотека української літератури”).
66. Покальчук Ю. Заборонені ігри : повісті / Юрій Покальчук. Х. : Фоліо, 2006. 222 с.
67. Покальчук Ю. Паморочливий запах джунглів : [повість] / Юрій Покальчук. Х. : Фоліо, 2005. 223с. [першотвір].
68. Прохасько Т. Інші дні Анни : проза / Тарас Прохасько. К. : Смолоскип, 1998. 111 с.
69. Руданський С. Твори : співомовки ; пісні ; приказки ; байки ; небилиці / Степан Руданський. К. : Київська правда, 2005. 400 с.
70. Самійленко В. Твори / Володимир Cамійленко. К. : Дніпро, 1989. 686 с.
71. Самчук У. Волинь : [роман] / Улас Самчук. К. : Київська правда, 2005. 584 с.
72. Свидницький А. Люборацькі : сімейна хроніка / Анатолій Свидницький. К. : Дніпро, 1984. 297 с.
73. Симоненко В. Берег чекань : поезії / Василь Симоненко. К. : Наукова думка, 2001. 248 с.
74. Сингаївський М. Поезії / Микола Сингаївський. К. : Молодь, 1966. 187 с.
75. Смілянський Л. Вибране : роман, повість / Леонід Смілянський. К. : Український письменник, 2005. 574 с.
76. Смолич Ю. Твори : у 8 т. / Юрій Смолич. К. : Дніпро, 1984. .
Т.4. 1984. 869 с.
77. Сосюра В. Вибрані твори: в 2 т. / Володимир Сосюра. К. : Наукова думка, 2000. Т.1. 2000. 648 с.
78. Старицький М. Поетичні твори. Драматичні твори / Михайло Старицький. К. : Наукова думка, 1987. 354 с.
79. Стельмах М. Вибрані твори : в 2 т. / Михайло Стельмах. К.: Український письменник, 2003. Т.1. 2003. 594 с.
80. Тулуб З. Людолови : [роман] : в 2 т. / Зінаїда Тулуб. К. : Дніпро, 1988. Т.1 1988. 510 с.; Т. 2. 1988. 621 с.
81. Тютюнник Г. Вир: [роман] / Григорій Тютюнник. К. : Дніпро, 1998. 564 с.
82. Українка Л. Поезія ; драматичні твори / Леся Українка. К. : Наукова думка, 1999. 384с.
83. Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. : в 4 т. К. : Рось, 1994. Т.1-2. 1994. 799 с.
84. Франко І. Твори : в 3 т. / Іван Франко. К.: Наук. думка, 1991. Т.2. 1991. 512 с.
85. Хвильовий М. Новели ; оповідання. Вальдшнепи : [роман] ; поетичні твори ; памфлети / Микола Хвильовий. К. : Наукова думка, 1995. 816 с.
86. Чайковський А. Твори : в 8 т. / Андрій Чайковський ; [упоряд. Р.Федорів]. Львів : Червона калина, 1992-1995. Т. 3. 1993. 424 с.
87. Шевченко Т. Кобзар / Тарас Шевченко. К. : Всеукраїнське товариство Просвіта”, 1993. 512 с.
88. Шевчук В. Жінка-змія : повісті / Валерій Шевчук. Львів : Класика, 1998. 175 с.
89. Шкурупій Г. Двері в день / Гео Шкурупій. К.: Радянський письменник, 1968 . 325 с.
90. Яновський Ю. Твори : в 5 т. / Юрій Яновський. К. : Дніпро, 1983. Т.2. 1983. 582 с.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адмони В.Г. Введение в синтаксис современного немецкого языка / Владимир Григорьевич Адмони. М. : Наука, 1955. 391 с.
2. Амиров А.Т. Имплицитное отрицание в современном английском языке: дисс. на соискание уч. степени канд. филол.наук : спец. 10.02.04 ”Германские языки”/ А.Т.Амиров М., 1981. 168 с.
3. АндершЙ.Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською / ЙосипФрідріховичАндерш. К.: Наук. думка, 1987. 191 с.
4. Андреева И.В. Грамматическая категория и ее стилистические потенции в современном русском языке: дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 ”Русский язык”/ И.В.Андреева. М., 1974. 217 с.
5. Апресян Ю.Д. Принципы семантического описания единиц языка / Ю.Д.Апресян // Семантика и представление знаний. Тарту : Изд-во Тартусского ун-та, 1980. С.3-23.
6. АпресянЮ.Д. Лексическая семантика : Синонимические средства языка/ Юрий Дереникович Апресян. М. : Школа Языки русской культуры”, 1995. 472 с.
7. Апресян Ю.Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики / Юрий Дереникович Апресян. М. : Наука, 1996. 304 с.
8. АрватН.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке / Нинель Николаевна Арват. К. : Вища шк., 1984. 159 с.
9. Аристотель Об истолковании : Категории // Сочинения в 4-х т. Т.1 М. : Мысль, 1978. 550 с. ; Т.2. 602 с.
10. Аристотель. Риторика. / Пер. Н. Платоновой / Аристотель // Античные риторики. М. : Изд- во Моск. ун-та, 1978