ЛІНГВОКУЛЬТУРЕМИ В УКРАЇНСЬКІЙ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІЙ ПРОЗІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису
Медвідь Наталія Сергіївна
УДК 811.161.2’37(043.3)

ЛІНГВОКУЛЬТУРЕМИ
В УКРАЇНСЬКІЙ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІЙ ПРОЗІ
ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
академікАПНУ,доктор філологічних наук, професор
Мацько Любов Іванівна

КИЇВ 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.. 4
ВСТУП.. 5
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.. 12
1.1. Філософсько-методологічне підґрунтя лінгвокультурології 12
1.1.1. Передісторія та лінгвофілософські засади становлення лінгвокультурології 12
1.1.2.Лінгвокультурологіявсучасній інтерпретації 15
1.1.3.Взаємозв’язок етнолінгвістики та лінгвокультурології 25
1.2. Основна одиниця лінгвокультурології 28
1.3.Співвідношення понять "лінгвокультурема" та "лінгвокультурний концепт" 36
1.4.Методи лінгвокультурологічного дослідження художнього тексту. 44
1.5. Мова української соціально-психологічної прози першоїполовини ХХст. як джерельна база лінгвокультурологічних досліджень. 47
Висновки до І розділу. 55
РОЗДІЛ ІІ
ЛІНГВОКУЛЬТУРЕМИ ЯК ЗАСОБИ ВЕРБАЛЬНОГО ВИРАЖЕННЯ КОНЦЕПТОСФЕРИ "ЛЮДИНА ‒ СУСПІЛЬСТВО" В УКРАЇНСЬКІЙ СОЦІАЛЬНО‑ПСИХОЛОГІЧНІЙ ПРОЗІ ПЕРШОЇПОЛОВИНИ ХХ СТ. 57
2.1. Лінгвокультуремна репрезентація соціальних концептів. 58
2.2. Сучасна рецепція психологічних концептів "дух", "душа", "серце". 70
2.2.1. Лінгвокультуреми-вербалізатори концепту "дух". 70
2.2.2. Лінгвокультурологічне поле "душа" та його компоненти. 77
2.2.3. Лінгвокультуремна експлікація концепту "серце"..90

2.3. Лінгвокультурний екзистенційно-аксіологічний концепт "доля" та його репрезентації у часовій проекції першоїполовини ХХст. 103
Висновки до ІІ розділу. 114
РОЗДІЛ ІІІ
ЛІНГВОКУЛЬТУРЕМИ-ВЕРБАЛІЗАТОРИ КОНЦЕПТОСФЕРИ "ЛЮДИНА ‒ КУЛЬТУРА" В УКРАЇНСЬКІЙ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІЙ ПРОЗІ ПЕРШОЇПОЛОВИНИ ХХ СТ. 117
3.1. Лінгвокультуреми соціокультурного простору. 117
3.1.1. Художньо-мистецькі лінгвокультуреми. 117
3.1.2. Православно-християнські лінгвокультуреми в національно‑культурному контексті соціально-психологічної прози. 132
3.1.3. Політичні лінгвокультуреми. 146
3. 1. 4. Побутові лінгвокультуреми. 156
3.2. Лінгвокультуреми у парадигмі авторського мовомислення та їхні стилістичні функції в творах І. Багряного, Г.Журби, У.Самчука. 169
Висновки до ІІІ розділу. 181
ВИСНОВКИ.. 184
ДОДАТКИ.. 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 252

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:

І.Багр. 1. ‒ Багряний І. Людина біжить над прірвою/ Іван Багряний // Вибрані твори / [упоряд., автор передм. та приміток М.Балаклицький]. К. : Смолоскип, 2006. С. 59‒391.
І.Багр. 2. ‒ Багряний І. Сад Гетсиманський/ ІванБагряний. К. : Наук. думка, 2005. 548с.
І.Багр. 3. ‒ Багряний І. Тигролови : [роман]. Морітурі : [драматична повість]/ Іван Багряний.‒ К. : Наук. думка, 2005. 368 с.
Г.Журба 1. ‒ Журба Г. Зорі світ заповідають.../ ГалинаЖурба // Дзвін.‒ №10 (600). Жовтень. 1994. С. 17‒64.
Г.Журба 2. Журба Г. Похід життя/ Галина Журба. Київ : Сяйво, 1919. 150с.
У.Самч. 1. ‒ Самчук У. Марія. Куди тече та річка/УласСамчук. К.: Наук. думка, 2005. 416 с.
У.Самч.2. ‒ Самчук У. Волинь : [роман] : у 3 ч. : Т. 1/ УласСамчук. К. : Київська правда, 2005. 584 с.
У.Самч. 3. ‒ Самчук У. Волинь : [роман] : у 3 ч. : Т. 2/ УласСамчук ; [післямова С.Пінчука]. ‒ К. : Дніпро, 1993. 334 с.
У.Самч. 4. ‒ Самчук У. Марія. Хроніка одного життя : [роман] / УласСамчук; [підг. тексту та післямова С.П.Пінчука]. К. : Укр. письменник, 2007. 191 с.

ВСТУП

Одним із чинників утвердження лінгвокультурології як самостійного напряму дослідження наприкінці ХХст. стала поява наукових праць, присвячених описові національної мови через дослідження мисленнєво‑мовленнєвої діяльності її носіїв, що нерозривно пов’язана з національною ідентичністю, культурою та освітою мовної особистості. Зокрема, це роботи вітчизняних (В.Жайворонка, В.Кононенка, Л.Мацько, Т.Радзієвської, О.Селіванової, М.Шевченко, О.Яковлєвої та ін.) та зарубіжних (Н.Арутюнової, В.Буряковської, А.Вежбицької, С.Воркачова, В.Воробйова, В.Карасика, С.Кошарної, В.Красних, В.Маслової, З.Попової, Г.Слишкіна, Ю.Степанова, В.Телії, В.Тхорика, Н.Фанян, О.Хроленка, В.Шаклеїна, О.Шейгал та ін.) дослідників. Наукові розвідки визначають пріоритетні напрями у вивченні взаємозалежності мови та культури, які сприяють поглибленому розумінню полікультурності та цінності кожної національної мови й культури у світі.
Значний дослідницький потенціал для лінгвокультурологів становить масив національного культурного простору в сучасній українській літературній мові, зокрема у творах художньої літератури. З’являються наукові дослідження, присвячені вивченню мови художніх текстів у лінгвокультурологічному аспекті (праці С.Бибик, В.Білоуса, Н.Зайченко, М.Шевченко та ін.), у яких через співвідношення понять "мова ­‒ мовна особистість ‒ культура" виразно окреслюються національно зумовлені ціннісні орієнтири автора як представника певної лінгвокультури.
Українські прозові твори першоїполовини ХХ ст. виразно віддзеркалюють зміни соціокультурних умов життя, зумовлені Першою світовою війною, жовтневим переворотом 1917 року, встановленням радянської влади, Другою світовою війною. Найгостріші соціальні проблеми в оцінці героя часу розкрито в українській соціально-психологічній прозі письменників "червоної України" та української діаспори. Фрагментарно дослідженою є мовотворчість прозаїків, імена та твори яких упродовж півстоліття були під забороною в Україні, зокрема ІванаБагряного, Галини Журби, УласаСамчука.
Лінгвокультурологічний підхід у вивченні мови творів Івана Багряного та Уласа Самчука лише частково реалізовано в наукових працях М.Братусь, С.Каленюк, О.Клєщової, Н.Ладиняк, В.Русанівського, Н.Сологуб, В.Стеція, А.Ярової. Дослідники висвітлюють питання семантичної структури індивідуально-авторських епітетів, метафор, символів, естетичного аспекту синтаксичних одиниць в ідіостилі Івана Багряного та мовних особливостей індивідуального стилю і словника Уласа Самчука.
Ще не дослідженою у мовознавстві залишається мова творів Галини Журби (Домбровської, 1888 ‒ 1979) ‒ авторки віршів, поем, новел, оповідань, повістей, романів, п’єс, нарисів, яка надзвичайно точно змалювала становище українських селян наприкінці ХІХ ‒ на початку ХХ ст., їхній дух, настрої, почуття. Вивчення творчого доробку письменниці в Україні на сьогодні представлене лише кількома публікаціями вітчизняних літературознавців (Г.Зленка, О.Логвиненко, Ф.Погребенника).
У словесній палітрі української соціально‑психологічної прози Івана Багряного, Галини Журби, Уласа Самчука важливе місце займають лінгвокультуреми, які в семантичній структурі мовної одиниці поєднують лінгвальні та екстралінгвальні значеннєві плани.
Лінгвокультурема як одиниця лінгвокультурології недостатньо вивчена, теоретичні засади та методологічні положення її аналізу розроблені лише частково у працях Ф.Бацевича, К.Бусуріної, А.Бухонкіної, В.Воробйова, І.Голубовської, В.Іващенко, Л.Мацько,О.Селіванової, М.Шевченко та ін. Паралельно з лінгвокультуремою на позначення поняття мовного знака культури вживаються терміни: "знак етнокультури", "етнокультурний концепт" (В.Жайворонок), "концепт" (Н.Арутюнова, Ю.Степанов), "лінгвокультурний концепт" (С.Воркачов, В.Маслова), "культурно маркована одиниця", "слово з національно-культурним компонентом семантики" (Є.Верещагін, В.Костомаров), "мовний знак національної культури" (Н.Зайченко), "мовно‑естетичний знак національної культури" (С.Єрмоленко), "національно‑культурна одиниця", "культурема" (С.Прохорова). Тому досі дискусійним залишається питання дефініції лінгвокультуреми, структурних компонентів її значення, ідентифікації, опису та систематизації лінгвокультуремних одиниць.
Актуальність теми дослідження зумовлена потребою вивчення особливостей та національно-культурної специфіки мови української соціально-психологічної прози першоїполовини ХХ ст., зокрема творів ІванаБагряного, ГалиниЖурби, УласаСамчука; розробки й уточнення теоретико‑методологічних засад та методів дослідження лінгвокультурем у художньому тексті; наукового опису лінгвокультурем на тлі національно орієнтованої соціально-психологічної прози.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з науковими темами ("Стилістика художнього твору", "Теоретико-методологічні засади мовної категоризації і концептуалізації констант української культури"), над якими працюють члени кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету іменіМ.П.Драгоманова. Тема дослідження затверджена Вченою радою університету 26квітня 2007 року, протокол № 10 та схвалена Науковою координаційною радою "Українська мова" НАН України 13 травня 2008 року, протокол № 43.
Мета роботи: з’ясувати семантичні особливості лексичних та фразеологічних лінгвокультурем та їхні стилістичні функції в соціально‑психологічній прозі Івана Багряного, Галини Журби, Уласа Самчука.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
1.Уточнити поняття "лінгвокультурема", її кваліфікації як мовної одиниці й взаємозв’язок з лінгвокультурним концептом.
2.Охарактеризувати мову української соціально‑психологічної прози як джерельну базу лінгвокультурологічних досліджень.
3.З’ясувати семантичні особливості лінгвокультурем‑вербалізаторів концептосфер "людина ‒ суспільство" та "людина ‒ культура".
4.Класифікувати та описати лінгвокультуреми за типом лінгвокультурної інформації.
5.Узагальнити семантико-стилістичні особливості лінгвокультурем, одержані в результаті зіставного дослідження, в мовотворчості Івана Багряного, Галини Журби та Уласа Самчука.
6. Розкрити стилістичні функції лінгвокультурем у художній прозі.
Об’єктом дослідження є лінгвокультурологічні одиниці як вияв національної лінгвокультури, уживані в українській соціально-психологічній прозі першої половини ХХ ст.
Предметом дослідження є семантика та стилістичні функції лінгвокультурем лексичного та фразеологічного рівнів мови творів ІванаБагряного, Галини Журби, УласаСамчука.
Мета та завдання дослідження зумовили вибір методів. Основним методом є описовий, реалізації якого сприяла методика лінгвокультурологічного аналізу художнього тексту. У вирішенні конкретних проблем дослідження застосовуються: а) метод лінгвокультурологічного поля з метою встановлення ієрархічних зв’язків між лінгвокультуремами; б) метод компонентного аналізу у процесі з’ясування семантичної структури лінгвокультуремних одиниць; в) метод лінгвокультурологічної інтерпретації мовних одиниць з метою визначення системи смислів, покладених в основу семантики лінгвокультурем; г) метод контекстуального аналізу у процесі визначення текстової семантики лінгвокультурем та особливостей їхнього функціонування в художньому тексті. Використано також дослідницькі прийоми‒ лінгвістичного спостереження, класифікації та експлікації для представлення кількісних показників.
Джерельна база дисертації:
‒ авторська картотека лінгвокультурем, дібраних методом суцільної вибірки з текстів творів І.Багряного, Г.Журби, У.Самчука (видання: БагрянийІ. Людина біжить над прірвою/ Іван Багряний // Вибрані твори / [упоряд., автор передм. та приміток М.Балаклицький]. К. : Смолоскип, 2006. С. 59‒391; БагрянийІ. Сад Гетсиманський/ Іван Багряний. К. : Наук. думка, 2005. 548с.; Багряний І. Тигролови : [роман]. Морітурі : [драматична повість]/ ІванБагряний.‒ К. : Наук. думка, 2005. 368 с.; Журба Г. Зорі світ заповідають.../ Галина Журба // Дзвін. ‒ №10(600). Жовтень. 1994. С.17‒64; Журба Г. Похід життя/ ГалинаЖурба. К. : Сяйво, 1919. 150с.; Самчук У. Марія. Куди теч

Список литературы

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки особливий інтерес викликають дослідження, присвячені вивченню мовних одиниць лінгвокультурем. Наукові розвідки останнього часу розкрили методологію лінгвокультурологічного аналізу художнього твору та його лексикону.
Реалізація поставлених дослідницьких завдань дозволяє зробити такі висновки.
Ключовим поняттям лінгвокультурології є лінгвокультурема ‒ мовна одиниця, яка вербалізує загальнолюдську та національну інформацію про культурні цінності, реалії тощо.
Лінгвокультурема перетинається з лінгвокультурним концептом, який вона вербалізує. Проте на відміну від концепту (когнітивно-лінгвістичного утворення) лінгвокультурема є одиницею лінгвокультурного простору мовосвідомості, вербальною репрезентантацією образу культурної інформації; одиницею мовної системи, що підлягає семантичному та лінгвокультурологічному аналізу.
Лінгвокультурні тексти зберігають та транслюють через лінгвокультуремні одиниці різні типи культурологічної інформації (загальнолюдську, національну та індивідуальну культуру мовної особистості автора). Знаковою з цього погляду є соціально‑психологічна проза першоїполовиниХХст., яку розглядаємо на прикладах творів представників української діаспори, зокрема Івана Багряного, Галини Журби, Уласа Самчука. Мова їхніх творів характеризується багатством лексичних та фразеологічних лінгвокультурем, які об’єднуються навколо ключових концептів "людина" та "суспільство". Особливість вживання лінгвокультурем у соціально‑психологічній прозі виявляється у поєднанні соціального, психологічного та культурного значеннєвого плану в їхній структурі, формуванні тропів соціально-психологічної семантики.
У розкритті глибинного змісту концептосфери "людина ‒ суспільство", характерної для творів І.Багряного, Г.Журби, У.Самчука, пріоритетними є соціальні, психологічні та екзистенційно-аксіологічні лінгвокультурні концепти ("людина", "народ", "громада", "родина", "душа", "дух", "серце", "доля") та їхні лінгвокультуремні вербалізатори, які відображають національне традиційне світобачення і авторське осмислення змін у житті народу, які відбувалися у першій половині ХХ ст. Проте їхній ступінь національної маркованості є різним (мінімальним ‒ у загальнолюдських лінгвокультуремах‑універсаліях та максимальним ‒ у специфічних лінгвокультуремах-лакунах).
Соціальні концепти та їхні лінгвокультуремні вербалізації займають одне з ключових місць у мові української соціально-психологічної прози, оскільки її надзавданням є відображення становища людини в суспільстві. Мовні одиниці, які вербалізують культурний зміст соціальних концептів у контексті, класифікуємо як соціальні лінгвокультуреми. До них відносимо лексичні та фразеологічні одиниці лінгвокультурологічних полів "людина", "народ", "громада", "родина".
Під психологічними лінгвокультуремами розуміємо мовні одиниці, які вербалізують культурний зміст психологічних концептів у контексті. У творах І.Багряного, Г.Журби, У.Самчука найчисленнішими є психологічні лінгвокультуремні одиниці на позначення духовних субстанцій ‒ "дух", "душа", "серце", які утворюють власні лінгвокультурологічні поля, у межах яких протиставляються одними значеннями та перетинаються в інших. Найширше представлене лінгвокультурологічне поле "серце", пов’язане з кордоцентричністю світорозуміння українців.
Лінгвокультуреми "дух" та "душа" у соціально-психологічній прозі першоїполовини ХХ ст. характеризуються інтертекстуальністю. Культурна насиченість їхнього значеннєвого плану зумовлена філософськими, міфологічними, релігійними та фольклорними уявленнями народу про дух та душу. Образно передають лінгвокультуреми психологічний стан героїв, їхнє внутрішнє "я", настрої, переживання, почуття.
Лінгвокультурологічне поле "дух" у художніх текстах представлене чотирма групами лінгвокультуремних одиниць: 1) лінгвокультуреми на позначення ментально‑чуттєвих понять; 2) лінгвокультуреми на позначення міфологічних істот; 3) лінгвокультуреми на позначення екзистенційних понять; 4) лінгвокультуреми на позначення дії та ознак дії.
Контексти української соціально-психологічної прози першоїполовиниХХ ст. дозволяють виділити п’ять груп лінгвокультурем у межах лінгвокультурологічного поля "душа": 1) лінгвокультуреми, які актуалізують інформацію про душу як внутрішній простір; 2) лінгвокультуреми на позначення персоніфікованих неістот; 3) лінгвокультуреми, які актуалізують етичні цінності; 4) лінгвокультуреми на позначення психічних, фізичних відчуттів людини, її реакцій на світ, інших людей, процеси, відносини; 5)лінгвокультуреми, пов’язані з екзистенційними категоріями буття "життя/смерть".
З позиції національного мовомислення представлена рецепція лінгвокультурного концепту "серце" в художніх картинах світу українських письменників. Її домінанта ‒ лінгвокультурема "серце" ‒ є основою для метафоризації та вербалізації емоційно-чуттєвої сфери людини: почуттів радості, любові, надії, віри, задоволення, болю, тривоги, страху, гніву; засобом образного слововживання. Серед лінгвокультуремних репрезентацій лінгвокультурологічного поля "серце" виділяємо чотири групи лінгвокультурологічних одиниць: 1) лінгвокультуреми на позначення персоніфікованих неістот; 2) лінгвокультуреми на позначення просторових понять; 3) лінгвокультуреми на позначення екзистенційних понять; 4)лінгвокультуреми на позначення емоцій, настроїв, переживань людини.
Лінгвокультурний концепт "доля" кваліфікуємо як екзистенційно‑аксіологічний, тобто такий, що відображає світоглядні цінності і буття людини та об’єктивується у мові в екзистенційно-аксіологічних лінгвокультуремах. Різні семантичні значення у контексті закріплені за аксіологічно‑екзистенційними лінгвокультуремами концепту "доля". Серед них є велика кількість оказіональних значень, що сформувалися внаслідок авторського осмислення традиційних властивостей поняття з позиції сучасної їм епохи. За типом лінгвокультурної семантики універсалія "доля" реалізується у таких групах лінгвокультурем: 1) лінгвокультуреми на позначення міфологічної істоти; 2) лінгвокультуреми на позначення персоніфікованої неістоти; 3) лінгвокультуреми на позначення аксіологічної категорії "щастя"; 4)лінгвокультуреми з просторово-часовим та екзистенційним значеннями.
Концептосфера "людина ‒ культура" найширше представлена художньо‑мистецькими, православно‑християнськими, політичними та побутовими лінгвокультуремами. Із застосуванням компонентного аналізу, методів лінгвокультурологічного поля та лінгвокультурологічної інтерпретації виділено та описано ключові одиниці названих типів.
Художньо-мистецькі лінгвокультуреми ‒ це мовні одиниці, що відображають мистецьке життя народу у взаємодії з художньою культурою. Вони формують лінгвокультурологічні поля. Найпоширенішими є такі: "декоративно-ужиткове мистецтво", "танцювальне мистецтво", "музичне мистецтво".
У межах лінгвокультурологічних полів лінгвокультуремні одиниці характеризуються різним рівнем національної конотації. Важлива роль в актуалізації їхньої національно-культурної семантики належить горизонтальному та вертикальному контекстам.
У православно-християнських лінгвокультуремах, під якими розуміємо мовні одиниці, які відображають релігійне життя православних християн у взаємозв’язку із культурою народу, категоризується віровчення українців. У митців соціально-психологічної прози рецепція християнських лінгвокультурем представлена відповідно до поглядів на світ та людину в ньому у першій половині ХХ століття.
Українська релігійна мовна картина світу вербалізує не лише наднаціональний характер православного християнства, а й специфічні елементи цієї релігії, які функціонують у наївній картині світу українців, а лінгвокультурема поєднує у семантичній структурі ізоморфне та аломорфне значення. Серед православно-християнських лінгвокультурем в українській соціально-психологічній прозі першої половини ХХст. найчисленнішими є такі групи: "божества та пророки", "святі місця та просторові поняття", "календарні церковні свята та пости", "предмети релігійного побуту".
Під політичними лінгвокультуремами розуміємо мовні одиниці, які відображають політичне життя нації у взаємозв’язку із культурою народу. У творах соціально-психологічної прози Г.Журби, І.Багряного, У.Самчука політичні лінгвокультуреми відображають найзначніші політичні зміни в країні, зокрема повалення царської влади, революційний переворот, громадянську війну, утворення СРСР, Другу світову війну тощо. Ключовими є лінгвокультуреми лінгвокультурологічних полів "влада", "народ", "ворог народу", "держава", "СРСР (СССР)", "Україна".
Більшість лінгвокультурем існують також і в інших національних картинах світу, проте у політичній свідомості, культурі та мові українців вони набувають оригінальної категоризації, оцінки, додаткових культурних смислів.
Терміном "побутові лінгвокультуреми" називаємо мовні одиниці, які відображають повсякденне життя українців у взаємозв’язку з поняттям традиційної культури побуту. Вони репрезентують різні типи інформації про побутову національну культуру ‒ архаїчну та сучасну.
У творах Івана Багряного, Галини Журби, Уласа Самчука лексичні та фразеологічні лінгвокультуреми відображають різні аспекти матеріального, громадського, сімейного побуту. Побутові лінгвокультуреми на позначення житла, одягу, їжі, напоїв, засобів переміщення, відпочинку, звичаїв, традицій, свят, людських стосунків, актуалізуючи фонову інформацію, знання про ритуальну та звичаєву культуру народу, окрім узуального значення, у художніх текстах набувають конотативного та символічного значення.
У текстах української соціально‑психологічної прози першої половини ХХст. різною є динаміка вживання лінгвокультурем письменниками, неоднакове співвідношення лексичних та фразеологічних лінгвокультуремних одиниць. Твори І.Багряного, Г.Журби, У.Самчука формують єдиний соціально‑психологічний мегатекст, об’єднаний спорідненістю оцінювання об’єктивної дійсності.
Етнокультурологічна, аксіологічна, образна, сакрально‑символічна, текстотворча, кумулятивна функції визначають сутність лінгвокультурем як мовно-культурних явищ та стилістичних одиниць тексту.
Лінгвокультурема є невід’ємним складником мови української соціально‑психологічної прози першої половини ХХ ст., який віддзеркалює культурний досвід української нації та людства в цілому.
У перспективі подальших пошуків вбачаємо: 1) вивчення лінгвокультурем в українській мовній картині світу; 2)укладання словника лексичних та фразеологічних лінгвокультурем української соціально‑психологічної прози першоїполовини ХХ ст.

1. Антофійчук В. Трансформація образу Іуди Іскаріота в українській літературі ХХ ст./ В.Антофійчук // Слово і час. 2001. ‒ № 2. С. 53‒58.
2. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания/Ю.Д.Апресян// Вопросы языкознания. 1995. ‒ № 1. С.37‒67.
3. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс/Н.Д.Арутюнова // Теория метафоры. М. : Прогресс, 1990. С.26‒48.
4. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека/ Нина ДавидовнаАрутюнова. М. : Языки русской культуры, 1998. 896 с.
5. Аскольдов С.А. Концепт и слово/ С.А.Аскольдов // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста: [антология / под. ред. В.Н.Нерознака]. М. : Academia, 1997. С. 268‒280.
6. Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка / Анатолий Павлович Бабушкин. Воронеж : ВГУ, 2000. 213 с.
7. Балаклицький М. Іван Багряний як літературна постать/ МаксимБалаклицький // Багряний І. Вибрані твори / [упоряд., автор передм. та приміток М.Балаклицький]. К. : Смолоскип, 2006. С.5‒41.
8. Балаклицький М.А. "Нова релігійність" Івана Багряного/Максим Анатолійович Балаклицький. К. : Смолоскип, 2005. 169 с.
9. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник/ ФлорійСергійович Бацевич. К. : Академія, 2004. 344 с.
10. Бацевич Ф. С. Словник термінів міжкультурної комунікації/Флорій СергійовичБацевич. К. : Довіра, 2007. 205 с.
11. Бацевич Ф.С. Філософія мови: Історія лінгвофілософських учень: підручник / ФлорійСергійовичБацевич. К. : Академія, 2008. 240с.
12. Бачинин В.А. Культурема/ В.А.Бачинин // Бачинин В.А. Культурология: энциклопедический словарь. СПб.: Из-во Михайлова В.А., 2005. С.129.
13. Безвершук Ж.О. Історія культури в термінах і назвах : словник-довідник / ЖаннаОлександрівнаБезвершук. ‒ К. : Вища школа, 2003. ‒ 399 с.
14. Безпечний І. Теорія літератури/ІванБезпечний. ‒ Торонто, Канада : Молода Україна, 1984. 304 с.
15. Бетко І.П. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії ХІХ початку ХХстоліття : (монографічне дослідження)/ ІринаПавлівна Бетко. ‒ Zielona Gora Kijow, 1999. 160с.
16. Бехта І.А. Дискурс наратора в англомовній прозі / Іван Антонович Бехта. К. : Грамота, 2004. 304с.
17. Бельчиков Ю.А. О культурном коннотативном компоненте лексики/ Ю.А.Бельчиков // Язык: система и функционирование : сборник научных трудов. М. : Наука, 1988. С.30 35.
18. Бибик С. Побутовизми і знаково-символічна система мови прози І.Квітки‑Основ’яненка/ СвітланаБибик // Культура слова. К., 2003. Вип. 63. ‒ С.612.
19. Бибик С. Словник епітетів української мови/[С.П.Бибик, С.Я.Єрмоленко, Л. О. Пустовіт] ; за ред. С. Я. Єрмоленко. ‒ К. : Довіра, 1998. ‒ 431 с.
20. Біблія, або Книги Святого Письма Старого та Нового Заповіту : із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / пер. з давньоєвр. та грец. І.Огієнка. К. : Українське Біблійне Товариство, 2002. 1376 с.
21. Білоус В.Б. Мова драматичних творів Володимира Винниченка у лінгвокультурному аспекті : дис. ...канд. філол. наук : 10.02.01 / Білоус Віктор Борисович. ‒ Кіровоград, 2007. ‒ 193 с.
22. Біляїв В. "На неокраянім крилі"/ ВолодимирБіляїв. Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. 348 с.
23. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність/ СвітланаКалениківна Богдан. К. : Рідна мова, 1998. 475 с.
24. Братусь М.Ф. Кольористичний епітет як ознака тоталітарної доби (за творами Івана Багряного) / М.Ф.Братусь // Дивослово. ‒ 2001. ‒ № 5. ‒ С.14‒15.
25. Братусь М.Ф. Структура, семантика і стилістичні функції епітета в художній прозі Івана Багряного : дис. ...канд. філол. наук : 10.02.01/ Братусь Марія Феліксівна. ‒ Київ, 2002. 183 с.
26. Бугаева И.В. Праздники в России: концепт и культурема [Электронный ресурс] / И.В.Бугаева// Вопросы теории и практики русского языка: докл. ІІ Междунар. конф. / отв. ред. Р.Наранцэцэг. Улан‑Батор, 2006.‒ Режим доступу : http: // www.bugaevaiv@mail.ru.
27. Будняк Д. В. Тріада: етнос ‒ мова ‒ культура слов’ян / Данута Володимирівна Будняк. К. : Вид. Дім Дмитра Бугаро, 2003. 132 с.
28. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космологічні українські народні погляди та вірування / Георгій ОнисимовичБулашев. К. : Довіра, 1992. 546 с.
29. Бурвикова Н.Д. Воспроизводимые сочитания слов как лингвокогнитивная терминологическая проблема / Н.Д.Бурвикова, В.Г.Костамаров // Филологические науки. 2006. ‒ №2. С.45‒53.
30. Бусурина Е.В. Лингвокультурема "дурак" в русской языковой картине мира: дисс. ...канд. филол. наук : 10.02.01 / Бусурина Катерина Вадимовна. СПб., 2004. 209 с.
31. Бухонкина А.С. Типы ассиметрии культурем (на материале французского и русского языков) [Электронный ресурс] : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.20. "Cравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание" / А.С.Бухонкина. Волгоград, 2002. 23 с. ‒ Режим доступа : http: // ruslan.ksu.ru./referat/734108.pdf.http://ruslan.ksu.ru/referat/734108.pdf
32. Васейко Ю.С. Структурно-функціональні параметри вертикального контексту художнього твору: дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01 / Васейко Юлія Святославівна. ‒ Київ, 2004. 218 с.
33. Ващенко Г.Г. Виховний ідеал: підручник/ Григорій Григорович Ващенко. [3-є вид.]. ‒ Полтава : Полтавський вісник, 1994. 191 с.
34. Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов / АннаВежбицкая ; [пер. с англ. А.Д.Шмелева]. М. : Языки славянской культуры, 2001. 288с.
35. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков/АннаВежбицкая ; [пер. с англ. А.Д.Шмелева]. М. : Языки славянской культуры, 1999. 780 с.
36. Великий тлумачний словник сучасної української літературної мови / [уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел]. К. : Ірпінь : Перун, 2007. 1736с.
37. Верещагин Е.М. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного / Е.М.Верещагин, В.Г.Костомаров. ‒ М.: Русский язык, 1990. 246с.
38. Весна Т.В. Ідеологічний та національно-культурний компоненти в семантичній структурі лексики політичного дискурсу (на матеріалі франко- і російськомовної преси 90‑хроків) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.15 "Загальне мовознавство"/Т.В.Весна. ‒ Одеса, 2002. 19 с.
39. Вовк Хв.К. Студії з української етнографії та антропології/ ХведірКіндратовичВовк. К. : Мистецтво, 1995. 336 с.
40. Войтович В. Українська міфологія/ ВалерійВойтович. К. : Либідь, 2002. 664с.
41. Волкова Т.Н. Педагогическая лингвокультурология : учебное пособие / ТамараНиколаевнаВолкова. ‒ Іваново : ИГУ. ‒ 82 с.
42. Воркачев С.Г. Концепт Счастья: понятийный и образный компоненты/ С.Г.Вокарчев // ИАН. 2001. Т.60. ‒ № 6. С.47‒58.
43. Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании/ С.Г.Воркачев // Филологические науки. ‒ 2001. ‒ № 1. ‒ С.64‒65.
44. Воробьев В.В. Лингвокультурология (теория и методы): монография/ВладимирВасильевичВоробьев. − М. : Изд-во Рос. ун-та дружбы народов, 1997. 331 с.
45. Воробьев В.В. О статусе лингвокультурологии/В.В.Воробьев// Материалы ІХКонгресса МАПРЯЛ : доклады и сообщения российских ученых. М. : Лев Толстой, 1999. С.96‒117.
46. Воропай О. Звичаї нашого народу : етнограф. нарис / ОлексаВоропай ; [худож.‑оформлювач Л. Д.Киркач-Осипова]. Харків : Фоліо, 2007. 508 с.
47. Выготский Л.С. Психология искусства : монография/ ЛевСеменовичВыготский. М. : Лабиринт, 2008. 350с.
48. Гайдеґґер М. Исток художественного творения/Мартин Гайдеґґер // Работы и размышления прошлых лет / пер. с нем. М. : Гнозис, 1993. С.144‒165.
49. Галайчук В.В. Лексичні одиниці мікросистеми "Рослини" в українських фольклорних текстах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 "Українська мова"/В.В.Галайчук. Львів, 2004. 21с.
50. Галич О. Теорія літератури : підручник/О.Галич, В.Назарець, Є.Васильєв; [за ред. О. Галича]. К. : Либідь, 2001. 448 с.
51. Ганич Д.І. Словник лінгвістичних термінів/ Д.І.Ганич, І.С.Олійник. К. : Вища школа, 1985. 360 с.
52. Гачев Г.Д. Национальные образы мира. Космо-Психо-Логос/ ГеоргийДмитриевич Гачев. М. : Прогресс, 1995. 479 с.
53. Голубець М. Післяслово (Про Галину Журбу)/ МиколаГолубець // Дзвін. 1994.‒ № 10. С.64.
54. Голубовська І. Воля, доля, лихо як семантичні кванти українського культурного простору/ІринаГолубовська // Мова і культура. К. : Вид. Дім Дмитра Бугаро, 2002. Вип.5. Т.2. Ч.1. С.55‒66.
55. Голубовська І.О. Душа і серце в національно-мовних картинах світу (на матеріалі української, російської, англійської та китайської мов)/І.О.Голубовська // Мовознавство. 2002. ‒ № 4‒5. С.40‒47.
56. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу/ ІринаОлександрівнаГолубовська. К. : Лотос, 2004. 284 с.
57. Голубовська І.О. Етноспецифічні константи мовної свідомості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук : спец. 10.02.15 "Загальне мовознавство"/ І.О.Голубовська. К., 2004. 39 с.
58. Грицик Н. Коди національного мовомислення у поезії О.Олеся/НадіяГрицик // Лінгвостилістика: об’єкт ‒ стиль, мета ‒ оцінка : збірник наукових праць, присвячений 70-річчю від дня народження проф.С.Я. Єрмоленко / відп. ред. академік НАН України В.Г.Скляренко. К. : НАНУ, Інститут української мови, 2007. С.240‒245.
59. Гришко В. Незгасна віра в людину/ВасильГришко // Багряний І. Вибрані твори / [упоряд., автор передм. та приміток М.Балаклицький]. К. : Смолоскип, 2006. С.579‒599.
60. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию / Вельгельмфон Гумбольдт ; [пер. с нем.].−М. : Прогресс, 2000. − 398 с.
61. Гуревич П.С. Философия культуры/ ПавелСеменовичГуревич.‒ М. : Аспект Пресс, 1995. ‒ 286 с.
62. Гусейнов Г. Советские идеологемы в русском дискурсе 1990-х/ ГасанГусейнов. М. : Три квадрата, 2003. 272 с.
63. Дворецька Г. В. Соціологія : навч. посіб./ Галина ВасилівнаДворецька.‒ [2-ге вид.].— К. : КНЕУ, 2002. ‒ 472с.
64. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ поч. ХХ ст./ ІванДенисюк. Львів : Академічний експрес, 1999. 317 с.
65.