УКРАЇНСЬКА УРБАНОНІМІЯ ЗАКАРПАТТЯ В ХХ – ХХІ СТ.

Краткое описание

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису
УДК 811.161.2’373.22(477.87)

ГАЛАЙ ОКСАНА БОГДАНІВНА

УКРАЇНСЬКА УРБАНОНІМІЯ ЗАКАРПАТТЯ В ХХ ХХІ СТ.

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
САБАДОШ Іван Васильович

Ужгород 2009

ЗМІСТ

ВСТУП............5
РОЗДІЛ І. УКРАЇНСЬКА УРБАНОНІМІЯ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.......10
1.1. Історія дослідження урбанонімів......10
1.2. Термінологічно-поняттєвий апарат урбаноніміки..20
1.3. Функції урбанонімів...28
Висновки до І розділу............................................................................32
РОЗДІЛ ІІ. ЕКСТРАЛІНГВАЛЬНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ЗАКАРПАТОУКРАЇНСЬКОГО УРБАНОНІМІКОНУ......34
2.1. Демографічний розвиток Закарпаття як універсальний чинник формування закарпатоукраїнського урбанонімікону 36
2.2. Прагнення виразити характеристику об’єкта як позамовний фактор розвитку урбанонімії.....43
2.3. Державна ідеологія як чинник впливу на розвиток закарпатоукраїнського урбанонімікону...46
2.4. Законодавче врегулювання назвотворчості як спорадичний чинник розвитку урбанонімії........73
2.5. Вплив моди на функціонування урбанонімії...80
Висновки до ІІ розділу...........................................................................83
РОЗДІЛ ІІІ МОТИВАЦІЙНА БАЗА ЗАКАРПАТОУКРАЇНСЬКОГО УРБАНОНІМІКОНУ.....85
3.1. Глорифікаційний мотив номінації офіційних урбанонімів.89
3.1.1. Назви на честь іноземних діячів.93
3.1.2. Назви на честь місцевих діячів.................................................104
3.1.3.Назви, утворені на честь діячів загальноукраїнського значення......109
3.1.4. Урбаноніми на честь визначних подій, дат, утворень....114
3.1.5. Назви з позанаціональною онімною значущістю...114
3.1.6. Назви з непрозорою мотивацією..115
3.2. Характеристичні офіційні урбаноніми......117
3.2.1. Дескриптивні урбаноніми...120
3.2.2. Дескриптивно-оціночні урбаноніми..132
3.3. Емоційно марковані офіційні урбаноніми.........135
3.4. Офіційні назви-вшанування....143
3.5. Перейменування як ідентифікатор специфіки розвитку мотиваційної бази офіційної закарпатоукраїнської урбанонімії ХХ поч. ХХІ ст147
3.6. Мотиваційна база неофіційної урбанонімії.....153
3.6.1. Характеристичні неофіційні урбаноніми..154
3.6.1.1. Дескриптивні неофіційні урбаноніми....155
3.6.1.2. Дескриптивно-оціночні неофіційні урбаноніми..164
3.6.2. Асоціативні неофіційні урбаноніми...166
Висновки до ІІІ розділу.......................................................................169
РОЗДІЛ IV. ДЖЕРЕЛА І СПОСОБИ ТВОРЕННЯ УРБАНОНІМІІВ...172
4.1. Урбаноніми, утворені від власних назв.174
4.2. Урбаноніми, утворені від апелятивів.180
4.3. Урбаноніми змішаного типу...190
Висновки до IV розділу.......................................................................191
ВИСНОВКИ....................192
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........201
ДОДАТКИ...227
Додаток А...227
Додаток Б250

ВСТУП

Дослідження урбанонімії пов’язане з бурхливим розвитком у другій половині ХХ ст. топоніміки як науки про власні географічні назви. У 70-х роках мовознавці вже наголошують на необхідності детальнішого вивчення мікротопонімії, а особливо назв міських об’єктів, яким на той час приділялася найменша увага [227]. Незважаючи на те, що з того часу з’явилася значна кількість публікацій, які свідчать про все більший інтерес до урбанонімів, багато питань залишаються нез’ясованими або викликають дискусії серед фахівців. На сьогодні в українському мовознавстві відсутні комплексні та системні дослідження урбанонімії, які б чітко давали визначення самого терміна та передбачали комплексний аналіз регіональних урбанонімних одиниць.
Актуальність теми. Можна виділити кілька аспектів актуальності вивчення найменувань одиниць територіального членування населених пунктів та їх околиць.
Вивчення будь-якої системи неможливе без чіткого уявлення про появу, розвиток, закономірності функціонування її компонентів. Так само розвиток топоніміки передбачає аналіз великих і малих топонімних об’єктів, таких, що мають давню історію, й тих, що недавно виникли, сільських, селищних та міських, тому що всі вони є елементами однієї структури, і аналіз одних неможливий без з’ясування особливостей інших. Тому передусім актуальність даного дослідження зумовлена необхідністю з’ясування місця урбанонімів у топонімній системі.
Урбаноніми Закарпаття, як і інших регіонів України, поки що належать до фрагментарно і частково вивчених одиниць. Саме тому вони як надзвичайно численні елементи онімного простору і назви об’єктів територіального структурування населених пунктів та їх околиць у межах Закарпатської області заслуговують на ґрунтовне дослідження.
Зважаючи на активні процеси націєтворення впродовж останніх 20-ти років і особливу залежність урбанонімів від державної ідеології, вивчення останніх стає особливо цікавим при з’ясуванні ментальної специфіки закарпатців та рівня їх національної самосвідомості.
Дослідження урбанонімного матеріалу дозволяє історикам мови відтворити більш чітку картину мовного світу певного суспільства того чи іншого періоду. Крім того, багато цікавого знаходять для себе у назвах внутрішніх міських об’єктів дослідники історії цих населених пунктів.
Вивчення сучасного стану урбанонімії необхідне також для вироблення єдиних орфографічних норм відтворення іншомовних назв, які складають значний відсоток міських та селищних назв. Крім того, динамічність номінаційного процесу, часті найменування і перейменування потребують ґрунтовної урбанонімічної концепції [131, с.4].
У зв’язку зі сказаним, вивчення урбанонімів видається нам актуальним і важливим для розвитку ономастики загалом і топоніміки зокрема. Особливо важливим є зосередження на багатоаспектному аналізі цих одиниць з врахуванням інтра- та екстралінгвальних чинників у діахронії (протягом ХХ ХХІ ст.). Крім того, у дослідженні подається теоретичне обґрунтування та використання нових підходів до розуміння урбанонімів. Перевага такого дослідження полягає у виробленні ґрунтовної теоретичної бази, що є надзвичайно важливим для правильного і ефективного аналізу топонімних одиниць. Це також допоможе з’ясувати регіональну специфіку функціонування аналізованих онімів. У майбутньому дисертація може стати складовою комплексного аналізу всієї української урбанонімії.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в Ужгородському національному університеті у руслі комплексних наукових тем «Сучасний ономастикон України та національна, соціальна і правова специфіка його відтворення» (№ державної реєстрації 0107U001174) та «Історія української мови та мовознавства на Закарпатті в загальноукраїнському контексті». Тема дисертації затверджена вченою радою Ужгородського національного університету, протокол № 7 від 29 червня 2006 р. та перезатверджена у новій редакції 25 вересня 2008 р. (протокол № 8).
Джерельною базою дослідження послужили офіційні списки назв вулиць міських, селищних і сільських рад, протоколи міських рад від 1946 до 1985 р., які зберігаються в Закарпатському обласному державному архіві, карти, схеми, телефонні довідники міст, селищ і сіл Закарпаття та власні результати опитування мешканців. Виявлено близько 2 900 мовних одиниць (близько 300 одиниць неофіційних і 2600 офіційних найменувань), які стали об’єктом нашого дисертаційного дослідження.
Мета роботи здійснення комплексного аналізу складу, функціонування і розвитку закарпатоукраїнського урбанонімікону в ХХ ХХІ ст. Реалізація цієї мети передбачає виконання таких завдань:
1. З’ясування місця урбанонімів у системі топонімів.
2. Максимальна фіксація та систематизація українських урбанонімів Закарпаття ХХХХІ ст.
3. Аналіз екстралінгвальних факторів формування закарпатоукраїнського урбанонімікону.
4. Характеристика мотиваційної бази офіційних та неофіційних урбанонімів.
5. З’ясування джерел і способів творення українських урбанонімів Закарпаття.
Об’єктом дослідження стали українські урбаноніми Закарпатської області ХХХХІ ст.
Предмет дослідження соціально зумовлені зміни в урбаноніміконі, його мотиваційна база, функціонування, творення, походження.
Теоретико-методологічним підґрунтям роботи стали наукові розробки українських та іноземних дослідників. Зокрема, йдеться про праці Ю.Карпенка, Є.Отіна, В.Лучика, Д.Бучка, І.Желєзняк, Г.Аркушина, К.Галаса, Т.Гаврилової, М.Романюк, Р.Разумова, А.Мезенко, О.Суперанської, В.Бєлєнької, О.Матвєєва, Н.Подольської, М.Майтана, П.Одалоша, П.Жіґо та ін.
У дисертації використовуються загальногносеологічні методи дедукції, індукції, аналізу і синтезу. Для детального опису і систематизації зібраного матеріалу ми послуговувалися дескриптивним методом. Крім того, ми використали прийом культурно-історичної інтерпретації, а також прийоми математичного методу.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено комплексний і системний аналіз урбанонімії Закарпаття. У науковий обіг уведено новий топонімний матеріал, проаналізований у динаміці. Зроблено спробу встановлення механізму номінації, зокрема виявлення ступенів мотивації. Вивчення позамовних чинників функціонування топонімів спияє відтворенню картини культурного та ментального розвитку мешканців Закарпатської області та повнішому виявленню екстралінгвальних факторів функціонування закарпатоукраїнського урбанонімікону.
Теоретичне значення дисертації полягає у розширенні знань про функціонування урбаноніма як мовної і, зокрема, топонімної, одиниці. Результати проведеного багатоаспектного аналізу підтвердили необхідність детальнішого розуміння поняття урбанонім і відповідно зумовили перегляд структури топонімних підсистем. Урбаноніми усвідомлюються як відображення культури суспільства на різних етапах його розвитку.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що результати роботи можуть бути використані при створенні праць з лексикології, ономастики взагалі і топоніміки зокрема. Зібраний матеріал є частиною словника урбанонімів Закарпаття, який у перспективі стане складовою частиною словника урбанонімів України. Запропоновані практичні рекомендації щодо написання урбанонімів можуть бути використані правописними комісіями, працівниками міських, селищних і сільських рад, які беруть участь у процесі номінації та реномінації об’єктів. Отримані результати можуть бути важливими при створенні спецкурсів та спецсемінарів з ономастики. Крім того, дослідження становить інтерес для культурологів, етнологів та краєзнавців.
Особистий внесок здобувача. Автор дисертаційного дослідження самостійно записала, систематизувала й проаналізувала зібраний фактичний матеріал, сформулювала основні теоретичні положення, зробила висновки, за результатами дослідження одноосібно підготувала й опублікувала 8 праць.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорено на засіданні кафедри української мови Ужгородського національного університету (2008 р.). Основні положення апробовано на двох підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету (2007, 2008 рр.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми філології та перекладознавства» (Луцьк, 2008), V Всеукраїнському соціолінгвістичному семінарі (Львів, 2008), Арватівських читаннях «Філологічна наука на межі тисячоліть: набутки та перспективи» (Ніжин, 2008), Міжнародній науковій конференції «Людина. Комп’ютер. Комунікація» (Львів, 2008), Міжнародній науковій конференції «Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти» (Черкаси, 2008), XVII Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» ім. проф. С.Бураго (Київ, 2008), Міжнародній науковій конференції «Українська діалектна лексика як об’єкт словникарства та лінгвогеографії» (Ужгород, 2008).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у восьми статтях. Сім із них опубліковані у фахових виданнях, що зазначені в переліку ВАК України. Загальний обсяг публікацій 3,1 друкованого аркуша.

Список литературы

ВИСНОВКИ

При дефініції урбанонімів домінантою виступає природа номінованих об’єктів, які повинні характеризуватися антропогенністю, належністю до території населеного пункту, бути одиницею територіального членування, потребувати мовнознакової репрезентації. Аналіз етимології термінів урбонім та урбанонім і врахування заданого семантичного наповнення позначення міських (у широкому розумінні) об’єктів дозволяє зробити висновок про доцільність використання терміна урбанонім. В основу класифікації урбанонімів покладений спосіб їх народження: одиниці, які носять авторський характер, відносяться до офіційних, ті ж, які виникають спонтанно, до неофіційних назв. Іманентною, домінуючою функцією для усіх урбанонімів є номінативна. Асоціативна, ідеологічна та характеристична виступають факультативними. Водночас специфіка функціонування неофіційних урбанонімів свідчить про можливість кваліфікації характеристичної функції як основної поруч з номінативною.
Екстралінгвальні фактори, які впливають на появу і функціонування урбанонімів, поділяються на універсальні (безпосередньо впливають на урбанонімікон упродовж усієї його історії) та спорадичні. До універсальних відносяться демографічний розвиток населених пунктів, прагнення мовців за посередництвом власної назви охарактеризувати найменований топооб’єкт і державна ідеологія. До спорадичних законодавче врегулювання урбанонімії і мода.
Вплив демографічного чинника упродовж ХХ ст. на теренах сучасного Закарпаття був неоднаковим: на початку століття, а також у роки другої світової війни за умов економічної стагнації цей фактор був малопомітним, тоді як у міжвоєнний та повоєнний періоди демографічний чинник стає основною передумовою розбудови розгалуженого закарпатоукраїнського урбанонімікону.
Прагнення дати характеристику при позначенні тих чи інших явищ відноситься до універсальної властивості людської психіки і знайшло своє відображення в ономастиконі кожного народу. В урбанонімії прагнення охарактеризувати об’єкт, яке виступало спочатку найвагомішим екстралінгвальним чинником і стосувалося психологічного аспекту суспільної діяльності, зумовило дескриптивність усіх урбанонімів.
Екстралінгвальні чинники, які зумовлюють зміни у тій чи іншій мовній підсистемі, у різні хронологічні періоди творять свою ієрархію, яка відбивається на квалітативних та квантитативних характеристиках лексичних груп. Означення об’єкта за рахунок його характеристики в офіційній урбанонімії у ХХ ст. поступається ідеологічному фактору, внаслідок чого значно змінюється співвідношення дескриптивних назв та ідеологічно забарвлених на користь останніх.
У період входження Закарпаття до Чехословаччини (19191939 рр.) закарпатоукраїнський офіційний урбанонімікон уже усвідомлюється як засіб формування культурного національного обличчя міста, внаслідок чого відбувається його богемізація. Загалом система міського називання того часу не відзначається різноманітністю та революційністю розвитку. Поступове, планомірне створення образу радянського Закарпаття у 4080-і рр. призвело до зміни типу психології його мешканців, у зв’язку з чим закарпатоукраїнський урбанонімікон 7080-х рр. є втіленням настроїв, орієнтацій, цінностей радянського суспільства з незначними вкрапленнями назв, що відображають регіональні реалії. Урбанонімія мала сприяти формуванню ідеального образу радянської людини патріота СРСР, в міру освіченого (міра встановлюється радянським трактуванням історії, мови, культури) і обізнаного з її досягненнями, революціонера, що завжди готовий повстати за здійснення комуністичних ідеалів і проти проявів буржуазного націоналізму.
Прикметно, що не можна говорити про закарпатоукраїнський урбанонімікон кінця ХХ поч. ХХІ ст. як про однорідне утворення. Особливістю його є те, що, незважаючи на можливість певних узагальнень, на даному етапі історичного розвитку карпатської землі практично кожне місто має вибудовану свою специфічну підсистему. Це зумовлено як географічними, так і історичними факторами. Наймасовіші і найорганізованіші перейменування відбулися в Ужгороді як обласному центрі, до якого завжди більше уваги, ніж до менших міст (наб.Піонерська перейменовується на Ботанічну, вул.Радянська на Собранецьку, вул.Кутузова М. на Базиловича І., вул.Червоноармійська наГуса Яна тощо), та Хусті, який, бувши столицею Карпатської України, досі залишається одним із центрів національної свідомості (перейменування вул.50 Років Жовтня на 900-річчя Хуста, вул.ЛенінаВ. на ВолошинаА., вул.Комуністичної на ДобрянськогоА., вул.40-річчя Жовтня на КалинаА. та ін.). Дерадянізація в Береговому означала вестернізацію або швидше мадяризацію місцевого урбанонімікону (вул.ГерценаО. дістає назвуАрань Я., вул.МаяковськогоВ. Бако Г., вул.Музична Бартока Б. та ін.).
Еволюція урбанонімної системи призвела до ускладнення процесу номінації, інтегральності акту народження онімної одиниці. Масове використання місцевих назв для творення місцевого урбанонімікону зовсім незвичне для закарпатоукраїнської урбанонімії, але водночас воно свідчить про демократизацію номінації та появу у ній нових рис, спрямованих на формування регіонального обличчя урбанонімікону та відбиття у ньому історії саме тієї місцевості, де ці найменування появляються (пор. назви вул.Мала Лунка, вул.Глод, вул.Попова Загорода, вул.Зелений Кут та ін. у с.Копашнево Хустського району, які повністю дублюють назви сільських кутків).
Першим документом, який безпосередньо вплинув на розвиток урбанонімної системи, став Указ Президії Верховної Ради СРСР від 11 вересня 1957 р. Вперше офіційно українського характеру урбанонімам було надано Законом УРСР «Про мови» у 1989 р. Незважаючи на значну кількість наступних законодавчих актів, які були спрямовані на впорядкування системи називання вулиць, площ, провулків тощо, до 2005 р. жоден з них не давав достатнього окреслення специфіки процесу номінації. Водночас попри свою вичерпність, Закон України «Про географічні назви» від 2005 р. потребує доопрацювань у плані врегулювання мотиваційної бази, контролю за побудовою національної системи назв та чіткого виконання акту органами місцевого самоврядування.
Функціонуючи як вторинне, зумовлене суспільними чинниками утворення, мода в ономастичній системі стала невід’ємним елементом існування цієї системи, який швидко еволюціонує і стає невід’ємним елементом появи, трансформації та подальшого зникнення урбанонімів.
Мотивація власної назви комплексне поняття, яке включає в себе передусім інтенцію як поштовх до появи найменування, вибір базової одиниці, що зумовлюється сукупним впливом позамовних та інтралінгвальних чинників, та бажану онімну семантику, яка з часом може нівелюватися або трансформуватися.
Крім основних мотиваційних ознак меморіальності, вшанування, характеристичності та асоціативності виділяються й додаткові, на підставі чого виокремлюються три ступені мотивації.
Меморіальні урбаноніми об’єднує концепт генетичної пам’яті, що включає в себе інформацію про духовну культуру суспільства, виразниками якої стають окремі постаті. Антропонім, який лягає в основу того чи іншого урбаноніма, стає носієм певної інформації. Інформаційне наповнення базового антропоніма зазнає звуження при формуванні урбаноніма: прізвище як позначення особи у всіх видах її діяльності відбір номінаторами того аспекту функціонування людини, який видається на часі вагомим і важливим інформаційне перенесення саме цього аспекту в урбанонім.
Меморіальні назви складають найбільшу групу серед досліджуваних нами офіційних одиниць (61%). Антинаціональне спрямування сучасного закарпатоукраїнського урбанонімікону підтверджує той факт, що домінуючою є підгрупа назв на честь чужоземних осіб (43% від меморіальних назв). Цю підгрупу можна поділити на урбаноніми, що репрезентують гуманістичний мотив (уславлення осіб із загальносвітовим іменем) та колонізаційний (глорифікація воєнних, партійних, державних діячів представників націй-колонізаторів Закарпаття). Першу групу меморіальних назв (гуманістичні урбаноніми) репрезентують 422 урбаноніма (пор. вул.РуставеліШ.(Ужгород); вул.ДостоєвськогоФ. (Берегове); вул.МіцкевичаА. (Мукачеве); вул.ВисоцькогоВ. (Виноградів) та ін.), другу 211 (пор. вул.БлагоєваД. (Ужгород); вул.Артема (Мукачеве); вул.КутузоваМ. (Хуст); вул.СувороваО. (Берегове); вул.Космодем’янськоїЗ. (Свалява) та ін.).
Аналіз назв на честь іноземних науковців та громадських діячів дозволяє зробити висновок про значне домінування урбанонімів, що вшановують російських діячів (80% на противагу 11% на честь угорців, для яких здебільшого характерна мотивація першого або другого ступеня і 9% утворень, що вшановують чехів, поляків та узбеків).
Найменування на честь місцевих діячів складають 25% від меморіальних урбанонімів: вул.ГрицакаМ., вул.ДолинаяМ. (Хуст); вул.ВакароваД. (Чоп), вул.МаркушаО. (с.Іза) та ін. Зміщення центру уваги суспільства з письменників на громадських діячів свідчить, з одного боку, про відчуття необхідності актуалізації патріотичних настроїв у суспільстві (у зв’язку з цим поява значної кількості назв на честь місцевих борців за українську державність), з другого про демократичність процесів у сучасній урбанонімній системі, яка, хоч і досить мляво, проте призводить до створення регіонального обличчя закарпатоукраїнського урбанонімікону.
Урбаноніми, утворені на честь українських діячів складають 24,6% від меморіальних назв: вул.ГаланаЯ. (Іршава), вул.ДунаєвськогоЗ., вул.Данила Галицького (Ужгород), вул.КобилянськоїО. (Берегове), вул.ГригоренкаП. (Хуст) та ін. Назви на честь державних діячів і вчених одна з підгруп, які в пострадянський час зазнали найбільшого оновлення. Аналіз ієрархії тих категорій суспільної діяльності, які знаходять своє відображення в закарпатоукраїнській системі урбанонімів, дозволяє виділити домінуючу тематичну групу найменування на честь тих осіб, які зробили внесок у духовну сферу функціонування людства (63% складають назви на честь українських митців). Водночас аналізована група відзначається консервативністю, свідченням чого є обмеженість тематичних горизонтів мотиваційної бази урбанонімів.
Урбаноніми з інтернаціональною онімною значущістю складають менше 1% від меморальних назв, на честь подій, дат, утворень 4%, найменування, у яких важко виділити мотив, 5%.
Сучасні назви-характеристики Закарпаття (18% від усіх урбанонімів) це, з одного боку, здебільшого та сукупність найменувань і принципів номінації, яка нам дісталася з радянських часів (в офіційній урбанонімії) та збереження давніх традицій найменувань з іншого (у неофіційній урбанонімії). Характеристичні урбаноніми поділяються на дескриптивні та дескриптивно-оціночні. Схематично появу дескриптивних найменувань можна змалювати так: об’єкт1 → об’єкт2 → означення об’єкта1. Дескриптивно-оціночні назви появляються з униканням проміжної ланки (об’єкт2).
При творенні дескриптивних найменувань мовці відштовхуються передусім від концепта місця (локусу) та концепта характеристики мешканців вулиці, що відображається у апелюванні до їх етнічного складу, професійної належності та ін. Домінантною підгрупою в групі дескриптивних назв є урбаноніми, що характеризують об’єкт за іншим об’єктом, який знаходиться на вулиці або поблизу (37% ) (вул.Керамічна (Хуст), вул.Замкова (Ужгород), вул.Ядерин (Рахів), вул.Латорицька (Чоп) та ін.
Аналіз конотативних нашарувань урбанонімів доводить наявність певних семантичних нашарувань власної назви, відмінних від лексичного значення апелятива і пов’язаних передусім з екстралінгвальною сутністю найменування. Конотації офіційних експресивно маркованих урбанонімів (14% від усіх офіційних урбанонімів) знаходять відображення у позитивних назвах (пор. вул.Щаслива (Ужгород), естетичних (пор. вул.Вишнева (Тячів) та пафосних (пор. вул.Слави (Ужгород), які приблизно однаковою мірою співвідносяться за кількісними характеристиками.
Основу назв-вшанувань (7% від усіх урбанонімів) складають урбаноніми, що вшановують інші географічні об’єкти (пор. вул.Керченська (Ужгород), тоді як зовсім незначною є підгрупа назв, що вшановують державні українські цінності (пор. вул.Соборної України (с.Іза).
Проаналізувавши перейменування вуличних назв впродовж ХХ ст., ми дійшли висновку, що ідеологія стає тим центром, від якого відштовхується уся урбанонімна система. Відбувається своєрідна універсалізація: якщо основа назви ідейно не насичена, у неї появляється можливість довго функціонувати. Одиниці, які виконують певну ідеологічну функцію, несумісну з панівною ідеологією, приречені на зникнення. Система офіційного урбанонімікону не терпить ідейно чужорідних елементів. У цьому і динаміка урбанонімії, і її інертність. Доказом є чисельність перейменувань, з одного боку, і їх однотипність, з іншого, так, уже півстоліття (як у радянській, так і в незалежній Україні) найпродуктивнішим є перейменування меморіальної назви на іншу меморіальну. Революційність відбувається тільки в межах певних рамок і стосується більше поверхових змін (зміна влади призводить до втілення нової ідеології в урбанонімії), ніж сутнісних, які б призводили до принципової зміни типів чи мотиваційної бази урбанонімів. Специфікою неофіційних урбанонімів є традиційність їх мотиваційної бази, що полягає у поповненні новими елементами у чітко визначених межах, які склалися на початку формування урбанонімної системи і, пройшовши певну еволюцію, зазнали значно менше змін, ніж мотиваційна база офіційної урбанонімії.
Неофіційна урбанонімія є відображенням двох аспектів функціонування урбанонімів. Передусім, йдеться про антропогенний характер номінованих об’єктів. Відповідно, це знаходить вияв у продуктивності груп найменувань, що репрезентують відношення людини до іменованого об’єкта, тобто виражають семантику родової характеристики території (напр., к.с. Жулканичí в с.Княгиня) та назв, що відображають суспільну діяльність (напр., к.с. Косáрища в с.Торун). Водночас неофіційне, спонтанне називання відображає сутність урбаноніма як засобу позначення саме територіальної одиниці, що дозволяє пояснити високу питому вагу урбанонімів, які характеризуються географічною реалією (близько 15% від усіх неофіційних урбанонімів) (пор. к.с. Горб у смтКольчино, к.с. Горá в с.Кошелево) та ін. Основною схемою, за якою відбувається номінація неофіційних урбанонімів за посередництвом географічної реалії, є така: об’єкт1 уточнення, деталізація об’єкта1 назва об’єкта1: к.с. Дубнúк у с.Копашнево, к.с. Березнúк, Діл у с.Нанково та ін. «Територіальна прив’язка» урбанонімів зумовлює орієнтацію номінаторів на географічні або інші об’єкти, які мають певне відношення до іменованої території. Ідентифікація території за допомогою якісної характеристики об’єкта не становить продуктивного типу, що зумовлює відносно невеликий відсоток дескриптивно-оціночних неофіційних урбанонімів (17% від усіх неофіційних назв). Метафоричність сприйняття навколишнього середовища породжує використання асоціативних назв у процесі номінації. Асоціативні урбаноніми поділяються на два типи: 1) оказіональні назви такі, які поширені тільки в межах невеликої території і відомі тільки мешканцям цієї території (домінуючий тип); пор. Гурка (к.с. с.Горінчево); 2) відузуальні в основі яких конотоніми із чітко закріпленою за ними асоціативністю (хоча у мікросистемі топонімів вони можуть отримувати специфічне семантичне забарвлення, що розвинулося на базі узуального); пор. Чикаго (мн, Мукачеве).
Ядро власних назв, які є джерельною базою для офіційної урбанонімії, формують антропоніми і топоніми. Інші різновиди онімів знаходяться на периферії джерельної бази урбанонімів. Це можна пояснити ідеологічним спрямуванням офіційної урбанонімії і, у зв’язку з цим, апеляцією до антропонімів, з іншого боку, прив’язаністю урбанонімних основ до меж міста або місць, недалеких від населеного пункту. За аналогією до первинних відойконімних та відгідронімних назв творилися назви-вшанування далеких міст та гідрооб’єктів. Відапелятивні урбаноніми складають 39% офіційних найменувань. Водночас загальні назви формують ядро джерельної бази неофіційних урбанонімних одиниць (79%), що зумовлено природою цього типу назв, які появляються передусім як засоби орієнтації у навколишньому просторі, а не виразники панівної ідеології.
Урбанонімна система користується загальномовними ресурсами, моделями, механізмами і водночас надає їм своєї специфіки, корегує їх відповідно до своїх потреб. Так, найпродуктивнішим виявом трансонімізації в офіційній урбанонімії стає форма родового відмінка однини. Одиниці відапелятивного походження відзначаються більшою варіативністю формантів, порівняно з відонімними урбанонімами. Стихійність появи неофіційних назв зумовлює домінування найменувань, утворених шляхом онімізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абдуллаев И. Названия кварталов лакских аулов / И.Абдуллаев // Ономастика Кавказа. Орджоникидзе, 1980. С. 8488.
2. Ажнюк Б. Англійські фразеологізми з власноіменним компонентом / Б.Ажнюк // Мовознавство. 1984. № 6. С. 6165.
3. Аркушин Г. Словник західнополіських говірок: [у 2 т.] / Г.Аркушин. Луцьк : Вежа, 2000. Т.1. 353 с.; Т.2. 456 с.
4. Бабичева Е. Этноисторические основы землепользования в микротопонимии Черниговско-Сумского Полесья / Е.Бабичева // Українська ономастика : Мат-ли наук. сем., присв. 90-річчю Кирила Кузьмича Цілуйка. К., 1998. С.1822.
5. Бахнян К. Социолингвистический анализ румынской ойконимии / К.Бахнян // Топонимия и общество. М. : АН СССР, 1989. С. 106111.
6. Бача Ю. Чому, коли і як? Запитання й відповіді з історії і культури русинів-українців Чехословаччини / Ю.Бача, А.Ковач, М.Штець. Пряшів ; Київ : Інтел, 1992. 83 с.
7. Белей Л. До питання про християнізацію іменника українців / Л.Белей // Наукові записки. Серія : Філологічні науки / Кіровогр. держ. пед. ун-т. Кіровоград, 2001. Вип. 37. С. 58.
8. Беленькая В.Д. Некоторые вопросы микротопонимии англоязычных стран / В.Д.Беленькая // Микротопонимия / Под ред. О.С.Ахмановой. М. : Изд-во МГУ, 1967. С. 98104.
9. Беленькая В.Д. Особенности англоязычной топонимии / В.Д.Беленькая // Ономастика. М. : Наука, 1969. С. 225232.
10. Беленькая В.Д. Топонимы в составе лексической системы язика / В.Д.Беленькая. М. : Изд-во МГУ, 1969. 168 с.
11. Беценко Т. Етюди з топонімії Сумщини / Т.Беценко. Суми : Собор, 2001. 72 с.
12. Бичко З. Назви вулиці в українській мові / З.Бичко // Мовознавство. 1979. №5. С. 7680.
13. Бондалетов В.Д. Русская ономастика / В.Д.Бондалетов. М. : Просвещение, 1983. 224 с.
14. Бондарук Г. Местные географические термины и диалектология / Г.Бондарук // Местные географические термины. М. : Мысль, 1970. С.128130.
15. Бондарук Г. О словаре местных геогарфических терминов, формирующих русскую топонимию / Г.Бондарук // Вопросы топонимики СССР : Мат-лы Топонимической комиссии 1970/71 и 1971/72 гг. М. : Моск. филиал Географ. об-ва СССР, 1972. С. 2627.
16. Бучко Д. Анойконіми сіл давнього Любачівського повіту / Д.Бучко // Microtoponimia na pograniczach językowo-kulturowych / Red. M.Łesiów, M.Olejnik. Lublin : Wydawnictwo uniwersytetu M. Curie-Skłodowskiej, 2005. S. 1723.
17. Бучко Д. Зв’язок типу географічного об’єкта з принципом і способом його номінації / Д.Бучко // Проблеми слов’янської ономастики : Зб. наук. праць. Ужгород, 1999. С. 1213.
18. Бучко Д. Походження назв населених пунктів Покуття / Д.Бучко. Львів : Світ, 1990. 144 с.
19. Бушаков В. Історична топонімія Криму : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : спец. 10.02.13 «Мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії» / В.Бушаков. К., 2005. 37 с.
20. Васілюк А.І. Лексика-семантычныя тыпы мікратапанімії паўднева-заходняй часткі Брэстчыны / А.І.Васілюк // Беларуская анамастыка. Мінськ : Навука і тэхніка, 1985. С. 103113.
21. Вегеш М. Карпатська Україна. Документи і факти / М.Вегеш. Ужгород : Карпати, 2004. 432 с.
22. Вегеш М. Основи політології / М.Вегеш, Ю.Остапець. Ужгород, 2003. 422 с.
23. Великий тлумачний словник української мови (з дод. і допов.) [уклад. В.Т.Бусел]. К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.
24. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови / І.Вихованець, К.Городенська. К. : Пульсари, 2004. 393 с.
25. Волошин О. Ужгород у старовинній листівці / О.Волошин. Ужгород : Два кольори, 2003. 142 с.
26. Воробьева Н. Некоторые наблюдения над функционированием топонимов в устной речи / Н.Воробьева // Ономастика. М. : Наука, 1969. С. 201207.
27. Гаврилова Т. До питання про онімізацію назв частин населених пунктів Черкащини / Т.Гаврилова // Українська мова. 2003. №1. С. 8995.
28. Гаврилова Т. Конотативно марковані мікротопоніми (на матеріалі говірок Черкащини) / Т.Гаврилова // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія : Зб. наук. праць. Чернівці : Рута, 2007. Вип. 354355. С. 130134.
29. Гаврилова Т. Конотативно марковані назви сільських кутків (на матеріалі говірок Черкащини) / Т.Гаврилова // Наукові записки. Серія : Мовознавство / Терноп. держ. пед. ун-т. Тернопіль, 2003. Ч.1. С. 8084.
30. Гаврилова Т. Назви частин населених пунктів у топонімічній системі (на матеріалі говірок Черкащини) / Т.Гаврилова // Наукові записки. Серія : Філологічні науки / Кіров. держ. пед. ун-т. Кіровоград, 2001. Вип. 37. С. 97100.
31. Галас К. З топоніміки Закарпаття / К.Галас // Наукові записки : Філологічний збірник (мовознавство) / Ужгор. держ. ун-т. Ужгород, 1958. Т.35. С. 5681.
32. Галас К. Із спостережень над топонімікою Закарпаття / К.Галас // Доповіді та повідомлення : Мат-ли першої міжвузівської конф., присв. вивченню карпат. говорів. Серія філологічна / Ужгор. держ. ун-т. Ужгород, 1958. №3. С. 2629.
33. Галас К. Назва як мовна одиниця (на матеріалі української мови) / К.Галас. Ужгород : УжДУ, 1985. 45 с.
34. Галас К. Не капітолій, а капітул / К.Галас // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : Зб. наук. праць. Ужгород: УжНУ, 2002. С. 377378.
35. Галас К. Словник українських топонімів Закарпаття (фрагменти) / К.Галас // Там само. С. 365 376.
36. Голев Н. «Естественная» номинация объектов природы собственными и нарицательными именами / Н.Голев // Вопросы ономастики. № 89. Свердловск, 1974. С. 8897.
37. Горбаневский М. Из опыта культурно-исторического анализа топонимии : русские ойконимы и православие / М.Горбаневский // Топонимия и общество. М.: АН СССР, 1989. С. 1133.
38. Горбаневский М. Национальные образы в топонимии Москвы / М.Горбаневский // Топонимика и межнациональные отношения. М. : АН СССР, 1991. С. 2539.
39. Горбаневский М. Русская городская топонимия : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» / М.Горбаневский. М., 1996. 16 с.
40. Горбаневский М. Топонимия Москвы / М.Горбаневский, Г.Смолицкая. М. : Наука, 1982. 169 с.
41. Горланова И. Топонимия города Костромы (структура, семантика и функционирование в синхронно-диахронном аспекте) : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол.наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» / И.Горланова. Ярославль, 2006. 20 с.
42. Горожанкина Л. Проблемы динамики топонимической системы : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.19 «Общее языкознание» / Л.Горожанкина. Минск, 1979. 22 с.
43. Горпинич В. Сучасна українська літературна мова: Морфеміка. Словотвір. Морфонологія / В.Горпинич. К. : Вища школа, 1999. 207 с.
44. Грінченко Б. Словарь української мови : [у 4 т.] / Б.Грінченко. К., 19071909. Т.1. 494 с. ; Т.2. 574 с. ; Т.3. 506 с. ; Т.4. 563 с.
45. Гринюкова Р. Про виникнення неологізмів у німецькій мові / Р.Гринюкова // Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. Вип. 35. С. 114118.
46. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХХХ ст. / Я.Грицак. К. : Ґенеза, 1996. 360 с.
47. Громко Т. Географічні терміни як твірні основи мікротопонімів / Т.Громко // Проблеми слов’янської ономастики : Зб. наук. праць. Ужгород, 1999. С. 2021.
48. Громко Т. Географічні терміни як твірні основи топонімів Кіровоградщини / Т.Громко // Українська ономастика : Мат-ли наук. сем., присв. 90-річчю К.Цілуйка. К., 1998. С. 4349.
49. Грушевський М. Ілюстрована історія України / М.Грушевський. К. ; Львів, 1913. 524 с.
50. Грушевський М. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя / М.Грушевський. К. : Наук. думка, 1991. 541 с.
51. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию / В.фонГумбольдт. М. : ОАО ИГ Прогресс, 2000. 400 с.
52. Дамбе В. Несколько слов о делении топонимии / В.Дамбе // Микротопонимия. М. : Изд-во МГУ, 1967. С. 150151.
53. Данилова А.М. Названия улиц Москвы, образованные от личных имен / А.М.Данилова // Микротопонимия / Под ред. О.С. Ахмановой. М. : Изд-во МГУ, 1967. С. 8184.
54. Данилюк Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до поч. ХХ ст.) / Д.Данилюк / УжДУ. Ужгород : Патент, 1997. 289 с.
55. Данильченко А. Коммуникативное варьирование семантики топонимов / А.Данильченко // Актуальные вопросы теории языка и ономастической номинации. Донецк : ДГУ, 1993. С. 142147.
56. Демська-К