ЛЕКСИКА НА ПОЗНАЧЕННЯ НАУКОВИХ ПОНЯТЬ З МОВОЗНАВСТВА У ПАМ’ЯТКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ XVI – XVII СТ.

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

Якимович-Чапран Дарія Богданівна

УДК 811.161.2’373.46’04-112

ЛЕКСИКА НА ПОЗНАЧЕННЯ НАУКОВИХ ПОНЯТЬ З МОВОЗНАВСТВА У ПАМ’ЯТКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ XVI XVII СТ.

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Ощипко Ірина Йосипівна,
кандидат філологічних наук,
доцент

Львів 2008

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень5
Джерела ілюстративного матеріалу та їх умовні скорочення 7
Вступ ..18
Розділ 1. Проблематика історичного термінознавства у контексті загальної теорії терміна 30
1.1. Вступні зауваги 30
1.2. Поняття термін”, термінологія” та термінна лексика” в інтерпретації українських та закордонних науковців ..32
1.3. Головні ознаки сучасних термінів та їх вияв в історичній ретроспективі 40
1.3.1. Лексико-семантичні особливості термінної лексики..41
1.3.1.1. Зв'язок між назвою і поняттям, і дефініція як вияв цього зв’язку 41
1.3.1.2. Явища полісемії та омонімії і термінна
лексика .44
1.3.1.3. Явище синонімії і дублетності ..47
1.3.2. Структурно-граматичні й генетичні особливості термінолексики та пов’язані з ними ономасіологічні явища ...49
1.3.2.1. Проблема частиномовної належності термінів та її проекція на історичне термінознавство ...50
1.3.2.2. Будова термінів і їх словотвірні особливості з погляду сучасності та історії .. 53
1.3.2.3. Запозичені та кальковані одиниці у сучасних терміносистемах і в масиві давньої
термінолексики .. 61
1.4. Підсумки ..69
Розділ 2. Лексика на позначення загальних лінґвістичних, фонетичних, графічних та лексикологічних понять 73
2.1. Лексика на позначення загальних лінґвістичних понять 73
2.1.1.Вступні зауваги ..73
2.1.2. Назви понять мова” і мовлення”, а також різних форм мовлення ...74
2.1.3. Назви національних мов 77
2.1.4. Назви понять мовознавство” та мовознавець” 90
2.1.5. Підсумки ..91
2.2. Лексика на позначення наукових понять з фонетики ..93
2.2.1. Вступні зауваги ...93
2.2.2. Назви поняття звук”, різновидів звуків та особливостей
вимови звуків 95
2.2.3. Назви поняття склад” та різновидів складів 103
2.2.4. Назви понять з просодії ...106
2.2.5. Підсумки 109
2.3. Лексика на позначення наукових понять з графіки та орфографії ...111
2.3.1. Вступні зауваги .111
2.3.2. Назви поняття письмо”, національних різновидів письма та способів письма ..113
2.3.3. Назви понять буква”, алфавіт” та найменування окремих букв абетки ..117
2.3.4. Назви розділових знаків ..124
2.3.5. Назви діакритичних знаків ..128
2.3.6. Назви понять з орфографії ...131
2.3.7. Підсумки 132
2.4. Лексика на позначення наукових понять з лексикології та лексикографії 134
2.4.1. Вступні зауваги 134
2.4.2. Лексика на позначення родового поняття слово” та співвідносних з ним видових понять 136
2.4.3. Лексика на позначення ономасіологічних понять 139
2.4.4. Лексика на позначення семасіологічних понять ..144
2.4.5. Лексика на позначення лексикографічних понять 145
2.4.6. Підсумки 147
Розділ 3. Лексика на позначення наукових понять з граматики .151
3.1. Лексика на позначення наукових понять з морфології .151
3.1.1. Вступні зауваги 151
3.1.2. Назви поняття морфологія” ...153
3.1.3. Назви частин мови ...154
3.1.4. Назви граматичних категорій, форм та значень 180
3.1.5. Підсумки ....211
3.2. Лексика на позначення понять з морфеміки, словотвору та синтак-сису 214
3.2.1. Вступні зауваги .214
3.2.2. Назви понять з морфеміки ...215
3.2.3. Назви понять зі словотвору .217
3.2.4. Назви понять із синтаксису .220 3.2.5. Підсумки 224
Висновки .226
Додатки 234
Список використаних джерел ...411

Джерела ілюстративного матеріалу та їх умовні скорочення

Адельф. ΑΔΕΛΦΟΤΗΣ. Грамматіка доброглаголиваго еллинословенскаго "зыка. Львів, 1591. // ADELPHOTES. Die erste gedrukte griechisch-kirchenslavische Grammatik / Herausgegeben und eingeleitet von Olexa Horbatsch. München: Verlag Otto Sagner, 1988.
Азар. Вhра Ієромонах Азаріас. Вhра єдинои С.тои ка9оличєскои Апстлскои Ц.рквє на Всходh. К., бл. 1619. Зберігається у Відділі рідкісної книги Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України, шифр І ст.-3745.
Ак. ЗР Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. СПб., 1846-1851. Т. I-IV.
Анаф. - Ана9има тнє тімнє Кир Григорію Кірніцкомu. Венеція, 1641 // НТШ. Львів, 1896. Т. ХІІ. - С. 19-22.
Антириз. Антиризис або апологія проти Христофора Філарета. Вільна, 1599 //РИБ. Т. ХІХ: Пам’ятники полемической литературы в Западной Руси. Пг., 1903. - Кн. 3. С. 477-982.
Апост. Апостолъ си єстъ книга новагw завhта, Содєржащая в сєбh Дhjнїj и Посланїj с.тых апостолwвъ (Передмова). Львів, 1639. Зберігається у Відділі рідкісної книги Львівської наукової бібліотеки імені В.Стефаника НАН України, шифр IV Ст.-150.
Арх. ЮЗР Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной Комиссией для разбора древних актов, высочайше утвержденной при киевском военном, подольском и Волынском генерал-губернаторе. К., 1859. Ч.1, т. І; 1883. Ч. 1. т. VI; 1914. Ч. 1, т. VIII; 1904. Ч.1, т. Х; 1904. Ч. 1, т. ХІІ; 1863. Ч. 3, т. І; 1914. Ч. 3, т. IV; 1869. Ч. 5, т. І; 1876. Ч. 6, т. І; 1886. Ч. 7, т. І; 1890. Ч. 7, т. ІІ; 1905. Ч. 7, т. ІІІ; 1893. Ч. 8, т. І; 1909. Ч.8, т. ІІІ; 1907. Ч. 8, т. IV; 1907. Ч. 8, т. V; 1911. Ч. 8, т. VI.
AS Archіwum książąt Lubartowsczow Sanguszkow w Sławucie. Lwów, 1887. T. I (1366-1506); 1890. T. III (1432-1534); 1890. T. IV (1535-1547); 1910. T. VI (1549-1577); 1910. T. VII (1554-1572).
Виш. Домн. Честное и благоговhйной старицы Домникии Иоанн странник о господh радоватися желает и спасения прагнет. Унівський монастир, 1605 // Іван Вишенський. Твори. К., 1959. С. 188-196.
Виш. Зач. Сие писание зовется зачапка мудраго латынника з глупым русином в диспутацию. 1608-1609 // Іван Вишенський. Твори. К., 1959. - С. 197-231.
Виш. Кн. Книжка Іоанна мниха Вишенського от святыя Афонскиа горы в напоминание всhх православных христиан, братствам и всhм благочестивым, в Малой России жителствующим. Б.м.н., 1588-1600 // Іван Вишенський. Твори. К., 1959. С. 41-158.
Виш. Поз. мисл. Списание, зовется позорище мысленное, составленное от инока, пещерh горh сhдящего - Б.м.н, 1615-1616 // Іван Вишенський. Твори. К., 1959. С. 237-246.
Возн. Іст. фотокоп. Петиція сеймика київської шляхти до польського короля. 1571 р., Київ // Возняк М. історія української літератури. Львів, 1921. Т. ІІ. - Ч. 1.
Гал. Кл. І. Галятовскій. Ключъ разумhнія. К., 1659.
Гал. Кл. Раз. І. Галятовський. Ключъ разuмhнїj с.щенникомъ Законнымъ и свhцкимъ належачый- Львів, 1665. (Вид. третє).
Гал. М. Пр. Месіи правдивому Ісу Хрсту сну Бію сію книгу офіруетъ Іоаниій Галjтовскій. Києв, 1669.
Гал. ІІ. Галятовскій І. Казаня приданыи до книги Ключь Разумhнія названой. Київ, 1660.
Гр. Сл. Прпбнаго Максима грєка, Инока wт с.тыj А9онскїj горы, ижъ годитъсj, нhкомu придавати што або оуймовати вÙ бозскомъ вызнаню або складh непокалjной вhры Слово а,Слово в,. К., 1619 // Ієромонах Азаріас. Вhра Єдинои С.тои ка9оличєскои Апстлскои Ц.рквє на Всходh. Арк.. 184-306.
Діар. Фил. Диариуш берестейского игумена Афанасия Филипповича, 1646 г. // РИБ. СПб, 1878. Т. IV.
Дух. б. - Д.ховныи Бесhды с.тго wтца нашєго Макарія пuстєлника єгvпєтского W доскналствh Хрїстїанъ Православныхъ: Многими пожитками наполнєныи. Вільна, 1627. Зберігається у Відділі
рідкісної книги Львівської наукової бібліотеки імені В.Стефаника НАН України, шифр ІІ Ст.-2672.
Євхар. Євхарістиріон, албо вдjчность Пєтру Могилh одъ спудєовъ гимназїум єг млс з школы Рєторїки за гойныи Добродhйства собh у Ц.ркви православной в фундованю школъ показаныи - К., 1632 // МІКСВ. С. 291-305.
Жел. Поуч. Желиборскій Арсеній. Поuчєнїє новос.щєнномоу Ієрєєви - Львів, 1642. Зберігається у фондах Львівського національного музею, шифр СдК 675.
Жел. Тр. Арсеній Желиборскій. Еvхологіонъ си єстъ молитвословъ, или трєбникъ (Передмова). Львів, 1645. Арк. 1-6 зв. Зберігається у Відділі рідкісної книги Львівської наукової бібліотеки НАН України, шифр ІІ Ст.-2170. Зерц. Сіа книга нарицаємая зєрцало б.гослоїи, изÙбранÙна wт мнwгихъ кник б.гословÙскихъ И трuдолюбїєм Съставълєна ієромонаха Кирила Транъквилиона. Почаїв, 1618. зберігається у Відділі рідкісної книги Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України, шифр І Ст.-3835.
Зиз. Гр. Грамматіка словєнска. Съвершеннаг искuства осми частій слова, и иных нуждных. Новосъставлєнна Л. Z. Вільна, 1596 // Лаврентій Зизаній. Граматика словенська / Підгот. факсимільного вид. та дослідження пам’ятки В. В. Німчука. К.: Наук. думка, 1980.
Зиз. каз. Зизаній Стефан. Казаньє с.тго Кирилла Патрїаръхи ієрслимъского, w антіхристh и знакwх єго, з розширєнїємъ наuки против єрєсєй розъных. Вільна, 1596. Зберігається у Відділі рідкісної книги Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України, шифр І Ст.-3835.
ЗНТШ Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 1896. Т. ХІ; 1896. Т. ХІІ; 1897. Т. ХІХ; 1898. Т. ХХV; 1899. Т. XXVIII; 1899 Т. ХХХІ-ХХХІІ; 1900. Т. XXXV-XXXVI; 1902. Т. L; 1903. Т. LIV; 1904. - LXIІ; 1906. Т. LXXIV; 1908. Т. LXXXI; 1912. Т. СХ; 1914. Т. CXVII-CXVIII; 1930. - Т. CL; 1931. Т. CLI; 1937. Т. CLV.
Изб. 1076 Изборник 1076 г. / Издание подготовили В.С.Голышенко, В.Ф.Дубровина, В.Г.Демьянов, Г.Ф.Нефедов. М., 1965.
Інд. №524 нерозшифроване джерело з Картотеки Історичного словника української мови за редакцією Є. Тимченка.
Інд. №6524 нерозшифроване джерело з Картотеки історичного словника української мови за редакцією Є. Тимченка.
Істор. пож. нерозшифроване джерело з Картотеки Історичного словника української мови за редакцією Є. Тимченка.
КА Крехівський апостол. Б.м.н., ІІ пол. XVI ст. Зберігається у Рукописному відділі Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України, шифр 1291.
Київ. літ. Київський літопис. Б.м.н., поч. XVII ст. // Сборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной Руси, изданный Киевской комиссией для разбора древних актов. К., 1888. С. 73-92.
Кіз. Передм. до Акаф. Яснє wсвецоной ВєлÙможной Панєи Аннh Ходкєвичовнh Кнjжнh Корєцкой. Філофей [Кізаревич] // Акафистъ прєчистой богородици, отъ єллинскаго исправлєнный и иждивєніємъ Філо9єа Кізарєвича первоє изданный (Передмова). К., 1625. С. 1-6 ненум.
Кн.. вhч. №6 нерозшифроване джерело з Картотеки Історичного словника української мови за редакцією Є.Тимченка.
Кн. о вhрh Книга о вhрh єдиной, стой Соборной Апслской Цркве, Которая под разсудокъ Цркве Всходней поддаєтъсj . Б. р. і м. в. // Титовъ. Приложенія къ І-му т. Истории Кіево-Печерской Лавры або Арх. ЮЗР І VIII, С. 180-344.
Кн. о лат. Книга о богохульных латынах. Б.м.н., к. XVI поч. XVII ст. Зберігається у ЦНБ НАН України, шифр 118 П/134.
Кн. о св. Ижє въ ст.ыхъ wтца нашєго Іwанна Златоустаго Книга W с.щєнъствh - Львів, 1614. Зберігається у Відділі рідкісної книги Львівської наукової бібліотеки імені В.Стефаника НАН України, шифр ІІ Ст.-2208.
Кон. Лит. нерозшифроване джерело з Картотеки Історичного словника української мови за редакцією Є.Тимченка.
Коп.. Пал.- Копистянський Захарія. Палінодія. К., 1621 // РИБ. Т. IV: Памятники полемической литературы Западной Руси. - Пг.,1878. Кн. 2. 313-1200.
Коп. Пал. (Лв) Копистенський Захарія.Палінодія (львівський список). К., 1621 // ЗНТШ. Львів, 1903. Т. LIV. С. 23-33.
Cost. S. Documente Moldoveneşti dela Ştefan cel Mare / Publ. de Mihai Costăchescu (supliment la documentele lui Stefan cel Mare, de I. Bogdan). Iaşi, 1933.
Кр. Стрик. Кройника которая пред тымъ николи свhта нэ видала с полÙског на рuскии дїалєктъ прєложона прєзъ Матфея Стриковъского. Б.м.н., 1582. Зберігається у ЦНБ АН України, шифр VIII 106м / Лаз 52.
Крем. Грам. Грамматїка или писмєнница языка СловєнÙскагw, Тщатєлємъ вÙ кратъцh издана вÙ Крємjнци. 1638 р., Кременець.
Крон. Кройника то єсть исторїj свhта на шєсть вhковъ, а чтыри монархіи роздhлєна. З розмаитых гисториков жидовских, и поганскихъ. Львів, поч. XVII ст. Пам’ятка поміщена в збірнику, який зберігається у рукописному відділі Львівської наукової бібліотеки імені В.Стефаника НАН України, ф. 77, N 59. Арк. 1-45.
Крон. Боб. Лhтописецъъ си єстъ кроника зъ розÙныхъ Авторовъ и гисторыковъ многихъ діалектом рускимъ єсть написана вÙ монастыру Сто-Троєцкомъ Илинскомъ Чернhговскомъ Ієромонахомъ Леонтиємъ Боболинскимъ, законником монастыра Выдубицкого Кіевского. 1699 (Чернігівський архів №97).
КТ Картотека Історичного словника української мови за ред. Є. Тимченка. Зберігається у відділі української мови Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України.
ЛБ Беринда П. Лексикон словенороський. К., 1627. (Надрук. з київського вид. 1627 р. фотомех. способом) / Підгот. тексту і вступ. ст. В. В. Німчука. К.: Вид-во АН України, 1961.
ЛЗ Зизаній Л. Лексис. Вільна, 1596. (Надрук. з віленського вид. 1596 р. фотомех. способом) / Підгот. тексту і вступ. ст. В. В. Німчука. К.: Наук. думка, 1964.
Лит. евр. нерозшифроване джерело з Картотеки Історичного словника української мови за редакцією Є. Тимченка.
Літ. рук. Літописець, то єсть кройника з розных многих и досвhдчоных авторов и историковъ діалектом Русским ест зложена. рукопись Библиотеки Киевского университаїета № 45 / Масл. № 41/.
ЛНБ Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України.
ЛС Є. Славинецький. Лексикон латинський // «Лексикон латинський» Є. Сла-винецького. «Лексикон словено-латинський» Є. Славинецького та А. Ко-рецького-Сатановського/ Підгот. до вид. В. В. Німчук. К.: Наук. думка, 1973.
ЛСБ Документи Львівського Ставропігійського братства: рукопис кін. XVI серед. XVII ст. Зберігається у Львівському державному історичному архіві, ф. 129, оп. І.
ЛСК Славинецький Є., Корецький-Сатановський А. Лексикон словено-латинський // «Лексикон латинський» Є. Славинецького. «Лексикон словено латинський» Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського / Підгот. до вид. В. В. Німчук. К.: Наук. думка, 1973.
Льв. Львівський літопис 1498-1649. Рукописна копія зберігається в ЦНБ НАН України, шифр VII 206 м/37, арк. 162-182.
Лhк. Лікарство на wспалый оумыслъ чоловhчій а особливє на затвердhлыє срдца людскіє завєдєныє свhтомъ альбо якими грhхами бжествєннаго іwанна златоустаго до 9єwдора мниха - Острог, 1607. Зберігається у фондах Львівського державного історичного музею.
Малиш Малышевский И. И. Александрийский патриарх Мелетій Пигас и его участие в делах русской церкви. К., 1878. Т. ІІ.
Ме

Список литературы

ВИСНОВКИ

Кінець ХХ поч. ХХІ ст. означився в українському термінознавстві зрослим інтересом до студій з історії спеціальної лексики. Однак дані багатьох практичних розвідок про процеси формування найменувань різних галузей знань переконливо свідчать, що просте накладання на давній матеріал наявної, сформульованої на підставі спостережень за сучасними терміносистемами, теорії терміна з її понятійним і термінологічним апаратом не завжди ефективне і може спричинити низку похибок. У зв’язку з цим постала проблема перегляду і корекції з погляду діахронії теоретичних засад і термінологічної бази вчення про термін. Це передусім стосується змісту ключових термінів термінознавства термін і термінологія, а також оцінки таких явищ, як понятійність і дефінітивність терміна, полісемія, омонімія, синонімія термінів, їх структурно-граматичні та генетичні характеристики.
Істотну відмінність між переважною більшістю наукових номінативних одиниць віддалених у часі періодів і сучасними термінами зумовили такі чинники: 1) наука давніх епох переживала періоди синкретизму, секуляризації і становлення, тож її поняттєвий апарат характеризувався певною дифузністю і помітною лакунарністю, що відбивалося на ступені термінізації та переважно слабкому рівні систематизації найменувань наукових понять; 2) творення назв спеціальних понять відбувалося під дією двох факторів стихійних, внутрішньомовних процесів та свідомої, цілеспрямованої роботи тогочасних учених; 3) давня спеціальна лексика побутувала винятково у сфері функціонування і засвідчена тільки у контекстах, з яких не всі дійшли до наших днів. Тому в студіях над спеціальною лексикою ранніх історичних періодів коректно вживати термін лексема на позначення наукового поняття (в короткій формі наукова лексема), а сукупність наукових лексем найдоцільніше передавати назвами лексика на позначення наукових понять або термінна лексика (бо термінна лексика, крім власне термінології, тобто термінів у повному розумінні з їх дефініціями і місцями в системі, об’єднує також і лексеми з різним ступенем термінізації, які не відповідають усім параметрам терміна не мають чітко сформульованої дефініції, не кодифіковані, мають надто багато варіантів та дублетів, уживаються поза вузькогалузевими контекстами, поєднуючись між собою, становлять лише фраґменти, зачатки системи).
У семантичному аспекті свідченням неповної термінізації більшості давніх найменувань наукових понять є відсутність у них дефініцій і те, що обсяг їх лексичного значення, встановлений на підставі контексту, збігається з обсягом позначуваного поняття, тимчасом як в абсолютній більшості сучасних термінів обсяг поняття перевершує обсяг дефініції. Багатозначність у термінолексиці давніх епох була одною з характерних прикмет і виходила далеко за межі одного поля, бо зв’язок із загальновживаним лексичним пластом був дуже відчутний, а, відповідно, загальновживане і термінне значення у слові співіснували як різні семами єдиної лексеми (пор. сучасні терміносистеми, де полісемія спостерігається тільки в рамках одного термінного поля, а на міждисциплінному рівні і на рівні зв’язку «загальновживане слово термін» наявна омонімія). Явище синонімії у давній науковій лексиці теж мало свою специфіку воно було масовим і відігравало однозначно позитивну роль, а крім того, ідеографічні й абсолютні синоніми тут фактично ототожнюються, бо наявний матеріал не дає підстав провести між ними чітку грань.
Зі структурного погляду особливістю наукових лексем ранніх історичних періодів є перевага унітермів над терміносполуками (хоч це й не стосується усіх тематичних груп і підгруп). Причиною є недостатня систематизація понять, адже складені назви позначають поняття нижчі або вищі за рід. Більшість давніх терміносполук була двослівна, а максимальна кількість слів у них могла сягати чотирьох. Частота вживання коротких форм складених найменувань (і іменниково-прикметникових, і іменниково-іменникових) прямо пропорційно залежала від рівня системної організації певної тематичної групи чи підгрупи наукової лексики.
Сучасні терміни і давня наукова лексика дещо відрізнялися між собою і в генетичному плані матеріал середньоукраїнських пам’яток засвідчує, що прямих запозичень з чужих мов (у т. ч. з класичних) серед спеціальних лексем мало, а джерелом міжнародних компонентів у ту епоху (на слов’янському просторі) була радше старослов’янська мова. Натомість найпоширенішими способами поповнення корпусу найменувань були семантична деривація та калькування, яким у сучасному термінотворенні не належить провідна роль. Цей факт демонструє відмінність у піоритетах при термінотворенні - давні вчені прагнули зробити наукові найменування максимально зрозумілими загалові, а сучасні термінологи, з огляду на модерні умови тотальної ґлобалізації, працюють над тим, щоб якнайбільше міжнародно інтеґрувати терміносистеми.
Об’єктивність викладених тут теоретичних засад ілюструє аналіз лексики на позначення мовознавчих понять, уживаної у пам’ятках української мови XVI XVII ст. Усі 553 лінґвістичні н. о., що формують окрему тематичну групу у межах макрогрупи назв філологічних понять, можна поділити на 8 тематичних підруп, у межах яких виокремлюються семантичні мікрогрупи, а в деяких мікро- групах семантичні ряди:
1. Лексика на позначення загальних лінґвістичних понять: 1) назви понять мова” і мовлення”, а також різних форм мовлення; 2) назви національних мов: а) власне назви національних мов; б) прислівники зі спільним значенням певною мовою”; 3) назви понять мовознавець” і мовознавство”.
2. Лексика на позначення наукових понять з фонетики: 1) назви поняття звук”, різновидів звуків та особливостей вимови звуків; 2) назви поняття склад” та різновидів складів; 3) назви понять з просодії.
3. Лексика на позначення наукових понять з графіки та орфографії: 1) назви поняття письмо”, національних різновидів письма та способів письма; 2) назви поняття буква”, алфавіт” та найменування окремих букв; 3) назви розділових знаків; 4) назви діакритичних знаків; 5) назви понять з орфографії.
4. Лексика на позначення наукових понять з лексикології та лексикографії: 1) лексика на позначення родового поняття слово” та співвідносних з ним видових понять; 2) лексика на позначення ономасіологічних понять; 3) лексика на прозначення понять, що стосуються семантики слова; 4) лексика на позначення лексикографічних понять.
5. Лексика на позначення наукових понять з морфології: 1) назви поняття морфологія”; 2) назви частин мови; 3) назви граматичних категорій, форм та значень.
6. Лексика на позначення наукових понять з морфеміки
7. Лексика на позначення наукових понять зі словотвору.
8. Лексика на позначення наукових понять із синтаксису.
Найбільшою за обсягом і найкраще систематизованою за понятійним принципом є підгрупа морфологічних найменувань (205 н. о.), члени якої вирізняються також високим рівнем термінізації. Найменш чисельними і найслабше системно організованими є засвідчені майже виключно у тексті «Граматики» М.Смотрицького, підгрупи лексики із морфеміки (8 н. о.) і словотвору (11 н. о.), лінґвістичних галузей, які на той період перебували в зародковому стані. Досить високим ступенем систематизації відзначаються також підгрупи лексики з графіки й орфографії (83 н. о.) та з фонетики (46 н. о.), хоч остаточне відокремлення фонетики як галузі з масиву графіки ще на той час не відбулося. Значні за обсягом підгрупи назв загальних лінґвістичних понять (87 н. о.) та лексикологічних понять (87 н. о.), однак вони відображають лише зачатки поняттєвої системи, оскільки ці галузі теоретично майже не опрацьовувалися у XVI-XVII ст. Саме в цих підгрупах лексеми мають найнижчий ступенімь термінізації, фіксуються часто в різностильових і різножанрових текстах, тут можна знайти найдовші синонімні ряди на позначення одного поняття (напр., 11 н. о. для поняття вульґаризм”), а також слова з синкретичною семантикою, які позначали різні, але дуже близькі за змістом поняття (напр., назвиско 1) назва”; 2) ім’я”; 3) прізвище”; 4) прі-звисько”).
Родо-видова класифікація понять у межах більш чи менш упорядкованих систем знаходить пряме віддзеркалення у гіперо-гіпонімних зв’язках між назвами цих понять. Найбільші чотирикомпонентні гіперо-гіпонімні лексичні гнізда відображають чотир рівні поділу понять (напр., часть слова имj имj прилагателное цhлое имj прилагателное).
На суто лексико-семантичному рівні системні зв’язки між найменуваннями всередині тематичних підгруп репрезентовані здебільшого синонімією, через що пропорція між числом понять і номенів на їх позначення в середньому по групах становить 1 : 2 (за винятком назв з морфеміки, словотвору та синтаксису, де зв’язки між поняттями і номінативними одиницями практично завжди одно-однозначні). Омонімія серед мовознавчих лексем - явище рідкісне. Спостерігаються поодинокі випадки міжгалузевої омонімії (напр., слово (І) слово”; слово (ІІ) речення”) та омонімії, спричиненої використанням одної і тієї самої назви на позначення різних понять у підручниках різних авторів (напр., предкончаемый слогъ (І) другий від кінця склад” (у спілки Адельфотес); предкончаемый слогъ (ІІ) четвертий від кінця склад” (у М. Смотрицького). Нечисленні антонімні пари представляють на лінґвальному рівні понятійні опозиції, і члени цих пар переважно не є антонімами з семантичної точки зору (напр., правый падежь прямий відмінок” wтмhнный падежь непрямий відмінок”). Однак трапляються пари, члени яких є антонімами і за своєю внутрішньою семантикою (напр., протjгатисj сокращатисj).
За структурою проаналізовані назви мовознавчих понять поділяються на унітерми, композити та терміносполуки. Терміносполуки назагал най- чисельніші з-поміж 553 н. о. їх є 290. Однак питома частка їх в окремих підгрупах різна найбільша серед найменувань з морфології (169 н. о.) та словотвору (тут усі зафіксовані н. о. становлять одне родо-видове гніздо з унітермом-гіперонімом на вершині і десятьма гіпонімами-словосполуками); найменша - серед синтаксичних (2 н. о.) та лексикологічних і лексикографічних (19 н. о.) назв. Тематична підгрупа лексики з морфології відзначається ще й тим, що до її складу входить абсолютна більшість трикомпонентних (16 з 20) і всі чотирикомпонентні терміносполуки (2 н. о.), причому дуже часто і дво- і більше компонентні найменування фігурують у текстах у коротких еліптичних формах, а це знову ж таки свідчить про вищий порівняно з іншими підгрупами рівень термінізації членів цієї підгрупи. Двослівні терміносполуки переважно іменниково-прикметникові (арапский &зыкъ), рідше іменниково-іменникові (нарhчіj числа) і одна дієслівно-прислівникова (писати просто). У трислівних найменуваннях головним компонентом є або двослівна родова назва, при якій атрибутом виступає прикметник (ад’єктивований дієприкметник) (напр., краткіj гласныj писмена), або іменник, тоді атрибут виражено іменниково-прикметниковою словосполукою (напр., сопрjгателнагw знаменованїj соузи). У чотирикомпонентних словосполуках головною є трислівна родова назва, а атрибутом прикметник (напр., правилное оуравненїе именъ прилагателныхъ).
Число композитів, більшість з яких належить до підрупи назв з графіки та орфографії, дуже незначне 24 н. о. (включно зі запозиченими складними лексемами).
Унітерми здебільшого іменники (у т. ч. низка субстантивованих прикметників та дієприкметників, напр., оудивнаj), хоч майже в кожній тематичній підгрупі (за винятком назв з морфеміки та словотвору) наявна певна кількість дієслів (всього 39 н. о., напр., описатисj, примещатисj і т. ін.), а в підгрупах назв загальних лінґвістичних понять та понять з лексикології, графіки, фонетики та синтаксису непоодинокими є прислівники (всього 32 н. о., напр., по анкгелску) та прикметники (всього 10 н. о., напр., силлjбный).
Українська мовознавча лексика у XVI XVII ст. поповнювалася такими способами: семантичним (термінізацією загальновживаної лексики, що вивляється в розширенні семантики або переосмисленні значень на основі метафори та метонімії); дериваційним; синтаксичним (утворенням терміносполук); способами калькування та прямого запозичення. Найрідше тогочасні термінотворці практикували пряме запозичання всього засвідчено 63 н. о. (11,4 %), запозичених з грецької, латинської, середньовічної сербської та болгарської, польської та ін. мов. Продуктивність інших шляхів у різних тематичних підгрупах була неоднакова. Так, у найменш теоретично розроблених галузях найменування творилися переважно через спеціалізацію загальновживаних лексем (здебільшого питомо українських і давно засвоєних старослов’янізмів) (див. підгрупи лексикологічної та загальної лінґвістичної лексики). Найбільше власне дериватів слів, утворених афіксацією, основоскладанням, морфолого-синтаксичним та лексико-синтаксичним способами є серед назв з графіки та орфографії і фонетики (компоненти - твірні основи, слова, афікси - були різні за походженням, насамперед, питомо українські і старослов’янські). Синтаксичним способом (з використанням слів-компонентів, генетично українських, старослов’янських, рідше - грецьких латинських, польських та ін.) утворені терміносполуки, члени усіх тематичних підгруп, але найбільш масово представлений він серед номенів з графіки й орфографії, морфології, фонетики, словотвору, морфеміки. Великою є питома вага калькованих назв, особливо це стосується підгруп морфологічної (58,6 %) та фонетичної (43,5 %) лексики. В інших підгрупах (за винятком найменувань зі словотвору і морфеміки) кальки репрезентовані поодинокими екземплярами. Моделями для калькування, були грецькі, рідше латинські, мовознавчі терміни, які в добу Середньовіччя і Відродження вважалися зразковими для всіх національних граматик, а компонентами, що використовувалися для перекладу, українські, старослов’янські (значно рідше сербські та ін.) слова, основи, кореневі та афіксальні морфеми. Серед українських мовознавчих найменувань досліджуваного періоду наявні кальки всіх можливих типів морфемні (напр., припhло), словотвірні (напр., истинънословїе), структурні (напр., жывий голос), семантичні (напр., наклоненїе), напівкальки (напр., грамотикий).
Назагал, можна стверджувати, що у XVI XVII ст. українська спеціальна мовознавча лексика перебувала на середині шляху до перетворення на терміносистему. Якщо зобразити всі зафіксовані н. о. у вигляді поля, то в ньому ядро становитиме невелике число номенів, що відповідають практично всім параметрам терміна (напр., оудареніе), периферію найменування, які перебували на початкових етапах термінізації, зокрема, ті, що в них зберігався семантичний синкретизм або дуже відчутний був зв’язок з загальновживаною лексикою (напр., письмо, називати і т. ін.). Більшість же назв займатиме проміжне становище, володіючи термінними ознаками не повністю, а більшою чи меншою мірою.
Історична доля проаналізованих наукових найменувань склалася по-різному: частина їх функціонує в сучасній лінґвістичній терміносистемі або без суттєвої зміни значення (мова, мовлення (< мовленье) та ін.), або з іншими значеннями (діалект, граматика та ін.); частина використовується у термінологіях інших наук (язик, еллінський та ін.); деякі збереглися як загальнолітературні слова (протягатися, річ та ін.) або як діалектизми чи архаїзми (глагол, шкарадний та ін.); низку назв було замінено новими відповідниками, спорідненими (прізвище = прозвиско, значити = значитис# та ін.) або неспорідненими (прикметник = прилагателное им#, похідність = видъ та ін.) з давніми; кілька найменувань вийшло з ужитку через зникнення позначуваного поняття (четырегласна# писмена, нарhчї# напр#женї# та ін.).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авербух К. Проблема вариантности терминологии и неполные термины / К.Авербух// Лексика, терминология, стили: межвузовский сб. Горький, 1977. Вып. 6. С. 5 9.
2. Акуленко В. Інтернаціональна лексика у східнослов’янських мовах / Валерій Акуленко// Потебня О.О. і деякі питання сучасної славістики: тези доп. та повідомлень ІІІ Республ. славіст. конф., присв. 125-річчю з дня народження О. О. Потебні (23-27 грудня 1960 р.) Х.: Вид-во Харк. ун-ту, 1960. С. 73 77.
3. Акуленко В. Вопросы изучения лексических интернационализмов и процесс их образования / Валерій Акуленко // Вопросы социальной лингвистики. Ленинград, 1969. - С. 65 88.
4. Акуленко В. Вопросы интернационализации состава языка / Валерій Акуленко. Х.: Изд-во Харьковского ун-та, 1972. 215 с.
5. Акуленко В. Інтернаціональні елементи у словниковому складі мови / Валерій Акуленко// Мовознавство. 1973. - №5. С. 20 30.
6. Акуленко В. Интернациональные элементы в лексике и терминологии / Валерій Акуленко. Х., 1980. С. 232
7. Алефіренко М. Співвідношення термінологічних і фразеологічних словосполучень / М.Алефіренко // Науково-технічний прогрес і проблеми термінології: тези доп. Республ. конф. (Львів, трав., 1980 р.). К.: Наук. думка, 1980. С. 6 7.
8. Андрусенко В. Явление синонимии в терминологической лексике / В. Андрусенко // Науково-технічний прогрес і проблеми термінології: тези доп. Республ. конф. (Львів, трав., 1980 р.). К.: Наук. думка, 1980. С. 9 10.
9. Антонюк Л. Граматична характеристика термінів з позицій системності та функціональної транспозиції / Л. Антонюк // Теорія та прагматика термінологічної лексики: тези доп. республ. наук.-метод. конф. (Хмельницький, 28 30 трав., 1991 р.). К.: НОК ВО, 1991. С. 3 4.
10. Артикуца Н. Мова права і юридична термінологія: навч. посібн./ Наталія Артикуца. К., 2002. 197 с.
11. Ахманова О. Словарь лингвистических терминов / Ольга Ахманова. М.: Изд-во «Сов. Энциклопедия», 1966. 608 с.
12. Бабич Н. Д. Історія української літературної мови /Надія Денисівна Бабич. Львів: Світ, 1993. 376 с.
13. Баймут Т. В. З історії української граматичної термінології / Т. В. Баймут // Питання історичного розвитку української мови: тези доп. міжвузівської наук. конф. (15 20 груд. 1959 р.). Х., 1959. С. 117 118.
14. Балли Ш. Французская стилистика / Шарль Балли. М.: Изд-во иностранной лит-ры, 1961. 394 с.
15. Бевзенко С. Історична морфологія української мови / Степан Бевзенко. Ужгород, 1960. 416 с.
16. Белей Л. Старослов'янсько-український словник / Любомир Белей, Олег Белей. Львів: Свічадо, 2001. 332 с.
17. Белецкий А. Об интернационализмах / Андрей Белецкий // Наукові записки КДУ. К., 1955. Т. XIV. Вып. ІІ. С. 59 80.
18. Бєляєв Р. Поняття терміноелемента з погляду теорії номінацій / Р.Бєляєв // Мовознавство. 1990. - №3. С. 64 65.
19. Бібла С. Склад, джерела і шляхи формування української церковної термінології (назви церковних чинів і посад): автореф. дис.на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Світлана Бібла. К., 1997. 20 с.
20. Білецький А. Про мову і мовознавство / Андрій Білецький. К.: АртЕк, 1997. - 224 с.
21. Білодід І. Взаємозв'язки між українською та іншими слов'янськими мовами XVI поч. XVIII ст./ Іван Білодід, Галина Їжакевич, Зіновія Франко. К.: Рад. школа, 1963. С. 3 23.
22. Бойко Л. Наукова термінологія у творах Г.Сковороди / Л.Бойко // Семасіологія і словотвір. К., 1989. 77-80
23. Бойчук М. До питання про періодизацію української літературної мови / Микола Бойчук // Українська мова в школі. 1959. - №4. С. 66 74.
24. Большой польско-русский словарь: в 2 т. / [сост. Д.Гессен, Р.Стыпула]. М.: Русский язык ; Warszawa: Wiedza Powszechna, 1980. Т. І ІІ.
25. Бондаревська О. Способи утворення складених термінів / О.Бондаревський, Н.Жигилій // Науково-технічний прогресс і проблеми термінології: тези доп. Республ. конф. (Львів, трав., 1980 р.). К.: Наук. думка, 1980. С. 34 35.
26. Боровский Я. Латинский язык / Я.Боровский, А.Болдырев. М.: Изд-во лит-ры на иностранных языках, 1949. 440 с.
27. Брайчевський М. Походження слов'янської писемності / Михайло Брайчевський. К.: Вид. дім «КМ Академія», 2002. 154 с.
28. Бублейник Л. Особливості вживання мовознавчої термінології іншомовного походження / Л.Бублейник // Теорія та прагматика термінологічної лексики: тези доп. Республ. наук.-метод. конф. (Хмельницький, 28 30 трав., 1991р.). - К.: НМК ВО, 1991. С. 7.
29. Булаховський Л. Вступна стаття / Леонід Булаховський // Житецький П. Нарис літературної історії української мови в XVII в. Львів:Укр. вид-во, 1941. С. ІІ XXV.
30. Булаховський Л. Нариси з загального мовознавства / Леонід Булаховський // Українська мова в школі. 1953. - №6. С. 23 27.
31. Булаховський Л. Історичний коментарій до української літературної мови / Леонід Булаховський // Вибрані праці в п'яти томах. К.: Наук. думка, 1977. Т. 2. - С. 217 570.
32. Булик-Верхола С. Формування і розвиток української музичної термінології: дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова » / Софія Зіновіївна Булик-Верхола. Львів, 2003. 309 с.
33. Бурячок А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов'янських мов: назви відносин між державами, народами / Андрій Бурячок. К.: Наук. думка, 1983. 248 с.
34. Ван-Вейк Н. История старославянского языка / Ніколаус Ван-Вейк. М.: Изд-во иностранной лит-ры, 1957. 368 с.
35. Веклинець Л. Структура і походження сучасної української психологічної термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Леся Веклинець. К, 1997. 24 с.
36. Верещагин Е. К дальнейшему изучению переводческого искусства Кирилла и Мефодия и их последователей / Евгений Верещагин. М., 1982. - 286 с.
37. Виноградов В. Русский язык / Виктор Виноградов. - М., Л.: Учпедгиз, 1947. 784 с.
38. Винокур Г. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии / Г.Винокур// Труды МИФЛИ: сб. ст. по языковедению. М., 1939. - Т. V. - С. 3 54.
39. Власов А. Про варіативність формальної структури лінгвістичних термінів (на матеріалі мікросистеми морфології та словотворення в російській та українській мовах) / А. Власов // Теорія та прагматика термінологічної лексики: тези доп. республ. наук.-метод. конф. (Хмельницький, 28 30 трав., 1991р.). К.: НМК ВО, 1991. С. 14 16.
40. Возняк М. Коротка граматика давньої церковно славянської мови в порівнянні з українською / Михайло Возняк. Львів, 1925. 64 с.
41. Возняк М. Історія української літератури / Михайло Возняк. Львів: Світ, 1992. Кн. І. 696 с.
42. Войтів Г. В. Назви одягу в пам’ятках української мови XIVXVIII ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Ганна Володимирівна Войтів. Львів, 1995. 24 с.
43. Волкова І. Лексико-семантична характеристика сучасної української фізичної термінології (на матеріалі спеціалізованих видань 90-х рр. ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Ірина Волкова. Харків, 2002. 20 с.
44. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов / За ред. О.С.Мельничука. К.: Наук. думка, 1966. 596 с.
45. Годована М. Формування сучасної геологічної термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Марія Годована. К., 1994. 16 с.
46. Головин Б. Лингвистические термины и лингвистические идеи / Б.Головин // Вопросы языкознания. 1976. - №3. С. 20 - 34.
47. Головин Б. О некоторых доказательствах терминированности словосочетаний / Б.Головин // Лексика, терминология, стили: межвузовский сб. Горький, 1973. Вып. 2. С. 57 65.
48. Головин Б. О некоторых проблемах изучения терминов / Б.Головин // Вестник МГУ. Серия Х. Филология. - 1972. № 5.- С. 49 59.
49. Головин Б. Термин и слово / Б.Головин // Термин и слово. - Горький: Изд-во ГГУ им. Н.И.Лобачевского, 1980. С. 3 12.
50. Горбачук Д. Структурно-семантичні типи стійких сполучень слів в офіційно-ділових текстах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Д.Горбачук. К., 1997. - 17 с.
51. Горецький П. Історія української лексикографії / Петро Горецький. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 243 с.
52. Горпинич В. Термины в лексической системе языка / Володимир Горпинич // Дослідження з словотвору та лексикології. К.: Вища шк., 1985. С. 82 86.
53. Гринев С. Терминологические заимствования: (краткий обзор современного состояния вопроса) / С. Гринев // Лотте Д. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов / Д. Лотте. М.: Наука, 1982. С. 108 135.
54. Гринчишин Д. Характеристика іменних категорій у граматиках XVI XVII ст. / Дмитро Гринчишин // Східнослов'янські граматики XVI XVII ст.: матеріали симпозіуму. К.: Наук. думка, 1982. С. 63 66.
55. Гриньов С. Проблеми розвитку національних тер