ФУНКЦІОНАЛЬНО-КАТЕГОРІЙНІ ПАРАМЕТРИ ПРИКМЕТНИКА ТА ПРИСЛІВНИКА В СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНІЙ СТРУКТУРІ РЕЧЕННЯ

Краткое описание

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису

ФЕНКО МАРІЯ ЯРОСЛАВІВНА

УДК 811.161.2’367

ФУНКЦІОНАЛЬНО-КАТЕГОРІЙНІ ПАРАМЕТРИ
ПРИКМЕТНИКА ТА ПРИСЛІВНИКА
В СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНІЙ СТРУКТУРІ РЕЧЕННЯ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
Мірченко Микола Васильович

Луцьк 2008

ЗМІСТ

ВСТУП...
РОЗДІЛ 1. КАТЕГОРІЙНІ ПАРАМЕТРИ ПЕРИФЕРІЙНИХ ЧАСТИН МОВИ
1.1.Історія вивчення та місце прикметника в системі частин мови...
1.2.Морфолого-словотвірна парадигма прикметника.....
1.3.Історія вивчення та місце прислівника в системі частин мови...
1.4.Морфолого-словотвірна парадигма прислівника......
1.5.Категорія ступенів порівняння прикметника та прислівника.
1.6.Вчення про синтаксичну парадигму...
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА ПАРАДИГМА ПРИКМЕТНИКА ЯК ПЕРИФЕРІЙНОЇ ЧАСТИНИ МОВИ
2.1.Атрибутивна категорійна парадигма прикметника...
2.1.1.Атрибутивно-локативна підпарадигма прикметника.
2.1.2.Атрибутивно-темпоральна підпарадигма прикметника
2.1.3.Атрибутивно-інструментальна підпарадигма прикметника.
2.2.Субстанціальна категорійна парадигма прикметника..
2.2.1.Субстанціальна суб’єктна категорійна підпарадигма прикметника.
2.2.2.Субстанціальна об’єктна категорійна підпарадигма прикметника.
2.2.3.Субстанціальна адресатна категорійна підпарадигма прикметника.
2.2.4.Прикметникова субстанціальна підпарадигма категорії звертання...
2.3.Предикатна категорійна парадигма прикметника.
2.4.Валентна семантико-синтаксична категорійна парадигма прикметника.
2.5.Семантико-синтаксична категорійна парадигма віддієслівного прикметника.
РОЗДІЛ 3. ПРИСЛІВНИК ТА ЙОГО ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ.
3.1.Предикатна категорійна парадигма прислівника..
3.2.Валентна семантико-синтаксична категорійна парадигма прислівника..
3.3.Темпоральна категорійна парадигма прислівника
3.4.Локативна категорійна парадигма прислівника
3.5.Атрибутивна (адвербіальна) категорійна парадигма прислівника..
3.6.Прислівникова парадигма категорії зумовленості
3.5.1.Підпарадигма категорії причини прислівника
3.5.2.Прислівникова підпарадигма категорії мети..
3.7.Функціонально-категорійна парадигма віддієслівного прислівника у семантико-синтаксичній структурі речення
ВИСНОВКИ..
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

ВСТУП

Функціональний підхід до аналізу мовних одиниць безпосередньо пов’язаний із категоріями синтаксису. Категорія в синтаксисі це певна ознака, характеристика, яку покладено в основу класифікації сукупності однорідних синтаксичних одиниць. Залежно від виду категорійної ознаки визначають різні типи синтаксичних категорій. Характер та специфіка синтаксичних категорій проявляються на матеріалі речення. Речення як багатоаспектну одиницю в українській граматиці кваліфікують із формально-синтаксичного, семантико-синтаксичного та комунікативного планів (О.В.Бондарко [35; 38], І.Р.Вихованець [54; 61], К.Г.Городенська [65; 84], Н.В.Гуйванюк [97], М.В.Мірченко [201; 202; 205] та ін.). Формально-синтаксичні категорії репрезентують формальну організацію речення, вони визначають тип синтаксичного зв’язку між синтаксичними одиницями меншого рангу, які входять до складу речення. Це категорії підмета, присудка, другорядного члена речення. Семантико-синтаксичні категорії неоднорідні за своєю природою і характеризують об’єктивний та суб’єктивний зміст речення. До основних категорій семантико-синтаксичного змісту зараховують категорії субстанціальності та предикатності (І.Р.Вихованець [61], А.П.Загнітко [113; 114], М.В.Мірченко [201; 203; 205] та ін.). Ці категорії кваліфікують як надкатегорії речення і розподіляють на менші величини підкатегорії. Комунікативні категорії речення спрямовані на вияв мети комунікативного акту (категорії розповідності, питальності, спонукальності, бажальності та ін.).
Сукупність синтаксичних одиниць і категорій об’єднує поняття функції. Загалом розрізняють три типи функцій: формально-синтаксичні, семантико-синтаксичні та комунікативні. Система функцій ґрунтована передусім на основі синтаксичних зв’язків та семантико-синтаксичних відношень, які власне і впливають на розподіл функцій формально-синтаксичних, семантико-синтаксичних та комунікативних.
За функціональними характеристиками морфологічні одиниці, відповідно, поділяють на одиниці субстанціального і предикатного плану (І.Р.Вихованець [61], А.П.Загнітко [113; 114], М.В.Мірченко [205] та ін.). Вивчення ролі слова в реченні, вияв його різних функцій є одним із важливих підходів до аналізу мовних явищ.
Основною морфологічною одиницею є частина мови. За комплексним критерієм в українській граматиці вирізняють п’ять частин мови в таких ієрархічних стосунках: іменник і дієслово як центральні частини мови та прикметник, прислівник і числівник як периферійні частини мови. Специфіка периферійних частин мови полягає в тому, що вони містять у своїй категорійній парадигмі лише категорії похідного характеру, тому не мають чітко регламентованої синтаксичної позиції. Традиційна функціональна спеціалізація прикметника та прислівника ототожнюється з позицією приіменникового та придієслівного компонента у структурі речення. Можливість прикметника та прислівника виконувати певні синтаксичні функції зумовлена як морфологічними, так і семантичними факторами. Перебуваючи в частиномовній периферії, зазначені частини мови мають здатність функціонувати як у центральних, так і в периферійних семантико-синтаксичних позиціях. На основі функціональної різноплановості прикметника та прислівника сформувалася їх семантико-синтаксична категорійна парадигма, яка представлена одиницями різних рівнів.
Актуальність теми. Розмежування семантико-синтаксичного, формально-синтаксичного та комунікативного аспектів речення дало поштовх до виокремлення семантико-синтаксичних, формально-синтаксичних та комунікативних категорій. Їх сукупність і специфіка висвітлені у працях зарубіжних та українських учених: О.В.Бондарка [35; 38], І.Р.Вихованця [54; 61], К.Г.Городенської [65], Н.В.Гуйванюк [97], А.П.Загнітка [113; 114], Г.О.Золотової [117; 120; 122], Н.Л.Іваницької [128; 130], М.В.Мірченка [201; 203; 205], М.Я.Плющ [226], М.І.Степаненка [266] та ін. Важливість для сучасної категорійної граматики української мови функціонального дослідження мовних одиниць та відсутність комплексної наукової розвідки семантико-синтаксичної категорійної парадигми периферійних частин мови зумовлюють актуальність дисертаційної роботи. Вона мотивована потребою виокремити новітню наукову парадигму функціонально-категорійного плану, що поєднує параметри як традиційної, так і нової лінгвістичної парадигми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація тісно пов’язана з комплексною науковою темою Граматичні одиниці та категорії української мови”, яку досліджують на кафедрі української мови, видавничої справи та редагування Волинського національного університету імені Лесі Українки. Вона ґрунтована на принципах категорійної граматики української мови, теоретичні засади якої опрацьовують в Інституті української мови НАН України. Цей підхід орієнтований на поглиблене дослідження трьох категорійних площин (морфологічної, словотвірної і синтаксичної) у їхньому системному взаємовпливі та взаємозумовлюваності.
Метою дисертаційної праці є комплексне дослідження семантико-синтаксичної категорійної парадигми прикметника та прислівника.
Відповідно до мети визначено такі завдання:
1)подати лінгвістичну дефініцію поняття парадигма”, обґрунтувавши рівневий поділ парадигми на менші одиниці;
2)виділити категорійні парадигми, в межах яких функціонально представлені периферійні частини мови;
3)здійснити семантичну грамемну диференціацію семантико-синтаксичної категорійної парадигми прикметника;
4)визначити грамемну структуру та семантичну диференціацію семантико-синтаксичної категорійної парадигми прислівника;
5)обґрунтувати комплексний характер і периферійний статус категорійних площин прикметника та прислівника в семантико-синтаксичній структурі речення з урахуванням як традиційної, так і нової лінгвістичної парадигми.
Об’єкт дослідження семантико-синтаксична категорійна парадигма прикметника та прислівника.
Предмет дослідження семантико-синтаксичні категорії прикметника та прислівника у міжкатегорійному функціональному аспекті.
Методи дослідження. Специфіка об’єкта та накреслені у науковій праці завдання вимагають комплексного використання різних методів. Для встановлення зв’язків морфології та синтаксису, диференціації аналізованих конструкцій використано описовий метод із властивими йому прийомами зовнішньої й внутрішньої інтерпретації та методики комплексного й функціонального аналізу. За ідентифікації відношень у структурі досліджуваних речень і вивченні їхніх компонентів застосовано методики компонентного аналізу, окремі експериментальні прийоми (включення у діагностичний контекст, заміна одного елемента речення іншим, введення і вилучення елементів із обов’язковим урахуванням впливу цих операцій на правильність речення) трансформаційної граматики.
Джерела фактичного матеріалу. Матеріалом дослідження слугували речення, дібрані з творів української художньої літератури та джерел усної народної творчості, публіцистичних і наукових текстів, тлумачних словників, даних лексичної картотеки Інституту української мови НАН України.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено комплексний аналіз семантико-синтаксичної категорійної парадигми прикметника та прислівника. Виокремлено підпарадигми та грамеми як складники нижчого рівня, що формують їхню семантико-синтаксичну категорійну парадигму. На противагу традиційному розумінню функцій прикметника та прислівника як лише ознакових залежних компонентів речення окреслено їх функціонування в центральних семантико-синтаксичних позиціях. На функціонально-категорійних засадах проаналізовано семантико-синтаксичні функції прикметника та прислівника й формування їхніх категорійних парадигм.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що її результати діагностують дослідження та розробку функціонально-категорійних аспектів теоретичної граматики української мови. Матеріали та результати роботи сприяють поглибленому вивченню функціонально-категорійних параметрів прикметника та прислівника як периферійних частин мови. Здійснений комплексний аналіз категорійної парадигми зазначених частин мови розширює уявлення про їх функціональні властивості у семантико-синтаксичній структурі речення.
Практичне значення роботи. Висновки, отримані в результаті дослідження, та весь фактичний матеріал можна використати для написання підручників та навчальних посібників із теоретичної граматики української мови, створення спецкурсів і спецсемінарів із морфології та синтаксису, а також у науково-дослідницькій роботі студентів і аспірантів.
Апробація дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертації обговорені на засіданні кафедри української мови, видавничої справи та редагування Волинського національного університету імені ЛесіУкраїнки й апробовані на ІІІ Міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми філології та перекладознавства” в Хмельницькому національному університеті (Хмельницьк, 2007), Міжнародній науковій конференції ІванКовалик і сучасне мовознавство” (до 100-річчя від дня народження ІванаКовалика) у Прикарпатському національному університеті імені В.Стефаника (Івано-Франківськ, 2007), ХІІ Міжнародній конференції з актуальних проблем семантичних досліджень Текст та його одиниці в аспекті різних лінгвістичних парадигм (на матеріалі української та російської мов)” у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди (Харків, 2007), Міжнародній науковій конференції Взаємодія етнічних і планових мов у контексті європейської інтеграції” у Волинському національному університеті імені ЛесіУкраїнки (Луцьк, 2008), Міжнародній науковій конференції Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти” у Черкаському національному університеті імені БогданаХмельницького (Черкаси, 2008), а також на щорічних науково-звітних конференціях, присвячених Дням науки у Волинському національному університеті імені ЛесіУкраїнки (Луцьк, 20062008).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у восьми публікаціях, шість із них у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (усі статті одноосібні).
Структура і зміст дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, cписку використаної літератури (326 позицій), списку використаних джерел (76 позицій). Повний обсяг дисертації становить 207сторінок (текстова частина 170 сторінок).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сучасна категорійна граматика орієнтована на комплексне дослідження функціонування мовних одиниць у структурі речення. У цьому аспекті дослідження периферійних частин мови, їхньої традиційної лінгвістичної парадигми та її руху і зміщень у межах речення вимагає опису цього руху і зміщень. У такий спосіб простежено формування нової лінгвістичної парадигми прикметника та прислівника з урахуванням функціонально-категорійних чинників.
Функціонально-категорійна специфіка прикметника та прислівника постає на основі семантико-синтаксичної структури речення, яку виокремлено в надкатегоріях субстанціальності та предикатності. Семантико-синтаксична категорія субстанціальності та семантико-синтаксична категорія предикатності виступають основними величинами комплексної категорійної системи, решта ж категорій семантико-синтаксичного спрямування перебувають на периферії.
У структурі речення синтаксичні категорії, реалізовані прикметниковими та прислівниковими формами, постають не ізольованими граматичними величинами, а перебувають у взаємодії та взаємозв’язку з морфологічними та словотвірними категоріями.
Функціонально-категорійна парадигма аналізованих частин мови становить надто складну категорійну структуру із певними ієрархічними відношеннями та градаційним членуванням на менші категорійні величини. Периферійний статус прикметника та прислівника сприяв їхній рухомості в структурі речення, що призвело до функціонування цих форм у полі різних синтаксичних категорій. Результати дослідження свідчать, що семантико-синтаксична категорійна парадигма прикметника та прислівника є складною рівневою системою.
Семантико-синтаксична категорійна парадигма прикметника об’єднує атрибутивну категорійну парадигму прикметника, субстанціальну категорійну парадигму прикметника, предикатну категорійну парадигму прикметника, валентну семантико-синтаксичну категорійну парадигму прикметника та семантико-синтаксичну категорійну парадигму віддієслівного прикметника.
Атрибутивна категорійна парадигма прикметника постає як центральна величина семантико-синтаксичної категорійної парадигми, адже ознакова семантика є первинною, історично зумовленою для цієї частини мови. В атрибутивній категорійній парадигмі прикметника виокремлено власне-атрибутивну підпарадигму та три підпарадигми: атрибутивно-темпоральну, атрибутивно-локативну та атрибутивно-інструментальну. Кожна з підпарадигм містить розгалужену сукупність семантично відмінних грамемних значень.
Периферія семантико-синтаксичної категорійної парадигми прикметника представлена субстанціальною та предикатною категорійними парадигмами. Вони пов’язані з можливостями прикметникових форм займати синтаксичні реченнєві позиції інших частин мови. Так, функціонуючи в іменниковій (субстанціальній) позиції, прикметник реалізує значення суб’єкта, об’єкта, адресата та звертання семантико-синтаксичної структури речення. Субстанціальна категорійна парадигма прикметника диференційована на суб’єктну субстанціальну, об’єктну субстанціальну, адресатну субстанціальну категорійні підпарадигми та прикметникову підпарадигму категорії звертання. Субстанціальність як надкатегорія проникає суб’єктними, об’єктними й адресатними семами у категорійну парадигму прикметника, нівелюючи водночас його граматичні ознаки, але зберігаючи атрибутивні значення.
Предикатна категорійна парадигма прикметника пов’язана з функціонуванням прикметникових форм у позиції предиката речення. Відповідно до семантичних відношень між суб’єктом та прикметниковим предикатом представлено такий її грамемний склад: грамеми власне предикатів якості, грамеми предикатів якості-порівняння, грамеми предикатів ступеня вияву якості, грамеми предикатів співвідносної міри якості та грамеми предикатів якісного стану.
Прикметник, функціонуючи як предикат семантико-синтаксичної структури речення, валентно прогнозує кількість і характер субстанціальних синтаксем. Його валентна семантико-синтаксична категорійна парадигма містить такі грамеми: 1)одновалентного предиката якості, 2)двовалентного предиката якості, 3)двовалентного предиката якості-відношення, 4)двовалентного предиката якісно-модального відношення, 5)тривалентного предиката якості, 6)тривалентного предиката якості-відношення.
Неоднозначне наукове осмислення дієприкметника довгий час сприяло хибній характеристиці його синтаксичних категорійних параметрів. Дослідження засвідчує можливість виділення семантико-синтаксичної категорійної парадигми дієприкметника як віддієслівного прикметника, що об’єднує: а)атрибутивну категорійну парадигму, б)предикатну категорійну парадигму (власне-предикатна категорійна підпарадигма та напівпредикатна категорійна підпарадигма), в)валентну семантико-синтаксичну категорійну парадигму, г)субстанціальну категорійну парадигму (субстанціальна суб’єктна та субстанціальна об’єктна категорійні підпарадигми).
Функціональний потенціал прислівника як периферійної частини мови у традиційному розумінні ототожнювали з позицією придієслівного ознакового компонента, проте, докладно проаналізувавши його синтаксичні позиції у реченні, виокремлено семантико-синтаксичну категорійну парадигму досліджуваної частини мови. Синтаксично зумовлена семантика прислівникових форм сприяє їх рухомості та функціонуванню в полі реалізації різних семантико-синтаксичних категорій речення.
Семантико-синтаксична категорійна парадигма прислівника диференційована на: 1)предикатну категорійну парадигму прислівника, 2)валентну семантико-синтаксичну категорійну парадигму прислівника, 3)темпоральну категорійну парадигму прислівника, 4)локативну категорійну парадигму прислівника, 5)атрибутивну (адвербіальну) категорійну парадигму прислівника, 6)прислівникову парадигму категорії зумовленості, 7)семантико-синтаксичну категорійну парадигму віддієслівного прислівника.
Щодо предикатної категорійної парадигми прислівника, то вона представлена прислівниковими формами, що функціонують у ролі предиката речення. Загалом у предикатній категорійній парадигмі прислівника виділено такі грамеми: а)грамеми предикатних прислівників стану, б) грамеми прислівникових предикатів у формі вищого та найвищого ступенів порівняння (грамеми предикатів якості-відношення, грамеми предикатів кількості-відношення; грамеми ступеневих предикатів стану-відношення).
Аналіз значення й особливостей функціонування прислівникових предикатів показує, що у семантико-синтаксичній структурі речення вони виступають як одновалентні або двовалентні предикати стану й своєю семантикою зумовлюють дві залежні субстанціальні синтаксеми: суб’єктну синтаксему та об’єктну (причинову”) синтаксему. Валентна семантико-синтаксична категорійна парадигма прислівника представлена трьома типами грамем: грамемою одновалентного прислівникового предиката, грамемою двовалентного прислівникового предиката та грамемою двовалентного прислівникового предиката стану-відношення.
Прислівникові форми у реченнєвих конструкціях реалізують семантику часу, тому виділено темпоральну категорійну парадигму, що обєднує: підпарадигму власне прислівників часу та підпарадигму аналітичних прислівників із темпоральною семантикою. Кожну з підпарадигм поділено за значенням на низку грамем. Так, підпарадигма власне прислівників часу включає: а)прислівникові грамеми як часові конкретизатори дії; б)прислівникові грамеми, що визначають часові межі дії; в)перспективно-часові прислівникові грамеми; г)частотно-часові прислівникові грамеми. Підпарадигма аналітичних прислівників із темпоральною семантикою, ґрунтована на прийменниково-відмінкових формах й безпосередньо залежна від контексту речення, об’єднує такі типи грамем: а)грамеми, що є виразниками одночасності дії; б)грамеми, що є виразниками різночасності дії; в)грамеми, які виступають різносторонніми характеристиками часового орієнтира.
Локативна категорійна парадигма прислівника пов’язана з функціонуванням прислівникових форм у позиції локативного компонента семантико-синтаксичної структури речення. Прислівникові форми з семантикою місця поділено на синтетичні й аналітичні. Відповідно виділено підпарадигму власне прислівників місця (синтетичні форми) та підпарадигму аналітичних прислівників із локативним значенням.
Займаючи позицію придієслівного ознакового компонента, прислівник реалізує в реченнєвій конструкції значення атрибутивності (характеризує дію). Така функціональна спеціалізація прислівникових ознакових форм створила передумови для виокремлення атрибутивної (адвербіальної) категорійної парадигми прислівника, що об’єднує такі грамеми: 1)грамеми якісної характеристики дії; 2) грамеми, що виражають якісну характеристику ознаки, названої прикметником та дієприкметником; 3)грамеми міри та ступеня вияву ознаки; 4)грамеми якісно-порівняльної характеристики дії, що виражають ознаку дії через порівняння; 5)грамеми якісного способу дії.
Прислівникова парадигма категорії зумовленості, на нашу думку, формована підпарадигмою категорій причини прислівника та прислівниковою підпарадигмою категорії мети. Причинова прислівникова синтаксема має дві форми вираження: синтетичну й аналітичну. Такі синтетичні прислівникові форми кваліфікуємо як грамеми власне причини, а аналітичні як аналітичні грамеми з причиновою семантикою. Аналогічно проведено диференціацію грамем підпарадигми категорії мети: а)грамеми власне мети (синтетичні прислівникові форми), б)аналітичні грамеми з семантикою мети (аналітичні прислівникові форми). Грамеми власне мети та грамеми власне причини реалізують значення цілої підрядної частини складнопідрядного речення з відповідно семантикою мети або причини. Аналітичні прислівникові форми зі значенням мети або причини це прийменниково-відмінкові утворення, що реалізують свою семантику лише за певних контекстних умов.
Визначення дієприслівника як прислівника віддієслівного походження призвело до якісно нового погляду на його функціональну специфіку та семантико-синтаксичні категорійні параметри.
Семантико-синтаксична категорійна парадигма віддієслівного прислівника представлена напівпредикатною та атрибутивною (адвербіальною) категорійними парадигмами. Атрибутивна (адвербіальна) функція дієприслівника спрямована на характеристику дії, уточнення семантики предиката речення. Така придієслівна залежна позиція дієприслівника спрямована на характеристику основної дії предиката за способом її виконання, тобто виражає спосіб дії.
Щодо напівпредикатної категорійної парадигми дієприслівника, то вона, ґрунтована на функціонуванні дієприслівникових форм як супровідних компонентів до основного предиката речення, об’єднує такі типи грамем: а)грамеми попередності, що визначають супровідну дію дієприслівникового напівпредиката, яка передувала дії основного предиката речення; б)грамеми одночасності, що виражають одночасність супровідної дії з дією основного предиката; в)грамеми наступності, що представляють дію, яка протікає в часі після дії головного предиката.
Зважаючи на семантику прислівникових одиниць, їх функціональний потенціал та наукове трактування, виділено центр і периферію семантико-синтакичної категорійної парадигми. Центр сформували підпарадигма власне прислівників часу, підпарадигма власне прислівників місця та прислівникова парадигма категорії зумовленості (грамеми власне мети та грамеми власне причини), периферію предикатна категорійна парадигма прислівника, атрибутивна (адвербіальна) категорійна парадигма прислівника, підпарадигма аналітичних прислівників із локативним значенням, підпарадигма аналітичних прислівників із темпоральною семантикою, аналітичні грамеми зі значенням причини або мети прислівникової парадигми категорії зумовленості.
Отже, функціонально-категорійна парадигма прикметника та прислівника формована розгалуженою системою семантико-синтаксичних категорій речення. З позицій функціоналізму та категорійного підходу представлено її диференціацію на парадигми, підпарадигми та грамеми. Структура й характер семантико-синтаксичної парадигми прикметника та прислівника зумовлені позицією слова в реченні, його функціональним діапазоном та семантичним наповненням. Дослідження засвідчило, що поглиблений аналіз функціонально-категорійних параметрів прикметника та прислівника як периферійних частин мови на семантико-синтаксичному рівні речення сприяє більш докладному розумінню частиномовного статусу цих класів слів. Урахування функціонально-категорійних параметрів аналізованих частин мови показав характер частиномовних перехідних процесів, семантико-категорійні зміщення у вираженні категорійних функцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АбдуразаковМ.А. Семантические типы субъектов / АбдуразаковМ.А. — Ташкент : ФАН, 1991. — 103 с.
2. АвроринВ.А. Проблемы изучения функциональной стороны языка / АвроринВ.А. — Л. : Наука, 1975. — 276 с.
3. АдмониВ.Г. Введение в синтаксис современного немецкого языка / АдмониВ.Г. — М. : Изд. литературы на иностранном языке, 1955. — 391с.
4. АдмониВ.Г. О предикативности / В.Г.Адмони // УЗ ЛГПИ. — 1957. — Т. XXVIII, Вып. 2. — С. 22—44.
5. АзароваЛ.Є. Дієприслівники в українській мові : статус, функціонування / Л.Азарова, Е.Сосинович. — Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. — 124, [1] с.
6. АлисоваТ.Б. Опыт семантико-грамматической классификации простых предложений / Т.Б.Алисова // Вопр. языкознания. — 1970. — № 2. — С.91—98.
7. Аналитические конструкции в языках различных типов : [сб. статей / отв. ред. Жирмунский В.М., СуникО.П.]. — М. : Наука, 1965. — 343 с.
8. АндершЙ.Ф. Про співвідношення інтенційної і валентної структур дієслова : на матеріалі української мови / Й.Ф.Андерш // Українське мовознавство. — 1980. — Вип. 8. — С. 62—65.
9. АндершЙ.Ф. Проблеми синтаксичної семантики в сучасному зарубіжному мовознавстві / Й.Ф.Андерш // Мовознавство. — 1983. — №1. — С. 11—19.
10. АндершЙ.Ф. До питання про семантичну структуру речення / Й.Ф.Андерш // Мовознавство. — 1984. — № 5. — С. 38—42.
11. АндершЙ.Ф. Валентно-інтенційна структура предиката і типологія простих речень у сучасних слов’янських мовах / Й.Ф.Андерш // Слов’янське мовознавство : доп. Х Міжнародного з’їзду славістів, Софія, вересень 1988 р. — К. : Наук. думка, 1988. — С. 124—136.
12. АпресянЮ.Д. Избранные труды : в 2 т. / Ю.Д.Апресян. — М. : Школа Языки русской культуры”, 1995.
Т. 2 : Интегральное описание языка и системная лексикография. — 1995. — С. 538—553.
13. АрватН.М. Про компонентний аналіз семантичної структури простого речення / Н.М.Арват // Мовознавство. — 1976. — № 4. — С. 38—45.
14. АрватН.Н. О семантике предложения / Н.Н.Арват // Научн. докл. высш. шк. : филол. науки. — 1979. — № 5. — С. 52—61.
15. АрватН.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке / АрватН.Н. — К. : Вища шк., 1984. — 159 [1] с.
16. АрполенкоГ.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові / Г.Арполенко, В.Забєліна. — К. : Наук. думка, 1982. — 132 с.
17. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл : логико-семант. пробл. / АрутюноваН.Д. — М. : Наука, 1976. — 383 с.
18. АрутюноваН.Д. Семантическая структура и функции субъекта / Н.Д.Арутюнова // Изв. АН СССР : сер. лит. и яз. — 1979. — Т. 38, № 4. — С. 323—334.
19. АрутюноваН.Д. Типы языковых значений : Оценка. Событие. Факт / АрутюноваН.Д. — М. : Наука, 1988. — 340 с.
20. БабинаТ.П. К вопросу о семантическом субъекте / Т.П.Бабина, В.А.Белошапкова // Научн. докл. высш. шк. : филол. науки. — 1984. — №1. — С. 29—34.
21. БаландінаН.Ф. Предикатно-аргументне представлення семантики речення / Н.Ф.Баландіна // Мовознавство. — 1992. — № 2. — С. 60—66.
22. БаллиШ. Общая лингвистика и вопросы французского языка / БаллиШ. — М. : Изд-во иностр. лит., 1955. — 416 с.
23. БаранникД.Х. Два рівні граматичної структури речення / Д.Х.Баранник // Мовознавство. — 1993. — № 6.— С. 13—19.
24. БевзенкоС.П. Історична морфологія української мови : нариси зі словозміни та словотвору / Бевзенко С.П. — Ужгород : Закарп. обл. вид-во, 1960. — 416 с.
25. БезпояскоО.К. Відтворення темпоральності відмінковою системою української мови / О.К.Безпояско // Мовознавство. — 1989. — № 1. — С.27—33.
26. БезпояскоО.К. Іменні граматичні категорії (Функціональний аналіз) / БезпояскоО.К. — К. : Наук. думка, 1991. — 172 с.
27. БезпояскоО.К. Граматика української мови. Морфологія : [підруч.] / БезпояскоО.К., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. — К. : Либідь, 1993. — 336 с.
28. БеличоваЕ.О. О теории функциональной грамматики / Е.О.Беличова // Вопр. языкознания. — 1990. — № 2. — С. 64—74.
29. БелошапковаВ.А. Современный русский язык : синтаксис / БелошапковаВ.А. — М. : Высш. шк., 1977. — 248 с.
30. БенвенистЭ. Общая лингвистика / БенвенистЭ. — М. : Прогресс, 1974. — 447 с.
31. БертагаевТ.И. Субъект и подлежащее / Т.И.Бертагаев // Вопр. языкознания. — 1958. — № 5. — С. 65—70.
32. БитехтинаГ.А. Семантико-синтаксические условия употребления качественных наречий в русском языке / Г.А.Битехтина // Вестник Моск. ун-та. Сер. 9. Филология. — 1982. — № 5. — С. 44—50.
33. Бодуэн де КуртенэИ.А. Избранные труды по общему языкознанию : в 2т. / И.А.Бодуэн де Куртенэ. — М. : Изд-во АН СССР, 1963.
Т. 1. — 1963. — 384 с.; Т. 2. — 1963. — 392 с.
34. БолюхО.В. Морфолого-синтаксичні особливості прислівника / О.В.Болюх // Мовознавство. — 1994. — № 6. — С. 34—39.
35. БондаркоА.В. Грамматические категории и контекст / БондаркоА.В. — Л. : Наука, 1976. — 112 с.
36. БондаркоА.В. Теория морфологических категорий / БондаркоА.В. — Л. : Наука, 1976. — 255 с.
37. БондаркоА.В. О грамматике функционально-семантических полей / А.В.Бондарко // Изв. АН СССР : сер. лит. и язык. — 1984. — Т. 43, № 6. — С. 145—160.
38. БондаркоА.В. Функциональная грамматика / БондаркоА.В. — Л. : Наука, 1984. — 136 с.
39. БондаркоА.В. К теории функциональной грамматики / А.В.Бондарко // Проблема функциональной грамматики. — М. : Наука, 1985. — С. 16—29.
40. БулахаŷМ.Г. Прыметнік у беларускай мове / БулахаŷМ.Г. — Мінськ : Наука і тэхніка, 1964. — 199 с.
41. БулаховскийЛ.А. Курс русского литературного языка / БулаховськийЛ.А. — К. : Рад. школа, 1953 . — 436 с.
42. БулаховськийЛ.А. Питання синтаксису простого речення в сучасній українській мові / Л.А.Булаховський // Дослідження з синтаксису української мови. — К. : Вид-во АН УРСР, 1958. — С. 5—28.
43. БулыгинаГ.В. Классы предикатов и аспектуальная характеристика высказываний / Г.В.Булыгина // Аспектуальные и темпоральные значения в славянских языках. — М. : Наука, 1973. — С. 20—39.
44. БулыгинаТ.В. К построению типологии предикатов в русском языке / Т.В.Булыгина // Семантические типы предикатов / [oтв. ред. О.Селиверстова]. — М. : Наука, 1982. — С. 7—85.
45. БуслаєвФ.И. Общий курс русской граматики / БуслаєвФ.И. — М. : Учпедгиз, 1935. — 241 с.
46. БуслаевФ.И. Историческая грамматика русского языка / БуслаєвФ.И. — М. : Учпедгиз, 1959. — 623 с.
47. ВасильченкоВ.М. Внутрішня форма відносних прикметників / В.М.Васильченко // Система і структура східно-слов’янських мов : зб. наук. праць. — К., 1999. — С. 167—172.
48. ВалимоваВ.Г. О соотношении семантической и формальной структуриы предложения / В.Г.Валимова // Семантическая структура предложения. — Р. н/Д : Изд-во Ростов. ун-та, 1978. — С. 20—29.
49. ВалюхЗ.О. Дериваційна парадигма іменника як об’єкт типологічного вивчення / З.О.Валюх // Науковий вісник ВДУ імені ЛесіУкраїнки. — 2002. — № 5. — С. 36—39.
50. ВалюхЗ.О. Вербальний блок словотвірної парадигми іменників назв осіб в українській мові / З.О.Валюх // Вісник Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника. Філологія. — 2007. — Вип.ХV—ХVІІІ. — С. 208—212.
51. ВиноградовВ.В. Русский язик : Грамматическое учение о слове / ВиноградовВ.В. — М.-Л. : Учпедгиз, 1947. — 784 с.
52. Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській літературній мові / ВихованецьІ.Р. — К. : Наук. думка, 1971. — 120 с.
53. ВихованецьІ.Р. Називний, орудний і знахідний відмінки у функції присудка / І.Р.Вихованець // Укр. мова і л-ра в шк. — 1973. — С. 23—34.
54. ВихованецьІ.Р. Синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення / І.Р.Вихованець // Синтаксис словосполучення і простого речення. — К. : Наук. думка, 1975. — С. 29—45.
55. ВихованецьІ.Р. Прийменникова система української мови / ВихованецьІ.Р. — К. : Наук. думка, 1980. — 286 с.
56. ВихованецьІ.Р. У світі грамматики / ВихованецьІ.Р. — К. : Рад. школа, 1987. — 190 с.
57. ВихованецьІ.Р. Система відмінків української мови / ВихованецьІ.Р. — К. : Наук. думка, 1987. — 231 с.
58. ВихованецьІ.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / ВихованецьІ.Р. — К. : Наук. думка, 1988. — 256 с.
59. ВихованецьІ.Р. Ступені взаємопереходу частин мови / І.Р.Вихованець // Структура і функції граматичних і лексичних одиниць : зб. наук. праць. — К. : НМК ВО, 1992. — С. 3—6.
60. ВихованецьІ.Р. Статус категорії ступенів порівняння / І.Р.Вихованець // Структура і функції граматичних і лексичних одиниць : зб. наук. праць. — К. : НМК ВО, 1992. — С. 64—66.
61. ВихованецьІ.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / ВихованецьІ.Р. — К. : Наук. думка, 1992. — 224 с.
62. ВихованецьІ.Р. Граматика української мови. Синтаксис : [підруч.] / ВихованецьІ.Р. — К. : Либідь, 1993. — 368 с.
63. ВихованецьІ.Р. Принципи категорійної граматики української мови / І.Р.Вихованець // Мовознавство : ІІІ Міжнародний конгрес україністів. — Харків, 1996. — С. 177—181.
64. ВихованецьІ.Р Чи є слова категорії стану? / І.Р.Вихованець // Актуальні проблеми грамматики : зб. наук. праць. — 1997. — Вип. 2. — С.127—129.
65. ВихованецьІ.Р. Теоретична морфологія української мови : академічна граматика української мови / І.Вихованець, К.Городенська. — К. : Пульсари, 2004. — 398 [2] с.
66. ВихованецьІ.Р. Граматика української мови / ВихованецьІ.Р., ГороденськаК.Г., ГрищенкоА.П. — К. : Рад. школа, 1982. — 209 с.
67. ВихованецьІ.Р. Семантико-синтаксична структура речення / ВихованецьІ.Р., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. — К. : Наук. думка, 1983. — 219 с.
68. ВінтонівМ.О. Моделі іменного складеного присудка в СУЛМ