ВСТАВЛЕНІ КОНСТРУКЦІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

Краткое описание

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Галайбіда Оксана Василівна

УДК 811.161.2:81’38+367.5

ВСТАВЛЕНІ КОНСТРУКЦІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ
ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Сологуб Надія Миколаївна,
доктор філологічних наук, професор

Кам’янець-Подільський 2008

ЗМІСТ
Вступ................................................................................................................. 5
Розділ 1. Лінгвістичний статус вставлених конструкцій......................... 14
1.1. Комунікативно-прагматичний аспект вставлених конструкцій... 14
1.2. Вставлені конструкції стильова характеристика тексту............ 25
1.3.Внутрішня структура і функціональні типи вставлених конструкцій............................................................................................32
Висновки до Розділу 1.......................................................................... 44
Розділ2. Вставлені конструкції у структурі прозового художнього тексту............................................................................................... 47
2.1. Роль вставлених конструкцій у просторово-часовому оформленні художнього тексту............................................................................................... 49
2.2. Роль вставлених конструкцій у взаємодії мови автора і мови персонажів 61
2.3. Суб’єктивно-оцінні вставлені конструкції у художньому тексті. 76
2.4. Характеристична функція вставлених конструкцій...................... 83
2.5. Інтертекстуальна семантика вставлених конструкцій................. 102
Висновки до Розділу 2........................................................................ 106
Розділ3. Вставлені конструкції ознака індивідуально- авторського стилю 108
3.1. Стилістичні функції вставлених конструкцій у художній прозі 20-30-х років ХХ ст. .................................................................... 108
3.2. Засоби актуалізації вставлених конструкцій у художньому тексті............................................................................................. 129
3.3. Індивідуально-авторські особливості використання вставлених конструкцій ....................................................................................................... 149
3.3.1. Вставлені конструкції засіб увиразнення синтаксису А.Головка 150
3.3.2. Змістово-концептуальна інформація художнього тексту
У.Самчука у структурах із вставленими конструкціями 157
3.3.3. Вставлені конструкції у творах М.Хвильового............... 163
Висновки до Розділу 3....................................................................... 178
Висновки...............................................................................................................180
Список використаної літератури.............................................................. 186
Список джерел фактичного матеріалу та їх умовних скорочень..............215

ВСТУП
Мова української художньої прози становить важливий багатоаспектний об’єкт дослідження лінгвостилістів, істориків літературної мови, етнолінгвістів тощо. У структурі художнього цілого виявляють конструктивні складники носії й виразники образності та експресії (М.І.Голянич [70], С.Я.Єрмоленко [95; 96], Л.І.Мацько [161], Л.О.Пустовіт [195], Н.М.Сологуб [229-231], Л.О.Ставицька [232], В.А.Чабаненко [256]), простежують тенденції мовного вираження образу автора (А.М.Варинська [43; 44], М.П.Крупа [147]), роль книжних, розмовних, фольклорних мовних засобів у формуванні художньої оповіді (С.П.Бибик [31], Л.С.Козловська [132], Л.І.Шевченко [270]). Вивчення мови художніх творів як явища естетичного передбачає визначення засобів передавання комунікативно-прагматичних намірів автора та здійснення його впливу на читача. Серед таких засобів особливе місце займають вставлені конструкції. Диференціюючи імпліковану у висловленні основну й додаткову інформацію, вони створюють паралельний план вираження і виконують стилістичну роль урізноманітнення художньої оповіді.
Детальний розгляд питання про історію вивчення явища вставності українськими та російськими синтаксистами подано у працях П.С.Дудика [90]; А.К.Мойсієнка [170]; І.І.Слинька, Н.В.Гуйванюк, М.Ф.Кобилянської[223, c.375378, 396], Н.П.Плющ [192], О.Г.Руднєва [209, c.116147], у дисертаційних дослідженнях І.А.Бабакової [24], Д.І.Ганича [65], Л.Г.Хатіашвілі [253] та ін. Зазначено, що поняття вставних слів, словосполучень, речень почали вводитися лінгвістами у кінці ХІХ ст. на початку ХХ ст. у працях Ф.І.Буслаєва, О.Х.Востокова, М.І.Греча, Д.М.Овсянико-Куликовського, О.М.Пєшковського [223, c.376]. Традиційно висвітлювались питання походження, розвитку, структурно-семантичного різноманіття, інтонування вставних конструкцій, особливості їх зв’язку з реченням. Вставлені конструкції тоді ще не виділялися з категорії вставних, хоча їх функціональний і структурно-граматичний аналіз поступово підводив до питання про необхідність розмежування вставних і вставлених конструкцій.
Вперше „на вставлені із сусіднього речення слова” звернув увагу О.О.Шахматов [268, с.273]. Пізніше це питання було докладно розроблено в академічній граматиці російської мови за ред. В.В.Виноградова [73, с.167]. В українському мовознавстві натяки на особливий вид „втручених речень” вперше зроблено в праці О.Огоновського [223, с.396]. Проте остаточно поняття вставлених одиниць запроваджено у працях Л.Л.Рогозіна [199; 200], Б.М.Кулика [150, с.175], Л.О.Кадомцевої [119, с.231] та ін. На відміну від вставних слів, словосполучень і речень, „які вставляються в речення для того, щоб показати певне суб’єктивне ставлення того, хто говорить, до висловлюваних ним думок, подати їх оцінку чи зауваження з приводу сказаного” [150, с.169], вставлені слова, словосполучення, речення „виражають такі додаткові повідомлення чи побіжні асоціативні зауваження, які поповнюють, уточнюють, розвивають зміст висловлювання, вказуючи на якісь деталі чи нові факти, що не були передбачені в перший момент формування думки” [150, с.175].
У сучасному мовознавстві появу вставлених конструкцій у реченні пояснюють „комунікативно-прагматичними інтенціями мовця підтвердити, уточнити висловлення доповненнями його власних оцінок, зіставлень, спостережень, що виникають у процесі акту мовлення” [77, с.257]. Вставлені конструкції самостійніші й віддаленіші від модально-суб’єктивних значень, які характерні для вставних компонентів, вони розширюють інформативний план висловлення, створюють у ньому додатковий план вираження і мають певне стилістичне навантаження.
Вставлені конструкції традиційно привертають увагу лінгвістів різноманітністю семантичних, синтаксичних та прагматичних властивостей цього мовного явища, а також через певні внутрішні суперечності, притаманні самому процесу вставлення (парентизації). Ця суперечність полягає в тому, що внаслідок вставлення, з одного боку, відбувається семантичне „розбурхання,” „інформаційне розведення” [156] „об’єму” речення через доповнення його змісту новою, уточнювальною інформацією. З іншого боку, вставлення спричинює структурну компресію контексту з ВК, яка виникає внаслідок трансформації внутрішньотекстових зв’язків у напрямку їх стиснення.
Структурно-семантичні типи вставлень були об’єктом вивчення україністів (П.С.Дудик [90], А.П.Загнітко [102-104], Л.О.Кадомцева [119-121], Б.М.Кулик [150], А.К.Мойсієнко [170], З.П.Олійник [182], І.І.Слинько, Н.В.Гуйванюк, М.Ф.Кобилянська [223], Н.П.Плющ [192], К.Ф.Шульжук [273]) та русистів (А.І.Анікін [10-14], В.В.Дружиніна [89], Н.А.Кобріна [124-127], А.Ф.Прияткіна [194], Ю.Ю.Романовська [206], О.Н.Романенко [207], О.Г.Руднєв [209], Р.С.Самолєтова [212], Л.І.Сердюкова [219], В.А.Шаймієв [264-266], І.І.Щеболєва [275] та ін.). ВК в аспекті комунікативного синтаксису досліджували О.В.Александрова [8, 57-59], О.П.Артеменко, С.А.Гостєєва [21], Н.А.Кобріна [125], А.А.Мецлер [167]. Інтонування цих синтаксичних одиниць проаналізували Н.П.Плющ [192], Л.Т.Давидовa [78], Д.І.Жученко [101], Ю.М.Златопольський [106], Р.М.Романова [205].
На матеріалі різних мов вставлення кваліфіковано як граматичне явище, обмежене рамками речення (О.М.Гвоздєв [66], В.В.Дружинінa [89], П.С.Дудик [90], Б.М.Кулик [150], Н.А.Кобрінa [124], Д.Малявін [158], Е.Г.Різель [197], Ю.Ю.Романовськa [206], О.Н.Романенко [207] та ін.). Одним із принципових досягнень сучасної лінгвістики є застосування текстоцентричного підходу до вивчення мовних одиниць. Його суть полягає в тому, що „для адекватного опису мовних явищ різних рівнів необхідний перехід від тлумачення цих одиниць до їх інтерпретації у контексті цілого тексту” [247, с.124]. Природа сучасного речення, зазначав О.С.Мельничук, може бути найчіткіше визначена саме через стосунок речення до ширшого відрізка мовлення, з якого воно вичленовується [163, с.41]. Перехід від синтаксису окремого речення до синтаксису цілого тексту має важливе значення для аналізу мовної майстерності письменників, поетики мовлення і т.д. [226, с.7].
Текстоцентричний підхід, що орієнтується на вивчення різних засобів текстобудови, має переваги над синтактикоцентричним (на цьому акцентовано у працях О.В.Александрової [8], Л.К.Дмитрієвої [85], С.Г.Ільєнко [112], Л.О.Кадомцевої [121], К.Кожевникової [129; 130], З.Я.Тураєвої [246; 247], В.А.Шаймієва [266]). З одного боку, він дає новий імпульс для детального дослідження явищ, які вже розглядалися з позицій синтактикоцентричного підходу, з іншого, передбачає поглиблення наших уявлень про сам процес формування тексту через визначення ролі окремих елементів у текстобудові. З розвитком лінгвістики тексту стала очевидною текстова значущість вставлених конструкцій. Вони почали розглядатися переважно з позицій синтаксису тексту та його фрагментів [121; 165; 213; 266]. На те, що вставлені конструкції повинні вивчатися у тексті у „процесуально-мовленнєвому аспекті”, вказувала, зокрема, Л.О.Кадомцева. „Основою такого вивчення є методологічний орієнтир сучасної лінгвістики як наукова пропозиція досліджувати реальне втілення мовної одиниці у тексті” [121, с.12-13]. Вставлені конструкції мають „виразну текстову мотивацію: супровід, коментар, пояснення, уточнення основного змісту розгорнутої оповіді” [120, с.105]. У своїй роботі пропонуємо розгляд структури й функцій ВК як на рівні речення, так і на рівні тексту.
Стильові характеристики вставлених конструкцій привертали увагу цілої низки вітчизняних та закордонних лінгвістів. Функціонування вставлених конструкцій в науковому тексті сучасної української мови розглядали А.П.Коваль [128], А.К.Мойсієнко [170]. На матеріалі російської та англійської мови вставлені конструкції у науковому стилі досліджували І.І.Гавриленко [58], С.О.Глушакова [67], О.В.Долгова [87], О.П.Новоселецька [176-178]. На матеріалі текстів газетно-публіцистичного стилю дослідження провели в україністиці В.І.Грицина [75] і В.В.Розгон [202], у германістиці Л.О.Аверкіна [1]. Функціонування вставлень у художньому тексті на матеріалі англійської мови розглядали О.В.Александрова [8], О.А.Бунь [41], І.О.Іноземцева [114], Т.І.Кавицька [118], О.В.Красикова [145], Л.І.Сердюкова [219], на матеріалі російської мови О.М.Антонюк [16] (на матеріалі творів І.С.Тургенєва), Л.Д.Власова [53] (на матеріалі творів О.С.Пушкіна), В.А.Виговська [52], М.А.Гавриленко [59], Л.П.Григор’єва [74], Г.І.Недбаєва [174] (на матеріалі творів Льва Толстого), М.М.Орлов [184], О.Н.Серебряков [220], М.А.Рядченко, Р.О.Катхе, Н.Ф.Гулієва, Н.В.Глумова [210], на матеріалі болгарської мови О.Ю.Іванова [108], на матеріалі французької прози М.Т.Онищук [183], на матеріалі німецької мови Е.Г.Різель [197] та ін. Порівняльний аналіз функціонування вставлених конструкцій у науковому, газетно-публіцистичному, художньому стилях російської мови провела Р.С.Самолєтова [212].
Окремий напрям становлять дослідження, проведені в межах комунікативної лінгвістики та спрямовані на встановлення ролі вставлених конструкцій у формуванні авторського аспекту художнього тексту [18; 41; 114; 118; 190]. Текстоцентричний підхід у вивченні ВК призвів до того, що поряд з реченнєвими почали виділяти текстові парентези [114; 213], які можна тлумачити як вставлення, значущість яких випливає з їх функціонування в тексті як цілому. Вставлені конструкції на матеріалі української і російської мов у структурному, прагматичному й комунікативному аспекті висвітлено у дисертаційному дослідженні З.П.Олійник [182].
Функціонування вставлених конструкцій в українському художньому тексті ще не було предметом окремого дослідження. Незважаючи на окремі розвідки С.П.Дудика [90], Л.О.Кадомцевої [121], А.К.Мойсієнка [170], К.Ф.Шульжука [273], вставлення як текстотвірний потенціал та його стилістичне навантаження в художньому тексті не знайшли достатнього висвітлення в лінгвоукраїністиці. Не описано індивідуально-авторську специфіку їх використання. Вставлені конструкції є маловивченими у порівнянні з іншими явищами стилістичного синтаксису, такими як, наприклад, сегментація, парцеляція, приєднання.
Актуальність дисертаційної праці зумовлена потребою всебічного, комплексного аналізу текстотвірного потенціалу та стилістичного навантаження вставлень в українському художньому тексті. Наголосимо також, що в науковий обіг вводимо недостатньо актуалізовані прозові твори українських письменників 20-30-х років ХХ ст., мова яких досліджена лише фрагментарно. Важливе джерело вивчення стилістичного потенціалу літературної мови індивідуально-авторська практика використання вставлених конструкцій, яка на сьогодні ще не була предметом системного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджена із загальним планом науково-дослідних робіт кафедри української мови Кам’янець-Подільського національного університету та з темою наукових досліджень відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України „Сучасна українська літературна мова в її концептуальному та часово-просторовому вимірах” (державний реєстраційний номер 0103U00327).
Мета роботи визначити текстотвірні та стилістичні функції вставлених конструкцій у мові художньої прози.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) схарактеризувати лінгвістичний статус та природу вставлених конструкцій;
2) визначити структурні й функціональні типи вставлень;
3) з’ясувати роль вставлених конструкцій у структурі прозового художнього тексту;
4) описати засоби актуалізації і стилістичні функції вставлених конструкцій у художньому тексті;
5) виявити індивідуально-авторську специфіку вживання вставлених конструкцій в українській художній прозі 20-30-х років ХХст.
Об’єкт дослідження мова української художньої прози 20-30-х років ХХст.
Предмет аналізу вставлені конструкції у художньому тексті як засіб авторської тактики, зумовлений прагненням знайти особливу форму для вираження у писемній мові складної думки з усіма її відтінками, асоціативними зв’язками, взаємопов’язаністю явищ дійсності.
Досягненню поставленої мети підпорядковані методи дослідження загальнонаукові (спостереження, аналізу, узагальнення) та конкретні лінгвістичні. Прийом інтерпретації тексту дав змогу встановити особливості функціонування вставлених конструкцій у художньому тексті, прийом зіставлення виявити індивідуально-авторські особливості вживання вставлених конструкцій в українській прозі 20-30-х років ХХст.; епізодично залучався метод трансформацій перебудови синтаксичних конструкцій, який допоміг з’ясувати стилістичну доцільність використання вставлень.
Матеріалом для дослідження слугували написані у 20-30-х роках ХХ ст. прозові твори А.Головка, І.Микитенка, У.Самчука, М.Хвильового, Г.Косинки, А.Любченка, В.Підмогильного, значна частина яких донедавна була штучно вилучена з українського мовно-культурного простору. Мова прози цього періоду, який є складним і цікавим в історії культури та літератури, на сьогодні досліджена лише фрагментарно. „За цей порівняно невеликий час відбулись важливі події у суспільно-політичному бутті нації, а також активні стилетворчі процеси внутрішнього саморозвитку художньої літератури, що й викликає жваве філологічне зацікавлення цим періодом” [232, с.7]. Проза цього періоду відбиває особливості художнього мислення на одному з переломних етапів історії українського суспільства. Розвивається започаткована у ХІХ ст. тенденція до семантичного перевантаження, еклектичного нанизування різних змістів, дроблення синтагматичного ланцюга на окремі інтонаційно завершені висловлення. Вибір творів визначався з огляду на те, що використання ВК є особливістю творчої манери письменника.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві об’єктом комплексного аналізу стали вставлення у структурі художнього тексту. З’ясовано структуру, експресивне навантаження та стилістичні функції ВК, засоби їхньої актуалізації в текстах художньої прози (зокрема, на хронологічному зрізі 20-30-х років ХХ ст.). Вставлені конструкції кваліфіковано як одиниці експресивного синтаксису та синтаксично-стилістичний засіб організації мови художньої прози.
Теоретичне значення роботи. Концептуальні положення, викладені в дисертації, поглиблюють теорію експресивного синтаксису, розширюють розуміння природи вставлених конструкцій та їхнього стилістичного навантаження в художньому тексті, дають змогу вмотивувати статус вставлених конструкцій не тільки як одиниць речення, але й одиниць тексту. Уточнено поняття вставленого міні-тексту, обґрунтовано доцільність виділення ситуативних і суб’єктивно-оцінних ВК. Висновки й узагальнення проведеного дослідження розширюють уявлення про особливості функціонування вставлень у художній прозі, а також про синтаксично-стилістичні засоби реалізації прагматично-комунікативних намірів автора.
Практичне значення роботи полягає в можливості використання положень та висновків дослідження в курсі стилістики сучасної української мови (в розділах „Стилістичний синтаксис”, „Стилістика тексту”) та лінгвістичного аналізу художнього тексту, для читання спецкурсів з експресивного синтаксису та лінгвістики тексту. Результати дослідження можуть бути використані для укладання методичних рекомендацій щодо вивчення стилістики сучасної української мови, для написання студентських науково-дослідних робіт.
Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження обговорено на засіданні кафедри української мови Кам’янець-Подільського національного університету, а також на засіданні відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України. Основні теоретико-практичні аспекти викладено та обговорено на звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів Кам’янець-Подільського державного університету (2002 2007 роки), Міжнародних наукових конференціях „Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі” (Кам'янець-Подільський, 2005, 2007), IVМіжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2005), ХІІ Міжнародній науковій конференції „Текст та його одиниці в аспекті різних лінгвістичних парадигм” (Харків, 2007).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у двадцяти трьох одноосібних публікаціях автора, з них сім у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, якому передує перелік умовних позначень, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (283 позиції), списку джерел фактичного матеріалу (8 позицій). Загальний обсяг дисертації 215 сторінок, з них основного тексту 185 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Вставлені конструкції у художньому тексті це багатофункціональні синкретичні одиниці, які інтенсифікують інформаційну насиченість тексту через доповнення, конкретизацію, деталізацію, розширення основної інформації, виявляють ставлення автора до зображуваних подій, активізують його спілкування з адресатом тексту. Вставлення створюють „експресивну силу висловлень при компактності форми”, тобто речення з вставленими конструкціями є дієвішими і мають більший вплив на читача.
2. У контексті взаємодії уснорозмовного і книжного синтаксису відзначено онтологічну сутність ВК. Вставлення в усній мові це репліки, перебиви мовлення, що виникають асоціативно, часто для уточнення або пояснення основної інформації. Серед причин появи вставлених конструкцій в писемній мові, зокрема, у художньому тексті, є чинники комунікативного, синтаксичного, стилістичного характеру. Уведення до структури тексту вставлень пов’язане насамперед з комунікативно-прагматичним наміром автора, його прагненням досягнути повноти викладу через вираження своїх зауважень, доповнень, уточнень, оцінок. Вставлення відображають складний процес формування думки. Потреба зберегти лінійну організацію висловлення і повідомити додаткову інформацію, яка виходить за межі його структури, спричинює появу ВК в основному реченні. Часто вставлення зумовлені розходженням у модальності ВК та основного речення.
3. У досліджуваних текстах переважають конструктивні ВК, які передають супровідні оцінки, доповнення та коментарі основної оповіді. Неконструктивні ВК, які актуалізують другорядні члени речення, один з однорідних членів або підрядну / сурядну частини, забезпечують експресивність висловлювань і створюють більший емпатичний ефект, менш характерні для художньої прози 20-30-х років ХХ ст. Визначення зв’язку вставлених конструкцій з основним реченням як супровідного пояснює синтаксичну еластичність вставлень. Складні синтаксичні утворення із вставленими конструкціями породжують двоплановість висловлення, яка є основним логіко-семантичним і комунікативним критерієм цих структур. Членування тексту на два плани (основний і супровідний) дає змогу розмежувати комунікативно важливі й менш важливі компоненти, сприяючи цим поглибленню й більшій диференціації висловлення.
4. Комунікативне навантаження вставленої конструкції визначає її синтаксичну структуру. Для смислового виділення, пояснення слів, фразових компонентів здебільшого використовують вставлені слова і сполучення слів. Часто вони мають значення оцінки, яка актуалізує сприйняття повідомлюваного читачем. Серед проаналізованих ВК переважають вставлені предикативні одиниці, які поглиблюють основний план розповіді, уточнюють мовленнєву ситуацію, передають авторські рефлексії та оцінки. Вставлені міні-тексти беруть участь у композиційному членуванні художнього тексту, забезпечують багатоплановість зображення явищ дійсності. Вони можуть ставати стилістичною домінантою твору.
5. Основними семантичними різновидами вставлених конструкцій у мові прози 20-30-х років ХХ ст. є ситуативні та суб’єктивно-оцінні ВК. Домінування певного типу вставлених конструкцій зумовлено контекстними потребами та специфікою індивідуально-авторського мовомислення: превалюванням ситуативних уточнень, супровідних пояснень чи авторських оцінок.
6. Серед виділених реченнєвих, текстових і метатекстових вставлень у прозі 20-30-х років ХХ ст. переважають реченнєві вставлені конструкції, які мають семантико-граматичну кореляцію з основним реченням. Метатекстові вставлення характерні для творів А.Любченка і М.Хвильового, що пояснюється діалогічністю їхніх текстів.
7. У художньому тексті вставлені конструкції, крім загальної функції вираження додаткових зауважень, пояснень, уточнень, виконують цілу низку своєрідних функцій, пов’язаних з особливостями художнього тексту, а саме: існуванням образу автора й образів персонажів і, відповідно, авторської та „чужої” мови, просторово-часовою організацією художньої розповіді. Письменники звертаються до вставлених конструкцій, послуговуючись не тільки логічними, але й естетико-художніми міркуваннями. Вставлені конструкції створюють текстовий простір, необхідний для висловлення складної думки з усіма емоційними відтінками, асоціативними зв’язками, взаємопов’язаністю явищ дійсності.
8. У художньому тексті вставлення характеризуються багатоаспектністю використання. ВК з просторовою семантикою деталізують обставини та місце дії, виділяють просторові образи й реалії, важливі для розгортання тексту, актуалізують значення просторових параметрів, які є важливими для розуміння наступного контексту.
9. Вставлення з часовою семантикою акцентують часовий вимір художнього тексту, підкреслюють тривалість або короткочасність дії, поєднують різні часові характеристики художньої розповіді, не порушуючи її лінійності.
10. Вставлені конструкції є засобом створення поліфонічності художнього твору. Вони поєднують мову розповідача у вигляді авторських ремарок з прямою мовою персонажа, вводять пряму мову в авторський наратив, передають взаємодію різних мовленнєвих планів персонажів, виділяють різні плани всередині прямої мови персонажа. У вставлених конструкціях часто експліковано внутрішні рефлексії оповідача/розповідача щодо повідомлення в основному реченні. Суб’єктивно-оцінні ВК передають оцінку й образне авторське сприйняття описуваних подій. Спостерігається перехід від реального плану зображення подій в основному реченні до образного у вставленні і навпаки. Вводячи конкретно-чуттєві образи до художньої розповіді, вставлення інтенсифікують експресивність тексту. Характеристичні вставлення доповнюють і актуалізують характеристики персонажів. Інтертекстуальна семантика вставлень включає художній твір у широкий культурний контекст.
11. Вставлені конструкції виконують стилістичні, художньо-зображальні функції. Вони належать до одиниць експресивного синтаксису, виражають авторські оцінки, посилюють виразність і логічне виділення певних деталей повідомлення.
12. Вставлення мають з іншими експресивними синтаксичними конструкціями схожі (членування висловлення, актуалізація інформації, прагматичне спрямування) та відмінні риси (актуалізація інформації особливим чином, через винесення її в іншу смислову площину). В усній мові вставлення оформлені засобами інтонаційного, а на письмі пунктуаційного виділення. Здійснюючи вплив на ритмізацію художньої прози, вони виконують естетичну функцію.
13. Основною стилістичною функцією ВК є створення двоплановості розповіді, що передбачає її членування на основний і додатковий (супровідний) плани. У творах українських прозаїків 20-30-х років ХХ ст. вставлені конструкції вживаються з певною стилістичною метою: для вираження емоційно-оцінних зауважень, створення сатирично-іронічного ефекту, діалогізації та інтимізації тексту, акцентування певних слів та художніх деталей, стилізації авторської мови під розмовну, для розвантаження складної реченнєвої структури і забезпечення лаконічності стилю.
14. Вставлені конструкції здебільшого є актуалізованими у художньому тексті. Актуалізація ВК засвідчує взаємодію лексичних, морфологічних, синтаксичних засобів. У вставленій конструкції вживаються синоніми, антоніми, розмовні варіанти до слів в основному реченні, частки, вигуки, які створюють експресивність та увиразнюють висловлення. До синтаксичних засобів актуалізації вставлених конструкцій у художньому тексті належать номінативні, безособові, фразеологізовані, неповні та еліптичні речення (забезпечують зразки конденсованого синтаксису), конструкції „чужої” мови (зберігають потрібні інтонації). Розмовного колориту надають вставленням питальні, окличні речення, риторичні запитання, вставні слова, які створюють „модальну поліфонію”.
15. Специфіка художнього мовомислення визначає індивідуально-авторське використання вставлень. Стиль А.Головка це стиль наративних структур, у яких експресія поєднується з предметністю, поетично-символічне з конкретно-реалістичним. Лаконічність і стислість фрази А.Головка зумовила домінування ситуативних ВК у його творах, які слугують компресії вислову. Мовостилю цього письменника притаманне активне послуговування конструкціями невласне прямої мови, що знаходить вираження у ВК, які зближують суб’єктні плани автора і персонажів, вносячи зауваження персонажів у мову автора і навпаки. Загальний стилістичний ефект використання вставлених конструкцій А.Головком полягає у наповненні змісту його творів різноманітними відтінками: від об’єктивно-уточнювальних до суб’єктивно-оцінних.
Для творів У.Самчука показові характеристичні та концептуальні вставлення. Епічність і розлогість його розповіді, імпліцитний характер виявлення особистості автора чинники домінування концептуальних вставлень у його творах. Вони часто містять узагальнення та авторські сентенції, у яких прочитується авторська свідомість. ВК у творах У.Самчука семантично багатовимірні, їх суб’єктивно-експресивна сила створює внутрішню напругу, сприяє драматизації розповіді.
Сатиричне спрямування і публіцистичність прози особливість авторського стилю М.Хвильового. Вставлені конструкції, що містять дошкульні авторські ремарки і викривально-сатиричні зауваження, стають основою семантичної двоплановості, яка створює комічний ефект. У творах М.Хвильового вставлення також слугують дієвим засобом вираження авторської модальності та забезпечення діалогу з читачем.
Вставлені конструкції важливий структурний компонент художнього тексту. У мові художньої прози 20-30-х років ХХ ст. вставлення слугують синтаксично-стилістичним засобом висловлення додаткових зауважень й оцінок, введення нових інформативних одиниць у речення і текст з метою досягнення об’єктивності розповіді, увиразнення характеристики персонажів, обґрунтування їхніх дій та вчинків, взаємопроникнення мови автора і мови персонажів, залучення читача до творчого процесу. Продуктивність й активність ВК та їхня роль у загальній системі художніх мовних засобів пов’язана з індивідуальністю стилю та комунікативно-прагматичними намірами автора.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. АверкинаЛ.А. Особенности парентетически осложненного высказывания в текстах газетно-публицистического стиля современного немецкого языка: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 „Германские языки” / Л.А.Аверкина. М., 1991. 26с.
2. АгафоноваА.М. Авторизовані конструкції в сучасній українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / А.М.Агафонова. Івано-Франківськ, 1999. 19 с.
3. АгєєваВ.П. Погляд автора і героїв в імпресіоністичній прозі Андрія Головка / В.П.Агеєва // Мовознавство. 1997. № 12. С. 59.
4. АдмониВ.Г. Партитурное строение речевой цепи и система грамматических значений в предложении / В.Г.Адмони // Филологические науки. 1961. № 3. С. 59.
5. АкимоваГ.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка / АкимоваГ.Н. М.: Высш. школа, 1990. 166 с.
6. АкимоваГ.Н. Развитие конструкций экспрессивного синтаксиса в русском языке / Г.Н.Акимова // Вопросы языкознания. 1981. №6. С.109120.
7. АлександроваО.В. Методы лингвистических исследований / АлександроваО.В. М.: Высш. школа, 1988. 95 с.
8. АлександроваО.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса / АлександроваО.В. М.: Высш. школа. 1984. 212с.
9. АндрієнкоТ.П. Мовленнєвий акт іронії в англійській мові (на матеріалі художньої літератури XVI ХХ століть): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 „Германські мови” / Т.П.Андрієнко. Х., 2002. 18 с.
10. АникинА.И. Вставной именительный в современном русском языке / А.И.Аникин // Русский язык в школе. 1972. №6. С. 9095.
11. АникинА.И. Вставные единицы в речи / А.И.Аникин // Русская речь. 1972. №1. С. 6166.
12. АникинА.И. Основные грамматические и семантические свойства вводных слов и словосочетаний / А.И.Аникин // Рус. язык в школе. 1956. №4. С.2227.
13. АникинА.И. Функции вставных конструкций в современном русском языке / А.И.Аникин // Учен. зап. Моск. пед. ин-та им. В.И.Ленина. М., 1967. Вып.259. С. 544.
14. АникинА.И. Соотношение модальности вставного и основного предложения/ А.И.Аникин // Учен. зап. Моск. пед. ин-та им. В.И.Ленина. М., 1971. Вып.423. С.129164.
15. АнисимоваЛ.В. О некоторых дополнительных функциях вводно-модальных слов в составе предложения / Л.В.Анисимова // Синтаксис русского предложения: [сб. науч. тр. / отв. ред. А.М.Ломов]. Воронеж: ВГУ, 1985. С.6573.
16. АнтонюкО.Н. Интеграционный процесс в микротексте многокомпонентного сложного предложения со вставными конструкциями в романе И.С.Тургенева «Новь» / О.Н.Антонюк // Русская филология. Украинский вестник. Языкознание, литературоведение. Х., 2007. № 2-3 (33). С. 9496.
17. АрнольдИ.В. Интерпретация текста как установление иерархии его частей / И.В.Арнольд // Лингвистика текста: материалы научн. конф.: МГИИЯ им.М.Тореза. М., 1974. Ч.1. С. 2832.
18. АрнольдИ.В. Интерпретация художественного текста: типы выражения и проблемы експрессивности / И.В.Арнольд // Экспрессивные средства английского языка: [сб. науч. трудов ЛГПИ им. А.И.Герцена]. Л., 1975. С.1120.
19. АрнольдИ.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: [сб. статей / науч. ред. П.Е.Бухаркин] / АрнольдИ.В. СПб, 1999. 400 с.
20. АрнольдИ.В. Стилистика. Современный английский язык / АрнольдИ.В. М.: Флинта: Наука, 2004. 384 с.
21. АртеменкоЕ.П. Вставные конструкции в структурном и коммуникативном аспектах / Е.П.Артеменко, С.А.Гостеева // Синтаксис русского предложения: [сб. науч. тр. / отв. ред. А.М.Ломов] Воронеж: ВГУ, 1985. С. 3843.
22. АрутюноваН.Д. О синтаксических типах художественной прозы / Н.Д.Арутюнова // Общее и романское языкознание: [сб. ст.]. М.: Изд-во Московского ун-та, 1972. С. 189199.
23. АутинаР.Н. Синтаксическая характеристика вводного предложения в его взаимоотношении с основным предложением в современном немецком языке: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 „Германские языки” / Р.НАутина. М., 1973. 27с.
24. БабаковаИ.А. Явление вводности в русском литературном языке: aвтореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук: 10.02.01 „Русский язык”/ ХГУ им. А.М.Горького / И.А.Бабакова Х., 1955. 16 с.
25. БаллиШ. Французская стилистика / БаллиШ. М., 1961. 394 с.
26. БархударовЛ.С. Структура предложения и структура текста / Л.С.Бархударов // Лингвостилистические проблемы текста: [сб. науч. трудов / отв. ред. Е.И.Шендельс]. М., 1980. С.5161.
27. БахтинМ.М. Эстетика словесного творчества / БахтинМ.М. М.: Искусство, 1979. 423 с.
28. БахтинМ.М. Время и пространство в романе / М.М.Бахтин // Вопросы литературы. 1974. № 3. С.130139.
29. БахтинМ.М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет / М.М.Бахтин. М.: Худ. лит., 1975. 502 с.
30. БелинскаяО.Е. Соотношение временных планов в сложном синтаксическом целом со вставными конструкциями (на материале романа Л.Н.Толстого „Война и мир”) / О.Е.Белинская // Русское языкознание. К., 1986. Вып.13. С.113118.
31. Бибик С.П.Ознаки усномовності в ідіостилі Дніпрової Чайки / С.П.Бибик // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. К.: ІВЦ Держкомстату України, 2002. Вип. 1. С. 37.
32. БілодідІ.К. Питання розвитку мови української радянської прози / БілодідІ.К. К.: Вид-во АН УРСР, 1955. 328 с.
33. БиренбаумЯ.Г. Пространство вводности и придаточные предложения / БиренбаумЯ.Г. Челябинск, 1976. 118 с.
34. БиренбаумЯ.Г. Пространство вводности / Я.Г. Биренбаум // Актуальные вопросы семантики и синтаксиса: [сб. науч. тр. ЛГПИ им. А.И.Герцена]. Л., 1977. С. 4552.
35. БорботькоВ.Г. Некоторые проблемы выявления структурных характеристик текста / В.Г. Борботько // Сб. науч. трудов МГПИИЯ им. М.Тореза. Вып. 100. М., 1976. С. 5567.
36. БорботькоВ.Г. О механизмах текстообразования на уровне высказывания и дискурса // Текстообразующие свойства слова и предложения: [сб. науч. тр.]. Грозный, 1982. С. 1823.
37. БрчаковаД.О. связности в устных коммуникатах / Д.О.Брчакова // Синтаксис текста: [сб. ст. / отв. ред. Г.А.Золотова]. М., 1979. С. 250265.
38. БухаринВ.И. Вводные слова в аспекте актуального членения / В.И.Бухарин // Вопросы языкознания. 1984. №1. С. 101106.
39. БулаховськийЛ.А. Вибрані праці: в 5-ти томах / БулаховськийЛ.А. К.: Наукова думка, 1977. Т. 2. 632 с.
40. БулаховскийЛ.А. Русский литературный язык первой половины ХІХ века. Фонетика. Морфология. Ударение. Синтаксис / БулаховскийЛ.А. М.: Просвещение, 1954. 468с.
41. Бунь О.А. Лінгво-когнітивний аспект функціонування текстових внесень у сучасній англомовній художній прозі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 „Германські мови” / О.А.Бунь. К., 1997. 18с.
42. БуньО.А. Основні властивості текстових внесень в сучасній художній прозі / О.А.Бунь // Вісник Київського держ. лінгвістичного ун-ту. Дослідження молодих вчених. Серія „Філологія”. Вип. 1. Проблеми семантики слова та тексту. К., 1997. С. 4352.
43. ВаринськаА.М. Образ автора і проблеми лінгвостилістичного аналізу (на прикладі творів М.Коцюбинського) // Наука і сучасність: [зб. наук. праць]. К.: НПУ. Ч. 1. С. 139144.
44. ВаринськаА.М. Проблема образу автора в художньому творі / А.М.Варинська // Вісник Черкаського ун-ту. Філологічні науки. Черкаси, 2000. Вип. 15. С.119125.
45. ВасейкоЮ.С. Структурно-функціональні параметри вертикального контексту художнього твору: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.01 „Українська мова” / Ю.С.Васейко. К., 2004. 20с.
46. ВасильеваЭ. Роль вводных элементов в создании функционально-стилевых характеристик текста/ Э.Васильева // Семантика и синтаксис текста: [межвуз. сб. науч. тр. /отв. ред. А.И.Волокитина]. Куйбишев: КГУ, 1988. С. 3039.
47. ВащенкоВ.С. Стилістичні явища в українській мові / ВащенкоВ.С. Х., 1958. 227с.
48. ВежбицкаА. Метатекст в тексте / А.Вежбицка // Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистика текста. М., 1978. Вып. VIII С. 402421.
49. ВиноградовВ.В. Стиль „Пиковой дамы” // В.В.Виноградов. О языке художественной прозы. Избранные труды. М.: Наука, 1980. С.176 239.
50. ВиноградовВ.В. Проблема образа автора в художественной литературе // В.В.Виноградов. О теории художественной речи. М.: Наука,1971.С. 105211.
51. ВишняковаО.Д. Семантика парентетических внесений в художественном тексте / О.Д.Вишнякова, Н.Н.Костюк // Структурно-функциональный аспект предложения и текста: [межвуз. сб. науч. тр. / отв. ред. И.П.Шишкина]. Л.: ЛГПИ им. А.И.Герцена, 1987. С. 120125.
52. ВыговскаяВ.А. Вставные конструкции как характерная особенность синтаксиса ЛьваТолстого / В.А.Выговская // Мова і культура. V Міжнародна наукова конференція. К.: Collegium, 1997. Т. ІІІ. C. 2933.
53. ВласоваЛ.Д. Вставные конструкции в стихотворном синтаксисе А.С.Пушкина / Л.Д.Власова // Очерки по стилистике русского языка. Курск, 1976. Вып. 3. С. 3041.
54. ВомперскийВ.П. Образ автора в повести А.С.Пушкина „Барышня крестьянка”/ В.П.Вомперский // Русская речь. 1979. № 3. С. 2936.
55. ВоробьёваО.П. Реализация фактора адресата в художественном тексте в аспекте лингвокультурных традиций / О.П.Воробьёва // Филол. науки. 1992. № 1. С.5967.
56. ВоробьёваО.П. Текстовые категории и фактор адресата / ВоробьёваО.П. К.: Вища школа, 1993. 222 с.
57. ГавранекБ. Задачи литературного языка и его культура / Б.Гавранек // Пражский лингвистический кружок: сб. ст. М.: Прогресс, 1967. С.338378.
58. ГавриленкоИ.И. Функции и типы вставочных конструкций в научных текстах/ И.И. Гавриленко // Вестник Московского ун-та. Сер. 9. Филология. 2002. №6. С. 8091.
59. ГавриленкоМ.А. Изобразительная функция ВК в современной художественной прозе / М.А.Гавриленко // Функционирование языка и норма: [межвуз. сб. науч. тр.]. Горький, 1986. С.6975.
60. Галкина-ФедорукЕ.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке / Е.М.Галкина-Федорук // Сборник статей по языкознанию. М., 1958. С. 72102.
61. ГальперинИ.Р. Грамматические категории текста / И.Р.Гальперин // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. М., 1977. Т. 36. № 6. С. 522533.
62. ГальперинИ.Р. К проблеме зависимости предложений от контекста / И.Р.Гальперин // ВЯ. 1977. № 1. С. 4856.
63. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / ГальперинИ.Р. М.: Наука, 1981. 138 с.
64. ГанишЄ.Г. До проблеми актуалізації інтенції суб’єкта мовлення у художньому тексті (прагмалінгвістичний аспект) / Є.Г.Ганиш // Мова і культура. V Міжнародна наукова конференція. К.: Collegium, 1997. Том ІІІ. C. 3337.
65. ГаничД.И. Модальные функции вводных слов в современном русском языке: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук. К., 1953. 17с.
66. ГвоздевА.Н. Современный русский литературный язык: Синтаксис / ГвоздевА.Н. М.: Просвещение, 1973. 353 с.
67. ГлушаковаС.О. Эволюция функционирования вводных и вставных конструкций в русских научных текстах XVIII-XX века: автореф. дисc. на соискание научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 „Русский язык” / С.О.Глушакова. Свердловск, 1988. 16 с.
68. ГлушаковаС.О. Функционирование вводных и вставных конструкций в русских научных текстах ХVІІІ ХХ веков / С.О.Глушакова // Очерки истории научного стиля русского литературного языка XVII-ХХ веков. Пермь: Изд-во Пермского ун-та, 1994. Т. 1. Ч. 2. С. 4481.
69. ГонзинаН.М. Коммуникативно-стилистические функции обособленных конструкций в тексте / Н.М.Гонзина // Интерпретация художественного текста в языковом вузе. Методика исследования: [межвуз. сб. науч. тр. / отв. ред. И.В.Арнольд]. Л., 1983. С. 3339.
70. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст / М.І.Голянич. Коломия: Вік, 1977. 177 с.
71. ГончарО. До 60-річчя з дня народження А.Головка / О.Гончар // Радянське літературознавство. 1957. № 6. С. 14.
72. ГончароваЕ.А. Пути лингвостилистического выражения категории автор-персонаж в художественном тексте / ГончароваЕ.А. Томск: Изд-во Томского ун-та, 1984. 149 с.
73. Грамматика русского языка: Синтаксис / Под ред. В.В.Виноградова. М.: Изд-во АН СССР, 1954. Т.2. Ч.2. 444 с.
74. ГригорьеваЛ.П. Вставные конструкции в романе Л.Н.Толстого „Война и мир”/ Л.П.Григорьева // Вопросы изучения русского языка: [сб. лингвистич.ст. / под ред. Х.Х.Махмудовa]. Алма-Ата: Из-во АН КазССР, 1955. С. 275300.
75. ГрицинаВ.І. Інфраструктура речень публіцистичного стилю: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / В.І.Грицина. Запоріжжя, 2002. 18 с.
76. ГуйванюкН. Експресивний синтаксис: досягнення і проблеми / Н.Гуйванюк // Актуальні проблеми синтаксису: [матеріали Міжнародної наукової конференції]. Чернівці: Рута. 2006. С. 267275.
77. ГуйванюкН.В. Функціонально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць / ГуйванюкН.В. Чернівці, 1999. 338 с.
78. ДавыдоваЛ.Т. Интонация вводных оборотов в английском языке / ДавыдоваЛ.Т. М.: Изд-во Моск. ун-та. 1986. 93 с.
79. ДанилкоМ.И. Композиционно-речевые средства создания абсолютной антропоцентричности художественного текста (на мат. вводного абзаца англояз. короткой прозы): автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 „Германские языки” / М.И.Данилко. Одесса, 1987. 16 с.
80. ДегтярьоваІ. Інтертекстуальність як спосіб індивідуального текстотворення Ю.Іздрика / І.Дегтярьова // Культура слова. 2007. № 6869. С. 1217.
81. ДедоваО.В. О гипертекстах: «книжных» и электронных / О.ВДедова // Вестник Московского университета. Серия 9. Филология. 2003. №3. С.106119.
82. ДеминоваМ.А. Прием диалогичности в публицистических текстах В.М.Шукшина / М.А.Деминова // Текст: структура и функционирование: [сб. науч. статей]. Барнаул, 2001. Вып. 5. С. 6166.
83. ДенисоваИ.К. Стилистическое использование обособления в современной немецкой прозе: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук: 10.02.04 „Германские языки” / И.К.Денисова. Л., 1967. 21 с.
84. Дзюбишина-МельникН.Я. Синтаксичний почерк І.С.Нечуя-Левицького / Н.Я.Дзюбишина-Мельник// Культура слова. 1990. Вип.39. С. 55 59.
85. ДмитриеваЛ.К. Функционирование вводного компонента в тексте / Л.КДмитриева // Функционирование синтаксических категорий в тексте: [межвуз. сб. науч. тр. / отв. ред. С.Г.Ильенко]. Л., 1981. С. 6880.
86. ДолговаО.В. Семиотика неплавной речи / ДолговаО.В. М.: Высш. школа, 1978. 264 с.
87. ДолговаО.В. Формы и функции парентетических внесений в английской научной прозе: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 „Германские языки” / О.В.Долгова. М., 1976. 25с.
88. ДрачІ. Дорога Миколи Хвильового // Микола Хвильовий. Сині етюди. К.: Рад. письменник, 1989. С. 512.
89. ДружининаВ.В. О так называемых мотивированных вводных предложениях / В.В.Дружинина // Уч. зап. ЛГПИ им.А.И.Герцена Л., 1965. Т. 262. С.104110.
90. ДудикП.С. Просте ускладнене речення / ДудикП.С. Вінниця, 2002. 336 с.
91. ДудикП.С. Синтаксис сучасного розмовного літературного мовлення (Просте речення; еквіваленти речення) / ДудикП.С. К.: Наукова думка, 1973. 288 с.
92. ДудикП.С. Стилістика української мови: навч. посібник / ДудикП.С. К.: Академія, 2005. 362 с.
93. ДужикН.С. Мовна особистість Миколи Хвильового в аспекті стилістики та історії літературної мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.01 „Українська мова” / Н.С.Дужик. К., 1996. 20 с.
94.