ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА КАТЕГОРІЯ ДОПУСТОВОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

на правах рукопису

ТКАЧУК ТАРАС ПАВЛОВИЧ

УДК 811.161.2’367.335

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА КАТЕГОРІЯ ДОПУСТОВОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
Городенська Катерина Григорівна

КИЇВ 2009

ВСТУП .....
І. ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ЗАСАДИ ВИОКРЕМЛЕННЯ КАТЕГОРІЇ ДОПУСТОВОСТІ ...
1.1. Становлення функціоналізму як окремого напрямку мовознавства ......
1.2. Функціонально-семантичне поле базова одиниця функціональної граматики інтеграційного типу
1.3. Трансформація функціонально-семантичного поля у функціонально-семантичну категорію ..
1.4. Методика моделювання структури функціонально-семантичної категорії допустовості
1.5. Допустові відношення як самостійний тип семантико-синтаксичного відношення ..................
1.5.1. Семантична природа допустових відношень у витлумаченні мовознавців ........
1.5.2. Структурні особливості конструкцій із семантикою допустовості ........
1.5.3. Семантичні різновиди допустових семантико-синтаксичних відношень
Висновок до розділу 1 ........
ІІ. ієрархія складних речень з допустовими семантико-синтаксичними відношеннями ..
2.1. Складнопідрядне речення з підрядною допустовою частиною у структурі функціонально-семантичної категорії допустовості ............
2.1.1. Засоби вираження допустових семантико-синтаксичних відношень у складнопідрядному реченні ...
2.1.2. Допустово-обмежувальні семантико-синтаксичні відношення у складнопідрядному реченні .
2.1.3. Допустово-протиставні семантико-синтаксичні відношення у складнопідрядному реченні .
2.1.4. Допустово-умовні семантико-синтаксичні відношення у складнопідрядному реченні ..
2.1.5. Узагальнено-допустові семантико-синтаксичні відношення у складнопідрядному реченні .
2.1.6. Допустово-бажальні семантико-синтаксичні відношення у складнопідрядному реченні .
2.1.7. Формування нових засобів вираження допустових семантико-синтаксичних відношень у складнопідрядному реченні ..
2.1.8. Роль позиції підрядного допустового речення в передаванні семантики допустовості ...
2.2. Складносурядні речення з допустовими семантико-синтаксичними відношення як приядерна зона функціонально-семантичної категорії допустовості . ..
2.2.1. Протиставно-допустові семантико-синтаксичні відношення у складносурядному реченні .
2.2.2. Розділово-допустові семантико-синтаксичні відношення у складносурядному реченні .
2.3. Безсполучникове речення як крайня периферія в зоні складного речення функціонально-семантичної категорії допустовості .
Висновок до розділу 2 ........
ІІІ. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ЗАСОБІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОПУСТОВИХ СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНИХ ВІДНОШЕНЬ У ПРОСТОМУ УСКЛАДНЕНОМУ РЕЧЕННІ ..
3.1. Просте ускладнене речення як периферійніша щодо складнопідрядного речення синтаксична конструкція в реалізації функціонально-семантичної категорії допустовості ...
3.2. Прості ускладнені речення зі сполучниковим вираженням допустових семантико-синтаксичних відношень між однорідними членами речення .
3.2.1. Проблема статусу речень з однорідними членами, поєднаними допустовими сполучниками ......
3.2.1.1. Речення з допустовими семантико-синтаксичними відношеннями між однорідними присудками ...
3.2.1.2. Речення з допустовими семантико-синтаксичними відношеннями між однорідними другорядними членами речення ....
3.3. Прості ускладнені речення з прийменниковим вираженням допустових семантико-синтаксичних відношень .
3.3.1. Прийменниково-відмінкові форми як основні засоби реалізації функціонально-семантичної категорії допустовості на рівні простого ускладненого речення ......
3.3.2. Прийменниково-відмінкова експлікація синкретичних допустових семантико-синтаксичних відношень ...
3.3.2.1. Участь полісемантичних просторово-логічних прийменників у творенні синкретичних допустових конструкцій
3.3.2.2. Участь полісемантичних логічних прийменників у творенні синкретичних членів речення з допустово-протиставною та протиставно-допустовою семантикою.
3.4. Прості ускладнені речення з відпредикатними компонентами конденсатами підрядної допустової частини і допустових семантико-синтаксичних відношень ..
3.4.1. Речення з дієприкметниками у функції відокремлених обставин ..
3.4.2. Речення з дієприслівниками у функції відокремлених означень ..
Висновок до розділу 3 ....
ВИСНОВКИ ........
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ .
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .
Додаток 1. Словник допустових сполучник засобів .......................
Додаток 2. Структура ФСК допустовості ....

Вступ

У сучасній функціональній лінгвістиці використовують підхід до опису ієрархічної системи мови, складниками якого є мовні категорії, тобто інтегровані одиниці, що мають певну структуру і характеризуються єдністю засобів та функцій. Такий підхід до вивчення лінгвістичних категорій зумовлений як теоретичною вагомістю, так і практичними потребами, оскільки пріоритетним завданням функціональних досліджень є вивчення функціонально-семантичних категорій (ФСК). Основним підґрунтям для визначення мовної категорії є її послідовна реалізація в мовному матеріалі різних рівнів.
Для останніх десятиліть характерна активізація функціонально-семантичного підходу до вивчення лінгвістичних категорій, що спостерігаємо в загальнотеоретичних працях вітчизняних (І.Р.Вихованця [35], К.Г.Городенської [57], А.П.Загнітка [78; 79], М.В.Мірченка [131]), російських (О.В.Бондарка [17; 18; 19; 20; 21; 23; 25; 26], Є.В.Гулиги, Г.О.Золотової [83], Є.І.Шендельса [64]) і зарубіжних лінгвістів (С.Дік [211; 212; 213], Ш.Баллі [9], Є.Курилович [106], Ф.Данеш [210], В.Матезіус [123; 219], Т. Ґівон [214], В.Шмідт [221] тощо). Чимало функціонально-семантичних категорій уже виокремлено і проаналізовано (див. праці В.В.Виноградова [31], О.В.Глотової [49], І.Р.Дормачевої [69], Л.І.Дубовик [71], Г.О.Золотової [82; 83], Н.В.Кринської [103], В.П.Мусієнко[132] та ін.). У цих працях реалізовано два основні підходи до аналізу категорій семасіологічний та ономасіологічний. Концепція нашого дослідження ґрунтується на теорії функціонально-семантичного поля (ФСП) О.В.Бондарка [1721; 25; 26] і теоретичних засадах функціональної та категорійної граматики І.Р.Вихованця [35; 37; 39; 40].
Допустовість, на відміну від таких категорій синтаксису, як темпоральність, квантитативність, причина, наслідок, умова не належить до категорій філософії. Поняття «допустовий» є суто лінгвістичним, а його тлумачення в лексикографічних виданнях стосується лише сфери складнопідрядного речення: «підрядне [допустове] речення, що вказує на умови, незважаючи на які або всупереч яким відбувається дія, виражена в головному реченні» [45, с.191]. Це тлумачення є надто загальним. Що ж стосується терміна «допустовість», то у відомих лінгвістичних словниках [7; 45; 116; 122; 153] його взагалі не подають. Незважаючи на це, проблему допустовості вивчали в різних працях, переважно в теоретичних курсах [173, с. 372 374; 33, с. 130, 326 327; 170, с. 416, 424], монографіях [56, с. 10 25, 29 30; 164, с. 146 147, 560 568; 185, с. 116 117; 192, с. 116 117; 197, с. 296 297; 113] та статтях [44; 47; 75; 85; 92; 125; 135; 137; 141; 151; 169; 184].
Аналізові допустових семантико-синтаксичних відношень присвячено дослідження, у яких:
1) вивчено функціонування допустових конструкцій на матеріалі давньоруської мови (Б.В.Лавров [113]);
2) з’ясовано інтонаційну структуру допустових речень (І.М.Богданова [13]);
3) визначено місце ФСК в системі мови (І.Р.Вихованець [35; 37; 39; 40], М.В.Мірченко [129; 130; 131], О.В.Бондарко [21; 25; 26;126]);
5) досліджено просте ускладнене речення з допустовою семантикою (І.Р.Вихованець [38; 40], К.Г.Городенська [56], З.І.Іваненко [85; 86], А.П.Загнітко [78; 79; 81], Т.Г.Печонкіна [141], К.В.Розова [81], А.Ф.Прияткіна [148], Л.Т.Жукова [76]);
6) вивчено особливості функціонування допустових конструкцій у російській мові (В.С.Храковський [183], М.В.Ляпон [121]);
7) досліджено структуру та семантико-синтаксичні відношення складнопідрядного речення з підрядною допустовою частиною (А.Г.Кващук [92; 93], І.Є.Намакштанська [136; 137], З.О.Гетьман [47; 48], Н.О.Ковальова [95; 96], Ю.Ю.Наливайко [135], Т.Г.Печонкіна [142; 143], Н.О.Жданов [75], Є.П.Стемковська [168], Н.Є.Кухаревич [109]);
Допустові семантико-синтаксичні відношення спеціально досліджували переважно у зв’язку з вивченням складнопідрядного речення з підрядною допустовою частиною: це дисертаційні праці «Структурно-семантичні типи складних речень допустового співвідношення в сучасній українській літературній мові» А.Г.Кващука [93] та «Структурні, логіко-семантичні і функціональні типи допустових речень у сучасній науковій мові» Н.О.Ковальової [96]. У російському мовознавстві проблему допустовості вивчали Т.Г.Печонкіна у дисертаційній роботі «Синтаксическая категория уступительности и формы ее выражения в русском литературном языке 2-й половины ХІХ века» [143], І.Є.Намакштанська «Семантическая структура односубъектного уступительного предложения в современном русском языке» [136], Чин Суан Тхань «Сложные предложения, выражающие уступительно-противительные отношения в современном русском литературном языке» [187] та ін. Це відношення виокремлювали серед інших типів обставинних (детермінантних) відношень, які реалізують прислівники та адвербіалізовані прийменниково-відмінкові форми в простому ускладненому реченні (І.Р.Вихованець [33], К.Г.Городенська [56], А.П.Загнітко [78; 81], М.В.Мірченко [131]). Щоправда, у простому реченні акценти зміщували з вивчення допустового відношення на прийменникові конструкції (З.І.Іваненко [85; 86]) чи прийменниково-відмінкові форми (І.Р.Вихованець [36]) допустової семантики. Однак попри наявні дослідження допустових складнопідрядних речень та прийменникових конструкцій адвербіального значення в українському мовознавстві досі немає праці інтеграційного характеру, у якій би всі синтаксичні конструкції були об’єднані у функціонально-семантичну категорію (ФСК) на основі спільної семантики.
Поза увагою лінгвістів залишається також питання місця ФСК допустовості серед інших таких же категорій, оскільки функціонально-семантичний підхід передбачає аналіз усіх засобів вираження допустової семантики з огляду на їхню лінгвальну природу на всіх можливих мовних рівнях, ураховуючи вплив суміжних категорій. Немає і єдиної класифікації допустових семантико-синтаксичних відношень. Нарешті, досі чітко не систематизовано засоби реалізації допустового семантико-синтаксичного відношення в простому ускладненому реченні.
Ми спираємося на допустовість як ФСК, що об’єднує синтаксичні одиниці з допустовими семантико-синтаксичними відношеннями, які передають семантику подоланої суперечності. Допустовість має різнорівневу реалізацію в мові, тому функціонально-семантична модель є найприйнятнішим способом аналізу цієї категорії.
Допустовість виражають різні засоби, які за рівнями мовної структури поділяємо на лексико-граматичні (присудки, сполучники, прийменники, частки), морфологічні (дієслівні форми, відмінкові форми) та синтаксичні (конструкції різних типів). Семантичним стрижнем, на основі якого формується ФСК, є логічне співвідношення двох висловлень апріорного та актуального: апріорне твердження є відображенням умовно-наслідкової залежності, можливої або ж звичної, тоді як актуальне відображає обмеження, заперечення, спростування чи подолання цієї залежності.
Оскільки допустові семантико-синтаксичні відношення виявляються між частинами складного речення та між компонентами простого ускладненого речення, то ми використовуємо польовий принцип моделювання ФСК допустовості, тобто систематизуємо на семантичній основі допустовості різнорівневі засоби української мови.
Актуальність нашого дослідження зумовлена потребою інвентаризувати засоби вираження допустових семантико-синтаксичних відношень в українській мові, структурувати категорію допустовості на функціонально-семантичних засадах, з’ясувати її місце серед інших ФСК.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами.
Напрямок і проблематика дослідження пов’язані з темою «Структура граматичних категорій української мови», над якою працюють співробітники відділу граматики Інституту української мови НАН України (НДР №0101U003941).
Мета дисертаційної роботи теоретично обґрунтувати виокремлення ФСК допустовості в сучасній українській мові, систематизувати та проаналізувати засоби її вираження.
Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання:
1) обґрунтувати виокремлення ФСК допустовості та визначити її диференційні ознаки;
2) структурувати ФСК допустовості, установити її ядерні, приядерні, периферійні та крайні периферійні компоненти;
3) визначити місце ФСК допустовості в системі інших категорій сучасної української мови;
4) установити структурно-семантичні особливості одиниць, що передають значення допустовості;
5) диференціювати допустові семантико-синтаксичні відношення на значеннєві різновиди;
6) систематизувати засоби реалізації допустових семантико-синтаксичних відношень у складнопідрядному реченні;
7) з’ясувати специфіку вираження допустових семантико-синтаксичних відношень у складносурядному та безсполучниковому реченнях;
8) ієрархізувати засоби реалізації допустових семантико-синтаксичних відношень у простому ускладненому реченні;
9) указати на можливі шляхи розвитку засобів експлікації семантики допустовості.
Об’єкт дослідження одиниці різних рівнів сучасної української мови, за допомогою яких виражають допустові семантико-синтаксичні відношення.
Предмет дослідження структурування ФСК допустовості на функціонально-семантичних засадах.
Матеріалом для дослідження слугувала картотека складнопідрядних, складносурядних, безсполучникових та простих ускладнених речень з допустовою семантикою, що налічує понад 4000 одиниць, дібраних з майже 20000 сторінок текстів української художньої літератури ХІХ ХХІ століть, сучасної періодики, наукових праць, сторінок інтернету та науково-популярних видань.
Аналіз ФСК допустовості передбачає комплексну методику дослідження, де поєднано граматичний аналіз з елементами логічного. Потреба такої методики зумовлена досить складним характером та специфікою цієї категорії. Складність полягає насамперед у систематизації засобів її вираження, оскільки тут перетинаються логічний та граматичний зміст, а особливістю категорії допустовості є взаємодія мовних одиниць, що відтворюють відношення висловленого до дійсності, яке відбито у структурі категорії допустовості, її семантиці, функціональних та комунікативних характеристиках. Тому однією з основних засад формування категорії допустовості є функціонально-семантичний підхід, орієнтований на аналіз закономірностей і правил функціонування мовних одиниць на основі принципу від функції до засобів. Основними методами дослідження були описовий і метод спостереження, застосовуваний для диференціації усіх семантичних різновидів допустових конструкцій. Окрім цього, на різних етапах дослідження використано також методи компонентного аналізу (для згортання та розгортання базових і похідних допустових конструкцій), елементи дистрибутивного (для розподілу синтаксичних одиниць у межах зони поширення ФСК допустовості та вивчення оточення аналізованих одиниць), трансформаційного аналізу (для перетворення різних синтаксичних одиниць, що уможливило диференціацію базових (ядерних) та похідних конструкцій) і за потреби метод кількісних підрахунків.
Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві систематизовано засоби реалізації допустових семантико-синтаксичних відношень у складному і простому ускладненому реченнях, структуровано ФСК допустовості, з’ясовано особливості сполучникової, сполучнослівної, прийменникової та іншої експлікації цих відношень. Установлено ієрархію семантичних різновидів складнопідрядних допустових речень, а також складносурядних та безсполучникових, частини яких пов’язані допустовими семантико-синтаксичними відношеннями. З’ясовано специфіку вираження цих відношень у простому ускладненому реченні, розмежовано типові і синкретичні допустові прийменниково-відмінкові форми.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що її ідеї та узагальнення поглиблюють теорію функціонально-категорійної граматики і засади виокремлення ФСК, сприяють чіткій систематизації інших засобів оформлення допустових семантико-синтаксичних відношень в українській мові, що відкриває перспективу формування інших ФСК та дає матеріал для виконання типологічних досліджень.
Запропонована концепція уможливлює подальше дослідження категорійного апарату сучасної української мови в межах проблематики функціональної граматики.
Практичне значення одержаних результатів пов’язане з можливістю використання їх для читання спецкурсів, проведення спецсемінарів, написання підручників і посібників, створення теоретичних курсів із синтаксису та морфології, укладання словників української мови.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертації викладені на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Динамічні процеси в українській граматиці» (м. Переяслав-Хмельницький, 22 23 листопада 2007 р.) та Міжнародній науковій конференції «Взаємодія лексичної і граматичної семантики» (м. Київ, 22 23 травня 2008 р.). Дисертацію обговорено на засіданні відділу граматики та фонетики Інституту української мови НАН України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (224 найменування), списку використаних джерел (55 позицій), двох додатків (Додаток 1. Словник допустових сполучних засобів; Додаток 2. Структура ФСК допустовості) і чотирьох таблиць. Загальний обсяг роботи 240 сторінок, основного тексту 163 сторінки.

Список литературы

В И С Н О В К И

На основі виконаного дослідження зроблено такі висновки:
Семантичний стрижень, навколо якого сформовано ФСК допустовості, становить логічне співвідношення двох тверджень апріорного (виражає умовно-наслідкову залежність з можливим, прогнозованим або ж звичним наслідком) та актуального (виражає обмеження, заперечення, спростування чи подолання цієї залежності).
У системі граматичних засобів української мови, що виражають допустові семантико-синтаксичні відношення, основна роль належить безпосереднім виразникам цих відношень допустовим сполучникам, сполучнослівним єдностям, сполучнослівно-сполучниковим парам, аналітичним комплексам та прийменникам. Певну роль відіграє послідовність розташування частин у складнопідрядному та простому ускладненому реченні і лексико-семантичне наповнення їхніх компонентів.
Для структури ФСК допустовості характерний поділ на ядерну, приядерну, периферійну та крайню периферійну зони. Її ядро становить складнопідрядне речення з допустово-обмежувальними відношеннями між підрядною і головною частиною, бо воно найчіткіше передає базове співвідношення апріорного та актуального тверджень. Ці відношення в складнопідрядному реченні реалізують сполучники хоч (і), хоча (й), незважаючи на те що, дарма що, хай (і), нехай (і), попри те що, всупереч тому що.
Приядерну зону ФСК допустовості формують складнопідрядні речення з допустово-протиставними, допустово-умовними та узагальнено-допустовими семантико-синтаксичними відношеннями. У складнопідрядних реченнях з допустово-протиставними семантико-синтаксичними відношеннями підрядна частина, крім обмеження або усунення можливого наслідку, одночасно вказує на дії або стани, які протистоять тому, про що йдеться в головній частині. У підрядній допустово-протиставній частині, яка обов’язково розташована на початку складнопідрядного речення, використовують допустово-обмежувальні сполучники (крім незважаючи на те що, попри те що та всупереч тому що), а в головній їм відповідають протиставні сполучники а, але, зате, однак/одначе, проте, та. Іноді замість протиставних сполучників або й разом з ними вживають частки-актуалізатори все-таки (усе-таки), все(усе) ж таки, все(усе) одно, які підсилюють протистояння частин допустового складнопідрядного речення. Допустово-умовні семантико-синтаксичні відношення в складнопідрядному реченні оформлені за допомогою сполучників хоч(би)/хоча(б) то/так, хай(би) то/так, нехай(би) то/так та сполучнослівно-сполучникових пар де(б) не то, звідки(б) не то, куди(б) не то, коли(б) не то, скільки(б) не то, хто(б) не то, що(б) не то, як(би) не то, який(би) не то. Від попередніх різновидів допустових семантико-синтаксичних відношень узагальнено-допустові відрізняють своєрідні засоби їх вираження сполучнослівні єдності та сполучнослівно-сполучникові пари, до складу яких уходять займенникові сполучні слова і частки із семантикою спростування, заперечення (де не, звідки не, куди не, коли не, скільки не, хто не, що не, як не, який не) та протиставні сполучники. Частки б(би) умовного способу надають змісту речення характеру потенційності, нереальності.
Периферійну зону ФСК допустовості формують складнопідрядні речення з умовно-допустовими та допустово-бажальними семантико-синтаксичними відношеннями і складносурядні речення з протиставно-допустовими та розділово-допустовими семантико-синтаксичними відношеннями. Умовно-допустові семантико-синтаксичні відношення реалізують сполучники якщо і(й) то, якщо навіть то, якби і(й) то, якби навіть то, якби (ж) то. Допустово-бажальні семантико-синтаксичні відношення експлікує невелика кількість засобів: парні сполучники (хоч (і) аби, хай(і) аби, нехай(і) аби), за аналогією до яких можуть утворюватися сполучнослівно-сполучникові пари скільки не аби; де не аби; який не аби. Основною умовою появи протиставно-допустових семантико-синтаксичних відношень є взаємодія сурядних частин, в одній із яких висловлено твердження або припущення з можливим наслідком, а в іншій це твердження або припущення спростовують, обмежують чи заперечують. Важливу роль у реалізації цих відношень відіграють не так протиставні сполучники а, але, зате, однак (одначе), проте, та (зі значенням але), як лексичне наповнення сурядних частин та частки-актуалізатори, характерні для допустових складнопідрядних речень. Складне речення з розділово-допустовими семантико-синтаксичними відношеннями більше тяжіє до складносурядних речень, оскільки дві його частини поєднані між собою повторюваними розділовими сполучниками хоч хоч, чи чи, зрідка або або, а третя приєднана до них протиставними сполучниками а, але, зрідка так, які можуть опускатися. Саме наявність третьої частини зі значенням, характерним для головної частини складнопідрядного речення з допустовим семантико-синтаксичним відношенням, а також вираження семантики узагальненого вибору дає підстави розглядати такі складносурядні речення в периферійній зоні складнопідрядного речення з узагальнено-допустовою частиною, а значення протиставлення зближує їх також і з допустово-протиставними складнопідрядними реченнями.
Крайню периферійну зону ФСК допустовості в межах складного речення з допустовими семантико-синтаксичним відношеннями формують:
1) безсполучникові структури протиставно-допустової семантики, які ґрунтуються на запереченні, спростуванні одним компонентом сподіваного наслідку, висловленого в наступному компонентові; вони є дериватами складносурядних речень з протиставно-допустовими семантико-синтаксичними відношеннями;
2) безсполучникові речення з розділово-допустовими семантико-синтаксичними відношеннями, у яких дві предикативні частини (здебільшого предикати) протиставлені третій з прогнозованим наслідком. Вони побудовані за спільною схемою: у першій двочленній структурі повторюваний предикат з часткою не, у другій виразне протиставлення.
Просте ускладнене речення має свою ієрархію допустових семантико-синтаксичних відношень, яка де в чому відрізняється від системи відношень у складнопідрядному та складносурядному реченнях.
До складнопідрядного речення з допустовими семантико-синтаксичними відношеннями у структурі ФСК допустовості найближче розташовані прості речення, ускладнені однорідними членами, що поєднані допустово-протиставними сполучниками. Такі речення є перехідним типом конструкцій між складними та простими реченнями, оскільки вони повністю зберігають не лише сполучні засоби вихідного складного речення, але й присудки його головної та підрядної частин. Речення, однорідні присудки яких поєднані допустовими сполучниками, є дериватами спільносуб’єктних складнопідрядних речень з допустово-обмежувальними, допустово-протиставними, допустово-умовними та узагальнено-допустовими підрядними частинами. Прості речення, однорідні присудки яких поєднані протиставними сполучниками, прилягають до складносурядних речень з протиставно-допустовими та розділово-допустовими відношеннями між їхніми частинами. Від базового складного речення більше віддалені прості речення, ускладнені другорядними членами речення (означеннями та обставинами), пов’язаними допустово-обмежувальними, допустово-протиставними, допустово-умовними та протиставно-допустовими семантико-синтаксичними відношеннями.
У структурі ФСК допустовості домінанту простих ускладнених речень становлять речення з прийменниково-відмінковими формами допустової семантики, які так само утворені з підрядної допустової частини, але вона зазнала складніших трансформацій: допустові сполучники перетворилися на допустові прийменники, а її присудок на віддієслівний іменник. Прийменниково-відмінкові форми мають свою ієрархію у вираженні допустової семантики:
а) ядро прийменниково-відмінкових форм допустової семантики формують чотири форми з похідними прийменниками незважаючи на, всупереч/усупереч, незалежно від, наперекір; б) до приядерної зони належить форма з похідним прийменником попри; в) периферійну зону утворюють відмінкові форми з прийменниками помимо, при; г) дев’ять синкретичних допустових форм з прийменниками за, поза, на противагу, на відміну від, без, крім, окрім, опріч, за винятком належать до крайньої периферійної зони.
У периферійній зоні простого ускладненого речення розташовані конструкції, ускладнені відокремленими другорядними членами речення, вираженими дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами чи одиничними дієприкметниками та дієприслівниками. Ця позиція зумовлена тим, що дієприкметники і дієприслівники, на відміну від прийменниково-відмінкових форм, більше завуальовують допустові семантико-синтаксичні відношення, якими пов’язані предикативні частини в базовому складному реченні. Вони є наслідком кількаразового згортання підрядної або сурядної частини складного речення з допустовою семантикою. Характерною особливістю таких відокремлених другорядних членів речення є їхня похідність від предикатів та наявність слів-актуалізаторів, які підсилюють допустову семантику.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Адмони В.Г. Основы теории грамматики / В.Г.Адмони. М. Л. : Наука, 1964. 105 с.
2. Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка. Система отношений и система построения / В.Г.Адмони. Л. : Наука, Ленингр. oтд-ние, 1973. 366 с.
3. Адмони В.Г. Система форм речевого высказывания / В.Г.Адмони. СПб.: Наука, Инст. лингвист, исслед. РАН, 1994. 152 с.
4. Алиева Н.Ф. Грамматика индонезийского языка / Н.Ф.Алиева, Аракин В.Д., Оглоблин А.К. М. : Наука, 1972. 462 с.
5. Апресян Ю.Д. Дистрибутивный анализ значений и структурные семанти-ческие поля / Ю.Д. Апресян. // Лексикогр. сб. М., 1962. Вып.5. С. 52 72.
6. Арбатский Д.И. О лексическом значении деепричастий / Д.И.Арбатский. // Вопросы языкознания. 1980. №4. С. 108 118.
7. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов / О.С. Ахманова М. : Сов. энциклопедия, 1969. 607 с.
8. Балин Б.М. Сравнительная аспектология русского и немецкого языков / Б.М.Балин. Калинин: Изд-во КГУ, 1979. 86 с.
9. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Шарль Балли. М. : Издательство иностранной литературы, 1955. 416 с.
10. Безпояско О.К. Граматика української мови. Морфологія: Підручник / Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. К. : Либідь, 1993. 336 с.
11. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис / В.А.Белошапкова. М. : Высшая школа, 1977. 248 с.
12. Бережан С.Г. О синонимичности однокорневых слов с разной аффиксальной частью / С.Г.Бережан // Лексическая синонимия. М. : Наука, 1967. С. 142 151.
13. Богданова И.М. Интонационная структура сложноподчинённых предложений с уступительным придаточным в современном английском языке: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 «Германские языки» / И.М.Богданова. М. , 1975. 23 с.
14. Богомолова А.В. Уступительные конструкции с союзом хотя (хоть) в современном русском литературном языке: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык» / А.В.Богомолова. Л. , 1955. 20 с.
15. Богородицкий В.А. Общий курс русской грамматики / В.А.Богородицкий. М. : Cоцэкгиз. 5-е изд. 1935. 354 с.
16. Бондарко А.В. Вид и время русского глагола / А.В.Бондарко. М. : Просвещение, 1971. 239 с.
17. Бондарко А.В. К теории функциональной грамматики / А.В.Бондарко // Проблемы функциональной грамматики. М. : Наука, 1985. С. 16 29.
18. Бондарко А.В. Направления функционально-грамматического описания «от формы» и «от семантики» / А.В.Бондарко [отв. ред. А.В. Бондарко]. //Функцио-нальный анализ грамматических форм и конструкций. Л. , 1988. С. 3 15.
19. Бондарко А.В. О структуре грамматических категорий (отношение оппозиции и неоппозитивного различия) / А.В.Бондарко // Вопросы языкознания. 1981. №6. С. 17 28.
20. Бондарко А.В Понятия «семантическая категория», «функционально-семантическое поле» и «категориальная ситуация» в аспекте сопоставительных исследований / А.В. Бондарко [отв. ред. В.Н.Ярцева] // Методы сопоставительного изучения языков. М. : Наука, 1988. С. 12 19.
21. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии / А.В.Бондарко. Л. : Наука, Ленингр. отд-ние, 1983. 208 с.
22. Бондарко А.В. Проблемы грамматической семантики в русской аспектологии / А.В.Бондарко. СПб. : СПб. гос. ун-т; РАН; Ин-т лингвистических исследований, 1996. 219 с.
23. Бондарко А.В. Теория грамматического значения и аспектологические исследования / А.В.Бондарко. Л. : Наука, Ленингр. отд-ние, 1984. 279 с.
24. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий / А.В.Бондарко. Л. : Наука, Ленингр. отд-ние, 1976. 255 с.
25. Бондарко А.В. Функциональная грамматика / А.В.Бондарко. Л. : Наука, 1984. 136 с.
26. Бондарко А.В. Функциональный анализ грамматических категорий / А.В.Бондарко. Л. : Наука, Ленингр. отд-ние, 1973. 192 с.
27. Булаховский Л.А. Курс русского литературного языка / Л.А.Булаховский. К. : Рад. школа, 1949. 436 с.
28. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. Синтаксис / Ф.И.Буслаев. М. : Изд-во Братьев Соколовых, 1875. 382 с.
29. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка / Н.С.Валгина. М. : Высш. шк., 1991. 432 с.
30. Васильева А.А. Синтаксические способы выражения уступительности в немецком языке: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук [без спец.] / А.А.Васильева. Л. , 1965. 27 с.
31. Виноградов В.В. Избранные труды: Исследования по русской грамматике / В.В. Виноградов. М. : Наука, 1975. с. 53 87.
32. Висоцький А.В. Вплив явищ позамовної дійсності на специфіку функціонування прислівників / А.В. Висоцький // «Наукові записки» Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбин-ського: зб. наук. праць. Серія: Філологія. Вінниця, 2007. Вип. 9. С. 80 84.
33. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник / І.Р.Вихованець. К. : Либідь, 1993. 368 с.
34. Вихованець І.Р. Морфологічні категорії? Словотвірні? Чи граматичні міжрівневі? / І.Р.Вихованець. // Актуальні проблеми українського словотвору / за ред. д-ра філол. наук В.Ґрещука. Івано-Франківськ, 2002. С. 13 18.
35. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І.Р.Вихованець. К. : Наук. думка, 1992. 224 с.
36. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови / І.Р.Вихованець. К. : Наук. думка, 1980. 286 с.
37. Вихованець І.Р. Принципи категорійної граматики української мови / І.Р.Вихованець // ІІІ Міжнародний конгрес україністів. Мовознавство (26 29 серпня 1996 р.). Х. , 1996. С. 177 181.
38. Вихованець І.Р. Синтаксична варіантність прийменниково-відмінкових конструкцій місцевого відмінка / І.Р.Вихованець // Синтаксис словосполучення і простого речення (синтаксичні категорії і зв’язки). К. : Наук. думка, 1975. 222 с.
39. Вихованець І.Р. Теоретичні засади категорійної граматики української мови / І.Р.Вихованець // «Наукові записки» Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: зб. наук. праць. Серія: Філологія. Вінниця, 2000. Вип. 2. С. 3 6.
40. Вихованець І.Р. Теорія функціональної морфології та синтаксису / І.Р.Вихованець // Функціональна граматика / Тези доповідей Міжнародної наукової конференції. Донецьк, 1994. С. 15 18.
41. Вихованець І.Р. Обставина / І.Р.Вихованець // Українська мова: Енциклопедія. К. : Вид-во „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2007. С. 342.
42. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І.Р.Вихованець. К. : Наук. думка, 1988. 256 с.
43. Вихованець Іван. Теоретична морфологія української мови / Іван Вихованець, Катерина Городенська. К. : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. 400 с.
44. Гаврилюк О.Р. Складнопідрядні речення інтенсивної допустово-протиставної семантики зі сполучним компонентом як(би)не, хоч(би)як / О.Р.Гаврилюк // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова: зб. наук праць. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови. К. : НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2008. Вип. 4. С. 126 132.
45. Ганич Д.І. Словник лінгвістичних термінів [Д.І.Ганич, І.С.Олійник]. К. : Вища школа, 1985. 360 с.
46. Герман К.Ф. Структурно-семантичний аналіз складносурядних речень сучасної української літературної мови / К.Ф.Герман. Чернівці : Чернівецький держ. ун-т, 1973. 54 с.
47. Гетьман З.А. О синтаксической семантике сложноподчинённых предложений с придаточными уступительными / З.А.Гетьман // Исследования по романской и германской филологии. К. : Изд-во Киев. ин-та иностр. языков, 1975. С.178 182.
48. Гетьман З.А. Сложноподчинённое предложение с придаточным уступки в испанском литературном языке ХІІ ХХ вв.: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.05 «Германские языки» / З.А.Гетьман. К. , 1977. 23 с.
49. Глотова О.В. Функціонально-синтаксичний аналіз категорії причиновості в сучасній українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / О.В. Глотова. Х. , 1994. 16 с.
50. Глушкова Г.М. Структурно-семантичні типи сурядності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Г.М. Глушкова. Дніпропетровськ, 1998. 16 с.
51. Гнатюк Г.М. Дієприкметник у сучасній українській мові / Г.М.Гнатюк. К. : Наукова думка. 1982. 248 с.
52. Гнатюк Г.М. Синтаксичні функції дієприкметників у сучасній українській літературній мові / Г.М. Гнатюк // Мовознавство. 1980. №4. С. 18 27.
53. Головин Б.Н. К вопросу о сущности грамматической категории / Б.Н.Головин // Вопросы языкознания. 1955. №1. С. 21 32.
54. Голоюх В.І. Невласне-умовні конструкції у сучасній українській мові / В.І.Голоюх // Мовознавство. 1976. №3. С.32 39.
55. Городенська К.Г. Граматичний словник української мови: Сполучники / К.Г.Городенська. Херсон : Видавництво ХДУ, 2007. 340 с.
56. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць / К.Г.Городенська. К. : Наук. думка, 1991. 89 с.
57. Городенська К.Г. Новітня граматика української мови / К.Г.Городенська // Матеріали VІ Міжнародного конгресу україністів. Мовознавство: зб. наук. статей. К. , 2007. Кн.5. С.63 71.
58. Горяний В.Д. Синтаксична синоніміка словосполучень і речень / В.Д.Горяний // Укр. мова і літ. в школі. 1969. № 5. С.26 28.
59. Граматика української мови, підручник для VI і VII кл. семирічної і середньої школи. Вид 6.4.2. Ч.ІІ. Синтаксис. М. : Радянська школа, 1944. 184 с.
60. Грамматика современного русского литературного языка. М. : Наука, 1970. 767 с.
61. Гречишникова Р.М. Сложные предложения с фразеологизирующими средствами выражения уступительных отношений в современном русском литературном языке: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык» / Р.М. Гречишникова. Л. , 1971. 16 с.
62. Грищенко А.П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові / А.П.Грищенко. К. : Наук. думка, 1969. 156 с.
63. Гулыга Е.В. О взаимодействии смысла и синтаксической семантики предло-жения / Е.В. Гулыга // НДВШ. Филологические науки. 1976. №1. С. 67 75.
64. Гулыга Е.В. Грамматико-лексические поля в современном немецком языке / Е. В.Гулыга, Е.И.Шендельс. М. : Просвещение, 1969. 184 с.
65. Гурычева М.С. Условные и уступительные предложения в провансальском и во французском языках (из истории категории модальности в языках галло-романской группы): автореф. дисс. на соискание научн. степени д-ра филол. наук: спец. 10.02.05 «Романские языки» / М.С. Гурычева. М. , 1953. 23 с.
66. Гухман М.М. Единицы анализа словоизменительной системы и понятие поля / М.М.Гухман // Фонетика, фонология, грамматика. М. , 1971. С. 11 23.
67. Дерибас Л.А. Деепричатные конструкции в роли обстоятельства / Л.А.Дерибас // Русский язык в школе. 1953. №4. С. 41 48.
68. Донец Н.А. Сложные предложения с условно-уступительными конструкциями. Учебное пособие / Н.А.Донец. Рига : Латвийск. гос. ун-т, 1975. 74 с.
69. Дормачева І.Р. Функціонально-семантична категорія сукупності у сучасній українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / І.Р. Дормачева. Запоріжжя , 1999. 18 с.
70. Дорошенко С.І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові / С.І.Дорошенко. Х. : Вища школа, 1980. 152 с.
71. Дубовик Л.І. Логіко-граматичні аспекти категорії причини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Л.І.Дубовик. Донецьк, 2002. 21 с.
72. Есенов Х.М. Условные и уступительные придаточные предложения в современном казахском языке: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.06 «Тюркские языки» / Х.М.Есенов. Алма-Ата, 1961. 23 с.
73. Есперсен О. Философия грамматики / О. Есперсен; [пер. с англ. В.В.Кассена и С.П.Сафроновой]. М. : Изд. иностр. лит., 1958. 404 с.
74. Єрмоленко С.Я. Літературна мова і художні переклад / С. Єрмоленко, В.Русанівський // Мовознавство. 1970. №3. С. 66 77.
75. Жданов Н.А. Придаточные уступительные предложения / Н.А. Жданов. // Русский язык в школе. 1952. №6. С. 27 35.
76. Жукова Л.Т. Предложения и словосочетания с уступительным значением в немецком литературном языке: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 «Германские языки» / Л.Т. Жукова. Ярославль, 1967. 19 с.
77. Загнітко А.П. Морфологічні категорії в системі предикатності і предикативності речення / А.П.Загнітко. К. : НМК ВО, 1990. 67 с.
78. Загнітко А.П. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис простого ускладненого і складного речення / А.П.Загнітко. Донецьк : ДонДУ, 1994. 204 с.
79. Загнітко А.П. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис словосполучення і простого речення.: Теоретико-навчальний комплекс / А.П.Загнітко. Донецьк : ДонДУ, 1993. 175 с.
80. Загнітко А.П. Теорія сучасного синтаксису / А.П.Загнітко. Донецьк : ДонНУ, 2006. 378 с.
81. Загнітко А.П. Функціональні особливості синтаксем допустовості в простому реченні / А.П.Загнітко, К.В.Розова // Функціонально-комунікативні вияви граматичних одиниць: зб. наук. праць. К. : ІЗМН., 1997. С. 92 102.
82. Золотова Г.А. Коммуникативная грамматика русского языка / Г.А.Золотова, Н.К.Онипенко, Н.Ю.Сидорова. М. : Ин-т рус. языка им. В.В.Виноградова, Моск. гос. ун-т им. М.М.Ломоносова. 1998. 528 с.
83. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка / Г.А.Золотова. М. : Наука, 1973. 352 с.
84. Иванова Л.П. Функционализм как новая парадигма исследований в советском языкознании / Л.П.Иванова // Лингвистика: взаимодействие концепций и парадигм. Материалы межведомственной научно-теоретической конференции. Х. , 1991. Выпуск 1, часть 1. С. 34 35.
85. Іваненко З.І. Прийменникові конструкції з допустовим значенням / З.І.Іваненко // Українська мова і література в школі. 1979. №4. С. 24 28.
86. Іваненко З.І. Система прийменникових конструкцій адвербіального значення / З.І.Іваненко. К. , Одеса : Вища школа. 1981. 143 с.
87. Іваницька Н.Л. Синтаксис простого речення: Складні випадки аналізу / Н.Л.Іваницька. К. : Вища школа, 1989. 62 с.
88. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова / М.П.Івченко. К. : В-во Київського ун-ту, 1965. 504 с.
89. Каранська М.У. Синтаксис української літературної мови: Навч. Посібник / М.У.Каранська. К. : Либідь, 1995. 312 с.
90. Карпенко Ю.О. Функції мови / Ю.О.Карпенко //Українська мова: Енциклопедія. К. : Вид-во „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2007. С. 807 809.
91. Кацнельсон С.Д. Основные задачи лингвистической типологии / С.Д.Кацнельсон // Лингвистическая типология и восточные языки. М. : Наука, 1965. С. 63 75.
92. Кващук А.Г. Складні речення допустового співвідношення в розмовному стилі сучасної української мови / А.Г.Кващук // Матеріали республіканської наукової конференції з проблем синтаксису українського сучасного усного літературного мовлення. Вінниця, 1974. С. 73 74.
93. Кващук А.Г. Структурно-семантичні типи складних речень допустового співвідношення в сучасній українській літературній мові: дис. кандидата філол. наук: 10.02.01 / Кващук Анатолій Гурійович. Станіслав, 1959. 266 с.
94. Ковалик І.І. Про лінгвальні категорії, їх властивості і види / І.І. Ковалик // Мовознавство. 1980. №5. С.10 33.
95. Ковальова Н.О. Структурні, логіко-семантичні і функціональні типи допустових речень у сучасній українській науковій мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н.О. Ковальова. Дніпропетровськ, 2005. 19 с.
96. Ковальова Н.О. Структурні, логіко-семантичні і функціональні типи допустових речень у сучасній українській науковій мові: дис. кандидата філол. наук: 10.02.01 / Ковальова Наталя Олександрівна. Макіївка, 2005. 196 с.
97. Колодяжний А.С. Прийменник: Матеріали до лекцій з курсу сучасної української літературної мови / А.С.Колодяжний. Х. : Вид-во Харків. ун-ту, 1960. 165 с.
98. Кононенко В.І. Нові тенденції у розвитку сучасного синтаксису / В.І.Кононенко // Українська мова і література в школі. 1972. № 1. С. 1927.
99. Кононенко В.І. Синтаксичні зв’язки в ускладненому реченні / В.І.Кононенко // Українська мова і література в школі. 1980. № 1. С. 27 34.
100. Корчиц М.А. О деепричастных конструкциях с нечленимыми сочетаниями слов / М.А. Корчиц // Русский язык в школе. 1985. №5. С. 81 86.
101. Костич Л.М. Основні засади функціональної граматики: Навчальний посібник / Л.М.Костич. К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. 79 с.
102. Креленштейн Н.С. Некоторые закономерности употребления коррелятов в сложноподчинённом предложении / Н.С. Креленштейн // Филологические науки. 1964. №3 С.106 116.
103. Кринська Н.В. Семантико-синтаксична категорія наслідку в складному реченні у книжних стилях сучасної української мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н.В.Кринська. Х. , 2001. 16 с.
104. Кубик М. Условные конструкции и система сложного предложения / Мирослав Кубик. Прага : Universiteta Karlova, 1967. 229 с.
105. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови, ч. ІІ, Синтаксис / Б.М.Кулик. К. , 1961. 283 с.
106. Курилович Е. Очерки по лингвистике / Е.Курилович. М. : Изд-во иностр. л-ры. 1962. 456 с.
107. Курс сучасної української літературної мови [за ред. Л.А.Булаховського]. К. : Рад шк., 1951. Т.1. 519 с.
108. Курс сучасної української літературної мо