СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА І ФУНКЦІЇ НЕПОДІЛЬНИХ ДІЄСЛІВНО-ІМЕННИКОВИХ СПОЛУК У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С.Сковороди

На правах рукопису

Карпенко Надія Олександрівна

УДК 811.161.2’367

СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА І ФУНКЦІЇ
НЕПОДІЛЬНИХ ДІЄСЛІВНО-ІМЕННИКОВИХ СПОЛУК
У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10.02.01 «Українська мова»

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Дорошенко Сергій Іванович
доктор філологічних наук, професор

Харків − 2009

ЗМІСТ

Вступ.......................................................................................................... 5
Розділ І. Теоретичні засади вивчення неподільних дієслівно-
іменникових сполук у сучасному мовознавстві
1.1. Становлення вчення про речення та роль у ньому присудка в східнослов’янському мовознавстві.................................................. 11
1.2. Виділення дієслівно-іменникової сполуки як окремої
одиниці.............................................................................................. 19
1.3. Проблема назви дієслівно-іменникового поєднання................ 27
1.4. Проблема лінгвістичного статусу неподільних дієслівно-іменникових сполук........................................................................................................... 33
1.5. Характеристика компонентів неподільних дієслівно-
іменникових сполук.......................................................................... 39
1.5.1. Дієслівний компонент.................................................... 39
1.5.2. Іменниковий компонент................................................. 46
1.5.2.1. Віддієслівні іменники........................................ 49
1.5.2.2. Відприкметникові й віддієприкметникові іменники 50
1.5.2.3. Власне абстрактні іменники............................. 52
1.6. Неподільні дієслівно-іменникові сполуки як граматичні компоненти речення........................................................................................................... 53
1.7. Синонімічні відношення між неподільною дієслівно-
іменниковою сполукою й однослівним еквівалентом...................... 59
Висновки до першого розділу......................................................... 68
Розділ ІІ. Використання неподільних дієслівно-іменникових сполук у книжних стилях української мови
2.1. Дієслівно-іменникові сполуки в офіційно-діловому стилі........ 72
2.1.1. Мова права законодавчо-правових актів як підстиль офіційно-ділового стилю........................................................................................ 72
2.1.2. Напрями вивчення неподільних дієслівно-іменникових сполук у законодавчо-правових актах................................................... 75
2.1.3. Дієслова й іменники в неподільних дієслівно-
іменникових сполуках, засвідчуваних у законодавчо-
правових актах........................................................................ 76
2.1.4. Неподільні дієслівно-іменникові сполуки виразники точності, конкретності в законодавчо-правових актах.......................... 78
2.1.5. Неподільні сполуки та їхні складники як компоненти різних типів речень і як синтаксичні одиниці.......................................................... 83
2.2. Дієслівно-іменникові сполуки в науковому стилі..................... 86
2.2.1. Тексти власне наукового і науково-навчального
підстилів як об’єкт розгляду структурно-семантичних рис
і функціонування дієслівно-іменникових сполук................... 86
2.2.2. Особливості функціонування дієслівно-іменникових
сполук у наукових текстах...................................................... 88
2.2.3. Синонімія дієслівно-іменникових сполук і
самостійних дієслів.................................................................. 98
2.3. Дієслівно-іменникові сполуки в публіцистичному стилі.......... 103
2.3.1. Обґрунтування необхідності аналізу дієслівно-
іменникових сполук у газетно-публіцистичних текстах........ 103
2.3.2. Структура дієслівно-іменникових сполук і
семантика їхніх компонентів у публіцистичних підстилях.... 104
2.3.3. Дієслівно-іменникова сполука як компонент
синонімічної пари «сполука/дієслово (предикативний прикметник, дієприкметник, прислівник)».................................................. 108
2.3.4. Функціонування неподільних сполук офіційно-
ділового й наукового стилів у публіцистиці........................... 111
2.3.5. Граматичні ознаки й функції неподільних дієслівно-іменникових сполук у реченнях публіцистичних текстів........................................ 112
Висновки до другого розділу.................................................................... 118
Розділ ІІІ. Специфіка використання неподільних дієслівно-
іменникових сполук у різних жанрах художньої літератури
3.1. Дієслівно-іменникові сполуки в контексті художнього
відтворення дійсності........................................................................ 120
3.2. Синтаксична роль дієслівно-іменникових сполук у тканині художнього відтворення дійсності........................................................................ 122
3.3. Неподільні дієслівно-іменникові сполуки як засіб надання змалюванню єдино можливого втілення.......................................................................... 126
3.4. Участь дієслівно-іменникових сполук у художньому
змалюванні........................................................................................ 132
3.5. Метафоричність дієслівно-іменникових сполук....................... 136
3.6. Неподільні сполуки в мовленні персонажів і мові автора....... 141
Висновки до третього розділу......................................................... 147
Розділ ІV. Неподільні дієслівно-іменникові сполуки в розмовно-побутовому стилі
4.1. Визначення джерел (жанрів, підстилів) розмовно-
побутового мовлення................................................................... 149
4.2. Дієслівно-іменникові сполуки в діалектному й
усно-розмовному мовленні......................................................... 151
4.3. Використання дієслівно-іменникових сполук у жанрах
усної народної творчості............................................................. 153
4.4. Дієслівно-іменникові сполуки в приватному листуванні.... 159
4.5. Дієслівно-іменникові сполуки в щоденникових записах..... 165
Висновки до четвертого розділу................................................. 169
Висновки.................................................................................................... 171
Список використаних джерел................................................................. 176

ВСТУП

У сучасній українській мові в ролі присудка, головного члена односкладних речень і деяких другорядних членів речення активно вживаними є семантично і синтаксично неподільні дієслівно-іменникові поєднання типу завдати шкоди, здійснити напад, робити припущення, мати бажання, виявляти цікавість, давати пораду. У роботі на позначення таких структур прийнята назва «неподільні дієслівно-іменникові сполуки».
Системного розгляду ці синтаксично зв’язані сполуки набули лише, починаючи з 50-х років ХХст., спираючись на теоретичні засади вивчення лексико-синтаксичних аналітичних одиниць, закладені в працях Ф.І.Буслаєва, О.О.Потебні, Д.М.Овсянико-Куликовського, О.О.Шахматова, В.О.Богородицького, О.М.Пєшковського, Л.А.Булаховського, В.В.Виноградова.
На матеріалі російської мови ці поєднання вивчали Ю.Д.Апресян, В.М.Дерибас, Л.К.Жулинська, П.О.Лекант, А.П.Мордвилко, М.М.Прокопович, В.В.Розанова, Л.В.Шубіна. Вони розглядали питання статусу, синтаксичних функцій цих одиниць, ролі дієслова як складника дієслівно-іменникової сполуки. Ці конструкції досліджували українські вчені Н.О.Бойченко, М.О.Вінтонів, Д.В.Горбачук, В.О.Горпинич, А.П.Загнітко, Л.М.Корнєва, О.І.Леута, І.І.Слинько, Н.В.Гуйванюк, М.Ф.Кобилянська, Г.М.Удовиченко, І.І.Чередниченко, К.Ф.Шульжук.
Наукові розвідки, в яких аналізуються названі конструкції, переконують у тому, що, незважаючи на залучення до аналізу значної кількості фактичного матеріалу і висловлення теоретично вагомих тверджень, у лінгвістичній україністиці вони залишаються недостатньо вивченими. Це спричинює необхідність їхнього подальшого дослідження.
Усунення прогалин у найбільш повному визначенні притаманних розглядуваним сполукам ознак і знаходження об’єктивних відповідей на дискусійні питання викликають потребу одержання даних про функціонування цих одиниць у всіх стилях української мови. Цим і зумовлена актуальність обраної для дослідження теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження має безпосередній зв’язок із науковими розробками кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди щодо вивчення української мови у функціональному аспекті. Напрям дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови «Закономірності розвитку й функціонування української мови». Тема кандидатської дисертації затверджена на засіданні вченої ради Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол №5 від 23 грудня 2005р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи − з уточненням спірних питань щодо назви, статусу, ролі в реченні дослідити структуру, семантику, використання неподільних дієслівно-іменникових сполук у функціональних різновидах сучасної української мови з метою встановлення їхніх стильових і стилістичних властивостей. Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:
1)з’ясувати диференційні ознаки неподільних дієслівно-іменникових сполук у зіставленні з фразеологізмами і вільними словосполученнями, довести правомірність назви їх як неподільних дієслівно-іменникових сполук;
2)виокремити групи дієслів та іменників, що формують неподільні дієслівно-іменникові сполуки в текстах усіх функціональних різновидах української мови;
3)довести неправомірність твердження, за яким дієслова в названих сполуках десемантизуються;
4)на основі аналізу текстів усіх стилів мови виявити функціонування відмінкових форм іменників без прийменників і з прийменниками, залежних від валентних можливостей дієслова;
5)обстежити всі функціональні різновиди української мови і дати повний перелік використання неподільних дієслівно-іменникових сполук у синтаксичній ролі;
6)схарактеризувати семантико-стилістичні відношення між неподільною дієслівно-іменниковою сполукою та її дієслівним, прикметниковим, дієприкметниковим, прислівниковим еквівалентами й описати властивості сполук у синонімічних зв’язках передавати семантичні і стилістичні відтінки, а також значення, які відповідними синонімами не відтворюються;
7)проаналізувати специфіку функціонування неподільних дієслівно-іменникових сполук у різностильових текстах: у формуванні специфічних стильових сполук, у переважному використанні в окремих стилях одного з видів абстрактних іменників − віддієслівних, відприкметникових, віддієприкметникових чи власне іменників, у частотності сполук із віддієслівними, відприкметниковими, віддієприкметниковими і власне іменниками, у ролі дієслів, здатних надавати вислову експресивного відтінку.
Об’єктом дослідження виступають дієслівно-іменникові сполуки, що можуть семантично співвідноситись із відповідними одиничними дієсловами або прикметниками, дієприкметниками чи прислівниками в ролі іменної частини складеного присудка, і дієслівно-іменникові сполуки, що таких відповідників не мають, але сприймаються як цілісні одиниці. Ці дві групи мають схожі ознаки функціонування в синтаксичній ролі присудка, головного члена односкладних речень, другорядних і відокремлених членів речення, що дозволяє об’єднати їх і розглядати в понятті «неподільні дієслівно-іменникові сполуки».
Предметом дослідження є встановлення особливостей структури, семантики, ролі складників і функціонування неподільних дієслівно-іменникових сполук у стилях сучасної української мови.
Матеріалом для дослідження послужила картотека, що налічує 3000 речень із дієслівно-іменниковими сполуками, укладена методом суцільної вибірки з текстів підстилю нормативно-правових актів офіційно-ділового стилю, книг наукового стилю, періодичних видань, статей і монографій публіцистики, з творів українських письменників ХІХ−ХХІст., листів, щоденників, із матеріалів спостережень над усним мовленням, мовою фольклорних жанрів.
Методи дослідження зумовлені його метою і завданнями. В аналізі матеріалу використано методи: описовий для репрезентації основного матеріалу дисертації; трансформаційний для з’ясування семантики зіставлюваних одиниць; контекстуальний для уточнення функцій розглядуваних сполук. Частково застосовано метод обчислень, із дослідних прийомів зіставлення.
Методологічну основу дослідження становить діалектичне положення про мову як суспільне явище, про зв’язок розвитку мови з розвитком суспільства, про взаємозв’язок мови і мислення, про єдність форми і змісту, співвідношення загального і часткового.
Наукову новизну роботи визначає, по-перше, те, що уточнено набір іменникових компонентів неподільних сполук за походженням: крім віддієслівних і власне іменників виявлено відприкметникові й віддієприкметникові іменники; з’ясована в повному обсязі синтаксична роль цих сполук: вони функціонують не лише як прості дієслівні присудки, компоненти складеного дієслівного присудка, додаток, означення і головний член безособових речень, а й як головний член інфінітивних, означено- й неозначено-особових речень; по-друге, вперше в українському мовознавстві розглянуті функції неподільних дієслівно-іменникових сполук у всіх стилях сучасної української мови, у кожному з яких виявлені притаманні їм групи дієслів й іменників різного походження, з’ясовані стильові і стилістичні функції сполук, окреслені межі поширеності їх у текстах функціональних різновидів української мови.
Теоретичне значення дослідження. Результати дослідження дають матеріал для поглибленого пізнання граматичної системи української мови, взаємодії її синтетичної й аналітичної основи, сприяють подальшому розвитку теорії синтаксичних сполук. Спостереження й висновки становлять внесок в осмислення синтаксичних функцій активно вживаного явища української мови, яке має тенденцію до розширення сфери використання, появи новотворів відповідно до екстралінгвальних потреб суспільства; розкривають багатовекторне використання цих сполук як стилістичного засобу. Запропонована методика й опис функціонування неподільних дієслівно-іменникових сполук можуть бути використані для подальшого вивчення специфічних ознак структури, семантики, функцій і поширеності розглядуваних структур у кожному з підстилів функціональних різновидів сучасної української мови.
Практичне значення роботи полягає в можливості використання наведених у роботі спостережень і сформульованих висновків у написанні підручників і навчальних посібників із синтаксису і стилістики української мови, у викладанні курсів сучасної української літературної мови, стилістики, при читанні спецкурсів і проведенні спецсемінарів, написанні дипломних і магістерських робіт.
Особистий внесок здобувача. Дослідження виконане автором самостійно. Автор здійснив збір матеріалу, опрацював літературу з теми, виконав систематизацію й інтерпретацію одержаних результатів. Опубліковані наукові статті з теми дисертації підготовлені здобувачем без співавторства.
Апробація результатів дисертації. Результати роботи представлено й обговорено на ХІІ Міжнародній конференції з актуальних проблем семантичних досліджень «Текст та його одиниці в аспекті різних лінгвістичних парадигм» (Харків, 2007), Міжнародній науковій конференції «Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії» (Харків, 2008), Всеукраїнській науковій конференції «Іван Ковалик і сучасне мовознавство» (Івано-Франківськ, 2007), ІІІ науково-практичній конференції молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень» (Харків, 2006), ІV науково-практичній конференції молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень» (Харків, 2007), V науково-практичній конференції молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень» (Харків, 2008).
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відбито в 9 статтях (серед них − 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України) та 3 тезах матеріалів конференцій обсягом 3,36 друкованих аркушів.
Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 195 позицій. Загальний обсяг роботи становить 200 сторінок, із них основного тексту 175 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1.У дослідженні констатовано, що увага синтаксистів другої половини ХХст. до характеристики дієслівно-іменникових сполук спричинилася до появи ряду теоретичних положень, окремі з яких витримали перевірку, а деякі перебувають у стадії науково-практичного розгляду. Це свідчить про те, що здобуті в науці результати не вичерпують всі теоретичні здобутки у вивченні цього складного синтаксичного феномена.
Здійснене нами дослідження є спробою знайти пояснення активному функціонуванню неподільних дієслівно-іменникових сполук у всіх стилях сучасної української мови, враховуючи методологічне положення, за яким кожна мова, розвиваючись, прагне до все більшої і повної загальної і часткової відповідності світу слів світові понять.
Аналіз і потрактування синтаксичних особливостей і стилістичних функцій неподільних дієслівно-іменникових сполук узагальнюємо такими спостереженнями й висновками.
2.Репрезентовані в дисертації дані функціонування неподільних дієслівно-іменникових сполук в усіх стилях української мови дозволили внести уточнення стосовно поширеності цих одиниць у різних сферах мовленнєвої діяльності і до їхньої типології.
3.Засвідчене в дослідженні використання описуваних сполук доводить необґрунтованість твердження про їхню належність лише книжним і художньому стилям. У розмовно-побутовому мовленні вони такі ж природні, як і в текстах офіційно-ділових, наукових, публіцистичних чи художніх.
4.Обстеження різностильових джерел дозволяє констатувати, що в розглядуваних поєднаннях задіяні не лише відзначувані в науковій літературі віддієслівні й власне абстрактні іменники, а й відприкметникові, віддієприкметникові. Останні посідають периферійне місце в стилях, в яких вони наявні. У поетичних творах вони не засвідчені. Відприкметникові й віддієприкметникові іменники можуть трансформуватися в дієслова і виступати в ролі присудка, а можуть перетворюватися в прикметник, дієприкметник чи прислівник, стаючи частиною відповідного складеного присудка. Є такі відприкметникові й віддієприкметникові іменники, що не перетворюються в дієслова, прикметники, дієприкметники, прислівники.
5.Обґрунтовано неправомірність визнавати десемантизацію дієслова і перетворення його в показник особи, часу і способу при іменнику в складі сполуки. Приклади доводять, що дієслово, називаючи дію узагальнено, впливає на формування семантики всієї сполуки, конкретизуючи загальне її значення, яке формують абстрактні віддієслівні, відприкметникові, віддієприкметникові і власне іменники. Зміна дієслова при тому ж самому іменникові змінює все значення неподільної сполуки.
6.Те, що дієслово не втрачає семантичних ознак у поєднанні з іменником, стоїть на перешкоді віднесення неподільних дієслівно-іменникових сполук до розряду іменних складених присудків, у яких втілена єдність службового слова (зв’язки) і повнозначного іменника, в яких зв’язка виконує суто формальну функцію: вираження граматичних значень і підпорядкування призв’язкового члена панівному члену речення. У неподільних сполуках дієслово виступає і виразником часово-модального значення, і носієм лексичного значення, яке впливає на формування загальної семантики сполуки.
7.Специфіку неподільних дієслівно-іменникових сполук становить здатність віддієслівних, відприкметникових і віддієприкметникових іменників трансформуватися в дієслово, прикметник, дієприкметник, прислівник, чим досягається утворення синонімічного ряду, компоненти якого, будучи семантично близькими, припускають взаємозаміну. У практичному ж використанні довільній заміні перешкоджають семантичні відтінки зіставлюваних синонімів, які не дозволяють їх ототожнювати. Неподільним сполукам характерна семантична спрямованість у переданні інформації завдяки лексичному значенню дієслова, що конкретизує дію, тимчасом як одиничні дієслова, будучи багатозначними, спричинюють нечіткість в оформленні думки. Крім цього, неподільна дієслівно-іменникова сполука здебільшого формулює дію так, як дієслово не може її передати. У цьому семантична і стилістична вагомість неподільних дієслівно-іменникових сполук.
8.Дослідження різностильових текстів розширило уявлення про синтаксичну роль неподільних дієслівно-іменникових сполук. Підтверджено використання цих сполук у ролі простого дієслівного присудка, компонента складеного дієслівного присудка, головного члена безособового речення, додатка, неузгодженого означення й граматичної основи дієприслівникового звороту. Обстеження всіх стилів дозволило розширити набір випадків функціонування неподільних сполук як синтаксичної одиниці: вони засвідчені в ролі головного члена інфінітивних, означено- й неозначено-особових речень.
9.Використання розглядуваних сполук у всіх стилях сучасної української мови вказує на їхню багатофункціональність як загальномовної синтаксичної одиниці, на здатність задовольняти специфічні вимоги кожного з функціональних різновидів мови, виявляючи при цьому своєрідність у типологічних ознаках. Об’єднані під одною назвою «книжні стилі», офіційно-діловий і науковий стилі схожі й відмінні у введенні аналізованих сполук у текст. Подібні вони в наявності маркованих сполук, заснованих на використанні дієслів й іменників, притаманних цим стилям. Схожі неприпустимістю використання розмовних й експресивних елементів, але не схожі в тому, що в офіційно-діловому стилі більшу частотність виявляють сполуки з власне іменниками, в науковому − з віддієслівними іменниками; в офіційно-ділових текстах означенням при іменниках можливі лише відносні прикметники, в науковому − відносні й якісні; в офіційно-діловому неможливі означено- й неозначено-особові речення, в науковому − вони звичайні; в офіційно-діловому стилі превалює прямий порядок розміщення підмета і присудка (виняток − наявність частки «не» при дієслові), в науковому − вільний порядок; в офіційно-діловому не припускається інверсія іменника в складі сполуки, в науковому стилі перестановка компонентів припустима.
10.Як й інші книжні стилі, публіцистичний різновид мови характеризують специфічні для цього стилю неподільні дієслівно-іменникові сполуки. Потреба в інформуванні про багатогранні події сьогодення спричинює використання на шпальтах газет і сторінках публіцистичних статей дієслівно-іменникових сполук, властивих офіційно-діловому чи науковому стилям, що свідчить про незамкненість публіцистичного стилю. Газетний підстиль виявляється відкритим і для введення до складу неподільних сполук дієслів розмовного вжитку, які надають висловленню експресивності. Уведення в заголовки неподільних дієслівно-іменникових сполук указує на їхню активну вживаність, що підтверджує природність цих одиниць у спілкуванні з читачами.
11.У художньому змалюванні задіяні всі синтаксичні будови, компонентом яких є неподільні дієслівно-іменникові сполуки. Особливість їх уживання в художній літературі полягає в тому, що в художньому викладі вони задовольняють естетичні функції стилю. Марковані іншими стилями сполуки стають засобом створення художнього образу позитивного чи негативного плану. Вкраплення окремих книжних елементів в авторську мову й мовлення персонажів художнього твору, а не копіювання усного мовлення створює реалістичний мовний колорит. Завдяки метафоризованим сполукам майстри художнього слова передають тонкі відтінки характеру героїв, душевні переживання ліричного Я.
12.Аналіз підстилів розмовно-побутового стилю довів не лише загальностильовий характер неподільних дієслівно-іменникових сполук, а й динамічні процеси у використанні цих поєднань у живому сучасному мовленні. Як доводять спостереження, неподільні дієслівно-іменникові сполуки, що походять із книжних стилів, як стильові одиниці схильні до нейтралізації, а новостворені підтверджують теоретичне положення про динамічні процеси, що супроводжують розвиток української мови. Широке використання традиційно вживаних і новостворених неподільних дієслівно-іменникових сполук як аналітичних елементів не порушує синтетичного ладу української мови. Риси аналітизму − це один із проявів розвитку синтаксичної системи української мови.
13.Дослідження не претендує на розв’язання всіх проблем, пов’язаних із особливостями функціонування неподільних дієслівно-іменникових сполук. Залишився неописаним ряд підстилів у складі офіційно-ділового й наукового стилів. Заслуговує на увагу аналіз функціонування неподільних сполук у конфесійному стилі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абакумов С.И. Устойчивые сочетания слов / С.И.Абакумов // Русский язык в школе. 1936. − №1. С.58-64.
2. Акимова Г.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка / Г.Н.Акимова. − М.: Высшая школа, 1990. − 168с.
3. Актуальные проблемы русского синтаксиса / [под ред. К.В.Горшковой, Е.В.Клобукова]. − М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. − 307с.
4. Античные теории языка и стиля / [под общ. ред. О.М.Фрейденберг]. − М.-Л.: Гос. соц.-экон. изд-во, 1936. − 343с.
5. Апресян Ю.Д. Часть первая. Основания системной лексикографии. Глава 2. Фундаментальная классификация предикатов // Языковая картина мира и системная лексикография / [отв. ред. Ю.Д.Апресян] / В.Ю.Апресян, Ю.Д.Апресян, Е.Э.Бабаева, О.Ю.Богуславская, Б.Л.Иомдин, Т.В.Крылова, И.Б.Левонтина, А.В.Санников, Е.В.Урысон. М.: Языки славянских культур, 2006. С.31-160.
6. Арполенко Г.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові / Г.П.Арполенко, В.П.Забєліна. К.: Наукова думка, 1982. 132с.
7. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл (логико-семантические проблемы) / Н.Д.Арутюнова. М.: Едиториал УРСС, 2002. 384с.
8. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов / О.С.Ахманова. [2-е изд., стер.]. − М.: Едиториал УРСС, 2004. − 571с.
9. Баранник Д.Х. Мова права як окремий функціональний стиль / Д.Х.Баранник // Мовознавство. − 2003. − №6. − С.8-17.
10. Барсов А.А. Российская грамматика / А.А.Барсов [под ред. и с предисловием Б.А.Успенского]. − М.: Изд. Московского университета, 1981. − 776с.
11. Бевзенко С.П. Структура складного речення в українській мові / С.П.Бевзенко. − К.: КДПІ, 1987. 80с.
12. Бевзенко С.П. Сучасна українська мова: Синтаксис: [навч. посібник для студ. філол. спец. вищ. навч. закл.] / С.П.Бевзенко, Л.П.Литвин, Г.В.Семеренко. − К: Вища школа, 2005. − 270с.
13. Безпояско О.К. Інфінітив у функції другорядних членів речення / О.К.Безпояско // Українська мова і література в школі. − 1984. − №3. − С.51-53.
14. Беларуская мова: У 2ч. − Ч.2.− Сінтаксіс / [падагул. рэд. Л.М.Грыгор’евай]. − [2-е выд.]. − Мн.: Навука і техніка, 1998. − 222с.
15. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Синтаксис: [учебное пособие для филол. спец. ун-в] / В.А.Белошапкова. М.: Высшая школа, 1977. 248с.
16. Белошапкова В.А. Типы сказуемого // Современный русский язык: [учебник для филол. спец. ун-в] / В.А.Белошапкова. [2-е изд., испр. и доп.]. М.: Наука, 1989. С.612-615.
17. Блюмина И.К. Признаки синтаксической нечленимости словосочетаний, выполняющих функцию одного члена предложения / И.К.Блюмина // Русский язык в школе. − 1986. − №6. − С.18-24.
18. Богданова В.А. Об одном виде сказуемого в научном стиле / В.А.Богданова // Вопросы стилистики / [под ред. О.Б.Сиротининой]. Саратов: Изд. Саратовского университета, 1969. Вып.3. С.76-81.
19. Богородицкий В.А. Общий курс русской грамматики / В.А.Богородицкий. − М.-Л.: Гос. социально-экон. изд-во, 1935. − 358с.
20. Бойченко Н.О. Стійкі дієслівні сполуки у публіцистичному тексті: типологічні ознаки та експресивний потенціал: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н.О.Бойченко. К., 2002. 18с.
21. Борисова Е.Г. Где уместны устойчивые сочетания? / Е.Г.Борисова // Русская речь. 1996. − №5. С.60-63.
22. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: [навчальний посібник] / Н.В.Ботвина. − К.: «АртЕк», 1999.− 264с.
23. Булаховський Л.А. Питання синтаксису простого речення в українській мові / Л.А.Булаховський // Дослідження з синтаксису української мови. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. С.11-43.
24. Булыгина Т.В. К построению типологии предикатов в русском языке / Т.В.Булыгина // Семантические типы предикатов. − М.: Наука, 1982. − С.7-85.
25. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка / Ф.И.Буслаев / [вст.ст. И.Кузьминой и др.]. М.: Гос. учебно-педаг. изд.-во Министерства просвещения РСФСР, 1959. 624с.
26. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка: [учебник для вузов по спец. «Журналистика»] / Н.С.Валгина. − [3-е изд., испр.]. − М.: Высшая школа, 1991. − 431с.
27. Взаємодія усних і писемних стилів мови. − К.: Наукова думка, 1982. − 180с.
28. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови. − К.: Наукова думка, 1990. − 213с.
29. Видатні вчені Львівського університету ХХст.: КротевичЄ.В. (1901-1979). − Львів: Видавничий центр ЛНУ імені І.Франка, 2002. − 518с.
30. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слов / В.В.Виноградов // Вопросы языкознания. 1953. №5. С.3-29.
31. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове / В.В.Виноградов. М.: Высшая школа, 1986. 640с.
32. Вихованець І.Р. Головні члени речення / І.Р.Вихованець // Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / [за ред. І.К.Білодіда]. − К.: Наукова думка, 1972. − С.149-178.
33. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис: [підручник для філол. фак. вузів] / І.Р.Вихованець. − К.: Либідь, 1993. − 367с.
34. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І.Р.Вихованець. К.: Наукова думка, 1992. 222с.
35. Вихованець І.Р. Граматика української мови / І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, А.П.Грищенко. − К.: Радянська школа, 1982. − 208с.
36. Вихованець І.Р. Семантико-синтаксична структура речення / І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, В.М.Русанівський. К.: Наукова думка, 1983. 219с.
37. Вінтонів М.О. Питання межі складеного дієслівного присудка в сучасній українській мові / М.О.Вінтонів // Лінгвістичні студії: [зб. наук. праць / наук. ред. ЗагніткоА. та ін.]. Донецьк, 2001. Вип.8. С.72-76.
38. Вінтонів М.О. Типологія форм присудка в сучасній українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / М.О.Вінтонів. Дніпропетровськ, 1997. 23с.
39. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис / О.Т.Волох, М.Т.Чемерисов, Є.І.Чернов. [2-ге вид., переробл. і доп.]. К.: Вища школа, 1989. 334с.
40. Востоков А.Х. Сокращенная русская грамматика / А.Х.Востоков. [2-е изд.]. − Санкт-Петербург, 1948. − 102с.
41. Ганич Д.І. Словник лінгвістичних термінів / Д.І.Ганич, І.С.Олійник. К.: Вища школа, 1985. 360с.
42. Горбачук Д.М. Структурно-семантичні типи стійких сполучень слів в офіційно-ділових текстах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Д.М.Горбачук. К., 1997. 17с.
43. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць: [монографія] / К.Г.Городенська. − К.: Наукова думка, 1991. − 192с.
44. Городенська К. Синтаксична специфіка української наукової мови / К.Городенська // Українська термінологія і сучасність: [зб. наук. праць]. − К.: КНЕУ, 2001. − Вип.4. − С.11-14.
45. Горпинич В.О. Нерозкладні синтаксичні словосполучення в українській мові / В.О.Горпинич // Українська мова та література в школі. 1988. − № 7. С.65-70.
46. Горяний В.Д. Предикативи в українській мові / В.Д.Горяний // Українська мова та література в школі. 1982. − №3. С.40-42.
47. Грамматика русского языка: Синтаксис / [под ред. В.В.Виноградова]. М.: Изд-во АН СССР, 1960. Т.2. Ч.1. 702с.
48. Грамматика современного русского литературного языка / [под ред. Н.Ю.Шведовой]. М.: Наука, 1970. 767с.
49. Грищенко А.П. Внутрішня синтаксична організація простого речення / А.П.Грищенко // Синтаксис словосполучення і простого речення. К.: Наукова думка, 1975. С.14-16.
50. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць: [монографія] / Н.В.Гуйванюк. − Чернівці: Рута, 1999. − 336с.
51. Далматова Г.Ф. Глагольно-именные фразеологизмы в различных стилях русской книжной речи / Г.Ф.Далматова // Обучение иностранных учащихся научному и публицистическому стилям речи: [межвузовский сборник]. Кафедра русского языка. Л.: Ленинградский ордена трудового красного знамени инженерно-строительный институт, 1974. Вып.1. С.36-41.
52. Даниленко А. Дієслово як комунікативний центр у синтаксичній будові української мови: проблема типологічного конструкта / А.Даниленко // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. − Х., 1993. Т.1. − С.131-139.
53. Дерибас В.М. Многочленные устойчивые глагольно-именные словосочетания / В.М.Дерибас // Из опыта преподавания русского языка нерусским. М., 1972. Вып.7. − С.96-104.
54. Дерибас В.М. Устойчивые глагольно-именные словосочетания русского языка: Словарь-справочник / В.М.Дерибас. [3-е изд., испр. и доп.]. М.: Русский язык, 1983. 256с.
55. Ділова українська мова: [навчальний посібник] / О.Д.Горбул, Л.І.Галузинська, Т.І.Ситнік, С.А.Яременко; за ред. О.Д.Горбула. − [6-те вид., випр.]. − К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. − 222с.
56. Дзюбишина Н.Я. Роль автосемантичних і синсемантичних дієслів у реченні / Н.Я.Дзюбишина // Організація тексту (граматика і стилістика). − К.: Наукова думка, 1979. − С.5-13.
57. Дмитриева Н.С. К вопросу о субстантивных описаниях в современном русском языке / Н.С.Дмитриева // Научные доклады высшей школы: Филологические науки. 1970. − №4. С.74-84.
58. Дмитриева Н.С. Процесс десемантизации глагола в составе субстантивных описаний / Н.С.Дмитриева // Ученые записки Башкирского государственного университета имени 40-летия Октября. Очерки по семантике русского глагола. Серия филологических наук. Уфа, 1971. Вып.43. С.27-37.
59. Дорошенко С.І. Граматична стилістика української мови / С.І.Дорошенко. − К.: Радянська школа, 1985. − 200с.
60. Дудик П.С. Розмовний стиль сучасної української літературної мови / П.С.Дудик // Мовознавство. − 1971. − №5. − С.3-12.
61. Дудик П.С. Стилістика сучасної української мови: / П.С.Дудик. − К.: «Академія», 2005. − 368с.
62. Єрмоленко С.Я. Лінгвостилістика: основні поняття, напрями й методи дослідження / С.Я.Єрмоленко // Мовознавство. − 2005. − №3-4. − С.112-125.
63. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика / С.Я.Єрмоленко. − К.: Наукова думка, 1982. − 210с.
64. Єрмоленко С.Я. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С.Я.Єрмоленко, С.П.Бибик, О.Г.Тодор; за ред. С.Я.Єрмоленко. − К.: Либідь, 2001. − 224с.
65. Ефремова Э.И. Глагольно-именные сочетания, соотносимые с однокоренными глаголами: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык» / Э.И.Ефремова. Горький, 1974. 20с.
66. Жайворонок В.В. Українська мова в професійній діяльності: [навчальний посібник] / В.В.Жайворонок, В.М.Бріцин, О.О.Тараненко. − К.: Вища школа, 2006. − 431с.
67. Жанри і стилі в українській літературній мові. − К.: Наукова думка, 1989. − 282с.
68. Жовтобрюх М.А. Науковий стиль української мови / М.А.Жовтобрюх // Мовознавство. − 1968. − №1. − С.3-13.
69. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова / М.А.Жовтобрюх. − К.: Наукова думка, 1984. − 296с.
70. Жулинская Л.К. Значение перифрастических устойчивых сочетаний глагольного характера и формы их распространения / Л.К.Жулинская // Русский язык в школе. 1975. − №2. С.93-96.
71. Загнітко А.П. Граматичний аналітизм і реченнєва структура / А.П.Загнітко // Лінгвістичні студії: [зб. наук. праць], 1994. Вип.1. С.3-8.
72. Загнітко А.П. Теорія сучасного синтаксису: [монографія] / А.П.Загнітко. Донецьк: ДонНу, 2006. 378с.
73. Захарова М.Н. Из наблюдений над процессом образования новых составных наименований в современном русском языке / М.Н.Захарова // Ученые записки Кишиневского государственного университета, 1956. Т.22. Филологический. С.57-71.
74. Иванникова Е.А. К вопросу об эквивалентности фразеологических единиц словосочетанию / Е.А.Иванникова // Проблемы фразеологии и задачи ее изучения в высшей и средней школе: Доклады конференции. Вологда, 1967. С.112-123.
75. Іваницька Н.Б. Функціонально-семантична класифікація абсолютивних дієслів в українській та англійській мовах: [монографія] / Н.Б.Іваницька. − К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. − 194с.
76. Іваницька Н.Л. Синтаксис простого речення. Складні випадки аналізу: [навч.-метод. посібник] / Н.Л.Іваницька. − К.: Вища школа, 1989. − 63с.
77. Іваницька Н.Л. Складений присудок як синтаксична структура / Н.Л.Іваницька // Синтаксис словосполучення і простого речення: Синтаксичні категорії і зв’язки. − К: Наукова думка, 1975. − С.59-85.
78. Іваницька Н.Л. Трьохелементний присудок в українській мові / Н.Л.Іваницька // Українська мова і література в школі. − 1973. − №1. − С.16-24.
79. Кадомцева Л.О. Українська мова: Синтаксис простого речення: нвч. посібник [для філол. фак. ун-в] / Л.О.Кадомцева. К.: Вища школа, 1985. 127с.
80. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови: [навчальний посібник]. − К.: Либідь, 1995. − 312с.
81. Карпенко Н.О. До питання про назву дієслівно-іменникових словосполучень як простого присудка // Україністика: нові імена в науці: [зб. наук. праць]. − Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2006. − С.63-66.
82. Карпенко Н.О. Лексикалізоване дієслівно-іменникове словосполучення як структурний компонент нормативно-правових актів // Мовознавчий вісник: [зб. наук. праць]. − Черкаси: Вид-во ЧНУ, 2008. Вип.7. − С.221-228.
83. Карпенко Н.О. Описові дієслівно-іменникові словосполучення як присудки в науковому стилі української мови // Вісник Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника. Філологія. − Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2007. − Вип.ХV-XVIII. − С.161-164.
84. Карпенко Н.О. Особливості структури описового дієслівно-іменникового словосполучення // Лінгвістичні дослідження: [зб. наук. праць]. Х.: Харк. нац. пе