КОРЕЛЯЦІЯ ВЕРБАЛЬНИХ І НЕВЕРБАЛЬНИХ СКЛАДНИКІВ У ТРАДИЦІЙНИХ НАРОДНИХ ІГРАХ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

БАРИЛОВА Галина Кіндратівна

УДК 811.161.2’282.2 (043.3)

КОРЕЛЯЦІЯ ВЕРБАЛЬНИХ І НЕВЕРБАЛЬНИХ СКЛАДНИКІВ
У ТРАДИЦІЙНИХ НАРОДНИХ ІГРАХ
(НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК)

спеціальність 10.02.01 − українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
Глуховцева Катерина Дмитрівна

Луганськ − 2009

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень.........................................................

4

Вступ............................................................................................................

5

РОЗДІЛ 1. Традиційні народні ігри як об’єкт дослідження......................

15

1.1. Феномен гри у філософських, психологічних та культурологічних теоріях ............................................................................

15

1.2. Описи традиційних народних ігор Слобожанщини в етнографічних та фольклорних працях ......................................................

17

1.3. Описи традиційних народних ігор, зафіксовані поза межами Слобожанщини .............................................................................................

23

Висновки до розділу 1 ..................................................................................

37

РОЗДІЛ 2. Вербальна репрезентація кореляції мовних і немовних елементів у структурі ігор ............................................................................

39

2.1. Структурна організація тематичної групи лексики ігор .................

39

2.2. Вплив реалемного плану гри на номінацію забав ...........................

41

2.2.1. Ігри з використанням палиці (палички), дощечки ..........................

41

2.2.2. Ігри з м’ячем

67

2.2.3. Ігри з використанням ножика

80

2.2.4. Ігри з використанням камінців і кісточок

85

2.2.5. Ігри з використанням джгута ......................................

98

Висновки до розділу 2 ..

102

РОЗДІЛ 3. Міфологічно зумовлена символіка вербальних та невербальних складників тексту гри ..........................................................

104

3.1. Вплив акціональних складників тексту гри на найменування забав ...............................................................................................................

104

3.2. Особливості найменування ігор з елементами вистави ..

135

3.2.1. ЛСП ігор з імітацією рухів і поведінки тварин, птахів ...

135

3.2.2. ЛСП ігор у крадіжку ...

144

3.2.3. ЛСП ігор у купівлю-продаж ..

151

3.2.4. ЛСП ігор в ад і рай ..

155

3.3. Зв’язок міфологічно зумовленої символіки гри з українською народною звичаєвістю та обрядовістю ...

166

3.3.1. ЛСП драматичних ігор ...

166

3.3.2. ЛСП розважальних ігор .

188

Висновки до розділу 3 ..

191

ВИСНОВКИ ..................................................................................................

194

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .....................................................

199

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ..............................................

203

ДОДАТОК А. Лінгвістичний атлас лексики традиційних народних ігор (на матеріалі українських східнослобожанських говірок)

222

Загальні засади картографування

222

Список картографованих говірок

225

Коментарі до карт .........................................................................................

227

Карти ..............................................................................................................

231

ДОДАТОК Б. Примовки та лічилки в дитячих народних традиційних іграх Східної Слобожанщини: ритміка, значення, структура ..

275

ДОДАТОК В. Схеми. Таблиці .

292

Вступ

Упродовж останніх десятиліть у слов’янознавстві помітно зріс інтерес до вивчення старожитностей. Тому актуальним є дослідження тематичних груп лексики, пов’язаної з традиційною матеріальною й духовною культурою, вияв її просторової варіативності. У загальнослов’янському контексті своєчасним є вивчення культури Слобожанщини як регіону, етнографічні та мовні особливості якого склалися на основі кількох етнічних єдностей.
Донедавна фольклористи, описуючи різні жанри усної народної творчості, етнографи, вивчаючи етнічні риси, не брали до уваги специфіку мовного матеріалу, репрезентованого в записах народного мовлення. З іншого боку, невербальні одиниці не були предметом вивчення мовознавців. Тому виникла потреба системного підходу в аналізі традиційної духовної культури в єдності вербальних і невербальних складників, що й стало предметом вивчення етнолінгвістики.
Поява етнолінгвістики (від гр. έϋυος народ і лат. lingua мова) як окремої дисципліни закономірне явище в україністиці, адже це галузь мовознавства, що вивчає зв’язки між мовою та різними сторонами матеріальної й духовної культури етносу міфологією, релігією, звичаями, мистецтвом, етнопсихологією та ін. [164,с.164]. Етнолінгвістику розглядають також як науку, яка вивчає мову як творчий продукт її носія, тобто етносоціуму, що породив мовний феномен − ключовий елемент і водночас рушій національної культури [41, с. 8].
Перші спроби поєднання етнографічних, фольклорних та лінгвістичних свідчень здійснив у другій половині ХІХ ст. О.О.Потебня, який вивчав слово як явище культури, досліджував історію того чи іншого слова згідно зі сферою його використання. У наш час у центрі етнолінгвістики як науки перебувають проблеми взаємодії мови й культури, вивчення впливу етнокультурних, етнопсихологічних чинників на функціонування й розвиток мови [41, с. 67; 40, с. 48-63; 63, с. 5].
Етнолінгвістика тісно пов’язана з іншими науками: етнопсихологією, етнологією, культурологією, фольклористикою, етносоціологією тощо.
Предметом вивчення етнолінгвістики є текст як елемент цілісної парадигми народної культури. Семантика тексту може бути виражена: 1)вербально; 2) невербально (акціонально, агентивно, реалемно, темпорально, локативно); 3) вербально й невербально (компоненти дублювання) [60, с. 32]. Те саме явище може бути реалізоване різними засобами. Культурний текст поєднує в собі одиниці різних планів: невербального й вербального [59, с. 10 − 12; 186, с. 64 − 66].
Як підкреслює В.Л. Конобродська, „Не можна ототожнювати мовний і обрядовий тексти”. Під поняттям обрядовий текст криється поняття культурний текст. Отже, культурний текст це складна багатопланова конструкція, а функціонування предмета в обряді „зумовлене міфологічною символікою, що надає предмету властивостей знака” [57, с. 34]. Виходячи з цього, культурний текст слід розглядати як систему таких знаків, які об’єднані між собою певними рисами й за окремими особливостями протиставляються: це співвідношення, відповідність і взаємозв’язок вербальних і невербальних складників. Текст народної гри − це культурний текст. З одного боку, у такому тексті кожна деталь має певне значення. Тому опис народної гри та й сама гра може розглядатися з боку акціонального, агентивного, реалемного, вербального. З іншого − опис народної гри − це соціокультурний феномен, мовні особливості якого відображають менталітет мовців, їхню культуру, індивідуальні та соціальні особливості комунікативної ситуації і комунікантів, розмаїття історичної епохи [119,с.353].
Невичерпним джерелом для етнолінгвістики є діалектна лексика, до складу якої входять різноманітні тематичні групи слів, зокрема назви ігор. Це також фразеологізми, приказки, прислів’я, загадки, примовки; художні тексти; твори усної народної творчості (пісні, веснянки, гаївки, колядки, щедрівки, легенди тощо). „Цей багатоярусний, різноманітний матеріал включає настільки великий шар українського лексикону, настільки насичений етнологічним матеріалом, що його опрацювання відкриває перспективи нового бачення цих незліченних багатств, і передовсім у плані встановлення їх етнічної мовної основи” [63, с. 8].
Ще до усталення об’єкта й предмета етнолінгвістики, визначення її статусу як мовознавчої дисципліни з’явилися праці, у яких почали впроваджуватись етнолінгвістичні засади (Б.Д. Грінченко [27; 28], П.В.Іванов [47; 92; 184], В.В.Іванов [ИвановВ], В.Н.Топоров [152], І.І.Манжура [84]; М.Ф. Сумцов [135], М.І.Толстой [143−151], С.М.Толстая [139 − 142], Д.К. Зеленін [44] та ін.). В українському мовознавстві з’являються праці, у яких запроваджені етнолінгвістичні методи. Це роботи Г.Л.Аркушина [2; 3], К.Д.Глуховцевої [12;19], Г.І. Гримашевич [Гримашевич], П.Ю.Гриценка [21−26], Г.М. Доброльожі [35], В.Л.Конобродської [55;56;59], В.І.Кононенка [61; 62], В.В.Лєснової [67; 68], І.В.Магрицької [79], М.В. Никончука [94], І.О.Ніколаєнко [96 − 98], Н.В.Хобзей [Хобзей; 168 − 171], Т.О.Ястремської [187; 188] та ін. Укладаються атласи [АУМ; ДЛАЗ; Назарова], з’являються лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження гуцульських говірок [Гуцульські; Гуцульські1], Словник етнографічних термінів [СЕТ].
Теоретичні засади аналізу лексичного матеріалу подано в працях вітчизняних і зарубіжних дослідників: „Українська лексика кінця XX століття (на матеріалі мови засобів масової інформації)” [131], „О третьем измерении лексики” [181], „Современный русский язык: Лексикология” [182], „Лексическая номинация” [99], „Способы номиниции в современном русском языке” [128], „Слова свои и чужие” [174], „Лексикология современного русского языка” [175], „Жизнь текста или Текст жизни” [121].
Важливе місце в етнолінгвістиці посідають роботи сербських (Д.Айдачич [190 − 192]) та польських учених (Є. Бартмінський та ін. [193 − 199]).
М.І.Толстой, за редакцією якого укладено етнолінгвістичний словник „Славянские древности” (М., 1995, 1999, 2004), поставив завдання „не просто зібрати разом і витлумачити релікти минулого, але й, наскільки це можливо, відтворити на їх основі цілісну традиційну „картину світу”, світогляд давніх слов’ян, їхні космологічні, міфологічні, природні уявлення й вірування, виявити змістовні категорії середньовічної слов’янської народної культури, відображені в ній ментальні, моральні, соціальні стереотипи й цінності, її символічну систему” [Славянские, с. 5]. Ці завдання повністю відповідають питанням, які постають перед етнолінгвістикою як мовознавчою дисципліною.
Отже, комплексне вивчення явищ духовної культури „здатне забезпечити вирішення проблеми етимології явищ традиційної народної духовної культури” [57, с. 40].
Актуальність дослідження зумовлена відсутністю монографічних описів вербального та невербального компонентів українських народних ігор східнослобожанських говірок, необхідністю фіксації свідчень про слобожанські ігри та їх номінацію, вияву просторової варіативності назв ігор та всебічного комплексного їх вивчення як однієї з ланок української традиційної духовної культури. У зв’язку з утратою обрядового значення народних ігор постає потреба фіксації гральної лексики, яка поєднує в собі назви ігор (атрибутів, учасників ігор тощо) та обрядових (символічних) дій.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідної теми „Українські східнослобожанські говірки: динаміка мовної системи” (номер державної реєстрації 01030003604), яка виконується на кафедрі української філології та загального мовознавства Луганського національного університету імені Тараса Шевченка; пов’язана з темою відділу діалектології Інституту української мови НАН України „Українська діалектна мова сьогодні: онтологічний і гносеологічний аспекти” (номер державної реєстрації 0101U003944). Тему дисертації затверджено на засіданні Наукової координаційної ради „Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (протокол № 131/31 від 19 лютого 2009 року).
Метою дослідження є опис кореляцій вербальних і невербальних складників українських народних ігор у східнослобожанських говірках; етнолінгвістичний аналіз лексики, уживаної в слобожанських народних іграх; вияв сталих і варіативних елементів мови в складі народних ігор.
Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
1)здійснити фіксацію номінативних одиниць тематичної групи лексики (ТГЛ) ігор у східнослобожанських говірках, дослідити їхню семантичну структуру;
2)описати способи номінації назв ігор у східнослобожанських говірках у широкому контексті, що передбачає розгляд предметно-дійового складу ігор як невербальної частини тексту;
3)установити відношення семантики й символіки та предметно-дійового складу ігор до типових слов’янських мовних семіотичних систем;
4)з’ясувати ареалогію ігрової термінології та одиниць вербального компонента ігор.
Об’єктом дослідження обрано східнослобожанські говірки, розташовані в південно-східному ареалі українського етномовного континууму (Луганська область), які за походженням пов’язані зі старожитніми говірками північного, південно-західного та південно-східного наріч.
Предмет дослідження − кореляція вербальних і невербальних складників при номінації ігор, назв їх учасників, атрибутів тощо, місце й роль невербальних компонентів у номінації ігор.
Перші свідчення про східнослобожанські говірки з’являються в працях таких учених, як О.Ф.Шафонський [179], М.О.Максимович [81], О.О.Потебня [108; 109; 111; 112], К.Ф.Михальчук [89], М.Ф Сумцов [134] та ін.
Лексика різних тематичних груп стала об’єктом дослідження К.Д.Глуховцевої (лексика народного побуту [15−18]), В.В.Лєснової (лексика на позначення рис людини [69]), І.О. Ніколаєнко (лексика традиційного ткацтва [95]), І.В.Магрицької (весільна лексика [77 − 79]; Р.В.Міняйла [91]), І.В. Мілєвої (евфемізми [90]), В.Д. Ужченка [154 − 161]. Аналіз основних фонетичних, морфологічних, словотвірних особливостей лексики здійснили Л.А.Лисиченко [70−73], Б.А.Шарпило [177; 178], З.С.Сікорська [120], К.Д.Глуховцева [13; 14; 20]. Східнослобожанські говірки репрезентовано лексикографічними („Словник українських східнослобожанських говірок” К.Д.Глуховцевої та ін. [СУССГ], „Матеріали до словника говірок Східної Слобожанщини: людина та її риси” В.В.Лєснової [Лєснова], „Словник весільної лексики” І.В.Магрицької [Магрицька], „Словник діалектної лексики Луганщини” З.С. Сікорської та ін. [Сікорська], „Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу” В.Д.Ужченка та Д.В.Ужченка [Ужченко]) та лінгвогеографічними („Лінгвістичний атлас лексики народного побуту українських східнослобожанських говірок” К.Д. Глуховцевої [Глуховцева]) працями; матеріалами фольклорно-етнографічних експедицій „Сватівщина” [117], „Старобільщина” [129], „Північно-східна Слобожанщина” [102]. З історією заселення Східної Слобожанщини, виділенням слобожанського говору знайомить навчальний посібник „Східнослобожанські українські говірки” у двох частинах, укладений авторським колективом викладачів кафедр української мови й української філології та загального мовознавства Луганського національного університету імені Тараса Шевченка [137].
Особливе місце в дослідженні духовної культури цього регіону належить вивченню вербальних і невербальних складників українських народних ігор, у яких виявляється єдність між поколіннями однієї нації. Вони містять у собі давні, традиційні, та нові елементи обрядовості.
Символіка народних ігор це мовні знаки історії народу, культури, етнічних традицій; це мірило сили, відваги, мужності, хоробрості, спритності; утілення мрій про шлюб, сімейну злагоду й спокій, ритуальне уласкавлення долі; зв’язок людей з пращурами; це уособлення елементів трудового виховання, інтелекту нації [107, с. 58]. Ігри, ігрища, забави є, безумовно, неоціненним скарбом загальнолюдської культури. Вражає їх кількість та різноманітність, що віддзеркалює матеріальну й духовну сутність людини. Можна здійснювати порівняльне вивчення гри, визначати спільне та відмінне в грі в різних народів, але заперечити, що в ній виявляється творча ініціатива гравця, яка узгоджується з колективними діями, не можна [8, с. 5].
Якщо зовсім недавно деякі ігри сприймалися як частина календарного обрядодійства, то в наш час слід говорити про відділення їх від трудової діяльності та існування вже як самостійних, які належать до спортивних рухливих ігор („Кавуни”, „Просо” тощо). Неповне усвідомлення тієї ролі, яку відігравали дитячі ігри та забави у виховному процесі, призвело до лакун у дослідженнях.
Важко встановити час виникнення ігор узагалі й кожної окремо. Проте можна точно стверджувати, що ігри та забави з’явилися дуже давно ще в дохристиянську епоху, язичницьку добу. Люди вірили й обожнювали сили природи: небо, сонце, вогонь, землю, тварин, рослини тощо. Обряди та магічні дії виконувалися зазвичай дорослими для уласкавлення незвичайних (надзвичайних) магічних, інколи незрозумілих процесів (дій) природи та сил неба, води, вогню тощо. У піснях, танках, хороводах люди зверталися до різних сил природи „з метою заворожування сил природи та духів” [66,с.110−111]. Такі обрядодійства залежали від пір року (зима, весна, літо, осінь) та етапу землеробських робіт (сівба, сіяння, вирощування, збирання врожаю). Весняні хороводні ігри та пісні вважаються найдавнішими („Просо сіяти”, „Мак”, „Перепілочка” та ін.). Ігри з „імітацією вчинків та поведінки звірів, птахів ... могли виконувати роль оберегів, пов’язаних з тотемними культами предків-тварин” [Там само, 606], наприклад: „Ворон”, „Котик і мишка”, „Гуси” та ін. Процес переходу обрядово-магічних дій в ігри був тривалим. А такі ігри, як „Кузьмерки”, „Панас”, „Латка”, розвивали спритність, фізичну витривалість. Не менш цікавими є ігри на ерудицію, математичну точність, уважність, зосередженість („Жабка”, „Слишки”, „Рай”, „Креймашки”).
Джерелами дослідження стали власні записи діалектного матеріалу за спеціально складеною програмою в 92 населених пунктах Луганської області протягом 1998 − 2005 рр.; роботи П.В.Іванова „Игры крестьянскихъ дhтей въ Купянскомъ уhздh” (Сборник Харьковского историко-филологического общества. Т. 2. Х., 1889) та В.В.Іванова „Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки по этнографии края” (Х., 1898. Т. 1), у яких подано описи народних ігор Східної Слобожанщини, здійснені етнографами в кінці XIX ст.; свідчення словників, атласів, етнографічних праць.
Методи дослідження. Описовий та лінгвогеографічний методи є основними при вивченні діалектного матеріалу. Їх застосування спричинене „необхідністю вивчення закономірностей живої народної мови, виявлення діалектних явищ української мови на всьому терені її поширення” [7, с.24 25]. У вузькому розумінні описовий метод дає можливість визначити лише характерні риси певних говірок, зокрема східнослобожанських; дослідити конкретну групу номінативних одиниць, зокрема ТГЛ назв ігор у східнослобожанських говірках. Діалектологічне дослідження назв ігор здійснюється у двох напрямках: а) синхронічному, який передбачає опис ігор на сучасному етапі без історичного пояснення; б) діахронічному, який сприяє розгляду номінативних одиниць ТГЛ назв ігор в історичному аспекті. Як і в будь-якому діахронічному діалектологічному дослідженні, у роботі наявні широкі зіставлення й порівняння з національною літературною мовою та іншими місцевими діалектами, зі свідченнями історії досліджуваної мови та споріднених мов [Там само, с.25]. Широко залучаються різноманітні джерела дослідження (праці відомих дослідників-мовознавців, етнографів, фольклористів та ін.).
Лінгвогеографічний метод застосовується „для визначення територіального поширення місцевих діалектів, установлення класифікації їх, вивчення взаємовідношень місцевих говірок як місцевих різновидів національної мови” [Там само]. Урахування невербальних складників, що наповнюють текст гри, дає можливість з’ясувати місце вербальних і невербальних елементів при номінації їх учасників, атрибутів тощо.
Описовий та лінгвогеграфічний методи дають можливість здійснити повний аналіз номінативних одиниць ТГЛ ігор у східнослобожанських говірках: описовий на лінгвістичному рівні, а лінгвогеографічний щодо поширення явища в досліджуваному регіоні. Ці два методи доповнюють один одного.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першою спробою дослідження кореляції вербальних і невербальних складників українських народних ігор у східнослобожанських говірках, що сприяє повній характеристиці українських діалектів, дає лексичний матеріал для з’ясування закономірностей формування й розвитку лексики південно-східного наріччя, збагачує емпіричну базу української діалектології та лінгвогеографії.
Теоретичне значення дослідження полягає в з’ясуванні структурної організації ТГЛ ігор як сегмента лексичної системи східнослобожанських говірок; у встановленні способів номінації, у виявленні тенденцій просторової поведінки лексики, пов’язаної з традиційною культурою народу, у визначенні відношення досліджуваної лексики до відповідної лексики інших українських діалектів.
Практичне значення дослідження полягає у фіксації й уведенні в науковий обіг лінгвістичного, етнографічного та фольклорного матеріалу, який може бути використаний у діалектній лексикографії, слов’янській етимології, у синтетичних працях з української діалектології, етнографії.
Особистий внесок здобувача полягає в систематизації, аналізі та описі традиційних народних ігор, зафіксованих у східнослобожанському ареалі. Автор самостійно записав діалектний матеріал, сформулював теоретичні положення й висновки.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження викладено в доповідях на міжнародних наукових конференціях: „Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2001, 2003, 2005, 2007), „Слов’янська фразеологія: семантичний, ареальний, історичний та етнокультурний аспекти” (Луганськ, 2004), на діалектологічних семінарах „Актуальні питання української лінгвогеографії” (Луганськ, 2001), „Діалектна лексикографія” (Львів Криворівня, 2002), сесії наукової школи-семінару „Актуальні проблеми етнолінгвістики” (Житомир, 2005), регіональних науково-практичних конференціях „Образне слово Луганщини” (Луганськ, 2002, 2003, 2004, 2005, 2007, 2008), „Особливості навчання державної мови в південно-східному регіоні” (Луганськ, 2002), „Слобожанська беседа” (Луганськ, 2007, 2008).
Публікації. З теми дисертаційного дослідження опубліковано 23 статті, з яких 14 наукових робіт надруковано в провідних фахових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Аналізований матеріал уповноважує нас на такі висновки.
1.У трактуваннях гри як універсальної категорії людської діяльності, усталених у філософії, психології, культурології та інших науках антропоцентричного напрямку, гру тлумачать як творчу діяльність, спрямовану на відтворення й відображення дійсності, що тісно пов’язана з культурою народу. Головними ознаками гри є умовність, емоційність, розважальна, навчальна й соціологізуюча спрямованість, визначеність простору й часу, вироблення окремих правил.
2.Традиційна народна гра в українських східнослобожанських говірках та її опис − це культурний текст, у якому вербальні, реалемні, акціональні, агентивні, темпоральні та інші складники перебувають у відношеннях кореляції, під якою розуміємо співвідносність, відповідність, взаємозв’язок цих складників. Вербальний план народної гри доповнюють складники, пов’язані з діями учасників гри, денотатами, які використовуються у грі, назвами учасників. Нерідко в номінації ігор використано фольклорні, звичаєві та обрядові традиції символізації та міфологізації окремих лексем.
3.Залежність вербальних складників від невербальних виявлено в описі способів номінації забав. Усі зафіксовані в українських східнослобожанських говірках назви ігор поділяємо на такі групи: а)найменування, що надані за назвами атрибутів ігор (с|винка, |кул’ка, йа|рошка тощо): 165 одиниць − 16%; б)номени, що виникли за назвами учасників гри (свие|нар, пасту|шок, |пекар’ та ін.): 123 одиниці − 11,9%; в)лексеми, які розширили своє значення внаслідок метафоричного перенесення одних найменувань на інші (ба|ранчиек, корж, во|ли тощо): 339 одиниць − 32,9%; г) назви ігор, на яких позначилися особливості проведення гри (горо|док, квад|рати, |коло тощо): 30 одиниць − 2,9%.
У досліджуваних говірках відомі факти, коли різні ігри мають спільну назву: (ко|мар → па|нас, горо|док → лап|та, с|лишки → с|винка та інші): 56 одиниць − 5,4%.
Крім того, назви ігор могли утворюватися у зв’язку з виникненням раритетних назв від загальновживаних чи звуконаслідуваних слів різними способами словотворення (пога|н’ало, жгуто|виǐ, жу/жу тощо): 183 одиниці − 17, 7%.
Номінація ігор іноді реалізована за допомогою словосполучення (воўк та |зайец’, |латка по дош|чеч’кам, па|нас у |син’іх шта|нах тощо): 215 одиниць − 20,9%. У цих назвах також відображено невербальні складники: тоді перший компонент словосполучення є назва самої дії ‘грати’, другим компонентом є стрижневий (маркований) іменник, він номінує характер цієї дії й формально виражений прийменниково-іменниковою сполукою; але в мовленні перший компонент може бути пропущено − у кл’о|ка, ў мйач’, у п·ідкиед|ного, ў ко|н’а, ў коз|ла, ў |ножиеч’ка, у к|ремйахи.
Дискурсивний спосіб номінації використано зрідка (па|нас/і|ди до нас, шел ко|рол’ по |л’есу, а ми п|росо |с’ійали): три одиниці − 0,3%.
Серед найменувань ігор виділяються назви, що належать одночасно до кількох груп (|город, раǐ з |пеклом, пиж та інші): 83 одиниці − 8%.
4.Найбільшу групу назв ігор складають найменування, що виникли внаслідок метафоричного перенесення одних назв на інші. Визначальна роль при номінації цих ігор може належати: а)лексемам, символічне значення яких актуалізовано завдяки символіці дій, що їх виконують учасники гри (х|решчиек, у х|решчиека); б)словам, що мають традиційну символіку в народних піснях, прислів’ях, приказках (гоу|р’у |дуба, х|л’ібч’иек, пеиреи|п·ілоч’ка); у побуті (с|тоўпчиеки, опо|лониек, |колеисо); в)назвам, у яких міфологічно зумовлена символіка доповнює невербальні складники гри (адіраǐ, |рожа, з |райу ў |пекло, кра|шанка).
5.При описі ігор з імітацією рухів тварин і птахів традиційну символіку назв тварин нерідко поєднано з магічними рухами учасників гри, незвичайними якостями, яких набувають числа 1, 2, 3, 4, магічними діями, у яких виявлено виваженість і розсудливість людини, прагненням ужити всіх заходів, щоб захистити себе (наприклад, поклонитися на всі чотири сторони). Нерідко етапи гри символізують стадії людського життя. Так, у грі „Ворон” дівка спочатку красна, потім − моторна, далі − горбата, а на останок − „бий дівку навздогін”.
6.Друге місце за кількістю найменувань посідають назви ігор, утворені від загальновживаних слів української мови різними способами словотворення: а)суфіксальним − зага|н’алка, зага|н’алоч’ка, коу|т’уч’ка, солоу|д’уч’ка, к∙ід|ки; жму|рок; пеиреиб∙і|гаǐло; б)безсуфіксним − плаз, шко|пирт’, блуд; в)складанням основ із суфіксацією чи нульовою суфіксацією: мухо|лоўка; свиено|пас; г)шляхом субстантивації − набиеў|ниǐ, биетко|виǐ, пиелко|виǐ, гиелко|ве, пошие|ваǐ.
7.Третє місце за кількістю одиниць складають назви, утворені від найменувань атрибутів (к|реǐмахи, с|винка, |кул’ка, йа|рошка та ін.). Це нерідко раритетні назви, серед яких велику групу складають похідні від загальновживаних слів: |бита, |гила, |жожка, |цурки; переосмислені загальновживані слова: ч’иж, кул’, ч’оп та ін.
8.Вербальні й невербальні складники тексту гри можуть перебувати у відношеннях мотивованості (назва дії, яку виконують учасники гри, мотивує назву гри − зага|н’ати с|винку → загоу|н’уч’ка; назва денотата, використаного в грі, мотивує найменування гри − с|винка ‘атрибут гри’ → с|винка ‘назва гри’; усі назви пов’язані − бити ‘назва дії’ → |битка ‘назва атрибута гри’ → |битка, у |битки ‘назва гри’). Отже, акціональний план культурного тексту, наповнює його новими свідченнями, і вони стають основою для найменування гри.
9.Символіка акціональних складників тексту гри вступає в синонімічні відношення із символікою денотативного плану гри, агентивного, темпорального, просторового. Тому визначальна роль у найменуванні цих ігор належить лексемам, символічне значення яких актуалізовано завдяки символіці дій, які виконують учасники гри, символіці денотатів: наприклад, мак ‘назва гри’; у грі учасники сіють мак; у середині кола стоїть дівчина, |мак˙іўка. Отже, у грі актуалізовано такі значення: мак − символ безмежності зоряного світу (тому хоровод належить до веснянок); мак − символ красивої дівчини, плодючості, заспокоєння, швидкоплинного життя; коло (дівчата стають у коло) − символ гармонії світобудови; весна (гра належить до веснянок) − символ радості, здійснення бажань.
10.Вербальні та невербальні складники нерідко вступають в антонімічні відношення, наприклад, у грі „Краски” протиставлено учасників гри − ангел : чорт; у грі „Божок” − бог : чорт; у грі „Сміх” − рай : пекло, захід : схід, небо: хлівець; у грі „Рожа” − рожина дочка : хрома, рожа : хрома, рай : пекло.
11.Ареальна репрезентація матеріалу, виявленого на двох хронологічних зрізах (у кінці XIX ст. та на початку XXI ст.), дає можливість установити, що всі назви ігор, які функціонували наприкінці XIX ст., засвідчено в типових говірках Східної Слобожанщини і на початку XXI ст. Більша вербальна й функціональна розмаїтість найменувань, зафіксованих у XIX ст., характерна для західного та центрального ареалу східнослобожанських говірок, що обіймає н. пп., розташовані в басейні річок Жеребець, Красна, Борова та Айдар. Менше вербальне наповнення в кінці XIX ст. характерне для говірок, розміщених у басейнах рік Деркул і Комишна. Із 38 ігор, назви яких закартографовано, сім засвідчено в кінці XIXст. лише в одному н. п., одну − у двох. У зв’язку з архаїзацією багатьох найменувань просторова поведінка картографованих явищ розмита, ареально не виразна, що унеможливлює виділення мікроареалів.
Назви народних ігор належать до архаїчного шару лексики. Тому частину найменувань сучасні носії говірки втратили, наприклад, крам, к|рамар (зафіксовано в 6 н. пп. з 92 обстежених); |рожа, п·і|вон’ійа (у 5 н.пп.); ду|дар, танц’у|рист, ду|дариек (у 12 н. пп.); |леўка, леиў|ко (у 5 н. пп.). Серед проаналізованих 95 ігор до нашого часу вербально позначеними в кожному з 92 обстежених н. пп. немає жодної, 41% ігор засвідчено у 26 − 93% обстежених н. пп., що зумовило представлення цього лексичного матеріалу на картах атласу (див. дод. А).
12.Багатогранність феномену гри виявлено в тому, що витоки її дуже давні, у деяких випадках сягають доісторичних часів. Зв’язок традиційних народних ігор з низкою духовних уявлень, народних звичаїв, обрядів незаперечний, він виявлений передусім у спільності символіки предметів, явищ, найменувань тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Аркушин Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок : у 2 т. / Г. Л. Аркушин. Луцьк : Вежа, 2000. − Т. 1 − 2.
АУМ Атлас української мови : у 3 т. − Т. I. Полісся, Наддніпрянщина і суміжні землі. − К. : Наук. думка, 1984; Т. II. Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. − К. : Наук. думка, 1988; Т. III. Слобожанщина, Нижня Наддніпрянщина, Причорномор’я і суміжні землі. − К. : Наук. думка, 2001.
БСЭ Большая Советская Энциклопедия. − 3-е изд. − Т. 10. − М. : Сов. энцикл., 1972.
БТСДК Большой толковый словарь донского казачества. М. : Астрель, 2003. − 605 с.
ВТСУМ Великий тлумачний словник сучасної української мови [здод., допов. та CD] / уклад. і голов. ред. Бусел В. Т. К. ; Ірпінь : Перун, 2007. − 1736 с. : [іл.].
Глуховцева Глуховцева К. Д. Лінгвістичний атлас лексики народного побуту українських східнослобожанських говірок / К.Д.Глуховцева. − Луганськ : Альма-матер, 2003. − 181 с.
Гримашевич Гримашевич Г. І. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок / Г. І. Гримашевич. − Житомир : Північноукр. діалектол. центр Житомир. держ. пед. ун-ту імені Івана Франка, 2002. − 184 с.
Грінченко Грінченко Б. Д. Словарь української мови : в 4 т. / Б.Д.Грінченко. К. : Наук. думка, 1996. Т.1 − 4.
Гуцульські Гуцульські говірки : короткий словник / відп. ред. Я.Закревська. − Л., 1997. − 232 с.
Гуцульські 1 − Гуцульські говірки : лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження / редкол. Я Закревська та ін. − Л., 2000. − 367с.
Даль Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / В. И. Даль. М. : Цитадель, 1998. − Т. 1 − 4.
ДЛАЗ Дзендзелівський Й. О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР (Лексика) / Й. О. Дзендзелівський. − Ч. 1 − 2. − Ужгород, 1958 − 1960.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / за ред. О.С. Мельничука. К., 1982 1988. Т. 1 3.
Иванов В Иванов В. В. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки по этнографии края / В. В. Иванов. − Х., 1898. Т. 1. − 1021 с.
Иванов П Иванов П. В. Игры крестьянскихъ дhтей въ Купянскомъ уhздh”. Сборник Харьковского историко-филологического общества / П. В. Иванов. Т. 2. Х., 1889.
Лєснова Лєснова В. В. Матеріали до словника говірок Східної Слобожанщини: Людина та її риси / В. В. Лєснова. − Луганськ : Шлях, 1999. − 76 с.
Лисенко Лисенко П. С. Словник поліських говорів / П. С. Лисенко. К. : Наук. думка, 1972. − 260 с.
Магрицька Магрицька І. В. Словник весільної лексики українських східнослобожанських говірок: Луганська обл. / І.В.Магрицька. Луганськ, 2003. 171 с.
Назарова Назарова Т. В. Лінгвістичний атлас Нижньої Прип’яті / Т.В. Назарова. − К. : Наук. думка, 1988. − 160 с.
Онишкевич Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок / М.Й.Онишкевич. − К. : Наук. думка, 1984. − Ч. 1 − 2.
Преобр Преображенский А. Г. Этимологический словарь русского языка : в 2 т. / А. Г. Преображенский. М. : Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1959. − Т. 1 − 2.
СЕТ Словник етнографічних термінів / уклад. М. В. Масловська та ін. − Житомир, 2004. − 266 с.
Сікорська Сікорська З .С. Словник діалектної лексики Луганщини / Сікорська З. С., Шевцова В. О., Шутова Л. І. ; за ред. З.С.Сікорської. − К. : Шлях, 2002. − 224 с.
Славянские Славянские древности. Этнолингвистический словарь / под ред. Н. И. Толстого : в 5 т. Т. 1. М. : Международ. отношения, 1995. 579 с. ; Т. 2. М. : Международ. отношения, 1999. 697 с. ; Т. 3. − М. : Международ. отношения, 2004. − 704 с.
СУМ Словник української мови : в 11 т. К., 1970 1980. Т. 1 11.
СУССГ Словник українських східнослобожанських говірок / Глуховцева К. Д., Лєснова В. В., Ніколаєнко І. О. та ін. − Луганськ, 2002. − 234 с.
Ужченко Ужченко В. Д. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу / В.Д.Ужченко, Д. В. Ужченко Луганськ : Альма-матер, 2005. 348 с.
Ушаков Толковый словарь русского языка : в 4 т. / под ред. проф. Д.Н.Ушакова. М., 1939. Т. 3.
Фасмер Фасмер М.Этимологический словарь русского языка : в4т./М. Фасмер / пер. с нем. и доп. О. Н. Трубачева. М. : Прогресс, 1987. − Т. 1 − 4.
ФСУМ − Фразеологічний словник української мови. − К. : Наук. думка, 1993. − Кн. 1 − 2.
Хобзей Хобзей Н. В. Гуцульська міфологія : етнолінгвістичний словник / Н. В. Хобзей. − Л., 2002. − 216 с.
Чабаненко Чабаненко В. А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини : у 4 т. / В. А. Чабаненко. − Запоріжжя, 1992. − Т. 1 − 4.
Шанский Шанский Н. М. Этимологический словарь русского языка / Н. М. Шанский, Т. А. Боброва. − М. : Прозерпина, ТОО Школа, 1944. − 398 с.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. А ми просо сіяли : українські народні дитячі пісні-ігри та забавки / упоряд. та передм. В. Бойко. − К., 1959. − 32с.
2. Аркушин Г. Л. Силенська гуторка / Г. Л. Аркушин. − Луцьк : Вежа, 1996. − 185 с.
3. Аркушин Г. Л. Сказав, як два зв’язав : народні вислови та загадки із Західного Полісся і західної частини Волині / Г. Л. Аркушин. − Люблін − Луцьк, 2003. − 176 с.
4. Багалій Д. І. Історія Слобідської України / Д. І. Багалій. Х. : Дельта, 1993. − 256 с.
5. Барилова Г. К. Назви народних спортивних ігор в українських східнослобожанських говірках / Г. К. Барилова // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. 2002. № 10. С. 130 − 136.
6. Барилова Г. К. Примовки в дитячих народних традиційних іграх Східної Слобожанщини : ритміка, значення, структура / Г. К. Барилова // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. 2004. № 11. С. 264 272.
7. Бевзенко С. П. Українська діалектологія : навч. посіб. для студентів
ун-тівіпед. ін-тів / С. П. Бевзенко. − К. : Вища шк., 1980. − 246 с.
8. Былеева Л. Игры народов СССР / Л. Былеева, В. Григорьев. − М. : Физкультура и спорт, 1985. − 267с.
9. Вовк Х. К. Студії з української етнографії та антропології / Х. К. Вовк. − К. : Мистецтво, 1995. − 336 с.
10. Войтович В. М. Українська міфологія / В. М. Войтович. − К. : Либідь, 2002. − 664 с.
11. Воропай О. Звичаї нашого народу : етнограф. нарис / О. Воропай. − К. : Оберіг. − 1993. − 590 с.
12. Глуховцева К. Д. Динаміка складу назв господарських приміщень у східнослобожанських говірках / К. Д. Глуховцева // Український діалектологічний збірник. Кн. 3. Пам’яті Тетяни Назарової / ред. П.Ю.Гриценко. − К., 1997. − С. 177 − 195.
13. Глуховцева К. Д. Динаміка українських східнослобожанських говірок : монографія / К. Д. Глуховцева. − Луганськ : Альма-матер, 2005. − 592 с.
14. Глуховцева К. Д. Динаміка українських східнослобожанських говірок : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / К. Д. Глуховцева. − К., 2006. − 38 с.
15. Глуховцева Е. Д. Лексика народного быта украинских восточнослобожанских говоров : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 „Украинский язык” / Е.Д.Глуховцева. − Днепропетровск, 1992. − 19 с.
16. Глуховцева К. Д. Лексика народного побуту українських східнослобожанських говірок : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Глуховцева Катерина Дмитрівна. − Д., 1992. − 423 с.
17. Глуховцева К. Д. Лексичні особливості західного мікроареалу в системі українських східнослобожанських говірок / К. Д. Глуховцева // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. − 2001. − №12. − С.7−17.
18. Глуховцева К. Д. Локалізми в системі українських східнослобожанських говірок / К. Д. Глуховцева // Волинь − Житомирщина : іст.-філол. зб. з регіон. проблем. − Житомир, 2001. − №6. − С. 177 − 182.
19. Глуховцева К. Д. Посестринство та його номінація в українських східнослобожанських говірках / К. Д. Глуховцева // Діалектологічні студії 2 : Мова і культура / відп. ред. П. Гриценко, Н. Хобзей. − Л., 2003. − С. 150 − 154.
20. Глуховцева К. Д. Специфіка розвитку мікропарадигм в лексичній системі східнослобожанських говірок української мови / К.Д.Глуховцева // Вісн. Луган. держ. пед ун-ту імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. − 1998. − № 9. − С. 23 − 33.
21. Говірки Чорнобильської зони : системний опис / П. Ю. Гриценко, Г.В.Воронич, Л. І. Дорошенко та ін. − К. : Довіра, 1999. − 271 с.
22. Гриценко П. Ю. Ареальне варіювання лексики / П. Ю. Гриценко ; АНУРСР; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. − К. : Наук. думка, 1990. − 272 с.
23. Гриценко П. Ю. Мікроконтинуум як предмет ареалогії / П.Ю.Гриценко // Лінгвогеографія Черкащини : зб. матеріалів міжвуз. наук.-практ. конф., (25 − 26 трав. 2000 р., Умань). − К. : Знання, 2000. − С. 3 − 7.
24. Гриценко П. Ю. Мова / П. Ю. Гриценко // Українці: Людність. Склад і населення. − К., 1999. − С. 120 − 131.
25. Гриценко П. Ю. Простір і час / П. Ю. Гриценко // Проблеми сучасної ареалогії / АН України, Ін-т української мови / відп. ред. П.Ю.Гриценко. − К., 1994. − С. 102 − 110.
26. Гриценко П. Ю. Тексти як джерело дослідження чорнобильських говірок // Говірки Чорнобильської зони : тексти / упор. Гриценко П. Ю. та ін. − К. : Довіра, 1996. − С. 7 − 23.
27. Грінченко Б. Д. Этнографическіе матеріалы, собранные въ Черниговской и сосhднихъ съ ней губерніяхъ. − Вып. 2. Рассказы, сказки, преданія, пословицы, загадки и пр. / Б. Д. Грінченко. − Черниговъ, 1897. − 390 с.
28. Грінченко Б. Д. Як жив український народ / Б. Д. Грінченко. − К., 1917. − 45 с.
29. Дей О. І. Звичаєво-обрядова поезія трудового року / О. І. Дей. − К., 1963. − 671 с.
30. Дерлиця М. Селянські діти / М. Дерлиця // Етнографічний збірник. − Т.V. − Л., 1898. − С. 120 − 140.
31. Дзиґа : Українські дитячі й молодечі народні ігри та розваги / укл. : В.Семеренський, П. Черемський. Х. : Друк, 1999. 527 с.
32. Дитинство і народна культура Слобожанщини : матеріали фольклорно-етнографічних експедицій 1992 − 2000 років. − Х., 2000. − 150 с.
33. Дитячий фольклор / упоряд., вступ. ст., прим. Г. В. Довженок. − К. : Дніпро, 1986.
34. Дитячі ігри та розваги / упоряд. Ігор Січовик. − К. : Просвіта, 2004. − 424 с.
35. Доброльожа Г. М. Красне слово − як золотий ключ : постійні народні порівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних територій / Г.М. Доброльожа. − Житомир : Волинь, 2003. − 160 с.
36. Довженок Г. В. Летіла сорока по зеленім гаю : дитячі та молодіжні українські народні ігри / упоряд., прим. Г. В. Довженок. К., 1990. − 160 с.
37. Дытячи забавки та гри усяки // Кіев. Старина. − Т. 86. − 1904. − С.51 − 105.
38. ДьяченкоМ.И.Психологическийсловарьсправочник/М.И.Дьяченко,Л. А. Кондыбович. − Минск ; М., 2001. − 573 с.
39. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури / В. В. Жайворонок. − К. : Довіра, 2006. − 703 с.
40. Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика : деякі аспекти досліджень / В. В. Жайворонок // Мовознавство. − 2001. − № 5. − С.48− 63.
41. Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика : нариси : навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів / В. В. Жайворонок. − К. : Довіра, 2007. − 262 с.
42. Записки наукового товариства імені Шевченка. Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обряді. Написав Зенон Кузеля. − Т.СXXI. − Л., 1914. − С. 201 − 224.
43. Записки наукового товариства імені Шевченка. Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обряді. Написав Зенон Кузеля. − Т.СXXII. − Л., 1915. − С. 103 − 160.
44. Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография / Д. К. Зеленин. − М. : Наука, 1991. − 511 с.
45. Зеленчук М. Похоронні звичаї та обряди на Гуцульщині : ігри та забави при померлому / М. Зеленчук // Діалектологічні студії : 2 : Мова і культура. − Л., 2003. − С. 241 − 247.
46. Игры народов СССР : сб. материалов / сост. В. Всеволодский-Генгросс, В. Ковалева, Е. Степанова. − М. Л. : Академия, 1933. − 564 с.
47. Из области малорусскихъ народныхъ легендъ (Материалы для характеристики міросозерцанія крестьянскаго населенія Купянскаго уhзда) П.И. // Этнографическое обозрhніе : Изданіе этнографического отдhла Императорскаго Общества Любителей Естествознанія, Антропологіи и Этнографіи, состоящаго при Московскомъ Университетh / подъ ред. Секретаря Этнографическаго Отдела Н.А.Янчука. − М., 1892. − № 2 − 3. − С. 65 − 97.
48. Ильясов Р. Р. Социально-философский анализ феномена игры : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 / Ильясов Радик Равилович. − Уфа, 1988. − 160 с.
49. Исаевич С. Н. Малорусскія народныя игры окрестностей Переяслава /
С. Н. Исаевич // Кіев. Старина. − Т. XVIII. − 1887. − С. 451 − 486.
50. Ігрові веснянки / упоряд., передм. і прим. Людмили Єфремової / за ред. Миколи Дмитренка . − К. : Видавець Микола Дмитренко, 2005. − 208 с. ( Серія „Народна творчість”. − Кн. 7 ).
51. Іллінський В. М. Українська писанка / В. М. Іллінський. Хмельницький, 1992. − 15 с.
52. Килимник С. І. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні : у 3-х кн., у 6-ти т. − [факс. вид.] / С. І. Килимник. − Вінніпег, 1955, 1957, 1959 ; Торонто, 1962, 1963. − К., 1994.
53. Ковальчук-Долгополова О. Дитячі ігри, пов’язані з кольорами /
О. Ковальчук-Долгополова // Діалектологічні студії : 2 : Мова і культура. − Л., 2003. − С. 248 − 257.
54. Коломийченко Ф. Сільські забави в Чернігівщині / Ф. Коломийченко // Матеріяли до української етнології. − Л., 1918. − Т. XVIII. − С. 123 − 141.
55. Конобродська В. Л. Вербальний компонент традиційного поховального обряду в поліських говорах : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Конобродська Валентина Лаврентіївна. − Житомир, 1999. − 673 с.
56. Конобродська В. Л. Етнолінгвістичний і лінгвістичний аспекти дослідження діалектної лексики / В. Л. Конобродська // Матеріали V конгр. Міжнар. асоціації україністів : Мовознавство. − Чернівці, 2003. − 406 − 410.
57. Конобродська В. Л. Курсова і дипломна роботи з етнолінгвістики / В.Л. Конобродська. − Житомир, 2003 .− 235с.
58. Конобродська В. Л. Поліський поховальний і поминальні обряди / В.Л.Конобродська // Етнолінгвістичні студії : 1. − Житомир : Полісся, 2007. − Т. 1. − 356 с.
59. Конобродська В. Л. Українська етнолінгвістика на шляху пошуку / В.Л. Конобродська // Етнолінгвістичні студії : 1. − Житомир : Полісся, 2007. − С. 7 − 19.
60. Конобродська В. Л. Поняття семантики в культурному контексті / В.Л.Конобродська // Етнолінгвістичні студії : 1. − Житомир : Полісся, 2007. − С.23 − 37.
61. Кононенко В. І. Концепти українського дискурсу / В. І. Кононенко. − К. − Івано-Франківськ, 2004. − 248 с.
62. Кононенко В. І. Мова і народна культура / В. І. Кононенко // Мовознавство. − 2001. − №3. − С. 62 − 69.
63. Кононенко В. І.