Концептуалізація фразеологічного соматичного коду в східнослобожанських і східностепових говірках

Краткое описание

Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Скоробагатько Наталія Олександрівна

УДК 811.161.2’282 (477. 52/6)

Концептуалізація фразеологічного соматичного коду в східнослобожанських і східностепових говірках

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник: Ужченко Віктор Дмитрович,
доктор філологічних наук,
професор

Луганськ 2009

ЗМІСТ
ЗМІСТ....................................................................................................................1
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.................................................................3
ВСТУП...................................................................................................................5
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З КОНЦЕПТОМ-СОМАТИЗМОМ.........................................................................16
1.1 Загальний стан вивчення соматичної фразеології.....................................17
1.2 Антропологічний переворот у лінгвістиці. Сучасні вектори дослідження фразеології..............................................................................................................34
1.3 Фразеологічна картина світу як культурно зумовлений елемент загального образу світу.........................................................................................43
1.4 Соматичний код культури у фразеологічному фонді мови......................50
ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ................................................................................56
РОЗДІЛ ІІ. РОЛЬ КОНЦЕПТУ-СОМАТИЗМУ У СТАНОВЛЕННІ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ Й ЗАГАЛЬНОЇ СЕМАНТИКИ ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО ЗВОРОТУ........................................................................59
2.1 Концепт як базове поняття когнітивної лінгвістики і його роль у формуванні семантичної структури фразеологізму......... .................................60
2.2 Символічність соматизмів як фразеотворчий чинник..............................75
2.3 Фразеологічна соматика в дзеркалі архетипових уявлень людини.........87
ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ................................................................................96
РОЗДІЛ ІІІ. СМИСЛОВІ ТА КУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ІЗ СОМАТИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ У СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ І СХІДНОСТЕПОВИХ ГОВІРКАХ................99
3.1 Когнітивно-ономасіологічний аналіз сомофразеологізмів з концептом голова та її партонімами.....................................................................................101
3.2 Душа і серце у фразеологічному фонді мови: лінгвокультурний аспект семантики стійких зворотів................................................................................125
3.3 Фраземи з концептами-соматизмами живіт, кість, нога, п’ята, печінка, спина як маніфестанти стереотипних поглядів носіїв східнослобожанських і східностепових говірок...........137
3.4 Назви-субститути соматизмів у фразеології ареалу...............................151
3.5 Діахронійний аспект соматичних фразеологізмів сходу України.........159
ВИСНОВКИ ДО 3 РОЗДІЛУ..............................................................................164
ВИСНОВКИ.........................................................................................................166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ................................175
ДОДАТОК А. ТАБЛИЦЯ КІЛЬКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ СОМОФРАЗЕОЛОГІЗМІВ.................................................................................202
ДОДАТОК Б. СЛОВНИК СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ І СХІДНОСТЕПОВИХ СОМАТИЧНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ.........................203

ВСТУП
Позиція багатьох учених щодо визнання ізоморфізму мови та культури репрезентує появу новітніх комплексних шляхів вивчення названих феноменів. Перехід на нову методологічну парадигму антропологічну зумовив „олюднення” пріоритетних напрямків дослідження всіх наук гуманітарного циклу, спричинив експансію концепцій і поглядів з однієї галузі знань до іншої, зокрема лінгвістика сьогодення перебуває під впливом концептуальної, феноменологічної, лінгвокультурологічної, акціональної, семіотичної парадигм. У мовознавчих студіях останніх років з позицій когнітивізму й антропоцентризму людський чинник у мові виявляється при профілюванні семантики мовних одиниць і категоризації загального образу світу за допомогою знаків вторинної номінації. Фразеологічні одиниці (ФО) разом із паремійним фондом мови виключно інформативні щодо культурних надбань народу, виявлення національно-культурного компонента концепту; це „готові формули”, що складають когнітивну базу мовної спільноти й експлікують світоглядні позиції, традиції, звичаї, етичні приписи, багатовіковий досвід людства, які нагромаджувалися впродовж історичного розвитку колективу як результат практичного й духовного освоєння навколишнього світу.
Онтологічною, універсальною ознакою мови, незалежною від національних і культурних особливостей народів, є антропоцентричність, суть якої полягає в організації в мовних структурах знань про світ за аналогією до людських уявлень. „Людина закарбувала себе в іменах природних об’єктів, уносячи до них утилітарну й естетичну оцінки. Майже в кожному слові можна віднайти сліди людини...” [103, с.3]. ФО переважною більшістю репрезентують фізичний чи психічний світ людини, засвідчуючи цим наскрізну антропоцентричну спрямованість. В.Мокієнко підкреслює концентрування фразеологічного матеріалу навколо небагатьох, здебільшого негативно забарвлених конотативних центрів зовнішність людини, риси її характеру, психічний та емоційний стан, здійснювані нею фізичні дії; в ідеографічних описах спостерігаємо одноголосне визнання фразеологами центральним об’єктом дослідження тематичної групи „Людина”. Об’єктивність такого „визнання” підтверджується тим, що до цього висновку приходять, досліджуючи матеріал найрізноманітніших слов’янських мов [129, с.224].
Чільне місце у фразеологічному мовному фонді посідають соматичні стійкі звороти ФО з компонентом на позначення частини тіла людини. Соматична фразеологія (СФ) постає однією з найуживаніших і комунікативно значущих ланок у фразеосистемі української мови. Це зумовлено належністю соматизмів до найдавнішого шару лексики, прозорістю функцій частин тіла, що сприяє легкості їх алегоричного осмислення. Загальновідомо, що пізнання світу людина розпочала з себе, з власного тіла, його функцій. Кількісні показники вживання соматичної фразеології сприяють достовірності результатів її когнітивно-ономасіологічного аналізу. У роботі разом з терміном „соматична фразеологія” використовуємо синонімічний „сомофразеологія”. Цей термін не вживається в науковій літературі, проте, на нашу думку, він універсальний і коректний на кшталт термінів „зоофразеологія”, „етнофразеологія” тощо.
Фразеологічний склад мови вважають „дзеркалом, у якому лінгвокультурна спільнота ідентифікує свою національну самосвідомість” [175, с.9]; під ФО розуміємо семантично цілісні, стійкі (з допуском варіантності), надслівні, відтворювані, як правило, експресивно конотовані одиниці, що виконують переважно оцінно-номінативну функцію. У роботі розглядаємо насамперед ідіоми (фразеологічні зрощення та фразеологічні єдності, за В.Виноградовим) як ядерний шар фразеологічного фонду мови, під якими услід за В.Ужченком і Д.Ужченком розуміємо „мовні феномени, у яких семантика зумовлена внутрішньою формою, що являє собою результат безпосереднього відбиття образу якого-небудь часто повторюваного явища, факту, який перебуває на схрещенні численних лінгвістичних та екстралінгвістичних імпульсів” [189, с.17].
Різні питання української фразеології представлено в роботах М.Алефіренка, В.Білоноженко, М.Демського, А.Івченка, В.Калашника, О.Левченко, Ф.Медведєва, В.Мокієнка, Ю.Прадіда, О.Селіванової, Л.Скрипник, В.Ужченка, О.Юрченка й ін. Особливо значуща роль діалектної фразеології. П.Гриценко наголошує: „Усі галузі наук, що пов’язані з вивченням історії та сучасного стану матеріальної й духовної культури етносу, значною мірою спираються на свідчення діалектної лексики” [42, с.3]. Так само сучасні фразеологічні розвідки все частіше спираються на дані діалектної фразеології, адже „у живому мовленні постійно виникають стійкі словосполучення, і процес фразеологотворення доцільно досліджувати на матеріалі діалектної мови як виключно усної форми мовлення, бо саме в ній легше простежуються виникнення фразеологізмів, шляхи їх творення, видозміни структури, функціонування” [12, с.16]. Л.Івашко підкреслює, що збір та інтерпретація діалектного фразеологічного матеріалу, виділення фразеологічних одиниць різного типу в діалектній мові, вивчення фразеологічних взаємозв’язків між літературною мовою та народними говорами, виявлення загальнонародного й місцевого у фразеології тощо необхідні для подальшого розвитку синхронійної, особливо розробки діахронійної та зіставної фразеології [67, с.3]. Проте, на думку В.Ужченка, незважаючи на певний „фразеологічний вибух” в останні десятиліття, вивчення діалектної української фразеології, особливо новозаселених регіонів України, залишається все ще недостатнім [187, с.4]. Це й спричинило прагнення детальніше розглянути особливості ареальної соматичної фразеології (АСФ) у семантичному та культурологічному аспектах. Предметом нашої уваги стали всі соматичні вирази, які вживають носії східнослобожанських і східностепових говірок. Діалектні ФО сходу України часто є видозміненими варіантами загальнонародних з локальними категоріальними ознаками своєрідний компонентний склад, семантична багатоплановість, граматичне оформлення тощо, що відсутні в літературній мові.
Дослідження української діалектної (ареальної, говіркової, народної) фразеології має тривалу історію (майже два століття) і пов’язане з іменами О.Потебні, В.Іванова, К.Михальчука, М.Номиса, М.Сумцова, І.Франка, Д.Яворницького й ін. У другій половині ХХ ст. після виступу Б.Ларіна на ХРеспубліканській діалектологічній нараді „Про народну фразеологію”(1959) із закликом збирати й досліджувати українську діалектну фразеологію ця робота пожвавлюється [Н.Бабич „Фразеологія української мови” (1971), І.Матвіяс „Народна фразеологія в матеріалах Атласу української мови” (1972), Н.Москаленко „Лексичні діалектизми у складі фразеологізмів української літературної мови” (1977), В.Лавер „Дослідження діалектної фразеології в лінгвогеографічному аспекті” (1982)]. Учені наголосили на важливості й необхідності вивчення поряд із фразеологією літературної мови фразеології говіркової, визначили її місце як частини діалектології, з’ясували типові риси діалектних ФО, розробили певні методи їх дослідження тощо.
Починаючи з 70-х років ХХ ст. пошуки науковців у царині ареальної фразеології значно активізувалися. Збиранням і дослідженням українських діалектних фразеологізмів займалися В.Лавер (діалекти карпатського регіону), М.Демський, Ю.Прадід, М.Яким (бойківські говірки), М.Олійник (гуцульські), Д.Гринчишин, Й.Дзендзелівський (наддністрянські говірки), М.Доленко (подільські говірки), Г.Аркушин (західнополіські), Г.Доброльожа (поліські, середньополіські), В.Чабаненко (нижньонаддніпрянські говірки), В.Ужченко, Д.Ужченко, І.Мілєва, Р.Міняйло, Т.Д’якова (східнослобожанські й східностепові говірки), А.Івченко, О.Плетнєва (центральнослобожанські).
З’явилася низка дисертаційних робіт, присвячених проблемам діалектної фразеології: Т.Грица „Фразеологія говорів Гуляйпільського району Запорізької області” (1996), Г.Ступінська „Фразеологія лемківського говору української мови” (2000), Н.Коваленко „Фраземіка говірок Західного Поділля” (2001), М.Олійник „Фразеологія гуцульських говірок” (2002), Н.Романюк „Фразеологія верхньонаддністрянських говірок нижньої течії річки Бистриці” (2002), О.Плетнєва „Фразеологія говірок центральної Слобожанщини” (2004). Названі наукові розвідки становлять собою широкий комплексний аналіз говіркової фразеології певного ареалу, тому набуло актуальності звуження об’єктів дослідження й поглиблене їх вивчення.
Активізувалася лексикографічна робота; в останні роки були видані такі праці: „Фразеологічний словник лемківських говірок Східної Словаччини” Н.Вархол та А.Івченка (1990), „Словник стійких народних порівнянь” О.Юрченка й А.Івченка (1993), „Фразеологічний словник говірок Нижньої Наддніпрянщини” В.Чабаненка (2001), „Красне слово як золотий ключ: постійні народні порівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних територій” Г.Доброльожі (2003), „Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу” В.Ужченка і Д.Ужченка (2005, 5-е вид., перероб. й доп.), „Із народу не викинеш: діалектний словник фразеологізмів” З.Мацюк (2006), який відображає загальновживану фразеологію Західного Полісся, частково Волині й Середнього Полісся. Вони дали цінний матеріал для спостережень над стійкими діалектними зворотами, удоступнили їх вивчення, усебічний аналіз, активізували зіставні фразеологічні студії.
Дослідження специфіки соматичних фразеологічних одиниць (СФО) здійснюємо на матеріалі фразеології східноукраїнського ареалу (Луганська й Донецька області). Східнослобожанські й східностепові говірки належать до новостворених, перші з них виникли внаслідок заселення й дозаселення території колишньої Слобідської України в ХVІХVІІ ст. і пізніше. Джерельною основою східнослобожанських говірок були полтавські, східнополіські, подільські, центральнослобожанські говірки. Визначальними чинниками розвитку фонологічної, морфологічної та лексичної систем цих говірок є гетерогенність соціумів носіїв говірок та контактування з говірками російської мови, близькість великих промислових центрів, у яких превалює російська мова [31]. Те ж стосується й говіркової фразеологічної системи.
Східностепові говірки, зважаючи на характер заселення й дозаселення території Донецької області, також мають гетерогенний характер. Більшість з них континуанти говорів південно-східного діалектного типу, хоча окремі східностепові говірки зберігають ознаки південно-західного й північного діалектів. Опис різних структурних рівнів названих говірок активно здійснювали й продовжують здійснювати вчені кафедри української мови Донецького національного університету (Ф.Горчевич, Л.Загнітко, Н.Клименко, З.Омельченко, В.Познанська, Л.Фроляк й ін.). Вони засвідчують, що східностеповим говіркам властиві такі ареальні особливості: мінімальна диференціація, мозаїчний характер, здатність утворювати групи, або так звані мікроареали [73, 45].
Східнослобожанські й східностепові говірки важлива складова всеукраїнського континууму з активними фразеотворчими процесами, наступом субстандарту, з виразними слідами поліетнічних контактів. Фразеологія представленого ареалу своєю варіантністю та синонімічністю, різноманітністю форм, конотативними відтінками сприяє постійному збагаченню фразеології й літературної мови. У дисертації паралельно з терміном „східнослобожанські й східностепові говірки” як стилістичне його урізноманітнення використовуємо терміни „схід України”, „східноукраїнський ареал”, „досліджуваний ареал”, „східноукраїнський регіон” тощо.
Окрім вищеназваних учених, різні аспекти східноукраїнської фразеології були об’єктом досліджень таких лінгвістів, як Н.Карлова, І.Магрицька, Т.Маркотенко, Л.Мельник і ін. Маємо вагому монографію В.Ужченка „Східноукраїнська фразеологія” (2003), у якій автор здійснив аналіз певних аспектів вивчення говіркової фразеології. На матеріалі східноукраїнської говіркової фразеології захищено поки що лише дві дисертаційні роботи Р.Міняйла (2001) й І.Мілєвої (2005). Перший окреслив предмет роботи досить широко дослідити „семантичну й структурну динаміку ареальних фразеологізмів сходу України у процесі їх творення й функціонування” [126, с.3], І.Мілєва зосередила увагу на вузькому питанні діалектної фразеології особливостях становлення й функціонування евфемістичних і дисфемістичних ареальних фразеологічних одиниць (АФО), визначенні їх місця в широкому пласті української фразеології сходу України [124, с.10]. Власне, ми перебуваємо лише на порозі широкого вивчення фразеології визначеного ареалу.
Ми поділяємо думку авторів етнолінгвістичного словника „Славянские древности”, які вважають, що культура (як засвідчили нові дослідження архаїчних культурних традицій) ієрархічно організована система багатьох кодів, тобто вторинних знакових систем, які використовують різні формальні та матеріальні засоби для кодування одного й того ж змісту, що загалом зводиться до картини світу, до світогляду окремого соціуму. Різні коди (космогонічний, ономастичний, рослинний, тілесний тощо) можна співвідносити один з одним шляхом перекладу з мови на мову, послуговуючись спільним для них змістовим планом, що є своєрідною мовою-посередником [СД, т.І]. Зважаючи на вищезазначене, М.Толстой слушно наголошує, що розвиток історичних фразеологічних досліджень може бути плідним лише за умови серйозної уваги до мови як вербального коду культури, як творця культури [182, с.24].
Фразеологічний соматичний код у східнослобожанських і східностепових говірках не був об’єктом окремої монографічної розвідки, що й зумовило актуальність пропонованого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертації, її характер пов’язані з комплексними науковими темами мовознавчих кафедр Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Дослідження виконано згідно з напрямком фундаментальної держбюджетної теми „Фразеологічно-паремійні вербалізми східноукраїнських говірок на тлі народної культури”, номер державної реєстрації 0107U000972.
Мета дослідження установити семантико-культурологічну специфіку фразеологічного соматичного коду в східнослобожанських і східностепових говірках, з’ясувати роль концептів-соматизмів в ареальному фразеотворенні. Зважаючи на достатньо великий масив ареальних фразеологізмів з відповідними концептами, ми вдалися до аналізу тих зворотів, які містять найуживаніші фразеолексеми-соматизми: волосся, вухо, голова, душа, живіт, кість, лице (морда), ніс, нога, око, печінка, п’ята, рот, рука, серце, спина, тіло, язик.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань: 1)виокремити, удоступнити й систематизувати соматичні фразеологічні одиниці українських східнослобожанських і східностепових говірок, проаналізувати стан і виявити проблеми їх вивчення; 2)з’ясувати специфіку фразеологічної картини світу аналізованого ареалу як важливого елемента загального образу світу; 3)виявити характер детермінації між фразеопродуктивністю концептів-соматизмів і глибиною їх вертикального культурно-національного контексту; 4)визначити роль концептів-соматизмів у створенні та мотивації загальної семантики фразеологічних зворотів; 5)описати особливості соматизмів як символів; простежити, як відбиті архетипові уявлення людини в соматичній фразеології східнослобожанських і східностепових говірок.
Об’єктом дослідження є фразеологізми східнослобожанських і східностепових говірок із соматичним компонентом.
Предмет дослідження семантико-культурологічні особливості концептуалізації фразеологічного соматичного коду визначеного ареалу, її екстралінгвальне підґрунтя.
Матеріалом дослідження стали АФО, зібрані здобувачем за спеціально складеним питальником протягом 20032008 рр. (понад 700 одиниць); вибірки з „Фразеологічного словника східнослобожанських і степових говірок Донбасу” В.Ужченка та Д.Ужченка (2005), додатка до дисертації з ареальної фразеології Р.Міняйла.
СФ сходу України аналізуємо в зіставленні з фіксаціями словників (насамперед діалектних) української й інших слов’янських мов (російської, білоруської, польської, болгарської, чеської), що сприяє виявленню типових моделей пізнання світу людиною, з’ясуванню спільних чи специфічних рис фразеолексикону певної мови чи окремого ареалу. Це зумовлено передовсім тим, що соматичну фразеологію можна віднести до лінгвістичної універсалії, оскільки соматичному культурному кодові властивий інтернаціональний характер. Щоб уникнути суб’єктивізму, констатацію національно-культурної самобутності ФО з компонентом-соматизмом слід робити на ґрунті широких зіставних пошуків.
Методологічна основа дослідження принцип поєднання лінгвістичних парадигм, що дає змогу окреслити фразеологічний соматичний код під різним кутом зору, виявити культурно значущу інформацію, закладену у фразеологізмах. З методологічними засадами узгоджуються методи та прийоми дослідження, зумовлені характером завдань роботи, фактичним матеріалом. Розв’язання поставленої мети передбачає використання таких методів: описового, діахронійного, зіставного, концептуального, методу аналізу словникових дефініцій, компонентного та контекстуального аналізів, фактологічного методу з його складовими польовим, анкетним. Частково використано також кількісний аналіз. Щоб виявити співвідношення внутрішньої форми як важливого елемента інтерпретації семантики фразеологізму з екстралінгвальними умовами формування останнього, застосовано метод лінгвокультурологічного аналізу.
Кожний фразеологічний вислів у роботі паспортизовано, але за браком місця локалізацію подано переважно за одним-двома населеними пунктами, за винятком тих випадків, коли важливо підкреслити кількісні показники функціонування стійкого виразу. У дослідженні не розглядаємо лінгвогеографічний аспект, тому дещо обмежили перелік населених пунктів при паспортизації фразеологізмів і в додатку до дисертації. Ілюстрації семантики соматичних зворотів представлено за власними польовими записами усного мовлення та за фразеологічним словником В.Ужченка та Д.Ужченка.
Наукову новизну дослідження визначено комплексним підходом до аналізу семантики діалектних фразеологізмів сходу України з компонентом-соматизмом, що не були в україністиці об’єктом окремого розгляду. Фразеологічний соматичний код розглядаємо в проекції на стереотипні погляди, традиції, вірування, культуру народу. Подальшого розвитку дістало питання про роль компонентів ФО у творенні загальної семантики звороту, зокрема теза про слівний характер лексеми у складі сомофразеологізмів. Детально проаналізовано вплив символьного характеру соматизмів на значення й конотацію ФО.
Теоретичне значення роботи полягає в подальшій розробці загальнофразеологічних проблем, зокрема різних аспектів фразеосемантики, характеру віддзеркалення екстралінгвальної дійсності в образній системі й внутрішній формі ФО визначеної тематичної групи на матеріалі української діалектної фразеології. Дисертація поглиблює й розширює відомості про культурну специфіку загальноукраїнської ареальної фразеологічної системи.
Практичну цінність дослідження визначено тим, що одержані результати та систематизований матеріал можуть бути використані в лексикографії для укладання словників, зокрема „Ареального словника соматичної фразеології”; у дослідженнях із загальних проблем фразеології, лінгвокультурології; у розробленні навчальних посібників, нових спецкурсів і проведенні спецсемінарів з української фразеології, лінгвокультурології, культури мови; при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт.
Особистий внесок здобувача. Результати дослідження одержано дисертантом самостійно.
Апробація дослідження. Основні положення та результати дисертації обговорено на двох Міжнародних наукових конференціях „Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2005; 2007), Міжнародній науковій конференції „Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення” (Горлівка, 2006), двох Міжнародних наукових конференціях імені проф. Сергія Бураго „Мова і культура” (Київ, 2006; 2007), Всеукраїнській науковій конференції „Актуальні питання філологічної підготовки учнів початкових класів” (Луганськ, 2005), Всеукраїнській науковій конференції „Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку (до 100-річчя від дня народження професора С.П.Самійленка)” (Запоріжжя, 2006), Всеукраїнській науковій конференції „Іван Ковалик і сучасне мовознавство (до 100-річчя від дня народження Івана Ковалика)” (Івано-Франківськ, 2007), чотирьох щорічних регіональних мовних конференціях „Образне слово Луганщини” (Луганськ, 2005; 2006; 2007; 2008), на засіданнях кафедри української мови, теоретичному семінарі „Українська фразеологія”, на традиційних наукових конференціях викладачів Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (20052008).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у 18 публікаціях, 14 з яких надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списку використаних джерел та літератури, двох додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Індивідові належить активна роль у семіотизації навколишньої дійсності. Людина як центральна фігура вторинного, фразеологічного, семіозису, живучи у світі знаків, сама створює їх у процесі своєї діяльності згідно з характером світосприйняття. Знаки, їх образна семантика продукти культурного самовираження суспільства. Осмислення культурного надбання здійснюють за допомогою мови культури, сутність якої визначають так званим ціннісним кодом, за правилами якого той чи інший етнос створює продукти власного дискурсивного мислення. Мова культури побутує в певному ареалі, у нашому випадку у східнослобожанських і східностепових говірках. Фразеологічний виокремлений, удоступнений і систематизований говірковий фонд пропонованого дослідження семіотичний механізм, у якому мова кодує власні ціннісні та соціально значущі норми, вироблені й усвідомлені етносом визначеного ареалу.
Людське тіло вважають базовою концептосферою свідомості. Людина як духовна й тілесна істота головний суб’єкт національної культури. Тіло людини важливий елемент в архетипових міфопоетичних концепціях, згідно з якими походження світу пов’язане з певним первісним тілом, унаслідок чого воно репрезентує модель світу. Здавна людина проектує будову й особливості власного тіла на світоустрій, „олюднюючи” його, що зумовлює антропоморфізм вербалізації матеріального світу колективною свідомістю. Ці уявлення знаходять своє відображення в знаках вторинної номінації, основною ознакою яких є антропометричність. Домінантна позиція концепту Людина в ідіоматичному фонді діалектної мови ареалу безсумнівна, тому назви частин людського тіла відіграють винятково важливу роль у процесах номінації. У східнослобожанських і східностепових говірках сомофразеологія посідає чільне місце (близько 1520 ФО), що є надійною базою для всебічного когнітивно-культурологічного аналізу.
Соматична лексика, формуючи інтегральний зміст стійких зворотів, має різну амплітуду фразеоактивності. У досліджуваних говірках найактивнішим соматизмом постає голова (205 ФО), великий масив ФО формують також концепти око(125), нога (111), вухо (98), рука (93). За даними „Словника фразеологізмів української мови” (2003), у літературній сомофразеології найбільшою фразеоактивністю позначено лексеми око (336ФО), голова (246), рука (208). Через відсутність досліджень цієї групи фразеологізмів інших українських діалектів ми не змогли зробити порівняльний статистичний аналіз. У подальших наукових розвідках, присвячених цій проблемі, під час когнітивно-контрастивного аналізу можна спиратися на матеріал східноукраїнської сомофразеології з метою окреслити ступінь і особливості інтеграції чи диференціації українських ареальних фразеосистем, показати їх зв’язки з екстралінгвальною дійсністю.
Культурну семантику більшості ареальних зворотів з компонентами-соматизмами мотивують смисли, пов’язані з функціональним призначенням частин тіла, стереотипні уявлення про них, глибоко закорінені в людській свідомості. Кожний концепт-соматизм має когнітивно-інформаційний зміст, що в процесі вербальної комунікації набуває додаткових імплікацій, які активно актуалізуються в семантиці ФО.
Фразеологічний шар мови безпосередньо експлікує найпоказовіші ознаки самосвідомості етносу, а стійкі звороти постають елементами, що співвідносяться з основними культурними категоріями. На сучасному етапі значно інтенсифікувалися дослідження з різних питань діалектної української фразеології. Домінантна риса цих досліджень методологічні зміни. Семантика ареального стійкого звороту інтерпретується на тлі етнокультурних дискурсів, у когнітивно-контрастивному висвітленні, відбуваються активні пошуки способів представлення культурно-етимологічного аспекту в діалектних лексикографічних джерелах. Аналіз фразеологічного фонду мови здійснюється переважно згідно з методологічними настановами нової когнітивно-дискурсивно-культурологічної парадигми, коли суб’єкт постає дієвим началом у категоризації, концептуалізації, вербалізації, оцінці власного „Я” і навколишнього світу, а об’єктом дослідження стають різноманітні смисли, пов’язані з культурними чинниками. Сьогодні відчутним є брак розвідок, присвячених глибокому компонентному аналізові АФО, тому постала необхідність всебічно подати фразеологічний соматичний код названих говірок, який ще не був об’єктом окремої монографічної розвідки, що й засвідчує представлена дисертація.
У дослідженні ареальної фразеології нагальним є використання лінгвокультурологічних підходів, які орієнтують на вивчення фразеологізмів як знаків культури, що актуалізують значення системи еталонів, стереотипів, символів народу. Фразеологія органічний елемент мовної й відповідно концептуальної картин світу. Фразеологічна картина світу це, швидше, наукова модель, аніж термін. Існування фразеологічного фонду мови репрезентує різноманітність у кодуванні та трансляції культурної інформації. ФКС конкретизує й емоційно зображує реалії, які вже номіновані мовним образом світу. Фразеологія не стільки відтворює певні реалії об’єктивної дійсності, скільки експлікує суб’єктивне ставлення носіїв мови до них. Ми вважаємо ФКС універсальною образною системою, яка віддзеркалює особливості національно-культурного світобачення народу. Це достатньо складний феномен, який відзначений, окрім вищеназваних, такими специфічними ознаками: антропоцентричністю, фрагментарно-вибірковим характером і відповідною частковою лакунарністю, амбівалентністю, помітною пейоративністю, символічністю.
Діалектні стійкі звороти характеризуються дією різноманітних чинників лінгвального й екстралінгвального характеру, що релевантні для самих говірок, а також виявляються у їх взаємодії з літературною фразеологією, фразеологією сусідніх і віддалених мовних ареалів. У сучасних умовах неможливо знайти такий діалект, який би був ізольований від впливу літературної мови. Фразеологічну картину світу східнослобожанських і східностепових говірок формують місцеві та загальномовні фразеологічні вербалізми. Її специфіка полягає в широкому вживанні мовцями ареалу соматичних усно-розмовних зворотів стилістично зниженого, просторічного, а то й жаргонного плану, однак ступінь впливу нормативної літературної мови на говіркову фразеологію постійно збільшується.
У досліджуваних говірках функціонують фразеологічні ареалізми з концептами-соматизмами, що мають місцеву прив’язку, коли мотивація їх внутрішньої форми здійснюється з опорою на реалії східноукраїнського регіону або особливості світобачення його мешканців. Такі фразеологізми складають вислови з професійної мови або жаргону гірників (суши́ти / грі́ти розпи́ли спино́ю „нічого не робити”, розпи́лом по голові́ торо́хнутий „дурнуватий”) та вислови, семантика яких зрозуміла обмеженій кількості мовців в окремих населених пунктах (посиді́ти на спині́ „поспати”, верба́ за вуши́ма росте́ в кого „хтось довго купається”, гри́зти п’я́тки „жалкувати за чимось”, уме́рти з відкри́тим о́ком „дуже здивуватися”). Ці стійкі словесні комплекси репрезентують своєрідність сомофразеологізмів східнослобожанських і східностепових говірок.
Результати дослідження свідчать, що майже для всіх соматичних фразем східноукраїнського ареалу об’єктом характеристики є людина, риси її характеру, поведінка, розумові здібності, фізичний, психічний або соціальний стан. Це вкотре демонструє релевантну ознаку ФКС її наскрізну антропоцентричність. Практично тотальна спрямованість на людину, пейоративна конотація показова риса фразеологічної системи взагалі, а також ареальної соматичної фразеології сходу України зокрема. Аналіз визначеної говіркової фразеології дозволяє умовно виділити в ній два семантичні блоки: перший містить ФО на позначення природних (фізичних) якостей індивіда, які переважно репрезентують особливості його зовнішнього вигляду; другий має соціокультурну спрямованість ФО відтворюють якості й риси характеру особи, її внутрішній світ, прагнення, бажання, переконання. За кількістю стійких зворотів останній блок значно перевищує перший, що засвідчує пріоритет внутрішнього світу людини над її зовнішнім виглядом.
Компонент-соматизм АФО розуміємо як концепт, як найважливішу константу культури, тобто інформаційну структуру свідомості, носія найрізноманітнішої екстралінгвальної підоснови, колективної пам’яті народу, яка містить усебічні знання про реалію від буденних наївних до глибинних культурних смислів. Діалектну фразеологічну одиницю вважаємо самостійною мовною одиницею з єдиною інтегральною семантикою, у мотивуванні якої беруть участь усі слова-складники, хоча й різною мірою. Концепт-соматизм як складник АФО не десемантизується повністю, є словом, яке відчутно впливає на формування цілісної семантики звороту. У творенні інтегрованого фразеологічного значення важлива роль належить культурній інформації, що являє собою стереотипні уявлення про назви частин людського тіла. Значення соматизму в складі діалектного стійкого виразу підлягає різним семантичним трансформаціям у процесі його фразеологізації, але назва частини тіла не втрачає генетичного зв’язку з вихідною лексемою. Роль семантично стрижневого компонента ареальної ФО притаманна не кожному соматизмові, хоча всі проаналізовані номени частин людського тіла джерело експресивності ареальних зворотів.
Соматичний код культури вторинна знакова система, яка використовує назви тіла людини як засіб кодування певного змісту, що відбиває світоглядні стереотипи визначеного етносу. Соматичний код культури експлікується знаками вторинної номінації шляхом оригінального пізнання світу через самопізнання: погляди на об’єктивну реальність, її особливості, зафіксовані фразеологією, постають наслідком екстраполяції в останній суджень людини про себе й свої частини тіла. Названий культурний код можна вважати базовим: споконвіку тіло людини було джерелом пізнання й осмислення світу. Тому концепти-соматизми сприймаються на тлі глибокого вертикального культурно-національного контексту, що дозволяє побачити їх в історичному та часовому зрізі. Це підтверджує й аналіз ідіоматично-паремійного матеріалу праці „Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии: очерки по этнографии края” (1898). Близько 75% соматичних зворотів, які були характерні для мовлення східних слобожан 100150 років тому, функціонують і сьогодні в досліджуваному діалектному ареалі, хоча відчутною є також якісна та кількісна динаміка у фразеофонді сучасних східнослобожанських і східностепових говірок: число сомофразеологізмів значно зросло, певні фразеологічні вербалізми вийшли з ужитку, з’явилося багато нових зворотів зі зниженою, жаргонною конотацією.
Помітне місце в соматичній фразеології досліджуваного ареалу посідають звороти з назвами-субститутами частин тіла (башка, кумпол, глабазища, морда, пузо тощо), із субстандартними елементами мовлення. На сучасному етапі жаргонно-просторічна мовна стихія помітне джерело поповнення й оновлення фразеології східнослобожанських і східностепових говірок, що засвідчує тісний її зв’язок з екстралінгвальною дійсністю зменшенням селянства як головного діалектоносія, індустріалізацією життя, постійним впливом субстандартної стихії, демократизацією мас-медіа.
У процесі культурно-історичного розвитку тіло людини набуло важливого культурного значення, стало уособленням значущих для суспільства символів. До них належать такі компоненти фразеологізму, що зберігають семіотичне навантаження в будь-яких текстах культури. Назви частин людського тіла символи парних (часто антонімічних) груп понять: рука праця / неробство, язик балакучість / мовчазність, голова розум / дурість та ін. Символи-соматизми як стрижневі фразеотворчі елементи відповідно параметризують і фразеологічні ареалізми, у яких відчутними стають образність, імпліцитність змісту, архетиповість, семантична багатозначність, характер детермінації між концептами-соматизмами й глибиною їх вертикального культурно-національного контексту. Сомофразеологізми досліджуваних говірок із символічним компонентом експлікують багато латентних смислів, конотативних відтінків, пов’язаних з давніми та сучасними культурними реаліями. Символізація як один з важливих засобів актуалізації інтегрального змісту фразеологізму значно посилює його національні та загальнокультурні особливості, що підтверджують результати дослідження. Соматична символіка тотожна для більшості етносів, що спричинено природною схожістю фізіологічної будови та психічної діяльності будь-якої людини, проте форми її вияву у процесі фразеологічно-культурного кодування, її роль у створенні та мотивації загальної семантики вторинних ареалізмів своєрідна.
Соматизми належать до архетипових символів, які сформувалися нерідко на основі давніх бінарних протиставлень, зокрема голова і ноги пов’язані з верхом і низом, очі зі світлом і пітьмою, рука з архетиповою моделлю лівий правий. Під архетипами розуміємо зміст колективного позасвідомого, символічні форми зв’язку індивідуальної й суспільної свідомості особи, які перебувають на перетині категорій культури, мови та загальнофілософських основ; вони забезпечують цілісність і єдність людського сприйняття та експлікуються в знакових продуктах культури, у тому числі в ареальних фразеологізмах.
Мова специфічно для кожного етносу чи ареалу відображає світ у своїй семантичній системі, й одночасно постає універсальним засобом вираження людського мислення. Мова не існує поза культурою; остання глибоко проникає в повсякденне життя народу, визначає його національну своєрідність. Універсальний характер аналізованої соматичної фразеології зумовлений універсальністю первісного відчуття тілесності. Об’єктивність діагностування специфіки сомофразеології обраного ареалу значною мірою залежить від широти міжмовного зіставлення, зокрема з фіксаціями діалектних словників української, російської, білоруської, польської, болгарської, чеської мов. Порівняльний аналіз засвідчив, що сомофразеологізмам притаманна відчутна міжмовна семантико-образна еквівалентність, частотність. Прототипи сомофразеологізмів відображають фізіологічні та психічні стани, реакції, дії особи щодо певних процесів об’єктивної дійсності, які спільні для багатьох етносів.
Загальнолюдський характер законів і форм мисленнєвої діяльності та її вербалізації основа для гіпотетичних припущень про можливе існування семантичних універсалій, однакових сценаріїв у фразеологічній сфері, які спільні для різних народів. Соматична ідіоматика дає цілком реальні підстави вважати названі припущення реальними фактами, однак універсальне світобачення знаходить неоднакове мовне оформлення, віддзеркалюючи специфічні, культурно-національні особливості різних лінгвокультурних спільнот, мовних ареалів тієї чи іншої мови. Східнослобожанська і східностепова сомофразеологія має безмежні можливості у вираженні емоційно-оцінного ставлення людини до навколишньої дійсності; вона витворює культурні стереотипи виразники менталітету мовців ареалу, функціонує в межах цих стереотипів. ФКС експлікує широкий діапазон різноманітних знань шляхом особливого категоріального компонента семантики стійких зворотів культурної конотації сомофразеологізмів. Інтерпретацію культурних говіркових знаків, якими є сомофразеологізми, людина може здійснювати за умови одночасного володіння кодами мови та культури.
Аналіз соматичного коду культури на тлі фразеології досліджуваних говірок показав, що для мешканців ареалу значущою є антиномія зовнішнього та внутрішнього в людині; того, що можна побачити, і прихованого від безпосереднього споглядання; відомого та невідомого (або маловідомого); сакрального й профанного. Будова людського тіла й знання народу про нього експлікують названі опозиції, що вербалізуються фразеологізмами з компонентами-соматизмами. Дослідження соматичних фразеологізмів східнослобожанських і східностепових говірок, у яких здійснюється етномовне кодування культурного змісту, дозволило простежити за архетиповими уявленнями в соматичній фразеології, розширити розуміння ареальної фразеологічної картини світу, яка є важливим елементом не тільки всеукраїнського фразеологічного континууму, а й важливим елементом загального образу світу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДЖЕРЕЛА
БСБотинаЛ.Г. Материалы для диалектного фразеологического словаря (село Будки Курской области) / Л.Г.Ботина, В.П.Санжарова// Вопр. фразеологии. 8 : тр. Самарк. гос. ун-та им. АлишераНавои. Новая серия. Самарканд, 1975. Вып.272. С.82119.
БСГБалясниковА.В. Материалы к словарю диалектной фразеологиии деревни Горки Варнавинского района Горьковской области / А.В.Балясников, О.И.Соколова // Вопр. фразеологии. 8 : тр. Самарк. гос. ун-та им. АлишераНавои. Новая серия. Самарканд, 1975. Вып. 272. С.2157.
БСРЖ МокиенкоВ.М. Большой словарь русского жаргона : 25000 слов ; 7000 устойчивых сочетаний / В.М.Мокиенко, Т.Г.Никитина / С.-Петерб. гос. ун-т, Межкафедр. словар. кабинет им. Б.А.Ларина. СПб. : Норинт, 2000. 717с.
ВархІ ВархолН. Фразеологічний словник лемківських говірок Східної Словаччини / Надія Вархол, Анатолій Івченко. Братислава : Словацьке пед. вид-во, 1990. 159с.
Грищ ГрищенкоП.П. Материалы для диалектного фразеологического словаря украинского Полесья (село Лучанки Овручского района Житомирской области) / П.П.Грищенко // Вопр. фразеологии. 8 : тр. Самарк. гос. ун-та им. АлишераНавои. Новая серия. Самарканд, 1975. Вып. 272. С.162177.
Доб ДоброльожаГ. Красне слово як золотий ключ : Постійні народні порівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних територій : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Галина Доброльожа. Житомир : Волинь, 2003. 160с.
Добр ДоброльожаГ.М. Ідеографічний словник поліських народних порівнянь з компаративними об’єктами назвами тварин / ДоброльожаГ.М. К. : Волинь, 1997. 53с.
Дол ДоленкоМ.Т. Материалы для словаря диалектных фразеологизмов Подолья / ДоленкоМ.Т. // Вопр. фразеологии. 8 : тр. Самарк. гос. ун-та им. АлишераНавои. Новая серия. Самарканд, 1975. Вып. 272. С.131161.
ЖЗУЕ ЖайворонокВ.В. Знаки української етнокультури : словник-довідник / ЖайворонокВ.В. К. : Довіра, 2006. 703с.
ЖСС ЖюльенН. Словарь символов / Надя Жюльен : Изд. „Урал LTD”, 1999. 498с.
КСКТ Краткий словарь когнитивных терминов / [КубряковаЕ.С., ДемьянковВ.З., ПанкратЮ.Г., ЛузинаЛ.Ф.] ; под общей ред. Е.С. Кубряковой. М., 1996. 245с.
Лавер ЛаверВ.И. Об одной семантической группе фразеологизмов в украинских говорах Закарпатской области УССР / ЛаверВ.И. // Вопр. фразеологии. 8 : тр. Самарк. гос. ун-та им. АлишераНавои. Новая серия. Самарканд, 1975. Вып. 272. С.5866.
Лис ЛисенкоП.С. Словник поліських говорів / ЛисенкоП.С. К. : Наук. думка, 1974. 260с.
ЛНФС ЛепешаўІ.Я. З народнай фразеології : дыферэнцыяльны слоўнік / ЛепешаўІ.Я. Мінск : Вышэйш. шк., 1991. 110с.
МагрМагрицькаІ. Словник весільної лексики українських східнослобожанських говірок (Луганська область) / Ірина Магрицька. Луганськ : Знання, 2003. 172с.
Мац МацюкЗ.С. Із народу не викинеш : діалект. словник фразеологізмів / МацюкЗ.С. Луцьк : РВВ „Вежа” Волин. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. 136с. (Словники України).
Мін МіняйлоР.В. Фразеологічний словник сходу України // Активні процеси в ареальній фразеології сходу України : дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.01 / Міняйло Роман Вікторович. Луганськ, 2001. С. 199244. (Додаток А).
МСС МаковскийМ.М. Сравнительный словарь мифологической символики в индоевропейских языках : Образ мира и миры образов / МаковскийМ.М. М. : Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 1996. 416с.
Неф НефедоваЕ.А. Экспрессивный словарь диалектной личности / НефедоваЕ.А. М. : Изд-во Моск. ун-та, 2001. 144с.
Ном Українські приказки, прислів’я і таке інше / [уклав М.Номис / упорядкув., прим. і вступ. ст. М.Пазяка]. К. : Либідь, 2003. 352 с. (Пам’ятки історичної думки України).
Ониш ОнишкевичМ.Й. Словник бойківських говірок : у 2ч. / ОнишкевичМ.Й. К. : Наук. думка, 1984. (Ч.12).
ПРФС Польско-русский фразеологический словарь : в2т. / [под. ред. К.М.Гюлумянц]. Минск : Экономпресс, 2004.
Т.1. 2004. 688 с.
РБФС Русско-болгарский фразеологический словарь / [под ред. С.Влахова]. М. : Русский язык ; София : Наука и искусство, 1980. 584 с.
РБШРойзензонЛ.И. Словарь белорусской диалектной фразеологии деревни Гребени (Лельчицкого района Гомельской области) / РойзензонЛ.И., БалясниковА.В., Шугурова З.А. // Вопр. фразеологии. 8 : тр. Самарк. гос. ун-та им. АлишераНавои. Новая серия. Самарканд, 1975. Вып. 272. С. 6781.
РЧС Русско-чешский словарь : в 2т. / [под ред. Л.В.Копецкого, О.Лешки]. М. : Русский язык ; Прага : Гос. пед. изд-во, 1978. (Т. 12).
СБНФ МяцельскаяЕ.С. Слоўнік беларускай народнай фразеалогіі / Е.С.Мяцельская, Я.М.Камароўскі. Мінск : Выд-ва БДУ імя У.І.Леніна, 1972. 320 с.
СД Славянские древности : этнолингвист. словарь : в 5 т. / [АгапкинаТ.А., ВиноградоваЛ.Н., ГураА.В. и др.] ; под ред. Н.И.Толстого. М. : Междунар. отношения, 1995.
Т.І. 1995. 584с. ; Т.ІІ. 1999. 697с. ; Т.ІІІ. 2004. 704с.
СЗЭ Символы, знаки, эмблемы : энциклопедия / [под общ. ред. В.Л.Темизына]. М. : Локид-Пресс, 2003. 495 с.
СІС Словник іншомовних слів : 23000 слів та термінологічних словосполучень / [уклад. Л.О.Пустовіт та ін]. К. : Довіра, 2000. 1018 с.
СМ Славянская мифология : энциклопед. словарь / [отв. ред. С.М.Толстая]. 2-е. изд., испр. и доп. М. : Междунар. отношения, 2002. 512с. .
CC Словник символів / [О.І.Потапенко, М.К.Дмитренко, Г.І.Потапенко та ін.] ; за заг. ред. О.І.Потапенка, М.К.Дмитренка. К. : Ред. часопису „Народознавство”, 1997. 156 с.
ССтав СтавицькаЛ. Короткий словник жарґонної лексики української мови : містить понад 3200 слів і 650 стійких словосполучень / Леся Ставицька. К. : Критика, 2003. 334 с.
СУМ Словник української мови : в 11 т. К. : Наук. думка, 19701980.
Т.2. 1971. 550с.
СФУМСловник фразеологізмів української мови / [уклад. БілоноженкоВ.М., ГнатюкІ.С., ДятчукВ.В. та ін. ; відп. ред. В.О.Винник] К. : Наук. думка, 2003. 1098 с. (Словники України).
УВДСУжченкоВ.Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу : 6019 фразеологізмів / Віктор Ужченко, Дмитро Ужченко. 5-е вид., перероб. й доп. Луганськ : Альма-матер, 2005. 348с.
Фр Галицько-руські народні приповідки : в 3т. / [зібрав, упорядкув. і пояснив д-р Іван Франко] // Етнографічний збірник, тт. ХХХУШ. Львів, 19011910.
ФСРЯ Фразеологический словарь русского языка : свыше 4000 словарных статей / [ВойноваЛ.А., ЖуковВ.П., МолотковА.И., ФедоровА.И.] ; под ред. А.И.Молоткова. 4-е изд., стереотип. М. : Рус. яз., 1986. 543с.
ФФСС Фразеологический словарь русских говоров Сибири / [под ред. А.Н.Федорова.] Новосибирск : Наука, 1983. 232с.
ЧабЧабаненкоВ. Фразеологічний словник говірок Нижньої Наддніпрянщини / Віктор Чабаненко. Запоріжжя, 2001. 200 с. (Пам’ятки мовної культури Нижньої Наддніпрянщини ; вип. 4).
ЭСЗЭЭнциклопедия символов, знаков, эмблем / [авт.-сост. В.Андреева и др.]. М. : Астрель : Миф, 2001. 556с., [32] л. цв. ил.
ЮІС ЮрченкоО.С. Словник стійких народних порівнянь / О.С.Юрченко, А.О.Івченко. Х. : Основа, 1993. 176 с.
ЮрРРЮрченкоА.С. Украинский диалектный словарь Харьковской области (фрагменты словаря) / ЮрченкоА.С., РойзензонЛ.И., РойзензонС.И. // Вопр. фразеологии. 8 : тр. Самарк. гос. ун-та им. АлишераНавои. Новая серия. Самарканд, 1975. Вып. 272. С. 192208.
Юрч ЮрчанкаГ.Ф. І сячэ і паліць / ЮрчанкаГ.Ф. Мінск : Навука і тэхніка, 1974. 296с.
NKPP Nowa księga przysłów i wyrażeń przysłowiowych polskich : v 4t. / [pod. red. J.Krzyżanowskiego]. Warszawa : Państwowy instytut wydawniczy, 19691978.
T.1. 1969. 881s. ; T.2. 1970. 1165s. ; T.3. 1972. 996s.
ZaorZaorálekJ. Lidová rčeni / Jaroslov Zaorálek. Praha : Nakladatelstvi Československé akademie Vĕd, 1963. 779 s.

ЛІТЕРАТУРА
1. АвксентьєвЛ.Г. Фразеологічна одиниця як предмет фразеології та її основні ознаки / Л.Г.Авксентьєв // Мовознавство. 1979. №5. С.1316.
2. АлексєєнкоМ.А. Фразеологічна соматика як засіб вторинного кодування позамовної дійсності / М.А.Алексєєнко, М.Горди // Проблеми зіставної семантики : зб. наук. ст. К. : Вид. центр КНЛУ, 2003. Вип.6. С.232236.
3. АлефиренкоН.Ф. Поэтическая энергия слова. Синергетика языка, сознания и культуры / АлефиренкоН.Ф. М. : Academia, 2002. 394с.
4. АлефиренкоН.Ф. Проблемы фразеологического значения и смысла (в аспекте межуровневого взаимодействия) : моногр. / Н.Ф.Алефиренко, Л.Г.Золотых. Астрахань : Изд-во Астрахан. гос. пед. ун-та, 2000. 220с.
5. АлефиренкоН.Ф. Спорные проблемы семантики : моногр. / АлефиренкоН.Ф. М. : Гнозис, 2005. 326с.
6. АлефіренкоМ.Ф. Теоретичні питання фразеології / АлефіренкоМ.Ф. Х. : Вища шк., 1987. 135с.
7. АпресянЮ.Д. Образ человека по данным языка : попытка системного описания / АпресянЮ.Д. // Вопр. языкознания. 1995. №1. С.3767.
8. АрутюноваН.Д. Язык и мир человека / АрутюноваН.Д