Словотвірна ідентичність / варіантність української медичної термінології

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Кам’янець-Подільський національний університет
імені Івана Огієнка

На правах рукопису

Ткач Алла Василівна

УДК: 811.161.2’373.611

Словотвірна ідентичність / варіантність
української медичної термінології

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Шинкарук Василь Дмитрович

Кам’янець-Подільський 2009

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. МЕДИЧНА МАКРОСИСТЕМА ТЕРМІНІВ ЯК СКЛАДОВА
ЗАГАЛЬНОЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ..12
1.1. Проблемні аспекти функціонування і розвитку сучасної української медичної термінології.........12
1.2. Формальне варіювання слова-терміна як лінгвістична універсалія........................................................................................27
1.2.1. Співвідношення понять „варіант”, „інваріант”, „варіантність”, „варіювання”.....29
1.3. З історії вивчення тотожності (варіантності) мовних одиниць....33
1.4. Погляди на проблему класифікації мовних варіантів..39
1.5. Поняття про словотвірно ідентичні афікси в сучасній мові медицини...47
Висновки до 1 розділу.50
РОЗДІЛ 2. СЛОВОТВІРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ПРЕФІКСІВ У МЕДИЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ..52
2.1. Термінологічні префікси зі значенням протилежності..52
2.2. Словотвірні форманти з кількісним значенням..62
2.3. Іменникові компоненти зі значенням „здійснення, прояв чогось самостійно, без стороннього впливу”....67
2.4. Префікси зі значенням інтенсивності ознаки.........69
2.5. Словотворчі префікси в медичних термінах зі значенням неповноти виконуваної дії та перебігу в часі.........73
2.6. Українські префікси на позначення місця розташування близько предмета.............76
Висновки до 2 розділу..78
РОЗДІЛ 3. СЛОВОТВІРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ СУФІКСІВ У МЕДИЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ...............80
3.1. Іменникові словотворчі суфікси у формуванні медичних термінів.....80
3.1.1. Іменникові суфікси на позначення осіб за професійною діяльністю...81
3.1.2. Іменникові суфікси на позначення назв осіб за зовнішньою або внутрішньою характерною ознакою.....90
3.1.3. Іменникові суфікси із загальним значенням „предмет носій процесуальної ознаки”......97
3.1.4. Іменникові суфікси зі значеням дії або стану....99
3.1.5. Іменникові суфікси на позначення назв хвороб та їх симптомів............................................................................105
3.1.6. Іменникові суфікси у назвах лікарських препаратів та їх складових..117
3.2. Дієслівні словотворчі суфікси у формуванні медичних термінів.......121
3.2.1. Дериваційні суфікси дієслів зі значенням предметного знаряддя, засобу, об’єкта і результатива...........121
3.2.2. Дериваційні суфіксальні дієслова зі значенням стану.....................................................................................123
3.3. Прикметникові словотворчі суфікси у формуванні медичних термінів..125
3.3.1. Прикметникові суфікси якісної характеристики наукових понять...........................................................................125
3.3.2.Прикметникові суфікси на позначення ступеня вияву певної ознаки....130
3.3.3. Прикметникові суфікси приналежності....135
3.3.4. Прикметникові суфікси часової належності....137
3.3.5. Дієприкметникові термінологічні суфікси щодо вираження ознаки активно діючого предмета..138
Висновки до 3 розділу....140
РОЗДІЛ 4. ОСНОВО- ТА СЛОВОСКЛАДАННЯ ЯК ЗАСІБ ТВОРЕННЯ
МЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ142
4.1. Моделі складних слів у мовознавстві та термінознавстві...142
4.2. Іменникове осново- та словоскладання.144
4.3. Прикметникове і дієприкметникове осново- та словоскладання........................153
4.3.1. Прикметникові словосполучення термінологічного характеру160
4.3.2. Двокомпонентні термінологічні утворення...162
4.3.3. Багатокомпонентні медичні терміни......164
Висновки до 4 розділу166
ВИСНОВКИ....167
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...199
КОРОТКИЙ ПОКАЖЧИК СЛОВОТВІРНИХ ВАРІАНТІВ МЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ І ТЕРМІНОЛОГІЗОВАНИХ СЛІВ (ДОДАТОК).........................................................................................207

ВСТУП

В умовах науково-технічного прогресу значно зросла роль термінології, а тому актуальною стає проблема дослідження термінолексики повноцінної та багатосистемної галузі мовознавства.
Кількісні та якісні зміни у функціональних терміносистемах, стрімке виникнення нових підмов, у т. ч. й у сфері медицини, створюють низку проблем (упорядкування, систематизація та стандартизація термінології, оптимізація процесу навчання, перекладу наукової медичної літератури тощо), вирішення яких є нагальним. На цьому фоні виникає потреба в різноаспектному дослідженні термінів.
Більше того, багатофункціональний підхід до терміна зумовлений поняттєвим значенням кожної одиниці в усій мовній терміносистемі. Так, досить часто одна лексема може вживатися і як термін, і як загальновживане слово (білок, голка, лопатка, ерозія емалі, клітини-зерна, оболонка, секрет, система, стовбурні клітини, тазовий пояс). Такий широкий діапазон використання наукових лексем зумовлює уведення їх до загальномовних правописів та спеціальних наукових видань (словників, довідників, термінологічних покажчиків та ін.).
На сучасному етапі творення і функціонування української термінології традиційним стало використання міжмовних елементів. Їхня перевага пояснюється міжнародними взаємовпливами, частково стислістю та лаконічністю. Однак штучне скорочення кількості національних медичних найменувань призвело в минулому столітті (30 80-ті рр.) до подання у словниках т. зв. інтернаціоналізмів і загальних тенденцій щодо відповідності російськомовним термінологічним зразкам. Сьогодні відбувається термінологізація власне питомих, українських формантів, що зумовлює паралельне використання словотворчих засобів (напр., суфіксів) міжнародного рівня (-ер, -ор, -іст (-ист)), і таких, що входять до словотворчого арсеналу української мови (-ик, -ник, -тель, -уч (-юч)).
Ще однією особливістю досліджуваної терміносистеми є наявність варіантних утворень на різних мовних рівнях: лексичному (інваліди люди з обмеженими фізичними можливостями), фонетичному (інфлуенца інфлюенца, карієс каріоз), акцентному (м’я΄зовий і м’язови΄й, речови΄на і речовина΄), граматичному (легень і легенів, метастаз і метастазів), словотвірному (болючий і болячий, жарознижувальний і жарознижуючий), синтаксичному (внаслідок хвороби, через хворобу, у зв’язку з хворобою).
Зі сказаного вище можна зробити висновок, що нинішній етап українського термінотворення характеризується, з одного боку, тенденцією до впорядкування й унормування всіх наявних терміносистем (зокрема й медичної), а з іншого неоднозначністю інтерпретацій мовних явищ, що супроводжують цей процес. Показовим у цьому плані є явище словотвірної ідентичності в рідномовній медичній термінології словотвірно ідентичні пари, які в українській лінгвістиці системно не досліджувалися, хоча неодноразово ставали об’єктом і теоретичних розвідок, і практичного опрацювання при укладанні словників різних типів.
Багато проблемних „ділянок” теорії тотожності та зміни лексеми взагалі пояснюються недостатністю емпіричної бази або її відсутністю, незасвоєністю наявного фактичного матеріалу, недостатнім опрацюванням методики вивчення формальних модифікацій слова тощо. Теорія тотожності й відмінності слова, започаткована у працях В.Виноградова, О.Смирницького, О.Ахманової, Ф.Філіна, й нині характеризується суперечливими класифікаційними схемами, вузькими аспектами дослідження названого явища, недостатнім осмисленням форм існування мови та її підсистем.
Проблему варіантності слів в українській мові (у т. ч. й термінології) вивчали такі мовознавці, як В.Семиряк, І.Матвіяс, В.Чабаненко, Л.Боярова, К.Городенська, М.Плющ, О.Радченко, М.Карп’юк, А.Лагутіна, В.Шинкарук, Б.Пристай, Л.Родніна, І.Вербовська, О.Гомас, Т.Коць, Н.Ковальчук, Л.Кучеренко, В.Юносова, Л.Симоненко та ін. До цієї проблеми зверталися дослідники-русисти: К.Авербух, З.Богословська, С.Бережан, Ф.Вейсалов, К.Горбачевич, Л.Граудіна, В.Даниленко, М.Каленчук, В.Лейчик, Н.Лук’янова, Р.Рогожникова, В.Солнцев, М.Шанський, Е.Шимчук та ін. Наукові дослідження про варіантність слів на матеріалі німецької мови здійснили Н.Варенич, О.Воронов, О.Москальська, М.Степанова, Є.Шендельс, С.Худолєєва й ін.
Досліджуючи проблему видозміни наукових одиниць, вчені описують це явище по-різному, неоднозначно його оцінюють. Проте й дотепер немає одностайності у визначенні певної межі, за якою відмінності у змісті чи формі призводять до перетворення варіантних одиниць у самостійні слова. Дискусії ведуться навколо можливості використати у ролі класифікаційних ознак стилістичну й емоційно-експресивну маркованість, функціональну рівність, особливості сполучення слів тощо.
Незважаючи на те, що явище ідентичності й у мові, й у термінології більшість дослідників вважає небажаним і неправомірним, уникнути його взагалі неможливо, оскільки будь-який термін складається зі змістових ознак і принципів одиниці мови, є т. зв. мовним фільтром і своєрідною формою розвитку та вдосконалення мови. Через тотожність слово-термін має „можливість реалізувати всі свої матеріальні ресурси та ідейно-образні потенції, уникає дегуманістичної нівеляції” [234 : 28]. На думку В.Чабаненка, „варіантність слова характеризує норму більшості сучасних високорозвинених літературних мов” [234 : 28].
Не винятком у цьому аспекті є й мова медичної науки. Взаємодія та взаємозв’язки різних медичних мікросистем, вплив лексико-семантичних запозичень, потреба обґрунтування теоретичних принципів унормування медичних термінів, укладання фахових словників з урахуванням загальноприйнятих деривативних норм призвели до появи в науковій мові медицини „двозначності” форми, що знаходить вияв насамперед на рівні формальної та словотвірної тотожності термінів, а тому становить інтерес і для філологів, і для медичних фахівців.
Дослідження ідентичності в медичній термінології є актуальним завданням сучасного термінознавства, оскільки є тією сферою, у якій взаємодіють елементи граматичного та лексико-семантичного рівнів. Актуальність теми мотивується суперечливим трактуванням поняття ідентичності, визначається необхідністю комплексного наукового вивчення системи словотвірних типів у формуванні української медичної терміносистеми з диференціацією запозичених термінів і термінів, створених на ґрунті питомих дериваційних ресурсів української мови як активної термінотворчої бази. Відсутній повний і всебічний опис словотвірно ідентичних структур та їх критеріїв, що є неабиякою перепоною в практичному використанні й у загальній типологізації таких лексем, у розкритті внутрішніх закономірностей їх формування та функціонування. Цілісного наукового дослідження, в якому було б реалізовано системний підхід до словотвірної ідентичності, в українському мовознавстві немає. Саме це зумовило вибір теми кандидатської дисертації.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційна праця концептуально відповідає планам наукових досліджень Інституту української мови НАН України з питань вивчення термінології та сучасного термінознавства. Тему дисертації затверджено на засіданні наукової ради „Українська мова” в Інституті української мови НАН України (протокол №10 від 26 червня 2002 року).
Метою дослідження є системний аналіз явища словотвірної ідентичності та виявлення її закономірних рис у сучасній українській медичній термінології.
Відповідно до мети необхідно було виконати такі завдання:
1) уточнити зміст і обсяг понять „словотвірна ідентичність”, „тотожність”, „варіантність”;
2) проаналізувати сучасний стан досліджуваного явища, накреслити можливі перспективи його розвитку;
3) узагальнити власний досвід у лексикографуванні формальних варіантів утворень у медичних термінологічних словниках;
4) виявити способи варіювання форми та змісту медичних термінів;
5) проаналізувати словотвірну ідентичність префіксів і суфіксів у медичній термінології;
6) обґрунтувати осново- та словоскладання як засіб творення медичних термінів;
7) систематизувати запропоновані в літературі принципи та критерії ідентифікації формального варіювання лексеми, накреслити контури цього феномену;
8) виявити характерні особливості словотвірно ідентичних модифікацій у медичній терміносистемі як складовій мови, що функціонує і розвивається.
Об’єктом дослідження у дисертації є сучасна українська медична термінологія в сукупності її варіантних виявів.
Предметом дослідження є комплекс словотворчих засобів, передусім суфіксів, префіксів і префіксоїдів, за допомогою яких реалізується формальна тотожність медичної лексики.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань аналіз досліджуваного матеріалу здійснювався переважно описовим та зіставним методами, частково використано класифікаційний, статистичний (для кількісних підрахунків) методи й методика контекстуального спостереження.
Джерела фактичного матеріалу. Матеріалом для дослідження послужили сучасні медичні терміни-варіанти, зафіксовані в різних термінологічних словниках ХХ поч. ХХІ ст. (тлумачних, перекладних, орфоепічних, орфографічних, іншомовних слів і под.), інші спеціалізовані довідники, посібники, підручники, фахові монографії, статті, наукові збірники, журнали, альманахи тощо, а також публіцистичні тексти й тексти художньої літератури ХІХ ХХ ст., зокрема на медичну тематику.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше в українському мовознавстві виконано цілісне дослідження, в якому обґрунтовано явище словотвірної ідентичності сучасної медичної термінології; визначено й проведено системний аналіз словотворчих засобів, що маркують у словах-термінах явище тотожності; виявлено способи варіювання форми та змісту медичних термінів; з’ясовано мовні та позамовні чинники, що впливають на дериваційний потенціал медичної термінології; критерії формальної ідентичності терміна подано як теоретико-методологічну концепцію, що реалізується в практичній діяльності
Теоретичне значення дослідження визначається внеском автора у висвітлення проблеми тотожності та формального варіювання медичного терміна, що поглиблює теоретичні засади у лексикографічній практиці, у становленні варіантології як науки.
Практична цінність роботи. Результати виконаної праці можуть бути використані для написання підручників і посібників зі словотвору української мови; у лекційних курсах, спецкурсах та спецсемінарах, на практичних заняттях; для написання студентських дипломних робіт, присвячених теоретичним і методичним проблемам лексикології, лексикографії, термінології.
Теоретичні положення можуть слугувати основою для аналогічних досліджень терміносистем інших галузей науки.
Апробація дисертаційного дослідження. Основні спостереження, теоретичні положення та результати роботи обговорено на засіданні кафедри української мови Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, а також висвітлено в доповідях і повідомленнях на таких наукових конференціях: науково-практичній конференції з міжнародною участю „Мова як інструмент пізнання та дзеркало епохи” (Кирило-Мефодіївські читання) (Сімферополь, 2007); V Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2007); Х Всеукраїнській науково-практичній конференції „Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції” (Київ, 2007); Міжнародній науковій конференції „Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі” (Кам’янець-Подільський, 2007); V Міжнародній медико-фармацевтичній конференції студентів і молодих вчених (Чернівці, 2008); І Всеукраїнській науково-практичній конференції „Українська культура та ментальність: самобутність в умовах глобалізації” (Сімферополь, 2009); щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Буковинського державного медичного університету (Чернівці, 2002 2009 рр.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 13 працях, 8 з яких надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Решта публікацій тези доповідей, виголошені на міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференціях.
Структура праці. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (260 позицій) та списку використаних джерел (76 одиниць). До роботи додається короткий покажчик словотвірних варіантів медичних термінів і термінологізованих слів (12 сторінок). Повний обсяг роботи 219 сторінок, з яких основний текст становить 173 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити деякі узагальнення і висновки.
В українській медичній термінології наявні словотвірні моделі, в яких знайшли послідовну реалізацію словотвірно ідентичні / варіантні пари термінів. Це спільнокореневі слова з однофункціональними тотожними за змістом, проте різними за формою афіксами. Характерними ознаками словотвірно ідентичних модифікацій у медичній терміносистемі є:
1) динамічне відтворювання живих словотворчих процесів української термінології;
2) використання однокореневих утворень того самого слова, що співвідносяться за спільним основним значенням;
3) функціонування в ідентичній парі переважно слів одного граматичного класу;
4) наявність таких афіксальних морфем, що виражають несуттєві відтінки значень термінів.
З’ясовано основні причини такого лінгвістичного явища, як словотвірна ідентичність / варіантність української медичної термінології. Зокрема, це:
1) постійний взаємовплив і взаємодія різних мікросистем медичної науки, що зумовлює значну кількість двоформальних (чи більше) мовних одиниць;
2) співіснування в термінології різних за походженням наукових понять (національних (розмовних, літературних) й інтернаціональних);
3) співвідносність (за значенням) літературних і нелітературних рідномовних терміноелементів;
4) активне використання іншомовних елементів в українській медичній термінології;
5) рівноправність двох форм мовної системи нового та загальноприйнятого (традиційного);
6) паралельне використання або десемантизація певних словотворчих засобів (своєрідне дублювання).
У сучасній українській медичній терміносистемі словотвірна ідентичність / варіантність властива певним лексико-семантичним групам термінів-іменників, термінів-прикметників (рідше дієприкметникових термінів), термінів-дієслів. Найбільш продуктивними є:
1. Термінологічні назви з однофункційними префіксами, що формують словотвірно ідентичні ряди (пари) за такими схемами: питомий / питомий префікс, питомий / запозичений, запозичений / запозичений (без- і не-, збез- і обез-, перед- і до-; не- (зне-) і а-, не- і ір-, проти- і анти-; мікро- і міні- та ін.).
2. Терміни з матеріально вираженим і нульовим афіксом.
3. Термінологічні пари з наявністю / відсутністю постфікса.
4. Терміни з наявністю / відсутністю афіксів.
5. Відіменні прикметникові утворення на -ат-, -аст-, -ист-, -ов-, -ян-, -н- (-нн-), -ев- (-ив- / -ів), -н-(ий), -ов-(ий).
6. Окремі терміни-прикметники на -уч- (-ющ-), -ач-; -ав-, -аст- (-яст-), -ист-, -уват-; -н-, -альн-, -ичн- (-ічн-), -еньк-, -есеньк- (-ісіньк-) і под.
7. Перевага віддієслівних прикметникових наукових понять із суфіксами -н-, -л-, -альн-.
Натомість менш численними (непродуктивними) стають словотворчі моделі із суфіксами -уч- (-юч-) і -ач- (-яч-), -ащ- тощо.
Дериваційні процеси на рівні словотвірної тотожності в науковій мові медицини відбуваються відповідно до законів словотвору української мови, у яких використано спеціалізовані словотворчі форманти (як власне українські, так і запозичені), що відтворюють конкретне медичне поняття.
Явище словотвірної ідентичності (варіантності) термінологічних одиниць надзвичайно різноманітне й неоднорідне за складом. По-перше, словотвірно ідентичні конструкції специфічні для кожної частини мови; по-друге, бувають префіксальними, суфіксальними, інтерфіксальними, змішаного типу тощо.
Словотвірна суфіксальна ідентичність, як підтверджує наше дослідження, є домінуючим типом деривації в медичній термінології. Найширше вона виявляється у словотворі термінів-іменників, що переважають і в сфері фіксації, і в сфері функціонування. Це зумовлено: 1) високою продуктивністю суфіксального способу творення іменників як у загальновживаній лексиці, так і в термінології; 2) здатністю різних суфіксів виражати спільне словотвірне значення в різному семантико-структурному контексті твірних основ; 3) гнучкістю і мобільністю переважної кількості суфіксів в іменниковій системі тощо. Найбільше іменникових суфіксів спеціалізується на:
1. Вираженні значення особи:
а) за професійною діяльністю: -ар, -ор, -ач, -ник (-льник), -тель, -атор- (-ятор), -ант, -ент, -ер, -іст (-ист); окремі терміни-іменники, у яких суфікси виконують семантичну функцію діяча, співвідносяться з трикомпонентними предикатно-пояснювальними структурами;
б) за зовнішньою або внутрішньою характерною ознакою: -ик (-ік), -ак (-як), -ан(ь), -ач, -янт, -ник, -іст (-ист), -ил-, -ець, -ун, -ш-, ін.; більшість таких словотворчих суфіксів проявляють невисокий ступінь активності в науковій мові медицини.
2. Позначенні назв хвороб і симптомів: -ит (-іт, -їт), -аз, -ез, -оз, -ома (-ема), -к-, -иц- та ін.; лікарських препаратів та їх складових: -ин (-ін, -їн), -ен, -ол-, -ат (-ят), -ант (-янт), -аз-а, -оз-а.
3. Позначенні дії або стану: -ання, -ення (-єння), -іння, -ація (-яція), -ат-, -ння, -к- і т. ін.
Хоча в усному мовленні медики послуговуються великою кількістю дієслів, дієслівні суфікси є найменш активними щодо вираження ідентичності та мають обмежений словотвірний потенціал. Так, суфікс -і- зрідка може перетинатися із суфіксом -ну-, виражаючи словотвірне значення „набувати певного стану, форми, вигляду”.
Певною мірою простежується національна ідентичність / варіантність у термінологічному словотворенні прикметників, що активно використовуються у складі медичних словосполучень, які є робочими назвами предметів, приладів, явищ, ознак, хвороб тощо. Це пояснюється тим, що в українській мові історично сформувалася самобутня система словотвірних типів прикметників із продуктивними словотворчими суфіксами -н-, -льн-, -енн-, -івн-, -к-, -уч- (-юч-), -ач- (-яч-), -ат-, -аст-, ін.
Словотвірно ідентичні прикметникові суфікси переважають у суфіксальному словотворенні якісних прикметників, а також тих, що позначають ступінь вияву певної ознаки. Менш активними такі форманти є в термінах зі значенням часу та приналежності.
Префіксальні терміноелементи у словотворі медичних термінів виступають рідше. У якому частиномовному класі префікси представлені ширше, визначити важко. Це зумовлено помірною продуктивністю префіксального способу творення в різних групах слів-термінів.
У сучасній медичній терміносистемі спостерігається виразна тенденція до витіснення окремих термінів-дієслів термінами-іменниками. Проте прикметникові словотворчі префікси, модифікуючи спільне словотвірне значення, ширше представлені у творенні українських медичних термінів. Тотожність словотворчих префіксів найповніше і найяскравіше виявлена у словотворчому значенні протилежності. Це пояснюється взаємодією (взаємозамінюванням) власне питомих і запозичених префіксів (префіксоїдів): проти- / анти-, не- / анти-, не- / проти-, не- / а-, не- / ір-, де- / дез, диз- / дис.
Семантичну групу з кількісним значенням утворюють медичні терміни-іменники та терміни-прикметники, що мають препозитивні елементи іншомовного походження макро-, мікро-, міні-, моно-, бі-, полі- й українські форманти багато-, мало-, високо-, низько-, ін.
У межах спільного словотвірного значення інтенсивності вияву ознаки групуються українські словотворчі елементи пре-, над- та іншомовні гіпер-, екстра-, супер-, ультра-, що співвідносяться як близькозначні.
Власне українські префікси по-, під-, перед-, до-, після- та префікс латинського походження пост- уживаються для творення медичних термінів з темпоральним і процесуальним значеннями.
Своєрідним проявом ідентичності / варіантності в медичній терміносистемі виступають терміни-композити складні номінативні поняття, для яких характерні специфічні семантико-структурні ознаки, умови й особливості функціонування.
Складні композити в мові медицини утворюються шляхом поєднання в одній лексичній одиниці двох (чи кількох) основ самостійних слів. Виражаючи нові поняття, вони водночас формують значний пласт словникового запасу сучасної української медичної термінології. Основний принцип словоскладання полягає у виробленні та застосуванні низки стандартних терміноелементів повнозначних частин мови. Зокрема, це основи іменників і прикметників, рідше інших самостійних слів. З-поміж термінокомпонентів є чимало іншомовних за походженням лексем, які досить продуктивно усталились в українській медичній термінології (біо-, бласт-, мікро-, макро-, ендо-, гомо-, моно-, гастер-, гастро-, гемато-, невр-, невро-, нейро-, ін.), забезпечуючи їй стислість і лаконічність. Активними стають морфеми слов’янського походження водо-, крово-, багато-, дрібно-, коротко-, тепло-, швидко- та ін., утворені від східнослов’янських іменників та якісних прикметників.
Зазвичай іменникові терміни-композити утворюються переважно з двох основ. Але для сучасної медичної номенклатури типовими стали утворення з трьох, чотирьох, п’яти й більше твірних елементів. Такі багатокомпонентні одиниці здебільшого утворені способом приєднання до складного (двокомпонентного) терміна ще однієї чи кількох основ зі структурно-значеннєвою функцією її початкової або кінцевої частини через голосний о або без нього. Складові таких медичних термінів-композитів мають переважно іншомовне походження, найчастіше грецьке чи латинське.
Іменникова структура двокомпонентних формантів наявна й у прикметникових (дієприкметникових) термінах-композитах. Деякі складні прикметникові терміни мають паралельні форми використання. Крім двослівних термінів, прикметники входять до складу багатослівних наукових виразів, що передають цілісні поняття.
Особливістю української термінології є продуктивність творення складних термінів. Порівняно з простими термінами, вони переважно є однозначними, відзначаються структурною цілісністю й лише зрідка можуть мати емоційно-експресивне забарвлення.
Значення терміноелементів складних слів можуть бути стабільними впродовж тривалого періоду. Саме це визначає високу продуктивність і власне національних терміноелементів, і запозичених, активізує їх уподібнення та взаємозамінювання, відкриває широке поле для термінологічної діяльності в плані національної ідентичності наукової лексики медицини.
Отже, словотвірна тотожність медичних слів-термінів реальне, специфічне лінгвістичне явище у словотворі сучасної мови. Це засвідчує, що чимало наукових понять (близько третини) мають більше ніж одну словотвірну мотивацію і вираження, можуть виступати ізольовано, створювати ланцюжок інших видозмін або бути самостійною складовою ідентифікуючого комплексу. Створення і нагромадження варіантних утворень, а згодом здійснення остаточного вибору це природний процес для кожної функціональної терміносистеми. Саме така надлишковість форми дає можливість вибору більш раціонального способу вираження терміна, що загалом не суперечить вимогам загальнолітературної лексики сучасної української мови, створює своєрідний резерв щодо забезпечення формування різноманітних форм таких новотворів. Однак про перспективність варіантних утворень, їх позитивізм можна говорити лише тоді, коли вони пройшли апробацію в науковій сфері, практичній діяльності медиків, лексикографів тощо, коли їх системні ознаки ґрунтовно обумовлені з урахуванням багатьох чинників специфіки наукового стилю, що передбачає однозначність й усталеність термінологічних понять, їх відповідність міжнародним і національним стандартам, лаконічності, точності, правильності, естетичності формулювань і т. ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

Список використаної літератури

1. Абакумова Г.О. До питання про експресивність терміна / Г.О.Абакумова // Мовознавство. 1981. № 3. С. 8587.
2. Авербух К.Я. Терминологическая вариантность: теоретический и прикладной аспекты / К. Я. Авербух // Вопросы языкознания. 1986. № 6. С. 3849.
3. Ажнюк Б. М. Слов’янські і неслов’янські запозичення в мові української діаспори / Б. М. Ажнюк // Мовознавство. 1998. № 23. С. 145160.
4. Азарова Л. Є. Складні слова в українській мові: структура, семантика, концепція „золотої” пропорції / Л. Є. Азарова. Вінниця, 2000. 222 с.
5. Азарова Л.Є. Студії композитів у російському мовознавстві / Л.Є.Азарова // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського: зб. наук. праць / наук. ред. Н. Л. Іваницька. Вінниця, 2003. Вип. 5. Філологія. С. 36.
6. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка / Ю. Д. Апресян. Москва : Наука, 1974. 367 с.
7. Ахманова О.С., Бельчиков Ю.А., Веселитский В.В. К вопросу о „правильности речи” / О.С.Ахманова, Ю.А. Бельчиков, В.В. Веселитский // Вопросы языкознания. 1960. № 2. С. 3542.
8. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии / О.С.Ахманова. Москва : Учпедгиз, 1957. 295 с.
9. Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови : нариси із словозміни та словотвору / С. П. Бевзенко. Ужгород : Закарпат. обл. вид-во, 1960. 416 с.
10. Бевзенко С. П. Українські іменникові утворення з суфіксом -ощі / С.П.Бевзенко // Питання словотвору східнослов’янських мов / наук. ред. В. О. Горпинич. К. : Наук. думка, 1969. С. 6064.
11. Безбородько Н. І. Композити в медичній термінології / Н. І. Безбородько // Мовознавство. 1979. № 3. С. 3033.
12. Безпояско О. К. Семантична співвідносність інтернаціональних суфіксів у словотворі сучасної української мови / О.К.Безпояско // Мовознавство. 1979. № 3. С. 6166.
13. Безпояско О.К. Синонімія інтернаціональних та українських префіксів / О.К.Безпояско // Мовознавство. 1979. № 6. С. 6669.
14. Безпояско О. К. Іншомовні префікси в українській мові / О.К.Безпояско // Українська мова і література в школі. 1979. № 7. С. 2834.
15. Безпояско О. К. Розкрійник розкроювальник / О.К.Безпояско // Культура слова : респ. міжвідом. зб. К., 1988. Вип. 35. С. 5961.
16. Безпояско О. К., Городенська К. Г. Морфеміка української мови / О.К.Безпояско, К. Г. Городенська. К. : Наук. думка, 1989. 200 с.
17. Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія / О.К.Безпояско, К. Г. Городенська, В.М.Русанівський. К. : Либідь, 1993. 336 с.
18. Бєляєв Р. С. Поняття терміноелемента з погляду теорії номінації / Р.С.Бєляєв // Мовознавство. 1990. № 3. С. 6465.
19. Белодед И. К. Научная терминология: о работе комитета научной терминологии АН УССР / И. К. Белодед // Общественные науки. 1982. № 2. С. 205209.
20. Білодід І. К. Літературна мова і стандартність / І.К.Білодід // Мовознавство. 1974. № 2. С. 314.
21. Білодід І., Вакуленко О., Корнілов М. Проблеми створення тримовного хімічного словника / І. Білодід, О. Вакуленко, М. Корнілов // Проблеми української науково-технічної термінології : тези доп. 3-ої Міжнар. наук. конф. Львів, 1994. С. 137138.
22. Білоусенко П. І. Історія суфіксальної системи українського іменника / П.І. Білоусенко. К. : КДПУ, 1993. 214 с.
23. Богословская З. М. Диалектная вариантология: лексикологический и лексикографический аспекты : автореф. дисс. на соискание науч. степени д-ра филол. наук: спец. 10.02.01 „Русский язык” / З. М. Богословская ; Томский государственный университет. Томск, 2006. 39 с.
24. Борисюк І. Явище синонімії в термінології / І. Борисюк // Дивослово. 2000. № 4. С. 2728.
25. Боярова Л., Радченко О. До проблеми варіантності у сучасній українській термінології / Л. Боярова, О. Радченко // Vocabulum et vocabularium : сборник научных трудов по лексикографии. Х. : ХЛО, 1997. Вып. 4. С. 5557.
26. Бублейник Л. В. Деякі особливості співвідношень однокореневих синонімів і варіантів слова (на матеріалі східнослов’янських мов) / Л.В.Бублейник // Мовознавство. 1979. № 1. С. 3237.
27. Вакарюк Л., Панцьо С. Словосполучення термінологічного характеру в словотворі / Л. Вакарюк, С. Панцьо // Науковий вісник Чернівецького університету / наук. ред. Б. І. Бунчук. Чернівці : Рута, 2007. Вип.321322. Слов’янська філологія. С. 427431.
28. Вакуленко М. Про вживання та переклад чужомовних термінів / М.Вакуленко // Проблеми української науково-технічної термінології : тези доп. 3-ої Міжнар. наук. конф. Львів, 1994. С. 101102.
29. Вейсалов Ф. Е. Проблема варьирования фонем в современной фонологии / Ф. Е. Вейсалов // Вопросы языкознания. 1990. № 3. С. 7280.
30. Вербовська І. Т. Словотвірна синонімія і словотвірна варіантність прикметників української мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / І. Т. Вербовська ; Львівський національний університет ім. І. Я. Франка. Львів, 2001. 20с.
31. Веренич Н. И. Причины звуковой вариативности / Н. И. Веренич // Филологические науки. 1989. № 6. С. 3843.
32. Веселитский В. В. Норма и вариантность / В. В. Веселитский // Русский язык в школе. 1967. № 5. С. 3036.
33. Виноградов В. В. О формах слова / В. В. Виноградов // Известия АН СССР. Отделение литературы и языка. Москва: Изд-во АН СССР, 1944. Т. 3, вып. 1. С. 3144.
34. Виноградова В. Н. Составные наименования в современном русском языке / В. Н. Виноградова // Русский язык в школе. 1966. № 3. С.9096.
35. Винокур Г. О. Заметки по русскому словообразованию / Г. О. Винокур // Избранные труды по русскому языку. М. : Просвещение, 1959. 228 с.
36. Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. К. : Рад. школа, 1982. 208 с.
37. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І.Р.Вихованець. К. : Наук. думка, 1988. 256 с.
38. Вихованець І. Р. Теоретичні засади категорійної граматики української мови / І.Р.Вихованець // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського: зб. наук. праць / наук. ред. Н. Л. Іваницька. Вінниця, 2000. Вип. 2. Філологія. С. 36.
39. Вовк А. Термінологічна діяльність української діаспори (1950-1990 рр.) / А. Вовк // Вісник АН України. 1992. № 10. С. 8391.
40. Возний Т. М. Відіменні дієслівні утворення на -а(ти) у давньоруській і українській мовах / Т. М. Возний // Питання українського мовознавства. 1962. Кн. 5. С. 3546.
41. Воронов А. Л. Варианты слов в немецком языке / А. Л. Воронов. Горький, 1973. 218 с.
42. Воропай С. В. Конфіксальні іменники у складі медико-анатомічних назв сучасної української мови / С. В. Воропай // Філологічні науки : зб. наук. праць. Суми, 1999. С. 1928.
43. Ганіткевич М. Манівці розвитку українського хімічного назовництва та української наукової мови / М. Ганіткевич // Науково-технічне слово. 1992. № 1. С. 1116.
44. Гелегаева А. Р. Слова на противо- и анти- в русском языке: семантико-словообразовательная характеристика и происхождение : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 „Русский язык” / А. Р. Гелегаева: Научно-исследовательский институт преподавания русского языка в национальной школе Академии педагогических наук СССР. Москва, 1980. 25 с.
45. Гельгардт Р. Р. О языковой норме / Р. Р. Гельгардт // Вопросы культуры речи. 1961. Вып. 3. С. 3536.
46. Герета М. І. Особливості словотвірної структури суфіксів збірних іменників / М. І. Герета // Мовознавство. 1977. № 1. С. 7982.
47. Головащук С. І. Перекладні словники і принципи їх укладання (на лексичному матеріалі російської та української мов) / С. І. Головащук. К. : Наук. думка, 1976. 247 с.
48. Головин В. Г. Очерки по русской морфемике и словообразованию / В.Г.Головин. Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1990. 157 с.
49. Гомас О. М. Варіантність і синонімія в словосполученні й реченні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / О. М. Гомас; Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. К., 2000. 19 с.
50. Гонцова С. А. Словообразование в научно-технической терминологии / С. А. Гонцова. Алма-Ата, 1990. 232 с.
51. Горбачевич К. С. Вариантность слова и языковая норма / К.С.Горбачевич. Ленинград : Наука, 1978. 238 с.
52. Горецький П. Й. Історія української лексикографії / П. Й. Горецький. К. : Вид-во АН УРСР, 1963. 242 с.
53. Городенська К. Г. Префіксально-суфіксальний словотвір / К.Г.Городенська // Словотвір сучасної української мови / відп. ред. М. А. Жовтобрюх. К. : Наук. думка, 1979. С. 285313.
54. Городенська К. Г., Кравченко М. В. Словотвірна структура слова (відіменні деривати) / К. Г. Городенська, М. В. Кравченко. К. : Наук. думка, 1981. 199 с.
55. Городенська К. Г. Префікси і префіксоїди в українській мові / К.Г. Городенська // Мовознавство. 1986. № 1. С. 3641.
56. Городенська К. Г. Семантичні функції дериваційних морфем / К.Г.Городенська // Мовознавство. 1987. № 1. С. 2030.
57. Городенська К. Г. Префікси і префіксоїди / К. Г. Городенська // Мовознавство. 1989. № 2. С. 1218.
58. Городенська К.Г. Проблема виділення словотвірних категорій (на матеріалі іменника) / К. Г. Городенська // Мовознавство. 1994. № 6. С. 2228.
59. Горпинич В. О. Будова слова і словотвір / В. О. Горпинич. К. : Рад. школа, 1977. 118 с.
60. Горяний В.Д. Синтаксична синонімія словосполучень і речень / В.Д.Горяний // Українська мова і література в школі. 1969. № 5. С.2628.
61. Грещук В. В. Поняття словотвірної парадигми в сучасній дериватології / В. В. Грещук // Мовознавство. 1985. № 1. С. 2127.
62. Грещук В. В. Деякі теоретичні питання словотвірного значення / В.В.Грещук // Мовознавство. 1991. № 3. С. 3441.
63. Гриценко С. Фонетична адаптація латинських запозичень / С. Гриценко // Перспективи. 1998. № 34. С. 511.
64. Грищенко А. П. Суфіксальний словотвір прикметників в українській мові / А. П. Грищенко // Словотвір сучасної української мови / відп. ред. М. А. Жовтобрюх. К. : Наук. думка, 1979. С. 119169.
65. Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні відношення в системі синтаксичних одиниць / Н. В. Гуйванюк. Чернівці : Рута, 1999. 336 с.
66. Гуйванюк Н. В. Варіантність мовних засобів у перекладах сакральних текстів молитов українською мовою / Н. В. Гуйванюк // Біблія і культура : зб. наук. статей / відп. ред. А. Є. Нямцу. Чернівці : Рута, 2004. Вип.6. С. 420429.
67. Ґайда Р. До питання про вживання літер „г” і „ґ” у чужомовних власних іменах і термінах / Р. Ґайда // Проблеми української науково-технічної термінології : тези доп. 2-ої Міжнар. наук. конф. Львів, 1993. С. 33.
68. Даниленко В. П. Русская терминология. Опыт лингвистического описания / В. П. Даниленко. Москва : Наука, 1977. 246 с.
69. Даниленко В. П. О профессион