ГІДРОНІМІЯ КОЛИШНЬОГО ВЕЛИКОГО ЛУГУ ЗАПОРОЗЬКОГО

Краткое описание

Запорізький національний університет

На правах рукопису

Кравченко Юлія Володимирівна

УДК 811.161.2:81̉373.2

ГІДРОНІМІЯ КОЛИШНЬОГО ВЕЛИКОГО ЛУГУ ЗАПОРОЗЬКОГО

10.02.01 Українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Чабаненко Віктор Антонович
професор, д. філол. наук

Запоріжжя 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. РЕҐІОНАЛЬНА ГІДРОНІМІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

9

Висновки до розділу 1

27

РОЗДІЛ 2. ГЕНЕТИЧНО-МОТИВАЦІЙНА ОСНОВА ГІДРОНІМІВ вЕЛИКОЛУЖЖЯ

29

2.1. Відапелятивні гідроніми..

29

2.1.1. Гідроніми, що характеризують особливості водного об’єкта

29

2.1.2.Гідроніми-деапелятиви іншомовного походження з непрозорою семантикою..

53

2.1.3. Гідроніми, пов’язані з реґіональною флорою..

62

2.1.4. Гідроніми, пов’язані з реґіональною фауною

68

2.1.5. Назви водних об’єктів, корельовані гідрографічною номенклатурою

73

2.1.6. Гідроніми, пов’язані з соціально-побутовою діяльністю людей.

82

2.1.7. Гідроніми, пов’язані зі сферою релігії.

84

2.1.8. Гідроніми, корельовані етнічною ознакою особи

86

2.2. ВІДОНІМНІ НАЗВИ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ

88

2.2.1. Відантропонімні гідроніми

88

2.2.1.2. Назви, мотивовані особовими іменами.

89

2.2.1.3. Назви, мотивовані прізвищами або прізвиськами

94

2.2.2. Відтопонімні гідроніми

109

2.2.2.1. Вторинні гідроніми, співвідносні з назвами водоймищ

109

2.2.2.2. Відойконімічні гідроніми.

114

2.2.2.3.Гідроніми, мотивовані власними назвами інших географічних об’єктів (мисів, гір, урочищ)

115

Висновки до розділу 2 .

119

РОЗДІЛ 3. граматичні ПАРАМЕТРИ ТА особливості СИСТЕМНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ великолузьких гідронімів

120

3.1. Словотвірна структура гідронімів

120

3.2. Граматичні особливості гідронімів

130

3.3. Гідроніми-паралелі

136

3.4. Гідроніми-варіанти

140

3.5.Інтратопонімічна омонімія як ознака мікросистеми назв гідрооб’єктів Великого Лугу

152

Висновки до розділу 3..

157

Висновки....

160

Перелік умовних скорочень НАЗВ ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ ..

164

Список використаних джерел

171

ДОДАТОК А........................

191

додаток Б.

227

ВСТУП

Одним із завдань сучасної топоніміки є залучення до наукового обігу тих реґіональних гідроназв, які не були ще предметом спеціальних досліджень. До них належить і гідронімікон колишнього Великого Лугу Запорозького, що припинив своє існування в результаті побудови Каховської гідроелектростанції та виникнення Каховського водосховища (1957 р.). Після зруйнування Великого Лугу, колиски українського козацтва, під каховськими хвилями назавжди зник рослинний і тваринний світ, який за своїм багатством не мав собі рівного в усій Європі. Крім цього, припинили існування й численні топо- та гідрооб’єкти, кожен із яких мав безпосередній зв’язок з історією місцевої людності. У назвах цих об’єктів відображався побут, вірування, мовна та уснопоетична творчість народу, простежувалися його торговельні, господарські та культурні зв’язки з іншими етносами.
Усі географічні назви, входячи до складу загальнонаціонального ономастикону, утворюють окремий лексичний прошарок, який підпорядковується законам розвитку певної мови, але разом із тим вони мають і деякі особливості залежно від типу об’єкта, що ними позначається (річка, потік, поселення, місто тощо). Значна кількість таких найменувань з різних причин поступово виходить із активного вжитку, тому назви зниклих макро- й мікрооб’єктів у плані наукового вивчення заслуговують на особливу увагу. Досліджуваний шар лексики, що зберігається переважно в усному мовленні старшого покоління і становить його органічний елемент, є важливим краєзнавчим джерелом.
Топоніми здавна перебували в полі зору лінгвістів. Особливо помітно інтерес до їх вивчення зростає починаючи з кінця XIX ст. У цей час з’являються праці Н.Березіна, М.Кастерна, Н.Надєждіна, О.Погодіна, В.Радлова, О.Соболевського та інших вчених.
Проте, незважаючи на існування значної кількості праць із топоніміки й гідроніміки як її складника, дослідження реґіональних мікросистем відповідних власних назв залишається дуже обмеженим. Цікавими дослідженнями в цій галузі позначений кінець XIX- початок XX ст. (В.Горпинич, І.Желєзняк, А.Матвєєв, Л.Масенко, Е.Мурзаєв, В.Ніконов, Є.Отін, В.Петров, О.Попов, О.Стрижак, З.Франко, а також зарубіжних учених В.Георгієв, А.Дульзон, К.Мошинський, Є.Поспєлов, Я.Розвадовський, О.Суперанська, В.Топоров, О.Трубачов, М.Фасмер). Свідченням актуалізації проблем вітчизняної реґіональної топо- й гідроніміки є поява праць сучасних українських дослідників В.Бушакова, С.Вербича, Л.Костик, В.Лучика, М.Матієва, О.Михальчук, Я.Редькви та І.Фаріон.
Топоніміка Нижньої Наддніпрянщини, тобто території, яка за адміністративним поділом складається із Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської областей, і зокрема топонімія Великолузького реґіону (складова частина історичного Запорожжя), залишається однією з найменш вивчених. На цей факт звертає увагу й О.Стрижак у праці «Назви річок Запоріжжя і Херсонщини (Нижньонаддніпрянське Лівобережжя)». До того ж цей реґіон становить собою неабиякий інтерес для вивчення ще й через те, що він характеризується складністю і строкатістю етнічних стосунків у минулому, а починаючи з XV століття належить до території нової хвилі слов’янського заселення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена науково-технічною радою Запорізького національного університету (протокол № 1 від 21 вересня 2006 року). Робота виконана в межах комплексних наукових досліджень кафедри загального і слов’янського мовознавства «Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку».
Метою роботи є комплексне вивчення мікросистеми гідронімів колишнього Великого Лугу Запорозького.
Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) обґрунтувати теоретичні засади вивчення реґіональної гідронімії;
2) окреслити склад гідронімів колишнього Великого Лугу Запорозького;
3) установити співвідношення різних сфер апелятивної та пропріальної лексики, відображеної в основах досліджуваних номенів, їх генетично-мотиваційну базу;
4) схарактеризувати дериваційну будову та способи творення гідронімів Великолужжя;
5) визначити основні морфологічні показники відповідних мікрогідронімів;
6) з’ясувати специфіку системної організації розгляданих власних назв;
7) виявити зв’язки досліджуваної реґіональної мікросистеми із загальною макросистемою українських гідронімів;
8) укласти словник гідронімів Великого Лугу Запорозького.
Таким чином, актуальність теми полягає у можливості виявлення специфіки ареальних особливостей макро- й мікрогрідронімів. Вона зумовлена також відсутністю спеціальних праць, присвячених вивченню гідронімікону колишнього Великого Лугу Запорозького.
Окремі назви водних об’єктів цього реґіону принагідно розглядалися у працях М.Габорака, Л.Гумецької, Ю.Карпенка, В.Лучика, Я.Редькви, О.Стрижака, О.Трубачова. Проте ці фрагментарні дані не дають повного й об’єктивного уявлення про великолузьку гідронімну систему загалом.
Об’єктом дослідження є гідронімікон конкретного історико-етнографічного реґіону колишнього Великого Лугу Запорозького.
Предмет дослідження семантична основа, структурно-словотвірні та морфологічні особливості мікрогідронімів Великолужжя, їх системні відношення.
Джерелами дослідження слугували праці істориків та етнографів; етнографічні й фольклорні збірки (О.Афанасьєва-Чужбинського, М.Драгоманова, І.Манжури, Г.Надхіна (Г.Данилевського), Я.Новицького, О.Стороженка, І.Срезневського, В.Чабаненка, Д.Яворницького та ін.); збірники історичних документів (опубліковані й архівні); географічні, гідрографічні та військово-топографічні карти та плани, видані в різний час, починаючи з XV століття; довідники адміністративно-територіального поділу; топонімічні словники; записи фольклористичних і діалектологічних експедицій, організованих Запорізьким університетом; матеріали, зібрані автором польовим методом протягом 2000-2006 рр.
Методи дослідження зумовлені його конкретними завданнями. Як основні використані синхронно-описовий метод, метод лінгвістичних спостережень, а також прийоми систематизації та класифікації. При з’ясуванні словотвірної будови гідронімів залучався метод компонентного аналізу, а при реконструюванні внутрішньої форми й первинної структури окремих назв елементи порівняльно-зіставно-історичного та етимологічного аналізу.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше подано системний опис реґіональних гідронімів, зафіксованих на історичній території давньої Гілеї, яка за часів козацтва здобула назву Великий Луг, уведено в науковий обіг новий прошарок малодослідженої пропріальної лексики, з’ясовано склад, специфіку мікросистеми відповідних гідронімів, установлено їх семантику, дериваційну будову, продуктивність словотвірних моделей. Укладено «Словник-покажчик гідронімів колишнього Великого Лугу Запорозького».
Дослідження всієї сукупності назв великолузьких водних об’єктів сприяє відтворенню парадигми словотвірно-структурних та граматичних гідронімних типів у контексті загальної словотвірної та граматичної гідронімної системи як важливої ланки словотвору та граматики української мови.
Теоретичне значення роботи зумовлене тим, що основні її положення дозволяють збагатити відомості про реґіональну мікрогідронімію, а відтак і більш об’єктивно визначити основні закономірності й тенденції розвитку українського топонімікону загалом і гідронімікону зокрема.
Практичне значення одержаних результатів. Зібраний і систематизований фактичний матеріал може бути застосований для подальшого вирішення актуальних проблем ономастики, діалектології, історичної лексикології тощо, знайти застосування в лексикографічній практиці. Результати вивчення гідросистеми колишнього Великого Лугу Запорозького можуть бути використані для проведення спецкурсів та спецсемінарів з ономастики, а також у процесі викладання курсів діалектології, сучасної української літературної мови у вищих навчальних закладах.
Проаналізований гідронімікон є важливим джерелом для вчителів, філологів, етнографів, географів, а також істориків, гідрографів, краєзнавців, письменників, оскільки колишній Великий Луг був осередком козацької вольниці й відіграв визначну роль у становленні української державності, ця робота сприятиме пробудженню й збереженню історичної пам’яті нашого народу.
Апробація результатів дослідження. Окремі положення дисертації були оприлюднені в доповідях та повідомленнях на 3-ій Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми науки та освіти» (Ужгород, 2002), науковій конференції «Сучасні підходи до вивчення філологічних наук» (Херсон, 2003), Міжнародній конференції, присвяченій 85-річчю з дня народження Яра Славутича (Запоріжжя, 2003), міжвузівській науково-практичній конференції «Російсько-український філологічний дискурс» (Запоріжжя, 2006), Міжнародній науково-теоретичній конференції «Граматичні читання IV» (Донецьк, 2007). Розділи дисертації та робота в цілому обговорювалися на засіданні кафедри загального і слов’янського мовознавства Запорізького національного університету.
Публікації. Основний зміст дисертації відображений у 6 публікаціях, 4 з яких вміщено у виданнях, визначених ВАК України як фахові.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків (160), переліку умовних скорочень назв джерел фактичного матеріалу (164), додатків А і Б словника гідронімів колишнього Великого Лугу Запорозького (191) та карти колишнього Великого Лугу. Загальний обсяг роботи становить 227 с.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Гідроніми власні назви водних об’єктів становлять один із найдавніших і найстійкіших прошарків топонімічної лексики, в якій зафіксовано різночасові й різномовні елементи. Ця категорія онімів має виняткову наукову цінність, оскільки синтезує, крім лінгвістичної, ще й історичну, географічну та етнологічну інформацію.
У створенні цілісного наукового опису українського гідронімікону важливого значення набуває дослідження реґіональних мікросистем назв водоймищ, що дозволяє не лише з’ясувати специфіку топонімії відповідного ареалу, а й визначити об’єктивні тенденції в загальній макросистемі українських топонімів.
Наукова вагомість вивчення гідронімікону досліджуваного ареалу зумовлена насамперед винятковим історичним значенням цього реґіону колишньої Геродотової Гілеї, що в XV XVIII ст.ст. стала славетним Великим Лугом Запорозьким. Знищення цієї історичної території, руйнування її інфраструктури у зв’язку із затопленням і створенням Каховського водосховища в середині минулого століття оптимізувало необхідність створення опису відповідної системи власних назв, оскільки цей мовний матеріал дозволяє зберегти цінні відомості про історичні, фізико-географічні особливості реґіону, умови його залюднення, проливає світло на прабатьківщину слов’ян, міграційні процеси, є унікальним джерелом краєзнавства.
Дослідження засвідчило гетерогенність системи гідронімів Великолужжя. Одержані дані дозволяють виділити декілька мовних прошарків розгляданих назв водних об’єктів. Найдавніші із засвідчених гідроназв сліди носіїв індоєвропейських та іранських діалектів неодноразово поглиналася новими назвами, перенесеними генетично іншими етносами, серед яких слов’янський і тюркський залишили найбільш помітні сліди у формуванні мікросистеми назв водотоків Великого Лугу. Гідронімікон цього реґіону включає, крім питомих назв, запозичення з давньо-індійської (надзвичайно цінні для вивчення ранньої історії та етногенези українців), старогрецької, латинської, німецької та польської мов. Зафіксовано й окремі лексичні елементи з давньоєврейської, французької, румунської. Запозичення, як правило, зазнають на українському мовному ґрунті фонетичної, морфологічної, словотвірної та семантичної адаптації.
У мікросистемі гідронімів Великолужжя виділяються дві основні групи найменувань: відапелятивні (близько 66%) та відонімні. Серед деапелятивів превалюють гідроніми, основи яких характеризують особливості водного об’єкта за різними параметрами: передусім за формою та характером водоймища та його русла; протяжністю, довжиною; місцем розташування водного об’єкта; станом води; за конфігурацією, обрисами та особливостями дна/берегів тощо. Помітно виокремлюються й деапелятиви, пов’язані із флорою і фауною відповідного ареалу, а також гідроніми, корельовані гідрографічними номенклатурними назвами. Виникнення низки реґіональних гідронімів пов’язане із соціально-побутовою діяльністю людей.
У межах відонімних назв водних об’єктів (до 34% від загальної кількості досліджуваних гідронімів) виділяються 2 групи: відантропонімні та відтопонімні утворення. Перші мотивуються головним чином прізвищами (прізвиськами), рідше іменами осіб. У відантропонімних назвах водних об’єктів Великого Лугу зафіксовано імена перших поселенців, місцевих мешканців, рибалок та власників рибальських займищ, станів, копачів колодців, але найширше вони репрезентують іменни/к запорозького козацтва.
Мотиваційну базу для відтопонімних назв гідрооб’єктів склали головним чином ойконіми, назви суміжних водотоків; мисів, гір, урочищ.
Аналіз механізмів домінування водотоків Великолужжя дозволив виявити певну закономірність: штучні водоймища на території цього реґіону іменуються переважно за зв’язком із людиною, а природні за якостями водного об’єкта або ж за відношенням до інших топооб’єктів.
За структурою досліджувані гідроніми є однокомпонентними (простими) та дво-(три-) компонентними (складеними) назвами. Перші являють собою номени субстантивного й ад’єктивного типу. Їх формування перебуває у сфері морфологічного (суфіксація) та неморфологічного (семантичного, морфолого-синтаксичного) словотворення. Якщо тенденції морфологічного творення гідронімів субстантивного й ад’єктивного типу загалом збігаються, то для неморфологічного їх творення властиві різні закономірності: якщо творення гідронімів субстантивного типу розвивається у двох напрямках регулярної онімізації і трансонімізації (внутрішньо топонімічна транспозиція за моделями ойконім → гідронім, оронім → гідронім, макрогідронім → мікрогідронім та міжмовна транспозиція за моделлю антропонім → гідронім), то для творення гідронімів ад’єктивного типу не актуальною є трансонімізація й менш актуальною онімізація, проте помітно активізується в цій сфері конверсія, яка може супроводжуватися онімізацією.
Типовою для аналітичних двокомпонентних гідронімів є модель ад’єктив + субстантив, причому регулярність окремих компонентів таких сполук може бути досить високою.
Індикаторами граматичної форми для гідронімів іменникового типу є відповідні закінчення, суфікси або граматичні параметри мотивувального апелятива, для гідронімів ад’єктивного типу граматичні показники відповідного номенклатурного слова-терміна, хоча в цьому плані можливі й відхилення, зумовлені як інтра-, так і екстралінгвальними чинниками.
Органічною рисою мікросистеми онімів колишнього Великого Лугу є розгалужена формальна варіантність однорівнева (насамперед фонетична, меншою мірою морфологічна, дериваційна) та комбінована дворівнева (фонетико-морфологічна, фонетико-дериваційна, морфолого-дериваційна) та трирівнева (фонетико-морфолого-дериваційна). Головними причинами цього явища слід вважати динамічні процеси в мові та вдосконалення її структури, співіснування літературної та розмовної форм мовлення із властивими для них закономірностями, діалектні особливості, міжмовні контакти.
Специфіка мікросистеми розгляданих гідронімів виявляється й у розвиненому паралелізмі, що є виявом синонімічності номенів та властивій їй інтратопонімічній омонімії, яка реалізується у межах номенів на позначення однотипних водних об’єктів. Головною причиною цього явища є спільність характерних ознак, що мотивують вибір назви гідрооб’єкта.
У назвах водних об’єктів Великого Лугу значною мірою відбито національну специфіку української ономастичної лексики, що зумовлено закріпленням за багатьма з них історичної семантики та пов’язаною з цим експресивністю номенів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеева Р.А. Происхождение имён рек и озёр / Р.А.Агеева (Серия: «Человек и окружающая среда»). М.: Наука, 1985. 143 с., ил.
2. Банк М.В. Спостереження над мікрогідронімією Східного Закарпаття / М.В.Банк // Питання гідроніміки: Матеріали 3-ї Респ. ономастичної (гідронімічної) наради. К.: Наукова думка, 1971. С.61-68.
3. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови / С.П.Бевзенко. Ужгород: Вид-во Ужгор. ун-ту, 1960. 416 с.
4. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник / О.К.Безпояско, К.Г.Городенська, В.М.Русанівський. К.: Либідь, 1993. 336 с.
5. Беленькая В.Д. Топонимы в составе лексической системы языка / В.Д.Беленькая. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. 168 с.
6. Беринда П. Лексикон словенороський / Підгот. до видання В.В.Німчук К.: Вид-во АН України, 1961. 272 с.
7. Березович Е.Л. Семантические микросистемы топонимов как факт номинации / Е.Л.Березович // Номинация в ономастике: Сб. науч. тр. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991. С.75-90.
8. Бернштейн С.Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков / С.Б.Бернштейн. М.: Изд-во АН СССР, 1974. 378 с.
9. Білецький А.О. Борістен Данапріс Дніпро / А.О.Білецький // Питання топоніміки та ономастики. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. С.51-61.
10. Бражнік Л.М. Процеси освоєння німецьких топонімів у російській мові XVIII століття: автореф. дис.на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.02 «Російська мова» / Л.М.Бражнік. Дніпропетровськ, 2006. 20 c.
11. Буга Т.В. Варіантність чоловічих імен говірки с.Мічуріне Тельманівського району Донецької області / Т.В.Буга // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Вип.15. Донецьк: ДонНУ, 2007. 556 с.
12. Бучко Д.Г. Географічні назви на івці на Поділлі / Д.Г.Бучко // Тези доповідей Подільської історико-краєзнавчої конференції. Хмельницький, 1965. С.114-115.
13. Бучко Д.Г. Ойконіми Покуття, утворені від родових назв / Д.Г.Бучко // Проблеми реґіональної ономастики: Тези доп. і повідомл. наук. семінару. К., 1994. С.15-16.
14. Бучко Д.Г. Ойконімія Покуття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.02 «Українська мова» / Д.Г.Бучко. Чернівці, 1992. 35 с.
15. Бушаков В.А. Історична топонімія Криму: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.13 «Мови народів Азії, Африки, абориґенних народів Америки та Австралії» / В.А.Бушаков. К., 2005. 36с.
16. Ващенко В.С. Фрагменти з українського мовознавства / В.С.Ващенко. Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1989. 80 с.
17. Вербич С.О. Гідронімія басейну Верхнього Дністра: автореф.дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / С.О.Вербич. К., 1999. 16 с.
18. Вербовська І.Т. Словотвірна синонімія і словотвірна варіантність прикметників української мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / І.Т.Вербовська. Львів, 2001. 20 с.
19. Виноградов В.В. Словообразование и его отношение к грамматике и лексикологии (на материале русского языка и родственных языков) / В.В.Виноградов // Вопросы теории и истории языка в свете трудов И.В.Сталина по языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1952. С.99-152.
20. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова / О.Т.Волох, М.Т.Чемерисов, Є.І.Чернов. К.: Вища школа, 1976. 374с.
21. Георгиев В.И. Основни проблеми на словянскита диахронна морфология / В.И.Георгиев. София: Изд. Бълг. АН, 1969. 207с.
22. Гідроніми Нижнього Подніпров’я // Ю.О.Карпенко, А.Т.Безвенко, Л.П.Зеленко та ін. К.-Одеса: Вища школа, 1981. 112 с.
23. Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв’язках / І.М.Железняк, А.П.Корепанова, Л.Т.Масенко та ін. К.: Наукова думка, 1981. 264 с.
24. Головина Э.Д. К типологии языковой вариантности / Э.Д.Головина // Вопросы языкознания. 1983. №2. С.58-63.
25. Горпинич В.О., Антонюк Т.Р. Географічні назви в українській мові: Посібник для студ. вузів, учнів загальноосвітніх шк. та вчит. / В.О.Горпинич, Т.Р.Антонюк. Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. 154 с.
26. Горпинич В.О. та ін. Власні назви і відтопонімні утворення Інгуло-Бузького межиріччя / В.О.Горпинич. К.: Наукова думка, 1977. 192 с.
27. Горпинич В.О. Відтопонімічні прикметники в українській мові / В.О.Горпинич. К.: Вища школа, 1976. 143 с.
28. Горпинич В.О. Відтопонімічні похідні як реальні й потенційні утворення / В.О.Горпинич // Мовознавство. 1973. №3. С.81-87.
29. Горпинич В.А. Словообразование имён прилагательных и названий жителей от топонимов в восточнославянских языках: дис канд. филол. наук: 10.661 / Горпинич Володимир Олександрович. Глухов, 1966. 354 с.
30. Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія: Навчальний посібник (текст лекцій) / В.О.Горпинич. Дніпропетровськ: ДДУ, 1998. 189 с.
31. Ґрещук В.В. Український відприкметниковий словотвір / В.В.Ґрещук. Івано-Франківськ: Вид-во «Плай» Прикарпат. ун-ту ім. В.Стефаника, 1995. 208с.
32. Гужва Ф.К. Современный русский литературный язык / Ф.К.Гужва. К.: Вища школа, 1978. Ч.I. 247 с.
33. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV-XV ст. / Л.Л.Гумецька. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 298 с.
34. Гуцульські говірки. Короткий словник. Львів, 1997. 245 с.
35. Данилюк О.К. Географічна термінологія Волині: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / О.К.Данилюк. К., 2000. 18 с.
36. Дегтярёв В.И. Основы общей граматики / В.И.Дегтярёв. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1973. 255 с.
37. Демчук М.О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців XIV-XVII ст./ М.О.Демчук. К.: Наукова думка, 1988. 171 с.
38. Денисенко Л.П. Фонетичні і словотворчі варіанти слова в говірках Нижньої Наддніпрянщини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.02 «Українська мова» / Л.П.Денисенко. Дніпропетровськ, 1995. 22с.
39. Дзендзелівський Й.О. Програма для збирання матеріалів до лексичного атласу української мови / Й.О. Дзендзелівський. К.: Наукова думка, 1987. 299 с.
40. Дзендзелівський Й.О. Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі / Й.О. Дзендзелівський. К.: Наукова думка, 1969. 212 с.
41. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. К.: Наукова думка, 1985. 253 с.
42. Железняк І.М. Гідронімія і nomina topographica (бас. Ірпеня) / І.М.Желєзняк // Питання історичної ономастики України. К.: Наукова думка, 1994. С.63-83.
43. Железняк И.М. Среднеподнепровское Правобережье и этногенезис славян (на материале гидронимии): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора филол. наук: 10.661 «Языки народов СССР («украинский язык») / И.М.Железняк. К., 1988. 37 с.
44. Желєзняк І.М. Рось і етнолінгвістичні процеси Середньонаддніпрянського Правобережжя / І.М.Желєзняк. К.: Наукова думка, 1987. 204 с.
45. Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови / Ф.Т.Жилко. К.: Радянська школа, 1966. 307 с.
46. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови / М.А.Жовтобрюх, Б.М.Кулик. К.: Вища школа, 1972. Ч.I. 402 с.
47. Жучкевич В.А. Общая топонимика: Учебное пособие [3-е изд., перераб.] / В.А.Жучкевич. Минск: Высшая школа, 1980. 288 с., ил.
48. Земская Е.А. О принципах выделения языковых уровней / Е.А.Земская // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С.279-281.
49. Зикань Х.І. Географічні назви м. Ужгорода та його околиць: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.09 «Фінно-угорські та самодійські мови» / Х.І.Зикань. Ужгород, 2002. 20 с.
50. Ижакевич Г.П., Кононенко В.И. Русский язык / Г.П.Ижакевич, В.И.Кононенко. К.: Радянська школа, 1982. 288 с.
51. Ільченко І.І. Навчально-методичний посібник до спецкурсу «Антропонімія Нижньої Наддніпрянщини (Надвеликолузький реґіон). Прізвища іншомовного походження» / І.І.Ільченко. Запоріжжя: ЗДУ, 2004. 43 с.
52. Исмаилов С.А., Овчинникова Е.И. Личные имена и их варианты в киргизском языке / С.А.Исмаилов, Е.И.Овчинникова // Вопросы ономастики. Свердловск, 1980. С.131-139.
53. История Новой Сьчи или посльдняго Коша Запорожского, составлена из подлинных документов Запорожского Сьчевого Архива А.Скальковским / А.Скальковский. 2-е изд. Одесса, 1846. Ч.1-3.
54. Карпенко О.П. Назви річок Нижньої Правобережної Наддніпрянщини / О.П.Карпенко. К.: Наукова думка, 1989. 192 с.
55. Карпенко О.П. Гідроніми правобережної Нижньої Наддніпрянщини з гелонімною основою / О.П.Карпенко // Мовознавство. 1983. №4. С.57-60.
56. Карпенко О.П. Гідронімія Центрального Полісся на загальнослов’янському тлі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська і слов’янські мови» / О.П.Карпенко. К., 1996. 49 с.
57. Карпенко О.П. Гідронімікон Центрального Полісся / О.П.Карпенко. К.: КИЙ, 2003. 317 с.
58. Карпенко Ю.О. Особливості гідронімічного словотвору (на матеріалі назв річок Чернівецької області) / Ю.О.Карпенко // Українська діалектологія і ономастика. К.: Наукова думка, 1964. 225 с.
59. Карпенко Ю.О. Словотвір сучасних назв населених пунктів Чернівецької області / Ю.О.Карпенко // Праці X республіканської діалектологічної наради. К., 1961. С.169-175.
60. Карпенко Ю.О. Субстантивовані прикметники назви населених пунктів Буковини / Ю.О.Карпенко // Питання історії і діалектології східнослов’янських мов. Наукові записки. Серія філол. наук. Львів, 1963. С.23-30.
61. Карпенко Ю.А. Топонимия Буковины: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук: спец. 10.661 «Языки народов ССCР (украинский язык)» / Ю.А.Карпенко. К., 1967. 29 с.
62. Карпенко Ю.А. Топонимия Буковины: дис. доктора філол. наук: 10.661 / Юрий Александрович Карпенко. К., 1967. 218 с.
63. Карпенко Ю.О. Топонімія Буковини / Ю.О.Карпенко. К.: Наукова думка, 1973. 238 с.: Бібліогр.: с.234-237.
64. Карпенко Ю.О. Топоніміка гірських районів Чернівецької області (конспект лекцій) / Ю.О.Карпенко. Чернівці, 1964. 80 с.
65. Карпенко Ю.О. Топонімічні варіанти / Ю.О.Карпенко // Ономастика: Республіканський міжвідомчий збірник. Серія «Питання мовознавства». К.: Наукова думка, 1966. С.29-36.
66. Карп’юк М.Д. Про питання про класифікацію варіантів слова / М.Д.Карп’юк // Мовознавство. 1989. №5. С.59-61.
67. Керста Р.Й. Особові назви, утворені від загальних назв на означення професії, роду занять / Р.Й.Керста // У кн. «Питання історії української мови». К.: Наукова думка, 1970. С.141-158.
68. Кобилянський Б.В. Лексико-семантичні паралелі балкано-карпатизмів / Б.В.Кобилянський // Мовознавство. 1981. № 6. С.41-52.
69. Ковалик І.І. Своєрідні особливості іменникового словотвору української мови / І.І.Ковалик // Граматичні та стилістичні студії з української і російської мов. К.: Наукова думка, 1965. С.69-89.
70. Ковалик І.І. Основи словотвірної характеристики слова / І.І.Ковалик. Львів, 1961. 83 с.
71. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України / А.П.Коваль. К.: Либідь, 2001. 300 с.
72. Корепанова А.П. Категорія граматичного роду в гідронімії / А.П.Корепанова // Мовознавство. 1975. № 6. С.65-67.
73. Корепанова А.П. Словообразование гидронимов бассейна Нижней Десны: автореф. дис. на соискание учёной степени канд. филол. наук: спец. 10.661 «Языки народов ССCР (украинский язык)» / А.П.Корепанова. К., 1969. 23с.
74. Корепанова А.П. Словотворчі типи гідронімів басейну Нижньої Десни / А.П.Корепанова. К.: Наукова думка, 1968. 100 с.
75. Корепанова А.П. Ономастична синонімія / А.П.Корепанова // Мовознавство. 1974. № 6. С.27-29.
76. Костик Л.Б. Гідронімія Буковини (назви непротічних вод): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Л.Б.Костик. Івано-Франківськ, 2003. 20 с.
77. Красножан Ж.В. Словотвірна структура виноградарської лексики (однослівні найменування) / Ж.В.Красножан // Питання словотвору: Збірник наукових праць викладачів і аспірантів педагогічних інститутів УРСР. К.: Вища школа, 1979. 191 с.
78. Кракалия Л.В. Антропонимия Советской Буковины: автреф. дис. на соискание учёной степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02 «Языки народов ССCР (украинский язык)» / Л.В.Кракалия. Черновцы, 1974. 36с.
79. Критенко А.П. До теорії власних назв / Ред. кол. К.К.Цілуйко, І.М.Желєзняк, А.П.Корепанова та ін. // Республ. міжвідомчий зб. Серія «Питання мовознавства». К.: Наукова думка, 1966. С.16-28.
80. Критенко А.П. Звукові варіанти слова / А.П.Критенко // Мовознавство. 1967. №1. С.69-75.
81. Кубрякова Е.С. Части речи в ономасиологическом освещении / Е.С.Кубрякова. М.: Наука, 1978. 115 с.
82. Кучеренко Л.І. Комбінована варіантність слова / Л.І.Кучеренко // Мовознавство. 1985. №5. С.61-64.
83. Кучеренко Л.І. Комбинированные варианты слова в украинском языке: автореф. дис. на соискание учёной степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02 «Языки народов СССР (украинский язык)» / Л.І.Кучеренко. К., 1988. 21с.
84. Лісняк Н.І. Мікротопонімія Західного Поділля: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н.І.Лісняк. Ужгород, 2004. 20, [1] с.
85. Литвин И.П. Семантическая организация топонимических систем / И.П.Литвин // Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика: Збірник наукових праць. Одеса, 1990. 184 с.
86. Лобода В.В. Вплив антропонімії і гідронімії на творення сучасної ойконімії Північного Причорномор’я / В.В.Лобода // Питання ономастики Південної України. К.: Наукова думка, 1974. С.107-112.
87. Лобода В.В. Топонімія Дніпро-Бузького межиріччя / В.В.Лобода. К.: Вища школа, 1976. 232 с.
88. Лобода В.В. Про паралельні географічні назви / В.В.Лобода // Рідне слово. К.: Наукова думка. 1973. Вип.7. С.9-13.
89. Лойфман Н.Я., Попов С.А. Топонимические названия Оренбургской области / Н.Я.Лойфман, С.А.Попов. Оренбург: Изд-во Оренбург. гос. пед. ин-та, 1960. 16 с.
90. Лохвицька ратушна книга другої половини XVII ст.: Зб. актових документів / Підгот. до видання О.М.Маштабей, В.Г.Самійленко, Б.А.Шарпило. К.: Наукова думка, 1986. 222 с.
91. Лучик В.В. Гідронімія Середнього Дніпро-Бузького межиріччя: автореф. дис.на здобуття наукового ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / В.В.Лучик. К., 1995. 49 с.
92. Мальковский Г.Е. Вариантность слова в плане выражения и контекст / Г.Е.Мальковский // Функционирование языковых единиц в контексте. Воронеж, 1978. С.3-10.
93. Марко Г.А. Давньоруські і староукраїнські топоніми, похідні від назв рослин / Г.А.Марко // Давньоруська ономастична спадщина в східнослов’янських мовах: Збірник наукових праць. К.: Наукова думка, 1986. С.80-83.
94. Масенко Л.Т. Архаїчні гідронімічні паралелі на території України (Північно-східне Поділля) / Л.Т.Масенко // Мовознавство. 1974. №3. С.52-60.
95. Масенко Л.Т. Гідронімія Східного Поділля / Л.Т.Масенко. К.: Наукова думка, 1979. 100с.
96. Масенко Л.Т. Проблеми взаємодії гідронімії та ойконімії (на матеріалі басейну Південного Бугу) / Л.Т.Масенко // Мовознавство. 1972. № 1. С.32-37.
97. Матвєєв О.К. Структурно-морфологические типы северно-русской субстратной топонимии / О.К.Матвєєв // Питання ономастики. К., 1965. 198 с.
98. Матвіяс І.Г. Українська мова і її говори / І.Г.Матвіяс. К.: Наукова думка, 1990. 166 с.
99. Матіїв М.Д. Гідронімія басейну Стрию: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / М.Д.Матіїв. Запоріжжя, 1999. 20, [1]с.
100. Матіїв М.Д. Гідронімія басейну Стрию: дис. кандидата філол. наук: 10.02.01 / Микола Дмитрович Матіїв. Запоріжжя, 1999. 191 с.
101. Матейко К. Етнографічний словник. Український народний одяг / К.Матейко. К.: Наукова думка, 1996. 645 с.
102. Маштаков П.Л. Материалы для областного словаря / П.Л.Маштаков. Л.: ГМК при Сов. нар. комиссаров СССР, 1931. 117 с.
103. Мейе А. Введение в сравнительную грамматику индоевропейских языков / А.Мейе. Юрьев, 1911. 428 с.
104. Мемуары, относящиеся к истории Южной России. К., 1890. Вып.I. 327с.
105. Миртов А.В. Донской словарь: Материалы к изучению лексики донских казаков / А.В.Миртов. Ростов-на-Дону, 1929. 415 с.
106. Михальчук О.І. Мікротопонімія Підгір’я: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / О.І.Михальчук. К., 1998. 16, [1] с.
107. Міжетнічні зв’язки в українській антропонімії XVII ст. («Реєстр всього Війська Запорозького» 1649р. і мовно-територіальні контакти) / Відп. ред А.П.Непокупний. К.: Наукова думка, 1989. 150с.
108. Могила О.А. Карпато-поліські лексико-семантичні паралелі (на матеріалі метеорологічної лексики) / О.А.Могила // Мовознавство. 1983. № 4. С.61-71.
109. Моисеев Б.А.Тюркские названия Оренбургской области / Б.А.Моисеев // Питання гідроніміки. К.: Наукова думка, 1971. 210 с.
110. Морозова М.Н. Взаимодействие гидронимики с другими группами лексики в русском языке / М.Н.Морозова // Питання гідроніміки. К.: Наукова думка, 1971. С.109-112.
111. Мурзаев Э.М. География в названих / Э.М.Мурзаев. М.: Наука, 1979. 168 с., ил.; Библиогр.: с.171-176.
112. Мурзаев Э.М. Очерки топонимики / Э.М.Мурзаев. М.: Мысль, 1974. 382 с. с карт.
113. Мурзаев Э., Мурзаева В. Словарь местных географических терминов / Э.Мурзаев, В.Мурзаева. М.: Гос. изд-во географ. литературы, 1959. 302с.
114. Муромцев І.В. Словотворчі типи гідронімів (басейн Сіверського Дінця) / І.В.Муромцев. К.: Наукова думка, 1966. 103 с.
115. Наливайко С.І. Таємниці розкриває санскрит / С.І.Наливайко. К.: Вид. центр «Просвіта», 2001. 288 с.
116. Німчук В.В. Карпато-балканські лексичні паралелі в писемних пам’ятках / В.В.Німчук // Проблеми дослідження діалектної лексики і фразеології української мови: Тези доповідей. Ужгород: Патент, 1978. С.47-49.
117. Никонов В.А. Введение в топонимику / В.А.Никонов. М.: Наука, 1965. 179 с.
118. Овчар Н.В. Опыт идеографического описания озёрных гидронимов русского севера // Номинация в ономастике: Сб. науч. тр. / Под ред. М.Э.Рут Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991. С.60-74.
119. Олійник І.С. Іменники з суфіксом ар (-яр-) на позначення назв осіб // Питання словотвору / За ред. І.І.Ковалика. К.: Вища школа, 1979. С.59-78.
120. Осташ Р.І. До походження прізвищевих назв Реєстру (Спроба етимологічного словника) / Р.І.Осташ // Реєстр Війська Запорозького 1649р. К.: Наукова думка, 1995. С.517-581.
121. Осташ Р. І. Тюркські елементи в українській антропонімії / Р.І.Осташ // У кн.: Українська історична та діалектна лексика. К.: Наукова думка, 1985. С.124 137.
122. Отін Є.С. Взаимодействие русского и украинского языков в гидронимии юго-восточной Украины / Є.С.Отін // Русский язык в его связях с украинским и другими славянскими языками: Тезисы докладов и сообщений. Симферополь: Таврида, 1973. С.149-152.
123. Отін Є.С. Гідроніми Східної України / Є.С.Отін. Київ-Донецьк: Вища школа, 1977. 156 с.