НУЛЬСУФІКСАЦІЯ В СЛОВОТВІРНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОГО ІМЕННИКА

Краткое описание

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ВОЛИНЕЦЬ ГАЛИНА МИКОЛАЇВНА

УДК 811.161.2: 81’373.611

НУЛЬСУФІКСАЦІЯ
В СЛОВОТВІРНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОГО ІМЕННИКА

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
професор Білоусенко Петро Іванович

Запоріжжя 2009

ЗМІСТ

ВСТУП..

4

РОЗДІЛ1. Специфіка позиціонування нульового форманта в системі суфіксальної деривації іменника

9

1.1. Формування поняття нульсуфіксація” у слов’янському мовознавстві.

9

1.2. Особливості словотвірного значення нульсуфіксальних іменників...

19

1.3. Функціональна диференціація суфіксів і словотвірно-семантичні поля в сучасній українській мові...

27

1.4. Парадигматичні відношення в системі суфіксального словотворення..

40

Висновки до розділу 1.

46

РОЗДІЛ2. Словотвірна семантика та функціонування нульсуфіксальних похідних у контексті дериваційної системи українського іменника.

49

2.1. Словотвірно-семантичне поле абстрактності

49

2.1.1.Мікрополе динамічності

50

2.1.2.Мікрополе суспільно-політичних, релігійних, філософських та інших абстрактних понять..

75

2.1.3.Мікрополе опредметненої ознаки, властивості, якісного стану

80

2.1.4.Мікрополе абстрактів з кількісно-параметричним значенням та назв одиниць виміру..

82

2.2. Словотвірно-семантичне поле предметності.

86

2.2.1. Мікрополе інструментальності

86

2.2.2. Мікрополе локативності

100

2.2.3. Мікрополе ботанічних назв..

120

2.2.4. Мікрополе назв продуктів харчування

123

2.2.5. Мікрополе дериватів назв речовин, сировини.

125

2.2.6. Мікрополе дериватів на позначення явищ природи, фізичних явищ.

128

2.2.7. Мікрополе дериватів на позначення збірності...

130

2.2.8. Інші найменування

133

2.3. Словотвірно-семантичне поле суб’єктності (назви істот)

137

2.3.1. Мікрополе назв осіб..

137

2.3.1.1. Назви осіб виконавців дії

138

2.3.1.2. Назви осіб носіїв ознаки, властивості за дією..

139

2.3.2. Мікрополе назв міфічних істот

146

2.3.3. Мікрополе зоологічних назв

147

Висновки до розділу 2

149

ВИСНОВКИ

152

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

157

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

168

ВСТУП

Українські мовознавці приділяли значну увагу дослідженню словотвірної структури та семантики іменника як у діахронічному, так і в синхронічному аспектах. До питань словотворення цієї частини мови зверталися В.Горпинич, Є.Карпіловська, Н.Клименко, І.Ковалик, О.Пінчук, М.Плющ, Л.Родніна. Функціонування іменникових афіксів (чи груп афіксів) вивчали Г.Аркушин, П.Білоусенко, В.Горпинич, А.Мамрак, В.Німчук, В.Токар. Протягом останніх десятиліть спостерігається посилення інтересу українських лінгвістів до висвітлення окремих аспектів афіксального словотворення іменників у межах певних семантичних груп (О.Виноградова, Я.Закревська, О.Кровицька, В.Олексенко, Т.Орлова, О.Пелехата, Л.Полюга, А.Поповський, І.Сабадош, С.Семенюк та ін.).
Нульсуфіксальний спосіб словотворення почали досліджувати порівняно недавно, а утвердження терміна нульовий суфікс” у слов’янському мовознавстві відбулося у 80-х роках минулого століття. Учені встановили, що матеріально не виражена деривація в українській мові є досить продуктивною. Явище нульсуфіксації в межах суфіксальної системи іменників вивчали Н.Клименко, О.Пінчук, Л.Родніна, Л.Третевич та інші мовознавці. Так, Л.Третевич обґрунтувала перевагу терміна нульсуфіксація” над іншими (конверсія”, регресивне словотворення”, усічення” безсуфіксний” спосіб словотворення тощо), описала словотвірну семантику та структуру нульсуфіксальних девербативів і деад’єктивів у сучасній українській мові; П.Білоусенко окреслив проблеми та перспективи вивчення динаміки нульсуфіксальної деривації; Т.Біленко репрезентувала нульсуфіксальні похідні як засіб реалізації семантичної й художньої ідеї поетичного тексту; О.Пінчук проаналізувала серед інших і словотвірні моделі, за якими творяться нульсуфіксальні іменники; Л.Стовбур з’ясувала умови та шляхи формування конфіксальних похідних із другим матеріально не вираженим компонентом, уточнила деякі нюанси походження нульового суфікса.
Однак нульсуфіксальне творення іменників у сучасній українській мові висвітлено неповно: не виявлено кількісний склад нульсуфіксальних дериватів, що належать до різних шарів лексики, не з’ясовано питання лексико-словотвірної семантики похідних, утворених за допомогою нульового суфікса. Потребують глибокого розгляду логіко-прагматичний та функціональний аспекти вивчення нульсуфіксації як частини цілісної структури словотвірної системи. Попередні теоретичні дослідження питань нульсуфіксації, окремі статті з проблеми підготували ґрунт для вивчення особливостей функціонування нульсуфіксальних дериватів порівняно з іншими похідними, власне, для визначення ролі та місця нульового форманта в словотвірній системі українського іменника. Відсутність в українському мовознавстві спеціальних праць узагальнювального характеру про специфіку творення та вживання нульсуфіксальних похідних, їх лексико-словотвірну семантику, функції нульового суфікса в словотворенні іменника сучасної української мови зумовила актуальність дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукового напрямку роботи кафедри української мови Запорізького національного університету Історичний словотвір українського іменника”.
Мета роботи лексико-словотвірний аналіз нульсуфіксальних дериватів у контексті системи суфіксального словотворення іменника в сучасній українській мові.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
1. Обґрунтувати специфіку матеріально не вираженої суфіксації в межах афіксального словотворення.
2. Визначити особливості мотивації нульсуфіксальних іменників.
3. Виявити склад похідних іменників із нульовим суфіксом у різних сферах функціонування сучасної української мови.
4. Описати лексико-словотвірні типи виявлених нульсуфіксальних дериватів.
5. З’ясувати семантичну орієнтацію та функціональне навантаження матеріально не вираженого суфікса.
6. Окреслити роль і місце нульсуфіксального словотворення в системі суфіксальної деривації українського іменника.
7. Встановити тенденції розвитку нульсуфіксального творення іменників у сучасній українській мові.
Об’єктом дослідження є система словотвірних типів і підтипів іменників, утворених нульсуфіксальним способом деривації.
Предмет дослідження нульсуфіксальні іменники, зафіксовані в різноманітних за жанрами та стилями пам’ятках сучасної української мови (др.пол.ХІХ поч.ХХІст.).
Основними методами дослідження є описовий та зіставний; дериватологічний аналіз нульсуфіксальних іменників сучасної української мови супроводжується статистичною обробкою фактичного матеріалу. При виконанні окремих завдань додатково використовуються прийоми етимологічної інтерпретації.
Наукова новизна. У дисертації вперше в українському мовознавстві на широкому фактичному матеріалі здійснено опис нульсуфіксальної деривації іменника на тлі суфіксальної словотвірної системи сучасної української мови, таким чином визначено функціональні особливості нульсуфіксальних утворень, роль і місце нульсуфіксації в дериваційній системі українського іменника.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що здобуті результати дозволяють розширити й поглибити уявлення про феномен нульового іменникового афікса, його функції у словотвірній системі української мови, сприяють розв’язанню окремих проблем синхронічної дериватології, морфеміки, лексикології, стилістики. Фактичний матеріал та висновки дослідження можуть стати частиною узагальнювальних праць зі словотвору сучасного іменника.
Практичне значення роботи. Матеріали дисертації можна використати в лексикографії при укладанні словників різного типу (діалектних, словотвірних, лексиконів мови письменників тощо), а також при написанні навчально-методичних посібників для студентів. Окремі частини дослідження можуть бути застосовані на заняттях із сучасної української літературної мови під час вивчення курсів морфеміки, історії української літературної мови, стилістики, для поглибленого вивчення окремих питань дериватології у вищій школі, розробки відповідних спецкурсів.
Апробація роботи. Основні положення й результати дослідження викладені в доповідях і повідомленнях на наукових та науково-практичних конференціях різних рівнів:
міжнародній: Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 2008р.);
всеукраїнських і регіональних: Проблеми сучасного та історичного словотвору слов’янських мов” (Дніпропетровськ, 2001р.); Українська мова: функціонування на сучасному етапі (студентська наукова конференція)” (Бердянськ, 2002р.); Актуальні проблеми слов’янської філології” (Бердянськ, 2005р.); Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку (до 100‑річчя від дня народження професора С.П.Самійленка)” (Запоріжжя, 2006р.); Іван Ковалик і сучасне мовознавство (до 100‑річчя від дня народження Івана Ковалика)” (Івано-Франківськ, 2007р.); Творча спадщина Бориса Грінченка і українська національна ідея” (Луганськ, 2008р.);
звітних щорічних наукових конференціях Запорізького національного університету (2004-2008рр.).
Окремі розділи й дисертацію в цілому обговорено на засіданнях кафедри української мови Запорізького національного університету.

За матеріалами дослідження опубліковано 8 статей, п’ять із них надруковано у наукових виданнях, визначених ВАК України як фахові з філологічних наук.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Нульсуфіксація є вагомим складником системи суфіксального творення іменників української мови, її специфіка виявляється в опозиції нульового суфікса до інших формантів за показниками матеріального вираження. Нульовий суфікс універсальний словотворчий засіб: на відміну від матеріально виражених формантів, він має багатофункційні вияви у вигляді кількох словотвірних моделей, відтак може бути засобом творення іменників чоловічого, жіночого, середнього та спільного роду, а також дериватів із неповною граматичною парадигмою іменників pluralia tantum.
2. Функціональний обсяг нульового суфікса широко окреслюється транспозицією (виловлювати вилов, їздити їзда; широкий шир, синій синь) та мутацією (критикувати критик, пророкувати пророк; нелегальний нелегал). Матеріально не виражений суфікс може передавати поєднання різних типів словотвірних значень: модифікаційно-мутаційних (рева, завида додатковий стилістичний відтінок зневаги; молодь, збрід додаткове значення збірності), транспозиційно-мутаційних (вимолот дія” і вимолочене зерно”: первинне значення дії переходить у вторинне результат дії).
Нульовий суфікс виявляє тяжіння до сполучування з дієслівними основами (базіка, каприза; випас, витік, насип, обвал, перехід; розмова, заготівля, від’їзд), рідше поєднується з прикметниковими та дієприкметниковими твірними основами (зелень, міць, пріль, цвіль, гниль, вись, глиб). Така обмеженість зумовлює зменшення кількості нульсуфіксальних утворень в окремих словотвірних розрядах: найменуваннях приміщень, полів, філософських, релігійних, політичних течій, напрямків; збірних назвах тощо, де перевага у словотворенні згаданих назв належить іншим суфіксам, які поєднуються з іменниковими твірними основами.
3. Нульовий суфікс належить до поліфункціональних афіксів: він формує розгалужену систему словотвірних типів у межах трьох словотвірно-семантичних полів абстрактності, предметності та суб’єктності.
Найбільш численний лексико-словотвірний тип це девербативи на позначення незакінченої тривалої дії, що становлять великий масив активної лексики в сучасній українській мові; нульсуфіксальні іменники мають сему опредметненої дії, яка абстрагована від діяча, мислиться поза часом, і, у панівній більшості випадків, репрезентують нецілеспрямований рух (біг, їзда, рух, хода).
Обстежений матеріал дає підстави стверджувати, що нульсуфіксальні іменники широко представлені в усіх стилях і сферах функціонування сучасної української мови: розглядані деривати трапляються в офіційно-діловому, публіцистичному (науково-публіцистичному, художньо-публіцистичному, інформаційно-публіцистичному) та епістолярному стилях. Зрідка деривати з матеріально не вираженим суфіксом використовуються в конфесійному стилі, що пояснюється своєрідністю церковно-релігійного мовлення (вживання старослов’янізмів та запозиченої лексики). Нульовий суфікс є засобом творення слів загального літературного вжитку, лексем спеціального використання (з галузей техніки, сільського господарства, мисливства, рибальства, будівництва, медицини тощо), дериватів із певним стилістичним забарвленням (розмовні, поетичні слова), похідних, обмежених територією та активністю вживання (діалектизми, архаїзми, історизми та неологізми). Велика кількість нульсуфіксальних іменників використовується у виробничо-професійній, технічній, медичній термінології (вибіл, випал виробів, відбій, відгін, засіл, обсмол, витин каменя хірургічна операція”, висип, кесарів розтин). Нульовий суфікс відзначається високою активністю і в творенні термінів гуманітарного профілю: виклик, виділ, доказ, позов юридичні терміни, виступ, відозва, задум, огляд літературознавчі терміни.
Розмовно-побутове та говіркове мовлення теж представлене значною кількістю похідних з матеріально не вираженим суфіксом, численні нульсуфіксальні деривати потрапляють у художнє мовлення, вони відзначаються високою частотою вживання в прозі та інтенсивно використовуються в поезії.
4. Ємність семантичного поля нульового суфікса вимірюється строкатою розгалуженою системою таких словотвірних типів та підтипів: 1)назви опредметненої дії, включаючи її різновиди виробничі процеси, обрядодії, одноактну, повторну дію, 2)назви звуків; 3)назви стану, почуттів людини та взаємин між людьми; 4)абстрактні поняття (як результат мислетворчості людини); 5)назви опредметненої властивості, кольорів; 6)кількісно-параметричні назви, одиниці виміру; 7)найменування інструментів, устаткування (прилади, механізми), мисливського та рибальського обладунку, транспортних засобів, посуду та предметів домашнього вжитку; 8)назви локативів, приміщень та різноманітних споруд; 9)ботанічні назви; 10)назви продуктів харчування та напоїв; 11) назви речовин, матеріалів, сировини; 12)найменування явищ природи; 13)збірні назви; 14)назви осіб чоловічого, жіночого й т.зв. спільного роду та найменування міфічних істот; 15)зоологічні назви, а також інші поодинокі деривати на позначення одягу, взуття, прикрас, документів тощо.
5. Нульовий суфікс творить стилістично нейтральні іменники (50% від загальної кількості виявлених дериватів), панівна більшість яких позначає дію, а також формує вагому частину кожного зі згаданих словотвірних типів. Фіксується чимало нульсуфіксальних похідних, що належать до різногалузевої термінології.
Стилістичною маркованістю вирізняються нульсуфіксальні назви осіб спільного роду, що мають відтінок зневажливості чи глузливості й використовуються у розмовно-побутовому мовленні, художніх творах, зрідка у публіцистиці. Близько 20% нульсуфіксальних похідних, незалежно від значення, мають розмовний характер (відскік, гик, заблуда, загад, муть, надоїда).
Лексеми, що обмежені територією вживання в сучасній українській мові, наповнюють усі згадані словотвірні типи. Найбільше регіоналізмів фіксується у межах мікрополя nomina loci назви приміщень, сховищ, посуду (навєс ґанок”, погреб; притула, придєл, причепа господарські прибудови до основної будівлі”, загорожа відсік у погребі, де складають овочі”; заїзд, закат, закот, заход, підкат приміщення для зберігання сільськогосподарського реманенту”; запера будівля для снопів, полови, соломи; приміщення для сільгоспреманенту”; сипа відгороджене місце в коморі для зсипання зерна” зáсип призьба”; насип долівка”; ухват рогач”; зріз різновид діжки”; зсипа різновид корзини для зерна”; звара посуд для води”; довжа глек продовгуватої форми”) та серед найменувань мисливського й рибальського обладунку (завід, переміть, перемета, підхват, хапа риболовні снасті”; грузи; підбори мотузки на риболовній сітці”; смик вудка без вудилища”; одрєз, вріз, уріз гвинтівка з обрізаним стволом”; запал частина рушниці”; звід пастка з пружиною для лову лисиць та вовків”).
6. Місце нульового форманта в суфіксальній системі української мови визначається кількома чинниками: конкурентноспроможністю (що виявляється в словотвірній синонімії, пор., білість білизна біль), виконанням цілої низки функцій творення іменників як стилістично нейтральних, так і стилістично маркованих, можливість виступати засобом диференціації значення (синь синяк синька синюха) тощо.
У межах нульсуфіксальної словотвірної підсистеми української мови виявлена умовна внутрішня опозиція: повнота/ неповнота граматичної парадигми за показниками числа. Так, іменники з матеріально не вираженим суфіксом типу вилов, випал, відгін, напруга не вживаються у формі множини; тим часом нульовий суфікс може бути засобом творення плюративів, наприклад: вибори, з’їди, ліки, ноші, спец. жмаки, розм. балаки, гулі, миги тощо.
7. У деяких сегментах суфіксальної системи нульовий суфікс стає потужним конкурентом матеріально вираженим формантам, наприклад, у творенні назв опредметненої узагальненої дії, одноактної дії, осіб спільного роду. Особливо сильні позиції матеріально не вираженого суфікса у творенні термінів: так, з-поміж кількох синонімічних суфіксальних утворень перевага у використанні надається нульсуфіксальним дериватам.
8. Висока інформативність у поєднанні з компресією, мовною економією, що притаманна матеріально не вираженому суфіксу, забезпечують інтенсивне використання нульсуфіксальних дериватів у сучасній українській мові. Місткість розгляданих утворень, їхня форма (короткі, зручні для спілкування та писемної фіксації) дозволяють використовувати до 5 іменників із матеріально не вираженим суфіксом в одному реченні.
Останнім часом нульовий суфікс зміцнює свої позиції в продукуванні новотворів, розширюючи семантичний діапазон за рахунок сполучуваності з іншомовними основами.
9. Нульовий суфікс є одним із виразників національної специфіки української мови, важливим засобом формування термінологічної та розмовно-побутової лексики, забезпечує виразність висловлення у художніх творах, публіцистиці та епістолярії.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Арк АркушинГ. Західнополіські нульсуфіксальні іменники / Г.Аркушин// Українське і слов’янське мовознавство: сучасні проблеми мовознавства і літературознавства: зб. наук. праць. Вип.4. Ужгород, 2001. С.65 77.
АркС АркушинГ.Л. Словник західнополіських говірок: у 2‑хт. / Г.Л.Аркушин. Луцьк: Вежа, 2000. Т.1 354с.; Т.2. 458с.
Аркушин АркушинГ.Л.Мисливська лексика західнополіського говору (матеріали до Лексичного атласу української мови”) / Г.Л.Аркушин// Дослідження з української діалектології: зб. наук. праць. К.: Наукова думка, 1991. С.181 225.
Аф Словарь малорусскаго нарhчія// Собраніе сочиненій Александра Степановича Афанасьева (Чужбинскаго)/ Под ред. П.В.Быкова. ТомъIX. С.‑Петербургъ: Книгоиздательство Германъ Гоппе, 1892. С.287 464.
Бат ВерхратськийІ. Говір батюків / Іван Верхратський. Львів: Друкарня Наукового товариства ім.Шевченка, 1912. 307с.
Бевка Бевка Олекса. Словник-пам’ятник: діалектний словник села Поляни Мараморошського комітету/ Олекса Бевка / Редагував та передмову написав Іштван Удварі. Ніредьгаза, 2004. 178с.
Бичко БичкоЗ.М. Діалектна лексика Опілля / З.М.Бичко. Львів: Фенікс, 1997. 136с.
Бот Словник ботанічної номенклатури (проєкт). К.: Державне видавництво України, 1928. 314с.
Б-Н Білецький-НосенкоП. Словник української мови/ Павло Білецький-Носенко; підгот. до вид. В.В.Німчук. К.: Наук. думка, 1966. 424с.
Бр БрилінськийД.М. Словник подільських говірок / Д.М.Брилінський. Хмельницький: Редакційно-видавничий відділ, 1991. 116с.
БО БагрянийІ.Огненне коло: повість / Іван Багряний. К.: Варта, 1992. 128с.
БС БагрянийІ.Сад гетсиманський / Іван Багряний. К.: Наукова думка, 2001. 548с.
Ващ ВащенкоВ.С. Словник полтавських говорів / В.С.Ващенко. Вип.1. Харків: Вид‑во Харківського державного університету ім.О.М.Горького, 1960. 107с.
ВерхДол ВерхратскийІ. Про говір долівский/ Іван Верхратский // Записки Наукового товариства ім.Шевченка. Львів. 1900. Т.35-36. С.1-127.
ВерхЗ ВерхратскийІ. Говор замішанцїв / Іван Верхратский // Записки Наукового товариства ім.Шевченка. Львів. 1894. Т.3. С.153-210.
ВерхП ВерхратськийІ. Початки до уложения номенклатури и термінологиі природописноі, народноі: у 4‑х кн. / Іван Верхратський. Львів: Друкарня Ставропигийського институту, 1864-1872.
ВТСУМ Великий тлумачний словник сучасної української мови/ уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2003. 1440с.
Гірнич ВасиленкоП. Словник гірничої термінології (проєкт) / П.Василенко, І.Шелудько. Харків: Радянська школа, 1931. 142с.
Гол Словник української мови Я.Ф.Головацького// Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. №10. 1982. С.311-612.
Гонтар ГонтарТ.О. Народне харчування українців Карпат / Т.О.Гонтар. К.: Наукова думка, 1979. 140с.
ГорбачБр Південнобуковинська гуцульська говірка й діалектний словник с.Бродина, повіту Радівці (Румунія) // Олекса Горбач. Зібрані статті. VІІІ: Історія мови. Діялектологія. Лексикологія. Мюнхен: Український вільний університет, 1997. С.123-275.
ГорбачМ Мармароська говірка й діялектний словник с.Поляни над р.Русковою (Румунія) // Олекса Горбач. Зібрані статті. VІІІ: Історія мови. Діялектологія. Лексикологія. Мюнхен: Український вільний університет, 1997. С.276-323.
ГорбачМил Південнобуковинська говірка с.Милешовець бл.Радовець (Румунія) // Олекса Горбач. Зібрані статті. VІІІ: Історія мови. Діялектологія. Лексикологія. Мюнхен: Український вільний університет, 1997. С.324-376.
Гр Словарь української мови. Зібр. ред. журн. Киев. старина”. Упорядкував, з дод. влас. матеріалу, Б.Грінченко: у 4‑х т. Т.14. К., 1907 1909. Репринтне видання. К.: Лексикон, 1996.
Гриценко ГриценкоП.Ю. Ареальне варіювання лексики / П.Ю.Гриценко; відп. ред. І.Г.Матвіяс. К.: Наукова думка, 1990. 272с.
Громко ГромкоТ.В. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини/ Т.В.Громко, В.В.Лучик, Т.І.Поляруш; відп. ред. В.В.Лучик. Київ Кіровоград: РВГІЦ КДПУ, 1999. 224с.
Гуц Словник гуцульських говірок// Гуцульщина. Лінгвістичні етюди / відп. ред. Я.Закревська. К.: Наукова думка, 1991. С.90-270.
ГуцА А Lexical Atlas of the Hutsul Dialects of the Ukrainian Language / Compiled by Janusz Rieger. Warsaw: Wydział I Polskiej Akademii Nauk and Semper Publishers. 1996. 398s.
ГуцГ ПіпашЮ.О. Матеріали до словника гуцульських говірок (Косівська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської обл.) / Ю.О.Піпаш, Б.К.Галас. Ужгород: Ужгородський національний університет, 2005. 266с.
Д ДубровськийВ. Українсько-російський словник / В.Дубровський. К.: Час, 1909. 319с.
Дан ДанилевськийГ.П.Чумаки: худож.-док. нарис / Г.П.Данилевський. К.: Веселка, 1992. 110с.
Данилюк ДанилюкА.Г. Українська хата / А.Г.Данилюк. К.: Наукова думка, 1991. 112с.
Дз Дзендзелівський Й.О. Програма для збирання матеріалів до лексичного атласу української мови / Й.О.Дзендзелівський. К.: Наукова думка, 1984. 308с.
Дитяч ГорбачО. Лексика дитячої мови” в Україні/ Олекса Горбач // Олекса Горбач. Зібрані статті. VІІІ: Історія мови. Діялектологія. Лексикологія. Мюнхен: Український вільний університет, 1997. С.123-275.
Добр Олекса Горбач. Словник північно-підляської говірки села Добровода близько Гайнівки (Польща)// Діалектологічні студії.3: Збірник пам’яті Ярослави Закревської/ Відп. ред. П.Гриценко, Н.Хобзей. Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, Вид‑во М.П.Коць, 2003. С.454-488.
Ж Желеховский Є. Словар малоруско-німецкий: у 2 т. / Євгений Желеховский. Львів: Друкарня. тов. ім.Шевченка, 1886. 1117 с.
Жит ПаламарчукЛ.С. Словник специфічної лексики говірки с.Мусіївки (Вчорайшенського району, Житомирської області) / Л.С.Паламарчук // Лексикографічний бюлетень. Вип.VІ. К.: Видавництво АНУРСР, 1958. С.22-35.
Журн ГригорашД.С. Журналістика у термінах і виразах / Д.С.Григораш. Львів: Вища школа, 1974. 295с.
Зоол ШарлеманьМ. Словник зоологічної номенклатури: назви птахів (проєкт) / М.Шарлемань. К.: Державне видавництво України, 1927. 64с.
ЗТС Російсько-український загальнотехнічний словник / укл. Л.І.Мацько, І.Г.Трегуб, В.Ф.Христенок, І.В.Христенок. К.: Вища школа, 1994. 173с.
Іннов І НелюбаА. Лексико-словотвірні інновації (1983-2003): словник / Анатолій Нелюба. Харків: Харк. націон. ун‑т. 136с.
ІнновІІ НелюбаА. Лексико-словотвірні інновації (2004-2006): словник / А.Нелюба, С.Нелюба. Харків: Майдан, 2007. 144с.
Кв-Осн Словник мови творів Г.Квітки-Основ’яненка: у 3‑х томах. Т.1. Харків, 1978. 664с.; Т.2. Харків, 1979. 679с.; Т.3. Харків, 1979. 689с.
Кл КлиновецькаЗ. Страви й напитки на Україні / З.Клиновецька. К.: Час, 1991. 218с. (Видання репринтне. З видання: Київ Львів, 1913).
Козак Козак Л.В. Словник-довідник з електротехніки, автоматики, промислової електроніки і метрології / Л.В.Козак. Кривий Ріг: ВАТ Кривбасавтоматика”, 1997. 280с.
Корз КорзонюкМ.М. Матеріали до словника західноволинських говірок/ М.М.Корзонюк // Українська діалектна лексика: зб. наук. праць. К.: Наукова думка, 1987. С.62-267.
Левч Опытъ русско-украинскаго словаря/ сост. М.Левченко. К.: Типографія Губернскаго Управленія, 1874. 190с.
Лем ВерхратскийІ. Про говор галицких лемків / Іван Верхратский. Львів: Збірник фільольоґічної секції Наук. тов‑ваім.Т.Шевченка, 1902. 490с.
Лис ЛисенкоП.С. Словник поліських говорів / П.С.Лисенко. К.: Наукова думка, 1974. 260с.
Ліп Словник рибальської лексики// ЛіпкевичІ.Г. Рибальська лексика в українських говірках Нижньої Наддніпрянщини: дис. канд. філол. наук: 10.02.02 / Ліпкевич Ігор Григорович. Запоріжжя, 1993. С.212 235.
Літ Літературознавчий словник-довідник/ Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. К.: ВЦ Академія”, 1997. 752с.
Л.Укр БойкоМ.Ф. Словопокажчик драматичних творів Лесі Українки / М.Ф.Бойко. К.: Видавництво АНУРСР, 1961. 93с.
Л.Укр Листи Леся Українка. Зібрання творів у 12‑ти томах / Леся Українка. Т.10-12 (Листи). К.: Наукова думка, 1978.
Матем КалиновичФ. Словник математичної термінології (проєкт): у 2‑х частинах (Ч.І. 240с., Ч.ІІ. 80с.) / Ф.Калинович. К.: Державне видавництво України, 1925-1926.
МВ Методичні вказівки з діалектології української мови (та матеріали до словника східнополіського говору)/ укл. А.С.Зеленько. Луганськ, 1990. 80с.
МГСС ЛєсноваВ.В. Матеріали до словника говірок Східної Слобожанщини: людина і її риси / В.В.Лєснова. Луганськ: Шлях, 1999. 76с.
М МушкетикЮ.М. На брата брат: роман / Юрій Мушкетик. Харків: Фоліо, 2006. 317с. (Серія: українська література)
Мельн МельничукО.С. Словник специфічної лексики говірки села Писарівки (Кодимського району, Одеської області) / О.С.Мельничук // Лексикографічний бюлетень. Вип.ІІ. К.: Видавництво АНУРСР, 1952. С.67-98.
Моск МоскаленкоА.А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області / А.А.Москаленко. Одеса: Вид‑во Одеського пед. Інституту, 1958. 78с.
Нечуй Нечуй-ЛевицькийІ.С. Кайдашева сім’я: Вибране / Іван Нечуй-Левицький. К.: Рад. школа, 1990. 416с.: іл.
Никончук НикончукМ.В. Сільськогосподарська лексика правобережного Полісся / М.В.Никончук. К.: Наукова думка, 1985. 312с.
Нов ВінярГ.М. Словник новотворів української мови кінця ХХ століття / Г.М.Віняр, Л.Р.Шпачук. Вип.2. Кривий Ріг: КП Криворізька друкарня”, 2002. 181с.
Новицький НовицкийЯ.П. Народная память о Запорожье. Предания и рассказы, собраннные в Екатеринославщине (18751905г.) / Яков Новицкий. Рига: Спридитис, 1990. 118с. (Репринтное воспроизведение издания 1911 года)
Нтех ВасиленкоВ. Опытъ толковаго словаря народной технической терминологии по Полтавской губерніи / В.Василенко. Харків: Типографія Печатное дhло”, 1902. 80с.
О ОнишкевичМ.Й. Словник бойківських говірок / М.Й.Онишкевич. К.: Наукова думка, 1984. Т.1. 496с.; Т.2. 515с.
ОГ ОгієнкоІ. Українська культура: коротка історія культурного життя українського народу / Іван Огієнко. К.: Фірма Довіра”, 1992. 141с.
Ог Листи Листування митрополита Іларіона (Огієнка) / упоряд. о.Юрій Мицик. К.: Вид. Дім Києво-Могилянська академія”, 2006. 566с.
Осн Объясненіе южнорусскихъ словъ// Основа. С.-Петербург. №1-12. 1861.
Основа Объясненіе южнорусскихъ словъ// Основа. С.-Петербург. №1-12. 1862.
Писк ПискуновъФ.М. Малороссійско-червонорусскій словарь живаго и актоваго языка / Ф.М. Пискуновъ. К.: Типографія Е.Я.Федорова, 1877. 309с.
Плачинда ПлачиндаС.П. Словник давньоукраїнської міфології / С.П.Плачинда. К.: Укр. письменник, 1993. 63с.
ПолМ НикончукМ. Поліська лексика народної медицини та лікувальної магії / М.Никончук, О.Никончук, В.Мойсієнко. Житомир: Полісся, 2001. 148с.
Полт СизькоА.Т. Словник діалектної лексики сіл південно-східної Полтавщини / А.Т.Сизько. Дніпропетровськ: ДДУ, 1990. 100с.
Право ОнуфрієнкоГ. Навчальний російсько-український словник фахової термінолексики для правників (понад 2200 терміноодиниць) / Г.Онуфрієнко, Н.Пазюк, Н.Полежаєва, Н.Руколянська; за заг. ред. Г.С.Онуфрієнко. Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2001. 124с.
ПРДН Праці ХІІ Республіканської діалектологічної наради / відп. ред. Ф.Т.Жилко. К.: Наукова думка, 1971. 466с.
Природ ПолонськийХ. Словник природничої термінології (проєкт) / Х.Полонський. К.: Державне видавництво України, 1928. 262с.
Рогович РоговичА.С. Опыт словаря народныхъ названій растеній Юго-западной Россіи, съ нhкоторыми повhріями и разсказами о нихъ / А.С.Рогович. К.: Университетская типографія, 1874. 56с.
Розм БукС.Н. 3000 найчастотніших слів розмовно-побутового стилю сучасної української мови/ С.Н.Бук; наук. ред. Ф.С.Бацевич. Львів: ЛНУ ім.І.Франка, 2006. 180с.
Росл МельникМ. Українська номенклатура вищих рослин / М.Мельник. Львів: Друкарня Наукового товариства ім.Шевченка, 1922. 356с.
Рум Олекса Горбач. Словник говірки села Негостина (Румунія) (упор. Н.Хобзей)/ Олекса Горбач // Діалектологічні студії.3: збірник пам’яті Ярослави Закревської/ відп. ред. П.Гриценко, Н.Хобзей. Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, Вид‑во М.П.Коць, 2003. С.422-453.
РУТС Російсько-український технічний словник. К.: Державне видавництво технічної літератури, 1961. 648с.
СБГ Словник буковинських говірок/ за заг. ред. Н.В.Гуйванюк. Чернівці: Рута, 2005. 688с.
Смик СмикГ.К. Корисні та рідкісні рослини України: словник-довідник народних назв / Г.К.Смик. К.: Українська радянська енциклопедія ім.М.П.Бажана, 1991. 416с.
СПол ГримашевичГ.І. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок / Г.І.Гримашевич. Житомир: Північноукраїнський діалектологічний центр Житомирського державного педагогічного університету ім.І.Франка, 2002. 184с.
Спорт Русско-украинский спортивный словарь 7000 терминов / сост. Н.И.Фирсель, В.Н.Калюжная; под ред. С.И.Головащука. К.: Здоров’я, 1973. 172с.
СпортС ПущинаІ.В. Сучасна українська спортивна термінологія: навч. посібник / І.В.Пущина, В.М.Зайцева. Запоріжжя: ЗНУ, 2003. 97с.
СПС СабалдирГ. Практичний російсько-український словник / Григорій Сабалдир. К.: Час,1926. 507с.
СТГ Російсько-український словник з теплотехніки та газотехніки/ відп. ред. ШвецьІ. К.: АН УРСР, 1962. 308с.
СТД ПономарьовО.С. Російсько-український тлумачний словник з технічної діагностики / О.С.Пономарьов, Л.М.Паламар. К.: Либідь, 1996. 104с.
Стеф КоваликІ.І., ОщипкоІ.Й. Художнє слово Василя Стефаника: матеріали для Словопокажчика до новел В.Стефаника: методич. посібник / І.І.Ковалик, І.Й.Ощипко. Львів: Вид‑во Львівського ун‑ту, 1972. 102с.
СУГ Східностепові українські говірки: науково-навчальний посібник/ за ред. д‑ра філол. наук проф. А.Загнітка. Донецьк: ДонДУ, 1998. 114с.
СУГм Омельченко З.Л., Клименко Н.Б. Матеріали до словника східностепових українських говірок / З.Л.Омельченко, Н.Б.Клименко. Донецьк: Вид‑во ДонНУ, 2006. 114с.
СУМ Словник української мови: в 11т. К.: Наукова думка, 1970-1980.
СУССГ Словник українських східнослобожанських говірок/ К.Глуховцева, В.Лєснова, І.Ніколаєнко, Т.Терновська, В.Ужченко. Луганськ, 2002. 234с.
ТехМірн ТрихвилівЮ. Словник технічної термінології. Мірництво (проєкт) / Ю.Трихвилів, І.Зубков. К.-Харків: Державне видавництво України, 1930. 155с.
ТехТФ ТуркалоК. Словник технічної термінології: комунальне господарство (проєкт) / К.Туркало, В.Фаворський. К.: Державне видавництво України, 1928. 172с.
Тим ТимченкоЄ. Русско-малороссійскій словарь: у 2‑х томах / Євген Тимченко. К.: Типография Имперскаго Университета св.Владімhра, 1897-1899.
ТЛП НикончукМ.В. Транспортна лексика правобережного Полісся в системі східнослов’янських мов / М.В.Никончук, О.М.Никончук / АНУРСР. Ін‑т мовознавства ім.О.О.Потебні; відп. ред. П.Ю.Гриценко К.: Наук. думка, 1990. 292с.
УК Українська культура: лекції за ред. Дм.Антоновича / упор. С.В.Ульяновська. К.: Либідь, 1993. 592с.
УМіф ВойтовичВ.М. Українська міфологія / Валерій Войтович. К.: Либідь, 2002. 664с.; іл.
УмСп УманецьМ. Словарь російсько-український (Додаток до Зорі” 1893 року. Львів, 1893) / М.Уманець, А.Спілка (М.Комарь). Берлін: Українське слово, 1924. 1150с.
Франко Лексика поетичних творів Івана Франка: методичні вказівки з розвитку лексики/ упоряд. І.І.Ковалик, І.Й.Ощипко, Л.М.Полюга. Львів: ЛДУ, 1990. 264с.
Хем КурилоО. Словник хемічної термінології (проєкт) / Олена Курило. К.: Державне видавництво України, 1923. 140с.
Чаб ЧабаненкоВ.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини: в 4‑х т. / В.А.Чабаненко. Запоріжжя: ЗДУ, 1992.
ЧабАтл ЧабаненкоВ.А. Українська атлантида / В.А.Чабаненко. Запоріжжя: КП Запорізька міська друкарня Дніпровський металург”, 2006 405с.
Черк ЛисенкоП.С. Словник специфічної лексики правобережної Черкащини / П.С.Лисенко // Лексикографічний бюлетень. Вип.VІ. К.: Видавництво АНУРСР, 1958. С.5-21.
Чорноб Говірки Чорнобильської зони: тексти/ упоряд. П.Ю.Гриценко та ін. К.: Довіра, 1996. 358с.
Шейк ШейковскийК.В. Опыт южно-русскаго словаря / К.В.Шейковский. Москва: Типогр. Э.Лисснеръ и Ю.Романъ, 1883-1886. 181с.
ШСТ ШелудькоІ.М. Практичний словник виробничої термінології / І.М.Шелудько. Серія практичних словників. Випуск3. Харків: Радянська школа, 1931. 131с.
ЭВС - Этнография восточных славян. Очерки традиционной культуры/ гл.ред. академик Ю.В.Бромлей. М.: Наука, 1987. 560с.
Юц ЮцевичЮ.Є. Музика: словник-довідник / Ю.Є.Юцевич. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2003. 352с.
Яв ЯворницькийД.І. Словник української