ЛЕКСИКА ГРУЗИНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Ільницька Яна Василівна

ЛЕКСИКА ГРУЗИНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ
В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10. 02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, доцент
Мосенкіс Юрій Леонідович

Київ 2008

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень5
Вступ....9

Розділ 1. Теоретичні аспекти проблеми освоєння іншомовної лексики..15
1.1. Іншомовні елементи як наслідок узаємодії культур15
1.2. Процес запозичення як один із різновидів мовних контактів20
1.3. Проблеми визначення та класифікації іншомовної лексики..26
1.4. Причини входження іншомовних слів у мову.....29
1.5. Етапи освоєння іншомовної лексики....34
1.6. Методи дослідження лексики іншомовного походження.......41
Висновки до розділу 1...46

Розділ 2. Фонетико-графічна, граматична та семантична адаптація лексики грузинського походження в українській мові..49
2.1. Взаємодія позамовних і мовних чинників проникнення слів грузинського походження в українську мову49
2.1.1. Позамовні аспекти українсько-грузинських мовних контактів..49
2.1.2. Найдавніші контакти доіндоєвропейських мов України та індоєвропейських мов із картвельськими мовами...55
2.1.3. Грузинська і близькоспоріднені мови як джерело іншомовних слів української мови..57
2.2. Фонетична і графічна адаптація слів грузинського походження в українській мові.62
2.3. Граматична адаптація іменників грузинського походження
в українській мові..68
2.3.1. Рід іменників грузинського походження в українській мові..68
2.3.2. Відмінювання іменників грузинського походження
в українській мові75

2.4. Рекомендації щодо правопису слів грузинського походження в українській мові...81
2.4.1. Фонетичний рівень.81
2.4.2. Рівень словозміни...82
2.4.3. Специфіка правопису власних назв......87
2.5. Семантичне освоєння іменників грузинського походження в українській мові.90
2.5.1. Розвиток семантичної структури слів грузинського походження в українській мові..90
2.5.2. Парадигматичні зв’язки іменників грузинського походження
у семантичній системі української мови..94
2.5.3. Тематичні групи і гіпо-гіперонімічні зв’язки іменників грузинського походження в українській мові..96
2.6. Образ Грузії та грузинської культури як фрагмент української мовної картини світу (на матеріалі лексики грузинського походження в українській мові).105
Висновки до розділу 2.110

Розділ 3. Функціонування лексики грузинського походження в українських текстах..113
3.1. Специфіка відтворення лексики грузинського походження
в українському перекладі поеми ШотаРуставелі (у порівнянні з перекладами іншими мовами)..113
3.2. Лексика грузинського походження в українських перекладах
творів Іллі Чавчавадзе...125
3.3. Лексика грузинського походження в українських перекладах творів Міхаела Джавахішвілі...133
3.4. Лексика грузинського походження в українських перекладах творів Константіне Гамсахурдіа..147
3.5. Лексика грузинського походження в українських перекладах
творів НодараДумбадзе..154
3.6. Лексика грузинського походження в оригінальних і перекладних українських текстах Рауля Чілачави.160
Висновки до розділу 3.167

Висновки.............................................................................................................170
Перспективи дослідження..........................................................................178
Література...........................................................................................................179
Додаток А. Матеріали до словника лексичних картвелізмів
(грузинських запозичень) в українських текстах.....................................209
Додаток Б. Назви грузинських напоїв в українській мові..234 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Лексикографічні та довідкові видання

ГРС Ахвледиани Г.С., Топуриа В.Т. Грузинско-русский словарь. Тбилиси, 1990. 334 с.
ЛЭС Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990.
РГ Русско-грузинский словарь: В 3-х т. Тбилиси, 1956, 1958, 1959.
СІС Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1974.
СЛТ Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. М.: Иностранная литература, 1960.
ССЛТ Розенталь Д.М., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. М.: Просвещение, 1985.
ЭСКЯ Климов Г.А. Этимологический словарь картвельских языков. М., 1964.
GDW Adamia N. Georgisch-deutsches Wörterbuch. Tbilisi, 1963.
EEPR The encyclopedia of Eastern philosophy and religion / ed. by Ingrid Fischer-Schreiber. Boston: Shambhala, 1994. 468 pp.

Текстуальні джерела

[Абашідзе] Абашідзе І. Насакіралі// Жовтень, 1952. №11. С.64.
[Аміреджибі] Аміреджибі Ч.І. Дата Туташхіа: Роман / Пер.О.Василенко. К.:Дніпро, 1984. 643с.
[Гамсахурдіа 1968] Гамсахурдіа К. Безсмертя. Оповідання / Пер.А.Мушкудіані. К.:Дніпро, 1968. 106с.
[Гамсахурдіа 1971] Гамсахурдіа К. Правиця великого майстра / Пер.О.Синиченко. К.: Дніпро, 1971. 346с.
[Гамсахурдіа 2001] Гамсахурдіа К. Українська Феміда. Есе. Новели. Притчі. Афоризми / Пер.І.та Р.Чілачави. К.: Любіть Україну, 2001.
[Гоголадзе] Гоголадзе Т. В Тирифонській долині // Жовтень, 1952. №11. С.7587.
[Казки] Грузинські народні казки, приказки та прислів’я / Упор., передмова та пер. з груз. Р.Чілачава. Київ: Техніка, 2005. 173 с.
[Гурамішвілі] Давид Гурамішвілі. Давітіані / Пер.М.Бажана. К.: Державне видавництво художньої літератури, 1955. 243с.
[Джавахішвілі 1971] Джавахішвілі М.С. Арсен із Марабди / Пер.О.Сорока та Г.Наморадзе. К.: Дніпро, 1971. 535с.
[Джавахішвілі 1991] Джавахішвілі М.С. На ласкавім хлібі: Романи / Пер.О.Синиченка. К.: Дніпро, 1991. 526с.
[Джапарідзе] Джапарідзе Р.А. Повісті / Пер. О. Василенко. К.: Дніпро, 1972. 238с.
[Думбадзе] Думбадзе Н. Я, бабуся, Іліко та Іларіон. Я бачу сонце: Повісті / Пер.О.Синиченка. К.: Либідь, ? 420с.
[Думбадзе 1985] Думбадзе Н.В. Твори в 2-х т / Пер.О.Синиченка. К.: Дніпро, 1985. Т. І: Я, бабуся, Іліко та Іларіон; Я бачу сонце; Сонячна ніч: Романи. 447с.; Т. ІІ.: Білі прапори; Закон вічності; Кукарача: Романи, повість. 414с.
[Карбелашвілі] Карбелашвілі Г.Л. Без батьківщини щастя немає / Пер.І.Любченко. К.: Дніпро, 1988. 323с.
[Кіачелі] Кіачелі Л. Гваді Бігва / Пер.С.Голованіський. К.: Дніпро, 1969. 212с.
[Клдіашвілі] Клдіашвілі С.Д. Бісові діти. Новели / Пер.Г.Халимоненко. К.: Дніпро, 1968. 82с.
[Коркія] Коркія Р.К. Зелене шатро / Пер.Г.Наморадзе. К.: Либідь, 1963. 181с.
[Леонідзе] Леонідзе Г. Поезії // Жовтень, 1952. №11. С.6061.
[Лордкіпанідзе 1978] Лордкіпанідзе К.О. Безсмертя: Повісті та оповідання / Пер.О.Синиченко. К.: Дніпро, 1978. 375с.
[Лордкіпанідзе 1952] Лордкіпанідзе К. Горійська повість // Жовтень, 1952. №11. С.6774.
[Маградзе] Маградзе Е.С. Давид Гурамішвілі / Пер.Р.Чілачава. К.: Молодь, 1980. 166с.
[Мішвеладзе] Мішвеладзе Р.А. Новели / Пер.Р.Чілачава. К.: Дніпро, 1982. 275с.
[Мудрість] Мудрість народна: Грузинські прислів’я та приказки / Упор. та пер. Р.Ш.Чілачава. К.: Дніпро, 1975. 143с.
[Мушкудіані] МушкудіаніО.Н. З історії українсько-грузинських літературно-культурних взаємин ХІХ початку ХХ ст. К.: Наукова думка, 1986. 207с.
[Паджікідзе] Паджікідзе Г.І. Сьоме небо / Пер.Л.Грицик. К.: Молодь, 1972. 210с.
[Поезія] Поезія грузинського народу. Антологія: в 2-х томах / За ред.М.Бажана, О.Навроцького, С.Чіковані. К.: Держ. видав. худ. Літератури, 1966. Т. І. 547с., Т. ІІ. 478с.
[Руставелі] Руставелі Ш. Витязь в тигровій шкурі / Пер.М.Бажана. К.: Дніпро, 1983. 247с.
[Світанки] Світанки над Курою: Оповідання молодих грузинських письменників. К.: Молодь, 1981, 207с.
[Хундадзе 1980] Хундадзе Н.Т. Миргородські ночі / Авториз.пер.О.Мушкудіані. К.: Дніпро, 1980. 357с.
[Хундадзе 1985] Хундадзе Н.Т. На бистрині: Роман та оповідання / Пер.О.Н.Мушкудіані. К.: Молодь, 1985. 304с.
[Церетелі] Церетелі А. Вибрані твори / За ред.М.Бажана. К.: Держлітвидав, 1940. 216с.
[Чавчавадзе 1964] Чавчавадзе І.Г. І це людина? Вдова Отарашвілі: Повісті / Пер.О.Синиченко. К.: Дніпро, 1964. 251с.
[Чавчавадзе 1987] Чавчавадзе І.Г. Вибрані твори: Поезії, поеми, повісті, статті. К.: Дніпро, 1987. 590с.
[Чілачава 1980] Чілачава Р. Бути! К.: Радянський письменник, 1980. 87с.
[Чілачава 1990] Чілачава Р. Два голоси. К.: Молодь, 1990. 145с.
[Чілачава 1986] Чілачава Р. Причетність. К.: Радянський письменник, 1986. с.
[Чілачава 1972] Чілачава Р. Саповнела квітка щастя. Авторські переклади з грузинської. К.: Молодь, 1972. 62с.
[Чілачава 1993] Чілачава Р. Сходження на Зедазені. К.: Український письменник, 1993. 159с.
[Чілачава 1994] Чілачава Р. Український сон. Харків: Прапор, 1994. 390с.
[Чілачава 2002] Чілачава Р. Дві столиці. Українська творчість грузинського поета: Поезії. Переклади. Маргіналії. Есе. Монографії. К.: Академія, 2002. 511с.
[Чілачава І., Чілачава Р.] Чілачава І.П., Чілачава Р.Ш. Давид Гурамішвілі. К.: Знання, 1980. 20с.

ВСТУП

У сучасній українській мові як в усному мовленні, так і в художніх, публіцистичних та інших писемних текстах можна зустріти значну кількість лексем грузинського походження, які різною мірою засвоєні мовою-реципієнтом. Частина таких слів цілком асимілювалася до української мови, не потребує спеціального пояснення й, хоча ще зберігає свій кавказький колорит, уживається безвідносно до кавказької тематики (алаверди, тамада), іноді дещо змінивши свою семантику.
Інші лексеми грузинського походження, яких більшість, залишаються екзотизмами, уживаються в українській мові обмежено, хоча частотність і, відповідно, ступінь розуміння цих слів не є сталою величиною: слова, що їх раніше вживали тільки спорадично (і вони, відповідно, були малозрозумілими), нині починають уживати помітно частіше (чурчхела). Міра адаптації кожного з таких слів та ознаки його освоєння на кожному мовному рівні потребують вивчення.
Через активізацію наприкінці ХХ на початку ХХІ століття, а особливо в останні роки, українсько-грузинських політичних, економічних і культурних контактів, які віддзеркалює мова, потреба опису й аналізу української лексики грузинського походження, що виступає наслідком таких контактів, стала ще більш нагальною.
Значний масив лексики грузинського походження зберігається (передусім на позначення етнокультурних реалій) у численних українських перекладах творів грузинської літератури як класичної (Шота Руставелі, Давид Гурамішвілі, Ілля Чавчавадзе, Акакій Церетелі), так і сучасної. Лексеми грузинського походження вживані й в українському усному мовленні, особливо в таких сферах, як страви та напої.
В українському мовознавстві протягом останніх десятиліть здійснено студії над різноманітною лексикою східного походження, а саме тюркською (Р.В.Болдирєв, О.М.Гаркавець, В.В.Лобода, Г.І.Халимоненко та ін.), перською (К.М.Тищенко), корейською (Р.І.Синишин), японською (Ю.В.Малахова, М.В.Якименко) тощо, однак на матеріалі українських слів грузинського походження подібного дослідження ні в українській, ані в зарубіжній лінгвістиці проведено досі не було. (Наявний словник запозичень із грузинської мови до російської 1977 р., укладений Г.Г.Голетіані, не розв’язує більшості тих аспектів цієї проблеми, які потребують спеціального дослідження, і не відображає сучасних мовних процесів).
Необхідно здійснити відбір, систематизацію й різноаспектне лінгвістичне дослідження лексем грузинського походження в українській мові і виробити рекомендації щодо їх правопису, оскільки вживання таких слів в усному й писемному мовленні характеризується помітною невпорядкованістю і багатоваріантністю.
Усім сказаним зумовлюється актуальність дослідження лексики грузинського походження в українській мові.
Метою роботи виступає аналіз лексики грузинського походження в українській мові як індикатора взаємодії культур і свідчення освоєння фрагментів грузинської мовної картини світу українською мовною картиною світу, а також вироблення рекомендацій щодо правопису названих одиниць.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання.
1. Уточнити місце запозичення серед інших видів мовних контактів, розглянути екстра- та інтралінгвістичні чинники, які діють при запозиченні лексики.
2. Визначити межі етимологічного дослідження запозиченої лексики, з’ясувати виправданість поняття „опосередкованого запозичення”.
3. Здійснити систематизацію й лінгвістичний аналіз лексики грузинського походження в українській мові, визначити міру адаптації виявлених лексем до української мови на фонетико-графічному, граматичному, семантичному рівнях.
4. З’ясувати кількісний і якісний склад грузинських запозичень у досліджених текстах відповідно до їхньої тематики.
5. Визначити специфіку лексики грузинського походження в тексті українського перекладу „Витязя у тигровій шкурі” Шота Руставелі (як загальновизнаної вершини грузинської класичної літератури) порівняно з перекладами іншими мовами і проаналізувати, як масив лексики, залишеної без перекладу, впливає на адекватність відображення світоглядно-культурного середовища, репрезентованого аналізованим твором.
6. Виробити рекомендації щодо правопису слів грузинського походження в українській мові.
7. Створити модель образу Грузії та грузинської культури за свідченнями лексики грузинського походження в українській мові.
Матеріалом дослідження слугували:
1) тексти грузинської літератури, перекладені українською мовою (обсягом понад 12000 сторінок, що дорівнює близько 650 друк. арк.): І.Абашідзе „Насакіралі”; Ч.І.Аміреджибі „Дата Туташхіа” (роман)” К.С.Гамсахурдіа„Безсмертя” (оповідання), „Правиця великого майстра” (роман), „Українська Феміда (есе, новели, притчі, афоризми)”; Т.Гоголадзе„В Тирифонській долині” (оповідання); Д.Гурамішвілі „Давітіані”; М.С.Джавахішвілі„Арсен із Марабди” (роман), „На ласкавім хлібі” (роман); Р.А.Джапарідзе„Повісті”; Н.Думбадзе „Я, бабуся, Іліко та Іларіон”, „Я бачу сонце”, „Сонячна ніч”, „Білі прапори”, „Закон вічності”, „Кукарача” (романи, повість); Г.Л.Карбелашвілі„Без батьківщини щастя немає”; Л.Кіачелі„Гваді Бігва”; С.Д.Клдіашвілі„Бісові діти. Новели”; Р.К.Коркія„Зелене шатро”; Г.Леонідзе„Поезії”; К.О.Лордкіпанідзе „Безсмертя” (повісті та оповідання); Е.С.Маградзе „Давид Гурамішвілі”; Р.А.Мішвеладзе„Новели”; „Мудрість народна. Грузинські прислів’я та приказки”; Г.І.Паджікідзе„Сьоме небо”; „Поезія грузинського народу” (антологія); Ш.Руставелі„Витязь в тигровій шкурі”; „Світанки над Курою” (оповідання молодих грузинських письменників); Н.Т.Хундадзе„Миргородські ночі”, „На бистрині” (романи та оповідання); А.Церетелі„Вибрані твори”; І.Г.Чавчавадзе „І це людина?”, „Вдова Отарашвілі” (повісті, поезії, поеми, статті); Р.Чілачава„Бути!”, „Два голоси”, „Причетність” (поезії), „Саповнела квітка щастя” (авторські переклади з грузинської), „Сходження на Зедазені”, „Український сон”, „Дві столиці. Українська творчість грузинського поета. Поезії. Переклади. Маргіналії. Есе. Монографії”;
2) літературознавчі праці (окрім зазначених вище праць у збірниках І.Г.Чавчавадзе, Р.Ш.Чілачави, також монографія О.Н.Мушкудіані„З історії українсько-грузинських літературно-культурних взаємин ХІХ початку ХХ ст.”;
3) словники іншомовних слів;
4) усне мовлення (на матеріалі здісненого у 20032007 роках опитування студентів, аспірантів і викладачів різних спеціальностей вищих навчальних закладів м. Києва).
Критеріями відбору текстів для дослідження слугували передусім 1) роль автора в історії грузинської літератури, культури, самосвідомості; 2) репрезентативність тексту як джерела, де відображено реалії грузинського соціально-культурного життя і тенденції розвитку матеріальної й духовної сфер культури; 3) запитаність тексту як об’єкту перекладацької діяльності й відтак наявність українських перекладів.
Загалом виявлено і проаналізовано близько 540 різних лексичних одиниць.
Об’єктом дослідження виступає лексика грузинського походження, вживана в перекладених із грузинської мови та оригінальних українських текстах та усному мовленні.
Предметом дослідження є процес та результати адаптації лексики грузинського походження в українській мові на різних мовних рівнях.
У дослідженні використано такі методи: описовий, зіставний, стилістичний, етимологічний, а також методика лексикографічного опису, методика виділення тематичних груп.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше систематизовано масив слів грузинського походження, що вживаються в українській мові, проаналізовано фонетичну, граматичну та семантичну їх адаптацію до системи української мови, вироблено рекомендації щодо правопису українських слів грузинського походження й запропоновано модель образу Грузії та грузинської культури в українській мовній картині світу за свідченнями українських лексем грузинського походження.
Теоретичне значення роботи визначене специфікою аналізу нової галузі українсько-іншомовних контактів, дослідженням лексичних запозичень як індикатора взаємодії культур і мовних картин світу, потребами уточнення питань правопису української мови.
Практична цінність роботи полягає в можливості використання її результатів при вдосконаленні правил українського правопису, моделюванні сегментів мовних картин світу, укладанні словників української мови (тлумачного, орфографічного, іншомовних слів, нових слів, етимологічного), викладанні курсів української мови, грузинської мови, загального мовознавства, вступу до мовознавства, вступу до спеціальності для сходознавців, теорії й практики перекладу, стилістики, спекцурсів, присвячених мовним контактам та іншомовній лексиці, лінгвокультурології тощо.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження отримані дисертантом самостійно.
Апробація дослідження. Основні положення дисертації було викладено на 6 міжнародних і 6 всеукраїнських наукових конференціях: Міжнародна лінгвістична конференція на честь 80-річного ювілею професора І.К.Кучеренка і професора Н.І.Тоцької (листопад 2003 р.); (5 грудня 2003); Наукові читання, присвячені 100-річчю з дня народження І.П.Сунцової (квітень 2004 р.); VIII Сходознавчі читання А.Кримського: Міжнародна наукова конференція (червень 2004 р.); ХІІІ, ΧΙV і ХV Міжнародна наукова конференція „Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (червень 2004 р., червень 2005 р., липень 2006 р.); (11 квітня 2005 р.); (21 квітня 2005 р.);Міжнародна наукова конференція „Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (жовтень 2005 р.); Всеукраїнська наукова конференція „Мова як світ світів. Граматика і поетика української мови” (лютий 2006 р.); Всеукраїнська наукова конференція „Феномен А.Кримського у світовій науці”: До 135-річчя від дня народження (квітень 2006 р.).
За темою дисертації опубліковано 23 статті, з яких 6 у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.
Структура та обсяг дисертації. Праця складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури (307 позицій) та 2-х додатків. Основний текст дисертації викладено на 178 с., загальний обсяг праці 242 с.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Входженняіншомовних слів виступає одним із видів мовного контактування. Воно являє собою процес, характерний і для ситуації білінгвізму, і для монолінгвістичної ситуації, коли чужі певній мові елементи трапляються рідко, і їх уживання не регламентується знанням мови, з якої ці елементи взяті. Процес прийняття мовою іншомовного слова, на відміну від інших видів мовних контактів, зокрема змішування мов і мовного переключення, не передбачає знання мови, яка виступає донором лексичних одиниць, і безпосереднього глибокого контакту носіїв двох культур, оскільки безпосередньо контактує й функціонує тільки лексичний матеріал. Взаємодія відбувається опосередковано: через телебачення, пресу, літературу, економічні, політичні, культурні, спортивні зв’язки.
Набуття й адаптація лексики інших мов є в мові природним процесом, тому підпадає під дію мовних законів. Іншомовні елементи з’являються в мові-реципієнті під час контактів під дією зовнішніх законів (є наслідком контактів однієї мови з іншою через контакти носіїв мов), але, потрапляючи до нової мови, одразу вступають у взаємодію з мовними одиницями мови-реципієнта, зазнають змін і різних форм адаптації до системи, що запозичає, підпорядковуючись уже внутрішнім законам мови-реципієнта.
Існує два типи причин входження до мови чужомовних слів: екстралінгвістичні (зовнішні) та інтралінгвістичні (внутрішні). До зовнішніх причин належать культурні, політичні та економічні зв’язки між народами. Внутрішніми причинами є необхідність уточнення чи деталізації понять і, відповідно, значень слів; необхідність розмежування відтінків значень слова; можливість заміни двочленного найменування, яке існує в мові, одночленним, яке запозичується; тенденція до уникнення надмірної полісемії й до спрощення семантичної структури слова в мові, що приймає нове слово. Іноді за іншомовними лексичними одиницями стоїть більш чітка організація понять, регулярність їхніх відношень і протиставлень тоді з іншомовними словами приходять не стільки нові поняття, скільки новий принцип їх структурної організації.
Аналіз чужомовної лексики, спрямований на з’ясування походження слова, є одним із видів етимологічних досліджень. Етимологічні ж дослідження можуть провадитися відповідно до однієї з двох основних засад: морфосемантичної або лексичної. Морфосемантичний етимологічний аналіз сягає первісного словотворчого акту, який дав початок досліджуваному слову (глибина реконструкції визначається моментом виникнення слова). Метою лексичного етимологічного аналізу є відповідь на питання, звідки в певній мові з’явилося те або те слово. Результатом лексичного етимологічного аналізу слова є подання його форми у попередньому мовному стані, з якого це слово успадковане (глибина реконструкції може бути задана відповідно до потреб конкретного дослідження: для українського слова це може бути стан староукраїнський, прасхіднослов’янський, праслов’янський, праіндоєвропейський).
Підхід до етимологічного дослідження питомої лексики суттєво відрізняється від підходу до дослідження лексики запозиченої. У першому випадку більш адекватним видається морфосемантичний аналіз, як такий, що сягає моменту народження слова в мові. У другому ж випадку оскільки моментом народження в мові запозиченого слова є акт його запозичення дослідження має провадитися шляхом лексичного етимологічного аналізу. У протилежному випадку виникають труднощі як на практичному, так і на теоретичному рівні. У сфері практики дослідник, виходячи за межі своєї галузі знань, стає некомпетентним. На теоретичному рівні з’являється проблема редукціонізму: твердження з галузі етимології однієї мови редукуються до тверджень з галузі етимології іншої мови.
Говорячи про вживані в лінгвістиці поняття „складного мовного контакту”, „опосередкованого запозичення”, „мови-посередника”, звертаємо увагу на те, що з точки зору досліджуваної мови-реципієнта немає ніякої різниці, чи запозичується слово з мови-джерела, чи з іншого реципієнта, чи є запозичуване слово в мові джерелі питомим. Механізм запозичення залишається тим самим. Тому немає підстав вважати форму запозичення, що визначається як опосередкована, складнішою.
При входженні нової лексичної одиниці у мові не тільки з’являється нове слово з іншої мови, але відбуваються зміни цілої лексичної системи на всіх рівнях. На фонетичному рівні можуть з’являтися нові фонеми або, принаймні, змінюватися частотність уживання певних фонем. На граматичному рівні з’являється (або зростає чисельно) категорія невідмінюваних чи обмежено відмінюваних слів.
Найбільш цікавими є зміни на семантичному рівні. Іншомовне слово входить до гіпер-гіпонімічних (утворюючи нові семантичні поля, групи лексики) та парадигматичних зв’язків (поширюючи та створюючи нові синонімічні ряди й антонімічні пари) з питомими та іншими чужомовними словами у межах семантичної системи мови-реципієнта. При цьому відбуваються зміни семантичної структури слова (полісемантичні слова втрачають частину своїх значень і набувають нових, моносемантичні можуть набувати нових значень) і зміни на семному рівні (розширення, звуження та перенесення значення).
При аналізі фонетико-графічної адаптації лексики грузинського походження до української мови виявлено три причини непослідовності в переданні грузинських фонем. По-перше, слово може мати фонетичні (найчастіше, діалектні) варіанти в самій грузинській мові. По-друге, варіативність може бути викликана правилами української евфонії. По-третє, відсутність єдиної фонетичної форми грузинського слова в українській мові може бути наслідком відсутності правил фонетичних відповідностей при передачнні слів грузинського походження, що зумовлено як внутрішньомовними чинниками (різницею фонологічних систем), так і відсутністю вироблення лінгвістичних принципів цієї адаптації.
Подолати наявну непослідовність у переданні фонетичної форми слів грузинського походження для лабіальних приголосних можна двома шляхами. У першому випадку треба передавати грузинські звуки найбільш артикуляційно близькими українськими тоді дві грузинські лабіальні фонеми передаватимуться однією українською. У другому випадку для трьох серій грузинських лабіальних фонем можна використовувати три серії українських: грузинській дзвінкій /b/ відповідатиме українська дзвінка /б/, грузинській глоталізованій /p’/ українська глуха /п/, грузинській глухій /p/ українська фрикативна /ф/. При цьому набувається можливість одно-однозначних відповідностей між грузинськими та українськими лабіальними приголосними, але зменшується фонологічна подібність.
Для дентальних, задньоязикових і африкат одно-однознаних відповідностей досягти неможливо, але варто використати наявність в українській мові двох різних фонем /г/ і /ґ/.
Незважаючи на різноманітність граматичної адаптації іменників грузинського походження в українській мові, певна закономірність, зумовлена природним тяжінням будь-якої мови до вирівнювання і введення в систему позасистемних елементів, усе-таки спостерігається.
Грузинському іменнику притаманні категорія числа й відмінка, тоді як граматична категорія роду, властива українській мові, у грузинській відсутня, тому при вживанні грузинських іменників в українському тексті вони категорії роду набувають.
Назви осіб переходять до граматичного роду відповідно до статі (при цьому в чоловічому роді може бути відкинуте грузинське закінчення-і).
Іменник може запозичуватися у формі вокатива, що не впливає на його рід в українській мові.
Серед назв неістот чоловічого роду в українській мові набувають іменники, які в грузинській у „називному” (категорія для типологічно відмінної від індоєвропейських грузинської мови умовна) відмінку закінчуються на-і. Це закінчення -і може зберігатися (але при цьому іменники можуть належати також до жіночого або середнього роду) у такому разі в українській мові іменник переходить до класу невідмінюваних. Часто такі іменники в українській мові вживаються в усіченій формі, і тоді вони цілком адаптуються до української граматики, тобто відмінюються як українські іменники чоловічого роду з основою на приголосний.
Жіночого роду набувають іменники, які в „називному” відмінку грузинської мови мають закінчення-а. Вони відмінюються за українською першою відміною (зрідка такі іменники набувають чоловічого роду). Іноді до жіночого роду переходять іменники, які мають закінчення-і (це відбувається тоді, коли в українській мові є близький синонім до запозиченого грузинського слова, який належить до жіночого роду): вони можуть змінювати це закінчення на -а й цілком адаптуватися до граматики української мови.
До середнього роду переходять іменники з закінченням-о,-e. Зрідка вони переходять до жіночого роду (теж за наявності близького синоніма жіночого роду).
Адаптація до відмінкової (деклінаційної) системи української мови відбувається за такими закономірностями: слова, які у грузинській мові мають у „називному” відмінку закінчення -і або -а, отримують повну парадигму відмінювання; частина слів, які у грузинській мові мають закінчення-і, отримують неповну парадигму відмінювання з переходом до pluralia tantum (це слова на позначення реалій, які мисляться переважно у множині або парно); слова, які у грузинській мові мають закінчення-е,-о, та частина слів із закінченням-і переходять до категорії невідмінюваних слів.
Семантична адаптація характеризується такими рисами. Семантична структура грузинських слів, які входять до української мови, адаптується до мови-реципієнта, що виявляється у її спрощенні (рідше ускладненні) для полісемантичних лексем та в розширенні, звуженні та перенесенні значень для моносемантичних лексем.
Важливими ознаками семантичної адаптації іншомовного слова є виникнення парадигматичних зв’язків між іншомовним словом і лексико-семантичною системою української мови, тобто входження чужомовного слова до синонімічної та антонімічної систем української мови. В українській мові можуть уживатися, з одного боку, цілі грузинські синонімічні ряди чи антонімічні пари, а з іншого боку, грузинському з походження слову може відповідати український синонім чи антонім.
Адаптування грузинських лексем не є поодинокими, вони становлять цілі лексико-семантичні блоки і входять у системні відношення (утворюють гіпер-гіпонімічні зв’язки) з лексикою української мови, як із питомою, так і з запозиченою з інших мов. Лексико-семантична структура грузинської лексики, яка зустрічається в українській мові (близько 540 одиниць) виглядає таким чином: найбільша кількість грузинських слів (понад 2/3) об’єднується в 4тематичні групи: назви осіб (110лексем), назви реалій культури (100лексем), назви алкогольних напоїв (110лексем), назви страв (майже 60лексем). Решта слів поділяється на значно менші групи: назви одягу та взуття (29), посуд та начиння (25), назви мір та грошових одиниць (21). Ще менші групи: рослини (15), тварини, птахи (10), вирази вигукового характеру (14), назви житла та приміщень (11), зброя (7), дорогоцінні камені й тканини (5), час, пора (6), прикметники, займенники, дієслова (12).
Існує певна відмінність у кількості й якості слів грузинського походження, наявних в українських перекладах літературних творів на історичну тематику і художніх творах сучасної тематики. Було здіснено порівняння масивів лексики грузинського походження в перекладах історичних творів К.Гамсахурдіа, І.Чавчавадзе, М.Джавахішвілі та твори на більш сучасну тематику Н.Думбадзе, Р.Чілачави.
Так, в історичних творах К.Гамсахурдіа (роман "Правиця великого майстра" у перекладі О.Синиченка, збірка оповідань "Безсмертя" у перекладі О.Мушкудіані та збірка "Українська Феміда" у перекладі І. та Р.Чілачав) досліджено близько 60 слів грузинського походження, які залишилися неперекладеними. Найбільш значну частину з них становлять назви історичних понять: найменування посад (20одиниць), міфологічні, релігійні й обрядові лексеми (7одиниць) та інші історичні терміни (4). Решта слів належать до традиційних тематичних груп: назви їжі та питва, одягу, посуду й начиння.
В українському виданні роману М.Джавахішвілі „Арсен із Марабди” зустрічається 75слів, що залишилися без перекладу. У романах "На ласкавім хлібі", "Білий комірець" та "Гіві Шадурі" зустрічається близько 100 слів (назви осіб за посадою 14одиниць, міфологічні, релігійні та обрядові лексеми 9одиниць, інші історичні терміни 14одиниць). Загальний розподіл слів грузинського походження в романах М.Джавахішвілі на тематичні групи такий: назви осіб за родом діяльності та звертання(32), назви страв і вин (25), назви музичних інструментів, танців та пісень (загальні)(11), назви мір(10), назви одягу та взуття(10), назви посуду та начиння(9), міфологічні, релігійні та обрядові поняття(5), назви ігор та терміни гри в нарди(5), вирази вигукового характеру(4), назви зброї(4) таін.
У виданні повістей Н.Думбадзе „Я, бабуся, Іліко та Іларіон” і „Я бачу сонце” таких слів 38: звертання(7), назви страв(8), назви житла та приміщень(3), назви мір(3), назви пісень(3), назви сортів винограду й вин(2), вигуки(2), міфологічні й релігійні поняття(2), начиння(2), терміни гри в нарди(5), взуття(1).
Поет і публіцист Рауль Чілачава відомий творами, написаними як українською, так і грузинською мовами, а також перекладами творів грузинської літератури на українську мову. У творах Рауля Чілачави, написаних українською мовою, зустрічається грузинских слів не менше, ніж у зроблених ним перекладах.
У перекладах поеми Шота Руставелі „Витязь у тигровій шкурі” різними мовами залишається певна кількість неперекладених слів. Проаналізовано 8 перекладів: 3 російською мовою, 2 англійською, по одному німецькою, французькою й українською. Кількість слів, що залишилися без перекладу, становить: у французькому перекладі С.Цуладзе 7, у німецькому перекладі Г.Буддензіга 8, у підрядковому російському перекладі С.Іорданішвілі 12, у поетичному російському перекладі П.Петренка 14, в англійському перекладі В.Урушадзе 15, в англійському перекладі М.С.Вардропа 25, в українському перекладі М.Бажана 46, у російському перекладі Ш.Нуцубідзе 63.
У перекладах спостерігаються такі особливості. У французькому тексті неперекладених слів залишилося найменше, а ті, що залишилися переважно не питомо грузинські, арабські, віддавна наявні у французькій мові (а відповідні поняття у французькій мовній картині світу) через посередництво культури колишніх французьких колоній. Решта слів, пов’язаних із грузинською мовною картиною світу, у французькому перекладі замінені на аналогічні слова, пов’язані з картиною світу французькою. Але часто при цьому переклад може стати неадекватним і викликати у свідомості читача зовсім іншу картину, ніж у свідомості читача оригіналу чи автора. Наприклад, при перекладі назв планет (а точніше, заміні грузинських назв французькими й німецькими) не врахована обставина, що планети у свідомості носіїв грузинської мови і носіїв індоєвропейської мови асоціюються з різними поняттями.
Німецький переклад відрізняється від французького тим, що збережені тут, хоч і в малій кількості, слова на позначення саме грузинської культури, а не арабської, як у французькому перекладі. Але неперекладених слів у німецькому тексті теж дуже мало. В результаті ці два переклади (особливо французький) є не стільки перекладами, скільки перенесеннями сюжету з однієї культурної системи в іншу.
Інша ситуація з російським підрядковим перекладом, у якому теж збережено мало грузинських слів, але використовується не семантико-культурне перенесення, а кількачленні описові назви відповідних понять і явищ. Це зумовлено специфікою перекладу, який є не поетичним, а майже „тлумачним”.
Найбільша кількість грузинської лексики збережена в російському перекладі Ш.Нуцубідзе. Зрідка це дещо ускладнює читання (наприклад, коли в одному рядку зустрічається два грузинських слова, як у строфі 474„Я отправился к дарбазу, массу видел там аваз”, де дарбаз „палац”, аваза „приручений леопард”). Але в більшості випадків, на наш погляд, така кількість грузинських слів у російському тексті не тільки не надмірна, але виправдана, оскільки всі ці слова сприяють глибшому проникненню читача до описуваної культурно-історичної епохи. Іноді між грузинськими й роcійськими словами відбувається паронімічна атракція (строфа 945„И огонь алей алами пламенеет на щеках”, де аламі „стяг, прапор”), а це підвищує поетичну вартість тексту (хоч цей аспект не є предметом нашого дослідження).
В українському перекладі М.Бажана таких слів менше, ніж у перекладі Ш.Нуцубідзе, але перенесення до іншої культури (як у французькому чи німецькому) не відбувається, епоха відображена досить адекватно.
Аналіз лексики, що залишена без перекладу і входить до мови-реципієнта, показує освоєння фрагментів грузинської мовної картини світу іншими мовними картинами світу.

Перспективи дослідження: теоретичні результати та зібраний матеріал можуть бути використані для зіставного дослідження історії запозичень з картвельських та інших східних мов в українській мові, побудови загальної історії орієнталізмів української мови у контексті українсько-східномовних контактів, вдосконалення правил українського правопису, моделювання сегментів мовних картин світу, укладання словників української мови (тлумачного, орфографічного, іншомовних слів, нових слів, етимологічного).

ЛІТЕРАТУРА

1. Абаев В. А. О языковом субстрате / В. А. Абаев // Доклады и сообщения Института языкознания АН СССР. М., 1956. Вып. ІХ. С. 5769.
2. Аверьянова И. Е. Функции иноязычной культурно-маркированной лексики в произведении / И. Е. Аверьянова // Семантика слова и предложения. Днепропетровск : Днепропетровский государственный университет, 1983. С. 39.
3. Агафонова Н. Д. Узуальные иноязычные вкрапления в современный русский язык / Н. Д. Агафонова. Ростов-на-Дону : Ростовский государственный университет, 1995. 198 c.
4. Ајдуковић Ј. Русизми у савременим јужнословенским и западнословенским књижевним језицима према квалификатору у лексикографским изворима / Jован Ајдуковић. Београд : Филолошки факултет, 2002. 851 с.
5. Ајдуковић Ј. Русизми у српскохрватским речницима. Принципи адаптације. Речник / Jован Ајдуковић. Београд : Фото Футура, 1997. 331 с.
6. Ајдуковић Ј. Увод у лексичку контактологију: Теорија адаптације русизама / Jован Ајдуковић. Београд : Фото футура, 2003. 364 c.
7. Алексеев М. Е., Климов Г. А. Типология кавказских языков / Михаил Егорович Алексеев, Георгий Андреевич Климов. М. : Наука, 1980. 304 c.
8. Алпатов В. М. Англоязычные заимствования в языке и американизация японской массовой культуры / В. М. Алпатов // Япония: культура и общество в эпоху НТР. М. : Наука, 1985. C. 213219.
9. Амирова Т. Г. Заимствование и его роль в развитии и обогащении синонимии (на материале разносистемных языков) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук / Т. Г. Амирова. Баку, 1975. 20 с.
10. Амирова Т. Г. О семантических сдвигах некоторых лексических заимствований / Т. Г. Амирова // Учёные записки Азербайджанского гос. университета, серия язык и литература. Баку, 1973. № 2. C. 6874.
11. Апресян Ю. Д. Избранные труды : в 2-х т. / Юрий Дереникович Апресян. М. : Восточная литература, 1995. Т. І: Лексическая семантика. 472 с.
12. Арапова Н. С. Варваризмы как этап в освоении иноязычного слова / Н.С. Арапова // Вестник Московского государственного университета. Серия 9 : Филология. 1989. № 4. С. 916.
13. Аристова В. М. Англо-русские языковые контакты (англицизмы в русском языке) / В. М. Аристова. Л. : Ленинградский государственный университет, 1978. 152 с.
14. Арнольд И. В. Лексико-семантические категории и образование новых слов : Парадоксы семного состава (К проблеме концептуального аппарата в семасиологии) / И. В. Арнольд // Новые слова и словари новых слов. Л. : АH СССР, Институт русского языка, 1990. C. 617.
15. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка / Ирина Владимировна Арнольд. М. : б.м., 1959.
16. Арнольд И. В. Современные лингвистические теории взаимодействия системы и среды / И. В. Арнольд // Вопросы языкознания. 1991. № 3. С. 118124.
17. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка / Ирина Владимировна Арнольд. М. : Просвещение, 1990. 384 с.
18. Асатіані Л. Тарас Шевченко і грузинська література / Л. Асатіані // Радянське літературознавство. 1957. № 3.
19. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / Ольга Сергеевна Ахманова. М. : Советская энциклопедия, 1966.
20. Бабаев К. Р. Тюркизмы в лексикосемантической системе современного русского языка : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук / К. Р. Бабаев. Горький, 1974. 18 c.
21. Бабай Н. Г. Проблема иноязычных заимствований в общественных дискуссиях о языке / Н. Г. Бабай // Литературная норма в лексике и фразеологии. М. : Наука, 1983. C. 88103.
22. Бабишкін О. К. Леся Українка в Грузії / О. К. Бабишкін // Райдужними мостами : Українсько-грузинські літературні зв’язки / Упорядкув. та прим. О.Новицького. К. : Дніпро, 1968. С. 260280.
23. Баканідзе О. А. Мости через століття / О. А. Баканідзе // Райдужними мостами : Українсько-грузинські літературні зв'язки / Упорядкув. та прим. О.Новицького. К. : Дніпро, 1968. С.8590.
24. Балли Ш. Французская стилистика / Шарль Балли. М. : Иностранная литература, 1961. 394 c.
25. Бальмонт К. Д. Стихотворения / Вступ. статья, составление, подгот. текста и примеч. В. Орлова. / Константин Дмитриевич Бальмонт. Л., 1969. С.659660.
26. Баш Л. М. Дифференциация термина „заимствование”: хронологический и этимологический аспекты / Л. М. Баш // Вестник Московского государственного университета. Серия 9 : Филология. 1989. № 4. С. 2234.
27. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Под ред. Ю. С. Степанова / Эмиль Бенвенист. М. : Прогресс, 1974. 447 с.
28. Берков В. П. Вопросы двуязычной лексикографии / Валерий Павлович Берков. Л. : Ленинградский государственный университет, 1973. 191 c.
29. Биржакова Е. Э., Войнова Л.А., Кутина Л.Л. Очерки по исторической лексикологии русского языка XVIII в. Языковые контакты и заимствования / Елена Эдуардовна Биржакова, Лидия Адольфовна Войнова, Лидия Леонтьевна Кутина. Л. : Наука, 1972. 300 с.
30. Боброва Т. А. Об изучении заимствований из языков народов СССР в русском языке / Т. А. Боброва // Русский язык в школе. 1981. № 3. C. 7982.
31. Богородицкий В. А. Общий курс русской грамматики / Василий Алексеевич Богородицкий. М. ; Л. : Соцэкгиз, 1935. 354 c.
32. Бодуэн де Куртенэ И. А. К критике искусственных языков мира // Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию / Иван Александрович Бодуэн де Куртенэ. М. : Изд-во АН СССР, 1963. T. 2. С.140142.
33. Бодуэн де Куртенэ И. А. О смешанном характере всех языков // Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию / Иван Александрович Бодуэн де Куртенэ. М. : Изд-во АН СССР, 1963. T. 2. C.363366.
34. Бодуэн де Куртенэ И. А. Проблемы языкового родства // Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию / Иван Александрович Бодуэн де Куртенэ. М. : Изд-во АН СССР, 1963. T. 2. С. 342347.
35. Бондаренко А. А. Иноязычные элементы в русском языке как результат межъязыковых взаимодействий : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 „Русский язык” / А. А. Бондаренко. К., 1989. 16 с.
36. Брагина А. А. Битник / А. А. Брагина // Вопросы культуры речи. 1964. Вып. 5. С.191196.
37. Брагина А. А. Лексика языка и культура страны / Алла Алексеевна Брагина. М. : Русский язык, 1986. 152 с.
38. Брайчевский М. Ю. Славяне в византийском войске на Риони в VI в. н.э. / М.Ю. Брайчевский // Из истории украинско-грузинских связей. Тбилиси, 1968.
39. Брутян Г. А. Гипотеза Сепира Уорфа / Георг Абелович Брутян. Ереван : Луйс, 1968. 69 с.
40. Брутян Г. А. Язык и картина мира / Г. А. Брутян // Научные доклады высшей школы : Философские науки. 1973. № 1. С. 108111.
41. Будагов Р. А. Система и антисистема в науке о языке / Р. А. Будагов // Вопросы языкознания. 1978. № 4. С. 317.
42. Булаховский Л. А. Введение в языкознание / Леонид Арсеньевич Булаховский. K. : Учпедгиз, 1953. 213 с.
43. Булаховский Л. А. Курс русского литературного языка / Леонид Арсеньевич Булаховский. T. 1, 2. Киев, 1952. 882 с.
44. Булаховский Л. А. Список иноязычных слов, заимствованых в допетровское время / Л. А. Булаховский // Исторические комментарии к русскому литературному языку. Х. ; К., 1936.
45. Булич С. К. Заимствованные слова и их значение для развития языка / С. К. Булич // Русский филологический вестник. Варшава, 1886. Т. ХV. Вып. 2.
46. Буш О. Проблема нормативной оценки собственно разговорных лексических заимствований / О. Буш // Языковые контакты в аспекте культуры языка. Рига : Зинатне, 1981. С. 1113.
47. Вайнрайх У. Одноязычие и многоязычие / У. Вайнрайх // Новое в лингвистике. Вып. 6. М. : Прогресс, 1972. С. 2560.
48. Варбот Ж. Ж. О некоторых потенциальных лексических заимствованиях / Ж.Ж. Варбот // Этимологические исследования. Свердловск, 1981. 198 c.
49. Василенко А. М. Аспекти міфологічної свідомості та їх відтворення у вербальному дискурсі / А. М. Василенко // Сіверянський літопис. Чернігів, 2001. № 6. С. 5659.
50. Васильев С. А. Философский анализ гипотезы лингвистической относительности / С. А. Васильев. К. : Наукова думка, 1974. 134 с.
51. Введенская Л. А., Колесников Н.П. Этимология и её виды / Людмила Алексеевна Введенская, Николай Павлович Колесников. Ростов-на-Дону : РГУ, 1986. 95 c.
52. Введенская Л.А. Проблемы лексической антонимии и принципы составления словаря антонимов : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 / Л. А. Введенская Ростов-на-Дону, 1973. 36 c.
53. Верещагин Е. М. К проблеме разносистемной принадлежности лексем при билингвизме : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. Наук / Е.М. Верещагин. М., 1966. 18 c.
54. Верещагин Е. М. Психологическая проблематика теории языковых контактов / Е. М. Верещагин // Вопросы языкознания. 1967. № 6. С. 122133.
55. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Семантизация культурного компонента в учебных лингводидактических словарях / Е. М. Верещагин, В. Г. Костомаров // Проблемы учебной лексикографии и обучения лексике. М., 1978. С
56. Вихляева Э. А., Вербицкая М. В. Некоторые проблемы безэквивалентной лексики / Э. А. Вихляева, М. В. Вербицкая // Функциональная стилистика и лингводидактика. М. : Московский государственный университет, 1988. С. 9297.
57. Габинский М. А. Проблема лексического заимствования и единый критерий / М. А. Габинский //Учёные записки Института языка и литературы АН Молдавской ССР. 1961. T. 10. C. 149160.
58. Гавранек Б. К проблематике смешения языков / Б. Гавранек // Новое в лингвистике. Bып. 6. М. : Прогресс, 1973. С. 94101.
59. Гамкрелидзе Т. В., Иванов Вяч. Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы. Реконструкция и историко-типологичский анализ праязыка и протокультуры: в 2-х ч. Ч. І. Структура общеиндоевропейского языка / Тамаз Валерианович Гамкрелидзе, Вячеслав Всеволодович Иванов. Благовещенск, 1998. 428 с.
60. Глемжене А. Калькирование как вид лексической интерференции / А. Глемжене // Вопросы языковой структуры (исследования по романо-германской филологии). К., 1976. С. 5864.
61. Говердовский В. И. Опыт функционально-типологического описания коннотации : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. Наук / В.И. Говердовский. М., 1977. 20 с.
62. Голетиани Г. Г. Грузинская лексика в русском языке / Г. Г. Голетиани. Тбилиси, 1982. 255с.
63. Головин Б. Н. Введение в языкознание / Борис Николаевич Головин. М. : Высшая школа, 1973. 232 c.
64. Горнунг Б. В. К вопросу о типах и формах взаимовлияния языков / Б. В. Горнунг //Доклады и сообщения Института языкознания АН СССР. М., 1952. Вып. ІІ. С. 37.
65. Гребінник Л. В. Німецькі запозичення у російській мові : автореф. дис. на здобуття