ДИРЕКТИВНІ МОВЛЕННЄВІ АКТИ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

На правах рукопису

ДМИТРЕНКО ОЛЬГА ЛЕОНІДІВНА

УДК 811.161.2’42

ДИРЕКТИВНІ МОВЛЕННЄВІ АКТИ
В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Чумак Володимир Васильович,
кандидат філологічних наук, професор

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ДИРЕКТИВНИХ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ В УКРАЇНСЬКОМУ І ЗАРУБІЖНОМУ МОВОЗНАВСТВІ.11
1.1. Прагмалінгвістичні та лінгвокомунікативні основи дослідження...11
1.2. Комунікативні одиниці у мовленнєвій категоріальній системі: кваліфікація, структура, класифікації.....16
1.2.1. Мовленнєвий акт16
1.2.2. Мовленнєвий жанр.30
1.2.3. Дискурс39
1.3. Особливості директивних мовленнєвих актів у публіцистичному дискурсі..47
1.3.1. Статус і класифікації директивів..48
1.3.2. Публіцистичний дискурс і його різновиди..57
1.3.3. Діалогічність як одна з найважливіших характеристик публіцистичного дискурсу..63
Висновки до розділу 1..76
РОЗДІЛ 2 СЕМАНТИКО-СТРУКТУРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДИРЕКТИВІВ У МОВЛЕННЄВИХ ЖАНРАХ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ДИСКУРСУ...78
2.1. Прагмасемантичні типи директивів у публіцистичному дискурсі..78
2.1.1. Прескриптивні директивні мовленнєві акти....80
2.1.2. Реквестивні директивні мовленнєві акти.85
2.1.3. Сугестивні директивні мовленнєві акти . 89
2.2. Засоби вираження спонукальності у директивних мовленнєвих актах публіцистичного дискурсу.... 98
2.2.1. Спеціалізовані засоби вираження директивів у публіцистичному дискурсі..101
2.2.2. Неспеціалізовані засоби вираження директивів у публіцистичному дискурсі..114
2.3. Способи структурної організації директивних мовленнєвих актів у публіцистичному дискурсі.......120
Висновки до розділу 2.....125
РОЗДІЛ 3 КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДИРЕКТИВІВ У МОВЛЕННЄВИХ ЖАНРАХ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ДИСКУРСУ..127
3.1. Комунікативні форми діалогічності в мовленнєвих жанрах публіцистичного дискурсу.......127
3.2. Особливості вираження діалогічності в публіцистичних мовленнєвих жанрах ....138
3.3. Специфіка прагматичного значення директивів у публіцистичному дискурсі....146
3.4. Модифікатори прагматичного значення директивів у публіцистичних текстах ....151
3.5. Комунікативно-ситуативні особливості директивів у публіцистичному дискурсі159
Висновки до розділу 3..169
ВИСНОВКИ171
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ........176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...213

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку лінгвістики активізувалися прагмалінгвістичні та комунікативні підходи до вивчення мови, що пов’язано з актуалізацією переходу досліджень мовних явищ від системно-структурного рівня до функціонального. Зрослий інтерес до проблем вербальної комунікації зумовив потребу мовознавців зосередити увагу на мовленнєвому акті як результаті комунікативної взаємодії між адресантом та адресатом, а також на мовних засобах вираження інтенції адресанта у процесі мовленнєвого спілкування. Дослідження функціонального аспекту мови передбачає не лише з’ясування мотиваційних основ мовленнєвої діяльності адресанта, а й встановлення специфіки екстралінгвістичних та інтралінгвістичних факторів, які впливають на результати комунікації. Врахування прагматичного аспекту висловлювання актуалізує вивчення прагматичної функції мови, яка найкраще реалізується у спонукальних висловлюваннях, де відображено волюнтативні стосунки між комунікантами.
Актуальність дисертації зумовлена необхідністю вивчення комунікативно-прагматичного аспекту публіцистичного дискурсу, зокрема директивних мовленнєвих актів, їхніх семантичних, структурних і комунікативно-прагматичних характеристик, реалізація яких пов’язана з основними функціями публіцистичного тексту інформуванням, спонуканням, переконуванням, пропагуванням, мовленнєвим впливом тощо.
В українській і зарубіжній лінгвістиці проблема вивчення директивних мовленнєвих актів була і залишається актуальною. Якщо у працях основоположників теорії мовленнєвих актів Дж.Остіна, Дж.Серля, П.Ф.Строссона, Дж.Ліча, Г.П.Грайса та ін. реалізовано логіко-філософський підхід до вивчення проблеми мовленнєвих актів загалом і директивних мовленнєвих актів зокрема, то у дослідженнях О.І.Беляєвої, В.В.Богданова, А.Вежбицької, В.Г.Гака, Л.М.Медведєвої, Г.Г.Почепцова, О.Г.Почепцова та ін. було використано прагмалінгвістичний підхід.
У сучасній лінгвістиці прагматичні особливості директивів досліджували Н.Г.Гладуш, В.І.Карабан, Л.В.Михайлова, С.В.Мясоєдова, О.В.Нарушевич-Васильєва, І.С.Шевченко та ін., які вважають, що директивний мовленнєвий акт це волевиявлення, адресоване мовцем своєму співрозмовнику і спрямоване на виконання слухачем мовленнєвої дії та її перетворення з ірреальної у реальну з урахуванням інтенції мовця.
Структурно-семантичні та комунікативні характеристики спонукальних висловлювань, зокрема питання семантичних різновидів висловлювань зі спонукальною модальністю, темо-рематичного зв’язку між частинами спонукального речення тощо розглядалися у працях І.С.Андрєєвої, А.В.Бєльського, Л.В.Бережан, Н.О.Бондарєвої, І.Р.Вихованця, А.В.Дорошенко, А.П.Загнітка, М.У.Каранської, Н.В.Швидкої, С.В.Харченко, Л.П.Чахоян та ін. Деякі українські та російські мовознавці зосереджували свою увагу на спонукальній модальності як категоріальній ознаці у межах засобів лексичної та граматичної систем. Серед них К.Г.Городенська, А.П.Грищенко, М.Я.Плющ, В.М.Русанівський, В.С.Храковський та ін.
Проблему вивчення публіцистичного дискурсу з погляду лінгвостилістики висвітлено у теоретичних працях таких українських і російських мовознавців, як С.Я.Єрмоленко, Л.І.Мацько, О.Д.Пономарів, Л.І.Шевченко, К.М.Ірисханова, М.М.Кожина, Г.Я.Солганик, Л.М.Майданова, Л.Р.Дускаєва та ін. Комунікативно-прагматичні характеристики публіцистичного дискурсу досліджували Ф.С.Бацевич, І.О.Соболєва, О.В.Дудоладова, Т.В.Чернишова та ін.
Однак практично поза увагою мовознавців залишилися важливі питання формування і функціонування директивних мовленнєвих актів у публіцистичному дискурсі, що актуалізує необхідність комплексного дослідження семантичних, структурних і комунікативно-прагматичних властивостей директивів. Такий всебічний аналіз дозволить з’ясувати актуальні теоретичні питання: визначити місце директивів серед інших класів мовленнєвих актів, виявити специфіку діалогічності у мовленнєвих жанрах публіцистичного дискурсу, встановити модифікаційні особливості прагматичного значення директивів, визначити типові комунікативні ситуації, в яких реалізуються аналізовані акти тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах тематики науково-дослідної роботи кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Актуальні проблеми філології” (02БФ044-01). Тема дисертації затверджена Науковою координаційною радою „Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” НАН України (протокол № 1 від 10 грудня 2007 р.).
Метою дослідження є комплексний аналіз семантичних, структурних і комунікативно-прагматичних характеристик різних типів директивів, які функціонують у мовленнєвих жанрах публіцистичного дискурсу.
Досягнення поставленої мети зумовлює необхідність вирішення таких завдань:
з’ясувати статус директивів серед інших класів мовленнєвих актів;
визначити семантичні параметри директивних мовленнєвих актів, встановивши їх прагмасемантичні типи;
виявити структурні характеристики директивів у публіцистичному дискурсі;
встановити специфіку взаємодії директивних мовленнєвих актів із мовленнєвими жанрами публіцистичного дискурсу;
з’ясувати комунікативні параметри директивів, урахувавши особливості реалізації діалогічності в публіцистичних мовленнєвих жанрах;
визначити засоби модифікації прагматичного значення директивів у публіцистичних текстах.
Об’єкт дослідження директивні мовленнєві акти в публіцистичному дискурсі сучасної української літературної мови.
Предмет дослідження семантико-структурні та комунікативно-прагматичні характеристики директивів у мовленнєвих жанрах публіцистичного дискурсу.
Матеріалом дослідження є директивні мовленнєві акти, дібрані з таких газетних видань української періодики, як „Високий замок”, „Голос України”, „День”, „Дзеркало тижня”, „Київський Майдан”, „Комуніст”, „Львівська газета”, „Товариш”, „Україна молода”, „Урядовий кур’єр”, „Хрещатик” тощо за десятирічний період (19982008 рр.).
Дослідження директивів здійснювалося на матеріалі 835 висловлювань, що репрезентують різні комунікативні ситуації.
Мета й завдання роботи зумовили використання відповідних методів та прийомів дослідження: описового, що передбачає інвентаризацію спонукальних конструкцій з описом їхніх семантико-структурних і комунікативно-прагматичних властивостей; функціонального, що полягає у дослідженні особливостей функціонування директивів у мовленнєвих жанрах публіцистичного дискурсу; квантитативного для підтвердження висновків про частотність уживання директивів у публіцистичному дискурсі; лінгвістичного спостереження із залученням контекстуально-семантичного аналізу, що полягає в з’ясуванні статусу директива та характеристиці його прагмасемантичних типів; дискурсивного аналізу, що передбачає дослідження як вербальних компонентів, так і прагматичних чинників комунікації.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українській лінгвістиці проведено комплексний аналіз семантики, структури та прагматики директивних мовленнєвих актів у публіцистичному дискурсі; здійснено спробу встановлення специфіки реалізації діалогічності як однієї з найважливіших характеристик директивів у газетному різновиді публіцистичного дискурсу, що виражається не лише у репліках-стимулах і репліках-реакціях обох комунікантів у діалогічних мовленнєвих жанрах, а й в окремих директивних мовленнєвих актах у монологічних мовленнєвих жанрах; досліджено комунікативні форми діалогічності як способи відображення адресантно-адресатної взаємодії в директивах публіцистичних текстів.
Теоретичне значення роботи полягає в авторській інтерпретації теорії прагмалінгвістики і комунікативної лінгвістики з урахуванням особливостей основних комунікативних категорій мовленнєвого акту, мовленнєвого жанру і дискурсу, в системному описі прагмасемантичних типів директивів у мовленнєвих жанрах публіцистичного дискурсу сучасної української мови. Запропоновані теоретичні узагальнення допоможуть з’ясувати особливості прагматичного значення спонукальних висловлювань у публіцистичному дискурсі, зокрема специфіку мовленнєвої поведінки мовця у відповідних комунікативних ситуаціях, виявити значущість вербальних засобів вираження спонукальності у здійсненні мовленнєвого впливу на адресата й успішному досягненні адресантом передбачуваної комунікативної мети.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його основні положення, фактичний матеріал та висновки можна застосовувати у процесі викладання синтаксису сучасної української літературної мови, спецкурсів із комунікативної лінгвістики, функціональної граматики, прагмалінгвістики, теорії дискурсу на філологічних факультетах вищих навчальних закладів України, а також у науково-дослідній роботі. Одержані результати можуть слугувати методичним підґрунтям для прагматично спрямованого та ефективного викладання української мови як іноземної.
Апробація результатів роботи. Результати дослідження обговорено на Всеукраїнській конференції „Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)” (Київ, 2006); Науково-практичній конференції „Функціональний простір української мови”, присвяченій Міжнародному дню рідної мови (Київ, 2007); Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених „Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 2007); Науково-практичній конференції „Українська лінгвостилістика у сучасній науковій парадигмі”, присвяченій 70-річчю від дня народження доктора філологічних наук, професора С.Я.Єрмоленко (Київ, 2007); Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених „Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри” (Київ, 2008); Міжнародній науковій конференції „Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі” (Київ, 2008); Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми вивчення життя і творчості Ольги Кобилянської та українського літературного процесу” (Чернівці, 2008).
Публікації. З теми дисертації опубліковано 4 статті у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (317 найменувань) та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 175 сторінок, із бібліографією 223 сторінки.
У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, новизну, визначено мету і завдання дослідження, предмет і об’єкт, методи та прийоми, теоретичне і практичне значення, структуру роботи, подано інформацію про апробацію результатів дисертаційної роботи.
У першому розділі „Теоретичні засади вивчення директивних мовленнєвих актів в українському і зарубіжному мовознавстві” викладено прагмалінгвістичні та лінгвокомунікативні основи дослідження директивних мовленнєвих актів, з’ясовано поняттєво-термінологічний апарат, визначено кваліфікацію, структуру і типології основних комунікативних одиниць у мовленнєвій категоріальній системі мовленнєвого акту, мовленнєвого жанру і дискурсу, встановлено статус директивного мовленнєвого акту серед інших класів мовленнєвих актів, розглянуто класифікації директивних мовленнєвих актів за різними критеріями, з’ясовано особливості публіцистичного дискурсу з урахуванням ієрархічної взаємодії директивних мовленнєвих актів із мовленнєвими жанрами публіцистичного дискурсу, досліджено специфіку реалізації діалогічності однієї з найважливіших характеристик директивів у газетних текстах публіцистичного дискурсу.
Другий розділ „Семантико-структурні характеристики директивів у публіцистичному дискурсі” присвячено комплексному аналізу прагмасемантичних типів директивних мовленнєвих актів на матеріалі висловлювань публіцистичного дискурсу прескриптивів (наказу, заборони, вимоги), реквестивів (прохання, запрошення, заклику) та сугестивів (поради, пропозиції, дозволу, застереження), а також дослідженню лексичних, морфолого-синтаксичних (спеціалізованих та неспеціалізованих), контекстуальних і просодичних засобів вираження спонукальності у директивних мовленнєвих актах та способів їх структурної організації у текстах газетної публіцистики.
У третьому розділі „Комунікативно-прагматичні характеристики директивів у мовленнєвих жанрах публіцистичного дискурсу” розглянуто особливості реалізації діалогічності, пов’язаної з функціонуванням директивів у публіцистичних мовленнєвих жанрах, проаналізовано комунікативні форми діалогічності та ступінь її вираження у директивах публіцистичних мовленнєвих жанрів, визначено специфіку прагматичного значення директивів, пов’язану зі зміною категоричності волевиявлення у бік його зниження або підвищення, а також експліцитні та імпліцитні засоби вираження директивів, досліджено модифікаційні особливості іллокутивної сили спонукальних висловлювань відповідно до комунікативної мети мовця, розглянуто синкретичні директивні мовленнєві акти, що містять комбінацію декількох іллокутивних сил, визначено соціально-рольову зумовленість директивів у різних комунікативних ситуаціях.

У висновках узагальнено результати дослідження, здійснені у процесі аналізу директивних мовленнєвих актів у публіцистичному дискурсі.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснений у науковому дослідженні аналіз семантико-структурних і комунікативно-прагматичних особливостей директивних мовленнєвих актів у публіцистичному дискурсі дозволив зробити такі висновки:
Директивний мовленнєвий акт це волевиявлення адресанта, спрямоване на виконання адресатом майбутньої конкретної дії, складниками якого є іллокутивна сила, що полягає у спонуканні адресата до виконання дії, і пропозиційний зміст відображення комунікативної ситуації об’єктивної дійсності з урахуванням інтенції адресанта та відповідних умов: наявності майбутньої дії або стану, що предикується адресату, спроможності адресата виконати дію або змінити стан, бажанні адресанта, щоб адресат виконав дію чи змінив стан, спонуканні адресата до виконання майбутньої дії або зміни стану. Директиви характеризуються наявністю таких категорійних понять: пріоритетність/непріоритетність позиції адресанта (домінуючий/недомінуючий статус адресанта відносно адресата); корисність/некорисність дії для одного з учасників комунікації (співвідношення інтересів одного з комунікантів); категоричність/некатегоричність спонукальної дії (інтенсивність волевиявлення); обов’язковість/необов’язковість спонукання; імпульс волевиявлення (виходить або від мовця, або слухача).
Залежно від особливостей комбінування основних категорійних понять директивні мовленнєві акти публіцистичного дискурсу поділяються на такі прагмасемантичні типи прескриптиви (наказ, вимога, заборона), реквестиви (прохання, запрошення, заклик) і сугестиви (порада, пропозиція, дозвіл, застереження). Прескриптивні директиви ініціюються адресантом і є вигідними для нього, здійснюючись у його інтересах. При цьому позиція адресанта стосовно свого співрозмовника є пріоритетною, що надає йому право контролювати виконання дії адресатом. Прескриптиви є обов’язковими і категоричними мовленнєвими актами, що вказують на найвищий ступінь інтенсивності волевиявлення. Реквестивні директиви також ініціюються адресантом, який зацікавлений у досягненні результату вигідного і корисного для мовця, але позиція адресанта у реквестивах не є пріоритетною, а спонукальна дія не є обов’язковою. Реквестиви це, фактично, „пом’якшені” директиви, інтенсивність волевиявлення яких залежить від рішення адресата стосовно виконання дії. Сугестивні директиви ініціюються адресатом, який зацікавлений у виконанні корисної спонукальної дії якнайбільше, хоча вона і необов’язкова для нього. Позиція мовця відносно свого співрозмовника є пріоритетною, тоді як вибір слухача стосовно виконання/невиконання дії залежить лише від нього самого. Сугестиви належать до некатегоричних директивів.
Кожен із прагмасемантичних типів директивів характеризується специфічними стосунками між його учасниками адресантом і адресатом, указуючи на рівень градації інтенсивності волевиявлення, що залежить від пріоритетності позиції адресанта, зацікавленості у виконанні спонукальної дії чи досягненні певного результату, а також ступеня обов’язковості та категоричності висловлювань.
Засоби вираження спонукальності у директивних мовленнєвих актах публіцистичного дискурсу поділяються на морфолого-синтаксичні (спеціалізовані, неспеціалізовані), лексичні, контекстуальні та просодичні. До спеціалізованих морфолого-синтаксичних засобів відносяться імперативні форми (2-а особа однини і множини) та перформативні дієслова вимагати, забороняти, наказувати, дозволяти, радити, рекомендувати, застерігати, закликати, просити тощо, а також іменникові семантичні конкретизатори порада, прохання, пропозиція, запрошення тощо, які вживаються у відповідних формах і виконують іллокутивну функцію. Неспеціалізованими засобами вираження спонукальності є інфінітивні конструкції з модальними предикативами необхідно, потрібно, треба, варто, що вказують на обов’язковість і корисність дії, та конструкції з кон’юнктивними формами, в яких поєднуються оптативне й імперативне значення. Лексичними засобами виступають частки, модальні предикативи, вокативи, займенники та вставні компоненти. Важливими засобами реалізації спонукальності у директивах є контекст, який визначає конкретну комунікативну ситуацію, і, відповідно, спонукальна інтонація, яка виражається в посиленні голосу на спонукальному члені.
Прагмасемантичні характеристики директивів пов’язані з особливостями їх структурної організації, а саме з синтаксичними моделями, які використовує адресант, реалізуючи власну інтенцію. Для вираження волевиявлення у директивах публіцистичного дискурсу використовуються як прості односкладні речення означено-особові та безособові, так і складні конструкції, які є елементами семантико-синтаксичної структури висловлювання, зокрема складнопідрядні, головна частина яких є власне директивною, а підрядна доповнює або уточнює зміст речення за такими семантичними параметрами вираження часу, мети, умови, причини, наслідку мовленнєвої дії, та безсполучникові речення, які містять дві предикативні частини, одна з яких є директивною, а інша вказує на мотив директивного мовленнєвого акту, репрезентуючи умовно-наслідкові або причиново-наслідкові відношення.
Директивні мовленнєві акти функціонують у публіцистичних мовленнєвих жанрах інтерв’ю, статті, публічного виступу, указу, наказу, постанови, розпорядження, відкритого листа, звернення, вітання, за допомогою яких формується публіцистичний дискурс соціально зумовлена мовленнєва діяльність адресанта й адресата, реалізована в суспільно-культурній та громадсько-політичній сферах газетної комунікації з урахуванням основних функцій публіцистики інформування, спонукання, переконування, пропагування, мовленнєвого впливу. В комунікативно-прагматичному плані публіцистичний дискурс може бути перформативним, інформаційним, впливовим, переконувальним, спонукальним, пропагандистським, писемним, газетним, зовнішнім, результативним, змішаним, формальним або неформальним, вербальним.
Однією з найважливіших характеристик публіцистичного дискурсу є діалогічність, яка зорієнтована як на адресованість слухачеві, так і на його реакцію-відповідь (вербалізовану в діалогічних жанрах чи передбачувану в зовнішньо монологічних жанрах). Найяскравіше діалогічність представлена в репліках-стимулах і репліках-реакціях діалогічного жанру інтерв’ю, тоді як у монологічних жанрах відкритого листа, указу, статті, публічного виступу вона виражається не через призму реплік комунікантів, а через адресантно-адресатну взаємодію в директивних мовленнєвих актах. Діалогічність може тісно взаємодіяти з полілогічністю за критерієм кількості осіб, які мають стосунок до ініціювання або виконання спонукальної мовленнєвої дії.
Ступінь вираження діалогічності в директивах варіюється відповідно до комунікативної ситуації конкретного публіцистичного мовленнєвого жанру. Для указу, наказу, розпорядження, постанови найбільш характерний категоричний прескриптивний тип діалогічності (наказ), для відкритого листа, звернення, інтерв’ю та вітання менш категоричний, „пом’якшений” реквестивний тип (прохання, запрошення, заклик), для публічного виступу і статті „м’який” сугестивний тип (пропозиція, порада). Специфіка діалогічності простежується і на рівні назв заходів громадсько-політичної сфери реалізації публіцистичного дискурсу.
Модифікація семантико-структурних особливостей директивних мовленнєвих актів зумовлюється специфікою реалізації їхнього іллокутивного компонента (іллокутивного дієслова, вказівок на адресанта й адресата), що може виражатися експліцитно або імпліцитно, ускладнюючись модифікаторами прагматичного значення директивів, які впливають на рівень категоричності волевиявлення посилення або послаблення впливу на адресата.
У функції модифікаторів можуть виступати такі елементи: модальні дієслова і предикативи, наявність яких свідчить про обов’язковість здійснення майбутньої спонукальної дії; прислівники і частки, що посилюють іллокутивну мету мовця й підкреслюють доцільність мовленнєвої дії в певній комунікативній ситуації; вставні компоненти, які є показниками послаблення категоричності певного прагмасемантичного типу директива, виражаючи невпевненість адресанта; етикетні лексеми, які „пом’якшують” іллокутивну силу спонукальних висловлювань; вокативи, що допомагають установити контакт між співрозмовниками або акцентувати увагу на виконанні адресатом мовленнєвої дії; лексичні повтори, що посилюють вираження спонукальної дії, додатково наголошуючи на важливості її виконання та прагматична транспозиція одного типу мовленнєвого акту в інший, тобто вживання питальних конструкцій у значенні спонукальних.
У межах одного спонукального висловлювання можуть комбінуватися дві іллокутивні сили (прохання і вимога, порада і пропозиція, порада і застереження, запрошення і застереження), семантична синкретичність яких виявляється в конкретній комунікативній ситуації.

CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АзнауроваЭ.С. Прагматика художественного слова / Э.С.Азнаурова. Ташкент: ФАН, 1988. 121 с.
2. АлефиренкоН.Ф. Лингвокультурологическое содержание понятия „дискурс” в современной когнитивной лингвистике / Н.Ф.Алефиренко // Русское слово в мировой культуре: материалы Х Конгресса МАПРЯЛ (Санкт-Петербург, 30 июня 5 июля 2003 г.); сборн. докладов: в 2 т. / [ред. Е.Е.Юрков, Н.О.Рогожина]. СПб. : Политехника, 2003. Т. 1. С. 918.
3. АмвросоваС.В. Языковые средства полифонии в художественном тексте (на материале английских романов ХХ века): автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 „Германские языки” / С.В.Амвросова. М., 1984. 25 с.
4. АндрееваИ.С. Повелительное наклонение и контекст при выражении побуждения в современном русском языке: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 660 „Русский язык” / И.С.Андреева. Ленинград, 1971. 18 с.
5. АпресянЮ.Д. Избранные труды: [в 2 т.] / Ю. Д. Апресян. М. : Шк. „Яз. рус. культуры”, 1995 (Язык. Семиотика. Культура). Т. 2: Интегральное описание языка и системная лексикография. 766 с.
6. АпресянЮ.Д. Толкование лексических значений как проблема теоретической семантики / Ю.Д.Апресян // Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка. М. : Изд-во АН СССР, 1969. Т. 28. № 1. С. 1123.
7. АрутюноваН.Д. Диалогическая цитация (К проблеме чужой речи) / Н.Д.Арутюнова // Вопросы языкознания. М. : Наука, 1986. № 1. С. 5064.
8. АрутюноваН.Д. Дискурс / Н.Д.Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. Ярцева В.Н.]. М. : Советская энциклопедия, 1990. С. 136137.
9. АрутюноваН.Д. Жанры общения / Н.Д.Арутюнова // Человеческий фактор в языке: Коммуникация, модальность, дейксис / [под. ред. Т.В.Булыгиной]. М. : Наука, 1992. C. 5257.
10. АрутюноваН.Д. Лингвистические проблемы референции / Н.Д.Арутюнова // Новое в зарубежной лингвистике: Логика и лингвистика (Проблемы референции). М. : Прогресс, 1982. Вып. XIII. С. 540.
11. АрутюноваН.Д. Об объекте общей оценки / Н.Д.Арутюнова // Вопросы языкознания. М. : Наука, 1985. № 3. С. 1324.
12. АрутюноваН.Д. Понятие пресуппозиции в лингвистике / Н.Д.Арутюнова // Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка. М. : Изд-во АН СССР, 1973. Т. 32. № 1. С. 8489.
13. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы / Н.Д.Арутюнова // АН СССР. Ин-т языкознания. М. : Наука, 1976. 383 с.
14. АрутюноваН.Д. Сравнительная оценка ситуаций / Н.Д.Арутюнова // Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка. М. : Изд-во АН СССР, 1983. Т. 42. № 4. С. 330341.
15. АрутюноваН.Д. Фактор адресата / Н.Д.Арутюнова // Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка. М. : Изд-во АН СССР, 1981. Т. 40. № 4. С. 356368.
16. АрутюноваН.Д., ПадучеваЕ.В. Истоки, проблемы и категории прагматики / Н.Д.Арутюнова, Е.В.Падучева // Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистическая прагматика. М. : Прогресс, 1985. Вып. XVI. С. 342.
17. БаранникД.Х. Діалог / Д.Х.Баранник // Українська мова: Енциклопедія/ [редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П.Зяблюк та ін.]; НАН України, Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. 2-ге вид., випр. і доп. К. : Вид-во „Укр. енцикл.” ім. М.П.Бажана, 2004. С. 151152.
18. БарановА.Н. Иллокутивное вынуждение в структуре диалога / А.Н.Баранов, Г.Е.Крейдлин // Вопросы языкознания. М. : Наука, 1992. № 2. С. 8499.
19. БартР. Лингвистика текста / Р.Барт // Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистика текста. М. : Прогресс, 1978. Вып. VIII. С. 442449.
20. БахтинМ.М. Проблема речевых жанров / М.М.Бахтин // БахтинМ.М.Эстетика словесного творчества. М. : Искусство, 1979. С. 237280.
21. БахтинМ.М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках / М.М.Бахтин // БахтинМ.М.Эстетика словесного творчества. М. : Искусство, 1979. С. 281307.
22. БахтинМ.М. Проблемы поэтики Достоевского / М.М.Бахтин. М. : Советская Россия. 1979. 320 с.
23. БацевичФ.С. Атмосфера спілкування: спроба психологічного дослідження / Ф.С.Бацевич // Мовознавство. К. : Наукова думка, 2002. № 45. С. 2632.
24. БацевичФ.С. Нариси з комунікативної лінгвістики / Ф.С.Бацевич. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І.Франка, 2003. 281 с.
25. БацевичФ.С. Категорії комунікативної лінгвістики: спроба визначення / Ф.С.Бацевич // Мовознавство. К. : Наукова думка, 2003. № 6. С. 2332.
26. БацевичФ.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф.С.Бацевич. К. : Видавничий центр „Академія”, 2004. 344 с. (Серія „Альма-матер”).
27. БацевичФ.С. Текст, дискурс, речевой жанр: соотношение понятий / Ф.С.Бацевич // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Серія „Філологія”. Х., 2001. № 520. Вип. 33. С. 36.
28. БезпояскоО.К. Граматика української мови: Морфологія: підручник / О.К.Безпояско; К.Г.Городенська, В.М.Русанівський. К. : Либідь, 1993. 336 с.
29. БеллРоджерТ. Социолингвистика: Цели, методы и проблемы [Пер. с англ.] / Роджер Т.Белл; [Предисл. А.Д.Швейцера]. М. : Междунар. отношения, 1980. 318 с.
30. БеллертИ. Об одном условии связности текста / И. Беллерт // Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистика текста. М. : Прогресс, 1978. Вып. VIII. С. 172207.
31. БелодедО.Р. Структурно-семантические и коммуникативно-прагматические особенности высказываний благодарности (на материале современного английского языка): автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 „Германские языки” / О.Р.Белодед. К., 1990. 25 с.
32. БеляеваЕ.И. Модальность и грамматические аспекты директивных речевых актов в современном английском языке: дисс. канд. филол. наук: 10.02.04 / Беляева Елена Ивановна. М., 1987. 159 с.
33. БеляеваЕ.И. Грамматика и прагматика побуждения: английский язык / Е.И.Беляева. Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1992. 167 с.
34. БенвенистЭ. Общая лингвистика / Э.Бенвенист; [пер. с фр. Ю.Н.Караулова и др.; под ред., с вступ. ст. и коммент. Ю.С.Степанова]. М. : Прогресс, 1974. 447 с.
35. БережанЛ.В. Категорія спонукальності в сучасній українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / Л.В.Бережан. Івано-Франківськ, 1997. 16 с.
36. БирюлинЛ.А. Модальность желания и значения императива / Л.А.Бирюлин // Лингвистические исследования, 1987. Общие и специальные вопросы языковой типологии: сб. науч. тр. / [отв. ред. Н.Д.Андреев]; АН СССР. Ин-т языкознания. М. : Наука, 1987. С. 3238.
37. БирюлинЛ.А. Семантика и прагматика русского императива / Л.А.Бирюлин. Helsinki: Helsinki University Press, 1994. 230 с.
38. БирюлинЛ.А. Презумпции побуждения и прагматика императива / Л.А.Бирюлин // Типология и прагматика. М. : Наука, 1990. С. 162173.
39. БогдановВ.В. Деятельностный аспект семантики / В.В.Богданов // Прагматика и семантика синтаксических единиц: сб. научн. тр. / [отв. ред. И.П.Сусов]; Калинин. гос. ун-т. Калинин: Изд-во КГУ, 1984. С. 1223.
40. БогдановВ.В. Иллокутивная функция высказывания и перлокутивный глагол / В.В.Богданов // Содержательные аспекты предложения и текста: сб. науч. тр. / [под ред. И.П.Сусова]; Калинин. гос. ун-т. Калинин: КГУ, 1983. С. 83102.
41. БогдановВ.В. Коммуниканты / В.В.Богданов // Вестник Харьковcкого университета. Серия „Романо-германская филология”. Х., 1989. № 339. С. 710.
42. БогдановВ.В. Классификация речевых актов / В.В.Богданов // Личностные аспекты языкового общения: межвуз. сб. науч. тр. / [отв. ред. И.П.Сусов]; Калинин. гос. ун-т. Калинин: КГУ, 1989. С. 2537.
43. БогдановВ.В. Молчание как нулевой речевой акт и его роль в вербальной коммуникации / В.В.Богданов // Языковое общение и его единицы: сб. науч. тр. / [отв. ред. И.П.Сусов]; Калинин. гос. ун-т. Калинин: КГУ. 1986. С. 1218.
44. БогдановВ.В. Перформативное предложение и его парадигмы / В.В.Богданов // Прагматические и семантические аспекты синтаксиса: сб. науч. тр. / [редкол. : И.П.Сусов (отв. ред.) и др.]; Калинин. гос. ун-т. Калинин: КГУ, 1985. С. 1828.
45. БогдановВ.В. Речевое общение. Прагматические и семантические аспекты: Учеб. пособие / В.В.Богданов; ЛГУ. Л. : ЛГУ, 1990. 87 [1] с.
46. БолгареваН.А. Некоторые особенности реализации лексико-семантических средств в политическом дискурсе / Н.А.Болгарева // Семантические и стилистические проблемы текста: сб. ст. / [редкол. : Е.Ю.Юрьева (отв. ред.) и др.]; Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М. : МГПИИЯ, 1983. Вып. 218. С. 2135.
47. БондарєваН.О. До проблеми класифікації директивних мовленнєвих актів / Н.О.Бондарєва // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. К. : ВПЦ „Київський університет”, 2003. Вип. 9. С. 5154.
48. БондарєваН.О. Експліцитні засоби вираження волевиявлення у висловлюваннях поради / Н.О.Бондарєва // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. Вип. ХІV. Книга 1. С. 3640.
49. БондарєваН.О. Структурно-семантичні і комунікативно-прагматичні особливості висловлювань із концептом „порада”: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / Н.О.Бондарєва. К., 2005. 19 с.
50. БондарєваН.О. Структурно-семантичні і комунікативно-прагматичні особливості висловлювань із концептом „порада”: дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Бондарєва Наталія Олександрівна. К., 2005. 203 с.
51. БондаркоА.В. Грамматическая форма и контекст / А.В.Бондарко // Русский язык: Функционирование грамматических категорий. Текст и контекст (Виноградовские чтения ХІІХІІІ) / [Под ред. Н.Ю.Шведовой]. М. : Наука, 1984. С. 1332.
52. БорботькоВ.Г. Общая теория дискурса: принципы формирования и смыслопорождения: автореф. дисс. на соискание учен. степени доктора филол. наук: спец. 10.02.01 „Русский язык” / В.Г.Борботько. Краснодар, 1998. 48 с.
53. БудаговР.А. Диалог в разговорной речи и в художественной литературе/ Р.А.Будагов // Литературные языки и языковые стили. М. : Высшая школа, 1967. С. 114197.
54. БузаровВ.В. Изучение диалогической коммуникации основная задача коммуникативной граматики / В.В.Бузаров // Вестник Московского университета. Серия 9 (Филология). М., 2002. № 1. С. 148152.
55. БузаровВ.В. Круговорот диалогической речи, или взаимодействие грамматики говорящего и грамматики слушающего / В.В.Бузаров; [Ставропольский гос. ун-т]. Ставрополь: изд-во СГУ, 2001. 168 с.
56. БулыгинаТ.В. О границах и содержании прагматики // Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка. М. : Изд-во АН СССР, 1981. Т. 40. № 4. С. 333342.
57. БулыгинаТ.В., ШмелевА.Д. Языковая концептуализация мира: (На материале рус. грамматики) / Т.В.Булыгина, А.Д.Шмелев. М. : Школа „Мастера русской культуры”: Кошелев, 1997. 574 с., [1]. (Язык. Семиотика. Культура).
58. ВежбицкаА. Восприятие: семантика абстрактного словаря / А.Вежбицка // Новое в зарубежной лингвистике: Логический анализ естественного языка. М. : Прогресс, 1986. Вып. XVIII. С. 336370.
59. ВежбицкаА. Дескрипция или цитация / А.Вежбицка // Новое в зарубежной лингвистике: Логика и лингвистика (Проблемы референции). М. : Прогресс, 1982. Вып. XIII. С. 237262.
60. ВежбицкаА. Из кн. „Семантические примитивы” (Введение) / А.Вежбицка // Семиотика / [пер. с англ. В. П. Мурат; под ред. Ю. С. Степанова]. М. : Радуга, 1983. С. 225253.
61. ВежбицкаА. Культурно-обусловленные сценарии и их когнитивный статус / А.Вежбицка // Язык и структура знания: сб. ст. / [под ред. Р.М.Фрумкиной]; АН СССР. Ин-т языкознания. М. : Наука, 1990. С. 6385.
62. ВежбицкаА. Метатекст в тексте / А.Вежбицка // Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистика текста М. : Прогресс, 1978. Вып. VIII. С. 402421.
63. ВежбицкаА. Речевые акты / А.Вежбицка // Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистическая прагматика. М. : Прогресс, 1985. Вып. XVI. С. 251275.
64. ВежбицкаяА. Речевые жанры / А.Вежбицкая // Жанры речи: сб. науч. ст. / [отв. ред. В.Е.Гольдин]; Саратовск. гос. ун-т. Саратов: УНЦ „Коледж”, 1997. Вып. 1. С. 99111.
65. ВежбицкаяА. Семантика грамматики: [Реферат / БурасМ.М., КронгаузМ.А.]. М. : ИНИОН, 1992. 31 с. (Серия „Актуальные проблемы прикладного языкознания”).
66. ВежбицкаяА. Семантические универсалии и описание языков: [Граммат. семантика. Ключевые концепты культур. Сценарии поведения: Сборник: Пер. с англ.] / А.Вежбицкая; [Предисл. Т.Булыгиной, А.Шмелева]. М. : Языки рус. культуры, 1999. 776,[1] с. (Язык. Семиотика. Культура).
67. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел]. К. : Перун, 2004. 1440 с.
68. ВендлерЗ. Иллокутивное самоубийство / З.Вендлер // Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистическая прагматика. М. : Прогресс, 1985. Вып. XVI. С. 238250.
69. ВиноградовВ.В. Основные вопросы синтаксиса предложения / В.В. Виноградов // Вопросы грамматического строя: сб. ст. / [Академия наук СССР. Отд-ние литературы и языка]. М. : Изд-во АН СССР, 1955. С. 389435.
70. ВиноградовВ.В. Русский язык: (Грамматическое учение о слове): [Учеб. пособие для вузов по спец. „Рус. яз. и лит.”] / В.В.Виноградов. 3-е изд., испр. М. : Высш. шк., 1986. 639,[1] с.
71. ВинокурТ.Г. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения / Т.Г.Винокур; [РАН, Ин-т русского языка]. М. : Наука, 1993. 172 с.
72. ВинокурТ.Г. Диалогическая речь / Т.Г.Винокур // Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. ЯрцеваВ.Н.]. М. : Советская энциклопедия, 1990. С. 135136.
73. Винокур Т.Г. Монологическая речь / Т.Г.Винокур // Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. ЯрцеваВ.Н.]. М. : Советская энциклопедия, 1990. С. 310311.
74. ВинокурТ.Г. Полилог / Т.Г.Винокур // Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ре