МІКРОТОПОНІМІЯ БАСЕЙНУ РІЧКИ УЖА (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ ГОВІРОК ЗАКАРПАТТЯ)

Краткое описание

Ужгородський національний університет

На правах рукопису

Баньоі Вероніка Федорівна

УДК 811. 161.2’373.21 (477.87)

МІКРОТОПОНІМІЯ БАСЕЙНУ РІЧКИ УЖА
(НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ ГОВІРОК ЗАКАРПАТТЯ)

10.02.01 українська мова
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидита філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
доцент Венжинович Н.Ф.

Ужгород 2009

ЗМІСТ
Список умовних cкорочень: а) скорочення назв населених пунктів.4
б) скорочення номенклатурних термінів.5
в) скорочення історичних джерел7
г) скорочення лексикографічних та інших джерел.8
ґ) інші скорочення11
ВСТУП..13
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІКРОТОПОНІМІЇ...20
1.1. До історії проблеми...20
1.2. Статус мікротопонімів як окремого топонімічного класу..26
1.3. Основні аспекти вивчення мікротопонімного матеріалу35
1.4. Назвотвірний аналіз мікротопонімів44
Висновки до розділу І......46
РОЗДІЛ ІІ. УМОВИ ВИНИКНЕННЯ, РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ МІКРОТОПОНІМІЇ РЕГІОНУ48
2.1. Трьохаспектний характер вивчення мікротопонімів брУ...49
2.2. З історії ужанської мікротопонімії.54
2.3. Особливості функціонування мікротопонімних варіантів басейну
річки Ужа...66
Висновки до розділу ІІ.....73
РОЗДІЛ ІІІ. СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ БАЗОВИХ НАЗВ МІКРОТОПОНІМІВ БАСЕЙНУ РІЧКИ УЖА...................................................................................................75
3.1. Відапелятивні мікротопоніми.75
3.2. Відпропріальні мікротопоніми.124
3.2.1. Відантропонімні мікротопоніми...125
3.2.2. Відтопонімні (відойконімні) мікротопоніми133
3.2.3. Відмікротопонімні назви...138
Висновки до розділу ІІІ..........139
РОЗДІЛ ІV. НАЗВОТВІРНІ МОДЕЛІ МІКРОТОПОНІМІВ БАСЕЙНУ РІЧКИ УЖА143
4.1.Апелятив > власна назва”.145
4.1.1. Апелятив у сингулярній формі > власна назва”.....147
4.1.2. Апелятив у плюральній формі > власна назва”...........148
4.1.3. Апелятив-двочлен > власна назва (двочлен)”.149
4.2. Власна назва > мікротопонім”....150
4.2.1. Топонім (ойконім) > мікротопонім”...151
4.2.2. Антропонім у називному відмінку однини / множини >
мікротопонім”........151
4.2.3. Мікротопонім у називному відмінку однини / множини >
мікротопонім” .....153
4.3. Означення + апелятив > двочленна назва”...155
4.3.1.Узгоджене означення + апелятив > двочленна назва”......156
4.3.2. Узгоджене означення + мікротопонім > двочленна назва”.....161
4.3.3. Неузгоджене означення + апелятив > двочленна/тричленна назва”...164
4.4. Двочленна / тричленна назва > одночленна / двочленна назва”167
4.4.1. Субстантивіти...168
4.4.2. Еліптити....173
4.4.3. Номінативіти.184
4.4.4. Назви в ґенітивній формі.186
4.5. Інші утворення......187
Висновки до розділу ІV..........191
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...194
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ203
ДОДАТКИ:
Додаток А. Словник мікротопонімів басейну річки Ужа
(на матеріалі українських говірок Закарпаття).1477
Додаток Б. Географічні об’єкти брУ. ...478
Додаток В. Cписок інформаторів..479498
Додаток Ґ. Карта басейну річки Ужа.........................499

ВСТУП

Система власних географічних найменувань є величезним джерелом інформації. Топонімні розвідки постачають важливий матеріал не лише для географічних, історичних, культурно-етнографічних, але й лінгвістичних студій. Топоніми не вимагають перекладу, а це нерідко сприяє тому, що за їхньою допомогою вдавалося розшифрувати пам’ятки писемності, розшукати забуті осередки політичної, економічної, промислової та іншої діяльності людини.
З.Т. Франко вважає топоніми продуктом і документом історії народу: Для лінгвістики і таких її ділянок дослідження, як історія мови й ономастика, що є ключем для пізнання історії країни і народу, надійніший від антропонімії матеріал постачає топонімія [259, c. 67]”.
Топонімія кожного народу, в тому числі й українського, становить конгломерат різномовних елементів, що передували автохтонним або нашаровувались у часовій вертикалі на них; елементів, які відображали давні міграційні потоки та мовні інфільтрації.
Назви географічних об’єктів завжди привертали увагу ономастів. На сучасному етапі українські ономастичні студії представлені широким спектром ареальних та регіональних досліджень різноаспектного характеру [3-9, 16, 18-29, 33-40, 42-45, 74-75, 101, 109-115, 117-119, 122-133, 136-141, 145-149, 154-157, 161, 168, 179, 183-191, 209-212, 214, 221, 224, 266-273, 300, 307, 308, 310 та ін.]. Однак вивчення української регіональної мікротопонімії тільки набирає обертів. Нині ґрунтовно досліджений мікротопонімний матеріал лише окремих регіонів України, зокрема Чернігівсько-Сумського Полісся (Є.О. Черепанова), Рівненщини (Я.О. Пура), Підгір’я (О.І. Михальчук), Західного Поділля (Н.І. Лісняк), Чернівецької області (І.Г. Чеховський), Сколівщини (Н.В. Сокіл). Територія басейну річки Ужа в межах Закарпатської області ще не була об’єктом комплексних мікротопонімійних студій.
Мікротопоніми є справжніми історичними пам’ятками, що відображають здатність концентрувати в собі історичне минуле. У широкому розумінні мікротопоніми це назви, що виникли для найменування таких географічних об’єктів, як частини населених пунктів, дороги, стежки, поля, пасовиська, урочища, ліси, ріки, потоки, джерела, озера, болота, загати, підвищення, вершини, гірські хребти, низини, урвища, кладовища, огороджені місця, різні споруди тощо.
Актуальність дисертаційного дослідження, отже, полягає в необхідності фіксації, систематизації, опрацюванні та введенні до наукового обігу мікротопонімного матеріалу, в потребі монографічного опису мікротопонімів басейну річки Ужа (на матеріалі українських говірок Закарпаття). Актуальним також є семантичний аналіз базових назв, визначення назвотвірних моделей мікротопонімів досліджуваного регіону та встановлення динаміки назвотворення на основі доступних архівних джерел.
Зв’язок роботи з науковими проблемами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з комплексною науковою темою Сучасний ономастикон України та національна, соціальна і правова специфіка його відтворення” (ДР 0107U001179), яка виконується в Ужгородському національному університеті, та комплексною науковою темою кафедри української мови Ужгородського національного університету Українські говори Карпат у взаємозв’язках із українською літературною мовою та іншими мовами та діалектами”. Тема затверджена на засіданні вченої ради УжНУ (протокол № 4 від 30 березня 2006 р.) і на Науковій координаційній раді Українська мова” в Інституті української мови НАН України (протокол № 34 від 21 листопада 2006 р.).
Мета дисертації комплексно дослідити мікротопоніми басейну річки Ужа (далі брУ) в межах Закарпатської області. Досягнення окресленої мети передбачає виконання таких основних завдань:
1) виявити, зафіксувати та описати мікротопоніми досліджуваного регіону на синхронічному та діахронічному зрізах;
2) встановити зв’язок мікротопонімної системи регіону з історією краю, його природними умовами, діалектною здиференційованістю;
3) уточнити специфічні діалектні особливості говірок досліджуваного регіону на базі зібраного пропріального матеріалу;
4) дослідити основні різновиди мікротопонімних варіантів та особливості їх функціонування;
5) здійснити класифікацію мікротопонімів за структурно-семантичними та назвотвірними ознаками; виявити продуктивність основних назвотвірних моделей та відповідних формантів;
6) провести лінгвокультурологічний аналіз назв, утворених від конотативних топонімів;
7) укласти словник мікротопонімів басейну річки Ужа Закарпатської області (на матеріалі українських говірок Закарпаття).
Об’єкт дослідження. Наукова робота базується на мікротопонімному матеріалі басейну річки Ужа, особисто зібраному в польових умовах протягом 20032007 рр., який уперше стає об’єктом спеціального ономастичного дослідження. Адміністративно в межах України басейн річки Ужа охоплює Великоберезнянський, Перечинський та частково Ужгородський райони Закарпатської області [див. Додаток Ґ], на території яких функціонують ужанські говірки, що належать до західнозакарпатської говіркової групи південно-західного наріччя української мови.
Предметом дослідження є структурно-семантичні та назвотвірні особливості мікротопонімів басейну річки Ужа (сучасна українська територія), закономірності їх творення.
Джерельною базою дослідження слугували мікротопоніми, зібрані нами від респондентів, що є корінними жителями населених пунктів [див. Додаток В]. Унаслідок обстеження 63 населених пунктів басейну ми виявили та зафіксували близько 9 000 мікротопонімів та їх варіантів на позначення понад 6 370 географічних об’єктів [див. Додаток Б]. Опитування респондентів проводилося за Програмою збирання матеріалів для дослідження топоніміки в Україні” К.К. Цілуйка. Крім власних матеріалів, зібраних у польових умовах на сучасному етапі, у дисертації використані анкетні матеріали, уміщені в праці О.Л. Петрова Карпаторусские межевые названия из пол. ХIХ и из нач. ХХ века”, та доступні архівні рукописні документи середини ХІХпочатку ХХ ст. (описи кордонів, реєстри та мапи земельних наділів) Державного архіву Закарпатської області в м. Берегові. Мікротопоніми зафіксовано переважно в описах кордонів, реєстрах та на мапах земельних наділів населених пунктів. Робота над цими матеріалами засвідчила різні форми й варіанти утворених мікротопонімів, дуже часто здеформованих правописними традиціями або непрофесійністю та непідготовленістю записувача, тобто автора. У більш ранніх рукописних джерелах мікротопоніми досліджуваного регіону не виявлені взагалі. Певну цінність має опрацьований нами Урбарій Невицького замку його святої імператорської королівської величності спішської (ех комори) від 1602 року” давньоугорською мовою з домашнього приватного архіву Т.Т. Собка.
Методика дослідження визначається його метою і завданнями. Вона ґрунтується на таких поширених у лінгвістиці методах, як описовий, зіставно-типологічний. Метод лінгвістичного спостереження та опису застосовано для інвентаризації, систематизації й класифікації мікротопонімних одиниць і їх структурних компонентів, а зіставно-типологічний для інтерпретації назвотвірних особливостей мікротопонімів та семантики їхніх базових назв у момент найменування. Використано також елементи етимологічно-реконструкційного й статистичного (кількісний підрахунок фактів) аналізу, які забезпечили можливість побудови номінативно-семантичних моделей назв, а структурний метод для виокремлення структурно-назвотвірних одиниць.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше вводиться в науковий обіг новий мікротопонімний фактичний матеріал басейну річки Ужа Закарпатської області (в контексті українських говірок Закарпаття). Уперше здійснюється його різнопланове дослідження: виконано структурно-семантичний, назвотвірний та етимологічний аналіз на синхронічному та діахронічному зрізах; запроваджується класифікація мікротопонімів за назвотвірними та структурно-семантичними характеристиками; визначено характер та особливості мікротопонімних варіантів. Запис мікротопонімів у фонетичній транскрипції допоміг створенню вичерпної характеристики діалектної системи ужанських говірок західнозакарпатського масиву, що дало можливість уточнити закономірності формування й розвитку закарпатських говірок на базі пропріального матеріалу.
На захист виносяться такі положення:
1. Мікротопонімія басейну річки Ужа cформована на базі автохтонних українських одиниць із незначним вкрапленням іншомовних елементів (угорських, східнороманських, російських, німецьких, словацьких), що нашарувались на різних історичних етапах.
2. Мікротопонімія брУ відображає залежність від екстралінгвальних та інтралінгвальних факторів. Фонетичне оформлення мікротопонімів брУ повністю відображає говіркові особливості діалектної системи досліджуваного регіону.
3. Формування мікротопонімії басейну є наслідком номінаційних процесів протягом тривалого часу, які відображають семантичний зв’язок між найменованим об’єктом та назвою.
4. Домінувальними в мікротопонімії брУ є назви географічних об’єктів, утворені за зразками двочленна / тричленна назва > одночленна / двочленна назва” (субстантивіти, еліптити, номінативіти, субстантивовані назви в ґенітивній формі) та апелятив > мікротопонім”.
5. Назвотвірний, структурний та семантичний аналіз мікротопонімії басейну річки Ужа свідчить про взаємовмотивованість цих трьох аспектів лінгвістичного дослідження.
6. Основним джерелом утворення та поповнення мікротопонімів брУ виступають апелятиви, антропоніми, мікротопоніми, ойконіми.
7. Варіювання назв є однією зі специфічних ознак мікротопонімної системи брУ.
Теоретичне значення дисертації зумовлене тим, що вона є внеском у систематизацію теоретичної й практичної бази дослідження мікротопонімів брУ. Отримані результати розширюють наукові знання про роль та місце мікротопонімів у топонімічній системі. Вони дають змогу глибше пізнати природу та специфіку мікротопонімних одиниць, особливості їх функціонування, доповнюють інформацію про назвотвір мікротопонімів. Окремі узагальнення, висловлені в тексті дисертації, сприятимуть подальшій розробці, уточненню теоретичних засад української мікротопоніміки, як і ономастики загалом.
Практичне значення роботи. Ономастичний матеріал, проаналізований у тексті дисертації, а також у словнику мікротопонімів брУ, може бути використаний у лінгвогеографії та лексикографії при укладанні словника мікротопонімів України, Українського ономастичного атласу”, Слов’янського ономастичного атласу”. Структурно-семантичний аналіз назв дав змогу вичленувати та відтворити чимало антропонімів та вузькорегіональних географічних термінів, що слугуватимуть базою поповнення реєстру словника закарпатських антропонімів та словника географічних термінів Закарпаття. Результати дослідження можуть бути застосовані в навчальному процесі при вивченні історії української мови, лексикології, діалектології, при читанні спецкурсів з ономастики, лінгвокультурології, краєзнавства, у навчально-виховній роботі в школах, а також при написанні історії окремих населених пунктів.
Особистий внесок автора. Усі матеріали, на основі яких виконана праця, автор зібрав у польових умовах, а результати дослідження одержав самостійно.
Апробацію роботи здійснено на міжнародних наукових конференціях із функціональної лінгвістики Язык и мир” (Ялта, 2003, 2006, 2007), міжнародних наукових конференціях Мова і культура” (Київ, 2003, 2004, 2006), міжнародних наукових конференціях Номинация и дискурс” (Мінськ, 2006, 2008), міжнародній ономастичній конференції Nomen est omen” (Чернівці, 2007), міжнародній науковій конференції, присвяченій пам’яті Миколи Грицака Українська діалектна лексика як об’єкт словникарства та лінгвогеографії” (Ужгород, 2008), міжнародній міжвузівській науковій конференції Актуальные проблемы лингвистики” (Сургут, 2008), на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій пам’яті професора Василя Добоша (Ужгород, 2005), Всеукраїнській ономастичній конференції (Ужгород, 2009), на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету (Ужгород, 20052008) та Закарпатського державного університету (Ужгород, 2008, 2009). Результати дослідження обговорено на засіданні кафедри української мови Ужгородського національного університету, розширеному засіданні кафедри суспільних дисциплін та туризму Закарпатського державного університету за участю фахівців-ономастів із кафедри словацької філології та кафедри української мови УжНУ, кафедри філології Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ й кафедри ділової іноземної мови та перекладу ЗакДУ (Ужгород, 2008), засіданні кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2009).
Публікації. Результати дослідження висвітлено у 18 публікаціях, із яких 14 надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України (дві роботи в співавторстві). У статтях, написаних у співавторстві, автором виконано конкретну розробку проблеми, обґрунтування висновків.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури (311 позицій). Основний текст викладений на 202 сторінках. Додатки (499 с.) до роботи оформлено як окремий том дисертації, що включає Додаток А Словник мікротопонімів басейну річки Ужа (на матеріалі українських говірок Закарпаття)” (477 с.), Додаток Б Географічні об’єкти брУ”, Додаток В Список інформаторів” (20 с.), Додаток Ґ Карта басейну річки Ужа”. Повний обсяг дисертаційного дослідження 732 сторінки. У тексті дисертації представлено 19 таблиць та 1 рисунок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Незважаючи на важливість вивчення мікротопонімного матеріалу, вітчизняні дослідження в цій галузі представлені невеликою кількістю дисертаційних робіт (О.І. Михальчук мікротопонімія Підгір’я, І.Г. Чеховський мікротопонімія Чернівецької області, Н.І. Лісняк мікротопонімія Західного Поділля, Н.В. Сокіл мікротопонімія Сколівщини). Хоча варто відзначити зростання кількості публікацій за останні роки, присвячених мікротопонімній проблематиці (дослідження різноаспектних особливостей утворення та функціонування мікротопонімів), які, сподіваємось, стануть апробацією майбутніх комплексних робіт із мікротопонімії інших регіонів України.
На особливу увагу заслуговує мікротопонімія басейну річки Ужа, яка є об’єктом нашого дослідження. Інтерес до закарпатського ономастичного матеріалу простежується уже з ХІХ століття. Об’єктом досліджень ставали антропоніми та топоніми, які цікавили дослідників передусім як допоміжний матеріал для підтвердження своїх переконань у царині історії, географії. Топонімія Закарпаття вважається вciмa дослідниками важливим фактичним матеріалом, оскільки дослідження закарпатських топонімів має велике значення для діалектології, icтopiї мови, icторичної географії, економічної та політичної icтopiї тощо. Окремої уваги потребує праця російського науковця О.Л. Петрова Карпаторусские межевые названия из пол. ХIХ и из нач. ХХ века”, яка вміщує упорядковані анкетні матеріали Ф. Пешті, Г. Стрипського, О. Банова, Шафранка та священика Чонди з топонімії Закарпаття. Чимало для вивчення закарпатського топонімного матеріалу зробив мовознавець К.Й. Галас.
Дані сучасного обстеження басейну Ужа шляхом опитування респондентів засвідчили близько 9 000 мікротопонімів та їх варіантів на позначення понад 6 370 географічних об’єктів. Робота над доступними архівними рукописними документами (описи кордонів, реєстри та мапи земельних наділів) показала, що мікротопоніми зафіксовано переважно в матеріалах середини ХІХ ст. початку ХХ ст., у яких ми виявили різні форми й варіанти утворених мікротопонімів.
Наше дослідження є першою спробою комплексного вивчення мікротопонімії басейну річки Ужа з урахуванням місцевої діалектної системи, під впливом якої й функціонують мікротопонімні одиниці. Така необхідність зумовлена тим, що власні назви географічних об’єктів, утворюючись переважно на діалектній основі, зберігають ряд давніх фонетичних і морфологічних особливостей регіону: п. Ўбіч’ (Гусн.), п. Засáўкôвойе (Смер.). Діалектна диференційованість місцевих говірок спричинила високу розгалуженість фонетичних ва­ріантів базових назв мікротопонімів і власне мікротопонімів.
Географічно-адміністративний принцип виокремлення досліджуваної території басейну річки Ужа дозволив виділити комплексну однорідну систему з погляду фізико-географічних характеристик (гористий рельєф, взаємозумовлений розвиток флори і фауни), історико-культурних процесів (заселення українського автохтонного населення), діалектного членування (функціонування західнозакарпатської говіркової групи) та адміністративних меж (63 населені пункти). Тому, крім лінгвістичного аспекту, дослідженння мікротопонімії брУ, як і будь-якого іншого регіону, передбачає врахування та застосування екстралінгвальних даних.
Дослідження мікротопонімів басейну річки Ужа з погляду діахронії дало змогу виявити перші свідчення про назви географічних об’єктів лише з середини ХІХ ст. Уже на той час мікротопонімія регіону була сформована й представлена практично всіма назвотвірними моделями, структурними типами та семантичними групами: Medzivo dumi [KЗУ Забр. 1853], Bipkova [KЗ Бег.П. 1853], Poza široky horb [КЗУ Бук. 1863], Vosna polenka [PЗУ Верx.Б. 1863], Waskoviat [KЗУ Вол. 1859] тощо. Пізніші зміни відбувалися переважно в результаті кількісного розширення семантичних, структурних та назвотвірних груп. У більш ранніх рукописних джерелах мікротопоніми досліджуваного регіону не виявлені взагалі.
Семантичний аналіз базових назв мікротопонімів брУ дозволив виокремити три основні групи: апелятиви, антропоніми, топоніми (ойконіми та мікротопоніми). Найбільшу групу (55,3 %) утворюють відапелятивні мікротопоніми. Порівняно меншими є групи мікротопонімів, що походять від антропонімів (24 %) та топоні­мів, зокрема від мікротопонімів (19 %) та ойконімів (1,5 %). Відсоток семантично непрозорих та спірних щодо первісного значення базових назв мікро­топонімів басейну річки Ужа невисокий (0,2 %).
Семантика відапелятивної групи назв дає можливість створити певні уявлення про географічні умови, специфічні особливості рельєфної структури, флори та фауни, господарсько-адміністративний устрій, роз­виток ремесел і професій у минулому на українській території басейну річки Ужа.
Відапелятивні мікротопоніми (55,3%) представлені базовими назвами з широкою термінологічною розгалуженістю: назви на означення особливостей рельєфу (підвищення, низинна, рівнинна територія) л. С'íдл'іна (Домаш.), п. Кýпа (Вільш.), Ч’олó (л. Мирча, С-ки, п. Дубр., Зар., Бук., Турич.), ґрунтового покриву (ступінь обводнення, родючість, наявність покладів тощо) п. Вапн'áр'ка (Новос.), п. Калило (Костр.), гідрографічних об’єктів м.в. Кýпил' (Новос.), Рóстôки (п. Люта, ур. Вільш., Т.Пол.), пот. Теплíц'і (Княг.); базові назви, що характеризують флору (родові, видові терміни, густота покриву тощо) л. Гýш’:ава (Завос.), п. Ріпл'áнка (Лік.), п. Крýшеина // Крýшина (М.Бер.) та фауну ур. Бôрсуч’ина (Дубр.); терміни на означення понять, що безпосередньо вказують на процеси госпо­дарського освоєння краю чи різних його ділянок людьми (тип обробітку поля, лісове підсічне господарство, специфіка забудови територій тощо) Ниўки (п. Лік., ур. Гусн.), п. Вранич’ки (Люта), л. Депутáт (Кам.). Значна кількість мікротопонімів виникла на базі місцевих діалектних назв, значення яких ураховуємо при тлумаченні онімів, оскільки місцева географічна термінологія надзвичайно тісно пов’язана з утворенням багатьох мікротопонімів, виступаючи часто єдиним засобом визначення достовірної етимології.
Мікротопоніми, утворені від назв культурно-господарських та інших споруд, позначають помітну групу географічних об’єктів антропогенного походження (господарські, культові та інші спору­ди), що найчастіше пов’язані з розвитком тваринництва, з водним господарством, із добуванням копалин, із виробництвом напоїв, із військовою справою тощо буд. Бýжн'а (Пер., Т.Пас.), п. Шпонáр'н'а (Новос.), дор. Прôфн'áнка (Гусн.).
Мікротопонімна система брУ яскраво відображає еконо­міко-політичні зміни та історію культури регіону. Семантичний та структурний аналіз базових назв засвідчив відносний час виникнення деяких мікротопонімів ще у феодальну добу та дає певні уявлення про особливості за­селення басейну, її господарське освоєння.
Неоднозначне тлумачення отримують мікротопоніми, особливо двочленні, базові назви яких пов’язані з реаліями тваринного та рослинного світу (баран, сорока, дуб, береза тощо), через можливість подвійної мотивації: як відапелятивних, так і відантропонімних одиниць п. Воробпкóвы Нивы (Вільш.), л. Вôўкôва Дôлина (Т.Б.), п. Березóвий Грунóк (Вільш.). Подвійне тлумачення можливе також для базових особових назв, що характеризують людей за родом їхньої професійної діяльності, етнічною належністю, соціальним станом Кôвал'íў Горбп (ч.с. Люта, п. Ужок), п. Курáторôва (Паст.), п. Жыдôва Йáма (Мокра). Із певним застереженням відносимо їх до відантропонімних одиниць.
Продуктивну групу, яка стала базою утворення мікротопонімів брУ, представляють антропоніми (24%): чоловічі особові імена, жіночі імена, імена жінок за чоловіками (андроніми), прізвища та прізвиська. Щодо співвідношення чоловічих і жіночих імен, то останні функціонують у значно меншій кількості. Основною причиною такого розподілу, напевно, були нерівні можливості жінок на право користування та володіння землею чи іншими угіддями.
Більшість базових імен належить до іменника християнського календаря. Серед календарних імен кількісну перевагу мають імена східного обряду: Андр'íǐ, Васи́л', Гаврило, Гарко́, Вас'ко́, Гáўриш, Грин', Гриц'ко́, Гри́ц', Гр'ішко́, Денис, але трапляються й імена католицького календаря, напри­клад: Марцін, Шымон, Штефан, Ферко. Поряд із іменами християнського календаря, досить помітну групу в мікротопонімії брУ становлять імена єврейського календаря: Абрум, Áдам, Гáда, Давыд, Срул', Мошко. Крім особових імен, основу багатьох мікротопонімів творять єврейські прізвища та етнонім жыд ‘єврей’. Виділяємо також групу угорських (Áндриш, Андраш, Антáл, Бала́жш, Дéиж’іĭ // Дéжі, Дж’ýла) та німецьких імен (Ган / Гано).
Сучасні мікротопоніми закарпатських сіл брУ не дозволяють однозначно розмежувати відпрізвищеві та відпрізвиськові назви, оскільки юридична стабілізація прізвищ на досліджуваній території відбулася тільки в кінці XVIII ст., а мікротопоніми, утворені від них, у значній своїй частині є давнішими. Певною мірою достовірним інформаційним джерелом став історико-етимологічний словник прізвищ закарпатських ураїнців П.П. Чучки. Однак у деяких випадках, коли відрізнити відпрізвищеві мі­кротопоніми від відпрізвиськових неможливо, розглядаємо їх разом. Із погляду етимології прізвиська та прізвища, що стали базою місцевих мікрото­понімів, переважно українські. Значно рідше трапляються серед них одиниці іншомовного поход­ження: мадяризми, германізми. Cтруктурно базові прізвища та прізвиська мікротопонімів басейну річки Ужа здебільшого повторюють ті ж самі назвотвірні типи прізвищ і пріз­виськ, які взагалі характеризують українську антропонімію закарпатського регіону.
Високою продуктивністю відзначені мікротопоніми, що утворилися на базі топонімів різних класів третя основна семантична група (20,5%). Менш активну роль виконували ойконіми (1,5%), оскільки функцію базових назв у номінаційних процесах мікротопонімів басейну річки Ужа найчастіше виконували мікротопоніми, які становлять найчисленнішу групу (19%).
Особливо велике зацікавлення викликають мікротопоніми, утворені на базі конотативних топонімів (назви країн, міст). Проведений лінгвокультурологічний аналіз цих назв дозволив уточнити основні значення та з’ясувати розвинені референтні конотації, які відображають образне мислення номінаторів та вплив історико-культурних змін у світі (Áнгл'ійа, Йеги́пет, Китáǐ, Лóндон, Сáнта-Бáрбара тощо).
Назвотвірний аналіз мікротопонімії басейну річки Ужа дав змогу визначити групи, які представляють основні моделі утворення мікротопонімів: апелятив > мікротопонім” (п. Гр'áд'і (Лік.), п. Жалива (Люта, К.Р.) тощо), власна назва (антропонім / топонім / мікротопонім) > мікротопонім” (кл. Мелкáнич’ (К.Р.), ч.с. Шанхáǐ (Дубр.), ур. Ґáўрануў Пôтук < пот. Ґáўрануў Пôтук (Нев.) тощо), означення (узгоджене / неузгоджене, виражене апелятивом / антропонімом / ойконімом / мікротопонімом) + апелятив > двочленна / тричленна назва” (п. Кач’урóва Йáма (Завб., Мокра), п. Йýлина Пáс'іка (Вільш.), п. Ч’ервéна Млáка (Сіль) і подібні), означення (узгоджене, виражене апелятивом) + мікротопонім > двочленна назва” (пот. Пôтук Выше Гайéнки (Мокра) та ін.), двочленна / тричленна назва > одночленна / двочленна назва” (субстантивіти Мáсиін (л. С-ки, п. Вільш.), еліптити п. Кóло Смер'д'áч’ки (Пер.), номінативіти л. Зарýниĭ (Р.Паст.), п. Засáўкôвоĭ (Смер.), тощо), антропонім / ойконім + формант” (с. Дж’ýлôвиц' (Т.Пас.), п. Куцурýўш’:ина (Новос.), п. Жыодýўн'а (Бук.), ч.с. Нéмиство (Тих.) тощо).
Аналіз структурного складу мікротопонімів басейну річки Ужа дозволив зробити такі висновки:
1) назви мікрооб’єктів обстежуваного регіону утворюють два основні структурні типи: одночлени (однокомпонентні) та багаточлени (багатокомпонентні), наприклад: п. Лопат'н'í (Ужок), п. Паленины (Люта), ур. Бéзруч’кôва Ни́ва (Зар.) тощо;
2) однокомпонентні назви (57,84%) представлені відапелятивними утвореннями ч.с. Березни́к (Зар.), відтопонімними Кýба (Вішка), відантропонімними п. Антáлик (С-ки) та відмікротопонімними назвами ур. Стун:ич’ки (Лубня); це назви, утворені шляхом трансонімізації, субстантивіти на -ів, -ово, -еве, -ин, -ина, -ськ- п. Денисôва (Пер.), л. Лопáтин (Пол.Г.), п. Ч’опáн'с'коĭ (Чорн.); відатрибутивні субстантивіти в сингулярній та плюральній формах пот. Глубóка (Паст., Чорн.); номінативіти ур. Миідж’івóды (Дубр.) тощо;
3) багаточленні назви це переважно двокомпонентні (40,9%) (рідше три- 1,19%, чотирикомпонентні 0,07%, ) мікротопоніми, утворені шляхом топонімізації апелятивів та шляхом транстопонімізації л. Млиніш’:а (С-ки), ур. Хвáла Бôгу (Люта) тощо, мікротопоніми з посесивними формантами -ів, -ово, -еве, -ин, -ина та відносно-присвійним -ськ- п. Кáсич’ôва Млáч’ка (Люта), пот. Дóбрин Пôтук (Завб.), п. Кухтýс'ка Пôл'анка (Вільш.), відатрибутивні утворення ур. Дрýга Рáкус'ка Йáма (Лип.); назви з ґенітивними формами п. Андр′і́ĭч’ат По́л′анка (Смер.); еліптити (прийменникові конструкції) п. На Пôл'ан'ц'і (Т.Пол.), дж. На Керитýўс'куĭ Пути (Сім.), міст Муст У Вышн'у Рôстôку (К.Паст.), п. Коло Х’іж’і Сол'ан'с'кого Станка (Стр.) тощо.
Аналіз базових апелятивів із погляду походження дав змогу визначити специфіку вкраплень чужомовних елементів та їх співвідношення з питомо українськими елементами. Переважна більшість базових апелятивів на сучасному етапі українського походження (96, 8%) п. Йавýр'йа (Пол.Г.), п. Лазс (К.Паст.) тощо, хоча виділяються декілька російських (0,6 %) (п. Либйóтка Лік.) та словацьких (0,2 %) (вул. Грáц'ка М.Бер., Пер.) елементів. Серед неслов’янських переважають угорські (1,3 %) (зар. Коргáзс Пор.), східнороманські (0,7 %) (п. Стиниш’:е Тих.) та німецькі (0,3 %) (л. Шлôўґ Завос.) запозичення. Незважаючи на багату етнічну історію Ужанщини, що характеризується компактним проживанням різних спільнот, та територіальне контактування з іншими народами населення краю, як і всієї закарпатської території, мікротопонімія басейну не представлена великою кількістю назв, мотивованих чужомовними елементами. Зауважимо, що базою утворення більшості мікротопонімів слугували адаптовані до системи української мови апелятиви, які функціонують у місцевому мовленні як усталені географічні терміни (напр., п. Тáбла Пор.). І лише декілька назв утворилися на базі запозичених термінів (напр., п. Скерешóра Турич.). Етимологічно непрозорі назви становлять відносно малий відсоток (0,2%).
Проведене нами дослідження показало, що закарпатська мікротопонімна система брУ характеризується високою варіативністю назв, що є, на нашу думку, важливою ознакою мікротопонімії будь-якого регіону. Найбільшу групу складають фонетичні варіанти (61 %) дж. Гус'ц'ýў Стун:и́к / Густ'ýў Стун:ик (Завб.), значно поступаються продуктивністю ситуативні (17,2 %) п. Пéрша Пáс'іка (Новос.) / п. Дрýга Пáс'іка (Новос.) / п. Трит'а Пáс'іка (Новос.) / п. Ч’еитвéрта Пáс'іка (Новос.), морфологічні (14,3 %) п. Вал'кốва / Вал'кốво (Тих.), варіанти, які наочно демонструють еволюційний характер функціонування власної назви (2,9 %) потік Пилипуў / Пилипуў Пôтук (Зарічово), назвотвірні (2,8 %) пот. Ки́бз'іў Пốт'ік / К’ібз'íўс'киǐ Пốт'ік (Люта) та різновікові варіанти (0,6%) п. Штац'ійóн / Стáнц'ійа (новіша назва) (Пер.). Специфічним характером відрізняються народноетимологічні варіанти (1,2%) Л'утóвиш’:е / Л'ітóвиш’:е (Тих.). Загалом близько 35% мікротопонімів басейну річки Ужа існують у вигляді декількох (двох, трьох) рівноправних варіантів, тому для вивчення специфіки утворення та функціонування мікротопонімів важливим і необхідним є виявлення, фіксація та розгляд усіх топонімних варіантів.
Укладений словник мікротопонімів басейну річки Ужа на матеріалі українських говірок Закарпаття є першою спробою збору, систематизації та лінгвістичної характеристики мікротопонімів басейну річки Ужа (близько 9 000 назв географічних об’єктів та їх варіантів на позначення понад 6 370 географічних об’єктів). Словник у своїй основі діалектний через намагання максимального збереження всіх фонетичних, морфологічних та інших особливостей мікротопонімів. Лінгвістична інтерпретація кожного мікротопоніма відображає структурно-семантичні та назвотвірні аспекти аналізу власної назви.
Результати вивчення назв географічних об’єктів басейну річки Ужа доводять, що закарпатська мікротопонімна система створюється переважно засобами й способами української мови, відсоток іншомовних елементів незначний. Здійснене дослідження мікротопонімії брУ на матеріалі українських говірок Закарпаття є надійною базою для створення цілісної картини становлення загальноукраїнської регіональної мікротопонімної системи. Словник мікротопонімів басейну річки Ужа стане достовірним джерелом для укладання Ономастичного атласу України. Оскільки наше дослідження має теоретичне значення (систематизовані в роботі результати дають змогу розширити наукові знання про мікротопонім як одиницю топонімної системи, доповнюють інформацію про особливості утворення, функціонування та назвотвір онімів, уточнюють теоретичні засади мікротопоніміки тощо) та практичну цінність (досліджений ономастичний матеріал може бути використаний у лінгвогеографії та лексикографії при укладанні словника мікротопонімів України, Українського ономастичного атласу”, Слов’янського ономастичного атласу”, для поповнення реєстру словника закарпатських антропонімів та вузькорегіональних географічних термінів, що слугуватимуть базою поповнення реєстру словника географічних термінів Закарпаття, у навчальному процесі при вивченні історії української мови, лексикології, діалектології, при читанні спецкурсів із ономастики, лінгвокультурології, краєзнавства, у навчально-виховній роботі в школах), вважаємо, що зібраний та проаналізований матеріал стане поштовхом до подальших ономастичних студій, зосереджених на поглибленому вивченні змін мотиваційних ознак мікротопонімів та структурно-семантичних зв’язків у їх базових назвах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адамович Е. М. О принципах составления региональных словарей белорусских микротопонимов / Е. М. Адамович // Перспективы развития славянской ономастики. М., 1980. С. 180184.
2. Аркушин Г. Словник західнополіських говірок: у 2 т. / Г. Аркушин. Луцьк, 2000. Т. 12.
3. Аркушин Г. Відбитття говіркових особливостей у мікротопонімії північно-західної України / Г. Аркушин // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Чернівці: Рута, 2007. Вип. 354355: Слов’янська філологія. С. 1215.
4. Бабічева О. Л. Назви земельних ділянок Деснянсько-Сеймського межиріччя і їх відображення в мікротопонімії / О. Л. Бабічева // Питання історичної ономастики. К.: Наук. думка, 1994. С. 151157.
5. Бабичева Е. Л. Этнографический аспект в топоосновах Слобожанщины (на материале земледельческой лексики) / Е. Л. Бабичева // Студії з ономастики та етимології. К.: Кий, 2002. С.716.
6. Байцар А. Л. Місцеві географічні терміни Українських Карпат як основа топонімоутворення / А. Л. Байцар, Р. Г. Дзіковський // Тези доповідей науково-практичної конференції „Створення Національного інформаційного банку географічних назв”. К., 1995. С. 45.
7. Банк М. В. Із спостережень над мікротопонімією Закарпаття / М. В. Банк // Питання топоніміки та ономастики. К.: Наук. думка, 1962. С.164168.
8. Банк М.В. Відображення типів підсічного господарства в місцевій топонімії / М.В. Банк // Тези доповідей та повідомлень (УжДУ) ХІХ наукової конференції: серія мовознавча. Ужгород, 1965. С. 4753.
9. Банк М. В. Спостереження над мікрогідронімією східного Закарпаття / М. В. Банк // Питання гідроніміки: матеріали ІІІ Республіканської ономастичної (гідронімічної) наради. К.: Наук. думка, 1971. С. 6167.
10. Баньои В.Ф. Из истории микротопонимии бассейна реки Уж Закарпатской области / В. Ф. Баньои // Язык и дискурс в статике и динамике: тезисы докл. Междунар. науч. конф., Минск 1415 ноября 2008 г. / ред.колл.: З.А. Харитончик (отв. ред.), А. М. Горлатов [и др.] Минск: МГЛУ, 2008. С. 6466.
11. Баньоі В. Склад мікротопонімів басейну річки Ужа з погляду їх походження / В. Баньоі // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Українська діалектна лексика як об’єкт словникарства та лінгвогеографії. До 100-річчя М.А. Грицака: збірник наукових праць / [відп. ред. І. В. Сабадош]. Ужгород, 2008. Випуск 12. С. 64 66.
12. Баньоі В.Ф. Особливості функціонування назвотвірної моделі апелятив > мікротопонім” у мікротопонімії басейну Ужа / В.Ф. Баньоі // Studia Slovakistica. Ономастика. Топоніміка [Текст]: зб. наук. пр.; [упоряд. і відп. ред.: С. Пахомова, Я. Джоґаник]. Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2009. Випуск 10. С. 314322.
13. Бевзенко С.П. Українська діалектологія / С.П. Бевзенко. К.: Вища шк., 1980. 248 с.
14. Беленькая В.Д. Принципы классификации топонимии (на основе географических наименований Англии) / В.Д. Беленькая // Питання ономастики: матеріали ІІ Республіканської наради з питань ономастики. К.: Наук. думка, 1965. С.124129.
15. Березович Е.Л. Семантические микросистемы топонимов как факт номинации / Е.Л. Березович // Номинация в ономастике: Сборник научных трудов. Свердловск, 1991. С. 7590.
16. Бицко Н. Мікрогідроніми (назви ярів) Тернопільщини (лексико-семантичний аспект) / Н. Бицко // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Чернівці: Рута, 2007. Випуск 354355: Слов’янська філологія. С. 9598.
17. Білецький А. О. Основи етимологічних досліджень ономастичного матеріалу / А. О. Білецький // Ономастика: Республіканський міжвідомчий збірник. К.: Наук. думка, 1966. С. 315.
18. Білоус Л. В. Географічна номенклатура в ойконімії Вінниччини / Л. В. Білоус // Студії з ономастики та етимології. 2007 / НАН України. Ін-т укр. мови. [Ред. кол.: В.П. Шульгач (відп. ред.) та ін.]. К., 2007. С. 812.
19. Борек Г. К проблеме восточнославянских топонимов на -ица / Г.К. Борек // Восточнославянская ономастика. М.: Наука, 1979. С. 154166.
20. Бучко Д. Г. Украинские топонимы на -івці, -инці: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.661 „Языки народов СРСР (укр. язык)” / Д. Г. Бучко. Львов, 1972. 22 с.
21. Бучко Д. Взаємодія офіційних і народно-розмовних варіантів назв у топонімії Прикарпаття / Д. Бучко // Науково-технічна революція і сучасні проблеми розвитку лексики народно-розмовної мови: тези доп. Ужгород, 1989. С. 2431.
22. Бучко Д. Г. Походження назв населених пунктів Покуття / Д. Г. Бучко. Львів: Світ, 1990. 143 с.
23. Бучко Д. Г. Принципи номінації в українській ойконімії / Д. Г. Бучко // IV Республіканська ономастична конференція: тези доповідей і повідомлень. Одеса, 1990. С. 68.
24. Бучко Д. Г. Ойконімія Покуття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук: спец. 10.02.01 „Укр. мова” / Д. Г. Бучко. Чернівці, 1992. 35с.
25. Бучко Д. Г. Архетипічні утворення назв на -*jь в ойконімії Покуття / Д. Г. Бучко // Українська історична та діалектна лексика: збірник наукових праць. К.: Наук. думка, 1995. Вип. 2. С. 138145.
26. Бучко Д. Г. Зв’язок типу географічного об’єкта з принципом і способом його номінації / Д. Г. Бучко // Тези доповідей та повідомлень наукового семінару „Ономастика східних слов’ян”. К., 1996. С. 1213.
27. Бучко Д. Г. Кілька уваг про принципи номінації в ойконімії України / Д. Г. Бучко // Ономастика та етимологія. К., 1997. С. 1324.
28. Бучко Д. Становлення українських ойконімів на -иц(я) / Д. Бучко, Г. Бучко // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Філологія. Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2007. Випуск XVXVIII. С. 390395.
29. Вебер Н.В. Мікроойконіми Івано-Франківщини, мотивовані географічними термінами / Н.В. Вебер // Studia Slovakistica. Ономастика. Топоніміка [Текст]: зб. наук. пр.; [упоряд. і відп. ред.: С. Пахомова, Я. Джоґаник]. Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2009. Випуск 10. С. 322330.
30. Венжинович Н. Ф. Мова й культурологічні підходи до її вивчення / Н. Ф. Венжинович //Проблеми романо-германської філології: зб. наук. праць. Ужгород: Ліра, 2005. С. 2029.
31. Венжинович Н. Ф. До розвитку української ономастики / Н. Ф. Венжинович, В. Ф. Петруляк // Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации: сборник научных докладов Х Международной конференции по функциональной лингвистике (Ялта, 29 сентября4 октября). Симферополь, 2003. С.5758.
32. Венжинович Н. Ф. Класифікація топонімів у працях мовознавців / Н. Ф. Венжинович, В. Ф. Петруляк // Мова і культура: науковий щорічний журнал. К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2003. Вип. 6. Т. ІІІ, Ч.1: Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. С. 120124.
33. Вербич С. О. Гідронімія басейну Верхнього Дністра: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Укр. мова” / С. О. Вербич. К., 1999. 16 с.
34. Вербич С. О. Етимологічні спостереження над топонімним реєстром А. Петрова. І. / С. О. Вербич // Linguistica slavica: ювілейний збірник на пошану Ірини Михалівни Желєзняк. К.: Кий, 2002. С. 1520.
35. Вербич С. О. Архаїчні гідроніми Карпатського ареалу: структура, семантика, етимологія / С. О. Вербич // Студії з ономастики та етимології. 2003 / [відп. редактор В. П. Шульгач]. К.: «Аспект», 2003. С. 313.
36. Вербич С. О. Карпатська оронімія в контексті слов’янської історії регіону / С. О. Вербич // Студії з ономастики та етимології. 2005 / НАН України. Ін-т укр. мови. [pед. кол.: В. П. Шульгач (відп. ред.) та ін.]. К., 2005. С. 1623.
37. Вербич С. О. Карпатська оронімія в контексті слов’янської історії регіону. ІІ. / С. О. Вербич // Студії з ономастики та етимології. 2006 / НАН України. Ін-т укр. мови. [pед. кол.: В. П. Шульгач (відп. ред.) та ін.]. К., 2006. С. 915.
38. Вербич С. О. Апелятивна лексика українських Карпат і праслов’янський словник / С. О. Вербич // Студії з ономастики та етимології. 2007 / НАН України. Ін-т укр. мови. [pед. кол.: В. П. Шульгач (відп. ред.) та ін.]. К., 2007. С. 370378.
39. Вербич С. О. Ойконіми Прикарпаття з етимологічно непрозорими твірними основами / С. О. Вербич // Студії з ономастики та етимології. 2007 / НАН України. Ін-т укр. мови. [pед. кол.: В. П. Шульгач (відп. ред.) та ін.]. К., 2007. С. 3340.
40. Вербич С. Топоніми Турківщини: структура, доонімна семантика, етимологія / С. О. Вербич // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Філологія. Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2007. Випуск XVXVIII. С. 404406.
41. Габорак М. М. Семантико-словотвірні типи ойконімів Прикарпаття &