Становлення і розвиток ойконімії Північної Тернопільщини ХІІ – ХХ ст.

Краткое описание

Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка

На правах рукопису

Волянюк Інна Оверківна

УДК 811.161.2: 81’373.21

Становлення і розвиток ойконімії
Північної Тернопільщини ХІІ ХХ ст.
10.02.01 українська мова
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Бучко Дмитро Григорович,
доктор філологічних наук,
професор

Тернопіль 2009

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ......................................................... 4
ВСТУП ........................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1
Стан і перспективи регіональних досліджень ойконімії України ........ 18
Висновок до розділу 1.................................................................................. 35

РОЗДІЛ2
Розвиток ойконімійної системи Північної Тернопільщини

2.1. Історія заселення Північної Тернопільщини за даними археології..... 38
2.2. Ойконіми давньоукраїнського (княжого) періоду............................... 46
2.3. Ойконіми XVст. .................................................................................... 55
2.4. Ойконіми XVI ст. ................................................................................... 64
2.5. Ойконіми XVII ст. .................................................................................. 75
2.6. Ойконіми XVIII ст.................................................................................. 79
2.7. Ойконіми XIX ст. ................................................................................... 80
2.8.ОйконімиХХст. .................................................................................... 81
2.8.1. Ойконіми першої половини ХХ ст. ............................................ 82
2.8.2. Ойконіми другої половини ХХ ст. ............................................. 89
2.9.Продуктивність словотвірних моделей ойконімів Північної Тернопільщини ХII XX ст..................................................................................................................... 99
2.10. Висновок до розділу 2....................................................................... 102

РОЗДІЛ 3
Словотвірно-структурний аналіз ойконімів Північної Тернопільщини
3.1. Два рівні деривації в ойконімії України.............................................. 103
3.2. Первинні назви поселень...................................................................... 106
3.2.1. Відпатронімні ойконіми на -івці, -инці.................................... 107
3.2.2. Відродинні ойконіми на -и / -і................................................... 112
3.2.3. Відапелятивні ойконіми, утворені шляхом топонімійної
метонімії................................................................................................ 120
3.2.4. Конфіксальні утворення............................................................. 124
3.2.5. Ойконіми на -ець(-овець, -инець)............................................ 125
3.2.6. Ойконіми на -иця...................................................................... 127
3.2.7. Відтопонімні ойконіми............................................................... 130
3.2.8. Інші моделі.................................................................................. 131
3.3. Вторинні назви поселень..................................................................... 134
3.3.1. Ойконіми з суфіксами - *jь, -*j-e, -*j-a...................................... 135
3.3.2. Утворення на - ів (-ова, -ове, -ово)............................................ 140
3.3.3. Ойконіми на -ин та на -(ч/щ)ина, -івщина............................... 147
3.3.4. Ойконіми із суфіксом -к-а......................................................... 149
3.3.5. Ойконіми із суфіксом -івк-а....................................................... 151
3.3.6. Ойконіми у формі родового відмінка....................................... 154
3.3.7. Префіксальні ойконіми............................................................... 155
3.3.8. Субстантивовані ойконіми......................................................... 157
3.3.9. Ойконіми з суфіксом -ськ(-цьк)-ий (-ськ-а,-ськ-е).................. 159
3.3.10. Складні ойконіми..................................................................... 160
3.3.11. Складені ойконіми.................................................................... 162
3.4. Висновок до розділу 3......................................................................... 165
ВИСНОВКИ............................................................................................... 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ................ 173
ДОДАТОК А

ВСТУП

Кожна назва «то загадка, проблема, розв’язання якої має жагуче пізнавальне значення. Воно й дає ключ до розуміння краси рідного краю, його мови, історії Якби їх усі, або бодай найголовніші зібрати і вивчити, ми б побачили нашу землю у новому світлі, збагатилися віковим досвідом людства, почерпнули із підземних скарбниць, інколи знаних предками, але не відомих нам» [131, с.3-4]. За словами К. Цілуйка, з усіх категорій лексики саме топонімія найвиразніше зберігає безпосередні й реальні співвідношення між явищами мови і різними сторонами суспільного життя. Кожний народ дає свої назви водам, лісам, горам, долинам, полям, лугам, містам і селам. У цих назвах відбивається історія його матеріальної і духовної культури, побуту, історія його природно-географічного середовища. Тому географічні найменування, які органічно вплетені в лексичну систему мови, становлять цінне, а часом і єдине джерело історичного вивчення народу, його мови і культури [154, с.63].
Ойконіми є невід’ємною частиною лексичного складу мови. Вивчення їх походження, розвитку, перейменувань має велике пізнавальне значення, адже в них відбилися особливості місцевої географії, мови та історії тих народів, які змінювали один одного протягом історичного розвитку. Як зазначає Д. Бучко, ойконіми безпосередньо пов’язані з життям людей, мають здатність передаватися без значних структурних змін від одного покоління до другого, зберігають у собі пам’ять про найдавніші народи, що заселяли певну територію, є одним із найважливіших класів топонімії в цілому [23, с.1]. Вони є живим свідком, голосом минулого, одним із найцінніших, неповторних, унікальних джерел історії, географії, етнографії і, найголовніше, лінгвістики. У кожному з них думка, образ, частина світогляду, а найчастіше бажання виділити той чи інший об’єкт з безлічі подібних [133, с.3].
Назви поселень безпосередньо пов’язані з духовною культурою народу, історичною етнографією, є цінним джерелом для краєзнавства. Але окреме, особливе місце у дослідженні ойконімів належить мовознавству, тому що, з одного боку, саме мовознавство є ключем для розуміння і осмислення інформації назв, з іншого семантика і структурно-морфологічна будова географічних назв творить одну з підсистем мови, яка характеризується сукупністю однорідних за значенням твірних основ і формантів, однотипних за мовним джерелом. Це особливо важливо для реконструкції мовних явищ давніх епох, адже в географічних назвах нерідко зафіксовані поняття, давно втрачені живою мовою. Саме в топонімії на сьогодні збереглися сліди окремих мов, тому на основі назв можна реконструювати міжмовні зв’язки різних регіонів [78, с.1].
Проблема ґрунтовного дослідження закономірностей формування та розвитку ойконімії певної території як системи, взаємозв’язку історичних факторів із зовнішніми побутовими обставинами розвитку мови, а також із життям її носіїв на сьогодні залишається одним із найактуальніших завдань сучасного мовознавства.
Першою вдалою спробою вивчення ойконімії України є праці видатного українського історика, географа, бібліографа М.Кордуби, зокрема його книга під назвою «Що кажуть нам назви осель?», яка вийшла у Львові 1938р. У цій порівняно невеликій за обсягом праці вчений уперше в Україні зробив спробу подати класифікацію назв поселень, насамперед з точки зору історика і географа, бо поділяє назви на колонізаційні, лучні, службові. У цій же роботі визначено походження більшості відантропонімних ойконімів. Особливу цінність становлять дані цього вченого щодо першої фіксації конкретних моделей назв. Також слід підкреслити роль М.Кордуби у зборі ономастичного матеріалу, в аргументації ним цінності географічних назв як історичного, мовного, географічного та етнографічного джерела. Учений разом з учнями гімназій зібрав ономастичний матеріал з-понад 800 населених пунктів Галичини і Буковини.
Перші наукові регіональні дослідження української ойконімії презентують монографічні праці Я.Рудницького, С.Грабця, Ю.Карпенка, В.Лободи, а також дисертаційні дослідження ойконімії конкретних регіонів України К.Галаса (Закарпаття), Є.Черняхівської (Львівщина).
Українські дослідники першими в колишньому Союзі розпочали ареальне дослідження ойконімії України в діахронічному аспекті. Це роботи Д.Бучка (1972р.), О. Купчинського (1974р.) та ін. Вивчення топонімів України ХІV XV ст. здійснене у відомій монографії Л.Гумецької «Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV XV ст.» (Київ, 1958).
Паралельно і частково у проміжку між систематичним регіональним вивченням ойконімії велися дослідження гідронімії України. Назвемо лише найважливіші публікації з цієї ділянки топонімії: О. Стрижак «Назви річок Полтавщини» (Київ, 1963), І. Муромцев «Словотворчі типи гідронімів (басейн Сіверського Дінця)» (Київ, 1966), О. Стрижак «Назви річок Запоріжжя і Херсонщини» (Київ, 1967), А. Корепанова «Словотворчі типи гідронімів басейну нижньої Десни» (Київ, 1969), Є. Отін «Гідроніми східної України» (Київ, 1977), Л. Масенко «Гідронімія Східного Поділля» (Київ, 1979), З. Франко «Граматична будова українських гідронімів» (Київ, 1979), І.Желєзняк «Рось і етнолінгвістичні процеси середньонаддніпрянського Правобережжя» (Київ, 1987), В. Шульгач «Гідронімія басейну Стиру» (Київ, 1993), «Гідронімія Івано-Франківщини: Словник-довідник» (Снятин, 2003) та ін.
Системне регіональне і ареальне дослідження ойконімії відновлюється фактично у 90-х pp. XX ст. У 1990 p. вийшли монографії Д. Бучка «Походження назв населених пунктів Покуття» (Львів, 1990), Я. Пури «Походження назв населених пунктів Ровенщини» (Львів, 1990), М. Худаша і М. Демчук «Походження українських карпатських і прикарпатських назв населених пунктів (відантропонімні утворення)» (Київ, 1991), М.Худаша «Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів» (Київ, 1995), М.Худаша «Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (відапелятивні утворення)» (Львів, 2004), М. Худаша «Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (відапелятивні утворення)» (Львів, 2006), В. Котович «Походження назв населених пунктів Опілля» (Дрогобич, 2000).
Захищено також кандидатські дисертації, присвячені вивченню топонімії Поділля та Прикарпаття: М. Торчинський «Ойконімія Південно-Західного Поділля» (Київ, 1993), М. Габорак «Семантико-словотвірні типи ойконімів Прикарпаття» (Івано-Франківськ, 1999), ареальному дослідженню ойконімів на -ин, -ів, здійсненому З. Купчинською, «Ойконіми України на -ин, -ів» (Київ, 1994), Л. Радьо «Ойконіми України на -*jь (-*jа, -*jе) у Х ХХ ст.» (Івано-Франківськ, 2004) та ін.
Однак досі діахронічно вивченою є ойконімія лише невеликої території України. Більша частина територіального простору нашої держави в ономастичному відношенні залишається недослідженою, а відповідно вимагає нагального збору і ґрунтовного діахронічного структурно-словотвірного, лексико-семантичного та етимологічного дослідження. Ономастичні праці дають цінні відомості як для мовознавчих, так і географічних, історико-етнографічних студій. У перспективі укладення ономастичних словників України, а також «Ономастичного атласу України», а далі «Слов’янського ономастичного атласу». Отже, актуальність теми нашого дослідження визначається необхідністю здійснити науковий аналіз ойконімії краю у процесі історичного розвитку та у порівнянні з іншими історико-географічними регіонами, а також показати зв'язок ойконімійної системи з фізико-географічними та суспільно-історичними умовами досліджуваної території.
Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах наукової теми кафедри українського і загального мовознавства Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка «Закономірності розвитку української мови на лексичному, граматичному та дериваційному рівнях», пов’язане з плановою темою відділу ономастики Інституту української мови НАН України «Регіональна ономастика України».
Об’єктом нашого вивчення стала ойконімія Північної Тернопільщини періоду XII XX ст., предметом закономірності формування найменувань поселень Північної Тернопільщини на різних етапах історичного розвитку, їх структурні та семантичні особливості.
До складу Північної Тернопільщини входять Збаразький, Кременецький, Ланівецький і Шумський райони. Ця територія одна з найдавніше та найщільніше заселених регіонів України, про що свідчить значна кількість населених пунктів на цих землях. Тут репрезентується архаїчна і різноманітна в словотвірному й етимологічному відношенні ойконімія. Більшість назв поселень цього краю досі не була об’єктом спеціального монографічного дослідження українських учених.
Першу спробу цілісного вивчення назв осель Тернопілля станом на 1939р. здійснив польський мовознавець Ян Залеський (уродженець м.Монастириська Тернопільської обл.). У 1987р., уже після смерті автора, вийшла друком у Вроцлаві його книжка Місцеві назви Тернопільщини” (Вроцлав, 1987), яка, на жаль, залишилася не повністю завершеною: при багатьох назвах осель не подано дати їх першофіксацій в історичних джерелах, не встановлено етимології частини ойконімів, а запропоновані тут пояснення походження цілого ряду назв населених пунктів регіону є нерідко непереконливими і такими, що не витримали випробування часом.
Мета нашої праці здійснити вичерпний опис ойконімійної системи Північної Тернопільщини протягом ХІІ ХХ ст., зокрема простежити розвиток цієї системи і окремих словотвірних моделей ойконімів досліджуваного регіону протягом вказаного періоду. Для встановлення часу виникнення конкретних моделей ойконімів, дослідження морфологічних і словотвірних змін, що мали місце в процесі вживання назв поселень використовуємо дані літописів, грамот, люстрацій, архівний та картографічний матеріали. Дату першофіксації найменування населеного пункту в історичних документах не вважаємо вказівкою на час його заснування, адже писемні джерела фіксують назву поселення тільки після того, як він став важливим адміністративним чи оборонним центром.
Аналіз ойконімійної системи зазначеного регіону здійснюємо в синтетичній єдності історичного, мотиваційного та словотвірного аспектів. Для досягнення поставленої мети вважаємо за необхідне виконати такі завдання:
1)проаналізувати стан дослідження ойконімії України та наявні класифікаційні схеми назв поселень;
2) виявити в писемних пам’ятках зазначеного періоду фіксування назв населених пунктів досліджуваного регіону;
3)дослідити становлення ойконімійної системи Північної Тернопільщини протягом останніх дев’яти століть;
4) вивчити морфологічні, словотвірні варіанти досліджуваних назв;
5) проаналізувати способи творення ойконімів та згрупувати назви поселень в межах їх словотвірних моделей;
6)визначити продуктивність у словотворенні ойконімів різних лексико-семантичних груп;
7)встановити зв’язок ойконімії краю з його історією;
8)укласти словник ойконімів Північної Тернопільщини.
У роботі здійснюємо аналіз 583 ойконімів Північної Тернопільщини.
Методи дослідження. У дисертації використано описовий метод (для аналізу фактичного матеріалу), порівняльно-історичний (для встановлення етапів формування ойконімійної системи досліджуваної території у зіставленні з даними кількості відповідних назв у інших регіонах України); застосовано елементи кількісного аналізу (для з’ясування співвідношення й продуктивності / непродуктивності певних структурно-семантичних типів та моделей ойконімів), формантний аналіз (при групуванні назв в одну ойконімну модель).
Наукова новизна нашого дослідження полягає у тому, що ойконімійна система Північної Тернопільщини вперше стала об’єктом спеціального ономастичного дослідження. У роботі здійснено історичний огляд ойконімії регіону протягом дев’яти століть, починаючи з давньоукраїнського періоду до сучасності; охарактеризовано словотвірну семантику всіх ойконімів краю, що існують сьогодні, а також тих назв поселень, що з різних причин були об’єднані з іншими поселеннями або ліквідовані. До наукового обігу вперше залучається велика кількість архівного, літописного, картографічного джерельного матеріалу.
Здійснюючи синхронно-діахронний аналіз ойконімів Північної Тернопільщини та поділяючи їх на дві групи структурно оформлені на доойконімному рівні (первинні) та на ойконімному рівні (вторинні), маємо можливість переглянути та порівняти уже відомі пояснення етимологій ойконімів і запропонувати нові.
Джерельною базою наших студій послужили архівні, картографічні матеріали, історичні, краєзнавчі, географічні, лінгвістичні видання.
Назви шести найдавніших поселень досліджуваного регіону фіксують літописи (серед них містечко Данилів, що перестало існувати від ХІІІ ст., решта найменувань існують до сьогодні). Чотирнадцять ойконімів за характером твірних основ і топонімотвірними формантами вважаємо також давньоукраїнськими. Небагато давніх ойконімів засвідчено в текстах «Українських грамот» XIV XVст. проф. В. Розова, а також у грамотах, упорядкованих М. Пещак та В. Русанівським.
Значну кількість назв поселень, що існують сьогодні на теренах досліджуваного нами регіону, виявлено у писемних пам’ятках XV XVІст.: у великих князівських фондах, зокрема в „Arhiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków” (t. I, II, V) 63 ойконіми, у «Źródła dziejowe» (t. VI «Lustracye królewszczyzn ziem Ruskich Wołynia, Podola i Ukrainy», t.ХІХ «Polska XVI wieku») зафіксовано 121 назву поселень.
Багатим джерелом для вивчення ойконімії нашого регіону виявився «Архивъ Юго-Западной Россіи» (найповніша інформація міститься у ч. 7, т. І «Акты о заселеніи Юго-Западной Россіи»). У документах XV XVІ ст. цього видання ми виявили 57 фіксацій ойконімів досліджуваного регіону, а в актах XVІІ XVІІІ ст. 33 ойконіми.
Історико-статистичний опис Волині подає М. Теодорович у книзі «Волинь в описаніяхъ городов Историко-статистическое описание церквей и приходовъ Волынской епархіи». В описах XV XVІ ст. знаходимо понад 50 назв поселень. На відміну від попередньо згаданих джерел, автор основну увагу зосереджує на описі єпархіальних приходів, при зазначенні дати заснування населеного пункту іноді немає посилання на достовірне історичне джерело, тому ці першофіксації не завжди є достовірними.
Багатий ойконімний матеріал XVI XVII ст. зібраний в описах актових книг Кременецького земського суду (Ч. І ІІІ), де зафіксовано історичні відомості про населені пункти та власників поселень. У цьому джерелі ми виявили понад 150 ойконімів.
Відомості про населені пункти краю кінця XVI протягом XVII ст. знаходимо також у виданні «Руської (Волинської) метрики: Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569 1673» близько 80 назв поселень.
Локалізацію ойконімів Північної Тернопільщини допомагає здійснити картографічний матеріал. У дослідженні використовуємо карту Волинського воєводства 1629 р., що міститься у книзі О. Барановича «Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст.», а сама книга подає детальний реєстр поселень із зазначенням числа димів кожного. У цьому реєстрі зафіксовано 220 назв населених пунктів.
Історико-геологічний нарис Волині пропонує О. Цинкаловський у двотомному краєзнавчому словнику «Стара Волинь і Волинське Полісся». Матеріал, зібраний у словнику, можна поділити на 2 групи:
1) найменування населених пунктів із зазначеною датою заснування;
2) назви поселень без вказівки на дату заснування.
У цілому, усі виявлені у словнику О.Цинкаловського назви населених пунктів охоплюють період з XVI до ХІХ ст. Автор також подає відомості про належність окремих поселень до адміністративних центрів, власників, монастирів, зазначаючи їх географічне розташування, археологічні знахідки, виявлені у більшості населених пунктів. Кількість використаних у словнику об’єктів сягає понад 5000 найменувань, не враховуючи різних варіантів окремих назв.
Стислий огляд населених пунктів кінця ХІХ ст. із вказівкою на належність до певного повіту містить «Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich» у 15-ти томах. У словнику міститься 72 фіксації ойконімів Північної Тернопільщини.
Відомості про існування поселень на території досліджуваного регіону в ХІХ ст. знаходимо також у виданні В. Антоновича «Археологическая карта Волынской губерніи». Автор подає археологічні відомості про 73 поселення із досліджуваної території.
Процес заселення регіону допомагають з’ясувати дослідження в галузі археології та геології. Цінні відомості про древні поселення Волині знаходимо у книгах М. Кучинка «Волинська земля X середини XIV ст.» та О.Ратича «Древньоруські археологічні пам’ятки на території західних областей УРСР». Описані дослідниками пам’ятки матеріальної і духовної культури первісного суспільства, виявлені на території Крем’янеччини, наочно переконують, що цей край з найдавніших часів був заселений на­шими прародичами. Упродовж багатьох ти­сячоліть у важкій боротьбі за своє існування люди творили самобутню історію, культуру, без яких не могли б існувати наступні поко­ління.
Перелік ойконімів початку ХХ ст. зафіксовано у «Списку населенныхъ мhстъ Волынской губерніи» (Житомир, 1906). Цей список містить перелік понад 300 ойконімів досліджуваного регіону. Відомості про назви поселень першої половини ХХ ст. знаходимо у виданні «Archiwa: Biblioteki і muzea kościelne» (t. 72).
Сучасні варіанти ойконімів простежуємо за довідниками адміністративно-територіального поділу 1947, 1967 та 1987 рр. У другій половині ХХ ст. спостерігається зменшення кількості населених пунктів. Однією із причин стала ліквідація хутірських господарств, які, на думку партійних функціонерів, становили перепону на шляху до запровадження соціалістичних методів господарства та поширення колективізації. Ще однією причиною зменшення кількості населених пунктів слід назвати входження малих поселень до міст, селищ міського типу чи інших сіл. Характерна риса функціонування ойконімії в радянський період перейменування значної кількості населених пунктів, що є наслідком байдужого, а в окремих випадках і негативного ставлення до національних історичних та культурних традицій. На сучасному етапі спостерігаємо поодиноке повернення первісних історичних варіантів назв поселень.
Для здійснення словотвірно-мотиваційного аналізу ойконімів нами використано велику кількість довідкової літератури. Так, при встановленні етимонів ойконімів ми опиралися на дані таких словників: М.Бірыла «Беларуская антрапанімія» (Мінськ, 1966), Ф.Богдан «Словник українських прізвищ у Канаді» (Вінніпег, 1974), С.Веселовський «Ономастикон. Древнерусские имена, прозвища, фамилии» (Москва, 1974), М.Морошкін «Славянский именослов или собрание славянских личных имен в алфавитном порядке» (СПб., 1867), Н.Т

Список литературы

ВИСНОВКИ

Відображаючи суспільне життя епохи, назви населених пунктів несуть у собі надзвичайно цінну інформацію не лише лінгвістичного, але й історичного характеру, часто виступають єдиним надійним джерелом історії дописемного періоду. Результати системного, комплексного аналізу їх є важливими для висвітлення багатьох питань з історії, географії, етнографії та інших дисциплін. Однак більшість територіального простору нашої держави в ономастичному відношенні залишається недослідженою, а відповідно вимагає нагального збору і ґрунтовного лексико-семантичного та структурно-словотвірного дослідження.
Вивчення ойконімії України на сучасному етапі здійснюється у двох аспектах: синхронічному та діахронічному, ареальному та регіональному, які взаємодоповнюють один одного. З проаналізованих нами у першому розділі досліджень можна зробити висновок про те, що найповніше вивчена сьогодні ойконімія Правобережжя, зокрема західна її частина.
Північна Тернопільщина один з найдавніше та найщільніше заселених регіонів України, про що свідчить значна кількість населених пунктів на цій території, що уперше фіксуються писемними джерелами ще в ХІ ХІІІ століттях, а значна частина з них походить від давніх слов’янських композитних і відкомпозитних імен і репрезентується архаїчними моделями на -*jь, -івці, -инці, -ськ. Важливим доказом архаїчності заселення досліджуваної території є також археологічні пам’ятки, виявлені дослідниками на теренах краю. Ойконімійна система Північної Тернопільщини почала формуватися ще в княжий (давньоукраїнський) період, а в епоху середньовіччя була вже повністю сформованою. Більшість ойконімних типів цього періоду (назви на -*jь (-*je, -*ja), -івці, -инці, -ани, -иця, -ськ) функціонують на теренах краю і сьогодні.
Онімна номінація суттєво відрізняється від апелятивної. Вона становить собою вищий рівень назвотворення, оскільки реалізується у присвоєнні назв одиничним об’єктам, які уже мають свої загальні назви. Назви поселень виникають у результаті свідомої, ціленаправленої діяльності людини. Визначальну роль при цьому відіграє соціальний фактор. В ономастичній літературі довгий час вважалося, що найдавнішими є ті топоніми, які мотивовані апелятивами, однак це стосується хіба що гідронімів чи оронімів, тобто назв найбільших водних об’єктів, гір, гірських масивів. Коли ж ідеться про назви населених пунктів, то наведена вище думка не має підтверджень у найдавніших писемних пам’ятках. Поселення, як відомо, це рукотворні об’єкти, і людський фактор у їх найменуваннях відіграє вирішальну роль. Невипадково найдавніше фіксованими у писемних пам’ятках є назви тих населених пунктів, які безпосередньо чи опосередковано відображають людський фактор і утворені за допомогою форманта -*jь (-*j-e, -*j-a), -ів (<-ов), -ин, -ськ та назв на -ичі, -ани, -івці, -инці, -иця. Більшість перерахованих вище моделей ойконімів фіксуються в ойконімії різних слов’янських народів. Виникнення окремих з них бере свій початок ще в праслов’янський період або у час формування окремих етносів, тоді як першофіксації більшості назв поселень відапелятивного походження найчастіше засвідчуються лише джерелами початку XVIII ХІХ століть. Винятком зі сказаного можуть бути тільки поодинокі відапелятивні ойконіми. На території Північної Тернопільщини такими є ойконіми Крем’янець і Стіжок.
Людський фактор у номінації населених пунктів виявляється по-різному: по-перше, власне люди дають назви оточуючим їх об’єктам; по-друге, відображують у назвах відношення цих поселень до конкретних осіб (назви поселень на -*jь (-*je, -*ja), -ів (-ово, -еве), -ин, -івка, -щина) або ж відношення до конкретних громад (-івці, -инці, -и/-і, -ани); по-третє, власне люди можуть у певних соціально-економічних і політичних умовах змінювати назви цих рукотворних об’єктів; по-четверте, як виявилося, домінуюче число ойконімів досліджуваної нами території було мотивоване людським фактором.
Ойконімія Північної Тернопільщини репрезентована дев’ятнадцятьма словотвірними моделями. Найчисельнішу групу становлять відродинні назви поселень на -и/ -і (Бірки, Бодаки, Рожики, Хмелі та ін.), ойконіми, утворені шляхом топонімійної метонімії (Березина, Луги, Мочари, Стіжок та ін.), та складені назви (Велика Білка Мала Білка, Карначівка Перша Карначівка Друга та ін.). Дещо поступаються у кількісному відношенні ойконіми на -івці, -инці та утворення з суфіксом -івк-а. Малопродуктивними на досліджуваній території виявилися назви поселень з суфіксом -к-а (Доманинка, Раславка, Сторонянка), конфіксальні (Залісся, Залужжя, Заруддя) та відтопонімні деривати (с.Бережанка < м.Бережани, с.Вілія < р.Вілія, с.Кутянка < р.Кутянка). Простежуючи розвиток ойконімійної системи регіону, виділяємо моделі, що після ХV ст. втрачають свою продуктивність, але писемні пам’ятки наступних століть продовжують фіксувати назви поселень з давніми формантами (ойконіми на -*jь (-*je, -*ja)); окремі ойконімні типи проявляють тенденцію до зменшення (назви поселень на -івці, -инці, -ів, конфіксальні утворення), або ж навпаки до збільшення (субстантивовані ойконіми, назви поселень на -иця); інші ойконімні моделі протягом історичного розвитку то зростали, то занепадали (ойконіми на -и/ -і, -івка, назви поселень, утворені шляхом топонімійної метонімії); уперше в документах ХХ ст. фіксуються префіксальні ойконіми.
За словотвірною структурою та семантикою базових назв ойконіми Північної Тернопільщини поділяємо на первинні (структурно оформлені на доойконімному рівні до них зараховуємо відпатронімні та відродинні назви на -івці, -инці, -и/-і) і вторинні (структурно оформлені на ойконімному рівні, які виражають приналежність назви на -*jь (-*je, -*ja), -ів (-ово, -еве), -ин, -івка, -щина). Базові назви як первинних, так і вторинних ойконімів мотивовані, в основному, антропонімами.
У межах досліджуваного регіону назви поселень доойконімого та ойконімного рівнів майже не різняться кількісно: 304 первинних ойконіми та 279 вторинних. Це ще раз доводить, що ойконімійна система регіону формувалася спонтанно, тобто природним шляхом.
Назви поселень доойконімного рівня деривації репрезентовані приблизно однаковою кількістю відапелятивних і відпропріальних утворень. Значна кількість відапелятивних ойконімів афіксальні оніми у формі однини. Серед відпропріальних переважають назви поселень у формі множини, утворені від патронімів (50 найменувань), родових (93 ойконіми), етнічних та професійних назв.
Більшість назв поселень ойконімного рівня деривації мотивовані відантропонімними посесивними дериватами, в основах яких засвідчені слов’янські композитні, відкомпозитні та відапелятивні імена чи пізніші прізвиська, а також християнські імена різної структури (повні, усічені, суфіксальні та усічено-суфіксальні).
В основах 29 ойконімів Північної Тернопільщини засвідчені слов’янські автохтонні композитні та відкомпозитні імена. Деякі з них зафіксовані у відомих ономастиконах, наприклад: Борко (< Бориславъ), Духъ (< Духославъ) і ін. Частина композитних та відкомпозитних утворень не виявлена у давніх словниках зі слов’янської антропонімії, але можливість їхнього існування доводить наявність аналогічних композитних елементів у складі інших імен: *Голибіс, пор. Голібут, Голібус [12, с.88], *Тризуб, пор. Триріг [12, с.268], Баланець < Бал[ов]анъ [140, с.38] і ін.
Імена-композити є архаїчною антропонімною категорією, і це дає нам підстави вважати ойконіми, в основах яких засвідчені ці антропоніми, давньоукраїнськими за часом їхнього виникнення.
Найбільшу частину серед відантропонімних утворень становлять ойконіми, мотивовані слов’янськими відапелятивними іменами чи пізнішими прізвиськами: Бабії, Борсуки, Москалі, Комарі і т.п.
Церковно-християнські імена, засвідчені в основах відантропонімних ойконімів різної структури, іноді вживаються у фонетично видозмінених варіантах: Андрух < Андруг < Андрій, Дереш < Тереш < Терентій, Юген < Євген і т.п.
Діахронічний аналіз ойконімії Північної Тернопільщини дає можливість порівняти її становлення з іншими історико-географічними регіонами: Покуттям, Опіллям, Буковиною, Рівненщиною і зробити висновок про те, що в ойконімійній системі цих областей дуже багато спільних рис. Це є свідченням того, що досліджувана територія, як і інші регіони, споконвічно була заселена східними слов’янами. Чужомовні елементи тут простежуються дуже рідко, але у другій половині ХХ ст. вони були замінені українськими відповідниками.
Аналогічні дослідження усіх регіонів України дозволять створити цілісну картину становлення ойконімійної системи всієї країни і послужать надійною базою для створення Ономастичного атласу України.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Адміністративно-територіальний устрій України: довідник / [авт.-упоряд. А. І. Жежера та ін.]. К.: Державна картографічна фабрика, 2005. 798 с.
2. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. Т.1 13. СПб., 1863 1884.
3. Антонович В.Б. Археологическая карта Волынской губернии / В.Б.Антонович// Труды ХІ Археологического съезда. М., 1901. С. 79 87.
4. Антонович П. Коротенька історія Волині. / П.Антонович. Житомир: Друкарня Волинської Губерніяльної Народної Управи, 1918. 64с.
5. Архивъ Юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древнних актов, высочайше учрежденной при киевском, подольском и волынском генерал-губернаторе. К., 1876 1907.
Ч. 6.: Акты об экономических и юридических отношениях крестьян в ХVI XVIIІ веке (1498 1795). Т. І. 1876. [2], 161, 615c.;
Ч. 7. T. I: Акты о заселении Юго-Западной России. 1886. [2], ІІ, 85, 647, ХІІ с.;
Ч. 7. Т. ІІ: Акты о заселении Юго-Западной России. 1890. [2], ІІ, [1], ІІ, 210, 644 с.;
Ч. 7. Т. ІІІ: Акты о заселении Южной России ХVI XVIIІ вв. 1905. ХХХІ, 317, 140, ІІ, 22, 596, 66, ІV с.
Ч. 8. Т. ІV: Акты о землевладении в Юго-Западной России ХV XVIIІ вв. 1907. 224, 451, 66, ХХІс.
6. Атлас ГОВГ Генеральное описание Волынской губернии /кон. XVIIІ - нач. XIX в./. Карта Волынской губернии и двенадцати поветов.( Із фонду ЦДВІА у Москві. Фотокопія у науковій бібліотеці Львівського університету, № 1721 IV).
7. Баранович Ол. Залюднення Волинського воєводства у І пол. ХVІІ ст./ Ол. Баранович. К.: УВАН. Соціально-економічний відділ. Комісія історико-географічна., 1930. 155 с. З картою Волинського воєводства, 1629 р.
8. БачинськаГ. Українські ойконіми на -івка, мотивовані давніми слов’янськими іменами / Галина Бачинська //Актуальні проблеми словотвору української мови. Тернопіль: ТДПУ, 1993. С.169170.
9. Беленькая В.Д. Принципы классификации топонимии / В.Д.Беленькая // Питання ономастики. К.: Наук. думка, 1965. С.124.
10. Бірыла М.В. Беларуская антрапінімія. Уласныя імёны-мянушки, імёны па бацьку, прозвішчы / М. В. Бірыла. Мінськ: Навука і техніка, 1966. 328 с.
11. Бірыла М. В. Усходнеславянскія антрапоніми з адмоўем не тыпу Невер, Непосед, Недвига, Недомлва / М.В. Бірыла // Беларуская анамастыка / рэд. акад. АН БССР М.В. Бірыла. Минск: Навука і тэхніка, 1977. С.128 159.
12. Богдан Ф. Словник українських прізвищ у Канаді / БогданФ. Вінніпег Ванкувер: Накладом ономастичної комісії УВАН, 1974. 354 с.
13. Бондалетов В. Д. Русская ономастика: учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / В.Д. Бондалетов. М.: Просвещение, 1983. 224 с.
14. Бучко Д. Г. Ареалы украинских топонимов на -івці, -инці в XIV XIX вв. / Бучко Д. Г. // Перспективы развития славянской ономастики. М.: Наука, 1980. С. 90 - 100.
15. Бучко Д.Г. Архітипічні утворення назв на - *jь в ойконімії Покуття / Д.Г. Бучко // Українська історична та діалектна лексика К.: Наук. думка, 1996. С.138 145.
16. Бучко Д. Г. Відродинні ойконіми Надсяння / Д. Г. Бучко // Acta Albaruthenica, Rossica, Polonica: VII Міжнародная навук канф. «Беларуска руска польскае супастаўляльнае мавазнаўства, літаратуразнаўства, культурологія». Віцебск: Выд-ва УА ВДУ, 2006. С. 294 296.
17. Бучко Д. Г. Давньоруські елементи в топонімії Покуття / Д.Г. Бучко //Давньоруська ономастична спадщина в східнослов’янських мовах: збірник наукових праць. К.: Наук. думка, 1986. С. 52 55.
18. Бучко Д. Два рівні деривації в ойконімії / Д. Бучко // Актуальні проблеми словотвору української мови. Тернопіль: ТДПУ, 1993. С.166 168.
19. Бучко Д.Г. Інверсійний словник ойконімів України / Д. Г. Бучко. Lublin: Wyd-wo KUL, 2001. 327с.
20. Бучко Д. Класифікація ойконімів України (словотрівно-мотиваційний аспект) / Дмитро Бучко // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство) Кіровоград: Кіровоградський ДПУ, 2001. Вип. 37. С.10 13.
21. Бучко Д. Г. Назви найдавніших поселень Тернопільщини / Д.Г. Бучко // Наукові записки. Серія: Мовознавство. Тернопіль: ТДПУ, 1999. Вип. І. С.32 42.
22. Бучко Д. Ойконіми України на -иця / Дмитро Бучко // Jezikoslowni zapiski, 13 (1-2). Ljubljana: Založba ZRC, 2007. S. 83 93.
23. Бучко Д. Г. Ойконімія Покуття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.02 «Українська мова» / Д.Г. Бучко. Чернівці, 1992. 35с.
24. Бучко Д. Г. Ойконімія Покуття: дис. ... доктора філол. наук: 10.02.1993/ Бучко Дмитро Григорович. Чернівці, 1992. 305с. + 91 с. дод.
25. Бучко Д.Г. Походження назв населених пунктів Покуття / Д. Г. Бучко. Львів: Світ, 1990. 144с.
26. Бучко Д. Г. Принципи номінації в українській ойконімії / Д.Г.Бучко // Шоста республіканська ономастична конференція (4 6 грудня 1990р.): тези доповідей і повідомлень. Теоретична та історична ономастика. Одеса, 1990. С. 6 8.
27. Бучко Д. Г. Топонимы на -івці и история заселения Украины / Д.Г.Бучко // Вопросы географии. М., 1979. Сб. 110: топонимика на службе географии. С. 103 112.
28. Бучко Д. Г. Украинские топонимы на -івці, -инці: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук: спец. 661 «Языки народов ССР (украинский язык)» / Д. Г. Бучко. Львов, 1972. 20, [2]c.
29. Бучко Д. Г. Українські топоніми на -івці, -инці: дис. канд. філол. наук: 11.10.1972 / Бучко Дмитро Григорович. Львів, 1972. 333с.
30. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. 1440 с.
31. Вербич С.О. Худаш М. Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (утворення від відапелятивних антропонімів) // Студії з ономастики та етимології: (огляди та рецензії) / С.О.Вербич. К.: Ін-т укр. мови НАН України, 2007. С. 307 402.
32. Веселовський С.Б. Ономастикон: Древнерусские имена, прозвища и фамилии / Веселовський С. Б. М.: Наука, 1974. 382 с.
33. Габорак М. Гідронімія Івано-Франківщини: словник-довідник / Мирослав Габорак. Снятин: ПрутПринт, 2003. 284с.
34. Габорак М. Назви гір Івано-Франківщини: словник-довідник / Мирослав Габорак. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2005. 352с.
35. Габорак М. Назви поселень Івано-Франківщини (Бойківщина, Гуцульщина та Опілля): історико-етимологічний словник / Мирослав Габорак. Івано-Франківськ: ОІППО; Снятин: ПрутПринт, 2007. 200с.
36. Габорак М.М. Семантико-словотвірні типи ойконімів Прикарпаття (ХІІ-ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / М.М. Габорак. Івано-Франківськ, 1999. 17с.
37. Габорак М.М. Семантико-словотвірні типи ойконімів Прикарпаття (ХІІ-ХХ ст.): дис канд. філол. наук: 28.05.1999 / Габорак Мирослав Михайлович. Івано-Франківськ, 1999. 290 с.
38. Гаврилюк О.М. Вивчення давньоруських пам’яток на півночі Тернопільської області / О.М. Гаврилюк // Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині. Львів: Світ, 1991. С. 23 25.
39. Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст.: збірник документів / [під ред. І. Л. Бутича та Ф. П. Шевченка]. К.: Наук. думка, 1970. 659 с.
40. Галас К.И. Топономика Закарпатской области (названия населённых пунктов): автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук / К.И.Галас. Ужгород, 1960. 15, [1] с.
41. Галас К.Й. Українська топонімія Закарпаття в лінгвістичному аспекті: учбовий посібник / К. Й. Галас. Ужгород: Ужгородський державний університет, 1979. 119 с.
42. Галицько-Волинський літопис: Дослідження. Текст. Коментар / [за ред. члена-кореспондента НАН України М. Ф. Котляра]. К.: Наук. думка, 2002. 400 с.
43. Герета Н.М. Ойконімія північної Хмельниччини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н.М. Герета. К., 2004. 20 с.
44. Гинкен Г.Г. Древнейшие русские двуосновные личные имена и их уменьшительные / Г.Г.Гинкен // Живая Старина. СПб., 1893. Вып. 4. С. 457 461.
45. Горпинич В.О. Прізвища степової України: словник / В.О. Горпинич. Дніпропетровськ: ДДУ, 2004. 404с.
46. Горпинич В.О., Бабій Ю.Б. Прізвища Середньої Наддніпрянщини: словник / В.О.Горпинич, Ю.Б. Бабій. Дніпропетровськ: Пороги, 2004. 139 с.
47. Горпинич В. О., Корнієнко І. А. Прізвища Дніпровського Припоріжжя: словник / В.О.Горпинич, І.А.Корнієнко. Дніпропетровськ: Пороги, 2003. 271 с.
48. Грамоты великих князей Литовских съ 1390 по 1569 г. / [под ред. В. Антоновича и К. Козловского]. К., 1868. 164 с.
49. Грінченко Б. Д. Словарь української мови / Зібр. ред. журн. «Киевская старина». Надр. з вид. 1907 1909 рр., фотомех. способом. К.: Довіра УНВЦ «Рідна мова», 1997.
Т.І. 1907. 494с.
Т. ІІ. 1908. 573, [4]с.
Т.ІІІ. 1909. 506с.
Т.IV. 1909. 563с.
50. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV ХV ст. / Л.Л. Гумецька. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 298 с.
51. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка / Предисл. А.М. Бабкина. М.: Рус. язык, 1978 1980. Т.1-4.
Т. І. 1978. LXXXVIII, 699 с.
Т. ІІ. 1979. 779 с.
Т. ІІІ. 1980. 555 с.
Т. ІV. 1980. 683 с.
52. Демидюк М. О., Мацкевой Л. Г. Розвідки в Бережанському та Шумському районах на Тернопільщині // Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині / Демидюк М. О., Мацкевой Л. Г. Львів: Світ, 1991. С. 35 36.
53. ДемчукМ.О. Українські ойконіми-композити давньоруського відантропонімного походження //Давньоруська ономастична спадщина в східнослов’янських мовах / ДемчукМ.О. К.: Наук. думка, 1986. С.6466.
54. Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.: збірник актових документів / [підгот. до вид. В.В. Німчук, В.М. Русанівський, К.С. Симонова та ін.]. К.: Наук. думка, 1981. 316 с.
55. Довнар-Запольский М. В. Из истории литовско-польской борьбы за Волынь: договоры 1366 г. / Довнар-Запольский М. В. К., 1896. [2], 14c.
56. Дуриданов И. Топонимията на Пьрвомайска околия / Дуриданов И. София: Изд-во БАН, 1958. 183 с.
57. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі/ [І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, О. С. Стрижак] К.: Наук. думка, 1985. 254 с.
58. Етимологічний словник української мови: в 7 т./ [уклад. Р. В. Болдирєв, В. Т. Коломієць, А. П. Критенко та ін.; гол. ред. О. С. Мельничук]. К., Наук. думка.
Т. 1 (А Г). 1982. 632 с.; Т. 2 (Д Копці). 1985. 572 с.;
Т. 3 (Кора М). 1989. 552 с.; Т. 4 (Н П). 2003. 656 с.
59. Заимов Й. Български именник / Заимов Й. София: Изд-во БАН, 1977. 193с.
60. Івановський В.І. Роботи на території Ланівецького району Тернопільської області / Івановський В.І. // Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині. Львів: Світ, 1991. С. 37 38.
61. Історія міст і сіл УРСР. Тернопільська обл. К.: Голов. ред. УРЕ, 1973. 640 с.
62. Карпенко Ю.О. Конспект лекцій. Топоніміка гірських районів Чернівецької області / Карпенко Ю.О. Чернівці: Чернівецький університет, 1964. 79с.
63. Карпенко Ю. О. Топоніміка східних районів Чернівецької області: [конспект лекцій] / Карпенко Ю. О. Чернівці: Чернівецький університет, 1965. 62с.
64. Карпенко Ю. О. Топонімія Буковини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.02 / Ю.О. Карпенко. К., 1967. 29с.
65. Карпенко Ю.О. Топонімія Буковини / Карпенко Ю. О. К.: Наук. думка, 1973. 238с.
66. Карпенко Ю. О. Топонімія центральних районів Чернівецької області: [конспект лекцій] / Карпенко Ю. О. Чернівці: Чернівецький університет, 1965. 76с.
67. КлименкоО. Міська геральдика Тернопільщини / КлименкоО., ХаварівськийБ. Тернопіль: Воля, 2003. С.389393.
68. Ковалик І.І. Словотворча будова української топоніміки (Назви населених пунктів із суфіксом -иц-я (-ниц-я) / Ковалик І.І. // Питання українського мовознавства. Львів: Вид-во Львівського унів-ту, 1960. Кн.4. С. 137-143.
69. Коваль А. П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України / Коваль А. П. К.: Либідь, 2001. 302 с.
70. Кордуба М. Географічні назви як історичне джерело / Кордуба М. // Стара Україна. Часопис історії і культури. Львів, 1924. Вип. VІІ VІІІ. С. 92 95.
71. Кордуба М. Що кажуть нам назви осель? / Кордуба М. Львів: Наша Батківщина, 1938. 22 с.
72. Котович В. В. Ойконімія Опілля ХІІ ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10. 02. 01 «Українська мова»/ В.В. Котович. Івано-Франківськ, 2000. 20с.
73. КотовичВ.В. Ойконімія Опілля ХІІХХ ст.: дис. ... канд. філол. наук: 27.12.00 / Котович Віра Василівна. Тернопіль, 2000. 176 с.
74. КотовичВ. Походження назв населених пунктів Опілля / Віра Котович. Дрогобич: Відродження, 2000. 156с.
75. Котович В.В. Походження назв населених пунктів Перемишлянщини / Котович В.В. Дрогобич: Вимір, 2006. 79 с.
76. Кременецький земський суд: описи актових книг XVI - XVII ст. / [укл.: Л.А. Попова, З.С. Хомутецька, В.Д.Чунтулова]; відп. ред. І.Л.Бутич. К., 1959 1965.
Вип. І: книги № 1 11 (1568 1598рр.). 1959. 256с.
Вип. ІІ: книги № 12 22 (1601 1614рр.). 1965. 353с.
Вип. ІІІ: книги № 23 35 (1616 1625рр.). К.: Наук. думка, 1965. 316с.
77. Кругляк Ю. М. Ім’я вашого міста / Кругляк Ю. М. К.: Наук. думка, 1978. 151 с.
78. Купчинська З.О. Лексико-семантична і словотвірна структура географічних назв на -ин, -ів (Територія України, Х ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10. 02. 01 «Українська мова»/ З.О. Купчинська. Львів, 1993. 18с.
79. КупчинськийО.А. Двочленні географічні назви України на -* jь (Матеріали до українського топонімічного словника) //Питання історії української мови / КупчинськийО.А. К.: Наук. думка, 1970. С.101129.
80. КупчинськийО.А. Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень: географічні назви на -ичі/ КупчинськийО.А. К.: Наук. думка, 1981. 251 с.
81. Кучинко М. М. Волинська земля Х середини ХІV ст.: археологія та історія: [навчальний посібник] / Кучин