МІКРОТОПОНІМІЯ ПІВДЕННО-СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ (НА МАТЕРІАЛІ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Краткое описание

Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка

На правах рукопису

ЗАІНЧКОВСЬКА ОЛЕНА ВІТАЛІЇВНА

УДК 81’373.21(477.65)

МІКРОТОПОНІМІЯ ПІВДЕННО-СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ
(НА МАТЕРІАЛІ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Поляруш Тамара Іванівна,
кандидат філологічних наук, доцент

Кіровоград 2009

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 5
ВСТУП.. 8
РОЗДІЛ 1. МІКРОТОПОНІМІЯ ПІВДЕННО-СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. 14
1.1. З історії вивчення мікротопонімів у слов’янському мовознавстві.. 14
1.2. Зміст поняття «мікротопонім». 19
1.3. Проблема обсягу мікротопонімії як окремого класу онімів. 20
1.4. Питання класифікації топонімного матеріалу 21
1.5. Лінгвальні особливості мікротопонімів.. 24
1.6. Історико-географічні та діалектні особливості території південно-східного Поділля 35
1.7. З історії вивчення мікротопонімії досліджуваного ареалу. 45
Висновки до розділу 1. 49
РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІКРОТОПОНІМІВ ПІВДЕННО-СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ 51
2.1. Відапелятивні мікротопоніми 51
2.1.1. Відапелятивні мікротопоніми натурогенного походження. 51
2.1.1.1. Мікротопоніми, що характеризують рельєф (додатній, від’ємний, рівнинний)... 52
2.1.1.2. Найменування, що репрезентують структуру чи властивості ґрунту (корисні копалини, гідролітичні властивості ґрунту, водні реалії). 67
2.1.1.3. Назви, що відбивають особливості флори 77
2.1.1.4. Мікротопоніми, пов’язані з місцевою фауною 79
2.1.2. Відапелятивні мікротопоніми антропогенного походження.. 80
2.1.2.1. Мікротопоніми, первинно пов’язані з типом поселень 81
2.1.2.2. Назви, що віддзеркалюють спосіб використання площі 80
2.1.2.3. Мікротопоніми, пов’язані з назвами споруд 81
2.1.2.4. Оніми, похідні від назв шляхів сполучення 82
2.1.2.5. Назви, основи яких визначають орієнтацію об’єкта в просторі, його форму чи розмір.. 83
2.1.2.6. Мікротопоніми, семантично пов’язані з первинним значенням особи.. 84
2.2. Відонімні мікротопоніми. 86
2.2.1. Відантропонімні назви 86
2.2.1.1. Відіменні ВГН. 87
2.2.1.2. Відпрізвищеві найменування 91
2.2.1.3. Відпрізвиськові оніми 92
2.2.2. Відтопонімні мікротопоніми 96
2.2.2.1. Відойконімні похідні.. 96
2.2.2.2. Відмікротопонімні найменування. 99
2.2.2.3. Відмакротопонімні назви100
2.2.2.4. Відгідронімні оніми.102
Висновки до розділу 2..104
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРНО-СЛОВОТВІРНІ ОСОБЛИВОСТІ МІКРОТОПОНІМІВ ДОСЛІДЖУВАНОГО РЕГІОНУ107
3.1. Прості найменування107
3.1.1. Мікротопоніми-іменники..108
3.1.1.1. Назви-іменники, утворені лексико-семантичним способом108
3.1.1.2. Іменникові мікротопоніми, що виникли флексійним способом.112
3.1.1.3. Суфіксальні іменникові найменування115
3.1.1.4. Префіксально-суфіксальні назви іменникового типу.123
3.1.2. Мікротопоніми-субстантивовані прикметники..125
3.1.2.1. Назви-прикметники, утворені лексико-семантичним способом..125
3.1.2.2. Суфіксальні найменування ад’єктивного типу..127
3.1.2.3. Генітивні назви.133
3.1. Складні оніми136
3.2. Складені мікротопоніми137
3.2.1. Назви-словосполучення137
3.2.2. Мікротопоніми-прийменникові конструкції141
Висновки до розділу 3.147
ВИСНОВКИ.150
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ153
ДОДАТОК А. СІТКА ОБСТЕЖЕНИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ.181
ДОДАТОК Б. СЛОВНИК МІКРОТОПОНІМІВ ПІВДЕННО-СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ.186

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

джерел

БРС - Бернштейн С.Б. Болгарско-русский словарь / С.Б.Бернштейн. М.: Рус. яз., 1986. 768 с.
Гор. Горпинич В. О. Прізвища Степової України: словник / В. О. Горпинич. Дніпропетровськ: ДДУ, 2000. 405 с.
Гр. Грінченко Б. Словарь української мови / Б. Грінченко. К., 1907 1909. Т.1 4.
Даль Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского язика / В.И.Даль. М.: Рус. яз., 1978 1980. Т.1 4.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: в 7 т. / [гол. ред. О.С.Мельничук]. К., 1982 1989. Т.1 5.
Мар. МСУГА Марусенко Т. А. Материалы к словарю украинских географических апеллятивов (названия рельефов) / Т. А. Марусенко // Полесье (Лингвистика. Археология. Топонимика). М.: Наука, 1968. С. 206 255.
Мар. НР Марусенко Т.О. Назви рельєфу в українській мові (деякі назви западин) / Т.О. Марусенко // Дослідження з мовознавства. К.: Наук. думка, 1963. С. 62 78.
Мар. НРів Марусенко Т.О. Назви рівнин в українській мові / Т.О. Марусенко //Дослідження з мовознавства. К.: Наук. думка, 1962. С. 29 48.
Мурз. Мурзаев Э.М. Словарь местных географических терминов /Э.М.Мурзаев, В.Э.Мурзаева. М., 1959. 303 с.
Ск. Скрипник Л. Г. Власні імена людей: словник-довідник / Л. Г. Скрипник. К.:Наук. думка, 2005. 334 с.
СНГТВ Данилюк О.К. Словник народних географічних термінів Волині /О.К.Данилюк. Луцьк, 1997. 103 с.
СНГТК Громко Т.В. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини /Т.В.Громко, В.В.Лучик, Т.І.Поляруш. К. Кіровоград, 1999. 221 с.
СУМ Словник української мови: в 11 т. К.: Наук. думка, 1970 1980. Т.I XI.
Тол. Толстой Н.И. Славянская географическая терминология: Семасиологические этюды / Н.И.Толстой. М.: Наука, 1969. 262с.
УМЕ Українська мова: енциклопедія / [В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П.Зяблюк]. 2-ге вид., випр. і доп. К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М.П.Бажана. 2004. 824 с.
Фасмер Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / М. Фасмер. М.,1964 1973. Т.1 4

районів
Влш Вільшанський, Гйв Гайворонський, Глн Голованівський, Улн Ульяновський

термінів
ВГН власна географічна назва, ЛСГ лексико-семантична група, МТ мікротопонім, ГТ географічний термін

географічних термінів
бас. басейн, бл. болото, блк. балка, бр. брід, брг. берег, в. водопій, вдп. водопад, взд. виїзд із села, вт. витік, г. гора, глб. глибина, грб. горб, дж. джерело, д. дорога, дл. долина, зал. м. заливне місце, зв. звивина, к. кар’єр, клд. кладовище, кпн. копанка, крг. курган, гр. крг. група курганів, крн. криниця, гр. крн. група криниць, крч. круча, к. с. куток села, л. ліс, лим. лиман, мгл. могила, м. добув. гл. місце добування глини, м.добув. п. місце добування піску, м. куп. місце купання, мл. мілина, м. розв. місце розваги, мч. мочар, непр. з. непридатні землі, оз. озеро, остр. острів, п. поле, пл. площа, псв. пасовище, пр. притока, прг. пороги, прп. переправа, розг. розгалуження, ск. скеля, ст. став, гр. ст. група ставів, стр. струмок, урч. урочище, ч. л. частина лісу, шт. вдм. штучне водоймище

назв діалектів та мов
бойк. бойківський говір, блг. болгарська мова, гуц. гуцульський говір, зак. закарпатський говір, з-пол. західнополіський говір, лемк. лемківський говір, млд. молдавська мова, наддністр. наддністрянський говір, п. польська мова, под. подільський говір, псл. праслов’янська мова, рм. румунська мова, рос. російська мова, с-дн. середньонаддніпрянський говір, с-пол. середньополіський говір, слоб. слобожанський говір, степ. степовий говір, сх-пол. східнополіський говір, тр. турецька мова, тюрк. тюркські мови, укр. українська мова.

ВСТУП

Дослідження слов’янської топонімії має досить тривалу історію, але найрезультативніші її набутки спостерігаємо в ХХ столітті, коли з’являється низка лінгвістичних праць, присвячених як загальним питанням топоніміки, так і її окремим класам. Серед найбільш актуальних проблем важливе місце посідають питання мікротопоніміки вчення про власні географічні назви локальних об’єктів незначних обсягів та ареалів поширення. Увагу мовознавців привертають питання походження онімів, проблеми їхньої класифікації, аспекти онімного словотвору як у плані синхронії, так і діахронії, студії різних класів найменувань по реґіонах (Д.Бучко [26], М.Габорак [40; 41], К.Галас [48], Ю.Карпенко [117], В.Лобода [147], В.Лучик [149; 151], Л.Масенко [158], Т.Поляруш [196], Я.Редьква [225] та ін.).
Однак досі бракує ґрунтовних розвідок мікротопонімії багатьох районів України, що спричиняє низку проблем, передусім пов’язаних зі створенням загальноукраїнського фонду мікротопонімів, які слугували б підґрунтям для створення праць узагальнювального характеру, стали б матеріалом для інших наук географії, картографії тощо. До ареалів, що в українській лінгвістиці практично не досліджені, належить територія південно-східного Поділля. Географічно цей реґіон охоплює басейн Південного Бугу в його верхній і середній течіях [158, 3]. За адміністративно-територіальним поділом сюди належать південно-східні райони Хмельницької, більша частина Вінницької та південно-західні райони Кіровоградської області [158, 3].
Викладене вище обґрунтовує актуальність теми дослідження, яка зумовлена необхідністю всебічного вивчення мікротопонімного матеріалу на реґіональному рівні, в конкретному випадку південно-східного Поділля у межах Кіровоградської області. Така праця стане певним внеском до загальноукраїнського мікротопонімного реєстру, збагатить українську ономастику новим матеріалом, доповнить дані топономастики особливостями територіальної специфіки українських ВГН. МТ унікальні лексичні одиниці, що зберігають у собі різночасові й різнорівневі мовні елементи, відбивають лінгвогеографічну історію краю, містять важливу інформацію про його розвиток, ландшафт, господарську діяльність, культуру, традиції. Актуальним є комплексне вивчення мікротопонімії, що охоплює семантику, структуру, словотвір назв мікрооб’єктів, сприяє ширшому розкриттю питання творення і функціонування таких найменувань у лексичній системі мови.
Обраний напрямок дослідження пов’язаний із комплексною науковою темою кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка «Актуальні проблеми лексики та граматики української мови» (0204V000690), а також із загальноукраїнською проблемою «Реґіональна ономастика України», що її координує відділ ономастики й термінології Інституту української мови НАН України. Тему дисертації затверджено на засіданні Наукової координаційної ради «Українська мова» Інституту української мови НАН України (Протокол № 36 від 15 лютого 2007 р.).
Мета дослідження комплексний лінгвістичний аналіз мікротопонімії південно-східного Поділля, що передбачає розв’язання таких завдань:
1) обстежити територію реґіону за визначеною сіткою населених пунктів та зафіксувати власні назви сучасних локальних мікрооб’єктів;
2) провести лексико-семантичний аналіз МТ на доонімному рівні: визначити групи та особливості відапелятивних та відонімних назв, з’ясувати їхнє кількісне співвідношення; виокремити давні шари діалектної лексики краю, що їх фіксують оніми, виявити ендемічні географічні терміни, в тому числі іншомовні, які стали базою для творення місцевих пропріальних найменувань;
3) дослідити словотвірну структуру МТ, визначити найбільш поширені способи їхнього творення, словотвірні моделі та продуктивні засоби деривації;
4) виявити специфічні лексико-семантичні та структурно-словотвірні особливості МТ порівняно з назвами цього класу інших українських реґіонів;
5) укласти словник мікротопонімів південно-східного Поділля зі вказівкою на їхню локалізацію та ймовірне походження.
Об’єктом дослідження є мікротопонімія південно-східного Поділля (на матеріалі Кіровоградської області) в її системних зв’язках із місцевими говорами, антропонімами, топонімами та з мікротопонімними системами інших, уже досліджених українських територій, як суміжних, так і віддалених.
До реґіону дослідження належать, за даними діалектології, географії та етнографії, Гайворонський, Голованівський, Ульяновський і Вільшанський райони названої області. Вибір саме цієї території для збирання і вивчення мікротопонімів зумовлений такими чинниками: 1) ця місцевість належить до територій давнього слов’янського заселення, які в минулому відзначалися строкатістю етнічних стосунків, але водночас природні особливості цих земель сприяли збереженню безперервності населення, а тому обраний реґіон є цікавим і перспективним у плані виявлення архаїчних назв [149; 158]; 2) означена місцевість практично не вивчена в лінгвальному і лінгвістичному планах, окрім праць В.Лучика [149; 151], в яких аналізуються гідроніми та МТ незначної частини Гайворонського району на правому березі Південного Бугу, кандидатської дисертації Т.Громко [66], яка вивчала народні географічні терміни Кіровоградщини, Словника народних географічних термінів Т.Громко, В.Лучика, Т.Поляруш [СНГТК] та низки інших праць, де спорадично розглядаються ВГН цієї місцевості) [59; 103; 147; 158]; 3) за даними «Атласу української мови» [9] ця територія належить до подільських говірок південно-західного наріччя, які своїми визначальними рисами є старожитніми та ґрунтуються на загальноукраїнській мовній основі; подільські говірки мають виразно реґіональні риси, що насамперед зумовлено їхнім розташуванням: вони належать до південно-західного наріччя, на сході межують із південно-східним діалектним масивом, на півночі з волинсько-подільським. Мовлення місцевих мешканців зазнало впливу так званих «кресових» говірок польської мови, меншою мірою тюркських мов, носії яких упродовж століть контактували з автохтонною людністю [82; 190].
Предметом безпосереднього аналізу є лексико-семантичні та структурно-словотвірні особливості МТ південно-східного Поділля в окреслених межах.
Матеріалом роботи послужив ономастичний матеріал, зібраний автором експедиційним методом та шляхом анкетування місцевих корінних мешканців за «Програмою збирання матеріалів для вивчення топоніміки України» К.Цілуйка [269]. Усього обстежено 89 населених пунктів, унаслідок чого зафіксовано понад 3000 назв мікрооб’єктів.
Методи дослідження. Вивчення власних назв мікрооб’єктів проводилося з використанням різних методів студіювання реґіональної топонімії. З-поміж них основним є описовий, що полягає у всебічному аналізі МТ, їхньої систематизації, з’ясуванні особливостей семантики та структури топонімооснов. Кількісним методом визначено чисельне співвідношення між лексико-семантичними групами найменувань, продуктивність дериваційних засобів, словотворчих моделей і способів творення назв мікрооб’єктів. При розгляді різних ЛСГ МТ для виявлення їхніх типологічних та контрастивних ознак у зіставленні з іншими українськими реґіонами застосовано порівняльний метод. При опрацюванні семантично непрозорих назв використано елементи етимологічного аналізу.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше комплексно досліджено мікротопонімію південно-східного Поділля (у межах Кіровоградщини) території, мікротопонімія, як і лінгвальна картина взагалі, якої раніше практично не була об’єктом спеціального лінгвістичного аналізу. До всеукраїнського мікротопонімного реєстру внесено понад 3000 назв, з’ясовано їхню лексико-семантичну специфіку, здійснено аналіз способів творення, встановлено продуктивність способів і засобів назвотворення, розглянуто структурні особливості номенів.
Теоретичне значення праці полягає в поглибленні наукових знань про закономірності виникнення, розвитку, особливостей функціонування та творення МТ як окремого своєрідного класу ВГН, що водночас визначає локальні об’єкти і є водночас досить близьким до апелятивів. Вагому роль відіграє систематизований фактичний матеріал, а також лексико-семантичний, структурний та словотвірний аспекти його розгляду. Основні положення і висновки дисертації мають практичне і теоретичне значення для подальших студій української мікротопонімії в її системних зв’язках з онімами інших класів та апелятивами.
Практична цінність одержаних результатів визначається тим, що їх можна буде використати при вивченні мікротопонімії різних реґіонів України, при викладанні дисциплін «Сучасна українська літературна мова», «Українська діалектологія», «Історія української мови», «Етнолінгвістика» та спеціальних курсів із топоніміки; при укладанні загальноукраїнського мікротопонімного реєстру, реґіональних лінгвістичних атласів, мікротопонімних та інших ономастичних словників, при зіставно-порівняльних дослідженнях мікротопонімії різних слов’янських територій.
Особистий внесок автора полягає в збиранні, систематизації, лексико-семантичній та структурно-словотвірній кваліфікації мікротопонімів південно-східного Поділля, узагальненні результатів роботи. Без співавторства підготовлено та опубліковано 10 наукових статей із теми дослідження. Укладено Словник мікротопонімів південно-східного Поділля.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й практичні результати наукової праці було викладено на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу й аспірантів Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2006 2009 рр.); у доповідях на XII Міжнародній ономастичній конференції «Українська ономастика у загальнослов’янському контексті» (Чернівці, 2007), Міжнародній науковій конференції «Граматичні читання V» (Донецьк, 2009), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград, 2009), ХІІІ Всеукраїнській ономастичній конференції з міжнародною участю (Ужгород, 2009), VIII Міжнародній науковій конференції «Міжкультурні комунікації: мова і суспільство» (Алушта, 2009). Окремі розділи й дисертацію загалом обговорено на засіданнях кафедри української мови Кіровоградського

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження мікротопонімії південно-східного Поділля дає підстави для таких узагальнень і висновків:
Мікротопонімія як окремий топонімний клас за умови кількісного переважання, незважаючи на її різнопланове наукове вивчення, значні досягнення у розв’язанні проблем виникнення, розвитку та функціонування онімів, і понині залишається найменш дослідженою.
Як специфічним лексемам мікротопонімам притаманні такі ознаки, як близькість до апелятивів; їхня гранична локалізованість; переважно недовговічність існування, пов’язана зі змінами географічного середовища та поколінь мовців; співвіднесеність із видом або властивостями географічного об’єкта; можливість існування мікротопонімних варіантів; утворення на основі діалектної лексики, наявність фонетичних, морфологічних, словотвірних рис місцевої говірки; незафіксованість у писемних джерелах.
Територія досліджуваних реґіонів Кіровоградщини як складова частина південно-східного Поділля та окремий мікротопонімний простір має свої особливості, зумовлені фізико-географічними, соціально-економічними умовами, своєрідними історичними процесами, культурними традиціями корінного населення. Помітний вплив на формування різноманітного місцевого мікротопонімікону мали активні міграційні процеси, у тому числі і носіїв інших мов польської, болгарської, східнороманських (молдавської та румунської) та тюркських.
Назви мікрооб’єктів аналізованого реґіону становлять органічну частину національного онімікону і загалом не виходять за межі тих мікротопонімних універсалій, що склалися протягом століть на слов’янських і українських у їхньому числі мовних обширах. Виявляючи свої структурно-семантичні особливості, мікротопонімія досліджуваної території яскраво відбиває природно-географічні, історичні, економіко-господарські умови місцевості, культуру, мову, традиції народу.
У результаті системної лексико-семантичної інтерпретації встановлено співвідношення апелятивних (1632 МТ; 48, 7%) та онімних (1716 МТ; 51, 3%) утворень місцевих МТ. Найпродуктивнішою виявилась група відантропонімних ВГН, що становить 1282 назви, або 38, 3% від усіх зібраних.
У місцевій мікротопонімії переважає слов’янська за походженням географічна термінологія, однак засвідчена певна кількість іншомовних вкраплень, насамперед із польської, болгарської, східнороманських (молдавської, румунської) та давніх тюркських мов. Тюркізми стали органічними компонентами української мовної системи.
Сформувавшись на ґрунті фонетичної, лексичної і граматичної систем місцевих говірок, мікротопонімія досліджуваного ареалу відбиває їхні визначальні риси на всіх мовних рівнях, нерідко фіксує специфічні діалектні явища, а також архаїчні лексеми, більшість яких поступово втрачається в мовленні місцевих мешканців. У складі ВГН цього терену Поділля наявні лексичні елементи, що виявляють тісні міждіалектні контакти, зокрема з говірками південно-західного наріччя української мови.
Структура й дериваційні засоби МТ південно-східного Поділля загалом відбивають специфіку словотвору онімної лексики української мови. За особливостями будови виокремлено три групи найменувань: прості, складні та складені, поміж яких переважають прості номени (2656 назв; 79,3%).
Словотвірний аналіз місцевих мікротопонімів показав, що для ВГН регіону характерні такі способи творення, як лексико-семантичний, морфологічний з перевагою суфіксації та синтаксичний, представлений атрибутивними синтагмами, прийменниковими конструкціями та генітивними назвами.
Найбільш продуктивним є суфіксальний спосіб деривації МТ, репрезентований розмаїттям словотвірних моделей та формантів (1534 назви; 45,9% від загальної кількості МТ). Найпоширенішими виступають моделі з іменниковими -івк(а), -ок, -ин(а), -щин(а), -иськ(о), -ник та прикметниковими -ськ-, -цьк-, -ів-, -ов-, -ев-,-ин-, -ін-,-н- суфіксами.
Про детермінованість власних географічних назв на семантичному рівні свідчить дослідження МТ, утворених лексико-семантичним способом за моделями синекдохи, метонімії та метафори. 107, або 3,1%, виникли способом плюралізації за допомогою закінчення називного відмінка множини (переважно -и, рідше -а, -і), що нерідко виконує у процесі номінації функцію своєрідного топонімного форманта.
Інші різновиди морфологічного способу деривації префіксально-суфіксальний, складносуфіксальний, основоскладання, зрощення та абревіація не виявили продуктивності у формуванні мікротопонімії досліджуваного ареалу і репрезентовані поодинокими ВГН.
Особливістю мікротопонімії досліджуваної території є висока частотність складених найменувань (679 МТ, або 20,3% від усіх зафіксованих), що майже рівномірно представлені назвами-словосполученнями та прийменниково-іменними конструкціями.
Таким чином, проведений аналіз мікротопонімів південно-східного Поділля виявив і загальноукраїнські, і специфічні риси, як з погляду їхньої доонімної семантики, так і словотвірної структури. Саме це дає додаткові підстави виокремлювати означену територію як своєрідний онімний ареал, стверджувати про своєрідність її мікротопонімікону на загальноукраїнському тлі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Посацька-Черняхівська Є.М. див. Посацька Є.М., Черняхівська Є.М.

1. Адамович Е.М. О суффиксальном способе образования географических названий Белоруссии (на материалах Случчины)/Е.М.Адамович // Всесоюзная конференция по топонимике. 28 января 2 февраля. 1965 г. С. 76 79.
2. АдамовичЕ.М. Варианты названий и названия-ориентиры в микротопонимии Случчины / Е.М.Адамович // Микротопонимия. М.:Изд.Моск. универ., 1967. С.63 70.
3. АдамовичЯ.М. Мікратапанімічныя назвы/Адамович Я.М. Мінск: Вышэйшая шк., 1971. 112 с.
4. АдамовичЕ.М. Сравнительный анализ топонимии и микротопонимии небольшой территории (по материалам Случчины) / Е.М.Адамович// Конференция по топонимике северо-западной зоны СССР. Тезисы докладов и сообщений. Рига, 1996. С. 70 72.
5. Актуальні питання антропоніміки: [зб. матеріалів наук. читань пам’яті Ю.К.Редька]. К., 2005. 189 с.
6. Актуальні питання словотвору української мови: [матеріали наук. читань, присвячених пам’яті професора Івана Ковалика]. Т.1, 1993. 183 с.
7. Аркушин Г.Л. Композитні іменники в західнополіських говірках /Г.Л.Аркушин // Доп. та повідомл. IV Міжнар. конгр. україністів: Мовознавство. К.: Пульсари, 2002. С. 97 103.
8. Аркушин Г.Л. Іменний словотвір західнополіського говору / Г.Л. Аркушин. Луцьк: РВВ «Вежа» Волинського держ ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. 763с.
9. Атлас української мови: У 3 т. К.: Наук. думка, 1984 2001.
10. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов / О.С.Ахманова. М.:Наука, 1966. 608 с.
11. Баранник Д.Х. Прикметник // Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред. акад. АН УРСР І. К.Білодіда / Д.Х.Баранник. К.:Наук. думка, 1969. С. 140 236.
12. Бевзенко С.П. Українська діалектологія / С.П.Бевзенко. К.: Вища шк., 1980. 246с.
13. Безпояско О.К. Морфеміка української мови / О.К. Безпояско, К.Г.Городенська. К.:Наук.думка, 1987. 211 с.
14. БеленькаяВ.Д.Топонимы в составе лексической системы язика /В.Д.Беленькая. М.:Наука, 1969. 167 с.
15. Бичко З.М. Діалектна лексика Опілля / З.М.Бичко. Львів.: Фенікс, 1997. 136 с.
16. БірылаМ.В. Анамастычныя словаўтваральныя элементы ва ỹсходне- і заходне-славянских мовах (Адантрапанімічныя айконімы) / М.В.Бірыла, В.П.Лемцюгова. Мінск: Навука і тэхніка, 1973. 61 с.
17. БірылаМ.В. Мікратапанімія Беларусі. Матэрыалы / М.В.Бірыла, Ю.Ф.Мацкевіч. Мінск: Навука і тэхніка, 1974. 326 с.
18. Бірыла Э.К. Тапонімы Гомельшчыны з суфіксом -оўк(а) / -аўк(а) / -ёўк(а) / -еўк(а) / Э.К. Бірыла // Пытанні беларускай тапанімікі. Матэриялы Першай беларускай тапанімічнай канферэнцыі (1 3 снежня 1967 г.). Мінск: Вышэйшая шк., 1970. 200с. С. 98 108.
19. БондалетовВ.Д. Русская ономастика/В.Д.Бондалетов. М.:Просвещение, 1983. 224 с.
20. Бондар О.І. Словотворча активність демінутивних суфіксів прикметника в українській мові / О.І. Бондар // Укр. мовознавство. Вип. 6. К.: Вища шк., 1978. С. 68 76.
21. БорекГ.Восточнославянские топонимы с формантом -ьн- / Г.Борек //Восточнославянская ономастика М.: Наука, 1972. С. 90 143.
22. БорекГ.Кпроблеме восточнославянских топонимов на ища /БорекГ.//Восточнославянская ономастика. М.: Наука, 1979. С. 154 166.
23. БучкоД.Г. Географічні назви на -івці на Поділлі / Д.Г.Бучко// Тези доповідей Подільської історико-краєзнавчої конференції. Хмельницький, 1965. С. 114 115.
24. БучкоД.Г. До питання про деривацію онімічну та апелятивну /Д.Г.Бучко// Методичні читання «Словотвірна та семантична структура української лексики», присвячені пам’яті засновника дериватологічної школи на Україні професора Івана Ковалика: Тези доповідей. 15 17 травня 1991 року. Львів,1991. С. 16 18.
25. БучкоД.Г. Ойконімія Покуття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук: 10.02.02 «Українська мова» / Д.Г.Бучко. Чернівці, 1992. 35 с.
26. БучкоД.Г. Несколько замечаний о топонимном словообразовании /Д.Г.Бучко// Российский этнограф. М., 1993. №15. С. 32 37.
27. БучкоД.Г. Зв'язок типу географічного об’єкта з принципом і способом його номінації / Д.Г.Бучко// Тези доповідей та повідомлень наукового семінару «Ономастика східних слов’ян». К., 1996. С. 12 13.
28. БучкоД.Г. Кілька уваг про принципи номінації в ойконімії України /Д.Г.Бучко // Ономастика та етимологія. К., 1997. С. 13 24.
29. БучкоД.Г. Анойконіми сіл давнього любачівського повіту /Д.Г.Бучко//Mikrotoponimia na pograniczach językowo-kulturowych. Redakcja M.Łesiów, M. Olejnik. Wydawnictwo uniwersytetu Marii Curie-Składowskiej. Lublin, 2005. S. 17 23.
30. БучкоГ.Є. Способи творення українських прізвищ (семантичний спосіб) /Г.Є. Бучко // Наук. записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Мовознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2002. Вип.1. (VII). С. 206 212.
31. Вакарюк Л.О. Українська мова. Морфеміка і словотвір / Л.О. Вакарюк, С.Є. Панцьо. Тернопіль. Навчальна книга Богдан, 2004. 184 с.
32. ВасілюкН.І. Лексика-семантычныя тыпы мікратапанімії паỹднëва-заходняй часткі Брестчыны / Н.І. Васілюк// Беларуская анамастика. Мінск: Навука і тэхніка. 1985. С. 103 113
33. Ващенко В. Словник полтавських говорів / В.Ващенко. Харків, 1960. Вип. 1. 107с.
34. Вербич С.О. Діалектна лексика з «рослинною» семантикою і етимологізація регіональних топонімів / С.О. Вербич // Λογος όνομαστική. 2006. №1. С. 34 37.
35. Виноградов В.В. Вопросы современного русского словообразования /В.В.Виноградов // Русс. язык в шк. 1951. №2. С. 1 10.
36. Вихованець І.Р. Іменник / І.Р.Вихованець, К.Г. Городенська // Теоретична морфологія української мови. К.: Пульсари, 2004. С. 44 120.
37. Возний Т.М. Спостереження над складеними топонімами Миколаївщини/Т.М. Возний // Питання ономастики Південної України. К.: Наук. думка, 1974. С. 72 77.
38. Возний Т.М. Взаємодія української розмовної і літературної лексики на словотвірному рівні / Т.М. Возний // Науково-технічна революція і сучасні процеси розвитку лексики української народно-розмовної мови: тези доп. респ. конф. Ужгород, 1989. С. 32 33.
39. Вярэніч В.Л. Мікратапанімія в. Адамчукі Вільнюскага раёна Літоўскай ССР / В.Л. Вярэніч, А.Ф. Янкоўскі// Пытанні беларускай тапанімікі. Матэриялы Першай беларускай тапанімічнай канферэнцыі (1 3снежня 1967 г.). Мінск: Вышэйшая шк., 1970. 200с. С. 123 134.
40. ГаборакМ.М.Гідронімія Івано-Франківщини: словник-довідник /М.М.Габорак. Снятин: ПрутПринт, 2003. 284 с.
41. ГаборакМ.М.Назви гір Івано-Франківщини: словник-довідник /М.М.Габорак. Івано-Франківськ, 2005. 351 с.
42. ГавриловаТ.Назви частин населених пунктів у топонімічній системі (на матеріалі говірок Черкащини) / Т.Гаврилова// Наук. записки. Вип. 37. Серія: Філол.науки (мовознавство). Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ, 2001. С.97 100.
43. ГавриловаТ.До питання про онімізацію назв частин населених пунктів Черкащини / Т.Гаврилова // Укр. мова. 2003. № 1. С. 89 95.
44. ГавриловаТ.Конотативно марковані мікротопоніми (на матеріалі говірок Черкащини) / Т.Гаврилова// Наук. вісник Чернівецького національного університету. Серія: Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2007. Вип.354 355. С. 130 135.
45. Гаєвський С. Говірка села Михиренець Староконстантинівського повіту Волинської губернії / С. Гаєвський // Філол. зб. пам’яті К.Михальчука. Вид. Укр. Наук. Т-ва у Києві. К., 1915. С. 123 149.
46. ГаласК.Й. До питання вивчення топоніміки Закарпаття / К.Й. Галас// Наук. записки Ужгородського ун-ту. Г.26. Діалектол. зб. Вип. 2. Ужгород, 1957. С. 37 54.
47. ГаласК.Й. Про деякі особливості топонімів / К.Й. Галас// Доповіді та повідомлення Ужгородського університету. Серія філологічна. №5. 1960. С. 37 39.
48. ГаласК.Й. Топонимика Закарпатской области (названия населенных пунктов): автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. филол. наук /К.Й.Галас. Ужгород, 1960. 15 с.
49. Ганич Д.І. Словник лінгвістичних термінів / Д.І. Ганич, І.С.Олійник. К.:Вища шк., 1985. 360 с.
50. Глуховцева К. Лінгвістичний атлас лексики народного побуту українських східнослобожанських говірок / К.Глуховцева. Луганськ: Альма-матер, 2003. 183 с.
51. Глуховцева К. Словник українських східнослобожанських говірок /К.Глуховцева. Луганськ.: Альма-матер, 2003. 183 с.
52. Говірки південно-західного наріччя української мови:[зб.текстів/упорядник Глібчук Н.]. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. 155 с.
53. Говірки Чорнобильської зони: [тексти]. К.: Довіра, 1996. 358 с.
54. Говори української мови: [зб. текстів]. К.: Наук. думка, 1977. 590с.
55. ГоловинаЭ.Д. О характере номинации в микротопонимике /Э.Д.Головина // Вопросы топонимии. УЗ Уральського гос. ун-та, 1971. №5. С. 117 120.
56. Городенська К.Г. Префіксально-суфіксальний словотвір /К.Г.Городенська// Словотвір сучасної української літературної мови. К.:Наук. думка, 1979. С.285 313.
57. ГорпиничВ.О. Сучасні словотворчі тенденції в розвитку мікрогідронімії Сумщини (назви ставків) / В.О.Горпинич // Питання гідроніміки. Матеріали 3-ої республіканської ономастичної наради. К., 1971. С. 99 104.
58. ГорпиничВ.О.Теоретичні питання відтопонімного словотвору східнослов’янських мов / В.О.Горпинич. К.: Наук. думка, 1973. 165 с.
59. ГорпиничВ.О. Власні назви і відтопонімні утворення Інгуло-Бузького межиріччя / В.О. Горпинич, В.В. Лобода, Л.Т.Масенко. К.: Наук. думка, 1977. 192 с.
60. Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія / В.О.Горпинич. Дніпропетровськ, 1998. 186 с.
61. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія / В.О.Горпинич. К.: Вища шк., 1999. 207 с.
62. Гринчишин Д.Г. Явище субстантивації в українській мові (субстантивація прикметників) / Д.Г. Гринчишин. К.: Наук. думка, 1965. 112 с.
63. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові /А.П. Грищенко. К.:Наук.думка, 1978. 208 с.
64. Громко Т.В. Географічні терміни як твірні основи мікротопонімів /Т.В.Громко//Тези доповідей та повідомлень наукового семінару «Ономастика східних слов’ян». К., 1996. С. 20 21.
65. ГромкоТ.В. Про деякі фонетичні особливості говірок Кіровоградщини (на матеріалі народної географічної термінології) /Т.В.Громко// Наук. записки. Вип. XVI. Серія: Філол. науки (мовознавство). Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ, 1999. С.148 155.
66. ГромкоТ.В. Семантичні особливості народної географічної термінології Центральної України (на матеріалі Кіровоградщини) / Т.В.Громко. Кіровоград: РВЦ КДПУ, 2000. 172 с.
67. ГуменюкС.К. Межі Поділля / С.К. Гуменюк // Радянське Поділля. 1963. № 118.
68. Гуменюк С.К. Як складалася територія Поділля / С.К. Гуменюк// Тези доповідей Подільської історико-краєзнавчої конференції. Жовтень, 1965р. Хмельницький, 1965. С. 48 50.
69. ГумецькаЛ.Л. Топонімія в українській актовій мові XIVXV ст. /Л.Л.Гумецька // Мовознавство. К., 1957. Т.14. С. 19
70. ГумецькаЛ.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV XV століть / Л.Л. Гумецька. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 298 с.
71. Гуцульські говірки: короткий словник. Львів, 1997. 305 с.
72. ДенисикГ.І.Природнича географія Поділля / Г.І.Денисик. Вінниця: ЕкоБізнесЦентр, 1998. 184 с.
73. ДзендзелівськийЙ.О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР /Й.О.Дзендзелівський. Ч. І ІІІ. Ужгород, 1958 1993.
74. ДзендзелівськийЙ.О. Із спостережень над українською географічною номенклатурою (Назви частин річки)/Й.О.Дзендзелівський //IIIРеспубліканська ономастична конференція (Тези). К.: Наук. думка, 1965. С. 23 27.
75. Дика Л. В. Суфіксальний словотвір іменників говірки села Любарці Бориспільського району Київської області / Л.В.Дика// Волинь Житомирщина. Житомир, 2001. С. 59 67.
76. Дика Л.В. Суфіксальний словотвір іменника в говірках полісько-середньонаддніпрянського порубіжжя: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.01 «Українська мова» / Л.В.Дика. К.,2003. 19 с.
77. ЕмельяновічВ.М. Геаграфічная тэрміналогія як крыніца мікратапанімії (На матэрыяле Пружанскага і Камянецкага раенав Брэсцкай вобласці) /В.М.Емельяновіч// Беларуская анамастыка. Мінск: Навука і тэхніка, 1985. С. 87 97.
78. ЖелєзнякІ.М.Рось і етнолінгвістичні процеси Середньонаддніпрянського Правобережжя / І.М. Желєзняк. К.: Наук. думка, 1987. 204 с.
79. ЖелєзнякІ.М. Багатомірність ономастичних ареалів / І.М. Желєзняк //Проблеми регіональної ономастики: Тези доповідей і повідомлень наукового семінару. К., 1994. №2. С. 39 48.
80. Желєзняк І.М. Ономастика України та етногенез східних слов’ян. К., 1998. 226 с.
81. Желєзняк І.М. Ономастика Полісся / І.М.Желєзняк, О.П.Карпенко, В.П.Шульгач. К.,1999. 234 с.
82. Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови /Ф.Т.Жилко. К.,1955. 307 с.
83. Жилко Ф.Т. Говори української мови /Ф.Т.Жилко. К.: Рад. шк., 1958. 172 с.
84. ЖилкоФ.Т.Ареальні системи української мови /Ф.Т.Жилко//Мовознавство. 1990. №4. С. 18 27.
85. ЖучкевичВ.А. Происхождение географических названий Белоруссии /В.А.Жучкевич. Минск, 1961. 185 с.
86. Заінчковська О.В. До проблеми збирання і дослідження мікротопонімії південно-східного Поділля / О.В.Заінчковська // Наук. записки. Вип.73. Серія: Філол. науки (мовознавство): У 2 ч. Кіровоград: РВВ КДПУ ім.В.В.Винниченка, 2007. Ч. 1. С. 331 337.
87. Заінчковська О.В. Із спостережень над типами номінації мікротопонімів південно-східного Поділля / О.В.Заінчковська // Наук. вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. Вип. 354 355. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2007. С. 154 160.
88. Заінчковська О.В. Мікротопоніми південно-східного Поділля, похідні від апелятивів / О.В.Заінчковська // Записки з ономастики: зб. наук. праць. Вип. 11. Одеса: Астропринт, 2008. С. 60 72.
89. Заінчковська О.В. Морфологічні типи мікротопонімів південно-східного Поділля / О.В.Заінчковська // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. Вип.17. Донецьк: ДонНУ, 2008. С. 261 266.
90.&n