ХАРАКТЕРИСТИКА ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕМПУ МОВЛЕННЯ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

Іщенко Олександр Сергійович

УКД 811.161.2:81’342.1

ХАРАКТЕРИСТИКА ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕМПУ МОВЛЕННЯ
(ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук, доцент
Хоменко Людмила Мечиславівна

Київ 2009

ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................................4

Розділ 1. Темп як одиниця мовлення...13
1.1. Особливості дослідження темпу мовлення..13
1.2. Анатомо-фізіологічна природа темпу мовлення.18
1.3. Роль темпу в мові та мовленні..27
1.4. Спосіб і одиниці вимірювання темпу.........42
1.5. Визначення повільного, нормального та швидкого темпу
українського мовлення..........................................................................................54
Висновки до розділу..61

Розділ 2. Акустична характеристика голосних звуків
сучасної української літературної мови..64
2.1.Акустичні характеристики звуків і стан їхнього дослідження вукраїнській фонетиці..64
2.1.1.Фізичні параметри звуків...........................64
2.2.2.Здобутки українських мовознавців у галузі акустичної фонетики.......73
2.2.Експериментальні дані акустичних характеристик
голосних звуків української мови................................................................81
2.2.1.Матеріал і методика експерименту.82
2.2.2.Опис експерименту..85
2.2.2.1.Голосний [а]...85
2.2.2.2.Голосний [е]..88
2.2.2.3.Голосний [и]..91
2.2.2.4. Голосний [і]...95
2.2.2.5. Голосний [о]..98
2.2.2.6. Голосний [у]........101
2.2.3.Результати експерименту...104
Висновки до розділу108

Розділ 3. Залежність акустичних параметрів голосних звуків
від темпу мовлення ......................................................110
3.1. Особливості експерименту110
3.2. Голосний [а]..112
3.3. Голосний [е]..125
3.4. Голосний [и]..131
3.5. Голосний [і]...136
3.6. Голосний [о]..141
3.7. Голосний [у]..146
3.8. Результати експерименту.151
Висновки до розділу....162

Загальні висновки.....164

Список використаної літератури...........171

Додатки190

ВСТУП

Сучасну фонетику становить сукупність дослідницьких напрямів: артикуляційного, акустичного і перцептивного відповідно до проявів феномену звука, а саме його генерації, передачі і сприйняття. Лише у поєднанні вони спроможні пояснити специфіку природи та функціонування сегментних і надсегментних одиниць у мові та мовленні.
В українській лінгвістиці експериментально найґрунтовніше вивчені артикуляційні характеристики звуків. Зокрема, детально студіювали артикуляцію звуків, динаміку їхнього творення на матеріалі багатьох мов представники Київської фонетичної школи, яка розвивається на підмурках Щербівських ідей: вони вдосконалили давно відомі прийоми дослідження звукової системи мови (палатографування, осцилографування, рентгенографування тощо), розроблено нові, серед яких назвемо комплексний прийом кінотензоосцилографування; ця методика «працює», тобто є результативною, причому на матеріалах багатьох мов; праці фонетистів відомі у світі і мають високий коефіцієнт цитування. Її представники І.Сунцова (засновниця лабораторії експериментальної фонетики КНУ імені Тараса Шевченка), Л.Скалозуб, Н.Тоцька, Л.Прокопова, Т.Міщенко, Н.Плющ, Л.Ковальова, Д.Баколас, Д.Теряєв, Л.Хоменко, О.Бас-Кононенко, З.Дудник та інші.
Натомість акустичну фонетику української мови вивчено недостатньо. У цьому напрямі працювали лише Н.Тоцька [130], Л.Прокопова [105], Т.Міщенко [83], Т.Бровченко[27], В.Шатух [139] на матеріалі літературної мови, а також О. Біла [17], А.Залеський [53], В.Брахнов [25], Т.Назарова [86], В.Мойсієнко [85] та інші, котрі досліджували діалектну фонетику. Найбільше значення серед усіх праць з акустичного вивчення звуків має монографія Н.Тоцької «Голосні фонеми української літературної мови»[130], в якій зроблено спробу акустичного аналізу голосних звуків із використанням різних прийомів. Акустичні характеристики приголосних звуків найповніше представлено в праці Л.Прокопової «Приголосні фонеми сучасної української літературної мови»[105]. Варто зауважити, що обидві дослідниці вивчали й артикуляційні характеристики голосних і приголосних.
Описуючи фізичні характеристики звуків української мови, науковці використовували такі експериментально-акустичні (інструментальні) прийоми, як осцилографування та спектрографування.
Осцилографування. Просодична структура вислову, фрази, синтагми, слова, складу акустично існує у вигляді безперервних змін у часі частоти основного тону, інтенсивності й тривалості відповідного сегмента. Прийом осцилографування дозволяє фіксувати названі параметри мовлення. Осцилограма є перетворенням звукових коливань на електричні в амплітудно-часовому вимірі. Прийом використовували Н.Тоцька, Л.Прокопова, Т.Міщенко, В. Шатух, Т.Бровченко, О.Біла, В.Брахнов, О.Залеський, Т.Назарова, В.Мойсієнко та інші.
Спектрографування (спектрометрування). Цей прийом використовують для вивчення спектральних особливостей звуків, тобто діапазону всіх його частот. Фонетисти у своїх дослідженнях найчастіше застосовують два види спектрографування. У першому випадку на осях відкладають частоту та рівень енергії частотного складника. Такий прийом дає можливість бачити загальний спектр звука, тобто його спектральну картину. Інший тип спектрографування, який ще називають динамічним сонографуванням або спектрометруванням, дає змогу побачити спектр звука в часі, тому його і названо динамічним. В українській експериментальній фонетиці здебільшого застосовували динамічне спектрографування (Н.Тоцька, В.Шатух, В.Брахнов). Звуки за загальним спектром вивчала лише Т.Бровченко.
Слід сказати, що праць, які стосуються вивчення акустичної природи звуків української мови, обмаль, і представлені в них результати не дають цілісного уявлення про акустичну картину звуків української мови. Щоб поповнити й уточнити здобуті знання про звукову систему української мови, її стабільність і динаміку, необхідні нові дані про акустичні характеристики звуків, про те, якою мірою вони залежать від фонетичних позицій, від інтонації і від темпу мовлення зокрема.
Темп є універсальним поняттям, ознакою будь-якого руху. Власне, будь-який прояв людської діяльності не просто «занурений» у темп як вияв фундаментальної категорії часу, а конкретизується в ньому, існує, підштовхує до розвитку. Зацікавленість такими явищами властива природознавству і наукам гуманітарного циклу. В сучасній лінгвістиці спостерігаємо посилену увагу до мовленнєвої діяльності, що у фонетиці означає насамперед звернення до антропофоніки. Деякі новітні лінгвістичні концепції екстраполюють основну функцію мови зі сфери комунікації у царину пізнання людиною самої себе через мовленнєвий акт [43,342].
Темп мовлення це складне явище, в якому тісно переплетені мовна традиція та психічний склад людини, національне й індивідуальне. Це та мовленнєва ознака, що конкретизує кожну особистість і водночас значною мірою типізує носіїв певної національної мови.
У вітчизняному мовознавстві принагідно, на тлі інших проблем, темп вивчали Л.Булаховський, А.Багмут, М.Баженов, І.Борисюк, Л.Близниченко, М.Дворжецька, М.Наконечний, Г.Олійник, Н.Тоцька та інші. У зарубіжній лінгвістиці темп мовлення аналізували Л.Зіндер, Р.Потапова, Л.Бондарко, Л.Вербицька, Л.Златоустова, О.Галяшина, Н.Свєтозарова, Л.Чистович, А.Вєнцов, А.Падлужний, Г.Рамішвілі, Л.Цеплітіс, У.Лі, О.Ессен, С.Вуд, А.Браун, Г.Кюнцель, Г.Лінднер, М.Ліберман, Н.Тільманн, Г.Пфітцінгер, Р.Гриффітс, М.Маклаган та інші.
Темп це той засіб мовлення, який впливає на такі фонетичні процеси, як асиміляція, акомодація різних типів, редукція, елізія тощо, тобто темп визначає якісно-кількісну характеристику сегментного складу мовлення, отже, безпосередньо заторкує артикуляційно-акустичні властивості звуків, що є визначальними для кожного з них, і водночас сприяє виявленню тих ознак, які є спільними для всіх реалізацій певної фонеми української мови.
Зважаючи на вагомість чинника темпу в реалізації акустичних ознак українських голосних, у здійсненні динамічних процесів в українському мовленні, а також на відсутність спеціального комплексного дослідження акустичної характеристики голосних звуків залежно від темпу мовлення, запропонована тема є актуальною як у теоретичному, так і в практичному аспектах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено в межах планової тематики відділу граматики та фонетики Інституту української мови НАН України «Акустичний атлас голосних звуків української літературної мови» (НДР № 0105U001031).
Основна мета дослідження полягає у комплексному вивченні акустичних характеристик голосних звуків української літературної мови в різних комбінаторно-позиційних умовах та розкритті впливу на ці характеристики темпу мовлення.
Реалізація поставленої мети вимагає розв’язання низки завдань:
-проаналізувати дефініції понять «темп мовлення», «артикуляційний темп», «повний темп»;
-визначити природу, місце і роль темпу у фонетичній системі української мови;
-проаналізувати та оцінити ступінь формалізації прийомів, які використовують для визначення типів темпу мовлення;
-створити методику, спрямовану на встановлення об’єктивних критеріїв виокремлення типів темпу українського мовлення;
-провести експеримент зі встановлення сприйняття темпу українського мовлення його носіями;
-розробити методику дослідження акустичних параметрів звуків мовлення;
-дібрати фонетичний матеріал і на його основі створити програму, де б досліджувані звукові об’єкти (склади) були в позиціях, необхідних для їх вивчення;
-застосовуючи комп’ютерні програми, здійснити аналіз акустичних параметрів голосних звуків;
-визначити інваріантні акустичні параметри, за якими звук генерується та ідентифікується за будь-яких фонетичних умов (тобто встановити акустичні диференційні ознаки звука як типу);
-дослідити вплив темпу на акустичні характеристики голосних звуків українського мовлення.
Об’єктом дослідження обрано сучасне українське літературне мовлення в різних типах темпу повільному, нормальному, швидкому.
Предмет аналізу голосні звуки як елементи складів (слів), що організують їх у сегментно-надсегментну цілісність. Вокалізм досліджуємо в акустичному аспекті (тривалість, інтенсивність, частотний спектр, формантний склад) з огляду на залежність цих показників від темпу мовлення, котрий теж розглядаємо як предмет аналізу.
Матеріалом дослідження слугують записи українського літературного мовлення. Для встановлення та порівняння акустичних характеристик голосних звуків, проартикульованих у різних типах темпу літературного мовлення, частину текстів було записано в студійних умовах, начитаних носіями української літературної мови. Використано також аудіокурс Миколи Погрібного «Українська літературна вимова» [98]. З метою аналізу темпу мовлення, встановлення його типів значний масив звукового матеріалу (понад 2 години) було записано з інформаційного телепростору. Це живе усне мовлення ведучих теленовин провідних українських телевізійних каналів («1+1», «Інтер», «Перший національний»). Крім цього, в дисертації використано матеріали фонотеки Інституту української мови НАН України (детальніше матеріал описано нижче відповідно до його застосування в експериментах). Загальний обсяг звучання становить 5 годин, із них після опрацювання 1,5 години відібрано для слухового та інструментального аналізу. В дослідженні використано різностильові тексти (художні, публіцистичні, наукові, розмовні) різних форм (діалог, монолог).
Методи дослідження:
-експериментально-фонетичний метод із застосуванням слухового (аудіювання) та інструментальних прийомів (спектрографування, осцилографування, інтонографування);
-математично-статистичний метод опрацювання числових значень з використанням ЕОМ;
-метод візуального спостереження (описово-аналітичний);
-порівняльний метод.
Методологічні положення, Для пізнання і дослідження фонетичних явищ враховано такі загальномовознавчі засади:
1)єдність мови і мовлення розглядаються як потенція і реалізація;
2)мовленнєві тексти, закріплені різними засобами (писемна графіка, записи на магнітній стрічці, палатографування, осцилографування, кінорентгенографування, комп’ютерні засоби фіксації звучання та інші форми), репрезентують у відносній статиці різні періоди існування мови;
3)закономірністю існування одиниць мови як загального конструкта є їхня двоплановість, що полягає в неавтономності мовного знака;
4)звуковий рівень мовленнєвих явищ виявляє ознаки мовної системності на парадигматичному і синтагматичному рівнях;
5)звуковий рівень мовленнєвих явищ включає нейрофізіологічний, фізіологічний, акустичний, смисловий аспекти;
6)взаємозумовленість усіх аспектів звукових явищ є основою для моделювання фонетичної системи;
7)прості сегменти (звуки, склади) детермінують характер полісегментних звукових одиниць (фонетичних слів, синтагм, тактів і фраз), де якнайповніше виявляються мелодика, тембр, темп, паузація тощо;
8)сегментні і надсегментні явища характеризуються єдністю, взаємозумовленістю і невіддільністю.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше комплексно представлено акустичну картину голосних звуків українського мовлення, виділених із природного мовленнєвого потоку, на основі визначення їхніх частотних, часових та силових характеристик.
Досліджено залежність акустичних характеристик голосних звуків як компонентів складів (наголошених і ненаголошених, початкових, серединних, прикінцевих у словах) від темпу мовлення. Встановлено, що голосні, незалежно від позиційно-комбінаторних умов, темпу мовлення мають незмінні спектральні властивості, котрі дають підстави розглядати їх як диференційні фонемні ознаки.
Уперше подано сукупну характеристику темпу: здійснено його ґрунтовний аналіз як мовно-мовленнєвої одиниці природу, місце і функції в мові та мовленні, розроблено методику вимірювання темпу українського мовлення, яку застосовано для визначення повільного, нормального, швидкого його типів, виявлено специфіку такого поділу власне в українській мові.
Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні розуміння акустичної фонетики української мови. Запропонована методика вивчення акустичних параметрів голосних звуків, вимірювання швидкості мовлення безпосередньо стосується питань теоретичної фонетики, вона сприятиме також ґрунтовнішому дослідженню фонетичної системи української мови в усіх її проявах (літературна, розмовна, діалектна форми). Результати дисертації підтверджують тезу про те, що надсегментні явища (серед них і темп), які повністю проявляються у фонетичному слові, синтагмі, необхідно вивчати обов’язково в межах складу, адже саме в цих мінімальних структурах відбувається розвиток і кульмінаційні зміни зазначених одиниць.
Практичне застосування дисертації. Результати проведеного дослідження можна використовувати у практиці вищої школи для підготовки навчальних курсів із загальної фонетики, фонетики сучасної української літературної мови, спеціальних курсів та семінарів з експериментальної фонетики, для написання праць із типології фонетичних систем різних мов, на заняттях із удосконалення техніки мовлення майбутніх акторів, юристів, педагогів тощо, а також публічних осіб, журналістів та дикторів радіо і телебачення, темп мовлення яких сьогодні зазнає значного впливу іншомовного стилю промовляння.
Крім цього, здобутки дисертації можна застосовувати для автоматичного синтезування української мови, передавання українськомовного сигналу через канали зв’язку, у фоноскопічній експертизі, криміналістичній практиці, психології тощо.
Значний експериментальний матеріал, отриманий автором (спектрограми, осцилограми, інтонограми, графіки зміни частоти основного тону), який у сукупності представляє цілісну акустичну картину сучасної української літературної мови, методика його опрацювання можуть бути корисними для подальших фонетичних досліджень.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні відділу граматики та фонетики Інституту української мови НАНУкраїни. Основні положення роботи було викладено на таких конференціях: Наукові читання, присвячені 80-річчю професора Л.Скалозуб (Київ, 23 листопада 2006р.), VМіжнародна наукова конференція «Актуальні проблеми металінгвістики» (Черкаси, 2007р.), ХІІІМіжнародна науково-практична конференція «Мовні процеси в сучасному медіапросторі» (Київ, 29 березня 2007 р.), ХІVМіжнародна науково-практична конференція «Мова, суспільство, журналістика» (Київ, 18 квітня 2008), Міжнародна конференція фонетистів-славістів «Zagadnienia słowiańskiej fonotaktyki» (Торунь, Польща, 17-18 лютого 2009 р.).
Публікації. Зміст дисертації викладено в 5-ти публікаціях, 4 з яких надруковані у виданнях, затверджених ВАКом України як фахові.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного, загальних висновків, списку використаної літератури (192 позиції) та двох додатків. Робота містить 80 таблиць, 73 рисунки, подані в тексті. Загальний обсяг дисертації 200сторінок, текстову частину викладено на 170 сторінках.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Мовленнєва діяльність людини є тією єдиною реальністю, в якій усі одиниці мови/мовлення, безліч разів реалізуючись, формуються як типи; водночас, потрапляючи у сферу взаємодії різних чинників, лінгвальних і позалінгвальних, починають виявлятися в різних варіантах. Темп є тим явищем, який, з одного боку, сам впливає на матеріальну (звукову) систему/ структуру, тобто є джерелом варіативності, з іншого залежить від мети породження тексту, його форми, місця виголошення, особистості мовця (постійних і змінних його характеристик) тощо.
Темп бере активну участь у реалізації ідентифікаційної, емотивної, волюнтативної функцій. Крім того, це фонетичне явище є важливим інструментом засвоєння мовлення, виділення його елементів, розрізнення теми і реми, комунікативних типів (питання, відповідь), стилістичних типів (повний, неповний стилі) та форм (діалог, монолог) висловлення. Цей факт дозволяє тлумачити темп не просто як мовленнєвий засіб, а як надсегментну одиницю мовлення. Тоді надсегментний (інтонаційний) рівень фонетики розглядаємо як сукупність мелодичних (частотних), динамічних (енергетичних) і темпоральних (часових) складників мовлення, де, зокрема, часовою одиницею є темп.
Темп тлумачать то як середню або абсолютну тривалість мовлення, то як його швидкість. Застосування експериментальних прийомів дало можливість визначити, що темп це швидкість мовлення, яку в українській мові найдоцільніше вимірювати кількістю складів за секунду.
Дослідним шляхом (інструментально та із застосуванням аудиторського експерименту) встановлено типи темпу українського мовлення за шкалою повільний нормальний швидкий. Так, повільне мовлення це мовлення, темп якого не перевищує 4,5 скл/с, нормальне це мовлення, темп якого перебуває в проміжку між 4,5 і 6,5 скл/с (середнє значення нормального темпу мовлення 5,5 скл/с), швидке мовлення, темп якого вищий за 6,5 скл/с.
Акустичні параметри звуків сучасної української літературної мови таким чином залежать від темпу мовлення:
-тривалість складу перебуває в обернено-пропорційній залежності від темпу мовлення: зі збільшенням темпу тривалість голосного звука меншає. Темп змінює час звучання звука в усіх позиціях слова (початок середина кінець) і в усіх складах незалежно від консонантного його наповнення. Отже, зміну темпу спостерігаємо завдяки скороченню/подовженню голосних звуків;
-інтенсивність перебуває в нелінійній залежності від темпу мовлення: у повільному і нормальному типах темпу рівень інтенсивності приблизно однаковий (різниця в 1-3%), тоді як у швидкому темпі значно зростає (понад 10%);
-частотно-спектральна картина голосних звуків української мови зберігає свою основу в кожній позиції слова в усіх різновидах темпу. Однак у швидкому темпі спостережено наближення за інтегральним спектром одних звуків до інших як в наголошених, так і в ненаголошених складах, зокрема [и] до [е], [е] до [и], [и] до [і], [і] до [и], [о] до [у], [у] до [о], а також помічено випадки наближення [а] до [е]. У ненаголошених позиціях такі «зрушення» трапляються незалежно від темпу. Крім цього, у спектрах звуків, вимовлених у швидкому темпі, зафіксовано підсилення тих тонів, що розміщені на високих частотах. Саме завдяки їм звук набуває більшої інтенсивності порівняно із нешвидким (повільним і нормальним) темпом;
-рух формант у часі не зазнає змін під впливом темпу мовлення. Це є ще одним свідченням відсутності впливу темпу на частотний параметр звуків і збереження частотно-спектральної структури звука на всьому проміжку його розгортання;
-за ознакою часу мовлення існує в кореляційній тріаді повільний-нормальний-швидкий, тоді як за ознакою інтенсивності лише в парі швидкий-нешвидкий, адже за силовими показниками голосні звуки української мови фактично не відрізняються між собою у повільному і нормальному мовленні.
Проведені експерименти з виявлення акустичних характеристик голосних звуків української мови, вимовлених окремо (хоча структурно це склади), дозволяють зазначити таке.
Звук [а] в середньому триває 180 мс. Інтенсивність голосного становить 43%. Спектральну картину звука [а] визначають форманти:
F1 750 Гц,
F2 1200 Гц,
F3 2100 Гц,
F4 3500 Гц.
Середнє значення тривалості звука [е] становить 180 мс. Його середня інтенсивність 43%. Форманти звука [е] такі:
F1 520 Гц,
F2 1630 Гц,
F3 2200 Гц,
F4 3600 Гц.
Голосний звук [и] в середньому триває 180 мс. Середня інтенсивність звука становить 49%. Центральні частоти чотирьох формант такі:
F1 350 Гц,
F2 2100 Гц,
F3 2450 Гц,
F4 3640 Гц.
Середня тривалість звука [і] становить 180 мс, інтенсивність 51%. Формантна характеристика звука [і]:
F1 280 Гц,
F2 2300 Гц,
F3 3000 Гц,
F4 3550 Гц.
Середній час звучання звука [о] становить 190 мс, середня інтенсивність 40%. Частоти перших чотирьох формант звука [о]:
F1 450 Гц,
F2 750 Гц,
F3 2420 Гц,
F4 3460 Гц.
Характеристики звука [у] такі: середня тривалість 180 мс, середня інтенсивність 40%. Формантний склад:
F1 350 Гц,
F2 600 Гц,
F3 2470 Гц,
F4 3630 Гц.
Подані вище характеристики голосних вважаємо за своєрідний еталон. Далі наводимо параметри звуків, які є компонентами «повноцінних» складів (до структури яких входить і приголосні) і слів.
Голосний звук [а] у повільному темпі триває 80-160 мс, у нормальному темпі 70-110 мс, у швидкому темпі 50-80 мс.
Інтенсивність голосного [а] перебуває в межах від 30 до 50% у повільному темпі мовлення, 31-51% у нормальному темпі і 35-60% у швидкому темпі.
Форманти звука [а] у різних типах темпу такі:
F1 630-670 Гц,
F2 1300 Гц,
F3 2200-2290 Гц,
F4 3540 Гц.
Середня тривалість звука [е] у повільному мовленні становить 80-160мс, нормальному мовленні 70-110 мс, швидкому мовленні 50-80 мс.
Показники інтенсивності для голосного [е] є такими: у повільному мовленні 32-48%, мовленні нормального темпу 32-50%, у швидкому мовленні 39-62%.
Звук [е] характеризують такі чотири форманти:
F1 430-450 Гц,
F2 1550-1600,
F3 2300 Гц,
F4 3550-3590 Гц.
Звук [и] має середню тривалість 80-160 мс у повільному темпі, 70-110мс нормальному темпі, 50-80 мс швидкому темпі.
Середня інтенсивність звука [и] у повільному темпі становить 29-42%, нормальному темпі 29-43%, швидкому темпі 37-57%.
Значення формант частотного спектра звука [и] такі:
F1 330-380 Гц,
F2 2300 Гц,
F3 2700-2750 Гц,
F4 3450-3500 Гц.
Показники часу для звука [і]: у повільному темпі 80-160 мс, нормальному темпі 70-110 мс, швидкому темпі 50-80 мс.
Інтенсивність звука [і] у повільному темпі становить 30-47%, нормальному темпі 31-47%, швидкому темпі 35-53%
Спектрові звука [і] властиві такі форманти:
F1 250-280 Гц,
F2 2310-2350 Гц,
F3 2970 Гц,
F4 3600 Гц.
Середня тривалість звука [о]: у повільному темпі 80-110 мс, нормальному темпі 70-110 мс, швидкому темпі 50-80 мс.
Середня інтенсивність звука [о]: у повільному темпі 24-40%, нормальному темпі 25-42%, швидкому темпі 35-55%.
Частоти перших чотирьох формант звука [о]:
F1 420-450 Гц,
F2 730-750,
F3 2380-2410 Гц,
F4 3450-3480 Гц.
Звук [у] має такі часові параметри: 80-160 мс у повільному темпі мовлення, 70-110 мс нормальному темпі, 50-80 мс швидкому темпі.
Середня інтенсивність звука [у] в повільному темпі 32-43%, нормальному темпі 33-45%, швидкому темпі 40-56%.
Спектральну картину звука [у] визначають такі форманти:
F1 370 Гц,
F2 630-640 Гц,
F3 2470-2480 Гц,
F4 3500-3550 Гц.
Отже, голосні звуки української мови широко варіюють за акустичними параметрами часу та інтенсивності: їхні значення завжди залежні від лінгвальних (темп, наголос, позиція у слові) та екстралінгвальних (фізичний та психоемоційний стан мовця, ситуація, мотивація, бажання комунікації тощо) явищ.
Водночас незалежно від темпу, комбінаторно-позиційних умов та позамовних явищ зафіксовано відносно незмінну частотно-спектральну картину звуків: голосний звук зберігає постійний формантний склад із певним діапазоном частот, властивий кожній форманті.
Таким чином, можна говорити про форму звука, що визначається тривалістю та інтенсивністю, і про його структуру, яку творить власний частотний спектр, котрий ми назвали значенням звука. Якщо форма звука є джерелом його варіативності, то структура це незмінна характеристика, завдяки якій звук реалізується як тип, тобто фонема.
Експериментальний аналіз абсолютних акустичних характеристик голосних звуків як компонентів складів у різних позиціях в слові і вимовлених з різною швидкістю дав змогу простежити особливості ритміко-акцентної структури слова залежно від темпу.
Так, наголошений та ненаголошений склади відрізняються насамперед тривалістю. Загальне співвідношення наголошених і ненаголошених складів в усіх типах темпу разом виражено різницею в 37%.
Співвідношення наголошених і ненаголошених складів за ознакою інтенсивності менш чітке порівняно із тривалістю, адже різниця між інтенсивністю голосних звуків в наголошених і ненаголошених складах становить 14%.
Щоправда, параметр інтенсивності яскраво проявляє себе на позиційному рівні: українське слово формується за моделлю, за якою в різних типах темпу найінтенсивнішим є перший склад у слові, а найменш інтенсивний останній, тобто інтенсивність звуків спадає від початку до кінця незалежно від наголошеності/ненаголошеності та темпу мовлення. Отже, найпотужнішим буде наголошений склад на початку слова.
Такі висновки знаходимо і щодо фонетичної організації слова в інших слов’янських мовах, тобто сильний початок слова є для них універсалією. Це пов’язано з основним комунікативним навантаженням саме цієї позиції. Втім, дослідження у цьому напрямі мають бути продовжені. Отже, український наголос має складну природу, де чільне місце посідає як динамічна, так і часокількісна характеристика.
Отже, методика, розпрацьована і застосована автором в експериментальному дослідженні, дала можливість визначити шкалу оцінки темпу українського мовлення, виявити акустичні параметри звуків, вплив темпу на ці характеристики. Запропонована методика може бути корисною для подальших експериментальних досліджень фонетичних систем як літературної, так і діалектної форм української та інших мов.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АртемовВ.А. Метод структурно-функционального изучения речевой интонации. М.: Просвещение, 1974. 160 с.
2. Бабырэ Н.М. Артикуляторная динамика дифтонгов и монофтонгов молдавской речи (по данным кинорентгенографирования): автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.05 «Молдавский язык» / Н.М.Бабырэ. К., 1987. 23 c.
3. Багмут А.Й. Темп мовлення / А.Й. Багмут // Українська мова: Енциклопедія. К.: «Укр. енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2004. 824с.
4. Багмут А.Й. Типологія інтонації мовлення / [А.Й Багмут, І.В. Борисюк, Г.П.Олійник, Н.П. Плющ]. К.: Наук. думка, 1977. 495 с.
5. БагмутА.И. Длительность слога как компонент интонации спонтанной речи / А.И. Багмут // Автоматическое распознавание слуховых образов. К.: Наук. думка, 1982. С. 223225.
6. БагмутА.Й. Інтонація спонтанного мовлення / А.Й Багмут, І.В.Борисюк, Г.П.Олійник. К.: Наук. думка, 1985. 215 с.
7. БагмутА.Й. Інтонація як засіб мовної комунікації / А.Й Багмут, І.В.Борисюк, Г.П.Олійник. К.: Наук. думка, 1980. 343с.
8. БаженовМ.М. Виразне читання і культура усної мови. К.: Рад. шк., 1949. 208 с.
9. Баймаханов Т.Д. Длительность как просодический компонент фонетической структуры слова (на материале английского языка): автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.05 «Английский язык» / Т.Д. Баймаханов Минск, 1974. 31 с.
10. Баколас Д.Д. Консонантизм новогреческого языка: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.16 «Новогреческий язык» / Д.Д. Балокас. К., 1973. 21 с.
11. Бас-Кононенко О.В. Склад в українському мовленні: складотворення та артикуляторна типізація (експериментально-фонетичне дослідження): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / О.В.Бас-Кононенко К., 1999. 17 с.
12. БевзенкоC.П. Українська діалектологія. K.: Вища шк., 1980. 246 c.
13. Белоозеров В. Восприятие речи / В.Белоозеров // Языкознание в курсе информатики. Режим доступу:
http://systemling.narod.ru/general.html.
14. БергманнГ. Управляющие процессы в речи / Г. Бергманн // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература: реферативный журнал. 1989. Сер. 6 (Языкознание). №3. С. 130135.
15. БерковецьВ.В. Просодичні диференційні ознаки функціонального стилю в українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / В.В. Берковець. К., 2004. 18с.
16. БернштейнС. Вопросы обучения произношению. Применительно к преподаванию русского языка иностранцам. М.: Наука, 1937. 212 с.
17. Біла О.С. Дослідження з українського діалектного вокалізму. Чернівці: ЧДУ, 1974. 40 с.
18. Богородицкий В.А. Фонетика русского языка в свете экспериментальных данных. Казань: Изд. Дома Татарск. культуры, 1930. 152 c.
19. БогородицкийВ.А. Курс экспериментальной фонетики применительно к литературному русскому произношению. Казань: Госиздат. авт. Татарск. респ., 1922. 50 с.
20. Большой энциклопедический словарь: в 2-х томах / [гл. ред. А.М.Прохоров]. Т. 2. М.: Совет. энцикл., 1991. 768 c.
21. Бондарко Л.В. Осциллографический анализ речи. Ленинград: ЛОЛГУ, 1965. 47с.
22. Бондарко Л.В. Фонетика современного русского языка. Санкт-Петербург: Изд-во СПбГУ, 1998. 389 с.
23. БондаркоЛ.В. Основы общей фонетики / Л.В.Бондарко, Л.А.Вербицкая, М.В.Гордина. Санкт-Петербург: Изд-во СПбГУ, 1991. 152 с.
24. БорисюкІ.В. Форми і функції інтонації українського спонтанного мовлення. К.: Наук. думка, 1990. 202 с.
25. Брахнов В.М. До акустичної характеристики північноукраїнських дифтонгів / В.М. Брахнов // Питання експериментальної фонетики. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. С. 4164.
26. Бровченко Т.А. Метод статистического анализа в фонетических исследованиях / Т.А. Бровченко, П.Д. Варбанец, В.Г. Таранец. Одесса: ОГУ, 1976. 100 с.
27. Бровченко Т.А. Словесний наголос в сучасній українській мові (експериментально-фонетичне дослідження). К.: Наук. думка, 1969. 188с.
28. Брызгунова Е.А. Обобщающие и классифицирующие единицы звучащей речи и их сопоставление // Аванесовский сборник: К 100-летию со дня рождения члена-корреспондента АН СССРР. И.Аванесова: [сб. науч. трудов / отв. ред. Н.Н. Пшеничнова]. М.: Наука, 2002. С. 252258.
29. БудаговР.А. Человек и язык. М.: Изд-во МГУ, 1976. 429 с.
30. БулаховськийЛ.А. Основи мовознавства / Л.А.Булаховський, І.І.Завадовський. Харків, 1928. 316 с.
31. Венцов А.В. Перцептивная сегментация звучащего текста / А.В.Венцов, В.Б. Касевич, Н.А. Слепокурова // Проблемы фонетики І: сб. статей. М.: Прометей, 1993. С. 242273.
32. ВенцовА.В. Темп речи и некоторые особенности его восприятия / А.В.Венцов // Сенсорные системы. Ленинград: Наука, 1977. С. 127134.
33. ВереничН.И. Влияние темпа речи на модификации звуков (Експериментально-фонетическое исследование на материале современного немецкого языка): автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 «Немецкий язык» / Н.И.Веренич. Минск, 1984. 22 с.
34. ВиллерМ.А. Фонетика французкого язика / М.А.Виллер, М.ВГордина, Г.А.Белякова. Ленинград: Просвещение, 1978. 240 с.
35. Вовк П.С. Проблема управления артикуляций при обучении русскому языку как иностранному: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 13.00.01 «Общая педагогика» / П.С. Вовк. М., 1970. 20с.
36. Выгонная Л.Т. Сучасны стан беларускага літературнага вымаўлення / Л.Выгонная, Г.Мятлюк // Acta Universitatis Nicolai Copernici. Studia Slavica. VI, 2001. S. 711.
37. Выгонная Л.Т. Темповые характеристики и их применение для членения слитной речи / Л.Т.Выгонная, Э.Г.Якушев // Автоматическое распознавание слуховых образов. К.: Наук. думка, 1982. С. 235237.
38. ГайдучикС.М. Фонетические характеристики монологической речи / С.М. Гайдучик // Экспериментальная фонетика. Минск: Изд-во ГПИИЯ, 1969. С. 4157.
39. Галяшина Е.И. Основы судебного речеведения / Е.И. Галяшина. Режим доступу:
http://library. cjes.ru/files/pdf/basics-judge-speech.pdf.
40. Галяшина Е.И. Речь под микроскопом / Е.И. Галяшина // Компьютерра. 1999. № 15. Режим доступу:
http://offline.computerra.ru/1999/293/3577/.
41. ГанцкаяТ.Б. Интонационная организация повествовательной фразы во французском языке / Т.Б. Ганцкая // Вопросы интонации. М.: Наука, 1953. С. 7783.
42. Ганыкина М.В. Социальная вариативность мелодических и темпоральных характеристик спонтанной монологической речи в русском и английском языках / М.В.Ганыкина // Звучащая речь: теория и практика: сб. науч. трудов. М.: Изд-во МГУ, 2000. Вып. 453. С.514.
43. Голощапова Т.И. Сравнительное исследование акустической картины русских гласных в прикладном аспекте / Т.И. Голощапова // Русский язык: исторические судьбы и современность: сб. тезисов ІІІ междунар. конгресса исследователей рус. языка, 2023 марта 2007 г., Москва. М.: МГУ, 2007. С. 341342.
44. Горбушина Л.А. Выразительное чтение / Л.А.Горбушина, А.П.Николаевичева. М.: Просвещение, 1987. 176 с.
45. Горст Н.А. Проблема индивидуальности и психофизическая диагностика свойств темперамента / Н.А. Горст // Вестник Оренбургского государственного университета. 2004. №4. С.2730.
46. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 2000 400с.
47. Дворянкин С.В. Обоснование критериев защиты эффективности речевой информации от утечки по техническим каналам. Режим доступу:
http://www.inside-zi.ru/pages/2_2007/18.html.
48. Долотин К.И. Акустический метод оценки явлений фонетической интерференции в процессе изучения русскому языку / К.И. Долотин // Проблемы фонетики V: сб. статей. М.: Наука, 2007. С. 379388.
49. Дукельский Н.И. Принципы сегментации речевого потока. М.-Л.: АН СССР. 137 с.
50. Ерофеева Е.В. Связь формантных и перцептивных характеристик гласных/ Е.В. Ерофеева, А.С. Штерн // Проблемы фонетики І: сб. статей. М.: Прометей, 1993. С. 237242.
51. Есперсен О. Философия грамматик. М.: Наука, 1958. 400 с.
52. Єлькіна Н.С. Роль темпоральних характеристик у просодичній актуалізації інформаційної структури усного наукового тексту / Н.С.Єлькіна // Загальна та експериментальна фонетика: зб. наук. праць і матеріалів. К.: Соборна Україна, 2001. С.174175.
53. Залеський А.М. Вокалізм південно-західних говорів української мови. К.: Наук. думка, 1973. 155 с.
54. Захаров Л.М. Интонация диалога (На материале аудиозаписей кетской, селькупской и эвенкийской речи) / Л.М.Захаров, О.А.Казакевич. Режим доступу:
http://www.dialog-21.ru/dialog2007/materials/html/32.htm.
55. ЗиндерЛ.Р. Влияние темпа речи на образование отдельных звуков /Л.Р. Зиндер // Вопросы фонетики: ученые записки ЛГУ. 1964. Вып. 4. № 325. С. 36-44
56. Златоустова Л.В. Распознавание индивидуальных и групповых акустико-перцептивных характеристик говорящего по звучащей речи / Л.В.Златоустова, Е.И. Галяшина. Режим доступу:
http:// www.philol.msu.ru/rus/gorn/arso/zlat2.htm.
57. ЗлатоустоваЛ.В. Общая и прикладная фонетика / Л.В. Златоустова, Р.К.Потапова, В.Н. Трунин-Донской. М.: МГУ, 1986. 303 с.
58. Изучение сегментных и суперсегментных единиц речи / [под. ред. В.И.Петрянкиной]. М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1977. 77 с.
59. ИльинаВ.И. К вопросу о вариантах речи / В.И. Ильина // Интонация и звуковой состав: материалы коллоквиума по экспериментальной фонетике и психологии речи. М.: МГУ, 1965. С. 2635.
60. Іщенко О.С. Акустичні характеристики голосних звуків української мови (експериментально-фонетичне дослідження) / О.С. Іщенко // Українська мова. 2008. №4 С. 102111.
61. Іщенко О.С. Темп мовлення як об’єкт фонетичних досліджень / О.С. Іщенко // Українське мовознавство: міжвідомчий науковий збірник. К.: ВПЦ «Київ. ун-т». 2007. Вип. 37. №36. С. 6164.
62. Іщенко О.С. Функціональний аспект темпу мовлення / О.С. Іщенко // Вісник Черкаського університету. Черкаси: ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2007. Вип. 116. С. 113121.
63. КарповО.Н. Некоторые индивидуально варьируемые и устойчивые особенности речи в состоянии эмоциональной напряженности / [О.Н.Карпов, Э.Л.Носенко, А.А.Чугай, А.Н.Скряга, В.Е.Дуранин] // Автоматическое распознавание слуховых образов. К.: Наук. думка, 1982. С. 197199.
64. Касаткин Л.Л. Современная русская литературная диалектная фонетика как источник для русского языка. М.: Наука, 1999. 528 с.
65. Касаткин Л.Л. Фонетика современного русского литературного языка. М.: Изд-во МГУ, 2003. 224 с.
66. Касаткина Р.Ф. О некоторых акцентологических изменениях в современном русском языке / Р.Ф. Касаткина // Acta Universitatis Nicolai Copernici, Studia Slavica IX. 2004. S. 711.
67. КасевичВ.Б. Ударение и тон в языке и речевой деятельности / В.Б.Касевич, Е.М. Шабельникова, В.В. Рыбин. Л.: Изд-во ЛУ, 1990. 246 с.
68. КаспароваМ.Г. О речевой паузе / М.Г.Каспарова // Исследование языка и речи: ученые записки МГПИИЯ им. М. Тореза. № 60. М.: Изд-во МГПИИЯ, 1971. С.3539.
69. Князев С.В. О сильном примыкании / С.В.Князев, М.С.Шатайкина // Проблемы фонетики І: сб. статей. М.: Прометей, 1993. С. 96109.
70. Ковалева Л.С. Артикуляционная динамика аффрикат в русской речи. Автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык» / Л.С.Ковалева. К., 1981. 23 с.
71. Ковтунова И.И. Современный русский язык. Порядок слов и актуальное членение предложений. М.: Эдиториал УРСС, 2002. 240с.
72. Кодзасов С.В. Общая фонетика / С.В. Кодзасов, О.Ф. Кривнова. М.: РГГУ, 2001. 592 с.
73. КочерганМ.П. Вступ до мовознавства: Підручник. К.: Академія, 2002. 368с.
74. КривноваО.Ф. Управление общим темпом произнесения при автоматическом синтезе речи. Режим доступу:
http://www.philol.msu.ru/~otipl/SpeechGroup/publications/krivnova-2001-2004/krivnova_rao_15_2004.doc.
75. КулинаИ.Г. Артикуляторные характеристики слога (На материале немецкого языка) / И.Г. Кулина // Автоматическое распознавание слуховых образов. К.: Наук. думка, 1982. С.249251.
76. Лобанов Б.М. Автоматизация клонирования персонального голоса и дикции для систем синтеза речи по тексту / Б.М.Лобанов, В.В.Киселев// Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии: труды Междунар. конф. «Диалог’2003», 17 июня 2003 г., Москва. М.: Наука, 2003. С. 417424.
77. Лобанов Б.М. Фонетико-акустическая база данных для многоязычного синтеза речи по тексту на славянских языках. Режим доступу:
http://www.dialog21.ru/dialog2006/materials/html/Lobanov.htm#_ftn1.
78. Лободюк В.А. Справочник по элементарной физике / В.А.Лободюк, К.П.Рябошапка, В.И.Шулишовва К.: Наук. думка, 1975. 448с.
79. Лысенко Э.И. Модификации гласных современного немецкого литературного языка (задний ряд гласных). Экспериментально-фонетическое исследования: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 «Немецкий язык» / Э.И. Лысенко К., 1971. 19 с.
80. Маньковский В. Акустические характеристики натуральных источников звука. Режим доступу:
http:// www.zvukpart.com/content/content/view/74/44/.
81. Методы автоматического распознавания речи: у 2-х кн. / [под. ред. У.Ли / пер. с англ. О.В. Александровой]. Кн. 1. М.: Мир, 1983. 327с.
82. Михайлов В.Г. Измерение параметров речи / В.Г. Михайлов, Л.В.Златоустова. М.: Радио и связь, 1987. 167 с.
83. Мищенко Т.С. Акцентологический акустический аспект синтаксической фонетики. На материале украинского и английского языков (экспериментально-фонетическое исследование): автореф. диссер. на соискание науч. степени канд. филолог. наук: спец. 10.02.19 «Теория языка» / Т.С. Мищенко. К., 1975. 23 с.