СТИЛІСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ПРОЗИ

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут української мови

На правах рукопису

ДЕГТЯРЬОВА Ірина Олександрівна

УДК 811.161.2’38:7.038.6:82-3

СТИЛІСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ПРОЗИ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Сологуб Надія Миколаївна,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади лінгвостилістичного дослідження української постмодерністської прози..

14

1.1. Основні тенденції сучасного мовного розвитку

14

1.2. Світоглядно-естетична основа мови української постмодерністської літератури: онтологічні, гносеологічні, аксіологічні та лінґвальні параметри..

19

1.3. Концептуальні аспекти вивчення мови постмодерністського тексту...

30

Висновки до першого розділу ...................................................................

38

РОЗДІЛ 2. Стильові домінанти постмодерністської прози:..

41

2.1. Експресивність.....

41

2.2. Карнавальність.....

46

2.3. Мовна гра .

56

2.4. Інтертекстуальність.

62

Висновки до другого розділу ...................................................................

77

РОЗДІЛ 3. Мовностилістичні параметри української постмодерністської прози...

79

3.1. Продуктивні фонетико-стилістичні засоби: .

79

3.1.1. Інтенсифікація звуків і звукосполучень

79

3.1.2. Звуковий повтор...

81

3.1.3. Звуконаслідування..

83

3.1.4. Фонетична гра і паронімічна атракція.

85

3.2. Лексика та фразеологія постмодерністської прози.

88

3.2.1. Вкраплення та вживання чужомовних елементів......

88

3.2.2. Діалектизми

95

3.2.3. Стилістично знижена лексика.

96

3.2.4. Термінологічна лексика ............

98

3.2.5. Ономастикон...

100

3.2.6. Фразеологія.

103

3.3 Полісемія та синонімія в постмодерністському тексті

106

3.4. Постмодерністське словотворення.

110

3.5. Стилістичний потенціал морфологічних категорій..

122

3.6. Тропеїстика постмодерністської прози ...

125

3.7. Постмодерністська словесна символіка

130

Висновки до третього розділу ...............................................................

139

РОЗДІЛ 4. Особливості текстової організації постмодерністської прози...

141

4.1. Синтаксичні параметри: засоби, фігури та їх стилістичний потенціал..................

141

4.1.1. Синтаксична організація постмодерністського художнього мовлення...

142

4.1.2. Фігури та прийоми стилістичного синтаксису

161

4.1.3. Засоби експресивного синтаксису....

189

4.2. Композиційно-стилістичні особливості постмодерністського прозового тексту ..

193

4.3. Стилістичний потенціал графічних засобів у постмодерністському тексті .....

204

4.3.1. Стилістичний ефект орфографії ..

205

4.3.2. Стилістична функція пунктуаційних знаків.......

214

Висновки до четвертого розділу ...............................................................

218

ВИСНОВКИ...........................................................................................................

220

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЇХ УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ..

224

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................

226

ДОДАТКИ:

Додаток 1: Словник дієслівних синонімів постмодерністської прози.

249

Додаток 2: Словник афористичних висловів.

256

Додаток 3: Словопокажчик тропів за текстовими домінантами

262

ВСТУП

Глобалізаційні світові процеси, панівні концепції плюралізму та мультикультуралізму, інформаційні та наукові революційні досягнення зумовили суттєві зміни в мовно-комунікативному просторі на межі тисячоліть. В українській словесній творчості кінця ХХ ст. сформувалися нові, нетрадиційні естетичні орієнтації, новий для пострадянського простору постмодерністський дискурс.
Постмодернізм вважають продуктом постіндустріальної, постчорнобильської, постапокаліптичної доби, епохи розпаду цілісного погляду на світ, девальвації ідей і ідеологій, руйнування суперсистем світоглядно-філософських, економічних, політичних, мистецьких. Поняття «постмодернізм» є полісемантичним, що означає: 1) період у розвитку культури; 2) новий художній, мистецький стиль; 3) світоглядно-естетичну систему, сформовану в другій половині XX ст.; 4) стиль постнеокласичного наукового мислення, теоретичні рефлексії у філософії, естетиці; 5) вияв артистично богемного маргіналізму творчої інтелігенції XX ст. Постмодернізм насамперед визначає певний менталітет, стиль мислення, специфічний спосіб світо- і себе-відчуття.
Принциповими ознаками постмодерністської художньої творчості стали відкритий соціально-мистецький простір, парадоксальне поєднання інтелектуалізму та масової культури, стирання психологічних кордонів у творенні й сприйнятті мистецтва, руйнування традиційних для національної поетики естетичних канонів художньої мови. Теоретики постмодернізму зазвичай кваліфікують ці явища як вияви світоглядного бунту, наслідки якого вважають деструктивними, руйнівними для мови загалом та мовно-естетичної свідомості читачів зокрема. І хоч мовотворчість постмодерністів оцінюють по-різному, ігнорувати її присутність у сучасному українському мовно-літературному просторі було б необ’єктивно.
Постмодерністська проза формує об’ємний (а в окремих жанрах визначальний) сегмент української словесності та показово відбиває особливості національно-мовної картини світу кінця ХХ початку ХХІ ст. Ю.Андрухович вважає постмодернізм єдино можливим способом мистецького вислову в сучасному динамічному, мінливому світі [5]. Стиль постмодерністських текстів це вербалізоване віддзеркалення сприйняття навколишньої дійсності, образного бачення і відчуття сучасного світу. Саме тому всебічне вивчення сучасних мовних процесів неможливе без урахування постмодерністського художнього контексту та визначення його стильових домінант.
Лінгвостилістичне дослідження постмодерністського художнього твору передбачає його комплексний мовний аналіз у контексті синтезу наукових знань. Загальнотеоретичну базу дослідження забезпечили праці «золотого фонду» вітчизняної лінгвостилістики: О.О.Потебні [153; 154], В.В.Виноградова [44; 45; 46], М.М.Бахтіна [18; 19], Б.О.Ларіна [121], І.К.Білодіда [26; 194; 195], Т.Г.Винокур [47], В.С.Ващенка [39; 40; 41], І.Г.Чередниченка [215], В.М.Русанівського [160; 161; 162], І.Є.Грицютенка [60], Н.Д.Арутюнової [9; 10; 11], І.В.Арнольд [7; 8], М.Н.Кожиної [103; 104], Л.Г.Бабенко [13]. При цьому сучасну українську лінгвостилістику репрезентують дослідження С.Я.Єрмоленко [74; 75; 76; 77; 78], Л.І.Мацько [134; 135], Л.О.Ставицької [181; 182; 183; 184; 185; 186], Н.І.Бойко [28; 29; 30], О.О.Тараненка [200], Н.М.Сологуб [177; 178; 179; 180], А.К.Мойсієнка [140], М.І.Голянич [55], Л.В.Струганець [192; 193], О.А.Стишова [190; 191], В.А.Чабаненка [214], Л.І.Шевченко [218; 219], Г.М.Вокальчук [50] та ін.
З’ясування лінгвостилістичних параметрів постмодерністської прози здійснюємо із залученням філософських теорій постмодернізму й постструктуралізму (ідеї Р.Барта, Ж.Дерріди, Ж.Бодріяра, Ф.Гваттарі, Ж.Дельоза, Ю.Крістевої, Ж.-Ф.Ліотара, М.Фуко, І.Хасана та ін.).
До наукового обігу сьогодні введено нові слова й поняття, якими оперують при вивченні не лише постмодерністського словесного мистецтва: гено-текст і фено-текст, інтертекстуальність, текстуальна продуктивність (Ю.Крістева), метанаратив (Ж.-Ф.Ліотар), нонселекція (Д.Фоккема), ризома (Ж.Дельоз, Ф.Гваттарі), пастиш (Р.Пойрієр, Ф.Джеймсон), симулякр (Ж.Дерріда, Ж.Дельоз), голос-письмо (Ж.Дерріда), подвійне кодування (Ч.Дженкс, Т.Д’ан), деконструкція (Ж.Лаккан, Ж.Дерріда), текстуальність, текст-задоволення, текст-насолода (Р.Барт), постмодерністська чуттєвість (І.Хасан), цитатне мислення (Р.Барт, Ю.Крістева, І.Хасан), постмодерністський код (Д.Фоккема) та ін
Наукові теорії М.М.Бахтіна про діалогічність культур і текстів, про карнавальну естетику стали концептуальною основою постмодерністської філософії, про що свідчить актуалізація понять, пов’язаних зі сміховою культурою карнавал (карнавальність), іронія, пародія, кіч, стьоб.
Постмодерністський термінологічний апарат засвідчує естетичні позиції постмодерністської словесної творчості.
Ґрунтовне осмислення проблеми виникнення постмодернізму як світоглядно-мистецького напрямку, його естетичної системи подано в працях російських науковців: І.П.Ільїна [93; 94], Н.Б.Маньковської [133], І.С.Скоропанової [174; 175]. Науковий синтез цих поглядів акумулюють видання енциклопедичного типу: А.А.Грицанова і М.А.Можейко (Білорусь) [58], Ч.Вінкіста і В.Тейлора (США) [72], «Мала українська енциклопедія актуальної літератури» авторства Ю.Андруховича, Ю.Іздрика, В.Єшкілєва [132].
В українській теорії постмодернізму домінують культурологічний, філософський і літературознавчий аспекти: Т.Н.Денисова [68], Т.І.Гундорова [63; 64], Н.В.Зборовська [87], М.О.Зубрицька [90], Л.Б.Лавринович [119], О.Є.-Я.Пахльовська [147], Р.Б.Харчук [210], І.М.Старовойт [187], Т.К.Гуменюк [62], О.І.Бойченко [31], М.Р.Павлишин [145], Т.І.Гаврилів [51], Л.Стефанівська [188], В.І.Пахаренко [146], І.Є.Бондар-Терещенко [33], Л.Бербенець [23], О.В.Богачова [27], С.Н.Бук [36], Л.М.Калинська [95], Н.О.Лихоманова [127], Л.О.Печерських [151] та ін. Характеризуючи поетику постмодерністських текстів, дослідники фрагментарно акцентують увагу й на тому, що сама мова є смисло- і текстотвірним феноменом.
Сучасні дослідження мови української постмодерністської літератури це розрізнені, поки що не систематизовані студії часткових проблем, які не окреслюють цілісної картини постмодерністської мовотворчості. Першою розвідкою про мовні особливості постмодерністської прози є підрозділ «Мовностильові тенденції в художній прозі 90-х років» Л.О.Ставицької в колективній монографії «Українська мова» [185]. Розглянуто мовні ознаки постмодерністської прози (часові маркери), лексико-стильові контрасти, особливості використання стилістично зниженої, емоційно-експресивної лексики, мовну структуру змістового парадоксу, словесне втілення національної ідеї, частково торкається авторка аспектів філософії постмодерністського слова та інтертекстуальності. Л.О.Ставицька доходить висновку, що мова української (постмодерністської) літератури кінця ХХ ст. «відкрита лексична система, що асимілює різностильові шари лексики, починаючи від грубої розмовно-просторічної і кінчаючи книжною високого інтелектуального ґатунку» [185, с.169]. Отже, основними тенденціями художньої мови кінця ХХ ст. Л.О.Ставицька вважає естетичний нігілізм, девальвацію ідеалів, ексцентризм, взаємодію різностильових мовних стихій, відтворення і стилізацію живомовної розмовної стихії молодої людини, панування мовної естетики натуралізму, протиставлення високе-низьке тощо.
Лінгвістичній проблематиці постмодерністської прози та поезії присвячені також праці Г.М.Сюти [196; 197; 198; 199], Т.А.Єщенко [79] (мовні особистості, образ людини); Н.В.Кондратенко [107] (синтаксис постмодерністської художньої мови); Т.М.Берест [24; 25] (семантика художнього слова в поезії кінця ХХ ст.), О.С.Переломової [149] (інтертекстуальність), Г.П.Лукаш [129], Н.Нешпір [143] (риси ідіостилю Ю.Андруховича) тощо. Однак цілісного, комплексного аналізу мови українського постмодернізму, зокрема прози, на сьогодні в українському мовознавстві немає.
Актуальність дослідження визначається необхідністю комплексного лінгвостилістичного вивчення сучасного художнього стилю в його постмодерністському вияві, що поглиблює уявлення про стильову й стилістичну динаміку сьогоденного українського мовно-літературного процесу, заповнює його недосліджені ланки.
Актуальною для сучасної лінгвостилістики є потреба декодувати та інтерпретувати мовно-карнавальну естетику і так званий «мовний бунт» в українській художній прозі.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає профілю комплексної наукової теми відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України «Стилістичні параметри нової української літературної мови в концептуально-знаковому та часовому вимірі» (державний реєстраційний номер 0103U00327).
Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Інституту української мови НАН України (протокол № 3 від 30 березня 2004 р.).
Мета дисертаційної роботи здійснити комплексний лінгвістичний аналіз української постмодерністської прози із залученням фрагментів міждисциплінарного знання, визначити її стилістичні особливості на різних мовних рівнях, а також декодувати карнавальну естетику української постмодерністської художньої прози, її стилістичний епатаж і мовний бунт.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) окреслити основні тенденції сучасного українського мовного розвитку;
2) систематизувати теоретичні засади дослідження української постмодерністської прози в контексті новітніх підходів до вивчення мови художньої літератури;
3) схарактеризувати світоглядно-естетичну основу постмодернізму, вказати на зв'язок між постмодерністською філософією та мовою творів письменників;
4) з’ясувати феноменологію мови в естетичній концепції постмодернізму;
5) визначити стильові домінанти української постмодерністської прози;
6) проаналізувати явища карнавальності, інтертекстуальності та мовної гри в постмодерністській художній прозі;
7) дослідити лінгвістичні особливості й способи реалізації потенціалу стилістичних засобів на всіх мовних рівнях;
8) схарактеризувати тропеїчну систему постмодерністської прози;
9) простежити специфіку словесної символіки постмодернізму;
10) окреслити засоби синтаксису, пунктуації, графіки та способи текстової організації постмодерністської прози.
Об’єктом аналізу обрано мову художньої прози письменників «Станіславського феномена» (Ю.Андруховича, Ю.Іздрика, В.Єшкілєва, Т.Прохаська) як репрезентанта українського постмодерністського дискурсу.
Предмет дослідження мовностилістичні ресурси фонологічного, лексико-семантичного, словотвірного рівнів, засоби фразеології, морфології, синтаксису, пунктуації, графіки та орфографії у прозових текстах згаданих авторів.
Джерельною базою дисертаційної праці слугували прозові тексти Ю.Андруховича: «Дванадцять обручів», «Московіада», «Рекреації», «Перверзія»; В.Єшкілєва: «Пафос», «Імператор повені», «Квадрати чорний і червоний», «Місто термітів: Оповідання з блукаючими символами», «Пластилінова рушниця, пластиліновий птах», «Інше ґроно проникнень і свідчень»; Ю.Іздрика: «Воццек», «Подвійний Леон: istoriя хвороби», «Острів КРК та інші історії», «АМÔ»; Т.Прохаська: «Лексикон таємних знань», «НепрОсті», «З цього можна зробити кілька оповідань», «FM Галичина». Для обґрунтування тези, що постмодерністський спосіб мистецького вислову є не тільки стилем письма, а й новосформованим стилем мовомислення, до аналізу залучено есеїстику та публіцистичні твори: «Дезорієнтація на місцевості» Ю.Андруховича, «Флешка», «Флешка. Дефрагментація» Ю.Іздрика, «Порт Франківськ» Т.Прохаська. Картотека дослідження налічує понад 4000 одиниць.
Методи дослідження. У дисертації застосовано комплексний підхід до предмета дослідження. Індуктивний метод дав змогу синтезувати й узагальнити мовні факти в їх динаміці (від окремих мовних явищ до побудови загальних моделей). Описовий метод використано для аналізу світоглядно-естетичного контексту постмодерністської прози, для систематизації мовних ресурсів і їх лінгвістичної інтерпретації. Методом лексико-семантичного аналізу досліджено семантику мовних одиниць та її узусну реалізацію, емоційну тональність постмодерністських текстів. Метод співвіднесення мовних одиниць та екстралінгвальних чинників уможливив виявлення зв'язку мови художніх текстів із мисленням авторів, світоглядними та ідейно-художніми принципами постмодернізму. Метод стилістичного експерименту застосовано для обґрунтування умотивованості мовностилістичних засобів. Методи «слово-образ», естетико-стилістичного аналізу використано для визначення естетичної функції стилістичних засобів у постмодерністській прозі, для характеристики її ідіолекту.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві комплексно досліджено мову, стилістичну організацію постмодерністської прози у контексті постмодерністської світоглядно-естетичної системи, визначено стильові домінанти постмодерністської прози, з’ясовано естетичні функції активних і продуктивних стилістичних засобів.
У роботі здійснено лінгвістичну інтерпретацію та аргументацію мовностилістичних експериментів постмодерністської прози. Результати лінгвоаналізу дали підстави визначити місце постмодерністської мовотворчості як складника сучасного мовно-літературного процесу, обґрунтувати феномен мовного бунту.
Теоретичне значення дисертації визначають кілька чинників, зокрема те, що: а)систематизовані теоретичні засади вивчення постмодерністської літератури актуалізують новітні підходи до лінгвостилістичного аналізу художнього тексту, конкретизують методи та прийоми його вивчення; б)запропоновано дефініцію поняття «карнавалізація художньої мови», яке практично застосовано до обґрунтування загальної тенденції постмодерністського дискурсу; в)досліджено способи, моделі реалізації стилістичного потенціалу художньої мови; г)сформульовано авторське визначення поняття «варіативність постмодерністського текстотворення», що доповнює теорію сучасної української лінгвостилістики.
Практичне значення одержаних результатів дослідження. Матеріали та висновки дисертаційної праці можуть бути продуктивно використані в дослідженні історії художнього стилю ХХ початку ХХІ ст., при вивченні ідіостилів письменників, у лексикографічній практиці та лінгводидактиці.
Положеннями дисертації можна скористатися для написання теоретичних праць зі стилістики української мови, лінгвістичного аналізу художнього тексту, а також для укладання словників лексики кінця ХХ початку ХХІ ст.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорено на засіданні відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України. Наукові доповіді з теми кандидатської дисертації представлено на всеукраїнських і міжнародних конференціях: Всеукраїнській науковій конференції «Василь Семенович Ващенко: особистість, науковець, громадянин» до 100-річчя від дня народження вченого (Дніпропетровськ, 2005), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики» (Горлівка, 2005); науково-практичній конференції «Українська лінгвостилістика у сучасній науковій парадигмі», присвяченій 70-річчю від дня народження доктора філологічних наук, професора С.Я.Єрмоленко (Київ, 2007); XVI і XVII Міжнародних наукових конференціях «Мова і культура» імені проф.Сергія Бураго (Київ, 2007, 2008); Міжнародній науковій конференції «Українська філологія: школи, постаті, проблеми» до 160-річчя заснування кафедри української словесності у Львівському університеті (Львів, 2008); Всеукраїнській науковій конференції «Українська мова у просторі і часі» (Київ, 2009); VІІ Міжнародній науковій конференції «Социогуманитарные науки в трансформирующемся обществе» (Липецьк, Росія, 2009).
Публікації. Науково-теоретичні засади та результати дослідження викладено в шести одноосібних статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списків використаної літератури (230 позицій), джерел і їх умовних скорочень (22 найменування) та додатків («Словник дієслівних синонімів постмодерністської прози» (додаток 1), «Словник афористичних висловів постмодерністської прози» (додаток 2), «Словопокажчик тропів за текстовими домінантами» (додаток 3).

Повний обсяг дисертації 280 сторінок, з них 223 сторінки основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Появу української постмодерністської прози позначено впливом філософії та світоглядно-естетичних чинників постмодернізму як культурної епохи. Мовний стиль українського постмодернізму це система взаємопов’язаних мовностилістичних одиниць, закономірностей мовного вибору й текстотворення, зумовлених екстралінгвальними параметрами та стильовими домінантами карнавальністю, мовною грою, експресивністю, інтертекстуальністю.
Екстралінгвальними чинниками постмодерністської мовотворчості є: девальвація й деструкція традиційних моделей буття, поширені настрої розчарування, депресії, самотності внаслідок глобальних цивілізаційних змін у ХХ ст., демократизація та лібералізація суспільно-політичного життя, відкритий культурний простір, поєднання інтелектуального та масового, панування мас-медійного дискурсу, віртуалізація комунікації, мови й культури, стирання психологічних кордонів у творенні й сприйнятті мистецтва, і, як наслідок, вивільнення творчої/мовної свідомості.
У художньому стилі початку ХХІ ст. діють дві взаємопротилежні тенденції: з одного боку, мовний хаос, свобода і розкутість вислову; з іншого боку, констатуємо інтелектуалізацію мови художніх творів, що об’єднує процеси естетичного переосмислення термінології (детермінологізацію), змішування жанрів, стилів, інтертекстуальність, узуальну (контекстуальну) синонімію, метафоризацію тощо.
Основними тенденціями мовного розвитку на стикові тисячоліть є мовний бунт і стилістичний епатаж.
Принципами організації прозового постмодерністського тексту є: 1) плюралізм, поліваріантність і свобода вибору засобів мовного вираження; 2) демократичність літературної мови, ліберальність її мовної основи; 3) стирання меж у опозиціях «добре-погане», «прекрасне-потворне», «високе-низьке», «нормативне-маргінальне»; 4) мовна гра; 5) колаж і алюзійність; 6) художнім ідеалом є вільна самодостатня особистість (автор-герой-читач), здатна на мовний епатаж; 7) карнавалізація художньої дійсності, карнавалізація художньої мови: текст як карнавал, як театр абсурду; 8) стильовий і жанровий синкретизм; 9) наскрізна іронічність і пародійність; 10) асоціативність, метафоричність та експресивність мовомислення.
Карнавалізація художньої мови це вербалізація ігрової концепції культури, протесту проти лінгвістичного пуританства, що втілено засобами амбівалентної мовної гри, пародії, експлікації карнавальної естетики, створення семантичного й текстового хаосу та стилістично зниженими мовними ресурсами (тілесно-низовими) для усвідомленого порушення естетичних канонів мововираження.
Мовна гра є стилетвірним принципом постмодерністської прози, створюється засобами стилістичного оброблення мовних одиниць, розширенням їх валентності, посиленням їх експресивно-естетичного змісту.
Семантичною рисою постмодерністського художнього мовлення є емоційні конотації, експресивне забарвлення. Для реалізації творчого задуму, естетичної мети автор прагне досягти максимальної точності у вербалізації своїх ідей, думок, емоцій, переживань, застосовуючи при цьому всі (дозволені й недозволені, традиційні та нетрадиційні, нормативній ненормативні) ресурси української мови.
У постмодерністській стилістичній системі широкі естетичні й експресивні можливості реалізують синонімічні мовні ресурси, особливо парадигма дієслівної синоніміки, детермінологізація, трансформація сталих мовних одиниць, чужомовні елементи.
З філологічною майстерністю автори-постмодерністи використовують потенціал фонетико-стилістичних ресурсів української мови, лексики й семантики, фразеології, словотвору, морфологічних категорій, синтаксичних засобів і текстових параметрів. Продуктивними фоностилістичними ресурсами є звукові повтори, звуконаслідування, паронімічна атракція. Стилістичний потенціал словотвору репрезентовано в афіксальних моделях (активні словотворчі форманти книжного, розмовного типів), словоскладанні (композити, юкстапозити), характерним є утворення складних словесних конструкцій голофразису. У постмодерністських текстах реалізовано стилістичний потенціал дієслівних категорій часу, способу, особи, стану та ступенів вияву ознаки прикметників, зокрема найвищого ступеню порівняння.
Стилістичні особливості постмодерністської прози виявляються також на рівні зниженого слововживання, яке тут має чітку екстралінгвальну вмотивованість (карнавальний епатаж) і є засобом мовної гри й створення комічного ефекту.
У тропеїчній системі постмодерністської художньої прози найбільш продуктивними є метафори, метонімія, епітети, гіперболи, перифрази та евфемізми, що стосуються буття людини, характеристики постмодерністського світу. Мовні образи, створювані естетичним переосмисленням, викликають багатогранні асоціації та емоції у реципієнта.
У постмодерністському художньому тексті важливе місце посідають словесні символи карнавал, алкоголь, лабіринт, дзеркало, дорога, поет (творчість), вода, вогонь, сонце, риба, змія, птах, слово, Ніщо, які актуалізують зміст цілого контексту/тексту, а тому їх можна визначити і як текстові домінанти. У лінгвістичній структурі архетипних, космогонічних, біблійних символів спостерігаємо семантичний синкретизм, амбівалентність традиційних значень, розширення спектру їх художньої образності та асоціативних зв’язків.
Установлено, що постмодерністська синтаксична мікросистема вибудовується як за загальнонаціональними зразками літературно-кодифікованого конструювання синтаксем, так і за певними суто специфічними правилами формальної, композиційної організації постмодерністського тексту, що полягають насамперед у принципах нонселекції та поліфонії. Нонселекція реалізується засобами колажування, полістилізму та полілогу: перемикання мовних кодів, форм оповіді, типів художнього мовлення.
Постмодерністський стилістичний синтаксис характеризується активним функціонуванням багатокомпонентних синтаксичних сполук; однорідних одиниць (потік асоціацій, прийом списку); продуктивністю стилістичних фігур, засобів експресивного синтаксису та їх синкретизмом; актуалізацією додаткових смислів вставленими конструкціями; активністю парцельованих конструкцій, односкладних, неповних речень; структурно-семантичною варіативністю постмодерністського текстотворення.
Важливим компонентом стилю є графіка постмодерністського тексту: орфографічні модифікації, експерименти з написання слів, сегментації, розташування текстових фрагментів, текстова активність пунктуаційних знаків кома, три крапки. Активно використовують автори й невербальні засоби (малюнки, таблиці, формули, знаки).
Естетична функція постмодерністського мовного арсеналу полягає у розкритті мовної особистості, внутрішнього світу людини, вираженні ідейно-емоційної глибини постмодерністської свідомості, людино- та світовідчуття.
Аналізований мовний матеріал доводить, що первинність слова є дієвим чинником побудови постмодерністської лінгвоцентричної системи в художньому стилі кінця ХХ початку ХХІ ст., що дає поштовх до розкриття стилістичного потенціалу Мови як способу передавання інформації, елемента самоідентифікації нації та як першооснови українського інтелектуально-культурного простору на межі тисячоліть.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЇХ УМОВНЕ СКОРОЧЕННЯ

1.

Андрухович Ю. Дванадцять обручів: [роман] / Юрій Андрухович. К.: Критика, 2005. 276 с.

АД

2.

Андрухович Ю. Дезорієнтація на місцевості. Спроби. / Юрій Андрухович Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006. 128 с.

АДМ

3.

Андрухович Ю. Московіада. Роман жахів / Юрій Андрухович. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006. 152 с.

АМ

4.

Андрухович Ю. Перверзія [роман] / Юрій Андрухович. Львів: ВНТЛ-Класика, 2004. 304 с.

АП

5.

Андрухович Ю. Рекреації: [роман] / [Електронний ресурс] / Юрій Андрухович. К.: Час, 1996. 287 с. Режим доступу до книги: http://www.liter.net

АР

6.

Єшкілєв В. Імператор повені: [роман] / Володимир Єшкілєв Львів: ЛА «Піраміда», 2004. 200 с.

ЄІ

7.

Єшкілєв В. Інше ґроно проникнень і свідчень / Володимир Єшкілєв Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006. 128 с.

ЄҐ

8.

Єшкілєв В. Квадрати чорний і червоний // Плерома. 1998. №З // електронний ресурс: http://www.liter.net.

ЄК

9.

Єшкілєв В. Місто Термітів: Оповідання з блукаючими символами / [Електронний ресурс] / Володимир Єшкілєв // Плерома. 1998. №З. Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/ji-library/pleroma/jeshkilev.htm.

ЄМ

10.

Єшкілєв В. Пафос: [роман] / Володимир Єшкілєв. Львів: Кальварія, 2002. 208 с.

ЄП

11.

Єшкілєв В. Пластилінова рушниця, пластиліновий птах / [Електронний ресурс] / Володимир Єшкілєв // Четвер. 2000. №9. Режим доступу: http://www.liter.net

ЄР

12.

Іздрик. АМÔ / Іздрик. Львів: Кальварія, 2004. 233 с.

ІАМ

13.

Іздрик. Воццек & воццекургія / Іздрик. Львів: Кальварія, 2002. 204с.

ІВ

14.

Іздрик. Острів КРК та інші історії / Іздрик. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. 120 с.

ІО

15.

Іздрик. Подвійний Леон: istoriя хвороби / Іздрик. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. 204 с.

ІЛ

16.

Іздрик. Флешка / Іздрик. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2007. 148с.

ІФ

17.

Іздрик. Флешка. Дефрагментація / Іздрик. Калуш: Таке, 2009. 148 с.

ІФД

18.

Прохасько Т. FM Галичина / Тарас Прохасько. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004. 52 с.

ПГ

19.

Прохасько Т. З цього можна зробити кілька оповідань / Тарас Прохасько. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2005. 128 с.

ПО

20.

Прохасько Т. Лексикон таємних знань: [новели] / Тарас Прохасько. Львів: Кальварія, 2006. 192 с.

ПЛ

21.

Прохасько Т. Непрості / Тарас Прохасько. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006. 140 с.

ПН

22.

Прохасько Т. Порт Франківськ / Тарас Прохасько. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006. 48 с.

ПФ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. 100 найвідоміших образів української міфології / [В.Завадська, Я.Музиченко, О.Таланчук, О.Шалак] / наук.ред. О.Таланчук. К.: Орфей, 2002. 448 с.
2. Ажнюк Б.М. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації / Б.М.Ажнюк // Мовознавство. 2001. № 3. С. 48-54.
3. Андрухович Ю. Апологія блазенади (Дванадцять тез до самих себе) / Ю.Андрухович // Бу-Ба-Бу (Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак): [вибрані твори: Поезія, проза, есеїстка]. Львів: ЛА «Піраміда», 2007. С. 23-24.
4. Андрухович Ю. Повернення літератури? [Електронний ресурс] / Ю.Андрухович // Плерома. 1998. Вип. 3. Режим доступу до часопису: http://www.ji.lviv.ua/ji-library/pleroma/andr-pl.htm.
5. Андрухович Ю. Постмодернізм не течія, не напрям, не мода / Ю.Андрухович // Слово і час 1999 - №3. С. 66.
6. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика (Синонимические средства языка) / Ю.Д.Апресян. М.: Наука, 1974. 368 с.
7. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (стилистика декодирования) / И.В.Арнольд. М.: Наука, 1990. 300с.
8. Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. статей / И.В.Арнольд. СПб, 1999. 400 с.
9. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы / Н.Д.Арутюнова. М.: Изд-во «Наука», 1976. 384 с.
10. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт / Н.Д.Арутюнова. М.: Наука, 1988. 341 с.
11. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора (синтаксис и лексика) / Н.Д.Арутюнова // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С.147-173.
12. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов / О.С.Ахманова. [3-е изд.]. М.: Ком книга, 2005. 576 с.
13. Бабенко Л.Г. Лингвистический анализ художественного текста: уч. [для вузов по спец. «Филология»] / Л.Г.Бабенко, И.Е.Васильєв, Ю.В.Казарин. Екатеринбург: Издательство Уральского университета, 2000. 534 с.
14. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: [навч. посібник] / Н.Д.Бабич. Львів: Світ, 2003. 432 с.
15. Балли Ш. Французская стилістика / Ш.Балли. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 392 с.
16. Бандура О. Мова художнього твору / О.Бандура. К.: Дніпро, 1964. 122 с.
17. Баранник Д.Х. Українська мова на межі століть / Д.Х.Баранник // Мовознавство. 2001. № 3. С. 40-47.
18. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса [Електронний ресурс] / М.М.Бахтин. М.: Художественная литература, 1990. 543 с. Режим доступу до книги: http://www.philosophy.ru/library/bahtin/rable.html
19. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М.М.Бахтин. М.: Искусство, 1979. 423 с.
20. Бевзенко А.Т. Лексична синоніміка художнього твору: Тексти лекцій / А.Т.Бевзенко. Одеса, 1972. 59 с.
21. Бельчиков Ю.А. О культурном коннотативном компоненте лексики / Ю.А.Бельчиков // Язык: система и функционирование. М., 1988. С. 30-35.
22. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Э.Бенвенист. М.: Прогресс, 1974. 448 с.
23. Бербенець Л. Текст-пастиш у творчості Юрія Андруховича / Л.Бербенець // Слово і час. 2007. № 2. С. 49-59.
24. Берест Т.М. Мова поетичних творів учасників групи «Бу-Ба-Бу» / Т.М.Берест // Культура слова. 1998. Вип. 51. С. 30-36.
25. Берест Т.М. Семантика художнього слова в поезії 80-90 років ХХ століття (На матеріалі творів молодих українських авторів): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Т.М.Берест. Харків, 1999. 19 с.
26. Білодід І.К. Стилістика великих синтаксичних сполук / І.К.Білодід // Українська мова і література в школі. 1970. № 12. С. 16-26.
27. Богачова О. Специфіка постмодерного тексту в постколоніальному контексті (на прикладі роману Ю. Андруховича «Рекреації» / О.Богачова // Молода нація. 1999. № 10. С. 195-215.
28. Бойко Н.І. Типи лексичної експресивності в українській літературній мові / Н.І.Бойко // Мовознавство. 2002. № 2-3. С. 10-21.
29. Бойко Н.І. Українська експресивна лексика: проблеми семантики і функціонування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: 10.02.01 українська мова / Н.І.Бойко К., 2006. 38 с.
30. Бойко Н.І. Українська експресивна лексика в словнику, мові та мовленні: навч. посібник [для студентів філологічних спеціальностей] / Н.І.Бойко. Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ ім. М.Гоголя, 2002. 217 с.
31. Бойченко О. Між твором і текстом або нестерпна пластиліновість буття / О.Бойченко, О.Пендерецька // Четвер. 2000. № 11. С. 147-150.
32. Бондар М.В. Активні лексико-семантичні процеси в мові художньої прози кінця ХХ початку ХХІ століть: дис.на здобуття наук.ступеня канд. філол. наук: 10.02.01 «Українська мова» / Мар’яна Володимирівна Бондар. К., 2004. 181 с.
33. Бондар-Терещенко І. Текст 1990-х: герої та персонажі / І.Бондар-Терещенко. Тернопіль: Джура, 2003. 208 с.
34. Брандес М.П. Стилистический аналіз / М.Брандес. М.: Высшая школа, 1971. 91с.
35. Бублейник Л.В. Особливості художнього мовлення: навч. посібник [зі спецкурсу] / Л.В.Бублейник. Луцьк: Вежа, 2000. 177 с.
36. Бук С. Форми нарації в романі Іздрика «Подвійний Леон» / С.Бук // Слово і час. 2006. № 2. С. 63-67.
37. Вайнштейн О.Б. Постмодернизм: история или язык? [материалы круглого стола «Постмодернизм и культура»] / О.Б.Вайнштейн // Вопросы философии. 1993. №3. С. 3-7.
38. Валгина Н.С. Знаки препинания как средство выражения смысла в тексте / Н.С.Валгина // Филологические науки. 2004. № 1. С.16-26.
39. Ващенко В.С. Стилістика речення в українській мові. Учбовий посібник [з стилістичного синтаксису] / В.С.Ващенко Дніпропетровськ, 1968. 158 с.
40. Ващенко В.С. Стилістичне використання пунктуації / В.С.Ващенко // Українська мова в школі. 1951. № 5. С. 31-35.
41. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. Частина перша / В.С.Ващенко. Харків: Вид-во ХДУ, 1958.- 228 с.
42. Венгерова С.А. Сложные слова как способ создания образности в художественных произведениях / С.А.Венгерова // Лингвистичские аспекты образності: сб. науч. трудов. М.: МГПИИЯ им. Мориса Тереза, 1981. Вып. 174. С. 28-37.
43. Вендина Т.И. Языковое сознание и методы его исследования / Т.И.Вендина // Вестник Международного славянсокого университета. Харьков. Серия Филология, 2001. Т.4. - № 1.- С. 15-18.
44. Виноградов В.В. О языке художественной прозы. Избранные труды / В.В.Виноградов. М.: Наука, 1980. 360 с.
45. Виноградов В.В. Проблемы русской стилістики / В.В.Виноградов. М., 1981. 320 с.
46. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика / В.В.Виноградов. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 256 с.
47. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц / Т.Г.Винокур. М.: Наука, 1980. 238 с.
48. Високий і низький стиль у мовленні, літературі, житті: Дискусія // Записки «Перекладацької майстерні 2000-2001». Т. 3. Львів, 2002. С. 336-345.
49. Вихованець І. Р. Таїна слова / І.Р.Вихованець. К.: Рад. школа, 1990. 284 с.
50. Вокальчук Г.М. Словотворчість українських поетів ХХ століття: [монографія] / Г.М.Вокальчук; відп. ред. С.Я.Єрмоленко. Острог: Національний університет «Острозька академія», 2008. 536 с.
51. Гаврилів Т. Знаки часу: Спроба прочитання / Т.Гаврилів.- ІВано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001.
52. Глазунова О. И. Логика метафорических преобразований / О.И.Глазунова. СПб., 2000. 190 с.
53. Гнатюк І.С. Основні фактори розвитку та переосмислення фразеологічних значень / І.С.Гнатюк // Семасіологія і словотвір: зб. наук. праць / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К.: Наукова думка, 1989. С. 67-70.
54. Голдованський А.Я. Лексичні англіцизми як етимологічна група в системі мови-реципієнта / А.Я.Голдованський // Мовознавство 1981. №2. С. 86-90.
55. Голянич М.І.Внутрішня форма слова в художньому тексті: дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: 10.02.01 «Українська мова» / Марія Іванівна Голянич. Івано-Франківськ, 1998. 455 с.
56. Грещук О.Б. Словотвір у процесі породження тексту: дис.на здобуття наук.ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / О.Б.Грещук. Івано-Франківськ, 1996. 150 с.
57. Гридина Т.А. Языковая игра: стереотипия и творчество / Т.А.Гридина. Екатеринбург: Уральский государственный педагогический институт, 1996. 214 с.
58. Грицанов А.А. Постмодернизм. Энциклопедия / А.А.Грицанов, М.А.Можейко. Минск: Интерсервис; Книжный дом, 2001. 1040 с.
59. Гриценко П. Ю. Мови чисті джерела / П.Ю.Гриценко // Культура слова. 1983. Вип. 25. С. 32-38.
60. Грицютенко І.Є. Естетична функція художнього слова / І.Є.Грицютенко. Львів: Видавництво Львівського Університету, 1972. 179 с.
61. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць / Н.В.Гуйванюк. Чернівці, 1999. 335 с.
62. Гуменюк Т.К. Постмодернізм як транскультурний феномен: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філос. наук: спец. 09.00.08 «Естетика» / Т.К.Гуменюк. Київ, 2002. 30 с.
63. Гундорова Т.Г. «Бу-Ба-Бу», Карнавал і Кіч [Електронний ресурс] / Т.Гундорова // Критика. 2000. №7-8. Режим доступу до журналу: www.krytyka.kiev.ua.
64. Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн / Т.Гундорова. К.: Критика, 2005. 264 с.
65. Гюббенет И.В. Основы филологической интерпретации литературно-художественного текста / И.В.Гюббенет. М.: Изд-во МГУ, 1991. 205 с.
66. Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика / Ганс-Ґеорґ Ґадамер / [пер. з нім.]. К.: Юніверс, 2001, 288 с.
67. Дацьо О. Характер однорідності лексичних побудов як показник стилістичної манери письма / О.Дацьо // Лінгвістичні студії. Серія Філологія. 2004. Вип. 10. С. 105-107.
68. Денисова Т. Феномен постмодернізму: контури й орієнтири / Т.Денисова // Слово і час. 1995. №2. С. 18-27.
69. Деррида Ж. Структура, язык и игра в дискурсе гуманитарных наук / Ж.Деррида // Вестник Московского государственного университета. Серия 9. Филология. 1995. № 5. С. 170-189.
70. Дроздовський В.П. Лінгвостилістичний аналіз прозового твору: Учбовий посібник / В.П.Дроздовський. Одеса, 1975. 48 с.
71. Дроздовський В.П. Принципи і передумови стилістичного аналізу прозових творів / В.П.Дроздовський. Одеса, 1972. 95с.
72. Енциклопедія постмодернізму / [Ч. Вінкіст, В. Тейлор та ін.] / [пер. з англ. В. Шовкун; / наук. ред. пер. О. Шевченко]. К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. 503 с.
73. Ємець О.В. Синкретичні тропи як результат взаємодії образних засобів у тексті / О.В.Ємець // Вісник Житомирського державного університету ім. І.Франка. 2004. Вип. 17. С. 140-142.
74. Єрмоленко С.Я. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С.Я.Єрмоленко, С.П.Бибик, О.Г.Тодор / за ред. С.Я.Єрмоленко. К.: Либідь, 2001. 224 с.
75. Єрмоленко С.Я. Лінгвостилістика: основні поняття, напрями і методи дослідження / С.Я.Єрмоленко // Мовознавство. 2005. № 3-4. С. 112-125.
76. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (Стилістика та культура мови) / С.Я.Єрмоленко. К.: Довіра, 1999. 431 с.
77. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика / С.Я.Єрмоленко. К.: Наукова думка, 1982. 210 с.
78. Єрмоленко С.Я. Українська мова кінця ХХ століття: парадокси оцінок / С.Я.Єрмоленко // Етнос. Культура. Нація: зб. наук. праць за матеріалами ІІ міжнар. наук.-практ. конф. 27-28 жовтня 2000 р. / Вип. 2 / Ін-т мистцевтозн., фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України. Дрогобич, 2001. С.229-237.
79. Єщенко Т. Характеристика мовних особистостей українських поетів-девяностівців / Т.Єщенко // Лінгвостилістика: об’єкт стиль, мета оцінка: зб. наук. праць, присвячений 70-річчю від дня народження проф. С.Я.Єрмоленко / відп. ред. академік НАН України В.Г.Скляренко. К.: 2007. С. 245-251.
80. Єшкілєв В. Воццекургія Бет. Коментарі до «внутрішньої енциклопедії» роману Іздрика «Воццек» / В.Єшкілєв // Іздрик. Воццек & воццеку