МЕТОНІМІЯ ЯК СПОСІБ ВТОРИННОЇ НОМІНАЦІЇ У МОВІ ДРУКОВАНИХ ЗАСОБІВ ІНФОРМАЦІЇ : Метонимия КАК СПОСОБ ВТОРИЧНОЙ НОМИНАЦИИ В ЯЗЫКЕ ПЕЧАТНЫХ СРЕДСТВ ИНФОРМАЦИИ

Краткое описание

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

На правах рукопису

ЗАЙЦЕВА ВІКТОРІЯ В’ЯЧЕСЛАВІВНА

УДК 811. 161. 2’ 37

МЕТОНІМІЯ ЯК СПОСІБ ВТОРИННОЇ НОМІНАЦІЇ У МОВІ
ДРУКОВАНИХ ЗАСОБІВ ІНФОРМАЦІЇ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник

Баранник Дмитро Харитонович

доктор філологічних наук, професор

Дніпропетровськ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................................................6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ МОВНОЇ НОМІНАЦІЇ ...................14
1.1. Поняття вторинної номінації ...................................................................14
1.2. З історії вивчення метонімії .....................................................................26
1.3. Лексико-семантичні ознаки метонімії ....................................................42
1.4. Синекдоха як різновид метонімії ............................................................49
1.5. Інформаційний стиль як об’єкт лінгвістичного дослідження ...........51
Висновки до розділу 1 .....................................................................................67

РОЗДІЛ 2. ТИПИ МЕТОНІМІЧНИХ ПЕРЕНЕСЕНЬ У СУЧАСНІЙ
ГАЗЕТНІЙ МОВІ ..................................................................................................69
2.1. Принципи класифікації метонімічних номінацій ..................................69
2.2. Метонімічні перенесення у газетній мові ...............................................76
2.2.1. Метонімічні перенесення на основі локальних відношень ........79
2.2.2. Метонімічні перенесення на основі темпоральних відношень ..88
2.2.3. Метонімічні перенесення на основі атрибутивних відношень ..93
2.2.4. Метонімічні перенесення на основі причиново-наслідкових
відношень .......................................................................................100
2.3. Функціональне навантаження синекдохи в газетному тексті ............114
2.4. Метонімічні перенесення та інформаційні жанри ..............................119
Висновки до розділу 2 ...................................................................................126

РОЗДІЛ 3. ТЕКСТОТВІРНА ФУНКЦІЯ МЕТОНІМІЇ У МОВІ ГАЗЕТ ..129
3.1. Метонімія в структурі газетного заголовка .........................................129
3.2. Власні та загальні назви як складники метонімічних перенесень .....142
3.2.1. Метонімічні перенесення антропонімічного походження ........146
3.2.2. Метонімічні перенесення топонімічного походження ..............150
3.3. Метонімічні перенесення в структурі перифрастичних одиниць ......157
Висновки до розділу 3 ...................................................................................172

ВИСНОВКИ ...........................................................................................................176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................184

ВСТУП

Сучасна лінгвістика, поглиблюючи вивчення лексико-семантичного рівня мови, зокрема аналізуючи динамічні процеси розвитку семантики слова, актуалізує теоретичні питання мовної номінації. До таких питань належить встановлення зв’язку між семантичною структурою слова та його функціонуванням у різних стилях і жанрах.
Активні процеси лексико-семантичних перетворень відбуваються в мові сучасних друкованих засобів інформації, передусім у мові газет.
Мова газети різновид мови масової інформації в її писемній формі. Цей жанр, або газетно-інформаційний підстиль, виявляє виразну тенденцію до використання засобів мовної експресії та стандарту. Газетна мова об’єднує тексти передових статей, орієнтовані на емоційний вплив, і тексти інформаційних повідомлень, спрямовані на передавання однозначної інформації про події, факти. Сучасні друковані засоби інформації засвідчують певне стирання меж між цими двома способами передавання інформації. Фіксуємо певні термінологічні розбіжності щодо найменування газетно-інформаційного жанру (стилю), його місця в публіцистичному функціональному стилі. Публіцистичний стиль визначають як функціональний стиль, специфіка якого полягає в емоційно-оцінному висвітленні суспільного життя. У публіцистичному (інформативному) тексті (статтях, нарисах, памфлетах, фейлетонах і под.) порушуються питання досить широкої тематики, що становлять інтерес для суспільства. Це економічні, політичні, моральні, філософські проблеми, а також питання культури, виховання тощо.
Підставою для вибору терміна інформаційний стиль як ідентифікатора газетної мови може бути його розуміння як реалізації мовної функції впливу, що поєднується з інформативною функцією (повідомленням новин). В інформаційному стилі реалізується мовна функція повідомлення, інформування, тоді як у власне публіцистичних текстах актуалізується функція впливу, або апелятивна.
Дослідники відзначають, що мова засобів масової інформації, зокрема газетні тексти, безпосередньо реагують на лексико-семантичні зміни в сучасній мовній практиці, засвідчуючи активні явища вторинної номінації. Метонімія як різновид вторинної номінації в мові друкованих засобів інформації не була предметом дослідження в сучасному українському мовознавстві.
Особливої уваги, на нашу думку, сьогодні потребує дослідження теоретичних питань метонімії, оскільки це явище є предметом вивчення лексико-граматичної семантики, стилістичних можливостей мови і характеристики тропів. Визначення метонімії в лінгвістиці й риториці мають свою специфіку. Найзагальніше практичне виокремлення метонімії як лінгвістичного об’єкта ґрунтується на понятті переносного вживання слова, а також на залученні інших лінгвістичних категорій. На відміну від метафори, яка здебільшого має тенденцію до лексикографічного опрацювання, метонімія пов’язана з такими явищами розвитку семантики слова, які найвиразніше виявляються в тексті.
Актуальність дисертаційної роботи зумовлена потребою вивчення проблеми метонімічних перенесень як явища вторинної номінації, яке характеризується високою продуктивністю та семантико-стилістичними можливостями актуалізації змісту газетних повідомлень. Саме в газетно-інформаційних матеріалах відбуваються помітні зміни в лексико-семантичній структурі мови, які зумовлені екстралінгвальними чинниками висвітленням найрізноманітніших подій суспільного життя, широкою доступністю газети, великим діапазоном вибору засобів впливу на реципієнта. На думку Д. Х. Баранника, образні засоби, в тому числі метафори, метонімії, епітети, по­рівняння, перифрази та інші тропи, можуть бути такою ж особ­ливістю газетного тексту (навіть у малих формах замітці, звіті), як і в інших функціональних різновидах літературної мови” [22, 155]. Інформаційний стиль, реагуючи на лексико-семантичні зміни в мові, відбиваючи особливості сучасної мовної комунікації, послуговується вторинною номінацією, яка має тут не епізодичний характер, а є однією з основних комунікативних настанов.
Дослідники мови газети (Ю. О. Арешенков, Д. Х. Баранник, І. К. Білодід, Г. М. Васильєва, Г. О. Винокур, С. Я. Єрмоленко, М. А. Жовтобрюх, А. П. Коваль, М. С. Ковальчук, В. Г. Костомаров, Т. А. Коць, К. В. Ленець, А. І. Мамалига, О. Мелещенко, Г. С. Одинцова, О. А. Сербенська, К. С. Серажим, Г. Я. Солганик, О. А. Стишов, О. В. Шаповал та ін.) розглядають загальні питання розвитку газетної лексики, не торкаючись проблеми метонімічних перенесень. Про метонімію як лексико-семантичне явище йдеться у працях із лексикології, загального мовознавства (О./О.//Потебня, 1905; Л. А. Булаховський, 1953; Є. М. Галкіна-Федорук, 1954; М. М. Шанський, 1972; І./К.//Білодід, 1973; М./М.//Кожина, 1977; Д.../М.//Шмельов, 1977; А. В. Калінін, 1978; М. П. Кочерган, 1980, А. .Г. Удинська, 2005), у монографічних дослідженнях із семантики (С. Ульман, 1959; Д. М. Шмельов, 1973; Ю. Д. Апресин, 1974; В. М. Русанівський, 1988; О./О. Тараненко, 1989; О. Л. Новиков, 1996) та у статтях енциклопедичного характеру (В. І. Корольков, 1967; В. М. Телія, 1977; Н. Д. Арутюнова, 1979 і 1990; О. О. Тараненко, 2000).
За визначенням Р. Якобсона, метонімія це виокремлення будь-якої властивості з уже відображеної у мові дійсності на підставі її суміжності з властивістю нового позначуваного та вибір йому імені, що відображає у своїй семантиці цю суміжність. Метонімія як одна з лінгвістичних універсалій, притаманних мові, становить тип семантичного зсуву, перенесення назви з одного предмета на інший за ознакою суміжності асоціацій.
У роботі послуговуємося терміном метонімічне перенесення (далі МП), синонімічним до поняття метонімія (далі Мтн). Метонімічне перенесення це процес семантичного зсуву, семантичних змін у співвіднесеності між назвою і об’єктом її позначення, тобто процес вторинної номінації, результатом якої є функціонування метонімів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертації пов’язаний із комплексною науковою темою кафедри української мови Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара «Природа і структура лексичних і граматичних одиниць української мови», схвалений координаційною радою Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (пр. №131/15 - А від 14. 01. 2002 р.).
Мета роботи дослідити семантичну природу метонімічних перенесень у мові українськомовних газет періоду 1999-2009 рр.
Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
· проаналізувати праці дослідників метонімії як теоретичного підґрунтя вивчення МП у мовній практиці газети;
· дослідити типи МП у сучасній газетній мові;
· виявити типові моделі МП у досліджуваних джерелах;
· з’ясувати статус синекдохи в системі різновидів вторинної номінації, співвіднесеність синекдохи з метонімією;
· обґрунтувати текстотвірну функцію МП у мові газети;
· виявити специфіку функціонування МП у структурі газетного заголовка та газетних перифраз;
· дослідити структуру МП з власними та загальними назвами.
Об’єкт дослідження метонімічні перенесення в текстах українськомовних сучасних газет.
Предмет дослідження моделі семантичних зсувів у процесі МП, властивих слововживанню в мові друкованих засобів інформації.
Методи дослідження. Досягнення мети й ефективне розв’язання завдань потребували використання методу контекстуального аналізу для ідентифікації структур МП; методу моделювання МП з метою репрезентації різних типів і виявлення функцій газетно-публіцистичних метонімів; методу побудови метонімічних ланцюжків для структурування різновидів МП; елементів компонентного та кількісного аналізу лексичної семантики газетних МП.
Джерельною базою є газети «Вісті Придніпров’я» (ВП), «Голос України» (ГУ), «Дзеркало тижня» (ДТ); «Демократична Україна» (ДУ), «Діло» (Д), «Зоря», «Експрес» (Е), «Культура і життя» (КіЖ), «Людина і світ» (ЛіС), «Літературна Україна» (ЛУ), «Молодь України» (МУ), «Наше місто» (НМ), «Освіта» (О), «Освіта України» (ОУ), «Сільські вісті» (СВ), «Спортивна газета» (СГ), «Україна і світ сьогодні» (УіСС), «Українське слово» (УС), «Україна молода» (УМ) за період 1999-2009 рр.
Використані такі лексикографічні праці:” Словник української мови в 11-ти томах (1970 1980), ”Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах (2000) та Великий тлумачний словник сучасної української мови” (2005).
Матеріалом для дослідження стали близько 4850 метонімів.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено аналіз метонімічних перенесень як характерної ознаки, неодмінного атрибута газетно-інформаційних текстів; виявлено тенденції використання метонімів актуалізованого засобу компресії газетного повідомлення; запропоновано класифікацію моделей семантичного зсуву й обґрунтовано існування типів МП.
Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні теорії вторинної номінації, різновидом якої виступає газетно-публіцистична метонімія. Уточнено визначення МП, обґрунтовано співвіднесеність метонімії та синекдохи; запропоновано класифікацію типів МП на матеріалі зафіксованих метонімічних структур у сучасних газетних текстах. Розгляд метонімії як текстотвірного явища поглиблює розуміння контекстуальних синонімів та їх ролі у побудові газетно-інформаційного тексту.
Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані у системних дослідженнях з проблем лексикології, лексикографії, стилістики, у лінгвопресодидактиці, у текстовому аналізі газетної інформації.
Особистий внесок здобувача. Дисертація, автореферат, опубліковані наукові статті, у яких викладено основні положення дослідження, виконані автором одноосібно.
Апробація результатів дослідження. Дослідження обговорювалося на засіданні кафедри ­­української мови Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Його результати доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю Дніпропетровського державного університету (Дніпропетровськ, 1993 р.), Міжнародній науково-методичній конференції «Теорія і практика лінгвістичної підготовки іноземних студентів, аспірантів і стажерів» (Дніпропетровськ, 1995 р.), ІІІ Міжнародній конференції «Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур» (Дніпропетровськ, 1996 р.), IV Міжнародній конференції «Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур» (Дніпропетровськ, 1997 р.), V Міжнародній конференції «Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур» (Дніпропетровськ, 1998 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Українська мова державна мова України» (Дніпропетровськ, 1998 р.), VIII Міжнародній конференції «Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур» (Дніпропетровськ, 2002 р.), IX Міжнародній конференції «Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур» (Дніпропетровськ, 2003 р.), Міжвузівській науковій конференції «Питання історичного і сучасного словотвору слов’янських мов» (Дніпропетровськ, 2004 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень’2003» (Дніпропетровськ, 2003 р.), Регіональній науково-методичній конференції «Культура професійного мовлення» (Дніпропетровськ, 2006 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження’2006» (Дніпропетровськ, 2006 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Василь Семенович Ващенко: особистість, науковець, громадянин» (Дніпропетровськ, 2007 р.), VІІІ Міжнародній науковій конференції «Міжкультурні комунікації: мова і суспільство» (Алушта, Крим, Україна, 2009 р.), а також на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара (1993 2009 роки).
Фактичний матеріал і теоретичні узагальнення використовуються автором у викладацькій практиці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара в курсах сучасної української літературної мови, стилістики і культури мовлення, методики викладання української мови, розвитку зв’язного мовлення. Основні положення дисертації викладено у 8 статтях, опублікованих у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.
Публікації. Основні положення дисертації викладені в 22 публікаціях, 8 із яких вміщені у фахових виданнях:
1. Типологія метонімічних перенесень як засобу вторинної номінації / В. В. Зайцева // Дослідження з мовознавства: [зб. наук. праць / за ред. проф. В. О. Горпинича]. Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1996. Т. 1. С. 31 35.
2. Метонімічні перенесення як компонент структури інформаційного тексту /В. В. Зайцева // Дослідження з мовознавства: [зб. наук. праць /за ред. проф. В. О. Горпинича]. Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1996. Т. 3. С. 52 56.
3. Перифраза як результат метонімічного переосмислення назви в інформаційному тексті газети / В. В. Зайцева // Дослідження з мовознавства: [зб. наук. праць / за ред. проф. Д. Х. Баранника]. Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2000. Т. 8. С. 42 46.
4. Інформаційний стиль в україномовній газеті / В. В. Зайцева // На ниві української філології: [зб. наук. праць / за ред. проф. І. С. Попової, проф. Ю. Ф. Прадіда]. Дніпропетровськ: Пороги, 2003. С. 232 240.
5. Метонімічна номінація як текстоорганізуючий фактор / В. В. Зайцева // Дослідження з лексикології і граматики української мови: [зб. наук. праць / за ред. проф. Д. Х. Баранника]. Вип 4. Дніпропетровськ: Пороги, 2005. С. 50 56.
6. Особливості використання синекдохи у мові ЗМІ / В. В. Зайцева // Дослідження з лексикології і граматики української мови: [зб. наук. праць / за ред. проф. Д. Х. Баранника]. Випуск 5. Дніпропетровськ: Пороги, 2007. С. 33 40.
7. Метонімічні перейменування у сфері власних назв / В. В. Зайцева // Дослідження з лексикології і граматики української мови: [зб. наук. праць / за ред. проф. Д. Х. Баранника]. Випуск 7. Дніпропетровськ: Пороги, 2008. С. 31 38.
8. Проблема визначення поняття метонімії / В. В. Зайцева // Учёные записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского: Научный журнал. Серия Филология. Социальные коммуникации. Т. 22 (61) № 2. 2009. С. 86 90.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (­281 позиція), списку джерел фактичного матеріалу. Повний обсяг роботи становить ­­­213 сторінок, обсяг основного тексту 183 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Вторинна номінація відображає погляд на дійсність крізь уже вичленувані й зафіксовані в дискретних мовних формах «омовлені» поняття. Метафоричне й метонімічне переосмислення значення слова становить внутрішнє семантичне перетворення, нерідко ускладнене певними супровідними явищами. Висока продуктивність цих видів ВтН багато в чому зумовлена особливістю людського мислення, зокрема здатністю бачити схожість чи суміжність між пізнаними явищами, предметами тощо.
Як одна з лінгвістичних універсалій, притаманних мові, Мтн становить тип семантичного зсуву, перенесення назви з одного предмета на інший за ознакою суміжності асоціацій. Метонімія продуктивний спосіб ВтН у мовній практиці друкованих засобів інформації. У результаті здійснення МП на основі реальних просторових, часових, атрибутивних або причиново-наслідкових відношень одна реалія отримує назву іншої.
Метонімічні асоціації ґрунтуються не на зіставленні понять у всій їх цілісності, а на перетині семантичних ознак, що входять до змісту цих понять. Різноманітні ознаки не можуть бути охоплені повністю, однак вони не безмежні, оскільки врешті-решт об’єктивно лімітуються властивостями й характеристиками названого предмета.
У Мтн поєднуються ознаки як основного, вихідного значення, так і набутого, перейменованого. Одночасно відбувається виокремлення, акцентування певного вихідного значення за умови стирання й нейтралізації інших.
Використання МП у мовній практиці періодичних видань відповідає основному принципу, за яким оформлюються матеріали газетно-публіцистичних текстів, чергуванню стандарту та експресії й прагненню інформаційного висловлювання до компресії. Мтн несе в собі певний заряд образності, творчого сприйняття дійсності, спонукає адресата до співучасті в оцінці повідомлення, викликає його зацікавленість, що становить важливе завдання засобів масової інформації.
Вивчення проблеми МП як різновиду ВтН у мові засобів масової інформації показало, що в Мтн виявляється принцип системної організації лексики, причому системність МП полягає в їх однотипності, повторюваності, тобто регулярності. Це явище ґрунтується на реальному зв’язку об’єкта номінації з тим об’єктом, назва якого переноситься на об’єкт найменування, тобто метонімічні асоціації засновані не на зіставлюваності понять у всій їх цілісності, а на перетині семантичних ознак, що входять у зміст цих понять. Вони різноманітні, але не безмежні, а врешті лімітовані об’єктивними властивостями й характеристиками предмета. Отже, метонімія це мовний механізм, сутність якого полягає в регулярному чи оказіональному перенесенні назви з об’єкта одного класу об’єктів на інший об’єкт чи клас, який асоціюється з первинним за суміжністю, належністю до тієї самої мовної ситуації. Поєднання в одному слові імпліцитних залежних понять явище закономірне для інформаційного стилю.
Розглядаючи синекдоху як різновид метонімічного вторинного перенесення, зокрема кількісного типу перенесення, обґрунтовуємо категоріальну й стилістичну співмірність Мтн та синекдохи як одного з видів метонімії за внутрішньою суміжністю, що мотивує семантичний зсув у структурі слова.
Специфіка функціонування Мтн в інформаційному тексті пов’язана з актуалізацією конкретних моделей МП у тексті, використанням явищ ВтН, які виконують інформаційно-пізнавальну, а також експресивно-емоційну функції.
Встановлено, що мові ЗМІ притаманні оцінність, комунікативна значимість, безпосереднє вираження авторського «я», тому й добір мовних за­­со­­бів у ній здійснюється насамперед з погляду їхніх оцінних якостей і мож­­ливостей, здатності ефективно впливати на читача, а це зумовлює головну характерну ознаку стилю поєднання експресії й стандарту. До характерних ознак газетно-публіцистичного (інформаційного) стилю зараховуємо: а) економію мовних засобів, лаконічність викладу в поєднанні з інформаційною насиченістю; б) добір мовних засобів за принципом їх доступності широкому колу читачів та зрозумілості; в) наявність суспільно-політичної лексики, переосмислення лексики інших стилів; г) використання типових для стилю мовних стереотипів, кліше; ґ) жанрову різноманітність і пов’язану з цим різноплановість стильового використання мовних засобів: багатозначність слів, мовних зворотів, зокрема метафори, метонімії, синекдохи.
Вивчення типів і моделей МП у мовній практиці газет (1999-2009рр.) засвідчило високу продуктивність локальної Мтн в інформативному стилі. Одним із найпоширеніших типів локальної Мтн. є модель «місце → люди», яка є частковим виявом локальної Мтн. типу «місце → об’єкт». МП «місце → люди» ґрунтується на просторових відношеннях між живими та неживими об’єктами й має кілька різновидів. Частотність вживання в інформаційному стилі локальних метонімів зумовлена як загальномовними принципами виникнення асоціацій, так і характером газетної інформації, що стосується передусім назв країн, міст, закладів тощо.
До продуктивних моделей перенесення належать: «територія (країна, місто)» → «люди, які живуть на цій території», «територія (країна, місто)» → «керівні органи цієї території», «організація» → «люди, які працюють у цій організації». Виявлено, що поширенішим у матеріалах преси є перенесення «подія» → «період» або, ширше, «час, період» → «об’єкт», а також перенесення «характерна ознака періоду» → «період», що властиве інформаційному стилю. МП на основі темпоральних відношень між поняттями суміжних об’єктів менш поширене в інформаційному стилі.
МП, зумовлене асоціацією понять ознаки й об’єкта, що є носієм цієї ознаки, містить дві основні групи: «ознака → об’єкт», «об’єкт → ознака», причому перша модель продуктивніша. Основні моделі МП: 1) «соціальна характеристика людини» → «людина, яка визначається за цією характеристикою»; 2) «характеристика явища» → «саме явище». На нашу думку, причиною закріплення метонімічних значень на основі атрибутивних відношень є потреба найменування класу предметів чи явищ за прикметною ознакою.
Досить продуктивне в газетно-публіцистичних текстах МП, зумовлене причиново-наслідковими відношеннями між поняттями суміжних предметів. Найпоширеніша модель перенесення «дія» → «результат дії», «функція закладу» → «заклад» та зворотна «заклад» → «функція закладу», «дія» → «суб’єкт (частіше суб’єкти) дії».
Логіко-семантична система МП має відносно рухливий характер. Незважаючи на те, що більшість метонімічних моделей чітко співвідноситься з певним типом асоціацій, зафіксовано також моделі, що співвідносяться з кількома різними асоціаціями одночасно.
Мова газети, реалізуючи такі різноаспектні функції, як повідомлення і вплив, широко послуговується метонімічними моделями. Результатом здійсненого наукового пошуку є виявлення типових МП за асоціацією суміжності, зумовлених просторовими, часовими, атрибутивними, причиново-наслідковими відношеннями між родовими поняттями щодо понять конкретних об’єктів і видовими стосовно до загальних понять, асоціація між якими виражається моделями певного типу.
Конкретні реалізації того чи іншого типу семантичних відношень поєднуються в підтипи на основі спільності змісту й обсягу вербалізованих понять.
У досліджених джерелах широко представлені конструкції з квантитативною метонімією синекдохою, яка також виконує функцію засобу вторинної номінації в газетному тексті. Виявлено типові моделі цього різновиду МП, при цьому в запропонованій класифікації враховано критерій їх уживаності від частотніших до менш частотних:
а) вживання назви окремої частини тіла для найменування людини в цілому;
б) вживання назви предмета одягу, взуття на позначення людини в цьому одязі, взутті;

в) вживання назви хвороби, на яку хворіє людина, для позначення хворої людини в цілому;
г) вживання назви предмета як певного символу суспільного становища (булава, крісло);
ґ) «еліптичне число» як узагальнене називання осіб жіночої та чоловічої статі однією лексемою; уживання прізвища родини як узагальненої назви за спорідненістю для позначення членів цієї родини як означеної сукупності.
Функцію експресивного мовного засобу виконують синекдохи з лексемами голос (голос громади, голос Донеччини, голосом серця), плече (підставити плече) тощо.
Важливу роль в інформаційних текстах виконує газетний заголовок, оскільки читач, як правило, спочатку проглядає назви статей і повідомлень, відшукуючи серед них найцікавіші та інформативні. Автор, добираючи заголовок статті, прагне привернути увагу читача.
Функція атрактивності, або привертання уваги, споріднює газетний заголовок із рекламним, оскільки принципи впливу на свідомість тут такі самі. Для реалізації цієї функції З має бути яскравим, дієвим, зокрема він може інтригувати або містити сенсацію. Відзначено різноманітність семантико-синтаксичних структур, стилістичних фігур, уживаних у заголовках, що зумовлено потребою вираження емоційно-оцінної та образної експресії.
У газетних заголовках зафіксовано МП локального, каузального, атрибутивного, темпорального та кількісного (синекдоха) типу. Логічну основу МП становить входження обсягу одного поняття в обсяг іншого на підставі психологічних асоціацій. Найпродуктивніша в заголовках газетних статей модель «місце» → «люди», яка є частковим виявом локальної Мтн типу «місце» → «об’єкт». Менш поширене МП на основі темпоральних відношень між поняттями суміжних об’єктів. Досить характерна для заголовків атрибутивна Мтн. Причиною усталення метонімічних значень на основі атрибутивних відношень є потреба номінації класу предметів чи явищ за прикметною ознакою. Чинником, що обмежує метонімічний розвиток, є наявність його прямого позначення.
Каузальний тип заголовка потребує розширеного контексту для інтерпретації його змісту.
У газетних текстах досліджуваного періоду стилетвірну функцію виконують власні та загальні назви як компоненти МП.
Здебільшого ВтН у структурі топонімічних назв виникають у результаті МП за моделлю «топонімічна назва» → «продукція, що виробляється у цьому місті»; так само географічні назви виступають основою вторинних номінацій для назв видавництв, вокальних колективів, назв футбольних команд тощо. За типом МП такі моделі віднесено до локального типу МП.
Каузальна, темпоральна та атрибутивна Мтн в інформаційних газетних текстах є основною для МП антропонімів.
Серед Мтн. антропонімічного походження зафіксовано такі моделі: «ім’я автора» → «його творчість», «ім’я автора» → «його твір»; «ім’я автора» → «думка, яку він висловив»; «діяч» → «майстерність, що ним досягнута»; «ім’я засновника» → «виробництво»; «засновник виробництва» → «виробництво» → «продукція, що виробляється підприємством»; «відоме ім’я (історичної особи, літературного персонажа тощо)» → «продукт»; «ім’я» → «кіногерой» → «актор, який виконав цю роль».
МП антропонімів часто зумовлені темпоральними відношеннями між поняттями суміжних об’єктів. В основі темпоральної Мтн лежать асоціації між різними часовими періодами й тими подіями, явищами, об’єктами, людьми, із якими щось відбувається у цей проміжок часу. Найтиповіші моделі: 1) «суб’єкт» → «час» та 2) «суб’єкт» → «подія».
В основі МП антропонімів, що зумовлені атрибутивними відношеннями між поняттями суміжних об’єктів, лежить виокремлення як суттєвих, так і несуттєвих ознак (властивостей), внутрішніх та зовнішніх характеристик об’єктів.
У досліджуваних газетних текстах найпродуктивніший серед МП антропонімів каузальний тип, що має підтип, який регулює відношення між суб’єктом і результатом його дії. У межах темпорального типу МП виділено підтип, що пов’язує назву суб’єкта та номінацію часу.
Експресивність МП антропонімічного походження ґрунтується на актуалізації фонових знань, зокрема, орієнтації читачів щодо відомих історичних осіб, літературних героїв, їхніх характеристик, дій тощо. Неабияку роль відіграють критерії звичності, поширеності імен, функціонування їх як мовних штампів або як емоційно-образних висловлювань, які деавтоматизують певні метоніми.
МП топонімів ґрунтуються на локальній, темпоральній, атрибутивній та партитивній (синекдоха) метонімії.
Серед локальних метонімів виокремлено підтип, що відбиває відношення між місцем об’єкта та об’єктом. Зафіксовано типові метонімічні моделі: «найменування частин світу, регіону» → «держави, що там розташовані»; «найменування частин світу, регіону» → «жителі, що мешкають у цьому регіоні»; «назва країни, населеного пункту» → «жителі цієї країни, населеного пункту»; «назва географічного об’єкта» → «подія, що відбудеться у цьому місті»; «назва міста» → «заклад, що розташований у цьому місті»; «місце розташування закладу» → «заклад»; «місце розташування закладу» → «співробітники цього закладу»; «будівля, у якій розташовано заклад» → «заклад»; «будівля, де розташовано заклад» → «співробітники цього закладу».
У досліджуваних джерелах активно функціонують перифрастичні одиниці, в основі яких лежать різні типи МП.
Темпоральне перенесення об’єднує дві відносно симетричні групи перифраз «час» → «об’єкт» і «об’єкт» → «час», однак більш поширеним є атрибутивне перенесення, що ґрунтується на принципі перенесення назви за моделлю: «ознака» → «об’єкт» і «об’єкт» → «ознака».
Виконуючи текстотвірну функцію в газетній мові, перифраза забезпечує зв’язність тексту, використовується з метою уникнення повторів, сприяє урізноманітненню експресивних синонімічних засобів. На підставі функціонування перифрастичних одиниць у газетному тексті розрізняємо усталені, легко відтворювані номінації, які вже втратили безпосередній зв’язок із конкретним ситуативним вживанням.
Як частотний і виразний засіб досягнення експресії в текстах інформаційного стилю, перифраза забезпечує називання предмета, явища через його найістотнішу ознаку.
Отже, образні ВтН у сучасному газетному тексті складні номінативні одиниці, що виконують тропеїчну та емоційно-експресивну функції. Кожна з досліджуваних форм образних вторинних номінацій має свої структурно-семантичні та функціональні комунікативні параметри. Для інформаційного стилю такими основними формами ВтН є перифрази, фразеологічні одиниці, окремі заголовкові назви чи цілі заголовкові комплекси. Диференціація форм образних вторинних номінацій здійснюється на основі протиставлень ситуативне /стереотипне, довільна сполука/ стандартизована сполука тощо.
Таким чином, метонімія як різновид вторинної номінації є органічним елементом мови газети, який забезпечує реалізацію основного комунікативно-стильового параметра публіцистики чергування стандарту та експресії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абашина В. Виразність газетної публікації і структура заголовка (на матеріалі сучасних російських та українських газет) / В. Абашина // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: зб. наук. праць Міжнар. конф., присвяч. 150-річчю від дня заснування кафедри укр. словесності, 23 25 жовт. 1999р., Львів. Ч. 2 / відп. ред. Т. Салига. Львів: Світ, 1999. С. 230 234.
2. Агеева Н. Г. О специфике метонимического варьирования семантики признаковых слов / Н. Г. Агеева // Функциональный анализ языковых единиц: [сб. статей]. М.: Наука, 1989. С. 242 265.
3. Алексеев В. А. О некоторых особенностях публицистического функционального стиля / В. А. Алексеев // Проблемы журналистики: [сб. ст. / под ред.: В. А. Приходько, В. С. Тереховой]. Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. Вып. 2. С. 3 20.
4. Аллендорф К. А. Значение и изменения значений слов / К. А. Аллендорф // Ученые записки МГПИИЯ им. М. Тореза. 1965. Т. 32. С. 83 187.
5. Античные теории языка и стиля: [под ред. О. М. Фрейденберг]. М.-Л.: Соцэкгиз, 1936. 344 с.
6. Апресян Ю. Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики (Краткий очерк) / Апресян Ю. Д. М.: Просвещение, 1966. 302 с. Библиогр.: С. 283 301.
7. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка / Апресян Ю. Д. М.: Наука, 1974. 367 с. Библиогр.: С. 346 364.
8. Апресян Ю. Д. О регулярной многозначности / Ю. Д. Апресян // Известия АН СССР. Сер. лит. и яз. 1971. Т. ХХХ. Вып. 6. С. 509 523.
9. Арешенков Ю. О. Місце інформаційного мовлення в системі функціональних стилів / Ю. О. Арешенков // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку: [зб. наук. праць, присвяч. пам’яті проф. С. П. Самійленка / наук. ред. В. А. Чабаненко]. Ч. 2. Запоріжжя: Вид-во ЗДУ, 1996. С. 125 128.
10. Арешенков Ю. О. Класифікація функціональних стилів і вивчення стилістики у вищій та середній школі / Ю. О. Арешенков // Українська мова і література в школі. 1993. № 1. С. 43 45.
11. Арешенков Ю. О. Особливості вираження персональності в текстах інформаційного стилю / Ю. О. Арешенков // Дослідження з лексикології і граматики української мови: [зб. наук. праць / наук. ред. проф. Д. Х. Баранник]. Дніпропетровськ: Пороги, 2003. Вип. 3. С. 3 8.
12. Арешенков Ю. О. «Стиль» як категорійне поняття стилістичної науки / Ю. О. Арешенков // Науковий вісник Чернівецького університету. Чернівці: Рута, 2001. Вип. 117/118: Слов’ян. філол. С. 3 10.
13. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка: учеб. [для студ. инст-ов ин. яз.] / Арнольд И. В. [2-е изд.]. М.: Высшая шк., 1973. 304 с.
14. Арутюнова Н. Д. Номинация и текст / Н. Д. Арутюнова // Языковая номинация: Виды наименований: [сб. науч. тр. / отв. ред.: Б. А. Серебренников и А. А. Уфимцева]. М.: Наука, 1977. С. 304 357.
15. Арутюнова Н. Д. Понятие пресуппозиции в лингвистике / Н. Д. Арутюнова // Известия АН СССР. Сер. лит. и яз. 1973. Т. 32. Вып. 1. С. 84 90.
16. Арутюнова Н. Д. Теория метафоры / Арутюнова Н. Д. М.: Прогресс, 1990. 512 с.
17. Бабич Н. Лексика як один із засобів організації публіцистичного тексту: (На мате­ріалі газети Буковина” 18851916 рр.) / Н. Бабич, Р. Бродська // Науковий вісник Чернівецького університету. Чернівці: Рута, 2001. Вип.119: Слов’ян. філол. С.3 14.
18. Базарская Н. И. Вторичная номинация в системе языковых знаков: (на материале перифраз англ. и рус. яз.): автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.15 Общее языкознание” / Н. И. Базарская. Саратов, 1988. 16 с.
19. Балли Ш. Французская стилистика / Шарль Балли; [пер. с франц. К. А. Долинина; под ред. Е. Г. Эткинда]. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с. Библиогр.: С. 385 387.
20. Баранник Д. Х. До питання про інформаційний стиль мови / Д. Х. Баранник // Мовознавство. 1967. № 6. С. 3 8.
21. Баранник Д. Х. Мовна структура публіцистичного стилю / Д. Х. Баранник // Українська мова і література в школі. 1978. №8. С.27 34.
22. Баранник Д. Х. Образна семантика і газетний текст. Метафора в газеті / Д. Х. Баранник // Про культуру мови: матеріали Респ. наук. конф. з питань культури укр. мови, 11 15 лют. 1963 р., Київ. К.: Наук. думка, 1964. С. 155 166.
23. Баранник Д. Х. Стильові різновиди мови радіо і телебачення / Д. Х. Баранник // Науково-технічний прогрес і мова. К.: Наук. думка, 1978. С. 109120.
24. Баранник Д. Х. Церемоніальний різновид публі­цистичного стилю / Д. Х. Баранник // Мовознавство. 1977. № 3. С.14 19.
25. Безгодова Н. С. Публіцистичний стиль з погляду сучасної преси / Н. С. Безгодова // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка (філологічні науки). Луганськ: Альма- матер, 1998. № 9. С.10 12.
26. Бахтин Н. Н. Эстетика словесного творчества / Бахтин Н. Н. М.: Искусство, 1986. 445 с.
27. Бесага Р. Мовна дискусія на шпальтах газет / Р. Бесага // Актуальні проблеми журналістики: [зб. наук. праць / відп. ред. Ю. Б. Бідзіля]. Ужгород: МП Ліра”, 2001. С. 418 421.
28. Бессонов А. Газетный заголовок / Бессонов А. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1958. 62 с.
29. Бирих А. К. Метонимия в современном русском языке: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 Русский язык” / А. К. Бирих. Л., 1987. 17 с.
30. Бич М. Я. Метонимическое использование имен собственных в современном русском, испанском и английском языках (на материале газетных текстов): автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.20 Сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание” / М. Я. Бич. СПб, 1995. 18 с.
31. Білодід І. К. Мова масово-політичної і ділової інформації як структурно-функціональний стиль сучасної літературної мови / І. К. Білодід // Мова сучасної масово-політичної інформації / [Білодід І. К., Ленець К. В., Пилинський М. М. та ін.]; за ред. І. К. Білодіда. К.: Наук. думка, 1979. С. 7 22.
32. Блинова Н. М. Функціонально-стилістичний аспект лексичних перенесень у публіцистичних текстах І. Я. Франка (1878 1907 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 Українська мова” / Н. М. Блинова. Дніпропетровськ, 2007. 19 с.
33. Богатько В. Еліптичні конструкції у мові сучасної публіцистики / В. Богатько // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Сер.: Філологія. Вінниця: Вид-во ВДПУ, 2002. № 4. С.44 47.
34. Богословская О. И. Газетный заголовок в коммуникативном аспекте (экспериментальное исследование) / О. И. Богословская, И. И. Чилигина // Типология текста в функционально-стилистическом аспекте: [межвуз. сб. науч. тр. / под ред. О. И. Богословской]. Пермь, 1990. С. 86 95.
35. Богословская О. И. К вопросу о рекламности газетных заголовков / О. И. Богословская, Н. Р. Махнева // Проблемы функционирования языка и специфики речевых разновидностей: [межвуз. сб. науч. тр. / под ред М. П. Кожиной]. Пермь: Изд-во Перм. гос. ун-та, 1985. С. 104 113.
36. Бойченко Н. О. Стійкі сполуки в газетному мовленні (на матеріалі перифрастичних одиниць) / Н. О. Бойченко // Ономастика і апелятиви: [зб. наук. праць / за ред. проф. В. О. Горпинича]. Дніпропетровськ: Пороги, 2001. Вип. 14. Вип. 14. С. 17 22.
37. Бондаренко М. В. Типы метонимического переноса и проблемы их системного описания (на материале английского язика): автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 Германские языки” / М. В. Бондаренко. Ленинград, 1980. 20 с.
38. Борисевич С. О. Засоби масової інформації та видавнича діяльність / С. О. Борисевич // Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. [Загальні питання філології”], (Дніпродзержинськ, 18 19 бер. 2004 р.). Т. 2. Дніпродзержинськ: Наука і освіта, 2004. С. 3 4.
39. Брага І. І. Ціннісні орієнтації в газетному тексті: соціолінгвістичний та прагматичний аспекти / І. І. Брага // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Ізмаїл, 2000. Вип. 9. С. 152 155.
40. Брагина А. А. Некоторые семантические тенденции в современной русской лексике: На материале периодической печати и художественной литературы 50 60-е гг. ХХ в.): автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 Русский язык” / А. А. Брагина. М., 1968. 21 с.
41. Брагина А. А. «Цветовые» определения и формирование нових значений слов и словосочетаний / А. А. Брагина // Лексикология и лексикография: [cб. ст. / науч. ред. С. Г. Бархударов и др. ]. М.: Наука, 1972. С. 73 104.
42. Бродська Р. В. Становлення публіцистичного стилю української мови на Буковині в кінці ХІХ на початку ХХ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 Українська мова” / Р. В. Бродська. Івано-Франківськ, 2002. 20 с.
43. Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства / Л. А. Булаховский. К.: Рад. школа, 1955. 307 с.
44. Васильева А. Н. Газетно-публицистический стиль речи: курс лекций по стилистике русского языка: [учеб. пос.] / Васильева А. Н. М.: Наука, 1982. 198 с.
45. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2003. 1440 с.
46. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови / [Пилинський М. М.,Дзюбишина-Мельник Н.Я., Ленець К. В. та ін.]; за ред. М. М. Пилинського. К.: Наук. думка, 1990. 216с.
47. Винокур Г. О. Культура языка / Винокур Г. О. М.: Федерация, 1929. 336 с.
48. Вовчок Д. П. Стилистика газетних жанров / Вовчок Д. П. Свердловск: Уральский ун-т, 1979. 72 с.
49. Вовчок Д. П. «Экономическая» функция газетных метафорических парафраз / Д. П. Вовчок // Исследования по стилистике. Пермь, 1974. № 4 (Ученые записки Пермского гос. ун-та им. А. М. Горького. № 302). С. 225 234.
50. Вомперский В. Г. О некоторых стилистических признаках информационных материалов / В. Г. Вомперский // Вестник Московского государственного университета. Сер. VІІ: Филология. Журналистика. 1960. № 6. С. 30 35.
51. Галкина-Федорук Е. М. Современный русский язык. Лексика / Галкина-Федорук Е. М. М.: Наука, 1954. 264 с.