CЛОВА АВТОРА ПРИ ПРЯМІЙ МОВІ В СИСТЕМІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ ГРИГОРІЯ ТА ГРИГОРА ТЮТЮННИКІВ) : Слово АВТОРА ПРИ ПРЯМОМ ЯЗЫКЕ В СИСТЕМЕ художественного текста (На материале ТВОРЧЕСТВА ГРИГОРИЯ И Григора Тютюнника)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

На правах рукопису

Гут Наталя Василівна

УДК 1.161.2′42

CЛОВА АВТОРА ПРИ ПРЯМІЙ МОВІ
В СИСТЕМІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ
(НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ ГРИГОРІЯ
ТА ГРИГОРА ТЮТЮННИКІВ)

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:

Мойсієнко Анатолій Кирилович,
доктор філологічних наук, професор

Умань-2009

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ СЛІВ АВТОРА ПРИ ПРЯМІЙ МОВІ В ХУДОЖНЬОМУ ІДІОСТИЛІ......10
1.1.Ідіостиль і текст...10
1.2. До проблеми слів автора при прямій мові в художньому тексті.....23
Висновки до розділу 1...38

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ СЛІВ АВТОРА (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ ГРИГОРІЯ ТА ГРИГОРА ТЮТЮННИКІВ)...41
2.1. Типологія авторських вводів.....41
2.2. Способи вираження авторських слів при прямій мові ..49
2.2.1. Авторські вводи з дієслівним компонентом.....52
2.2.1.1. Дієслова говоріння...53
2.2.1.2. Дієслова на позначення рухів, жестів та міміки мовця...74
2.2.1.3. Дієслова психічної діяльності.....84
2.2.1.4. Інтенсифікатори дієслівних значень у словах автора.......91
2.2.2.Слова автора з нульовим дієсловом мовлення..104
Висновки до розділу 2.....108

РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНУВАННЯ СЛІВ АВТОРА В ІДІОСТИЛЯХ ГРИГОРІЯ ТА ГРИГОРА ТЮТЮННИКІВ..111
3.1. Слова автора як засіб зображення суб’єктів комунікації.....115
3.1.1. Слова автора для характеристики дійових осіб..116
3.1.2. Слова автора для передачі особливого способу промовляння
....121
3.1.3. Слова автора як засіб передачі емоційно-психологічного стану героїв...125
3.1.4. Слова автора як засіб опису фізичного стану героя..127
3.1.5. Слова автора на позначення жестів, міміки, дії, пози персонажа у момент мовлення....128
3.1.6. Слова автора для показу взаємостосунків між героями....136
3.2. Слова автора як засіб констатації факту висловлювання та передачі його змісту..139
3.2.1. Слова автора для уточнення, деталізації змісту висловлювання
....143
3.2.2. Слова автора для передачі ефекту мовчання.....144
3.3. Слова автора як засіб опису параметрів комунікативної ситуації
...146
Висновки до розділу 3.....152

ВИСНОВКИ....156
ДОДАТКИ...161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...182
ПЕРШОТВОРИ..203

ВСТУП

Увага мовознавців до антропоцентричності мовних явищ в останні десятиріччя позначилася на активізації досліджень художніх структур та художніх ідіостилів. Пріоритетна функція суб’єктивно-модального значення становить важливий етап у розширенні меж граматичного аналізу речення і своєрідний перехід від речення до висловлення й до тексту. Представлений у тексті фрагмент дійсності, як правило, подається через призму поглядів, уподобань, картини світу самого автора. Авторська модальність максимально простежується у художніх текстах як на рівні вияву авторської свідомості, так і на рівні літературної форми.
Літературний твір характеризується наявністю таких мовленнєвих форм, як оповідь-нарація та мовлення дійових осіб. Однією із форм вияву зв’язку між цими пластами є слова автора при прямій мові. Ситуація спілкування, мета та призначення повідомлення визначають форми і засоби передачі чужого мовлення. Авторські слова не лише вказують на те, хто, де, коли, як, за яких обставин говорить, але й сприяють творенню відповідної системи художнього тексту, в якій виконують важливу динамізаційну, композиційну роль.
На різних етапах лінгвістичної науки слова автора досліджувалися як невід’ємна частина конструкцій з прямою мовою. Проблемі прямої мови у руських літописах присвячені роботи Д.Лихачова [111], О.Молоткова [129]. Синтаксис розмовної мови та пряма мова як виразник живого народного мовлення ставали об’єктом дослідження у працях А.Алексєєвої [3], М.Бахтіна [20], В.Виноградова [41], В.Кодухова [88], А.Козловського [92], В.Рінберг [157], К.Степанової [179], Р.Ткаченко [182], О.Фінкеля [187], І.Циплакової [191], Г.Чумакова [193] та ін. Стилістичні явища у структурі конструкцій зі словами автора при прямій мові розглядалися в роботах В.Вронської [48], І.Кучеренка [105], М.Милих [124], Д.Розенталя [160], А.Федорова [185], М.Шумилова [202] та ін.
Необхідність дослідження слів автора у художньому тексті як важливих конструктивних компонентів письменницького ідіостилю зумовлена насамперед тим, що саме в художньому стилі вони виконують важливу структурну, композиційно-образну роль.
Окремі питання художнього ідіостилю досліджуваних авторів розглядали Т.Аврахов [1], О.Бабакова [12], С.Бибик [23], Л.Бублик [32], Н.Кухта [104], Л.Масенко [119], Г.Мудрик [132], І.Семенчук [168], П.Сердюк [170], Л.Шевченко [197], Г.Штонь [201] та ін. Незважаючи на значну зацікавленість мовознавців художніми системами цих авторів, досі не існує монографічних праць, присвячених проблемі функціонування лексико-граматичних засобів у творчості Григорія та Григора Тютюнників, не звернена увага на особливості функціонування слів автора при прямій мові у їхніх творах.
Актуальність дисертації зумовлена потребою поглибленого вивчення ідіостилів Григорія та Григора Тютюнників, зокрема слів автора при прямій мові в їхній творчості, які ще не були предметом дослідження в українському мовознавстві і які є важливими лексико-граматичними та стилістично-індивідуалізаційними репрезентантами художньо-образних систем прозових творів видатних українських письменників.
У центрі творів Григорія та Григора Тютюнників зображення простої людини, її діяльності, почуттів, ставлення до навколишньої дійсності. Народне уявлення про естетичне (живе, здорове, правдиве, істинне) невіддільне від думки про нерозривність фізичного ідеалу з морально-етичним, а тому естетичне начало стає визначальним чинником художнього творення як Григорія, так і Григора Тютюнника.
Прозові твори цих авторів нерідко порівнюють з поетичним мистецтвом, адже творчій манері письменників притаманна неперевершена майстерність у зображенні таких чуттєвих сфер, як мрія, спогад, настрій, заглибленість у ті складні, майже невловимі стани людської душі, володаркою яких є поезія і які так важко піддаються прозаїчному психологічному аналізові” [119, 168].
Серед характерних особливостей стилю Григорія Тютюнника літературознавці виділяють активний, динамічний сюжет прози, точність відтворення, зримість, пластичність. Він художник-реаліст багатої образотворчої палітри” [170, 6]. Майстерність прозаїка виявляється також в умілому розгортанні подій, у своєрідності відображення незвичайних ситуацій. Автор прагне до показу не випадкових, розрізнених явищ, почуттів чи думок, а до художнього дослідження об’єктивної дійсності. Через правдиво виписані персонажі, соковитий штрих, чітку деталь, сконденсований діалог” художник подає достовірні картини життя, прагнучи створювати напоєні драматизмом ситуації та психологічно наснажувати кожний епізод [132, 5-6]. Йдучи від одиничного до загального, автор осмислює зв’язок між окремими явищами, створюючи цілісний потік життя в його різноманітних виявах та складних взаємовідносинах. Поетичне начало його прозових творів зумовлює застосування таких художніх засобів та способів зображення, як авторські відступи, філософські роздуми, внутрішні монологи, психологічні портрети, пейзажі [132, 10], чим досягається ще більша глибина у змалюванні дійсності.
На відміну від Григорія, у Григора Тютюнника відсутні розлогі авторські відступи. Надзвичайна художньо-смислова сконденсованість, ущільненість письма, талант багато висловити, мало сказавши” створює ситуацію, коли автор розчиняється у своїх героях, в музиці свого часу”, він свій серед своїх, йому досить однієї опуклої деталі, риси, характерного слова і ось уже перед нами довершена, повна і цілісна особистість” [144, 61]. Саме гранична щільність письма, стислість виражальних засобів надає гармонійно організованій прозі письменника поліфонічності звучання. Її пронизує ритм на всіх рівнях тексту ритм звуковий, семантичний, композиційний [119, 169]. Акустичність письма Григора Тютюнника свідчить про орієнтацію автора на розповідну традицію, властиву усній народній творчості.
Правдивість зображуваних людських характерів, художня майстерність у відтворенні їхніх вчинків, емоцій, глибокий психологізм у розкритті характерів притаманні творчості цього письменника. Живописець правди так можна б визначити і творчі принципи автора, і весь лад його душі, а відтак і його стиль, позначений справді яскравою індивідуальністю” [52, 183]. Наріжним каменем творчості Григора Тютюнника, як зазначають дослідники, є ідея людяності і добра. Вона не тільки засвідчує світоглядні позиції автора, а й визначає сутність його героїв, їхню поведінку, вчинки, мораль [24, 9].
Простота, щедре використання багатства синоніміки живої української мови, посилення емоційного начала, поєднання епічності викладу з ліризмом, колоритним українським гумором, стилізація народного мовлення все це характеризує індивідуальний мовосвіт як Григорія, так і Григора Тютюнника.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає науковій проблемі кафедри української мови Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини Склад лексики української мови з погляду походження і функціонування”.
Метою дослідження є комплексний структурно-семантичний і стилістико-функціональний аналіз слів автора при прямій мові в системі художніх творів Григорія та ГригораТютюнників.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких основних завдань:
- з’ясувати теоретичні засади аналізу художніх ідіостилів з урахуванням функцій слів автора при прямій мові;
- уточнити значення терміна слова автора”;
- охарактеризувати основні семантичні типи лексичних одиниць на позначення слів автора в ідіостилях Григорія та Григора Тютюнників;
- виявити засоби інтенсифікації дієслівних вводів при прямій мові у творчості досліджуваних письменників;
- описати функціонування слів автора при прямій мові у прозових творах Григорія та Григора Тютюнників.
Об’єкт дослідження слова автора при прямій мові у прозових творах Григорія та Григора Тютюнників.
Предметом дослідження є структурні та семантико-функціональні особливості слів автора при прямій мові у прозі Григорія та Григора Тютюнників.
Матеріал дисертації прозові твори Григорія та Григора Тютюнника,
приблизно 3600 карток з контекстуальними вибірками слів автора при прямій мові.
Методологія та методи дослідження. Характер дослідження зумовив комплексне використання кількох методів: індуктивного, який визначає напрям дослідження від накопичення мовного матеріалу до його систематизації та визначення закономірностей функціонування лексичних одиниць у художніх ідіостилях; текстологічного для спостереження за функціонуванням слів автора в тексті; методу моделювання лексико-семантичних підкласів слів; методу кількісних підрахунків для встановлення частотності окремих елементів у досліджуваних контекстах, та методу порівняльного аналізу.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено комплексний аналіз лексем на позначення слів автора при прямій мові в художній прозі Григорія та Григора Тютюнників. У роботі подано структурну, лексико-семантичну класифікацію одиниць, які вводять репліки прямої мови, а також уперше здійснено спробу охарактеризувати особливості авторського художнього творення шляхом порівняння лексико-стилістичного функціонування слів автора в ідіостилях Григорія та Григора Тютюнників.
Теоретичне значення наукової роботи. Комплексне дослідження семантичної та стилістичної організації слів автора поглиблює теоретичні засади опису структурних компонентів прямої мови, надає змогу з’ясувати роль таких одиниць при прямій мові у динамічній системі тексту, а також особливості функціонування їх у художніх ідіостилях.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані при написанні теоретичних праць із лексикології, ідіостилістики, лінгвістичного аналізу художнього тексту, при розробці відповідних спецкурсів і спецсемінарів, при підготовці курсових та дипломних робіт студентами. Розглянута проблематика знайде застосування у шкільній та вузівській практиці викладання курсів сучасної української мови.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційної роботи і результати дослідження обговорювалися на звітно-наукових конференціях викладачів Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (2005-2008рр.), а також на Всеукраїнській науковій конференції Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)” (Київ, 2006р.), VII Міжнародній науковій конференції Українська термінологія і сучасність” (Умань, 2007р.), XVI Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго Мова і культура” (Київ, 2007р.), Міжнародній науковій конференції Лінгвація світу: теоретичний і методичний аспекти” (Черкаси, 2008р.), Міжнародній науково-теоретичній
конференції Граматичні читання-V” (Донецьк, 2009р.).
Публікації. Основні аспекти досліджуваної проблематики висвітлено у 6 публікаціях, з них 5 у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України. Усі статті одноосібні.

Структура й обсяг дисертації зумовлена метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку літератури, що містить 212 позицій. Обсяг дисертації 203 сторінки, з них основного тексту 160 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Текст як результат мисленнєвої та мовної діяльності індивіда характеризується структурністю, інтегративністю, прагматичністю, авторською модальністю. Авторська присутність, незалежно від того, йдеться про особу, від якої ведеться оповідь, чи про оповідача від третьої особи, завжди є актуальною для розуміння цілісного, образно-мовного континууму твору. Письменник з притаманною йому системою ціннісних орієнтирів, інформаційним тезаурусом, цілями та мотивами є рушійною силою творення тексту. В акті художньої комунікації він здійснює діяльність, у якій виділяють два істотні моменти: художнє пізнання дійсності та її творче втілення у словесному матеріалі.
Стиль письменника залежить передусім від сукупності індивідуальних рис, зумовлених національністю, місцем проживання, віком, соціальним, культурно-освітнім станом тощо. Авторська індивідуальність у доборі мовно-образних засобів повною мірою виявляється у використанні творчих можливостей загальномовної системи: тут найповніше реалізується виражальний потенціал усіх засобів, відбувається взаємодія загальномовних і внутрішньотекстових чинників, що породжує художньо-естетичний зміст усього твору.
Аналіз теоретичної літератури з досліджуваної проблематики дає підстави трактувати взаємозамінні терміни слова автора” та авторські слова” як синтаксично незалежні від репліки компоненти конструкції з прямою мовою, які вказують хто, де, як, за яких обставин говорить, займають позиції перед, в середині та після прямої мови, виконуючи структурно-граматичну та стилістичну роль у тексті, поєднуються із реплікою інтонаційно та за змістом.
Проведений аналіз показав, що ідіостилі Григорія та Григора Тютюнників характеризуються високою продуктивністю вживання дієслів різних лексико-семантичних класів як ввідних компонентів при прямій мові. Серед основних типів у ролі слів автора виділяємо дієслівні та еліптичні утворення із нульовим дієсловом мовлення.
Розкриття кількісних співвідношень дієслівних авторських вводів різних лексико-семантичних підгруп, порівняння частотності вживання однієї і тієї ж лексеми у творах обох авторів дає змогу виділити спільні риси ідіостилів братів Тютюнників та простежити особливості індивідуальної системи творення кожного з них.
Фактичний матеріал засвідчує перевагу вживання лексико-семантичних груп дієслів із загальним значенням говоріння. Григір Тютюнник частіше використовує лексеми вимовляти, мовити, промовити, проказувати, в той час як у творчості Григорія Тютюнника кількісна перевага надається нейтральному казати та говорити.
Особливий спосіб промовляння репліки персонажем автори презентують за допомогою широких синонімічних рядів. У системі художніх творів Григора Тютюнника превалюють лексеми на позначення інтенсивності звучання (вигукувати, гукати, кричати, шепотіти), нечіткості вимови (бурмотіти, бубоніти, мимрити), забарвлення звучання (гудіти, стогнати), в той час як у прозі Григорія переважають лексеми темпу мовлення (голосити, кидати, спішити, тягнути), а лексико-семантичні ряди на позначення вищезгаданих груп розширюються за допомогою контекстуальних синонімів басити, лаятися; белькотати, бурчати; визвіритися, вити, гудіти, сичати, шипіти тощо.
Схожість між авторськими стилями виявляється через кількісні показники вживання дієслів на позначення змісту мовлення. Лексеми загального характеру передачі мовлення, запитання, відповіді, спонукання характеризуються високою частотністю вживання як у прозі Григорія, так і Григора Тютюнників. Письменники надають перевагу дієслівним вводам питати, обзиватися, погоджуватися, кликати наказувати, обіцяти, просити тощо. Лексема відповідати є більш продуктивною у творах Григорія Тютюнника, тоді як Григір Тютюнник у таких випадках зазвичай вживає відказувати (одказувати). Розбіжність слововживання спостерігаємо і при використанні слів автора із семантикою емоційного ставлення й оцінки співрозмовника. В той час як слова автора з позитивною конотацією презентують репліки у творчості обох письменників, Григорій надає перевагу таким дієслівним компонентам, як докоряти, лаяти, вичитувати, сварити. Характер процесу мовлення втілюється переважно за допомогою низки таких авторських слів, як починати, закінчувати, перебивати, продовжувати (у Григорія), додавати, докидати (у Григора).
Шляхом опису вербальної та невербальної поведінки в тексті здійснюється багатоаспектна характеризація ситуації спілкування. Невербальна дія може бути настільки виразною, що повністю заступає собою вербальну. При цьому експресія немовленнєвої діяльності відіграє роль стимулу або мотиву для репліки співрозмовника. Саме тому група слів автора з екстралінгвальним компонентом має широкий стилерозрізнювальний потенціал в ідіостилях обох братів Тютюнників (350 і 250 лексем відповідно). У прозі Григорія Тютюнника кінемні вияви у словах автора при прямій мові пов’язані з використанням таких частин людського тіла, як плечі, голова, очі, брови, рот, губи, зуби, а також експлікуються за допомогою цілого спектру дієслів на позначення просторової локалізації суб’єкта. Окрему групу авторських вводів формують лексеми із значенням стану, який виявляється через різні зовнішні ознаки. У художніх текстах Григора Тютюнника поряд із широким використанням дій, пов’язаних із верхніми кінцівками та внутрішніми органами, як слова автора майже не використовуються групи дієслів вищезгаданої семантики.
Менш активно письменники користуються дієслівною лексикою на позначення розумових, психічних виявів персонажів. І Григорій, і Григір Тютюнники послуговуються переважно лексемами думати та міркувати при введені невисловлених героями реплік.
Частовживаними в авторських словах творів Григора Тютюнника є лексеми дивуватися, радіти, трапляються поодинокі (крім сердитися) приклади дієслівного компонента слів автора із негативною конотацією. У прозі Григорія Тютюнника, навпаки, компоненти з позитивною семантикою корелюють зі значно ширшим спектром слів автора, що виражають певні негації: гарячкувати, обурюватися, сердитися, скипіти тощо.
Поширення авторських слів з домінантним дієсловом досить часто відбувається завдяки вживанню інтенсифікаторів, які у прозі досліджуваних письменників набувають різноманітності морфологічного вираження. Ступінь лексико-семантичної селективності цього класу утворень на 173 одиниці нижчий у творчості Григорія, ніж Григора Тютюнника. Пор.: кількісний вияв інтенсифікаторів на рівні лексико-семантичних груп із значенням висоти звуку (8 і 9лексем відповідно), тембру голосу (5-14), сили звуку (58-71), темпу (4-15), відношення суб’єкта до сказаного, виконаного (50-72), ставлення до співрозмовника (18-49), фізичного (7-15) та психологічного (70-84) стану тощо. Превалюючою тенденцією в ідіостилях досліджуваних авторів є інтенсифікація ввідного компонента за допомогою різноманітних поєднань на позначення дій, жестів, міміки суб’єкта.
Частотність уживання слів автора з нульовим дієсловом в ідіостилях як Григорія, так і Григора Тютюнників порівняно невелика.
Таким чином, добір мовних засобів, частота вживання слів автора насамперед залежить від творчої індивідуальності письменника. Неабияке емоційно-експресивне навантаження авторської мови сприяє використанню її як стилістичного засобу, підпорядкованого єдиній меті створити цілісну канву художнього твору, переконливі образи персонажів.
Такі утворення по-різному функціонують у системах художніх творів Григорія та Григора Тютюнників, зображуючи суб’єктів комунікації, констатуючи факт висловлювання, передаючи його зміст, описуючи параметри ситуації спілкування.
Спостереження над особливостями використання письменниками одиниць різних лексико-семантичних груп як ввідних при прямій мові засвідчило:
а) Григорій Тютюнник зазвичай розширює діапазон вживання дієслівних одиниць, одна і та ж лексема використовується ним для введення реплік різного змістового навантаження. Його ідіостиль характеризується переважанням безпосереднього включення прямої мови за допомогою невербальних компонентів, використанням слів автора на позначення негативного емоційного стану, а також дієслівних вводів, у яких досить активно використовуються внутрішні характеристичні конкретизатори.
б) Лексика, яка вводить репліки прямої мови у прозових творах Григора Тютюнника, як правило, всебічно інтенсифікується одиницями різних лексико-семантичних груп. Індивідуальний мовосвіт письменника тяжіє до зображення виявів емоційного стану героїв через слова автора з позитивною семантикою, переважає функціонування констатаційно-описових лексем.
в) Найбільшою лексико-семантичною варіативністю у художній прозі досліджуваних авторів відзначаються дієслова із загальним значенням говоріння, особливого способу промовляння, найменшою особливих мовленнєвих діяльностей, а також інші частини мови у ролі ввідних слів автора. Серед проаналізованих одиниць фіксуємо також індивідуально-авторські, метафоризовано-фразеологічні утворення, що надзвичайно яскраво розкривають характер зображуваних персонажів, типовість їхньої мовленнєвої поведінки.

Індивідуальність творчої манери кожного з розгляданих авторів повною мірою виявляється через творчі можливості загальномовної системи, яка, породжуючи художньо-естетичний зміст усього твору, позначена впливом унікальної, неповторної особистості письменника. Слова автора при прямій мові, характеризуючись лексико-семантичним та морфологічним різноманіттям функціонування у художньому тексті, є одним із стилетворчих та індивідуалізаційних елементів в ідіостилях Григорія та Григора Тютюнників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АвраховТ. Екзистенція в художньому слові Григора Тютюнника/ Т.Аврахов// Українська мова і література в школі. 1992. №9-10. С.46-48.
2. АвраховТ. Поліфункціональність художньої деталі у творчості Григора Тютюнника/ Т.Аврахов // Українська мова і література в школі. 1990. №8. С.16-22.
3. АлексееваА.В. Прямая и косвенная речь в современном русском языке/ А.В.Алексеева // Русский язык в школе. 1937. №4. С.20-24.
4. АнтоноваС.М. Глаголы говорения динамическая модель языковой картины мира: опыт когнитивной интерпретации: монография/ С.М.Антонова. Гродно: ГрГУ, 2003. 519с.
5. АпресянЮ.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола/ Ю.Д.Апресян. М.: Наука, 1976. 251с.
6. АрнольдИ.В. Стилистика современного английского языка. Стилистика декодирования/ И.В.Арнольд. Л.: Просвещение, 1981. 298с.
7. АртемовВ.А. Об интониме и интонационном инварианте/ В.А.Артемов// Интонация и звуковой состав: материалы коллоквиума по экспериментальной фонетике и психологии речи. М.: Издательство Московского университета, 1965. С.3-18.
8. АрутюноваН.Д. Прагматика/Н.Д.Арутюнова// Языкознание. БЭС/ под ред. В.Н.Ярцевой. М., 1998. С.389-390.
9. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл: логико-семантические проблемы/ Н.Д.Арутюнова. М.: Наука, 1976. 386с.
10. АрцишевськаА.Л. Типологія репрезентуючого контексту та його стилістична функціональність (на матеріалі англомовного оповідання)/ А.Л.Арцишевська// Іноземна філологія. 1990. №97. С.93-100.
11. Ахманова О.C. Словарь лингвистических терминов/ О.С.Ахманова. М.: Советская Энциклопедия, 1966. 608с.
12. БабаковаО. Дієслова звукової семантики в оповіданнях Григора Тютюнника/ О.Бабакова// Прийшов, щоб не розлучатися...: на пошану 70-річчя Григора Тютюнника: науковий збірник/ упор. М.Конончук. К.: ТВІМ ІНТЕР, 2005. С.24-31.
13. БабенкоЛ.Г. Обозначение эмоций в языке и речи (на материале глагольной лексики в художественном тексте): учеб. пособие/ Л.Г.Бабенко. Свердловск: УрГУ, 1986. 100с.
14. БабенкоЛ.Г. Филологический анализ текста. Основы теории, принципы и аспекты: учебник для вузов/ Л.Г.Бабенко. М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2004. 464с.
15. БаранникД.Х. Два рівні граматичної структури речення/ Д.Х.Баранник// Мовознавство. 1993. №6. С.13-19.
16. БаранникД.Х. Текст/ Д.Х.Баранник// Українська мова: енциклопедія/ ред. кол.: РусанівськийВ.М., ТараненкоО.О., ЗяблюкМ.П. [та ін.]. 2-ге вид, випр. і доп. К.: Укр. енциклопедія, 2000. С.627.
17. БартР. S/Z”/ Р.Барт; общ. ред. и ст. Г.Костикова. М.: Аdmarginem, 1994. С.293
18. БартР. Две критики// Избранные работы: Семиотика. Поэтика/ Р.Барт. М.: Прогрес, Универс, 1994. С.262-268.
19. БахтинМ.М. Автор и герой в эстетической деятельности// Работы 1920-х годов/ М.М.Бахтин. Киев: Next, 1994. С.69-257.
20. БахтинМ.М. Эстетика словесного творчества/ М.М.Бахтин. 2-е изд. М.: Искусство, 1986. 445с.
21. БацевичФ.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник/ Ф.С.Бацевич. К.: Академія, 2004. 344c.
22. БельчиковЮ.А. Основные критерии выбора слова/ Ю.А.Бельчиков// Лексическая стилистика: проблемы изучения и обучения. Изд. 2-е, испр. и доп. М.: КомКнига, 2005. С.96-152.
23. БибикС.П. Естетичні модифікації народнорозмовності в ідіостилі Григора Тютюнника: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук.: спец. 10.02.02 Українська література”/ С.П.Бибик. К., 1994. 25с.
24. БійчукГ. Актуалізація архетипів національного підсвідомого засобами художнього слова (на матеріалі творчості Григора Тютюнника)/ Г.Бійчук// Дивослово. 2005. №11. С.9-13.
25. БогдановП.И. Употребление знаков препинания в русском письме/ П.И.Богданов. К., 1878.
26. БолотноваН.С. Филологический анализ текста/ Н.С.Болотнова. Томск: Изд-во Том. гос. пед. ун-та, 2001. 129с.
27. БолотноваН.С. Художественный текст в коммуникативном аспекте и комплексный анализ единиц лексического уровня/ Н.С.Болотнова. Томск: Изд-во Томского университета, 1992. 311с.
28. БоронинА.А. Информативность глаголов говорения и наречий, характеризующих речевое действие (на материале романов Д.Голсуорси)/ А.А.Боронин// Проблемы теории языка и переводоведения: сборник статей. М.: МГОУ, 2004. №21. С.4-11.
29. БрандесМ.П. Стилистика немецкого языка (для институтов и факультетов иностранных языков)/ М.П.Брандес. 2-е изд. М.: Высшая школа, 1990. 320с.
30. БрандесМ.П. Стилистический анализ (на материале немецкого языка)/ М.П.Брандес. М.: Высшая школа, 1971. 190с.
31. БрандесМ.П. Языковой стиль художественного повествования (на материале немецкой художественной прозы): автореф. дис. на соискание науч. степени доктора филол. наук/ М.П.Брандес. Киев, 1989. 36с.
32. БубликЛ. Іменникова та прикметникова синонімія як відображення мовної картини світу в творах Григора Тютюнника/ Л.Бублик// Науковий вісник Херсонського державного університету. Херсон: Видавництво ХДУ, 2008. Вип.VII. С.33-37. (Лінгвістика).
33. БулыгинаТ.В. К построению типологии предикатов в русском языке/ Т.В.Булыгина// Семантические типы предикатов/ под ред. О.Н.Селиверстовой. М.: Наука, 1982. С.7-85.
34. ВалгинаН.С. Синтаксис современного русского языка: учебник для вузов/ Н.С.Валгина. М.: Высшая школа, 1973. 423с.
35. ВасильєвЛ.М. Семантика русского глагола: глаголы речи, звучання и поведения/ Л.М.Васильев. Уфа: БГУ, 1981. 41с.
36. ВасильєвЛ.М. Семантика русского глагола: учеб. пособие для слушателей фак. повышения квалификации/ Л.М.Васильєв. М.: Высшая школа, 1981. 184с.
37. ВащенкоВ.С. Побудови, співвідносні з реченням/ В.С.Ващенко// Сучасна українська літературна мова: стилістика/ за ред. І.К.Білодіда. К.: Наукова думка, 1973. С.389-392.
38. ВеличкоА.В. Выражение ситуации речи в современном русском языке// Простое предложение. Опыт семантического описания/ А.В.Величко, Ю.А.Туманова, О.В.Чагина. М.: Изд-во МГУ, 1986. С.44-80.
39. ВенцовА.В., КасевичВ.Б. Проблемы восприятия речи/ А.В.Венцов, В.Б. Касевич. М.: Едиториал УРСС, 2003. 240с.
40. ВерещагинЕ.М., КостомаровВ.Г. Язык и культура. Три лингвострановедческие концепции: лексического фона, рече-поведенческих тактик и сапиентемы/ Е.М.Верещагин, В.Г.Костомаров; под ред. и с послесловием академика Ю.С.Степанова. М.: Индрик, 2005. 1040с.
41. ВиноградовВ.В. О языке художественной литературы/ В.В.Виноградов. М.: Госуд. изд-во худ. лит., 1959. 655с.
42. ВиноградовВ.В. Проблема авторства и принципы атрибуции текстов неизвестного происхождения// Проблема авторства и теория стилей/ В.В.Виноградов. М.: Госуд. изд-во худ. лит., 1961. С.7-218.
43. ВиноградовВ.В. Проблема имманентного анализа языка литературного произведения// Избранные труды о языке художественной прозы/ В.В.Виноградов. М.: Наука, 1980. C.91-94.
44. ВиноградовВ.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове/ В.В.Виноградов. 3-е изд. М.: Высшая школа, 1986. 614с.
45. ВиноградовВ.В. Социально-языковые системы и индивидуально-языковое творчество// Избранные труды о языке художественной прозы/ В.В.Виноградов. М.: Наука, 1980. С.82-91.
46. ВихованецьІ.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті/ І.Р.Вихованець. К.: Наукова думка, 1988. 256с.
47. ВолошукВ.І. Лінгвостильові особливості ідіолекту З.Ленца в малих епічних жанрах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 Германські мови”/ В.І. Волощук. Львів, 2004. 20с.
48. ВронскаяА.В. Авторская речь как средство характеристики героя/ А.В.Вронская// Вопросы современного русского языка и методики преподавания его в школе: материалы третьей научно-методической конференции кафедр русского языка педвузов Уральской зоны. Свердловск, 1963. С.187-196.
49. ГальперинИ.Р. О понятиях стиль” и стилистика”/ И.Р.Гальперин// Вопросы языкознания. №3. 1973. М.: Наука. С.14-25.
50. ГальперинИ.Р. Текст как объект лингвистического исследования/ И.Р.Гальперин. М.: Наука, 1981. 135с.
51. ГіковЛ.В. Лексичні особливості авторського стилю (на матеріалі німецької прози)// Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Чернівці: Рута, 1999. Вип. 68. С.21-37. (Германська філологія).
52. ГончарО. Живописець правди/ О.Гончар// Вічна загадка любові: літературна спадщина Григора Тютюнника, спогади про письменника/ упор. А.Я.Шевченко. К.: Радянський письменник, 1988. С.180-185.
53. ГончароваЕ.А. Пути лингвостилистического выражения категорий автор персонаж в художественном тексте/ Е.А.Гончарова. Томск: Изд-во Томского университета, 1984. 149с.
54. ГореловИ.Н. Невербальные компоненты коммуникации/ И.Н.Горелов. М.: Наука, 1980. 104с.
55. ГригорьевВ.П. Грамматика идиостиля. В.Хлебников/ В.П.Григорьев. М.: Наука, 1983. 225с.
56. ГрищенкоА. П., МацькоЛ.І. Загальна характеристика дієслова як частини мови// Сучасна українська літературна мова/ А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ [та ін.]. К.: Вища школа, 1997. С.403-405.
57. ГумовскаяВ.В. Семантико-синтаксическая структура предложений с глаголом мысли в современном украинском языке: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02. Языки народов СССР (украинский)”/ В.В.Гумовская. К., 1988. 22с.
58. ДаниленкоВ.Г. Стереотип, монотип, архетип у культурних моделях/ В.Г.Даниленко// Слово і час. 1994. №1. С.55-59.
59. ДемченкоІ. Психологізація пейзажу як архетип адекватного сприймання художнього твору/ І.Демченко// Прийшов, щоб не розлучатися...: на пошану 70-річчя Григора Тютюнника: науковий збірник/ упор. М.Конончук. К.: ТВІМ ІНТЕР, 2005. С.50-58.
60. ДемченкоЛ. Метафора у художньому тексті/ Л.Демченко// Прийшов, щоб не розлучатися...: на пошану 70-річчя Григора Тютюнника: науковий збірник/ упор. М.Конончук. К.: ТВІМ ІНТЕР, 2005. С.59-65
61. ДзюбаІ. Вступне слово/ І.Дзюба// Прийшов, щоб не розлучатися...: на пошану 70-річчя Григора Тютюнника: науковий збірник/ упор. М.Конончук. К.: ТВІМ ІНТЕР, 2005. С.5-16.
62. ДолининК.А. Интерпретация текста: (французский язык)/ К.А.Долинин. М: Просвещение, 1985. 288с.
63. ДорошенкоС.І. Граматична стилістика української мови/ С.І.Дорошенко. К.: Рад. шк., 1985. 200с.
64. ДудикП.С. Комунікативно-стилістичні функції жестів, міміки// Стилістика української мови: навчальний посібник/ П.С.Дудик. К.: Видавничий центр Академія”, 2005. С.337-340.
65. ЕфимовА.И. О языке художественных произведений/ А.И.Ефимов. М.: Госуд. учебно-пед. изд. Министерства просвещения РСФСР, 1954. 288с.
66. ЕфимовА.И. Стилистика художественной речи/ А.И.Ефимов. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1961. 520с.
67. ЄрмоленкоС.Я. Стиль індивідуальний// Українська мова: енциклопедія/ ред. кол.: РусанівськийВ.М., ТараненкоО.О., ЗяблюкМ.П. [та ін.]. 2-ге вид, випр. і доп. К.: Укр. енциклопедія, 2004. С.653.
68. ЄрмоленкоС.Я. Фольклор і літературна мова/ С.Я.Єрмоленко. К.: Наук. думка, 1987. 244 с.
69. ЖовтобрюхМ.А. Форми чужого мовлення/ М.А.Жовтобрюх// ЖовтобрюхМ.А. Українська літературна мова. К.: Наукова думка, 1984. С.240-245.
70. ЗагніткоА.П., ДанилюкІ.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування/ А.П.Загнітко, І.Г.Данилюк. Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2006. 480с.
71. ЗагніткоА.П. Навчальний посібник для студентів денної, безвідривної та очно-заочної прискореної форми навчання спеціальності/ А.П.Загнітко, І.Р.Домрачева. Донецьк: Український культурологічний центр, 2001. 56с.
72. ЗалевскаяА.А. Текст и его понимание/ А.А.Залевская. Тверь: Тверской государственный институт, 2001. 178с.
73. ЗуеваЕ.А. Контекстное употребление кинесических средств/ Е.А.Зуева// Филология и проблемы иностранных языков. М.: МГПУ, 2005. С.13-15.
74. ИльинЕ.П. Эмоции и чувства/ Е.П.Ильин. СПб: Питер, 2001. 752с.
75. ІванишинВ.П., ІванишинП.В. Пізнання літературного твору: методичний посібник для студентів і вчителів/ В.П.Іванишин, П.В.Іванишин. Дрогобич: Відродження, 2003. 56с.
76. КалашникВ.С. Образно-смислова єдність як засіб і знак у поетичній мовній картині світу/ В.С.Калашник// Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Харків, 2001. Вип. 519. С. 3-11. (Філологія; вип. 32.).
77. Калугина Е.А. К проблеме классификации кинетических единиц художественного текста/ Е.А.Калугина// Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Харків: Константа, 2000. Вип. 500. С.271-276.
78. КамаловаА.А. Формирование и функционирование лексики со значением психического состояния в русском литературном языке: учебн. пос./ А.А.Камалова. Архангельск: Изд-во Поморского международного педуниверситета, 1994. 132с.
79. КаранськаМ.І. Конструкції прямої мови// Синтаксис сучасної української літературної мови: навч. Посібник/ М.І.Каранська. К.: Либідь, 1995. С.297-309.
80. КарауловЮ.Д. Русский язык и языковая личность/ Ю.Д.Караулов. Изд.4-е, стереотипное. М.: Едиториал УРСС, 2004. 264с.
81. КарпенкоО.П. Невласне пряма мова в сучасній українській прозі/ О.П.Карпенко// Організація тексту (Граматика і стилістика). К.: Наукова думка, 1979. С.80-88.
82. КващукА.Г. Пряма і непряма мова// Сучасна українська мова/ М.П.Доленко, І.І.Пацюк, А.Г.Кващук. Вид. 3, переробл. і доповн. К: Вища школа, 1987. С.341-344.
83. КедроваЕ.Я. Жесты говорящего в структуре авторской ремарки/ Е.Я.Кедрова// Проблемы языка и стиля А.П.Чехова: межвуз. сборник/ отв. ред. М.К.Милых. Ростов-н/Д.: Издательство Ростовского университета, 1983. С.24-32.
84. Кероп’ян А.Р. Лексико-семантична структура російських та англійських дієслів мовлення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.17. Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство”/ А.Р.Кероп’ян. Донецьк, 2003. 20с.
85. КноринаЛ.В. Словоупотребление компонента индивидуального стиля: (на материале разговорной речи)/ Л.В.Кнорина// Грамматика. Стилистика/ Л.В.Кнорина, В.А.Успенский (отв. ред.), В.В.Борщев (сост.). М.: Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН, 1996. С.147-153.
86. КовалевА.Г. О чувствах и эмоциях/ А.Г.Ковалев// Вопросы психологи. 1957. №4. С.24-31.
87. КовальА.П. Стилістичні можливості окремих синтаксичних категорій у межах простого і складного речення/ А.П.Коваль// КовальА.П. Практична стилістика сучасної української мови. К: Вища школа, 1978. С.251-345.
88. КодуховВ.И. Прямая и косвенная речь в современном русском языке/ В.И.Кодухов. Ленинград: Учпедгиз, 1957. 89с.
89. КожевниковаК. Формирование содержания и синтаксис художественного текста/ К.Кожевникова// Синтаксис и стилистика/ Г.А.Золотова. М.: Издательство Наука”, 1976. С.301-315.
90. КожиновВ.В. Проблема автора и путь писателя/ В.В.Кожинов// Контекст-1977: литературно-теоретические исследования. М.: Наука, 1978. С.23-47.
91. КозачукГ.О. Українська мова: практикум/ Г.О.Козачук. К.: Вища шк., 1991 399с.
92. КозловскийП. О со