ЕТНОКУЛЬТУРНА ПАРАДИГМАТИКА НАЦІОНАЛЬНО-МАРКОВАНИХ МОВНИХ ОДИНИЦЬ : ЭТНОКУЛЬТУРНАЯ парадигматика национально-маркированной языковой единицы

Краткое описание

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ПАВЛА ТИЧИНИ

На правах рукопису

Комар Олег Станіславович

УДК 811.161.2’373 : 811.161.2’373.7

ЕТНОКУЛЬТУРНА ПАРАДИГМАТИКА НАЦІОНАЛЬНО-МАРКОВАНИХ МОВНИХ ОДИНИЦЬ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
Жайворонок Віталій Вікторович

Умань 2009

ЗМІСТ
Вступ....3
Розділ І. Етноцентризм мовного сприйняття світу як цілого.13
1.1. Антропоцентрична лінгвософія як основа сучасної лінгвоетнокультурної парадигми...14
1.2. Сучасні лінгвокультурологічні та етнолінгвістичні студії.37
1.3. Мовний етноцентризм як одна з ключових ознак етнічності51
Висновки до І розділу...68
Розділ ІІ. Національно-марковані мовні одиниці в етномовній картині світу....70
2.1. Мовна картина світу та її роль у формуванні етномовної символіки...71
2.2. Психологічні особливості відбиття картини світу в свідомості мовця через знакові мовні одиниці...87
2.3. Особливості асоціативного сприймання національно-маркованих мовних одиниць (експериментальне дослідження)...102
Висновки до ІІ розділу....123
Розділ ІІІ. Етнокультурна символіка національно-маркованих мовних одиниць....125
3.1. Культурна знаковість національно-маркованих мовних одиниць...126
3.2. Етнокультурна специфіка національно-маркованої лексики та мовних формул......133
3.3. Символіка фразеологічних національно-маркованих одиниць...147
3.4. Етнокультурно значущі паремійні мовні одиниці ...160
Висновки до ІІІ розділу...174
Загальні висновки.....176
Джерела...181
Література...184
Додатки....210

ВСТУП

Особливістю сучасної лінгвістики є розбудова наукової парадигми, яка базується на антропоцентричних аспектах вивчення мовних явищ. Вона спирається на теоретико-методологічну концепцію, основою якої є використання лінгвофілософських підходів, що створюють парадигму усвідомлення та обґрунтування закономірностей буття і пізнання, їхнього зв’язку з мовою та мисленням. Вважаємо, що лінгвофілософський підхід до вивчення мовних одиниць може бути одним із найголовніших важелів сучасних лінгвістичних студій, зокрема й у сфері лінгвокультурології та етнолінгвістики.
Питання співвідношення мови та вербального образу світу, з одного боку, і свідомості та культури етносу, з другого, постає актуальним уже тривалий період часу. Починаючи з В.фонГумбольдта, дослідники замислювалися над проблемами впливу свідомості індивіда на його мову і, навпаки, мови на свідомість. Основу лінгвософської концепції В.фонГумбольдта вбачаємо в антропологічному підході до осмислення мовних явищ. Наслідуючи ідеї представників класичної німецької філософії, він обґрунтовує особливості буття індивіда та етносу, причому останній у його розумінні виступає єдиним живим організмом, співвідносним за характером з людським. Згідно з антропологічними засадами теоретико-методологічної концепції В.фонГумбольдта та його послідовників, адекватне вивчення мови повинно відбуватися у нерозривному зв’язку з мисленням людини, культурним та духовним життям етносу.
Методологія сучасних досліджень лінгвокультурологічного та етнолінгвістичного напрямів базується, у першу чергу, на ідеях уже згадуваного В.фонГумбольдта, а також Л.Вайсгербера, О.Потебні, Е.Сепіра та ін. Останнім часом відбувається активне переосмислення їхньої наукової спадщини, про що свідчить спрямованість сучасних наукових студій на вивчення елементів мови з огляду на їх екстралінгвальні особливості.
Сучасне мовознавство вивчає передусім питання, пов’язані з живим функціонуванням мови, її значенням у розбудові концептуальної картини світу, нагромадженні досвіду етносу та символізації реалій на етнокультурному тлі. З огляду на ці аспекти, лінгвокультурологічні та етнолінгвістичні дослідження покликані означити способи сприйняття та осмислення реального світу індивідом крізь призму своєї мови, яка є відображенням навколишнього світу в його свідомості та відчуттях. Важливим завданням лінгвокультурологічних та етнолінгвістичних студій постає окреслення механізмів концептуалізації довкілля у мові та свідомості людини та творення моделі світу, у відповідності з якою індивід організовує свою мовну та мислительну діяльність. Така етномовна модель світу відображається у специфічних варіантах світосприйняття, зафіксованих у мові в етнокультурних смислах тих чи тих національно-маркованих мовних одиниць.
Питаннями лінгвософського характеру осмислення мовних явищ займалися такі вчені, як Ф.Боас, Л.Вайсгербер, В.Вундт, В.фонГумбольдт, М.Лацарус, О.Лосєв, М.Мамардашвілі, О.Потебня, Е.Сепір, Ф.деСоссюр, Й.Трір, Б.Уорф, Д.Хаймз, Г.Шпет, Г.Штейнталь та ін.
Лінгвокультурний та етнолінгвістичний напрями мовознавчої науки представлені у працях Ю.Апресяна, Н.Арутюнової, Є.Бартміньського, Г.Брутяна, Ф.Буслаєва, В.Жайворонка, В.Маслової, Д.Мацумото, Н.Мех, М.Новікової, О.Падучевої, Н.Слухай, Ю.Степанова, О.Тищенка, М.Толстого та ін.
Загальним принципам сучасної когнітивної парадигми, когнітивних моделей та специфіці лінгвоментальних феноменів різного характеру присвячено праці В.Воркачова, В.Воробйова, М.Кочергана, О.Кубрякової, Д.Лакоффа, Ю.Письменної, С.Пінкера та ін.
Проблеми співвідношення концептуальної та мовної картин світу, варіації осмислення та відображення концептуально-мовної картини світу в свідомості глибоко висвітлені у працях А.Вежбицької, М.Гайдеґґера, І.Голубовської, О.Даниленка, В.Звєгінцева, І.Казимир, Ю.Караулова, В.Кононенка, Т.Лукінової, В.Манакіна, О.Селіванової, Б.Серебреннікова, Ж.Соколовської, Н.Сукаленко, В.Телії, В.Топорова, В.Ужченка, А.Уфімцевої, О.Федик, Т.Цив’ян, В.Яковлєвої та ін.
Психолінгвістичному та етнопсихолінгвістичному аспектам вивчення мовних явищ присвячено праці В.Бєляніна, Д.Грін, О.Єфименко, В.Красних, О.Леонтьєва, О.Лурії, А.Мельникової, Ч.Осгуда, Т.Попової, Д.Слобіна, Р.Фрумкіної та ін.
Проблеми символіки мовних одиниць, співвідношення знака і символу, а також етнокультурних особливостей етноспецифічних мовних одиниць відображено у працях О.Афанасьєва, З.Василько, Я.Головацького, М.Єлусової, С.Єрмоленка, О.Забуранної, Т.Ковтун, П.Кононенка, М.Костомарова, О.Левченко, В.Лизанчука, Ю.Лотмана, Л.Масенко, І.Огієнка, Т.Радзієвської, Є.Сверстюка, Н.Слухай, М.Філіпчук та ін.
Головною ідеєю лінгвософського підходу до вивчення мовних одиниць вважаємо їх реалізацію та осмислення через антропоцентричну основу світосприйняття. Людина є носієм мови та її фактичним реалізатором, тому її взаємодія з реальним світом відбувається безпосередньо через мову. Оскільки ж існування людини (як соціальної істоти) поза межами етносу навряд чи можливе, говоримо про сприйняття та осмислення людиною реалій навколишнього світу крізь призму психологічних процесів, притаманних й іншим представникам етносу, та через культуру, яка містить знання та досвід поколінь. Таким чином, із антропоцентричної основи світосприйняття виділяємо етноцентричну, яка втілює особливості культури, притаманної лише тому чи тому етносу.
Етноцентричне світосприйняття у широкому розумінні зумовлює проблему мовного відображення моделі світу як в етнічній, так і в індивідуальній свідомості, оскільки вербальний образ світу визначається однією з ключових складових етнічної культури. Воно має глибоке коріння в історії людства, оскільки сприяє розвитку культури та соціалізації особистості.
Мова постає одним із основних чинників творення культури етносу, тому важливого значення набуває етноцентризм мовного сприйняття довкілля, який крізь призму досвіду, вкладеного народом у мову, вказує індивідові на варіанти та особливості розуміння реалій, можливості інтерпретації об’єктивного світу. Вважаємо мовний етноцентризм важливим елементом повсякденного мовного та психологічного буття індивіда в його етнічному оточенні. Він виступає об’єднавчим чинником для представників того чи того етносу, виокремлюючи особливості мови, культури й традицій, окреслюючи індивіду норми соціальної поведінки, що ґрунтуються на досвіді поколінь, стаючи рушійною силою етногенезу.
Мовний етноцентризм зумовлюється існуванням притаманного лише тому чи тому етносу «спільного ритму» [76], який визначає особливості його мовного буття. Спільність простежується в різних аспектах буття етносу, але її виразниками виступають передусім мова і культура. Тому говоримо і про мовний ритм етносу, який найчіткіше виражено у національно-маркованих мовних одиницях та мовній символіці.
Національно-марковані мовні одиниці постають важливими елементами концептуально-мовної картини світу. Механізми вираження світобачення та світосприйняття етносу, його ідей та уявлень, спостережень та досвіду, спостерігаємо в усій мовній системі як цілому. Специфічні ж елементи навколишнього світу, окреслені географічними особливостями місця проживання етносу, кліматичними умовами, рівнем його культурного розвитку тощо, є головними чинниками творення мовних одиниць етноспецифічного характеру.
Мова водночас виконує дві важливі функції виступає засобом спілкування та інструментом пізнання довкілля, тому саме через слово можна пізнати народ та його культуру. З другого боку, мова може відображати психологічні особливості етносу, який є її носієм, оскільки вони часто є результатом мовної діяльності людини. В свою чергу, специфічні психологічні процеси, зокрема асоціації, зіставлення, протиставлення, порівняння, відіграють важливу роль у формуванні системи образів будь-якої мови шляхом трансформації та переосмислення концептуально-мовної картини світу, а це відображається передусім у знакових мовних одиницях. Зазначаємо, що національно-марковані мовні одиниці є результатом осмислення світу та мовною його символізацією у етносвідомості. Буття етносу та його культурна діяльність стають причиною виникнення у його мові та свідомості стереотипних уявлень про реальний світ, про можливості його осмислення та перетворення в процесі мовної діяльності. Все це спричиняє появу знакових етнокультурних мовних елементів.
В асоціативних зв’язках різного характеру відображаються національно-культурні особливості свідомості мовця. В них реалізується забезпечення його комунікативних потреб та спрямування етнокультурних та пізнавальних прагнень. Важливим аспектом аналізу мовних асоціацій з етнокультурним змістом постають елементи мовної системи, поєднані стійкими асоціативними зв’язками, оскільки вони відображають належність образу тієї чи тієї реалії до узагальненої моделі світу в свідомості мовця та є традиційними у тому чи тому лінгвокультурному середовищі та характерних йому комунікативних ситуаціях.
Типові асоціативні зв’язки як засоби відображення картини світу в мові та свідомості індивіда реалізуються в системі стереотипних національно-маркованих мовних одиниць. Мовний стереотип найчастіше відображається у стійких виразах, що позначають конкретні реалії предметного світу, тому часто містить описові та оцінні характеристики, які ґрунтуються на власному досвіді мовця або досвіді поколінь. Таким чином, постає питання володіння мовцем зокрема та етносом у цілому певним мовним досвідом, що відображається в особливих формах сприйняття реального світу. Такі особливості визначають варіанти творення мовної картини світу. З огляду на наявність об’єктивних та суб’єктивних оцінок дійсності, мовна модель світу як така не лише відображається в ментальних стереотипних образах, а й постає їх вербальною реалізацією.
Особливістю стереотипізованих уявлень про реальний світ є те, що вони усталюються в думках та вчинках індивіда раніше, ніж осмислюються його свідомістю. Такі стереотипні уявлення формуються під впливом культурного та мовного середовища, у якому перебуває людина. Інакше кажучи, індивід значною мірою сприймає інформацію про реалії буття крізь призму етнічної культури, причому така інформація здебільшого обробляється за допомогою мови, тому говоримо про етномовну свідомість як про засіб осмислення реального світу.
Індивід як представник етносу керується у своїй мовній та мислительній діяльності досвідом поколінь, тобто тими знаннями та уявленнями, які акумулювалися протягом етногенезу в традиціях, віруваннях, звичаях тощо. В процесі осмислення шарів народної культури він послуговується стереотипними уявленнями як елементами мовного досвіду етносу, сприймаючи культуру через міфи та казки, прислів’я та приказки, фразеологізми, зрештою через багатство власне народної мови, де спостерігаємо вираження культурних нашарувань на етноцентричному підґрунті.
Образне мислення постає результатом взаємодії реального та ірреального в свідомості людини. Воно відіграє важливу роль у процесах символізації предметного світу. Символіка образу тієї чи тієї реалії спостерігається у перенесенні характеристик одного предмета на інший. У такому разі останній постає символом оригінального предмета, культурних смислів якого він набуває. У символізації реалій вбачаємо своєрідний спосіб відображення дійсності, який широко використовується етносом у процесі її перетворення та створення культурного середовища. Зрештою, культура народу значною мірою складається із ряду символів, відображених у мові, причому остання визначає та увиразнює різноманітні етнокультурні смисли, передусім притаманні національно-маркованим мовним одиницям.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що вивчення особливостей етнокультурної специфіки національно-маркованих мовних одиниць сприятиме розв’язанню ряду сучасних мовознавчих проблем, серед яких зазначаємо такі: етнолінгвістичні та етнопсихологічні аспекти реконструкції традиційних архетипних образів мовної культури української етноспільноти; лінгвокультурологічні та етнопсихолінгвістичні дослідження проблеми етнокультурних знаків та символів; вивчення феномена етномовної картини світу; осмислення проблем етнокультурної парадигматики національно-маркованих одиниць в українській мовній традиції.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з комплексною науковою темою «Склад лексики української мови з погляду походження і функціонування», яку опрацьовує кафедра української мови Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Тему дослідження затверджено вченою радою Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол №9 від 21 квітня 2008 року) та на засіданні Наукової координаційної ради «Українська мова» (протокол №43 від 14 липня 2008 року).
Об’єктом дослідження виступають національно-марковані мовні одиниці.
Предметом дослідження є механізми стереотипізації етнокультурних смислів національно-маркованих мовних одиниць.
Мета дослідження виявити та дослідити типові національно-марковані мовні одиниці, притаманні українській мові, які є продуктом світобачення української етноспільноти; сконцентрувати увагу на тому, що характер світосприймання етносу залежить від ландшафтних, господарсько-побутових, етнокультурних умов його проживання і зумовлюється етноцентризмом мовного сприйняття довкілля; окреслити механізми породження в мовних одиницях етнокультурної символіки з огляду на лінгвоментальність та етносвідомість українського народу.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
· вивчити наукові праці та публікації лінгвістичного й філософського спрямування з метою вироблення лінгвофілософської концепції дисертації;
· опрацювати лексикографічні та етнографічні джерела з метою отримання базового фактичного лексичного матеріалу для дослідження;
· обґрунтувати лінгвофілософську концепцію з огляду на антропоцентричний аспект лінгвістичних досліджень;
· визначити та описати явище «мовного етноцентризму» як засобу пізнання реальності;
· проаналізувати особливості відбиття етномовної картини світу з огляду на етнокультурну специфіку ряду національно-маркованих мовних одиниць;
· виокремити та описати константи етнокультури, відображені у національно-маркованих мовних одиницях як набутках духовної культури українського народу;
· здійснити асоціативний експеримент з метою дослідження механізмів асоціативних реакцій мовців на слова-символи та слова-образи, які характеризуються національно-маркованим змістом.
Матеріалом дослідження служить корпус (2,5 тис.) типових національно-специфічних лексичних, фразеологічних та паремійних одиниць, виокремлених на основі аналізу лексикографічних та етнографічних джерел, текстів художньої літератури, усної народної творчості, а також зафіксованих у живому мовному середовищі.
Методи дослідження підпорядковані його меті та завданням. Використовуємо індуктивний та дедуктивний методи з проекцією на аналіз, синтез, творче співвідношення свідомості, мови й культури народу, а також описово-аналітичний, порівняльно-історичний, зіставний, лексикографічний методи з елементами концептуального, компонентного та контекстуального аналізу. Використовуємо соціолінгвістичний та психолінгвістичний методи (анкетування, асоціативний цілеспрямований експеримент), методику реконструкції міфопоетичної картини світу етносу.
Наукова новизна дослідження. З огляду на специфіку етноцентричного світосприйняття вперше здійснено спробу визначення поняття етноцентризму мовного сприйняття світу як лінгвофілософської категорії; комплексно вивчено ключові національно-марковані мовні одиниці, асоціативні зв’язки між ними та їх відображення в лексико-фразеологічній системі української мови; проведено експериментальне дослідження рівня володіння мовцями механізмами асоціативних реакцій на слова-символи та слова-образи, позначені національно-маркованим змістом; описано окремі риси феномена українського національного характеру, відбиті в етнокультурних смислах низки національно-маркованих мовних одиниць.
Теоретичне значення праці полягає в тому, що її результати є певним внеском у розв’язання ряду актуальних мовознавчих проблем, зокрема пов’язаних з парадигмою етнолінгвістичних досліджень. Наукові результати дисертації дозволяють окреслити перспективу етнолінгвістичних досліджень у руслі етноцентричного світосприйняття, визначити можливості залучення експериментальної методики в етнолінгвістичних студіях, простежити особливості психотипу етносу, відбиті в етноспецифічних мовних одиницях.
Практична цінність дисертації визначається можливістю використання її результатів у викладанні нормативного курсу «Сучасна українська мова» («Лексикологія», «Фразеологія»), спецкурсів з проблем лінгвокультурології, когнітивної лінгвістики, етнолінгвістики, етнопсихолінгвістики. Матеріали дисертації можуть бути використані в лексикографічній практиці.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації викладено на 14 конференціях та семінарах різного рівня, зокрема на 3 щорічних загальноуніверситетських звітно-наукових конференціях викладачів Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (2007-2009), XV-XVII Міжнародних наукових конференціях ім. проф. С. Бураго «Мова і культура» (Київ, 2006-2008), ІІІ Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми філології та перекладознавства» (Хмельницький, 2007), ІІ Загальнопольській науковій конференції «Інтердисциплінарність у лінгводидактиці. Мова, література, культура» (Польща, Плоцьк, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Іноземна мова як фактор входження в міжнародний освітній простір» (Умань, 2007), VІІ Міжнародній науковій конференції «Українська термінологія і сучасність» (Умань, 2007), Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Європейська мовна спільність: лінгвістичний та соціокультурний аспекти» (Умань, 2008), ІІ та ІІІ Міжнародних науково-практичних конференціях «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград, 2008, 2009), Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми лінгвістики в контексті міжкультурної комунікації» (Умань, 2009).
Публікації. З теми дослідження здійснено 7 публікацій, із них 4 у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 у закордонному виданні.
Структура та обсяг праці. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку джерел (31 найменування), списку використаної літератури (305 найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації 217 сторінок, з них основний текст становить 180 сторінок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Сучасні тенденції розвитку мовознавчої науки спонукають дослідників до пошуку нових методологічних підходів до осмислення мовних явищ. Одним із методологічних напрямів, які набули поширення на зламі ХХ-ХХІ ст., став антропоцентричний підхід, основою якого є вивчення людини як суб’єкта і об’єкта мовної діяльності. Антропоцентризм з лінгвістичного погляду найбільш яскраво виявляється в науках, які виникли на перетині мовознавства з суміжними дисциплінами, зокрема філософією, психологією, культурологією, етнологією тощо. Методологічний аспект вивчення мовних одиниць з позицій антропоцентризму, який виражається у лінгвофілософському підході до вирішення традиційних для мовознавства проблем, постає вагомим чинником трансформації уявлень про предмет дослідження сучасних мовних студій, визначає методологію лінгвістичних досліджень у синтезі з методами та прийомами суміжних з мовознавством наук, сприяє створенню особливої парадигми дослідження ряду аспектів розвитку та функціонування мови. Такий підхід визначає антропоцентричний характер дослідження етнокультурної парадигматики національно-маркованих елементів мови та окреслює можливості вивчення мови в екстралінгвальному контексті.
2. Обґрунтування та основні положення лінгвофілософського підходу та антропоцентричної основи осмислення мовних одиниць висвітлено у працях цілого ряду дослідників, зокрема Л.Вайсгербера, В.фонГумбольдта, В.Жайворонка, О.Лосєва, О.Потебні, Е.Сепіра, М.Толстого, Б.Уорфа, Г.Штейнталя. На основі концепцій означених науковців здійснено аналіз особливостей реалізації лінгвофілософського підходу до вивчення мовних елементів з огляду на характер співвідношення мови з культурою, свідомістю, мисленням, діяльнісно-перетворювальною діяльністю етносу. Визначено пріоритетне положення етнічної свідомості стосовно індивідуальної у процесі мовотворення, окреслено специфіку відбиття у мові та культурі етносу реалій навколишнього світу та механізми впливу означеної специфіки на формування етнічного мовного досвіду. Означено важливість здійснення аналізу ряду зв’язків різного характеру всередині мови у їх співвідношенні з сукупністю зовнішніх факторів, які впливають на формування структури мови та її функціональний зв’язок зі свідомістю та мисленням.
3. У дисертації визначено основні напрями досліджень сучасних лінгвокультурологічних та етнолінгвістичних студій з метою окреслення тенденцій розвитку концепції етнокультурної парадигми опису елементів мови та виокремлення основної одиниці лінгвістичного аналізу. Розглянуто ряд термінів, що слугують на позначення мовних одиниць з лінгвокультурним наповненням, зокрема концепт, лінгвокультурема, стереотип. На основі аналізу означених термінів виокремлено стереотипізовану лінгвокультурему як найбільш відповідний з огляду на етнокультурне наповнення смислів національно-маркованих мовних одиниць предмету дослідження об’єкт лінгвістичного аналізу.
4. Мовні моделі світу, які накладаються на різні сфери людського буття, постають варіаціями єдиного когнітивно-семантичного простору, оскільки є різними відображеннями об’єктивної концептуальної картини світу, результатами етнічного переосмислення єдиної реальності. Аналіз таких варіацій вказує на те, що будь-який індивід організовує мовну та мислительну діяльність у відповідності з концептуально-мовною картиною світу, якою послуговується його етнос. Вважаємо, що особливості такої етномовної моделі світу відображаються у специфічних варіантах світосприйняття та мовотворення і закріплюються в мовних підсистемах у вигляді національно-маркованих лінгвокультурем і стереотипів.
5. Пізнання реального світу через мову відбувається на етноцентричній основі. Людина як суб’єкт пізнавальної діяльності постає не окремою істотою, яка існує поза межами соціуму, а як представник певного суспільного утворення людей, у першу чергу етносу, до якого вона належить. У такому розрізі мова виконує не лише комунікативну функцію, а й передає світогляд та світосприйняття певного етносу, його менталітет і характер, акумулює досвід поколінь, виражає етнокультурний аспект значень національно-маркованих мовних одиниць у різних шарах мови. Дослідження мовного етноцентризму вказує на його нерозривний зв’язок з психологічним та мовним буттям етносу. У першу чергу він визначає особливості існування індивіда в його етнічному оточенні. Мовний етноцентризм виступає таким об’єднавчим фактором для представників тієї чи тієї етнічної спільноти, який реалізується в єдності особливих характеристик її мови, культури та традицій, визначає життєву позицію та норми соціальної поведінки індивіда, що ґрунтуються на акумульованому в мові досвіді поколінь. Водночас він постає рушійною силою розвитку етносу як самобутнього цілісного організму. Зважаючи на те, що мова є одним із ключових чинників становлення культури етносу, виокремлюємо етноцентризм мовного сприйняття реального світу, який через мовний досвід етносу вказує індивіду на особливості сприйняття та усвідомлення реалій навколишнього світу.
6. Наявність у будь-якого етносу притаманного лише йому одному «спільного ритму» зумовлює особливості його мовного буття. Ритм етносу виражається у різних аспектах етнічної діяльності, впливає на його структуру та організацію. Оскільки ж мова і культура народу є невід’ємними виразниками етнічного «спільного ритму», говоримо і про етномовний ритм, який виражається передусім в насичених етнокультурною символікою національно-маркованих мовних одиницях у варіативності їх проявів: питомій лексиці, фразеологізмах, пареміях, а також в епітетах, порівняннях, метафорах, власних назвах, композитах, асоціативних зв’язках тощо.
7. Стереотипізовані національно-марковані мовні одиниці відіграють визначну роль в етносвідомості українського народу, оскільки в них відтворено суто етнічне світовідчуття. Саме тому вони мають широку палітру смислів від матеріальних до сакральних, та простежуються на різних рівнях мови лексико-семантичному, фразеологічному, граматичному. Вважаємо, що поступово втрачаючи свої первинні значення і набуваючи нових рис у свідомості та мові етносу, національно-марковані мовні одиниці «обростають» новими образами, стають символами, чому особливо сприяють вірування, міфологія та обряди народу. Національно-марковані одиниці з етнокультурними нашаруваннями відображають усталені віками форми етнічної поведінки, реакції на довкілля, сталі оцінки, визначають характери етносів, оберігають етнічне ядро мови і культури, оскільки, спираючись на колективну пам’ять народу, вони через міжпоколінні зв’язки підтримують мовну єдність етноспільноти. Дослідження психологічних особливостей відбиття етнокультури в мові показало, що стереотипізовані національно-марковані мовні одиниці, фіксуючи культурно-побутову єдність усередині етносу, виявляють себе в спільних рисах психологічного складу, зокрема в етнічному характері.
8. Експериментальне дослідження рівня володіння мовцями механізмами асоціативних реакцій на національно-марковані мовні одиниці з етнокультурним змістом показало, що творення та функціонування таких мовних одиниць відбувається згідно чітких механізмів, які еволюціювали протягом етногенезу і втілилися в стереотипних образах та ситуаціях як своєрідних ментальних фрагментах концептуальної картини світу. Саме тому стверджуємо, що більшість асоціацій на етноспецифічну лексику, фразеологізми, паремії з етнокультурними смислами є передбачуваними, що є наслідком мовної стереотипізації уявлень та суджень про реальний світ, які постають з психологічних та культурних компетенцій мовця і традицій етносу.
9. Етнокультурна парадигматика національно-маркованих мовних одиниць постає в смислових нашаруваннях етнокультурного змісту. Передусім це спостерігаємо в лексичних, фразеологічних та паремійних одиницях, традиційних порівняннях, характер та символіка яких засвідчують, що вони постають для індивіда знаками його мовної діяльності й водночас культурними продуктами мовного досвіду етносу. Аналіз етнокультурної специфіки та символіки окремих фрагментів концептуально-мовної картини світу української етноспільноти, зокрема відображених у лексемах на позначення об’єктів рослинного світу, природних явищ, традиційних власних назвах, формульних сполуках, фразеологізмах, пареміях, дає можливість з’ясувати, що символіка національно-маркованих мовних одиниць сприяє утворенню парадигми знаків етнокультури, в яких відбито варіативність та особливості мовного та культурного життя етносу.
10. Представлений у дослідженні лінгвофілософський підхід до вивчення етнокультурної парадигматики національно-маркованих мовних одиниць відзначається актуальністю та перспективою подальших досліджень у площині етнолінгвістики, етнопсихолінгвістики, лінгвокультурології тощо. Здійснене дослідження дає підстави говорити про те, що національно-марковані мовні одиниці з етнокультурним змістом тісно пов’язані з мовною системою взагалі та постають важливими її елементами. Саме у етноспецифічних одиницях мови простежуються особливості психотипу етносу, його досвіду організації суспільного та культурного життя, встановлення норм поведінки та комунікації. Означені аспекти реалізуються передусім в етнокультурних нашаруваннях мовних одиниць. Особливості ж творення, модифікації та реалізації національно-маркованих мовних одиниць є тими факторами, які підтверджують наявність специфіки розвитку й існування етносу. Вони постають вираженнями його самобутності як окремого цілого серед інших подібних суспільних утворень та своєрідності його мови як засобу світосприйняття та інструменту організації етнічного буття.

ДЖЕРЕЛА

АУФС Англо-український фразеологічний словник [уклад. Т.К.Баранцев]. 2-ге вид., випр. К. : Т-во «Знання», 2005. 1056 с.
ВТСУМ Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і гол. ред. В.Бусел]. К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови : [у 7 т.]. / [за ред. О.С.Мельничука]. К. : Наукова думка, 19822006.
НПП Народні прислів’я та приказки [упоряд., передм. М.Дмитренка]. К. : Ред. часопису «Народознавство», 1999. 180 с.
НСЯЗ Народ скаже як зав’яже. Українські народні прислів’я, приказки, загадки. К. : Веселка, 1973. 230 с.
ПВ Пісенний вінок. Українські народні пісні [упоряд. А.Я.Михалко]. К. : Криниця, 2007. 398 с.
ПССУМ Практичний словник синонімів української мови [за ред. С.Караванського]. К. : Укр. книга, 2004. 448 с.
РУС Російсько-український словник [за ред. В.В.Жайворонка]. К. : Абрис, 2003. 1401 с.
САП Словник антонімів / Л.Полюга ; [за ред. Л.С.Паламарчука]. К. : Вид-во «Довіра», 2004. 275 с.
СБМ МіщенкоН. Слово батьків з усіх віків / Н.Міщенко, М.Міщенко. К. : Богдана, 1998. 1136 с.
СДМ ПлачиндаС. Словник давньоукраїнської міфології / С.Плачинда. К.: Велес, 2007.— 240 с.
СЕУМ БибикС.П. Словник епітетів української мови / С.П.Бибик, С.Я.Єрмоленко, Л.О.Пустовіт ; [за ред. Л.О.Пустовіт]. К. : Довіра, 1998. 431 с.
СМШевч Словник мови Шевченка : [у 2 т.]. К. : Наук. думка, 1964. 1050с.
ССКУ ПотапенкоО. Словник символів культури України / О.Потапенко, В.Коцур, М.Дмитренко. К. : Міленіум, 2002. 260 с.
СССУМ СахноІ. Словник сполучуваності слів української мови. Найуживаніша лексика / І.Сахно, М.Сахно. Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетровського університету, 1999. 540 с.
ССТ ТресиддерДж. Словарь символов / Дж.Тресиддер ; [пер. с англ. С.Палько]. М. : ФАИР-ПРЕСС, 1999. 448 с.
ССУМ БурячокА.С. Словник синонімів української мови / А.С.Бурячок, Г.М.Гнатюк, С.І.Головащук : [у 2 т.]. К. : Наукова думка, 2001. Т. 1. 1040. Т. 2. 960 с.
СУ Інтегрована лексикографічна система «Словники України» 3.0 [Електронний ресурс] К. : Український мовно-інформаційний фонд НАН України, 2006. 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) ; 12 см. Систем. вимоги: Pentium II ; 64 Mb RAM ; Windows 98, 2000, XP, Vista ; MS Word 97-2003. Назва з контейнера.
СУІ Словник українських ідіом [уклав Г.М.Удовиченко]. К. : Рад. письменник, 1968. 462 с.
СУМ Словник української мови : [в 11 т.]. К. : Наук. думка, 1970-1980.
СУЯ Словарь украинского языка : [у 4 т.]. / Редактировал с добавлением собственных материалов Б.Гринченко. К., 1907-1909.
СФА КалашникВ.С. Словник фразеологічних антонімів української мови / В.С.Калашник, Ж.В.Колоїз. К. : Довіра, 2004. 284 с.
СФС КоломієцьМ.П. Словник фразеологічних синонімів / М.П.Коломієць, Є.С.Регушевський ; [за ред. В.О.Винника]. К. : Рад. шк., 1988. 200 с.
СФУМ Словник фразеологізмів української мови [відп. ред. В.О.Винник]. К. : Наукова думка, 2003. 787 с.
УНД Українські народні думи [підготував вид. В.П.Кирдан]. М. : Наука, 1972. 560 с.
УППН НомисМ. Українські приказки, прислів’я і таке інше [упоряд., приміт. та вступна ст. М.М.Пазяка]. Київ : Либідь, 1993. 768 с.
УППП ПазякМ. Українські прислів'я, приказки та порівняння з літературних пам'яток / М.Пазяк. К. : Наукова думка, 2001. 392 с.
УРРУФТС ОлійникІ.С. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник / І.С.Олійник, М.М.Сидоренко. К. : Рад. шк., 1991. 400 с.
ФСУМ УжченкоВ.Д. Фразеологічний словник української мови / В.Д.Ужченко, Д.В.Ужченко. К. : Освіта, 1998. 224 с.
Шевченко Шевченко Т. Повне зібрання творів : [у 10 т.]. Друге доповнене і виправлене видання. К. : Вид-во АН УРСР. 1949-1963.
LINGVO Інтегрована лексикографічна система «ABBYY Lingvo» 12 [Електронний ресурс] К. : ABBYY Software, 2006. 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) ; 12 см. Систем. вимоги: Pentium III ; 64 Mb RAM ; Windows 2000, XP. Назва з контейнера.

ЛІТЕРАТУРА

1.АгаевА.Г. Нация, ее сущность и самосознание / А.Г.Агаев // Вопросы истории. 1967. № 7. С. 2537.
2.АйдукевичК. Язык и смысл [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.philosophy.ru/library/ajdukiew/spracheundsinn.html.
3.АлександренковЭ.Г. «Этническое самосознание» или «этническая идентичность» / Э.Г.Александренков // Этнографическое обозрение. 1996. № 3. С. 1322.
4.Алпатов В.М. Об антропоцентричном и системоцентричном подходах к языку / В.М.Алпатов // Вопросы языкознания. 1993. № 3. С. 1526.
5.АмироваТ.А. Очерки по истории лингвистики / АмироваТ.А., ОльховиковБ.А., РождественскийЮ.В. М. : Главная редакция восточной литературы изд-ва «Наука», 1975. 559 с.
6.АнтоновичД. Передхристиянська релігія українського народу / Д.Антонович // Українська культура : [лекції за ред. Д.Антоновича]. К. : Либідь, 1993. С. 189197.
7.АпресянЮ. Лексическая семантика. Синонимические средства языка / Ю.Апресян. М. : Наука, 1974. 367 с.
8.АрдентовБ.П. Мысль и язык / Б.П.Ардентов. Кишинев : Изд-во «Картя молдовеняскэ», 1965. 87 с.
9.АртановскийС.Н. Проблема этноцентризма, этнического своеобразия культур и межэтнических отношений в современной зарубежной этнографии и социологии / С.Н.Артановский // Актуальные проблемы этнографии и совр. зарубежная наука. Л., 1979. С. 22.
10.АрутюновС.А. Народные механизмы языковой традиции / С.А.Арутюнов // Язык. Культура. Этнос. М., 1994. С. 512.
11.АрутюноваН.Д. Логический анализ языка. Образ человека в культуре и языке / Н.Д.Арутюнова. М., 1999. 154 с.
12.АрутюноваН.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт / Н.Д.Арутюнова. М. : Наука, 1988. 341 с.
13.АрхангельськаА. Етнолінгвістичне світобачення чеського та українського народів на тлі фразеології споріднених мов / А.Архангельська // Слово. Фраза. Текст : сборник научных статей к 60-летию проф. М.А.Алексеенко. М. : «Азбуковник», 2002. С. 3541.
14.АсмоловА.Г. Национальный характер и индивидуальность: опыт этнопсихологического анализа / АсмоловА.Г., ШлягинаЕ.И. // Психологические проблемы индивидуальности. М., 1984. Вып. 2. С.8695.
15.АфанасьевА. Древо жизни. Избранные статьи / А.Афанасьев. М. : Современник, 1982. 463 с.
16.АфанасьевА. Поэтические воззрения славян на природу. Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов : в 3 т. / А.Афанасьев. М. : Современный писатель, 1995. Т. 1. 410 с.
17.БабуринаК.Б. Этнолингвистический аспект в исторической лексикографии / К.Б.Бабурина // Вопросы языкознания. 1997. № 3. С.4852.
18.БартР. Мифологии / Р.Барт ; [пер. с франц.]. М. : Изд-во имени Сабашниковых, 1996. 312 с.
19.БартминскийЕ. Этноцентризм стереотипа. Польские и немецкие студенты о своих соседях / Е.Бартминский // Славяноведение. 1997. № 1. С. 1224.
20.БеловаО.В. Этнокультурные стереотипы в славянской народной традиции / О.В.Белова. М. : Индрик, 2005. 288 с.
21.БелянинВ.П. Психолингвистика : [учебник] / В.П.Белянин. [2-е изд.]. М. : Флинта : Московский психолого-социальный институт, 2004. 232с.
22.Бенвенист Э. Общая лингвистика / Э.Бенвенист. Москва : Прогресс, 1974. 446с.
23.БерезинФ.М. История лингвистических учений : [учебник для филол. спец. вузов] / Ф.М.Березин. [2-е изд., испр. и доп.]. М. : Высшая школа, 1984. 319 с.
24.БерезовичЕ.Л. К этнолингвистической интерпретации семантических полей / Е.Л.Березович // Вопросы языкознания. 2004. № 6. С. 324
25.БибихинВ. В поисках сути слова. Внутренняя форма у А.А.Потебни / В.Бибихин // Новое литературное обозрение. М., 1995. № 14. С. 2334.
26.БіланюкЛ. Картина мовного світогляду в Україні / Л.Біланюк // Мовознавство. 2000. №45. С. 4452.
27.БілодідО.І. Граматична концепція О.О.Потебні / О.І.Білодід. К. : Видавн. об’єдн. «Вища школа», 1977. 304 с.
28.БілоусенкоВ. Із спостережень за творенням евфемізмів в демонологічних найменуваннях / В.Білоусенко // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку : зб. наук. праць, присв. пам’яті проф. С.П.Самійленка. Запоріжжя : ЗДУ, 1996. Част. 2. С. 1719.
29.БоасФ. Границы сравнительного метода в антропологии / Ф.Боас // Антология исследований культуры. СПб. : «Университетская книга», 1997. Том 1. С. 509518.
30.БоасФ. Методы этнологии / Ф.Боас // Антология исследований культуры. СПб. : «Университетская книга», 1997. Том 1. С. 519527.
31.БодуэндеКуртенеИ.А. Избранные труды по общему языкознанию : в 2 т. / БодуэндеКуртенеИ.А. М. : Изд-во Академии наук СССР, 1963. Т. 2. 392 с.
32.БолебрухА. Світосприйняття давньоруських людей / А.Болебрух // Київська старовина. 2002. № 6. С. 5679.
33.Большой энциклопедический словарь : Языкознание / [гл. ред. В.Н.Ярцева]. [2-е изд.]. М. : Научное издательство «Большая российская энциклопедия», 1998. 685 с.
34.БоровськийЯ.Є. Світогляд давніх киян / Я.Є.Боровський. К. : Наук. думка, 1982. 176 с.
35.БудаговР.А. Человек и его язык / Р.А.Будагов. М. : Изд-во Московского университета, 1974. 263 с.
36.БудаговР.А. Филология и культура / Р.А.Будагов. М. : Изд-во Московского университета, 1980. 304 с.
37.БулашевГ. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях / Г.Булашев. К. : Довіра, 1992. 414 с.
38.БутенкоН.П. Словник асоціативних означень іменників в українській мові / Н.П.Бутенко. Львів : Вища шк., 1989. 328 с.
39.ВайсгерберЛ. Родной язык и формирование духа / Л.Вайсгербер. М. : УРСС, 2004. 232 с.
40.ВасиленкоА. Аспекти міфологічної свідомості та їх відтворення у вербальному дискурсі / А.Василенко // Сіверянський літопис. Чернігів, 2001. № 6. С.5659.
41.ВасиленкоА. Лінгвокультурогенна площина слов’янського міфологічного континууму / А.Василенко // Мова і культура. К., 2002. Вип. 5. Т. 2. Ч. 1. С. 4550.
42.ВасильевС.А. Философский анализ гипотезы лингвистической относительности / С.А.Васильев. К. : Наукова думка, 1974. 136 с.
43.ВасилькоЗ.С. Символізація значення слова в українському фольклорному мовленні (на матеріалі фауноназв у казках, піснях і пареміях) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / З.С.Василько. К., 2003. 20 с.
44.ВежбицкаяА. Понимание культур через посредство ключевых слов / А.Вежбицкая ; [пер. с англ. А.Д.Шмелева] . М. : Языки славянской культуры, 2001. 288 с.
45.ВежбицкаяА. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики / А.Вежбицкая. М. : Языки славянской культуры, 2001. 272с.
46.ВежбицкаяА. Язык. Культура. Познание / А.Вежбицкая. М. : Рус. словари, 1996. 416с.
47.ВелецкаяН.Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов / Н.Н.Велецкая. М. : Наука, 1978. 239 с.
48.ВерещагинЕ.М. Лингвострановедческая теория слова / ВерещагинЕ.М., КостомаровВ.Г. М., 1980. 320 с.
49.ВихованецьІ.Р. Таїна слова / І.Р.Вихованець. К. : Рад. школа, 1990. 284 с.
50.ВовкХ. Студії з української етнографії та антропології / Х.Вовк. К.: Мистецтво, 1995. 336 с.
51.ВойтовичВ. Українська міфологія / В.Войтович. К. : Либідь, 2002. 664 с.
52.ВоркачевС.Г. Любовь как лингвокультурный концепт : [монография]/ С.Г.Воркачев. М. : Гнозис, 2007. 284 с.
53.ВоробьевВ.В. Лингвокультурология (теория и методы) [Електронний ресурс] / В.В.Воробьев. М. : Изд-во РУДН, 1997. Режим доступу: http://www.csu.ru/Lingvo/part4/lingvo/href6.html.
54.ВоробьевВ.В. Общее и специфическое в лингвострановедении и лингвокультуроведении. Слово и текст в диалоге культур / В.В.Воробьев. М., 2000.
55.ВоропайО. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис / О.Воропай. К. : Велес, 2005. 528 с.
56.ВундтВ. Проблемы психологии народов / В.Вундт. СПб. : Изд-во «Питер», 2001. 160 с.
57.ВыготскийЛ.С. Мышление и речь / Л.С.Выготский. М. : Лабиринт, 1996. 414с.
58.ГайдеґґерМ. Дорогою до мови / М.Гайдеґґер ; [переклав з нім. В.Кам’янець]. Львів : Літопис, 2007. 232 с.
59.ГальперинП.Я. Языковое сознание и некоторые вопросы взаимоотношения языка и мышления / П.Я.Гальперин // Вопросы философии.1977. № 4. С. 95101.
60.ГаспаровБ.М. Язык, память, образ. Лингвистика языкового существования / Б.М.Гаспаров. М. : «Новое литературное обозрение»,1996. 351 с.
61.ГегельГ.В.Ф. Лекции по истории и философии / Г.В.Ф.Гегель. СПб.: Наука, 1993. Кн. 1. 349 с.
62.Георгиева С. Познание культуры через фразеологию / С.Георгиева // Слово. Фраза. Текст : сборник научных статей к 60-летию проф. М.А.Алексеенко. М. : «Азбуковник», 2002. С. 108115.
63.ГердА.С. Введение в этнолингвистику / А.С.Герд. СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2005. 458 с.
64.Головацький Я. Виклади давньослов’янських легенд, або міфологія / Я.Головацький. К. : Довіра, 1991. 91 с.
65.ГоловкоЕ.В. Переключение кодов или новый код? / Е.В.Головко// Труды факультета этнологии Европейского университета в С.-Петербурге. СПб., 2001. Выпуск 1. C. 299 316.
66.ГолубовскаяИ.А. Этнические особенности языковых картин мира / И.А.Голубовская. К. : ВПЦ «Київ. ун-т», 2002. 293 с.
67.ГолубовськаІ.О. Етноспецифічні константи мовної свідомості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук : спец. 10.02.15 «Загальне мовознавство» / І.О.Голубовська. К., 2004. 38 с.
68.ГорбачукВ. Барви української мови / В.Горбачук. К. : Видавничий дім „KM ACADEMIA”, 1997. 266 с.
69.ГригорукС. Концепт цвета в русской и украинской народной паремиологии (аксиологический аспект) / С.Григорук // Слово. Фраза. Текст : сборник научных статей к 60-летию проф. М.А.Алексеенко. М. : «Азбуковник», 2002. С. 137144.
70.ГриценкоП.Ю. Етнолінгвістика / П.Ю.Гриценко // Українська мова. Енциклопедія. К., 2004. С. 178179.
71.ГріценкоІ.П. Етнокультурний стереотип як феномен культури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.04 «Філософія культури, філософська антропологія» / І.П.Гріценко. Сімферополь, 2004. 20 с.
72.ГрушевицкаяТ.Г. Основы межкультурной коммуникации : [учебник для вузов] / ГрушевицкаяТ.Г., ПопковВ.Д., СадохинА.П. М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2002. 352 с.
73.ГрушевськийМ.С. Історія української літератури : в 6 т., 9 кн. / [упоряд. В.В.Яременко; авт. передн. П.П.Кононенко; приміт. Л.Ф.Дунаєвський]. К. : Либідь, 1993. Т. 1. 392 с.
74.ГумбольдтВ.&nbs