КОНЦЕПТ «ВОЛЯ» В УКРАЇНСЬКІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ : КОНЦЕПТ «ВОЛЯ» В УКРАИНСКОЙ языковой картины мира

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ іменіГ.С.СКОВОРОДИ

На правах рукопису

Яцкевич Ольга Олександрівна

УДК 811.161.2’371

КОНЦЕПТ «ВОЛЯ» В УКРАЇНСЬКІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ

10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Редін Петро Олексійович,
кандидат філологічних
наук, доцент

Харків 2009

ЗМІСТ

Зміст

2

Перелік умовних скорочень

4

Вступ

5

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження

1.1. Особливості когнітивних досліджень у сучасній лінгвістиці

12

1.2. Мовна картина світу в лінгвістичних студіях

15

1.3. Концепт як наукове поняття лінгвістики

23

1.4. Специфіка лінгвістичного вивчення концепту забстрактним іменем

31

1.5. Поняття «воля» в лінгвістиці та інших гуманітарних науках

35

1.6. Структура концептуальної моделі

47

1.7. Резюме

50

РОЗДІЛ 2. Смислове наповнення пропозиційної частини концепту «Воля»

2.1. Ядерна зона концепту «Воля» інтенсіонал поняття

53

2.1.1. Історичне ядро концепту (етимологічний аналіз)

53

2.1.2. Епідигматичні відношення імені

57

2.1.2.1. Діахронічний аспект аналізу

58

2.1.2.2. Синхронний аспект аналізу

68

2.2. Приядерна зона концепту «Воля» імплікаціонал поняття

2.2.1. Парадигматичні відношення імені

81

2.2.1.1. Синонімічні відношення

82

2.2.1.2. Антонімічні відношення

91

2.2.2. Синтагматичні відношення імені концепту

104

2.3. Резюме

128

РОЗДІЛ 3. Інтерпретаційне поле й асоціативно-термінальна зона концепту «Воля»

3.1. Інтерпретаційне поле концепту «Воля»

131

3.1.1. Народна життєва філософія: оцінка волі в пареміології

132

3.1.2. Ідеал волі в афористиці

138

3.1.3. Особливості фразеологічної категоризації концепту «Воля»

144

3.2. Асоціативно-термінальна зона концепту «Воля»

3.2.1. Метафоризація концепту (на основі сполучуваності імені концепту). Метафора в когнітивній лінгвістиці

156

3.2.2. Особливості метафоризації КС «Бажання»

159

3.2.3. Особливості метафоризації КС «Сила»

165

3.2.4. Особливості метафоризації КС «Свобода»

169

3.2.5.Особливості метафоризації КС «Функція психіки»

184

3.2.6. Асоціативний потенціал імені концепту (актуальне наповнення концепту)

190

3.3. Резюме

201

Висновки

205

Список використаних джерел

211

Додатки

243

ВСТУП

Сучасне українське мовознавство характеризується різноплановістю напрямів, парадигм і поглядів на мову. Одним із пріоритетних є розуміння мови як своєрідного коду, семіотичної структури, форми спадкоємної традиції пізнання, що зберігає у своїх знаках особливе відчуття, сприйняття й бачення світу, сліди його розвитку й трансформацій (В.Жайворонок, Л.Лисиченко, Л.Шевченко та ін.). Увага до когнітивної й кумулятивної функцій мови спричинила розуміння останньої як мовної картини світу (МКС), зумовила погляд на неї з позицій психолінгвістики, філософії мови, лінгвоконцептології, логіки, етнолінгвістики. На новому витку наукової ґенези переосмислюється вчення про внутрішню форму мови (В.Гумбольдт) та слова (О.Потебня, Г.Штейнталь, Д.Овсянико-Куликовський), співвідношення в семантиці внутрішньо- і позамовних знань, питання динаміки й статики мовної матерії, взаємозв’язку конвенціональних знаків та індивідуальних смислів. Набув актуальності аналіз власне мовного матеріалу на широкому тлі культурологічного, соціологічного, біологічного й психологічного. Активізувався інтерес до питання людського індивідуального й колективного чинників у мові (антропо-, соціо- й етноцентризм). У зв’язку із цим по-новому осмислено традиційні питання семантики: розуміння значення як результату концептуалізації й категоризації досвіду носія мови (М.Алефіренко, О.Кубрякова, М.Нікітін, О.Селіванова); поєднання логічного й емпіричного в лінгвокогнітивній діяльності людини як суб’єкта мови (М.Джонсон, Дж.Лакофф, О.Левченко, В.Ужченко). Це спрямовує розгляд мовних явищ у царину лінгвоконцептології й когнітивної лінгвістики, завданням яких є передусім дослідження процесів концептуалізації зовнішнього і внутрішнього світу індивіда та опис системи ціннісних орієнтирів, констант мовної культури народу. Поглиблений аналіз окремих фрагментів мовної картини світу українського народу є провідним напрямом української лінгвоконцептології, підґрунтя якої закладено в працях вітчизняних науковців А.Бєлової, І.Голубовської, С.Єрмоленко, В.Жайворонка, В.Іващенко, В.Калашника, В.Кононенка, Т.Космеди, М.Кочергана, О.Левченко, Л.Лисиченко, В.Німчука, Ю.Прадіда, Т.Радзієвської, О.Селіванової, Н.Слухай, Н.Сукаленко, В.Ужченка, Л.Шевченко та ін.
Актуальність дослідження зумовлена увагою вітчизняної та світової лінгвоконцептології до вивчення МКС народу через особливості ключових слів, або концептів культури (А.Бєлова, А.Вежбицька, С.Воркачов, І.Голубовська, В.Жайворонок, Г.Залізняк, Д.Лихачов, Т.Радзієвська, В.Ужченко та ін.). Концепт «Воля» займає почесне місце в різних картинах світу: релігійно-етичній, філософській, науковій, ціннісній, міфопоетичній, художній, побутовій. Воля є культурною домінантою українського народу внаслідок дії геополітичних, етнопсихологічних і соціокультурних чинників. Як універсальна філософська категорія воля вивчається від античності й до сьогодення. Феномен волі є об’єктом дослідження багатьох наук гуманітарного циклу психології, соціології, антропології, культурології, етнології. Незважаючи на це, багато питань і досі залишаються відкритими і є предметом постійних дискусій релігієзнавства, етики, політології, що вказує на універсальність і актуальність досліджень цього феномена. Якщо інтерес вищезазначених наук становить сутність феномена, не даного в безпосередньому сприйнятті, то лінгвістику цікавить насамперед мовне відображення знань, уявлень і оцінок цього феномена.
Світова лінгвістика не раз зверталася до вивчення поняття «воля», його обсягу й змісту на матеріалі різних мов (М.Бабенко, А.Вежбицька, Г.Солохіна, В.Топоров, Ю.Щеглов та ін.). Останнім часом активізувалися дослідження концепту «Воля» у слов’янських лінгвокультурах, зокрема в польській (А.Вежбицька), російській (Ю.Апресян, Н.Арутюнова, О.Кошелєв, В.Маслова, Ю.Степанов, В.Телія, О.Урисон, О.Шмельов та ін.), відомі роботи з реконструкції цього концепту в МКС Київської Русі (Т.Вендіна, Н.Гребєнщикова, В.Колесов) та в індивідуально-авторському світосприйнятті (О.Веселова, Н.Катаєва). Деякі з розвідок є завершеними монографічними дослідженнями.
Вітчизняне мовознавство лише починає виявляти інтерес до поняття й концепту «Воля». Недостатність уваги лінгвістів до поняття «воля» та засобів його вербалізації в українській мові сформульована Ю.Прадідом як наукова проблема. Найчастіше аналізуються окремі аспекти цього поняття: як складової внутрішнього світу людини (Ю.Балацька, В.Бездітко, Н.Грозян, Ю.Прадід), як ідеї, зіставлюваної чи протиставлюваної зі свободою (В.Жайворонок, Т.Космеда, О.Назаренко, І.Назарова), а також вивчаються особливості смислового наповнення концепту «Воля» в індивідуально-авторському образі світу (І.Голубовська, П.Колодченко, Т.Космеда, О.Таран) або в мовотворчості представників певного літературного напряму (В.Кононенко, О.Маленко). Усі наукові розвідки або торкаються цього поняття принагідно до вивчення питань більш загального характеру, або обмежуються окремими статтями чи розділами праць. Вітчизняній лінгвістиці бракує цілісного монографічного дослідження концепту «Воля». Це визначає актуальність дисертаційної роботи, спрямованої на комплексний аналіз різнорівневих засобів вербалізації концепту «Воля» в українській мові й виявлення структурно-смислових особливостей цього фрагменту МКС українського народу.
Об’єктом дослідження є лексико-фразеологічні одиниці української мови, що репрезентують у МКС народу концепт «Воля».
Предметом виступають структурно-семантичні особливості та образно-асоціативний потенціал мовних репрезентантів цього концепту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди «Закономірності розвитку і функціонування української мови». Тема дисертації затверджена науковою координаційною радою «Українська мова» Інституту української мови НАН України (протокол №34, реєстраційний номер 307/1053 від 21 листопада 2006р.).
Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні смислового наповнення та структурної організації концепту «Воля» в МКС українського народу й особливостей його вербалізації в українській мові.
Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:
1)визначити теоретичну базу та метамову дисертаційного дослідження;
2)окреслити коло уявлень і знань про феномен волі в різних картинах світу філософській, науковій, релігійній, художній, побутовій;
3)виявити смислове наповнення концепту та репрезентацію його на лексико-фразеологічному рівні;
4)установити глибинні смислові зв’язки та еволюцію концептних смислів, константні й варіативні зони концепту в діахронічному аспекті;
5)змоделювати смислову структуру концепту, проаналізувавши його пропозиційну частину, інтерпретаційне поле та асоціативно-термінальну зону.
Вибір матеріалу дослідження зумовлений колом поставлених завдань. Фактичним матеріалом дослідження стали лексичні та фразеологічні одиниці, основні семантичні компоненти яких експлікують смисл «воля» (відповідно 750 і 650 одиниць). Ілюстративним матеріалом є більше 3000 контекстів уживання цих одиниць. Джерела ілюстративного матеріалу складають переважно тексти художньої літератури (ХVIII-XXІст.) та фольклору, а також ексцепції з текстів різної стильової приналежності (публіцистичних, наукових, епістолярного жанру та релігійної проповіді), наявні в лексичному фонді картотеки Інституту української мови (більше 2000) та у власній картотеці автора (близько 1000). Джерела мовного матеріалу та позамовних знань 60 лексикографічних видань різних типів (тлумачні, етимологічні, історичні, енциклопедичні, дериваційні, синонімічні, антонімічні, асоціативні, фразеологічні, пареміологічні та афористичні), філософські, наукові й публіцистичні твори, усне мовлення, мова засобів масової інформації (газети, журнали, Інтернет).
Наукова новизна одержаних результатів визначається внеском автора у вирішення загальних проблем української лінгвоконцептології здійсненим уперше на широкому мовному матеріалі комплексним дослідженням концепту «Воля», одного з ключових фрагментів МКС. Отримані результати науково обґрунтовані, підтверджені кількісними даними та унаочнені в таблицях, моделях і діаграмах.
У процесі вирішення дисертаційних завдань:
· уперше:
- проведено комплексний аналіз імені концепту в парадигматичному, синтагматичному й епідигматичному аспектах; виявлено структурно-семантичні особливості й образно-асоціативний потенціал імені в текстах художньої літератури ХVIII-XXІст., фольклору та в мовленні сучасних носіїв;
- представлено смислову структуру концепту «Воля» у вигляді концептуальної моделі;
- доведено концептуальну єдність усіх значень слова-полісеманта воля, не експліковану словниковими даними, як реалізацію його концептуальної схеми на мовному рівні;
- виявлено метафоричні й метонімічні моделі як способи пізнання абстрактної сутності концепту етносвідомістю;
· удосконалено:
- поняттєвий апарат, а саме запропоновано визначення термінів «мовна картина світу» і «концепт»;
- методику аналізу абстрактного концепту, враховуючи особливості семантики абстрактного імені, характер впливу внутрішньо- й позамовних чинників на її формування;
· дістали подальшого розвитку:
- питання мовної репрезентації концепту, зокрема на фразеологічному рівні виділено та проаналізовано 10 фразеосемантичних груп (ФСГ) конституентів фразеосемантичного поля (ФСП) «Воля» в українській мові;
- проблема моделювання концепту як складової концептуального аналізу, передусім в уточненні структурних елементів моделі.
Методологічна основа дисертації ґрунтується на розумінні динамічної природи мови, її взаємозв’язку з ментальністю й культурою народу; процесів поглиблення й дискретизації семантики ключових мовних одиниць за рахунок збагачення мовного й емпіричного досвіду етносу та зберігання різночасових знань у МКС народу.
Методи дослідження. Відповідно до мети й завдань провідними в роботі є описовий метод та комплексна методика концептуального аналізу, вдосконалена автором. У її основу покладено традиційні семасіологічні методи й прийоми, такі, як компонентний аналіз для виявлення концептуальних ознак на основі семантики імені, його парадигматики, епідигматичних і дериваційних зв’язків, елементи історико-етимологічного аналізу для встановлення структурних особливостей концепту, його інваріантних і варіативних зон та смислової динаміки, дистрибутивний аналіз у поєднанні з контекстуально-інтерпретаційним для моделювання концепту на базі синтагматики імені. До моделювання концепту абстрактного імені залучалися також методи когнітивної лінгвістики та суміжних наук: фреймовий аналіз, метод метафоричних моделей (ґештальтний аналіз), психолінгвістичні методи та елементи квантитативного методу. Допоміжним на всіх етапах роботи був метод інтроспекції.
Теоретичне значення роботи. У дисертації розв’язуються деякі суперечливі питання лінгвоконцептології та семантики: співвідношення концепту й мовного знака (слова-полісеманта як імені концепту), специфіка дослідження концепту абстрактного імені, взаємодія наукової й мовної картин світу, співвідношення наукового, художнього, побутового й металінгвістичного світоглядів у концептуалізації волі в українській МКС. Розроблено комплексну методику аналізу й моделювання концепту абстрактного імені, яка може бути застосована в подальших дослідженнях МКС за ключовими словами.
Практична значущість роботи полягає в можливості застосування її результатів у спецкурсах, спецсемінарах з питань багатозначності, діахронічної й когнітивної семантики, навчальних курсах когнітивної лінгвістики, лінгвоконцептології, етнолінгвістики, у лексикографічній діяльності як доповнення (уточнення) словникових статей, при укладанні концептуарію українських лінгвокультурних констант та асоціативного словника. Відомості про смислове наповнення концепту «Воля» можуть бути залучені до порівняльного дослідження відповідних концептів різних етносів або до виявлення смислової специфіки концепту «Воля» в мові письменників у зіставленні з загальномовною смисловою моделлю.
Апробація роботи. Основні результати дослідження викладено у виступах на аспірантських семінарах, засіданнях кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди та в доповідях на шести міжнародних наукових конференціях: «Актуальні проблеми функціональної лінгвістики» (Харків,2005), «Мова і культура» (Київ,2007), «Проблеми загальномовної та ареальної семантики» (Луганськ,2007), «Текст та його одиниці в аспекті різних лінгвістичних парадигм» (Харків,2007), «Фразеологія та когнітивістика» (Бєлгород,2008), «Міжкультурні комунікації: ноосферна парадигма в мові» (Алушта,2008).
Публікації. За темою дисертації надруковано 10 одноосібних статей, з них 7 у фахових виданнях України. Загальний обсяг публікацій складає 3,76 друк. арк.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (310 позицій), переліку умовних позначень та додатків. Обсяг тексту дисертації становить 210 сторінок, загальний обсяг роботи 276 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження концепту «Воля» проведено в річищі актуальних питань сучасної лінгвоконцептології й когнітивної лінгвістики з їх поглядом на мову як на своєрідний код, мовну картину світу, вивченням універсального й етноспецифічного знання та особливостей концептуалізації абстрактної сутності етномовною свідомістю. У роботі досліджено характер відбиття універсальних ідей крізь призму культурного й мовного кодів, реконструйовано смислове наповнення й структуру концепту «Воля» в українській мовній картині світу, виявлено особливості вербалізації, смислового наповнення, структури ментального утворення та семантичних модифікацій мовної константи.
Обраний напрямок дослідження зумовив ключовий характер термінів «мовна картина світу» і «концепт», для яких у роботі подано авторське визначення. МКС ідеально-матеріальне динамічне утворення, що функціонує в ментальності соціуму й відбиває систему орієнтирів і відношень людини у світі й до світу, мотиви, оцінки, спрямування на пошуки зразка, стереотипу, еталона (аксіологічна функція); сприяє здобуванню й упорядкуванню знань про світ тобто слугує «місточком» між ДКС і ККС (когнітивна і гносеологічна функції); акумулює в мовних одиницях досвід індивіда й нації, його «буття-у-світі» (кумулятивна функція); слугує середовищем для комунікації, умовою для створення дискурсу (комунікативна функція); є джерелом для збагачення знань про світ (креативна функція). Концепт становить сукупність смислів, інтегрованих вихідною ідеєю, закладеною у внутрішній формі слова; редуковане відбиття ракурсів осмислення й переживання цієї ідеї етносвідомістю.
Специфіка дослідження обраного концепту детермінована абстрактним характером його імені слова воля. Абстрактні імена фіксують найважливіші концепти колективної свідомості, пов’язані з ціннісною картиною світу та смислом життя людини. Особливістю обраного концепту є його смислова варіативність, відмінність уявлень у носіїв мови, зумовлена тим, що джерелом знань про неї є не безпосередній досвід, а мовна картина світу, яка визначає ідентифікацію мовця з певною мовною спільнотою. Уявлення про абстрактну сутність відображені у філософських і наукових концепціях, а в художньому й побутовому світосприйманні вони реалізуються переважно через контексти метафоричної й метонімічної сполучуваності ключового слова, його асоціативний потенціал.
Актуальність феномена волі для філософської, релігійної, наукової, художньої та побутової картин світу спричинили смислову багатомірність загальномовного концепту, у якому окремі специфічні смисли актуалізуються відповідно до комунікативних намірів, градуюються від найабстрактніших до конкретніших, від загальномовних до індивідуально-авторських, наділяючи ім’я концепту багатою семантичною аурою. У релігійному світорозумінні превалюють специфічні смисли «абсолютний імператив» (стосовно Бога) та «нічим не обмежена свобода» (стосовно людини). У філософському світорозумінні воля насамперед мислиться як «дієве начало» людини й світу, підкреслюється її креативність. Філософсько-релігійне питання свободи волі інтегрує ці дві картини. У науковій концептуалізації волі актуальними є смисли «волюнтаризм», «свобода вибору», «довільне керування поведінкою», «мотивація» та «вольова регуляція». Художня й побутова концептуалізації мають менше спільного з науковою, ніж із двома іншими картинами світу. Побутовому світоглядові найменше властива дискретизація волі, зокрема в пареміології воля мислиться цілісно, як категорія наївної філософії. Художня свідомість насичує концепт додатковими смислами, викликає стереофонію смислів, ускладнює й інтелектуалізує образно-асоціативну складову концепту.
Смислове наповнення концепту «Воля» являє собою трикомпонентну когнітивну модель із пропозиційним елементом, інтерпретаційним полем та асоціативно-термінальною зоною. Пропозиція містить істинне знання (диктум) та його оцінку суб’єктом (модус). В інтерпретаційному полі базові ідеї переосмислюються крізь призму різних світоглядних позицій, ідеологічних настанов і культурних стереотипів. Ці імплікації можуть оцінюватися як істинні чи хибні з сучасного погляду. Асоціативно-термінальна зона забезпечує зовнішній зв’язок з іншими концептами та містить переінтерпретації ядерних ідей у термінах інших понять (образні асоціації, метафори).
Комплексний аналіз семантики імені концепту в синхронному й діахронному аспектах виявив сегментну структуру концепту з трьома базовими КС «Бажання», «Сила» і «Свобода» та одним вторинним «Функція психіки». Результати концептуального аналізу засвідчили багатомірність концепту «Воля» як ментального утворення, що вміщує різні структури знань схеми, поняття, фрейми, сценарії, ґештальти та рефлексує в українській МКС у різнорівневих мовних знаках і зв’язках імені (епідигматичних, парадигматичних, синтагматичних). Ядро КС становлять інваріантні поняття-константи, які експлікують різні ракурси осмислення вихідної концептотвірної універсальної ідеї бажання.
До базових смислів концепту належать «воля-бажання», «воля-сила», «воля-свобода» й «воля функція психіки». Воля-бажання це ментальний стан суб’єкта воління, що характеризується наявністю усвідомлюваної потреби та наміром діяти згідно з обраною програмою дій задля досягнення мети, вартісної для суб’єкта воління, а також зовнішні ознаки (прояв) цього стану, що фіксуються спостерігачем. Воля-сила це факт наявності в суб’єкта воління сили, влади, впливовості, здатності чи можливості керувати кимось / собою, впливати на / контролювати ситуацію або домінування суб’єкта воління в ситуації суб’єкт-адресатних відносин унаслідок цього факту. Воля-свобода це наявність сприятливих умов, достатнього простору для реалізації намірів суб’єкта воління або відсутність відчутних обмежувальних чинників, що негативно впливають на самопочуття суб’єкта. Воля функція психіки це властивість психічної сфери людини, яка полягає у здатності до опору шкідливим зовнішнім і внутрішнім впливам та свідомого долання труднощів задля досягнення вартісної для індивіда мети за умови, що така психічна активність індивіда схвалюється (є корисною) чи відповідає моральним нормам та цінностям суспільства.
Фреймовий аналіз підтвердив центральність семантичної ролі суб’єкта воління, яка інтегрує всі сегменти в єдине смислове утворення. Прототиповою для абстрактного імені воля є ситуація суб’єкт-адресатних відношень. Відтворюючи реальний стан речей у світі, де воління окремих індивідів по-різному взаємодіють, ситуація волевиявлення розгортається у вигляді різних варіантів сценарію, а семантичні ролі учасників є взаємопроникними: «суб’єкт воління», «адресат», «медіатор», «спостерігач», «суб’єкт контрбажання», а для КС «Свобода» та «Сила» характерна поява «експерієнцера». Ідея волі-свободи є визначальною для українського етноконцепту внаслідок впливу екстра та інтралінгвальних чинників. Емпіричний досвід нації збережено в мовній пам’яті як конкретно-чуттєвий прототиповий сценарій боротьби за волю та в телеономній оцінці волі-свободи. На підставі аналізу сполучуваності імені концепту можна стверджувати, що концепт «Воля» існує в мовній свідомості як статично-динамічне утворення, що поєднує ментальний і реальний світи й діє переважно за принципом причиновості, основні складники якого ідея енергія вплив результат. Енергетичний заряд процесуальності, який несе етимологічна ознака «бажання, воління», поступово згасає. У значенні «влада, сила» воля концептуалізується як «умова», «стан» або «сутність», у значенні «свобода» як «емоційно-чуттєвий стан» або «абстрактна можливість», а також як «подія», що має закріплений часопростір. У значенні «функція психіки» це слово сприймається як «об’єкт внутрішнього світу», «здатність», «властивість психіки» або «риса характеру». В останньому КС воля знову набуває ознаковості, потенційної процесуальності як «здатність досягати бажаного».
Смислове наповнення концепту «Воля» в українській МКС відзначається наявністю універсальних і етноспецифічних рис: генетично первинним і спільним для слов’янських мов є смисл «бажання», коріння якого сягає індоєвропейської прамови. В українському концепті «Воля» він поступово відходить від ідеї простого бажання й фокусується, з одного боку, на результативності бажання досягненні бажаного, а з іншого на його екстеріоризації, на використанні адресата як знаряддя досягнення бажаного. Ці два вектори смислової ґенези й визначають подальшу диференціацію концептуальних смислів. Семантичний розвиток у першому векторі відбувається в таких напрямках метонімізації: «бажання результат» (бажане), «бажання сила / інтенсивність бажання» (хотіння, прагнення, стремління), «бажання здатність досягати бажаного» (функція психіки), «бажання умови для здійснення бажання» (свобода для). Другий вектор має метонімізацію «бажання екстеріоризація бажання» (волевиявлення), «бажання вербальний вплив на адресата» (розпорядження, вимога, наказ), «бажання вплив владного суб’єкта бажання» (сила, влада, контроль, примус), «бажання внутрішній контроль бажань» (функція психіки).
Смисл «свобода від» проходить складніший шлях метонімізації та є біологічно, географічно, природно, історично й етнокультурно мотивованим волелюбністю українського етносу, індивідуалізмом та опором будь-якому пригніченню й поневоленню. Історично це підтверджено визвольними війнами впродовж історії на теренах країни, довготривалою відсутністю державності, появою козацтва. Названі риси етносу знайшли відображення в особливостях української філософії, її антропоцентричному й етичному спрямуванні, опікуванні на всіх історичних етапах практичними нагальними проблемами взаємодії людини й Бога, людини й природи, людини й історії, народницькими й самостійницькими тенденціями в розробці державних питань. Незважаючи на природність відчуття свободи для українця, актуалізація цього смислу в концепті «Воля» пов’язана саме з відчуванням утрати свободи як життєво необхідного феномена й підвищенням її цінності як ідеї (телеономність концепту). Смисл «свобода від» пов’язаний із первинним смислом «бажання» досить складними відношеннями. Оскільки незалежність народу набуває особливої вартості для українця, що прирівнюється до життя й навіть цінується вище за нього, то вона стає постійним предметом бажання, прагнення народу й індивіда. Смисловий розвиток простежується в метонімічних моделях «бажання мета бажання» (незалежність, свобода від) та «бажання прагнення результат» (звільнення). У такий спосіб відбувається звуження й конкретизація ознак «мета» й «результат» і наповнення їх актуальною ідеєю незалежності й непідлеглості. Цей перелік основних моделей семантичного розвитку, які спричинили смислове розмаїття, складає загальномовний концепт «Воля». Складніші смислові утворення, які являють собою подальше змішування концептуальних зон, відносяться до групових та індивідуальних концептів. Усі базові смисли концепту «Воля» мають тісний асоціативний зв’язок в етносвідомості сучасного носія.
В інтерпретаційному полі та асоціативно-термінальній зоні концепту «Воля» не всі базові ідеї набувають однакового розвитку. Найактивніше представлені ідеї свободи, сили й психічної волі. КС «Вибір» та «Бажання» бідніше вербалізовані у фразеологічній та пареміологічній картинах світу. У фразеології ідея сили найбільш актуальна. Найчисленнішими є ФСГ із семантикою підкорення, примусу, обмеження волі, впливу, оскільки вони емотивно-оцінно відзначені як ненормативні у світосприйманні українця. У метафоричній сполучуваності слова воля, навпаки, КС «Свобода» характеризується найбагатшою сигніфікативною різноманітністю, а для КС «Сила» вона не властива. Особливість української концептуалізації феномена волі виявляється також у його асоціюванні з землею та мовою в афористичних контекстах, в аграрних моделях метафоризації, що підтверджено результатами проведеного експерименту. В асоціаціях сучасних носіїв переважають смисли «свобода від», «право», зумовлені заполітизованістю мас-медійного простору.
Для подальшого дослідження концепту «Воля» перспективним може бути порівняльний аспект аналізу як на базі різних мов, так і внутрішньомовний, що передбачає зіставлення групових та індивідуальних концептів із загальномовним інваріантом. Актуальним видається функціональний аналіз, зорієнтований на виявлення особливостей функціонування репрезентантів концепту в різних стилях мови і мовленнєвих жанрах, дослідження специфіки дискурсивного впливу на смислове наповнення концепту. Структурування мовних засобів забезпечить функціонально-семантична полева модель, завдяки якій можливе дослідження семантичної категорії, основу якої становить концепт «Воля».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АвксентьєвЛ.Г. Сучасна українська мова: Фразеологія / АвксентьєвЛ.Г. Х.: Вища школа, вид-во при Харк. ун-ті, 1983. 137с.
2. Актуальні проблеми сучасної фразеології: семантика, прагматика, лінгвокультура, комунікація / матеріали Всеукраїнської наукової студентської конференції (Горлівка, 11-12 травня 2004); [відп. ред.: І.С.Кубрак]. Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2004. 319с.
3. АкуловаЕ.А. Многозначное слово в ассоциативном эксперименте / Е.А.Акулова // Когнитивная семантика: материалы Второй Международной школы-семинара по когнитивной лингвистике, (Тамбов, 1114 сент. 2000р.) ; [отв. ред. Н.Н.Болдырев; редкол. Е.С.Кубрякова и др.]: в 2ч. Ч.2. Тамбов: Изд-во Тамб. ун-та, 2000. С.3233.
4. АлефіренкоМ.Ф. Теоретичні питання фразеології / Микола Федорович Алефіренко. Х.: Вища школа, вид-во при ХДУ, 1987. 133,[3]с.
5. АлефиренкоН.Ф. Спорные проблемы семантики: [монография] / Н.Ф.Алефиренко. М.: Гнозис, 2005. 326с. ISBN 5-7333-0164-3.
6. АлефиренкоН.Ф. Язык, познание и культура: Когнитивно-семиологическая синергетика слова: [монография] / Н.Ф.Алефиренко. Волгоград: Перемена, 2006. 228с. ISBN 5-88234-802-1.
7. АлефиренкоН.Ф. Языковая картина мира и культура // Когнитивно-дискурсивные аспекты лингвокультурологии: [кол. монография] / АлефиренкоН.Ф., БрысинаЕ.В., ДекатоваК.И. и др. [научный ред. д-р филол. наук, проф. Н.Ф.Алефиренко]. Волгоград: Перемена, 2004. С.654.
8. АлефиренкоН.Ф. Проблемы фразеологического значения и смысла (в аспекте межуровневого взаимодействия): [монография] / Н.Ф.Алефиренко, Л.Г.Золотых. Астрахань: Изд-во Астраханского гос. пед. ун-та, 2000. 220с. ISBN 5-88200-575-2.
9. Алкади Мансур Салех Абду. Функционально-коммуникативное описание языковых картин мира / Алкади Мансур Салех Абду // Культура народов Причерноморья: Научный журнал / гл. ред. Ю.А.Катунин. Симферополь, 2008. №137. Т.1. С.5658.
10. АлпатовВ.М. Предварительные итоги лингвистики XX века / В.М.Алпатов // Вестник МГУ. Сер.9. Филология. 1995. №5. С.8492.
11. АпресянЮ.Д. Избранные труды: в 2т. / Юрий Даренкович Апресян. 2-е изд., испр. и доп. М.: Школа «Языки русской культуры»: Издат. фирма «Вост. лит.», 1995. . ISBN 5-02-017906-Х. (Язык. Семиотика. Культура). Т.2. Интегральное описание языка и системная лексикография. 767с. ISBN 5-88766-045-7 (в пер.).
12. АпресянЮ.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка / Ю.Д.Апресян. М. : Наука, 1974. 367с. (АН СССР. Науч. совет по комплексной проблеме «Кибернетика»).
13. АпресянЮ.Д. Образ человека по данным языка: Попытка системного описания / Ю.Д.Апресян // Вопросы языкознания. 1995. №1. С.3767.
14. АпресянЮ.Д. Основания системной лексикографии / Ю.Д.Апресян // Языковая картина мира и системная лексикография / [В.Ю.Апресян, Ю.Д.Апресян, Е.Э.Бабаева и др.]; отв. ред. Ю.Д.Апресян. М.: Языки славянских культур, 2006. С.33160.
15. Апроксимативні методи вивчення лексичного складу: [навчальний посібник] / В.В.Левицький, О.Д.Огуй, С.В.Кійко, Ю.Є.Кійко. Чернівці: Рута, 2000. 136с. ISBN 966-568-324-1.
16. АрутюноваН.Д. Воля и свобода / Н.Д.Арутюнова // Логический анализ языка. Космос и хаос: Концептуальные поля порядка и беспорядка / [отв. ред. Н.Д.Арутюнова]. М. : Индрик, 2003. С.7399.
17. АрутюноваН.Д. Метафора и дискурс / Н.Д.Арутюнова // Теория метафоры: [сборник / пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. / вступ. ст. и сост. Н.Д.Арутюновой; общ. ред. Н.Д.Арутюновой и М.А.Журинской]. М.: Прогресс, 1990. С.532.
18. АрутюноваН.Д. О стыде и совести / Н.Д.Арутюнова // Логический анализ языка: Языки этики / [отв. ред.: Н.Д.Арутюнова, Т.Е.Янко, Н.К.Рябцева]. М.: Языки русской культуры, 2000. С.5478.
19. АрутюноваН.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. / Н.Д.Арутюнова / [отв. ред. Г.В.Степанов]. М.: Наука, 1988. 338,[1]с.
20. АскольдовС.А. Концепт и слово / С.А.Аскольдов // Русская словесность: антология. М. : Academia, 1997. С.267279.
21. БабаеваЕ.Э. Формирование семантической структуры слова простой в русском языке / Е.Э.Бабаева // Языковая картина мира и системная лексикография / [В.Ю.Апресян, Ю.Д.Апресян, Е.Э.Бабаева и др.]; отв. ред. Ю.Д.Апресян. М. : Языки славянских культур, 2006. С.761844.
22. БабенкоМ.Ю. Англійські прикметники волевиявлення (парадигматичний та синтагматичний аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови» / М.Ю.Бабенко. Харків, 2004. 20с.
23. БалацькаЮ.Ю. Відображення морально-вольових якостей людини фразеологічними засобами української мови // Вісник Луганського нац. пед. університету ім. Т.Шевченка. №11(79). 2004. С.272279.
24. БаранЯ.А. Фразеологія у системі мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук: спец. 10.02.15 «Загальне мовознавство» / Я.А.Баран К., 1999. 32с.
25. БарановА.Н. Метафорические модели как дискурсивные практики / А.Н.Баранов // Известия РАН СЛЯ, 2004. Т. 63. № 1. С.3343.
26. БарановА.Н. Предисловие редактора / А.Н.Баранов // ЛакоффДж., ДжонсонМ. Метафоры, которыми мы живем: Пер. с англ. / [под ред. и с предисл. А.Н.Баранова]. изд. 2-е. М.: Издательство ЛКИ, 2008. С.721.
27. БарановА.Н. Идиоматичность и идиомы / А.Н.Баранов, Д.О.Добровольский // Вопросы языкознания. 1996. №5. С.5164.
28. БарановА.Н. Постулаты когнитивной семантики / А.Н.Баранов, Д.О.Добровольский // Известия РАН СЛЯ. 1997. Т.56. №1. С.1121.
29. БарановА.Н. Структуры знаний и их языковая онтологизация в значении идиомы / А.Н.Баранов, Д.О.Добровольский // Исследования по когнитивным аспектам языка: Тр. по искусств. интеллекту / [учен. зап. Тартус. ун-та / отв. ред. И.Я.Сильдмяэ]. Тарту, 1990. Вып.903. С.2036.
30. БарановА.Н. Как устроен словарь. Воскрешение метафоры / А.Н.Баранов, Ю.Н.Караулов // Словарь русских политических метафор. М.: Редакция АСМ, «Помовский и партнеры», 1994. xxi, 351с. С.vixxi.
31. БаронинА.С. Этническая психология / А.СБаронин. К.: Тандем, 2000. 264с. ISBN966-7145-17-4.
32. БарсукЛ.В. Роль признака и значения слова в процессе психолингвистического отражения / Л.В.Барсук // Слово и текст в психолингвистическом аспекте: [сб. науч. тр. / Тверской ун-т; отв. ред. А.А.Залевская]. Тверь, 1992. С.612.
33. БездеткоВ.И. Системные отношения в ЛСГ прилагательных со значением морально-волевых качеств человека: дисс. на соиск. учен. степени канд. филол. наук: 10.02.02 «Украинский язык» / Валентина Ивановна Бездетко. Харьков, 1988. 221с.
34. БєловаА.Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: сучасний стан вивчення проблеми / А.Д.Бєлова // Мовні і концептуальні картини світу: [зб. наук. пр. / наук. ред. О.І.Чередниченко (гол. ред.), БєловаА.Д., ЖлуктенкоН.Ю. та ін.]. №5. К., 2001. С.1522.
35. БерезовичЕ.Л. К этнолингвистической интерпретации семантических полей / Е.Л.Березович // Вопросы языкознания. 2004. №6. С.324.
36. БибикС.П. Словник епітетів української мови / С.П.Бибик, С.Я.Єрмоленко, Л.О.Пустовіт. К. : Довіра, 1998. 431с. ISBN 966-507-059-2.
37. БілоноженкоВ.М. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів / В.М.Білоноженко, І.С.Гнатюк. К.: Наукова думка, 1989. 154,[2]с. ISBN 5-12-000619-1.
38. БолдыревН.Н. Когнитивная семантика / Н.Н.Болдырев. Тамбов: Изд-во Тамб. гос. ун-та, 2000. 123с.
39. БондаркоА.В. Грамматическое значение и смысл / Александр Владимирович Бондарко. Ленинград: «Наука», 1978. 176с.
40. БондарьК.В. О «протоверсии» концептуального анализа в России (А.А.Потебня, Д.Н.Овсянико-Куликовский) / БондарьК.В., КовальО.В. // Вісник ХДУ: Спадщина Д.М.Овсянико-Куликовського та сучасна філологія. №411. Х.: ОКО, 1998. С.273277.
41. БулашевГ.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях / Г.О.Булашев ; [пер. з рос. Ю.Буряка] К. : Довіра, 1992. 414с. (Сер. «Відродження»).
42. БулыгинаТ.В. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики) / Т.В.Булыгина, А.Д.Шмелёв. М. : Школа «Языки русской культуры», 1997. 574с. (Язык. Семиотика. Культура). ISBN 5-88766-051-1 (в пер.).
43. Бутенко Н.П. Словник асоціативних норм української мови / Ніна Петрівна Бутенко. Львів : Вища школа. Вид-во при Львів. ун-ті, 1979. 720с.
44. ВарзинА.В. Свобода как языковой и духовный опыт: номинация и концептуализация Ф.М.Достоевского [Электронный ресурс]: Дисс. на соиск. учен. степени канд. филол. наук 10.02.01 «Русский язык» М.: РГБ, 2003. (Из фондов Российской Государственной Библиотеки). Режим доступа к дисс. http://diss.rsl.ru/diss/03/0811/030811045.pdf
45. ВащенкоВ.С. Українська семасіологія. Типологія лексичних значень: [посібник для студентів-філологів] / Василь Семенович Ващенко. Дніпропетровськ: ДДУ, 1981. 68с.
46. ВежбицкаяА. Понимание культур через посредство ключевых слов // Семантические универсалии и описание языков / А.Вежбицкая. М., 1999. С.263502.
47. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел]. Київ ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. 1440с. ISBN 966-569-013-2.
48. ВендинаТ.И. Словообразование как источник реконструкции языкового сознания / Татьяна Ивановна Вендина // Вопросы языкознания. 2002. №4. С.4272.
49. ВендинаТ.И. Средневековый человек в зеркале старославянского языка / Т.И.Вендина ; Ин-т славяноведения РАН. М. : Индрик, 2002. 334с. ISBN5-85759-182-1.
50. ВерещагинЕ.М. Лингвострановедческая теория слова / Е.М.Верещагин, КостомаровВ.Г. М.: Русский язык, 1980. 320с.
51. ВеселоваР.И. Концепт «Воля» в трудах В.М.Даля [Электронный ресурс]: Опыт лингвокультурологического анализа: Дисс. на соиск. учен. степени канд. филол. наук: 10.02.01 «Русский язык» М.: РГБ, 2005. (Из фондов Российской Государственной Библиотеки). Режим доступа к дисс.: http://diss.rsl.ru/diss/05/0086/050086039.pdf
52. ВітґенштайнЛ. Філософські дослідження // Tractatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження / [переклад з нім. Є.Поповича] / Л.Вітґенштайн. К. : Основи, 1995. С.86310.
53. ВоркачёвС.Г. Дискурсная вариативность лингвоконцепта (1): любовь-милость / С.Г.Воркачёв // Известия РАН СЛЯ, 2005. Т.64. №4. С.4655.
54. ВоркачёвС.Г. Концепт как «зонтиковый термин» / С.Г.Воркачёв // Язык, сознание, коммуникация. Вып.24. М., 2003 С.512.
55. ВоркачёвС.Г. Концепт счастья: понятийный и образный компоненты / С.Г.Воркачёв // Известия РАН СЛЯ, 2001. Т.60. №6. С.4758.
56. ВоркачёвС.Г. Счастье как лингвокультурный концепт / С.Г.Воркачёв. М.: ИТДГК «Гнозис», 2004. 236с. ISBN 5-942440-02-6.
57. ГакВ.Г. Пространство вне пространства / В.Г.Гак // Логический анализ языка. Языки пространств / [Отв. ред.: Н.Д.Арутюнова, И.Б.Левонтина]. М.: Языки русской культуры, 2000. С.127-134.
58. ГолобородькоК.Ю. Лінгвістичний статус концепту / К.Ю.Голобородько // Культура народов Причерноморья. 2002. №32. С.2729.
59. ГолубовськаІ.О. Етнічні особливості мовних картин світу / І.О.Голубовська. [2-е вид., випр. і доп.]. К.: Логос, 2004. 284с. ISBN 966-581-497-4.
60. ГолубовськаІ.О. Етноспецифічні константи мовної свідомості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук: спец. 10.02.15 «Загальне мовознавство» / І.О.Голубовська. К, 2004. 26с.