ДЕРИВАЦІЙНІ ТА СЕМАНТИЧНІ НЕОЛОГІЗМИ В ЛЕКСИЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (НА МАТЕРІАЛІ ТЛУМАЧНОГО СЛОВНИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В 20-ТИ ТОМАХ) : Деривационные И семантические неологизмы в лексической системе УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА (На материале толковых словарей УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА В 20-ти томах)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ МОВНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ФОНД

На правах рукопису

УДК 811.161.2: [ 81’373.43’74.3

Стратулат Наталія Вікторівна

ДЕРИВАЦІЙНІ ТА СЕМАНТИЧНІ НЕОЛОГІЗМИ В ЛЕКСИЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
(НА МАТЕРІАЛІ ТЛУМАЧНОГО СЛОВНИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В 20-ТИ ТОМАХ)

Спеціальність: 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник
канд. філол. наук,
заввідділу лінгвістики
Українського мовно-інформаційного
фонду НАН України

Шевченко Лариса Леонідівна

Київ 2009

ЗМІСТ

Вступ 4
Розділ 1. Теоретичні засади вивчення змін у лексико-семантичній
системі української мови 12
1.1. Динамізм як онтологічна властивість мови 12
1.2. Чинники розвитку лексичної системи. Зовнішні (соціальні)
чинники 18
1.3. Внутрішні (власне мовні) чинники 23
1.4. Типи змін у мові. Неологізми 29
1.5. Загальномовний словник як найповніше представлення
мовного матеріалу сучасної української мови 34
Висновки до 1-го розділу 36
Розділ 2. Дериваційні неологізми в лексичній системі
сучасної української мови 38
2.1. Словотворення як основний процес розширення
словникового складу української мови 38
2.2. Іменникові інновації в складі лексики української мови 45
2.2.1. Іменникові деривати, утворені суфіксальним способом 45
2.2.2. Складні неологізми в системі Словника української мови 52
2.2.2.1. Нові юкстапозити та зрощеннєві утворення 54
2.2.2.2. Нові абревіатури в словниковому складі української мови 60
2.1.2.3. Інноваційні композиційні утворення в лексичній
системі Словника 68
2.3. Словотворення прикметникових інновацій 71
2.3.1. Суфіксальний словотвір прикметників 71
2.3.2. Префіксально-суфіксальний словотвір прикметників 80
2.3.3. Префіксальний спосіб творення прикметників 87
2.3.4. Складні прикметники 90
2.4. Дериваційні утворення дієслів 95
2.5. Дієприкметникові новотвори 101
2.6. Прислівникові неологізми 102
Висновки до 2-го розділу 103
Розділ 3. Семантичні неологізми в лексичній системі
української мови 107
3.1. Процес метафоризації як одне із основних джерел
поповнення словникового складу 113
3.2. Процеси термінологізації та детермінологізації
в лексичній системі української мови 136
3.2.1. Термінологізація 138
3.2.2. Детермінологізація 159
Висновки до 3-го розділу 171
Загальні висновки 174
Список використаних джерел 181

ВСТУП

Постійний розвиток суспільства потребує змін і вдосконалення мовних форм, оскільки мова повинна задовольняти потреби людей, що нею користуються. Зміни в різних сферах життя соціуму: суспільно-політичній, науково-технічній, духовній, культурній та ін. під впливом нових суспільних умов становлення України як незалежної держави, її входження до світових організацій, розширення міжнародних зв’язків, зміна політичної системи, демократизація суспільства, стрімкий науково-технічний прогрес породжують нові об’єкти називання і формують потребу в неологізмах. У свою чергу мова як системно-структурне утворення характеризується такою внутрішньою організацією (системні міжрівневі взаємозв’язки, власний словотворчий потенціал, стилістичні зміни, існування мовних антиномій тощо), яка зумовлює розвиток мовної системи.
Найвиразніше відображає мовну динаміку лексико-семантичний рівень. Словниковий склад є найбільш чутливим до всіх зовнішніх факторів впливу, на ньому активно відбивається дія внутрішніх законів розвитку мови. Лексичний склад активно реагує на зміни в суспільстві та відображає різні види перетворень у ньому. Вивчення причин, напрямків та форм змін у лексичному складі мови, безперечно, належать до важливих проблем лінгвістичної науки. Інноваційні процеси у лексиці є постійним об’єктом аналізу в наукових працях вчених. Зокрема, різні аспекти мовних змін досліджували І.В.Арнольд,Л.О.Кудрявцева, Е.В.Кузнєцова, М.В.Панов, Ю.С.Сорокін, Г.А.Уфімцева, Ф.П.Філін, М.М.Шанський, Д.М.Шмельов та ін. Серед учених-україністів теоретичними питаннями розвитку української мови займалися М.П.Кочерган, О.С.Мельничук, В.М.Русанівський, Ж.П.Соколовська, О.О.Тараненко; динамічні аспекти розвитку лексико-семантичної системи були предметом вивчення В.В.Жайворонка, М.А.Жовтобрюха, В.Т.Коломієць, Т.А.Коць, Л.А.Лисиченко, Д.В.Мазурик, О.Г.Муромцевої, Л.М.Полюги, І.А.Самойлової, О.А.Стишова та ін.
Проте питання змін у мовній системі завжди залишаються актуальними. Дослідження розвитку лексики сучасної української мови десятиліть кінця ХХ початку ХХІ століть засвідчило значне входження до лексичної системи значного масиву нових слів, що відбиває процес пристосування мовної системи до нових потреб комунікації у зв’язку зі стрімким розвитком науки та техніки, економічними перетвореннями, виникненням нових суспільних відносин, інформаційною революцією, глобалізаційними процесами і т. ін. Із цим пов’язане входження раніше не відомих слів та словосполучень до словникового складу мови, спричинене необхідністю найменування значної кількості нових предметів, явищ та понять. Ці процеси знайшли відображення у словотворчих неологізмах, в різноманітних семантичних змінах різних груп лексики, в освоєнні запозичених слів. Усе це досить актуальні теми, розробка яких є значимою в колі інших проблем сучасного мовознавства.
Актуальність вибору проблеми визначається необхідністю проведення комплексного наукового дослідження неологізмів сучасної української мови. Окремі аспекти інноваційних процесів розвитку та вдосконалення української мови останніх десятиліть представлені в роботах таких дослідників, як Т.О.Бевз, Л.А.Лисиченко, С.С.Лук’яненко, Д.В.Мазурик, Л.Б.Мартинова, О.Г.Муромцева, І.А.Самойлова, О.А.Стишов, О.О.Тараненко, Л.М.Філюк та ін. Однак комплексного відображення лінгвальних змін та процесів оновлення словникового складу української мови, які відбуваються в останні десятиліття, сучасні дослідження з об’єктивних причин не демонструють: до сьогодні не існувало бази, яка б якомога повніше представляла неологічні входження в усіх сферах функціонування української мови.
Найбільш повне зібрання лексики української мови на сьогодні представляє новий Словник в 20-ти томах понад 180 тис. реєстрових словникових одиниць. Тлумачний 20-томний Словник укладено ученими Національної академії наук України та викладачами вищих навчальних закладів у межах програми „Словники України”.
Новий Словник, створений із використанням нової комп’ютерної технології лексикографування, розробленої в Українському мовно-інформаційному фонді НАН України. Основою для 20-томного Словника став Словник української мови в 11-ти томах (його структура і зміст). Також у ньому використано матеріали лінгвістичного корпусу Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, що нараховує понад 76 млн слововживань, та лексичну картотеку Інституту української мови НАН України, яка містить близько 6 млн карток. Словник у 20-ти томах створений із використанням нової комп’ютерної технології лексикографування, розробленої в Українському мовно-інформаційному фонді НАН України.
Лексична система мови під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників перебуває в стані постійних змін. Ця властивість лексики є основою підходу загальних словників до рухливих у часовій проекції її груп. Саме тому загальні словники (та їх наступні видання) завжди включають значну кількість нових слів і значень, що не репрезентують попередні словники (або видання). Так, новий тлумачний Словник розширений за рахунок лексем, стійких сполучень слів, що функціонували в сучасній літературній мові, але за певних причин були не представлені 11-томником (наприклад, мовні одиниці Святого Письма та іншої релігійної літератури; слова, що вживалася до початку 1930-х років і потім були обмежені у використанні, а також та лексика, яка існувала в мові, але не була зафіксована у матеріалах, що використовувалися при створенні Словника в 11-ти томах). Проте СУМ поповнився значною мірою не за рахунок пропущених слів, а внаслідок появи нових лексем та значень, стійких словосполучень загальновживаної лексики, як питомої, так і запозиченої, а також словесних одиниць на позначення термінів та понять різних галузей науки.
Відображаючи словниковий склад мовної системи, Словник української мови представляє різноманітні види інформації про слово: відомості про його написання і особливості вимови, про місце наголосу, про граматичні та словотворчі властивості та ін. Інформативність лінгвістичного матеріалу Тлумачного словника в 20-ти томах як лексикографічної системи дозволяє стверджувати, що він „...є джерелом величезного інформаційного та культурного ресурсу, причому, на відміну від енциклопедій, останній спрямовано на маніфестацію передусім лінгвістичних даних, за допомогою яких лексичні одиниці вписуються в систему мови на всіх її рівнях і формальних, і змістових. Тому не випадково, що саме багатотомні словники тлумачного типу вважаються найвищими досягненнями кожної національної лексикографії, а там, де їх створено, вони фактично набувають статусу національного надбання” [246, с. 21].
Таким чином зіставлення Словника української мови в 11-ти томах та нового Словника української мови в 20-ти томах надає можливості проаналізувати інноваційні процеси в лексико-семантичній системі української мови, виявити тенденції та шляхи її розвитку, встановити причини виникнення та характер цих змін. Матеріал СУМ20 дозволяє з найбільшою повнотою розкрити питання про те, наскільки глибокі зміни відбулися в лексиці досліджуваного періоду.
На сучасному етапі розвитку української мови, коли її лексична система зазнала суттєвих змін, назріла потреба детально проаналізувати нові слова та значення як результат процесу неологізації.
Зв’язок з науковими програмами, планам, темами. Дисертацію виконано в рамках наукових тем Українського мовно-інформаційного фонду НАН України „Дослідження мовно-інформаційних процесів та розподілених систем національної словникової бази” (0102U003221), „Лексикографічні системи в інтелектуальному опрацюванні природної мови” (0102U003220), „Розробка теоретико-методологічних і системотехнічних засад національного депозитарію лінгвістичних ресурсів України” (0104U008704).
Тему затверджено на засіданні Вченої ради Українського мовно-інформаційного фонду НАН України 8 грудня 2003 року (протокол № 8).
Мета дослідження здійснити аналіз активних інноваційних процесів у лексичній системі української мови на сучасному етапі її розвитку як результат впливу позамовних та внутрішньомовних чинників.
Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) розглянути основні теоретичні засади розвитку та вдосконалення мови, визначити базові явища й поняття, пов’язані з мовною еволюцією;
2) встановити основні типи інноваційних входжень, зафіксованих у матеріалах нового 20-томного Словника української мови;
3) проаналізувати продуктивні дериваційні неологізми та з’ясувати сфери їх функціонування;
4) охарактеризувати нові семантичні входження, що виникли в результаті семантичних процесів; визначити сфери вживання досліджуваної лексики;
5) виявити основні тенденції розвитку та функціонування лексико-семантичної системи української мови.
Об’єктом дисертаційного дослідження є інноваційні входження в системі тлумачного Словника української мови в 20-ти томах порівняно з 11-томним Словником.
Предметом дослідження є дериваційні та семантичні неологізми, які стосуються активних процесів лексики, відображені у новому 20-томному Словнику української мови.
Джерельною базою дисертаційної праці став тлумачний Словник української мови в 20-ти томах (http://lcorp.ulif.org.ua/xdictua/) та Словник української мови в 11-ти томах, представлені електронними базами даних Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.
Інструментальний комп’ютерний комплекс „Фундаментальний академічний Словник української мови” є складовою частиною Національної словникової бази Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, яку розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.02.2004 р. № 73-р внесено до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання.
У складі Інструментального комп’ютерного комплексу „Фундаментальний академічний Словник української мови” представлено електронну версію тлумачного Словника української мови в 11-ти томах, яка є повним аналогом відповідного паперового варіанту, а також новий електронний тлумачний Словник української мови в 20-ти томах.
Методи дослідження. У роботі використано метод зіставлення, описовий метод з елементами порівняльного аналізу, словотворчий аналіз, компонентний аналіз. Результати роботи одержано із застосуванням методів комп’ютерної лінгвістики шляхом використання засобів електронної бази даних інструментального комп’ютерного комплексу „Фундаментальний академічний Словник української мови”.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на значному лексичному матеріалі 180 тис. слів української мови здійснено багатоаспектне дослідження інноваційних процесів словникового складу мови. З’ясовано основні зовнішні та внутрішні чинники, що обумовлюють динаміку мовної системи і викликають відповідні зміни на лексичному рівні; сформовано та проаналізовано реєстр дериваційних та семантичних неологізмів, а також сфери їх функціонування; визначено основні тенденції й закономірності розвитку словникового складу української мови.
Теоретичне значення одержаних результатів. Аналіз лексики, проведений на матеріалі 20-томного тлумачного Словника, дозволяє вивчити процеси неологізації сучасної української мови, зробити узагальнення та висновки щодо подальшого розвитку її словникового складу, з’ясувати характер, шляхи та тенденції динаміки лексичної системи.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що обґрунтовані в ньому положення, а також проаналізований фактичний матеріал можуть бути використані у процесі викладання курсів лексикології та лексикографії сучасної української мови, при підготовці спецсемінарів та спецкурсів з української мови, у лексикографічній практиці.
Особистий внесок здобувача. Автор виявила та проаналізувала типові неологізми, зафіксовані в Словнику української мови, з’ясувала специфіку словотворчих неологізмів та шляхи появи семантичних зрушень в новій лексиці української мови.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень були представлені на Всеукраїнській конференції „Актуальні проблеми слов’янської філології” (Бердянськ, 2005), на Всеукраїнській науковій конференції „Феномен А.Кримського у світовій науці” (до 135-річчя від дня народження) (Київ, 2006), на Міжнародній науковій конференції „Мова й культура” ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2007), на Міжнародній науковій конференції „Словникова справа в Україні: минуле, сучасне, майбутнє” (до 100-річчя публікації „Словаря української мови” за ред.Бориса Грінченка) (Київ, 2007), на Міжнародній науковій конференції „Горизонти прикладної лінгвістики та лінгвістичних технологій” (Партеніт, 2007, 2008).
Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу лінгвістики та вченої ради Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.
Публікації з теми дисертації. Результати дисертаційного дослідження відображено у шести статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Мовна система, відображаючи зміни у житті суспільства, перебуває в стані постійного поступального розвитку, який є неодмінною умовою її функціонування. Проте цей розвиток не порушує мовної стійкості, не руйнує її внутрішньої єдності та цілісності, що дозволяє мові перебувати в певних рамках унормованості та консерватизму.
В основі актів комунікації, засобом практичного здійснення яких є мова, лежить відображення людиною навколишньої дійсності, яка знаходиться в постійному русі та розвитку. У періоди, для яких характерна значна динаміка в різних сферах життя людини, процеси лексичного розвитку протікають з особливою інтенсивністю. Саме таким періодом, що відображає активне входження нових елементів лексики, є часовий відрізок останніх десятиліть, протягом яких явища неологізації в українській мові набули інтенсивного характеру. Дослідження розвитку лексики кінця ХХ початку ХХІ ст. засвідчило значне входження нових слів, що відбиває процес пристосування мовної системи до нових потреб комунікації у зв’язку з ускладненням середовища. Значні зміни у лексичному складі української літературної мови потребували комплексного лінгвістичного вивчення, при якому необхідною умовою було врахування як внутрішньомовних, так і зовнішніх, соціальних факторів у їх взаємодії.
Інноваційні процеси, що відображають зміни лексико-семантичної системи та сучасний стан української мови, найбільш повно представлені у Словнику української мови в 20-ти томах. Ця лексикографічна праця найґрунтовніше відображає функціонування та розвиток української мови на сучасному етапі. На основі порівняльного аналізу двох лексикографічних систем в 11-ти та в 20-ти томах описано два найактивніші шляхи поповнення неологізмів: утворення нових слів способом деривації та формування семантичних новотворів.
Динаміка мови викликана взаємодією і взаємозв’язком позамовних (соціальних), і внутрішньомовних (власне мовних) чинників. Соціальна мотивованість мовної рухливості виявляється в тому, що зміни, які виникають в суспільстві, фіксуються у мові. У першу чергу вони обумовлені суспільно-економічними змінами і науково-технічним прогресом, які спричинили активні інноваційні процеси в лексико-семантичній системі української мови. До зовнішніх чинників мовного розвитку відносяться також контактування мов та психологічні фактори. Реакція мови на різноманітні перетворення в соціумі виявилася у кількісних та якісних змінах у лексичному складі з метою забезпечення комунікативних потреб суспільства.
Розвиток мовної системи обумовлений також внутрішніми чинниками. Еволюційні процеси в мові відбулися на основі дії її власних законів, тих ресурсів та можливостей, які є потенціалом її постійного руху. Здатність до змін у словниковому складі закладена у таких потенційних його властивостях, як відкритість та проникливість, здатність до різного роду моделювання, а також особливостях структури мовних одиниць, системній організації різних мовних рівнів. Також рушійною силою еволюції мови, постійним стимулом внутрішнього розвитку мови є мовні антиномії, що являють собою своєрідну боротьбу протилежностей, які спричиняють мовні зміни та визначають її саморозвиток. Так, досліджуваний матеріал відображає дію закону асиметричного дуалізму мовного знака (за C.Й.Карцевським): означувач прагне набути нових функцій, крім власної, а означуване набути інших способів вираження, крім власного знака. Інновації, що виникли в СУМі, демонструють це явище через дериваційні процеси (поява нових утворень шляхом зміщення плану вираження), а також через зміну семантичної структури слів (творення нових значень, пов’язаних із зміщенням плану змісту).
Таким чином зазначені фактори розвитку лексичного складу спричиняють динамізм мови, завдяки тому що „зовнішні, соціальні фактори потребують від словникового складу мови постійного збагачення, а внутрішні, системні фактори визначають конкретні форми цього збагачення” [113, с. 16].
У результаті дії внутрішніх та зовнішніх чинників лексична система сучасної української мови поповнилася великою кількістю неологічних входжень. Переважну більшість інноваційних одиниць становлять утворення, що виникли внаслідок деривації. Поряд із дериваційними процесами інтенсивністю відзначаються також зміни в значеннєвій структурі слова, результатом яких є значне розширення семантичного простору Словника української мови в 20-ти томах.
Аналіз реєстрових слів 20-томного СУМа продемонстрував, що найбільш активним шляхом поповнення й збагачення лексики є творення дериваційних неологізмів. Багато таких слів є відображенням нового укладу життя, нових відносин, явищ і фактів того періоду, в який вони з’явилися. Поповнення словникового складу засобами деривації має цілий ряд особливостей, у яких знайшли відображення певні риси та тенденції розвитку лексики сучасної української літературної мови.
Дериваційна неологізація демонструє різну активність у різних лексико-граматичних класах слів. Аналіз дериваційних неологізмів свідчить про те, що явище неологізації торкнулося перш за все субстантивних утворень. Іменники кількісно значно переважають неологізми інших лексико-граматичних класів. Провідна роль у словотворенні нових іменників належить суфіксальному способу. Крім того, іменники розширили свій діапазон за рахунок поповнення номінаціями складного типу. Сучасна інформаційна революція породила характерний процес у сфері комунікації: збільшення інформативності тексту не за рахунок збільшення його обсягів, а за рахунок внутрішніх мовних ресурсів. Діапазон Словника значною мірою поповнився за рахунок складних слів, а саме юкстапозитів та абревіатур, які виникли в результаті активної дії закону „збереження мовної енергії”. У процесі неологізації складних субстантивів порівняно меншою кількістю представлені нові іменники, утворені шляхом композиції та зрощення.
Лексичний склад української мови також розширився завдяки численній групі прикметникових утворень, де особлива продуктивність спостерігається у суфіксального, префіксально-суфіксального та префіксального способів, а також композиції.
Дещо меншою кількістю представлена дієслівна лексика, що утворена переважно за допомогою суфіксації та префіксації, нечисельними є дієслівні неологізми, що виникли внаслідок префіксально-суфіксального, суфіксально-постфіксального, префіксально-суфіксально-постфіксального способів.
Нових прислівників та дієприкметників зафіксовано невелику кількість.
Велика кількість інновацій сформована на основі власної мовної бази. Для сучасної неологізації характерним є також освоєння іншомовних морфем, які розвинули велику словотворчу активність і послужили створенню цілих серій нових слів. Словотвірні елементи іншомовного походження, проникаючи в українську мову, дають імпульси для творення нових слів і розкриття словотворчої потенції лексико-семантичної системи.
Здійснений аналіз дериваційних інновацій свідчить, що словниковий склад мови збагатили одиниці саме тих сфер лексики, які сформувалися під впливом науково-технічного прогресу (фізика, медицина, біологія, техніка, інформатика, економіка, фінанси, юриспруденція та ін.) а також суспільно-політичних процесів.
Аналіз інноваційних процесів мови продемонстрував активне утворення семантичних неологізмів. Суттєва їх частина представлена новотворами, які виникли внаслідок модифікації семантичної структури слова. Система мови, виконуючи свою комунікативну функцію, відображає стан сучасного суспільства, адаптуючись при цьому до характеру зовнішніх умов, змінюючи свої елементи, враховуючи уподобання та смаки носіїв мови. В основі такої адаптації лежать основні риси системної організації лексико-семантичного рівня мови: проникливість, здатність до різного роду переміщень, переосмислення наявних у мові лексичних одиниць, тяжіння до експресивності та образності. Крім того, у самій семантичній структурі лексеми закладені такі потенційні можливості, які обумовлюють семантичні модифікаційні властивості одиниць лексики та відображають мотивованість твірного і похідного значень.
Семантичні процеси відбивають не тільки кількісні зміни в лексичному складі, а й якісні, оскільки виникнення кожного окремого значення не просто розширює семантичну структуру слова, але й наповнює її новим змістом, що породжує нові зв’язки та співвіднесеність з іншими мовними одиницями.
Обстежений матеріал засвідчив, що в сучасній українській літературній мови відбуваються такі найважливіші семантичні процеси: метафоризація, термінологізація та детермінологізація. Через зазначені явища семантичної еволюції розширили свої кордони різні сфери вживання лексики.
Досліджуваний матеріал демонструє, що найбільшим пластом новотворів є семантичні неологізми, що виникли в результаті метафоризації. Активність зазначеного семантичного процесу пояснюється насамперед характерною для епохи сьогодення рисою комунікативної функції мови подати вербальне відображення дійсності за допомогою образних, яскравих та містких засобів. Це свідчить, насамперед, про своєрідну боротьбу протилежностей антиномію узусу та можливостей мовної системи (узус обмежує використання мовних одиниць і їх сполучуваності, а потреби мовного використання примушують постійно розривати ланцюг цих обмежень, використовуючи можливості, закладені в мовній системі), антиномію двох функцій мови: інформаційної та експресивної (протиріччя між прагненням до регулярності, однотипності одиниць, з одного боку, та до їх експресивного виділення з іншого).
Явище метафоризації суттєво торкнулися іменникових та дієслівних номінацій, прикметникових семантичних неологізмів цього типу зафіксована невелика кількість.
Виявлено, що у значної кількості семем у функціонально-стилістичному плані спостерігається семантична міграція стосовно стилістичних пластів та сфер вживання лексики. Переважно це простежується в словах, інноваційне переносне значення яких кваліфікується як розмовне, іронічне або жаргонне. Значний масив лексем представляють також семантичні неологізми, що зберегли свій стилістичний характер і функціонують в СУМі як стилістично немарковані одиниці.
До активних семантичних процесів, що відображають характер та тенденції сучасної неологізації, відносяться термінологізація та детермінологізація. Вони демонструють тенденцію до трансформації, різного роду переміщень перехід із загальновживаного словникового складу в термінологічну сферу, виникнення інноваційних одиниць в галузевих терміносистемах на основі наявної в мові термінолексики, а також вихід термінологічної лексики за межі термінологічного вживання.
Дослідження семантичних новацій свідчить, що формування нових і переосмислення та зміна наявних в мові значень слів значною мірою розширили кордони терміносистем української мови. Дослідження інноваційних процесів показало, що в результаті семантичних модифікацій значення з’явилася значна кількість нових одиниць на позначення понять науки і техніки, зокрема, інформатики, техніки, лінгвістики, біології, медицини, астрономії, а також юридичної та фінансової сфер.
Аналіз семантичних неологізмів продемонстрував, що внаслідок процесу детермінологізації словник поповнився також загальновживаними лексичними одиницями.
Виявлення основних неологічних процесів у лексико-семантичній системі сучасної української мови дозволило визначити основні тенденції її розвитку на сучасному рівні. Суттєвим напрямком розвитку мови є інтелектуалізація, про що свідчить поява великого масиву наукової лексики, яка значно розширила реєстр тлумачного Словника української мови в 20-ти томах. Виникнення значної кількості лексичних одиниць різних галузей знань є результатом інтенсифікації науково-технічного прогресу. Крім того, у сучасній мові розвивається також її експресивна, образна та емоційна сторона, що демонструє поява великого масиву нових слів на основі метафоризації. Таким чином функціонують основні загальні мовні тенденції, які є актуальними для забезпечення суспільної комунікації в сучасний період. Зазначимо, що активність неологізаційних процесів найменше позначилася на ядрі літературної мови загальновживаній лексиці, яка виявила тенденцію до стабільності та стійкості складу. Свідченням цього є факт, що реєстр Словника української мови в 20-ти томах поповнився тими загальновживаними лексемами (як правило, дериваційними утвореннями), які здебільшого існували в мові, але з тих чи інших причин не були зафіксовані в 11-томному Словнику української мови.
Аналіз лексики, проведений на матеріалі 20-томного тлумачного Словника української мови, дав змогу зробити висновки щодо подальшого її розвитку, спрогнозувати характер, шляхи та тенденції динаміки мовної системи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АжнюкБ.М. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації / Б.М.Ажнюк // Мовознавство. 2000 № 3. С. 4854.
2. Алексеев Д.И.Сокращенные слова в русском языке / Д.И.Алексеев. Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1979. 328 с.
3. АндрієнкоЛ. Структура метафори: особливості та закономірності / Лілія Андрієнко // Мова та історія. 1997. Вип. 23. С. 1113.
4. Апресян Ю.Д. Избранные труды / Ю.Д.Апресян. М. : Школа „Языки русской культуры”, Изд-во Фирмса „Восточная литература” РАН, 1995. Т.1 : Лексическая семантика. 472 с.
5. АпресянЮ.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства язика / Ю.Д.Апресян. М. : Наука, 1974. 367 с.
6. АрнольдИ.В. Лексикология современного английского языка / И.В.Арнольд. М.: Высш. шк., 1986. 296 с.
7. АрнольдИ.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность / И.В.Арнольд : [сб. статей / науч. ред. П.Е.Бухаркин]. СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. 444 с.
8. Арутюнова Н.Д. Очерки по словообразованию в современном испанском языке / Н.Д. Арутюнова. М. : Изд-во Академии наук СССР, 1961. 151 с.
9. Аспекты семантических исследований / [А.А.Уфимцева, Е.С.Кубрякова, Н.Д.Арутюнова и др. ; отв. ред. Н.Д.Арутюнова, А.А.Уфимцева]. М. : Наука, 1980. 356 с.
10. БабкинА.Н. Словарь языка и язык словаря / А.Н.Бабкин // Современная русская лексикография : [сб. статей] Л. : Наука. Ленингр. отд-ние, 1975. С. 327.
11. БаллиШ. Общая лингвистика и вопросы французкого языка / Шарль Балли. М. : Изд-во иностр. лит-ры, 1955. 416 с.
12. БаранникД.Х. Актуальні проблеми дослідження мови масової інформації/ Д.Х. Баранник // Мовознавство. 1983. № 8. С. 1317.
13. БаранникД.Х. Українська мова на порозі ХХІ століття / Д.Х. Баранник // Дослідження з лексикології та граматики української мови : [зб. наук. пр. Т. 2. / за ред. Д.Х.Баранника]. Дніпропетровськ : Навчальна книга, 2000. С. 615.
14. БаранникД.Х. Українська мова на межі століть / Д.Х. Баранник // Мовознавство. 2001. № 3. С. 4047.
15. БацевичФ.С. Процес неологізації та динаміка структури семантичного поля / Ф.С.Бацевич // Мовознавство. 1980. № 3. С. 5459.
16. БевзТ. О. Семантичні інновації, структурні моделі та функції педагогічної лексики : дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Бевз Тамара Олексіївна Вінниця, 1996. 286 с.
17. БезпояскоО.К. Семантична співвіднесеність інтернаціональних суфіксів у словотворі української мови / О.К. Безпояско // Мовознавство. 1979. № 3. С. 6166.
18. БельчиковЮ.А. Русский литературный язык во второй половине ХІХ века / Ю.А. Бельчиков. М. : Высш. школа, 1974. 192 с.
19. Бодуэн де КуртенэИ.А. Избранные труды по общему языкознанию / И.А. Бодуэн де Куртенэ. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т. 1. 384 с.; Т. 2. 391 с.
20. Большой энциклопедический словарь (БЭС) Языкознание / [под ред. В.Н. Ярцевой]. [2-е изд.]. М. : Большая Российская энциклопедия, 2000. 685 с.
21. БородинаМ.А. К типологии и методике историко-семантических исследований / Бородина М.А., В.Г. Гак. Л.: Наука, 1979. 232 с.
22. БрагинаА.А. Неологизмы в русском языке / А.А. Брагина. М. : Просвещение, 1973. 223 с.
23. Будагов Р.А. Что такое общественная природа языка? / Р.А.Будагов // Вопросы языкознания. 1975. № 3. С. 925.
24. БудаговР.А. История слов в истории общества / Р.А. Будагов. М. : Просвещение, 1971. 270 с.
25. БудаговР.А. Человек и его язык / Р.А. Будагов. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 429 с.
26. Булаховський Л.А. Розвиток мови : (Мова як знаряддя думки) / Л.А.Булаховський // Основи мовознавства. Х. : Вид-во Всеукраїнського народного ін-ту народної освіти, 1928. С. 285313.
27. БулаховськийЛ.А. Використання засобів словотвору / Л.А.Булаховський // Вибрані праці : у 5 т. / Л.А.Булаховській. Т. 1. К.: Наук. думка, 1975. С. 353358.
28. Валгина Н.С. Активные процессы в современном русском языке: учеб. пособие [для студентов вузов] / Н.С.Валгина. М., 2003. 303 с.
29. ВасильевЛ.М. Современная лингвистическая семантика / Л.М. Васильев. М.: Высш. шк., 1990. 176 с.
30. ВащенкоВ.С. Слово та його значення / В.С.Ващенко. Дніпропетровськ: Дніпропетр. держ. ун-т, 1976. 39 с.
31. ВащенкоВ.С. Українська лекскологія. Семантико-стилістична типологія / В.С.Ващенко. Дніпропетровськ : Дніпропетр. держ. ун-т, 1979. 127с.
32. Виноградов В.В. Понятие внутренних законов развития языка в общей системе марксисткого языкознания / В.В. Виноградов // Вопросы языкознания. 1952. № 2. С. 39 47.
33. ВиноградовВ.В. Вопросы современного русского словообразования / В.В. Виноградов // Русский язык в школе. 1951. № 2. С. 110.
34. ВиноградовВ.В. Основные типы лексичских значений слова / В.В. Виноградов // Лексикология и лексикография: избранные труды / В.В.Виноградов. М. : Наука, 1977. С. 162189.
35. ВиноградовВ.В. Русский язык. Грамматическое изучение о слове / В.В. Виноградов. М. : Высш. шк., 1972. 614 с.
36. ВиноградовВ.В. Стилистический аспект русского словообразования / В.В. Виноградов. М. : Наука, 1984. 184 с.
37. Винокур Г.О. Заметки по русскому словообразованию / Винокур Г.О. // Избранные работы по русскому языку. М. : Учпедгиз, 1959. С. 419442.
38. ВинокурГ.О. Маяковский новатор язика / Винокур Г.О. М. : Сов. писатель, 1943. 136 с.
39. ВінярГ.М. Словотворчі тенденції в сучасній українській мові (на матеріалі усного і писемного мовлення 80-х початку 90-х років ХХ ст.): автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня к-та філол. наук: 10.02.01 „Українська мова” / Г.М.Віняр. Дніпропетровськ, 1992. 16 с.
40. ВолковС.С. Неологизмы и внутренние стимулы языкового развития / С.С.Волков, Е.В. Сенько // Новые слова и словари новых слов: сб. статей / [отв. ред. Н.З.Котелова]. Л. : Наука, 1982. C.4356.
41. ВольфЕ.М. Функциональная семантика оценки / Е.М. Вольф. М. : Наука, 1985. 232с.
42. ГакВ.Г. К диалектике семантических отношений в языке // Принципы и методы семантических исследований : [сб. статей / отв. ред. В.Н. Ярцева] . М. : Наука, 1976. С. 7392.
43. ГакВ.Г. Сопоставительная лексикология / В.Г.Гак. М. : Международные отношения, 1977. 264 с.
44. ГакВ.Г. Языковые преобразования / В.Г.Гак. М. : Языки русской культуры, 1998. 768 с.
45. Гвишиани Н.Б. Язык научного общения / Н.Б. Гвишиани. М. : Высш. шк., 1986. 286 с.
46. Гнатюк І. С. Принципи створення нового українсько-російкого словника / І.С.Гнатюк // Лексикографічний бюлетень : [зб. наук. пр.]. К., 2007. Вип. 16. С. 411.
47. ГнатюкІ.С. Сучасний стан і перспективи українського академічного словникарства / І.С.Гнатюк / Вид-во „Українське мовознавство” : [міжвідомчий наук. зб.]. Вип. 38. К., 2008. С. 5359.
48. Голованова Е.А. Об одном типе препозитивных единиц в современном русском языке // Развитие современного русского языка. М., 1986. 345с.
49. ГорбацевичК.С. Принципы нормализации языка в современной русской лексикрографии / К.С. Горбацевич // Современность и словари: [сб. статей / Ф.П.Филин, В.П.Сороколетов]. Л.: Наука, 1978. С. 3338.
50. ГорбачО.В. До питання про сутність неологізмів сучасної німецької мови / О.В.Горбач // Проблеми семантики слова, речення та тексту: [зб-к наук. статей. Вип.6 / відп. ред. Н.М.Корбозерова]. К. : КДЛУ, 2001. С. 4651.
51. Горецький П.Й. Історія української лексикографії / П.Й. Горецький. К. : Вид-во Академії наук УРСР, 1963. 238 с.
52. ГороденськаК.Г. Префікси і префіксоїди в українській мові / К.Г. Городенська // Мовознавство. 1986. № 1. С. 3641.
53. ГорпиничВ.А. Важнейшие современние проблемы словообразования восточнословянских языков // Питання словотвору. К. : Вища шк., 1979. С. 1319.
54. ГорпиничВ.О. Будова слова і словотвір / В.О. Горпинич. К. : Радян. шк., 1977 119с.
55. ГорпиничВ.О. Сучасна українська мова. Морфеміка. Словотвір. Морфологія / В.О. Горпинич. К. : Вища шк., 1999. 207 с.
56. Гулыга Е.В. Новое и старое в лексике и грамматике немецкого языка / Е.В.Гулыга, Е.В.Розен. Л., 1997. 215 с.
57. ГумбольдтВ. фон. Избранные труды по языкознанию / В. фон Гумбольдт ; пер. с нем. Г.В.Рамишвили. М. : Прогресс, 1984. 397 с.
58. ДаниленкоВ.П. Лингвистические требования к стандартизируемой терминологии // Терминология и норма. М. : Наука, 1972. С. 5 33.
59. ДеборинА.М. Новое учение о языке и диалектический материализм / А.М. Деборин. М.-Л. : Изд-во академии наук СССР, 1935. 66 с.
60. ДешериевЮ.Д. Закономерности развития и взаимодействия языков в советском обществе / Ю.Д. Дешериев. М. : Наука, 1966. 402 с.
61. ДешериевЮ.Д. Проблема функционального развития языков и задачи социолоингвистики Ю.Д. Дешериев // Язык и общество / [под ред. Ф.П.Филина]. М. : Наука, 1968. С.5561.
62. ДудикМ.П. Про активізацію, деактивізацію і реактиівзацію у мовленнєвій семантиці / М.П. Дудик // Система і структура східнослов’янських мов : [зб. наук. пр. / редкол.: В.І. Гончаров (відп. ред.) та ін.]. К. : Знання, 2002. С. 181186.
63. ЕрмаковаО.П. Вторичная номинация в семантической структуре многозначных производных слов / О.П. Ермакова // Способы номинации в современном русском языке / [oтв. ред. Д.Н.Шмелев]. М. : Наука, 1982. С. 109123.
64. ЕсперсенО. Философия грамматики / Ред. Б.А.Ильиш. М. : Изд-во иностр. лит., 1958. 404 с.
65. ЄрмоленкоС.С. Сучасні проблеми дослідження літературної мови С.С.Єрмоленко // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика : [зб. наук. пр.]. Вип. ІV. К. : ВЦ „Київ. ун-т”, 2001. С. 3246.
66. ЖайворонокВ.В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць / В.В.Жайворонок // Мовознавство. 1999. № 6. С. 3246.
67. ЖайворонокВ.В. Мова і духовний розвиток народу / В.В.Жайворонок // Мовознавство. 1991. № 3. С. 2230.
68. ЖайворонокВ.В. Національна мова та ідіолект / В.В.Жайворонок // Мовознавство. 1998. № 6. С. 2734.
69. ЖайворонокВ.В. Про структуру політичної термінології в лексичній системі української мови / В.В.Жайворонок // Мовознавство. 1989. № 4. С. 1018.
70. ЖлуктенкоЮ.О. Мовні контакти: Проблеми інтерлінгвістики / Ю.О.Жлуктенко. К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1966. 135 с.
71. ЖовтобрюхМ.А. Мова української преси (до середини 90-х років ХІХ ст.) / М.А.Жовтобрюх. К. : Вид-во Акад. наук УРСР, 1963. 415 с.
72. ЖовтобрюхМ.А. Основні тенденції розвитку сучасної української літературної мови / М.А.Жовтобрюх // Мова. Людина. Суспільство. К.: Наук. думка, 1977. С. 1423.
73. ЖовтобрюхМ.А. Стихійність і мовна норма / М.А.Жовтобрюх // Науково-технічна революція і сучасні процеси розвитку лексики української народно-розмовної мови : тези доповідей республік. конф. / Ужгород, листопад 1989 р. / редкол.: Й.О.Джендзелівський (відп. ред.) та ін. Ужгород, 1989. С. 5960.
74. ЖуравлевВ.К. Внешние и внутренние факторы языковой эволюции / В.К. Журавлев. М. : Наука, 1989. 328 с.
75. ЗализнякА. Семантическая деривация в синхронии и диахронии: проэкт „Каталога семантичесих переходов” / А. Зализняк // Вопросы языкознания. 2001. № 2. С. 6673.
76. ЗацнийЮ.А. Розвиток словникового складу англійської мови в 80-ті роки ХХ ст.: дис. ... доктора філол. наук: 10.02.04 / Зацний Юрій Антонович. Запоріжжя, 1999. 403 с