УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ ПОДАТКОВОЇ СФЕРИ: СТРУКТУРА, ФУНКЦІОНУВАННЯ, ФОРМУВАННЯ : УКРАИНСКАЯ Терминология НАЛОГОВОЙ СФЕРЫ: СТРУКТУРА, ФУНКЦИОНИРОВАНИЕ, ФОРМИРОВАНИЯ

Краткое описание

НАЦОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

ЧОРНА ОЛЕНА ВІТАЛІЇВНА

УДК 811.161.2’373.46

УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ ПОДАТКОВОЇ СФЕРИ:
СТРУКТУРА, ФУНКЦІОНУВАННЯ, ФОРМУВАННЯ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
СимоненкоЛюдмилаОлександрівна,
кандидат філологічних наук, професор

Київ 2009

ЗМІСТ
Умовні скорочення ремарок....4
ВСТУП.5
РОЗДІЛ І. Системна організація української податкової
термінології....16
1.1. Системність української податкової
термінології .............................................................................17
1.2. Тематична класифікація українських податкових
термінів /21
1.3. Генетична характеристика української податкової
термінології ..................32
1.4. Структурно-граматична організація
українських податкових термінів ..40
1.4.1. Семантичне переосмислення лексем
як один зі способів творення податкових термінів ..53
1.4.2. Метонімія як спосіб термінотворення
податкової лексики ..56
Висновки до розділу І ......59
РОЗДІЛІІ.Формуванняукраїнськоїподаткової
терміносистеми ..................................................................62
2.1. Становлення української лексики на позначення
плат і повинностей у Київській Русі .64
2.2. Терміни на позначення плат і повинностей
часів Золотої Орди ......87
2.3. Українська податкова термінолексика другої половини
XIV першої половини XVII ст .....91
2.4. Розвиток української податкової термінології у другій
половині XVII першій половині XIX ст. .....107
2.5. Українська податкова термінологія другої
половини XIX першого двадцятиліття XX ст. .113
2.6. Українська податкова термінологія від
Двадцятих років XX початку XXI ст. ...................................121
Висновки до розділу ІІ ...130

РОЗДІЛ ІІІ. Лексико-семантичні відношення в українській
податковій термінології ..133
3.1. Синонімічні відношення в українській
податковій терміносистемі ........136
3.2. Антонімія в українській податковій термінології 150
3.3. Полісемія в українській податковій терміноогії .......158
3.4. Вияв омонімії в українській терміносистемі
оподаткування .................................173
3.5. Гіперо-гіпонімічні відношення в українській
податковій термінології .176
Висновки до розділу ІІІ ......182
Загальні висновки ................184
Умовні скорочення лексикографічних джерел ..192
Список використаної літератури ..................195
Алфавітний покажчик досліджуваної
податкової термінолексики ....224

ВСТУП
Науково-технічний і суспільний розвиток зумовлюють появу нових понять та термінів на їх позначення. У зв’язку з цим однією з актуальних проблем сучасного мовознавства є теоретичні дослідження галузевих терміносистем, оскільки, на думку В.В.Виноградова, історія термінології тієї чи тієї сфери науки, культури, виробничої діяльності це разом з тим повість про закономірності розвитку знань про природу і суспільство” [26,с.6]. Це об’єктивний процес, бо формування термінологічних одиниць вимагає врахування їхніх основних функцій, зокрема тих, які покликані чітко фіксувати наукові поняття, а через поняття передавати результати пізнавальної діяльності людини в стислих, лаконічних, моносемічних виразах” [128, с. 142]. Лінгвістичне осмислення творення й функціонування української термінології знайшло своє відображення у працях І.І.Огієнка, М.А.Жовтобрюха, О.О.Тараненка, І.М.Кочан, Л.О.Симоненко, Т.І.Панько, Н.Ф.Непийводи та ін.
Термінологія є наймобільнішою частиною лексики, в якій у першу чергу відбуваються зрушення як на рівні семантики, так і на рівні способів номінації. Інтерес до дослідження спеціальної лексики зумовлений тим, що дає можливість простежити історію становлення окремих терміносистем, лексичної системи мови в цілому. Крім того, загальнолексичні процеси і явища (синонімію, антонімію, полісемію тощо) легше вивчати на термінологічному матеріалі, оскільки саме у термінології вони мають чіткий характер, зумовлений точністю і наочністю зв’язків між спеціальними одиницями [86, с. 11]. З огляду на це, опис та аналіз спеціальної лексики є одним із провідних напрямків лінгвістичних досліджень сучасності.
Однією з важливих проблем термінознавства є неоднозначне визначення понять термін”, термінологія”, терміносистема”. В.В.Виноградов вважає, що в створенні і визначенні терміна є дві сторони, точки зору: структурно-мовна і поняттєва, семантична, обумовлена розвитком системи понять тієї чи тієї науки, того чи того виробництва, ремесла. Обидві ці сторони взаємопов’язані і разом з тим обумовлені історією, культурно-історичною традицією” [26,с.7].
Аналіз теоретичних праць із термінознавства показав невизначеність та різнобічність тлумачення основного поняття, що іменується терміном”. У широкому розумінні слово термін” уживається для позначення будь-якого слова, обмеженого вживанням: від наукового терміна до галузевого професіоналізму. Словом термін” називають: певні групи лексики у діалектології [84; 56; 48]; певні групи загальновживаної лексики (терміни спорідненості та свояцтва, влади та ін.) [131; 288]; групи лексики, пов’язані з професійною діяльністю людини [149; 304; 58; 222; 210]; групи лексики, пов’язані з діяльністю й інтересами людини за межами професії (лексика спорту, мистецтва) [170; 196]; спеціальну лексику промислів і ремесел [215; 277; 45]; спеціальну лексику науки, техніки та сільського господарства [39; 254; 142; 64; 176; 237]; наукові терміни, тобто власне терміни [161; 221].
Невиправдано широке використання слова термін” щодо різних об’єктів спричинює термінологічну плутанину. Не зважаючи на зусилля вчених (В.В.Виноградов, О.О.Реформатський, Г.О.Винокур, О.С.Ахманова, Б.М.Головін, Д.С.Лотте, Т.І.Панько, І.М.Кочан, Я.А.Климовицький та ін.), дати вичерпне визначення термінові поки не вдалося. З розмаїття його визначень виділяємо одну особливість, визнану всіма вченими без винятку співвіднесеність терміна з поняттям певної галузі знань або діяльності. Що стосується інших ознак, які приписують термінам точність, відповідність позначуваному поняттю, однозначність у межах свого термінологічного поля, системність, стилістична нейтральність, висока інформативність, то вони лише бажані і відповідають вимогам раціонально побудованої термінології.
Сформувавшись у надрах лінгвістики ХХ століття, термінознавство збагатилося низкою праць, у яких вчені на теоретичному і практичному рівні намагалися розв’язати проблему виділення терміна як особливого номінативного знака [34; 146; 89], випрацювання наукових основ уніфікації, кодифікації та стандартизації терміносистем [87; 126; 239], визначення специфічних особливостей семантики, морфології та словотворення як науково-технічної термінології загалом [65; 114; 175; 244], так і окремих її терміносистем.
Зважаючи на різні підходи до визначення терміна, можна вважати, що на сучасному етапі він належить до суб’єктивно оцінюваних понять. Так І.С.Квітко пропонує досить повну дефініцію терміна: термін це слово або словесний комплекс, що співвідноситься з поняттям певної організованої сфери пізнання (науки, техніки), і вступає у системні відношення з іншими словами та словесними комплексами, утворюючи разом з ними у кожному окремому випадку і в певний час замкнену систему, та характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральністю” [93,с.21]. Для практичних потреб у своїй роботі спиратимемося на визначення Г.О.Винокура, яке відображає суттєві властивості поняття, хоча й не охоплює всі можливі типологічні різновиди термінів та всіх його ознак: термін це не особливе слово, а лише слово в особливій функції, функції найменування спеціального поняття, назви спеціального предмета чи явища” [31, с. 5]. З огляду на особливості терміна як мовного знака, податкову терміносистему визначаємо як сукупність фахових та полінаукових найменувань, які позначають поняття, пов’язані з процесами оподаткування. Отже, функція терміна обслуговувати спеціальні сфери людської діяльності: науку, техніку, мистецтво, сільське господарство, називаючи конкретні й абстрактні предмети та явища, належні до цих галузей. Цю функцію може виконувати слово, взяте із загальновживаної лексики, або спеціально з цією метою сконструйована лексема.
При визначенні термінологічності слова враховується його здатність виконувати пізнавально-інформативні функції, пов’язані з фіксацією та збереженням наукових знань. Термін є конкретизувальним найменуванням спеціальної реалії, відбиває її зміст відповідно до сучасного рівня знань. Виконуючи інтенсіональну, сигніфікативну функції, він перебуває в опозиції лише до іншого терміна і досить непросто співвідноситься з іншими мовними знаками: вирішальну роль у розвитку терміна відіграє поняття, яке може бути йому (у зв’язку з розвитком наукових знань) нетотожне [122, с. 13].
Немає однозначного визначення і терміна термінологія”. В.П.Даниленко стверджує, що термінові термінологія” відповідає два поняття: традиційне та більш вузьке визначення сукупність термінів однієї галузі знань (однієї науки чи наукового напряму), яка відображає відповідну сукупність понять; більш широке загальна сукупність термінів усіх сфер діяльності” [55, c.15].
О.С.Ахманова в Словаре лингвистических терминов” термінологію трактує як сукупність термінів даної галузі виробництва, діяльності, знання, що утворює особливий сектор (шар) лексики, який найлегше піддається впорядкуванню” [7,с.474].
На думку Т.І.Панько, термінологія це не система термінів, а сукупність термінів, що входять у певну термінологічну систему” [201, c. 148]. У Словнику лінгвістичних термінів” Є.В.Кротевича та Н.С.Родзевич термінологія це сукупність термінів, що вживаються в будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи тій мові. Тому можна говорити про термінологію певної науки або окремої дисципліни, а також про термінологію мови загалом на певному етапі її розвитку” [248,с.196].
На переконання Л.О.Симоненко сукупність спеціальних найменувань різних галузей науки й техніки, що вживаються в сфері професійного спілкування, становлять термінологію, яка існує в двох вимірах: як результат фіксації наукового пізнання (термінологічні словники) та функціонування (наукова та навчальна література)” [242,с.10].
У нашому розумінні термінологія це сукупність усіх позначень наукових і професійних понять певної галузі знань з їхніми відношеннями і взаємозв’язками та зв’язками з тією сферою знань, для позначення поняттєвих елементів якої вони створені або вжиті.
На думку В.М.Сергевніної, терміносистема це складне ціле, до складу якого входять позначення різним чином взаємопов’язаних на лінгвістичному рівні наукових і професійних понять однієї конкретної сфери знань” [235, с. 68]. Будь-яка термінологічна система, як сукупність взаємопов’язаних слів і словосполучень, перебуває під впливом загальнолітературної лексики і наукових понять. На думку О.О.Реформатського, термінологія це окреслена підсистема загальної лексичної системи певної мови і при цьому підсистема найосяжніша і вирахувана” [224, с. 123]. Важко погодитися з тими лінгвістами, які вважають, що термін пербуває за межами мовної системи .. і абсолютно недосяжний ніяким семантичним законам” [272, с. 166]. На переконання Ф.М.Березіна та Б.М.Головіна, терміносистема це співвідносна з конкретною сферою знання, проблемою, темою, науковою школою та ін. сукупність термінів, об’єднаних на поняттєвому, лексико-семантичному, словотвірному (дериваційному) й грамматичному рівнях” [9, с. 270]. Поділяємо думку Л.В.Туровської про те, що для терміносистеми характерні два види системності: по-перше це логічна системність, що визначається системою понять, з якою співвіднесена терміносистема. Оскільки ця система понять, як правило, має ієрархічну структуру, то терміносистеми найчастіше також є ієрархічними. По-друге, для терміносистем характерна мовна системність: похідні і складні терміни утворюються на основі лексичних одиниць, які використовуються для вираження початкових термінів” [280, с. 15 16].
Економічна терміносистема належить до найдавніших шарів лексичного складу мови, її формування залежить від багатьох лінгвістичних і позалінгвістичних чинників. У надрах економічної терміносистеми зародилася термінолексика податкової сфери, історія становлення якої тісно пов’язана з виробничими і суспільно-економічними відносинами в країні.
Упродовж свого розвитку українська податкова термінологія (далі УПТ) синтезувала знання різних наук: економіки, фінансової справи, правознавства, тому її певною мірою можна вважати міжгалузевою наукою.
Для розвитку науки та термінології, яка її обслуговує, природним є шлях еволюції, якому притаманні дві протилежні та взаємопроникні тенденції: з одного боку, активні інтеграційні процеси, а з іншого диференціація та спеціалізація окремих галузей. Цей великий за обсягом шар спеціальної лексики, що сформувався на межі терміносистем кількох галузей, перебуває у безперервній динаміці, а процеси, що відбуваються в системотворенні податкових одиниць, вимагають усебічного дослідження.
Останні десятиліття ХХ століття означені появою великої кількості наукових праць, предметом дослідження яких постають терміносистеми різних галузей знань: біологічної (Л.О.Симоненко), органічної хімії (Н.А.Цимбал), програмування, комп’ютерних мереж та захисту інформації (А.О.Ніколаєва), гідромеліоративної (Л.Д.Малевич), машинобудівної (О.Г.Литвин), економічної сфери (Т.І.Панько, Г.Ю.Пастернак, Г.В.Чорновол, Т.Є.Дерев’янченко, О.В.Чуєшкова), військової (Л.В.Туровська, Н.О.Яценко), мовознавчої (В.В.Захарчин, О.В.Медведь, І.А.Ярошевич), землеустрою та кадастру (О.М.Тур), фінансової (О.П. Винник), фінансово-кредитної (І.І. Козловець), фінансово-бухгалтерської (О.Г.Чумак), юридичної (Н.В.Артикуца), економіки агропромислового комплексу (Т.П.Кравченко), маркетингу (Д.П.Шапран) та ін.
До цього часу немає наукової праці, у якій було б комплексно досліджено українську податкову термінологію. Податкові номінації побіжно розглядалися під час дослідження фінансової, економічної, юридичної та інших терміносистем. Часткове опрацювання досліджувані лексичні одиниці знайшли відображення в роботах О.Г.Чумак [298], Т.І.Панько [198], М.І.Навальної [173], О.В.Чуєшкової [297], В.М.Туркіна [278; 279], Т.М.Дячук [64]. Проте в цих працях податкові терміни здебільшого аналізувалися з погляду їх вживання у тій чи іншій терміносистемі без їхнього детального аналізу. Зокрема, О.Г.Чумак у своїй праці Структурно-компонентна організація фінансово-бухгалтерських терміносполучень в українській мові”, аналізуючи фінансово-бухгалтерські терміни у лексикографічних працях початку ХХ століття, принагідно подає приклади і податкової лексики як невід’ємної частини аналізованої терміносистеми: збір, плата, контрибуція, фрахт тощо. Історію виникнення окремих податкових термінів розглядає Т.І.Панько у своїй праці Розвиток української економічної термінології ХІХ ХХ ст.”, наголошуючи на тому, що основні податкові терміни (доход, прибуток, зиск) мають спільнослов’янське коріння. Розглядові особливостей семантики термінів плати, податок, повинність в українській мові у XV XVIII ст. присвячена праця Т.І.Крехно Історія лексико-семантичної групи «плати податки повинності» в українській мові XV XVIII ст. (на матеріалі українських пам’яток)” [121]. Упродовж XV XVII ст. в оподаткуванні селян, на думку Т.І.Крехно, збіжжя посідало одне з головних місць: ланове, осип, десятина від жита, поколодне тощо.
Всебічне опрацювання української податкової терміносистеми допоможе здійснити комплексне дослідження інших терміносистем. Однією з основних ядерних лексичних одиниць польових структур УПТ є терміни податок, платіж, збір: фінансової, облікової, правової та ін.
Актуальність дослідження полягає в тому, що українська податкова термінологія ще не була об’єктом комплексного дослідження, хоч поодинокі назви, що ввійшли до складу цієї терміносистеми, принагідно аналізувалися з погляду їхньої словотвірної будови та функціонування в окремих працях.
Об’єктом дослідження є українська термінологія податкової сфери, предметом еволюція та функціонування української податкової термінології у різні періоди історії України, специфічні риси УПТ на лексико-семантичному рівні, способи номінації галузевих термінів у діахронному та синхронному аспектах.
Мета дослідження полягає у виявленні основних особливостей формування, розвитку та функціонування української термінології оподаткування.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
1. Схарактеризувати особливості системної організації української термінології податкової галузі.
2. Виділити основні тематичні групи УПТ.
3. Дати генетичну характеристику української податкової термінології.
4. Описати структурні особливості українських податкових термінів.
5. Установити взаємозв’язок між розвитком УПТ та історією українського оподаткування.
6. Визначити основні етапи становлення УПТ.
7. Дослідити лексико-семантичні процеси, характерні для УПТ.
Мета, завдання і напрями роботи визначили використання відповідних методів дослідження. Основним методом дослідження є описовий. Для встановлення особливостей формування української податкової термінології на кожному з визначених етапів розвитку застосовано метод синхронного зрізу. Для з’ясування етимології термінів використано елементи діахронного аналізу.
Джерелами фактичного матеріалу слугували:
а) загальномовні, галузеві, енциклопедичні словники української та інших слов’янських мов (Словарь беларусскаго наречия И.И.Носовича (1870), Словарь книжной малорусской рhчи: по рукописи XVII века П.Житецького (1888), Материалы для Словаря древнерусского языка И.И.Срезневского (1893), Материалы для терминологического словаря Древней России Г.Кочина (1937), Лексикон славенороський П.Беринди, Словник української мови: В 11-ти томах (1970 1980), Словарь русского языка XIXVII вв. (19751996), Словник староукраїнської мови XIVXV ст. (19771978), Український радянський енциклопедичний словник (19861987), Російсько-український словник наукової термінології (1998), Українсько-російський словник наукової термінології (2004), Великий тлумачний словник сучасної української мови (2007), матеріали Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України та ін.);
б) фахові словники (Полный коммерческий словарь В.А.Бруннера (1909), Энциклопедический словарь правовых знаний (1965), Економічний словник-довідник (1995), Это бизнес: Толковый словарь экономических терминов (1996), Податки: словник-довідник: Навчальний посбник (2008) та ін.);
в) наукова періодика, науково-виробничі бюлетені, науково-технічні збірники та журнали податкової тематики (Консультант”, Вісник податкової служби України”, Все про бухгалтерський облік”, Налоговый вестник”);
г) наукова, навчальна, науково-популярна та довідкова література (В.Трирогов. Община и подать (1882), Г.И.Болдырев. Подоходный налог на западе и в России (1924), Д.П.Боголепов. Краткий курс финансовой науки (1929), Крестьянское движение в 1861 году после отмены крепостного права: В 2-х ч. (1949), А.Алликмяе. Подоходный налог и налог на холостяков (1974), В.М.Суторміна, В.М.Федосов, В.Л.Андрущенко. Держава податки бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки): Монографія (1992), Ф.О.Ярошенко, П.В.Мельник та ін. Історія оподаткування: Навчальний посібник (2004), О.Д.Василик. Податкова система України: Навчальний посібник (2004), В.В.Лисенко. Криміналістичне забезпечення діяльності податкової міліції (теорія та практика): Монографія (2004), Кофлан В.М. Правове регулювання місцевих податків і зборів в Україні (2005), П.В.Цимбал Податки, податкова система України, податкова злочинність: Монографія (2007) та ін.);
д) законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Закони України: «Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових платежів», «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», «Про систему оподаткування», Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та ін.
Загальна кількість проаналізованих термінів складає близько 1200 одиниць.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше зібрано та проаналізовано українські податкові терміни на генетичному та функціональному рівнях, простежено закономірності становлення та розвитку терміносистеми оподаткування в діахронному та синхронному аспектах, з’ясовано специфіку її формування та розвитку в різні історичні періоди, проаналізовано продуктивні способи термінотворення УПТ на сучасному етапі.
Теоретичне значення роботи. Дослідження української податкової терміносистеми як складника української термінології доповнює теоретичне опрацювання процесів національного термінотворення. Можливість заст

Список литературы

Загальні висновки
Відповідно до поставлених завдань і враховуючи, що наше дослідження базувалося на ідеї цілісного розуміння лінгвістичних явищ та твердженні про необхідність системного підходу до вивчення термінологічних процесів як у синхронії, так і діахронії, проаналізований матеріал дозволяє зробити такі висновки:
Сучасна українська податкова термінологія є цілісною системою ієрархічно організованих мовних одиниць, здатних забезпечити номінативними засобами поняттєву базу оподаткування. Системна організація сучасної УПТ полягає у наявності певним чином упорядкованих угруповань, що характеризують внутрішню організацію, забезпечують лексико-семантичні відношення між термінами (синонімія, антонімія, полісемія, гіперо-гіпонімія, метонімія та омонімія).
Розвиток системи оподаткування та її номінативного апарату відбувся в контексті суміжних галузей знань: економіки, фінансів, правознавства тощо.
Термінологія оподаткування цілісна, відкрита, здатна до інновацій та не позбавлена впливів загальновживаної мови й термінологій інших економічних галузей система термінів. Крім суто галузевих спеціалізованих термінів до її складу входять загальнонаукові й термінологічні одиниці міжсистемного рівня. Оскільки терміносистема нерозривно пов’язана із системою понять, то на основі предметно-поняттєвого співвідношення слів в УПТ виокремлено дванадцять лексико-тематичних групи: назви видів обов’язкових податків: а) натуральних; б) загальних; в) грошових; історичні назви на позначення осіб платників податків; назви видів повинностей; назви на позначення осіб збирачів податків; сучасні офіційні назви посадових осіб податкової служби; сучасні назви на позначення суб’єктів та періодів оподаткування; назви організацій, закладів податкової служби; назви наук та їхніх підрозділів, що обслуговують податкову сферу; назви видів податкової документації; назви властивостей, якостей та економічного стану об’єктів оподаткування; назви податкових операцій, процесів, дій; назви одиниць визначення розміру податку.
Зародження терміносистеми пов’язане з першими натуральними поборами на теренах Київської Русі. Кожен подальший етап розвитку податкової терміносистеми з різною інтенсивністю поповнювався новими видами оподаткування та термінами на їх позначення. Завоювання Київської Русі Золотою Ордою відбилося входженням у мову термінолексем на позначення нових видів плат і повинностей тюркського походження. Перебування українських земель під владою Великого князівства Литовського та інших сусідніх князівств позначилося поповненням УПТ новими іншомовними термінами, які проникли до української мови здебільшого з литовської та польської. У цей час податкова термінологія збагатилася поодинокими лексемами молдавського походження. Унаслідок спеціалізації загальновживаної лексики УПТ поповнилася термінами, мотиваційною основою яких були об’єкти оподаткування. Із XІV ст. на позначення грошових і натуральних поборів з тяглих людей в українській мові закріпився термін ‘податок’, який став ключовим терміном сучасної сфери оподаткування. Із XVІІ ст. українська податкова терміносистема поповнилася грецизмами, латинізмами, запозиченнями з німецької, італійської, французької, англійської мов. Іншомовні терміни потрапили в українську мову здебільшого через посередництво польської або російської, витісняючи інколи автохтонні номінації та сприяючи створенню синонімічних назв. Перебування значної частини українських земель у складі Російської імперії та економічні зв’язки з іншими країнами відбилися суттєвими змінами на тогочасній системі оподаткування, що зумовило входження до мови нових одиничних термінів-запозичень. На цей період припадає утворення великої кількості податкових термінів-словосполучень із ключовими автохтонними та іншомовними лексемами. Сучасний етап розвитку УПТ характеризується інтенсивним процесом запозичання лексем переважно з англійської мови. Збільшення кількості англіцизмів у аналізованій терміносистемі є загальною тенденцією сучасної термінології, яка полягає в активному залученні інновацій до термінологічного фонду різних галузей знань.
Податкова термінологія з погляду походження належить до одного з найдавніших шарів термінологічного словника української мови, в ній відбилися майже всі основні способи словотворення (морфологічний, синтаксичний, лексико-семантичний та ін.), які забезпечували можливість творення нових назв. На сучасному етапі малопродуктивним виявився морфологічний спосіб творення нових номінацій. Значне місце у аналізованій терміносистемі посідають терміни-композити, особливістю яких є семантична єдність, об’єднання в одному слові по кілька основ, що дає можливість точно схарактеризувати об’єкти, процеси, явища за кількома ознаками, та терміни-юкстапозити, утворені шляхом поєднання окремих слів чи словоформ.
Продуктивним для творення нових податкових термінів виявився синтаксичний спосіб творення, що полягає в утворенні термінів-словосполучень, для яких характерна системність, наявність дефініцій, тенденція до моносемічності в межах свого термінологічного поля. У складі аналізованої терміносистеми найбільше виявлено дво- та трикомпонентні терміни-словосполучення, представлені найпоширенішими моделями: іменник + іменник”, прикметник + іменник”, іменник + іменник + іменник”, прикметник + іменник + іменник”; великою мірою наявні чотри- й п’ятикомпонентні терміни-словосполучення, представлені моделями: іменик + менник + іменник + іменник”, прикметник + іменник + прикметник + іменник”, іменник + іменник + прикметник + прикметник + іменник” та ін.; рідше зустрічаються шести-, семи-, восьми- та дев’ятикомпонентні термінологічні сполучення. У сучасній податковій термінології наявні ініціальні абревіатури, які утворилися внаслідок стягнення словосполучень або основ складних слів. Крім того, мають місце абревіатури, запозичені з англійської мови, що іноді вживаються без перекладу. Це зумовлено тим, що поняття, які позначають ці абревіатури, виникли в іншій країні й запозичаються разом з назвою. Своєрідністю досліджуваної терміносистеми є неоднакова продуктивність названих способів термінотворення, а також різна регулярність використання певних словотвірних моделей і спеціалізація словотворчих засобів.
Лексико-семантичні відношення в термінології, на відміну від загальновживаної мови, породжуються не внутрішніми, а зовнішніми щодо мови причинами особливостями формування певної сфери знань. З’ясовано, що найпоширенішим видом семантичної деривації для податкової лексики на початкових етапах її формування стали метонімічні перенесення, за яких поява нового значення у слова відбувається під впливом асоціативних зв’язків між старим і новими поняттями, зазвичай, на підставі їхньої суміжності. Джерелом утворення вторинних найменувань в УПТ слугували загальномовні лексеми та термінологічні одиниці інших галузей знань. Досліджувана термінологія позбавлена можливості утворення значень шляхом метафоричних перенесень.
Теоретичні засади дослідження ґрунтуються на визнанні того, що УПТ є наслідком багатовікового розвитку суспільно-економічних та правових відносин на території українських земель; періодизація розвитку досліджуваної терміносистеми збігається з етапами становлення української держави, з розвитком економічних відношень. У становленні та розвиткові української податкової термінолексики умовно виокремлено шість основних етапів: перший (період Київської Русі); другий (період татаро-монгольського завоювання Київської Русі); третій (друга половина XIV ст. перша половина XVII ст.); четвертий (друга половина XVII перша половина XIX ст.); п’ятий (друга половина XIX перше 20-ліття XX ст.); шостий (від 20-х років XX початок XXI ст.).
Установлення перших плат і повинностей та поява лексем на їх позначення сягає Київської Русі, за якої сплата данини була, з одного боку, запорукою миру чи відкупом від воєнних вторгнень, а з другого йшла на потреби князя та його дружини.
На початковому етапі розвитку побір становив собою вид військової контрибуції, тобто плату завойованого народу переможцеві як визнання своєї підкореності. Сплата данини могла також бути запорукою миру чи відкупом від воєнних вторгнень. У східних слов’ян описуване явище набуло економічного змісту приблизно з Х ст. Сплата данини стала вираженням внутрішньої соціально-економічної залежності, ще пізніше набула вигляду державного податку.
Завоювання Київської Русі монголо-татарами позначилося входженням у мову нових термінів на позначення плат і повинностей, які отримали узагальнену назву ‘татарщина’.
Подальше формування УПТ пов’язане з розвитком товарно-грошових відносин у державі, активізацією промислової та ремісничої діяльності, становленням нових форм землеволодіння, що спричинило виникнення нових видів грошових і натуральних плат. Внаслідок спеціалізації загальновживаної мови з другої половини XIV ст. українська податкова терміносистема поповнилася термінами, мотиваційною основою яких були об’єкти оподаткування. На формуванні УПТ позначилося урізноманітнення здебільшого грошових податків, зборів та повинностей, а відтак і термінів на їх позначення.
Із XІV по XVІІ ст. податкова галузь в Україні послуговувалася успадкованою з давньоруської доби спеціальною лексикою на позначення податків феодально залежного українського населення. Крім того, суспільно-політичні зміни зазначеного періоду, які мали вплив на адміністративно-політичний устрій країни, відбилися й на складі лексики української мови та термінології оподаткування. У цей час УПТ активно поповнилася іншомовними номінаціями.
У другій пол. XVII першій пол. XIX ст. досліджувана терміносистема урізноманітнилася новими видами обов’язкових платежів та повинностей на користь феодала чи державної казни, на позначення яких в українську мову ввійшли багатокомпонентні терміни. Виявлено, що більшість термінів-словосполучень містять ключові слова ‘податок’ і ‘збір’. В умовах міжнародних торговельно-економічних зв’язків в УПТ закріпилися нові іншомовні лексеми, деякі з них стали основою для творення нових термінів-словосполучень.
Друга половина ХІХ перше 20-ліття ХХ ст. ознаменувалися процессом формування нової системи оподаткування та становленням аналізованої терміносистеми на національній основі. У цей період побачили світ україномовні праці з економіки та поодинокі словники на позначення економічних понять, у тому числі й податкових. Вагомий внесок у розбудову української наукової термінології в цілому і податкової зокрема зробив Інститут наукової мови ВУАН, основними завданнями якого були скеровування процессу розвитку української наукової мови, розбудова різногалузевих терміносистем, створення термінологічних словників, що сприяло систематизації та внормуванню національних терміносистем. За роки діяльності Інституту української мови терміносистема збагатилася не лише новими поняттями, але й збільшилася кількість лексичних новотворів, що відбивали зміни у галузі оподаткування.
Соціально-політичні зміни в країні, що розпочалися з 20-х років ХХ ст., зумовили закінчення етапу відносно природного розвитку УПТ. Саме з цього часу спостерігається поступове, але неухильне витіснення української термінологічної лексики російськими відповідниками, зорієнтоване на максимальне наближення до російської податкової термінології.
Від 20-х років ХХ ст. формування УПТ пов’язане, з одного боку, з діяльністю Інституту української наукової мови ВУАН, а з другого з повоєнною розбудовою народного господарства та запровадженням нових видів оподаткування.
З набуттям Україною статусу незалежності, створенням власної Державної податкової служби та її підрозділів розпочалися систематизація та унормування податкової термінології. Цей процес значною мірою відбився в укладанні галузевих словників, написанні довідників, навчальних посібників, у яких систематизовано основні види податків, зборів та платежів і терміни на їх позначення.
Для сучасного етапу характерне значне поповнення УПТ запозиченими термінами; поступовим вилучення з мови російських кальок та заміна їх словами, які відповідають лексичним нормам сучасної української мови; активним поширенням багатокомпонентних термінів-словосполучень.
Наслідком постійного суспільно-політичного й економічного розвитку суспільства є наявність в УПТ синонімічних рядів, формування яких відбувалося на всіх етапах її розвитку. Серед причин появи синонімів в УПТ найголовнішими є необхідність дати кожному з нових понять, що виникають внаслідок постійного розвитку сфери оподаткування, найточніше визначення та наявність паралельного функціонування запозичених і власноукраїнських термінів, підбирання кількох відповідників до запозиченого з іншої мови терміна. Крім того, потреба в мовній економії породжує синонімію різних структурних рівнів: термін-слово термін-слово, термін-слово термін-словосполучення, термін-словосполучення термін-словосполучення, термін-слово термін-слово, утворене внаслідок скорочення цього словосполучення, термін-словосполучення абревіатура.
Антонімія в УПТ відображає сутність понять, сприяє чіткому уявленню про зв’язки між протилежними поняттями та забезпечує певну симетричність і системність терміносфери. У досліджуваній терміносистемі антоніми можуть позначати: якісну протилежність, комплементарність (додатковість) ознаки, протилежну спрямованість ознаки чи властивості. За структурними ознаками серед термінів податкової галузі виокремлюються спільнокореневі (граматичні) та різнокореневі (лексичні) антоніми.
Полісемія в податковій термінології, як і в загальновживаній мові, зумовлена особливостями семантичної мотивації між прямим та похідними значеннями лексем, що дало змогу виділити три основних типи багатозначності: ланцюжковий, який домінує у досліджуваній терміносистемі, радіальний і комбінований (ланцюжково-радіальний). Багатозначність у термінології вважається небажаною, оскільки породжує непорозуміння під час комунікативних процесів, тому одним із завдань термінологів є усунення внутрішньоситемної полісемії в УПТ.
Унаслідок випадкового збігу слів за зовнішньою оболонкою в досліджуваній терміносистемі виявлено зовнішньосистемну та міжсистемну омонімію, внутрішньосистемної омонімії не виявлено.
Однією з найважливіших категорій, що формує термінологічні структури і є універсальним засобом тематичної організації конкретної терміносистеми, є гіперо-гіпонімія. У межах гіперо-гіпонімічних відношень в УПТ проаналізовано власнесемантичні та формально-семантичні відношення. При цьому встановлено, що на сучасному етапі функціонування української мови термінотворення тяжіє до уточнення визначень понять, що виникають унаслідок постійного розвитку науки, саме через розширення родо-видових відношень, тобто за допомогою формально-семантичного виду гіперо-гіпонімічних відношень.
Отже, проведений аналіз розвитку, функціонування та структури української податкової термінології дає можливість стверджувати, що більшість її термінів успадковані з глибокої давнини і постали на автохтонній основі.

Умовні скорочення використаних джерел
Акти Акты социально-экономической истории Северо-восточной Руси конца XIV начала XVI в. / [ред. Греков Б.Д. и др.] М. : АН СССР, 1952. 804 с.
Беринда Лексикон словенороський Памви Беринди [підгот. тексту і вступ. ст. В.В. Німчука]. К. : Вид-во АН УРСР, 1961. 271 с.
Брокгауз Малый энциклопедический словарь / [сост. Ф.А.Брокгаузъ, Н.А.Ефронъ.]. С.-Петербургъ : Издательское Дело, 1889 г. Т.ІІ. 1056ст.
Бруннер Полный коммерческий словарь / [сост. В.А.Бруннеръ]. М. : Коммерческій Миръ, 1909. 317 с.
ВТС Великий тлумачний словник сучасної української мови / [укл. і гол. ред. В.Т. Бусел]. К. Ірпінь : ВТФ Перун, 2001. 1440 с.
ВТССУМ Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел]. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. 1719 с.
Даль В.И.Даль Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х тт. / В.И. Даль. М. : ОЛМА Медиа Групп, 2007.
Доманицький Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів / [уклад. В.Доманицький]. К. : Друкарня С.А.Борисова, 1906. 128 с.
ЕСБМ Этымалагычны слоўнік беларускай мовы / [уклад. І.І.Лучыц-Федарэц]. Мн. : Бел. навука, 2004. Т.9. 367 с.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: В 7 тт. / [ред. О.С.Мельничук]. К. : Наук. думка, 1982 2006.
ЕУ Енциклопедія українознавства / [ред. В. Кубійович] Л. : Молоде життя, 1955 1984. Т. 1 11.
ЭСПЗ Энциклопедический словарь правовых знаний (Советское право) / [ред. В.М. Чхиквадзе]. М. : Сов. энциклопедия, 1965. 512 с.
Житецький Очеркъ литературной исторіи малорусскаго нарhчія въ XVII вhкh съ приложеніемъ словаря книжной малорусской рhчи / [сост. П.Житецкий]. К. : Типогр. Г.Т.Корчакъ-Новицкаго, 1889. 264 с.
Кочин Кочин Г.Е. Материалы для терминологического словаря древней России / Г.Е.Кочин. М. Л., 1937. 487 с.
КССД Короткий московсько-український словник судівництва та діловодства / [упоряд. І.Л.Жигадло] / Вид. 2-ге. Полтава : Полт. укр. правниче тов-во, 1918. 126 с.
ЛК Лексична картотека Інституту української мови НАН України
Мочерний Економічний словник-довідник / [ред.-упоряд. С.В.Мочерний]. К. : Феміна, 1995. 368 с.
Носович Носович И.И. Словарь белорусскаго наречия / И.И.Носович. СПб. : ОРЯС, 1870. 756 с.
НТС Новий тлумачний словник української мови: В 3-х тт. [уклад. В.В.Яременко та ін.] К. : Аконті, 2001.
Орлов. Російсько-український словник банкового діловодства / [ред.-упоряд. В.Орловський, І.Шелудько]. Х. : Держ. вид-во України, 1925. 118 с.
Падалка Російсько-український діловодний словник / [уклад. Л.Падалка]. Полтава : ПУПТ. 112 с.
Податки: С-Д Податки: словник-довідник. Навч. посібник / [уклад. Б.А.Карпінський та ін.]. К.: Вид. дім «Професіонал», 2008. 464 с.
СЕТ Словник економічної термінології (проєкт) / [уклад. Г.Кривченко, В.Ігнатович]. Х. : Держ. вид-во України, 1930. 133 с.
СІС Словник іншомовних слів / [уклад. Л.О.Пустовіт та ін.] К. : Довіра, 2000. 1018 с.
Сл. Гр. Словарь української мови: В 4-х т. / [ред. Б.Грінченко]. Репринт. вид. К. : Довіра УНВЦ Рідна мова, 1997.
Сл. Ср. Словарь древнерусского языка : В 3 тт. / [сост. И.И.Срезневский]. Репринт. изд. М. : Книга, 1989.
ССМ Словник староукраїнської мови XIV XV ст.: В 2 тт. / [ред. Л.Л.Гумецька та ін.]. К. : Наук. думка, 1977 1978.
ССМІС Сучасний словник-мінімум іншомовних слів / [уклад. О.І.Скопенко, Т.В. Цимбалюк]. К. : Довіра, 2008. 798 с.
СРЯ Словарь русского языка XI XVII вв. / [ред. Д.Н.Шмелев и др.]. М. : Наука, 1975 2002. Вып. 1 26.
СУМ Словник української мови: В 11 тт. / [ред. І.К. Білодід]. К. : Наук. думка, 1970 1980.
Тимч. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної мови XV XVIII століття.: В 2-х тт. / [ред. В.В. Німчук та ін.] К. Нью-Йорк, 2002.
Ужевич Граматика слов’янська І.Ужевича / [підгот. до друку І.К.Білодід, Є.М.Кудрицький]. К. : Наук. думка, 1970. 112 с.
УРЕС Український радянський енциклопедичний словник.: В 3-х тт. / [ред. А.В.Кудрицький та ін.]. 2-ге вид. К. : Голов. ред. УРЕ, 1987.
Фасмер ФасмерМ. Этимологический словарь русского языка / [пер. с нем. и доп. О.Н.Трубачев]. М. : Прогресс, 1973. Т. ІIV.
ФС Загородній А.Г. Фінансовий словник / А.Г.Загородній, Г.Л.Вознюк, Т.С.Смовженко. 4-те вид., випр. та доп. К. : Знання, КОО; Л. : Вид-во ЛБІ НБУ, 2002 566 с.
Цыганенко Цыганенко Г.П. Этимологический словарь русского язика / Г.П.Цыганенко. 2-е изд., перераб. и доп. К. : Рад. шк., 1989. 511 с.

Список використаної літератури
1. Абаев В.И. О подаче омонимов в словаре / В.И. Абаев // Вопросы языкознания. 1957. № 3. С. 31 43.
2. Азаров М.Я. Все про податки: Довідник / М.Я.Азаров, В.Д.Кольга, В.А.Онищенко. К. : Експерт-Про, 2000. 492 с.
3. Александрова Г.А. Словообразовательные процессы в научно- технической терминологии (на материале французского языка) : автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.06 „Романские языки” / Г.А.Александрова. К., 1975. 25 с.
4. Александров П.С. О понятии синонима / П.С.Александров // Лексическая синонимия. М., 1967. С. 38 42.
5. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка / Ю.Д.Апресян. М.: Наука, 1974. 367 с.
6. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии / О. С. Ахманова. М. : Учпедгиз, 1957. 295 с.
7. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов [сост. О.С.Ахманова]. М. : Советская энциклопедия, 1966. 608 с.
8. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / [ред., вступ. ст. и причеч. Р.А.Будагова]. М. : Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
9. Березин Ф.М. Общее языкознание : [уч. пособ. для гос. ун-тов и пед. ин-тов] / Ф.М.Березин, Б.Н.Головин. М. Просвещение, 1979. 419 с.
10. Блумфилд Л. Язык: / Л.Блумфилд. М. : Прогресс, 1968. 607 с.
11. Бойко І.Д. Селянство України в другій половині XVI першій половині XVII ст. : [навч. посібник] / І.Д.Бойко. К. : Вид-во АН УРСР, 1963. 331с.
12. Болтянська І.Р. Розмежування омонімії та полісемії за допомогою семного аналізу / І.Р.Болтянська // Мовознавство. 1975. №6. С. 75 78.
13. Бонелис М.Л. Общая характеристика лексического состава современной английской горно-рудной терминологии и основные способы образования горных терминов : автореф. дис. на соиск уч. степ. канд. филол. наук : спец. 660 „Русский язык” / М.Л.Бонелис. М., 1962. 23 с.
14. Бородина М.А. К типологии и методике историко-семантических исследований (на материале лексики французького языка) / М.А.Бородина, В.Г.Гак. Л. : Наука, 1979. 232.с.
15. Брагина А.А. Значение и оттенки значения термина / А.А.Брагина // Терминология и культура речи. М., 1981. С. 37 47.
16. Брицин М.Я. Стійкі словосполучення в юридичній термінології східних слов’ян давнього періоду (XI XV ст.) / М.Я.Брицин // Питання фразеології східнослов‘янських мов. К., 1972. С. 96 97.
17. Бріцин М.Я. Юридичний термін вира в давньоруській мові / М.Я.Бріцин // Дослідження з лексикології та лексикографії. К., 1965. С. 200 222.
18. Будагов Р.А. Введение в науку о языке : [уч. пособ. для гос. ун-тов и пед. ин-тов] / Р.А.Будагов. М. : Учпедгиз, 1958. 435.с.
19. Булаховський Л.А. Нариси загального мовознавства: [підр. для студ. філол. фак.-тів] / Л.А.Булаховський. К. : Рад. шк., 1955. 247 с.
20. Булаховский Л.А. Введение в языкознание : [уч. пособ. для гос. ун-тов и пед. ин-тов] / Л.А.Булаховский. 2-е. изд., испр. М.: Учпедгиз, 1954. 174 с.
21. Буре Н.О. Структурно-семантическая характеристика терминов горного дела в современном русском языке (терминология подземной разработки месторождений полезных ископаемых) : автореф. дис. на соиск. уч. степ. канд. филол. наук : спец. 10.02.02 „Русский язык” / Н.О.Буре. Л., 1988. 15 с.
22. Бурячок А.А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов’янських мов / А.А.Бурячок К. : Наук. думка, 1983. 248 с.
23. Василик О.Д. Економічні та фінансові реформи княгині Ольги / О.Д.Василик, Л.Д.Ларіонова // Фінанси України. К., 2003. №7. С. 137 140.
24. Ващенко В.С. Українська лексикологія: Семантико-стилістична типологія слів : [посібник для студ.-філол.] / В.С.Ващенко. Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1979. 124 с.
25. Веклинець Л.М. Структура і походження сучасної української психологічної термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец 10.02.01 „Українська мова” / Л.М.Веклинець. К., 1997. 24 с.
26. Виноградов В.В. Вступительное слово / В.В.Виноградов // Вопросы терминологии : мат. Всесоюзного терминологического совещания. М., 1961. С. 3 10.
27. Виноградов В.В. О грамматической омонимии в современном русском языке / В.В.Виноградов // Русский язык в школе. 1940. № 1. С. 1 12.
28. Виноградов В.В. Об омонимии и смежных явлениях / В.В.Виноградов // Вопросы языкознания. 1959. № 5. С. 3 17.
29. Виноградов В.В. Основне типы лексических значений слова / В.В.Виноградов // Вопросы языкознания. 1953. №5. С. 6 15.
30. Виноградов В.В. История русского литературного языка : Избр. труды по язікознанию / [ред. и сост. Н.И.Толстой]. М. : АН СССР (Отд. лит. и языка), 1972. Т. 4. 319 с.
31. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии : Труды Моск. ин-та истории, философии и литературы. М., 1939. Т. V. 354 с.
32. Винокур Г.О. Проблема культуры речи / Г.О.Винокур // Русский язык в национальной школе. 1929. № 5. С. 85 87.
33. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова : [підр. для студ. філол. фак-тів вищих навч. закладів]. Вид. 2-ге, перероб. і доп. К. : Вища шк., 1986. 199 с.
34. ВюстерЕ. Международная стандартизация языка в технике / Е.Вюстер. М. : Наука, 1935. 302 с.
35. Гак В.Г. Ассиметрия лингвистического знака и некоторые общие проблемы терминологии / В.Г.Гак // Семиотические проблемы языков науки, терминологии и інформатики : материалы научн.симпозиума. М., 1971. Ч. ІІ. С. 68 71.
36. Галкина-Федорук Е.М. К вопросу об омонимах в русском языке / Е.М.Галкини-Федорук // Русский язык в школе. 1954. № 3. с. 50 51.
37. Герд А.С. Проблемы формирования научной терминологии (на материале русских научных названий рыб) : автореф. дис. на соиск. уч. степени доктора филол. наук : спец. 660 „Русский язык” Л., 1968. 27 с.
38. Головин Б.Н. Введение в языкознание : [уч. пособ. для гос. ун-тов и пед. ин-тов]. М. : Высшая шк., 1973. 320 с.
39. ГоловинБ.Н. О некоторых доказательствах терминированности словосочетаний / Б.Н.Головин // Лексика, терминология, стили. 1973. Вып. 2. С. 57 65.
40. ГоловинБ.Н. Типы терминосистем и основания их различения Б.Н.Головин // Термин и слово. Горький : ГГУ им. Н.И.Лобачевского, 1984. С. 3 10.
41. Головин Б.Н. Лингвистические основы учения о терминах : [уч. пособие для филол. спец. вузов] / Б.Н.Головин, Р.ЮКобрин. М. : Высш. школа, 1987. 104 с.
42.