КАТЕГОРІЯ ГРАДАЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ : КАТЕГОРИЯ градации В СОВРЕМЕННОМ УКРАИНСКОМ литературном языке

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НАН УКРАЇНИ

На правах рукопису

МАРЧУК Людмила Миколаївна
УДК 811.161.2’37(043.3)

КАТЕГОРІЯ ГРАДАЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

10.02.01 українська мова
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант
доктор філологічних наук,
професор
Сологуб Н.М.

Київ 2008

Зміст

Вступ............................................................................................................. 4
Розділ І. Теоретичні аспекти дослідження градації................................... 11
1.1.Мовна категорія градації та аспекти її дослідження....................... 11
1.2.Статус категорії градації.................................................................. 23
1.3.Шкала градації.................................................................................. 38
1.4.Соціально-психологічний аспект категорії градації....................... 59
1.5.Класифікація емоційних груп градації............................................ 65
1.6.Місце заперечних висловлень градаційного значення в українській мовній картині світу.73
Висновки до першого розділу..80
Розділ ІІ. Семантика градації....................................................................... 83
2.1.Семантична модель градації............................................................ 83
2.2.Семантична класифікація градації.................................................. .95
2.3. Класифікація градаційних ситуацій................................................ 104
2.4.Поняття градатора і градотатива................................................... 120
2.5. Термінологічна мікросистема градації........................................... 126
Висновки до другого розділу.134
Розділ ІІІ. Лінгвістичний аспект функціонально-семантичного
поля градації................................................................................................ 137
3.1. Функціонально-семантичне поле градації...................................... 137
3.2. Поняття норми в системі градації................................................... 152
3.3. Ядро поля градації.......................................................................... 172
3.4. Парадигматичний і синтагматичний аспекти градації................... 186
3.5. Градаційна опозиція........................................................................ 198
3.6. Розмежування граничних ступенів ознаки градації....................... 207
Висновки до третього розділу217
Розділ ІV. Градаційна лексика.................................................................... 220
4.1.Співвідношення градаційних значень у різних частинах мови...... 221
4.2.Роль прислівників міри і ступеня у вираженні градаційних
значень............................................................................................. 226
4.2.1.Сигналізатори низького ступеня вияву ознаки..................... 227
4.2.2.Сигналізатори середнього або достатнього ступеня
вияву ознаки............................................................................. 236
4.2.3. Сигналізатори високого ступеня величини вияву ознаки...... 241
4.2.4. Сигналізатори граничного ступеня величини вияву ознаки. 243
4.3. Частки як периферійні виразники поля градації...249
4.4. Займенники як периферійні виразники поля градації.................... 255
Висновки до четвертого розділу261
Розділ V. Різнорівневі засоби вираження семантики градації.................. 263
5.1.Лексичний рівень вираження категорії градації............................ 263
5.2.Словотвірний рівень вираження градації....................................... 279
5.2.1.Суфіксація................................................................................ 280
5.2.2.Префіксація.............................................................................. 286
5.3. Синтаксичний рівень вираження градаційної ознаки.................... 293
5.3.1.Складні речення з градаційними сполучниками та сурядним зв’язком 293
5.3.2.Складні речення з підрядним порівняльним.......................... 299
5.4.Прості речення................................................................................. 303
5.4.1. Номінативні речення з градаційною ознакою........................ 302
5.4.2. Ґенітивні речення..................................................................... 305
5.4.3. Безособові речення.................................................................. 306
5.5.Парцельовані структури як градаційна ознака тексту 307
Висновки до п’ятого роділу309
Висновки...................................................................................................... 312
Список використаної літератури................................................................ 324
Список використаних джерел..................................................................... 355
Том ІІ. Додатки до дисертації1 50

ВСТУП
До актуальних проблем сучасного мовознавства належить аналіз сукупності мовних засобів ви­раження градаційних ознак об’єктів реального світу, який сприймається людиною-суб’єктом, що пізнає світ і є носієм мови. «Дослідження ролі мови в пізнавальній діяльності людського мислення, у відображенні об’єктивної дійсності й пов’язаної з цим проблеми мовного знака, розвитку мови й особливо мовних значень і категорій як відображення процесу пізнання і його категорій (якості, кількості, простору, часу і т.п.) є необхідним компонентом дослідження законів розвитку людського мислення й пізнання будь-якої системи» [253, с. 12].
Поняття градації розглядали з різних науково-теоретичних позицій у філософії, логіці, психології пізнання тощо, оскільки об’єктивне існування градаційного поділу світу пов’язане з психічним, емоційним, оцінним станом комуніканта-суб’єкта та його знаннями про світ. Рівень цих знань, їхня об’єктивність, співвіднесення з дійсністю зумовили появу певного погляду на довкілля як на специфічну сітку градації, де за кожним рівнем можна розташувати конкретну ознаку предмета і його мовний відповідник, що і є вербалізацією градаційного зрізу в мові.
Градаційна семантика мовних форм гетерогенна і репре­зентована багатьма лексичними, морфологічними, синтаксичними значеннями дескриптивного й оцінного планів.
Лексико-граматичні дескриптивні значення сфери градації і засоби її вираження проаналізовано раніше у фунда­ментальних узагальнювальних лінгвістичних працях певних галузевих напрямків. Зокрема, градуювання, що має широкий спектр, описав Ю.С. Степанов на матеріалі французької мови [309-311]; глобальність категорії градуювання Е. Сепір [290]; різнорівневі мовні засоби вираження градаційного значення В.В. Бабайцева, В.А. Бєлошапкова, В.В. Виноградов, О.А. Земська, М.С. Трубецькой, Н.Ю. Шведова [22; 41; 80; 142; 331; 358 359]; ступінь інтенсивності ознаки Д. Болінджер [378]; парадигматичні і синтаксичні аспекти градації і, як наслідок, виділення цього явища як категорійної ознаки в російській мові С.М. Колесникова, Т.В. Подуфалова, О.І. Шейгал [180; 263; 265; 360].
Проблему семантичної градації поглиблено в працях таких зарубіжних мовознавців, як М. Бірвіша, Я. Якобса, Я. Расмунсена та ін. [377; 382; 389].
У сучасному українському мовознавстві дослідники торкалися лише часткових питань категорії градації (І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, Н.В. Гуйванюк, В.І. Кононенко, Т.А. Космеда, М.П. Кочерган, О.І. Нечитайло, І.І. Слинько, С.О. Соколова, Т.М. Спільник) [72 76; 99 107; 112; 187 188; 190; 193; 239; 297; 303; 306].
Виконані студії мовних градаційних структур дали підстави виокремити в українській мові функціонально-семантичну категорію градації, яка має вияв в одиницях її різних рівнів. У межах цих понять говоримо про когнітивний характер дослідження, оскільки одним із завдань роботи є встановлення ментально-антропо­центричних чинників появи градаційних висловлень в українській мові.
Когнітивна лінгвістика розвиває успадковану від мовознавства, філософії, психології проблему зв’язків між мовою та мисленням. У проаналізованому дослідженні використано такі категорії лінгво­когнітивної природи, як мовні різновиди градаційного сприй­няття світу, мовні процедури оперування градаційними знаннями, ментальні структури градації в українській мові.
Взаємодія об’єктивного (концептуальний світ градуйованого О) та суб’єктивного (емоційна й інтелектуальна сфера градатора S) світів створює градаційний фрагмент у мові, його орієнтацію щодо градаційного виміру (О об’єкт, S суб’єкт градації).
У загальнолінгвістичному плані та на матеріалі сучасної української літературної мови недостатньо дослідженим за­лишається функціональний аспект градації та семантичний зв’язок між основними граматичними ка­тегоріями, здатними відбивати градаційні можливості реального світу.
Актуальність теми зумовлена потребою систематизації лексичних і граматичних засобів вираження градації у функціональному плані, ураховуючи прагма­тичний характер градаційних висловлень в україн­ській мові. Дослідження градації в семантичному, когнітивному та функціональному аспектах відповідає сформованим сучасним категорійним підходам до вивчення мовних явищ, оскільки поєднує параметри як традиційної, так і нової лінгвістичної парадигми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота пов’язана з науковою темою «Стилістичні параметри нової української літературної мови в концептуально-знаковому і часовому вимірі» відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України. Тему дисертації затвердила вчена рада Кам’янець-Подільського державного університету та наукова координаційна рада «Українська мова» Інституту української мови НАН України (пр. № 22 від 13 жовтня 2007р.).
Мета наукової роботи дослідити семантичну природу градації та її вияви на різних рівнях української літературної мови.
Досягнення зазначеної мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) визначити теоретичні засади дослідження градації, окреслити її термінологічну мікросистему;
2) дослідити об’єктивні та суб’єктивні чинники мовної семантичної інтерпретації мисленнєвого змісту градації (психологічний і лінгвістичний аспекти в семантиці градації);
3) виокремити семантичні різновиди градаційних висловлень;
4) схарактеризувати лінгвальні та екстралінгвальні чинники, що впливають на появу градаційної ознаки в тексті;
5) проаналізувати градаційне значення лексичних та граматичних одиниць української літературної мови;
6) змоделювати функціонально-семантичне поле градації та схарактеризувати його структуру, визначити склад конституентів поля за лінгвальними рівнями й частинами мови, а також відношення між його оди­ницями;
7) з’ясувати специфіку різнорівневих мовних засобів вираження градації в українській літературній мові через контекст і мовленнєву ситуацію;
8) виявити причини та способи взаємодії градації з функціонально-семантичними категоріями оцінки, емоційності, інтенсивності, кількості й міри;
9) визначити функції основної і допоміжної градаційної лексики;
10) виокремити складники градаційних висловлень у результаті актуалізації градаційної функції;
11) виявити культурні домінанти у сфері градації в українській мові та укласти словник градаційної лексики.
Об’єкт дослідження семантика градації та способи її вираження на різних рівнях української мови.
За одиницю опису обрано слова, що належать до певної частини мови і поширюють компонент речення або речення загалом, яке реалізує градацію ознаки та вказує на її наявність/відсутність, а також словосполучення і фразеологізми.
Предметом дослідження є функціонування різнорівневих засобів градації в українській мові.
Використання функціонального підходу уможливило репрезентацію категорії градації в українській мові як цілісної системи, виокремлення різновидів градаційної семантики мовних оди­ниць, а також визначення спільних та відмінних рис в організації градації на формальному та семантичному рівнях. Функціональний аналіз дав змогу виявити різнорівневі засоби вираження семантики градації у складній взаємодії лексики та граматики.
Джерельною базою дослідження слугували тексти сучасних українських художніх та публіцистичних творів. Картотека налічує понад 10000 градаційних висловлень українських письменників ХХ-ХХІ ст.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі застосовано методи наукового пізнання, а саме: 1) загальнонаукового характеру (метод спостереження над функціонуванням мовних одиниць, метод кількісних підрахунків, метод градаційних шкал, зіставлення, індукції та дедукції); 2) спеціальні наукові методи (граматичного, семного і комплексного аналізу, метод моделювання, лінгвокогнітивний аналіз, таксонометричний метод). Як основний використано методи граматичного, семного та комплексного аналізу. Для опису побудови поля градації застосовано таксонометричний метод, семантику мовних одиниць схарактеризовано через кореляційний семантичний аналіз.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві досліджено категорію градації як функціонально-семантичне утворення; установлено та систематизовано різнорівневі засоби її вираження; змодельовано структуру категорії градації з парадигматичними і синтагматичними зв’язками її складників; розмежовано її ядро й периферію; виокремлено семантичні різновиди градаційних висловлень; виявлено перехідні явища в реалізації градаційних одиниць; визначено парадигматичний і синтагматичний вектори градації у складній системі градаційних відношень; проаналізовано градаційну лексику української мови та вперше укладено словник цієї лексики; з’ясовано особливості оформлення простих та складних градаційних конструкцій в українській мові.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому вперше комплексно проаналізовано градаційний зріз української мови, осмислено функціонально-семантичну категорію градації як важливу міжрівневу категорію, зумовлену антропоцентричним впливом. У роботі визначено парадигматичні, синтагматичні та стилістичні аспекти градації, запропоновано термінологічну мікросистему дослідження функціонально-семантичної природи градації. Здійснений комплексний аналіз значної кількості градаційних мовних одиниць розширює уявлення про особливості їх функціонування в художніх та публіцистичних текстах, а також про лінгвальні засоби реалізації стратегій і тактик впливу на реципієнта. Удосконалено методику моделювання категорійної структури та аналізу її конституентів.
Практична цінність дисертаційної роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані для написання підручників та посібників із «Сучасної української літературної мови», «Вступу до мовознавства», «Загального мовознавства», «Стилістики української мови», «Лінгвістичного аналізу художнього тексту», у читанні лекцій і спецкурсів, у проведенні спецсемінарів із функціональної граматики, семантики і прагматики текстів, а також у лексикографічній практиці.
Апробація роботи. Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Кам’янець-Подільського національного університету в межах прочитаних курсів лекцій з актуальних проблем сучасної української літературної мови для студентів факультету української філології та журналістики. Матеріали дослідження викладено на міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми історичної та теоретичної поетики» (Кам’янець-Подільський, 2004); міжнародній науковій конференції «Василь Сімович особистість, науковець, громадянин» (Чернівці, 2005); ІІ Міжнародній науковій конференції «Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках» (Дніпропетровськ, 2005); міжнародній науковій конференції «Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі» (Кам’янець-Подільський, 2005); ХІV Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» ім. проф. С.Бураго (Київ, 2005); міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми функціональної лінгвістики» (Харків, 2005); міжнародній науковій конференції «Мова як світ світів. Граматика і поетика української мови» (Київ, 2006); міжнародній науковій конференції «Творчість І.Багряного як культурний феномен. До 100-річчя від дня народження» (Харків, 2006); всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Творчість В.Свідзінського: Доба і контекст» (Кам’янець-Подільський, 2006); ХV Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» ім. проф. С.Бураго (Київ, 2006); міжнародній науковій конференції «Українське письменство Буковини в загальнолітературному національному контексті», присвяченій 70-річчю проф. Б.І.Мельничука (Чернівці, 2007); всеукраїнській науковій конференції «Іван Ковалик і сучасне мовознавство» (Івано-Франківськ, 2007); міжнародній конференції «Текст як об’єкт лінгвістичного дослідження і засіб навчання мови» (Полтава, 2007); ХІІІ Міжнародній конференції з актуальних проблем семантичних досліджень «Текст та його одиниці в аспекті різних лінгвістичних парадигм» (Харків, 2007); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі» (Кам’янець-Подільський, 2007); науково-практичній конференції «Українська лінгвостилістика у сучасній науковій парадигмі», присвяченій 70-річчю від дня народження проф. С.Я.Єрмоленко (Київ, 2007); міжнародній науково-практичній конференції «Сугестивні аспекти мови і проблеми мовної комунікації» (Одеса, 2007).
Основні результати дослідження обговорено на засіданні відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України (Київ, 2008).
Публікації. Результати дослідження опубліковані в індивідуальній монографії, двадцятьох статтях, надрукованих у наукових журналах та збірниках наукових робіт, затверджених ВАК України; а також у двох статтях у науковому журналі «Мова і культура» (2006, 2007) та сімох статтях в університетських збірниках.

Обсяг і структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури (391 позиція) та художньо-публіцистичних джерел (90 позицій). У додатках подано структуру категорії градації в українській мові, словник лексем функціонально-семантичного поля градації.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проблема градації одна з кардинальних лінгвістичних проблем, що пов’язується із ставленням мовця до висловленого, тобто до створеного ним повідомлення. Функціонально-семантична категорія градації репрезентується в мові різнорівневими засобами зі значенням змінної або вимірної ознаки. Поле градації відображає па­радигматичні та синтагматичні значення мовних засобів.
Градація має таку структуру: триступеневу композицію, де центральний член репрезентує поняття норми, а йому протистоять два протичлени менше норми і більше норми.
Норма це наше уявлення, з яким зіставляється реальний предмет.
Виділяємо кілька різновидів норми: 1) відомий носієві мови набір ознак навколишнього світу; 2) відомий мовцеві лінійний розмір певних предметів.
Паралельно з поняттям норми існує поняття аналогу середнього відхилення від норми, який дозволяє диференційовано позначати різні ступені вияву ознаки: досить великий досить маленький; дуже велиий дуже маленький; середнє відхилення від норми позначається прикметником без градатора (мо­ди­фікатора градації).
Отже, поняття норми та її функція полягає у встановленні стосунків, зв’язків між людиною і світом об’єктів, виконуючи при цьому функцію регулювання таких стосунків (моральна норма, соціальна, психологічна тощо).
Базою для розрізнення слів одного градаційного ряду слугує вихідна точка або норма, яка визначається такими діалектично співвіднесеними характеристиками:
1) норма може бути суб’єктивною, ситуативно зумовленою, релятивною;
2) норма об’єктивується в процесі людської діяльності, вона традиційна, тобто певною мірою стійка;
3) норма антропоцентрична, орієнтована на різні параметри людини як біологічної і соціальної істоти, тобто в певному сенсі абсолютна;
4) норма соціальна.
Соціальність норми градації пояснюється тим, що порів­нюється той фрагмент світу, який існує в суспільній свідомості українського мовця, і який є, за своїм походженням, елементом суспільно усвідомленого досвіду мовців.
Лінгвістична градація це вираження вимірного градаційного став­лення мовця до предмета мовлення лексико-фразеологічними, словотвір­ними, морфологічними і синтаксичними засобами. Мовний зміст функціонально-семантичної категорії градації становить градаційна ознака мови, специфіка якої приписувати пред­метові мовлення ознаки вимірного став­лення до нього суб’єкта.
Уявлення про мірність тієї чи іншої ознаки проходить крізь призму світовідчуття мовця як індивідуума з осо­бистісною системою міри та структури градації.
Міра забезпечує пересування градаційних ознак вимірного відношення по шкалі градації: у сфері (най)вищого або (най)нижчого ступеня це інтерпретовано засобами градаційних номінацій. Вимірні відношення формуються цілісною структурою в співвідношенні міра (суб’єктивність інте­лектуальної сфери мовця) підстави градації (різні види вимірних ступенів) об’єктивність (соціальна сфера мовця).
Ознака предмета як об’єкта градації, що є частиною градаційної структури висловлення, фіксує утворення класу порівняння предметів і містить градаційну сему ступеня вияву величини ознаки, є результатом вимірних відношень.
Найцінніше в процесі градуювання це визначення ступеня величини вияву ознаки. Цей процес передбачає наявність суб’єкта, що здійснює процес градації над об’єктом. Позиція суб’єкта обов’язкова умова аналізу одиниць градаційного значення, оскільки судження щодо ступеня вияву ознаки стосовно норми (нульового виміру) належить суб’єктові мовлення.
Визначення характеру градації, тобто віднесення до найвищого/найнижчого ступеня виміру, залежить від гра­даційного стандарту суб’єкта (норми, нульового ступеня виміру), якісно-кількісних властивостей об’єкта та їхніх граней, які відображені на шкалі градації у градаційному баченні навколишнього світу.
Установлення норми/нульового ступеня виміру як логіко-психологічної категорії слугує підставою для градації. Норма є одночасно стереотипом, стандартом градуювання. Градаційний стереотип це історично та соціально, ситуативно змінна категорієя, до якого входять об’єкти щодо їх положення у світі речей та ознак у вимірному відношенні.
Норма може бути як одиницею, властивою багатьом, так і оказіональною, властивою, наприклад, лише певному суб’єктові і лише в певний час.
Градуювання виконує імпліцитний суб’єкт на підставі створеної в його власній картині світу шкали градації та стереотипів імпліцитного характеру. Посилення або послаблення ступеня величини ознаки на шкалі градації залежить від якісно-кількісної характеристики висловлення, контексту й мовленнєвої ситуації.
Нормований підхід до дійсності виражають градатори більше ніж/менше ніж, рівно тощо, які формують ознаки семантики градації.
Одним із чинників, що зумовлюють лінгвістичне обґрун­тування градації, є людський. У градаційній семантиці світу він дозволяє виділити градаційну функцію як мету висловлення вказівку на ступінь величини ознаки гра­дуйованого об’єкта в акті комунікації, що сприяє висуненню гіпотези про градацію як додаткове значення у сфері оцінки, інтенсивності, кількості, заперечення тощо.
Суб’єктивність градаційного поняття і об’єктивність засобів його вираження визначається єдністю семантичного, прагматичного і граматичного аспектів у мовних одиницях, які демонструють механізм дії мовної системи для вираження градаційної функції.
Система градаційних засобів вираження (граматичних і неграматичних) відбиває картину вимірних поглядів мовця. Від поглядів суб’єкта, що градуює світ, залежить вибір засобів вираження вимірних відношень. Чинник двоєдності суб’єк­тивного об’єктивного в українській мові відображається різними різнорівневими засобами, у яких взаємодіє мірильне ставлення та змінна чи вимірна якісна ознака як ступінь вияву ознаки (нульовий/(най)вищий/(най)нижчий) . Граматичні ознаки засобів вираження залежать від семантичних града­ційних, а також від кому­нікативно-прагматичних особливостей градаційного вислов­лення та здатності семантичних ознак виконувати гра­даційну функцію як головну.
Категорія градації низка мовних одиниць, які виконують градаційну функцію вказівку на ступінь вияву величини ознаки, де особливого значення набувають контекст і ситуативні умови.
Саме тому ще одним положенням роботи є поняття граничних ступенів ознаки.
Гранична точка градації це максимальний чи мінімальний ступінь вимірної ознаки на шкалі градації. Сфера градації це розвинута система мовної семантики з яскраво вираженими елементами інтерпретації. Загальний принцип аналізу гра­ничних ступенів градації здійснюється у різноманітних функціонально-семантичних сферах граматики при дослі­дженні об’єктивних, суб’єктивних мірильних, ціннісних, квалітативних і квантитативних стосунків.
Засоби вираження градаційного значення в комплексі стають інтерпретаторами дійсності, де на першому плані у процесі градуювання суб’єктивний чинник. Градаційне значення залежить від сутності природи градуйованого об’єкта, зумовленого вибором суб’єкта градації. Вибір такого суб’єкта зумовлено величиною його знань щодо структурування градаційного висловлення.
Вираження градаційної семантики передається як імплі­цитно, так і експліцитно. Імплікація це основний компонент градаційної семантики, що слугує для вираження характеру градації, шкали градації та градаційного синтаксичного члена. До експліцитних засобів вираження градації належать слова-специфікатори (градатори, квантифікатори, модифікатори, інтенсифікатори), які доповнюють значення слів, з якими уживаються градаційні лексеми, до імпліцитних синонімічні засоби, які передають ступінь вияву величини вияву ознаки. До таких синонімів належать ті, які створені на підставі порівняння з еталоном (нормою, домінантою синтаксичного ряду) і функціонують як часткові.
Мовні засоби вираження градаційної семантики формують градаційне значення і репрезентують засоби його вира­ження як функціонально-семантичне поле з якісно-кількісним ядром (ступенями порівняння і лексико-семантичною групою прислівників міри і ступеня), що перехрещуються з іншими функціонально-семантичними полями.
Функціонально-семантичне поле градації будується за таким принципом: сема «міри і ступеня», яка вирізняється серед інших у слові, коли воно уживається в словосполученні або синтаксичній конструкції складнішої конфігурації, є лексико-семантичною одиницею градації.
Граматична категорія ступенів порівняння функціонує як ядро функціонально-семантичного поля градації поліцентрич­ної структури. Значення ступенів порівняння передається через інтенсивність ознаки у порівняльному ступені з такою ж ознакою в інших предметів. До ядра належать на синтаксичному рівні складні речення із градаційними сполучниками та сурядним зв’язком та складні речення із підрядними порівняльними, на лексичному рівні це основна градаційна лексика.
Функціонально-семантичне поле градації пов’язує гра­даційні мовні засоби із системно-структурною організацією мисленнєвого змісту градаційного судження в «системі» і оточенні «середовищі».
Специфічна організація периферії функціонально-се­мантичного поля градації в українській мові відображає такі закономірності: 1) уведення до сфери градації «неякісних» слів часток, сполучників тощо; 2) роль контексту в переданні характеру градації (високого/низького ступеня) висловлення; 3) перехідні явища між полем градації і полями із семантичною домінантою кількості, заперечення, оцінки тощо. Підстави для функціонування зазначених закономірностей виділено у контексті мовленнєвої діяльності.
Мовленнєвий вплив градаційних текстів на адресата відбувається з такою метою: формування образного сприйняття градаційного моменту світу, зміна емоційного стану адресата в бік зі знаком + чи зі знаком -; формування оцінок; переконання в істиності сприйняття градаційної інформації, розмежування прийнятої у суспільстві та власної норми у сфері градації.
Периферія поля градації має парадигматичну і синтагма­тичну системи, які зумовлені взаємодією семантичного, граматичного і парадигматичного аспектів мовних одиниць на основі співвідношення категорійних та некатегорійних значень.
Поліцентризм поля градації пояснюється функціону­ванням одиниць градації на різних мовних рівнях, ба­гатокомпонентною структурою градаційного значення, співвідношення об’єктив­ного і суб’єктивного в градаційному значенні, зв’язком між градаційною функцією і прагматикою мовлення.
Для вираження вимірного відношення між суб’єктом, який здійснює градацію, й об’єктом, який підлягає градації, використовують різні мовні засоби, граматичне оформлення яких залежить від закладених у них градаційних ознак, а також від комунікативно-прагматичних особливостей градаційного висловлення та їх здатності виконувати домінантну функцію.
Рівень градації визначають градаційні слова зі значенням віддаленості/наближеності об’єкта градації (предмета дії, ознаки предмета або дії) стосовно лексичної норми.
Лексичні одиниці мають різне частиномовне вираження та розглядаються через функцію, яку вони виконують у сфері градаційних відношень. Усе це формує сферу категорійного значення градаційної лексики, однією з основних умов функціонування якої є якісна змінна ознака у слові.
Градаційна лексика поділяється на дві групи: основна прикметники, іменники, дієслова, де градаційне значення лежить усередині денотативного значення, тобто належить безпосередньо самій лексемі на рівні градаційних опозицій, на рівні словотвірних афіксів; допоміжна (додаткова) синтак­сичні квантифікатори, які виконують функцію градаторів і беруть участь у вираженні градаційного значення в поєднанні з основними засобами.
Головним мовним рівнем градації вважаємо лексичний. Основними засобами вираження градаційного значення всередині градаційного поля є якісні та якісно-оцінні прикметники, серед яких найуживанішими є великий/маленький із синонімічними рядами, які стосуються цих лексем, а також усі прикметники, що виражають гра­даційне значення.
Інтерпретація мовної семантики градації здійснюється градаційними типами лексичних значень слів. Градаційні значення відповідають як прямим, так і переносним значенням.
Парадигматичні та синтагматичні зв’язки градаційних мовних одиниць зумовлені внутрішньою структурою сем.
До сигніфікативного аспекту значення належить обов’язкова градосема, необхідна для існування різнорівневих градаційних одиниць української мови (градотативів).
Факультативна градосема реалізується лише в мовленні в градаційних висловленнях та залежить від мовленнєвого оточення або від оказіональності норми градації.
Актуалізація градосеми у мовленні та її генетика зумовлені місцем у складі семантичних полів (парадигм) і семантико-синтаксичних моделей (синтагм). Це дає змогу виділити окремі типи мовних значень градації за їх структурою.
Такі типи об’єднані єдиною градаційною функцією відображенням вимірних відношень.
Ступінь вияву величини ознаки реалізується в лексичних одиницях (прислівниках міри і ступеня), що мають певний набір градаційних значень і функцій. Зміст цих мовних одиниць вказівка на ступінь: невисокий (низький), середній, високий (граничний).
На рівні функціонування займенників як спеціальних периферійних засобів вираження градації визначаємо її рівень як такий, що вказує на ступінь віддаленості/набли­ження об’єкта градації (предмета, дії, ознаки предмета чи дії) щодо лексичної норми.
Одним із периферійних засобів вираження градації є частки, що допомагають у створенні та оформленні градаційних комунікативних актів. Градаційна функція часток допов­нюється означальним характером градаційних контекстів, які в акті комунікації взаємодіють з іншими висловленнями.
Градаційні утворення з частками знаходяться на різних кінцях шкали градації, що відповідає значенням не найнижчого ступеня. Частки використано в контексті для вираження під­силення ознаки ступеня. При цьому градаційні вислов­лення із займенниками та частками набувають градаційно-оцінної семантики щодо певного предмета як результату мисленнєво-мовленнєвої діяльності. На вияв цього значення впливають такі чинники, як контекст, інтонація, порядок слів у реченні, об’єктивність чи суб’єктивність сприйняття та встановлення норми градації.
Словотвірний рівень створення градації співвідноситься з набором афіксів, пов’язаних парадигматичними відно­шен­нями.
Афікси розрізняються за продуктивністю, дистрибуцією, додатковими значеннями й об’єднуються загальним словотвірним значенням поля градації. Градаційний компонент (афікс) у словах виявляється через градаційну сему, що спів­відноситься із семантичним полем якісної ознаки.
Словотвірний спосіб вираження градації це один із найпродуктивніших способів реалізації градаційного зна­чення в українській мові. Він охоплює словотворчі засоби трьох способів словотворення суфіксального, префіксального та префіксально-постфіксального. Іменники реалізують градаційне значення за допомогою низки словотворчих суфіксів збільшеності-згрубілості та зменшеності-пестливості; прикметники виражають це значення, використовуючи словотворчі префікси-інтенсифікатори (пре-, за-, над-, супер-, ультра-, гіпер- і под.) та словотворчі суфікси неповного (-уват-, -ав-. -аст- та ін.) і надмірного (-езн-/-елезн-, -енн, -уч-, -ущ- та ін.) ступеня вияву ознаки. Словотвірне значення послабленого ступеня вияву дії виражає дієслівний префікс недо-, по-, а значення повного, вичерпного ступеня вияву дії префікси ви-, про-, у-/в-, з-/с- та префіксально-постфіксальні пари на-+-ся, ви-+-ся, від(і)-+-ся та ін.
Вибір градаційних засобів зумовлюється комунікативною метою, умовами мовленнєвої ситуації, історичними та соціальними чинниками мовленнєвої діяльності. Функціонування конкретного мовного засобу залежить від мовця, що творить мовлення і є суб’єктом градації. Така позиція створює мовну особистість комуніканта, пов’язаного з поняттями норми / (нульового ступеня вияву ознаки). Вибір також пояснюється виконанням такої функції, як передавання найвищого/найнижчого ступеня вияву ознаки.
Кожен із компонентів градаційної семантики формує градаційну властивість, яку передає градаційний синтаксичний член і яка є метою градаційного висловлення (градаційне питання до висловлення) // Який ступінь вияву ознаки А стосовно Б, В, Г, Ґ?
Формування висловлення з градаційним значенням відбувається за компаративною моделлю. Компаративний тип речення (із більше, ніж/менше, ніж) є аналогом градаційного судження, де вільно визначається градуйований об’єкт і градувальний суб’єкт у багатокомпонентній структурі гра­даційного значення.
На рівні речення саме градаційне значення програмує вибір і розподіл мовних одиниць і, отже, визначає ту чи ту форму речення й тексту. При тому, що вище є рівень мовних форм (речення, текст, дискурс), тим більш значимим виступає смисловий градаційний компонент у їхній семантичній сфері. Можливість вираження в мові безкінечної кількості нових градаційних смислів пов’язана з такими питаннями, як нетотожність розуміння кожним окремим суб’єктом поняття норми, участь не тільки мовного, й немовного знання у формуванні смислу.
Градаційність та емоційна оцінка перетинаються. Моделі із більше, ніж/менше, ніж передають як об’єктивні, так і суб’єктивні значення залежно від бажаного/небажаного, збільшення/зменшення/посилення/послаблення ознаки. Мовне вираження зберігає об’єктивне порівняння більшого із суб’єктивно бажаним зменшенням або об’єктивне зменшення із суб’єктивно бажаним збільшенням.
У синтаксичних конструкціях із градаційною семантикою мисленнєвий образ передається градаційним синтаксичним членом (в основному предикатом), градувальним суб’єктом і градуйованим об’єктом. Мовленнєвий зміст градаційного висловлення актуалізується через взаємодію навколишнього середовища та відбиває вимірні відношення в суспільстві.
Типовими синтаксичними засобами вираження градаційного значення в українській мові є складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу, підрядна частина яких передає кількісно- та якісно-характеризаційні відношення, та складносурядні речення з градаційними семантико-синтаксичними відношеннями, вербалізованими однойменними сурядними сполучниками.
Градаційні сполучники зі значенням не тільки, але й; та і тощо неоднорідні, хоча й об’єднуються значеннями під­силення/послаблення, нарощення/спаду значущості другого компонента сурядного ряду порівняно з першим. У цих конструкціях градаційне значення функціонує як додаткове, тому вони лежать на периферії поля градації, а різноманітні семантичні відтінки передаються інтонацією, порядком слів, уживанням часток.
Прості речення становлять периферію синтаксичних засобів градації. Серед них номінативні, генітивні та безособові односкладні речення.
Результатом градації в тексті є складне речення з парцеляцією. Парцеляція можлива лише за умови особливого комунікативного завдання, особливого наповнення слів так, таких тощо або імпліцитних смислів.
Одним із чинників, що зумовлюють лінгвістичне обґрун­тування градації, є людський. У градаційній семантиці світу він виділяє градаційну функцію як мету висловлення вказівку на ступінь вияву ознаки гра­дуйованого об’єкта в акті комунікації, що сприяє висуненню гіпотези про градацію як додаткове значення у сфері оцінки, інтенсивності, кількості, заперечення тощо.
Змістові компоненти в структурі градаційного синтак­сичного члена передають семантику різних граматичних категорій та вказують на перехідні зони функціонально-семантичних полів, які детермінують механізм участі не­вимірних слів у побудові градаційних висловлень на периферії поля градації.
Градаційне висловлення є продуктом психологічного і словесного. Градаційний предикат стає ядром якісно-оцінних прикметників, дієслів із значенням міри, прислівників і по-різному передає градаційну семантику.
Перетин градаційної заперечної семантики відбу­вається у сфері основних структурних компонентів градації. Заперечення це одна із сторін характеристики градації.
Отже, функціонально-семантична кате­горія градації в сучасній українській літературній мові передається різними мовними засобами, які репрезентують її функціонально-семантичне поле.
У роботі відтворено компонентний склад функціонально-семантичного поля градації з позицій повної і часткової (перехідні явища) градації.
Поліцентризм градаційного значення зумовлений функціону­ванням одиниць градації на різних мовних рівнях, його ба­гатокомпонентною структурою, співвідношенням об’єктив­ного і суб’єктивного в градаційному значенні, зв’язком між градаційною функцією і прагматикою мовлення. Для вираження вимірного відношення між суб’єктом, який здійснює градацію, й об’єктом, який підлягає градації, в українській мові використовують різні мовні засоби, граматичне оформлення яких залежить від закладених у них градаційних ознак, а також від комунікативно-прагматичних особливостей градаційного висловлення та їхньої здатності виконувати домінантну функцію.
Аналіз різного ступеня вияву величини ознаки за допомогою синонімів сприяє розмежуванню кількісної та якісної експресії. Проблема пов’язана із загальною проблемою діалектичних зв’язків між кількісними і якісними змінами. Недостатньо вивчені й індивідуальні особливості вживання градаційних різнорівневих одиниць в ідіостилі окремих авторів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Абрамов А.Б. Градуальная функция лексемы еще в русском языке / А.Б. Абрамов // Проблемы современного синтаксиса: теория и практика. М.: Наука, 2002. С.62 66.
2. Аверьянова Н.А. Контекстуальные средства интенси­фикаторы длительности глагольного действия / Н.А. Аверьянова // Акту­альные проблемы социально-гуманитарных наук. Воронеж, 2000. Вып.21. С. 61 63.
3. Автандилов Г.Г. Краткая шкала цветов / Г.Г. Автандилов. М., 1962. 23с.: 8л. илл.
4. Адмони В.Г. Структура грамматического значения и его статус в системе языка [Электронный ресурс] / В.Г. Адмони // Структура предложения и словосочетания в индоевропейских языках Л., 1979. С.6 36. Режим доступу до стор.:
http://www. philoligy. ru/linguistics1/admoni-79.htm.
5. Адмони В.Г. Теоретическая грамматика немецкого языка / В.Г. Адмони. М.: Просвещение, 1986. 333с.
6. Адмони В.Г. Грамматический строй как система построе­ния и общая теория грамматики / В.Г. Адмони; отв. ред. В.М. Павлов; АН СССР, Ин-т языкознания, Ленингр. отд-ние. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1988. 238, [1] с.
7. Аксаков К.С. Опыт русской граматики / К.С. Аксаков // Полн. собр. соч. М.: Университет. тип., 1880. Т.3. Ч.2 667с.
8. Алексієвець О.М. Просодичні засоби інтенсифікації висловлювань сучасного англійського мовлення: (Експе­рим.-фонет. дослідж.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.05 «Романські мови» / О.М. Алексієвець. К., 1999. 20с.
9. Апресян Ю.Д. Современная лексическая семантика. Вопросы семантического описания / Ю.Д. Апресян // Рус. яз. в нац. школе 1972. №2. С.42 46.
10. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка / Ю.Д. Апресян. М.: Наука, 1974. 367с.
11. Апресян Ю.Д. Избранные труды / Ю.Д. Апресян. М.: Школа Языки русской культуры”, Восточная лит., 1995. (Язык. Семиотика. Культура). Т.1 // Лексическая семантика: Синонимические средства языка. 2. изд., испр. и доп. М., 1995. 472 с.
12. Апресян Ю.Д. Дейксис в лексике и грамматике и наивная модель мира / Ю.Д. Апресян // Избранные труды. Т.2. Интегральное описание языка и системная лекси­когра­фия. М.: Мысль, 1996. С. 629 650.
13. Аристотель. Сочинения: В 4 т. / Аристотель. М.: Мысль, 1984. Т.4. 830с.
14. Арнольд И.В. Интерпретация художественного текста: Типы выдвижения и проблема экспрессивности / И.В. Арнольд // Экспрессивные средства английского языка: сб. науч. тр. Л.: ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1975. С.11 20.
15. Арнольд И.В. Оппозиция в семасиологии / И.В. Арнольд // Вопросы языкознания. 1986. №2. С.42 46.
16. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка / И.В. Арнольд. Л.: Просвещение, 1990. 306с.
17. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл (Логико-семантические проблемы): автореф. дис. на соискание учен. степени докт. филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык» / Н.Д. Арутюнова. М., 1975. 47с.
18. Арутюнова Н.Д. Аномалия и язык (к проблеме языковой картины мира”) / Н.Д. Арутюнова // Вопросы языкознания. 1987. №3. С. 3 19.
19. Арутюнова. Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт / Н.Д. Арутюнова; отв. ред. Г.В. Степанов; АН СССР; Ин-т языкознания. М.: Наука, 1988. 388с.
20. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексиколо­гии / О.С. Ахманова. М.: Учпедгиз, 1957. 296с.
21. Бабайцева В.В. Односоставные предложения в совре­менном русском языке / В.В. Бабайцева. М.: Просвещение, 1968. 160с.
22. Бабайцева В.В. Переходные конструкции в синтаксисе. Конструкции, сочетающие свойства двусоставных и односоставных (безличных) предложений: автореф. дис. на соискание учен. степени докт. филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык» / В.В. Бабайцева. Л., 1969. 39с.
23. Бабайцева В.В. Современный русский язык: Ч.3.: Синтаксис. Пунктуация: [учебн. пособие] / В.В. Бабайцева, Л.Ю. Максимов. М.: Просвещение, 1981. 271с.
24. Бабайцева В.В. Система членов предложения в совре­менном русском языке / В.В. Бабайцева. М.: Просвещение, 1988. 158с.
25. Баган М. Функціональні параметри подвійного за­перечення / М. Баган // Українська мова. 2006. №4. С.58 65.
26. Байков В.Г. Качественно-количественный аспект диалек­тики предложения: (Квалиметрия атомарных выска­зываний) / В.Г. Байков; [отв. ред. Л.В. Столбовая]. Кишинев: Штиин­ца, 1979. 209с.
27. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского язы­ка/ Ш. Балли: [пер. с франц.]. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 348 с.
28. Баранник Д.Х. Лексико-граматичні категорії якісних прикметників / Д.Х. Баранник // Лінгвістичний семінарій: тези допові­дей. Дніпропетровськ, 1966. С.29. 32.
29. Баранова С.В. Кількісно-якісне словосполучення як результат категоризації об’єктів оточуючої дійсності / С.В. Баранова // Вісник СДУ. Науковий журнал. Серія Філологічні науки. Суми: Вид-во СумДУ, 2007. №2. С.87 93.
30. Бацевич Ф.С. Співвідношення типів смислової імпліцитності в мові / Ф.С. Бацевич // Мовознавство, 1993. №1. С.54 59.
31. Бацевич Ф.С. Вступ до лінгвістичної генології: [навч. посібник] / Ф.С. Бацевич. К. : Видавничий центр «Академія», 2006. 248с.
32. Баязитова А.Р. К вопросу об отрицании признака и его градации у прилагательных в русском и немецком языках / А.Р. Баязитова // Учен. зап. Казан. ун-та. Казань, 1998. Т. 135. С.151 157.
33. Бевзенко С.П. Структура складного речення в українській мові : [навч. посібник] / С.П. Бевзенко. К.: КДПІ, 1987. 80с.
34. Безпояско О.К. Морфеміка української мови / О.К. Безпояско, К.Г. Городенська. К.: Наукова думка, 1987. 212с.
35. Безпояско О.К. Граматика української мови. Морфологія : [підручник] / О.К. Безпояско, К.Г. Городенська, В.М. Русанівський К. : Либідь, 1993. 336с.
36. Безпояско О.К. Суфікс щик/-чик у сучасній українській мові / О.К. Безпояско // Культура слова: респ. міжвід. зб. К.: Наукова думка, 1997. Вип. 32. С. 13 15.
37. Безрукова В.В. Лингвопрогностическое развитие и становление слов-интенсивов: (на материале английского языка) / В.В. Безрукова // Проблемы лингвистической прогностики. Воронеж, 2002. Вып. 2. С. 180 184.
38. Белово