Функціонально-стилістичний аспект лексичних перенесень у публіцистичних текстах І.Я.Франка (1878 – 1907 рр.)

Краткое описание

Дніпропетровський національний університет

На правах рукопису

Блинова Неля Миколаївна

УДК 811.161.2138

Функціонально-стилістичний аспект лексичних перенесень у публіцистичних текстах І.Я.Франка (1878 1907 рр.)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Куценко Людмила Василівна,
кандидат філологічних наук, доцент

Дніпропетровськ 2007

ЗМІСТ

Вступ...................................................................................................................... 3

Розділ І. Проблеми мовностилістичного дослідження тропів у публіцистиці І.Я.Франка (18781907рр.)......................................................................................9

1.1 Тропеїстичне слововживання як провідна ознака образності публіцистичних текстів.......................................................................................................................9
1.2.Публіцистичний текст як фактор впливу на свідомість реципієнта.............19
1.3. Мова публіцистичних творів І.Я.Франка як об’єкт лінгвістичних досліджень.................................................................................................................23
Висновки до І розділу...............................................................................................27

Розділ ІІ. Функціонально-стилістичний аспект метафоричного слововживання
у публіцистиці І.Я.Франка....................................................................................... 30

2.1.Теорія і типологія метафори................................................................................30
2.2.Антропоморфічна метафора................................................................................49
2.3.Суспільно-політична метафора...........................................................................53
2.4.Соціокультурна метафора...................................................................................60
Висновки до ІІ розділу...............................................................................................68

Розділ ІІІ. Функціонально-стилістичний аспект метонімічних перенесень
у публіцистичних текстах І.Я.Франка.....................................................................73

3.1. Теоретичні аспекти вивчення метонімії............................................................73
3.2.Моделювання метонімічних перенесень ...........................................................78
3.2.1.Суспільно-політична метонімія................................................................78
3.2.2.Суспільно-історична метонімія................................................................92
3.2.3.Соціально-економічна метонімія...........................................................102
3.2.4.Соціокультурна метонімія.......................................................................109
3.3. Метонімія топонімів та антропонімів у публіцистиці І.Я.Франка ....................................................................................................................................121
Висновки до ІІІ розділу ...........................................................................................129

Розділ ІV. Лексико-семантичні особливості синекдохи публіцистичних текстах І.Я.Франка .................................................................................................................134
Висновки до ІV розділу............................................................................................168

Висновки ...................................................................................................................173

Список використаної літератури..........................................................................180

Список джерел .....................................................................................................196

Список умовних скорочень назв словників ................................................. 197

Додаток А Словник антропоморфічної метафори у публіцистиці І.Франка
(1878 1907 рр.)............................................................................................... 198

Додаток Б Синкретичні моделі метафори у публіцистиці І.Франка (1878 1907 рр.) ..................................................................................................204

ВСТУП
Актуальність дослідження. Проблема ефективності публіцистичного тексту на сьогодні є актуальною з огляду його впливу на реципієнта. Тому на сучасному етапі розвитку науки публіцистичні тексти активно досліджуються. Їх розглядають з точки зору прихованого впливу, що створюється виникненням додаткового смислу на реципієнта чи групу реципієнтів [89], з погляду продукування, сприйняття, структури, можливостей трансформації текстової інформації [38]. Мова публіцистичних творів українських письменників була предметом дослідження багатьох науковців: Бабишкіна О. [7, 8], Ващук К. [22], Галича В. [32], Грузмана З. [41], Дузя І. [53], Дяченка О. [55], Заверталюк Н. [59], Йолкіна О. [57], Качкана В. [70], Килимника О. [71], Кулинича Г. [95], Малого П. [107], Масловського В. [111], Микитенка А. [113], Млинченка К. [117], Семенець О. [165], Сілевич Л. [172], Ткачова П. [189], Шаховського І. [214]. Сьогодні дослідники приділяють значну увагу мові публіцистики, студіюючи іншомовні лексичні запозичення в українській мові [5], явища еліпсису в мові публіцистики [15], соціальне значення назв газет [18], пропонують варіанти комунікативного аналізу публіцистичних текстів [20], інтерпретацію текстів у журналістиці [27], структурні та жанрово-стилістичні особливості текстів інтерв’ю у пресі [34], розглядають вплив публіцистичних текстів на масову свідомість і маніпулювання нею [39, 46], структурні та комунікативні параметри жанру вільного інтерв’ю [47], досліджують типи метафор у сучасному політичному дискурсі [42 - 44], чинники публіцистичної майстерності [61], пресу національних меншин України як засіб самоствердження в умовах становлення української державності [85], прихований вплив журналістського тексту [88, 90], когнітивні моделі розуміння журналістського тексту [98], міжмовні омоніми [109], українську мову в соціолінгвістичному аспекті [110], семантику, структуру, динаміку суспільно-політичної лексики [119], риторику політичного дискурсу [131, 132], дискурсивні особливості Інтернет-публікацій дебатів британського парламенту [160], мовну політику як гарант національної безпеки інформаційного простору [163], комунікативні моделі мовленнєвого копіювання дискурсу, мовну особистість у сучасному політичному дискурсі [166 168], вторинну номінацію у газетній публіцистиці [212, 213], структурно-семантичну децентрацію в текстах ЗМІ [216].
Вивчення мови публіцистичних творів І.Франка продиктоване необхідністю не лише визначити особливості авторського стилю письменника, але й дослідити багатство засобів тропеїзації, показати троп як структурний компонент організації публіцистичного мовлення. Аналіз функціонально-стилістичного аспекту лексичних перенесень у публіцистиці І.Я.Франка є одним із чинників адаптації тексту до реципієнта, що є надзвичайно важливим засобом актуалізації змісту, текстового впливу.
Незаперечним є той факт, що написання письменником твору, як і будь-яка людська діяльність, відбувається з певної причини і під впливом певних факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх. Однак найбільш надійним методом вияву особливостей індивідуального стилю передусім є вивчення мови творів письменника, оскільки розуміти погляди, смаки і схильності автора значить осмислити комплекс використаних ним мовних засобів у їх ідейно-художньому мотивуванні і конкретній художній функції. Саме тому при дослідженні індивідуального стилю слід приділяти велику увагу вивченню використаних автором виразових засобів мови, які є показником своєрідності світосприйняття автора.
У нашій роботі досліджено функціонально-стилістичний аспект лексичних перенесень (системну організацію образно-мовленнєвого цілого у відповідності зі стилістичними і комунікативними завданнями) у публіцистиці І.Я.Франка (1878 1907 рр.).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з науковим планом кафедри видавничої справи та міжкультурної комунікації Дніпропетровського національного університету: Філологічно-культурологічна концепція свідомості ХХ століття: думка, слово, вчинок”, відповідає основним напрямам наукових досліджень факультету систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету і є складовою комплексної наукової теми „Сучасний стан теорії і практики масової комунікації в Україні та за її межами” № ФСЗМК 36-04, затвердженої вченою радою факультету (протокол № 4 від 28. 11. 2003 р.). Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Дніпропетровського національного університету (протокол № 7 від 15 лютого 2001 р.).
Мета роботи дослідити функціонально-стилістичний аспект лексичних перенесень (системну організацію образно-мовленнєвого цілого у відповідності зі стилістичними і комунікативними завданнями) у публіцистиці І.Я.Франка (1878 1907 рр.).
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
· розглянути історико-теоретичне становлення проблеми тропа та його складових у вітчизняному і зарубіжному мовознавстві;
· з’ясувати природу тропеїчної образності;
· проаналізувати наукові здобутки мовознавців у галузі мови публіцистики І.Я.Франка;
· виокремити моделі метафори, визначити її функціонально-стилістичну роль;
· визначити коло лексем, найбільш активно залучуваних до механізму метонімічного перенесення;
· класифікувати моделі метонімічного перенесення значень;
· дослідити різновиди метонімічних перенесень у топонімах та антропонімах;
· вивчити і визначити особливості функціонування метонімії;
· дослідити лексико-семантичні особливості синекдохи;
· визначити тематичне поле лексем, що виступають як синекдоха;
· розглянути функції синекдохи у публіцистичних текстах І.Франка.
Об’єктом дослідження є публіцистичні тексти І.Я.Франка 1878 1907 рр. Предмет дослідження моделі створення переносного значення, різновиди та функціонально-стилістична роль таких тропів, як метафора, метонімія, синекдоха, конструкції, вжиті автором у переносному значенні, додаткові експресивно-семантичні нашарування та зсуви у публіцистиці І.Франка означеного періоду.
Предметом розгляду є тропи як засіб словесної образності у функціонально-стилістичному аспекті публіцистики І.Франка, тому актуалізується описання структури, формально-змістовного аспекту процесу тропеїзації у функціональному вияві.
Матеріал дослідження публіцистичні тексти І.Франка (1878 1907 рр.), з яких виокремлено 1674 тропеїстичні конструкції, вжиті автором.
Методи дослідження. Дисертаційна робота є комплексним дослідженням метафори, метонімії, синекдохи у публіцистиці І.Франка 1878 1907 рр., тому для досягнення мети й ефективного розв’язання завдань дисертації використано загальнонаукові, міждисциплінарні та спеціальні методи. Так, поряд із загальнонауковим методом системного аналізу, який застосовувався під час аналітичного дослідження наукових праць за обраною проблемою й формування концептуальної моделі предмету вивчення, залучено комплексний метод структурно-семантичного аналізу тропеїстичних конструкцій. Використано також емпіричні методи, такі як лінгвостилістичний аналіз публіцистичних текстів І.Я.Франка; описовий; трансформаційний; дистрибутивний; метод компонентного аналізу. Елементи методу статистичного аналізу використано для з’ясування деяких кількісних характеристик.
Джерельна база дослідження складається з робіт вітчизняних та зарубіжних авторів. Проаналізовано концепції та підходи до моделей створення, класифікування, стилістичних функцій тропів у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці. Розглянуто праці Ю. Апресяна, Н. Арутюнової, І. Білодіда, В. Гак, І. Гальперіна, І. Голуб, А. Грищенка, М. Демидової, А. Коваль, В. Колшанського, М. Нікітіна, Д. Розенталя, О. Сербенської, Ю. Скребньова, О. Тараненка, Л. Тимофєєва, Є. Черкасової, Е.Шендельса, Д. Шмельова. Усього опрацьовано 228 джерел.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що було
· ідентифіковано тропеїстичні конструкції, вжиті у публіцистичних творах І.Я.Франка (1878 1907 рр.);
· схарактеризовано моделі створення переносного значення з урахуванням зсувів і нашарувань у семантиці;
· розроблено типологію Франкової метафори за лексико-семантичним принципом;
· виокремлено функціональні моделі метонімічних перенесень;
· розглянуто функціонально-стилістичний аспект топонімів та антропонімів у Франковій публіцистиці;
· визначено лексико-семантичні особливості синекдохи у публіцистиці І.Франка;
· укладено словник антропоморфічних метафор та синктеричних моделей метафори у публіцистиці І.Я.Франка 1878 1907 рр.
Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані у системних дослідженнях з проблем лексикології, прикладної лінгвістики, стилістики, лексикографії, для робіт, пов’язаних із вивченням індивідуально-авторського стилю, публіцистики як одного із функціональних стилів, а також із мовою І.Франка як певного лінгвокультурного феномена.
Апробація результатів дослідження. Дослідження двічі обговорювалось на засіданні кафедри видавничої справи та міжкультурної комунікації Дніпропетровського національного університету. Його результати доповідались на підсумкових наукових конференціях ДНУ (1999 2007 рр.), міжнародній конференції „Українська журналістика сьогодення у створеному інформаційному просторі (співвідношення глобального, загальнонаціонального та регіонального)”, (Дніпропетровськ, 2001), міжнародній науковій конференції Українська література в загальноєвропейському контексті” (Ужгород, 2002), міжнародній науково-практичній конференції „Масова комунікація в Україні та інформаційний виклик ХХІ століття”, (Дніпропетровськ, 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Масова комунікація в Україні та інформаційний виклик ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 2005 р.), міжнародному науковому конгресі „Іван Франко: дух, наука, думка, воля (до 150-річчя від дня народження)” (Львів, 2006 р.).
Фактичний матеріал і теоретичні узагальнення використовуються автором у викладацькій роботі на кафедрі видавничої справи та міжкультурної комунікації факультету систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету під час читання курсів сучасної української літературної мови та практичної стилістики української мови, української мови (за професійним спрямуванням), ряду спецкурсів. Основні положення дисертації викладені у семи статтях, опублікованих у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, списку використаної літератури (228 позицій), списку джерел (переліку публіцистичних робіт І.Я.Франка), списку умовних скорочень назв словників, двох додатків. Повний обсяг роботи становить 215 сторінок, обсяг основного тексту 179 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Вивчення мови публіцистичних творів І.Франка одного з фундаторів української літературної мови зумовлене необхідністю подальшого дослідження його індивідуально-авторського стилю, позначеного неповторним національним колоритом і багатою тропеїзацією, а також потребою проаналізувати троп як значущий структурний компонент публіцистичної мови. Тексти публіцистичних творів на сучасному етапі розвитку суспільства взагалі й української мови, зокрема, набувають резонансного значення як вагомий чинник формування та вияву національної ментальності, як важливий засіб національної самоідентифікації. Ефективність вияву особливостей індивідуального стилю передусім забезпечується вивченням мови окремих творів письменника, оскільки осмислити комплекс використаних ним мовних засобів у їх ідейно-художньому мотивуванні й конкретній стилістичній функції значить зрозуміти погляди, смаки й ідейно-політичні орієнтири автора.
Класифікацію зображально-виражальних засобів мови розпочато ще в античні часи, і відтоді існує і відповідна термінологія, що становить досить широку номенклатуру.
Система тропів в одному творі визначається тенденцією розвитку імпліцитного значення індивідуумом з використанням схематичних і методологічних основ їх реалізації. Якщо носій мови будує новий троп, то він завжди спирається на закономірності і традиції вибору потенційних сем слова.
Спосіб використання тропів іноді не усвідомлюється його безпосереднім автором, оскільки він використовує знакові одиниці у вже закодованому вигляді. Головне не вийти за межі узуальної правомірності. Таким чином, тропи при дослідженні стилю письменника слід розглядати не еклектично, а у взаємозв’язку як організаційний структурний компонент тексту. Лексичне значення має первинний характер, тропеїстичне, що ґрунтується на ньому, всотує” в себе особливості класу слів, до якого належить конкретна лексема і розвиває їх особливості вже на рівні імпліцита.
Вплив публіцистичного тексту на реципієнта передбачає не тільки розуміння та засвоєння інформації, а й наслідки, що виявляються у діях, зміні переконань, життєвої позиції. У письменницькій публіцистиці спостерігається дещо інший спосіб типізації факту, ніж у власне публіцистиці. Будучи відбитком конкретного й окремого (відібраного як життєво типового), факт творчо опрацьовується митцем.
Оскільки публіцистичний текст є досить близьким до художнього за своїми жанровими ознаками, то й засоби формування впливу на читача значною мірою є ідентичними. Твори І.Франка мають свої особливості, загальні й індивідуальні функції, закономірності. Система тропів у текстах письменника має свою специфіку за різноманітними параметрами структурного включення того чи іншого тропа в мовну тканину, тропи тут живі і виразні, яскраво відбивають прагматичний бік тексту, завжди виражають оцінку. Структурні типи тропів у публіцистичному тексті виконують своє призначення у передачі авторських асоціацій, світобачення письменника-публіциста. В особливо важливих і суттєвих для розуміння ідеї твору випадках спостерігається контамінація одного тропа з іншим. Взаємодія структурних компонентів тропеїстичних конструкцій створює систему тропотворення і їх використання в авторському тексті.
Незважаючи на те, що мова публіцистики І.Франка активно досліджувалася, проте комплексного розгляду функцій лексичних перенесень здійснено не було. У нашому дослідженні метафора розглядається як тропеїчна одиниця субстантивного або вербального характеру, що полягає у вживанні слів і виразів у переносному смислі на основі схожості, аналогій тощо, що організує семантичну двоплановість, у результаті якої виникає імпліцитне значення. Таке значення виводиться з контексту, здатного прийняти семантичну модифікацію первинного значення у вторинне.
У публіцистичних текстах І.Франка нами було виокремлено 17 семантичних типів метафори, в межах яких розрізняються окремі метафоричні моделі. антропоморфічна метафора виявляється у таких 34 моделях; військова метафора - у 3 моделях; судівська метафора, метафора міста по 1 моделі; побутова метафора - 2 моделі; тваринна метафора 3 моделі; виробнича метафора 4 моделі; метафора партійна 3 моделі; сільськогосподарська метафора, флороморфізми 13 моделей; Семантичний тип метафори, що стосується опису явищ капіталізму, виявляється у 5 моделях; історична метафора у 15 моделях; метафора освіти у 2 моделях метафора, що стосується інтелігенції як суспільного прошарку, передбачає 7 моделей; метафора, що характеризує прогрес 9 моделей; етична метафора 5 моделей. Семантичній тип суспільної метафори демонструє 30 моделей метафоричного перенесення. Метафора літератури у 14 моделях; метафора науки виявляється у 4 моделях.
Деякі моделі метафоричного перенесення мають здатність виявлятися у кількох семантичних типах, що є однією з рис Франкового ідіолекту. Енциклопедизм митця, широта його інтересів зумовлюють надзвичайно розгалужену парадигму метафоричного вживання лексем, чим пояснюється незафіксованість ряду семантичних зсувів у тлумачних словниках.
Аналіз тропеїстичних словосполучень у публіцистиці І.Франка дозволяє зробити висновок про емоційну насиченість та експресивність метафор, метонімії і синекдосі експресивність притаманна здебільшого у поєднанні з метафорою.
З огляду на тематику публіцистичних текстів І.Я.Франка, лексеми, що виявляють здатність набувати метонімічних значень, виокремлюються групи суспільно-політичної, суспільно-історичної, соціально-економічної, соціокультурної метонімії. Це лексеми на означення: суспільних станів, прошарків, титулів, посад, санів; назв наук; лексеми, пов’язані з правовими відносинами у суспільстві; ті, що описують майбутній соціалістичний лад; лексеми, що стосуються суспільно-історичних студій; лексеми, пов’язані з культурним життям суспільства; лексеми, що стосуються виховання, науки, освіти; лексеми, пов'язані з розглядом еволюції людства; лексеми, пов'язані з суспільно-політичними реаліями Галичини, поняттями функціонування держави, уряду; ті, що описують життя громад; лексеми, які характеризують погляди І.Франка на процеси, що відбуваються у суспільстві; лексеми, що стосуються економіки, виокремлено 24 моделі метонімічного перенесення.
Метонімія у Франковому публіцистичному тексті набула різноманітних стилістичних функцій. По-перше, актантна метонімія здебільшого виконує номінативну функцію й експресивності не виражає. По-друге, лексеми у різних моделях метонімічного перенесення мають здатність до функціонування у складі більш широких, здебільшого метафоричних контекстів, в яких можуть вживатись, пояснювальні, градаційні, антитетичні конструкції, різноманітні синкретичних конструкції, які поєднують кілька з названих; можуть функціонувати як нанизані контекстуальні синоніми у складі більших одиниць тексту; як складова ремінісцейованих виразів; в анафоричних та асиндетичних конструкціях, порівняннях, складних термінах. Все зазначене свідчить про мовне багатство Франкової публіцистики, її стилістичну і функціональну досконалість. Образність, ліризм і чіткість, лаконізм, часом суворість, дискурсивність, полемічність переходять одне в одне, взаємодоповнюючись й увиразнюючи публіцистичний текст, що врешті-решт приводить до здійснення його комунікативної мети, яка полягає у запевненні і правоті ідей, доведенні їх справедливості та неспростованості і водночас завоюванні серця й душі читача, схиленні до себе його симпатій та уподобань. Іван Франко досягає того, що є найвищою метою кожного публіциста, бути переконливим. Метонімія у Франковому публіцистичному тексті є поліфункціональною. Вона виявляє здатність поєднуватися зі стертою метафорою моделі „дія конкретна → дія абстрактна”, виявлятися у складі авторської метафоричної конструкції „політична діяльність → гра у шахи”, „готовий твір культури, мистецтва → наука про розвиток суспільства, „релігійна конфесія → ворожі стосунки між людьми”, „дія, спрямована на знищення збудників захворювань → політичний судовий процес + ремінісцейований Біблійний вираз”; поєднуватись з крилатими виразами біблійного походження; виступати у складі градаційних, пояснювальних, антропоморфічних метафоричних конструкцій; контамінувати метонімічні значення; виступати у складі стертої метафори; у градаційній конструкції з контекстуальним нанизуванням синонімів, метонімія моделі „дія → епоха у розвитку людства у складі метафоричної ремінісцейованої пояснювальної конструкції, метафоричної антитетичної конструкції”, лексема у метонімічному значенні у складі зооморфної антропоморфічної метафори; авторська метонімія моделі „предмет як символ певного стану, діяльності → посада”; актантна метонімія виступає у складі асиндетичної пояснювальної конструкції; у протиставній метафоричній антропоморфічній конструкції, градаційній метафоричній конструкції; може поєднуватися з метонімією моделі „предмет → те, що у ньому”, „явище → наука, що його вивчає”.
Розглянувши функціональний аспект топонімічної та антропоморфічної метонімії, можемо говорити про те, що топоніми моделі „населений пункт (країна) її мешканці” функціонують у порівняннях, метафоричних конструкціях здебільшого моделі „дія конкретна → дія абстрактна”; метонімія моделі „назва населеного пункту → історична подія” поєднуються зі стертою метафорою; топонім моделі „столиця країни її уряд” функціонує в авторській моделі „топонім → його значення в житті етносу” у складі метафоричної конструкції моделі „політичне життя країни → військові дії”; метонімічної моделі „топонім → притаманні йому риси” у складі метафоричної градаційної конструкції на означення пустого, марного життя заможної аристократії; авторської метонімічної моделі „топонім „Рим” на означення католицької церкви і папи Римського як її голови” функціонує у метафоричній конструкції моделі „дія конкретна дія абстрактна”, виступає у складі трансформованого фразеологізму; метонімія моделі „назва країни → її етнос”, „назва країни → територія, яку вона займає” виступає у метафоричній конструкції, збудованої за моделлю „дія конкретна → дія абстрактна” та „будівля → держава”, спостерігається також синкретизм метонімічних значень „країна → її територія”, „країна → особливості її культурного розвитку” у складі стертої метафори; також ця метонімічна модель діє у складі пояснювальної конструкції, що складається зі стертої метафоричної конструкції, поєднаної з метонімією та градацією і стертою метафорою; топонім у метонімічному значенні поєднаний з метафорою моделі „зручне приміщення для проживання → країна”, поєднані з пояснювальною синкретичною метафоричною конструкцією авторської моделі „азбука як найпростіші положення, основи чого-небудь політичне життя”; метонімічний топонім може бути у складі ремінісцейованого Біблійного виразу, де поєднується з метафорою моделі дія конкретна → дія абстрактна. Топоніми на позначення назв материків і частин світу функціонують у складі усталених словосполучень, ремінісцейованих виразів. Метонімічні антропоніми, що відсилають до часу життя, результатів діяльності особи виступає у метафоричній конструкції „дія конкретна дія абстрактна”, може поєднуватись з ампліфікацією. Метонімічний антропонім моделі „автор → його творчість” функціонує у порівняльних та пояснювальних конструкціях. Метонімічні антропоніми на позначення концепцій, теорій, вчень, систем поглядів виявляють здатність до функціонування у складі стертої метафори, в авторській метафорі моделі „тілесна хвороба, зараження шкідливими мікроорганізмами → ідеологічні погляди”, поєднаній з порівнянням, антропонімом, пояснювальною градаційною конструкцією. Проте широка парадигма специфічного авторського вживання ряду метонімічних значень часто унеможливлює їх включення у тлумачні словники.
Будучи невід’ємною частиною публіцистичного тексту, метонімія у публіцистиці І.Франка не існує у відриві від загальної структури твору. При цілому ряді специфічних рис, притаманних кожному з розрядів тропів, об’єднуючим началом є спрямованість емоційно-образного начала на не стільки на розвиток чуттів, скільки на вираження певних думок і політичних понять. Призначення метонімії у тканині публіцистичного тексту висловлювати думку. Чи ілюструє вона вже висловлену думку, чи є її організуючим началом і виконує номінативну функцію, у першу чергу вона є засобом висловлення думки. Думка ж у публіцистиці завжди викликана суспільно-політичною проблематикою виступу. Таким чином, метонімія безпосередньо пов’язана з досліджуваною публіцистом соціальною дійсністю.
У досліджених публіцистичних текстах І.Я.Франка періоду 1878 1907 рр. синекдоха як стилістичний засіб має значний кількісний і якісний вияв, виступаючи полісемічним матеріалом, що сприяє розвиткові імпліцитного значення.
Майстерно використовуючи синекдоху, письменник-публіцист досягає її органічної вписаності в контекст, робить її конструктивним елементом тексту. Саме завдяки творчим умінням І.Франка-публіциста навіть такий необразний стилістичний засіб, як синекдоха, набуває у тканині тексту експресивного забарвлення, роблячи виклад жвавим, яскравим, переконливим. Численні конструкції, в яких здатна виступати синекдоха, свідчать про її великі контамінаційні потужності, що допомагає краще висловити зміст тексту, переконливіше викласти авторські думки і погляди.
Таким чином, індивідуально-авторський троп завжди імпліцитний в силу прихованості результату перенесення. У переносному вживанні слова присутня імпліцитна тропеїчна якість, що має виражений смисл у суб’єктивному авторському баченні, але відносно реципієнта є прихованою, не розгорнутою до кінця.
Сучасна українська газетно-журнальна публіцистика, яка часто демонструє непевність світоглядних орієнтирів авторів, характеризується й еклектичністю, бідністю виразових засобів, недостатньою аргументованістю положень, що висуваються. Це зумовлює необхідність звернення до кращих зразків школи українського публіцистичного письма, одним із засновників і чільних представників якої є І.Я. Франко. Особливості публіцистики митця пов’язані передусім з тим, що за своїми виражальними та експресивними якостями вона межує з художньою творчістю, тому окремі фрагменти важко кваліфікувати як належні до публіцистичного стилю, оскільки вони надзвичайно виразні, експресивні, насичені багатою тропеїстикою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М., «Наука». 1974. 346 с.
2. Аристотель. Соч. в 4-х т. М., „Наука”. 1983. Т. 4.
3. Арутюнова Н.Д. Метафора // Русский язык. Энциклопедия. М., «Советская энциклопедия». 1979. 432 с.
4. Арутюнова Н.Д. Метонимия // Русский язык. Энциклопедия. М., «Советская энциклопедия”. 1979. 432 с.
5. Архипенко Л.М. Іншомовні лексичні запозичення в українській мові: етапи і ступені адаптації (на матеріалі англіцизмів у пресі кінця ХХ початку ХХІ ст.). Автореф. дис... канд. філол. наук. 10.01.02. Харків, 2005. 16 с.
6. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., «Советская энциклопедия» 1966. 326 с.
7. Бабишкін О. Олександр Довженко публіцист. К., «Либідь». - 1989. 104 с.
8. Бабишкін О. Юрій Яновський. К., «Либідь». 1957. 118 с.
9. Балли Ш. Французская стилистика. М., „Наука”. 1961. 236 с.
10. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М.Бахтин: М.: Искусство, 1986. 444 с.
11. Бендзар Б.П. Мова та стиль публіцистичних творів Івана Франка німецькою мовою // Мат-ли міжвузівської ювілейної наук. конф., присвяченої 110-річчю з дня народження та 50-річчю з дня смерті І.Я.Франка. Львів, 1968. С. 96 98.
12. Бендзар Б.П. Мовностилістичні засоби суспільно-політичних статей І.Франка німецькою мовою / Тези доповідей до 20-ї наукової конференції / Ужгородський університет. Питання романо-германської та угорської філології. 1966. С. 69 73.
13. Бирих А.К. Метонимия в современном русском языке (Семантический и грамматический аспект). Автореф. дис... канд. филол. наук. Л., 1987. 18 с.
14. Блумфилд Л. Язык. М., „Наука”. 1968.
15. Богатько В.В. Явища еліпсису в мові сучасної публіцистики. Автореф. дис... канд. філол. наук. 10.01.02. К., 2005. 16 с.
16. Бодник А.А. Деякі спостереження над соціально-виробничою лексикою публіцистики Івана Франка 80-90-х рр. // Доп. та повідомл. / Львів. Ун-т. 1961. Вип. 1. Ч.1. С. 219 221.
17. Большая советская энциклопедия. М., „Советская энциклопедия”. 1977. Т. 27.
18. Бондар С.О. Соціальне значення назв газет // Ex professo/ Зб. наук. праць. Вип. 3. Дніпропетровськ, 2001. С. 478 483.
19. Булаховський Л.А. Загальне мовознавство // Л.А. Булаховський. Вибр. твори. У 5 т., «Наукова думка».- К.: 1975. Т.1 496 с.
20. Бутиріна М.В. Варіант комунікативного аналізу публіцистичних текстів / на матеріалі аналізу публіцистичних творів С.Єфремова та О.Маковея // Вісник ДНУ. Літературознавство. Журналістика. Вип. 4. Дніпропетровськ, 2001. С. 80 86;
21. Василевская Л.И. Метонимия в собственных именах // Проблемы структурной лингвистики. 1982. М.: «Наука». 1984. С.110 120.
22. Ващук К. Довоєнна публіцистика Павла Тичини: зб. статей. Одеса, 1962. С. 46 59.
23. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Вопросы языкознания. 1953. - №5. С. 6 21.
24. Виноградов В.В. О теории худ. речи. М., „Наука”. 1971. 157 с.
25. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове.М., «Наука». 1986. 639 с.
26. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М., „Наука”. 1963. 436 c.
27. Владимиров В.М. Інтерпретація тексту в журналістиці / критика поглядів філософа П.Рікьора, або похвала соціологу П.Рікьору за його філологічну помилку // Вісник ДНУ. Літературознавство. Журналістика. Вип. 4. Дніпропетровськ, 2001. С. 11 17;
28. Винокур Г.О. Избранные труды по русскому языку. М., «Наука». 1959. 492 с.
29. Воробьева И.А. К вопросу о лексическом значении имен собственных // Актуальные проблемы лексикологии. Докл. лингв. конф. Изд-во Томского ун-та, Томск, 1971. Ч. 1. С. 1 9.
30. Гак В.Г. К проблеме общих семантических законов // Общее и романское языкознание. М., 1983. С. 347 368.
31. Галич А. Теория красноречия. СПб., 1830;
32. Галич В.М. Олесь Гончар журналіст, публіцист, редактор: еволюція творчої майстерності: Монографія. К.: Наук. думка, 2004 - 816 с.
33. Гальперин И.Р. Общие проблемы стилистики. М., „Наука”. 1969. с. 68.
34. Гапотченко М.Є. Структурні та жанрово-стилістичні особливості текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі (комунікативно-прагматичний аспект). Автореф. дис... канд. філол. наук. 10.01.08. К., 2005 - 16 с.
35. Гаспаров М.Л. Катахреза // Литературная энциклопедия терминов и понятий. М., НПК „Интелвак”. 2001. - 1596 стп.
36. Гаспарян С.К., Князян А.К. К вопросу об изучении индивидуального стиля автора // Филологические науки, 2004. - № 4. С. 50 57.
37. Голуб И.Б. Стилистика совр. рус. яз. „Высшая школа” М., 1976. 468 с.
38. Голод В.И., Шахнарович А.М. Коммуникативные и когнитивные аспекты текста как единицы речевой деятельности // Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1985. Вып. 252. С. 67 74.
39. Гордієнко В.А. Деякі питання комунікаційного впливу на масову свідомість // Ex professo. Зб. наукових праць вчених Придніпров’я. Дніпропетровськ, Арт-прес. 1999. С. 175 181;
40. Григорьев В.П.Тропы // БСЭ. М., 1977. „Советская энциклопедия” Т. 27. С. 331.
41. Грузман З. Павло Тичина публіцист // Наукові записки / Вінницький пед. Інститут. - Вінниця, 1958. С. 78 124.
42. Дацишин Х. Метафора в сучасному українському політичному дискурсі. За матеріалами преси 1995 2002 років. Довідник. Львів, „Світ”. 2004. 234 с.
43. Дацишин Х. Метафора в українському політичному дискурсі (за матеріалами сучасної періодики). Автореф. дис ... канд.. філол. наук. Львів, 2005. 16 с.
44. Дацишин Х. Морфологічні типи метафори в українському політичному дискурсі Ex professo/ Зб. наук. праць. Вип. 3. Дніпропетровськ, 2001. С. 483 490.
45. Демидова М.П. Вопросы стилистики русского языка Мн., 1982. 379 с.
46. Демченко С.В. Засоби масової комунікації як інструментарій маніпулювання громадською свідомістю // Вісник ДНУ. Літературознавство. Журналістика. Вип. 5. Дніпропетровськ, 2002. С. 49 54.
47. Денискіна Г.О. Структурні і комунікативні параметри жанру вільного інтерв’ю (на матеріалі телепередач 2000 2004 років). Автореф. дис... канд. філол. наук. 10.01.08. К., 2005. 16 с.
48. Дідик С.С. Трансформація фразеологізмів у публіцистичних творах І.Франка // Українське літературознавство. Вип. 48. Львів. Вища школа”. 1987. С.77 85.
49. Долинин К.А. Имплицитное содержание высказывания // Вопр. языкознания. 1983. - № 6. С. 37 47.
50. Долинин С. Стилистика французского языка Л., Высшая школа, - 1978. 246 с.
51. Дридзе Т.М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации. М.: Наука”, 1984. 268 с.
52. Дридзе Т.М. Язык и социальная психология. М., Высшая школа, - 1980 - 224 с.
53. Дузь І. Публіцистика Павла Тичини: Учб. посіб. Одеса, 1960. 143 с.
54. Дюбуа Ж., Пир Ф., Тринон А. та ін. Общая риторика. М., „Наука”. 1986. 392 с.
55. Дяченко О. Письменник і його твір. К., Либідь. 1970. 122 с.
56. Жинкин Н.И. Механизмы речи. М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 270 с. М., 1958. 254 с.
57. Елкин А. Ярослав Галан. Очерк жизни и творчества. М., 1955. 363 с.
58. Ефимов А.И. Образная речь художественного произведения // Вопросы литературы. 1959. - № 8. С. 91- 108.
59. Заверталюк Н.І. Письменницька публіцистика в Україні 20-х 70-х рр. ХХ ст. Проблеми. Жанри. Майстерність. Автореферат дис д. філол. наук. 10.01.02 - К., 1992. 28 с.
60. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Изд-во МГУ, 1976. 307 с.
61. Здоровега В. У майстерні публіциста. Львів: „Світ”. - 1989. 213 с.
62. Зелінська Н. Поетика приголомшеного слова. Українська наукова література ХІХ початку ХХ ст. Львів: „Світ”. 2003. 302 с.
63. Іванюк Б.П. Метафора і літературний твір: структурно-типологічний, історико-типологічний та прагматичний аспекти дослідження (на матеріалі російської літератури) / Автореферат дис... д.філол. наук. 10.02.02. К., 1999. 32 С.
64. Ивченков В.И. Лингвистическая организация текста. В творческой лаборатории Владимира Короткевича. Минск. БГУ. 2002. 212 с.
65. Ивченков В.И. Лингвостилистика тропов Юрия Казакова. Минск., 2000. 112 с.
66. Ижакевич Г.П., Кононенко В.И., Пилинский Н.И., Сиротина В.А. Сопоставительная стилистика русского и украинского языков. К., „Вища школа”. - 1980. 207 с.
67. Ильинская И.С. О языкових и неязыкових стилистических средствах // Вопросы языкознания. 1954. - №5. С. 80 - 91.
68. Калинин А.В. Лексика русского языка. М., МГУ, 1966. 148 с.
69. Касарес Х. Введение в современную лексикографию. М., „Наука”. 1958. 354 с.
70. Качкан В. Роман Федорів. К., „Либідь”. 1983. 276 с.
71. Килимник О. Юрій Яновський. К., „Либідь”. 1957. 358 с.
72. Кирик Д.П. Філософська термінологія двох перекладів Івана Франка // Питання слов’янського мовознавства. Львів, 1963. кн. 7 8. С. 207 218.
73. Киселева Л.А. Вопросы теории речевого воздействия. Л.: Изд-во ЛГУ. 1978. 160 с.
74. Киселева Л.А. Язык как средство воздействия. М.: Изд-во МГУ1978. 160 с.
75. Классовский В. Стилистика. СПб., М., 1866.
76. Коваль А. П. Практична стилістика української мови. К., Вища школа”. 1987. 352 с.
77. Коваль А.П. Прийоми використання фразеологізмів у публіцистичних та літературно-критичних статтях Івана Франка // Наук. зап. / Київ. ун-т. 1956. Т. 15. Вип. 7. Зб. філол. фак. - № 9. С. 77 95.
78. Коваль А.П. Слово про слово. К., Радянська школа”. 1986. 385 с.
79. Коваль А.П., Коптілов В.В., Крилаті вислови в українській літературній мові. К., Вища школа”, - К., 1975. 336 с.
80. Ковальчук Л.А. Про деякі засоби поетики в публіцистиці Івана Франка // Українське літературознавство. Вип. 38. - Львів. Вид-во Львів. держ. ун-ту. 1982. С. 100 105.
81. Ковальчук Л.А. Ідейно-тематичні перегуки поезії і публіцистики І.Франка періоду першої російської революції // Укр. літературознавство. Вип. 44. Львів, 1985. С. 63 69.
82. Ковальчук Л.А. Образность публицистики Ивана Франко (на материале произведений периода первой русской революции 1905 07 гг.). Автореферат дис канд. филол. наук. 10.01.03 Одесса, 1983. 16 с.
83. Кожина М.Н. Стилистика русского языка. М., „Высшая школа”. 1977. 476 с.
84. Кожина М.Н. Стилистика русского языка М., „Высшая школа”. 1983. 463 с.
85. Колісник Ю.В. Преса національних меншин України як засіб їх самоствердження в умовах становлення української державності (1992 1999 рр.). Автореферат дис к. філол. наук. 10.01.08 К., 2001. 16 с.
86. Колшанский Г.В. Контекстая семантика. М., „Наука”. 1980. 286 с.
87. Колшанский Н. Частная риторика. СПб., 1832;
88. Корнєєв В. Журналістський матеріал як продукт мовної діяльності та особливості прихованого текстового впливу // Ex professo/ Зб. наук. праць. Вип. 3. Дніпропетровськ, 2001. С. 466 473;
89. Корнєєв В.М. Експлікація прихованого впливу публіцистичного тексту. Дисертація ... канд... філологічних наук. - 10.01.08. журналістика. К., 2002.
90. Корнєєв В. Націоформувальні елементи поезії Юрія Дарагана / Наукові записки. Вип. ХХУІІ. Серія: Філологічні науки. Літературознавство. Кіровоград, 2000. С. 161 169.
91. Космеда Т. Комунікативна компетенція Івана Франка: міжкультурні, імперсональні, риторичні виміри. Льві