СИНТАКСИС НАУКОВОГО МОВЛЕННЯ ІВАНА ФРАНКА (складне речення)

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ТРУШ ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

УДК 811.161.2’367.335
+ 821.161.2 Франко 7.08

СИНТАКСИС НАУКОВОГО МОВЛЕННЯ
ІВАНА ФРАНКА
(складне речення)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Терлак Зеновій Михайлович,
завідувач кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка

Львів 2008

ЗМІСТ

ВСТУП.....5

РОЗДІЛ 1. Формування наукового стилю сучасної української мови.
Мова наукових праць Івана Франка як об’єкт вивчення...10
Висновки до розділу 1 26

Розділ 2. Елементарні поліпредикативні синтаксичні структури
в науковому мовленні І.Франка. 28
2.1. Складнопідрядні речення... 28
2.1.1. Означальні підрядні частини 30
2.1.2. Займенниково-означальні підрядні частини .. 40
2.1.3. З’ясувальні підрядні частини ... 45
2.1.4. Обставинні підрядні частини 57
2.1.4.1. Мети... 57
2.1.4.2. Причини. 61
2.1.4.3. Умови. 64
2.1.4.4. Допустові68
2.1.4.5. Часу. 71
2.1.4.6. Способу дії, порівняльні... 76
2.1.4.7. Міри і ступеня 80
2.1.4.8. Місця.. 82
2.1.4.9. Наслідкові.. 83
2.1.4.10. Супровідні 84
2.2. Складносурядні речення.. 85
2.2.1. Єднальні складносурядні речення 85
2.2.1.1. Одночасність кількох подій або станів 85
2.2.1.2. Часова послідовність подій або станів 90
2.2.1.3. Причиново-наслідкові та
умовно-наслідкові відношення.92
2.2.2. Зіставно-протиставні складносурядні речення.. 94
2.2.2.1. Зіставні значеннєві відношення.. 94
2.2.2.2. Протиставні смислові відношення. 97
2.2.3. Розділові складносурядні речення. 105
2.3. Складні безсполучникові речення...106
2.3.1. Конструкції з однотипними частинами. 107
2.3.1.1. Речення з часовими відношеннями.. 107
2.3.1.2. Зіставно-протиставні значеннєві відношення. 112
2.3.2. Структури з різнотипними частинами... 114
2.3.2.1. Речення із пояснювальними відношеннями. 115
2.3.2.2. Конструкції з детермінантними відношеннями.. 118
Висновки до розділу 2..121

РОЗДІЛ 3. Неелементарні складні синтаксичні структури в науковому
мовленні І.Франка 126
3.1. Складнопідрядні багатокомпонентні речення .. 126
3.1.1. З одним типом підпорядкування:127
3.1.1.1. З послідовною підрядністю . 127
3.1.1.2. Із супідрядністю: 139
3.1.1.2.1. З неоднорідною супідрядністю 139
3.1.1.2.2. З однорідною супідрядністю 146
3.1.2. З кількома видами підпорядкування:. 155
3.1.2.1. З подвійною супідрядністю 155
3.1.2.2. З неоднорідною супідрядністю і
послідовною підрядністю. 160
3.1.2.3. З послідовною підрядністю і
неоднорідною супідрядністю167
3.1.2.4. З однорідною супідрядністю і
послідовною підрядністю.... 170
3.1.2.5. З послідовною підрядністю і
однорідною супідрядністю.. 174
3.1.2.6. З подвійною супідрядністю і
послідовною підрядністю.... 177
3.2. Складносурядні багатокомпонентні речення.184
3.3. Безсполучникові багатокомпонентні речення....... 190
3.3.1. З однорідною безсполучниковістю 190
3.3.2. З неоднорідною безсполучниковістю 192
3.3.3. З однорідною й неоднорідною безсполучниковістю... 193
Висновки до розділу 3.197

ВИСНОВКИ...203

ДОДАТКИ 206

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ... 244

ВСТУП

З-поміж проблем, які ставлять перед собою дослідники історії української літературної мови, актуальним залишається вивчення процесу формування й розвитку її функціональних стилів. Донедавна увагу лінгвістів привертала мова переважно художніх творів, і тільки останнім часом об’єктом аналізу стають й інші стильові різновиди мови, зокрема науковий.
У мовознавстві поширена думка, що науковий стиль української мови почав формуватися тільки на початку ХХ ст. При цьому випускають з уваги наукові праці П.Куліша, І.Нечуя-Левицького, М.Драгоманова на Наддніпрянщині, а також активну діяльність Наукового товариства іменіШевченка у Львові, видання "Записок НТШ" та "Літературно-наукового вісника", які відіграли неабияку роль у розбудові української наукової мови. Чільне місце у стильовій системі літературної мови займають наукові тексти Івана Франка, якими письменник суттєво розширив її функціональні межі у другій половині ХІХ століття і заклав основи для вироблення українського наукового мовлення.
У другій половині ХХ ст. пожвавилися різноаспектні дослідження мови і стилю творів І.Франка, його поглядів на сутність мови як феномена людського духу, її історію і шляхи розвитку. У полі зору лінгвістів перебувають такі проблеми, як роль митця у витворенні єдиної літературної мови для цілої України, його участь у мовних дискусіях другої половини ХІХ століття, трактування діалектної бази літературної мови, принципів українського правопису, авторське редагування художнього тексту, витворення та застосування наукової термінології, аналіз мовлення персонажів, Франкове зацікавлення давніми пам’ятками української мови та ономастикою, його практика перекладу тощо. Об’єктом наукових студій стає мовлення персонажів Франкових творів та комунікативні ситуації в художньому тексті, мовна особистість Франка через призму комунікативної парадигми, емотивний простір його художніх творів, поетика художнього тексту, сутність і мовні механізми Франкового текстотворення тощо. Ці розвідки здебільшого розкривають участь І.Франка в розв’язанні актуальних мовознавчих проблем та виявляють мовні особливості передовсім його художніх творів, тоді як наукові й науково-популярні тексти письменника поки що досліджені недостатньо. Досі при аналізі наукового мовлення письменника звертали увагу переважно на царину лексики фахову термінологію, у той час як синтаксичні риси Франкових наукових текстів майже не вивчені.
Проблеми синтаксичної організації прозових творів І.Франка були вже об’єктом аналізу І.Петличного, О.Дем’яненка. Учені зробили цікаві спостереження щодо складу, структури і стилістичного навантаження простих речень. Окремі зауваження про синтаксис наукового мовлення письменника маємо у працях З.Франко, Ф.Жилка, І.Білодіда, І.Матвіяса.
Однією з важливих складових наукового стилю є поліпредикативні синтаксичні структури, які, передаючи складніші думки й логічні відношення, допомагають глибше й ширше відтворити об’єктивну дійсність у її взаємозв’язках. В українському мовознавстві немає спеціального дослідження, яке б висвітлювало питання функціонування складних речень у наукових текстах Івана Франка, ролі письменника в розбудові й нормалізації син­таксичного ладу наукової мови. У цьому й полягає актуальність пропоно­ваного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає науковій темі кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка "Функціональні стилі української мови: статика і динаміка" (№ державної реєстрації 0107U007425).
Мета дисертаційного дослідження виявити різновиди складних речень, які функціонують у наукових текстах І.Франка, та проаналізувати їх структурно-семантичні особливості.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) виділити структурно-семантичні типи поліпредикативних структур у науковому дискурсі І. Франка та охарактеризувати особливості їх будови і змістові відношення між предикативними частинами;
2) окреслити реєстр і виявити динаміку сполучних засобів між предикативними частинами складних синтаксичних структур;
3) визначити довжину (розмір) і глибину складних речень у наукових текстах письменника;
4) простежити частотність вживання елементарних і неелементарних складних структур у Франковому науковому мовленні;
5) з’ясувати роль І. Франка в розбудові й удосконаленні синтаксичної організації наукових текстів, у виробленні синтаксичних норм української мови.
Об’єктом дослідження є наукові, науково-публіцистичні та науково-популярні праці Івана Франка з різних галузей науки (економічні, історичні, філософські, соціологічні, культурологічні, політологічні, літературознавчі, фольклористичні, етнографічні, мовознавчі, театрознавчі, мистецтвознавчі тощо), написані українською мовою, неперекладні (дають змогу найчіткіше виявити мовну індивідуальність автора), за виданням творів Івана Франка у 50-ти томах (усього 63 статті, загальний обсяг 1347 сторінок).
Предмет дослідження складні речення в науковому мовленні Івана Франка.
Допоміжні матеріали перші видання наукових статей Івана Франка "Темне царство" (1881-1882, 1914), "Іван Вишенський, його час і письменська діяльність" (1892, 1911), "Панщина та її скасуванє в 1848 році в Галичині" (1898, 1913), які дають змогу простежити авторські виправлення у структурі складного речення.
Теоретико-методологічна основа роботи. Теоретичним підґрунтям дисертації послужили мовознавчі праці зі синтаксису складного речення, у яких розглянуто такі аспекти: історію розвитку складних конструкцій (О.Мельничук, Я.Спринчак, О.Стеценко), типи і класифікацію складних речень (Л.Байкова, Л.Бурак, І.Василенко, І.Вихованець, Г.Горяна, Н.Гуйванюк, М.Димарський, А.Загнітко, Г.Калашникова, М.Кобилянська, Т.Колосова, С.Ломакович, М.Поспєлов, М.Симулик, І.Слинько, Г.Уханов, Н.Формановська, М.Черемісіна, К.Шульжук), багатомірність структури і глибини складних багатокомпонентних речень (Н.Ганцовська, Г.Калашникова, Г.Уханов, К.Шульжук), структурно-семантичні особливості складних речень (Л.Байкова, І.Василенко, Г.Гаврилова, Н.Ганцовська, Г.Горяна, А.Грищенко, Л.Гукова, С.Дорошенко, І.Кучеренко, І.Кручініна, Л.Максимов, О.Падучева, В.Покусаєнко, М.Симулик, А.Уськін, Г.Уханов, Н.Холодов, В.Шитов, Т.Шкарбан, К.Шульжук), статистику в синтаксисі (В.Адмоні, Б.Головін, Л.Зіндер, Г.Лесскіс, Н.Ляшкова, Т.Строєва); зі стилістики (Н.Бабич, А.Васильєва, Г.Золотова, В.Іцкович, С.Єрмоленко, А.Коваль, М.Кожина, Н.Ларіохіна, Л.Мацько, О.Мацько, О.Митрофанова, Н.Непийвода, М.Пен­тилюк, М.Пилинський, О.Пономарів, М.Сенкевич, О.Сидоренко, Н.Сологуб, Г.Степанов, Н.Формановська, І.Чередниченко). Для порівняльного аналізу синтаксичних особливостей складного речення у Франковому мовленні важливими є дослідження синтаксису на різних етапах розвитку мови в різних стилях (В.Барчук, В.Борковський, С.Бевзенко, З.Веселовська, Д.Герасименко, М.Гладкий, У.Єдлінська, М.Жовтобрюх, І.Марко, С.Морозова, І.Петличний, М.Пещак, В.Сич, О.Скоропада, І.Слинько, П.Тимошенко) [Див. список використаних джерел: І. Спеціальна література].
При аналізі структурно-семантичних особливостей складних речень застосовано такі методи дослідження: описовий, зіставний, порівняльний та статистичний.
Наукова новизна роботи зумовлена відсутністю досліджень, присвячених аналізові синтаксичної структури наукових текстів Івана Франка, які репрезентують науковий стиль української мови у другій половині ХІХ ст. У пропонованій праці вперше здійснено системний аналіз структури й семантики всіх типів складних речень, виявлених у науковому мовленні письменника.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані при викладанні лекційного курсу "Історія української літературної мови"; для підготовки спецкурсів і спецсемінарів, присвячених вивченню мови творів Івана Франка взагалі та синтаксичної структури його наукових текстів зокрема; для написання монографії про історію розвитку наукового стилю української літературної мови в аспекті функціонування мовних одиниць різних рівнів.
Особистий внесок здобувача. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження авторка отримала самостійно. Усі статті написано одноосібно.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження апробовано на таких конференціях та наукових засіданнях: 1.ХVІ, ХVІІ, ХVІІІ, ХІХ щорічні наукові франківські конференції (Львів, 2001-2004). 2. Міжнародний науковий конгрес до 150-річчя від дня народження Івана Франка (Львів, 2006). 3. Міжнародна наукова конференція "Актуальні проблеми синтаксису" (Чернівці, 2006). 4. Засідання мовознавчої секції НТШ (Львів, 2007). 5. Науково-практична конференція "Українська лінгвостилістика у сучасній науковій парадигмі", присвячена 70-річчю від дня народження доктора філологічних наук, професора С.Я.Єрмоленко (Київ, 2007). 6. ХХІ що­річна наукова франківська конференція "Із секретів творчості Івана Франка: інтерпретація Франкового тексту" (Львів, 2007). 7. Філологічна конференція молодих науковців "Semper tiro" на пошану проф.І.Денисюка (Львів, 1999). 8. Щорічні звітні наукові конференції кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2002-2008). Окремі розділи дисертаційної роботи та всю роботу в цілому обговорено на засіданнях кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в шести статтях автора (із них чотири опубліковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України) та в тезах доповіді, виголошеної на науковій конференції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз поліпредикативних конструкцій, які функціонують у наукових і науково-популярних текстах Івана Франка, засвідчує їх високу синтаксичну організацію й дає підстави стверджувати, що вони репрезентують уже сформований і викристалізуваний у кінці ХІХ століття науковий стиль української літературної мови. Потреба точного, логічного й однозначного вираження думки проектувала синтаксичну структуру наукового тексту, а мовна практика письменника збагачувала виражальні можливості української мови і сприяла виявленню тих синтаксичних ресурсів, які задають параметри наукового стилю мови.
У проаналізованих 63 наукових та науково-популярних статтях Івана Франка виявлено 4957 складних синтаксичних одиниць, з-поміж яких 46% становлять елементарні складні речення, 54% неелементарні багато­компонентні структури. Висока частота вживання поліпредикативних синтаксичних конструкцій зумовлена потребою максимально точно відтворити багатоманітні логічні і змістові відношення між частинами висловлювання.
З усіх елементарних речень І.Франко найчастіше використовує складнопідрядні конструкції (35,3%), рідше складносурядні (6,5%) та безсполучникові (4,2%). За типом синтаксичного зв’язку й характером значеннєвих відношень між предикативними частинами виділено і проаналізовано структурно-семантичні типи елементарних поліпреди­кативних структур, які функціонують у наукових текстах письменника.
У науковому мовленні І.Франка спостерігаємо ті ж різновиди складнопідрядних речень, що й у сучасній мові, але частотність їх уживання зумовлена особливостями передовсім змістової організації наукового тексту. Найчастіше вживаються складнопідрядні структури з підрядними означальними (47,3%), рідше з підрядними з’ясувальними (24%), а серед підрядних обставинних високу частотність мають структури з підрядними мети (10,2%). Для більшості з них характерна та ж система сполучних засобів, які вживаються й у сучасній літературній мові. Проте письменник зрідка використовує й такі засоби зв’язку, які на сьогодні вийшли з літературного ужитку або мають обмежену сферу вживання (котрий, відки, позаяк, хоть, буцімто, аби тощо), що свідчить про неусталеність тогочасних синтаксичних норм.
Для складносурядних речень, уживаних у науковому мовленні І.Франка, характерні зіставно-протиставні змістові відношення (62,5%). Рідше вживаються єднальні структури (35,6%), а конструкції з розділовими відношеннями засвідчені поодинокими прикладами (1,9%).
Для зв’язку предикативних частин елементарних складносурядних речень письменник використовує зрідка ненормативні для сучасної мови сполучники та сполучникові поєднання ба, а преці, но, і лишень, і відси тощо, що надає висловлюванню певної емоційності.
Серед безсполучникових елементарних речень переважають конструкції з різнотипними складовими частинами (60,6%), рідше засвідчені структури з однотипними компонентами (39,4%). У першому випадку домінують детермінантні і пояснювальні відношення, у другому часові і зіставно-протиставні.
З-поміж усіх неелементарних конструкцій, уживаних у наукових текстах І.Франка, 52,5% становлять речення з одним типом синтаксичного зв’язку між їх предикативними частинами. Найчисленнішими є складнопідрядні багатокомпонентні структури, що характерне і для сучасного стильового різновиду мови й підпорядковане його основним ознакам: логічній послідовності, чіткій аргументації викладеного, поясненню причиново-наслідкових відношень.
Серед багатокомпонентних складнопідрядних речень з одним типом підпорядкування переважають структури з послідовною підрядністю (41,8%), менш уживаними є речення з неоднорідною (19,3%) і однорідною (11,4%) супідрядністю.
У науковому мовленні І. Франка функціонують здебільшого трикомпонентні і чотирикомпонентні структури, у яких підрядні частини найчастіше розташовуються в постпозиції до головної. Реєстр сполучних засобів у поліпредикативних реченнях такий самий, як і в елементарних складно­підрядних структурах. Між складовими частинами домінують означальні і з’ясувальні відношення.
Для частини багатокомпонентних складнопідрядних структур характерне комбіноване підпорядкування підрядних частин (27,5%): із подвійною супідрядністю (2,8%); з неоднорідною супідрядністю й послідовною підрядністю (9,1%); з послідовною підрядністю й неоднорідною супідрядністю (3,7%); з однорідною супідрядністю й послідовною підрядністю (4,3%); з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю (3,6%); з послідовною підрядністю й подвійною супідрядністю (3,9%). Питома вага їх на фоні інших неелементарних конструкцій є невисокою.
Довжина складнопідрядних речень визначається кількістю її складових частин. У наукових текстах І.Франка вона коливається в середньому від трьох до восьми компонентів. Найтиповішими є структури, до складу яких входить від трьох до шести предикативних частин.
Глибина конструкцій наукового тексту І.Франка зумовлена наявністю кількох рівнів членування. Найглибша структура властива складнопідрядним поліпредикативним реченням із послідовною підрядністю (п’ять рівнів членування), інші типи речень мають здебільшого два-три рівні членування.
Багатокомпонентні безсполучникові та складносурядні речення доволі рідко вживаються в наукових текстах І.Франка, що теж зумовлене особливостями цього стильового різновиду мови.
Аналіз складного речення як фрагмента синтаксичної структури наукових і науково-популярних текстів І.Франка дав змогу виявити працю письменника над удосконаленням синтаксичної організації його творів. Порівняльний текстовий аналіз кількох редакцій наукових статей засвідчує авторські зміни як у структурі складного речення, так і в системі сполучних засобів між їх предикативними частинами. Зокрема, І.Франко замінював підрядні речення словосполученням, одиничним дієприкметником або дієприкметниковим зворотом, а дієприкметникові звороти з активними дієприкметниками, навпаки, на підрядні частини; членував одне складне речення на два чи більше простих; об’єднував два чи три речення в одне; перетворював складнопідрядне речення у просте чи складносурядне.
Значно частіше письменник вносив зміни в систему сполучних засобів між предикативними частинами складних речень, а саме: у межах складнопідрядних речень послідовно замінював сполучне слово котрий на який, рідше на що, спорадично на де і відки; сполучники щоб, щоби на аби; сполучники хоть (хотя) на хоч (хоча); сполучники яко на як, буцім то на аби, кілько то на скільки-то; у межах складносурядного речення спостерігаємо заміну сполучника а на але; но на та, але; прецінь на проте, все-таки.
Ці авторські виправлення свідчать про прагнення письменника удосконалити синтаксичну структуру наукових текстів. Він поступово позбавлявся конструкцій, які були важкими для сприйняття й розуміння викладеного змісту, а корегування сполучних засобів між предикативними частинами складних речень віддзеркалює потребу витворення єдиної літературної мови і є однією із спроб наблизити західноукраїнський варіант літературної мови до східноукраїнського взірця.
Наукові й науково-популярні праці І.Франка заклали міцний фундамент у формування наукового стилю української літературної мови, в удосконалення його синтаксичної організації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Спеціальна література

1. Адмони В.Г. Размер предложения и словосочетания как явление синтаксического строя // Вопросы языкознания. 1966. №4. С.111-118.
2. Атлас української мови: У 3-х ч. / Д.Г.Бандрівський та ін. К.: Наук. думка, 1988. Т.ІІ: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. 520с.
3. Бабич Н.Д. Історія української літературної мови. Практичний курс: Навчальний посібник. Львів: Світ, 1993. 376 с.
4. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. посібник. Львів: Світ, 2003. 432 с.
5. Бабич Н.Д. Синтаксична організація "Слова" Іоана Златоуста і структура сучасних полемічних текстів // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2007. Вип.321-322. С.297-301.
6. Бандрівський К. Спогади про Франка-школяра // Спогади про Івана Франка / Упоряд., вступ. стаття і примітки М.І.Гнатюка. Львів: Каменяр, 1997. С.49-54.
7. Барчук В.М. Складні безсполучникові речення в староукраїнській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук / Прикарпатський нац. ун-т ім.В.Стефаника. Івано-Франківськ, 1996. 24с.
8. Бевзенко С.П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови: Навч. посібник. К.: Вища школа, 1991. 230с.
9. Бевзенко С.П. Студії над синтаксисом українських літописів ХVІІ століття: Автореф. дисс. канд. филол. наук / Одесский гос. ун-т им.И.И.Мечникова. Одесса, 1950. 20с.
10. Безпалько О.П. Нариси з історичного синтаксису української мови: Посібник для ф-тів мови і літ. пед. ін-тів. К.: Рад. школа, 1960. 236с.
11. Безпалько О.П., Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самійленко С.П., ТараненкоІ.Й. Історична граматика української мови: Підручник. К.: Рад. школа, 1957. 475с.
12. Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном русском языке (Некоторые вопросы теории). М.: Просвещение, 1967. 160с.
13. Бичко З.М. Іван Франко діалектолог // Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнар. симпоз. ЮНЕСКО (Львів, 11-15верес. 1986р.): У 3кн. / Упоряд. Б.З.Якимович. К.: Наук. думка, 1989. Кн.2. С.154-155.
14. Білодід І.К. Каменяр українського слова (До 110-річчя з дня народження і 50-річчя з дня смерті І.Я.Франка). К.: Наук. думка, 1966. 67с.
15. Білоус М. До питання мовно-правописного редагування Франкових творів // Іван Франко письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конф. Львів: Світ, 1998. С.633-636.
16. Борковский В.И. Синтаксис древнерусских грамот (Сложное предложение). М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1958. 186с.
17. Борковский В.И. Синтаксис сказок: Русско-белорусские параллели. М.: Наука, 1981. 236с.
18. Булаховський Л.А. Сполучники і сполучні групи (речення) // БулаховськийЛ.А. Вибрані праці: В 5-ти т. Т.2: Українська мова. К.: Наук. думка, 1977. С.498-543.
19. Бурак Л.И. Сложносочиненные предложения в современном белорусском языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук. Минск, 1958. 19с.
20. Бурячок А.А. Мовознавчі дослідження творів І.Франка // Матеріали міжвуз. конф., присв. 110-річчю з дня народж. та 50-річчю з дня смерті І.Я.Франка. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1968. С.67-70.
21. Василенко И.А. Сложноподчинённые предложения с неоднородным соподчинением // Рус. яз. в школе. 1953. №5. С.18-22.
22. Василенко И.А. Сложные предложения с однородным соподчинением // Рус. яз. в школе. 1955. №1. С.8-12.
23. Василенко И.А. Сложные предложения с разночленным соподчинением // Рус. яз. в школе. 1953. №6. С.1-7.
24. Васильева А.Н. Курс лекций по стилистике русского языка. Научный стиль речи. М.: Рус. язык, 1976. 192с.
25. Веселовська З. Мова Г.Ф.Квітки-Основ’яненка. Синтакса українських оповідань Г.Квітки в зв’язку з наступним розвитком літературної мови // Наук.записки Харківської науково-дослідної кафедри мовознавства. 1927. Кн.1. С.27-30.
26. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368с.
27. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 219с.
28. Гаврилова Г.Ф. Линейный порядок компонентов в сложном предложении с неоднородным соподчинением придаточных // Вопросы синтаксиса русского языка: Сб. статей / Отв. ред. Г.В.Валимова. Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1971. С.144-153.
29. Гаврилова Г.Ф. О разновидностях сложноподчинённых предложений с однородным соподчинением придаточных // Вопросы синтаксиса современного русского литературного языка: Сб. статей / Отв. ред. Г.Ф.Гаврилова. Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1973. С.113-132.
30. Гаврилова Г.Ф. Усложнённое сложное предложение в русском языке. Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1979. 229с.
31. Гавриш І.В. Розвиток українського наукового стилю 20-30-х років ХХ століття / на матеріалі науково-технічних текстів: Автореф. дис. канд. філол. наук. Х., 2001. 20с.
32. Ганцовская Н.С. К вопросу о глубине многокомпонентных сложноподчинённых предложений // Вопросы русского языка: Сб.науч.тр. Ярославль: Изд-во Яросл. пед. ин-та, 1976. Вып.158. С.83-90.
33. Ганцовская Н.С. О структурных отношениях в полипредикативном сложноподчинённом предложении // Структура сложных полипредикативных предложений. Калинин,1980. С.3 11.
34. Герасименко Д.Д. Додаткові підрядні речення в українському діловому письменстві (На матеріалі актових книг Пирятинського міського уряду кінця ХVІІ початку ХVІІІст.) // З історії української та інших слов’янських мов: Збірник статей / Відп. ред. І.К.Білодід. К.: Наук. думка, 1965. С.15-33.
35. Герасименко Д.Д. Развитие гипотактических конструкций в различных жанрах украинского литературного языка ХVІІ начала ХVІІІ вв.: Автореф. дисс. канд. филол. наук / АН УССР. Отделение литературы, языка и искусстоведения. Киев, 1968. 17с.
36. Герман К.Ф. Атлас українських говірок північної Буковини: У двох томах. Чернівці, 1998. Т.ІІ. 216с.
37. Гладкий М. Синтакса нашої газетної мови // Червона преса. Х.: Рад. село. 1927. №8-9.
38. Головин Б.Н. О стилях языка и их изучении // Русский язык в школе. 1968. № 4. С.11-19.
39. Головин Б.Н. Язык и статистика. М.: Просвещение, 1971. 191с.
40. Горбачевич К.С Изменение норм русского литературного языка. Л.: Просвещение, 1971. 270с.
41. Горбачевич К.С. Нормы современного русского литературного языка. М.: Просвещение, 1981. 2-е изд., испр. и доп. 208с.
42. Горяна Г.М. Складні речення з різночленною супідрядністю в сучасній українській літературній мові // Граматичні та стилістичні студії з української і російської мов / Відп. ред. І.К.Білодід. К.: Наук. думка, 1965. С.257-271.
43. Грещук В. Поетична творчість Івана Франка і розвиток лексики української літературної мови кінця ХІХ початку ХХ ст. // Іван Франко письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конф. Львів: Світ, 1998. С.686-690.
44. Грещук В. Проблема розвитку української літературної мови в Галичині середини ХІХст. // Мовознавство: Доп. та повідомл. ІV Міжнар. конгр. україністів / Відп. Ред. В.Німчук. К.: Пульсари, 2002. С.233-237.
45. Гриневичева К. Зустрічі з поетом // Спогади про Івана Франка / Упоряд., вступ. стаття і примітки М.І.Гнатюка. Львів: Каменяр, 1997. С.150-155.
46. Гринчишин Д.Г. Давні писемні пам’ятки в науково-дослідницькій та художній практиці Івана Франка // Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнар. симпоз. ЮНЕСКО (Львів, 11-15верес. 1986р.): У 3кн. / Упоряд. Б.З.Якимович. К.: Наук. думка, 1989. Кн.2. С.165-168.
47. Гринчишин Д.Г. Проблеми мовознавства на сторінках довоєнних видань Наукового товариства ім. Шевченка // З історії Наукового товариства імені Шевченка: Зб. доп. і повідомл. наук. сесій і конф. НТШ у Львові / Ред. О.Купчинский. Львів, 1998. С.66-70.
48. Грищенко А.П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові. К.: Наук. думка, 1969. 155с.
49. Грищенко А.П. Структура сложносочиненного предложения в современном украинском литературном языке. Автореф. дисс. канд. филол. наук. К., 1965. 20с.
50. Грунський М.К., Ковальов П.К. Нариси з історії української мови. Львів: Укр. вид-во, 1941. 355 с.
51. Гузар О. Іван Франко і становлення єдиного українського правопису // Іван Франко письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конф. Львів: Світ, 1998. С.721-722.
52. Гукова Л.Н. Из истории усложнённых предложений со ступенчатым подчинением // Синтаксические связи и отношения. Ростов-на-Дону, 1972. С.114 125.
53. Гукова Л.Н. К вопросу о синонимичности усложнённых предложений со ступенчатым подчинением в деловой письменности XVII века // Вопросы синтаксиса современного русского литературного языка: Сб. статей / Отв. ред. Г.Ф.Гаврилова. Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1973. С.133-140.
54. Дем’яненко О.Ф.Структурні та стилістичні особливості складних речень у поетичних творах І.Я.Франка // Матеріали міжвуз. конф., присв. 110-річчю з дня народж. та 50-річчю з дня смерті І.Я.Франка. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1968. С.82-85.
55. Дем'яненко О.Ф. Спостереження над художньо-синтаксичними особливостями лолинських оповідань І.Франка // Іван Франко. Статті і матеріали. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1964. Зб.11. С.175-181.
56. Дмитровський Є.М. Іван Франко в боротьбі за єдину українську літературну мову // Наукові записки Дрогобицького держ. пед. ін-ту ім.Ів.Франка). Т.1. 1955. С.92-104.
57. Дніпровська Н.Я. Із спостережень над синтаксисом листування І.Я.Франка // XVIIІ звітна наук. конференція (Харківський пед. ін-т). Тези і реферати доповідей з мови та літератури. Х., 1963. С.15-17.
58. Должикова Т. Засоби інтелектуалізації української літературної мови другої половини ХІХ століття (на матеріалі творчості П.Куліша) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім.І.Франка, 2004. Вип.34. Ч.ІІ. С.272-276.
59. Дорошенко С.І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові. Харків: Вища школа, 1980. 150с.
60. Дымарский М.Я. В каком смысле сложноподчинённое предложение является структурно-семантическим единством? (К проблеме классификации) // Теоретические проблемы функциональной грамматики: Материалы Всероссийской научной конференции (Санкт-Петербург, 26-28 сентября 2001 г.) / Отв. ред. А. В. Бондарко. СПб.: Наука, 2001. С.31-33.
61. Етимологічний словник української мови / За ред. О.С.Мельничука: В 7-ми т. К.: Наук. думка, 1983. Т.1. 631с.
62. Євдокимова Л.І. Функціонування складнопідрядних структур у публіцистичному стилі // Мовознавство. 1974. №1. С.60-66.
63. Єдлінська У.Я. Питання історичного синтаксису української мови (на матеріалі листів Богдана Хмельницького). К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 104с.
64. Єрмоленко С.Я. Науковий стиль // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О., Зяблюк М.П. та ін. 2-е вид., випр. і доп. К.: Вид-во "Укр. енцикл." ім.М.П.Бажана, 2004. С.403-404.
65. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наук. думка, 1982. 210с.
66. Єрмоленко С.Я., Колесник Г.Н., Ленець К.В. та ін. Мова і час: Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. К.: Наук. думка, 1977. 237с.
67. Жанри і стилі в історії української літературної мови / В.Німчук, В.Русанівський, І.Чепіга та ін. К.: Наук. думка, 1989. 281с.
68. Жилко Ф.Т. Мова Івана Франка (Лекція для студентів-заочників факультету мови і літератури педагогічних і вчительських інститутів). К. Львів: Рад. школа, 1949. 30с.
69. Жилко Ф.Т. Роль Івана Франка в історії української літературної мови // Українська мова в школі. 1956. №3. С.18-26.
70. Жилко Ф.Т. Шляхи розвитку української літературної мови в кінці ХІХ і на початку ХХ ст. // Наукові записки Київського держ. пед. ін-ту ім.О.М.Горького. Т. VІІ: Серія філологічна. №2. 1948. С.11.
71. Жовтобрюх М.А. Мова української преси (До середини дев’яностих років ХІХст.). К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 415с.
72. Жовтобрюх М.А. Мова української преси (Кінець ХІХ початок ХХст.) К.: Наук. думка, 1970. 303с.
73. Жовтобрюх М.А. Науковий стиль української мови // Мовознавство. 1968. №1. С.3-13.
74. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Самійленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. К.: Вища школа, 1980. 320с.
75. Жученко М. Про українську літературну мову // Дніпрові хвилі. 1913. Ч.22-24. С.304-307.
76. Загнітко А.П. Основи українського теоретичного синтаксису: У 2-х ч. Горлівка: ГДППМ, 2004. Ч.2. 253с.
77. Закревская Я.В. Языковые и стилистические особенности сказок Ивана Франко: Автореф. дисс. канд. филол. наук / Львовский гос. ун-т им.И.Франко. Львов, 1957. 20с.
78. Закревська Я. Внесок Івана Франка у розвиток науки про українські діалекти // Іван Франко письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конф. Львів: Світ, 1998. С.652-656.
79. Закревська Я. Мовно-художні особливості казок І.Франка // Дослідження з української мови. Збірник статей аспірантів і дисертантів. К., 1958. С.56-74.
80. Закревська Я.В. Казки Івана Франка (Мовно-художній аналіз). К.: Наук. думка, 1966. 108с.
81. Закревська Я.В. Погляди Івана Франка на роль народної мови в процесі утвердження єдиної української літературної мови // Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнар. симпоз. ЮНЕСКО (Львів, 11-15верес. 1986р.): У 3кн. / Упоряд. Б.З.Якимович. К.: Наук. думка, 1989. Кн.2. С.141-145.
82. Зелінська Н. Наукова творчість Івана Франка: самореалізація поетики "непоетичного" // Іван Франко письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конф. Львів: Світ, 1998. С.242-246.
83. Зелінська Н. Поетика приголомшеного слова (Українська наукова література ХІХ початку ХХ ст.): Монографія. Львів: Світ, 2003. 352с.
84. Зеров М. Франко-поет // Зеров М. Українське письменство ХІХ ст. Від Куліша до Винниченка: Лекції, нариси, статті. Дрогобич: Відродження, 2007. С.454-489.
85. Зиндер Л.Р., Строева Т.В. К вопросу о применении статистики в языкознании // Вопросы языкознания. 1968. №6. С.120-123.
86. Золотова Г.А. О характере норм в синтаксисе // Синтаксис и норма. М.: Наука, 1974. С. 145175.
87. Зорівчак Р. Боліти болем слова нашого Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. 296с.
88. Ицкович В.А. Очерки синтаксической нормы. М.: Наука, 1982. 200с.
89. Іван Франко: "Поперед мова і стиль" (переднє слово О.Сербенської) // Урок української: Науково-публіцистичний журнал. 2007. №5 (99). С.24-28.
90. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1965. 504с.
91. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2002. 520с.
92. Історія українського правопису ХVІ ХХ століття: Хрестоматія / Упоряд. В.В.Німчук, Н.В.Пуряєва. К.: Наук. думка, 2004. 584с.
93. Історія української мови: Морфологія / С.П.Бевзенко, А.П.Грищенко, Т.Б.Гукінова та ін. К.: Наук. думка, 1978. 540с.
94. Історія української мови: Синтаксис / Г.П.Арполенко, А.П.Грищенко, В.В.Німчук та ін. К.: Наук. думка, 1983. 504с.
95. Казмин В.В. Сложные предложения с соподчинением в современном русском языке. Краснодар: Кн. изд-во, 1978. 190с.
96. Калашникова Г.Ф. Многокомпонентные сложные предложения в современном русском языке. Х.: Вища школа. Изд-во при Харьк. ун-те, 1979. 160с.
97. Калашникова Г.Ф. Многокомпонентные сложные предложения с союзной связью в современном русском языке: Автореф. дис. д-ра филол. наук. Днепропетровск, 1981. 56с.
98. Кацімон О. Специфіка синтаксису української мови (за працями професора В.Сімовича) // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2007. Вип.321-322. С.320-325.
99. Керницький І.М. І.Франко як мовознавець // Українська мова в школі. 1956. №3. С.35-39.
100. Клюсов Г.Н. Комплексное подчинение в трёхкомпонентных сложных предложениях // Рус. яз. в школе. 1975. №4. С.71-74.
101. Ковалик І.І. Наукова лінгвістична проблематика в працях Івана Франка // Іван Франко. Статті і матеріали. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1965. Зб.12. С.113-121.
102. Ковалів П. Значення І. Франка в розвитку літературної мови Галичини // ЗНТШ. Нью-Йорк; Париж; Торонто, 1968. Т.СLXХХІV. Т.33. С.5-13.
103. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української мови: Структура наукового тексту. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1970. 306с.
104. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови: Підручник. 3-є вид. допов. і перероб. К.: Вища школа. Вид-во КДУ, 1987. 258с.
105. Коваль А.П. Публіцистичний стиль української літературної мови кінця ХІХ поч. ХХ ст. // Українська мова в школі. 1955. №5. С..7-11.
106. Кожина М.Н. О речевой системности научного стиля сравнительно с некоторыми другими: Учеб. пособие. Пермь: Перм. гос. ун-т им.А.М.Горького, 1972. 395с.
107. Кожина М.Н. О специфике художественной и научной речи в аспекте функциональной стилистики. Пермь: Перм. гос. ун-т им.А.М.Горького, 1966. 213с.
108. Козіцька О. Особливості виділення рівнів членування в контамінованих складнопідрядних багатокомпонентних реченнях // Укр. мова. 2005. №1. С.33-44.
109. Колосова Т.А., Черемисина М.И. О принципах классификации сложных предложений // Вопр. языкознания. 1984. №6. С.69-80.
110. Корбич Г. Журнал «Літературно-науковий вісник» львівського періоду (1898-1906). К.: ТОВ "Вид-во "Обереги", 1999. 144с.
111. Корниенко Н.П. Борьба И.Франко за чистоту и богатство украинского литературного языка на общенародной основе: Автореф. дисс. канд. филол. наук / Львовский гос. ун-т