ІНТЕРВ'Ю В СИСТЕМІ ЖАНРІВ СУЧАСНОЇ УКРАЇНОМОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Інститут філології

На правах рукопису

Штельмах Марія Леонідівна

УДК 811.161.2’38(047.53)

ІНТЕРВ'Ю В СИСТЕМІ ЖАНРІВ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНОМОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

10.02.01 — українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник —
Шевченко Лариса Іванівна,
доктор філологічних наук, професор

КИЇВ — 2008

ЗМІСТ

Список скорочень.............................................................................. 4

ВСТУП............................................................................................................ 5

Розділ1. ІНТЕРВ'ю В СИСТЕМІ МАС-МЕДІЙНОГО ПРОСТОРУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНОМОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ: актуальна ЛІНГВІСТИЧНА проблематика...................................................................................... 21
1.1. Тенденції розвитку мови функціонального стилю масової
інформації......................................................................................... 21
1.1.1. Інтелектуальні виміри сучасної масової мовно-культурної
комунікації........................................................................................ 21
1.1.2. Лінгвістична характеристика функціонального стилю
масової інформації........................................................................... 30
1.1.3. Мовознавчі проблеми жанрової диференціації стилю
масової інформації. 40
1.2. Інтерв'ю як домінантний мовний жанр у стилі масової
інформації......................................................................................... 54
1.2.1. Епістемічний аспект лінгвостилістичного дослідження
сутності діалогізму в межах мас-медійного інтерв'ю...................... 54
1.2.2. Лінгвостилістична аспектологія аналізу жанрових
параметрів інтерв'ю......................................................................... 65
1.2.3. Мовна кореляція автор-реципієнт в жанрі інтерв'ю............. 78
Висновки до розділу 1..................................................................... 85

Розділ2. ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГІЧНий рівень мовної ОРГАНІЗАЦІї жанру інтерв'ю: Лінгвостилістичні ТИПОЛОгІЧНІ оСОБЛИВОСТІ........................................................................................................................ 88
2.1.Жанрово-стильова зумовленість використання розмовної
лексики в інтерв'ю............................................................................ 88
2.2.Лексичні засоби вираження модальності................................ 100
2.3. Жанрова актуалізація лексики на позначення суспільних
реалій нового часу......................................................................... 112
2.4.Лексичні засоби вираження полісемії в публіцистичних
текстах жанру інтерв'ю.................................................................. 123

2.5. Лінгвостилістичний статус фразеологічних одиниць
в інтерв'ю........................................................................................ 135
Висновки до розділу 2................................................................... 144

Розділ3. СИНТАКСИЧНі особливості архітектоніки ЖАНРУ ІНТЕРВ'ю:лінгвостилістичні параметри............................ 147
3.1.Жанрово-стильова специфіка архітектонічної організації жанру
інтерв'ю.. ....147
3.2. Темо-рематичний принцип розгортання тексту інтерв'ю в
аспекті лінгвостилістичної зв'язності запитань і відповідей........ 154
3.3. Жанрова зумовленість використання модальних
синтаксичних конструкцій в інтерв'ю........................................... 163
3.4. Синтаксичні засоби вираження полісемії в текстах
публіцистичного різновиду інтерв'ю............................................ 169
3.5. Жанрово-стильова мотивація використання розмовного
синтаксису в інтерв'ю.................................................................... 173
3.6.Когнітивно-змістові сутності інтерв'ю та художнього діалогу:
лінгвостилістична аспектність....................................................... 179
Висновки до розділу 3...183

Висновки............................................................................................... 186

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................... 194

ВСТУП

Із розвитком суспільства, яке завдяки активному впровадженню різних електронних технологій у кінці ХХ на початку ХХІ ст. набуло статусу інформаційного, змінилися і значно розширилися функціональні межі мови. Мова стала важливим посередником і чинником формування інформаційного зв'язку. Постійне перебування мови у формі електронних повідомлень (Інтернет, реклама, телевізор та радіо) спричинило до зміни пріоритетів мовного вираження з писемної мовної традиції на усний варіант мовного еталону. Тенденцій спрощення, універсалізації та глобалізації набули лінгвостилістичні параметри практично всіх мов, у тому числі й сучасної української. Це вплинуло на появу нових перспектив у розвитку функціональних стилів мови та їх жанрових форм, відображених у різних сферах комунікативної діяльності суспільства.
Особливих змін зазнала сфера масової інформаційної культури та комунікації, представлена в лінгвостилістиці функціональним стилем масової інформації. Відбувся синтез писемної традиції публіцистики з усним варіантом інформаційного повідомлення, що привело до появи нових критеріїв жанрової диференціації й набуття окремими жанрами, залежно від прагматичного контексту, одночасно й публіцистичної, й інформаційної функціональної конотації.
Окрім того, пріоритет усного варіанту мови зумовив активне впровадження діалогічного типу мовного зв'язку, що частково витіснив монологічні мовні форми. Адже для мовної особистості, яка перебуває в сучасній лінгвістично зумовленій ситуації діалогу культур і цивілізацій, на наш погляд, є природним бачення сучасного світу як неоднозначного, такого, що складається з варіативних уявлень.
Діалог як феномен мовної діяльності людини, що ґрунтується на системі взаємин Я й Інший як Я” дає можливість гармонізації стосунків як у міжособистісній, так і міждержавній сферах. У той час, як монологізація, індивідуалізація суспільства породжує тривалі конфлікти, учасники яких постійно перебувають у домінуючих позиціях і не можуть вийти за їх межі (конфлікт східної й західної культур та ін.) [145, 5].
З огляду на вищезазначені тенденції переважання усних мовних форм над писемними, інформаційності над публіцистичністю, діалогу над монологом, можна з упевненістю сказати, що жанр інтерв'ю на сьогодні є найбільш визначальною й домінантною формою мовного вираження в жанрових параметрах стилю масової інформації. А отже, визначення лінгвостилістичних особливостей функціонування мовного жанру інтерв’ю є актуальною проблемою для сучасного філологічного знання, оскільки постала потреба предметно розглянути й аргументувати нові тенденції комунікативного розвитку суспільства, мови як репрезентативної форми мовної свідомості українців, функціонального стилю масової інформації, його жанрової диференціації, а також лінгвостилістичних особливостей функціонування різних діалогічних текстів, регламентованих жанровою формою інтерв'ю.
Мовний жанр інтерв'ю з огляду на його лінгвостилістичні особливості як в теоретичному, так і в практичному аспектах дослідження був не повно представлений як об’єкт аналізу в українському мовознавстві. Сьогодні майже немає наукових розвідок із питань лінгвостилістичної теорії жанру, мовознавчого аналізу інтерв'ю в системі інших жанрів сучасної масової інформаційної комунікації, відповідно поодиноко представлені дослідження лінгвостилістичної специфіки текстів інтерв'ю у практичному висвітленні.
Здебільшого мовний жанр інтерв'ю в лінгвостилістиці досліджували в контексті мовознавчого аналізу загальних тенденцій розвитку стилю масової інформації і як особливих виявів його жанрових форм: Г.Солганик [28; 184], В.Костомаров [103], В.Вакуров [28], М.Кохтєв [28], М.Кожина [97], Л.Шевченко [226; 227 та ін.], Н.Шумарова [245], С.Єрмоленко [67; 68], С.Чемеркін [221], М.Черепахов [222], С.Бєрєснєв [20], С. Потапенко [153], К.Серажим [177] та ін. Також у лінгвостилістичному аспекті жанр інтерв'ю опосередковано досліджувався з позиції лінгвістичного вивчення мовної структури монологічного й діалогічного текстів І.Гальперин [39], Т.Дрідзе [63; 64], Є.Іванчикова [78], Р.Будагов [24], , В.Матезіус [128], Л.Кайда [81], В. Кухаренко [112], В. Корнєєв [101], З.Тухарелі [204] та ін. Аналізувалася мова жанру, частково особливості архітектоніки і системи кореляції в тексті. Проте упорядкованого теоретичного обґрунтування мовний жанр інтерв'ю в контексті наукових досліджень вищеозначених мовознавців не набув.
В аспекті комунікативної лінгвістики мовний жанр інтерв'ю вивчався з позицій особливостей побудови і функціонування діалогічної мови. Такий підхід засвідчений в працях М.Бахтіна [13; 14; 15], В.Гака [38], Ф.Бацевича [16; 17], Л.Веккера [29], Т.Кочеткової [104], Т.ван Дейка [59], М.Жинкіна [71], Є. Кубрякової [107; 108], М.Пещак [148], В.Бузарова [25; 26], Р. Якобсона [250], Дж.Остіна [142], Є.Селіванової [172] та ін. Вивчення специфіки побудови діалогу в комунікативному аспекті сформувало парадигму ґрунтовних наукових висновків про архітектонічні та власне мовні особливості діалогічного спілкування, проте в контексті жанрових параметрів інтерв'ю ці особливості з огляду на лінгвостилістичну мотивацію їх використання належним чином не розглядалися.
Окрему групу наукових розвідок із питань специфіки функціонування інтерв'ю як методу й жанру становлять дослідження в аспекті журналістського підходу В.Сиченков [194], О.Тертичний [201], В.Тищенко [203], В.Горбачук [47], М.Лукіна [126], Т.Шумишина [246], Д.Вовчок [35], М.Подолян [149], В.Карпенко [83] та ін. Специфіка журналістських досліджень передбачає детальний аналіз процесів зародження й функціонування інтерв'ю як методу в професійній сфері журналістської практики, проте не дає ґрунтовної характеристики інтерв'ю як мовного жанру. Окрім того, в наукових розвідках із питань журналістики термінологічна визначеність поняття мовного жанру інтерв'ю виявляється не зовсім чіткою, що зумовлює ототожнення в окремих випадках інтерв'ю як методу і як жанру. Варто також зауважити, що головним критерієм у теорії журналістики є не аналіз мовної специфіки інтерв'ю, а його методологічнофункціональне обґрунтування в контексті професійної журналістської творчості.
До парадигми наукових досліджень жанру інтерв'ю варто, на нашу думку, долучити й філософський аспект осмислення проблем діалогічної комунікації людини у просторі суспільних явищ. Цікавим із цього приводу є епістемічна домінанта вивчення, що її представили у своїх працях О.Перепелицина [145], С.Квале [88], В. Панфілов [144], І.Ільїн [79], Л.Веккер [29] та ін. Дослідники звертали особливу увагу на систему відношень в контексті діалогічної діяльності як у мовному, так і в широкому культурному аспектах. Також вони визначали епістемічний статус діалогу в системі мовнокультурного світового та вітчизняного просторів. Мовний жанр інтерв'ю виступав в аспекті філософського представлення діалогічної комунікації як одна з варіативних жанрових форм діалогу й окремо не розглядався.
В останні роки в сучасній вітчизняній та зарубіжній лінгвостилістиці мовний жанр інтерв'ю ґрунтовно також не досліджується, оскільки багатьма дослідниками вивчаються переважно або комунікативні аспекти діалогічної мови (Ф.Бацевич [16; 17], Л.Кудрявцева [109], С. ШабатСавка [224], Н.Сапригіна [170], О.Леонтьєв [116; 117; 118]; О.Леонтьєв [119], Є.Клюєв [90] та ін.), або лінгвостилістичні особливості вживання тих чи інших мовних одиниць у текстах жанру інтерв'ю в аспекті журналістської практики (В.Тищенко [203], Р.Андерсон [253], М.Лукіна [126], Ю.Сарб, А.Лазарєв [202], Т.Шумишина [246], та ін.) й почасти лінгвостилістичної (Г.Денискіна [53], Г.Апалат [2], Н.Гапотченко [40], Ж.Горіна [48], А.Башмакова [18], Т.Глушкова [43], С. Насакіна [139], О. Кульбабська, І.Остафійчук [110] та ін.).
Парадигма різноаспектних наукових розвідок визначає необхідність й актуальність побудови цілісної лінгвостилістичної теорії жанру інтерв'ю й доведення концептуальних засад теорії у відповідних категоріях і на репрезентативному матеріалі масиву текстів, узятих із різних джерел, здебільшого писемного походження. Такий науковий підхід передбачає розуміння журналістського принципу вивчення жанрової форми інтерв’ю як екстралінгвальної дослідницької моделі пізнання й пропонує системний мовознавчий аналіз лінгвостилістичних параметрів мовного жанру в аспекті лінгвофункціонального дискурсу.
Для наукового обґрунтування концептуально сформульованої лінгвостилістичної теорії жанру інтерв'ю ми спиралися на ключові позиції праць сучасних дослідників, які, на нашу думку, визначили коло ідей, в яких опрацьовується теорія мовних жанрів Ф.Бацевич [16; 17], Л.Шевченко [226; 227 та ін.], М.Черепахов [222], Г.Солганик [28; 184], Г.Нещименко [140], Т.Космеда [102] та ін.
Зосередженість на лінгвістичному статусі мовного жанру інтерв'ю передбачає визначення головних лінгвістичних типологічних характеристик цього жанру.
У мовознавчому дискурсі інтерв’ю розглядається як домінантна жорстко регламентована жанрова форма, що базується на діалогічній взаємодії двох мовних суб'єктів (автора і реципієнта), виражених у тексті за допомогою модально зумовленої авторської мови й мови реципієнта на основі теморематичного зв'язку запитань і відповідей.
Із погляду лінгвостилістики мовний жанр інтерв'ю реалізує засади дискурсивності, діалогічної інтенціональності та практики мовноінформаційного опитування, актуалізує взаємозв’язок інформаційних полів і систем концептуальних уявлень суб’єктів спілкування, формує свою парадигму архітектонічних і лінгвостилістичних особливостей, а також концептуалізує різні тематичні різновиди (інтерв’ю-монолог, інтерв’ю-портрет, бесіда, бліц-опитування, анкетування тощо) в аспекті журналістської професійної діяльності.
В основу інтерв’ю покладено діалогічну модель мовного спілкування, що дозволяє говорити про універсалізацію інтерв’ю як ефективної мовної практики й жанрової форми в умовах розвитку інформаційного суспільства й функціонування цієї моделі не лише в межах стилю масової інформації (засобів масової інформації), а й в інших сферах суспільної комунікації (наука, культура, юриспрунденція).
Актуальний аспект побудови й доведеності лінгвостилістичної теорії інтерв'ю, що спирається на мовознавчий аналіз текстів, виявляє новизну дослідницької парадигми, що полягає у вперше здійсненому в категоріях і прийомах лінгвостилістичного спостереження та лінгвістичної інтерпретації ґрунтовному аналізі інтерв'ю як домінантної жанрової форми мовноінформаційного вираження для всіх засобів масової інформації у сфері масової культурної комунікації. Дослідження базується на комплексному лінгвостилістичному аналізі, а не на принципах журналістського щодо мови жанру професійнометодологічного підходу. Комплексний лінгвостилістичний аналіз дозволяє науково аргументувати системне представлення інтерв'ю в парадигмі жанрів сучасної україномовної комунікації.
Зокрема, вперше системно визначено сучасні тенденції розвитку мови і суспільства та їхній вплив на формування жанрових параметрів функціонування інтерв'ю в масмедійному мовноінформаційному просторі; обґрунтовано поняття мовного жанру в функціональностильовому аспекті; досліджено систему мовної кореляції авторреципієнт та визначено жанровостильову зумовленість вияву їх суб'єктивної модальності в мовній структурі текстів інтерв'ю; проаналізовано типологічні особливості архітектоніки жанру інтерв'ю в лінгвостилістичному аспекті, а також досліджено типологічні особливості лексико-фразеологічної та синтаксичної організації текстів інтерв'ю.
Запропонована комплексна лінгвостилістична характеристика мовного жанру інтерв'ю з урахуванням актуальних екстралінгвальних й інтралінгвальних чинників розвитку мови є перспективним науковим дослідженням, яке робить можливим вирішення кола актуальних для сучасного мовознавства проблем, пов'язаних із розвитком і становленням стилю масової інформації й домінантної в ньому жанрової форми інтерв'ю.
Разом із тим залишається спектр лінгвістичних проблем, який, на наш погляд, є перспективним для подальшого наукового аналізу, хоча і вимагає нової аргументації й застосування методологій, що виявляють новітні підходи у лінгвістиці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертаційного дослідження пов’язана з науковою проблематикою кафедри історії української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та плановою науковою темою №02БФ044-01 «Актуальні проблеми філології», що розробляється мовними кафедрами Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета дослідження полягає в лінгвостилістичному обґрунтуванні теорії мовного жанру інтерв'ю з урахуванням актуальних тенденцій функціонування мови на сучасному етапі розвитку суспільства, а також доведенні цієї теорії на основі системного аналізу й лінгвостилістичної мотивації особливостей текстів мовного жанру інтерв'ю, з’ясуванні їх лексико-семантичної та функціонально-синтаксичної своєрідності як здатності репрезентувати і визначати специфіку масового мовно-інформаційного дискурсу.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання важливих для дослідження завдань:
визначити параметри впливу на тенденції розвитку сучасної української мови масмедійної сфери суспільної комунікації, зокрема мовного жанру інтерв'ю;
дослідити домінантні мовні закономірності розвитку мовного жанру інтерв'ю в системі жанрових форм функціонального стилю масової інформації;
лінгвістично обґрунтувати основні функціональні параметри становлення жанрової домінанти інтерв'ю, що формується в єдиному масовому мовноінформаційному просторі, детермінованому особливостями модерного суспільства;
дослідити систему відношень у мовній структурі текстів жанру інтерв'ю з урахуванням головних тенденцій розвитку мови й інформаційного суспільства;
визначити домінантні лінгвостилістичні закономірності архітектонічної побудови текстів жанру інтерв'ю;
проаналізувати типологічні особливості мовної структури текстів жанру інтерв'ю на лексикофразеологічному й синтаксичному рівнях.
Теоретичні засади лінгвостилістичного аналізу спираються на визначений об’єкт дослідження мовні параметри жанру інтерв'ю. Оскільки мовний жанр інтерв'ю, як зазначено вище, активно привертає дослідницьку увагу, його різноаспектний аналіз дозволяє узгодити лінгвістичне знання з розумінням складних комунікативнопізнавальних процесів, виявлених у суспільному функціонуванні мови. Універсальна та функціонально домінантна парадигма мовного жанру інтерв'ю в системі парадигм інших жанрів сучасного стилю масової інформації актуалізує об'єкт дослідження та його лінгвостилістичну аспектність.
Лінгвостилістичний підхід у вивченні жанру інтерв'ю формує відповідний предмет дослідження, визначений характерними функціональномовними параметрами текстів жанру інтерв'ю, що розглядаються в контексті особливостей національного мовноінформаційного простору та зумовленості комунікативних вимірів мовного суб'єкта в системі діалогічних відношень автора й реципієнта.
Методологічні засади лінгвостилістичного аналізу інтерв'ю в системі інших жанрів сучасної україномовної суспільної комунікації спираються на сучасне, антропоцентрично вмотивоване розуміння взаємозв’язку і взаємозалежності комунікативних актів та їх вербального представлення в жорстко регламентованих жанрових формах. З огляду на це, мовознавчий аналіз матеріалу зумовлює залучення комплексного функціонально-структурного методу, лінгвістичних методів, що передбачають компонентний і контекстологічний аналіз, типологічного методу, а також прийомів спостереження, зіставлення і порівняння. Продуктивними для фактологічного обґрунтування запропонованих теоретичних підходів є, на нашу думку, методи дедукції та індукції, що дозволяють скорелювати загальне і часткове в різноаспектному дослідженні лінгвостилістичних особливостей текстів жанру інтерв'ю.
Матеріалом дослідження є 759 текстів сучасних інформаційних суспільнополітичних видань, репрезентованих значною частиною у вигляді друкованих засобів масової інформації й частково електронних Інтернетвидань. Така парадигма обраних для дослідження текстів відображає писемну традицію вербального вираження інформації та формування відповідних лінгвостилістичних параметрів у текстах мовного жанру інтерв'ю. Усні тексти інтерв'ю аналізуються нами як варіативна форма писемних текстів. Це пов'язано з тим, що лінгвостилістичне обґрунтування теорії мовного жанру інтерв'ю, на наш погляд, системніше здійснювати на основі писемних текстів, де усі тенденції розвитку сучасної української мови представлені у фіксованому вигляді. Окрім того, треба зважати на той факт, що, незважаючи на свою первинну мовну функціональність, усний варіант мови в інтерв'ю в усіх видах засобів масової інформації так чи інакше проходить процес мовностилістичної апробації та редагування в писемному варіанті. Це пов'язано, поперше, з традицією планування інформаційного матеріалу та його збереження поза мовною свідомістю суб'єкта, а подруге, з потребою ілюстративного відображення для удосконаленого сприйняття інформації. Невипадково під час телевізійного інтерв'ю на телеекрані часто ілюструються запитання ведучого.
Для детального лінгвостилістичного аналізу текстів мовного жанру інтерв'ю й доведення теорії цього жанру в системі інших жанрових форм сучасної україномовної суспільної комунікації визначено сучасні видання, що відображають тенденції розвитку сучасної літературної мови у стилі масової інформації взагалі й жанровій формі інтерв'ю зокрема. Серед них міжнародний громадськополітичний тижневик «Дзеркало тижня» (№ 338 за 2006; № 750 за 2007), «Літературна Україна» (№ 115, 1625 за 2003; № 1328 за 2004), «Газета поукраїнськи» (№ 13, 17, 42 за 2003; № 1425 а 2004; № 131 за 2005; № 2641, 93128, 201, 206, 221, 236, 241 за 2006; № 2551, 53241 за 2007, № 2751 за 2008), «Україна молода» (№ 40243 за 2002; № 7107 за 2003; № 1225, 4093 за 2004; 1103 за 2005; № 984 за 2006; № 595 за 2007; № 765 за 2008), «Сільські вісті»(№ 6102 за 2003; № 95153 за 2003; № 59156 за 2004; № 1745 за 2005; № 25, 38, 4994 за 2006), газета «Коментар» (№ 46 за 2004), газета «Хрещатик» (№ 45195 за 2004; № 5180 за 2005; « 5, 39, 46, 84 за 2006; № 136138, 221234 за 2007), газета «Друг читача» (№4 за 2008), газета «Аргумент влада» (№ 10 за 2004; № 2428 за 2006), газета «День» (№ 2456 за 2003 (україномовні тексти); № 56180 за 2004 (україномовні тексти); № 593 за 2005 (україномовні тексти); № № 540 за 2006 (україномовні тексти); № 126 за 2007 (україномовні тексти), журнал «Політика і час» (№ 16 за 2002; № 212 за 2004; № 111 за 2005), журнал «Сучасність»(№ 110 за 2001; № 1011 за 2002; № 24 за 2004).
Матеріали видань «Газета поукраїнськи», «Україна молода» та «Друг читача» досліджувалися також у формі електронних Інтернетвидань. Окремим Інтернетвиданням представлено «Українську правду» за 20022008 роки. Усі електронні видання в лінгвістичному плані функціонально виразніше виявляють актуальні мовні одиниці (такі, як сленг, фразеологізми або варваризми) в текстах жанру інтерв'ю і відрізняються від друкованих версій особливостями побудови електронного формату (коментарі, маркування тексту для переходу на інший сайт та ін.), що, на наш погляд, не має нічого спільно з побудової архітектоніки інтерв'ю в обох випадках.
Таким чином, підбір мовнофактологічного матеріалу здійснювався з урахуванням пошуку репрезентативних тенденцій розвитку мови в жанрі інтерв'ю та стилі масової інформації загалом на прикладі масмедійних текстів аналізованого жанру різних тематичних періодичних видань. У зв'язку з цим є певність, що в обраній парадигмі засобів масової інформації матеріал представляє досліджувану проблематику цілком виразно.
Теоретична цінність визначеної аспектології дослідження мовного жанру інтерв'ю полягає у розв'язанні низки важливих проблем у сфері функціональної стилістики, а саме: функціонування й еволюція стилю масової інформації, диференціація і трансформація жанрових масмедійних форм, формування тенденцій розвитку сучасної української мови (інтелектуалізація, вульгаризація, індивідуалізація мови тощо) під впливом вищезазначених процесів та ін.
У новій для українського мовознавства теоретиколінгвістичній парадигмі розглядаються також мотиваційні критерії зародження мовного жанру інтерв'ю з усної діалогічної традиції спілкування й обміну інформацією та розвиток і становлення цього жанру в умовах нової мовноінформаційної ситуації сучасного суспільного комунікативного простору. В актуальних для лінгвостилістичної апробації текстах друкованих та почасти електронних засобів масової інформації аналізуються активні процеси творення мовної структури текстів жанру інтерв'ю в контексті функціонального розвитку сучасної української літературної мови.
Теоретична перспектива дослідження жанрової домінанти інтерв'ю на мовному рівні дозволяє, таким чином, виробити лінгвістичний механізм наукового заглиблення у складні процеси зміни функціональних можливостей мови та тенденцій її розвитку у процесі становлення інформаційного україномовного суспільства.
Практична цінність дисертації. Матеріали дослідження можуть використовуватися в лінгвістиці при викладанні курсів, спецкурсів та спецсемінарів зі стилістики, лексикології, фразеології, синтаксису та історії літературної мови у вищих навчальних закладах. Результати наукового спостереження уточнюють окремі поняття журналістської теорії та практики, а також активно поглиблюють розуміння певних явищ в епістемічному аспекті вивчення мовної діяльності людини у загальній філософії.
Особистий внесок здобув

Список литературы

ВИСНОВКИ

Мовний жанр інтерв'ю як домінантна жанрова форма сучасної україномовної комунікації у процесі лінгвостилістичного дисертаційного дослідження набув теоретичного та фактологічного обґрунтування, а також наукової об'єктивації.
Різноаспектна теоретична аргументація жанру інтерв'ю дозволила визначити параметри впливу на тенденції розвитку сучасної української мови нової сфери мовнокультурної комунікації, яка внаслідок зміни комунікативноінтелектуальних вимірів сучасного суспільства ствердила свої домінантні позиції. Йдеться про функціональну домінанту інформаційного, а не художнього мовомислення, перевагу усних або електронних видів зв’язку й інтерактивних форм спілкування, визначальність модних мовних тенденцій, психологічну маніпулятивність, а також інтелектуалізацію й водночас вульгаризацію мови.
У контексті лінгвостилістичного наукового пошуку було досліджено характерні мовні закономірності розвитку функціонального стилю масової інформації й системи його жанрових форм. Виявилося, що під впливом становлення сфери масової мовнокультурної комунікації стиль масової інформації як функціональна сфера літературної мови так само зазнав перетворень, які зумовили виникнення й домінування усних й електронних засобів масової інформації, перехід із виключно публіцистичних основ функціонування стилю на інформаційнопубліцистичні, а також еволюцію назви самого стилю: замість „публіцистичний стиль” в сучасній світовій лінгвостилістичній науці постав термін „стиль масової інформації”.
Завдяки переходу стилю масової інформації з виключно публіцистичних на інформаційнопубліцистичні основи функціонування, в аспекті лінгвостилістичного підходу традиційний трихотомічний розподіл жанрів аналізованого стилю за рівнем суб'єктивізації (вияву в тексті модальності мовного суб'єкта, здебільшого автора) виявився неефективним і таким, що не відображає реальних мовностилістичних принципів лінгвостилістичної жанрової диференціації. Натомість розподіл жанрів стилю масової інформації на інформаційний і публіцистичний види, без урахування рівня аналітизму як окремого критерію жанрової диференціації, корелюється згідно з лінгвостилістичною практикою функціонування жанрів у стилі масової інформації, що передбачає належну архітектонічну та мовностилістичну організацію текстів.
У зв'язку з лінгвостилістичним аналізом жанрової системи стилю масової інформації було встановлено, що поняття мовного жанру належить винятково до критеріїв формалізованої лінгвістики, і не є виразником комунікативних вимірів мови. А отже, поняття «мовленнєвий жанр» є не завжди коректним і більш логічним є термін «мовленнєва форма» або «мовленнєвий акт».
Окрім того, мовознавчий аналіз жанрів стилю масової інформації у контексті встановлення параметрів впливу нової сфери суспільної комунікації на тенденції розвитку сучасної української мови виявив, що жанри стилю масової інформації внаслідок активної творчої практики починають впливати один на одний, що зумовлює появу гібридних текстових структур і жанрових форм, які різняться за домінантними лінгвостилістичними типологічними характеристиками. До таких гібридних або міжвидових масмедійних жанрових структур належить інтерв'ю.
У контексті аналізу явища перехідності жанрових форм стилю масової інформації було визначено, що міжродовий розподіл на науковопубліцистичні та художньопубліцистичні жанри є не завжди аргументованим, оскільки стиль масової інформації перманентно синтезує у собі типологічні особливості всіх стилів сучасної літературної української мови.
Лінгвістичне обґрунтування функціональних параметрів становлення жанрової домінанти інтерв'ю, що актуалізовано формується в єдиному масовому мовноінформаційному просторі, визначеному особливостями модерного суспільства виявило, що явище діалогізму завдяки наявності в текстах жанру інтерв'ю системи мовних міжсуб'єктних стосунків «Я як Інший» полягає у створенні мовної практики впливу на побудову єдиного спільного інформаційного простору й діалогізацію цього простору в умовах глобальної мовносуспільної комунікації.
Завдяки мовознавчому аналізу жанрової домінанти інтерв'ю було виявлено тісний взаємозв'язок у функціонуванні інтерв'ю як методу і як жанру на рівні формування лінгвостилістичних параметрів цього жанру. Взаємозв'язок цей полягає, в першу чергу, в поетапній побудові мовної діалогічної структури (запитаннявідповідь) і системи мовних відношень (авторреципієнт). На рівні функціонування інтерв'ю як методу побудова мовної структури відбувається за рахунок створення комунікативного контексту усного спілкування, а на етапі буття інтерв'ю як мовного жанру комунікативний мовний контекст трансформується в лінгвостилістичне розгортання тексту шляхом утвердження жанрових ознак інтерв'ю (диференціація на інформаційний та публіцистичний жанрові різновиди) й розмежування відповідно таких понять, як „діалог”, „бесіда”, „розмова”, створення цілісного і зв'язаного за теморематичним принципом діалогічного тексту, а також розгортання міжсуб'єктних мовних відношень у контексті авторської мови і мови реципієнта.
Дослідження системи міжсуб'єктних мовних відношень у жанрі інтерв'ю з урахуванням головних тенденцій інформаційного розвитку мови й суспільства показали, що мовний суб'єкт автора має домінантний характер, впливає на мовний суб'єкт реципієнта і виступає на рівні категоріального представлення. Окрім того, вияв модальності мовного суб'єкта як автора, так і реципієнта в мовній структурі текстів жанру інтерв'ю здійснюється як на рівні змісту, так і на рівні лінгвостилістичних параметрів тексту.
При визначенні домінантних лінгвостилістичних закономірностей архітектонічної побудови текстів жанру інтерв'ю було встановлено, що головним лінгвостилістичним чинником формування мовної структури текстів інтерв'ю є діалогічна єдність запитань та відповідей на рівні зв'язності та цілісності тексту, а також система мовних міжсуб'єктних відношень.
Функціонально архітектонічна схема набуває лінгвостилістичного розгортання на етапі перекодування інформаційного матеріалу в цілісний текст, оформлений за регламентом інтерв'ю як жанрової форми.
У мовноструктурному плані архітектонічна схема інтерв'ю представлена такими складовими елементами: заголовок, вступ, анонс інтерв'ю, основний виклад, висновки та коментарі. Під дією тенденцій становлення інформаційного суспільства, індивідуалізації мовної свідомості та інтелектуалізації мови, у процесі авторської лінгвостилістичної практики складові елементи архітектонічної схеми зазнають постійних варіативних змін, що приводить до творення різних архітектонічних варіантів мовної структури інтерв'ю.
Лінгвостилістичний аналіз типологічних особливостей мовної структури текстів жанру інтерв'ю на лексикофразеологічному рівні аргументував загальну тенденцію становлення інформаційного суспільства, інтелектуалізації та вульгаризації мови, індивідуалізації мовної свідомості та інформаційнопубліцистичну домінанту жанру інтерв'ю в контексті глобальної суспільної комунікації.
Зокрема виявилося, що в текстах інтерв'ю активно використовуються розмовні лексеми. Їх вживання з функціональностилістичного погляду можна диференціювати на декілька класів універби, віддієслівні іменники та новостворені фемінітиви, професіоналізми, діалектизми і сленгізми. Усі ці класи розмовних лексем діють у текстах жанру інтерв'ю як еклектичні мовні елементи, реалізуючи тенденції розширення комунікативних можливостей мови.
Лексичний рівень організації мовної структури текстів інтерв'ю виявив активний функціональний статус лексем на вираження суб'єктивної модальності. Ці лексеми наявні в текстах як інформаційного, так і публіцистичного різновидів жанру інтерв'ю і представлені займенниковими іменниками, прикметниками та особовими формами парадигми дієслова. У результаті вивчення лінгвостилістичної специфіки їх функціонування було з'ясовано, що використання вищеозначених слів залежить від чинників із різною лінгвостилістичною мотивацією (жанровий різновид інтерв'ю, тематика тексту, сема концептуального змісту займенникового іменника, сформоване кліше, парна кореляція тощо). Також наявність лексем на вираження суб'єктивної модальності доводить дію тенденцій інтелектуалізації мови та індивідуалізації мовної свідомості суб'єкта (більшою мірою автора, меншою реципієнта). Зокрема, під впливом тенденції індивідуалізації мовної свідомості автора в тексті інтерв'ю відбувається формування неформального мовного контексту, що приводить до функціонального заміщення лексеми «ми» лексемою «я» в обох різновидах жанру інтерв'ю.
Вагомою складовою частиною лексичної організації текстів мовного жанру інтерв'ю є також вживання лексем на позначення актуальних суспільних реалій нового часу. Їх функціональність є суттєвою з лінгвостилістичного погляду, оскільки свідчить про становлення інформаційного суспільства та новітньої мовної свідомості в Україні, а також про економічну та мовнокультурну глобалізацію світу на основі міжсуб'єктної мовної взаємодії представників різних культурних конгломератів. Йдеться про неологізми, запозичені іншомовні слова, актуалізовані за рахунок певного стилістичного контексту архаїзми, екзотизми та варваризми, які в процесі залучення в мовну структуру текстів жанру інтерв'ю обох різновидів зазнають активної семантичної та словотвірної адаптації, оказіональної трансформації та сленгізації.
У результаті мовознавчого аналізу лексикофразеологічного рівня організації текстів жанру інтерв'ю було визначено, що лексичні засоби вираження полісемії в публіцистичному різновиді інтерв'ю формують виразну публіцистичну домінанту, яка полягає у створенні емоційноекспресивної образності. Лінгвостилістичний аналіз лексичних засобів вираження полісемії засвідчив наявність тропів, синонімії та антонімії, а також почасти омонімії та паронімії. Під впливом тенденцій індивідуалізації мовної свідомості, інтелектуалізації сучасної української мови і зміни суспільних концептів використання цих лексичних засобів привело до появи в контексті творення емоційноекспресивної образності в текстах публіцистичного різновиду інтерв'ю виразного іронічного підтексту.
Лінгвостилістичний аналіз фразеологічного рівня організації мовної структури текстів здебільшого публіцистичного різновиду жанру інтерв'ю, засвідчив переважання фразеологізмів вільної семантичної сполучуваності, трансформованих до повної зміни семантики та структури, а також фразеологічних одиниць із розширеною кількістю компонентів.
Окрім того, залежно від тематики, когнітивного рівня автора та реципієнта, а також стилю певного видання, функціонально валентними в текстах мовного жанру інтерв'ю виявляються фразеологізми як зі стилістичною функцію книжності, так і з народнопоетичною мотивацією. Під впливом тенденції індивідуалізації мовної свідомості автора та реципієнта, а також тенденції розвитку мови, вищеозначені фразеологізми у процесі функціонування набувають різних трансформованих форм і контекстних значень.
Аналіз типологічних особливостей синтаксичного рівня організації текстів жанру інтерв'ю аргументував функціональновалентний вплив тенденцій інтелектуалізації та вульгаризації мови, індивідуалізації мовної свідомості, а також міжвидовий інформаційнопубліцистичний і домінантний лінгвостилістичний статус жанру інтерв'ю.
У результаті ґрунтовного мовознавчого аналізу широкого спектру різних синтаксичних конструкцій було встановлено вагомість функціонування авторських питальних речень у єдності з реплікамивідповідями реципієнта і визначено найбільш функціонально валентні синтаксичні форми, серед яких слід назвати двоскладні синтаксичні одиниці, односкладні питальні речення, парцельовані та спонукальнорозповідні репліки.
Було аргументовано доцільність тези про те, що діалогічний текст жанру інтерв'ю слід розглядати за теморематичним принципом на рівні актуального членування тексту, оскільки наявність чіткої моделі міжсуб'єктних мовних відношень зумовлює синтаксичну взаємозалежність і цілісність запитань та відповідей.
Також в контексті лінгвостилістичного дослідження типологічних особливостей синтаксичної будови текстів жанру інтерв'ю було проаналізовано функціонально валентні в синтаксичному плані модальні конструкції, представлені двома класами синтаксичних сполук вставними та вставленими. Як з'ясувалося в результаті дослідження, модальні конструкції спрямовані на створення як супровідного емоційноекспресивного враження, так і додаткового інформаційного контексту, завдяки чому їх використання в текстах жанру інтерв'ю актуалізує дію тенденцій індивідуалізації мовної свідомості, інтелектуалізації та вульгаризації мови.
За характером функціонального навантаження, спрямованого на вираження суб'єктивної модальності в текстах інтерв'ю, вставні на вставлені конструкції можна поставити в один лінгвостилістичномотиваційний ряд із модальними лексемами займенниковоіменникового типу.
Лінгвостилістичний аналіз синтаксичних засобів вираження полісемії та створення емоційноекспресивної образності показав, що вживаються такі засоби здебільшого в текстах публіцистичного різновиду жанру інтерв'ю і представлені, на відміну від лексики, виключно синонімічними, антонімічними та паронімічними синтаксичносемантичними зв'язками, які в різних контекстах виявляють різну лінгвостилістичну мотивацію.
У результаті мовознавчого аналізу синтаксичних особливостей текстів жанру інтерв'ю виявилося також, що в синтаксичному плані для текстів аналізованого жанру, завдяки активізації сленгової традиції усного мовлення, а також тенденціям інтелектуалізації та вульгаризації мови, характерним є активне вживання мовних одиниць розмовного або сленгового типу. Серед них парцельовані речення, сленгові модальні конструкції, мовні штампи, спрощені описові конструкції або універби, а також інверсовані висловлювання з порушеною лінгвостилістичною зв'язністю компонентів. Усі вищеозначені синтаксичні елементи унаочнюють розмовну традицію в письмових текстах інтерв'ю й згідно з тенденціями інтелектуалізації та вульгаризації мови відтворюють стилістичні параметри мови автора та реципієнта, актуалізовані в процесі усного спілкування під час застосування інтерв'ю як методу.
У контексті лінгвостилістичного порівняльного аналізу когнітивнозмістових сутностей художнього діалогу та інтерв'ю було з'ясовано, що головною диференційною ознакою інтерв’ю порівняно з художнім діалогом є жанрово регламентована лінгвостилістика тексту, що не художньо відображає внутрішній світ персонажів, а передає інформаційність повідомлення автора та реципієнта.
З огляду на вищеозначений спектр наукових висновків, скорельованих відповідно до поставлених наукових завдань, а також на визначену актуальність та новизну лінгвістичного дослідження, слід зауважити, що лексикофразеологічні та синтаксичні параметри жанрової форми інтерв'ю, яка актуалізовано формується в єдиному масовому мовноінформаційному просторі нової сфери суспільної комунікації, потребують подальшої перспективи лінгвостилістичного вивчення. Мовна специфіка текстів жанру інтерв'ю обох різновидів постійно перебуває під активним впливом різних тенденцій розвитку сучасної української мови, які зумовлюють формування суб'єктивномодальної позиції автора та реципієнта в тексті й позначають широкий спектр лінгвостилістичної мотивації використання відповідних мовних одиниць.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АлпатовВ.М. Об антропоцентричном и системоцентричном подходах
к языку/В.М. Алпатов // Вопросы языкознания. М.: Наука, 1993. №3. С. 1526.
2. Апалат Г.П. Структура, семантика і прагматика текстівінтерв'ю (на матеріалі суч. англомов. преси): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.10.02.04«Германські мови»/Г.П.Апалат. К., 2003. 19 с.
3. АпресянЮ. Д. Лексическая семантика: синонимические средства языка/ Ю.Д. Апресян. М.: Наука, 1974. 367с.
4. АпресянЮ. Д. Современные методы изучения значений и некоторые проблемы структурной лингвистики / Ю.Д. Апресян // Проблемы структурной лингвистики: сборник статей; [отв. ред. др филол. наук С.К. Шаумян]. М.: Наука, 1963. С. 102148.
5. Аргумент влада, громадськополітична газета. 2004. 2006.
6. АртемьеваЕ. Ю. Основы психологии субъективной семантики/ Е.Ю.Артемьева; [ред. И.Б. Ханина]. М.: Наука; Смысл, 1999. 350с. (Фундаментальная психология).
7. АрутюноваН. Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. /Н.Д.Арутюнова. М.: Наука, 1988. 341с.
8. АрутюноваН. Д. Язык и мир человека / Н.Д.Арутюнова. М.: Языки русской культуры, 1998. 895 с.
9. Аспекты семантических исследований / А.А.Уфимцева, Е.С.Кубрякова, Н.Д. Кубрякова; [отв. ред. Н.Д. Арутюнова, А.А.Уфимцева]. М.: Наука, 1980. 356с.
10. БабенкоЛ. Г. Лингвистический анализ художественного текста/ Л.Г.Бабенко, И.Е. Васильев, Ю.В. Козарин. Екатеринбург: Изд-во Уральского ун-та, 2000. 534 с.
11. БаєвБ. Ф. Психологія внутрішнього мовлення /Б.Ф.Баєв. К.:Радянська школа, 1966. 192 с.
12. БартР. Лингвистика текста /Р.Барт // Новое в зарубежной лингвистике: сборник. Лингвостилистика. М.: Прогресс, 1978. Вып.Х. С. 442449.
13. БахтінМ.М. Проблема тексту в лінгвістиці, філології та інших гуманітарних науках /М.М.Бахтін //Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./ [ред. М.Зубицька ]; Львівський держ. унт ім.Івана Франка, Центр гуманітарних досліджень, Наукове товариство ім. Т.Шевченка. Л.: Літопис, 1996. С.416425. (Слово. Знак. Дискурс).
14. БахтинМ.М. Проблема речевых жанров // БахтинМ.М. Литературно-критические статьи. М.: Худож. лит., 1975. С.428472.
15. Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике //Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Худож. лит., 1986. С.405407.
16. Бацевич Ф. С. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи /Ф.С.Бацевич. Л.: ПАІС, 2005. 263 с.
17. БацевичФ. С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф.С.Бацевич. К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. 344 с. (Серія «Альмаматер»).
18. Башмакова А. М. Стильова і стилістична роль політичної метафори /А.М.Башмакова // Мова і культура=Язык и культура= Language & culture. К.: Видавничий Дім Дм.Бураго, 2007. Серія «Філологія». Вип. 9. Т. VІІ (95). С.166169.
19. БенвенистЭ. Общая лингвистика /Э.Бенвенист; [пер. с фр. Ю.Н.Караулова и др под. ред., с вступ. ст. и коммент. Ю.С.Степанова]. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
20. Береснев С.Д. О взаимоотношении субъязыков и функциональных стилей /С.Д.Береснев//Филологические науки. 1981. № 5. С.3542.
21. БлумфилдЛ. Язык / Л.Блумфилд; [ пер. с англ. Е.С. Кубряковой и В.П. Мурат; коммент. Е. С. Кубряковой; под ред. и с предисл. М.М. Гукман] М.: Прогресс, 1968. 607с.
22. БогдановВ. В. Деятельностный аспект семантики / В.В. Богданов // Прагматика и семантика синтаксических единиц: сб. научн. тр.; [отв. ред. И.П.Сусов]. Калинин: КГУ, 1984. С.12-23.
23. БрандесМ. П. Стилистический анализ (на материале немецкого языка) /М. П.Брандес. М.: Высшая школа, 1971. 190 с. (Библиотека филолога).
24. БудаговР. А. Диалог в разговорной речи и в художественной литературе /Р.А.Будагов // Литературные языки и языковые стили. М.: Высшая школа, 1967. С.114-197.
25. БузаровВ.В. Изучение диалогической коммуникации основная задача коммуникативной граматики /В.В.Бузаров // Вестник Московского университета. Серия 9 (Филология). 2002. №1. С.148152.
26. БузаровВ. В. Круговорот диалогической речи, или взаимодействие грамматики говорящего и грамматики слушающего /В.В.Будагов; [Ставропольский гос. унт]. Ставрополь: издво СГУ, 2001. 168 с.
27. БурякВ. Еволюція термінологічного інструментарію сучасної теорії публіцистики: інтелектуальна модель інформаційного відображення /В.Буряк // Наукові записки Інституту журналістики. К., 2001. Т.3. С.55.
28. Вакуров В. Н. Стилистика газетных жанров: учеб. пособие [для вузов по спец. «Журналистика»]/ В.Н. Вакуров, Н.Н. Кохтев, Г.Я.Солганик. М.: Высшая школа, 1978. 183 с.
29. Веккер Л.М. Психические процессы. Субъект. Переживание. Действие. Сознание / Л. М.Веккер. Л.: издво Ленинград. университета, 1981. Т.3. 326 с.
30. Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика / В.В.Виноградов; [Академия наук СССР. Отдние литературы и языка]. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 255с.
31. Виноградов В.В. Язык художественного произведения //ВиноградовВ.В. Проблемы русской стилистики. М.: Высшая школа, 1981. 320 с.
32. ВинокурГ. Филологические исследования / Г.Винокур. М.: Наука, 1990. 456 с.
33. ВинокурТ. Г. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения/ Т.Г.Винокур; [РАН Инт русского языка]. М.: Наука, 1993 172 с.
34. ВітгенштайнЛ. Traktatus Logiko-Philosophicus. Філософські дослідження/ Л. Вітгенштейн; [ пер. з нім. Є.Попович]. К.: Основи, 1995. 311 с.
35. Вовчок Д.П. Стилистика газетных жанров: учеб. Пособие /Д.П.Вовчок. Свердловск: УрГУ, 1979 72 с.
36. ВойтикИ. М. Оценка и развитие рефлексивного мышления: учеб. пособ./ И. М. Войтек, И. Н. Семенов; [Российская академия гос. службы при Президенте РФ, Сибирская академия гос. службы.] Новосибирск: СибАГС, 2001. 78с.
37. Газета поукраїнськи, щоденна громадськополітична газета 2003. 2004. 2005. 2006 2007. 2008. Режим доступу до газети в електронному варіанті: gpu-ua.info/.
38. ГакВ. Г. Теоретическая грамматика французского язика: Синтаксис: учеб. для интов и фак. иностр. яз./ В.Г.Гак; [2-е изд., испр.и доп.]. М.: Высшая школа, 1986. 219 с.
39. ГальперинИ. Р. Проблемы лингвостилистики /И.Р. Гальперин // Новое в зарубежной лингвистике: сборник. Лингвостилистика. М.: издво иностр. лит., 1980. Вып.ІХ. С.12-78.
40. Гапотченко Н.Є. Структурні та жанровостилістичні особливості текстів інтерв'ю в сучасній французькій пресі (комунікативнопрагматичний аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.05 «Романські мови» /Н.Є.Гапотченко. К., 2005. 19 с.
41. ГельгардтР.Р. Рассуждения о диалогах и монологах: (К общей теории высказывания) /Р.Р.Гельгардт // Сборник докладов и сообщений лингвист. общества. Калинин, 1971. Вып. 1. Т. 2. С.23-56.
42. ГетманЛ. Диалогичность и антропологичность художественного текста /Л. Гетман // Антропоцентричний підхід у дослідженні мови: матеріали VII Міжнародних Карських читань, 1314 травня 1998 р./ [упор. і відп. ред. Н. М. Арват ]; Ніжинський держ. педагогічн. ін.т ім.М. В. Гоголя. Ніжин: Наукасервіс, 1998. С. 169-172.
43. Глушкова Т.В. Сленгова лексика у формуванні ідіостилю газети: соціолінгвістичний аспект /Т. В.Глушкова // Мова і культура=Язык и культура= Language & culture. К.: Видавничий Дім Дм.Бураго, 2007. Серія «Філологія». Вип. 9. Т. VІІ (95). С.191195.
44. ГолубеваМонаткина Н.И. Классификационное исследование вопросов и ответов диалогической речи / Н.И. ГолубеваМонаткина //Вопросы языкознания. М.: Наука, 1991. № 1. С.126135.
45. ГончароваЕ. А. Особенности синтактико-семантической организации художественных текстов от 3-го и 1-го лица /Е. А.Гончарова // Текст и его компоненты как объект комплексного анализа: межвуз. сб. научн. тр./ [отв. ред. И. В. Арнольд]; Ленингр. гос. пед. инт им. А.И.Герцена. Л.: ЛГПИ, 1986. С.2332.
46. ГорбачевичК. С. Вариантность слова и языковая норма / К.С.Горбакевич. Л.: Наука, 1978. 238с.
47. ГорбачукВ. Основи журналістики: навч. посіб. /В.Горбачук. Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. С. 83205.
48. ГорінаЖ. Місце феномена „розмовне мовлення” у стильовій диференціації літературної мови / Ж.Горіна // Науковий вісник Чернівецького університету. Чернівці, 2001. Вип. 117-118. С. 17-26.
49. ГуйванюкН. Питальні речення в сучасній українській мові: навч.-метод. посіб./ Н.Гуйванюк, С.Шабат; [Чернівецький національний унт ім. Юрія Федьковича]. Чернівці: Рута, 2000. 66 с.
50. ГумбольдтВ.фон. Избранные труды по языкознанию/ В. фон Гумбольдт; [пер. с нем., под. ред.. и с предисл. Г. В. Рамишвили]. М.: Прогресс, 1984. 397с.
51. ДемьянковВ.З. Доминирующие лингвистические теории в конце ХХ века /В.З.Демьянков// Язык и наука конца ХХ века / [под. ред. Ю.С.Степанова]. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 1995. С. 239-320.
52.&nbs