ЛЕКСИЧНІ СТАРОСЛОВ’ЯНІЗМИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ XIX СТОЛІТТЯ (СЕМАНТИЧНИЙ І СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТИ)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національний університет
імені Олеся Гончара

На правах рукопису

КОРНІЄНКО Світлана Іванівна

УДК [811.161.2+811.163.1]:821.161.2 "8"

ЛЕКСИЧНІ СТАРОСЛОВ’ЯНІЗМИ
В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ XIX СТОЛІТТЯ
(СЕМАНТИЧНИЙ І СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТИ)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Баранник Дмитро Харитонович,
доктор філологічних наук, професор

Дніпропетровськ 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.....

4

ВСТУП...................................................................................................................

6

РОЗДІЛ 1. СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ СТАРОСЛОВ’ЯНІЗМІВ ЯК ОДНОГО ІЗ ДЖЕРЕЛ СТАНОВЛЕННЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ.

..11

1.1. Старослов’янізми як особливий вид запозичень: проблеми назви об’єкта дослідження.

..11

1.2. Ознаки старослов’янізмів..

..15

1.3. Взаємовідношення старослов’янської мови з донаціональною українською літературною мовою..

..17

Висновки до розділу 1....

..20

РОЗДІЛ 2. СТАРОСЛОВ’ЯНСЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ XIX СТОЛІТТЯ ЗА СЕМАНТИЧНИМИ ОЗНАКАМИ...........................................................................................................................

..21

2.1. Завдання розділу та принципи подачі матеріалу.

..21

2.2. Запозичення без семантичних змін...

..24

2.2.1. Власні назви..

..25

2.2.2. Особові назви та міфологеми..

..30

2.2.3. Назви абстрактних понять...

..35

2.2.4. Назви понять релігійної та церковної сфери..

..39

2.2.5. Назви рослин.

..44

2.2.6. Назви індивідуальної семантики.

..45

2.2.7. Назви ознак предметів і дій.....

..49

2.2.8. Назви на позначення дій і процесів....

..53

2.2.9. Складові частини слів..

..58

2.3. Запозичення з розширенням семантики..

..59

2.3.1. Особові назви та міфологеми..

..59

2.3.2. Назви абстрактних понять...

..66

2.3.3. Назви понять церковної сфери

..67

2.3.4. Назви індивідуальної семантики

..71

2.3.5. Назви ознак предметів і дій.

..78

2.3.6. Назви на позначення дій та процесів.....

..83

2.4. Запозичення зі звуженням значення.

..87

2.5. Запозичення з повним переосмисленням значення

..96

2.6. Стилізовані старослов’янізми.

103

Висновки до розділу 2....

109

РОЗДІЛ 3. CТИЛІСТИЧНЕ ВЖИВАННЯ СТАРОСЛОВ’ЯНІЗМІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ.

111

3.1. Частиномовні показники використання старослов’янізмів у художній літературі XIX століття..

111

3.2. Стилістична багатобарвність старослов’янізмів у різних жанрах художньої літератури.

114

3.3. Вживання старослов’янізмів у творах на релігійні теми.....

131

3.4. Старослов’янізми як компоненти зображення служителів культу.

139

3.5. Роль старослов’янізмів у розширенні стилістичних можливостей нової української літературної мови..

144

Висновки до розділу 3....

150

ВИСНОВКИ.

153

СПИСОК ДОСЛІДЖЕНИХ ЛЕКСЕМ...

158

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....

169

Список скорочень назв словників і джерел ілюстративного матеріалу

Г. Арт. П.П.Гулак-Артемовський
Гл. Л.І.Глібов
Греб. Є.П.Гребінка
Д. Полный церковно-славянский словарь (со внесеніhмъ въ него важнейшихъ древне-русскихъ словъ и выраженій) / [cост. Священникъ магистръ ГригорійДьяченко]. М.: Типография Вильде, 1900. 1120 с.
М. Вовчок Марко Вовчок
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: в 7 т. К.: Наук. думка, 1982. Т. 1. 632 с. ; 1985. Т. 2. 571 с. ; 1989. Т. 3. 552 с. ; 2004. Т. 4. 656 с. ; 2005. 780 с.
Карп-Кар. І.К.Карпенко-Карий
Кв.-Осн. Г.Ф.Квітка-Основ’яненко
Котл. І.П.Котляревський
Коцюб. М.М.Коцюбинський
Кроп. М.Л.Кропивницький
Л.Укр. Леся Українка
Мирний Панас Мирний
Н.-Лев. І.С.Нечуй-Левицький
Рудан. С.В.Руданський
Свидн. А.П.Свидницький
СГ Словарь української мови : в 4 т. / [упорядкув. з додатком власного матеріалу Б.Грінченко. К. : Наук.думка, 1996. Т.1. 496 с. ; Т.2. 588 с. ; Т.3. 516 с. ; Т.4. 616 с.
СУМ Словник української мови : в 11т. К. : Наук. думка, 1970. Т.1. 790с.; 1971. Т.2. 350 с. ; 1972. Т.3. 744 с. ; 1973. Т.4. 840 с. ; 1974. Т.5. 840 с. ; 1975. Т.6. 832 с. ; 1976. Т.7. 723 с. ; 1977. Т.8. 927 с. ; 1978. Т.9. 916 с. ; 1979. Т.10. 658 с. ; 1980. Т.11. 699 с.
СМКв-Осн. Словник мови творів Г.Ф.Квітки-Основяненка : в 3 т. Х., 1978. Т.1. 664 с. ; 1979. Т.2. 680 с. ; 1979. Т.3. 689 с.
СМШ Словник мови творів Т.Г.Шевченка : в 2 т. К. : Наук. думка, 1964. Т.1. 484 с. ; Т.2. 566 с.
Стар. М.П.Старицький
Ф. ФасмерМ. Этимологический словарь русского языка : в 4 т. / [пер. и доп. О.Н.Трубачева]. М. : Прогресc, 1964. Т. 1. 562 с. ; 1967. Т.2. 671 с. ; 1971. Т.3. 827 с. ; 1973. Т.4. 852 с.
Федьк. Ю.А.Федькович
Фр. І.Я.Франко
Шевч. Т.Г.Шевченко

ВСТУП

Лексичний склад будь-якої мови постійно збагачується завдяки творенню нових слів та запозиченню іншомовних лексем. Запозичення становлять один із вагомих чинників розвитку кожної мови, а вивчення їхнього складу та функцій у мові-реципієнті важливе насамперед для характеристики динамічних процесів у мові, яка їх запозичує.
До найдавніших запозичень в українській мові, що викликали й викликають інтерес у лінгвістів, належать старослов’янізми слова, запозичені зі старослов’янської мови «першої писемно зафіксованої слов’янської літературної мови, створеної Кирилом і Мефодієм на базі одного з праслов’янських діалектів солунського для репрезентації слов’янською мовою богослужбових і канонічних книг» [201, с. 640].
Роль старослов`янізмів у мові художніх творів у своїх роботах розглядали О.І.Білецький, І.К.Білодід, В.С.Бородін, В.С.Ващенко, В.Домашовець, Ф.Т.Жилко, Б.В.Кобилянський, В.І.Масальський, П.П.Плющ, В.М.Русанівський, А.І.Скоць, Ю.В.Шевельов та ін. Проте спеціальних робіт, які б підсумували функціонування старослов`янських слів у лексичному складі української мови XІХ ст., немає. Звернення до аналізу використання старослов’янізмів письменниками саме цього періоду є принципово важливим, оскільки ця доба знаменує формування нової української літератури і нової української літературної мови.
Відсутність наукових розробок узагальнювального характеру стосовно функціонування таких своєрідних лінгвальних одиниць як лексичні старослов’янізми у художніх творах XІХ ст. зумовлює актуальність дослідження. Потреба в ньому спричинена також і тим, що вживання старослов’янських лексем тісно пов’язане з духовною культурою народу. Саме тому на сьогодні зростає зацікавлення цією групою слів як у лінгвістичному, так і в історичному та культурологічному аспектах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри української мови Дніпропетровського національного університету, є складовою частиною комплексної теми кафедри «Природа і структура лексичних і граматичних одиниць української мови», затвердженої радою ВНЗ (протокол № 9 від 16 березня 2000 р.), а також фаховою координаційною радою Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України (протокол № 1 засідання бюро наукової ради «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності» від 9 лютого 2006 р.).
Мета дослідження схарактеризувати семантичний і стилістичний аспекти лексичних старослов’янізмів в українській літературній мові XIX ст.
Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:
1. Окреслити корпус уживаних у мові художньої літератури XIX ст. старослов’янізмів.
2. Описати тематичні групи старослов’янських слів за їх основним та переносним значенням.
3. Дослідити семантичні зміни старослов’янізмів, виявлених в українській літературній мові названого періоду.
4. Схарактеризувати особливості стилістичного використання старослов’янських лексем у текстах художньої літератури XIX ст.
5. Визначити роль старослов’янізмів у формуванні лексичного складу і розширенні стилістичних можливостей художньої мови.
Об’єкт дослідження становлять лексичні старослов’янізми в мові української художньої літератури XIX ст.
Предметом дослідження є функціонування й семантичні зміни старослов’янізмів, зафіксованих у творах провідних письменників XIX ст.
Виконанню поставлених завдань сприяли застосовані в дисертації методи: описовий, відповідно до якого окреслено корпус представлених у художній літературі XIX ст. старослов’янізмів, здійснено їх класифікацію за тематичними групами, типом номінації, а також проведено стилістичний аналіз для з’ясування їхнього функціонального статусу; зіставний застосовано для дослідження семантичних зрушень у старослов’янській лексиці, що увійшла до складу нової української мови, зіставленням характеру та обсягу значень лексем, наявних у відомих церковнослов’янських словниках, словниках мови письменників, етимологічних словниках і безпосередньо в художніх творах. Для підтвердження достовірності здобутих результатів використано кількісний аналіз.
Джерелом фактичного матеріалу стали твори українських письменників XIX ст.: І.П.Котляревського («Енеїда», «Наталка-Полтавка»); П.П.Гулака-Артемовського («Справжня добрість», «Пан та собака», «Цікавий і Мовчун», «Рибалка»); Є.П.Гребінки («Вовк і огонь», «Грішник», «Ведмежий суд», «Ячмінь», «Пшениця»); Г.Ф.Квітки-Основ’яненка («Щира любов», «Шельменко-денщик», «Маруся», «Божі діти», «Мертвецький Великдень», «Конотопська відьма», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана»); Т.Г.Шевченка («На вічну пам’ять Котляревському», «Катерина», «Гайдамаки», «Гамалія», «Єретик», «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє», «Давидові псалми», «Плач Ярославни», «І Архімед, і Галілей», «І золотої, й дорогої», «Ісаїя. Глава 35», «Марія», «Осії глава XIV», «Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19», «Подражаніє 11 псалму», «Причинна», «Пророк», «Царі», «Тризна», «Юродивий»); Ю.А.Федьковича («Пречисто Діво, радуйся Маріє!», «Україна», «Рекрут», «Лук’ян Кобилиця», «Три як рідні брати», «Фармазони», «Вдячний Лев»); М.Л.Кропивницького («Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж павук»); П.О.Куліша («Чорна рада»); М.П.Старицького («Не судилось», «У темряві», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»); С.В.Руданського («Піп на пущі», «Сповідь», «Страшний суд», «Піп у ризах», «Пекельна смола», «Набожний ксьондз», «Мазур на сповіді»); І.К.Карпенка-Карого («Наймичка», «Мартин Боруля», «Безталанна», «Сто тисяч»; «Сава Чалий», «Хазяїн», «Суєта», «Житєйське море», «Талан»); Марка Вовчка («Народні оповідання»); А.П.Свидницького («Люборацькі»); Л.І.Глібова («Грішник», «Троєженець», «Перли і свині», «Жаба й віл», «Пан на всю губу», «Торбина», «Два кума», «Вовк і лисиця», «Кіт і Баба», «Мірошник»); І.С.Нечуя-Левицького («Дві московки», «Причепа», «Хмари», «Старосвітські батюшки і матушки», «Афонський пройдисвіт», «Поміж ворогами», «Баба Параска та баба Палажка», Чортяча спокуса», «Невинна»); Панаса Мирного («Лихі люди», «Лихий попутав», «Лимерівна», «У черницях», «Перемудрив», «Хіба ревуть воли, як ясла повні», «Повія»); І.Я.Франка «Лесишина челядь», «Петрії і Довбущуки», «Украдене щастя», «Суд святого Миколая», «Захар Беркут», «Добрий заробок», «Смерть Каїна», «Мойсей», «Іван Вишенський», «На старі теми», «З вершин і низин» (легенди), «Мій ізмарагд» («Паранетікон», притчі, легенди); М.М.Коцюбинського («Подарунок на іменини», «Коні не винні», «Fata morganа»); Лесі Українки («Одержима», «Камінний господар», «На руїнах», «В катакомбах», «Вавілонський полон», «Давня казка», «Лісова пісня», «У пущі», «Кассандра», «Руфін і Прісцілла»).
Лексикографічні джерела: Етимологічний словник української мови: в 7 т. К. : Наук. думка, 1982-1989, 2004, 2005 ; Полный церковно-славянский словарь (со внесеніhмъ въ него важнейшихъ древне-русскихъ словъ и выраженій) / [сост. Священникъ магистръ Григорій Дьяченко]. М.: Типография Вильде, 1900 ; Словарь української мови» / [упорядкув. з додатком власного матеріалу Б. Грінченко. К.: Наук. думка, 1996 ; Старославянский словарь (по рукописям Χ-ΧI веков) / [сост. БлаговаЭ., ЦейтлинР., ГородесС. и др.] М. : Рус. яз., 1999 ; ФасмерМ. Этимологический словарь русского языка : в 4 т. / [пер. с нем. и доп. О.Н.Трубачева]. М. : Прогресс, 1964-1973.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше піддано комплексному аналізу семантичне і стилістичне використання старослов’янізмів у новій українській літературній мові, виявлено коло старослов’янських лексем у творах різної тематики митців XIX ст., окреслено функції основних семантичних типів старослов’янізмів як стилістичних складників літературного твору.
Теоретичне значення роботи. Дослідження є внеском у визначенні місця старослов’янізмів у становленні нової української літературної мови. Запропоноване поєднання семантичного і стилістичного аспектів у розгляді функціонування старослов’янських слів у художній літературі XIX ст., правомірне залучення до аналізу словотворчих старослов’янізмів поглиблює теорію вивчення запозичень у різні історичні періоди розвитку української літературної мови і сприятиме їх дослідженню в майбутньому.
Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у практиці викладання таких вузівських курсів, як старослов’янська мова, історична граматика української мови, історія української літературної мови, при читанні спецкурсів з проблем запозичень та проведенні спецсемінарів з історії мови.
Особистий внесок здобувача. Усі матеріали і результати дослідження є наслідком самостійної праці дисертанта.
Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри української мови Дніпропетровського національного університету. Головні теоретичні й практичні здобутки наукової праці було висвітлено в доповідях на міжнародних конференціях: «Питання сучасної ономастики» (Дніпропетровськ, 1997), «Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції» (Київ, 2006), «X Невські читання» (м. Санкт-Петербург, 2008), щорічних всеукраїнських науково-практичних конференціях Бердянського державного педагогічного університету «Актуальні проблеми слов’янської філології» (Бердянськ, 1999-2008).
Публікації. Проблематику, теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження викладено у десяти авторських статтях, вісім з яких надруковано у фахових наукових виданнях.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку досліджених лексем, списку використаної літератури (202 найменування), списку ілюстративного матеріалу (19 позицій). Повний обсяг дисертації 185 сторінок, текстову частину викладено на 157 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Слова старослов’янського походження, уживані у творах письменників XIX ст., складають дві функціональні групи. Першу утворюють старослов’янізми, які не мають українських відповідників і ввійшли в нашу мову в процесі заповнення лакун назвами нових, важливих для духовного і культурного життя народу словами. Друга група представлена лексемами на позначення понять, назви яких уже функціонували в українській мові, вступаючи з ними в антонімічні чи синонімічні лексико-семантичні відношення. Старослов’янізми обох груп, за поодинокими винятками, є органічною частиною художньолітературних текстів досліджуваного періоду. Роль складників обох груп полягає у збагаченні лексичної системи у процесі називання нових мовних понять, розширенні словотворчих можливостей та засобів словесно-художнього вираження української мови.
Як і при інших запозиченнях, старослов’янізми зазнавали тих чи інших зрушень у їх семантиці. Аналіз фактів уживання елементів старослов’янської мови показав, що запозичення супроводжуволося такими процесами:
збереженням прямого значення і семантичного обсягу;
розширенням семантики слова;
семантичним звуженням лексеми;
повним переосмисленням значення;
Незважаючи на неможливість суцільного обстеження усіх текстів художньої літератури періоду XIX ст., нам все ж вдалося окреслити склад уживаних у цей період старослов’янізмів із значною достовірністю. Без зміни прямого лексичного значення і його обсягу засвоєні старослов’янізми таких тематичних груп: назви на позначення дій, процесів, руху, переміщення тощо; абстрактні поняття; назви осіб; назви, що належать до церковної сфери; побутові назви; назви рослин. Вони складають 143 лексеми (53%).
Розширили семантику у зв’язку з розвитком переносних значень старослов’янізми таких тематичних груп: абстрактні слова; назви осіб; назви, що належать до церковної сфери. Вони складають 78 лексем (31 %). Звузили семантичний обсяг 24 (9 %), запозичені з переосмисленням 20 (7 %).
У творах письменників XIX ст. старослов’янізми вживалися переважно з такою стилістичною метою: індивідуалізація мови персонажів; створення урочисто-піднесеного звучання тексту; досягнення сатиричного, гумористичного та іронічного ефекту; стилізація твору під мовний колорит епохи. Значна частина старослов’янізмів у творах українських письменників виконує нейтральну, номінативну функцію.
Основна роль старослов’янізмів у процесі формування сучасної української літературної мови виявляється через їхні функціональні характеристики у мові творів письменників XIX ст.
Мова творів українських письменників XIX ст. це загальнонародна мова, окремі старослов’янізми в ній служать певній стилістичній меті, зокрема характеристиці персонажів. За лексиконом особи можна визначити рід її діяльності. Індивідуалізованою є мовна характеристика персонажів у творах І.П.Котляревського «Енеїда», «Наталка-Полтавка», Т.Г.Шевченка «Марія», «Відьма», «Наймичка», Г.Ф.Квітки-Основ’яненка «Москаль-чарівник», «Конотопська відьма». Як засіб характеристики персонажів, які належали до церковного культу або виховувались на біблійних текстах, використовував окремі старослов’янські слова і вирази М.М.Коцюбинський у творах «Блажені, іже скоти милують», «Коні не винні», «У грішний світ».
Видатні українські байкарі П.П.Гулак-Артемовський, Є.П.Гребінка, Л.І.Глібов елементи старослов’янської лексики вживають як засіб створення урочисто-піднесеної та іронічно-сатиричної стилістичних тональностей, використовують прийом змішування цих стилів. І хоча кількість уживаних у їхніх творах старослов’янізмів незначна, ефективність цього художньо-характеристичного засобу безперечна завдяки використанню у властивій кожному з авторів манері.
Велика заслуга Т.Г.Шевченка в тому, що він широко використав елементи старокнижної української літературної мови як важливий складовий компонент поетичного аспекту, як засіб розвінчання соціальних вад суспільства. У Великого Кобзаря старослов’янізми вживаються:
для створення урочисто-піднесеної тональності твору;
для надання емоційно-експресивного звучання тексту;
як стилістичний засіб створення іронії і сарказму;
з метою наслідування біблійних текстів з відповідною проекцією їх на сучасну поетові епоху;
як засіб стилістичної синонімії;
як засіб індивідуалізації мови персонажів;
у вигляді епіграфів, узятих з біблійних текстів.
Із сатирично-викривальною метою вживав старослов’янізми А.П.Свидницький. У його творах наявні також старослов’янські елементи, що не несуть релігійного навантаження, а лише служать засобом підсилення емоційності в зображенні подій. Крім того, у його творах значна частина старослов’янізмів виконує звичайну, стилістично не марковану номінативну функцію.
Ю.А.Федькович один з небагатьох письменників, що використовував старослов’янську лексику лише в урочисто-піднесеному плані, найчастіше без релігійного спрямування, з номінативною функцією або для підсилення емоційності зображуваного.
І.К.Карпенко-Карий широко вживав старослов’янізми, у тому числі абстрактні, канцелярсько-ділові та юридичні терміни, з номінативною функцією. Як і його попередники, письменник використовував прийом змішування елементів різних стилів як засіб досягнення сатиричного й гумористичного ефекту та для індивідуалізації мови персонажів. Наслідуючи традицію, що йде від І.П.Котляревського, Т.Г.Шевченка та інших письменників, І.К.Карпенко-Карий вживає старослов’янізми на тлі стилістично-нейтральної або зниженої народно-розмовної лексики, надає реплікам персонажів гумористичного звучання.
Марко Вовчок обмежено вживає старослов’янські елементи. Вона використовує їх насамперед для надання урочисто-піднесеного звучання певним частинам тексту або для стилізації мови персонажів під мову служителів церкви.
І.Я.Франко використовував старослов’янську лексику, по-перше, в епіграфах деяких поетичних творів як засіб розкриття ідеї твору, по-друге, для надання текстові урочисто-патетичного звучання, по-третє, з метою індивідуалізації мови персонажів та посилення сатиричного змалювання подій.
Леся Українка подає старослов’янські лексеми у формі, асимільованій до норм загальнонародної української мови, вживаючи їх для створення колориту глибокої давнини, урочисто-піднесеного пафосу, надання тексту емоційно-експресивного звучання, індивідуалізації мови персонажів, ситуативного осмислення сюжетів біблійних текстів.
Значна частина старослов’янізмів у творах українських письменників виконує нейтральну, номінативну функцію.
Отже, старослов’янізми використовуються в українській літературній мові ΧΙΧ ст. найчастіше з визначеною стилістичною метою для надання мовленню урочистого, патетичного звучання, для створення гумористичного, сатиричного та іронічного ефектів, характеристики персонажів певної соціальної групи.
Дослідження функціонування старослов’янізмів в українській літературній мові XIXст. дозволяє визначити їхній функціональний статус як органічного компонента нової української літературної мови.
Традиційно вживані в усному розмовному мовленні старослов’янські лексеми увійшли в нову українську літературну мову як складові живої народної української мови. Засвоєні православним людом, вони ставали загальновживаними одиницями розмовної мови українців. Уведення їх у художні твори основоположниками нової української літератури та їх послідовниками було природнім. Це виявлялося в зображенні церковних традицій, служителів культу, змалюванні історичних подій. Старослов'янізми стали потужним стилістичним засобом письменників XIX ст.
Як свідчать дані дослідження, майстри художнього слова пішли далі в освоєнні старослов’янізмів, передусім суто книжних, використавши їхню здатність до переосмислення в наданні їм переносних значень для вираження піднесеності, іронії, сарказму. Так було закладено розуміння старослов’янізмів як лексичних одиниць, використовуваних з певною стилістичною метою.
У перспективі доцільне вивчення розвитку семантики запозичених старослов’янізмів, їх словотворчого потенціалу та стилістичних можливостей в українській художній літературі XX та початку XXI ст., простеження тенденцій до їх використання відповідно до літературних жанрів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АбаевВ.И. Языкознание описательное и объяснительное / В.ИАбаев // Вопросы языкознания. 1986. № 2. С. 27-39.
1. АвроринВ.А. Проблемы изучения функциональной стороны языка / В.А.Аврорин // К вопросу о предмете социолингвистики. Ленинград : Наука, 1975. 276 с.
2. АкуленкоВ.В. Вопросы интернационализации словарного состава языка / Валерій Вікторович Акуленко. Х. : Изд-во Харьковск. ун-та, 1972. 215 с.
3. АнгеловБ. Кирилометодиевото дело и идеята за славянско единство в старословянските литератури / Б.Ангелов // Славистичен сборник. По случай IV международни конгрес на славистите в Москва, т. II, БАН. София : Изд. на БАН, 1958. С. 97-123.
4. АрнольдИ.В. Основы научных исследований. / Ирина Владимировна Арнольд. М. : Высш. шк., 1991. 140 с.
5. БаранникД.Х. Українська мова на порозі ΧΧI століття / Д.Х.Баранник // Дослідження з лексикології і граматики української мови Дніпропетровськ : Навч. кн., 2000. Т. 2. С. 6-15.
6. БаранникД.Х. Українська мова на межі століть / Д.Х.Баранник // Мовознавство. 2001. № 3. С. 40-47.
7. БацевичФ.С. Очерки по функциональной лексикологии / Ф.С.Бацевич, Т.А.Космеда. − Львов : Світ, 1997. 392 с.
8. БернштейнС.Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков / Самуил Борисович Бернштейн. М. : Наука, 1974. 378 с.
9. БіблаС.В. Склад, джерела формування української церковної термінології (назви церковних чинів та посад): дис. кандидата філол. наук: 10.02.01 / Бібла Світлана Володимирівна. К., 1997. 215 с.
10. Біленька-СвистовичЛ.В., РибакН.Р. Церковнослов’янська мова / Л.В.Біленька-Свистович, Н.Р.Рибак. К. : Криниця, 2000. 334 с.
11. БілецькийО.І. Шевченко і слов’янство / О.І. Білецький // Радянське літературознавство 1952. № 16. С. 3-12.
12. БілодідІ.К. Т.Г.Шевченко в історії української літературної мови / Іван Костянтинович Білодід. К. : Наук. думка, 1964. 135 с.
13. БодуендеКуртенеИ.А. Избранные труды по общему языкознанию: в 2 т. / Иван Александрович БодуендеКуртене. М. : Изд-во Акад. наук СССР, 1963. 384 с.
14. БойкоН.І. Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографічний і функціональний аспекти / Надія Іванівна Бойко. Ніжин : Вид-во «Аспект-Поліграф», 2005. 505 с.
15. БондарО.І. Сучасна українська мова: навч. посіб. / БондарО.І., КарпенкоЮ.О., Микитин-ДружинецьМ.Л. К. : Академія, 2006. 368с.
16. БондаркоА.В. Теория морфологических категорий / Александр Васильевич Бондарко. Л. : Наука, 1976. 255 с.
17. БондаркоА.В. Принципы и методы сопоставительного изучения грамматических категорий в славянских языках / А.В.Бондарко // Славянское языкознание : IX Международный съезд славистов. М. : Наука, 1983. 208 с.
18. БородінВ.С. Над текстом Т.Г.Шевченка / Володимир Сергійович Бородін. К. : Наук. думка, 1971. 221 с.
19. БудаговР.А. Проблемы развития языка / Рубен Александрович Будагов. М. : Наука, 1965. 73 с.
20. БулаховскийЛ.А. Об образовании восточнославянских национальных литературных языков / Л.А.Булаховский // Вопросы языкознания. 1959. − № 5. С. 4-11.
21. БулаховськийЛ.А. Питання походження української мови / Леонід Арсенович Булаховський. К. : Вид-во АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні, 1956. 220 с.
22. БурячокА.А. Давньоруський період в історії східних слов’ян, їх мов і культур / А.А.Бурячок // Дивослово. 1994. № 5. С. 6-8.
23. БурячокА.А. Принципи моделювання семантичних полів лексики / А.А.Бурячок // Мовознавство. 1988. − № 4. − С. 41 47.
24. БуслаєвФ.И. Историческая грамматика русского языка / Федор Иванович Буслаев. М. : Учпедгиз, 1959. 623 с.
25. БуторінаН. Національні мотиви у творчості Григорія Квітки-Основ’яненка / Н.Буторина // С і ч. 2005. − № 6. С. 77-79.
26. ВайанА. Руководство по старославянскому языку / Антуан Вайан. М. : Изд-во иностр. лит-ры, 1952. 446 с.
27. Ван-ВейкН. История старославянского языка / Николай Ван-Вейк. М. : Изд-во иностр. лит-ры, 1957. 368 с.
28. ВасильевЛ.М. Теория семантических полей / Л.М.Васильев // Вопросы языкознания − 1971. − № 5. С. 105-113.
29. ВасильевЛ.М. Современная лингвистическая семантика / Леонид Михайлович Васильев. М. : Высш. шк., 1990. 176 с.
30. ВащенкоВ.С. Мова Т.Г.Шевченка / Василь Семенович Ващенко. К. : Вид-во Київськ. ун-ту, 1963. 252с.
31. ВерещагинЕ.М. Из истории возникновения первого литературного языка славян. К проблеме греческо-славянских лексических и грамматических вариантов / Евгений Михайлович Верещагин М. : Изд-во МГУ, 1972. 50 с.
32. ВинникВ.О. Назви одиниць виміру і ваги / Володимир Олексійович Винник К. : Наук. думка, 1966. 151 с.
33. ВиноградовВ.В. Основные типы лексических значений слова / В.В.Виноградов // Вопросы языкознания. 1953. − № 5. − С. 3-29.
34. ВиноградовВ.В. Очерки по истории русского языка XVІІ-ХІХ веков / Виктор Владимирович Виноградов. М. : Учпедгиз, 1938. 528 с.
35. ВиноградовВ.В. Слово и значение как предмет историко-лексикологического исследования / В.В.Виноградов // Вопросы языкознания. 1995. − №1. − С. 5-37.
36. ВинокурГ.О. Избранные работы по русскому языку / Георгий Осипович Винокур. М. : Учпедгиз, 1959. 492 с.
37. ВинокурГ.О. О языке художественной литературы / Георгий Осипович Винокур. М. : Высш. шк., 1991. 446 с.
38. ВихованецьІ.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / Іван Романович Вихованець. К. : Наук. думка, 1988. 256 с.
39. ВихованецьІ.Р. Теоретична морфологія української мови / ВихованецьІ.Р., ГороденськаК.Г. К. : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. 400 с.
40. ВойловаК.А. Старославянский язык / Клавдия Анатольевна Войлова. М. : Дрофа, 2002. 368 с.
41. ВолкотрубГ.Й. Практична стилістика сучасної української мови. Використання морфологічних засобів мови: навч. посіб. / Галина Йосипівна Волкотруб. К. : ЛДЛ, 1998. 176 с.
42. Восточные славяне: Языки. История. Культура : К 85-летию акад. В.И.Борковского / [гл . ред. КарауловЮ.Н.]. М. : Наука, 1985. 303 с.
43. ГрунськийМ. До вивчення старослов’янських пам’яток. Київські глаголичні листки / М.Грунський // Мовознавство. 1938. − № 12-14. − С. 23-31.
44. ГрушевськийС.Ф. Первая учебная книга церковнославянского языка: для учеников низших и начальных училищ / Сергей Федорович Грушевский. СПб. : Общественная польза, 1908. 173 с.
45. ГълъбовИ. Езикови аспекти на кирилометодиевото дело / И.Гълъбов // Хиляда и сто години на славянската письменост. 863-1963. София : Изд. на БАН, 1963. С. 193-203.
46. ДанюкН. методи психологізації у творчості Анатолія Свидницького / Н.Данюк // С і ч. 2005. № 6. С. 80-83.
47. ДомашовецьВ. Псалми Давидові в поетичних творах Т.Шевченка / Володимир Домашовець. Оттава : Морріс Плейнс, 1992. 159 с.
48. ДорошенкоС.І. Загальне мовознавство / Сергій Іванович Дорошенко. К. : Центр навчальної літератури, 2006. 283 с.
49. ДосталА. Вопросы изучения словарного состава старославянского языка / А.Достал // Вопросы языкознания. 1960. − № 6. С. 33-49.
50. Древнерусский литературный язык и его отношение к старославянскому / [гл.ред. ЖуковскаяЛ.П.]. М. : Наука, 1987. 244 с.
51. ДудикП.С. Стилістика української мови : навч. посіб. / Петро Семенович Дудик. К. : Видавничий центр «Академія», 2005. 368 с.
52. ДурновоН.Н. Избранные работы по истории русского языка / Николай Николаевич Дурново. М. : Языки русской культуры, 2000. 780 с.
53. ДятчукВ.В. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови / В.В.Дятчук, Л.О.Пустовіт. К. : Наук. думка, 1983. 156 с.
54. ЕфимовА.И. О языке художественных произведений / Александр Иванович Ефимов. М. : Учпедгиз, 1989. 284 с.
55. ЄрмоленкоС.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови) / Світлана Яківна Єрмоленко. К. : Довіра, 1999. 431 с.
56. ЗагніткоА.П. Основи функціональної морфології української мови / Анатолій Панасович Загнітко. К. : Вища шк., 1991. 77 с.
57. Жанри і стилі в історії української літературної мови / НімчукВ.В., РусанівськийВ.М., ЧепігаІ.П. та ін. ; відп. ред. ЄрмоленкоС.Я. К. : Наук. думка, 1989. 288 с.
58. ЖилкоФ.Т. Роль Івана Франка в історії української літературної мови / Ф.Т.Жилко // УМЛШ. 1956. − № 3. С. 53-61.
59. ЖлуктенкоЮ.О. Мовні контакти. Проблеми інтерлінвістики / Юрій Олексійович Жлуктенко. К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1966. 135 с.
60. ЖлуктенкоЮ.А. Лингвистические аспекты двуязычия / Юрий Алексеевич Жлуктенко. К. : Вища шк., 1974. 176 с.
61. ЖовтобрюхМ.А. Мова української преси (до середини 90-х років ΧIΧ століття) / Михайло Андрійович Жовтобрюх. К. : Вид-во АН УРСР, 1963. 416 с.
62. ЖовтобрюхМ.А. Мова української періодичної преси (кінець XІX початок XX століття) / Михайло Андрійович Жовтобрюх. К. : Наук.думка, 1970. 303 с.
63. ЖуковскаяЛ.П. Текстология и язык древнейших славянских памятников / Людмила Петровна Жуковская. М. : Наука, 1976. 368 с.
64. Иванова-МирчеваД. Старобългарски, старославянски и среднобългарски редакция на старославянски език / Д.Иванова-Мирчева // Константин-Кирилл Философ. Юбилеен сборник по случай 1100-годинитнината от смъртта му. София : Изд. на БАН, 1969. С. 38-57.
65. ИзотовА.И. Старославянский и церковнославянский языки / Андрей Иванович Изотов. М. : ИОСО РАО. 238 с.
66. Історія української мови. Лексика і фразеологія. / ВинникВ.О., ГоробецьВ.Й., КарповаВ.Л. та ін. К. : Наук. думка, 1983. 744 с.
67. ІсіченкоІ. Християнська агіографія у творах Тараса Шевченка / І.Ісіченко, О.Яковина // С і ч. 2003. № 3. С.29-35.
68. КачуровськийІ.В. Основи аналізу мовних форм (стилістика) : фігури і тропи / Ігор Васильович Качуровський. Мюнхен ; Київ, 1995. 86 с.
69. КлименкоН.Ф. Складні іменники із значенням абстрактної дії / Н.Ф.Клименко // Мовознавство. 1977. № 3. С. 20-28.
70. КобилянськийБ.В. Роль церковнослов’янізмів у «Кобзарі» Т.Г.Шевченка / Б.В.Кобилянський // УМШ. 1961. № 5. С. 23-30.
71. КоваликІ.І. Слова з конкретним і абстрактним значенням / І.І.Ковалик // УМЛШ. 1977. № 4. С. 37-42.
72. КовальА.П. Практична стилістика сучасної української літературної мови / Алла Петрівна Коваль. К. : Вища шк., 1987. 351 с.
73. КовальА.П. Спочатку було слово : Крилаті вислови біблійного походження в українській мові / Алла Петрівна Коваль. К. : Либідь, 2001. 312. с.
74. КожинА.И. Литературный язык Киевской Руси / Александр Иванович Кожин. М. : Русский язык, 1981. 188 с.
75. КолесовВ.В. Питання функціональної лінгвістики на IX міжнародному з’їзді славістів / В.В.Колесов // Мовознавстсво. 1984. № 4. С. 9-11.
76. КопыленкоН.Н. Как следует называть язык древнейших памятников славянской письменности / Н.Н.Копыленко // Советское славяноведение. 1966. № 1. С. 36-42.
77. КочерганМ.П. Вступ до мовознавства. / Михайло Петрович Кочерган. К. : Видавничий центр «Академія», 2000. 367 с.
78. КочерганМ.П. Загальне мовознавство / Михайло Петрович Кочерган. К. : Видавничий центр «Академія», 2003. 464 с.
79. КримськийА. Про нашу літературну мову / Агатангел Кримський. Твори: в 5 т. К. : Наук. думка, 1973. Т. 3: Мовознавство. Фольклористика. С. 130-135.
80. КрысинЛ.П. Иноязычные слова в современном русском языке / Леонид Петрович Крысин. М. : Наука, 1968. 208 с.
81. КубряковаЕ.С. Общее языкознание. Внутренняя структура языка / Елена Сергеевна Кубрякова. М. : Наука, 1972. 566 с.
82. КульбакинС.М. Древнецерковнославянский язик / Сергей Михайлович Кульбакин. Х., 1913. 230 с.
83. ЛахітникЮ.С. Символіка поетичного тексту // Ю.С.Лахітник. Мовознавство. 1989. № 1. С. 46-48.
84. ЛевченкоГ.А. Нариси з історії української літературної мови першої половини ХІХ ст. / Г.А.Левченко. К. : Рад. шк., 1946. 144 с.
85. Лексика п’єс та од І.П.Котляревського / [відп. ред. А.А.Бурячок]. К. : Вища шк., 1974. 54 с.
86. ЛескинА. Грамматика древнеболгарскаго (древнецерковнославянскаго) языка / Август Лескин [пер. с нем. Н.Петровскаго]. Казань : Издание книжного магазина Маркелова и Шаронова, 1895. 318 с.
87. ЛеутаО.І. Старослов’янська мова : підручник / Олександр Іванович Леута. К. : Вища шк., 2001. 254 с.
88. ЛисиченкоЛ.А. Лексико-семнтична система української мови / Лідія Андріївна Лисиченко. Х. : Харківськ. держ. пед. ун-т. ім. Г.С.Сковороди, 1997. 131 с.
89. ЛихачёвД.С