ПУРИСТИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ В ПРОЦЕСІ УНОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Краткое описание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

НА ПРАВАХ РУКОПИСУ

Дзісь Руслана Петрівна

УДК 811.161.2’06’271.12

ПУРИСТИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ В ПРОЦЕСІ УНОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

науковий керівник
Скаб Мар’ян Стефанович,
доктор філологічних наук,
професор

Чернівці 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.. 4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ДЖЕРЕЛ.6
ВСТУП..11
РОЗДІЛ1. ПУРИЗМ ЯК СУСПІЛЬНО-ЛІНГВІСТИЧНЕ
ЯВИЩЕ18
1.1.Пуризм як специфічний вияв процесів унормування
мови..18
1.1.1.Формування мовної норми під упливом пуристичних
тенденцій..19
1.1.2.Пуристичні вияви у системі мови25
1.1.3.Проблема варіантності норми у контексті пуризму...29
1.1.4.Типологія мовних норм і вияви пуризму32
1.1.5.Кодифікація норми у контексті пуристичних тенденцій...35
1.2.Основні положення теорії пуризму37
1.2.1.Суспільні чинники пуризму.38
1.2.2.Пуризм з ідеологічного погляду..43
1.2.3.Проблема пуризму в мовознавчих дослідженнях..52
1.2.4.Лінгвальні та лінгвістичні чинники пуристичних
тенденцій..54
В и с н о в к и...61
РОЗДІЛ2. ОСНОВНІ ЕТАПИ УКРАЇНСЬКОГО МОВНОГО
ПУРИЗМУ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ НОРМ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ62
2.1.Пуристичні тенденції на межі ХІХ — ХХстоліть62
2.2.Особливості пуристичних тенденцій доби „українізації”....68
2.3.Вияви пуризму в контексті радянської
політики „зближення мов”..77
2.4.Особливості пуристичних тенденцій доби „демократизації”...86
В и с н о в к и89
РОЗДІЛ3. ТИПОЛОГІЯ ПУРИСТИЧНИХ ВИЯВІВ У
СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ91
3.1.Вияви пуризму у звуковій системі сучасної
української літературної мови92
3.2.Вияви пуризму в морфології сучасної
української літературної мови..107
3.3.Вияви пуризму у словотворі сучасної української
літературної мови...118
3.4.Вияви пуризму в лексиці та фразеології сучасної
української літературної мови..129
3.5.Вияви пуризму в синтаксисі сучасної української
літературної мови...147
В и с н о в к и..153
РОЗДІЛ4. ЯКІСНО-КІЛЬКІСНИЙ АНАЛІЗ ГОТОВНОСТІ
СУЧАСНИХ МОВЦІВ СПРИЙНЯТИ ЗАХОДИ ПУРИСТИЧНОГО
СПРЯМУВАННЯ...155
В и с н о в к и..179
ВИСНОВКИ181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..187
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....191
ДОДАТОК А...........224
ДОДАТОК Б297
ДОДАТОК В...359

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ДЖЕРЕЛ

АІМ / Серб., Вол. 2001 СербенськаО.А. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140запитань і відповідей / Олександра Сербенська, Марія Волощак. К. : Просвіта, 2001. 204с.
Антис. / Серб. 1994 Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правиль­но говорити : посібник / за заг. ред. О.Сербенської. Львів : Світ, 1994. 152с.
ББСН / Зор. 2005 ЗорівчакР. Боліти болем слова нашого / М‑во освіти і науки України, Львів. нац. ун‑т ім.І.Франка ; Роксо­лана Зорівчак. Львів : ЛНУ ім.І.Франка, 2005. 296с.
ВІЛСД 1996 Власні імена людей : словник-довідник / Нац. акад. наук України, Ін‑т мовознавства ім.О.О.Потебні ; уклад. Л.Г.Скрипник, Н.П.Дзятківська. 2‑гевид., випр. й доповн. К. : Наук. думка, 1996. 335с.
ВТССУМ 2005 Великий тлумачний словник сучасної української мови/ [уклад. і гол. ред. В.Т.Бусел]. К. ; Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2005. 1728с.
ЕУС / Серб., Біл. 2003 СербенськаО. Екологія українського слова : практичний словничок-довідник / М‑во освіти і науки України, Львів. нац. ун‑т ім.І.Франка ; Олександра Сербенська, Марія Білоус. Львів : Манускрипт, 2003. 68с.
КСМП / Пон. 1999 ПономарівО.Д. Культура слова: мовностилістичні поради : навч. посібник / Олександр Пономарів. К. : Либідь, 1999. 240с.
КУМ / Одар. 1997 ОдарченкоП. Про культуру української мови : зб. статей / П.Одарченко. К. : Смолоскип, 1997. 320с.
КУМД / Рус. 1990 Культура української мови : довідник / [уклад. С.Я.Єр­моленко, Н.Я.Дзюбишина-Мельник, К.В.Ленець таін.]; за ред.В.М.Русанівського. К. : Либідь, 1990. 304с.
КУЩ 2002 Культура мови на щодень / Нац. акад. наук України, Ін‑т укр. мови ; [уклад. Н.Я.Дзюбишина-Мельник, Н.С.Ду­жик, С.Я.Єрмоленко таін.] 2‑евид., доп. і випр. К. : Довіра, 2002. 169с. (Б‑ка сер. „Словники України”).
ЛСІС / Нел. 2004 НелюбаА. Лексико-словотвірні інновації (1983 2003): словник / М‑во освіти і науки України, Харк. нац. ун‑т ім.В.Каразіна, Харк. істор.‑філол. т‑во ; Анатолій Нелюба. Х., 2004. 136с.
НПДУС / Вол. 2000 ВолощакМ. Неправильно правильно : довідник з українського слововживання : за матеріалами засобів масової інформації / Марія Волощак. К. : Просвіта ; Укр. Вид. Спілка, 2000. 128с.
НТСУМ, ІІІІ, 2005 Новий тлумачний словник української мови : 42000слів : у 3‑хтомах / [уклад. В.В.Яременко, О.М.Сліпушко] ; наук. ред. Л.І.Андрієвський. 2‑евид., випр. К. : Аконіт, 2005.
НУЛСД / Маз. 2002 МазурикД. Нове в українській лексиці : словник-довідник / М‑во освіти і науки України, Львів. нац. ун‑т ім.І.Франка ; Данута Мазурик. Львів : Світ, 2002. 130с.
ПССУМ / Кар. 2000 КараванськийС. Практичний словник синонімів української мови : близько 17000синонімічних рядів/ Святослав Караванський. 2‑евид., доп. й опрац. К.: Укр. книга, 2000. 480с.
ПУС / Кар. 2001 КараванськийС. Пошук українського слова, або боротьба за національне „я” / Святослав Караванський. К.: Академія, 2001. 240с.
РУС 2004 Російсько-український словник / Нац. акад. наук Украї­ни, Ін‑т мовознавства ім.О.О.Потебні, Ін‑т укр. мови; [уклад. Н.Є.Лозова, Н.Г.Озерова, Л.М.Стоян]; за ред. В.Б.Фридрак. К. : Наук. думка, 2004. 1216с. (Б‑ка сер. „Словники України”).
РУСД 2005 Російсько-український словник-довідник : близько 102000слів і словосполучень / Нац. акад. наук України, Ін‑т мовознавства ім.О.О.Потебні, Укр. мовно-інформаційний фонд ; [уклад. О.І.Скопненко, Т.В.Цимбалюк] ; за ред. В.М.Бріцина. К. : Довіра, 2005. 942с. (Б‑ка сер. „Словники України”).
РУССВ 2002 ВирганІ.О. Російсько-український словник сталих виразів / уклад. І.О.Вирган, М.М.Пилинська ; за ред.М.Ф.Наконечного. Х. : Прапор, 2002. 864с.
РУССС / Гол. 2001 ГоловащукС.І. Російсько-український словник сталих словосполучень / С.І.Головащук. К. : Наук. думка, 2001. 640с. (Б‑ка сер. „Словники України”).
СВЛҐ 1995 Словник вживання літери Ґ. Чернівці : Час, 1995. 25с. (Б‑ка ґазети „Час”).
СВПС / Чак 1998 ЧакЄ. Складні випадки правопису та слово­вживання/ Євгенія Чак. К. : А.С.К., 1998. 272с.
СДКУМ 2004 Словник-довідник з культури української мови / уклад. Д.Гринчишин, А.Капелюшний, О.Сербенська, З.Тер­лак. К. : Знання, 2004. 367с.
СДУЛС / Гол. 2000 Словник-довідник з українського літературного слово­вживання / Київ. міськ. держ. адмін. ; уклад. С.І.Голо­ващук. К. : Рідна мова, 2000. 351с. (Б‑ка держ. службовця „Державна мова і діловодство”).
СІС 1975 Словник іншомовних слів / за ред.О.С.Мельничука. К. : Головна ред. УРЕ, 1975. 775с.
СІС 2000 Словник іншомовних слів : 23000 слів та термінологіч­них словосполучень / Київ. міск. держ. адмін. ; уклад. Л.О.Пустовіт, О.І.Скопненко, Г.М.Сюта, Т.В.Цим­балюк. К. : Довіра, 2000. 1018с. (Б‑ка держ. службовця „Державна мова і діловодство”).
СН / Гол. 2003 ГоловащукС.І. Словник наголосів : понад 20000слів / С.І.Головащук. К. : Наук. думка, 2003. 320с. (Б‑ка сер. „Словники України”).
СРСУМ / Лес. 2004 ЛесюкМ.Словник росіїзмів у сучасній українській мові (ненормована лексика) // ЛесюкМ. Доля моєї мови: науково-популярне видання / Микола Лесюк. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2004. С.214 251.
ССУМ 2001 Словник синонімів української мови / Нац. акад. наук України, Ін‑т українознавства ім.І.Крип’якевича, Укр. мовно-інформаційний фонд ; Л.М.Полюга. К. : Довіра, 2001. 477с. (Б‑ка сер. „Словники України”).
ССУМ, ІІІ, 2001 Словник синонімів української мови : у 2‑хтомах / Нац. акад. наук України, Ін‑т мовознавства ім.О.О.Потебні, Ін‑т укр. мови; [уклад. А.А.Бурячок, Г.М.Гнатюк, С.І.Головащук таін.]. К. : Наук. думка, 2001.
СТУМ / Єрм. 1989 Словник труднощів української мови : близько 15000слів / за ред.С.Я.Єрмоленко. К. : Рад.школа, 1989. 336с.
СУІ 2005 ТрійнякІ.І.Словник українських імен / І.І.Трійняк. К. : Довіра, 2005. 509с.
СУМ / Кар. 1994 КараванськийС. Секрети української мови / Святослав Караванський. К. : Кобза, 1994. 152с.
СУМ, І-XІ, 1970-1980 Словник української мови : в 11‑ти томах. К. : Наук. думка, 1970 1980.
СУПСУМ 2007 Словник українських прийменників. Сучасна українська мова / уклад. А.П.Загнітко, І.Г.Данилюк, І.В.Ситар таін. Донецьк : ТОВ ВКФ „БАО”, 2007. 416с.
ТСУМ 2002 Тлумачний словник української мови / уклад. Т.В.Ко­вальова, Л.П.Коврига. Х. : Синтекс, 2002. 672с.
ТСУМ 2004 Тлумачний словник української мови : понад 12500ста­тей (близько 40000слів) / за ред. В.С.Калашника. 2‑евид., випр. і доп. Х. : Прапор, 2004. 992с.
УЛВНСД 1973 Українська літературна вимова і наголос : словник-довідник / за ред. М.А.Жовтобрюха. К. : Наук. думка, 1973. 724с.
УП 1993 Український правопис / АН України, Ін‑т мовознавства ім.О.О.Потебні, Ін‑т української мови. К. : Наук. думка, 1993. 240с.
УП 2007 Український правопис / Ін‑т мовознавства ім.О.О.По­тебні НАН України, Ін‑т укр. мови НАН України. К. : Наук. думка, 2007. 288с.
УП(п) 1999 Український правопис (проєкт найновішої редакції) / Нац. акад. наук України, Ін‑т української мови. К. : Наук. думка, 1999. 340с.
ЯМГ / Ант.-Дав. 1994 Антоненко-ДавидовичБ. Як ми говоримо / Борис Антоненко-Давидович ; [уклад. Я.Б.Тимошенко]. К. : КМ Асаdemia, 1994. 254с.

ВСТУП

Мова духовне надбання нації. Єднаючи покоління, вона забезпечує цілісність суспільства. З його розвитком удосконалюється не тільки життя, але й мова, зростає потреба передати інформацію якомога різнобічніше й логічніше, забезпечити повноцінне спілкування, що відповідає вимогам сучасного національного комунікативного простору. Особливо активною така потреба стає в час формування національної мови, у періоди великих національних зрушень, коли суспільство, звільнившись від насильницького впливу, прагне утвердити себе як етнос. Мова це національне надбання народу, тому лише він, будучи її носієм, має право встановлювати й регулювати її норми. Але підхід до цього процесу повинен ґрунтуватися не на політичних інтересах, а на глибоких наукових знаннях про мову, з урахуванням зовнішніх і внутрішніх чинників. Мовні проблеми є актуальними в будь-якому суспільстві, зокрема проблема пуризму як суспільно-лінгвістичного явища.
Зміни суспільного ладу та масової свідомості в незалежній Україні зумовили якісні й кількісні зрушення в сучасній українській літературній мові. Нормалізаційні процеси, що відбувалися за часів радянської влади, були штучно спрямовані на зближення української та російської мов [див. Їжакевич 1954, 1969]. Як наслідок засмічення мови невластивими одини­цями, перекручення правопису тощо. Сьогодні українська спільнота поряд із уведенням нових понять прагне повернути вилучені номінації вже існуючих. Постає проблема в розмежуванні власне українських і запозичених форм.
Вивчення явища пуризму в українському мовознавстві пов’язане з відповідними етапами розвитку літературної мови (період „українізації” 20‑хрр. ХХст., період „відлиги” 60‑хрр. ХХст., період „демократизації” з кінця 80‑хрр. ХХст.), з іменами замовчуваних та реабілітованих лінгвістів (М.Гладкого, О.Курило, І.Огієнка, В.Сімовича таін.). Окремі теоретичні аспекти пуристичних тенденцій розглянуто у монографіях сучасних українських мовознавців Л.Струганець [263], Г.Яворської [305], у наукових статтях М.Дудика [84], І.Пасемка [201], О.Тараненка [267; 268] таін. Значно більше праць з різнобічними практичними настановами щодо очище­ння мови. Це дослідження Б.Ажнюка, М.Волощак, С.Єрмоленко, Р.Зорівчак, С.Караванського, К.Ленець, М.Лесюка, О.Пономарева, О.Сербенської, О.Стишова, З.Терлака, Є.Чак таін.
Сьогодні мовознавча наука не має єдиного погляду на поняття норми; суперечки виникають щодо пуризму надмірної норми. Різні підходи до тлумачення цього явища залежать від узгодження наукових поглядів дослідника з мовною політикою держави. У радянському мовознавстві, зокрема, пуризм розглядали виключно як негативне явище.
У лексикографічних виданнях останніх років знаходимо різні пояснення цього поняття. Тлумачні словники використовують майже без змін формулюва­ння радянської доби: пуризм 2.„Надмірне прагнення до очищення мови від чужомовних запозичень, неологізмів, позалітературної лексики тощо” [230, с.777]; пуризм 2.„Надмірне прагнення очистити свою мову від слів іншомовного походження, неологізмів іт.ін.” [231, с.512]; пуризм „надмірне прагнення очистити свою мову від іншомовних слів” [233, с.668]; пуризм 2.„Надмірне прагнення очистити свою мову від слів іншомовного походження, неологізмів і т.ін. Пуризм д[обродія] Чайченка являється тут дуже близьким сусідом.. незнання своєї рідної мови (І.Франко)” [235, с.78]; пуризм 2.„Надмірне прагнення очистити свою мову від слів іншомовного походження, неологізмів іт.ін.” [234, с.1189] тощо. Нагадаємо, що цими виданнями пересічний мовець користується частіше, ніж термінологічними філологічними словниками. Тому вони можуть мати більший вплив на формування суспільної думки.
У сучасних філологічних енциклопедичних виданнях пуризм, здебільшого, характеризують як багатогранне загальнокультурне суспільно-лінгвістичне явище. У „Малій філологічній енциклопедії” пуризм це „нормалізаційний і кодифікаційний напрям у мовознавстві, скерований на усунення з літературної мови неорганічних чужомовних запозичень у лексиці, словотворі й синтаксисі та заміну їх неологізмами або конструкціями, що притаманні народнорозмовній традиції. Пуризм властивий народам, що змагаються з чужими культурними й мовними нашаруваннями, шукають корені своєї національної самобутності тощо. Надмірний пуризм збіднює стилістичне багатство літературної мови й утворює зайві лексичні дублети. Поміркований пуризм з надзвичайною ретельністю вивчає розвиток самобутньої національної мови, її лексику й словотворчі можливості” [160, с.346].
„Літературознавчий словник-довідник” подає визначення пуризму як „2.Надмірне прагнення зробити недоторканними якісь норми мови, скеровані на усунення іншомовних елементів, головним чином у лексиці, словотворенні й синтаксисі, і заміну їх неологізмами чи народномовними конструкціями. Гіпертрофований пуризм збіднює стилістичне багатство мови й утворює зайві лексичні дублети, поглиблюючи різницю між розмовною й літературною мовою” [229, с.582].
С.Єрмоленко у виданні „Українська мова. Енциклопедія” пропонує наступне визначення, на основі якого ґрунтується дослідження пуристичних тенденцій у дисертації: „Пуризм (франц. purisme, від лат. purus) крайній вияв турботи про чистоту літературної мови, культуру мови, орієнтація на встановлення суворих правил дотримання літературних норм, оберігання мови від впливу іншомовних запозичень, очищення її від нелітературних явищ (діалектизмів, просторіччя тощо). Пуристичні тенденції розвиваються тоді, коли національна мова зазнає значних зрушень під впливом суспільних чинників (війни, революції, активізація демократичних рухів). Пуризм постає як реакція на загрозу денаціоналізації, втрати самобутності культури й національної мови. Зовнішньому тискові на мову заполоненню її лексики елементами інших мов пуризм протиставляє суворі літературні норми, рафіновану мову, якою користуються і яку плекають певні суспільні групи. Позитивний бік пуризму полягає у пропагуванні виражальних засобів рідної мови, використанні її лексико-семантичних, фразеологічних, граматичних можливостей для передачі нових понять. Негативні пуристичні тенденції виявляються часто в догматичному проголошенні незмінності літературних норм, посиланні на внутрішні закони розвитку національної мови, в одно­бічному сприйманні наслідків мовних контактів, неприйнятті будь-яких новотворів, які нібито руйнують систему мови, у нерозумінні поступального розвитку мови. Пуризм протистоїть також тенденції, що постає як заперече­ння нормалізаторської, культуромовної діяльності, тобто як некритичне приймання запозичень, кальок, проголошення пріоритету суб’єктивних, індивідуальних смаків у мововжитку, як неможливість і недоцільність свідомого регулювання мовних процесів. Пуризм пов’язаний з проблемами культури мови, історії української літературної мови” [283, с.541].
Спроби очистити мову від запозичень та позалітературних елементів стають предметом вивчення не лише власне мовознавства, а й суміжних дисциплін: соціолінгвістики, комунікативної лінгвістики, лінгвоекології тощо. Зважаючи на неоднорідність пуризму та відсутність його комплекс­ного дослідження, сьогодні важливо визначити роль цього явища в процесі удосконалення та уточнення норм української мови.
Отже, актуальність дисертаційної роботи й вибір її теми зумовлені необхідністю перегляду норм сучасної української літературної мови в умовах активного поповнення її іншомовними елементами, зацікавленістю сучасного мовознавства потенціалом питомого українського ресурсу та відсутністю монографічного дослідження, присвяченого комплексному вивченню теоретичних та практичних проблем українського мовного пуризму.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта­ційне дослідження виконане на кафедрі історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича в межах планової наукової теми „Комунікативна поведінка українця: ретроспекції, сучасність, перспективи”, номер державної реєстрації 0106U003624. Тема дисертації затверджена на засіданні наукової координаційної ради „Українська мова” Інституту української мови НАН України, протокол №32 від 23травня 2003року. У руслі наукової проблематики кафедри дисертантка здійснила теоретичне осмислення пуризму як культурно-мовного явища, відбір та кла­сифікацію його виявів, проаналізувала перпективи сучасного мовного пуризму з погляду вдосконалення й уточнення норм української літературної мови.
Мета роботи дослідити явище українського мовного пуризму в синхронійному та діахронійному аспектах.
Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) установити характерні ознаки пуризму як соціально-мовної категорії;
2) визначити роль суспільних (зовнішніх) і мовних (внутрішніх) чинників на формування пуристичних тенденцій;
3) описати вияви пуризму на різних етапах розвитку української мови, зокрема його вплив на формування норм літературної мови;
4) здійснити класифікацію пуристичних виявів на всіх рівнях структури мови;
5) установити готовність сучасних мовців сприйняти пуристично спрямовані заходи щодо вдосконалення норм сучасної української мови;
6) зробити висновки про здобутки та перспективи сучасного українського мовного пуризму.
Об’єкт дослідження процес змін на різних рівнях сучасної української мовної системи з характерними ознаками протиставлення запозичених і власне українських мовних одиниць, які відбулися під впливом соціальних і лінгвістичних чинників

Список литературы

ВИСНОВКИ

Історичний розвиток мови характеризують два чинники: стабільність (якщо мова розвивається природним шляхом) та відчутні структурно-семан­тичні зрушення (якщо в мову штучно впроваджуються чи вилучаються з неї певні елементи). Останнє здебільшого пов’язане з суспільно-політичною ситуа­цією в країні, коли влада використовує мову як засіб ідеологічного впливу.
Розвиток сучасної української мови позначений активним використа­нням питомих одиниць, зумовленим переосмисленням україн­ським суспіль­ством якості власних духовних цінностей, зокрема рід­ної мови. В українській лінгвістиці пуризм характеризують як багато­гранне явище, що є невід’ємним складником процесів унормування та переосмислення чинних норм.
Пуристичні позиції більшою чи меншою мірою властиві провідним українським лінгвістам різних епох. Особливо активно їх підтримують та розвивають на сучасному етапі І.Вихованець, М.Волощак, Р.Зорівчак, С.Караванський, В.Німчук, О.Пономарів, В.Радчук, О.Сербенська, З.Тер­лак, І.Фаріон таін.
З огляду на важливу роль пуризму у процесі нормотворення виділяємо три етапи, за якими пуристичні тенденції набувають ознак прогресивного явища: 1)початковий етап численних пуристичних виявів, який характеризує наявність великої кількості пропозицій слововживання; 2)етап формування критеріїв, аналізу, добору мовних одиниць; 3)завершальний етап утвердження норм (кодифікація).
Явище пуризму характеризують наступні ознаки: 1)вилучення складних, незрозумілих іншомовних елементів та нововведень, які мають синонімічні відповідники з прозорою семантикою (консенсус згода; паритет рівність; пріоритет перевага, першість); 2)несприйняття іншомовних слів, які вже стали нормою й активно використовуються, і їх заміна власними новотворами (пилосос пилосмок, порохотяг; окуляри зірці; турист мандрівець) або, що характерно для сучасного українського пуризму, залучення лексем, пропо­нованих до вжитку пуристами 20-х років і заборонених або суттєво обмежених у використанні в часи радянської мовної політики, т.зв. реабілітація мовних елементів (карта мапа; паралельний рівнобіжний; фотографія світли­на); 3)усунення з ужитку мовних одиниць, подібних чи тотожних з їх відпо­відниками у мові, яка була панівною, і залучення власних ресурсів це протиставлення українського та російського варіантів: ранимий вразливий; співпадати збігатися; 4)намагання очистити мову від неліте­ратурних елементів: територіальних діалектизмів (білиця білка; грипа грип); соціаль­них діалектизмів, зокрема, жаргонізмів, арготизмів (кинути ошукати; бабло гроші); суржикових форм (міроприємство захід; слідуючий наступний).
Відповідно до сутності пуристичних рекомендацій вияви пуризму ділимо на: 1)„зовнішні” вияви пуризму (намагання вилучити „чуже”); 2)„внутрішні” вияви пуризму (прагнення вилучити „своє”, зокрема елементи, що перебувають поза нормами літературної мови).
Явище пуризму намагання позбутися запозичень та позамовних елементів бажане в мові, коли сприяє відродженню норм української мови, поверненню її неповторного обличчя. Але пуризм як надмірна норма небажа­не явище, бо внаслідок дії цієї тенденції припиняється природний розвиток мови, а це не сприяє розвиткові її внутрішніх словотвірних можливостей.
Позитивне в пуризмі це прагнення залучити якомога більше власних рис до вжитку (зовнішній прояв пуризму), намагання очистити літературну мову від надмірного використання позалітературних елементів (внутрішній прояв пуризму). Це стимулює розвиток національної мови і культури в цілому, залучаючи усі її можливості для власного словотворення.
Негативним є надмірне прагнення очистити мову від запозичень (зовнішній вияв пуризму) і залучення діалектизмів та інших позамовних елементів до розряду „непотрібних” слів (внутрішній вияв пуризму). Такий підхід може призвести до збіднення виразових можливостей мови, оскільки до відкинутої лексики можуть потрапити і власне українські слова. Найчастіше це трапляється тоді, коли мовець керується не науковими критеріями, а тенден­ційними мотивами. Тому прагнення до відновлення й відтворення українських нормативних одиниць, які опинилися поза межами літературної мови вна­слідок русифікації, повинно мати наукове підґрунтя, а саме: дослідження появи лексеми в українській мові, аналіз зовнішньої та внутрішньої форм слова.
При визначенні статусу того чи того слова слід посилатися на твори українських класиків, майстрів художнього слова. Окрім зазначених крите­ріїв, що регламентують доцільність чи недоцільність вилучення запозичень і позалітературних елементів, пропонуємо такі: 1)стилістична тотожність / нетотожність (імпонувати ¹ подобатися, демонструвати фільм ¹ крутити кіно); 2)семантична тотожність / нетотожність (білет ¹ квиток, гармонія ¹ злагода); 3)здатність мовних одиниць утворювати словотвірні гнізда (медикаменти ліки, але медикаментозне лікування; мінімальний якнайменший, але мінімум ?); 4)висока лексична валентність (за умов високої валентності мовна одиниця вияв пуризму може функціонувати у загальній системі мови (інформувати повідомляти, модернізація удосконалення); за умов низької валентності вона переходить у стилістичну площину (автомобіль самохід, волейбол відбиванка)); 5)прозорість форми, тобто, відтворення значення чи поняття у мовній одиниці, т.зв. прозора етимологія (волонтер доброволець, конфліктувати ворогувати); 6)реальність (не штучність), тобто здатність забезпечувати комунікативні потреби мовця (діаспора розсіяння, гібрид мішанець); 7)поширеність серед мовців з урахуванням двох культурних ареалів: центрально-східного і західного (димар комин, лелека чорногуз бусол, чашка філіжанка).
Пуризм в історичному розвитку кожної мови набуває специфічних суспільних та лінгвістичних рис. В історії розвитку сучасної української літературної мови виділяємо дві хвилі пуристичних виявів: у 20-хроках ХХст. та в кінці ХХ на початку ХХІст.
Кожен етап вирізняється специфічними рисами, зокрема, у 20‑хроках ХХст. мовний пуризм був притаманний літературній нормі й поширювався на народнорозмовну, кінець ХХст. початок ХХІст. позначений появою пуристичних тенденцій у живому мовленні з подальшою фіксацією у лексикографічних працях. Проте і для першої, і для другої хвиль пуристичних виявів характерні подібні суспільні та лінгвістичні особливості, а саме: протистояння різних культурно-мовних ареалів та представлення виявів пуризму на всіх структурних рівнях української мови.
Особливість українського мовного пуризму у системності пуристичних виявів на всіх рівнях структури української мови:
1) у звуковій системі сучасної української літературної мови (вияви в орфоепії та акцентуації, а саме: заміна [г] на [ґ] у словах іншомовного походження: гатунок ґатунок; заміна [л] на [л´] у запозиченнях: блокнот бльокнот; заміна початкового [і] на [и]: іншомовний иншомовний; використання [т] та [ф] в іншомовних словах: міф міт; заміна ау‑ на ав‑ у запозиченнях: аудиторія авдиторія; заміна ‑іа‑ на ‑ія‑ в іншомовних словах: матеріал матеріял; заміна ‑тр, ‑др на ‑тер, ‑дер: міністр міністер; послідовне дотримання чергування [о], [е] з [і]: не Антон, а Антін, при словозміні не Білозіра, а Білозора; заміна подвійного наголошування: вúдúмий (рос.вúдимый) на видúмий, перéспíв на перéспів; розрізнення наголосу в іменниках дії та іменниках наслідку дії: обладнáння (дія) облáднання (наслідок дії, у значенні апаратура) тощо);
2) у морфології сучасної української літературної мови (заміна форм чоло­вічого роду формами жіночого: медаль медаля; заміна форм чоловічого роду формами жіночого в назвах професій чи занять: громадський діяч громадська діячка; лікар лікарка; заміна флексії ‑і в родовому відмінку однини іменників третьої відміни на ‑и: самостійності самостій­ности; використання прислів­ника замість прийменниково-іменникових форм чи іменника в орудному відмінку: завзято замість із завзяттям, завширшки замість шириною; особливу увагу звертаємо на можливості заміни активних дієприкметників, пропоновані мовознавцями: однослівні іменникові замінники (бенкетуючий бенкетар, керуючий керівник, спостерігаючий спостерігач), однослівні прикметникові (відмираючий напіввідмерлий, страждаючий стражденний), описові замінники (стабілізуючий який (що) стабілізує) таін.);
3) у словотворі сучасної української літературної мови (утворення іменникових форм із використанням питомо українських суфіксів ‑ик, ‑ач, ‑ець: відпочивальник, відповідач, податківець; рідше ‑ар (‑яр), ‑ун: килимар, берегун; уникнення громіздких конструкцій за допомогою творення слів-універбатів: кримінальник „кримінальний злочинець”, кульгавець „кульгавий чоловік”; уникання іменників із суфіксом ‑к(а) на позначення дії та їх заміна суфіксом ‑нн(я) або використання безафіксної деривації: перевозка перевезення і перевіз; утворення прикметникових форм, здатних замінити кальки з російської мови, за допомогою формантів ‑енн‑, ‑анн‑(‑янн‑), ‑ущ‑(‑ющ‑), ‑ч‑: невідверненний замість невідворотний, неспійманний замість невловимий, спалахущий замість спалахуючий; запам’ятовчий замість запам’ятовувальний, перетворчий замість перетворювальний; заміна прикмет­никових компонентів ‑подібний, ‑видний суфіксами ‑уват‑ (‑юват‑), ‑аст‑ (‑яст‑): листоподібний листуватий, голкоподібний голчастий; заміна суфікса ‑ува‑ на ‑а‑ в утворенні інфінітивних форм дієслів: витягати, а не витягувати, розсувати, а не розсовувати; спостерігаємо вияви напівпуризму, коли українським елементом замінюють лише якусь морфему: алогічний нелогічний; антибактеріальний проти­бактеріальний; аванзал передзал; авантюрист авантюрник; автокар автовізок; інонаціональний чужонаціональний; бізнесмен бізнесовець);
4) у лексиці сучасної української літературної мови (заміна етранжизмів українськими відповідниками: квота частка, частина; модерний новітній; створення власне українських термінологічних лексем: персоніфікація уособлення; кредитор позикодавець; вилучення лексичних одиниць, схожих на слова російської мови: благополуччя добробут, щастя, гаразди; співробітництво співпраця; вилучення фразеологізмів із запозиченими елементами: бути на авансцені бути в усіх перед очима);
5) у синтаксисі сучасної української літературної мови (заміна конструкцій, які не відповідають специфіці української мови: завдати шкоду завдати шкоди (протиставлення російського та українського керування); у найближчий час найближчим часом (протиставлення російського та українського узгодження); дирекцією запропоновано дирекція запропонувала (уникнення форм на ‑но, ‑то); займатися учителюванням учителювати (уникнення дієслова займатися у значенні „робити, здійснювати що-небудь”); взятися за роботу взятися до роботи; по закону за законом; при вивченні цієї проблеми вивчаючи цю проблему (заміна компонентів прийменникових конструкцій, не властивих українській мові); давайте працювати працюймо (вилучення частки давайте в спонукальних конструкціях) тощо).
Проведене анкетування засвідчило готовність сучасних мовців сприйняти й схвалити пуристично обумовлені заходи щодо вдосконалення норм сучасної української мови. Особливо виразно таке позитивне сприйняття характерне для лексико-семантичного та синтаксичного рівнів, норми яких позначені рухливістю, змінюваністю. Найменша готовність визнати доцільність пуристичних заходів на фонетико-фонологічному рівні.
Пуризм як суспільно-мовне явище в жодному разі не можна тлумачити тільки як ознаку попередніх епох, а потрібно розглядати як активний складник сучасного мовотворення.
Практичне значення проведеного дослідження полягає в уточненні теоретичних засад українського мовного пуризму, створенні достатньо вичерпної типології пуристичних виявів на всіх рівнях структури української мови, що сприятиме плануванню, розробці та проведенню спеціальної програми роз’яснень та запровадження національно орієнтованого уточнення та вдосконалення норм сучасної української мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити : посібник/ за заг. ред. О.Сербенської. Львів : Світ, 1994. 152с.
2. Антоненко-ДавидовичБ. Як ми говоримо / Борис Антоненко-Давидо­вич; [уклад. Я.Б.Тимошенко]. К. : КМ Асаdemia, 1994. 254с.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови/ [уклад. і гол. ред. В.Т.Бусел]. К. ; Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2005. 1728с.
4. ВирганІ.О. Російсько-український словник сталих виразів / уклад. І.О.Вирган, М.М.Пилинська ; за ред.М.Ф.Наконечного. Х. : Прапор, 2002. 864с.
5. Власні імена людей : словник-довідник / Нац. акад. наук України, Ін‑т мовознавства ім.О.О.Потебні ; уклад. Л.Г.Скрипник, Н.П.Дзятків­ська. 2‑гевид., випр. й доповн. К. : Наук. думка, 1996. 335с.
6. ВолощакМ. Неправильно правильно : довідник з українського слово­вживання : за матеріалами засобів масової інформації / Марія Волощак. К. : Просвіта ; Укр. Вид. Спілка, 2000. 128с.
7. ГоловащукС.І. Російсько-український словник сталих словосполучень / С.І.Головащук. К. : Наук. думка, 2001. 640с. (Б‑ка сер. „Словники України”).
8. ГоловащукС.І. Словник наголосів : понад 20000слів / С.І.Головащук. К.: Наук. думка, 2003. 320с. (Б‑ка сер. „Словники України”).
9. ЗорівчакР. Боліти болем слова нашого / М‑во освіти і науки України, Львів. нац. ун‑т ім.І.Франка ; Роксолана Зорівчак. Львів : ЛНУ ім.І.Франка, 2005. 296с.
10. КараванськийС. Секрети української мови / Святослав Караванський. К. : Кобза, 1994. 152с.
11. КараванськийС. Практичний словник синонімів української мови : близько 17000синонімічних рядів/ Святослав Караванський. 2‑евид., доп. й опрац. К.: Укр. книга, 2000. 480с.
12. КараванськийС. Пошук українського слова, або боротьба за національне „я” / Святослав Караванський. К.: Академія, 2001. 240с.
13. Культура мови на щодень / Нац. акад. наук України, Ін‑т укр. мови ; [уклад. Н.Я.Дзюбишина-Мельник, Н.С.Дужик, С.Я.Єрмоленко таін.] 2‑евид., доп. і випр. К. : Довіра, 2002. 169с. (Б‑ка сер. „Словники України”).
14. Культура української мови : довідник / [уклад. С.Я.Єрмоленко, Н.Я.Дзюбишина-Мельник, К.В.Ленець таін.]; за ред.В.М.Русанів­ського. К. : Либідь, 1990. 304с.
15. ЛесюкМ.Словник росіїзмів у сучасній українській мові (ненормована лексика) // ЛесюкМ. Доля моєї мови : науково-популярне видання / Микола Лесюк. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2004. С.214 251.
16. МазурикД. Нове в українській лексиці : словник-довідник / М‑во освіти і науки України, Львів. нац. ун‑т ім.І.Франка ; Данута Мазурик. Львів: Світ, 2002. 130с.
17. НелюбаА. Лексико-словотвірні інновації (1983 2003): словник / М‑во освіти і науки України, Харк. нац. ун‑т ім.В.Каразіна, Харк. істор.‑філол. т‑во ; Анатолій Нелюба. Х., 2004. 136с.
18. Новий тлумачний словник української мови : 42000слів : у 3‑хтомах / [уклад. В.В.Яременко, О.М.Сліпушко] ; наук. ред. Л.І.Андрієвський. 2‑евид., випр. К. : Аконіт, 2005.
19. ОдарченкоП. Про культуру української мови : зб. статей / П.Одарченко. К. : Смолоскип, 1997. 320с.
20. ПономарівО.Д. Культура слова: мовностилістичні поради : навч. посібник / Олександр Пономарів. К. : Либідь, 1999. 240с.
21. Російсько-український словник / Нац. акад. наук України, Ін‑т мово­знавства ім.О.О.Потебні, Ін‑т укр. мови; [уклад. Н.Є.Лозова, Н.Г.Озерова, Л.М.Стоян]; за ред. В.Б.Фридрак. К. : Наук. думка, 2004. 1216с. (Б‑ка сер. „Словники України”).
22. Російсько-український словник-довідник : близько 102000слів і слово­сполучень / Нац. акад. наук України, Ін‑т мовознавства ім.О.О.Потебні, Укр. мовно-інформаційний фонд ; [уклад. О.І.Скопненко, Т.В.Цимба­люк] ; за ред. В.М.Бріцина. К. : Довіра, 2005. 942с. (Б‑ка сер. „Словники України”).
23. СербенськаО.А. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140запитань і відповідей / Олександра Сербенська, Марія Волощак. К. : Просвіта, 2001. 204с.
24. СербенськаО. Екологія українського слова : практичний словничок-довідник / М‑во освіти і науки України, Львів. нац. ун‑т ім.І.Франка ; Олександра Сербенська, Марія Білоус. Львів : Манускрипт, 2003. 68с.
25. Словник вживання літери Ґ. Чернівці : Час, 1995. 25с. (Б‑ка ґазети „Час”).
26. Словник іншомовних слів / за ред.О.С.Мельничука. К. : Головна ред. УРЕ, 1975. 775с.
27. Словник іншомовних слів : 23000 слів та термінологічних словосполучень / Київ. міск. держ. адмін. ; уклад. Л.О.Пустовіт, О.І.Скопненко, Г.М.Сюта, Т.В.Цимбалюк. К. : Довіра, 2000. 1018с. (Б‑ка держ. службовця „Державна мова і діловодство”).
28. Словник синонімів української мови / Нац. акад. наук України, Ін‑т українознавства ім.І.Крип’якевича, Укр. мовно-інформаційний фонд ; Л.М.Полюга. К. : Довіра, 2001. 477с. (Б‑ка сер. „Словники України”).
29. Словник синонімів української мови : у 2‑хтомах / Нац. акад. наук України, Ін‑т мовознавства ім.О.О.Потебні, Ін‑т укр. мови; [уклад. А.А.Бурячок, Г.М.Гнатюк, С.І.Головащук таін.]. К. : Наук. думка, 2001.
30. Словник труднощів української мови : близько 15000слів / за ред.С.Я.Єрмоленко. К. : Рад.школа, 1989. 336с.
31. Словник українських прийменників. Сучасна українська мова / уклад. А.П.Загнітко, І.Г.Данилюк, І.В.Ситар таін. Донецьк : ТОВ ВКФ „БАО”, 2007. 416с.
32. Словник української мови : в 11‑ти томах. К. : Наук. думка, 1970 1980.
33. Словник-довідник з культури української мови / уклад. Д.Гринчишин, А.Капелюшний, О.Сербенська, З.Тер­лак. К. : Знання, 2004. 367с.
34. Словник-довідник з українського літературного слововживання / Київ. міськ. держ. адмін. ; уклад. С.І.Головащук. К. : Рідна мова, 2000. 351с. (Б‑ка держ. службовця „Державна мова і діловодство”).
35. Тлумачний словник української мови / уклад. Т.В.Ковальова, Л.П.Коври­га. Х. : Синтекс, 2002. 672с.
36. Тлумачний словник української мови : понад 12500статей (близько 40000слів) / за ред. В.С.Калашника. 2‑евид., випр. і доп. Х. : Прапор, 2004. 992с.
37. ТрійнякІ.І.Словник українських імен / І.І.Трійняк. К. : Довіра, 2005. 509с.
38. Українська літературна вимова і наголос : словник-довідник / за ред. М.А.Жовтобрюха. К. : Наук. думка, 1973. 724с.
39. Український правопис / АН України, Ін‑т мовознавства ім.О.О.Потебні, Ін‑т української мови. К. : Наук. думка, 1993. 240с.
40. Український правопис (проєкт найновішої редакції) / Нац. акад. наук України, Ін‑т української мови. К. : Наук. думка, 1999. 340с.
41. Український правопис / Ін‑т мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, Ін‑т укр. мови НАН України. К. : Наук. думка, 2007. 288с.
42. ЧакЄ. Складні випадки правопису та слово­вживання/ Євгенія Чак. К.: А.С.К., 1998. 272с.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АвербухК.Я. Терминологическая вариантность: теоретический и прикладной аспекты / К.Я.Авербух // Вопросы языкознания. 1986. №6. С.3849.
2. АжнюкБ.М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна : монографія / Нац. акад. наук України, Ін‑т укр. мови ; Б.М.Ажнюк. К. : Рідна мова, 1999. 450с.
3. АжнюкБ.М. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації / Б.М.Ажнюк // Мовознавство. 2001. №3. С.4854.
4. АкуленкоВ.В. Вопросы интернационализации словарного состава языка / В.В.Акуленко. Х. : Изд-во Харьк. ун-та, 1972. 215с.
5. АкуленкоВ.В. Основные этапы интернационализации словарного состава славянских языков / В.В.Акуленко // ХМіжнародний з’їзд славістів. Слов’янське мовознавство : доповіді, Софія, вересень 1988р. К. : Наук. думка, 1988. С.148167.
6. АкуленкоВ.В. Українська мова в європейському контексті (проблеми розвитку мовленнєвої комунікації) / В.В.Акуленко // Мовознавство. 1998. №23. С.9197.
7. АндершЙ.Ф. Нова чеська теорія літературної мови і сучасна повсякденна розмовна практика / Й.Ф.Андерш // Функціонування і розвиток сучасних слов’янських мов. К. : Наук. думка, 1991. С.5668.
8. АрхипенкоЛ.М. Активізація процесу запозичення в сучасній українській мові кінця ХХстоліття / Л.М.Архипенко // Лінгвістичні дослідження : зб. наук. праць / М‑во освіти і науки України, Харк. держ. пед. ун‑т імГ.С.Сковороди ; за заг. ред. проф.Л.А.Лисиченко. Х. : ОВС, 2002. Вип.8. С.56.
9. АсіївЛ. Вплив позамовних чинників на функціонування морфонологіч­них явищ / Любослава Асіїв // Вісник Львівського університету. Серія філологічна : зб. наук. праць / відп. ред. Т.Ю.Салига. Львів : ЛНУ, 2004. Вип.34. Ч.І. С.4855.
10. АстанінаН.А. Нові англомовні запозичення у мовній картині світу мови-реципієнта (на матеріалі української і російської мов) / Н.А.Астаніна // Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах : зб. матеріалів Всеукр. наук. конф., 2628бер. 2003р. / наук. ред. Т.С.При­стайко. Дніпропетровськ : ПБП„Економіка”, 2003. С.36.
11. БабичН.Д. Практична стилістика і культура української мови : навч. посібник / Н.Д.Бабич. Львів : Світ, 2003. 432с.
12. БагдасаровА.Р. О нормировании хорватского языка и языковой политике. В 8090‑х годах ХХвека / А.Р.Багдасаров // Славяноведение. 2002. №3. С.4049.
13. БагдасаровА.Р. Социально-политические аспекты функционирования лексической системы современного хорватского языка (90‑е годы ХХвека) / А.Р.Багдасаров // Славяноведение. 2001. №1. С.5157.
14. БаранникД.Х. Активні дієприкметники в мові сучасної української преси / Д.Х.Баранник // Питання стилістики української мови в її взаємозв’язку з іншими слов’янськими мовами : тези доп. Міжвуз. наук. конф., 1519жовт. 1963р. Чернівці : ЧДУ, 1963. С.2528.
15. БаранникД.Х. Про загальну концепцію і структуру нової редакції українського правопису / Д.Х.Баранник // Мовознавство. 1995. №1. С.1416.
16. БацевичФ.С. Процес неологізації та динаміка структури семантичного поля / Ф.С.Бацевич // Мовознавство. 1980. №3. С.5459.
17. БезпояскоО.К. Суфікс -щик (-чик) у сучасній українській мові / О.К.Безпояско // Культура слова : респ. зб‑к. К. : Наук. думка, 1987. Вип.32. С.1315.
18. БезпояскоО.К. Розкрійник розкроювальник / О.К.Безпояско // Культура слова : респ. зб‑к. К. : Наук. думка, 1988. Вип. 35. С.5961.
19. БекешН. Зовнішня і внутрішня аналогія в українській мові / Н.Бекеш // Вісник Львівського університету. Серія філологічна : зб. наук. праць / відп. ред. Т.Ю.Салига. Львів : ЛНУ, 2004. Вип.34. Ч.І. С.5662.
20. БельчиковЮ.А. Интернациональная терминология в русском языке / Ю.А.Бельчиков. М. : Учпедгиз, 1959. 78с.
21. БельчиковЮ.А. Лексическая стилистика: проблемы изучения и обучения / Ю.А.Бельчиков. М. : Русский язык, 1988. 159с.
22. БельчиковЮ.А. Стилистика и культура речи / Ю.А.Бельчиков. 2‑е изд., испр. и допол. М. : УРАО, 2002. 160с.
23. БереговенкоЛ.М. Формування дериваційної системи прикметників української мови (якісні прикметники) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.02 „Українська мова” / Л.М.Береговенко. К., 1994. 25с.
24. БерезовенкоА. Посттоталітарна динаміка і перспективи української мови / Антоніна Березовенко // Про український правопис і проблеми мови. Серія Матеріяли української мови : зб. доп. мовної секції 16‑ої річ­ної конф. укр. проблематики, Урбана-шампейн, Ілл., 2025черв.1997р. / відп. ред.Л.Онишкевич. Нью-Йорк ; Львів : НТШ, 1997. С.117124.
25. БичкоЗ. Перспективи взаємостосунків української літературної мови та діалектів / Зиновій Бичко // Вісник Львівського університету. Серія філологічна : зб. наук. праць / відп. ред. Т.Ю.Салига. Львів : ЛНУ, 2004. Вип.34. Ч.ІІ. С.116119.
26. БілодідІ.К. Мова і ідеологічна боротьба / І.К.Білодід. К. : Наук. думка, 1974. 84с.
27. БілоусенкоП.І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви чоловічого роду) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д‑ра філол. наук : спец. 10.02.02 „Українська мова” / П.І.Білоусенко. К., 1994. 40с.
28. БіляєвО. Про культуру мовлення вчителівсловесників, учителів загалом і не лише вчителів / О.Біляєв // Урок української. 2000. №1. С.2327.