ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЦЕРКОВНО-РЕЛІГІЙНІЙ ЛЕКСИЦІ (на матеріалі художньої прози ХХ ст.)

Краткое описание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

НА ПРАВАХ РУКОПИСУ

Ковтун Альбіна Анатоліївна

УДК 811.161.2’373.23

ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНСЬКІЙ
ЦЕРКОВНО-РЕЛІГІЙНІЙ ЛЕКСИЦІ
(на матеріалі художньої прози ХХ ст.)

Спеціальність 10.02.01 − українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Марія Василівна Скаб,
кандидат філологічних наук,
доцент

Чернівці − 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...4
ВСТУП....5
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЦЕРКОВНО-РЕЛІГІЙНОЇ ЛЕКСИКИ...11
1.1. Мова й релігія......11
1.2. Лексико-семантична система української мови та місце
в ній церковно-релігійних найменувань..15
1.3. Основні етапи становлення української церковно-релігійної
лексики............20
1.4. Структурування значення слова як передумова
його комунікативного опису.29
1.5. Семантична специфіка слова в художньому тексті.39
В и с н о в к и..45
РОЗДІЛ2.СЕМАНТИЧНІТРАНСФОРМАЦІЇЗАГАЛЬНОРЕЛІГІЙНИХ
НАЙМЕНУВАННЬЯКВИЯВІННОВАЦІЙНИХПРОЦЕСІВ......47
2.1. Номени на позначення релігійно-міфічних осіб та
біблійних персонажів............49
2.2. Назви загальних релігійно-культурних понять86
В и с н о в к и108
РОЗДІЛ3.МОДИФІКАЦІЯСЕМАНТИКИЦЕРКОВНО‑ОБРЯДОВИХ НАЙМЕНУВАНЬЯКВИЯВІННОВАЦІЙНИХПРОЦЕСІВ........111
3.1. Найменування духовних осіб...112
3.2. Назви церковно-релігійних споруд та їх частин.120
3.3. Назви богослужбових реалей....135
3.4. Найменування церковно-календарних подій..154
3.5. Найменування богослужбових обрядодій...158
В и с н о в к и.....177
РОЗДІЛ 4. СПЕЦИФІКА ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У НАЗВАХ ОЗНАК,ПОВ’ЯЗАНИХІЗРЕЛІГІЄЮТАЦЕРКВОЮ,ІВПОРІВНЯЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЯХІЗЦЕРКОВНО-РЕЛІГІЙНИМИ ЛЕКСЕМАМИ.....179
4.1.Назвиознак,пов’язанізрелігієютацерквою.....179
4.2. Порівняльні конструкції з церковно-релігійними назвами189
4.2.1. Порівняльні конструкції з церковно-релігійними назвами-суб’єктами..189
4.2.2. Порівняльні конструкції з церковно-релігійними назвами-об’єктами...........192
В и с н о в к и.........198
В И С Н О В К И.............200
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......205
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............209
ДОДАТКИ....234
Додаток А.1. Актуалізація сем у загальнорелігійних найменуваннях (на матеріалі художньоїпрозиХХст.)234
Додаток А.2. Актуалізація сем у церковно-обрядових найменуваннях (наматеріаліхудожньоїпрозиХХст.).238
Додаток Б.1. Класифікація раціональних ознак метафоризованих церковно-релігійних лексем-прикметників...246
Додаток Б.2. Класифікація емпіричних ознак метафоризованих церковно-релігійних лексем-прикметників ..251
Додаток В.1. Актуалізація сем у церковно-релігійних назвах-суб’єктах порівняльних конструкцій.....255
Додаток В.2. Актуалізація сем у церковно-релігійних назвах-об’єктах порівняльних конструкцій ....258

ВСТУП

Мова − невід’ємна частина духовної дійсності, окресленої етнолінгвальним колом. ЇЇ тривала залежність від низки несприятливих позамовних факторів ХХст. у нашій країні призвела до розмивання” ідентичності українського народу, кризи його духовної традиції [106, с.153]. Одним із таких фундаментальних чинників знекровлення української духовності минулого сторіччя була офіційна атеїстична позиція радянської держави, незважаючи на те, що глибинне відчуття Бога для українців було у всі часи чи не найважливішою менталітетною рисою [95, с.5]. Звичайно, радянська влада не могла взагалі ігнорувати високий рівень релігійності нашого народу. Стійка закріпленість слів на позначення церковно-релігійних понять у мовленні не давала змоги повністю викинути їх з реєстру лексикографічних джерел, хоча досить часто тлумачення семантичних структур багатьох з них мало заідеологізований характер або було поверховим через брак лінгвістичних досліджень не актуальних на той час тем.
Сучасне відродження в Україні суспільного статусу релігії як атрибута української нації дає можливість мовознавцям вивчати українську церковно-релігійну лексику, розвиток та функціонування якої тривалий час були поза увагою наших науковців. У слов’янських мовах існує серія досліджень релігійної лексики − це роботи Ф.Буслаєва, Ф.Міклошича, А.Богача, Я.Фрінта, Є.Кліха, Є.Щетки та ін. [див.66]. В українському мовознавстві відомі праці І.Огієнка, присвячені проблемам етимологічного аналізу, правопису й акценту­ації слів досліджуваної групи лексики [166], П.Коваліва, Є.Верещагіна, А.Льво­ва − джерелам і шляхам їх проникнення в нашу мову [110; 47; 149], Є.Грицака, О.Гор­бача − діалектним особливостям [68; 66], О.Горбача, М.Юрковського − історичним питанням окремих тематичних підгруп [65; 262], Я.Рудницького, М.Лесіва − семантиці окремих церковних термінів [194; 141] та ін.
Уперше в 1994р. львівськими дослідниками в монографії Українське тер­мінознавство” [171] була порушена проблема вивчення релігійної лексеми як термінологічної. Важливими з цього приводу є розвідки Н.Пуряєвої, де авторка визначає обсяг сучасної української церковно-обрядової термінології [189]. Питанням релігійної термінолексики присвячені дисертаційні до­слідження С.Біблої [24], І.Бочарової [31], Н.Піддубної [176], Н.Пуряєвої [188] та ін.
Проблеми сучасної церковно-релігійної термінології широко дискутують на конференціях, у пресі. Так, питанню функціонування української конфесійної мови, а саме уцерковнення української мови та перекладу Біблії рідною мовою, присвячені роботи В.Німчука [160-162]. Вивченням нової для дослідників одиниці функціонально-стильової системи сучасної української літературної мови - конфесійного (релігійного, богословського, сакрального) стилю займається нині багато мовознавців (напр., Н.Дзюбишина-Мельник [75], В.Задорожний [89]), хоча й досі існує різнобій у називанні цього стилю. Досить актуальними є правописні питання релігійних найменувань (М.Кондор, О.Захарків, Н.Рибак, Н.Дзюбишина-Мельник, М.Трофимук, О.Федик та ін.). Репрезентацію релігійної лексики в українській лексикографії досліджують М.Скаб, І.Черненко та ін.
Сучасних мовознавців цікавить семантико-функціональний аспект слова як у Біблії, культовому спілкуванні (Н.Бабич [14], С.Богдан [28], Л.Шевченко [255], І.Павлова [169] та ін.), так і поза конфесійним стилем (напр., М.Скаб (концепт душа) [204-206], О.Каракуця (фразеологізми з компонентом душа) [99-100], Н.Вдовиченко (концепт гріх) [45], Є.Жерновей (порівняльна характеристика окремих релігійних лексем у різних національно-мовних картинах світу) [86] та ін.). О.Стишов відзначає, що однією з особливостей розвитку лексичного складу української мови кінця ХХст. є використання саме релігійної лексики (з наслідками детермінологізації) [222, с.15].
Останнім часом науковці звертаються до досліджень, присвячених збагаченню поетичного мовлення конфесійно маркованими лексичними засобами. Зокрема, Т.Берест, вивчаючи семантику художнього слова в поезії 80-90 рр., аналізує лексичні одиниці біблійно-релігійного словника й доходить висновку, що вони живлять образність української поезії”, а широке їх використання, на думку дослідниці, можна пояснити багатими суґестивно-асоціативними можливостями цих одиниць, здатністю, з одного боку, створювати високу” стилістичну тональність, а з іншого - виконувати пародійно-сатиричні функції, що є особливо актуальним для авангардної поезії” [21, с.176]. Ю.Браїлко при визначенні лінгвістичної природи конфесійних лексем у творчості українських поетів 60‑80рр. ХХст. констатує факт виникнення їх похідних з метою увиразнення поетичного мовлення [32]. І.Круть виокремлює в календарно-обрядовій поезії імена культурно значеннєвих лексем − назви божеств та християнські імена (Бог, святі, культові персонажі), на переосмислення семантики яких вплинуло прийняття християнства [128].
Однак указані дослідження не вичерпують проблем функціонування українських церковно-релігійних лексем (далі − ЦРЛ) поза культовою сферою. Зокрема, ЦРЛ в українській художній прозі ще не були об’єктом комплексного лінгвістичного аналізу.
Отже, актуальність дисертаційного дослідження й вибір його теми зумовлюють такі чинники:
− стійка зацікавленість сучасного мовознавства проблемами функціонування ЦРЛ у різностильових стихіях;
− відсутність монографічних досліджень, присвячених вивченню ЦРЛ як образних засобів художнього мовлення, зокрема української прози ХХст;
− необхідність перегляду лексикографічного опису ЦРЛ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у межах планової наукової теми Теорія і практика українського мовлення в історичному і сучасному освітленні”, номер державної реєстрації 0102U006598. Тему затвердили Вчена Рада Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, протокол № 7 від 25 грудня 2003 року та наукова координаційна рада Українська мова” Інституту української мови НАН України, протокол №21 від 12 липня 2004року.
Мета роботи − дослідити специфіку функціонування церковно-релігійної лексики в художньому мовленні на матеріалі прозових творів українських авторів ХХст., показати способи семантичних перетворень як інноваційних процесів у ЦРЛ на тлі традиційних уживань.
Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:
1)з’ясувати місце й роль ЦРЛ у розвитку лексико-семантичної системи української мови, а також особливості їх адаптації в художньому мовленні ХХст. в умовах офіційного нехтування радянською владою церкви та релігії;
2)систематизувати та покласифікувати ЦРЛ, активно вживані в художніх творах;
3)описати художньо-образні вживання й значеннєві трансформації ЦРЛ кожного розряду в мовотворчості українських прозаїків ХХст.;
4)установити типові для творів минулого століття способи модифікації ЦРЛ;
5)виробити рекомендації для поглиблення лексикографічних тлумачень ЦРЛ.
Джерела роботи: вибірка номінацій (близько 26 тисяч одиниць) з художніх творів українських письменників − представників різних ідейно-естетичних орієнтацій ХХ ст. (понад 50 авторів) [97].
Об’єктом дослідження є церковно-релігійні лексеми в українській художній прозі ХХст.
Предмет дослідження − семантико-функціональні особливості ЦРЛ в українській художній прозі ХХст.
Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань у роботі застосовано описовий, контекстологічний і кількісний методи та методику компонентного аналізу.
Наукова новизна дисертації. Уперше в українському мовознавстві здійснено комплексне дослідження семантичного наповнення ЦРЛ у художньому мовленні (на матеріалі української прози ХХст.), встановлено основні способи семантичних трансформацій значень ЦРЛ, уживаних у художніх текстах.
Теоретичне значення роботи. Матеріали та результати дослідження допоможуть поглибити розуміння окремих теоретичних проблем семасіології загалом та функціонування церковно-релігійної лексики поза конфесійним стилем зокрема, слугуватимуть виробленню методики порівняльного аналізу художнього мовлення певного історичного періоду (у нашому випадку − ХХст.) та попередніх чи наступних з метою виявлення специфіки й тенденцій розвитку аналізованого лексичного пласта.
Практичне значення роботи полягає в можливості використання її результатів для створення словників різних типів, при викладанні лексикології, стилістики, спецкурсів та спецсемінарів у вищих навчальних закладах.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію розділами та остаточно було обговорено на засіданнях кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, остаточний варіант − на засіданні кафедри української мови Прикарпатського націо­наль­ного університету імені Василя Стефаника.
Основні положення та результати були виголошені на одинадцяти міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: Розвиток української філології на Буковині у загальноєвропейських культурно-наукових зв’язках ХІХ-ХХст.” (Чернівці, 2000); Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2003); Актуальні проблеми сучасної лексикології і граматики слов’янських мов” (Вінниця, 2003); Ольга Кобилянська - письменниця і громадянка: національне та загальнолюдське (до 140-річчя від дня народження)” (Чернівці, 2003); Четвертих лесезнавчих наукових читаннях (Луцьк, 2004); Християнство і література: Проблема взаємодії у загальнокультурному контексті” (Херсон, 2004), Творчість Юрія Федьковича в контексті української та світової літератури” (Чернівці, 2004), Творчість Уласа Самчука в контексті сучасної культури” (Тернопіль, 2005), Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (Харків, 2005), Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти” (Черкаси, 2006); Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2006).
Публікації. Різні аспекти досліджуваної проблеми висвітлені в 13публікаціях, з них 11 статей у виданнях, визнаних ВАК України як фахові.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (292 позиції), списку використаних джерел (76позицій), додатків (А.1 − А.2; Б.1 − Б.2; В.1 − В.2). Повний обсяг роботи становить 274 сторінок, текстова частина − 204 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

ХХстоліття − складний часовий відрізок у долі Української держави, що позначилось, зокрема, на розвиткові одного з найдавніших пластів української мови − церковно-релігійної лексики, яка, незважаючи на тривалу атеїзацію суспільства, продовжувала активно виконувати важливу функцію поповнення художнього стилю української літературної мови виражальними засобами.
Дослідження церковно-релігійних найменувань, умовно поділених за опозицією Бог − людина” на дві групи − загальнорелігійні (Бог, святий, ангел, чорт, Святий Дух, душа, гріх, рай і т. ін.) та церковно-обрядові (панотець, церква, корогва, Благовіщення, молитва тощо), вказує на те, що лексико-семантичний потенціал лексем першої групи значно більший від другої; це зумовлено широким міфологічним ореолом, який дає мовцям більший простір для творчих переосмислень.
Традиційні значення ЦРЛ актуалізують весь набір ядерних сем, який, в основному, відображений у словникових дефініціях. Еволюція значень ЦРЛ у художньому мовленні ХХст. виявляється у їх нетрадиційних актуалізаціях − смислових, емоційно-образних, естетичних трансформаціях, неоднакових за ступенем вияву релігійної семантики. Нетрадиційні значення передбачають актуалізацію ядра з будь-якими змінами (посиленням чи послабленням окремих сем, часткову актуалізацію) або реалізацію ядра в поєднанні з периферійними семами, а також актуалізацію тільки периферійних сем значення. Такі процеси, як засвідчує фактичний матеріал, у семантичній структурі ЦРЛ завжди супроводжуються експресивністю.
Редуковані компоненти розщеплених експліцитних сем змінюють свої семантичні межі завдяки конкретизації чи уточненню первісних значень (Бог − ‘творець‘, ‘справедливість‘) та внесенню нових асоціативних відтінків частіше з допомогою метафорично-метонімічних утворень (рай − ‘свобода‘; собор − ‘релігійна віра‘) з обов’язковим збереженням традиційної (частіше високої) тональності фонової інформації, пов’язаної з церковно-релігійною сферою. Спостережено досить рідкісний факт збагачення та розширення семної структури слова протягом усього художнього твору (образ простої жінки-матері Марії у однойменному романі У.Самчука підноситься до біблійного розуміння поступово і набирає узагальнювального значення символу страдниці України). Ефект новизни створюють незвичні використання деяких ЦРЛ, які відображають світогляд українців і допомагають заглибитися в їх культуру мислення й поведінки (рай − це ‘задоволення‘ не тільки від ‘відпочинку‘, але й від ‘праці‘). Хоча подібні актуалізації призводять до певних дистри­бутивних обмежень, проте стилістична піднесеність, урочистість, шанобливе ставлення до референта та позитивне забарвлення вторинних значень ЦРЛ зберігаються. Тому є підстави стверджувати: при реалізації власне ядерних сем значних розхитувань” поняттєво-емоційного ядра ЦРЛ не виявлено.
Інноваційні процеси у структурі ЦРЛ більше пов’язуємо з актуалізацією периферійних сем, залучення яких відбувається під впливом різних чинників, як екстралігвальних (політики руйнування української церкви, протистояння матеріалістичної та ідеалістично-релігійної концепцій, синтезу духовно-християнських знань та світського буття, дохристиянських і християнських світоглядів, екологічних катаклізмів тощо), так і інтралінгвальних (намагання лаконізувати оформлення думки, досягти максимальної експресії висловлювання, побудувати місткі образи і т.д.). Емоційно-експресивна тональ­ність таких уживань рідко залишається позитивною чи нейтрально-позитивною; частіше письменники подають зіткнення високого і буденного у незвичних для ЦРЛ ракурсах з допомогою негативних сем. Невідповідність контекстуального оточення прзводить до стилістичного дисонансу зі зміщен­ням традиційних морально-етичних категорій, нівелювання високого ідейно-ху­дож­нього осмислення біблійної інформації (Слава Єзусові і старій горілці (Тул.). Поєднання контрастних характеристик образів порушують усталені уявлен­ня мовців про біблійні архетипи, утворюючи оксюморон (безумний ангел, хрещений дідько), а використання сакральних номенів поряд з бруталь­ною лексикою (Пречисту діву − матір Божу − записали в курви (Довж.)) − вияв надмірної експресії. Зниження оцінних характеристик ЦРЛ відбувається також у результаті спроб осучаснення церковно-релійних понять шляхом унесення в поняттєве ядро оказіональних сем (Біблія − ‘застаріла книга‘, образ − ‘модна річ‘, келія − ‘порушення звичайного ритму життя‘, церква − ‘пере­жи­ток минулого‘). У мовленні українців ХХст. за лексемою піп міцно закріпилася сема ‘недобросовісність‘, що втратила колишню ознаку оказіональності та набула виразно зниженого колориту розмовності; це призвело до зміни денотативно-поняттєвого наповнення лексеми піп (‘недобросовісний священнослужитель‘).
Можливість актуалізації оказіональних сем значно розширюють енантіосемічні процеси − основне джерело створення іронічно-комічного ефекту (архангел (про наглядача (слідчого)) − ‘удаваний захист‘). Кардинально змінюють поняттєвий обсяг ЦРЛ демінутивні суфікси (ісусики, христошки − ‘надто побожні‘, ‘диваки‘). У межах одного демінутива можлива емотивно-полярна конотація: грішок − ‘незначна провина‘ та ‘непрощенна провина‘. Зауважимо, що використання оказіональних сем притаманне всім загальнорелігійним найменуванням та більшості церковно-обрядових назв, за винятком кількох (Божий дім, собор, каплиця, корогва, освячення, благословення, назви церковних свят та ін.). Уведення ЦРЛ до нових лексико-семантичних груп (ангел − міфічна особа і людина) зумовлює детермінологізацію ЦРЛ. Аналогічні процеси спостерігаємо у фразеоло­гізмах з лексемами чорт (70%), Бог (56%), гріх (41%), дух (37%), душа (36%).
Рідко актуалізують прямі значення лексеми апостол (менше 1%), дух (3,5%), Святий Дух (4%), святий (5%), душа (менше 6%); більшість з них досить продуктивно розвивають переносні значення, нетрадиційність яких значно перевищує традиційність. Усі ЦРЛ, у значеннях яких складниками денотатів є негативні семи, а позитивні − оказіональними, стійко утримують первісну мотивацію (Каїн, Іуда, пекло, чорт, гріх).
Частота вживання деяких синонімічних лексем неоднорідна: перевагу мають стрижневі номінації Бог, Ісус Христос, Мати Божа, синонімічне багатство яких слугує творенню образів (Творець, Бог-любов, велика Марія); у зв’язку із закріпленням несхвальної оцінки та іронічного ставлення до духовних пастирів лексема піп помітно потіснила синонімічні форми; назва чернець із прозорою внутрішньою формою домінує над монах; слово образ частіше, ніж ікона, використовують письменники діаспори. Утрата сакрального значення лексеми душа (квітка, як душа (‘ніжна‘); небо, мов душа (‘велике‘); очі, неначе душа (‘чисті‘)) є помітнішою у творах радянського періоду, ніж у написаних на початку ХХ століття.
Відносні та присвійні прикметники, пов’язані з церквою і релігією, в художньому мовленні у переносних значеннях є носіями якісних ознак, більшість з яких зберігають архісемні ознаки твірних слів. Істотнішими ознаками при метафоризації ЦРЛ-прикметників є раціональні (87%), а не емпіричні (13%), проте з огляду на наявність оцінного компонента можна стверджувати про комплексний характер актуалізацій таких ознак із різним ступенем вираження кожної з них. З оякіснених” ЦРЛ‑прикметників оказіональні можливості реалізують лише 1,4%. Особливо помітні в актуалізованих ЦРЛ-прикметниках енантіосеми.
У порівняльних конструкціях переважають (92%) ЦРЛ-об’єкти порівнянь, яким притаманна глибинна енергетична інформативність, образна експресія, піднесеність, урочистість (сад, як храм (‘ретельність у догляді‘)), за винятком незначної частини прикладів (10% з 92%) зі зниженними емоційно-оцінними характеристиками ЦРЛ (гусак, як ангел). Суб’єктами порівнянь ЦРЛ бувають значно рідше (8 %); майже половина з них − з лексемою душа. Об’єкти і суб’єкти порівнянь, як правило, з різних лексико-семантичних груп (дівчина, як ікона), одночасне фукціонування ЦРЛ як об’єктів і суб’єктів порівнянь − явище рідкісне (попадя, як проскурка).
Аналіз церковно-релігійної лексики в художній прозі ХХст. дозволяє констатувати, що група ЦРЛ потребує лексикографічного доопрацювання: 1)внесення значень при поясненні окремих слів у тлумачних словниках (душа (‘життя‘), гріх (‘стан‘), сповідь (ірон. ‘повчання, вичитування кого-небудь‘), причащати (ірон. ‘карати за що-небудь‘), відмолити(-ся) (ірон. ‘відкупитися від небажаного‘) та ін.); 2)внесення стилістичних ремарок до окремих значень: богомаз (те саме, що ікона, іконописець) − ірон., зневажл.) тощо; 3)внесення до реєстру фразеологічних словників окремих висловів: не без гріха − про людину, яка має провини; не на гріх щось робити − сумлінно; стелитися хрестом − догоджати”; ставити / поставити / кинути хрест на груди − хреститися/перехреститися”; хоч за ікону клади − добрий, лагідний; дуже гарний, вродливий” та ін.).
Дослідження засвідчує активні інноваційні процеси, що полягають переважно у метафоризації та метонімізації слів, їх детермінологізації, актуалізації периферійних негативних сем, які нейтралізують сакральний характер аналізованої групи лексики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андріяшик Р.В. Додому нема вороття: Роман. - К.: Молодь, 1991. - 216 с.
2. Андріяшик Р.В. Полтва: Роман. - К.: Дніпро, 1989. - 250 с.
3. Андрухович Ю. Диявол ховається в сирі: Вибрані спроби 1999-2005 років. − К.: Критика, 2006. − 318с.

4. Антоненко-Давидович Б. Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки: Повісті, новели, оповідання. - К.: Рад. письменник, 1989. - 559 с.

5. Багряний І. Людина біжить над прірвою: Роман. К.: Укр. письменник, 1992. 320 с.

6. Багряний І. Огненне коло: Повість. К.: Варта, 1992. 128 с.

7. Багряний І. Сад Гетсиманський. К.: Наук. думка. 2001. 548 с.

8. Багряний І. Тигролови. Морітурі. К.: Наук. думка, 2001. 368 с.

9. Барка В. Поезія. Жовтий князь: Повість. - К.: Наук. думка, 2000. - 304 с.

10. Васильченко С.В. Оповідання. Повість. Драматичні твори. - К.: Наук. думка, 1988. - 600 с.

11. Винниченко В. Оповідання. Слово за тобою, Сталіне!: Роман. Чорна Пантера і Білий медвідь: П’єса. - К.: Наук. думка, 2001. - 440 с.

12. Винниченко В. Краса і сила. - К.: Дніпро, 1989. - 752 с.

13. Вільде І. Незбагненне серце. - Львів: Каменяр, 1990. - 255 с.

14. Вільде І. Сестри Річинські: Роман. - К.: Дніпро, 1977. - 496 с.

15. Головко А. Твори в 2-х т. - К.: Наук. думка, 1986.

16. Гончар О. Собор: Роман. К.: Веселка, 1992. 286 с.

17. Гончар О. Твори в 6-и т. К.: Дніпро, 1978 − 1979.

18. Гончар О. Тронка: Роман у новелах − К.:Дніпро, 1966. − 270с.

19. Гуцало Є.П. Позичений чоловік. Приватне життя феномена: Роман-дилогія. - К.: Рад. письменник, 1982. - 711 с.

20. Дімаров А.А. Вибрані твори в 2-х т. - Його Сім’я. Ідол: Романи. - К.: Дніпро, 1982.

21. Дімаров А.А. Містечкова історія: Повість. - К.: Рад. письменник, 1983. - 558с.

22. Довженко О. Зачарована Десна. Україна в огні. Щоденник. К.: Веселка, 1995. 575 с.

23. Довженко О. Твори в 5-и т. К.: Дніпро, 19841985.

24. Досвітній О. Вибрані твори. - К.: Держ. вид. худ. літ-ри, 1957. - 443 с.

25. Дрозд В.Г. Листя землі: Роман. - К.: Укр. письменник, 1992. - 559 с.

26. Забужко О. Польові дослідження з українського сексу: Роман. - К.: Згода, 1996. - 142 с.

27. Забужко О. Сестро, сестро: Повісті та оповідання. - Вид. 2-е. - К.: Факт, 2004. - 240 с.

28. Загребельний П. А. Твори в 6-и т. - К.: Дніпро, 1979-1981.

29. Загребельний П. Брухт: Роман. Гола душа: Повість. - Х.: Фоліо, 2002. - 399 с.

30. Загребельний П. Добрий диявол. - К.: Дніпро, 1981. - 559 с.

31. Загребельний П. Я, Богдан (Сповідь у слові): Роман. - К.: Дніпро, 1986. - 492с.

32. Земляк В.С. Лебедина зграя. Зелені Млини: Романи. - К.: Дніпро, 1981. - 623с.

33. Іваничук Р. Вогненні стовпи: Романний триптих. - Львів: Літопис, 432 с.

2002. −

34. Іваничук Р.І. Мальви (Яничари). Орда: Романи. - Х.: Євроекспрес, 2000. - 416с.

35. Івченко М.Є. Робітні сили: Новели, оповідання, повісті, роман. - К.: Дніпро, 1990. - 823с.

36. Калинець І. Вбивство тисячолітньої давності: Детективний роман. Молімось зорям давнім: Повість. - Львів: Місіонер, 1997. - 344 с.

37. Капельгородський П. Артезіан. Оборона Полтави: Романи. - К.: Рад. письменник, 1977. - 334 с.

38. Кобилянська О. Апостол черні. - Тернопіль: Збруч, 1994. - 318 с.

39. Кобилянська О. Повісті. Оповідання. Новели. - К: Наук. думка, 1988. - 672 с.

40. Копиленко О.І. Буйний хміль: Роман. Повість. Оповідання. - К.: Дніпро, 1990. - 416 с.

41. Королева Н. Предок: Історичні повісті. Легенди старокиївські. - К.: Дніпро, 1991. - 670 с.

42. Косинка Г.М. Гармонія: Оповідання. Публіцистика. Спогади про Григорія Косинку. - К.: Дніпро, 1988. - 605 с.

43. Коцюбинський М. Твори у 2-х т. - К.: Наук. думка, 1988.

44. Любченко А. Вибрані твори. - К.: Смолоскип, 1999. - 520 с.

45. Малик В. Твори у 2-х т. - Таємний посол: Роман. - К.: Дніпро, 1986.

46. Мейгеш Ю.В. Голгофа: Роман. - Ужгород: Карпати, 1990. - 398 с.

47. Мейгеш Ю.В. Життя - хвилини, роки: Повість. - Ужгород: Карпати, 1976. - 184 с.

48. Міняйло В.О. Вибрані твори у 2-х т. - К.: Дніпро, 1989.

49. Мушкетик Ю. Морок: Роман. -К.: Укр. письменник, 2001. - 214 с.

50. Мушкетик Ю. Яса: Роман. - К.: Дніпро,1990. - 831 с.

51. Панч П. Твори в 4-х т. - К.: Дніпро,1973.

52. Підмогильний В.П. Оповідання. Повість. Роман. - К.: Наук. думка, 1991. - 800 с.

53. Самчук У. OST. Трилогія. - Т. І. - Морозів хутір. - Тернопіль: Джура, 2005. - 452 с.

54. Самчук У. Волинь: Війно і революція // Дніпро. - № 6-9.

55. Самчук У. Втеча від себе: Роман. - Вінніпег-Канада: Волинь, 1982. - 429с.

56. Самчук У. Марія. Куди тече та річка. К.: Наук. думка, 1999. 416 с.

57. Самчук У. Чого не гоїть огонь: Роман. - К.: Укр.письменник, 1994. - 233с.

58. Смілянський Л. Твори: Оповідання, повісті, п’єси. - К.: Держ. вид. худ. літ‑ри, 1957. - 735 с.

59. Стельмах М. Твори в 7-и т. - К.: Дніпро, 1982-1983.

60. Стефаник В.С. Кленові листки. - К.: Дніпро, 1978. - 214 с.

61. Тудор С. Твори у 2-х т. - К.: Вид. АН УРСР, 1962.

62. Тулуб З. Людолови: Історичний роман. - Т. І − ІІ. - К.: Дніпро, 1986.

63. Тютюнник Г.М. Вир: Роман. - К.: Рад. школа, 1990. - 512 с.

64. Тютюнник Г.М. Твори. - Кн.1-2. - К.: Молодь, 1984-1985.

65. Федорів Р.М. Твори в 3-х т. - К.: Дніпро, 1990.

66. Харчук Б. Волинь: Роман. - Кн. 3 − 4. - К.: Дніпро,1988. - 751 с.

67. Хвильовий М. Новели. Повість про санаторійну зону. Вельдшнепи: Оповідання. Роман. Поетичні твори. Памфлети. - К.: Наук. думка, 1995. - 816с.

68. Хоткевич Г.М. Авірон. Довбуш: Повісті, оповідання. - К.: Дніпро, 1990. - 559с.

69. Чендей І. Калина під снігом: Повісті, оповідання. - К.: Рад. письменник, 1988. - 399 с.

70. Черемшина М. Новели. Посвяти Василеві Стефанику. Ранні твори. Переклади. Літературно-критичні виступи. Спогади. Автобіографія. Листи. - К.: Наук. думка, 1987. - 448 с.

71. Шевчук В. Вибрані твори: Роман-балада; Оповідання.- К.: Дніпро, 1989. - 526 с.

72. Щербак Ю. Причини і наслідки: Роман. - К.: Рад. письменник, 1987. - 317 с.

73. Яворівський В.О. Мар